Патоморфологія гіпотрофії новонароджених поросят в умовах СВАТ АК "Калита"

на виконання дипломної роботи

Переваги спецгоспів і комплексів перед дрібними виробниками свинини дуже переконливі. Завдяки прогресивним технологіям, науково-обгрунтованим методам ведення селекційно-племінної роботи, комплексному вирішенню питань механізації й автоматизації виробничих процесів продуктивність тварин у них значно вища, ніж в інших. Ефективно використовувалися виробничі потужності свинокомплексу „Калитянський”. Виробнича база підприємства розрахована на вирощування і реалізацію на забій 108 тис. свиней загальною живою масою 13,6 тис. т. У 1997 році через економічну кризу свинокомплекс припинив виробництво, але в наступному 1998 році підприємство реформувалося в агрокомбінат „Калита” і завдяки фінансовій підтримці Київської міської держадміністрації почало відроджувати промислове свинарство [1].

Як відомо, поросята здатні швидко рости і при сприятливих умовах в 2-місячному віці досягають живої ваги 20-25 кг і більше, тобто за перші 60 днів життя збільшуються у живій вазі більш як у 20 разів, чого не спостерігається у молодняка інших сільськогосподарських тварин.

Вага поросят в 2-місячному віці є одним з показників їх скоростиглості і має велике практичне значення. Дослідження свідчать, що чим більшу живу вагу мають поросята у 2-місячному віці, тим краще вони ростуть, швидше досягають забійних кондицій при меншій витраті кормів на одиницю приросту живої ваги.

За даними [2], поросята з більшою живою вагою в 60-денному віці дали середньодобові прирости на 23% більше, а кормів на 1 кг приросту витрачали на 17% менше, ніж поросята з меншою живою вагою.

Ріст і розвиток поросят від молодняка інших видів тварин відрізняється деякими особливостями. Насамперед поросята народжуються на більш ранніх стадіях розвитку, ніж телята або ягнята. Вони мають різну живу масу при народженні, що свідчить про їх фізіологічну незрілість (ступінь розвитку окремих органів, тканин і сиcтем). Чим більшим народжується порося, тим, як правило, у нього краще розвинені серцево-судинна, травна, кровотворна та інші системи, тим воно життєздатніше.

Відхід поросят, що народилися з живою масою 0,6 -- 0,7 кг, становить 85 -- 90%, 0,8 -- 0,9 кг -- 80%, 1,1 -- 1,3 кг -- 3 --5 %.

Середня жива маса нормально розвиненого поросяти при народженні 1,1 -- 1,2 кг. Залежить вона від багатьох факторів: породи, умов годівлі й утримання свиноматок, їх віку та ін. Поросята породи ландрас народжуються фізіологічно менш зрілими, ніж їх ровесники миргородської і великої білої порід. Встановлено, що кров новонароджених поросят миргородської породи за морфологічним складом близька до складу крові дорослих тварин. У крові поросят породи ландрас при народженні міститься значна кількість юних форм клітин. Це свідчить, що вони за розвитком відстають від поросят миргородської та великої білої порід відповідно на 20 і 10 днів.

Науковими дослідженнями встановлено, що чим менше біологічно зрілими народжуються тварини, тим вони швидше ростуть і розвиваються. В зв'язку з цим слід відзначити ще одну характерну особливість у розвитку свиней -- здатність до високої інтенсивності росту. За цим показником вони значно перевищують інші види сільськогосподарських тварин [3].

Сьогодні проблема підвищення життєздатності тварин і їхньої продуктивності є однією з найважливіших, вирішенням якої займаються дослідники багатьох країн світу. Невпинне зростання негативної дії антропогенних чинників зумовлює високу захворюваність тварин та зниження їхньої продуктивності. Особливо страждають продуктивні тварини неонатального періоду, захворюваність яких досягає 100 % нерідко з летальним кінцем. Перехворілі відстають у рості і розвитку, а в подальшому проявляють не тільки порушення функції відтворення, але й народжують ще більш слабке потомство, до 35% не реалізують генетичної потенції племінних якостей і продуктивності [4-6 ].

Дослідження, проведенні за останнє десятиріччя на базі проблемної лабораторії по ветеринарній неонатологіїї Кримського ДАУ, на чолі з Б.В. Криштофоровою, показують, що однією з головних причин зниження життєздатності тварин є їх недорозвиненність у пренатальний період. При цьому порушується реалізація генетичного потенціалу росту і розвитку продуктивних тварин, змінюється тривалість періодів онтогенезу [5].

Отже, серед неінфекційної патології проблема гіпотрофії поросят у свинарстві залишається актуальною, на великих свинарських комплексах досі відсутній активний моціон поросних свиноматок, основний раціон складають концентровані корми [7].

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Гіпотрофія новонароджених поросят

Обмін речовин у новонародженого молодняка, що росте, характеризується значною інтенсивністю. Інтенсивний ріст тканин обумовлює значну потребу в енергетичних речовинах. Проте резерви мінеральних речовин, вітамінів, необхідних для побудови кістяка, росту м'язової тканини, підтримки гомеостазу, часто бувають обмежені. Тому в цьому віці нерідко розвиваються аліментарна анемія поросят, гіповітаміноз, гипокальциевая і гипомагниевая тетанії. Щоб попередити виникнення хвороб недостатності у молодняка, потрібно задовольняти їх потреби не тільки в енергетичному матеріалі, але і в біологічно активних речовинах, необхідних для побудови тканин і підтримки постійності внутрішнього середовища організму [8].

В останні 2--3 міс. внутрішньоутробного розвитку переважають процеси інтенсивного росту плода. На цьому етапі нестача поживних і біологічно активних речовин у раціоні матері спричиняє народження приплоду малої маси і малих розмірів (гіпотрофія) [9].

За визначенням [10,11,12], гіпотрофія -- захворювання, що характеризується недорозвиненістю і зниженою імунобіологічною реактивністю новонароджених, які частіше за інших страждають розладом травлення і патологією органів дихання, відстають у рості та розвитку.

Антенатальная гіпотрофія характеризується порушенням розвитку плоду, уповільненням формування окремих внутрішніх органів (печінка, кістковий мозок, селезінка тощо), неповноцінністю їх структури (незрілість або атрофія) і функціональною недостатністю. Їх маса часто майже на 35% нижче, ніж у нормально розвинених новонароджених поросят [10].

У недорозвинених поросят неповноцінні секреторна і моторна функції органів травлення, знижена дихальна функція легенів, ослаблена скоротлива здатність міокарду, що веде до розвитку гіпоксії, порушення обмінних процесів [11].

