Главная Коллекция "Otherreferats" Медицина Клініко-патогенетичне значення змін поверхневого натягу крові при хронічних гепатитах та цирозах печінки

Клініко-патогенетичне значення змін поверхневого натягу крові при хронічних гепатитах та цирозах печінки

Вивчення клінічних проявів, біохімічних, морфологічних, імунологічних змін, фізико-хімічних властивостей сироватки крові у хворих на гепатити та цирози печінки. Критерії визначення активності захворювання на підставі даних міжфазної тензіометрії крові.

Рубрика Медицина
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 27.02.2014
Размер файла 66,0 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 616.36-002.2+616.36-004]-071+616.151+612.014.462.8

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЗМІН ПОВЕРХНЕВОГО НАТЯГУ КРОВІ ПРИ ХРОНІЧНИХ ГЕПАТИТАХ ТА ЦИРОЗАХ ПЕЧІНКИ

14.01.02 - внутрішні хвороби

ЧЕРЕВАТСЬКА ОЛЕНА ЮРІЇВНА

Луганськ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім. М. Горького Міністерства охорони здоров'я України.

Науковий керівник:

Губергріц Наталя Борисівна, доктор медичних наук, професор, Донецький державний медичний університет ім. М. Горького, професор кафедри внутрішніх хвороб №1.

Офіційні опоненти:

Звягінцева Тетяна Дмитрівна, доктор медичних наук, професор, Харківська медична академія післядипломної освіти, завідуюча кафедри гастроентерології;

Христич Тамара Миколаївна, доктор медичних наук, професор, Буковинська державна медична академія, професор кафедри сімейної медицини.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, кафедра гастроентерології і дієтології, МОЗ України (м. Київ).

Захист відбудеться "26" жовтня 2001 р. о 9-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.600.01 при Луганському державному медичному університеті (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського державного медичного університету (91045, м. Луганськ, кв. 50-річчя Оборони Луганська, 1).

Автореферат розісланий "25" вересня 2001 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, професор В.І. Коломієць.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Хронічні гепатити (ХГ) та цирози печінки (ЦП) є важливою медико-соціальною проблемою в зв'язку з їх широкою поширеністю, високими захворюваністю та летальністю [Бабак О.Я., 1999; Возіанова Ж.І. з співавт., 1998, 1999; Глушко Л.В. з співавт., 1995; Нейко Є.М. з співавт., 1998, 2000; Харченко Н.В., 2000, 2001]. За даними ВООЗ ХГ і ЦП як причина смерті в країнах Європи займають четверте, а у США - п'яте місце, тоді як в 1961 р. вони займали лише десяте місце. В Україні в 1999 р. захворюваність на ХГ складала 50,5, а ЦП - 17,2 на 100 тис. населення, причому з 1992 р. ці показники зросли відповідно на 76,6 % та 75,5 %, а розповсюдженість - в 2,2 та 1,6 рази [Голубчиков, 2000]. Особливо актуальна проблема діагностики і лікування ХГ і ЦП для екологічно несприятливих регіонів нашої країни. Так, у Донецькій області в 2000 р. захворюваність на ХГ складала 82,0, а ЦП - 18,0 на 100 тис. населення, перевищуючи аналогічні показники в Україні в цілому. Соціальна значимість ХГ і ЦП обумовлена також високою частотою захворюваності підлітків та молоді, оскільки серед усіх хворих вони складають 70-80 %; в цілому розповсюдженість ХГ у молоді з 1992 р. зросла в 2,3 рази [Бабак, 1998; Голубчиков М.В., 2000; Хворостінка В.М. з співавт., 2000]. На жаль, слід чекати збільшення інвалідізації хворих на ХГ, тому що розвиток ЦП або гепатоцелюлярної карциноми протягом 5-10 років буде мати місце у 30-60 % від числа хворих на ХГ сьогодні [Богомолов з співавт., 1997; Харченко Н.В., 1999, 2000; Crosbie O.M. et al., 2000; Ferrell L., 2000]. З цим же пов'язана і перспектива подальшого зростання летальності хворих на хронічні дифузні захворювання печінки (ХДЗП) [Бабак, 1999; Передерій В.Г. з співавт., 1999; Харченко Н.В., 2000; Boyer N. et al., 2000; Walsh K. et al., 2000].

Актуальність теми. Зростання захворюваності на ХГ, ЦП потребує своєчасної діагностики, розробки інформативних неінвазійних методів отримування діагностичної інформації [Нейко Є.М з співавт., 2000; Хазанов А.І., 1998; Imbert-Bismut F. et al., 2001]. В цьому плані нашу увагу привернула можливість використання деяких реологічних властивостей біологічних рідин (БР) хворих на ХГ та ЦП з метою діагностики та диференціальної діагностики. До складу БР входять численні речовини, які можуть змінювати поверхневий натяг (ПН) цих рідин і, таким чином, впливати на процеси переносу речовин та енергії через біологічні мембрани. Багато з цих процесів за участю поверхнево-активних речовин (ПАР) включають стадії адсорбції і десорбції на міжфазній поверхні. При ХГ і ЦП у крові змінюється вміст білків, ліпідів та інших речовин, які являються ПАР і мають сурфактантні властивості, а тому можуть змінювати ПН цієї БР [Казаков з співавт., 1997-2000]. Отже вивчення показників ПН може дозволити одержати інтегральну інформацію стосовно складу і процесів, що відбуваються у крові при ХГ і ЦП. Це підтверджується тим, що в експерименті доведений вплив рівнів білірубіну, холестерину (ХС), альбуміну, фібриногену (Ф) та інших білків крові на показники її ПН [Amato M et al., 1995, 1996; Davidson K.G. et al., 1997; Kazakov V.N. et al., 1998; Lassen B. et al., 1996; Lin T.Y. et al., 1996; Robertson B., 1996].

ХГ і ЦП нерідко супроводжуються захворюваннями гастродуоденальної зони - хронічним гастродуоденітом (ГД) та виразковою хворобою (ВХ), які негативно впливають на перебіг ХДЗП. Але питання діагностики цих супутніх захворювань потребує подальших досліджень [Бабак, 1999].

Вважається, що динамічна міжфазна тензіометрія (ДМТ) крові може дозволити комплексно оцінити динаміку захворювання, полегшити діагностику і контроль за ефективністю лікування, вибір індивідуальної терапевтичної тактики для конкретного хворого [Казаков з співавт., 1997, 1999, 2000].

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у відповідності до основного плану НДР Донецького державного медичного університету і є фрагментом конкурсної комплексної теми МОЗ України "Вивчити стан динамічного поверхневого натягу біологічних рідин у практично здорових людей та хворих з різними захворюваннями терапевтичного профілю" (№ держреєстрації - 0197V002098), а також наукової програми Європейського Співтовариства "Oscillatino Bubble Tensiometer" (№ JC15-CJ96-0809).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи було підвищення якості діагностики ХДЗП з супутніми ГД та ВХ, а також покращання ефективності лікування ХГ і ЦП. Відповідно з цим були поставлені наступні задачі:

Вивчити особливості клінічних проявів і перебігу ХГ і ЦП різної етіології, в тому числі при наявності супутніх ГД та ВХ.

