Транслокація мікрофлори і її популяційний рівень при передчасному розриві плодових оболонок у вагітних жінок та попередження гнійно-запальних ускладнень у породіль і новонароджених

2. Основний зміст роботи

Матеріал і методи дослідження На першому етапі дослідження проведено ретроспективний клініко-статистичний аналіз перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду, стану новонароджених, а також результатів патогістологічного дослідження послідів у 1237 жінок, які були розділені на дві групи: перша (I) - контрольна - з відсутністю урогенітальної інфекції (877 жінок); друга (II) - з наявністю урогенітальної інфекції (кольпіт, цервіцит, пієлонефрит) (360 жінок). Кожна з двох груп розділена на дві підгрупи: 1а - жінки, у яких не було передчасного розриву плодових оболонок; 1б - у яких відбувся ПРПО; 2а,б - відповідно. Прослідковано виникнення післяпологових гнійно-запальних ускладнень у всіх групах. На другому етапі проведено клінічне та клініко-лабораторне, клініко-імунологічне, мікробіологічне, біохімічне та інструментальне обстеження 173 породіль та 173 новонароджених. Породілі розділені на 4 групи: I група (контрольна) - 44 жінки з своєчасним віходженням вод без явної акушерської, інфекційної та соматичної патології; II група - 38 жінок з своєчасним відходженням навколоплідних вод, з урогенітальною інфекцією; III група - 34 жінки з передчасним розривом плодових оболонок в терміні вагітності 37-40 тижнів в анамнезі, яких була урогенітальна інфекція; IV група - 57 жінок, яким проводилось профілактичне лікування для попередження передчасного розриву плодових оболонок та виникнення гнійно-запальних ускладнень в післяпологовому періоді.

Обстеження породіль проводилось за єдиною схемою, яка включала паспортну частину, дані соматичного і акушерського анамнезу, характеристику перебігу вагітності та пологів, стану новонардженого, наявність післяпологових інфекційних ускладнень.

Мікробіологічне дослідження мікрофлори вмісту заднього склепіння, навколоплідних вод, сечі, тканини плаценти та плодових оболонок обстежених жінок, а також вмісту слизової оболонки зіву їх новонароджених включало в себе визначення видового складу та популяційного рівня мікрофлори в досліджуваному матеріалі. Ідентифікацію виділених чистих культур проводили за морфологічними, тинкторіальними, культуральними, біохімічними властивостями. В ідентифікованих культурах визначали антибіотикограми методом стандартних індикаторних дисків (Навашин С.М.,1982). Для мікроекологічного аналізу результатів мікробіологічних досліджень використовували показники індекса постійності (С), який характеризує ступінь домінування того чи іншого збудника гнійно-запального процесу, судили за частотою виділення виду мікроорганізму у патологічному матеріалі. Для оцінки частоти виявлення популяцій різних мікроорганізмів у патологічному матеріалі використовували показник зустрічання (Рі), який визначається числом штамів даного виду по відношенню до загальної кількості штамів, що виділені у обстежених жінок. Проведена оцінка значущості мікроорганізмів у формуванні асоціацій мікробів у патологічному матеріалі, шляхом вирахування на основі суми зустрічання видів даної групи мікроорганізмів, числа обстежених жінок та середнього числа видів у однієї жінки.

Протеолітичну активність досліджуваних біотопів визначали використовуючи азоальбумін, азоказеїн та азокол (Simko Ltd.,Україна). Рівень дієнових кон'югатів визначали за методом В.Б. Гаврилова, М.І. Мішкорудної (1983), малонового альдегіду - за методом І.Д. Стальної, Т.Г. Гарішвілі (1977). Активність супероксиддисмутази досліджували за методом С. Чеварі та співавторів (1985), каталази - спектрофотометрично за методикою М.А. Королюк та співавторів (1988), глутатіонпероксидази - за методикою І.Ф. Мещишена (1991). Визначення пероксидної модифікації білків проводили спектрофотометрично на “СФ - 44” (Мещишен І.Ф.,1998).

