Порушення сексуального здоров'я за різних форм неврозу у жінок та його психотерапевтична корекція

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Харківський інститут удосконалення лікарів

Спеціальність 14.01.16 - психіатрія

УДК 616.69+618.17-036-085:615.851

Автореферат

дисертації на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук

Порушення сексуального здоров'я за різних форм неврозу у жінок та його психотерапевтична корекція

Грачов Рiфат Ахметович

Харків - 1999

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському інституті удосконалення лікарів та у Донецькій обласній клінічній лікарні ім.М.І.Калініна

Науковий консультант: доктор мед. наук, професор Михайлов Борис Володимирович, Харківській інститут удосконалення лікарів, професор кафедри психіатрії.

Офіційні опоненти:

- доктор мед. наук, професор Кутько Ігор Іванович, Український науково-дослідний інститут клінічної та експериментальної неврології і психіатрії, завідуючий відділом афективної патології;

- доктор мед. наук, професор Табачников Станіслав Ісаакович, Донецький державний медичний університет, зав. кафедрою психіатрії та психотерапії факультету післядипломної освіти;

- доктор мед. наук, професор Сонник Григорій Трохимович, Українська медична стоматологічна академія, зав. кафедрою психіатрії, наркології, загальної та медичної психології.

Провідна організація: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, м. Київ, кафедра психіатрії.

Захист відбудеться "30" березня 1999 р. о 14-00 год. на засіданні спеціалізованої ради Д 64.609.01 у Харківському інституті удосконалення лікарів за адресою: 310176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці інституту.

Автореферат розісланий "28" лютого 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради доктор медичних наук Григорова І.А.

сексуальний патологія жінка невроз

1. Загальна характеристика роботи

Проблема порушення сексуального здоров'я при неврозах привертала увагу багатьох дослідників. Проте вона не тільки не втрачає своєї актуальності, а й набуває дедалі більшого медичного та соціального значення. Це зумовлюється зростанням останні роки частоти неврозів, що, як правило, супроводжуються сексуальними розладами, які спричиняють сексуальну дисгармонію подружньої пари і нерідко - розпад сім'ї.

Актуальність теми дослідження. У працях авторів, які досліджували розглядувану проблему (А.М. Свядощ, 1975; А.К. Напреєнко, 1987; С.Т. Агаркова, Т.Є. Агаркова, 1990; Г.Т. Сонник, 1996; С.І. Табачников, 1996; Н.О. Марута, 1997; І.І. Кутько, 1997), відтворено патогенез, клініку та терапію сексуальних порушень (здебільшого у чоловіків) за окремих форм неврозу, проте особливості етіології, патогенезу та клінічних проявів неврозу, причиною якого є сексуальна психотравма, та вторинне залучення у патологічний процес сексуальної функції при неврозі, зумовленому несексуальною психотравмою, так само як питання її диференціальної діагностики й успішного лікування, ще є далекими від свого розв'язання. Це пов'язано, як нам уявляється, насамперед із тим, що до цього часу не вивчено й не описано в літературі численні клінічні форми сексуальних розладів, що спостерігаються при неврозах, особливо у жінок, не розкрито причини, механізми розвитку і прояви первинної та вторинної сексуальної дисфункції та її зв'язок із формою неврозу, і, як результат, недосить ефективне лікування часто спричиняє затяжний перебіг як самого неврозу, так і сексуальної дисфункції.

Крім того, у більшості досліджень, що проводилися, ігнорується парний характер статевої функції і розглядаються результати обстеження лише одного, хворого з подружньої пари, отже, й рекомендована терапія має однобічний характер. Тим часом і загальновизнані положення сучасної сексологічної науки, і клінічний досвід незаперечно свідчать про те, що сексуальний розлад в одного з подружжя неминуче спричиняє порушення сексуальної функції у другого, і тому корекція сексуальних розладів, незалежно від їхньої природи та пов'язаної з ними сексуальної дисгармонії може бути ефективною лише в разі обстеження та комплексного диференційного лікування обох з подружньої пари. Суттєвою прогалиною в розробці розглядуваної проблеми є й недостатня вивченість соціальних, психологічних та соціально-психологічних аспектів порушення сексуального здоров'я при неврозах у жінок.

Сучасними сексологічними працями показано, що сексуальна дисгармонія подружньої пари може бути зумовлена найрізноманітними причинами та обставинами. Зокрема, виходячи з чотирифакторної концепції забезпечення сексуальної функції (В.В. Кришталь, 1985, 1990), ряд дослідників довели, що не тільки повноцінність анатомо-фізіологічного її компонента у обох із подружжя, а й не меншою мірою достатній рівень їхньої соціальної, психологічної та соціально-психологічної адаптації, що визначає відповідність сексуальної поведінки подружжя, є необхідною умовою збереження сексуального здоров'я. Така різноманітність причин і складний генез сексуальної дисгармонії подружньої пари, в тому числі при неврозі у дружини, диктують необхідність системного підходу до їх вивчення. Тим часом дослідження з цих позицій відкриває можливість встановити механізми формування первинної та вторинної сексуальної патології за різних форм неврозу, виявити її специфічні клінічні особливості і роль у розвитку подружньої дисгармонії, і, отже, розробити досить ефективну систему корекції та адекватні профілактичні заходи.

Указані обставини і визначили вибір теми цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень Харківського інституту удосконалення лікарів за темою: "Соціальні, психологічні, біологічні фактори в етіології та патогенезі, корекції та профілактиці порушень сексуального здоров'я".

Мета дослідження - на основі системного дослідження причин, патогенетичних механізмів та клініки порушення сексуального здоров'я при неврозі сексуального та несексуального генезу у жінок розробити систему психотерапевтичної корекції сексуальної дигармонії подружньої пари за даної патології у дружини.

Відповідно до зазначеної мети в роботі було поставлено такі завдання:

- Вивчити причини, механізми та умови розвитку сексуальної патології у жінок при неврастенії, істеричному неврозі та неврозі нав'язливих станів.

- Дослідити й описати клінічні форми первинної та вторинної сексуальної дисфункції, що розвивається за вказаних форм неврозу.

- Дослідити зв'язок між характером та перебігом сексуальної дисфункції у жінок та формою наявного в них неврозу.

- Вивчити роль негативних соціальних, психологічних, соціально-психологічних та анатомо-фізіологічних чинників у генезі сексуальної дисгармонії подружньої пари при сексуальній дисфункції у дружини, хворої на невроз.