Проаналізувати показники динамічного ПН крові у хворих на ХГ і ЦП і виділити особливості цих показників залежно від статі, віку пацієнтів, тривалості захворювання, його активності, стадії та етіології.

Вивчити особливості показників ПН крові у хворих на ХГ і ЦП із супутніми хронічним ГД та ВХ шлунку і дванадцятипалої кишки.

Виявити ПАР і морфологічні зміни печінки, які впливають на динамічний ПН крові у хворих на ХГ і ЦП та на підставі отриманих даних розробити тензіометричні диференціально-діагностичні критерії ХГ і ЦП.

Довести ефективність і розробити тактику диференційованого лікування ХГ і ЦП сучасним гепатопротектором на основі ессенціальних фосфоліпідів - Есенціале Н з урахуванням показників тензіометрії крові.

Об'єкт дослідження - хворі на ХГ і ЦП з супутньою патологією гастродуоденальної зони і без неї, практично здорові люди (контрольна група).

Предмет дослідження - клінічні, біохімічні, морфологічні прояви ХДЗП, параметри ДМТ крові у хворих на ХГ і ЦП з різними активністю, стадією, етіологією, давністю захворювання, з супутніми ГД, ВХ і без них в процесі лікування різними гепатопротекторами, в тому числі Есенціале Н; чинники, що впливають на фізико-хімічний стан крові.

Методи дослідження - клінічні, біохімічні, імунологічні, імуноферментні, молекулярно-біологічний, фізико-хімічний, ендоскопічний, сонографічні, радіоізотопні, рентгенологічні, морфологічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у хворих на ХГ і ЦП різної етіології досліджено фізико-хімічний стан крові за даними ДМТ залежно від активності, стадії, тривалості захворювання, наявності супутнього ураження гастродуоденальної зони. Вперше визначені білкові, вуглеводні, ліпідні та неорганічні чинники крові, що впливають на ПН при ХГ і ЦП. Новим є виявлення кореляційних зв'язків між показниками функціонального стану печінки, її морфологічними змінами, імунологічними показниками і даними ДМТ крові у хворих на ХГ і ЦП. Вперше обґрунтована можливість контролю результатів терапії, прогнозування перебігу ХГ і ЦП не тільки за допомогою клінічних, біохімічних, морфологічних даних, а й з допоміжним використанням параметрів тензіометрії крові, встановлено зміни ПН в процесі лікування гепатопротекторами. На підставі клінічних, біохімічних показників і даних тензіометрії доведені переваги Есенціале Н у порівнянні з карсилом, виділені етіологічні варіанти ХГ і ЦП, при яких гепатопротектор Есенціале Н найефективніший. Новими є розроблені інтегральний диференціально-діагностичний тензіометричний критерій ХГ і ЦП, а також спосіб визначення ступеня запально-некротичної активності захворювання за показниками ПН крові. За матеріалами дисертації подано заявку на винахід №2001085873 від 21.08.2001 "Засіб ранньої диференціальної діагностики хронічних гепатитів і цирозів печінки".

Практичне значення одержаних результатів. Доведено, що поряд з клінічними, біохімічними, морфологічними критеріями, ДМТ крові має суттєве значення для діагностики, диференційної діагностики, прогнозування і моніторирування перебігу ХГ і ЦП, оцінки ефективності їх лікування, вибору гепатопротектора. Виявлено особливості адсорбційних шарів крові при різних етіології, активності і стадії захворювання, при наявності супутніх ГД і ВХ. Розроблені інтегральні тензіометричні високоінформативні критерії диференційної діагностики між ХГ і ЦП, визначення їх активності. Доведено, що тензіограми хворих на ХГ і ЦП являються інтегральним відображенням біохімічних, морфологічних проявів захворювання і, в зв'язку з цим, можуть зменшити частоту проведення дороговартісних та інвазивних досліджень. На підставі даних ДМТ крові патогенетично обґрунтована доцільність використання Есенціале Н переважно при ХГ і ЦП алкогольного та токсичного генезу. Основні результати досліджень впроваджені у практику Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання, Донецької лікарні залізничників, ЦМЛ мм. Сніжне, Шахтарськ, Харцизськ (Донецька область), Чернівецького обласного госпіталю інвалідів війни, лікарень міст Луганська (обласна клінична, міські №1, №3), Запоріжжя (міська №9), Львівської обласної лікарні та до педагогічного процесу 6 медичних вузів (Донецьк, Харків, Чернівці, Луганськ, Запоріжжя, Львів).

Особистий внесок здобувача. Внесок автора в одержані результати наукових досліджень є основним і полягає у підборі, обстеженні та лікуванні 76 хворих на ХГ і ЦП, вивченні динамічного ПН крові при різних етіології, тривалості, клініко-патогенетичних варіантах захворювання, розробці диференціально-діагностичного критерію і критерію визначення активності на підставі даних тензіометрії крові при ХГ і ЦП. Дисертант самостійно провела моніторирування ПН крові хворих у процесі лікування різними гепатопротекторами і на підставі результатів тензіометрії розробила тактику призначення Есенціале Н в залежності від етіології ХГ і ЦП. Автор самостійно проводила аналіз отриманих даних, статистичну обробку результатів і впровадження їх у практику. Дисертант не використовувала в роботі результати та ідеї співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота апробована на спільному засіданні кафедр факультетської терапії, пропедевтики внутрішніх хвороб, госпітальної терапії, факультету післядипломної освіти, внутрішніх хвороб №2 та Міжнародного медичного фізико-хімічного центру Донецького державного медичного університету (лютий, 2001). Основні положення дисертаційної роботи обговорено на Другому конгресі гепатологів України (Київ, 2000), на Другому конгресі гастроентерологів України (Дніпропетровськ, 2000), на Всеросійській конференції гастроентерологів (Санкт-Петербург, 2000), на V i VI Російських конференціях "Гепатология сегодня" (Москва, 2000, 2001), на VI Російському гастроєнтерологічному тижні (Москва, 2000), на конференції "Актуальні питання гастроентерології і ендокринології" (Харків, 2000), на Міжнародній конференції по міжфазним явищам у медицині та біології (Донецьк, 2000), на республіканській науково-практичній конференції "Вірусні гепатити з парентеральним механізмом передачі збудників та їх ісходи" (Київ, 2001), на засіданнях Донецьких обласних товариств терапевтів і гастроентерологів (Донецьк, 2001).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 23 наукових праці. Серед них - глава у монографії "Межфазная тензиометрия и реометрия биологических жидкостей в терапевтической практике", 8 статей у наукових журналах, 6 статей у збірниках наукових праць, 8 тез в матеріалах наукових конференцій. У фахових виданнях, затверджених ВАК України, опубліковано 13 статей, в тому числі 5 одноосібних.