Імуно-лабораторне обстеження роділь включало визначення: 1)абсолютної кількості лімфоцитів у Х 10/л; 2)відносної кількості Т-, В- і О-лімфоцитів; 3)активних Т-лімфоцитів (Та); 4)встановлення ефекторного індекса (Еі); 5)відносної кількості Т-супресорів та Т-хелперів; 6)встановлення імунорегуляторного індекса (ІРІ); 7)вмісту імуноглобулінів основних класів М, G, А у сироватці крові; 8)рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК); 9)фагоцитарної активності (ФА) нейтрофільних гранулоцитів; 10)фагоцитарного індексу (ФІ); 11)титру комплемента; 12)титру нормальних антитіл. Було досліджено рецепторний склад лімфоцитів за допомогою моноклональних антитіл (МкАТ - ОКТ4+, ОКТ8+, ОКТ3) на люмінісцентному мікроскопі “Люмін - 13”.

Для оцінки стану плода використовували метод кардіотокографії, який дозволяє здійснювати безперервне спостереження за частотою серцевих скорочень і його реакцію на власні рухи, на скорочення матки і за переймами в процесі пологів. Кардіотокограми записувались за допомогою фетального біомонітора ("Kranzbuler", Seta Cara 3365). В умовах безстресового тесту в положенні вагітної на спині при швидкості запису - 20 мм/хв. Середня оцінка кардіотокограм проводилась в балах по шкалі W.M.Fisher (1973). Ехографічне дослідження плоду проводили за допомогою апарата Aloca 1100 (Японія).

Статистичний аналіз отриманих даних проводився за методами варіаційної статистики з визначенням середніх величин (Sх), середньої похибки (x), середньоквадратичного відхилення (). Ймовірнисть кожного показника визначали за статистичним критерієм Ст'юдента

Основні результати дослідження

При проведенні ретроспективного аналізу перебігу вагітності, пологів та післяпологового періоду встановлено, що частота виникнення ПРПО вірогідно вища у жінок з урогенітальною інфекцією, ніж без неї (30,56...2,4% проти 20,52...1,4%, р<0,001). Розглянувши залежність інфекційних ускладнень у породіль без урогенітальної інфекції, потрібно відмітити, що частота виникнення післяпологової гнійно-септичної інфекції не мала вірогідної різниці, як у групі жінок з передчасним розривом плодових оболонок (10,55...2,3%) так і в групі породіль зі своєчасним відходженням вод (11,47...1,2%) (p>0,05). Прослідкувавши залежність інфекційних ускладнень при наявності урогенітальної інфекції встановлено, що в групі породіль, де відбувся передчасний розрив плодових оболонок післяпологові гнійно-запальні ускладнення виникають в 39,09...4,7% випадків, а де не було ПРПО в 12,80...2,1% випадків (р<0,001).

Таким чином, як показали результати клініко-статистичного аналізу в досліджуваних групах породіль, частота виникнення передчасного розриву плодових оболонок збільшується при наявності урогенітальної інфекції. При поєднанні урогенітальної інфекції та передчасного розриву плодових оболонок збільшується ризик виникнення гнійно-запальних ускладнень у породіль в післяпологовому періоді.

При вивченні видового складу мікробної контамінації слизової оболонки піхви, сечі, навколоплодових вод, плодових оболонок, плаценти у жінок з передчасним відходженням вод, виявлено, що видовий спектр мікроорганізмів представлено:S.aureus, S.epidermidis, E.coli, P.vulgaris, C.albicans, E.faecalis, N.gonorreae. Відповідність видового спектру мікроорганізмів у сечі в жінок з ПРПО, слизу заднього склепіння з одного боку, та в навколоплідних водах, плодових оболонках і плаценті з іншого, дозволяють зробити висновок, що мікрофлора цих біотопів мікроекологічно пов'язана. Цей факт свідчить про необхідність удосконалення методів санації урогенітальних джерел в допологовому періоді.

Популяційний рівень умовно-патогенних мікроорганізмів в сечі (7,38...1,04 lgКУО/мл), який перевищує критичний рівень, встановлено тільки у роділь з передчасним відходженням вод, так само, як і рівень мікроорганізмів, що виявляються в навколоплідних водах, особливо стафілококів(4,90 lgКУО/мл). Разом з тим, контамінація плодових оболонок у жінок з урогенітальною інфекцією і роділь з передчасним розривом плодових оболонок, в анамнезі яких була урогенітальна інфекція знаходиться на високому популяційному рівні(відповідно 4,41...0,44 lgКУО/г та 4,04...0,12 lgКУО/г), а рівень мікрофлори плаценти у жінок з ПРПО, у здорових роділь та роділь з урогенітальною інфекцією не переходить межу критичного рівня і є практично однаковим (табл.1).

Отже, основною відмінністю мікрофлори у жінок з ПРПО, окрім видового складу, є найвищий ступінь контамінації навколоплідних вод, що створює реальну загрозу внутрішньоутробного інфікування плода.

При проведенні клініко- імунологічних досліджень виявлено, що у вагітних з ПРПО різко зростає відносна кількість клітин кілінгової цитотоксичності (О-лімфоцитів - 52,0...4,82%-у жінок з ПРПО проти 23,85...4,44% - у контролі, р<0,05), активність системи комплементу (0,03...0,01 проти 0,07...0,007, р<0,05), ефекторний індекс Т-системи лімфоцитів (70,42...6,25 проти 45,43...4,93, р<0,05) та значно зменшується відносна кількість Т-лімфоцитів, за рахунок зменшення такої кількості Т-хелперів (14,90...1,30% проти 35,10...1,50%, р<0,01) та імуноглобуліну М (0,97...0,14г/л проти 1,75...0,15г/л, р<0,05). На такому фоні дещо зростає абсолютна кількість лейкоцитів, палочкоядерних і сегментоядерних нейтрофілів, моноцитів, фагоцитарної активності (70,0...2,05% проти 66,0...2,50%, р>0,05) та ступеня активності кисневозалежних механізмів бактеріцидної активності фагоцитуючих клітин, а також зменшується відносна кількость лімфоцитів у лейкоцитарній формулі.

Таблиця 2 Популяційний рівень мікрофлори вмісту досліджуваних біотопів

При проведенні клініко- імунологічних досліджень виявлено, що у вагітних з ПРПО різко зростає відносна кількість клітин кілінгової цитотоксичності (О-лімфоцитів - 52,0...4,82%-у жінок з ПРПО проти 23,85...4,44% - у контролі, р<0,05), активність системи комплементу (0,03...0,01 проти 0,07...0,007, р<0,05), ефекторний індекс Т-системи лімфоцитів (70,42...6,25 проти 45,43...4,93, р<0,05) та значно зменшується відносна кількість Т-лімфоцитів, за рахунок зменшення такої кількості Т-хелперів (14,90...1,30% проти 35,10...1,50%, р<0,01) та імуноглобуліну М (0,97...0,14г/л проти 1,75...0,15г/л, р<0,05). На такому фоні дещо зростає абсолютна кількість лейкоцитів, палочкоядерних і сегментоядерних нейтрофілів, моноцитів, фагоцитарної активності (70,0...2,05% проти 66,0...2,50%, р>0,05) та ступеня активності кисневозалежних механізмів бактеріцидної активності фагоцитуючих клітин, а також зменшується відносна кількость лімфоцитів у лейкоцитарній формулі, Т-супресорів (13,70...1,20% проти 21,0...0,30%, р<0,05), титра природних антитіл (5,42...0,96 проти 7,42...0,79, р<0,05), захоплююча здатність фагоцитуючих клітин.

Встановлено, що у жінок з ПРПО в плодових оболонках вміст дієнових кон'югатів на 144,7% перевищував контрольні дані (0,380,04 нмоль/мг білка в контролі та 0,930,06 нмоль/мг білка у жінок з ПРПО, p<0,001). Рівень малонового альдегіду при ПРПО зростав відносно контролю ще в більшому ступені - у 1,46 раза (відповідно: 1,040,05 та 1,910,08 нмоль/мг білка, p<0,001), що на загал свідчить про високу інтенсивність процесів ліпопероксидації в тканинах плодових оболонок. При цьому адекватної реакції систем ферментативного антирадикального захисту не відбувалося: активність супероксиддисмутази залишалася на рівні контрольних даних (0,350,03 од/хв на мг білка в контролі та 0,360,05 од/хв на мг білка у жінок з ПРПО, p>0,05), активність каталази також не змінювалася (відповідно: 9,941,46 та 10,611,16 мкмоль Н2О2/хв на мг білка, p>0,05), в той час як активність глутатіонпероксидази зменшувалася відносно контролю майже в 3 рази (0,110,02 та 0,040,01 мкмоль GSH/хв на мг білка, відповідно, p<0,05). В тканинах плодових оболонок у жінок з ПРПО значно збільшувалася інтенсивність необмеженого протеолізу. Лізис азоальбуміну зростав у 2,5 раза (0,490,03 E440/г тканини за год в контролі та 1,220,11 E440/г тканини за год при ПРПО, p<0,001). Лізис азоказеїну підвищувався майже у 3 рази (відповідно: 0,380,02 та 1,100,05 E440/г тканини за год при ПРПО). Лізис азоколу збільшувався в 3,3 раза (0,0170,002 та 0,0560,004 E440/г тканини за год, відповідно, p<0,001),зменшувався в них і вміст білка, який був нижчим за контрольний рівень на 45,3% (121,116,59 мг/г тканини в контролі та 66,263,52 мг/г тканини при ПРПО, p<0,001).

Таким чином, у жінок з передчасним розривом плодових оболонок підвищення активності пероксидного окиснення ліпідів в тканинах відбувається за рахунок відсутності адекватної реакції з боку ферментативних систем антирадикального захисту, що поєднується зі збільшенням інтенсивності необмеженого протеолізу (особливо протеолітичної деградації колагену) та призводить до зменшення вмісту білка в тканинах плодових оболонок.

При ПРПО вміст в навколоплідних водах дієнових кон'югатів на 65,6% перевищував контрольні величини (6,260,79 нмоль/мг білка в контролі та 10,380,83 нмоль/мг білка у жінок з ПРПО, p<0,001), а кількість в цьому біологічному середовищі малонового альдегіду зростала відносно контролю в 1,5 раза (відповідно: 2,900,29 та 4,240,13 нмоль/мг білка, p<0,001). Активація пероксидного окислення ліпідів в навколоплідних водах відбувалася за умови пригнічення активності ферментів антирадикального захисту. Активність супероксиддисмутази зменшувалася з 1,590,29 од/хв на мг білка в контролі до 0,650,14 од/хв на мг білка у жінок з ПРПО (p<0,01), активність каталази - з 27,011,95 до 15,311,04 мкмоль Н2О2/хв на мг білка, відповідно (p<0,001), глутатіонпероксидази - з 0,590,09 до 0,150,02 мкмоль GSH/хв на мг білка, відповідно (p<0,001). Збільшення вмісту в навколоплідних водах продуктів ліпопероксидації супроводжувалось підвищенням активності систем необмеженого протеолізу. Інтенсивність протеолітичного розпаду низькомолекулярних білків зростала у 2,2 раза - лізис азоальбуміну збільшувався з 2,810,19 E440/мл за год в контролі до 6,120,11 E440/мл за год при ПРПО (p<0,001). Деградація високомолекулярних білків зростала у 2,7 раза - лізис азоказеїну підвищувався з 1,590,17 E440/мл за год в контролі до 4,320,05 E440/мл за год при ПРПО (p<0,001). Протеолітичний розпад колагену збільшувався в максимальному ступені (у 3,9 раза) - лізис азоколу складав 0,320,02 E440/мл за год в контролі та 1,240,05 E440/мл за год у жінок з ПРПО (p<0,001). Значне підвищення інтенсивності необмеженого протеолізу призводило до зменшення вмісту в навколоплідних водах білка на 42,4% (81,115,76 г/л в контролі та 56,963,03 г/л при ПРПО, p<0,01). Порівняльний аналіз інтенсивності процесів пероксидного окислення ліпідів і необмеженого протеолізу, а також активності ферментів антирадикального захисту і вмісту білка в плодових оболонках у жінок з ПРПО та у породіль з урогенітальною інфекцією достовірних різниць показників, що їх характеризують, не виявив.Основна різниця в біохімічних змінах у жінок з ПРПО і у роділь з урогенітальною інфекцією спостерігалася в навколоплідних водах. Так, вміст дієнових кон'югатів в навколоплідних водах жінок з урогенітальною інфекцією був на 28,5%, а малонового альдегіду - на 30,0% меншим, ніж при ПРПО. Активність ферментів антирадикального захисту, навпаки, була значно вищою у жінок з урогенітальною інфекцією: супероксиддисмутази - в 4,1 раза, каталази - в 3,4 раза, глутатіонпероксидази - більш, ніж в 4 рази. Отже, у жінок з ПРПО в навколоплідних водах інтенсивність ліпопероксидаціх значно вища, а активність ферментів антирадикального захисту суттєво нижча, ніж у жінок з урогенітальною інфекцією. Інтенсивність необмеженого протеолізу в навколоплідних водах у жінок з урогенітальною інфекцією також була суттєво нижчою, ніж у жінок з ПРПО: лізис азоальбумніну був меншим в 2 рази, азоказеїну - в 2,5 раза, азоколу - в 3,5 раза. Вміст білка в навколоплідних водах за урогенітальної інфекції був вищим на 38,7%. Таким чином, при передчасному розриві плодових оболонок при урогенітальній інфекції в навколоплідних водах активність систем необмеженого протеолізу значно перевищує таку при урогенітальної інфекції із своєчасним розривом плодових оболонок.

На нашу думку, передчасний розрив плодових оболонок відбувається за двобічної їх ліпопероксидної атаки, - з боку інфікованих урогенітальних шляхів і з боку навколоплідних вод - внаслідок транслокації інфекційних агентів.

Враховуючи дані власних досліджень про контамінацію мікроорганізмами обстежених біотопів для попередження гнійно-запальних ускладнень нами запропонована методика місцевої сорбентотерапії з використанням сорбенту - полісорбу. Полісорб є активним адсорбентом мікроорганізмів будь якого виду. Крім цього останній може набувати виду гелю і утримувати на собі інші лікарські препарати та дозовано, тобто поступово їх віддавати (Жук С.І.,1995). З метою підсилення впливу полісорбу на мікроорганізми, які контамінуються сорбентом ми приготували комбінацію, що поєднує полісорб з антисептиком декасаном, яка буде має антимікробну та сорбційну здатність. Методика використання наступна: стерильний тампон довжиною 7-8 см змочений 10% розчином сорбенту (1г полісорбу +10мл 0,02%розчин декасану) вводиться в піхву на 3 години. Після вилучення тампону піхва обробляється фурациліном. Курс лікування 7 днів, або у жінок з ПРПО до початку пологової діяльності.

Вивчали видовий склад та популяційний рівень мікрофлори слизової оболонки заднього склепіння у 20 вагітних жінок з урогенітальною інфекцією в терміні вагітності від 28 до 38 тижнів (10 жінок з загальноприйнятим лікуванням - I група; 10 жінок - сорбентотерапія - II група). Контрольні мікробіологічні дослідження полісорбу на початкову мікробну контамінацію показали його стерильність.Кількість виділених штамів умовно-патогенної та патогеної мікрофлори з 20 до лікування зменшується до 9 після застосування локальної антибактеріальної сорбентотерапії. Особливо зменшувалась кількість стафілококів та ешерихій. Про профілактичну ефективність локальної антибактеріальної сорбентотерапії свідчать результати вивчення видового складу мікрофлори слизової оболонки зіву новонароджених від жінок з передчасним розривом плодових оболонок до і після лікування: виявлено дворазове зменшення частоти висівання E.coli (42,11% проти 20,00%). Результати даних популяційного рівня мікрофлори слизової оболонки заднього склепіння першої групи обстежених вагітних показують зростання кількості мікроорганізмів, особливо ешерихій та кандид. Порівнюючи популяційний рівень мікрофлори до і після лікування не прослідковується значного зниження числа ідентифікованих мікроорганізмів. У другій групі вагітних жінок популяційний рівень E.coli та C.albicans, який до лікування знаходився на підвищеному рівні, після лікування став значно нижчим. Спостерігається зниження популяційного рівня і стафілококів (S.aureus, S.epidermidis) (табл.2).

Таблиця 2 Стан популяційного рівня мікрофлори у жінок з передчасним розривом плодових оболонок з профілактичним лікуванням

Щодо безпосередних механізмів передчасного розриву плодового міхура, ми встановили, що застосування в комплексному лікуванні жінок з урогенітальною інфекцією локальної протимікробної сорбентотерапії зменшує інтенсивність ліпопероксидації в плодових оболонках, що супроводжується пригніченням протеолітичної деградації низько-, високомолекулярних білків і колагену: інтенсивність лізису азоальбуміну знижувалася в 2,8 раза, азоказеїну - в 3 рази, азоколу - в 3,4 раза, що сприяло підвищенню вмісту білка в тканинах плодових оболонок на 60,0%.

Для оцінки ефективності запропонованого нами методу профілактики, прослідковано перебіг вагітності, пологів та післяпологового періоду у двох основних групах обстежених жінок: I група - 72 жінки, з урогенітальною інфекцією і передчасним розривом плодових оболонок, яким не проводилось профілактичне лікування і II група - 57 жінок, яким була проведена сорбентотерапія. При аналізі перебігу вагітності слід відмітити, що в I групі загроза передчасних пологів відмічалась в 55,55...0,62% випадків, а у жінок з профілактичним лікуванням - у 35,08...0,14% (р<0,001); гестози II половини вагітності в 20,83...0,12% жінок у I групі та 15,79...0,16%, відповідно, в II групі (р<0,001); анемія вагітних діагностована в 84,72...0,01% випадків, у жінок, яким не проводилось профілактичне лікування і в 84,21...0,01% жінок II групи, що не мало вірогідної різниці (р>0,05); багатовіддя,було в 31,94...0,11% жінок першої групи і в 19,30...0,15% жінок II групи (р<0,001); хронічна внутрішньоутробна гіпоксія плода відмічалась у 27,78...0,11% випадків першої групи і в 14,04...0,16% жінок другої групи (р<0,001). Отже, після проведеного запропонованого нами профілактичного лікування у жінок в 1,6 раза зменшувалась загроза передчасних пологів, в 1,7 раза - багатовіддя та в 1,9 раза - хронічна внутрішньоутробна гіпоксія плода.

Порівнюючи ускладнення перебігу пологів слід відмітити, що в I групі аномалії пологової діяльності зустрічались у 5,56...0,13% жінок проти 1,75...0,17% випадків - у групі з лікуванням (р<0,001). Патологія відділення і виділення посліду у жінок з профілактичним лікуванням зустрічалась у 2,6 раза рідше, ніж у обстежених, яким профілактика не проводилась (5,56...0,17% проти 13,89...0,12%, р<0,001). Гіпо-й атонічні кровотечі в I групі були в 6,94...0,13% випадків, а в II групі 3,51...0,17% жінок (р<0,001); травми м'яких тканин - 19,44...0,12% у I групі проти 10,53...0,16% у II групі (р<0,001); оперативне пологорозрішення частіше зустрічалось у I групі (19,44...0,12%), ніж II групі (14,04...0,16%) (p<0,001). Отже, у жінок, яким проводилась запропонова нами методика сорбентотерапії, перебіг пологів більш благоприємний.

Аналізуючи перебіг післяпологового періоду слід відмітити, що у жінок з профілактичним лікуванням гнійно-запальні післяпологові ускладнення зменшились у 2,4 раза (табл.3), особливо в меншій ступені зустрічаються в II групі нагноєння ран м'яких тканин, субінволюція матки, а метроендометріт взагалі не зустрічався.

Таблиця 3 Показники частоти ускладнень післяпологового періоду у обстежених жінок (x...Sx)

Показники морфологічних змін плаценти в обстежених групах свідчать, що дифузна гіперемія в групі жінок, яким не проводилась сорбентотерапія діагностована в 34,72...0,09% випадків, а в II групі в 17,54...0,16% жінок (p<0,001); порушення кровообігу плаценти - 8,33...0,13% у I групі та 5,26...0,17% у другій групі (p<0,001); хоріонамніоніт - 19,44...0,12% проти 8,77...0,17%, у жінок, профілактичним лікуванням (p<0,001); децидуіт зустрічався в 9,72...0,13% випадків в I групі, 1,75...0,17% - в групі з лікуванням (p<0,001).

Отже, морфологічні зміни плаценти відмічались частіше у жінок, яким не проводилось профілактичне лікування.

Для оцінки стану плода було проведено ультразвукове дослідження у двох обстежених групах. У 72 вагітних 66 плодів знаходились в головному передлежанні, а 6 плодів в повздовжньосідничному. Біпарієтальний розмір голівки в II групі становив 92,59...0,51мм, а в I групі - 91,96...0,57мм (р>0,05). Довжина стегнової кіски плода у жінок з профілактичним лікуванням досягала 73,04...0,54мм, а у II групі становила 72,53...0,56мм (р>0,05). Отже, при УЗ-дослідженні розміри плоду не мали вірогідної різниці.

Згідно даним КТГ у жінок, які одержували запропоноване лікування збільшувалась амплітуда миттєвих осциляцій в 1,3 раза (р<0,01), знизилося число децелерацій в 2,3 раза (p<0,01). Оцінка КТГ в балах зростала в 1,1 раза (p<0,01). Ці дані свідчать про покращення внутрішньоутробного стану плода у вагітних після запропонованого нами методу профілактики.

Проведено аналіз стану новонароджених дітей від жінок обстежених груп. Всі діти народилися живими. Маса дітей при народженні не відрізнялась в обох групах. Порівнюючи стан новонароджених за шкалою Апгар встановлено: I група - на першій хвилині життя - 6,4...0,10 балів, на 5 хв - 7,2...0,11 балів, у II групі - відповідно, 7,14...0,11 та 7,98...0,11 (р<0,001). Таким чином, стан новонароджених по шкалі Апгар був вищим в групі жінок, які отримували запропонований метод профілактики.

Аналізуючи показники захворюваності новонароджених, слід відмітити, що у першій групі жінок вроджена пневмонія відмічалась у 4,17...0,13% випадків, у другій групі в 1,75...0,17% жінок (p<0,001); піодермія - 2,78...0,13% у групі без лікування і 1,75...0,17% жінок з проведеною сорбентотерапією (p<0,001); пневмонія також частіше зустрічалась у I групі (5,56...0,13%), ніж у II групі (1,75...0,17% р<0,001). Кон'юнктивіт діагностовано 5,56...0,13% новонароджених першої групи і в 3,51...0,17% випадків другої групи обстежених(p<0,001). Постгіпоксична енцефалопатія встановлено в 8,33...0,13% дітей жінок, яким не проводилось профілактичне лікування і 3,51...0,17% - це у новонароджених II групи (p<0,001).

Таким чином, результати власних досліджень показали, що запропонований нами метод профілактики з використанням комбінованого препарату, в склад якого входить полісорб та декасан, є одним із методів попередження гнійно-запальних ускладнень в післяпологовому періоді, як у матері так і у новонародженого.

Висновки

1.У жінок з ПРПО частота виникнення післяпологових гнійно-запальних ускладнень склала 10,55...2,3%, а при поєднанні передчасного розриву плодових оболонок та урогенітальної інфекції - 39,09...4,7%.

2.У жінок з ПРПО мікробний спектр склали S.aureus, S.epidermidis, E.coli, P.vulgaris, C.albicans, а їх популяційний рівень в плодових оболонках, навколоплідних водах, сечі перевищував критичні величини, що створювало реальну загрозу внутрішньоутробного інфікування плода.

3.У жінок з ПРПО зростала відносна кількість клітин кілінгової цитотоксичності, активність системи комплементу та зменшувалась відносна кількість Т-лімфоцитів та імуноглобуліну М, що підтверджує суттєві зрушення системи імунітету материнського організму при передчасному розриві плодових оболонок.