Клініко-функціональна характеристика неспецифічної бронхіальної гіперчутливості у дітей, хворих на бронхіальну астму

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ

АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

УДК: 616.248-009.6-072.7:615.835.5:615.217.32:615.218.1]-053.2

Клініко-функціональна характеристика неспецифічної бронхіальної гіперчутливості у дітей, хворих на бронхіальну астму

14.01.10 - Педіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

ЧЕРГІНЕЦЬ Валерій Ігорович

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України

Науковий консультант: член-кор. АМН України, доктор медичних наук, професор Антипкін Юрій Геннадійович, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, заступник директора, керівник відділення захворювань органів дихання та екологічних проблем здоров'я дітей.

Офіційні опоненти:доктор медичних наук, професор Ласиця Ольга Іларіонівна, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, завідувач кафедрою педіатрії “№1.

доктор медичних наук, професор Бабко Софія Олександрівна, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, завідувач відділом функціональної діагностики.

доктор медичних наук, професор Овчаренко Леонід Сергійович, Запорізькийдержавнийінститутвдосконаленнялікарів МОЗ України, завідувач кафедрою педіатрії.

Провідна установа: Національниймедичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України (м. Київ), кафедра педіатрії № 2.

Захист дисертації відбудеться “23” жовтня 2001 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.553.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук за спеціальностями “Педіатрія”, “Акушерство і гінекологія” при Інституті педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 8).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України (04050, м. Київ, вул. Мануїльського, 8).

Автореферат розісланий “12” вересня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.В. Квашніна

АНОТАЦІЯ

Чергінець В.І. Клініко-функціональна характеристика неспецифічної бронхіальної гіперчутливості у дітей, хворих на бронхіальну астму. - Рукопис. бронхіальний астма ацетилхолін гістамін

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.10 - “Педіатрія”. Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, Київ, 2001.

Дисертацію присвячено вивченню властивостей неспецифічної бронхіальної гіперчутливості, поглибленню уявлень про її природу, обґрунтуванню доцільності використання в терапії бронхіальної астми у дітей засобів, спрямованих на відновлення порушеного функціонального стану бронхіальних рецепторів. За результатами тестів з ацетилхоліном та гістаміном визначено, що у хворих на бронхіальну астму та рецидивний бронхіт бронхіальна гіперчутливість має зворотний та постійний компоненти. Відносно постійного рівня її вираженість може не тільки фазово зростати, а і зменшуватись. Показано що стан бронхіальної гіперчутливості спостерігається у більшості хворих на бронхіальну астму, але притаманний і частині респіраторно асимптомних новонароджених та дітей шкільного віку. Не виявлено прямої залежності базальних рівнів бронхіальної гіперчутливості від функціонального стану системи імунітету, особливостей секреції кортизолу та гормонів щитовидної залози, а також від особливостей біоелектричної активності неспецифічних структур головного мозку.

Ключові слова: Бронхіальна гіперчутливість, ацетилхолін, гістамін, фазові зміни, катамнез, астма, рецидивний бронхіт, респіраторно-асимптомні діти, IgE, кортизол, ЕЕГ, пірогенал, спелеотерапія.

АННОТАЦИЯ

Чергинец В.И. Клинико-функциональная характеристика неспецифической бронхиальной гиперчувствительности у детей, больных бронхиальной астмой. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.10 - “Педиатрия”. Институт педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины, Киев. 2001.

Диссертация посвящена клинико-функциональному изучению характеристик неспецифической бронхиальной гиперчувствительности, углублению представлений о механизмах её возникновения, обоснованию целесообразности использования в терапии бронхиальной астмы у детей методов, направленных на восстановление нарушенного функционального состояния бронхиальных рецепторов. Результаты выполнения ацетилхолинового и гистаминового ингаляционных бронхопровокационных тестов у детей с помощью специально разработанных методик позволили по-новому характеризовать феномен. Обследованиями детей с бронхиальной астмой и рецидивирующим бронхитом в разные фазы болезней установлено, что измеряемые уровни бронхиальной чувствительности определяются сочетанием в них обратимого (неустойчивого) и необратимого (устойчивого) компонентов и потому последний целесообразно рассматривать как базальный уровень чувствительности бронхов, относительно которого она временно может выводиться из равновесия как в сторону повышения, так и в сторону понижения. Установлено, что в диапазоне гиперчувствительности уровни неспецифической чувствительности бронхов находятся у большинства детей с бронхиальной астмой (81,82%), некоторых пациентов с рецидивирующим бронхитом (15,2%), у части новорождённых и 4-5 % респираторно асимптомных детей школьного возраста. В процессе длительного катамнеза не зарегистрировано случаев ликвидации состояния бронхиальной гиперчувствительности у пациентов с бронхиальной астмой и рецидивирующим бронхитом, изменений её базальных значений при переменах в клиническом течении заболеваний. Показано, что не смотря на склонность детей с гиперчуствительными бронхами к формированию нарушений бронхиальной проходимости, одинаковые уровни гиперчувствительности могут сопровождать течение рецидивирующего бронхита, бронхиальной астмы разной тяжести, регистрироваться у респираторно асимптомных детей. Выявлена связь между диагностикой бронхиальной гиперчувствительности и отягощённостью семейного анамнеза аллергическими заболеваниями.

У детей с бронхиальной астмой не найдено прямой зависимости базальных значений бронхиальной гиперчувствительности от состояния системы иммунитета, концентрации в сыворотке крови кортизола и гормонов щитовидной железы, а также от особенностей биоэлектрической активности неспецифических структур головного мозга по данным ЭЭГ, однако, при тяжелом течении астмы изменения в указанных системах были очевидными. Показано, что склонность к формированию бронхообструктивных реакций у детей обеспечивается не только бронхиальной гиперчувствительностью, а и потерей функционального резерва адаптации регуляторными системами. Обоснована целесообразность комплексной реабилитации детей, больных бронхиальной астмой и рецидивирующим бронхитом, с использованием методов лечения, воздействующих на иммунную, эндокринную и центральную нервную системы.