Проте, біологічну особливість структурно-функціонального незавершення не слід поєднувати із недорозвиненням, яке зумовлене порушенням взаємозв'язків мати-плацента-плід, зауважує Криштофорова Б.В. [13]. Недорозвинення багато дослідників визначають як гіпотрофію, беручи до уваги, насамперед, живу масу і менше взаємозв'язки паренхіматозних і стромальних структур органів. При цьому дослідники, кожен по-своєму, визначають "нормотрофіків" і "гіпотрофіків" [13].

Проте, деякі автори вважають, що недорозвиненість тварин пов'язана не тільки з порушенням живлення (кількісні перетворення), але й з гіпопластією (якісні зміни), що негативно позначається на організменному статусі новонароджених, а також рості та розвитку їх в подальші періоди.

Як вважає С.І. Лютинський та співавт. [15] гіпотрофія молодняку, яка характеризується порушенням обмінних процесів, недорозвиненністю органів і тканин, уповільненням росту й розвитку організму надає значний економічний збиток тваринництву. Втрати новонароджених поросят внаслідок гіпотрофії, а також в перші тижні життя сягають 15 - 25% від загальної кількості приплоду [16,17].

Отже, функціональна і морфологічна недостатність клітин, тканин або всього організму зважаючи на недостатнє живлення або вплив шкідливих чинників, несприятливих умов на плід у період його внутріутробного розвитку характеризується як природжена гіпотрофія, - hypotrophia congenita або praenetales. Природжена гіпотрофія відноситься до внутріутробної патології і ототожнюється з недорозвиненістю, фізіологічною незрілістю новонароджених [18].

1.2 Етіологія і патогенез

За даними [18] причини, що викликають захворювання на гіпотрофію поділяють на дві групи:

1) що ведуть до порушення внутріутробного розвитку і народження гіпотрофіков (антенатальна гіпотрофія);

2) що впливають на організм поросят після народження (постнатальна гіпотрофія). В умовах крупних свинарських господарств вказані причини в більшості випадків з'являються разом.

Антенатальная гіпотрофія є однією з головних причин високої смертності новонароджених поросят. Кількість гіпотрофіков збільшується при порушенні ведення племінної роботи, умов утримання свиноматок і технології вирощування поросят.

На підставі літературних даних і власних досліджень Дубровин М.І. етіологію природженої гіпотрофії представляє у вигляді наступної схеми

Всі чинники, перераховані в схемі, можуть робити негативний вплив на вагітну тварину як кожен окремо, так і все одночасно або в різному поєднанні один з одним. Негативна дія цих чинників зводиться до того, що під їх впливом в організмі вагітних тварин наступають ті або інші зміни (порушення обміну речовин, аліментарна анемія і ін.). У результаті цього під час розвитку пліду він, крім дефіциту надходження поживних речовин і кисню з крові матери, відчує на собі дію продуктів порушеного обміну [18].

Основними причинами гіпотрофії за даними [10,19,20] є надмірний кормовий раціон, що сприяє ожирінню свиноматок, близькоспоріднене розведення, запліднення слаборозвинених свиноматок, дія несприятливих факторів зовнішнього середовища в період поросності, неповноцінна годівля поросних свиноматок (за рівнем енергії, білку, вітамінів і мінеральних речовин), нестача молока у свиноматок і відсутність підгодівлі поросят, перенесені захворювання і антисанітарні умови утримання, згодовування зіпсованих кормів поросним свиням.

Умови гіподинамії на протязі тривалого часу, а також переважання в раціоні кормів, які викликають ацидозний стан, негативно впливають на стан мінерального обміну кісткової системи тварин, що, у свою чергу, призводить до підвищення проникливості судин, обумовлює проникнення білків матері як антигенів в організм плоду. У зв'язку з чим, Б.В. Криштофорова відмічає порушення мінерального обміну також і в остеогенезі плода [5].

Постембріональний розвиток у свиней деякі автори пов'язують із зміною типу годування. Так, за даними [8] розрізняють наступні періоди в розвитку поросят: одноденний вік, що характеризується переходом до позаутробного розвитку; семиденний, при якому молозиво замінюється молоком; 15-денний, коли лактація свиноматок досягає максимуму і одночасно відбуваються найбільш ефективне засвоєння живильних речовин організмом поросяти і інтенсивний розвиток останнього; 30-денний період, який характеризується початком поїдання рослинних кормів; 60-денний, коли поросята майже повністю переходять на рослинний корм; 120-денний період -- початок статевого дозрівання.

Подібне ділення розвитку молодого організму є певною мірою схемним, оскільки її різких меж переходу однієї стадії в іншу. Проте значення закономірностей розвитку молодняка дозволяє більш кваліфіковано підійти до вивчення патогенезу багатьох захворювань і відповідно розробці лікувально-профілактичних заходів.

Зміна живої ваги і зниження середньодобових приростів, особливо у поросят осінньо-зимових, зимових і зимово-весняних термінів народження, свідчать про те, що листопадові, грудневі, лютневі опороси проходять в умовах несприятливих поєднань холодного і вологого повітря, що поза сумнівом гальмує розвиток природної стійкості організму і характеризується повільним і слабким ростом впродовж підсосного періоду [21].

Складність і маловивченість патогенетичних механізмів, що лежать в основі дистрофічних процесів при гіпотрофії, стримує можливість профілактики і терапії даної патології вважає [15].

У поросят-гіпотрофіков піддаються глибоким деструктивним змінам як центральні, так і периферійні органи імунної системи, що призводить до порушення клітинних і гуморальних механізмів захисту та виникненню імунних дефіцитів [21]. Які повязані насамперед, за даними С.І. Лютинського, з гіпоплазією тимуса.

Новонароджені поросята з нормальним ступенем розвитку мають відносно високу активність ферментативної антиоксидантної системи, адже організм готується до оксидаційного стресу ще у період внутріутробного розвитку. В конкурентній боротьбі за соски свиноматок вони, як правило, займають соски з високим рівнем секреції і тому у них забезпечується стабільне надходження в організм природних антиоксидантів (вітамінів А, Е, сірковмісних амінокислот, селену, цинку та інших) [22].

Шульга Н. [23] також вважає, що, ймовірно, висока загибель поросят відбувається не унаслідок відсутності колострального імунітету, а із-за конкуренції з крупними поросятами за соски вимені свиноматки. Нестача молозива і молока, кінець кінцем, відбивається на життєздатності поросят з низькою масою тіла і приводить до загибелі протягом перших тижнів життя.

Встановлено, що існує виражена залежність між масою тіла при народженні і виживаністю підсисних поросят. Майже половина новонароджених, таких, що мають масу тіла до 1100 г, гине в перші два тижні життя [23].

1.3 Клінічні ознаки

Основними ознаками гіпотрофії є низька маса поросят при народженні (300 - 600 г) і їх малий розмір. Гіпотрофіки мляво реагують на навколишнє середовище, малорухливі, мають загальну слабкість, сонливість, погано смокчуть свиноматку, тварини в основному лежать, рухи не координовані. Температура тіла знижена на 1--1,5°, живіт збільшений, кінцівки недорозвинені, слизові оболонки і шкіра бліді, очі запалі, частота пульсу і дихальних рухів дещо зменшені, нервово-м'язовий тонус і серцевий поштовх ослаблені.

У гіпотрофіків часто реєструється глухість серцевих тонів, їх розщеплення, пульс аритмічний, малої хвилі і слабкої напруги. Дані електрокардіографії вказують на розлади функцій серця -- автоматизму, провідності і збудливості [10,11].

За спостереженнями С.І. Лютинського [15] симптоми гіпотрофії в поросят були типовими. В таких тварин показник живої ваги нижче на 24,5%, чим у здорових поросят, слабо виражені статичні функції й рухливість. У крові поросят при гіпотрофії відмічено зниження вмісту лейкоцитів, еритроцитів і гемоглобіну. Рівень загального білку знижений.

Але при зневоднені організму поросят показники крові перевищують норму. В печінці знижена кількість глікогену. Гіпотрофіки, які не загинули в перші дні життя, як правило страждають на шлунково-кишкові та легеневі хвороби, гіповітамінози з важким перебігом [19 ].

Відомо, що резистентність новонароджених поросят в значній мірі залежить від їх живої ваги при народженні, молочності свиноматок і умов навколишнього середовища. Як правило, поросята-гіпотрофіки займають соски з низьким рівнем лактації. В організмі таких поросят низькі запаси енергоємних субстратів і антиоксидантів. Тому у них часто розвиваються гіпоглікемія і окислювальний стрес [24,25].

У поросят-гіпотрофіков може спостерігатися збільшення кількості еритроцитів в крові, але це відбувається із-за збільшення гематокриту (відношення об'єму еритроцитів до об'єму плазми, виражене у відсотках). А кількість еритроцитів у руслі крові таких новонароджених насправді значно нижче.

Слід зазначити, що аналіз кислотних еритрограм поросят з низькою вагою при народженні вказує на активізацію так званого компенсаторного еритропоезу. У крові з'являється велика кількість високостійких до кислотного гемолізу еритроцитів [24,25].

За даними [10] рівень концентрації гемоглобіну і кількість еритроцитів в крові знижені, реєструється олігохромазія, олігоцитемія, пойкілоцитоз, анізоцитоз, лейкопенія, гіпопротеїнемія, гіпоглікемія і зменшення лужного резерву, порушується водно-електролітний обмін і засвоєння вітамінів. У гіпотрофіков гематокритна величина знижується на 12%, вміст треоніну в цілісній крові -- на 20 і цистеїну в плазмі -- на 23%. Недорозвинені поросята мають неповноцінну секреторну і моторну функції органів травлення, знижену дихальну функцію легенів, ослаблену скорочувальну здатність міокарду, що веде до розвитку гіпоксії, порушення обмінних процесів. Саме гіпоксія та інтоксикація є безпосередніми причинами смерті тварин в перші години і дні життя.

1.4 Патолого-анатомічні зміни

При розтині виявляють загальне виснаження, малі розміри внутрішніх органів, відсутність підшкірного жиру, блідість слизових оболонок, в'ялість скелетної мускулатури.

Патоморфологічні зміни указують на порушення балочної структури печінки, відсутність в ній глікогену, а в корі наднирників -- ліпідів [10,11].

При морфологічному, цито- і гістохімічному дослідженнях тимуса, лімфатичних вузлів, селезінки, мигдаликів і лімфоїдних утворень шлунково-кишкового тракту поросят-гіпотрофіків перших днів життя виявлялися зміни, характерні для гіпоплазії й анаплазії. Вони були виражені однаково як у центральних, так і в периферійних органах імунної системи й характеризувалися відсутністю або зглаженністю функціональних структур, малою кількістю лімфоцитів, бластів і плазмоцитів. Основну масу органів імунної системи складала ретикулярна тканина і різного калібру судини.

При гіпотрофіях поросят постнатального походження в тимусі виявляли акцидентальну інволюцію, що характеризується зменшенням органу в об'ємі, а інколи повним його зникненням. Мікроскопічно виявляли в кірковій речовині вогнищеве зменшення тимоцитів. У мозковій речовині часточок тимуса збільшувалась кількість і розміри тілець Гасаля великих розмірів [26, 30].

Встановлено, що в гіпотрофіків у порівнянні з нормально розвиненими поросятами тимус, селезінка, лімфовузли мають меншу вагу. Так, органо-ваговий коефіцієнт тимуса у клінічно здорових поросят був вищим за аналогічний показник тварин-гіпотрофіків на 70%, у відношенні до селезінки різниця складала 24,3%, лімфовузлів - 37,5% [15].

Затримка росту і розвитку кісткового мозку і тимуса визначає структурно-функціональне становлення периферійних органів імунної системи. В селезінці лімфоїдна тканина (біла пульпа) сягає не більше 6%. В лімфатичних вузлах (соматичних і вісцеральних) переважає дифузна лімфоїдна тканина, серед якої рідко трапляються ареактивні (первинні) лімфоїдні вузлики [5].

1.5 Діагностика

При постановці діагнозу враховують клінічні ознаки, аналіз раціону, анамнестичні дані (умови годівлі і утримання свиноматок і поросят, стан племінної роботи) і результати гематологічних і патоморфологічних досліджень [10]. Для виключення інфекційних хвороб вивчають епізоотичний стан [19 ].

1.6 Лікування і профілактика

Лікування хворих поросят проводять комплексно із застосуванням внутрішньом'язових ін'єкцій глюкозоцитратної крові здорових тварин по 4--6 мл триразово через день і фероглюкіну-75 по 2 мл двічі через 5 днів. Також вводять поросятам-гіпотрофікам кров і одночасно внутрішньочеревно 20-процентний розчин глюкози з додаванням 5000--10 000 ОД пеніциліну [15], а М. В. Валієв [16] одночасно застосовував новокаїнову блокаду по В. У. Мосіну.

Для корекції імунодефіциту у поросят при гіпотрофії поряд із загальноприйнятим лікуванням, що включає використання залізовмісних препаратів, вітамінів і мікроелементів С.І. Лютинский та співавт. використовували тималін (комплекс поліпептидів виділених з тимуса телят), який індукує утворення, диференціювання і функціональну активність Т-лімфоцитів [15].