Структура і обсяг дисертації. Дисертацію викладено українською мовою на 186 сторінках тексту; вона складається із вступу, 6 розділів (в тому числі: огляду літератури, матеріалів і методів, 4 розділів власних досліджень), аналізу і узагальнення результатів досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел літератури, який містить 353 найменувань (183 кирилицею і 170 латиницею). Робота ілюстрована 26 таблицями та 44 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Матеріали і методи досліджень. Під спостереженням знаходились 76 хворих у віці від 18 до 74 років, з яких 44 (57,9 %) страждали на ХГ і 32 (42,1 %) на ЦП. Серед пацієнтів було 23 (30,3 %) жінки та 53 (69,7 %) - чоловіків. У 51 (67,1 %) хворого патологія печінки була пов'язана з токсичними факторами (зловживання алкоголем, гепатотоксичні медикаменти, професійні шкідливості). У 29 з цих хворих діагностований ХГ, а у 22 - ЦП. У решти хворих (25 пацієнтів - 32,9 %) діагностовано вірусні захворювання печінки (у 15 - ХГ; у 10 - ЦП). Хворі на вірусні захворювання печінки включались в дослідження лише при відсутності маркерів реплікації вірусів, тобто при відсутності показань до противірусної терапії.

Активність захворювання оцінювалась морфологічно за індексом гістологічної активності (ІГА) або за рівнем АЛТ. У 36 (47,3 %) хворих активність захворювання була мінімальною, у 28 (36,9 %) - помірною і у 12 (15,8 %) - виразною. У всіх обстежених хворих на вірусні ХГ та ЦП показники АЛТ були нормальні, а морфологічна активність не перевищувала мінімальної, що також підтверджувало відсутність показань до противірусної терапії. Стадія ХГ визначалась морфологічно за ступенем фіброзування тканини печінки, при цьому у 10 хворих на ХГ мала місце перша, у 11 - друга, у 11 - третя стадія захворювання. При виявленні четвертої стадії ХГ хворі (24 особи) були віднесені до групи ЦП. Стадія ЦП оцінювалась за критеріями Чайльда-Пью. Стадія А визначена у 16 (50,0 %) хворих, стадія В - у 12 (37,5 %) хворих, стадія С - у 4 (12,5 %) хворих. У 34 пацієнтів діагностований супутній хронічний ГД, а у 15 - ВХ з дуоденальною (12 хворих) або шлунковою (3 хворих) локалізацією виразки.

Усі хворі, що були під наглядом, поділені на основну групу і групу порівняння (по 38 пацієнтів). В обох групах призначали традиційну терапію - трофічні препарати, ентерособенти, дезінтоксикаційні засоби і т. інш. Крім того, хворим основної групи призначали сучасний гепатопротектор - Есенціале Н. Хворі групи порівняння в якості гепатопротектора одержували карсил. Обстежені 68 практично здорових у віці від 15 до 65 років (35 чоловіків і 33 жінки).

Динамічний ПН сироватки крові вивчали за допомогою комп'ютерного тензіометра МРТ 2 - LAUDA (Німеччина). Результати представлені у вигляді тензіограм, на яких відмічались точки, відповідні t=0,01 с (ПН 1), t=1 с (ПН 2), t > ? (ПН 3). Остання відбивала рівноважний (статичний) ПН. Враховували також кут нахилу кривої (КНК) тензіограми.

Крім ретельного аналізу скарг, анамнезу, об'єктивних даних, у хворих вивчали функціональний стан печінки (показники загального і прямого білірубіну, загального білка, протеїнограмми, фіібриногену (Ф), протромбину, сечовини, креатиніну, a-фетопротеїну (a-ФП), холестерину (ХС), a-ХС, тригліцеридів (ТГ), ліпопротеїдів високої (ЛПВГ), низької (ЛПНГ) і дуже низької густини (ЛПДНГ), аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатаминотрансферази (АСТ), g-глутамілтранспептідази (ГГТ), лужної фосфатази (ЛФ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), холінестерази (ХЕ)), імунологічні показники (рівень імуноглобулінів G, A, M, концентрацію циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у сироватці крові), вірусні маркери (антитіла класів IgM та IgG до вирусу гепатиту А, до HBcorAg, до вірусів гепатитів С, D, E, G, простого герпесу 1 та 2 типів, вірусу Епштейна-Барр; HBsAg, HBeAg та антитіла до них у крові; полімеразна ланцюгова реакція для визначення ДНК вірусу гепатиту В, РНК вірусів гепатитів С, G у крові, ДНК цитомегаловірусу у крові та слині). В дослідження включались лише хворі, які мали маркери перенесеної вірусної інфекції або фази інтеграції вірусів В, B+D, латентної фази вірусної інфекції С. Досліджували також показники сечової кислоти, оксипуринолу, електролітів у крові. Використані аналізатори і апарати "KONE-Progress-Plus" (Фінляндія), "Sanofi" (Франція), "Roche" (Швейцарія). Біохімічні дослідження проводили до і після лікування хворих. Хворим проводили УЗД органів черевної порожнини, сцинтиграфію печінки, ФЕГДС, комп'ютерну томографію черевної порожнини. 56 пацієнтам виконана пункційна біопсія печінки.

Статистичну обробку одержаних результатів проводили за допомогою одно- і багатофакторного дисперсійного аналізу і програмного пакету Statistica 5.11. Оцінювали середні показники та їх помилку, коефіцієнти кореляції Спірмена і Пірсона.

Клініко-лабораторні особливості перебігу ХДЗП в залежності від етіології, нозологічної одиниці та статі хворих. Астенічний, больовий і диспепсичний синдроми різної виразності мали місце у всіх обстежених. Астенія була виразнішою у хворих на ЦП і в цілому у хворих з вірусною С етіологією захворювання. Хворих із супутніми ВХ і ГД в 81,6 % випадків турбували також болі в епігастрії натщесерце або через 1-1,5 години після їжі. Диспептичні явища були представлені нудотою (в 27,6 % випадків), блюванням (в 9,2 %), відрижкою (в 14,5 %), метеоризмом (в 38,2 %), гіркотою у роті (в 28,9 %). На печію звертали увагу 31 (40,8 %) хворий, причому, 25 з них страждали на супутні ВХ або ГД. Скарги, пов'язані з холестазом - жовтушність склер, шкіри, її свербіння - мали місце у 24 (31,6 %) хворих. Виразність цих скарг була найбільшою у хворих на лікові ХДЗП (зокрема, свербіння турбувало 62,5 % таких хворих). Позапечінкові прояви ХГ і ЦП проявлялись у 25 (32,9 %) хворих у вигляді болю в суглобах, м'язах, випадання волосся, шкірних змін і частіше (в 70,0 %) визначались у хворих ХДЗП вірусної С етіології. клінічний кров гепатит цироз

У хворих на ХГ і ЦП алкогольного ґенезу в 80,0 % випадків загострення захворювання виникало безпосередньо після алкогольного ексцесу, відмічався більш гострий початок клінічних проявів загострення, одночасна поява загальнотоксичних, диспепсичних проявів і жовтяниці. У хворих на лікові або пов'язані з професійними шкідливостями ХГ і ЦП ознаки захворювання печінки виявлялися через 2-3 місяці з початку дії токсичного фактору; в 72,7 % випадків поступово зростали слабкість, жовтяниця, з'являлись свербіння. Погіршення перебігу ХДЗП вірусної С етіології в 90,0 % випадків протікало у вигляді посилення загальної слабкості, тяжкості у правому підребер'ї, а у випадках ЦП - збільшення живота та появи набряків. Таке погіршення розвивалось поступово протягом 4-6 тижнів після фізичного навантаження, перенесеного респіраторного захворювання, тощо.