Установлено, что курсовое применение искусственной спелеотерапии для лечения детей с бронхиальной астмой и рецидидивирующим бронхитом способствует восстановлению повышенной бронхиальной чувствительности до базальных уровней, а инъекций пирогенала и ингаляций пороговых концентраций ацетилхолина, применённых в тренирующем режиме, позволяет приближать её к уровню здоровых. Показано, что уровни бронхиальной гиперчувствительности в целом могут быть снижены не только в результате использования средств противовоспалительной терапии, а и тех методов, которые обеспечивают достижение эффекта тахифилаксии “тренировками” бронхиальных рецепторов введением эндогенных или экзогенных биологически активных раздражителей. Предложено использовать измерения неспецифической чувствительности бронхов при выборе наиболее рациональных тактик лечения детей с бронхиальной астмой, применяя противовоспалительные средства до момента ликвидации стимулированных повышений бронхиальной гипечувствительности до базальных уровней, а средства “тренировки” бронхиальных рецепторов - в последующий период реабилитации.

Ключевые слова: Бронхиальная гиперчувствительность, ацетилхолин, гистамин, фазовые изменения, катамнез, астма, рецидивирующий бронхит, респираторно-асимптомные дети, IgE, кортизол, ЭЭГ, пирогенал, спелеотерапия.

SUMMARY

Cherginets V.I. Сlinical -functional characteristic of nonspecific bronchial hypersensitivity in children with bronchial asthma. - Manuscript.

The dissertation for the master Degree of the doctor of medical sciences for specialty 14.01.10 - pediatrics. Research Institute of Pediatrics, Obstetrics and Gynecology AMS of Ukraine, Kyiv, 2001.

The dissertation is devoted to study the features of non-specifical bronchial hyperresponsiveness, extend knowledge about it essence and substantiation to use the bronchial receptors regenerating drugs for treatment of asthmatic children. The results of bronchoprovocation challenges with acethylcholine and histamine suggested that in children with asthma and recurrent bronchitis the bronchial hyperresponsiveness consist of the recurrent and continuous components. The phase increase and decrease of continuous component were observed. Moreover, the bronchial hyperresponsiveness was observed in both asthmatic and respiratory asymptomatic groups of children. No correlations between degree of bronchial hyperresponsiveness, on the one hand, and functional status of immunity, features in cortisol and thyroid hormones releases, and bioelectrical activity of the brain, on the other hand, were revealed. Was shown that degree of bronchial hyperresponsiveness may be reduced not only by anti-inflammatory drugs as well as repeated inhalations of endogenous and exogenous stimuli.

Key words: Bronchial hypersensitivity, phase changes, catamnesis, acethycholine, histamine, asthma, recurrent bronchitis, respiratory asymptomatic children, IgE, cortisol, EEG, pyrogenalum, speleotherapy.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Бронхіальна астма та рецидивний бронхіт продовжують займати провідне місце в структурі захворюваності органів дихання дорослих та дітей і тому продовжують залишатись актуальною науковою проблемою як в Україні, так і в інших країнах світу (О.І.Ласиця та ін., 2000; Ю.И.Фещенко, 2000; Ю.К.Больбот, 1996; MMWR, 1998; T.K.Ninan, G.Russell, 2000).

Незважаючи на значні досягнення у вивченні цих захворювань, ще багато сторін патогенезу залишаються не до кінця зрозумілими. Значною мірою це стосується важливої складової патогенезу астми - неспецифічної бронхіальної гіперчутливості (K.J.Haley, J.M.Drazen, 1998). Аналіз наукової літератури свідчить, що механізми формування гіперчутливості бронхів, рецидивів обструкції та процесів запалення при бронхіальній астмі залишаються до кінця не з'ясованими, а у поглядах на бронхіальну гіперчутливість існує ще багато протиріч (А.Г.Чучалин, 1999; K.F.Rabe, 1998; A.R.Leff,1998; D.S.Postma, H.A.M.Kerstjens, 1998; J.G.Martin et al., 2000).

Протягом останніх років феномен бронхіальної гіперчутливості розглядається, як результат хронічного алергічного запалення дихальних шляхів з участю еозинофілів (В.Н.Абросимов, Г.В.Порядин, 1994; G.M.Muller et al., 1999; W.M.C.Aalderen et al., 1998; S.T.Holgate, 1997; P.G.Gibson et al., 1998). Таке розуміння природи бронхіальної гіперчутливості примушує розглядати терапію бронхіальної астми виключно з позицій впливу на активність запалення і передбачає застосування широкого арсеналу протизапальних засобів (F. E. R.Simons, 1998; Р.J.Warner, 1998; P.M.Grunsven et al., 1999).

Разом з тим вже відомо, що вживання протизапальних засобів не звільнює хворих від бронхіальної астми, а тільки керує її проявами, а стан бронхіальної гіперчутливості - не ексклюзивна характеристика астматиків, яка повністю не ліквідується протизапальним лікуванням, може спостерігатись при інших захворюваннях дихальної системи, а також у респіраторно асимптомних дітей (T.Shimoda et al.,1999; R.I.Polosa et al., 2000; D.Gautrin et al.,1999; C.Laprise, L-P.Boulet,1997; J.Pekkanen,N.Pearce,1999). Така невідповідність концепції реальним фактам дає підстави вважати, що стан бронхіальної гіперчутливості визначається не тільки запальним процесом в бронхах і тому не може бути повністю поясненим виключно з позицій запалення.

Зрозуміло, що для вирішення актуальних питань більш ефективного контролю за перебігом бронхіальної астми у дітей необхідне подальше вивчення природи бронхіальної гіперчутливості, а саме отримання нової наукової інформації про окремі характеристики цієї властивості бронхів. Такою інформацією можуть бути відповіді на важливі запитання про те, надбаною чи вродженою ознакою є бронхіальна гіперчутливість, чи відбуваються її зміни на протязі тривалого відрізку життя хворих, як змінюється бронхіальна гіперчутливість в процесі онтогенезу, зокрема, під впливом різних подразників, і чи пов'язане виникнення та існування бронхіальної гіперчутливості з функціональним станом основних регуляторних систем організму дитини.

Більш ясне розуміння механізмів, задіяних в індукцію бронхіальної гіперчутливості, сприятиме застосуванню більш раціональних (I.P.Hall,1997), схем та засобів лікування бронхіальної астми у дітей, що дозволить удосконалити стратегії ранньої профілактики запального процесу в бронхах та позитивно вплинути на перебіг цього захворювання в цілому.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідницької роботи Дніпропетровської державної медичної академії на тему: “Вивчення впливу промислових забруднень та викидів автотранспорту на стан здоров'я дітей та підлітків промислового регіону з урахуванням оцінки фізичного та статевого розвитку, реакцій імунної та ендокринної систем (щитовидної залози, наднирників) і розробка системи реабілітації” (№ державної реєстрації - 0194V002276).

Мета роботи. На основі результатів клініко-функціональних досліджень окремих характеристик неспецифічної бронхіальної гіперчутливості та поглиблення уявлень про її природу обґрунтувати доцільність використання в терапії бронхіальної астми у дітей засобів, спрямованих на активацію механізмів відновлення порушень функціонального стану бронхіальних рецепторів.

Задачі досліджень:

Вивчити особливості неспецифічної чутливості бронхів у дітей в різні періоди бронхіальної астми і рецидивного бронхіту та дати її характеристику за даними досліджень в тривалому катамнезі.

Дати порівняльну характеристику неспецифічної чутливості бронхів за даними її базальних значень, визначених при застосуванні ацетилхолінового бронхопровокаційного тесту у дітей з бронхіальною астмою та рецидивним бронхітом.

За допомогою ацетилхолінового і гістамінового бронхопровокаційних тестів провести виміри неспецифічної чутливості бронхів у респіраторно асимптомних новонароджених та дітей і визначити характерні для них діапазони чутливості бронхів та можливість діагностики стану бронхіальної гіперчутливості.

Дослідити зв'язок між існуванням стану неспецифічної бронхіальної гіперчутливості і особливостями гормонального та імунного статусу дітей з бронхіальною астмою і рецидивним бронхітом в період ремісії.

Вивчити функціональну активність неспецифічних структур головного мозку за даними ЕЕГ та визначити їх роль у формуванні підвищень неспецифічної чутливості бронхів до ацетилхоліну у дітей в період ремісії бронхіальної астми та рецидивного бронхіту.

Вивчити особливості впливу штучної спелеотерапії на стан неспецифічної бронхіальної гіперчутливості до ацетилхоліну у дітей під час повних і неповних ремісій бронхіальної астми та рецидивного бронхіту.

Дослідити вплив ін'єкцій пірогеналу на базальні рівні бронхіальної гіперчутливості, що діагностується за допомогою бронхопровокаційного тесту з ацетилхоліном у дітей з бронхіальною астмою і рецидивним бронхітом, та повторних інгаляцій ацетилхоліну у дітей з бронхіальною астмою, при проведенні бронхопровокаційного тесту в тренувальному режимі, в якості засобів підвищення ефективності лікування та профілактики загострень захворювань.

Розробити методики ацетилхолінового та гістамінового інгаляційних бронхопровокаційних тестів, придатні для виміру рівнів неспецифічної чутливості бронхів у новонароджених та дітей шкільного віку.

Об'єкт дослідження - діти із бронхіальною астмою і рецидивним бронхітом, респіраторно асимптомні новонароджені та діти шкільного віку.

Предмет дослідження: стан бронхіальної гіперчутливості до неспецифічних подразників в різні періоди захворювань, в тривалому катамнезі, у новонароджених, у респіраторно асимптомних дітей шкільного віку; зв'язок базальних рівнів бронхіальної чутливості з вмістом в крові тиреоїдних гормонів та кортизолу, імунним статусом, біоелектричною активністю головного мозку; вплив на рівні бронхіальної гіперчутливості ін'єкцій пірогеналу, штучної спелеотерапії, повторних інгаляцій порогових доз ацетилхоліну.

Методи дослідження: клінічні, функціональні (спірографія, мас-спектрометрія, інгаляційні бронхопровокаційні тести з ацетилхоліном і гістаміном, електроенцефалографія), імунологічні (IgA, IgM, IgG, IgE, клітинна ланка імунітету), радіоімунні (вміст в крові тиреоїдних гормонів та кортизолу).

Наукова новизна роботи. Вперше показано, що стан бронхіальної гіперчутливості у дітей складається з двох компонентів - зворотного та постійного. Існування зворотного компоненту визначається, головним чином, активністю запалення, а постійний - це стійка природна властивість бронхів, що характеризується базальним рівнем бронхіальної чутливості і притаманна частині дітей.

У хворих на бронхіальну астму та рецидивний бронхіт рівні бронхіальної гіперчутливості можуть мати не тільки фазу підвищення (у порівнянні з базальними значеннями), а і фазу зниження - рефрактерний період. Існування цієї фази передбачає застосування в лікувальному комплексі не тільки протизапальних засобів, а і методів, що активують природні механізми адаптації організму до цього стану.

Доведено, що стан бронхіальної гіперчутливості можна покращити не тільки використанням протизапальних засобів, а й досягненням ефекту тахіфілаксії, викликаним тренуваннями бронхіальних рецепторів ендогенними чи екзогенними біологічно активними подразниками.

Виявлена незалежність базальних рівнів бронхіальної гіперчутливості від функціонального стану системи імунітету, особливостей секреції кортизолу та гормонів щитовидної залози, а також від особливостей біоелектричної активності неспецифічних структур головного мозку.

Показано, що патологічні зміни на ЕЕГ у дітей з бронхіальною астмою та рецидивним бронхітом мають зв'язок з обтяжуючими факторами перінатального періоду.

Вперше показано, що підвищена чутливість бронхів може спостерігатись у частини респіраторно асимптомних новонароджених, які ще не мали в своєму житті респіраторних епізодів і не встигли зазнати впливу на бронхи вірусної інфекції чи інших патогенних чинників.

Обґрунтована концепція патогенезу неспецифічної бронхіальної гіперчутливості та формування бронхіальної астми у дітей на підставі отриманих даних про природжені і набуті зміни морфофункціональних властивостей бронхів, а також зрив адаптації з боку ендокринної, імунної та нервової систем.

Практичне значення роботи. Розроблені та апробовані методики виконання інгаляційних бронхопровокаційних тестів з ацетилхоліном та гістаміном можуть практично використовуватись в роботі кабінетів функціональної діагностики та пульмонологічних відділень дитячих лікарень для визначення стану бронхіальної гіперчутливості та підтвердження діагнозу бронхіальної астми, а також контролю за ефективністю лікування хворих дітей.

Орієнтир на базальний рівень бронхіальної гіперчутливості дозволить більш раціонально комбінувати призначення протизапальних препаратів з іншими видами терапії при лікуванні дітей з бронхіальною астмою.

Тренування бронхіальних рецепторів повторними проведеннями інгаляційного бронхопровокаційного тесту з ацетилхоліном, яке дозволяє зменшувати бронхіальну гіперчутливість нижче базального рівня, може використовуватись як засіб захисту дітей від виникнення нападів бронхіальної астми та загострень рецидивного бронхіту.

