Нестандартний урок математики в основній школі

Сьогодні нестандартний урок - це імпровізоване навчальне заняття, що не має традиційної структури. Такі уроки не вкладаються (повністю або частково) в рамки виробленого і сформованого дидактикою. Учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи. В сучасних умовах особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало зацікавлення в учнів, сприяло їхньому оптимальному розвитку й вихованню. Для нестандартних уроків характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання - оволодіння готовими знаннями, пошук нових даних, розкриття внутрішньої сутності явищ через диспут, змагання. На цьому уроці вчитель може організувати діяльність класу так, щоб учні в міру можливості працювали самостійно, а він керував цією діяльністю, забезпечуючи її необхідними матеріалами. Порівняно із звичайним, нормативним заняттям нестандартний урок максимально стимулює пізнавальну активність та ініціативу школярів. Навчання на ньому спрямоване на підвищення якості їхніх знань, формування працьовитості, цілеспрямованості, потрібних у житті навичок і вмінь. Крім цього такі уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей. Майже всі прийоми, способи дії нестандартних уроків відзначаються ігровим спрямуванням. Недивно, що в методичній літературі їх часто визначають як «урок-гра», «урок-змагання» тощо.

Нестандартний урок стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність, ініціативу школярів, сприяє їх розвитку, підвищенню якості знань, формуванню працьовитості, потрібних у житті навичок та вмінь. На основі аналізу наукової літератури можна визначити дві основні групи таких уроків: 1) “пульсуючі”, тобто форми навчання, які відомі в педагогіці давно, але в силу соціальних та інших умов, потреб частота їх застосування в практиці різна; 2) “нестандартні уроки”, які відзначаються оригінальністю їх організації та проведення. Вони виникли порівняно недавно під впливом засобів масової інформації (телебачення, радіо)

З метою удосконалення навчального процесу бажано використовувати нетрадиційні форми навчання, або їх елементи. Застосування нетрадиційних форм навчання сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів. Нестандартні уроки поділяють на такі типи:уроки ділової гри, уроки прес-конференції, уроки-КВК, уроки-змагання, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки та ін., для яких характерні: максимальна щільність, насиченість різними видами пізнавальної діяльності, запровадження самостійної діяльності учнів, використання програмованого і проблемного навчання, здійснення міжпредметних зв'язків, усунення перевантаженості учнів.[62, с. 165-166]

До нестандартних уроків належать:

1. Уроки змістовної спрямованості. Їх основним компонентом є взаємини між учнями, засновані на змісті програмного матеріалу - уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції.

2. Уроки на інтегративній основі (уроки-комплекси, уроки панорами). Їм властиве викладання матеріалу кількох тем блоками, розгляд об'єктів, явищ в їх цілісності та єдності. Проводять такий урок кілька вчителів, один з яких ведучий. Поєднують різні предмети: історію та музику, географію та іноземну мову тощо.

3. Уроки міжпредметні. Мета їх - “спресувати” споріднений матеріал кількох предметів.

4. Уроки-змагання (уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри, уроки-вікторини, уроки-конкурси). Передбачають поділ дітей на групи, які змагаються між собою, створення експертної групи, проведення різноманітних конкурсів, оцінювання їх результатів, нарахування певної кількості балів за правильність і повноту відповідей.

5. Уроки суспільного огляду знань (уроки-творчі звіти, уроки-заліки, уроки-експромт-екзамени, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). Особливості цих уроків полягають в опрацюванні найскладніших розділів навчальної програми, відсутності суб'єктивізму при оцінюванні (експертами виступають учні, дорослі, батьки). Вони спонукають до активної самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури. Проводять їх наприкінці чверті, семестру, року.

6. Уроки комунікативної спрямованості (уроки-усні журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми, уроки-диспути, уроки-прес-конференції, уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя; уроки-парадокси). Передбачають використання максимально різноманітних мовних засобів, самостійне опрацювання матеріалу, підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення, критику або доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок самостійної роботи. Підготовка доповідей розвиває мислення, пробуджує інтерес, перетворює малоцікаве повторення на захоплююче зівставлення точок зору.

7. Уроки театралізовані (уроки-спектаклі, уроки-концерти, кіно-уроки, дидактичний театр). Проводять їх у межах діючих програм і передбаченого навчальним планом часу, викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів.

8. Уроки-подорожування, уроки-дослідження (уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження, уроки-заочні подорожування, уроки-експедиційні дослідження, уроки-наукові дослідження). Зацікавлюють дітей, чиї інтереси мають романтичну, фантастичну спрямованість. Пов'язані з виконанням ролей, відповідним оформленням, умовами проведення, витівками.

9. Уроки з різновіковим складом учнів. Їх проводять з учнями різного віку, спресовуючи у різні блоки матеріал одного предмета, що за програмою вивчається у різних класах.

10. Уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти дисертацій, уроки - “Слідство ведуть знавці”, уроки-імпровізації, уроки-імітації). Передбачають виконання ролей за певним сценарієм, імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною є навчальна гра для школярів молодших класів, у яких конкретне образне мислення переважає над абстрактним. Проте деякі вчені вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче впливають на учнів, оскільки дають можливість маніпулювати життям інших людей без одночасного підкорення системі стимулюючих імпульсів, яка існує в реальному житті. В іграх єдиним стимулюючим началом є боязнь бути низько оціненим товаришами або педагогом. Багато хто з педагогів недооцінює дидактичний ефект навчальних ігор, хоч і визнає їх роль у підтриманні в учнів пізнавального ентузіазму.

11. Уроки драматизації (драматична гра, драматизація розповіді, імпровізована робота у пантомімі, тіньові п'єси, п'єси з ляльками і маріонетками, усі види непідготовленої драми - діяльність, де неформальна драма створюється самими учасниками гри). Спрямовані на розвиток співробітництва і єдності у навчальній групі. Драматизація є засобом надання навчальному матеріалу і навчальному процесу емоційності. Забезпечує міжпредметні зв'язки з літератури, історії, предметів естетичного циклу тощо. Проте деякі педагоги застерігають від надмірного захоплення драматизацією, зокрема, при вивченні історії, що може зашкодити серйозному аналізу історичних подій.

12. Уроки-психотренінги. Спрямовані на розвиток і корекцію дитячої психіки (пізнавальної, емоційно-особистісної сфери), виховання індивідуальності, цілісної та багатогранної особистості. Використовують їх при навчанні дітей різного віку. Психотренінги загострюють сприйняття, поліпшують розумову діяльність. Навчання прийомів самоконтролю, самоорганізації, самодисципліни, розвиток активності сприяють психокорекції особистості.

Психокорекція - діяльність, пов'язана з виправленням певної якості, формуванням бажаної поведінки, набуттям умінь та навичок, які б відповідали віковим та ситуативним нормам.[67]

Вправи з психотренінгу спрямовані на розвиток різних сфер психіки: уваги, пам'яті, емоцій, уяви і є способом пізнання власних можливостей та здібностей. Самоперевірка спонукає до самовдосконалення, свідомої праці над своєю волею, характером, виробленням пристойних звичок, набуттям необхідних умінь. Самовиховання відбувається природно і непомітно, тому що відбувається через ігрові інтереси, задоволення. Розумне об'єднання ігрової цікавості та ґрунтовності завдань сприяє активності й уважності дітей.

Під час проведення уроків-психотренінгів важливо підтримувати в учнів прагнення до пошуку нових і нестандартних рішень, забезпечити емоційну підтримку (“Молодець”, “Як добре в тебе виходить”), переживання успіху. Дітям повинні приносити радість і гра, і спілкування з ровесниками, і пізнання нового.

Підготовка до нестандартного уроку може здійснюватися за алгоритмом колективної творчої діяльності: формулювання мети уроку, планування, підготовка, проведення уроку, підсумковий аналіз. Нехтування елементами цієї структури зводить нанівець зусилля педагога. Доцільно розглянути стратегію, тактику організації колективної творчої діяльності учнів на кожному з етапів. Нестандартні уроки руйнують застиглі штампи в організації навчально-виховного процесу в школі, сприяють оптимальному розвитку і вихованню учнів.[12, с. 333-336]

2.2 Психологічні особливості проведення нестандартних уроків

Розглядаючи нестандарти і уроки, психологи відзначають дві їх основні психологічні особливості. По-перше, в процесі таких уроків з'являються нові можливості спілкування за типом «учитель - учень». По-друге, нестандартні уроки, безумовно, сприяють розвитку пізнавальних процесів у школярів.[39]

Аналізуючи особливості спілкування, що виникають на таких уроках, можна виокремити кілька типів моделей спілкування:

· модель А, до якої належать нестандартні уроки, що передбачають однобічний вплив на учня з боку вчителя;

· модель Б, що містить нестандартні уроки, які передбачають взаємодію учнів у процесі парної чи групової роботи;

· модель В, що об'єднує нетрадиційні уроки, в яких передбачається як вплив учителя на учня, так і виконання роботи в парі або групі з рештою учнів.

У наведеній нижче таблиці 2.1 подано класифікацію нетрадиційних уроків згідно з наведеними моделями.

Таблиця 2.1

Модель А	Модель Б	Модель В
Урок-лекція Урок-семінар Урок-суд Урок-новела Урок-залік	Урок-огляд знань Урок-брейн-ринг Урок-конференція Урок-КВК Урок-розслідування	Інтегрований урок Урок-мандрівка Урок-екскурсія Урок-есе Урок-композиція Урок-казка

Охарактеризуємо деякі психолого-педагогічні особливості різних видів нестандартних уроків.

2.2.1 Нестандартні уроки, що передбачають однобічний вплив на учня з боку вчителя

Урок-лекція передбачає послідовний виклад учителем навчального матеріалу. До основних вимог уроку належать: емоційність викладу, цілісне розкриття теми або певного розділу, аналіз конкретних фактів та явищ, чіткість аргументації та наукова доказовість висновків, використання вчителем різноманітних методичних прийомів. Такі уроки вимагають довільних процесів: уваги, запам'ятовування. Тому вчитель повинен використати під час лекції такі прийоми, які допомагають утримувати увагу учнів та сприяють запам'ятовуванню матеріалу: наочність, складання плану, опорних схем; стисле конспектування основних моментів тощо.

Урок-семінар є одним із поширених видів навчальної діяльності учнів старших класів. Такий урок зазвичай полягає в обговоренні повідомлень, рефератів, доповідей, виконаних учнями самостійно або під керівництвом учителя. Виокремлюють три типи уроку-семінару. Перший тип має на меті поглиблене вивчення певної теми, другий передбачає систематизацію та узагальнення наявних в учнів знань, третій має дослідницький характер. Такі уроки насамперед сприяють розвитку смислового запам'ятовування, що неможливо без обмірковування. Під час підготовки до уроку-семінару вчитель повинен навчити учнів використання прийомів, які допомагають смисловому запам'ятовуванню навчального матеріалу: чітке розуміння того, що саме слід запам'ятати та засвоїти; застосування матеріалу, який запам'ятовується, у практичній діяльності; повторення; для полегшення матеріалу, що важко запам'ятати, порекомендувати прийоми мнемотехніки.

Урок-суд передбачає створення ситуацій, в яких відбувається обговорення двох протилежних думок щодо питання, яке вивчається. Учні вчаться формулювати та захищати свою точку зору, аргументувати свою думку. Такий підхід сприяє розвитку критичності мислення.

Урок-новела являє собою невелику розповідь на певну тему, яка відзначається чіткістю сюжету та відсутністю описовості, небуденністю події. Головна мета таких уроків - розширення кругозору учнів, оскільки матеріал, що пропонується на них, часто «виходить за межі» програми.

Урок-залік пов'язаний з перевіркою наявних в учнів знань з певної теми. Як правило, учням заздалегідь пропонуються питання, за якими вони готуються відповідати (відповіді можна подавати як в усній, так і письмовій формі). Такі уроки сприяють розвитку механічного та смислового запам'ятовування, якості мислення (глибина, широта, самостійність тощо), мовлення. Підготовка до уроку-заліку передбачає збереження учнями необхідного навчального матеріалу, що стає можливим завдяки: установкам зберегти необхідну інформацію; глибині розуміння вивченого матеріалу; повторенню (для повторення доцільно рекомендувати використання наочності, наведення власних прикладів та ілюстрацій; виконання завдань на порівняння, класифікації та узагальнення вивченого матеріалу; використання вивченого матеріалу для розв'язання нових навчальних задач та ін.).[59]

2.2.2 Нестандартні уроки, які передбачають взаємодію учнів у процесі парної чи групової роботи

Урок-огляд знань так само, як і урок-залік, спрямований на перевірку наявних в учнів знань, але в цьому випадку учні самостійно готують матеріал з певної теми, демонструючи не лише теоретичні знання, але й уміння використовувати ці знання на практиці. Можливе об'єднання учнів у групи. Тоді завдання формулюється для всієї групи, а відповідає за роботу групи відповідальний. Виконання завдань вимагає від учнів критичності та гнучкості мислення,уяви.

Урок-брейн-ринг передбачає перевірку знань учнів у нетрадиційній формі. Так, замість традиційного індивідуального опитування учні об'єднуються в групи та готують питання одне для одного. Це можна зробити в нетрадиційній формі, прочитавши уривок з відповідного літературного твору та поставивши до нього запитання. Безумовно, додаткової цінності надає ретельно дібраний літературний матеріал. Психологічна цінність таких уроків полягає в тому, що використовується групова робота. Аналізуючи виконання завдань у груповій формі, можна виокремити такі особливості: бажання учнів обмінюватись інформацією, позитивна емоційність під час виконання всіх завдань, взаємодопомога під час обговорення, поява в деяких учнів орієнтації на підлітків, прагнення самоствердитись.

Урок-конференція є зборами, нарадою представників різних спеціальностей для обговорення певних проблем. Така форма уроку вимагає використання сукупності різних методичних приймів і засобів навчання. При цьому (і це найголовніше) школярі є не пасивними спостерігачами, а активними учасниками перебігу подій. Участь у подібних іграх передбачає активну розумову діяльність, а також активізацію наявних знань і самостійності учня.

Урок-КВК насамперед сприяє формуванню самостійності мислення, стимулює розвиток творчих здібностей, а також розширює кругозір.

Урок-розслідування передбачає збирання учнями конкретних фактів, що характеризують стан певної проблеми. Найчастіше такі уроки пов'язані з екологічними проблемами, оскільки в засобах масової інформації та літературі наводиться достатньо фактів, що демонструють загрозу природі через результати людської діяльності. Цінність цього виду уроку полягає в тому, що у школярів формуються навички самостійної роботи з літературою, а також розвиваються мовленнєві здібності, вміння чітко викладати свої думки. Цей тип уроку передбачає мінімальну підготовку вчителя, який у цьому випадку виконує два основні завдання: по-перше, чітко формулює завдання учням, а по-друге, класифікує та логічно «вибудовує» отриманий в результаті самостійної роботи учнів матеріал.[57],[59]

2.2.3 Нетрадиційні уроки, в яких передбачається як вплив учителя на учня, так і виконання роботи в парі або групі з рештою учнів

Інтегрований урок має такі особливості: по-перше, дозволяє учням здійснити засвоєння знань з предмета в сукупності з іншими науками; по-друге, сприяє формуванню пізнавального інтересу; по-третє, забезпечує узагальнення наявних знань, уміння використовувати їх у процесі вивчення інших наук.

Урок-мандрівка має задовольняти вимоги, що висуваються до ігор-мандрівок: пересування гравців у просторі; оформлення території відповідно до змісту гри; повідомлення учням пізнавальної інформації у захоплюючій формі; чітке формулювання завдань на кожній зупинці впродовж гри; вироблення шкали оцінювання виконання гравцями завдань; оформлення карти-схеми, на якій позначено маршрут учасників гри. Такі уроки сприяють розвитку спостережливості та уваги школярів, розширенню їх кругозору.

Урок-екскурсія передбачає, що урок буде проведено поза школою, учні для ознайомлення з об'єктом, який вивчається, вийдуть на природу, виробництво, до музею і т. ін. Головна мета цих уроків - спостереження учнями предметів, явищ, процесів, які вивчаються, та вміння використовувати теоретичні знання на практичних прикладах, що супроводжується поясненнями вчителя або екскурсовода. Головна психологічна особливість таких уроків - посилення сприйняття того матеріалу, який в інших умовах подання є складним або навіть недоступним розумінню учнів.

Урок-есе - сукупність філософської, естетичної, літературно-критичної, художньої, публіцистичної літератури з парадоксальним викладом. На такому уроці може розглядатися цікава й актуальна одночасно для кількох шкільних предметів тема. Такі уроки показують, що отримані на уроках знання необхідні в повсякденному житті, їх можна та слід використовувати.

Урок-композиція- є однією з форм подання матеріалу за допомогою мистецтва (музики, літератури). Побудова уроку-композиції передбачає виклад матеріалу в певній послідовності з додаванням літературних і музичних елементів, репродукцій. Отже, цей урок є прикладом можливої інтеграції будь-якого предмета з літературою, а то й музики, образотворчого мистецтва.

Урок-казка спрямований на розвиток уяви та творчого мислення учнів. Цьому сприяє залучення школярів до складання сюжету казки. Інсценізація казки формує мовленнєві здібності учнів, сприяє естетичному розвитку. Сюжет казки передбачає виконання цілої низки умов: чітка цільова установка; вибір найбільш відповідного об'єкта; складання запитань, на які потрібно відповісти учням за допомогою наявних знань (підчас інсценізації мають бути сформульовані запитання, спрямовані на активізацію наявних в учнів знань, а також може здійснюватися перевірка домашнього завдання); створення фабули (ланцюжок подій, що описуються в казці в певній послідовності); літературне оформлення. У процесі літературного оформлення казки необхідно враховувати деякі моменти:

· цікавість змісту казки;

· нескладність її інсценування;

· можливість створення костюмів для учасників казки;

· проведення хімічних дослідів;

· використання наочності, що допомагає сприйняттю хімічних елементів казки.

Отже, нестандартні уроки відрізняються від стандартних тим, що участь у них є обов'язковою для всіх учнів. Їхні правила, зміст, методика проведення розроблені так, що для деяких учнів, які не цікавляться тим чи іншим предметом, ці уроки можуть послужити вихідною точкою у виникненні цього інтересу. Однак не можна забувати, що головним у проведенні будь-якого уроку є навчання. Як ми показали, нестандартні уроки лише активізують діяльність учнів, роблять сприйняття більш активним, емоційним, мислення - творчим, самостійним, гнучким. Тому використання нестандартних уроків дає найбільший ефект у класах, де переважають учні з нестійкою увагою, незначним інтересом до предмета.

Але в будь-якому випадку під час підготовки нестандартного уроку слід враховувати певні вікові особливості дітей шкільного віку.[59]

2.3 Підготовка до нестандартного уроку

До нестандартних уроків треба готуватися заздалегідь. Передусім вибираємо найбільш активних, ініціативних, добре підготовлених з теми учнів (якщо це нова тема, то даємо їм опрацювати матеріал самостійно, при цьому надаємо консультації); розтлумачуємо їхні обов'язки, можливо, спочатку на власному прикладі демонструємо ймовірний підхід до важкої ролі та забезпечуємо діалог виконавця з класом. Для цього «аудиторії» можна запропонувати зразки запитань для дискусій, основні теми для гри «брейн-ринг», «круглого столу» чи «прес-конференції», підказати тактику поведінки під час гри.[49]

Нестандартний урок є одним з останніх етапів навчального циклу, так би мовити, верхівкою айсберга, оскільки основна навчальна діяльність відбувається на стадії підготовки до нього.[43, c. 75-80] Зараз ми спробуємо показати це на прикладах різних нестандартних уроків.

Урок-семінар

До першої групи нетрадиційних уроків відносять урок-семінар. Семінар можна проводити після кількох (двох-чотирьох) уроків-лекцій або під час вивчення нового матеріалу, який відсутній у підручнику.

Завдання уроку-семінару

· Перевірити якість засвоєння нового матеріалу.

· Розвивати вміння самостійно працювати з додатковою математичною літературою, виявляти інтелектуальні здібності учнів, спрямовувати навчання на практичне застосування знань.

· Навчити учнів застосовувати знання, одержані на практиці, для аналізу різних процесів.

Головна умова семінару - допомогти учням підготувати відповіді на всі питання з подальшим оформленням у вигляді виступу, тез, таблиць тощо.

Основні принципи організації уроку-семінару

· Клас наперед поділено на групи («доповідачі», «рецензенти», «секретар», «журналісти» тощо), оголошено тему, план і літературу до семінару.

· Кожен учасник будь-якої з груп бере участь у семінарі.

· Група «секретар» результати своїх та чужих виступів оформляє у вигляді письмового завдання, а група «журналісти» - у вигляді запитань.

· Кожен член групи бере участь у виступах.

Основні правила уроку-семінару

· Тема семінарського заняття визначається вчителем, виходячи з того, що вона, скажімо, відсутня в шкільному підручнику.

· Усі учні повинні записати тему, план та літературу майбутнього семінарського заняття.

· Вироблення регламенту уроку є обов'язковим, адже це дає змогу виступити якомога більшій кількості учнів класу і не дає їм розслаблятися та бути пасивними на уроці.

· Така форма проведення уроку дозволяє уникнути пасивності всіх учнів класу, допомагає їм краще засвоїти новий навчальний матеріал.

Регламент уроку-семінару

1-й етап. Доповідач № 1 виступає з повідомленням, що розкриває перше питання семінару.

2-й етап. Рецензент № 1 робить рецензію відповіді Доповідача № 1 і доповнює її, якщо це потрібно.

3-й етап. Секретар № 1 складає табличку математичних понять на основі цих виступів.

4-й етап. Журналіст № 1 на основі виступів своїх попередників придумує перше запитання і ставить його для всіх учнів класу. Все знову повторюється до тих пір, доки не вичерпаються питання плану семінарського заняття.

5-й етап. Підсумок уроку. Оцінювання учнів. Домашнє завдання.

Урок-суд

Ця форма співпраці використовується для вивчення протилежних поглядів у формі справжнього суду.

Завдання уроку-суду

· Розвивати вміння аналізувати й узагальнювати математичніпоняття з інтересами дітей.

· Вести пошукову роботу відповідно до своїх захоплень.

· Виробляти вміння відстоювати свою точку зору, поважаючи думку опонента.

Основні принципи організації уроку-суду

· Поділ класу на ролі за побажаннями самих учнів (судця, секретар суду, адвокат, прокурор).

· Обов'язкове «переобладнання» класу на судову залу; перевдягання учнів згідно з обраною роллю.

· Наявність двох сторін - обвинувачення та захисту.

· Включення в роботу всього класу через поставлені завдання.

Регламент уроку-суду з математики

· Вступне слово вчителя.

· Актуалізація опорних знань (бесіда).

· Засвоєння нових знань (рольова гра-суд).

· Закріплення вивченого (виконання завдань, поставлених учителем).

· Підсумок уроку (вирок суду). Домашнє завдання.

Така форма уроку сприяє активності всіх учнів класу, різноаспектному вивченню математики. Дуже важливо в процесі проведення такого уроку не допустити однобічної, звинувачувальної версії.

А щоб урок не перетворився на банальну виставу, де учні просто відбувають свій номер, необхідно поставити завдання, які учні повинні виконати до кінця уроку.

Урок-дискусія

Сьогодні набувають популярності дискусійні форми занять, які сприяють засвоєнню знань, удосконалюють навички спілкування, навчають переконливо й точно висловлювати свою думку. Дискусія має багато різновидів, а саме - дебати, диспут та власне дискусія.

Ми зупинимось на диспуті. Це обговорення спільного питання, проблеми з метою правильного розв'язання. Диспут виникає внаслідок спілкування вчителя й учнів, один з одним, у процесі розв'язання проблемної ситуації.

Механізм виникнення дискусії (диспуту)

Проблемна ситуація, що характеризує психологічний стан учнів, поряд з інтелектуальними труднощами супроводжується підвищенням пізнавальної активності й бажанням розібратися у проблемі. Будь-яка дискусія (диспут) включає три компоненти:

· Пізнавальний включає знання про предмет, що викликає суперечку і проблемну ситуацію, яка виникла.

· Операційно-комунікативний означає вміння вести суперечку, відстоювати свою точку зору, володіти способами здійснення логічної операції.

· Емоційно-оціночний включає емоційні переживання, потреби, цінності, відносини, мотиви, оцінки.

Основні принципи організації уроку-диспуту

· Клас наперед поділено на групи (стверджувальна та заперечувальна сторони, може бути й нейтральна сторона, але обов'язково слід обґрунтувати таку позицію).

· Команди-опоненти проводять між собою дискусію.

· Після кожного уроку-диспуту команди змінюють свого лідера (капітана), щоб кожний учасник набув досвіду лідерства.

· Кожен учасник команди обов'язково бере участь в уроці-диспуті, відстоюючи позицію своєї команди, для решти учнів, що не потрапили до жодної з команд, учитель ставить завдання, яке вони розв'язують протягом уроку.

Основні правила уроку-диспуту

· Теза уроку-диспуту визначається вчителем наперед і залежить від теми, що вивчається за програмою.

· Усі учні повинні записати тезу і самостійно або за допомогою вчителя підготуватися до уроку. Підготовка проходить згідно з поділом учнів на групи.

· Під час підготовки до уроку вчитель повинен дати учням список рекомендованої літератури, а якщо учням важко її знайти, то зробити ксерокопії головних фрагментів, розділів чи статей.

· Під час проведення такого уроку необхідно виробити його регламент, адже це дозволить виступати всім учням класу.

· Обов'язково оформити у вигляді таблиці чи індивідуальних карток пам'ятку «Як вести дискусію (диспут)».

· Регламент уроку-диспуту (див. Рисунок2.2)

Рисунок 2.2 - Основні етапи уроку-диспуту

Підготовча частина		Основна частина		Заключна частина
· Уточнити і записати на дошці тезу уроку-диспуту. · Визначити групи, які братимуть участь у диспуті, та розподілити стверджувальну і заперечувальну сторони. · Визначити групу інформаційної підтримки стверджувальної сторони. · Визначити групу інформаційної підтримки заперечувальної сторони. · Визначити серед решти учнів групи, що будуть записувати аргументи і контраргументи перших двох груп, тобто виконуватимуть завдання		· Надати слово «захисникові» стверджувальної стррони. · Надати слово всім учасникам групи підтримки стверджувальної сторони. · Надати слово «захисникові» заперсчувальної сторони. · Надати слово всім учасникам інформаційної підтримки заперечу вальної сторони. · Завершальний (підсумковий) диспут «захисників» з метою з'ясування фактів, аргументів, доведень, позицій. · Використання під час виступів унаочнень, таблиць, схем, стіннівок є обов'язковим		· Надати слово учням, що записували стверджувальні аргументи. · Надати слово учням, що записували заперечувальні аргументи. · Надати слово учням, що бажають висловитись з приводу диспуту. · Виробити аргументи і контраргументи шляхом спільного обговорення (метод «Мозковий штурм»). · Зробити підсумок уроку. · Виставити оцінки. · Обов'язково дати домашнє завдання

Пам'ятка «Як вести дискусію (диспут)»

· Сперечатися по суті: головне в дискусії - аргументи, факти, логіка і доказовість.

· Уникати реплік, що принижують людську гідність, поважати думку опонента, прагнути зрозуміти його раніше, ніж критикувати, виявляти стриманість.

· У суперечці не допускати підвищення голосу.

· Чітко формулювати власну думку.

· Прагнути встановити істину, а не демонструвати власне красномовство.

· Виявляти скромність і самокритичність, вміння з гідністю визнавати недостатність своєї аргументації.

· Все це дає змогу не тільки запам'ятати навчальний матеріал, але й зробити ґрунтовний аналіз цього матеріалу, що, зрештою, формує глибокі знання учнів.

Урок-прес-конференція

Уроки-прес-конференції розвивають активність, пошукові здібності, вміння розкривати суть певної проблеми, стисло і коротко висвітлювати її, конкретно відповідати на поставлені питання. Вони вчать самостійно здобувати знання.

Основні принципи організації уроку прес-конференції

· Заздалегідь оголошується тема, день і час проведення конференції.

· Розподіл ролей за бажанням (журналісти, фахівці з конкретних питань (математики, експерти тощо); оформлення класу.

· Випереджальні завдання обов'язкові для всіх учнів класу.

Основні правила проведення уроку прес-конференції

· Тема такого уроку визначається вчителем згідно зі шкільною програмою, як правило, в більшості випадків перевага надається великим за обсягом темам.

· Урок починається зі вступного слова вчителя, де він висвітлює обстановку, що стосується теми, оголошує її мету і проблему, над якою працюватимуть школярі, а також епіграф уроку.

· Вчитель представляє учасників конференції.

· Для кращого засвоєння даної теми можна організувати рольову гру. Це сприяє активізації всього класу і виключає пасивне відбуття своєї ролі на уроці.

Схематично проведення такого уроку можна показати так (див. Рисунок2.3).

Рисунок 2.3 - Основні етапи уроку-конференції

Вступне слово вчителя (актуалізація процесу навчання)
Прес-конференція
(засвоєння нових знань)
Рольова гра «Діяльність інформаційного агентства»
(закріплення вивченого)
Підсумки уроку.
Домашнє завдання

Така форма уроку поєднує одночасно дві гри - прес-конференцію та «Діяльність інформаційного агента», що сприяє активності всіх учнів класу, створює атмосферу розкутості, дає учням можливість відчути себе учасником конференції.

Урок-теле-, радіопередача

Цікавою формою під час проведення нестандартних уроків є теле- і радіопередачі, що відтворюють відомі популярні телевізійні програми («Еврика», «Поле чудес» тощо). Такі уроки сприяють формуванню в учнів уміння аналізувати й узагальнювати математичний матеріал за нестандартних умов, дозволяють їм уявити себе «відомими людьми», дають уявлення про професію журналіста, телеведучого тощо.

Основні принципи організації уроку-теле-, радіопередачі

· Розподіл ролей за бажанням (ведучі програми, журналісти тощо).

· Оформлення класу (телестудії, радіостанції); виготовлення емблеми, прикріплення мікрофонів, розташування парт та стільців так, як у справжній програмі.

· Випереджальні завдання учням класу, а також перевдягання учнів згідно з ролями.

Основні правила проведення уроку-телепередачі (радіопередачі)

· Урок проходить за сценарієм (без змін) відомих теле- і радіопередач.

· Під час розповідей «гостей» учні класу не просто їх слухають, а виконують завдання, поставлені вчителем, що дозволяє активізувати клас та уникнути їхньої пасивності.

Схематично проведення такого уроку можна зобразити так (див. Рисунок2.4).

Рисунок 2.4 - Основні етани уроку-передачі

Підготовча частина		Основна частина		Заключна частина
· Повідомлення теми, мети уроку (за два тижні до уроку). · Розподіл ролей, випереджувальні завдання. · Підбір літератури, джерел інформації. · * Оформлення класу, підбір костюмів		· Урок розпочинають словами ведучого (вчителя). · Надання слова першому гостю. · Надання слова другому гостю. · Надання слова третьому гостю. · Надання слова четвертому гостю. · У перерві між паузамизвучать фрагменти висловів відомих математиків		· Виконання завдання до першого виступу. · Виконання завдання до другого виступу. · Виконання завдання до третього виступу. · Виконання завдання до четвертого виступу. · Підсумок уроку. · Домашнє завдання

Урок-екскурсія

Уроки-екскурсії розвивають уміння сприймати та аналізувати твори образотворчого мистецтва, архітектури, скульптури. Це означає, що найкраще до такої форми проведення уроків підходять теми з геометрії, де вивчають симетрію, геометричні тіла та ін.. (див. Рисунок 2.5)

Рисунок 2.5 - Основні етапи уроку екскурсії

		Актуалізація опорних знань
Екскурсовод № 1 (розповідь про архітектуру користуючись стендом-стіннівкою)		Екскурсовод № 2 (розповідь про живопис користуючись стендом-стіннівкою)		Екскурсовод № 3 (розповідь про історію математики як науки)		Екскурсовод № 4 (розповідь про мистецтвоскульптуру)		Екскурсовод № 5 (розповідь про досягнення математики як науки)
Дослідник № 1 (доповнює відповідь екскурсовода)		Дослідник № 2 (доповнює відповідь)		Дослідник № 3 (доповнює відповідь)		Дослідник № 4 (доповнює екскурсовода)		Дослідник № 5(доповнює екскурсовода)
Репортер № 1 (складає табличку; це також роблять усі учні класу)		Репортер № 1 (складає аналогічну табличку; це також робить решта учнів)		Репортер № 1 (складає табличку; це також робить решта учнів)		Репортер № 1 (складає табличку; . це також роблять усі учні класу)		Репортер № 1 (складає табличку; цс також робить решта учнів)
		Підсумки уроку. Домашнє завдання: творче завдання

Основні принципи організації уроку-екскурсії

· Поділ класу на групи (екскурсоводи, репортери, дослідники, енциклопедисти).

· Оформлення класу.

· Підбір літератури, джерел, фотоілюстрацій, виготовлення стендів-стіннівок.[31]

Один із головних шляхів, який допомагає навчити учнів мислити, є інтелектуальні ігри науроках математики. Підчас проведення дидактичних ігор розвивається уява й фантазія, створюється атмосфера змагання, навіть пасивні учні активізуються, бо й на них лягає відповідальність за успіх команди. Крім того, і така форма роботи формує характер, волю, інтелект, прищеплює любов до вивчення предмета. Найкраще застосувати ігри підчас проведення підсумкових та повторювально-узагальнюючих уроків у 5-7 класах.

Урок-брейн-ринг

Урок-брейн-ринг дозволяє учням відчути себе ерудитом, частиною команди, згуртовує колектив.

«Брейн-ринг» - відома телевізійна гра, де стартом є цікаве запитання, а фінішем - відповідь. Необхідно швидко зреагувати, адже час для прийняття рішення обмежений.[54]

Основні принципи організації уроку-брейн-рингу

· Наявність спеціально обладнаних ігрових столів.

· Поділ класу на команди (шість осіб).

· Повідомлення теми чи розділу, які необхідно повторити, адже питання для гри будуть саме з цих.

· Підбір додаткових джерел та літератури, яку необхідно проглянути і вивчити. (Для капітанів команд)

Основні правила проведення уроку-брейн-рингу

· Вступне слово вчителя. (Оголошення теми, мети)

· Повторення вивченого матеріалу (брейн-ринг) - змагаються по дві команди по черзі, поки не зіграють тричі; гра триває до 5 балів.

· Конкурс капітанів, де пропонуються питання підвищеної складності (IV рівень оцінювання знань).

· Підсумок уроку робиться у вигляді проблемного запитання до теми.

Правила гри «Брейн-ринг»

· Ведучий ставить запитання і виголошує «час», після чого команди мають право натискати кнопки на столах і відповідати.

· На обговорення одного питання дається одна хвилина.

· Відповідь повинна бути повною, точною, впевненою.

· Якщо одна з команд дала неправильну відповідь, тоді друга команда отримує право на відповідь та 20 секунд на обговорення.

· У рамках гри відбувається конкурс капітанів, де пропонуються запитання підвищеної складності.

· Якщо одна з команд натисне на кнопку раніше, ніж ведучий скаже слово «час», то вона позбавляється права відповіді на це запитання.

Урок-репортаж

Урок-репортаж удосконалює вміння аналізувати та систематизувати матеріал, сприяє набуттю учнями навичок самостійного отримання знань. Це нова форма проведення нетрадиційних уроків (див.Рисунок 2.6).

Рисунок 2.6 - Основні етапи уроку-репортажу

Актуалізація опорних знань (виступ вчителя, ознайомлення з переліком питань уроку, поділ класу ще на чотири групи)
Репортер № 1 дає відповідь на 1-е запитання, оформивши його у вигляді таблички, і роздає її кожному учневі (ксерокс), а учні розв'язують завдання.		Репортер № 2 дає відповідь на 2-е запитання, а учні класу поділені на чотири групи, кожна з яких, прослухавши відповідь, працює над завданням, поставленим учителем		Репортер № 3 дає відповідь на 3-є запитання, а учні класу поділені на чотири групи, кожна з яких повинна виконати поставлені вчителем завдання, як правило, не великі за обсягом		Репортер № 4 дає відповідь на 4-е запитання, а учні знову працюють у групах над завданнями, що запропоновані вчителем
Доповнення репортера № 1,статиста № 1, аналітика № 1»		Доповнення репортера № 2, аналітика № 3		Доповнення репортера № 3: виступи статиста № 2, аналітика № 2		Доповнення репортера № 4, статиста № 3, аналітика № 4
Підсумки уроку (метод «Мікрофон»), Домашнє завдання

Завдання уроку-репортажу

· Пошук нових джерел інформації до теми, що вивчається.

· Уміння в скороченому варіанті записати почуту інформацію.

· Навчити учнів застосовувати знання, здобуті на практиці, для аналізу різних процесів.

Основні принципи організації уроку-репортажу

· Поділ класу на «репортерів», «статистів», «аналітиків».

· Повідомлення теми, мети, завдань майбутнього уроку.

· Літературу, джерела надає сам учитель, а учні вибирають найважливіше з цієї літератури.

Основні правила проведення репортажу можна побачити на рисунку 2.3.5.[37]

РОЗДІЛ 3.

ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА РОБОТА ПО ВИВЧЕННЮЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ ТИПІВ УРОКІВ ПІД ЧАС ПРАКТИКИ

3.1 Аналіз проведення нестандартних типів уроків вчителями Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №44

Дослідно-експериментальна робота проходила в Херсонської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №44. Опитування вчителів здійснювалось за допомогою анкети (див. Додаток А). Анкетування проводилось серед вчителів середніх класів - це вісім вчителів: вчителі фізики та математики, біології, інформатики, української мови та літератури.

В ході аналізу зібраних анкет виявилось, що всі вчителі розрізняють поняття «нестандартний урок» і «позакласний захід», серед них 75% мають правильне уявлення про нестандартний урок. Щодо ставлення вчителів до проведення нестандартних уроків в процесі навчання, то 87,5% з них позитивно відносяться до цього прийому роботи, а 12,5% активно використовують нестандартні уроки в своїй роботі, і всі вони вважають, що використання нестандартних уроків позитивно впливає на ефективність навчально-виховного процесу.

Пропорції використання нестандартних уроків серед простих традиційних уроків у своїй практиці серед анкетованих вчителів виявилось (див. Рисунок 3.1):

6% - використовують нестандартні уроки 2-3 рази на тиждень;

28% - один раз на тиждень, і то не завжди, в залежності від свят і можливості вчителя;

66% - опитуваних вчителів використовують нестандартні уроки в своїй практиці 1-2 рази на півроку.

Знання з кількості нестандартних уроків дали такі результати (див. Рисунок 3.2):

14% - до 5 типів нестандартних уроків;

75% - до 10 типів нестандартних уроків;

11% - до 15 типів нестандартних уроків.

У своїй практиці використовують:

75% - по 3-5 типів нестандартних уроків (в основному - уроки-казки, уроки-подорожі, ігри, змагання);

25% - до 7 типів нестандартних уроків (зазначені вище та уроки-диспути, конференції, лекції, круглі столи).

На думку вчителів, для покращення рівня підготовки майбутніх вчителів у вищих навчальних закладах щодо майстерного використання дидактичних технологій у практиці основної школи потрібно:

- більше залучати студентів до пошуку методичних рекомендацій;

- збільшити кількість теоретико-методичних занять;

- приділяти увагу методикам проведення нестандартних уроків і збільшити кількість практичних занять;

- детальніше вивчати методики вчителів-новаторів.

Стимулювати таку діяльність вчителів безпосередньо у школі: всіма видами заохочень, матеріальним забезпеченням, методичними рекомендаціями щодо проведення нестандартних уроків, комп'ютеризацією і сучасними технічними засобами навчання.

3.2 Аналіз проведеного експерименту щодо ефективності нестандартних типів уроків

Експеримент по ефективності нестандартних уроків в основній школі проводився в Херсонській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №44в 7-б класі, де навчається 29 учнів.

Нами був розроблений цикл нестандартних уроків з алгебри на тему: «Лінійні рівняння з однією змінною» (див. Додаток Б), згідно з програмою він включає дев'ять уроків.

Ефективність нестандартних уроків оцінювалась по таким критеріям: ступінь засвоєння матеріалу, активність і увага учнів, а також державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки учнів з цієї теми :

Розпізнає лінійне рівняння серед даних рівнянь.

Наводить приклади лінійних рівнянь.

Характеризує етапи розв'язування задачі за допомогою рівняння.

Розв'язує: лінійні рівняння з однією змінною і рівняння, що зводяться до них; текстові задачі за допомогою лінійних рівнянь з однією змінною.(контрольна робота)

Робота проводилась в три частини:

І частина - констатуюча. Оцінка знань і активність учнів на початку практики (перший день спостереження).

ІІ частина - початок експериментальної роботи. Оцінка, перевірка знань і активність учнів через два тижні роботи з ними при активному застосуванні нестандартних уроків.

ІІІ частина - заключна. На цьому етапі була проведена контрольна робота.

При проходженні переддипломної практики ми проводили нестандартні уроки з алгебри в 7-в класі на тему: «Лінійні рівняння з однією змінною».

Активність учнів.

До використання нестандартних уроків в навчально-виховному процесі (перший день практики - спостереження за роботою вчителя) маємо такі результати з активності учнів сьомого класу на уроках математики: (див. Додаток В).

високий ступінь - (4-5 рази) 10%;

середній ступінь - (2-3 рази) 24%;

низький ступінь - (0-1 раз) 66%.

Це перша частина експериментальної роботи див. рисунок 3.3. Спостереження фіксувалось шляхом відмітки знаком „+” за кожну підняту руку (див. Додаток В).

Через два тижні знову проводимо аналогічну роботу (друга частина експерименту - див. Додаток Г), результати якої показано на рисунку 3.4

високий ступінь - (4-5 рази) 10%;

середній ступінь - (2-3 рази) 38%;

низький ступінь - (0-1 раз) 52%.

Результатом третьої частини експериментальної роботи, яка в свою чергу була проведена шляхом відмітки знаком ”+” за кожну підняту руку чи правильну відповідь (див. Додаток Д), отримали такі результати див. рисунок 3.5

високий ступінь - (4-5 рази) 21%;

середній ступінь - (2-3 рази) 27%;

низький ступінь - (0-1 раз) 52%.

В кінці практики робимо висновок і складаємо графік активності учнів при використанні нестандартних уроків на практиці див. рисунок 3.6

Аналізуючи отриманий графік, можна зробити висновок:

- високий ступінь активності учнів за час практики на уроці математики з 10% підвищився до 21%;

- середній ступінь активності учнів за час практики з 24% підвищився до 38%, а потім активність зменшилась до 27%. Це можна пояснити тим, що діти втомилися, бо це для них незвичне;

- низький ступінь активності був 66% , а став52%.

Таким чином експериментальна робота переконала у тому, що розумне використання системи нетрадиційних уроків призводить до підвищення активності роботи учнів на уроці - відсоток високого ступеня активності збільшився, а низький зменшився. Але не слід використовувати нестандартні уроки щоденно, так як активність учнів може знизитися через втоми до незвичності.

Успішність учнів у навчанні.

Для перевірки ступеня засвоєння навчального матеріалу проводилися самостійні роботи та контрольна робота. Такі контрольні роботи проводились два рази: через два тижні навчання і на кінець практики.

В перший день практики був проведений аналіз журналу для складання цілісної картини знань учнів 7-б класу з математики (І частина експериментальної роботи). Наступним кроком стало активне використання нестандартних уроки на протязі двох тижнів. Після цього було проведено самостійну роботу (ІІ частина експериментальної роботи) (див. Додаток Б. Урок 4). Після цієї контрольної роботи нестандартні уроки викладалися в такому ж темпі. В кінці практики знову була проведена контрольна робота (див. Додаток Б. Урок 8) (ІІІ частина експериментальної роботи).

Ми співставили початкові данні успішності з журналу, самостійну і контрольну роботи, склали таблицю див. Додаток Е, і по ній побудували діаграму успішності учнів на цих трьох етапах, яка зображена на рисунку 3.7

З цієї діаграми ми можемо дізнатися скільки відсотків учнів припадає на кожен навчальний рівень на кожному з етапів. На першому етапі на початковий рівень припадає 14% всіх учнів, на середній рівень - 41%, на достатній рівень - 35% і на високий рівень - 10% (Рисунок 3.8)

На другому етапі на початковий рівень припадає 3% всіх учнів, на середній рівень - 31%, на достатній рівень - 38% і на високий рівень - 28%. (Рисунок 3.9)

Порівнявши ці дві діаграми бачимо, що початковий і середній рівні разом знизилися на 21% (початковий - 11%, середній - 10%), а достатній і високий рівні збільшився на 21% (достатній - 3%, високий - 18%). Це зумовлено тим, що в навчально-виховному процесі почали використовувати нестандартні типи уроків, які підвищили успішність дітей на уроці.

На третьому етапі на початковий рівень припадає 0% всіх учнів, на середній рівень - 45%, на достатній рівень - 34% і на високий рівень - 21%. (Рисунок 3.10)

Ця діаграма говорить про те, що завдяки нестандартним урокам нам вдалося в 7-б класі викласти тему «Лінійні рівняння з однією змінною» на досить високому рівні. Але на третьому етапі піднявся відсоток учнів, які отримали 4-6 балів. Це пояснюється тим, що діти втомилися, тому використання нестандартних уроків повинне використовуватися в міру фізичної і психологічної спроможності учнів.

Знайшовши середню оцінку 7-б класу на цих трьох етапах див. Рисунок 3.11ми можемо побачити, що найвища успішність учнів була отримананами на другому етапі.

Це ще раз підтверджує гіпотезу про те, що розумно обмірковане використання системи нестандартних уроків підвищує рівень активності та засвоєння знань, умінь і навичок.

Для більш детального дослідження ефективності нестандартних уроків ми порівняли два класи: 7-б в якому дана тема читалася нестандартно і 7-в де всі уроки давалися традиційно. Порівняння проводилося за критерієм Стьюдента «Порівняння двох малих груп з попарно незалежними варіантами». Класи за кількістю учнів і рівнем знань були підібрані практично однакові.

В якості початкової (нулевої) гіпотези було обрано твердження: «Нестандартне навчання учнів дозволяє отримати однакові результати, що й при традиційному навчанні». В якості альтернативної гіпотези було висунуто твердження: «Успішність учнів, інтерес до навчання математики, підвищується завдяки використанню нестандартної форми навчання».

Порівняння двох малих груп з попарно незалежними варіантами відбувалося за формулою:



- кількість учнів в 7-б класі;

- кількість учнів в 7-в класі;

- середнє арифметичне 7-б класу;

- середнє арифметичне 7-в класу;

- Оцінки отримані учнями 7-б класу;

- Оцінки отримані учнями 7-в класу;

- критерій Стьюдента, за знайденим значенням якого визначаютьймовірність відмінності груп;

k - число степенів свободи.

,

№	Вибірки	Відхилення від середнього	Квадрати відхилень
	Оцінки отримані учнями 7-б класу,	Оцінки отримані учнями 7-в класу,
1	7	4	-0,241	-1,778	0,058	3,160
2	4	4	-3,241	-1,778	10,507	3,160
3	6	6	-1,241	0,222	1,541	0,049
4	10	5	2,759	-0,778	7,610	0,605
5	5	5	-2,241	-0,778	5,024	0,605
6	9	9	1,759	3,222	3,093	10,383
7	10	8	2,759	2,222	7,610	4,938
8	7	5	-0,241	-0,778	0,058	0,605
9	9	4	1,759	-1,778	3,093	3,160
10	5	4	-2,241	-1,778	5,024	3,160
11	5	7	-2,241	1,222	5,024	1,494
12	6	9	-1,241	3,222	1,541	10,383
13	8	5	0,759	-0,778	0,576	0,605
14	5	6	-2,241	0,222	5,024	0,049
15	12	4	4,759	-1,778	22,644	3,160
16	6	6	-1,241	0,222	1,541	0,049
17	8	6	0,759	0,222	0,576	0,049
18	4	7	-3,241	1,222	10,507	1,494
19	8	5	0,759	-0,778	0,576	0,605
20	9	8	1,759	2,222	3,093	4,938
21	10	7	2,759	1,222	7,610	1,494
22	6	5	-1,241	-0,778	1,541	0,605
23	10	6	2,759	0,222	7,610	0,049
24	4	5	-3,241	-0,778	10,507	0,605
25	10	4	2,759	-1,778	7,610	3,160
26	5	7	-2,241	1,222	5,024	1,494
27	9	5	1,759	-0,778	3,093	0,605
28	8	-	0,759	-	0,576	3,160
29	5	-	-2,241	-	5,024	3,160
Суми:	210	156	-	-
Середнє:			-	-	-	-

Знаходимо значення :

Число степенів свободи

Будуємо вісь значущості:

На рисунку 3.12 ми бачимо, що потрапляє в зону значущості, а це свідчить про те, що наша альтернативна гіпотеза підтверджується.