Для обстежених хворих була характерна наявність "малих" печінкових ознак. Жовтяниця мала місце у 27 (35,5 %) хворих. У всіх хворих при пальпації виявлялась гепатомегалія, в тому числі переважно за рахунок правої частки - в 60,5 %, лівої частки - в 25,0 %, обох часток - у 14,5 % випадків. Селезінка пальпувалась у 87,5 % випадків ЦП. У хворих із супутніми ГД і ВХ додатково до об'єктивних ознак ХДЗП в 51,0 % випадків виявляли пальпаторну болісність в епігастрії, пілородуоденальній зоні, резистентність мала місце лише в 8,2 % випадків - тобто рідше, ніж суб'єктивні прояви цих захворювань.

Гіпербілірубінемія виявлена у 56 (73,7 %) хворих, підвищення активності АЛТ і АСТ - у 46 (60,5 %), ГГТ - у 32 (42,1 %), ЛФ - у 34 (44,7 %) хворих. Клініко-лабораторні симптоми холестазу частіше виявлялися при ХДЗП лікової етіології (в 72,7 % таких випадків). У 52 (68,4 %) хворих частіше при ЦП, мало місце порушення білковосинтетичної функції печінки. У 12 (15,8 %) хворих (усі вони страждали на ЦП) визначалась гіперазотемія. У хворих жінок істотно більшими, ніж у чоловіків, були показники прямого білірубіну, a1-глобулінів, IgM, ЦІК, Ф, АЛТ, АСТ, ХС, ЛПНГ, але більш низькими - IgA, a-ФП, креатиніну, ХЕ, ЛПВГ, К, Са. У хворих жінок частіше, ніж у чоловіків, мали місце біохімічні синдроми холестазу та імунного запалення У хворих на ЦП біохімічні зсуви були більш суттєвими, ніж у хворих на ХГ. Так, у хворих на ЦП спостерігалось статистично достовірне підвищення концентрацій у крові загального і прямого білірубіну, ЛПНГ, g-глобулінів, IgG, IgA, ЦІК, a-ФП, активності АЛТ, АСТ і ЛФ, але відбувалось зменшення рівнів ХС, ЛПДНГ, загального білку, альбумінів, a2- і b-глобулінів, Ф, сечової кислоти, активності ХЕ порівняно з хворими на ХГ. У хворих із супутніми ГД і ВХ виявлялися особливості біохімічних зсувів: показники АЛТ, ЛПДНГ, ЦІК були нижчими, а ХЕ та Ф вищими, ніж у хворих без супутніх захворювань. У хворих на ГД, крім того, рівень ХС крові був меншим за цей показник у хворих без супутньої патології, або з супутньою ВХ. У хворих із комбінацією ХДЗП з ВХ результати вивчення a2-глобулінів перевищували, а a-ФП - були нижчими, ніж відповідні дані у хворих на ХДЗП без супутньої патології або із супутнім ГД.

Серед морфологічних змін печінки найбільш виразними у наших хворих були вакуольна дистрофія гепатоцитів і лімфогістіоцитарна інфільтрація (як внутрішньочасточкова, так і портальних трактів). Декілька менш виразними були сходинкові і мостоподібні некрози гепатоцитів, зниження глікогену у гепатоцитах, склероз зони портальних трактів, проліферация жовчних капілярів, внутрішньоклітинний холестаз.

За результатами УЗД у всіх обстежених хворих визначались збільшення печінки та її дифузні зміни. У 28 хворих на ЦП мало місце розширення портальної вени, у 24 - розширення селезінкової вени, у 26 - спленомегалія. Взагалі у хворих на ЦП в 87,5 % випадків виявлялися ознаки портальної гіпертензії різної виразності.

Таблиця 1. Показники динамічного ПН сироватки крові у обстежених хворих на ХГ та ЦП і здорових людей (М±m)

Групи обстежених

Число обстежених

Показники ПН

ПН1, мН/м

ПН2, мН/м

ПН3, мН/м

КНК, мНм_1с1/2

ХГ

44

71,20±0,08*

66,80±0,21*

57,40±0,42*

13,60±0,28

ЦП

32

72,10±0,11*/**

68,20±0,14**

59,10±0,27**

13,50±0,30

Всі хворі

76

71,60±0,07*

67,40±0,13

58,10±0,26*

13,50±0,21

Здорові

68

70,00±0,41

67,70±0,35

60,00±0,44

12,60±0,54

Примітки: * - різниці між аналогічними показниками у хворих і здорових статистично вірогідні; ** - різниці між аналогічними показниками у хворих на ХГ та ЦП статистично вірогідні.

Динамічний поверхневий натяг сироватки крові у хворих на ХГ і ЦП. У хворих на ХДЗП виявлені збільшення ПН 1 та зниження ПН 3. Результати вивчення ПН 2 та КНК не відрізнялись від контролю (таблиця 1). Зміни показників міжфазної тензіометрії у хворих на ХДЗП, безумовно, пов'язані з біохімічними зсувами, тобто з порушенням кількості ПАР у сироватці крові. Усі показники ПН прямо корелюють з рівнем ЦІК та ЛПДНГ у крові, але обернено залежать від вмісту у ній Ф. Значення ПН в області коротких часів життя поверхні мають зв'язки з показниками сечовини крові (r=+0,42). Обернена залежність між ПН 1 та білково-синтетичною функцією печінки підтверджується зв'язками ПН 1-Ф (r=_0,49) та ПН 1-ХЕ (r=_0,40). Істотною є і пряма кореляція між ПН 1 та АЛТ (r=+0,43). Рівноважний ПН у обстежених хворих на ХДЗП залежить від показника ХС (r=_0,51). КНК прямо корелює з рівнями 2-глобулінів і ХС у крові (r=+0,48 і r=+0,43), а також обернено - із значеннями _ФП (r=_0,40). Важливо, що виявлено кореляцію не тільки з біохімічними, але й з морфологічними даними у хворих на ХГ і ЦП. Наприклад, суттєвою була залежність між ПН 1 та ІГА (r=+0,47), ПН 2 та ІГА (r=+0,63).

Зміни показників тензіометрії виявлені нами у групах хворих на ХГ і ЦП різної статі. У хворих жінок виявлено підвищення ПН в області коротких часів життя поверхні та зниження рівноважного ПН порівняно із хворими чоловіками. У хворих чоловіків ПН 1 був вірогідно вищий, а ПН 3 та КНК - вірогідно нижчий, ніж у здорових чоловіків. У хворих жінок рівноважний ПН реєструвався істотно більш низьким, а КНК - більш високим, ніж у здорових жінок. У практично здорових з віком повільно збільшується ПН крові та зменшується КНК. У хворих нормальна вікова динаміка показників тензіометрії була порушеною, що виразилось у відсутності закономірностей зміни ПН та КНК.