Розуміння того, що схильність до формування бронхоспастичних реакцій забезпечується не тільки бронхіальною гіперчутливістю, а й втратою функціонального резерву адаптації з боку таких систем як нервова, ендокринна та імунна, може бути підставою для призначення засобів комплексної реабілітації дітей, хворих на бронхіальну астму та рецидивний бронхіт.

Розроблений нами пристрій для визначення газообміну на поверхні шкіри, використаний в клініці, може бути корисним при проведенні диференційного діагнозу між варіантами бронхообструкції в залежності від газового складу крові.

Впровадження результатів роботи в практику. Результати досліджень у вигляді методик виконання інгаляційних бронхопровокаційних тестів з ацетилхоліном та гістаміном та правил оцінки їх результатів були впроваджені в роботу пульмонологічного відділення і консультативної поліклініки обласної дитячої клінічної лікарні, та пульмонологічного відділення 2-ї дитячої лікарні м. Дніпропетровська, обласної дитячої лікарні м. Кіровограда, обласного дитячого клінічного об'єднання м. Донецька, інфекційної лікарні м. Одеси, дитячої лікарні м. Бердянська, Краснопільської центральної районної лікарні Сумської області, Українського НДІ терапії в м. Харкові, багатопрофільної дитячої лікарні №5 м. Запоріжжя.

Основні теоретичні положення дисертації впроваджені в учбовий процес кафедр педіатрії Дніпропетровської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно був зроблений вибір напрямку, теми, та методів досліджень, проведена підготовка роботи до планування. Самостійно виконувався патентний та інформаційний пошук, проводився поточний аналіз наукової літератури з вирішуваної проблеми. Особисто автором проводились огляди та відбір дітей для досліджень, формувались клінічні групи та виконувались обстеження функції зовнішнього дихання, розроблялись методики інгаляційних бронхопровокаційних тестів та здійснювалось їх практичне виконання, призначались та контролювались лікувальні програми, проводилась оцінка їх ефективності, здійснювався запис та аналіз ЕЕГ. Автор особисто контролював забори крові на імунологічні та гормональні дослідження, що виконувались в ЦНДЛ Дніпропетровської медичної академії, самостійно аналізував їх результати. Переважна більшість статей, що опубліковані за темою дисертації, та винаходи зроблені автором самостійно. Одна стаття опублікована в співавторстві з Ю.Г. Антипкіним - науковим консультантом роботи. В статті, що опублікована в співавторстві з Т.І. Степаненко, внесок співавтора - дані про стан імунітету у дітей, які часто хворіють на ГРВІ, що були включені в публікацію з метою порівняння. Математична обробка матеріалу, його графічне відображення, складення тексту дисертації, формулювання висновків та практичних рекомендацій також виконані автором самостійно.

Апробація роботи. Основні положення роботи доповідались і обговорювались на міжнародній науковій конференції “Традиционные и нетрадиционные методы оздоровления детей” (Дубна, 1994); Українській науково-практичній конференції "Сучасні підходи до проблем захворювань органів дихання у дітей" (Черкаси, 1994); 4-у та 5-у Національних конгресах по захворюванням органів дихання (Москва, 1994, 1995); 9-му та 10-му з'їздах педіатрів України (Одеса, 1993; Київ, 1999); республіканській науково-практичній конференції "Профилактика рецидивирующих и хронических заболеваний органов дыхания у детей и подростков" (Сімферополь (Артек), 1992); Другій Міжнародній конференції "Франція - Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур" (Дніпропетровськ, 1995); Всеукраїнській науково-практичній конференції педіатрів та дитячих алергологів “Актуальні проблеми діагностики та лікування алергічних захворювань у дітей” (Запоріжжя, 1999); Міжнародних конференціях “Екологічно безпечна продукція - шлях до виживання” та “Роль биологически активных добавок в обеспечении здоровья населения” (Дніпропетровськ, 1999, 2000); засіданнях асоціації дитячих лікарів Дніпропетровської області (Дніпропетровськ, 1994, 1996, 1997, 1999).

Публікації. Результати дисертації опубліковані в 39 друкованих працях, з них: 23 - у наукових виданнях та журналах, 2 - описи винаходів по авторському свідоцтву та патенту України, 8 - у збірниках наукових праць, матеріалах з'їздів, конгресів і тезах конференцій. За результатами дисертації надруковано 1 методичні рекомендації, 1 інформаційний лист.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 331 сторінці друкованого тексту і складається з введення, огляду наукової літератури, методів досліджень, трьох розділів результатів власних досліджень, заключення, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел літератури, який включає 99 джерел вітчизняних та 318 зарубіжних авторів. Робота ілюстрована 80 малюнками, 33 таблицями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об'єкт та методи досліджень. У дослідження було залучено 632 пацієнта в віці від 9 днів до 29 років. Дитячий контингент обстежених складався з 242 хворих на бронхіальну астму, яка мала легкий у 112, середньої тяжкості - у 111 та тяжкий - у 19 пацієнтів перебіг. До цієї групи також увійшли 125 дітей, які страждали на рецидивний бронхіт, 201 респіраторно асимптомний (відсутність хронічних чи рецидивних захворювань дихальної системи) школяр та 29 новонароджених, які під час обстеження не мали проявів патології з боку дихальної системи і в своєму житті ще не хворіли на ГРВІ. Групу дорослих склали 35 пацієнтів, яким в дитинстві були проведені комплексні обстеження та виміри рівнів неспецифічної бронхіальної чутливості і які через 14-18 років знову прибули на обстеження. Діагнози бронхіальної астми та рецидивного бронхіту встановлювались пацієнтам у відповідності до сучасної класифікації найбільш поширених неспецифічних бронхолегеневих захворювань у дітей (А.Ф.Мозолевський, 1998), прийнятої Пленумом педіатрів України (1998).

Всі клінічні дослідження проводились на базі спеціалізованого пульмонологічного стаціонару обласної дитячої клінічної лікарні м. Дніпропетровська, в умовах лабораторії функціональної діагностики кафедри госпітальної педіатрії №1 Дніпропетровської медичної академії та відділення функціональної діагностики оздоровчого санаторію “Лісне” (м. Дніпропетровськ). Біохімічні та імунологічні дослідження виконувались в центральній науково-дослідницькій лабораторії Дніпропетровської медичної академії.

Для визначення рівнів неспецифічної чутливості бронхів виконувались інгаляційні бронхопровокаційні тести, які проводились за допомогою “Інгалятора аерозолів” по А.С. 1169222 за спеціально розробленими методиками з використанням гістаміну та ацетилхоліну. Їх виконання полягало в послідовному інгаляційному введенні впродовж двох хвилин розчинів подразника різної концентрації. Концентрація розчину, що викликала зниження показників бронхіальної прохідності на 20% та більше (для дітей старше 6 років), чи відповідні їм зміни на капнограмах (у новонароджених), вважались пороговими. Стан неспецифічної бронхіальної гіперчутливості діагностувався у випадках, коли пороговими подразниками були 1% ацетилхолін або 0,1% гістамін чи менш концентровані їх розчини.

Оцінка функції зовнішнього дихання здійснювалась за даними спірограм, пневмотахограм та мас-спектрограм, для отримання яких використовувались, відповідно, спірометр “Spiroshift-3000” фірми “Fukuda Denshi Co., Ltd.” (Японія), пневмотахограф “ПТГ-2” з аналізатором (Росія), мас-спектрометр МХ-6203 виробництва Сумського НВО “Електрон” (Україна). У всіх дітей визначались такі показники як: життєва ємність легенів (ЖЄЛ, VC), форсована життєва ємність (ФЖЄЛ, FEV), форсована життєва ємність за першу секунду видиху (ФЖЄЛ₁, FEV₁), індекс Тиффно (ТТ) - відношення FEV₁/VC у відсотках, форсований експіраторний потік, виміряний між 25% та 75% життєвої ємності (ФЖЄЛ_25-75, FEF_25-75) та максимальна вентиляція легенів (МВЛ, MVV). У частини пацієнтів визначення вказаних показників доповнювалось пневмотахографічними вимірами альвеолярного тиску - Р_а (см вод.ст), об'ємної швидкості - V_o (л/с) та розрахунком показника опору бронхів повітряному потоку на стадіях видиху (Rбр_вид) та вдиху (Rбр_вд). У інших дітей спірографічні дані доповнювались результатами аналізу капно- і оксиграм (виміри радіусів їх експоненційних частин (RCO₂ та RO₂) в 45?-му секторі крутих змін концентрацій газів), отриманих за допомогою дихальної мас-спектрометрії. Всі виміри показників функції зовнішнього дихання проводились згідно стандартів ATPS. Отримані дані приводились у відповідність до системи BTPS та порівнювались з нормативними (R. J.Knudson et al., 1983).

Вивчення функціональної активності неспецифічних структур головного мозку проводилось методом електроенцефалографії (ЕЕГ) з використанням 16-канального електроенцефалографа фірми “Medicor” (Угорщина). Розташування стандартних електродів відповідало системі відведень Юнга (Л.Р. Зенков,1996). Для оцінки фонових ЕЕГ використовувалась схема опису, запропонована Е.А. Жирмунською та В.С. Лосевим (1984, 1993).

Виміри рівнів тиреотропного гормону (ТТГ), тироксину (Т₄), трийодтироніну (Т₃), тироксинзв'язуючого глобуліну (ТЗГ), антитіл до тиреоглобуліну та рівень кортизолу в сироватці крові виконувались радіоімунним методом (N. Lavin, 1995) за допомогою стандартних наборів реактивів РІО та JCN. Отримані результати порівнювались з нормативними, розробленими в ДДМА для Придніпровського регіону (Л.Р. Шостакович-Корецька, 1990; В.В. Абрамов та ін., 1995).

Визначення показників системи імунітету проводилось шляхом дослідження клітинної (кількість лейкоцитів, відносна і абсолютна кількість лімфоцитів (Е-РУК, Еа-РУК, ЕАС-РУК) i гуморальної (IgA, IgM, IgG, IgE) її ланок за Д.В. Стефані та Ю.Е. Вельтищевим (1996). Оцінка отриманих результатів здійснювалась шляхом їх порівняння з нормативними значеннями (В.А. Еренков, 1984; ДонГМУ,1999).

Статистична обробка даних проводилась шляхом розрахунку середніх, їх стандартних відхилень (СВ), стандартних помилок (СП) та конфіденційного інтервалу (КІ 95%). Також використовувались: критерій знаків (КЗ), виправлений метод Йєтса (²-тест), проводився варіаційний аналіз (ANOVA) та визначався коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона (r). Всі розрахунки проводилось за допомогою пакета комп'ютерних програм статистичного аналізу “Statistica 5.0 (StatSoft Inc., США). Їх результати призводились до показника вірогідності Р. Його значення менші, ніж 0,05 вважались вірогідними.

Результати дослідження та їх обговорення. Проведені нами різнобічні клініко-функціональні дослідження стану неспецифічної бронхіальної чутливості у респіраторно асимптомних та хворих на бронхіальну патологію дітей з застосуванням спеціально розроблених методик ацетилхолінового та гістамінового провокаційних тестів дозволили по-новому підійти до бачення природи бронхіальної гіперчутливості, з нових позицій розглянути її роль у виникненні обструктивних реакцій бронхів, а також показати можливість використання отриманих даних для побудови раціональних схем лікування бронхіальної астми та рецидивного бронхіту у дітей.

Виміри рівнів неспецифічної чутливості бронхів, виконані за допомогою ацетилхолінового бронхопровокаційного тесту у 78 дітей в різні періоди перебігу бронхіальної астми та рецидивного бронхіту показали, що вона може фазово змінюватись. Про це свідчили різні значення порогової чутливості бронхів до ацетилхоліну, зареєстровані у 63 з 66 хворих на бронхіальну астму та у 10 з 12 хворих на рецидивний бронхіт в окремі періоди захворювань (Р_КЗ<0,01). Аналіз отриманих даних виявив, що найбільш типово індивідуальні рівні неспецифічної бронхіальної чутливості відображуються не фазовими її коливаннями при загостреннях, а показниками, які реєструються в період повних клініко-лабораторних ремісій. Ці значення ми розглядали як базальні рівні бронхіальної чутливості. Доцільність їх виділення обумовлювалась тим, що у хворих на бронхіальну астму і рецидивний бронхіт чутливість бронхів, змінюючись при загостреннях захворювань та зразу після них, з часом відновлювалась до своїх найбільш типових значень саме в період клініко-лабораторних ремісій.

Дослідженнями рівнів бронхіальної чутливості в різні періоди захворювань також встановлено, що відносно своїх базальних значень вона не тільки фазово зростає при загостреннях, а і значно зменшується в періоди після нападів та рецидивів. Так, серед 66 дітей з бронхіальною астмою, незалежно від тяжкості її перебігу, зростання бронхіальної чутливості (гіперчутливості) при загостреннях спостерігалось в 49 випадках, зменшення в періоді після нападу - в 46, серед 12 хворих на рецидивний бронхіт - в 8 та 5 випадках, відповідно. Характерно, що періоди фазових знижень бронхіальної чутливості, яка тимчасово наближалась до рівня характерного для здорових пацієнтів, спостерігались переважно у дітей з гіперчутливими (за базальними значеннями чутливості) бронхами. Нами не спостерігалось особливостей в динаміці фазових змін бронхіальної гіперчутливості в залежності від віку дітей, їх статі, встановлених діагнозів, обтяженості сімейного анамнезу алергічною патологією. Разом з тим, принципова можливість тимчасової ліквідації стану бронхіальної гіперчутливості після нападів та рецидивів захворювань, коли навіть сильні подразники не викликають бронхообструкції, є свідченням існування в цілісному організмі саногенетичних механізмів, спроможних відновлювати порушення прохідності бронхів, в тому числі, за рахунок фазових знижень бронхіальної чутливості. Такий аспект характеристики бронхіальної гіперчутливості дає можливість вивчати не тільки патогенез її підвищень, а і саногенез відновлень, здійснювати терапевтичну модуляцію стану не тільки через ліквідацію запалення, а і через активацію реакцій саногенезу.

В цілому, отримані дані висвітлили той факт, що у дітей з бронхіальною астмою та рецидивним бронхітом бронхіальна гіперчутливість є достатньо стійкою властивістю, базальні рівні якої під впливом загострень можуть тимчасово виводитись з своєї рівноваги, але завжди “прагнуть” відновитись до своїх стабільних, індивідуальних для кожної дитини значень. Що ж до природи стану бронхіальної гіперчутливості, то дані про фазові коливання не протирічать погляду на неї ні з позиції запалення (L.A.Laitinen et al., 1996; A.N.Banik, S.T.Holgate, 1998; J.O.Warner et al., 1998), ні з позицій генетичної детермінованості (T.D.Hovard et al., 1999; S.L.Ewart et al., 1996; C.K.Kim et al., 1999). Разом з тим, вони більше співпадають з думкою про те, що її постійний компонент (базальні рівні) контролюються переважно генетичними факторами (K.Y.Yong et al., 1998), а зворотний (стимульовані значення) більше визначається особливостями запального процесу (J.B.Clough, 1998).

Для більшої визначеності у питанні про природу неспецифічної бронхіальної гіперчутливості важливою виглядає інформація про таку її характеристику як стійкість базальних рівнів. Результати спостережень в тривалому катамнезі за 35 дітьми з бронхіальною гіперчутливістю до гістаміну, у 29 з яких в 5-14-річному віці було діагностовано бронхіальну астму різної тяжкості і у 6 рецидивний бронхіт, показали, що і через 14-18 років у цих, тепер вже дорослих людей віком від 19 до 28 років, стан бронхіальної гіперчутливості продовжував утримуватись і його індивідуальні рівні у більшості пацієнтів (24) залишились без змін. Паралельне вивчення особливостей перебігу захворювань показало, що за період катамнезу їх клінічна картина змінилась у 24 пацієнтів. Більшу схильність до змін з формуванням помітної обструкції виявили хворі на рецидивний бронхіт (в 4 випадках з 6). Навпаки, всі діти з легким перебігом астми в дорослому віці перестали формувати напади і їх стан можна було визначити як тривалу ремісію. Серед дітей з тяжким та середньої тяжкості перебігом астми переважним напрямком змін в клінічній картині також були покращення. Ці дані дозволяють вважати, що клінічна трансформація захворювань в динаміці тривалого катамнезу є типовою і відбувається як правило (Р_КЗ<0,01).

Співставлення індивідуальних рівнів чутливості та клінічних картин захворювань показали, що зареєстровані у 11 пацієнтів зміни рівнів бронхіальної гіперчутливості не можуть вважатись стійкими тому, що визначались як у пацієнтів зі змінами, так і без змін в клініці. Серед 24 пацієнтів із змінами в клініці захворювань, коливання чутливості спостерігались у 6 випадках, а серед 11 пацієнтів без клінічних змін - в 5, що не мало вірогідних розбіжностей (P²>0,05). Навіть якщо зазначені коливання рівнів бронхіальної гіперчутливості розглядати як постійні зміни, значно більша кількість пацієнтів (24 з 35), що не змінила рівнів чутливості в катамнезі, вказує на значну стійкість їх базальних значень, що слід визнати типовим для феномена (P_КЗ<0,05).

Результати досліджень дітей в тривалому катамнезі підтвердили думку про те, що бронхіальна гіперчутливість для більшості хворих на бронхіальну астму дітей є стійкою ознакою (H.G.Herrod et al., 1995), тривало існуючою властивістю структур бронхіального дерева.

Результати виконання ацетилхолінового бронхопровокаційного тесту у 376 дітей з рецидивним бронхітом (125 хворих) та бронхіальною астмою (242 хворих) віком від 5 до 15 років показали, що бронхіальна гіперчутливість спостерігається у більшості пацієнтів з бронхіальною астмою та частини дітей з рецидивним бронхітом, а її рівні мають широкий розкид значень. Серед дітей з бронхіальною астмою бронхіальна гіперчутливість реєструвалась у 198 випадках з 242, що становило 81,82%. Частіше цей стан визначався у дітей з більш тяжким перебігом захворювання. При цьому спостерігалась добре помітна тенденція до більш тяжкого перебігу астми у хворих з високими рівнями бронхіальної гіперчутливості (P<0,001), прямої залежності між цими знаками не існувало і кореляційний зв'язок між ними виявився слабким (К_Ч=0,064). Тобто, незважаючи на існуючу тенденцію до більш тяжкого перебігу астми на фоні високих рівнів бронхіальної гіперчутливості в цілому, розподіл її значень у окремих дітей виявився таким, що на фоні одного й того ж рівня бронхіальної гіперчутливості (наприклад, реагування на 0,33% чи 0,1% ацетилхолін) міг спостерігатись перебіг різної за тяжкістю бронхіальної астми. Звертала на себе увагу принципова можливість виникнення клінічних проявів астми на фоні низьких базальних рівнів бронхіальної чутливості.

Отримані результати свідчать, що для дітей з різною тяжкістю астми можна визначити найбільш типові порогові концентрації ацетилхоліну, але вони не будуть охоплювати весь діапазон реальних показників і тому їх не доцільно використовувати для діагностики в якості головного критерію тяжкості перебігу захворювання. В цілому ж, у дітей з легким перебігом астми частіше спостерігається реагування бронхів на вдихання аерозолю 1% та 3% ацетилхоліну, у дітей з перебігом астми середньої тяжкості - 1% та 0,33% розчинів, у дітей з тяжкою астмою - 0,33% та 0,11% розчинів (Р_КЗ<0,05).

Результати виконання ацетилхолінового тесту у хворих на рецидивний бронхіт показали, що і при цьому захворюванні спостерігається широкий розкид базальних значень неспецифічної бронхіальної чутливості, що охоплює як нормальні, так і підвищені її рівні. На відміну від хворих на бронхіальну астму чутливість бронхів у цих дітей була нижчою і більшість індивідуальних показників знаходились в діапазоні нормальних значень. Найбільш типовою пороговою концентрацією ацетилхоліну для хворих на рецидивний бронхіт був 3% розчин. Разом з тим, 15,2% хворих на рецидивний бронхіт дітей мали такі рівні чутливості, які за своїми значеннями були б більш характерними для пацієнтів з бронхіальною астмою.

Аналіз значень базальних рівнів неспецифічної чутливості бронхів у дітей з бронхіальною астмою та рецидивним бронхітом в залежності від віку, статі, місця мешкання та тривалості захворювань не виявив зв'язку між ними. Разом з тим, у дітей з обтяженим сімейним анамнезом, у порівняні з необтяженим, стан бронхіальної гіперчутливості спостерігався вірогідно частіше (Р<0,001). В цілому отримані результати мало підтримують погляд на природу бронхіальної гіперчутливості з позицій ведучої ролі запалення. Вони більше відповідають погляду на феномен, як на природну властивість, а не набуту в процесі життя патологічну функцію. Тому більш реально, що існування неспецифічної бронхіальної гіперчутливості у дітей детермінується генетично (И.Б.Резник, 1998; H.Los et al., 1999).

Існують повідомлення про те, що бронхіальна гіперчутливість властива також клінічно здоровим та респіраторно асимптомним дітям (F.Rasmussen et al., 1999; А. Jones, 1994). За деякими з них, загальна кількість таких пацієнтів навіть перевищує число хворих на бронхіальну астму (G.M.Wennergren et al., 1997). Тому, пояснення природи бронхіальної гіперчутливості у респіраторно асимптомних дітей через хронічне запалення слизової бронхів виглядає не зовсім переконливо і потребує вивчення. Цей напрямок досліджень дає можливість також більш чітко визначитись і у питанні про те, як різні базальні рівні неспецифічної бронхіальної чутливості впливають на стан бронхіальної прохідності, адже у респіраторно асимптомних дітей фактори, що обумовлюють існуванням захворювань відсутні і на зв'язок між вказаними параметрами ніяким чином не впливають.

Виміри базальних рівнів неспецифічної чутливості бронхів, проведені у 100 респіраторно асимптомних дітей віком 7-14 років за допомогою інгаляційного бронхопровокаційного тесту з ацетилхоліном показали, що для цих пацієнтів, як і для хворих на рецидивний бронхіт та бронхіальну астму, не існує якогось одного, спільного для всіх рівня бронхіальної чутливості. На відміну від хворих, у респіраторно асимптомних дітей стан бронхіальної гіперчутливості спостерігався лише у 5% пацієнтів, а у інших визначались різні рівні нормальної чутливості. Аналіз результатів виміру чутливості бронхів у дітей в залежності від статі, віку, фізичного розвитку, супутніх захворювань ЛОР-органів, в тому числі сполучених з зубним карієсом, а також свідчень про патологію перінатального періоду в анамнезі, не виявив залежності між виникненням гіперчутливості та названими факторами. Разом з тим, аналіз даних показав, що серед 11 респіраторно асимптомних дітей, в сім'ях яких серед родичів першого та другого рівнів рідства мали місце випадки алергічних захворювань, середня чутливість бронхів була вищою (середня порогова доза ацетилхоліну становила 0,077+0,069 г) у порівнянні з 89 дітьми без алергічних захворювань (середня порогова доза ацетилхоліну становила 0,142+0,57г) в їх сім'ях (Р<0,01). Виявилось також, що частота випадків більш високої бронхіальної чутливості серед дітей з обтяженим алергічними анамнезом у порівнянні з пацієнтами, що не мали такої обтяженості, була вищою (Р² <0,001).

Дослідження функції зовнішнього дихання, проведені до інгаляцій ацетилхоліну показали, що у частини респіраторно асимптомних дітей мали місце вентиляційні порушення. Вони спостерігались у 12 з 100 дітей без вірогідних розбіжностей в частоті між різними віковими групами (у 5 з 38 дітей у віковій групі 7-9 років і у 7 з 62 дітей у віковій групі 10-14 років) (P²>0,1). Особливістю вказаних функціональних порушень було те, що вони носили виключно обструктивний характер, були слабко вираженими (ВП_ОТ 0-1ст. чи ВП_ОТ 1ст.) та клінічно прихованими. При цьому виявилось, що серед 12 дітей з порушеннями бронхіальної прохідності (FEV₁/FVC75%), остання лише у однієї дитини була поєднаною з бронхіальною гіперчутливістю, а у чотирьох з п'яти дітей, у яких діагностовано стан бронхіальної гіперчутливості, вентиляційні порушення були відсутніми. Не виявилось зв'язку і в цілому між рівнями бронхіальної чутливості та станом бронхіальної прохідності.

Виміри неспецифічної чутливості бронхів, виконані за допомогою бронхопровокаційного тесту з гістаміном ще у 101 респіраторно асимптомної дитини також засвідчили, що вона має широкий розкид індивідуальних значень. Стан бронхіальної гіперчутливості в цій групі реєструвався у 4 пацієнтів, у інших 97 визначались різні рівні нормальної чутливості бронхів. Аналіз даних, проведений в залежності від статі та віку показав, що за даними гістамінового тесту у респіраторно асимптомних дівчаток чутливість бронхів схильна бути вищою у порівнянні з хлопчиками. Можна було відмітити і тенденцію до більш високої чутливості бронхів у респіраторно асимптомних дітей старшої вікової групи (10-14 років) у порівнянні з молодшою (6-9 років). Що стосується зв'язку між діагностикою неспецифічної бронхіальної гіперчутливості та патологією перінатального періоду, то виявилось, що з 11 респіраторно асимптомних дітей, у яких за даними анамнезу діагностувалась перінатальна патологія, бронхіальної гіперчутливості не спостерігалось в жодному випадку.

Аналіз показників функції зовнішнього дихання, визначених у дітей перед проведенням гістамінового тесту, виявив у частини з них легкі порушення бронхіальної прохідності. Вони визначались у 9 з 101 дитини без вірогідних розбіжностей в частоті між різними віковими групами. Співставлення результатів виміру порогу чутливості бронхів з порушеннями бронхіальної прохідності не виявило прямого зв'язку між ними. Всі 4 дітей з бронхіальною гіперчутливістю мали досить високі значення показника FEV₁/FVC ( 75%) і ні у одного з 9 дітей, що мали обструктивні ВН, не спостерігалось бронхіальної гіперчутливості.

В цілому, результати клініко-функціональних досліджень у клінічно здорових та респіраторно асимптомних дітей показали, що неспецифічна бронхіальна гіперчутливість, яку діагностовано за допомогою ацетилхолінового та гістамінового тестів, не є унікальною властивістю лише хворих на астму (A.N.Banik , S.T.Holgate, 1998], а зустрічається і серед клінічно здорових та респіраторно асимптомних дітей (J.C.Jongste, 1996; A.K.Bewtra, R.C.Townley, 1993). На наш погляд, важливе значення для розуміння зв'язку між бронхіальною гіперчутливістю, перинатальною патологією та формуванням бронхіальної астми має інформація про відсутність перинатальних уражень ЦНС в респіраторно асимптомних дітей з гіперчутливими бронхами. Разом з даними про значну питому вагу перинатальних уражень ЦНС у дітей з бронхіальною астмою (С.Ю.Каганов и др., 1998), серед яких бронхіальна гіперчутливість реєструється найчастіше (I.Pin et al., 1993), отримані результати свідчать, що стан бронхіальної гіперчутливості відіграє роль природної схильності до астми і в захворювання реалізується при сполученні з іншими вадами, наприклад, втратою резерву адаптації до нього з боку нервової системи. Розглянута під таким кутом зору гіперчутливість бронхів у дітей з бронхіальною астмою виглядає властивістю незалежною від запалення.

Результати клініко-функціональних обстежень 29 респіраторно асимптомних дітей періоду новонародженості, у яких за допомогою спеціальної методики гістамінового тесту були проведені виміри неспецифічної чутливості бронхів показали, що подібно старшим дітям, її індивідуальні рівні мають широкий спектр значень. Серед них реагування на інгаляції 0,1% гістаміну та більш слабких його розчинів (тобто стан бронхіальної гіперчутливості), спостерігались у 5 з 29 новонароджених.

Приймаючи до уваги те, що в своєму житті новонароджені ще не мали жодного епізоду респіраторних захворювань, ці дані є важливим підтвердженням думки про те, що стан бронхіальної гіперчутливості та обумовлена ним схильність до розвитку обструктивних реакцій у дітей повинні розглядатись як природжена, а не набута властивість бронхів. Існування певного зв'язку між обтяженістю алергічною патологією сімейного анамнезу новонароджених та діагностикою у них стану бронхіальної гіперчутливості дає підстави вважати, що у виникненні останньої значну роль відіграють спадкові фактори (T.D.Hovard et al., 1999; И.Б.Резник, 1998).

Спроби дати відповідь на питання, чому в одних випадках стан бронхіальної гіперчутливості має асимптомний перебіг, а в інших - є головною патогенетичною ланкою бронхіальної астми, викликають певні труднощі. Пояснення асимптомного існування бронхіальної гіперчутливості тільки слабкістю подразника виглядає непереконливо. Адже в своєму житті такі діти взаємодіють з факторами (ГРВІ, алергени, стрес і т. ін.), які на фоні аналогічних рівнів бронхіальної чутливості у хворих на астму провокують виникнення нападів. Тому більш логічно пояснювати асимптомне існування бронхіальної гіперчутливості активацією компенсаторних механізмів, які вводяться в дію за рахунок змін в режимах функціонування регуляторних систем організму (О.В.Атаман, 1995). Зрозуміло, що для цього такі системи, як ендокринна, імунна та нервова повинні мати достатній резерв функціональної адаптації.

Для вирішення питання про зв'язок стану бронхіальної гіперчутливості з функціональною активністю щитовидної залози, нами обстежена група з 52 дітей, хворих на бронхіальну астму різної тяжкості (51 пацієнт) та рецидивний бронхіт (1 пацієнт), у яких паралельно з визначенням базальних рівнів неспецифічної бронхіальної чутливості, вимірювався вміст в сироватці крові тиреоїдних гормонів. Оцінка їх вмісту в крові показала, що для більшості дітей типовим є підвищення понад норму концентрації Т₄. Середнє значення вмісту цього гормону в крові по групі в цілому також вірогідно перевищувало верхню межу норми для здорових дітей. Що стосується вмісту в крові ТТГ і Т₃, то показники їх середніх значень не виходили за межі вікових норм. Вміст ТЗГ дещо перевищував верхній нормативний кордон, але це перевищення не було вірогідним. Антитіла до ТГ не виявлялись в жодної дитини. Особливістю було те, що у дітей вікової групи 6-9 років середні концентрації Т₄ та ТЗГ в порівнянні з дітьми 10-14 років були вищими.

Індивідуальна оцінка даних, виконана за правилами інтерпретації тиреоїдних тестів (A.J.Costa, 1995), не виявила відхилень від норми у 5 дітей, у 43 хворих спостерігалась підвищена функціональна активність щитовидної залози, коли при нормальних показниках Т₃, ТТГ та ТСГ у них в 1,4-1,9 раз був підвищений рівень Т₄ (гіпертиреоїдизм), а у 4 були діагностовано легкі прояви гіпертиреозу. В наших дослідженнях особливості функціональної активності щитовидної залози не мали зв'язку з клінічним перебігом захворювань. В цілому, аналіз вмісту в крові тиреоїдних гормонів та ТЗГ у хворих на бронхіальну астму дітей показав, що при цьому захворюванні функція щитовидної залози активована, її активація більше виражена у дітей молодшого віку і не має зв'язку з тяжкістю перебігу захворювання та статтю хворих.