- Вивчити прояви та перебіг сексуальної дисгармонії у обстеженого контингенту подружніх пар.

- Установити диференціально-діагностичні критерії різних варіантів сексуальної дисгармонії при досліджуваній патології та принципи і методи її профілактики.

Наукова новизна. На основі системного аналізу сексуального здоров'я уперше вивчено причини й механізми розвитку первинної та вторинної сексуальної дисфункції при неврастенії, істеричному неврозі та неврозі нав'язливих станів у жінок. Уперше описано клінічні форми первинної сексуальної патології при неврозі та показано їхній зв'язок із вивченими формами цього захворювання.

Виявлено роль біогенних, соціогенних та негативних психологічних і соціально-психологічних чинників у формуванні первинної та вторинної сексуальної дисфункції у жінок, хворих на невроз, проаналізовано перебіг та прояви сексуальної дисгармонії подружньої пари, що розвивається при цьому.

Новою є розроблена на основі результатів дослідження система диференційованих психотерапевтичних заходів, спрямованих на корекцію порушення сексуального здоров'я подружньої пари при неврастенії, істеричному неврозі та неврозі нав'язливості у жінок.

Практична значущість результатів дослідження. Практичне значення має визначення умов, механізмів розвитку, перебігу та проявів сексуальної дисгармонії подружньої пари, в якій у дружини існує сексуальна дисфункція, що спричиняє невроз або зумовлена неврозом. Важливими для клінічної практики є виділення та описання нозологічних форм первинних сексуальних розладів за досліджуваних форм неврозу у жінок і розроблені критерії їхньої диференціальної діагностики, що ґрунтуються на інтегральних критеріях сексуального здоров'я і відкривають можливість вибору диференційованих лікувальних програм.

Запропонована комплексна система діагностики та психотерапевтичної корекції сексуальної дисгармонії подружньої пари, що розвивається за вивчених форм неврозу у жінок, має патогенетичну спрямованість і дає змогу досить високого та стійкого терапевтичного ефекту. Практичне значення мають видані за матеріалами дисертації методичні рекомендації з діагностики і корекції розладів сексуального здоров'я.

Особистий внесок автора. Дисертантом виконано планування та здійснення усіх представлених в даній роботі досліджень. За період 1992-1997 років виключно автором проведено комплексне клінічне, клініко-психологічне, експериментально-психологічне та соціологічне обстеження 300 подружніх пар, в яких дружина хворіла на невроз. Усім пацієнтам особисто автором було надано лікувальну, психотерапевтичну та консультативну допомогу. Автором виділено й описано клінічні форми первинної та вторинної сексуальної дисфункції при неврастенії, істерії та неврозі нав'язливості у дружини, визначено диференціально-діагностичні критерії цих форм та варіантів пов'язаної з ними сексуальної дисгармонії подружньої пари; розроблено патогенетично обгрунтовану систему корекції, принципи та методи профілактики порушення сексуального здоров'я за досліджуваних форм неврозу.

Статистичну обробку та наукова інтерпретацію усіх здобутих у дослідженнях даних виконано самим автором.

Апробація і впровадження результатів роботи у практику. Матеріали дисертації доповідалися й обговорювалися на засіданні Харківського науково-медичного товариства сексопатологів (1995, 1996, 1997 рр.); засіданні Донецького науково-медичного товариства (1995 р.), на конференції сексопатологів України (1996 р.); на науково-практичній конференції з міжнародною участю, присвяченій десятиріччю кафедри медичної сексології та медичної психології Харківського інституту удосконалення лікарів (1997 р.).

Результати проведених досліджень впроваджено у практику роботи відділень сімейного лікарсько-психологічного консультування Донецької обласної клінічної лікарні та Харківського міського психоневрологічного диспансеру, а також у педагогічний процес на кафедрі медичної сексології та медичної психології Харківського інституту удосконалення лікарів.

Отримано диплом Академії сексологічних досліджень за науково-практичні досягнення у галузі сексології (1997 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано монографію, 16 наукових статей у періодичних фахових виданнях і 3 тези доповідей у збірках наукових праць.

Обсяг та структура роботи. Дисертація викладена на 298 стор. машинопису і складається із вступу, оглядової глави, 7 глав власних досліджень, заключення, висновків та двох додатків.

Дані досліджень узагальнено в 33 таблицях. Бібліографічний список містить 363 джерела.

2. Зміст роботи. Здобуті результати

Під спостереженням перебувало 300 спеціально відібраних подружніх пар, в яких дружини хворіли на невроз: по 100 подружніх пар, де у дружин було діагностовано неврастенію, істерію та невроз нав'язливих станів.

З числа обстежених у 255 (837%) подружніх пар мала місце сексуальна дисгармонія, у решти 45 (154%) сексуальна дисгармонія не спостерігалася, незважаючи на наявність неврозу у дружини. Ці подружні пари обстежувалися як контрольна група.

У відповідності з формою неврозу у жінок обстежувані були розподілені на три групи. До кожної з них ввійшли по 85 подружніх пар, в яких сексуальна дисгармонія виникла внаслідок сексуальної дисфункції у дружини, пов'язаної відповідно з неврастенією, істеричним неврозом та неврозом нав'язливих станів.

У процесі вивчення взаємозв'язку сексуальної дисфункції у жінок і форми неврозу було встановлено, що у 209 (844%) обстежених відзначалася первинна сексуальна дисфункція, а у 46 (184%) - вторинна. Відповідно до цього в кожній із груп подружніх пар було виділено дві підгрупи: першу склали подружні пари, в яких сексуальна дисгармонія була пов'язана з первинною сексуальною дисфункцією у дружини, другу - пари, в яких дисгармонія виникла за наявного у дружини вторинного сексуального розладу.

Ми поділяємо думку В.В. Кришталя (1985, 1996), який до первинних сексуальних дисфункцій відносить усі сексуальні порушення, що є первинним специфічним сексопатологічним утворенням і являє собою самостійну форму сексуального розладу, а вторинними вважає сексуальні дисфункції, які повторно залучаються до невротичного процесу і є синдромами якогось соматичного чи психічного захворювання організму.

В усіх групах обстежених значною мірою переважали первинні сексуальні дисфункції. При цьому при неврастенії найчастіше спостерігалася паторефлекторна форма сексуальної дисфункції та невроз очікування, при істеричному неврозі переважали вагінізм та сексуальна аверсія, при неврозі нав'язливості - невроз очікування сексуальної невдачі та паторефлекторна форма сексуальної дисфункції. Тим часом привертала увагу велика частота - у 433% хворих - дезадаптивних форм та дезінформаційної форми первинної сексуальної дисфункції незалежно від наявних у жінок форм неврозу.

Обстежені подружжя були віком від 21 до 45 років, причому чоловіки й дружини в кожній подружній парі належали до однієї тієї самої вікової групи, що охоплює 5 років. Більшість обстежених була віком до 30 років, первинні сексуальні дисфункції відзначалися здебільшого до 35 років, а вторинні набагато частіше зустрічалися у жінок більш старших вікових груп.

Давність неврозу у переважної більшості жінок становила від 1 до 2 років, причому первинна сексуальна дисфункція у 807% обстежених тривала близько 5 років, тобто виникла набагато раніше від захворювання на невроз.

У переважної більшості (897%) жінок основних груп мали місце сексуальні психотравми та ятрогенії, тоді як у контрольній групі психотравм не було ні в кого з обстежених, а у 817% випадках відзначалися сімейно-побутові та виробничі психотравми.

Таким чином, контингент основних груп обстежених склали подружні пари з сексуальною дисгармонією, зумовленою сексуальною дисфункцією у жінок, хворих на невроз різних форм внаслідок сексуальної психотравми. Це були особи переважно молодого віку (до 35 років) із давністю дисгармонії близько 5, а неврозу - 2 років.

Було проведено всебічне комплексне обстеження усіх хворих та їхніх чоловіків, що перебували під нашим наглядом, яке включало клінічне, психологічне та соціологічне обстеження.

До клінічного обстеження подружжя входило вивчення їхнього соматичного та психічного стану, анамнезу життя кожного з них та анамнезу хворобі дружини. Стан сексуального здоров'я подружжя досліджували за допомогою системно-структурного аналізу сексуального здоров'я (В.В. Кришталь, 1995). Тип статевої конституції визначали у жінок за методикою І.Л. Ботнєвої (1985), у чоловіків - за Г.С. Васильченком (1975).

Сексологічне обстеження подружжя проводили за методом В.В. Кришталя (1995), за допомогою карти обстеження сексологічних хворих, яка дає змогу всебічно охарактеризувати сомато- та психосексуальний розвиток, стан сексуального здоров'я жінки й чоловіка. Тим часом зазначений метод сексологічного обстеження подружньої пари дає можливість отримати цілий ряд загальносоматичних та психологічних характеристик кожного з подружжя, що ми вважали важливим для досягнення цілей цього дослідження.

При клініко-психологічному обстеженні хворих та їхніх чоловіків застосовували методики, спрямовані на вивчення особистісних відмінностей подружжя та характеру їхніх відносин, що визначали рівень психологічної і соціально-психологічної адаптації. При цьому ми виходили з позицій, розроблених відомими психологами В.Н. М'ясищевим (1960), А.Н. Леонтьєвим (1975), В.А. Ядовим (1975), А.В. Петровським (1978), Б.Ф. Ломовим (1981).

Рівень соціально-психологічної сумісності та сексуально-поведінкової адаптації подружжя вивчали за допомогою спеціального питальника В.В. Кришталя, Н.К. Агішевої, 1985.

Вивчення психічного стану та особистісних відмінностей хворих на невроз, співвідношення цих відмінностей у подружній парі та його ролі в генезі порушення сексуального здоров'я проводили за методикою ММРІ. З метою визначення типів ставлення подружжя до дисгармонії застосовували особистісний питальник Бехтєрєвського інституту - ЛОБІ (А.Є. Личко, Н.Я. Іванов, 1980). Рольові описання та домагання подружжя у шлюбі досліджували за допомогою питальника РОП (А.Н.Волкова, 1979). Для визначення специфіки міжособистісних відносин було використано питальник "Спілкування в сім'ї" (Ю.А. Альошина з співавт., 1987).

Із соціологічних характеристик вивчали тривалість перебування подружжя у шлюбі, міцність сімейних відносин, освіту кожного, загальний склад сім'ї, кількість дітей, професійну діяльність та соціальні зв'язки.

Усі здобуті в дослідженні дані оброблено методом математичної статистики критеріїв знаків і за таблицями відсотків та їх помилок (В.С. Генес, 1967).

Проведений аналіз показав, що загальний фізичний розвиток більшості жінок (887%) та чоловіків (905%) був нормальним, у решти частіше позначалося деяке відставання. Загальний психічний розвиток також в основному відповідав нормі, лише у жінок з істеричним неврозом в окремих випадках відзначався синдром парціальної ретардації та психічного інфантилізму.

Інша картина спостерігалася в сомато- та психосексуальному розвитку жінок. Темп соматосексуального розвитку було порушено більш ніж у половини з них (524%), причому найчастіше він був уповільнений, особливо у хворих на неврастенію (456%), прискорений розвиток відзначався у частини пацієнток із неврозом нав'язливості, дисгармонійний - при істеричному неврозі. Така ж сама тенденція спостерігалася й у психосексуальному розвитку жінок: його ретардація мала місце у 4810% з них, найчастіше - при неврастенії та істеричному неврозі, а при неврозі нав'язливості нерідким був і передчасний психологічний розвиток. Бісексуальна спрямованість статевого потягу позначалася у 64% жінок. У контрольній групі затримки сомато- та психосексуального розвитку не було в жодної з жінок, у переважної більшості чоловіків усіх груп він також не відхилявся від норми.

Асинхронії статевого розвитку, найчастіше сукупні, також були характерні для пацієнток основних груп, у чоловіків та жінок контрольної групи вони зустрічалися рідко, причому складних асинхроній не було ні в кого з обстежених.

Порушення статеворольової поведінки спостерігалися у 1/4 жінок, головним чином її трансформація у хворих на істеричний невроз та гіперрольова поведінка у пацієнток із неврастенією, у контролі подібні відхилення зустрічалися в поодиноких випадках.

Соматичні захворювання (хронічний тонзиліт, транзиторна артеріальна гіпертензія тощо) і в жінок, і в чоловіків відзначалася порівняно рідко (від 11 до 94%), і серед них не було хвороб, які б могли послабити сексуальну функцію. Не було виявлено у обстежених подружніх пар і вогнищевої неврологічної патології, у більшості жінок і чоловіків визначалася лише розсіяна неврологічна симптоматика. Тим часом у всіх жінок було виявлено вегетативно-судинну дистонію, переважно симпатичного та змішаного характеру. Суттєвих відмінностей у ступені вираженості нервово-вегетативних та вегетативно-вісцеральних розладів за різних форм неврозу ми не спостерігали, він визначався в основному характером домінуючих у клінічній картині захворювання синдромів.

У процесі вивчення психічного стану хворих жінок було встановлено певну залежність між формою існуючого у них неврозу та преморбідними рисами: неврастенія частіше розвивалася в особистостей з акцентуацією характеру астено-невротичного типу та шизоїдною, істеричний невроз - за істероїдної акцентуації, невроз нав'язливості - при психастенічному та сенситивному типах акцентуації. З невротичної симптоматики найчастішими були астенічний та фобічний синдроми (відповідно 405 та 304%), а також синдром невротичної депресії (204%). Перший був характерний для хворих на неврастенію, другий - для неврозу нав'язливості, третій - для істеричного неврозу, у хворих на невроз нав'язливості нерідко відзначався і обсесивний синдром (265%), а у хворих на неврастенію - іпохондричний (204%).

Невротичні прояви спостерігалися і в переважної більшості чоловіків наших пацієнток, в основному - гіпотимічний синдром.

Системний аналіз стану сексуального здоров'я подружжя та побудова структурних граток його порушень показали, що за всіх форм неврозу у жінок причиною сексуальної дисгармонії найчастіше (335 - 445%) було сукупне стрижневе ураження психологічного компонента та психічної складової анатомо-фізіологічного компонента. У решті випадків мало місце ізольоване ураження цих чи інших компонентів та складових - соціального, соціально-психологічного, рідше - нейрогуморальної складової анатомо-фізіологічного компонента. Порушення інших компонентів та складових сексуального здоров'я в кожному окремому випадку відігравало провокуючу або сприяючу роль або посилювало її.

У чоловіків у переважній більшості випадків (926%) мало місце послаблення психічної складової анатомо-фізіологічного компонента, зумовлене їхньою особистісною реакцією на захворення дружини та сексуальну дисгармонію.

При системному аналізі за інтегральними критеріями сексуального здоров'я залежність порушення останнього від форми неврозу у жінок було виявлено, що уповільнений соматосексуальний розвиток найчастіше спостерігався при неврастенії, прискорений - при неврозі нав'язливих станів, при якому нерідко відзначався й передчасний психосексуальний розвиток. Для хворих на істеричний невроз була характерна трансформація статеворольової поведінки, а для жінок із неврастенією - гіперфемінінна поведінка. У них набагато частіше спостерігалася і дезінформація в питаннях психогігієни статевого життя.

У хворих на неврастенію найчастіше визначалися шаблонно-регламентований та пасивно-підкорюваний типи сексуальної мотивації, у жінок, хворих на невроз нав'язливості, - шаблонно-регламентований та гомеостабілізуючий, а у пацієнток з істеричним неврозом сексуальна мотивація була найрізноманітнішою - від агресивно-аверсійної до ігрової. І в жодної з жінок не було оптимального типу сексуальної мотивації - взаємно-альтруїстичного комунікативно-гедонічного, який поряд з ігровим найчастіше спостерігався у жінок контрольної групи.

Лібідо було порушено найбільше при неврастенії та істерії (особливо сексуальне) і меншою мірою - при неврозі нав'язливості. Розлади оргазму (гіпо- та аноргазмія, стертість оргазму) - за всіх форм неврозу, але при неврозі нав'язливості найчастіше мала місце аноргазмія. З почуттів, що відчувалися до чоловіка, на першому місці за частотою у хворих на неврастенію була любов, у хворих на істеричний невроз - ревнощі, у пацієнток із неврозом нав'язливості - повага. Для всіх жінок був характерний невротичний тип дисгармонійного варіанта сексуальної культури, аполонівський її тип зустрічався лише зрідка.

Аналіз залежності порушення компонентів та складових сексуального здоров'я від форми первинної сексуальної дисфункції у жінок показав, що соціальний компонент найчастіше було порушено за дезінформаційної та дезадаптивної її форм (соціокультурної, сексуально-поведінкової та ін.). Психологічний компонент було уражено у всіх жінок з коїтофобією, вагінізмом, алекситимічною формою і за таких дезадаптивних форм, як соціокультурна, сексуально-поведінкова, сексуально-еротична, а також у більшості випадків - за інших форм первинної сексуальної дисфункції. Соціально-психологічний компонент було порушено у всіх подружніх пар, в яких у дружин спостерігалася сексуальна аверсія, і дуже часто - за дезадаптивних форм сексуальної дисфункції. Нейрогуморальна складова анатомо-фізіологічного компонента сексуального здоров'я була уражена в усіх жінок із ретардаційною формою дисфункції і за невідповідності статевої конституції подружжя.

Системний аналіз залежності порушень сексуального здоров'я від форм первинної сексуальної дисфункції за критеріями сексуального здоров'я дав змогу виявити ряд таких закономірностей.

Уповільнений соматосексуальний розвиток відзначався у всіх жінок з ретардаційною і в переважної більшості з алекситимічною та дезадаптивними формами сексуальної дисфункції. Для усіх обстежених із цими формами, для усіх випадків невідповідності статевої конституції, а також для більшості пацієнток із вагінізмом була характерна затримка психосексуального розвитку. При ретардаційній формі сексуальної дисфункції у 1/3 хворих було виявлено асинхронії статевого розвитку.

У більшості жінок із сексуально-поведінковою і майже у половини - з алекситимічною формою первинної сексуальної дисфункції спостерігалася трансформація статеворольової поведінки. Гіперрольова поведінка була виявлена у частини жінок із коїтофобією, неврозом очікування, соціокультурною та дезінформаційною формами дисфункції.

Неповна та неправильна поінформованість у сфері сексу відзначалася у всіх жінок з дезінформаційною, алекситимічною, сексуально-еротичною формами сексуальної дисфункції, в усіх випадках невідповідності статевої конституції та у переважної більшості інших обстежених. Тип сексуальної мотивації за усіх форм дисфункції найчастіше був шаблонно-регламентованим, дещо рідше - гомеостабілізуючим, проте показово, що агресивно-егоїстичний її тип відзначався лише у жінок із вагінізмом, а агресивно-аверсійний - у пацієнток із сексуальною аверсією. Пасивно-підкорюваний тип сексуальної мотивації можна було відзначити у 1/3 жінок із ретардаційною формою сексуальної дисфункції, генітальний тип був характерний для хворих із сексуально-поведінковою дезадаптацією.

Мотивами статевого акту були найчастіше виконання подружнього обов'язку у жінок із ретардаційною формою сексуальної дисфункції та неврозом очікування, статевий акт як засіб компенсації спостерігався за алекситимічної форми, а статевий акт як засіб досягнення несексуальних цілей був характерний для пацієнток із сексуальною аверсією (6311%).

Слабка статева конституція найчастіше відзначалася при коїтофобії, сексуальній аверсії, вагінізмі, сильна мала місце лише у частини обстежених із паторефлекторною формою сексуальної дисфункції і з невідповідністю статевої конституції, зрідка - у хворих на невроз очікування. У жінок з іншими формами сексуальної дисфункції здебільшого була середня статева конституція.

Платонічне лібідо було слабо виражено або відсутнє за ретардаційної форми дисфункції та сексуальної аверсії; у всіх жінок з алекситимічною формою і більшості з невідповідністю статевої конституції та сексуально-поведінковою дезадаптацією було слабо вираженим сексуальне лібідо. Еротичне лібідо здебільшого виявилося збереженим. У всіх обстежених із ретардаційною формою сексуальної дисфункції було притуплено сексуальні відчуття, відсутні вони були найчастіше за алекситимічної, дезадаптивної форми дисфункції та при невідповідності статевої конституції дружини й чоловіка. Больові сексуальні відчуття спостерігалися у всіх хворих на вагінізм і не позначалися ні в кого з обстежених із паторефлекторною та ретардаційною формами, при коїтофобії та сексуальній аверсії.

Гіпооргазмія мала місце приблизно однаково часто за всіх форм первинної сексуальної дисфункції, але набагато частіше спостерігалася аноргазмія. Вона була характерна для всіх жінок із ретардаційною, дезінформаційною та сексуально-еротичною формами дисфункції, з коїтофобією, вагінізмом і для більшості решти хворих.

Лише близько 1/4 жінок із паторефлекторною формою сексуальної дисфункції і з сексуально-еротичною дезадаптацією відчували любов до свого чоловіка, жінки з іншими формами - ще рідше, досить частою була байдужість до чоловіка, а для пацієнток з алекситимічною та ретардаційною формами сексуальної дисфункції були характерні ревнощі. Найпоширенішим типом сексуальної культури за усіх форм дисфункції був невротичний, друге місце за частотою посідав примітивний, гармонійного її типу не було в жодної з жінок.

У контрольній групі подружніх пар, як показав проведений у них системний аналіз за критеріями сексуального здоров'я, сомато- та психосексуальний розвиток у переважної більшості жінок (914%) був нормальним. Завдяки правильній та досить повній поінформованості у питаннях психогігієни статевого життя ні в кого з подружжя не позначалося перекрученої оцінки своїх сексуальних проявів. Тип сексуальної мотивації жінок, за рідкими винятками, був ігровий та взаємно-альтруїстичний комунікативно-гедонічний, відповідними були й мотиви статевого акту - комунікація і бажання дати насолоду чоловікові. Більшість жінок контрольної групи (766%) належали до сильного типу статевої конституції, решта - до середнього. Подружжя, як правило, відчували одне до одного взаємну любов. У всіх жінок спостерігався гармонійний тип сексуальної культури - аполонівський або містичний, і ні в кого не було невротичного чи асексуального її типу.

При цьому найважливішим чинником, що забезпечує сексуальну гармонію подружніх пар контрольної групи, була та обставина, що у більшості з них не було невідповідності за розглянутими показниками, а в тих випадках, коли така невідповідність мала місце, подружжя компенсували її правильною сексуальною поведінкою.

Таким чином, системно-структурний аналіз за критеріями сексуального здоров'я показав, що кожна форма первинної сексуальної дисфункції у жінок має свої патогенетичні особливості та клінічні прояви, які мають враховуватися при діагностиці та корекції наявних у них сексуальних розладів та психотерапевтичної корекції сексуальної дисгармонії подружньої пари.

Проведені клініко- та експериментально-психологічні дослідження дали змогу визначити ряд закономірностей в особистісних відмінностях та міжособистісних відносинах хворих на невроз жінок та їхніх чоловіків, які були причиною виникнення в них сексуальної дисгармонії або сприяли її розвиткові та посилювали її. Так, було виявлено певний зв'язок між здобутим вихованням та формою неврозу. Хворі на неврастенію найчастіше виховувалися за типом домінуючої гіперпротекції, хворі на істерію - за типом потураючої або домінуючої гіперпротекції, а 625% жінок з неврозом нав'язливості виховувалися в умовах емоційного занедбання. У більшості подружжя основних груп мала місце невідповідність спрямованості особистості: у 516% при неврастенії у дружини, у 605 і 526% відповідно при істерії та неврозі нав'язливості, тоді як у контрольній групі така невідповідність спостерігалася лише в однієї подружньої пари. Суттєву дисгармонійну роль відігравало несприятливе сполучення в подружній парі психосексуальних типів чоловіка і жінки, найчастіше сполучення жінка-мати та чоловік-батько при неврастенії у дружини, жінка-дочка та пасивно-підкорюваний чоловік при істеричному неврозі у дружини, жінка-дочка та агресивний чоловік при неврозі нав'язливості у дружини.

У процесі вивчення міжособистісних відносин подружжя низький рівень психологічної сумісності було встановлено у 765% подружжя основних груп, а сексуально-еротична дезадаптація була виявлена у всіх 255 подружніх пар цих груп. Обстеження за методикою ММРІ показало відсутність вірогідних відмінностей між показниками шкал у хворих на різні форми неврозу, проте воно дало змогу визначити усереднені профілі жінок та чоловіків, які свідчать про наявність у них рис, що сприяють порушенню комунікації (сенситивності, тривожної помисловості, замкнутості, егоцентричності тощо). При дослідженні ставлення до дисгармонії ні в кого з жінок не було встановлено адекватного, гармонійного її типу, переважали неврастенічний, обсесивно-фобічний, егоцентричний типи. Виявлені у жінок типи реагування цілком відповідали наявним у них формам неврозу. Серед чоловіків гармонійний тип ставлення до дисгармонії відзначався лише у 103%, у решти були ергопатичний, тривожний, анозогнозичний, сенситивний, меланхолійний його типи. Результати вивчення рольових очікувань подружжя у шлюбі дали змогу встановити, що рольова неадекватність мала місце у 934% подружніх пар, в яких дружини хворіли на істеричний невроз, у 546% - при неврозі нав'язливості у дружини і у 435% - при неврастенії у дружини.

У процесі дослідження механізмів психологічного захисту у наших хворих позначився певний зв'язок його видів з формою первинної сексуальної дисфункції. За паторефлекторної форми найчастішим психологічним захистом була регресія, рідше сублімація; за ретардаційної форми і при неврозі нав'язливості були характерні обмеження Я та компенсація; половина жінок з коїтофобією також вдавалася до обмеження Я, а друга половина - до відходу від себе та регресії; у жінок із вагінізмом відзначалася найчастіше регресія, рідше - компенсація та інші види психологічного захисту. Сексуальна аверсія спонукала жінок до агресії та негативізму; за алекситимічної форми сексуальної дисфункції відзначалися найчастіше сублімація, відхід від себе, за дезінформаційної форми - сублімація та раціоналізм. Половина хворих із соціокультурною формою дисфункції вдавалася до проекції, решта - до відходу від себе, іноді - до агресії. За сексуально-поведінкової форми майже однаково часто спостерігалися проекція, обмеження Я та агресія, а за сексуально-еротичної - відхід від себе, негативізм, регресія. Нарешті, за невідповідності статевої контитуції жінки вдавалися до раціоналізації, агресії, але також до обмеження Я та маніпуляції.

Для всіх жінок із вторинною сексуальною дисфункцією при неврозі несексуального генезу були характерні такі види психологічного захисту, як обмеження Я та компенсація. Окрім цього, у різних умовах хворі на неврастенію застосовували "захисні маски" та проекцію, жінки з істерією - витіснення, з неврозом нав'язливості - раціоналізацію та інтелектуалізацію, що, як й захисні маски, не зустрічалася в жінок із первинною сексуальною дисфункцією.

У процесі вивчення взаємного впливу ряду соціологічних характеристик та сексуальної дисгармонії при неврозі у жінок з'ясувалося, що найменший термін подружнього життя (до 1 року) частіше відзначався при істеричному неврозі у дружини, найбільший (понад 10 років) - при неврастенії у жінок. У бездітних сім'ях та сім'ях з однією дитиною подружня дисгармонія зустрічалася набагато частіше, ніж у сім'я із двома чи трьома дітьми (відповідно 505 і 737%).

Сексуальна дисгармонія негативно впливала на міцність шлюбу, про що свідчить той факт, що майже половина жінок (причому серед хворих на істеричний невроз 764%) робила спробу розлучитися або думала про розлучення, а серед чоловіків бажали розірвати шлюб 515%. Негативний вплив справляла дисгармонія і на трудову діяльність, і на соціальне просування більшості подружніх пар, особливо жінок. На соціальні зв'язки та взаємовідносини з колективом сексуальна дисгармонія та невроз у жінок впливали негативно, у чоловіків дисгармонія здебільшого не справляла такого впливу.

Комплексне системне обстеження подружжя, що перебувало під нашим спостереженням, дало змогу визначити етіологічні, патогенетичні чинники та клінічну картину порушення сексуального здоров'я при первинній та вторинній сексуальній дисфункції у жінок.

Системно-структурний аналіз у всіх пацієнток із первинним сексуальним розладом дав змогу встановити сукупне порушення компонентів та складових сексуального здоров'я, причому стрижневе їхнє ураження, що стало безпосередньою причиною дисгармонії, визначалося формою сексуальної дисфункції, а порушення решти компонентів та складових сприяло розвиткові подружньої дисгармонії та посилювало її. Спільною для всіх жінок із первинною дисфункцією була психосексуальна незадоволеність.

За паторефлекторної форми сексуальної дисфункції, причиною якої є патологічна фіксація на невдалому статевому акті, майже у половини жінок відзначаються асинхронії статевого розвитку, частіше сукупні. У більшості з них шаблонно-регламентований тип сексуальної мотивації, а мотив статевого акту - виконання подружнього обов'язку. Статева конституція майже у половини жінок слабка. Типовими є притуплення сексуальних відчуттів та аноргазмія, невротичний тип сексуальної культури. Розвиток паторефлекторної форми сексуальної дисфункції, як правило, має гострий характер.

Як психотравма, ця форма первинної дисфункції спричиняє частіше неврастенію, ніж інші форми неврозу, і виникає здебільшого у жінок віком 26-30 років.

У всіх жінок із ретардаційною формою сексуальної дисфункції, що виникає, як видно із самої назви, внаслідок затримки статевого розвитку, відзначаються сукупні та складні асинхронії статевого розвитку. Тип сексуальної мотивації шаблонно-регламентований, пасивно-підкорюваний або генітальний. Статева контитуція у цих жінок завжди послаблена, лібідо відсутнє або слабо виражено; сексуальні відчуття притуплені, має місце аноргазмія. Тип сексуальної культури звичайно невротичний. Прояви сексуальної дисфункції виникають із самого початку статевого життя і мають стійкий характер, проте вагітність і пологи, а також сексуальна активність партнера сприяють нормалізації копулятивного циклу.

Ретардаційна форма сексуальної дисфункції частіше спричиняє розвиток істеричного неврозу, як правило, у молодих жінок (від 20 до 30 років).

При неврозі очікування, зумовленому сексуальною психотравмою, порушення статевого розвитку зустрічаються рідше, ніж за інших форм первинної сексуальної дисфункції. Тип сексуальної мотивації звичайно шаблонно-регламентований, мотив статевого акту - виконання подружнього обов'язку. Статева конституція жінок здебільшого слабка або середня. Лібідо в основному збережено, але сексуальні відчуття притуплені або відсутні, спостерігається аноргазмія, рідше гіпооргазмія. Тип сексуальної культури - невротичний. Захворювання починається гостро, причому найчастіше вдається визначити чіткий зв'язок першого невдалого статевого акту з певними зовнішніми або внутрішніми патогенними чинниками, що подекуди мали місце ще до початку статевого життя.

Ця форма сексуальної дисфункції звичайно спричиняє невроз нав'язливості у жінок віком 20-30 років.

Причиною коїтофобії, як і неврозу очікування, є сексуальна психотравма, що може бути усвідомленою або неусвідомленою. За цієї форми сексуальної дисфункції у переважної більшості жінок порушено, частіше уповільнено, психосексуальний розвиток, спостерігаються також асинхронії, в основному сукупні. Статева конституція слабка або, рідше, середня. Лібідо слабо виражено або відсутнє більш ніж у половини хворих. Сексуальні відчуття притуплені, іноді відсутні, і у всіх жінок має місце аноргазмія. Тип сексуальної мотивації - гомеостабілізуючий або шаблонно-регламентований. Часто спостерігається байдужість до чоловіка. Тип сексуальної культури - невротичний, іноді гіперрольовий. У клінічній картині коїтофобії на перший план виходять емоційні порушення - почуття вітальної погрози, тривога, страх домінує над доводами розуму. Коїтофобія нерідко спричиняє віргогамію.

Ця форма сексуальної дисфункції найчастіше визначає розвиток істерії та неврозу нав'язливості, як правило, у жінок 20-30 років.

Первинний вагінізм виникає звичайно у жінок з емоційною нестійкістю, помисловістю, частіше за нерішучої поведінки чоловіка та наявності в нього фемінінних рис, а також у випадках утворення патологічного умовного рефлексу у зв'язку з вибірково-патогенною ситуацією. Для жінок із вагінізмом характерні уповільнений сомато- та психосексуальний розвиток і сукупні асинхронії. Статева конституція в них слабка або середня. Лібідо у більшості випадків збережено, але у всіх хворих спостерігаються больові сексуальні відчуття та аноргазмія. Для сексуальних фантазій жінок характерна заміна партнера. Тип сексуальної мотивації звичайно агресивно-егоїстичний, мотив статевого акту - сексуальне самоствердження. Тип сексуальної культури невротичний або примітивний. При вагінізмі виникає віргогамний шлюб, що триває інколи кілька років.

Вагінізм спричиняє розвиток лише істеричного неврозу у молодих (до 30 років) жінок.

Розвиток сексуальної аверсії має своєю причиною найчастіше порушення взаємовідносин подружжя, до яких можуть призводити невідповідність рольових позицій, сексуальної мотивації, характерологічних особливостей тощо. Для цієї форми сексуальної дисфункції характерні ретардація психосексуального розвитку, сукупні асинхронії, маскулінна поведінка жінок. Статева конституція хворих найчастіше слабка, але може бути і середньою, і сильною. Сексуальне лібідо нерідко слабо виражено. У сексуальних фантазіях превалює заміна партнера, сексуальні відчуття завжди порушені, притуплені або відсутні, спостерігається гіпо- та аноргазмія. Тип сексуальної мотивації у всіх хворих агресивно-аверсійний, мотив статевого акту звичайно досягнення несексуальних цілей. До чоловіка ці жінки відчувають лише аверсію. Тип сексуальної культури невротичний, іноді ліберальний або оргіастичний. Сексуальна аверсія розвивається поступово і проходить у своєму розвитку декілька фаз - від формальних відносин із партнером до відрази до статевого життя.

Така форма сексуальної дисфункції найчастіше спричиняє розвиток істеричного неврозу, причому у жінок старших вікових груп - від 31 до 40 років.

Алекситимічна форма первинної сексуальної дисфункції обумовлюється невмінням правильно поєднувати роботу з відпочинком. У всіх жінок з цією формою відзначаються ретардація психосексуального розвитку та асинхронії. Характерні трансформація статеворольової поведінки, слабкий тип статевої конституції. Сексуальне лібідо, як правило, слабо виражено, сексуальні відчуття притуплені, оргазм порушений, часто відсутній. Тип сексуальної мотивації гомеостабілізуючий або шаблонно-регламентований, рідше генітальний, мотив статевого акту - засіб релаксації. Тип сексуальної культури - невротичний або оргіастичний.

Алекситимічна форма сексуальної дисфункції може однаково часто спричиняти всі вивчені форми неврозу, на неї хворіють звичайно жінки віком 31-40 років.

За дезінформаційної форми сексуальної дисфункції, зумовленої низьким рівнем знань у питаннях сексу, статевий розвиток жінок найчастіше уповільнений, у них наявні сукупні, рідше складні асинхронії. Тип сексуальної мотивації звичайно шаблонно-регламентований, статева конституція слабка, рідше середня. Сексуальне лібідо слабо виражено, платонічне збережено. Тип сексуальної культури здебільшого примітивний.

За цієї форми дисфункції частіше виникає неврастенія, хворіють на неї в основному молоді жінки - до 30 років.

Соціокультурна форма сексуальної дисфункції виникає при дисгармонійних типах сексуальної культури та невідповідності її типів у подружжя. У половини жінок із цією формою, на відміну від інших форм сексуальної дисфункції, відзначається не ретардація, а передчасний психосексуальний розвиток. Значно рідше, ніж за інших форм, зустрічається і недостатня поінформованість у питаннях сексу - лише у 2513% випадків. Тип сексуальної мотивації найчастіше шаблонно-регламентований, але нерідко й ігровий. Статева конституція - слабка й середня. Сексуальне лібідо у половини жінок слабо виражено, еротичне нерідко відсутнє. У сексуальних фантазіях превалюють такі сюжети, як згвалтування та груповий секс. Сексуальні відчуття майже у половини жінок порушено і у всіх відзначається гіпо- або аноргазмія. Тип сексуальної культури невротичний.

За соціокультурної форми дисфункції майже однаково часто виникають усі форми неврозу, звичайно у більш старших жінок - від 30 до 45 років.

Соціально-поведінкова форма первинної сексуальної дисфункції розвивається внаслідок невідповідності у подружжя статеворольової поведінки. Майже у всіх хворих з даною формою виявляється затримка статевого розвитку і дуже часто - асинхронії та трансформація статеворольової поведінки, у 1/4 жінок позначається бісексуальна орієнтація. Тип сексуальної мотивації здебільшого генітальний, мотив статевого акту - зняття статевого напруження. Статева конституція хворих - слабка або середня. Сексуальне лібідо слабо виражено, еротичне нерідко відсутнє. У 1/3 жінок відсутні сексуальні відчуття і у всіх відзначається гіпо- або аноргазмія. Тип сексуальної культури невротичний, інколи гіперрольовий.

Ця форма дисфункції однаково часто спричиняє всі форми неврозу і зустрічається у жінок віком до 30 років.

Сексуально-еротична форма сексуальної дисфункції є наслідком невідповідності діапазону прийнятності подружжя та відсутності оптимізації статевого акту. У статевому розвитку жінок виявляються ретардація та сукупні асинхронії. Тип сексуальної мотивації шаблонно-регламентований або генітальний, мотив статевого акту найчастіше - досягнення несексуальних цілей. Статева конституція жінок середня або слабка. Сексуальне лібідо нерідко слабо виражено, платонічне та еротичне звичайно збережено. Сексуальні відчуття в усіх хворих притуплені або відсутні і у всіх має місце аноргазмія. Тип сексуальної культури невротичний або примітивний.

Сексуально-еротична форма дисфункції може спричиняти будь-яку форму неврозу, але дещо частіше - неврастенію. Хворіють на неї жінки усіх вікових груп від 20 до 45 років.

Причиною невідповідності статевої конституції у наших пацієнток була розбіжність їхньої статевої конституції з типом статевої конституції чоловіка - поєднання слабкого її типу у дружини і сильного у чоловіка, або, рідше, навпаки. У всіх жінок із даною формою виявляються ретардація психосексуального і у більшості - соматосексуального розвитку, а також сукупні асинхронії статевого визрівання. Тип сексуальної мотивації - завжди шаблонно-регламентований. Статева конституція звичайно слабка або середня. Еротичне лібідо здебільшого відсутнє, сексуальне слабо виражено, сексуальні відчуття притуплені або відсутні, спостерігається гіпо- або, частіше, аноргазмія. Тип сексуальної культури в основному невротичний.

Зазначена форма дисфункції може спричиняти всі форми неврозу і спостерігатися в будь-якому віці, але частіше у жінок 26-35 років.

Вторинна сексуальна дисфункція, як уже згадувалося, розвивається внаслідок тієї чи іншої форми неврозу, при повторному залученні сексуальної функції до патологічного процесу. Одним з основних механізмів її розвитку є дезактуалізація сексуальної поведінки, за якої виникають сексуальна абстиненція та постабстинентні розлади, зумовлені зменшенням значущості сексу. Вони виявляються в послабленні лібідо, зниженні ерогенної реактивності, сексуальної активності та заповзятливості, у притупленні сексуальних відчуттів, стертості оргазму, у дискомфортних відчуттях в органах малого тазу.

У формуванні сексуальної дисгармонії при вторинній сексуальній дисфункції у дружини головну роль відіграють три основні механізми: дезактуалізація сексуальної поведінки жінки, сексуальна дисфункція, що виникла в неї унаслідок розладу психічної, вегетативної та нейрогуморальної регуляції сексуальної функції, та соціально-психологічна дезадаптація подружжя.

При неврастенії розвиток сексуальної дисфункції пов'язаний з порушенням психічної та нейрогуморальної регуляції сексуальної функції. Сексуальна дисгармонія за даної патології розвивається поступово, звичайно протягом першого року після захворювання дружини.

Розвиток сексуальної дисгармонії при істеричному неврозі у дружини частіше має підгострий характер і виявляє тенденцію до хвилеподібного перебігу, що залежить від емоційного стану хворої та зовнішніх умов. У генезі сексуальної дисгармонії за цієї форми неврозу важливу роль відіграють, окрім дезактуалізації сексуальної функції у дружини, низький рівень соціально-психологічної та сексуально-поведінкової адаптації подружжя.

В основі виникнення сексуальної дисгармонії при неврозі нав'язливості у дружини лежить наявна в неї сексуальна дисфункція, зумовлена розладом психічної регуляції сексуальної функції по невротичних механізмах і часто - міжособистісним конфліктом подружжя. Розвиток сексуальної дисгармонії має підгострий характер і тісно пов'язаний із змістом наявних у хворої нав'язливих переживань.

Таким чином, здобуті нами результати дослідження свідчать про різноманітність причин, патогенетичних механізмів і проявів сексуальних розладів у жінок, хворих на різні форми неврозу. Як ми переконалися, у більшості випадків сексуальна дисфункція є первинною і, виступаючи як психотравма, спричиняє розвиток неврозу. В інших випадках, навпаки, невроз спричиняє виникнення сексуальної дисфункції, яка у свою чергу стає причиною сексуальної дисгармонії подружньої пари. У складному генезі порушення сексуального здоров'я і в тому, і в іншому випадку відіграє роль і цілий ряд інших патогенних чинників, насамперед особистісні відмінності подружжя та їх сполучення в подружній парі, особливості сомато- та психосексуального розвитку, тип статевої контитуції і ступінь адаптації чоловіка та дружини на всіх рівнях взаємодії.

Для первинної сексуальної дисфункціїє характерним синдром сексуальної гіперактуалізації: значущість сексуальної дисфункції у ряді випадків досягає ступеня надцінної ідеї, дедалі нові спроби хворої щодо інтимної близькості диктуються не внутрішньою потребою, а бажанням перевірити свої сексуальні можливості, що призводить до фіаско. Для хворих із первинною сексуальною дисфункцією характерна тривожна помисловість, вони часто пов'язують свою сексуальну неспроможність із мастурбацією в юності або з якимись фатальними зовнішніми впливами. На відміну від описаної картини, для вторинної сексуальної дисфункції характерний синдром сексуальної дезактуалізації, що визначає її клінічні прояви та сексуальну дисгармонію подружжя.

Виявлені закономірності та умови розвитку сексуальної дисфункції у хворих на невроз жінок було покладено нами в основу психотерапевтичної тактики, що мала на меті корекцію порушення сексуального здоров'я за досліджуваної патології.

Розроблена система психотерапевтичної корекції порушень сексуального здоров'я ґрунтується на відомих, апробованих сучасною сексологічною наукою та практикою принципах комплексності, послідовності, етапності. Вона адресується до трьох підсистем особистості - інтраіндивідної, інтеріндивідної та метаіндивідної і складається, згідно із структурою особистісної взаємодії, з трьох компонентів - когнітивного (інформаційного), афективного (емоційного) та конативного (поведінкового). Запропонована система корекції враховує стан сексуальної функції, психічний стан подружжя і ступінь їхньої адаптації на кожному з рівнів взаємодії, а коригувальні заходи, що її складають, полягають, з одного боку, у лікуванні неврозу у жінок та пов'язаної з ним первинної або вторинної сексуальної дисфункції, з другого - у психотерапевтичній корекції подружньої дисгармонії, зумовленої тією чи іншою формою сексуального розладу та дезадаптації подружжя. Лікувальна тактика при цьому відповідає диференціально-діагностичним показникам, які визначаються за інтегральними критеріями сексуального здоров'я. Принципового значення ми надаємо також психотерапевтичній роботі з чоловіками хворих. По-перше, в бесідах із ними уточнюються причини та обставини розвитку сексуальної дисфункції у жінок, по-друге, проводиться інструктаж щодо необхідності участі чоловіка в опосередкуванні та потенціюванні лікування і правильної поведінки з урахуванням стану хворої.