Ми виявили значимі зв'язки між етіологією захворювання і ПН 2. У хворих на ХГ вірусної С етіології ПН 2 був нижчий за 64 мН/м, що відрізняло їх від решти хворих.

Винайдена залежність між ПН 2 і ступенем запально-некротичної активності ХГ і ЦП. При мінімальній активності захворювання ПН 2 хворих суттєво нижче, ніж при помірній, але вище, ніж при виразній активності ХГ і ЦП. Стадія ХГ або ЦП значимого впливу на параметри ДМТ крові не чинила. Лише при розвитку ЦП виникала суттєва відмінність показників ПН від показників хворих на ХГ.

У хворих із супутньою ВХ і з ГД відмічено вірогідне зменшення показника ПН 1 порівняно з хворими на ХГ, ЦП без супутніх захворювань (відповідно 71,40±0,16 мН/м; 71,20±0,09 мН/м; 72,00±0,13 мН/м). У хворих із супутнім ГД ПН 3 був вірогідно вищим, ніж у хворих без супутньої патології і у хворих із супутньою ВХ (відповідно 58,70±0,35 мН/м; 57,30±0,54 мН/м і 58,10±0,43 мН/м). У хворих на ХДЗП із супутньою ВХ було виявлено суттєве збільшення КНК до 15,00+0,56 мН/м-1с1/2 як порівняно із практично здоровими, так і порівняно з іншими хворими.

Диференціально-діагностичні можливості ДМТ крові при ХГ і ЦП. Використовуючи як основні критерії диференціальної діагностики при ХГ і ЦП результати клінічного, біохімічних, морфологічного методів дослідження ми скористувались міжфазною тензіометрією для розробки додаткових критеріїв. У хворих на ЦП ПН 1, ПН 2, ПН 3 суттєво збільшені порівняно з хворими на ХГ (таблиця 1). КНК у хворих на ХДЗП не мав достовірних відмінностей від показника практично здорових. Ці дані дозволяють стверджувати, що зростання динамічного ПН у хворих на ХГ слід розглядати як негативний симптом щодо можливої трансформації захворювання у ЦП. Різниці показників міжфазної тензіометрії при ХГ і ЦП можна пояснити неоднаковим вмістом у крові ПАР.

На підставі даних ПН крові, використовуючи елементи регресійного аналізу, ми розробили диференціально-діагностичний критерій (XIN) і критерій визначення активності захворювання (X3J), які являються інтегральними і гнучкими за своєю суттю. Скористувавшись графоаналітичними методами, ми побудували діаграму залежності ПН 2 (XIN) - рисунок 1. Низький рівень ПН 2 (до 68 мН/м) - це чітка область ХГ (XIN=0,7-1,0). При значеннях величини ПН 2 вище 69 мН/м (XIN=0-0,3) з вірогідністю 80-85 % можна ставити діагноз ЦП. У середині графіка залежності ПН 2 (XIN) розташована область невизначеного діагнозу (з центром XIN=0,5). Розроблено ще один діагностичний інструмент, характеризуючий активність патології печінки, побудовано аналогічну діаграму залежності ПН 2 (X3J). Інтервалу {X3J=0,0-0,4; ПН 2<68 мН/м} з можливістю 75 % відповідає мінімальна активність захворювання. В інтервалі {X3J=0,6-0,7; ПН 2>70 мН/м}, навпаки, висока можливість (90 %) зустріти ХГ і ЦП з помірною і виразною активністю. Інтервал {X3J=0,4-0,6; ПН 2=68-70 мН/м} являє собою зону невизначеності відносно активності ХГ, ЦП.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рисунок 1. Зв'язок інтегральної функції XIN із показником ПН 2

Вплив лікування на клініко-лабораторні показники та фізико-хімічний стан крові у хворих на ХГ і ЦП. При призначенні Есенціале Н зникнення або зменшення болю досягнуто у 89,5 % випадків, а при прийомі карсилу - у 65,8 %; диспептичних явищ відповідно у 89,5 % і 71,1 %; загальної слабкості - у 94,7 % і 68,4 % випадків. Зникнення або зменшення іктеричності відмічено у 57,9 %, зменшення болісності, розмірів печінки при пальпації - в 68,4 % випадків. Відповідні показники при терапії карсилом складали 39,5 % і 47,8 %. Позитивні зміни маркерів цитолізу на кінець терапії Есенціале Н були вірогідно виразнішими, ніж при лікуванні карсилом. Менш ефективною була терапія Есенціале Н у відношенні корекції імунозапального синдрому і неефективною - відносно корекції холестазу та гіперазотемії. Карсил на біохімічні прояви трьох останніх синдромів не впливав. Якщо лікування Есенціале Н поліпшувало білковосинтетичну функцію печінки, то терапія карсилом таких результатів не давала.

Вплив гепатопротекторів віддзеркалювався і на показниках ДМТ крові. Вірогідне покращання при лікуванні карсилом відносилось лише до ПН 1 у хворих на ХГ. При лікуванні Есенціале Н ПН 1 знижувався більш суттєво і при ХГ, і при ЦП. У відношенні ПН 2 лікування з включенням карсилу не дало вірогідних результатів. При терапії Есенціале Н зміна ПН 2 була вірогідною у хворих і на ХГ, і на ЦП. Вірогідний позитивний вплив на ПН 3 чинило лікування з включенням Есенціале Н тільки у хворих на ХГ, причому динаміка показника була істотно більш виразною, ніж при прийомі карсилу. КНК вірогідно зменшувався тільки у хворих на ХГ при лікуванні Есенціале Н. Більш істотні позитивні зсуви параметрів ДМТ крові у хворих на ХГ і ЦП при включенні до терапії Есенціале Н, ніж при лікуванні карсилом, є відображенням вираженого впливу Есенціале Н на функціональний стан печінки. Тобто, ДМТ - інтегральний метод, який дозволяє контролювати ефективність лікування.

За результатами тензіометрії найбільш ефективно Есенціале Н діяв при ХГ токсичної етіології, тому що у всіх хворих після лікування показники ПН і КНК нормалізувались. Декілька менш виразним був вплив терапії з включенням Есенціале Н у хворих на ХГ вірусної С етіології, ще меншим - при інших вірусних ХДЗП. Результати застосування Есенціале Н у хворих на ЦП любої етіології були гіршими, ніж при ХГ відповідного генезу.

ВИСНОВКИ

ХГ і ЦП - поширені поліетіологічні (переважно токсичні та вірусні) захворювання печінки, диференціальна діагностика яких є складною. ХГ і ЦП різної етіології мають особливості клініки та перебігу. Перебіг алкогольних ХГ і ЦП в 80,0 % випадків характеризується загостренням захворювання безпосередньо після алкогольного ексцесу, що проявляється в одночасній появі загальнотоксичних симптомів, жовтяниці, біохімічних ознак цитолізу і менш виразних ознак холестазу. При лікових ХГ і ЦП в 72,7 % випадків домінують клініко-біохімічні ознаки холестазу, причому загострення розвивається поступово з появою проявів через 2-3 місяці від початку прийому гепатотоксичного препарату. Хронічні захворювання печінки вірусної С етіології в 90,0 % випадків характеризуються виразною астенією, латентним перебігом з поступовим погіршенням на протязі 4-6 тижнів після дії провокуючого фактору. В 70,0 % випадків ХГ і ЦП вірусної С етіології мають місце позапечінкові прояви.

Особливостями клініко-біохімічних проявів ХДЗП із супутніми ГД і ВХ є: домінування суб'єктивних проявів гастродуоденальної патології над її пальпаторними ознаками; нижчі показники ЛПДНГ, ЦІК, АЛТ і вищій вміст у крові ХЕ та Ф в порівнянні з хворими на ХГ і ЦП без супутніх захворювань; нижчі показники ХС у хворих із супутнім ГД та більш високі результати вивчення a2_глобулінів і більш низький рівень a-ФП у крові хворих із супутньою ВХ порівняно з рештою обстежених.

Для хворих на ХГ і ЦП характерне збільшення ПН крові в області коротких часів життя поверхні (в 60,5 % випадків) і зменшення рівноважного ПН (в 48,7 % випадків). У хворих чоловіків ПН 1 вірогідно вищий, а ПН 3 і КНК - суттєво нижчі, ніж у практично здорових чоловіків. У хворих жінок рівноважний ПН нижчий, а КНК - вищий, ніж у здорових жінок. Вік хворих і давність захворювання, на яку вказує пацієнт, суттєво не впливають на параметри тензіометрії крові.

При мінімальній активності ХГ і ЦП ПН 2 крові хворих істотно нижчий, ніж при помірній, але вищий, ніж при виразній активності. Стадія ХГ і ЦП значно не впливає на показники тензіометрії. У хворих на ХГ вірусної С етіології відзначаються найбільш низькі показники ПН 2, що значимо відрізняється від цього показника у хворих на ХГ іншої етіології та ЦП любої природи.

Наявність у хворих на ХДЗП супутніх хронічного ГД або ВХ шлунку і дванадцятипалої кишки приводить до зниження ПН 1 крові (<72,0 мН/м); супутній ГД сприяє підвищенню ПН 3 (>58,1 мН/м), а супутня ВХ - збільшенню КНК (>13,4 мНм-1с 1/2) порівняно з хворими ХГ і ЦП без супутніх захворювань.

Усі показники ПН прямо корелюють з рівнями ЦІК та ЛПДНГ у крові, але обернено залежать від вмісту у ній Ф. ПН 1 прямо співвідноситься з показниками АЛТ і сечовини крові, обернено - з активністю ХЕ. Рівноважний ПН у обстежених хворих обернено залежить від показника ХС. КНК прямо корелює з рівнями б2-глобулінів і ХС крові, обернено - із показником б-ФП. Параметри міжфазної тензіометрії крові у хворих на ХГ і ЦП пов'язані з морфологічними змінами печінки, зокрема з виразністю зернистої, вакуольної, жирової дистрофії гепатоцитів, зниженням вмісту глікогену в гепатоцитах, ступенем поліморфізму клітин і ядер, лімфогістіоцитарної інфільтрації тканини печінки, наявністю і кількістю сходинкових некрозів гепатоцитів, із розширенням портальних трактів, наявністю хибних долек. Найважливішими є співвідношення ПН 1-ІГА (r = +0,47), ПН 2-ІГА (r = +0,63).

Диференціально-діагностичними критеріями ХГ і ЦП поряд із клінічними, біохімічними, морфологічними даними є вірогідно більш високі показники ПН 1, ПН 2 і ПН 3 у пацієнтів з ЦП. Визначення інтегральних критеріїв, розроблених нами на підставі даних ДМТ крові, дозволяє без збільшення вартості дослідження проводити диференціальну діагностику між ХГ і ЦП з точністю 80-85 %, визначати активність захворювання з точністю 75-90 %. Це дозволяє перевищити інформативність традиційних біохімічних і сонографічного методів.

В процесі лікування хворих на ХГ і ЦП прослідковується поліпшення клінічних і біохімічних показників (зменшення виразності цитолізу, імунозапального синдрому, поліпшення білковосинтетичної функції печінки), відновлювання ПН крові, причому ефективність Есенціале Н значно перевищує в цьому відношенні вплив карсилу. Найбільш виразний ефект за результатами біохімічних методів та ДМТ крові Есенціале Н має при токсичних, вірусних С, менш виразний - при вірусних В і В+D захворюваннях печінки.

Практичні рекомендації:

В якості додаткового методу діагностики ХГ і ЦП, поряд з клінічними, біохімічними, морфологічними та визначенням вірусних маркерів можна використовувати ДМТ крові. Показник ПН 1 ДМТ > 70,0 мН/м у поєднанні з ПН 3 < 60,0 мН/м при нормальних ПН 2 та КНК вказує на можливість наявності у пацієнта ХГ або ЦП і потребує проведення обстеження в цьому напрямку. Зниження ПН 2 крові нижче 67,5 мН/м в процесі спостереження хворого на ХГ або ЦП з помірною активністю свідчить про зростання запально-некротичної активності і вказує на необхідність ретельного спостереження за клінічними та біохімічними проявами ХГ або ЦП для своєчасного підсилення лікувальних заходів. Визначення ПН 2 крові < 64,0 мН/м у хворого на ХГ свідчить про можливість вірусної С етіології захворювання і необхідність дослідження відповідних вірусних маркерів.

Зниження у хворого на ХГ або ЦП ПН 1 < 72,0 мН/м свідчить про можливість супутньої патології гастродуоденальної зони. Причому, при супутньому ГД, окрім зсувів ПН 1, підвищується ПН 3 > 58,1 мН/м, а при супутній ВХ - збільшується КНК > 13,4 мНм_1с 1/2. При таких змінах показників ДМТ треба проводити ендоскопічне дослідження шлунка і дванадцятипалої кишки.

Поступове збільшення ПН 1, ПН 2, ПН 3 крові при динамічному спостереженні хворого на ХГ свідчить щодо можливості трансформації захворювання у ЦП і потребує ретельного дослідження за хворим, інтенсифікації лікування. При значеннях інтегрального критерію ХIN від 0,7 до 1,0 та ПН 2 крові < 68 мН/м з можливістю 80,0 % хворому на ХДЗП можна ставити діагноз ХГ, а при XIN від 0 до 0,3 та ПН 2 > 69 мН/м - діагноз ЦП. При значеннях інтегрального критерія X3J від 0 до 0,4 та ПН 2 < 68 мН/м з можливістю 75,0 % слід вважати активність ХГ або ЦП мінімальною, а при X3J від 0,6 до 0,7 і ПН 2 > 70 мН/м з можливістю 90,0 % слід прийняти активність захворювання за помірну або виразну, що треба враховувати при виборі лікувальної тактики.

Есенціале Н - ефективний гепатопротектор, який найбільш доцільно призначати при токсичних ХГ і ЦП; причому, критерієм досягнення позитивного результату може служити не тільки клініко-біохімічне покращання, але й відновлення показників ДМТ крові. Есенціале Н рекомендується призначати по 5 мл внутрішньовенно щоденно протягом 10 днів з паралельним прийомом препарату per os по 1 капсулі тричі на день; після закінчення внутрішньовенних введень - по 2 капсули тричі на день ще на протязі 10-14 днів або триваліше (до трьох місяців). Контролювати результати лікування та перебіг захворювання можна за допомогою ДМТ крові.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Губергриц Н.Б., Череватская Е.Ю., Томаш О.В. Межфазная тензиометрия крови при хроническом гепатите (глава 16) / В кн.: Межфазная тензиометрия и реометрия биологических жидкостей в терапевтической практике / Под ред. В.Н. Казакова и А.Ф. Возианова. - Донецк: Изд-во мед. ун-та, 2000. - С. 155-162 (особисто пошукувачем проведено дослідження змін показників ДМТ крові у хворих на ХГ, їх аналіз залежно від статі, віку пацієнтів та від функціонального стану печінки).

2. Синяченко О.В., Казаков В.М., Губергріц Н.Б., Череватська О.Ю. Динамічна міжфазна тензіометрія крові при хронічному гепатиті та цирозі печінки // Лікарська справа.- 1999.- №7-8.- С. 53-55 (особисто пошукувачем здійснено підбір та обстеження хворих, вивчення динамічного ПН крові.).

3. Череватская Е.Ю., Томаш О.В. Динамическое поверхностное натяжение крови при хронических гепатитах с сопутствующей патологией двенадцатиперстной кишки // Архив клин. и эксперим. медицины. - 1999. - Т. 8, №3. - С. 11-13 (особисто пошукувачем проведено аналіз показників міжфазної тензіометрії крові у хворих на ХГ з супутніми виразковою хворобою та гастродуоденітом).

4. Синяченко О.В., Губергриц Н.Б., Череватская Е.Ю., Иванова Е.В. Перспективы применения динамической межфазной тензиометрии в клинической гепатологии // Укр. мед. часопис. - 2000. - №1. - С. 16-20 (особисто пошукувачем проведено тензіометрію крові та проаналізовано її результати).

5. Губергриц Н.Б., Череватская Е.Ю., Иванова Е.В. Комплексная оценка эффективности Эссенциале Н при хронических гепатитах и циррозах печени по результатам динамической межфазной тензиометрии крови // Укр. мед. часопис. - 2000. - №1. - С. 21-24.

6. (особисто пошукувачем проведено визначення динамічного ПН у хворих на ХГ і ЦП і визначено переваги Есенціале Н за даними міжфазної тензіометрії).

7. Череватская Е.Ю. Современные подходы к дифференциальной диагностике хронических гепатитов и циррозов печени на основе показателей динамической межфазной тензиометрии крови // Врачебная практика. - 2001. - №3.- С. 55-58.

8. Череватська О.Ю. Клініко-лабораторні особливості перебігу хронічних дифузних захворювань печінки в залежності від етіології, стадії та статі хворих // Архив клин. и эксперим. медицины. - 2000. - Т. 9, №1. - С. 41-48.

9. Череватская Е.Ю. Динамическое поверхностное натяжение крови как критерий косвенного суждения о морфологических изменениях печени при хронических гепатитах и циррозах печени // Укр. мед альманах. - 2001. - №3. - С. 177-179.

10. Синяченко О.В., Казаков В.Н., Губергриц Н.Б., Череватская Е.Ю., Пизон У., Миллер Р., Файнерман В.Б., Томаш О.Б. Динамическое поверхностное натяжение крови у больных хроническими гепатитами // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. - 2000. - №5. - С. 35-38 (особисто пошукувачем визначалися зміни ПН крові у хворих на ХГ, проводився розподіл пацієнтів на групи і дослідження залежностей між даними тензіометрії та іншими лабораторними, інструментальними даними).

11. Губергріц Н.Б., Череватська О.Ю. Іванова К.В., Томаш О.В. Клінічні можливості ДМТ крові при хронічних дифузних захворюваннях печінки // Гастроентерологія: Респ. міжвідом. збірник. - Дніпропетровськ, 2000. - Вип. 31. - С. 189-193 (особисто пошукувачем проведено порівняльну оцінку змін ПН крові у хворих на ХГ і хворих на ЦП та визначені диференціально-діагностичні критерії цих захворювань).

12. Губергріц Н.Б., Череватська О.Ю., Лобас К.В., Загоренко Ю.А. Динамічна міжфазна тензіометрія крові в комплексній оцінці ефективності Есенціале Н при хронічних гепатитах та цирозах печінки // Гастроентерологія: Респ. міжвідом. збірник.- Дніпропетровськ, 2001. - Вип. 32.- C. 211-218 (особисто пошукувачем досліджені клінічні, біохімічні, тензіометричні зміни у хворих на ХГ і ЦП в процесі лікування Есенціале Н і карсилом).

13. Череватская Е.Ю. Дифференциально-диагностическое значение динамической межфазной тензиометрии крови при хронических гепатитах и циррозах печени // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: Зб. наук. праць. - Київ; Луганськ; Харків, 2001. - Вип. 3 (35). - С. 167-172.

14. Череватская Е.Ю. Динамическое поверхностное натяжение сыворотки крови при хронических гепатитах и циррозах печени у больных различного пола, возраста в зависимости от давности заболевания // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: Зб. наук. праць. - Київ; Луганськ; Харків, 2001. - Вип. 4 (36). - С. 122-127.

15. Губергриц Н.Б., Череватская Е.Ю., Иванова Е.В., Загоренко Ю.А. Интегральные возможности динамической межфазной тензиометрии крови при хронических гепатитах и циррозах печени // Зб. наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика.- Київ, 2000.- Вип. 9, кн. 4.- С. 226-229 (особисто пошукувачем досліджувались показники тензіометрії крові у хворих чоловіків та жінок, проводився аналіз кореляційних зв'язків динамічного ПН з біохімічними і морфологічними чинниками).

16. Губергриц Н.Б., Синяченко О.В., Череватская Е.Ю., Томаш О.В. Современные возможности неинвазивной диагностики хронических диффузных заболеваний печени // Вирусные гепатиты с парентеральным механизмом передачи возбудителей и их исходы: Зб. наук. праць.- Київ, 2001.- С. 186-189 (особисто пошукувачем проведено обстеження хворих і виділено особливості чинників тензіограм крові у хворих на хронічні вірусні ХГ і ЦП).

17. Синяченко О.В., Казаков В.Н., Губергриц Н.Б., Череватская Е.Ю., Иванова Е.В., Загоренко Ю.А. Новый интегральный метод исследования при хронических диффузных заболеваниях печени // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. - 2000. - №1. - С. 30-31.

18. Синяченко О.В., Губергриц Н.Б., Череватская Е.Ю., Иванова Е.В., Загоренко Ю.А. Эффективность Эссенциале Н в лечении больных хроническими диффузными заболеваниями печени по результатам динамической межфазной тензиометрии крови // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. - 2000.- №1. - С. 34-35.

19. Губергриц Н.Б., Череватская Е.Ю., Иванова Е.В., Загоренко Ю.А. Динамическое поверхностное натяжение биологических жидкостей - новый диагностический тест в гепатологии // Гастробюллетень. - 2000.- №1-2. С. 26.

20. Губергриц Н.Б., Синяченко О.В., Череватская Е.Ю., Иванова Е.В. Динамическая межфазная тензиометрия в гепатологии // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. - 2000. - №5. - С. 88-89.

21. Губергриц Н.Б., Синяченко О.В., Череватская Е.Ю., Иванова Е.В., Загоренко Ю.А. Значение динамической межфазной тензиометрии в диагностике хронических диффузных заболеваний печени // Актуальные вопросы гастроэнтерол. и эндокринол.: Сб. науч. работ. - Харьков, 2000. - С. 147-148.

22. Губергриц Н.Б., Череватская Е.Ю., Иванова Е.В. Динамическая межфазная тензиометрия крови как способ диагностики и прогноза течения хронических диффузных заболеваний печени // Рос. журн. гастроэнтерол., гепатол., колопроктол. - 2001. - №1. - С. 40-41.

23. Gubergrits N.B., Cherevatskaya E.Y., Ivanova E.V., Zagorenko Y.A. Evaluation of effectiveness of Essentialle N in treating patients with chronic liver diseases using new integral diagnostic method // International Workshop on Surface Science in Medicine and Biology: Abstracts. - Donetsk-Berlin, 2000. - P. 42.

24. Sinyachenko O.V., Gubergrits N.B., Cherevatskaya E.Y., Ivanova E.V., Zagorenko Y.F. Clinical evaluation of dynamic interfacial tensiometry in diagnosis of chronic diffuse liver diseases // International Workshop on Surface Science in Medicine and Biology: Abstracts.- 2000.- P. 49.

Список умовних скорочень:

АЛТ - аланінамінотрансфераза

АСТ - аспарататамінотрансфераза

БР - біологічна рідина

ВХ - виразкова хвороба

ГГТ - g-глутамилтранспептидаза

ГД - гастродуоденит

ДМТ - динамічна міжфазна тензіометрія

ІГА - індекс гістологічної активності

КНК - кут нахилу кривої тензіограми

ЛДГ - лактатдегідрогеназа

ЛПВГ - ліпопротеїди високої густини

ЛПДНГ - ліпопротеїди дуже низької густини

ЛПНГ - ліпопротеїди низької густини

ЛФ - лужна фосфатаза

ПАР - поверхнево активні речовини

ПН - поверхневий натяг

УЗД - ультразвукове дослідження

Ф - фібриноген

a-ФП - a-фетопротеїн

ХГ - хронічний гепатит

ХДЗП - хронічні дифузні захворювання печінки

ХЕ - холінестераза

ХС - холестерин

ЦІК - циркулюючі імунні комплекси

ЦП - цироз печінки.

АНОТАЦІЯ

Череватська О.Ю. Клініко-патогенетичне значення змін поверхневого натягу крові при хронічних гепатитах та цирозах печінки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 - внутрішні хвороби. - Луганський державний медичний університет МОЗ України, Луганськ, 2001.

Дисертація присвячена вивченню клінічних проявів, біохімічних, морфологічних, імунологічних змін, фізико-хімічних властивостей сироватки крові у хворих на хронічні гепатити та цирози печінки. Показано вплив білкових, ліпідних та інших сполук на показники поверхневого натягу крові у обстежених хворих, проведено аналіз даних тензіометрії при різних активності, стадії, етіології захворювань печінки, в залежності від супутніх уражень гастродуоденальної зони. На підставі параметрів міжфазної тензіометрії крові розроблено інформативні дифференціально-диагностичний критерій і критерій визначення активності захворювання печінки. З урахуванням показників поверхневого натягу крові обґрунтовано ефективність Есенціале Н в комплексному лікуванні хронічних гепатитів та цирозів печінки, розроблено тактику лікування цим гепатопротектором в залежності від етіології захворювання.

Ключові слова: хронічний гепатит, цироз печінки, діагностика, лікування, поверхневий натяг крові, ДМТ.

АННОТАЦИЯ

Череватская Е.Ю. Клинико-патогенетическое значение изменений поверхностного натяжения крови при хронических гепатитах и циррозах печени. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни. - Луганский государственный медицинский университет МЗ Украины, Луганск, 2001.

Диссертация посвящена изучению клинических проявлений, биохимических, морфологических, иммунологических изменений, физико-химических свойств - динамического поверхностного натяжения (ПН) сыворотки крови у 76 больных хроническими диффузными заболеваниями печени (ХДЗП): 44 больных хроническим гепатитом (ХГ), 32 больных циррозом печени (ЦП) и у 68 практично здоровых. Выявлены особенности течения и клиники ХДЗП различной этиологии. Течение алкогольных ХГ и ЦП в 80,0 % случаев характеризуется обострением заболевания непосредственно после алкогольного эксцесса с одновременным появлением общетоксических симптомов, желтухи, биохимических признаков цитолиза и холестаза. В 72,7 % случаев лекарственного заболевания печени доминируют клинико-лабораторные симптомы холестаза, которые проявляются через 2-3 месяца от начала приёма гепатотоксического препарата и постепенно прогрессируют. ХГ и ЦП вирусной этиологии характеризуются малой интенсивностью болевого синдрома, астенией, высокой частотой внепечёночных проявлений, латентным течением с постепенным ухудшением на протяжении 4-6 недель после действия разрешающего фактора.

Показатели межфазной тензиометрии (тензиометр MPT2 Lauda, Германия) сопоставлялись с данными биохимических, иммуноферментных, морфологического исследований печени. Доказано, что в 60,5 % случаев ХДЗП увеличивается ПН крови в области коротких времён жизни поверхности (ПН 1, t=0,01 с), а в 48,7 % случаев - снижается равновесная ПН (ПН 3, t). У мужчин, страдающих ХГ и ЦП, ПН 1 достоверно выше, а ПН 3 и угол наклона кривой (УНК) тензиограммы - ниже, чем у здоровых мужчин. У больных женщин ПН 3 и УНК выше, чем у здоровых женщин. При минимальной активности ХГ и ЦП ПН 2 (t=1 с) крови ниже, чем при умеренной активности, но выше, чем при выраженной активности заболевания. На показатели ПН крови у больных ХГ и ЦП существенное влияние оказывало наличие сопутствующих заболеваний гастродуоденальной зоны - хронического гастродуоденита (ГД) и язвенной болезни (ЯБ). Сопутствующий ГД способствует повышению ПН 3, а сопутствующая ЯБ - увеличению УНК по сравнению с больными ХГ и ЦП без сопутствующих заболеваний. При наличии ГД или ЯБ имело место снижение ПН 1.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены