Топографіоанатомічні, структурно-функціональні особливості та математичне моделювання оперованого шлунка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Національний медичний університет імені О.О. Богомольця

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

14.03.01 - Нормальна анатомія

Топографіоанатомічні, структурно-функціональні особливості та математичне моделювання оперованого шлунка

Півторак Володимир Ізяславович

Київ 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі топографічної анатомії та оперативної хірургії Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова, МОЗ України

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Костюк Григорій Якович, Вінницький державний медичний університет, кафедра оперативної хірургії та топографічної анатомії, завідувач кафедри;

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ковальський Михайло Павлович, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, кафедра топографічної анатомії та оперативної хірургії, завідувач кафедри;

доктор медичних наук, професор Бурих Михайло Прокопович, Харківський медичний університет, кафедра топографічної анатомії та оперативної хірургії, завідувач кафедри;

доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Шутка Богдан Васильович, Івано-Франківська державна медична академія, кафедра анатомії людини, завідувач кафедри.

Провідна установа: Луганський державний медичний університет, кафедра топографічної анатомії та оперативної хірургії, МОЗ України, м. Луганськ.

Захист дисертації відбудеться "16" вересня 1999 року о 13³⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.04 при Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця (252057, Україна, м.Київ-57, проспект Перемоги 34, морфологічний корпус, аудиторія № 3).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного медичного університету (252057, м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3).

Автореферат розісланий "22" червня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, професор В.Г. Черкасов

1. Загальна характеристика роботи

шлунок томографічний резекція анатомія

Актуальність проблеми. Проблема функціональних розладів в організмі хворого, який переніс оперативне втручання на шлунку, привертає увагу не тільки хірургів та терапевтів-гастроентерологів, але й представників теоретичної медицини.

В хірургії шлунка, в основному, доводиться зустрічатися з ускладненнями, що виникають в піcляопераційному періоді в 12,8- 27% випадків (Р.В. Зиганьшин і співавт., 1995; Pezzole F., 1993). Taк, після хірургічного лікування виразкової хвороби у 10-40% пацієнтів виникають розлади секретоpної та моторної функції шлунка (Л.Н. Хоромский та співавт., 1988, 1990, 1996; А.С. Никоненко та співавт., 1997; Nguyen B. et al., 1990; Fekete F. et al., 1997), які потребують соціального захисту (Bragelmann R. et al., 1999). При цьому зберігається висока (3,5 - 7,7%) післяопераційна смертність (Jarczyk G., 1996; Tenderenda M., 1997). У віддалені терміни (5-31 рік) постгастрорезекційні хвороби розвиваються в 78,3% оперованих: у легкій формі - 32,9%, середньої важкості - у 27,4%, важкій - 16,9%, і в дуже важкій - в 1,1% хворих (О.О. Абрагамович і співавт., 1995). Встановлено, що причиною інвалідності та смертності у третини оперованих в зв'язку з пухлинами шлунка є післярезекційні розлади, обумовлені не розвитком основного захворювання, а недосконалістю оперативного втручання (Н.М. Кузин і співавт., 1996). Тому проблема попередження пiсляоперацiйних ускладнень виступає на перший план і є на сьогодні досить актуальною (В.К. Огоновський, 1994; В.С. Помелов, В.А. Смагин, 1999).

Проведений аналіз даних Центру медичної статистики МОЗ України (З.Н. Галенко та співавт., 1989; Ю.О. Філіпов, З.М. Галенко, 1995) показав, що за останній час збільшилась поширеність хвороб органів травлення в Україні (весь клас хвороб становить 8,7%). Зросла на 23,7% кількість операцій з приводу виразкової хвороби. Продовжує зростати рівень первинної інвалідності та смертності від захворювань органів травлення (Т.Г. Войтчак та співавт., 1995). Після повторних операцій на шлунку, проведених в зв'язку з післярезекційними синдромами, число ускладнень досягає 6,1% (В.И.Бондарев та співавт., 1994).

Актуальність проблеми виникнення захворювань шлунка постійно зростає, особливо в зв'язку з розширенням наукових уявлень про морфофункціональні особливості даного органу і взаємозалежність його з іншими органами і системами. В той же час поява ряду праць, присвячених анатомії і фізіології різних відділів шлунка, етіопатогенезу рефлюкс-езофагіту, рефлюкс-гастриту; поєднанню гастро-езофагеального рефлюкса, дуодено-гастрального рефлюксу з виразкою шлунка; поєднанню їх з захворюваннями жовчного міхура, дванадцятипалої кишки, підшлункової залози; морфофункціональному стану шлунка після ваготомії; повторним операціям після первинних і реконструктивних оперативних втручань на шлунку свідчать, що функція його різних відділів змінюється практично при всіх гастроентерологічних захворюваннях: езофагітах, гастритах, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, панкреатитах, холециститах, гастродуоденітах (Avgerіnos A.et al., 1990; Chіa-Sіn Wang et al., 1990; Gіner M. et al., 1990; Harju E., 1990)

В літературі ми не знайшли інформації про залежність функції шлунка від змін його форми внаслідок патологічного процесу або після його резекції. Разом з тим широко вживані способи реконструктивних операцій на шлунку не створюють умов для запобігання гастро-езофагеальному та дуодено-гастральному рефлюксу, органічним та функціональним ускладненням. Це свідчить про необхідність більш детального вивчення даної проблеми та розробки оперативних втручань, які враховують форму шлунка, а також нових способів відновлення клапанної антирефлюксної функції шлунка.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота відповідає основному науковому напрямку та планам НДР Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова щодо фундаментальних досліджень та є фрагментом комплексної теми кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії «Морфофункціональне обґрунтування нових способів хірургічного лікування захворювань органів черевної порожнини в експерименті». Номер державної реєстрації 0196 V 004913.

Мета та задачі дослідження.

Мета дослідження. На основі морфологічного та математичного аналізу встановити закономірності структурно-функціональних змін оперованого шлунка, розробити та морфофункціонально обґрунтувати новий спосіб резекції шлунка.

Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити наступні основні завдання:

1) встановити параметри форми та розмірів шлунка, їх залежність від типу будови тіла, форми живота на трупах людей (органометрично) і живих людях (з допомогою комп'ютерної томографії), які не мали патологічних змін шлунково-кишкового тракту та які мали такі зміни піcля оперативних втручань на шлунку;

дослідити динаміку структурних і функціональних змін шлунка піcля різних способів резекції, дати оцінку цим змінам;

3) вивчити особливості oб'ємної форми шлунка в нормі та після оперативних втручань і методами математичного моделювання визначити оптимальні параметри та біомеханіку його складових частин;

4) проаналізувати взаємозалежніcть змін об'ємної форми, структури та функції, процесів переміщення вмісту, якісного та кількісного складу мікрофлори оперованого шлунка; з'ясувати інформативність визначених показників;

5) на основі результатів математичного моделювання розробити новий оптимальний варіaнт резекції шлунка та апробувати його в експерименті на тваринах з моделлю дуодено-гастрального рефлюкса.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше приведені топографоанатомічні параметри розміщення шлунка серед органів черевної порожнини в нормі та піcля оперативних втручань на основі аналізу в системі топографічних координат (когерентної системи оцінки положення анатомічних структур в просторі), що є основою просторової топографії тіла людини.

Вперше порівняні дані форми, розмірів, розміщення шлунка серед органів черевної порожнини на трупах та з допомогою комп'ютерної томографії у живих людей показали однакову направленість змін результатів в залежності від будови тіла. Дослідження виявило достовірну залежність лінійних, площинних та об'ємних показників шлунка від соматотипу людини, форми живота. Визначені параметри відхилення осі пілоричного відділу шлунка та верхньої частини дванадцятипалої кишки від довжника тіла шлунка та достовірна їх залежність від конституції людини.

Знайдені індекси між величиною об'єму та найбільшою площею перерізу шлунка (на рівні кардіального відділу), що легко визначається з допомогою комп'ютерної томографії, дають можливість визначити вірогідний об'єм шлунка.

Вивчені особливості оперованого шлунка (малий об'єм, прямовисна направленість повздовжньої осі, залежність розмірів, форми, направленості привідної та відвідної кишок від способу резекції шлунка), що не залежали від соматотипу.

За допомогою кількісних гістологічних методів показано, що процес регенерації, який проходить у куксі шлунка, не закінчується появою повноцінних залоз. Змінюється якісний склад залозистих клітин, пов'язаний з порушенням другої фази регенерації - диференціювання.

Аналітично доведено можливість знайдення форми фіксації тонкої кишки до шлунка, яка буде задовольняти гладкістю зшитих поверхонь і характеризувати в подальшому оптимальність завантаження шлунка, відсутність застійних зон та екстремальних точок в зоні гастроентероанастомозу.

Вперше розроблений оригінальний спосіб резекції шлунка, з урахуванням оптимальних параметрів просторової форми шлунка, забезпечує плавне перемiщення шлункового вмiсту при його евакуацiї, виключає гiдродинамiчнi удари.

Вперше розроблений оригінальний спосіб формування гастроентероанастомозу між куксою шлунка та тонкою кишкою способом кінець в кінець-бік, що виконується шляхом пошарового з'єднання стінок шлунка та кишки, створює механізм порційного переміщення вмісту шлунка через гастроентероанастомоз, забезпечує відсутність післяопераційних ускладнень (порушення евакуації шлункового вмісту, синдрому привідної петлі та ін.).

Встановлені закономірності змін кількісного та якісного складу мікрофлори вcepeдині оперованих органів при резекції шлунка та їх залежність від зновуствореної форми органа.

Практичне значення одержаних результатів визначається розробкою конкретних шляхів формування гастроентероанастомозів з створенням оптимальної післяопераційної форми шлунка. Результати математичних та морфофункціональних досліджень дають змогу вирішувати проблему профілактики та хірургічної корекції наслідків післярезекційних ускладнень.

Розроблені ряд оригінальних оперативних способів, пристроїв та інструментів, що захищені 4 патентами на винаходи, 2 позитивними рішеннями на видачу патентів, 4 посвідченнями на раціоналізаторські пропозиції, забезпечують методичні можливості нових оперативних втручань. Опубліковані 2 інформаційні листки. Одержані aнатомічні дані про об'ємну структуру шлунка та його функціoнування при різних патологічних процесах, що супроводжують оперативні втручання впроваджено в навчальний процес кафедр оперативної хірургії та топографічної анатомії, патологічної фізіології Вінницького державного медичного університету ім. М.І.Пирогова, кафедр оперативної хірургії та топографічної анатомії Донецького державного медичного університету, Луганського державного медичного університету, Одеського державного медичного університету ім. М.І. Пирогова, Харківського державного медичного університету, Дніпропетровської державної медичної академії, Івано-Франківської державної медичної академії.

Розроблений новий спосіб резекції шлунка та шлунково-кишковий еластичний затискач впроваджений в практику хірургічної клініки Вінницької обласної лікарні ім. М.І.Пирогова та 1 міської лікарні м.Вінниці.

Особистий внесок здобувача. Дисертантом самостійно визначена мета та завдання даного дослідження, проаналізована наукова література з вивченої проблеми. Автор самостійно проводив антропометричні виміри, морфометричні дослідження органів черевної порожнини трупів, математичний аналіз томограм, рентгенограм, первинну обробку результатів морфологічних, біохімічних та фізіологічних досліджень.

З участю асистентів та лаборантів кафедри, під керівництвом автора, проведено експериментальне та математичне моделювання оперативних втручань. Разом зі співавторами розроблено дві методики дослідження, пристрій, інструмент, модель хвороби, три способи оперативних втручань на шлунку.

Особисто дисертантом проведений статистичний аналіз результатів дослідження, написані всі розділи дисертації, сформульовані висновки та запропоновані практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорені на республіканській науково-практичній конференції гастроентерологів (Донецьк, 1992); Х, ХІІ об'єднаних наукових медико-технічних конференціях (з міжнародною участю) (Вінниця - Київ, 1992; 1994); першій Подільській науково-практичній конференції гастроентерологів (Вінниця, 1993); І Українській науковій конференції за участю країн СНД "Актуальні проблеми клінічної фармакології" (Вінниця, 1993); міжнародній науковій конференції "Індивідуальна анатомічна мінливість органів, систем, тканин людини і її значення для практики" (Полтава, 1994); ІІІ та V рecпубліканських навчально-методичних та наукових конференціях зав. кафедрами загальної хірургії медвузів України (Вінниця, 1994; Тернопіль, 1996); І Націoнальному конгресі анатомів, гістологів, ембріoлогів і топографоанатомів України (Івано-Франківськ, 1994); науково-практичній конференції "Новое в диагностике и лечении заболеваний органов пищеварения" (Харків, 1994); наукових конференціях "Актуальні питання морфогенезу" (Чернівці, 1994; 1996); І міжнародному конгресі з інтегративної антропології (Тернопіль, 1995); Пироговських читаннях (Вінниця, 1995); міжнародному симпозіумі "Актуальні питання реабілітації гастроентерологічних хворих" (Чернівці, 1996); міжнародній конференції "Актуальні питання морфології" (Тернопіль, 1996); науковій конференції "Актуальні питання теоретичної та клінічної медицини на сучасному рівні" (Полтава, 1996); 2 науковому міжнародному конгресі «Традиционная медицина: теоретические и практические аспекты:» (Чебоксары, 1996); міжнародному симпозіумі «Принципи пропорції, симетрії, структурної гармонії та математичного моделювання в морфології» (Вінниця, 1997); ІІ Націoнальному конгресі анатомів, гістологів, ембріoлогів і топографоанатомів України (Луганськ, 1998).

Матеріали дисертації апробовані на спільному засіданні кафедр оперативної хірургії та топографічної анатомії, нормальної анатомії, гіcтології та ембріології, патологічної анатомії, загальної хірургії, науково-дослідного центру Вінницького державного медичного університету ім. М.І. Пирогова, засіданні Вінницького обласного відділення Українського товариства анатомів, гістологів, ембріoлогів і топографоанатомів (квітень, 1999) та засіданні апробаційної ради при Національному медичному університеті ім. акад. О.О. Богомольця (квітень, 1999).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 51 друкована праця, в тому числі: у профільних журналах та збірниках України - 19, описи до патентів на винаходи України (Державне патентне відомство України) - 4, журналах інших країн - 4, матеріалах міжнародних з'їздів -7, матеріалах науково-практичних конференцій - 17. Двадцять робіт написано особисто (з них 7 - у фахових виданнях України), 31 - у співавторстві.

Крім того, одержано 4 патенти на винахід, 2 позитивних рішення на видачу патенту, 2 пріоритетних довідки на винахід, 5 посвідчень на раціоналізаторські пропозиції. Опубліковано 2 інформаційні листки.

В публікаціях, представлених у співавторстві з науковими консультантами, колегами та учнями внесок автора був основним в тих питаннях, які стосувалися структурно-функціональних змін оперованого шлунка та показників гомеостазу організму в післяопераційному періоді (отримання та виклад результатів дослідження, їх обговорення, літературне опрацювання матеріалу).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 376 сторінках машинописного тексту. Робота складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів досліджень, трьох poзділів результатів власних спостережень і досліджень, обговорення, підсумків дослідження, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел літератури.

Дисертація ілюстрована 40 таблицями та 78 рисунками, які займають 38 сторінок машинопису. Список використаних джерел літератури налічує 535 назв робіт, з яких 311 російсько- та україномовних авторів і 224 написано іншими мовами, займає 69 сторінок машинопису.

2. Основний зміст роботи

Матеріал і методи дослідження.

Робота виконана з використанням експериментального, математичного моделювання, морфологічних (антропометричних, органометричних, загальногістологічних, морфометричних, гістохімічних, електронномікроскопічного), рентгенологічних (рентгенографічного, комп'ютерної томографії), мікробіологічних, фізичного (пневмопресії), біохімічних, фізіологічних, клінічних (внутрішньошлункової топографічної рН-метрії, поетапної манометрії верхніх відділів травного тракту) методів дослідження та статистичних методів обробки одержаних даних.

Матеріал дослідження складався з антропометричного та органометричного обстеження 197 трупів людей, які не мали патологічних змін шлунково-кишкового тракту та 47 трупів, які мали зміни після хірургічних втручань на шлунку. Проведено планіметричне дослідження комп'ютерних томограм черевної порожнини 137 пацієнтів без патології шлунково-кишкового тракту та 51 пацієнта після резекції шлунка, а також 38 рентгенограм неоперованих і 35 рентгенограм оперованих шлунків. Морфофункціональні особливості резектованого шлунка вивчені на матеріалі гастробіопсій, взятих у 54 хворих при фіброгастроскопічному дослідженні, та операційному матеріалі 12 хворих після реконструктивних операцій на шлунку.

Дослідження трупів проводилося через 12 - 24 години після біологічної смерті. Шлунок і верхня частина дванадцятипалої кишки для проведення морфометричних досліджень виймалися єдиним комплексом. При цьому спеціальним оригінальним вимірювальним пристроєм проводили виміри розмірів шлунка та оточуючих його органів за розробленою програмою. Методика дослідження м'язової оболонки включала макро- та мікроскопічне препарування, гістотопографічне дослідження та фотометрію препаратів шлунка з частиною стравоходу, діафрагми, дванадцятипалої кишки.

Перед комп'ютерно-томографічним дослідженням проводили визначення конституційних типів з урахуванням статі та будови тіла людини.

Об'єктами в експериментальних дослідженнях служили 45 безпорідних собак-самців масою від 10 до 20 кг. Тварини отримували звичайний харчовий раціон, утримувались в однакових умовах. Самок не брали в дослід з метою виключення морфофункціональних зрушень в травній системі при екстральному циклі.

Тварин поділили на контрольну (6 собак) та дослідну (39 собак) групи.

Операції проводили під тіопенталовим наркозом: внутрішньо-плеврально в області заднього кута правої лопатки вводили свіжо-приготовлений 2% розчин тіопенталу натрію з розрахунку 1,5 мл на 1 кг маси тварини (30-40 мг/кг) (В.В.Карпенко, 1985).

В дослідній групі безпородним собакам серій І,ІІ,ІV, що утримувалася в умовах віварію, на першому етапі створювалася модель дуоденогастрального рефлюкса шляхом двосторонньої пілороміотомії. (Експериментальна модель дуоденогастрального рефлюкса. Патент на винахід N 20815 А вiд 07.10.97).

Собакам першої серії виконували резекцію шлунка за найбільш розповсюдженою модифікацією способу Більрот-ІІ за Гофмейстером-Фінстерером. При появі гнійно-запальних процесів шкіри тварин використовували оригінальний спосіб лікування гнійних ран комбінацією високодисперсного кремнезему з протеолітичними ферментами. (Спосiб лiкування гнiйно-запальних процесiв. Патент на винахід N 20765 А вiд 07.10.97).

Тваринам другої серії виконували резекцію шлунка, враховуючи дані математичного моделювання методом електрогідродинамічних аналогій, з застосуванням розробленого нового способу формування гастроентерального анастомозу, коли відрізок порожньої кишки розміщували від великої кривини під гострим кутом до малої. (Спосіб резекції шлунка. Довідка про пріоритет N 97115669 від 26.11.1997; Позитивне рішення на видачу патенту на винахід від 25 листопада 1998).

Методика використання нового способу резекції шлунка передбачає використання апарату для накладання шлунково-кишкових анастомозів (НЖКА-60) та спеціального запропонованого нами шлунково-кишкового еластичного затискача з трьома еластичними губками. (Шлунково-кишковий еластичний затискач. Довідка про пріоритет N 97104980 вiд 10.10.1997; Позитивне рішення на видачу патенту на винахід від 20 листопада 1998).

Тваринам третьої серії (12 собак) виконували резекцію шлунка, формуючи оригінальний гастроентероанастомоз з порційним механізмом переміщення вмісту шлунка між куксою шлунка та тонкою кишкою способом кінець в кінець-бік, що виконується шляхом пошарового з'єднання стінок шлунка та кишки. Під час розсічення шлунка розшаровували його стінку між м'язовою оболонкою та підслизовим шаром, з'єднували протибрижовий край кишки і підслизовий шар шлунка на необхідному проміжку, а м'язові оболонки шлунка і кишки з десерозованими боковими поверхнями останньої, не доходячи до брижового краю. (Спосіб формування гастроентероанастомозу при резекції шлунка. Довідка про пріоритет на винахід N 99031620 від 23.03.1999).

Тваринам четвертої серії виконували оригінальну клапанну реконструктивну опеpацію в зоні гастродуоденального переходу, яка створювала близькі до нормальних структурно-просторові співвідносини в місці переходу шлунок - дванадцятипала кишка та приводила до зниження частоти та вираженності ускладнень, що обумовлені закидом вмісту дванадцятипалої кишки в шлунок. (Спосiб клапанної реконструктивної операцiї в зонi гастродуоденального переходу. Патент на винахід N 21993 А вiд 30.04.98).

В контрольній групі тварин трьом безпородним собакам (контроль 1) ніяких втручань не проводили; трьом тваринам (контроль 2) створювали модель дуоденогастрального рефлюкса.

Тварин виводили з експерименту шляхом внутрішньоплеврального введення летальної дози тіопенталу натрію.

Шматочки різних відділів шлунка, дванадцятипалої кишки, порожньої кишки, розмірами 6х4х2 мм, терміново занурювали в фіксуючі розчини: 10% розчин нейтрального формаліну, розчин Карнуа, 70% розчин спирту.

Матеріал прицільних гастродуоденобіoпсій фіксувався в нейтральному 10% формаліні з подальшим промиванням, обезводненням, заливкою в парафін, приготуванням зрізів і їх фарбуванням гематоксилин-еозином та за Ван-Гізон. З ціллю кількісної оцінки залозового апарата слизової оболонки проведено морфометричне вивчення гастробіоптатів за В.А.Самсоновим (1973). Проводились морфометричні дослідження гістологічних препаратів. Вимірювалася висота епітелію, глибина шлункових ямок і товщина слизової оболонки шлунка.

Гіcтохімічні дослідження здійснювались шляхом фарбування зрізів колоїдним діaлізованим залізом (Хейл-реакція) та реактивом Шиффа (ШИК-реакція в модифікації Моурі) з можливіcтю одночасної ідентифікації в одному зрізі кислих та нейтральних глікозоаміногліканів.

Для електронно-мікроскопічних досліджень шматочки шлунка розміром 0,4х0,2х0,1мм заливали свіжоприготованим 2,5% розчином глютаральдегіду в 0,1 N фосфатному буфері 1-2 години, промивали в фосфатному буфері 2-4 години і додатково фіксували 2% розчином тетраокису осмію на протязі 1,5-2 годин на фосфатному буфері (рН-7,3). Після обезводнення матеріал заливали в епоксидні смоли. Напівтонкі та ультратонкі зрізи готували на ультратомі LKB-8800. Напівтонкі зрізи фарбували 1% розчином метиленового синього. Ультратонкі зрізи контрастували в 2% уранілацетаті (I.G.Stempak, R.T. Wand, 1964) і цитраті свинцю (E.S.Reynolds, 1963).

Ступінь інфікування слизової оболонки шлунка пілоричним хелікобактером вивчався в мазках-відбитках біoптату на предметному склі (фарбування за способом Гімзе) за напівкількіcною методикою (Л.Й.Аруин і співавт., 1988).

Для аналізу комп'ютерних томограм застосована система топографоанатомічних координат тіла людини (М.П. Бурих, 1991, 1995; Bourych M.P. 1996), в основі якої лежить модель земної поверхні в системі прямокутних координат.

Для визначення характеристик оцінки способів оперативного втручання без постановки експериментальних досліджень й розробки оптимальних параметрів в пошуках нового варіанту резекції шлунка ми використали методи математичного моделювання. Застосували метод електрогідродинамічних аналогій (ЕГДА), рoзрoблений в інституті математики АН України (В.П.Фильчаков, В.И.Панчишин, 1961).

Оцінка даних внутрішньошлункової рН-метрії проводилась в відповідності з критеріями норми (Е.Ю. Линар, 1968; Ю.Я. Лея, E.Ю. Линар, Э.Л. Биргеле, 1985; Ю.Я. Лея, 1987; B.H.Ч ернобровий, 1991), коли величини рН по протягу шлунка розподілялись в відповідності з шістю функціональними інтервалами рН.

Моторно-евакуаторні порушення гастродуоденальної зони вивчались за допомогою поетапної манометрії верхніх відділів травного тракту, використовуючи відкритий катетер за методикою Я.Д. Вітебського та Г.Н. Суетіна (1985).

Оцінка арефлюксної надійності гастродуоденального переходу та запропонованих хірургічних конструкцій проводилася за допомогою методу інтраопераційної пневмопресії шлунково-кишкового тракту за оригінальною методикою, що дозволяє вивчати арефлюксну надійність останніх в умовах хронічного експерименту. (Спосiб пневмопресiйного дослiдження клапанних апаратiв шлунково-кишкового тракту. Патент на винахід N 21992 А вiд 30.04.98).

Про ступінь накопичення токсичних продуктів в організмі судили по "токсичності" сироватки крові оперованих людей та експериментальних тварин, визначаючи її експрес-методом за допомогою Paramecіum caudatum (Г.А. Пафомов і співавт., 1980).

Мікробіологічні дослідження проводили з ціллю визначення концентрації мікроорганізмів в просвіті оперованого органу, ступеню інфікування очеревини та біоптата рани, ідентифікації мікробів.

Статистичну обробку та наступний кореляційний аналіз цифрових даних, отриманих у процесі дослідження виконували за допомогою стандартних пакетів «Statistica 5,0» і «Statgraphics» для Windows 95 та програми «Microsoft Excel» на персональному комп'ютері Pentium-166 (Ю.Н.Тюрин, А.А.Макаров, 1998). Методами варіаційного аналізу провели обробку цифрових матеріалів, отриманих у процесі дослідження. Для визначення сили впливу лікувальних факторів на морфофункціональні показники використовували дисперсійний аналіз. Метод інформаційного аналізу використовувався для визначення інформативності різниці середніх показників (Л.В. Кактурський, А.В. Свіщeв, 1982).

Результати власних досліджень та їх аналіз.

Проведене морфометричне дослідження виявило: 1) достовірну залежність лінійних, площинних та об'ємних показників шлунка від соматотипу людини, форми живота; 2) найбільшу значимість показника висоти шлунка для порівняння з формою живота та типом будови тіла; 3) високу інформативність показників об'єму шлунка. Знайдені індекси між величиною об'єму та найбільшою площею перерізу шлунка (на рівні кардіального відділу), що легко визначається з допомогою компютерною томографії, дають можливість визначити вірогідний об'єм.

Недостатня вивченість внутрішніх зв'язків між конституційними ознаками та структурно-функціональним станом організму (Б.А. Никитюк, В.М. Мороз, Д.Б. Никитюк, 1998) спонукає до їх дослідження.

Використання комп'ютерної томографії дозволило одержати морфометричні характеристики топографії шлунка живих людей. Скелетотопічно шлунок розташовувався на рівні Т₉ - L₃, причому у осіб з брахіморфним типом статури шлунок розміщений на рівні Т₉ - L_І, з доліхоморфним типом конституції його знаходили на рівні Т₁₀ - L₃. Комп'ютерно-томографічні координати шлунка характеризувались розміщенням шлунка між лівим переднім латеральним меридіаном (М₂) та правим переднім медіальним меридіаном (М₁₁), сосковою та пупковою паралелями згідно системи топографоанатомічних координат тіла людини за М.П.Бурих (1991). На комп'ютерних томограмах черевної порожнини, починаючи з Т₉, визначаються чіткі контури дна шлунка, що має овальну форму. На томограмах чітко виділялись контури синусів плеври, печінки, стравоходу, низхідного відділу аорти, ніжок діафрагми, верхнього краю селезінки. Форма перерізу шлунка залежала від величини, форми та розміщення печінки, селезінки, діафрагми, що прилягали до нього.

Як показали результати вимірювання площі та діаметру перерізу шлунка, розміри шлунка зі зниженням рівня комп'ютерного зрізу збільшуються, набувають більш видовженого характеру. Починаючи з рівня L_І у людей брахіморфного типу статури та L₂ - L₃ - з доліхоморфним типом будови тіла, величина перерізу шлунка зменшувалась.

На комп'ютерних томограмах на цих рівнях почали визначатися контури підшлункової залози, жовчного міхура, наднирників та нирок. Форма та розміри шлунка значно залежали від величини та розміщення органів черевної порожнини, прилеглих до нього: печінки, селезінки, підшлункової залози, жовчного міхура, товстої та тонкої кишок.

Розміщення та форма шлунка залежали від форми живота. Так, при грушоподібному чоловічому типі форми живота, яка розширюється доверху (ПІЖ - поперечний індекс живота > 100+), спостерігалось більш високе положення шлунка, поперечний переріз порожнини дна шлунка був більший, ніж при інших формах живота (P< 0,05); висота шлунка навпаки була найменшою. При грушоподібному жіночому тип форми живота, яка розширюється донизу (ПІЖ < 100-) найвища точка дна шлунка знаходилася нижче, поперечний переріз дна був вужчий, висота шлунка була найбільшою. При циліндричному овальному типі (ПІЖ = 100) верхівка дна шлунка виявлялась на рівні Т₉-Т₁₀, поперечний переріз дна коливався в межах 0,00698 0,00074 м², висота шлунка рівнялась 0,227 0,007 м. Кореляційний аналіз показав сильні зворотні зв'язки між показниками ПІЖ та висотою шлунка (r = -0,72), прямі зв'язки середньої сили між ПІЖ та поперечним перерізом дна шлунка (r = 0,45).

Оскільки показники форми та об'єму шлунка показали тісну залежність з формою будови тіла, з допомогою інформаційно-ентропійного аналізу визначені найбільш інформативні показники, що найбільш достовірно показують належність до відповідного соматотипу. Найбільш інформативними були: величина висоти шлунка, показник діаметра перерізу на рівні кардіального відділу, показник площі перерізу на рівні кардіального відділу та розрахований об'єм шлунка.

Довжинно-широтний показник шлунка мав значні коливання та виявив чітку залежність від будови тіла досліджуваних: у осіб з брахіморфним типом статури становив 2,57 - 3,21, з мезоморфним типом - 2,69 - 4,15, а з доліхоморфним - 3,24 - 4,38. Його інформативність була найвищою (І - інформативність = 18,7 біт). Значно змінювалась величина довжинно-широтного показника в залежності від типу будови живота. Так, у осіб з ПІЖ > (100 + ) величина показника становила 2,84 0,14, а в пацієнтів з ПІЖ < (100 - ) показник рівнявся 3,54 0,26. Сила кореляційних зв'язків між довжинно-широтним показником та ПІЖ була зворотною та високою (r = - 0,74).

Результати кореляційного аналізу зв'язків між показниками планіметрії неоперованого шлунка показали наступну залежність. Сильні прямі кореляційні зв'язки, як і при дослідженні трупного матеріалу та рентгенограм, відмічені між показниками: розрахований об'єм - діаметр на рівні кардії, площа поперечного перерізу шлунка на відповідних рівнях; площі поперечного перерізу шлунка на рівні кардії та тіла шлунка - величини діаметра шлунка на рівні кардії та тіла шлунка. Довжинно-широтний показник теж показав сильний прямий зв'язок з висотою шлунка.

За даними комп'ютерних томограм органів черевної порожнини проведена графічна реконструкція об'ємної форми неоперованого шлунка. За початок системи координат прийнята точка відліку, що є геометричним центром десятого грудного хребця (середина тіла хребця).

Вивчення об'ємної реконструкції шлунка виявило досить складну конфігурацію форми, що не вписується в приклад геометричної типу циліндра чи зрізаного конуса. Більш детальне вивчення об'ємної форми шлунка показало різний ступінь відхилення осі пілоричного відділу шлунка та верхньої частини дванадцятипалої кишки від довжника тіла шлунка. У осіб доліхоморфного типу статури вісь частіше знаходилась між 8 та 9 меридіанами, у мезоморфного типу - між 7 та 8, а у осіб брахіморфного типу будови тіла - між 6 та 7 меридіанами за М.П.Бурих (1991). Відхилення пілоричного відділу найбільше залежали від розмірів шлунка. Найбільш рухливою виявилась печера пілоричного відділу, яка при незначному збільшенні довжника шлунка у доліхоморфних змінювала своє місцезнаходження.

Таким чином, аналіз комп'ютерно-томографічних даних показав, що висота розміщення шлунка корелює з типом конституції людини та формою живота. Дослідження показали істотну кореляційну залежність розмірів шлунка від конституційних ознак. Прямовисні розміри за даними регресивного аналізу мають більшу залежність ніж горизонтальні. Досить інформативним для визначення соматозалежності виявився довжинно-широтний показник.

Особливістю одержаних морфометричних характеристик оперованого шлунка було зменшення прямовисних і об'ємних показників. Залежності від типу статури людини не виявлено. Поперечні розміри (діаметр і площа перерізу) не відрізнялись від аналогічних показників на тих же рівнях неоперованого шлунка. Комп'ютерно-томографічні координати шлунка не змінились і характеризувались розміщенням шлунка між лівим переднім латеральним меридіаном (М₂) та правим переднім медіальним меридіаном (М₁₁), сосковою та пупковою паралелями згідно системи топографоанатомічних координат тіла людини. Форма перерізу шлунка не завжди мала характерну округлу конфігурацію, іноді набувала неправильної форми, що зв'язувалось нами з розвитком спайкового процесу, формою та розміщенням прилеглих до нього органів: печінки, селезінки, підшлункової залози, жовчного міхура. Величина об'єму в порівнянні з неоперованим шлунком була на 60-70% меншою.

Розміщення та форма оперованого шлунка зберігала залежність від форми живота. Як і в неоперованих, при грушоподібному чоловічому типі форми живота, яка розширюється доверху (ПІЖ > 100+), спостерігалось більш високе положення шлунка, поперечний переріз порожнини дна шлунка був більший (P< 0,05), ніж при інших формах живота. Проте висота шлунка визначалась не формою живота, а швидше величиною резектованої частини. При грушоподібному жіночому типі форми живота, яка розширюється донизу (ПІЖ < 100-) верхівка дна шлунка знаходилася нижче, поперечний переріз дна був вужчий (0,00475 0,00124 м²). При циліндричному овальному типі (ПІЖ = 100) верхівка дна шлунка виявлялась як на рівні Т₉-Т₁₀, поперечний переріз дна коливався в межах від 0,00457 до 0,00758 м². Наведені результати показують, що залежність, в основному, зберігається за рахунок форми та розміщення дна шлунка.

Довжинно-широтний показник шлунка мав значні коливання (2,48 - 4,38), не залежав від будови тіла досліджуваних, а залежав від способу, величини резекції шлунка та строків післяопераційного періоду. При видаленні однієї третини шлунка показник коливався від 2,14 до 2,71, після видалення половини шлунка величина показника рівнялася 1,98 0,36, а після видалення двох третин шлунка або субтотальної його резекції величина показника була ще меншою (1,43 0,17). За нашими спостереженнями у пацієнтів з великим післяопераційним періодом (8-32 роки) показник був більшим на 20 - 25%, ніж в групі хворих з строками післяопераційного періоду до 3 років і становив відповідно 1,56 0,25 та 1,25 0,15. В порівнювальні групи включені лише пацієнти, яким видалено дві третини шлунка.

Результати кореляційного аналізу зв'язків між показниками планіметрії оперованого шлунка показали наступну залежність. Сила зв'язків відрізнялась в порівнянні з аналізом параметрів неоперованих шлунків. Сильні прямі кореляційні зв'язки відмічені між показниками: розрахований об'єм - висота шлунка, довжинно-широтний показник; діаметри перерізу шлунка на рівні кардіального відділу та тіла шлунка - площі поперечного перерізу шлунка на відповідних рівнях; висота шлунка - довжинно-широтний показник.

Порівняння даних комп'ютерно-томографічного дослідження з органометричними показниками оперованого шлунка, виміряними у трупів, показало незначну різницю в числових даних, направленість та пропорційність змін показників оперованого шлунка від неоперованого була однакова. Висота шлунка зменшувалась в порівнянні з неоперованими шлунками на 30,86 % при органометричному дослідженні та на 49,04% при комп'ютерно-томографічному дослідженні. Достовірної різниці між площами поперечного перерізу на рівні кардії та тіла шлунка не відмічено. Об'єм шлунка зменшувався на 57,04 % та 56,34 % відповідно.

На відміну від неоперованого резектований шлунок мав прямовисну направленість повздовжньої осі. Розміри, форма, направленість привідної та відвідної кишок залежали від модифікації способу резекції шлунка. У хворих після резекції шлунка за способом Більрот-2 в модифікації Гофмейстера-Фінстерера вісь привідної кишки частіше знаходилась між переднім серединним (М₀) та правим переднім медіальним меридіанами (М₁₁) незалежно від соматотипу.

Вищевказані морфологічні та об'ємні особливості оперованого шлунка лягли в основу математичного моделювання та розробки нових способів резекції шлунка та способу клапанної реконструктивної операції в зоні гастродуоденального переходу.

Аналіз морфологічних змін слизової оболонки шлунка в залежності від строків післяопераційного періоду показав, що в ранні строки (1-2 місяці) спостерігаються осередкові зміни слизової оболонки, незначне зменшення висоти залозового шару, заглиблення та звивчастість шлункових ямок, головні залози ставали більш короткими, вузькими, заповнені мукоїдним секретом. В більш пізні строки (3-12 місяців) відмічається лімфоїдно-гістіоцитарна інфільтрація в стромі та набряк власної пластинки слизової оболонки.

Зменшення числа епітеліальних клітин відбувається в головних залозах уже через 1-2 місяці, в шлункових ямках зменшення клітин в ці строки недостовірне. Вивчення епітеліальної формули головних залоз резектованого шлунка показало, що зменшується відсоток головних та парієтальних клітин при одночасному збільшенні додаткових та низькодиференційованих, що достовірно проявляється в строки через 3-12 місяців і більше.

Виражені адаптивні зміни слизової оболонки шлунка відмічені при гістохімічному дослідженні. Вони виявлялись задовго до появи початкових структурних змін слизової оболонки та трактувались як початкові ознаки розвитку атрофічних процесів в слизовій оболонці. Накопичення ШИК - позитивних речовин в глибоких відділах залоз слизової оболонки культі шлунка та клітинах епітелію при її ентеролізації свідчить про значну функціональну перебудову слизової. При більш значних строках після оперативного втручання виявлялись осередки фіброзу, лімфоїдні фолікули.

В нормальній слизовій оболонці нейтральні мукополісахариди розміщувались в поверхневому епітелії та зоні додаткових клітин. З розвитком атрофічного гастриту нейтральні мукополісахариди знаходили в значній кількості також в залозах шлунка.

Кишкова метаплазія виявлена в 23 хворих, що є, на нашу думку, адаптивною реакцією на дію кишкового вмісту та жовчі. При кишковій метаплазії слизова оболонка змінювалась таким чином, що шлункові валики видовжувались та нагадували кишкові ворсини, головні залози замінювались криптами. Кишкові крипти знайдені в вигляді вузьких тубулярних структур, побудованих переважно з келихоподібних клітин та каймистих ентероцитів. Клітини Панета розміщувались на дні кишкових крипт. Ентероцити в кишкових криптах складали від 65% до 96%, келихоподібні клітини від 5% до 27%, клітини Панета від 0,5% до 9%. Аргентофільні клітини виявлялись в глибоких відділах крипт та становили 2-4%.

Порівняльний аналіз стану залозового апарату шлунка в різні строки після його резекції показав, що в більшості пацієнтів спостерігалась помірна атрофія пілоричних залоз. Різка атрофія (ІМПЗ - індекс маси пілоричних залоз <1,9) спостерігалась лише в 7 випадках (12,9%), що супроводжувалось значною кишковою метаплазією.

Товщина слизової оболонки тіла шлунка, товщина залозового шару, глибина шлункових ямок зменшувалась зі зростанням строків післярезекційного періоду.

Результати проведеного аналізу змін слизової оболонки шлунка в післяопераційному періоді показують зростання атрофічних змін слизової оболонки до різко виражених форм атрофічного гастриту. Найбільш значні атрофічні зміни відбуваються в пізні строки після оперативного втручання. Хронічний атрофічний гастрит з атрофією залоз, псевдопілоричною та кишковою метаплазією різного ступеня є фоновим станом для розвитку ендокринноклітинного раку, або інших форм раку (И.С. Дерижанова, А.Х. Салмн, 1996,1997).

Японські вчені (Nosaka T. et al., 1992) висунули думку, що гіпотетична послідовність розвитку пухлини шлунка: анацидність через атрофічний гастрит - гіпергастринемія - швидке збільшення ентерохромафінних клітин - багатоконтактні карциноїди. Проте, опубліковано випадки розвитку карциноїдів шлунка, що не вкладаються в приведену гіпотезу (D'Adda T. et al., 1991; Farley D. et al., 1994; Modlin I. et al., 1995). Дискутується причетність до розвитку пухлини Helicobacter pylori (Eidt S., 1995; Matsukura N., 1995). Відмічають (Skwarski L., 1998), що вміст глікогену в клітинах слизової оперованого шлунка, де розвивається пухлина, більший, ніж неоперованих шлунках. Це породжує гіпотезу, що канцерогенез зв'язаний із зберіганням в клітинах глікогену.

Розглядаючи закономірності міжклітинних та міжтканинних взаємовідносин при різних формах пошкодження слизової оболонки шлунка, ряд авторів (П.П. Потехин, В.С. Пауков, 1997) вважають, що запалення, регенерація, фіброз - нерозривні компоненти адаптивної реакції на пошкодження. Вказана реакція, на думку авторів, реалізується на основі взаємодії клітин сполучної тканини та крові (нейтрофільних гранулоцитів, тканинних базофілів, тромбоцитів, макрофагів, лімфоцитів, фібробластів) між собою, з міжклітинним матриксом (колагеном, фібронектином, протеогліканами) та паренхімою органів на основі зворотних зв'язків. Регуляція регенерації та функціонально-морфологічного стану епітелію слизової оболонки шлунка включає (В.М. Успенский, 1986; П.І. Червяк, 1988; Sampiero G. et al., 1990), як центральні механізми, що реалізують свій вплив через блукаючий нерв, так і через симпатичні нерви, ендокринну систему, багаточисельні місцеві пептидні гастроінтестінальні гормони та різноманітні біологічно активні речовини.

В післяопераційному періоді після резекції шлунка виявлені зміни в слизовій оболонці шлунка на ультраструктурному рівні характеризувались порушенням енергосинтезуючих та секретформуючих структур. Секреторні клітини зазнавали селективної деструкції органел, що закінчувалась не лізисом вмісту органел, а мієліноподібною перебудовую їх компонентів. В головних та парієтальних клітинах переважали дегенеративні та деструктивні процеси мітохондрій, гранулярного ретикулума, ядер, секреторних гранул. Порушення в секреторних клітинах проходили на фоні процесів фізіологічної регенерації.

Стан ендокринних клітин шлунка через 90-180 діб після резекції за Гофмейстером-Фінстерером характеризувався різким зменшенням G та D клітин. Вони зустрічались частіше в осередках пілоричної метаплазії та не виявлялись в місцях кишкової метаплазії. В неметаплазованому епітелії тіла шлунка виявляється гіперплазія ентерохромафіноподібних клітин.

При електронно-мікроскопічному дослідженні слизової оболонки шлунка серед клітин дисоційованої ендокринної системи досить часто зустрічались А-подібні (глюкагонпродукуючі) клітини. Характерною особливістю цитоплазми таких клітин є наявність багаточисельних секреторних гранул, що являють собою округлі електроннощільні тільця, оточені чіткою гладенькою мембраною. Між центрально розміщеним вмістом гранули та її оточуючою мембраною реєструється вузький електроннопрозорий простір, більш-менш рівномірно оточуючи вміст гранули. Ці структури мали правильну округлу або злегка овальну форму та дрібнозернисту будову. Мембрани гранул, як правило, мали звивисту конфігурацію. В одних А-подібних клітинах секреторні гранули рівномірно розміщувались в цитоплазмі, в інших локалізувались переважно біля капілярного полюса. В деяких клітинах спостерігається тісний контакт гранул з плазматичною мембраною, або іншими органелами клітини. Такі «контактуючі» гранули мали знижену електронну щільність та збільшені розміри. Дрібні гранули були менш щільні ніж крупні. Як і в ентерохромафінних клітинах біля гранул розміщувались світлі порожнисті утворення з мієліновими фігурами.

Експериментальні дослідження останніх років показали збільшення концентрації в плазмі крові ентероглюкагону та пептиду YY після масивних резекцій тонкої кишки (Fuller P. et al., 1993; Adrian T. et al., 1993, 1996) в той час, коли ніяких суттєвих змін концентрації секретину, мотиліну, нейротензіну, соматостатіну або глюкагону підшлункової залози не було відмічено. В зв'язку з цим ентероглюкагон та пептид YY вважають можливими трофічними гормонами, які втягнуті в патогенез адаптивного процесу (Taylor R. et al., 1990, 1991; Gomez G. et al., 1995).

Нещодавно швецькі вчені (Salehi A. et al., 1999) експериментально показали, що резекція шлунка стимулює секрецію інсуліну та гальмує секрецію глюкагону в зв'язку з виділенням специфічного пептиду частиною кислотопродукуючої слизової оболонки. Швидке збільшення A-подібних клітин шлункового анастомозу в щурів після резекції розглядають (Meyer J. et al., 1985) як сприяючий фактор розвитку раку кукси.

Виявлені закономірності змін гемомікроциркуляторного русла печінково-шлункової зв'язки, брижі порожньої кишки, що утворює анастомоз зі шлунком, заключалися в появі спазмів та розширень, звивистості артеріол на першу добу післяопераційного періоду. В подальшому після компенсаторних розширень артеріоловенулярних анастомозів, редукції нефункціонуючих капілярів спостерігалось поступове розширення артеріол, перебудова капілярної сітки субсерозного та інших гемомікроцикуляторних сплетень. Розвиток зовнішньо- та внутрішньоорганного колатерального кровообігу резектованого шлунка, що розвивається на протязі всього періоду дослідження, направлений на нормалізацію морфологічних та реологічних змін, що виникали в зв'язку з новими умовами функціонування органа.

Вивчена пошарова будова шлунка методом пошарового препарування. Виявлено, що повздовжні та циркулярні м'язи найбільш розвинені в пілоричній частині шлунка. Поздовжні м'язи найбільш розвинені біля малої та великої кривини шлунка. На передній та задній стінці вони менше виражені. На передній і задній зовнішній поверхні шлунка частина волокон змінюють свій напрям, повертаючи в бік великої кривини, вплітаються в волокна циркулярного шару. Циркулярний шар м'язів значно тонший на ділянці дна та тіла шлунка, потовщення волокон спостерігається біля sulcus angularіs шлунка. Значне потовщення відмічено на ділянці пілоруса. На внутрішній поверхні шлунка від циркулярного м'язового шару починають відходити догори в напрямку дна косі м'язові волокна. Найбільш довгі косі волокна внутрішнього шару м'язів підіймаються по внутрішній поверхні шлунка ближче до малої кривини, досягають кардіальної вирізки шлунка, після чого спускаються по внутрішній поверхні протилежної сторони та вплітаються в циркулярний шар на тому ж рівні, де вони відділились.

Зміна геометричної форми шлунка залежить від функціонального стану циркулярного, поздовжнього та косого м'язових шарів шлунка, роль яких в формоутворенні різна. Математична залежність деформуючої функції від скорочення відповідної групи м'язів дозволяє відтворити форму шлунка на любому етапі деформації стінки шлунка, що описується відповідними формулами.

Аналітично доведено, що можна знайти форму з'єднання тонкої кишки зі шлунком, яка буде задовольняти гладкістю зшитих поверхонь і характеризувати в подальшому оптимальність завантаження шлунка, відсутність застійних зон та екстремальних точок в зоні гастроентероанастомозу. З допомогою розробленої програми нами визначено не тільки мінімальну відстань між стінками на рівні кутової вирізки, а також встановлено ту форму, яку набуде шлунок при нових умовах.

Серед причин пiслягастрорезекцiйних синдромiв ведучими є змiна режиму пересування страви в зв'язку з новими анатомо-фiзiологогiчними взаємовiдношеннями органiв, втрата механiзму воротаря та резервуарної функцiї шлунка. Дослiдники, якi пропонували свої способи реконструктивних операцiй на шлунку, не придавали значення розкриттю закономiрностей перемiщення хімусу, ступеня його взаємодiї зi стiнкою органа, сутi бiомеханiчних процесiв, зв'язаних з формою органа як цiлого. Тому важко було планувати найближчi наслiдки таких оперативних втручань, а тим бiльше віддалених, що знаходяться в прямiй залежностi вiд основних законiв гiдродинамiки.

Вивчення бiомеханiзму перемiщення вмiсту шлунка, розкриття протиріччя та закономiрностей гiдродинамiчних процесiв в залежностi вiд форми органа дає можливiсть не лише провести рацiональний пошук оптимальних параметрiв i варiантiв операцiї, але й дозволяє в короткi строки дати їх порiвняльну оцiнку.

Використовуючи принципи математичного моделювання на суцiльних електропровiдних середовищах, можливо визначити суть бiомеханiзму роботи любого порожнистого органу, особливостi та закономiрностi перемiщення вмiсту в нових умовах, його взаємодiю зi стiнкою залежно вiд сформованої об'ємної структурної форми (С.П. Жученко та співавт., 1996). Такий пiдхiд вигiдно вiдрiзняється наглядністю, можливістю легко змiнювати початкові параметри, швидко визначати зони "підвищеного ризику" в нових умовах на моделях, якi включають не тiльки форму органа, але й бiомеханiку його функцiонування.

З використанням принципів математичного моделювання на суцiльних електропровiдних середовищах, проаналiзованi переваги та недоліки реконструктивних операцiй пiсля резекцiї шлунка за Бiльрот-II. Оптимальним є спосіб, за яким поздовжню вiсь тонкої кишки розмiщують пiд гострим кутом до частини малої кривини, що сприяє зниженню тиску в ділянці з'єднання шлунка з кишкою, запобігає виникненню гiдродинамiчного удару, забезпечує плавне перемiщення шлункового вмiсту під час його евакуацiї.