Але, як зауважує Данчук В. [22] у поросят-гіпотрофіків вміст природних антиоксидантів у організмі є значно нижчий і тому при застосуванні залізодекстранових препаратів може спостерігатись загострення анемічного стану і навіть летальні випадки. Парентеральне введення поросятам-гіпотрофікам залізодекстранових препаратів на 2-3 добу життя є недоцільним, вважає автор, адже в результаті руйнування еритроцитів у печінці, в ній накопичується велика кількість заліза.

Так, у однодобових поросят з масою тіла при народженні 800-900 г вміст заліза у печінці був у 6,2 раза вищий, ніж у тварин з нормальним ступенем розвитку (1200-1250 г). Відмічено також, що при наростанні вмісту міді (у 2,44 раза) у печінці поросят з низькою живою масою при народженні паралельно знижується вміст цинку у даному органі (у 2,66 рази) [22] .

Профілактика гіпотрофії повинна базуватися на організації повноцінної годівлі свиней у всі періоди їх життя, вважає [10]. Особлива увага повинна бути приділена на раціональну і збалансовану годівлю поросних і лактуючих маток. Необхідно усунути конкретні причини, що сприяють розвитку гіпотрофіков в ембріональний і постембріональний періоди, створити нормальні умови утримання.

Важливе значення в профілактиці гіпотрофії мають правильне ведення племінної роботи, дотримання вимог гігієни опоросу і технології вирощування молодняка, від чого залежить не тільки здоров'я приплоду, але і повноцінний розвиток поросят [11].

Є повідомлення Болдиревої Н.В. про використання імуномодулятора мієлопіда в комплексі з лазерним випромінюванням, місцева дія якого стимулює скорочувальну функцію матки, молочної залози і посилює рефлекс молоковіддачі у лактуючих тварин, тим самим сприяє скороченню кількості поросят гіпотрофіков у гніздах свиноматок. В умовах досліду жива маса поросят тритижневого віку перевищувала живу масу поросят контрольної групи на 8-9%.

Кількість та якість приплоду значною мірою залежать від умов годівлі свиноматок у різні фізіологічні періоди, а також підготовки кнурів до парування.

Поряд з рівнем годівлі в цей час особливе значення має її повноцінність, що істотно впливає на якість яйцеклітин при овуляції та їхню життєздатність. Тому в раціонах для свиноматок має бути достатня кількість біологічно активних речовин, насамперед вітамінів.

Згідно з існуючими нормами дорослим поросним свиноматкам в першу половину поросності згодовують на кожні 100 кг живої маси близько 1,5 корм. од., у другу -- 2, а молодим -- відповідно 2 і 2,5 корм. од.

При вигульному й вільно-вигульному утриманні на звичайних фермах прийняті норми забезпечують добре виживання зародків, численність і життєздатність потомства.

Проте в умовах безвигульного утримання ці норми є дещо завищеними, що призводить до ожиріння свиноматок, зниження відтворювальної здатності й скорочення строків племінного використання.

Не менш важливо поросних свиноматок забезпечити мінеральними речовинами і вітамінами. З розрахунку на 1 корм. од. їм згодовують 5 г кухонної солі, 6--7 -- кальцію, 4--5 г фосфору, 70 мг заліза, 8 -- міді, 50 -- цинку, 55 -- марганцю, 1 -- кобальту і 0,5 мг йоду.

Щоб свиноматки були багатоплідними і народжували поросят з високою життєздатністю, поросним тваринам щодоби згодовують таку кількість вітамінів: каротину -- 20 -- 28 мг; А -- 12 -- 17 тис. ІО; D -- 1,2 -- 1,6 тис. IO; Е -- 60--80 мг; В1 -- 6,6--8,8; В2 -- 9-12; В3 -- 40--52 мг; В4 2,7 -- 3,6 тис. мг; В5 -- 60 -- 80 мг; B12 -- 70 -- 100 мкг; В6 -- 10,5 -- 14 мг; С --300--400 мг. З розрахунку на 1 кг сухої речовини це буде становити: каротину -- 7 мг; вітаміну А -- 4,5 тис. ІО; D -- 400 ІО; Е -- 20 мг; В1 -- 2,2; В2 -- 3; В3 -- 13; В4 -- 900; В5 -- 20 мг; ВІ2 -- 25 мкг; В6 -- 3,5 мг; С 100 мг.

Дослідженнями встановлено, що при обмеженні годівлі поросних свиноматок ні в якому разі не можна зменшувати норму мінеральних речовин і вітамінів.

При безвигульному утриманні необхідними речовинами є вітамін Е та селен. Через їх нестачу в організмі свиноматки народжуються дрібні поросята і майже всі гинуть. Тому виникає потреба додаткового введення в раціони вітамінів, яких раніше, в свинарстві взагалі не використовували (Е, К тощо).

При годівлі поросних свиноматок значну увагу приділяють одержанню поросят з великою живою масою. Численними дослідженнями та виробничою практикою доведено, що чим більша жива маса тварин при народженні, тим краще вони ростуть і розвиваються в наступний період життя. Так, серед поросят, жива маса яких при народженні становила менше 0,9 кг, до відлучення виживало тільки 42%, масою 0,9 -- 1,1 кг -- 68%; 1,1--13 кг -- 75%, 1,3 -- 1,5 кг -- 82; 1,5 -- 1,8 кг -- 86 і понад 1,8 кг -- 88%.

У перші дні після народження дрібні поросята мляві, малорухливі. Переважно цим і пояснюється їх підвищений відхід від задавлювання свиноматкою. За даними спеціалістів, у перші три дні після народження з цієї причини гине 33,8% поросят.

Спеціальні спостереження, проведені науковцями УСГА (Василенко Д. Я., 1980) на племфермах і комплексах республіки, показали, що великоплідність пов'язана не з багатоплідністю, а з повноцінністю годівлі поросних свиноматок. Усі худі й жирні тварини народжують дрібних і маложиттездатних поросят. Поросні свиноматки, в раціонах яких концентровані корми становлять не більше 75% і високоякісне трав'яне борошно не менше 5-- 10%, народжують багато і великих поросят.

Отже, тільки правильна годівля поросних свиноматок здатна забезпечити високу багатоплідність, життєздатність і велику живу масу поросят при народженні.

Надання свиноматкам прогулянок дещо активізує діяльність основних систем організму і дає змогу частково уникнути небажаних явищ, пов'язаних з тривалим утриманням тварин у закритих приміщеннях. Крім того, це створює передумови для нормальних опоросів і задовільної лактації [31].

В період поросності організм свиноматки повинен бути забезпечений достатньою кількістю перетравного протеїну, кальцію, фосфору і вітамінів. Велика потреба свиноматок у вказаних поживних речовинах пов'язана з витратою їх на формування і живлення плодів, вага яких в останній місяць поросності подвоюється. Якщо поживних речовин в раціоні не вистачає, для росту і живлення плодів використовуються поживні речовини з організму свиноматок. У таких випадках поросята народжуються слабкими і дрібними, а свиноматки сильно виснажуються. Організм таких маток слабшає, і після відлучення поросят вони довго не приходять в полювання і не запліднююся.

Крім медикаментозного лікування хворих на антенатальну гіпотрофію, як вважають [9,33], необхідно створювати для них більш комфортні гігієнічні умови утримання: у перші дні життя обігрівати інфрачервоним промінням, не допускати переохолодження.

Характерною особливістю температури поверхні шкіри поросят є її висока чутливість до низьких температур. По мірі росту поросят температура поверхні шкіри стає нижчою, з віком змінюється тепловіддача шляхом теплопроведення і випромінювання як на 1 кг ваги, так і на 1 м2 поверхні тіла. У дорослих тварин створюється з часом велика варіабільність кровопостачання шкірного покриву із стійким стереотипом умовної рефлекторної діяльності.

У зв'язку з тим, що часті зміни мікроклімату можуть виявитися надмірним навантаженням, що перевищує рухливість нервових процесів у поросят перших тижнів життя, то особливу увагу привертає створення таких теплових умов, які були б направлені на вдосконалення регуляції теплового обміну.

Тому, при створенні штучного місця існування для цих тварин в перші тижні життя, основна увага повинна бути направлена на підтримку температури + 20° -- + 25° і вологості 70% [21].

Заключення з огляду літератури

Отже, сучасні екологічні умови негативно впливають на все наше довкілля і в першу чергу на життєздатність новонароджених тварин. Унаслідок цього в останні десятиріччя ХХ і на початку ХХІ століття відбувається значне погіршення стану здоров'я і збільшується кількість захворювань новонароджених, що спричиняють летальний кінець. Для вирішення даної проблеми, з якою стикаються фахівці майже з усіх країн світу, проводяться дослідження у пошуках способів підвищення збереження і життєздатності поголів'я [34,35].

Актуальною проблемою сучасного свинарства є різке зниження життєздатності новонароджених поросят. Посилення дії антигенних чинників, різке порушення технології вирощування свиней, величезне навантаження на організм свиноматок, пов'язане із скороспілістю і багатоплідністю, призводять до неповноцінного пренатального розвитку плодів і внаслідок цього до народження слабкого потомства. [36,37].

2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Характеристика місця виконання роботи

Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство «Агрокомбінат «Калита» розташоване в північній частині Київської області.

Свинокомплекс побудований за італійською технологією «G and G». Проектна потужність комплексу - 108 тисяч відгодівельних свиней за рік (13,7 тисяч тон свинини живою вагою) при середньорічному поголів'ї 78000 голів. До складу комбінату крім свинокомплексу входить також карантинний табір та племрепродуктор, що постачає 2-3 тисячі ремонтних свинок в рік для комплектації маточного стада промислового комплексу та 9-10 тис. голів відгодівельного молодняку. Виробнича зона комплексу розділена на два відокремлених цехи : відтворення й відгодівлі.

Цех відтворення включає дев'ять корпусів і чотири кормозаготівельні пункти, а цех відгодівлі - наступні десять корпусів ( з десятого до дев'ятнадцятого та дві кормокухні.)

Перший корпус призначений для запліднення свиноматок. У другому корпусі утримуються свиноматки першого періоду поросності. У третьому і четвертому корпусах (разом утворюють другу дільницю) утримуються свиноматки другого періоду поросності. За два дні до опоросу свиноматок переводять на третю дільницю (п'ятий і шостий корпуси). Тут перебування їх обмежується 35 днями (2 дні до опоросу та 33 дні після).

Потім свиноматки знову потрапляють на першу дільницю, а поросята ще п'ять днів знаходяться на третій дільниці, де їх сортують і переводять на четверту дільницю (сьомий, восьмий, дев'ятий корпуси), де розміщено по 14 ізольованих боксів для нормально розвинутих поросят і по два - для відсталих у розвитку. На четвертій дільниці поросята утримуються 80 днів, після чого їх переводять на п'яту і шосту дільниці - у відгодівельні корпуси (існує десять таких корпусів).

Тут підсвинки утримуються 116 днів, набираючи до часу реалізації вагу 110- 120 кг.

У всіх корпусах застосовується комплексна механізація. Приміщення є типовими.

Одним з основних факторів підвищення продуктивності свиней є відгодівля. Тому в залежності від фаз вирощування і відгодівлі, відгодівля диференціюється як за кількісними, так і за якісними показниками. До промислової ферми прилягає комбікормовий завод з елеватором для зберігання зернових компонентів на 26 тисяч т. Готові комбікорми зі складу готової продукції комбікормового заводу подаються на два основних споживача комбікормів: кормозаготівельні сектора відгодівлі, що мають власні витратні ємкості на 600 т. та чотири кормозаготівельних репродуктивних сектора, для яких служить склад комбікормів на 240 т. Звідси автотранспортом комбікорми відвозять у кормозаготівельний цех. У складі підлягають зберіганню і споживанню 5 рецептів кормів, добова потреба в яких 39,19 т.

Для кожної вікової групи свиней свій тип годівлі. Так на останньому місяці поросності забезпечення зростаючих потреб організму у поживних речовинах має особливе значення, тому свиноматок у цей період тримають на високому харчовому рівні: маточному поголів'ю дають комбікорм СК- 1, 5, розбавляючи водою 1:3.

Для годівлі підсисних свиноматок комбікормовий завод випускає спеціальні комбікорми СК-6, СК-7, СК-8, СК-9, СК-10, до складу яких входить кукурудза від 20 до 32%, ячмінь, пшениця, пшеничні висівки, кормові дріжджі, крейда, дикальцій фосфат. В одному кілограмі комбікорму 1,05-1,10 кормових одиниць.

При годівлі поросят - сисунів в перші дні життя основним джерелом поживних речовин є молозиво, а потім молоко матері. З п'ятого дня життя поросят - сисунів привчають до поїдання комбікормів. Спочатку годують з підлоги комбікормами «Seltek» виробництва компанії «Teckrro», а з 15 дня їх сиплють у годівниці. Для годівлі підсвинків на відгодівлі використовується одна кормозмішувальна установка, яка обслуговує 10 свинарників.

Проблема очистки від гною вирішена на комплексі конструктивною розробкою трьох взаємопов'язаних систем каналізації, фільтрації гною і біологічної очистки стічних вод. Гній, сеча і стоки через решітчасту підлогу подають в лотки, з них в головний коллектор, а звідти на станцію перекачки. Потім рідкий гній подається насосами в резервуар-накопичувач очисних споруд. Для доочистки і утилізації стічних вод в склад комплексу входить ставок-накопичувач з полями зрошення. Для кожного приміщення, де утримуються тварини, визначені постійні параметри мікроклімату. Система регулювання мікроклімату заснована на автоматичному управлінні припливно-опалювальними та витяжними вентиляційними установками. У приміщеннях забезпечується такі параметри мікроклімату (таблиця 1):

Таблиця 1. Параметри мікроклімату для свиней різних груп

Велику увагу в комплексі приділяють протиепізоотичним заходам. Систематичне їх проведення дало можливість протягом останніх 10 років не допустити виникнення інфекційних хвороб.

У СВАТ «АК «Калита» розроблена схема профілактичних обробок і ветеринарно-профілактичних заходів, завдяки якій стала можливою стабілізація не лише епізоотичного стану, а й контролю за виникненням і застосування своєчасного лікування при незаразних хворобах тварин.

У даний час оновлення основного стада відбувається за рахунок власного відтворення, але для карантинування новозавезеного поголів'я є табір місткістю 3600 голів. Він відмежований суцільним парканом, при в'їзді розміщений санпропускник з душовими, параформаліновою камерою, дезковриком. В'їзд транспорту на територію карантинного табору заборонено. В таборі обладнана розвантажувальна естакада з накопичувальним боксом, ваговою, мийкою, де також проводяться дезобробка, і майданчиком для обсихання тварин. Кожну партію свиней, що прибула перед розвантаженням оглядають, а потім розміщують для місячного карантинування.

З карантинного табору в комплекс свиней перевозять продезінфікованим транспортом. Прийом здійснюється на розвантажувальній естакаді, після чого свині надходять в мийну дільниці №1. Потім тварин миють в теплій воді з розчином себацилу і розміщують в індивідуальних станах на дільниці. Попередньо всі приміщення і обладнання обробляють 4%-м розчином їдкого натру або 0,5%-вим розчином формаліну.

В приміщеннях, де утримаються свині, систематично проводиться дезінфекція, дезінсекція та дератизація. Під час розміщення тварин дотримуються принципу «все зайняте - все порожнє». Але на дільниці №1 (холості свиноматки) порожніми бувають лише окремі клітки, звідки свиноматки вибули після осіменіння або з інших причин. Тому дезінфекція проводиться тут за допомогою ручного гідропульта. В приміщеннях дільниці № 2 вільними бувають окремі сектори. Для їх дезінфекції застосовується дезустановка Комарова (ДУК).

В охороні комплексу від розповсюдження інфекції велике значення має систематичне знищення гризунів. Цю роботу здійснює дезінфекційний загін. У всіх виробничих приміщеннях в місцях найбільшого скупчення гризунів розставлені спеціальні ящики з отруйною приманкою (дератизаційні годівниці), що періодично (не менше одного разу на 3-4 дні) замінюється. Таких точок в господарстві біля 300. Використовують готові принади для гризунів, що випускається промисловістю «Ланірат» та «Ракумін».

Систематична дератизація сприяє майже 100%-му знищенню гризунів, а тим самим поширенню заразних захворювань.

Дезінсекцію здійснюють рогором (0,25% розчин) з установки «ДУК» і байтом (100 г. препарату на 500 мл. води), який наносять на стіни біля дверей та вікон і на поверхнях, що приваблюють мух.

Для знищення ектопаразитів (в основному воші) застосовують систематичне, під час переходу з дільниці на дільницю, купання свиней під душем в розчині «Себадилу 50% к.е.» або «Себацилу pur on».

Велику увагу в комплексі приділяють протиепізоотичним заходам, так як в умовах великої концентрації тварин навіть незначні порушення в цій роботі можуть призвести до небажаних наслідків.

В господарстві систематично проводяться щеплення поголів'я проти бешихи, класичної чуми свиней, лептоспірозу і колібактеріозу, а також профілактичні дегельмінтиції.

Організацію і контроль проведення протиепізоотичних і охоронно-карантинних заходів в господарстві здійснює ветлікар ветеринарної медицини - епізоотолог. Згідно схеми управління службою ветеринарної медицини в його розпорядженні знаходяться ветсанпропускники, деззагін, цех утилізації біовідходів.

Робота з профілактики інфекційних хвороб ретельно планується: складаються плани на рік, квартал і місяць. Плани узгоджуються з Державною службою ветеринарної медицини і затверджуються в районному управлінні ветеринарної медицини. Їх виконання контролює головний лікар ветеринарної медицини СВАТ «АК «Калита» (дод. В).

В комплексі поводиться значна лікувальна і профілактична робота на всіх етапах утримання тварин: від народження до здачі на м'ясокомбінат. При утриманні маточного поголів'я основна увага приділяється підвищенню резистентності організму. Для цього систематично використовується селеніт натрію, вітамінні препарати, а також опромінення інфрачервоними променями.

Здійснення ветеринарно-технологічного контролю і діагностичних досліджень в умовах промислового комплексу не можливе без добре обладнаної виробничої лабораторії ветеринарної медицини.

У лабораторії СВАТ «АК «Калита» є бактеріологічний, серологічний, хіміко-токсичний і виробничий відділи. Наявність в господарстві виробничої лабораторії дає можливість швидко діагностувати бактеріальні хвороби тварин, завжди слідкувати за станом обміну речовин у різних груп тварин, систематично контролювати більш ніж за 10 показниками якість комбікормів, що використовуються для годівлі тварин.

З метою контролю обміну речовин визначені постійні групи свиноматок (23 - 35 голів), у яких на різних етапах фізичного стану (холості, поросні та інші) відбирають проби крові для дослідження на загальний білок, резервну лужність, Са і Р, перевіряється наявність в сечі білка, цукру, кетонових тіл. Виробнича лабораторія здійснює постійний контроль за якістю дезінфекторів і проведеної дезінфекції.

Найбільш поширеним захворюванням молодняку в господарстві є розлади шлунково кишкового тракту (гастроентерити, гастрити, гастроентероколіти, коліентеротоксемії), що є причиною загибелі 76 - 80% загальної кількості загиблих тварин (дод. Г).

В основу всіх схем лікування покладено застосування активнодіючих (згідно визначеної в лабораторії чутливості) в даний період антибіотиків, а також вітамінів, мікроелементів тощо.

Основною схемою лікування передбачається профілактика виникнення захворювань і використання препаратів, що пригнічують або вбивають збудників, засобів, що знімають явища токсикозу і стимулюють захисні сили організму, нормалізують мікрофлору кишечнику і застосування стимуляторів росту і розвитку.

Застосування такої схеми в комплексі значно ускладнюється в результаті стаціонарного неблагополуччя щодо ентеровірусних інфекцій. Захворювання шлунково-кишкового тракту в основному мають змішане вірусно-бактеріальне походження і тому застосування лікувальних засобів не завжди ефективне. Для лікування хворих поросят в залежності від віку застосовують різні системи заходів.

Серед поросят сисунів реєструються головним чином захворювання шлунково-кишкового тракту, що складають 90-95% і проявляються у вигляді діарей. Для їх лікування застосовують «Амоксицилін 15%», «Тіломіцин», «Енрофлоксацин», «Сульфотилозин», «Окситетрациклін», «Фармозин - 50, 200», а також полівітамінні та пробіотичні препарати «Тривіт», «Суіферовіт», «Біовітон» та інші.

Основним захворюванням відлучених поросят у віці до 60 днів є гастроентерити та коліентеротоксемія, а більш старших (80-90 днів) - дизентерія, ентероколіти.

При захворюванні тварин використовують також 2% водний розчин «Фармазину порошку» та інші препарати, що поєднують з вітамінами та пробіотиками.

У молодняку на відгодівлі у віці 140 - 150 днів найчастіше реєструють респіраторні хвороби, гастроетероколіти, дизентерію. Для лікування бронхопневмоній для даної групи тварин застосовують «Ветбіцилін - 3,5» і стрептоміцину сульфат, який вводять внутрішньо м'язово, розведеними на сироватці крові.

Всі шлунково-кишкові хвороби супроводжуються інтоксикацією і зниженням захисних сил організму внаслідок зневоднення і втрати біологічно активних речовин ( вітамінів, ферментів тощо). З метою ліквідації цих явищ на комплексі практикується введення тваринам, особливо поросятам-сисунам, відлученим, сироватки крові свиней, гемоглобіну, гідролізину, формалізованої плаценти в звичайних дозах.

гіпотрофія поросята анатомічний новонароджений

2.2 Матеріал і методи досліджень

Робота виконувалась на базі сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Агрокомбінат «Калита» Київської області та на кафедрі патологічної анатомії НУБіП України.

Методом клінічного огляду виявляли гіпотрофіків та нормотрофіків, яких щоденно зважували, визначаючи їх приріст, та брали кров з вени вуха для гематологічних досліджень. Клінічний огляд тварин проводили загальноприйнятими методами, що включали: огляд і оцінку загального стану тварини, зважування, термометрію, аускультацію за допомогою фонендоскопу. Було вивчено клінічний стан 10 новонароджених поросят, що були народжені слабкими, недорозвиненими (антенатальна гіпотрофія) і маложиттєздатними, відрізнялися насамперед малою масою тіла та екстер'єрними показниками, не могли самостійно звільнитися від плодових оболонок, відносно довго (1-3 год.) не рухалися, реакція на різні подразники у них була відсутня.

Після загибелі кожної тварини проводився їх патолого-анатомічний розтин у виробничій лабораторії ветеринарної медицини СВАТ «АК «Калита». Розтин виконували методом часткової евісцерації [38]. Спочатку проводили зовнішній огляд трупа, звертаючи увагу на його загальний стан (вгодованість, пропорційність розвитку окремих частин тіла тощо), шкіру, її похідні, статеві органи, стан видимих слизових оболонок, зовнішніх отворів тіла і зовнішніх органів чуття. Після цього проводили розтин на секційному столі у спинному положенні. Анатомічним ножем робили розріз шкіри по середній лінії вентральної частини тіла, починаючи від внутрішнього кута нижньої щелепи і до анального отвору. Потім шкіру відпрепаровували і проводили огляд її внутрішньої сторони, підшкірної клітковини, поверхневих лімфатичних вузлів, у самців - зовнішніх статевих органів, у самок - молочних залоз. Після цього зрізали м'язи, що прикривали органи ротової порожнини, шиї і грудну стінку і вивчали стан тимусу, щитоподібної залози, нижньощелепних, латеральних і медіальних заглоткових, поверхневих шийних лімфатичних вузлів. Потім підрізали м'язи і зв'язки, що кріплять органи ротової порожнини і шиї відділяючи їх від тіла.

Розтин грудної порожнини виконували стернальним методом. Для цього у м'язах живота біля мечеподібного відростка грудної кістки робили віконечко і реберними ножицями перерізали місця з'єднання ребер з реберними хрящами. Після огляду грудної порожнини підрізали зв'язки, що кріплять органи грудної порожнини, а також перерізали краніальну і каудальну порожнисту вени, аорту і стравохід і єдиним комплексом витягали органи ротової порожнини, шиї і грудної порожнини, після чого проводили їх дослідження.

Після дослідження органів ротової порожнини, шиї і грудної порожнини кишковими ножицями та абдомінотомом розрізали м'язи живота по його середній лінії, виконували два перпендикулярних розрізи від пупочного кільця і досліджували органи черевної порожнини.

Спочатку вивчали анатомічне розташування органів, наявність в черевній порожнині сторонніх рідин чи речовин, стан серозних оболонок. Після цього по черзі відділяли печінку з жовчним міхуром, селезінку, надниркові залози, нирки і проводили їх макроскопічне дослідження. Потім єдиним комплексом відділяли шлунково-кишковий тракт і вивчали його. У самок також окремо відділяли і вивчали внутрішні статеві органи (матку, яйцепроводи та яєчники). Після цього досліджували сечоводи і сечовий міхур.

При дослідженні грудної і черевної порожнин обов'язково звертали увагу на глибокі лімфатичні вузли.

Результати розтинів оформляли у вигляді протоколів розтину трупів відповідно до № поросяти і дня його загибелі.

Під час проведення патолого-анатомічного розтину від кожної тварини відбирали матеріал для гістологічного дослідження: шматочки печінки, легенів, нирок, серця, кишечника, щитоподібної залози, тимусу, селезінки, поверхневих привушних, нижньощелепних, пахвових, середостінних і брижових лімфатичних вузлів. Відібраний матеріал фіксували у 10% водному нейтральному розчині формаліну [39] протягом 3 - 5 діб. Після цього шматочки 24 години промивали у проточній водопровідній воді для видалення надлишку фіксатора і зневоднення у серії етанолів зростаючої міцності (600, 700, 800, 960, 1000), витримуючи в кожній порції по 24 години. Абсолютний етанол одержували шляхом витримування 960 етанолу над зневодненим мідним купоросом. Зневоднені шматочки через хлороформ заливали у парафін.

Серійні зрізи товщиною 7 - 8 мкм. одержували за допомогою санного мікротому.

Для вивчення загальної гістологічної будови органів і тканин зрізи фарбували гематоксиліном та еозином. Для цього їх депарафінували у розчині ксилолу, потім через 960 і 700 етанол доводили до води, фарбували гематоксиліном Караці та переносили у водопровідну воду, де зрізи набували інтенсивно синього кольору. Після чого фарбували еозином, зневоднювали у 700 і 960 етанолах, проводили через карбол-ксилол, просвітляли у чистому ксилолі і заключали у Канадський бальзам під покривне скельце.

Одержані гістопрепарати вивчали і фотографували під мікроскопом Біолам Р-15 і AXIOSCOP 40 при збільшеннях від 70 до 1000.

Для бактеріологічних досліджень робили посіви загальноприйнятим методом з легень, кишечника, селезінки, печінки, нирок на МПА і МПБ. Бактеріологічні дослідження проводили спеціалісти виробничої лабораторії ветеринарної медицини СВАТ «АК «Калита».

Статистичну обробку результатів досліджень проводили за методом Монцевічюте-Ерінгене [39].

3. Результати власних досліджень

3.1 Клінічні ознаки гіпотрофії новонароджених поросят

Майже всі дослідні поросята народжувались останніми і частіше не могли самостійно звільнитися від плодових оболонок.

У подальшому вони були за розмірами меншими у гнізді і з малою масою тіла. Смоктальний рефлекс не реалізувався у них протягом 1-2 год. після народження тоді, як здорові поросята споживали молозиво вже через 15-30 хв.

У всіх дослідних поросят відзначали, що підшкірна жирова клітковина слабо виражена або майже відсутня. Шкіра суха, нерідко зморшкувата, еластичність, тургор її і м'язів різко ослаблені. Видимі слизові оболонки бліді або синюшні. Температура тіла зазвичай на нижній межі норми або менше, дистальні ділянки кінцівок холодні. Тактильна, больова чутливість слабка або не виражена. Поросята залежуються, а поза стояння невпевнена, укорочена, при ходьбі -- тримтіння, похитування тіла.

Акт дихання прискорений, дихальні рухи поверхневі, пульс слабого наповнення (таблиця 2):

Таблиця 2. Температура, ?С, частота пульсу, уд./хв. та дихання, дих. рухів/хв. у досліджуваних поросят за днями спостереження відносно норми

Подобные документы

• Ротавирусный энтерит поросят

  Возбудитель ротавирусного энтерита поросят. Эпизоотология и патогенез болезни. Течение и клиническое проявление. Латентная (или бессимптомная) форма. Патологоанатомические признаки, диагностика, иммунитет, специфическая профилактика, лечение, меры борьбы.
  
  реферат [13,4 K], добавлен 25.09.2009
  

• Отечная болезнь поросят

  Отечная болезнь - остро протекающее заболевание поросят послеотъемного возраста. Характеризуется геморрагическим гастроэнтеритом, токсикозом, поражением центральной нервной системы и отеками в тканях. Иммунитет, профилактика, лечение, меры борьбы.
  
  реферат [22,2 K], добавлен 25.09.2009
  

• Метаболічні зміни в органах щурів за умов свинцево-кадмієвих токсикозів та їх корекція гепатопротекторами

  Метаболічни зміни у тканинах щурів при умовах коротко- та довготривалого експериментального свинцево-кадмієвого токсикозу і його корекції селенітом натрію та ліолівом. Доцільність використання даних препаратів з метою корекції метаболічних порушень.
  
  автореферат [41,3 K], добавлен 24.03.2009
  

• Неонатологія, як наука. Недоношена дитина. Виходжування недоношених немовлят

  Поняття та зміст неонатології як науки про виходжування новонароджених, вишукування оптимальних методів діагностики та лікування хвороб у дітей перших чотирьох тижнів життя, реабілітації хворих новонароджених. Гестаційний вік та його можливі патології.
  
  презентация [1,5 M], добавлен 29.01.2014
  

• Оптимізація комплексного лікування хворих на псоріаз з урахуванням стану імунітету

  Важливість проблеми псоріазу. Поглиблене клініко-лабораторне обстеження в динаміці хворих на псоріаз. Порівняльний аналіз найближчих (після лікування) та віддалених результатів клінічної ефективності лікування хворих на псоріаз за алгоритмом клініки.
  
  автореферат [49,0 K], добавлен 04.04.2009
  

• Особливості метаболічної адаптації та корекція її порушень у новонароджених, що перенесли асфіксію

  Особливості перинатального аналізу та перебіг раннього неонатального періоду в новонароджених, які перенесли асфіксію різного ступеню тяжкості. Розробка та впровадження практики удосконалення схеми лікування та попередження порушення адаптації малюків.
  
  автореферат [40,0 K], добавлен 06.04.2009
  

• Інтраопераційна профілактика ускладнень хірургічного лікування стоматологічних хворих

  Ранній післяопераційний період з використанням традиційного лікування хворих після стандартних хірургічних втручань у щелепно-лицевій ділянці. Часткова паротидектомія при аденомі привушної залози. Комплексне лікування хворих стоматологічного профілю.
  
  автореферат [94,7 K], добавлен 21.03.2009
  

• Особливості діагностики, клінічного перебігу та лікування сепсису у хворих-наркоманів

  Поліпшення результатів лікування хворих-наркоманів на хірургічний сепсис шляхом корекції ступеня тяжкості ендотоксикозу та своєчасної переорієнтації програми лікування. Етіологічні чинники, особливості клінічної картини та симптоматики сепсису у хворих.
  
  автореферат [49,7 K], добавлен 09.04.2009
  

• Виписка новонародженого з пологового стаціонару

  Порядок та нормативно-правове обґрунтування виписки новонародженої дитини з полового будинку на 3 добу життя. Контроль за станом дитини, критерії та особливості його проведення, оцінки. Необхідність вакцинації. Формування виписки з карти новонародженого.
  
  презентация [1,1 M], добавлен 06.06.2014
  

• Особливості адаптації новонароджених з непрямою гіпербілірубінемією в умовах вакцинації

  Вивчення особливостей адаптації новонароджених з непрямою гіпербілірубінемією в умовах вакцинації проти вірусного гепатиту В. Ретроспективне епідеміологічне дослідження впливу різних факторів на стан новонароджених. Вакцинація, противоінфекційний захист.
  
  автореферат [54,1 K], добавлен 05.04.2009
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам