Сучасні тенденції формування маркетингових стратегій та їх ролі у процесі стратегічного планування виробництва фірми

Підвищити рівень обслуговування покупців шляхом надання додаткових послуг, які пов'язані з реалізацією товарів а також їх експлуатацією. Запропонувати на підприємстві такі додаткові види послуг як безкоштовні пакети, різноманітні дегустації, акції за допомогою товаропостачальників, що в свою чергу для "ДІОНИС" приваблює споживачів, а для постачальників допомагає рекламувати свою продукцію.

Здійснити пошук нових товаропостачальників, які забезпечують поставку товарів на більш вигідних для підприємства умовах і забезпечить більшу повноту асортименту. Потрібно шукати таких оптових постачальників які б змогли доставляти товари різноманітного асортименту. За допомогою цих оптових організацій підприємство зможе зменшувати витрати за допомогою скидок, як постійному і оптовому покупцеві.

Провести дослідження рівня цін підприємств-конкурентів і на основі отриманих даних здійснювати ефективну цінову політику.

Для врахування інтересів підприємства слід підвищити питому вагу тих груп товарів які забезпечують найбільшу прибутковість. До таких груп товарів відносяться: лікеро-горілчані вироби.14%, повинні займати у плановому періоді 17%, морозиво займає 6,2%, а повинно займати 6,8%

Розробити рекламні заходи та здійснити інформаційну діяльність(особливо слід приділити увагу рекламі на транспорті, маршрути якого проходять по району обслуговування даного підприємства), які забезпечать підвищення товарообороту.

Перерозподіл площі торговельного залу між іншими групами товарів (більше приділяти увагу продовольчим товарним групам,так як вони являються більш прибутковими чим непродовольчі групи товарів)

Використання більш прогресивних методів продажу товарів. Продовольчий відділ працює методом самообслуговування, що в кінцевому результаті призводить до збільшення товарообороту за цією групою товарів і має найбільшу частку в товарообороту 59%, а непродовольчі товарні групи продають через прилавок і мають меншу частку в товарообороті 41%. Потрібно перейти на самообслуговування і по непродовольчим товарам.

Доцільність використання всіх вище перелічених організаційно-економічних умов досягнення обсягу та структури товарообороту, що заплановані є очевидною передумовою, для досягнення підприємством запланованих результатів.

Розрахуємо ефективність запропонованих заходів шляхом порівняння прибутку, отриманого від їх впровадження та витрат, необхідних для цього, методом чистого дисконтованого прибутку (NPV). Розрахунок проведемо на наступні 5 років по формулі 3.1.

(3.1)

де m - число років, на протязі яких здійснювалися інвестиції в проект;

n - число років, на протязі яких надходять результати від проекту;

r - коефіцієнт дисконтування (0,25);

t - рік проекту

CF - вхідний грошовий потік у період t;

К - величина грошових вкладень.

б =1/(1+r)t, (3.2)

де r - коефіцієнт дисконтування (0,25);

t - рік проекту.

Розрахунки по проекту зведемо до таблиць 3.4-3.6

Таблиця 3.4 - Витрати на впровадження запропонованих заходів, грн.

Стаття витрат	1 рік	2 рік	3 рік	4 рік	5 рік	Разом
Створення відділу маркетингу	6000	-	-	-	-	6000
Зарплата маркетолога	21600	21600	21600	21600	21600	108000
Реклама підприємства	7 000	5 000	3 000	-	-	15 000
Разом	34600	26600	24600	21600	21600	129000
б	1	0,8	0,64	0,51	0,4	-
З урахуванням коефіцієнту дисконтування	34600	21280	15744	11016	8640	91280
З наростаючим підсумком	34600	55880	71624	82640	91280	-

Розрахунок дисконтованих грошових вкладень представлено в таблиці 3.5

Таблиця 3.5 - Дисконтований приріст грошових притоків, грн.

Показник	1 рік	2 рік	3 рік	4 рік	5 рік	Разом
Збільшення прибутку в результаті проведеної роботи	31000	36000	38200	34400	36800	176400
б	1	0,8	0,64	0,51	0,4	-
З урахуванням коефіцієнту дисконтування	31000	28800	24448	17544	14720	116512
З наростаючим підсумком	31000	59800	84248	101792	116512	-

Економічний результат нововведень представлено в таблиці 3.6.

Таблиця 3.6 - Економічний результат нововведень, грн.

Показник	1 рік	2 рік	3 рік	4 рік	5 рік
Вкладення	31000	59800	84248	101792	116512
Витрати	-34600	-55880	-71624	-82640	-91280
Різниця вкладень та витрат	-3600	3920	12624	19152	25232
Разом з наростаючим підсумком	-3600	320	12944	32096	57328

Також для економічної оцінки прибутковості капіталовкладень скористуємося показником строку окупності:

Де К - капітальні вкладення;

П - прибуток.

Тоді:

Отриманий результат свідчить про те, що капітальні вкладення в реорганізацію організаційної структури підприємства окупляться протягом 1,27 року і це цілком сприятливий результат.

Таким чином з проведених розрахунків видно, що витрати на запропоновані заходи окупляться у другому році, а через 5 років розмір прибутку буде складати 57328 грн.

Велику кількість переваг забезпечує стратегія диверсифікації асортименту товару та послуг. Найбільш пріоритетними напрямками диверсифікації для торгівельного підприємства "ДІОНИС" є: розширення товарного асортименту по групі бакалія шляхом укладання угод з новими перспективними постачальниками; розгладжування асортиментної структури прохолоджувальних напоїв шляхом поповнення списку постачальників даної продукції, удосконалення складу пропозиції по групі кондитерських виробів, особливо щодо шоколаду та перепічки; приведення пропозиції по групі молочних товарів у відповідність до новітніх тенденцій на ринку; позиціювання в асортименті соєвих продуктів, розширення асортименту за рахунок пропозиції сухих кормів для домашніх тварин.

3.3 Формування та оцінка ефективності маркетингової стратегії підприємства

Розробка маркетингової конкурентної стратегії підприємства за М. Портером. В процесі маркетингових досліджень проведення розрахунків за оцінкою конкурентоспроможності продукції має на своїй меті виявлення конкурентних переваг і уразливих позицій підприємства. Завдання полягає в тому, щоб утримати і розвинути свої конкурентні переваги.

Для цього формується ділова (конкурентна) стратегія підприємства по кожній стратегічній одиниці бізнесу. Для вирішення цього завдання може бути використана модель конкурентної стратегії М. Портера.

Для пошуку і реалізації стратегічного позиціювання дана модель передбачає комбінацію з трьох наступних критеріїв:

- перевага по витратах;

- товарна диференціація;

- концентрація на ринках.

В результаті виокремлюють п'ять основних конкурентних стратегій.

Розглянемо особливості цих стратегій:

- стратегія лідерства по витратах припускає зниження повних витрат виробництва товару або послуги, що привертає велику кількість покупців;

- стратегія широкої диференціації направлена на додання товарам підприємства специфічних характеристик, що відрізняються їх від продукції фірм-конкурентів, що привертає велику кількість покупців;

- стратегія оптимальних витрат орієнтована на надання покупцям більшої цінності за ті ж гроші за рахунок поєднання низьких витрат і широкої диференціації продукції, що є складним завданням і тому є нестійкою і перехідною стратегією;

- сфокусована стратегія низьких витрат ґрунтується на низьких витратах і орієнтована на вузький сегмент ринку, де фірма випереджає своїх конкурентів за рахунок нижчих витрат виробництва;

- сфокусована стратегія диференціації ґрунтується на диференціації продукції, що якнайповніше відповідає вимогам вузького сегменту ринку.

Виходячи з цих підходів, створюються конкурентні переваги, але кожна стратегія вимагає наявність необхідних економічних ресурсів, певних навиків і правильних управлінських дій керівників.

Для виявлення інтенсивності конкуренції на ринку ми скористалися моделлю п'яти сил конкуренції М. Портера. Характеристика дії окремих сил для "ДІОНИС"» наведена в таблиці 3.7.

Таблиця 3.7 - Характеристика окремих сил (за М. Портером) для "ДІОНИС"

№	Сила	Характеристика дії	Експертна оцінка за 5-ти бальною шкалою
1	Ризик входу потенційних конкурентів	Досить високий	3
2	Можливості "торгуватися" (знижувати ціни) покупців	Покупці мають обмежені можливості впливати на ціни	2
3	Загрози товарів, що заміщують основний асортимент	Досить високі	3
4	Можливості "торгуватися" (підвищувати ціни) постачальників	Досить високі	3
5	Конкуренція серед існуючих фірм-продавців	Досить висока	3
	Сукупна дія сил	Стабільне становище	3,0

Використання методу М. Портера показало, що в цілому становище "ДІОНИС" на ринку є стабільним. Разом з тим, присутні і деякі ризики, серед яких основними є можливість появи на ринку нових конкурентів та можливість підвищення цін постачальників.

Вибір стратегії розвитку організації. Стратегія підприємства - це упорядкована в часі система пріоритетних напрямків, форм, методів, засобів, правил, прийомів використання ресурсного, науково-технічного та виробничо-збутового потенціалу підприємства з метою економічно ефективного вирішення поставлених завдань і підтримки конкурентної переваги [11].

Фактори, що формують стратегію, можуть бути класифіковані на дві групи. Зовнішні:

стан економіки (рівень зайнятості, інфляції, оподаткування та рівень ділової активності, економічне зростання);

соціальні та політичні процеси, державне регулювання і громадянські права (інтереси охорони здоров'я, рівної оплати за рівну працю, вплив закриття підприємств на місцеве співтовариство і ін), природне середовище і ресурси, інфраструктура;

привабливість галузі та умови конкуренції (зростання ринків, технологічні зміни, поява нових продуктів, сили конкуренції, економіка доходів, витрат і прибутку для галузі, основні вимоги для конкурентного успіху);

особливі можливості і загрози для компанії.

Внутрішні:

сильні і слабкі сторони організації, її здатність до конкуренції;

персональні амбіції, філософія бізнесу і етичні переконання керуючих (суб'єктивні фактори, які можуть мати істотний вплив на організаційну стратегію);

вплив поділюваних цінностей і культури компанії на стратегію (політика, цінності, традиції, способи поведінки, які можуть істотно впливати на культуру організації).

Вихідним пунктом формування стратегії підприємства є, перш за все, усвідомлення його керівництвом неможливості зберегти і зміцнити позиції фірми, спираючись на традиційну політику. На розробку стратегії крім потенціалу організації впливає низка чинників, серед яких найважливішими є місія і цілі організації; стан ринку: конкурентні переваги; організаційна культура; продукція; компетентність вищого менеджменту та рівень його домагань.

Стратегія розвитку підприємства виробляється в ході реалізації процесу стратегічного планування, що проводиться на підприємстві, підсумком якого є попередній проект розвитку на перспективу. Він, як правило, включає вибір конкретних сфер ринку, на діяльність яких повинна бути орієнтована фірма; визначення джерела і типу використовуваних ресурсів; складання переліку технологій, планованих до користування; вибір способів, галузей і напрямків майбутньої діяльності, а також виду виробленого продукту. У сукупності це і є стратегія організації.

При розробці нової стратегії для підприємства характерні наступні цілі:

Більш високе й надійне положення на ринку.

Розширення асортименту продукції та підвищення якості продукції.

Збільшення частки ринку.

Поліпшення репутації підприємства серед клієнтів.

Забезпечення якісної реклами.

Використання наявного досвіду, навичок і технологічних розробок у випуску нової продукції.

Вихід на ринок іноземних конкурентів з більш низькими витратами.

Забезпечення якісної збутової мережі.

Максимально задовольнити смаки і потреби покупців.

Стосовно "ДІОНИС" місія сформульована таким чином: "Ми створюємо комфортні умови для придбання якісних товарів". На основі SWOT-аналізу, проведеного для аналізованої організації, стратегічними цілями можуть бути наступні:

зберегти лідируючі позиції на ринку продовольчого ритейла регіону;

як можна більш раціонально використовувати наявні ресурси, щоб максимально знизити вплив економічної кризи на діяльність організації;

підвищити рівень якості пропонованих послуг, що надаються до вищих світових стандартів;

створити ідеальні умови для придбання товарів покупцями;

постійно працювати над впровадженням нових, більш ефективних технологій;

досягти показників, що характеризують ефективність виробництва на вищому рівні;

захистити вже наявних і потенційних клієнтів від товарів-замінників і в цілому від виробів, пропонованих фірмами-конкурентами.

У зв'язку з цим керівництво "ДІОНИС" повинне будувати свою діяльність, керуючись такими принципами:

постійно підвищувати престиж, репутацію і конкурентоспроможність підприємства, як на ринках збуту продукції, так і на ринку реклами;

стежити за найменшими змінами кон'юнктури ринку і враховувати їх у плануванні своєї діяльності;

брати до уваги будь-які зміни в законодавстві;

вважати головним завданням керівництва і кожного співробітника виконання вимог і побажань споживача;

удосконалювати технологічні процеси шляхом впровадження науково-технічних рішень, технічного переозброєння, освоєння ресурсо- та енергозберігаючих технологій;

підвищувати ефективність управління виробництвом на основі аналізу результативності та ефективності існуючих бізнес-процесів;

підвищувати корпоративну культуру підприємства, ґрунтуючись на відкритості, довірі та співпраці.

Масштабність виробництва і гостра конкуренція на ринку продовольчого роздробу, особливо в складних економічних умовах, потребує розробки продуманої політики розвитку підприємства, розрахованої на тривалу перспективу.

Характерними рисами маркетингової стратегії як плану дій, що вказують на її відмінність від інших стратегій, наприклад, генеральної стратегії підприємства або стратегії менеджменту персоналу (табл. 3.8), є:

мета формування стратегії (маркетингова мета);

характер дій, які заплановано реалізувати (дії, що стосуються комплексу маркетингу підприємства);

підпорядкованість стратегії (маркетингова стратегія є похідною від генеральної стратегії підприємства і повністю узгоджена з її положеннями);

особливості формування і реалізації цієї стратегії;

особливості оцінювання ефективності цієї стратегії (передбачає вибір і аналіз відповідних критеріїв, що дають змогу оцінити ефект від впровадження стратегії та пов'язані з цим витрати).

Спільні риси проаналізованих типів стратегій полягають у тому, що вони:

Таблиця 3.8 - Порівняння маркетингової стратегії з генеральною стратегією підприємства і стратегією менеджменту персоналу

Відмінні риси	Маркетингова стратегія	Генеральна стратегія	Стратегія менеджменту персоналу
Мета	Ефективне задоволення потреб споживачів	Ефективна діяльність підприємства	Ефективна діяльність працівників
Завдання	Розроблення і просування продукції, формування цінової політики, організація комунікацій зі споживачами	Збільшення прибутковості, оптимальний розподіл ресурсів, підвищення конкурентоздат-ності	Стимулювання і розвиток персоналу, регулювання трудової діяльності, формування ефективної кадрової політики
Підпоряд-кованість	Похідна від генеральної стратегії	Основна стратегія підприємства	Похідна від генеральної стратегії
Складові	Мета, завдання, концепція, зміст, розподіл ресурсів, заходи та дії, показники
Різновиди	Велика кількість різновидів залежно від мети формування та інших факторів
Характер запланованих дій	Маркетингові дії стосовно товарної, цінової, комунікаційної політик підприємства і політики просування	Широкий спектр дій і заходів стосовно усіх внутрішніх і зовнішніх сфер діяльності підприємства	Управлінські дії стосовно формування і розвитку колективу працівників і забезпечення його продуктивної діяльності
Основні показники	Частка ринку підприємства, обсяги реалізації, рентабельність маркетингових інвестицій	Показники прибутку і рентабельності, ефективності використання ресурсів	Продуктивність праці, ефективність управління, рентабельність інвестицій у персонал
Критерії оцінювання	Результативність, доцільність, витратність, економічність, раціональність, адаптивність, гнучкість і конкурентоздатність діяльності підприємства загалом, а також відповідно у сферах маркетингу, менеджменту персоналу
Основні результати	Надійні й ефективні відносини підприємства із споживачами	Фінансові, організаційні та інші ефекти діяльності	Конкурентоздатний колектив працівників, його злагоджена праця
Основні витрати	Вартість маркетингових досліджень, просування продукції, комунікації зі споживачами тощо	Загальні витрати діяльності підприємства	Вартість стимулювання і навчання працівників, підбір і оцінювання, їх ресурсне забезпечення

орієнтують діяльність підприємства на довготривалу перспективу;

реалізовують загальну мету діяльності підприємства у різних сферах цієї діяльності;

поділяються на велику кількість різновидів за аналогічними або схожими ознаками;

структуруються на однакові складові елементи (мета, завдання, заходи і дії, показники тощо), хоча їх сутність і змістове наповнення є різним;

передбачають застосування критеріїв оцінювання, що характеризують рівень досягнення мети, результат, витрати, конкурентоздатність і гнучкість стратегії тощо.

Формування маркетингових стратегій розпочинається з дослідження маркетингового середовища підприємства, тобто основою їх розроблення є маркетинговий стратегічний аналіз. Водночас маркетингова стратегія є складовою стратегічних планів підприємства, тому її обов'язково узгоджують з метою діяльності підприємства, його генеральною стратегією і зі стратегіями інших рівнів [34].

У сучасних умовах, коли зростає роль маркетингу у формуванні вартості підприємства та його продукції, на багатьох вітчизняних і зарубіжних підприємствах ототожнюють маркетингову і генеральну стратегію, або підміняють одну з них іншою, що можна пояснити подібністю мети маркетингової стратегії та місії цих підприємств. Однак таке ототожнення не можна вважати позитивним, з огляду на відмінності у сферах реалізації зазначених стратегії, їхню мету, завдання тощо.

Вартісна орієнтація спрямовує підприємство на пошук можливостей та способів підвищення вартості його активів. Звичайно, це відповідно позначається на визначенні і загальної мети підприємства, і мети його генеральної стратегії та похідних від неї стратегій, серед яких і маркетингова.

Отже, маркетингова стратегія вартісно-орієнтованого підприємства є довготерміновим планом дій, спрямованих на підвищення вартості підприємства за допомогою застосування маркетингових заходів і засобів впливу на цільові аудиторії (споживачі, інвестори, акціонери, ділові партнери, конкуренти тощо).

Ефективність маркетингової стратегії підприємства -- показник, що характеризує співвідношення ефекту від впровадження маркетингових заходів із витратами на реалізацію цих заходів і досягнення результатів у довготерміновій перспективі.

Розроблення і впровадження відповідної маркетингової стратегії з наголосом на позиці- ювання товарів є першим і основним фактором ефективної маркетингової діяльності вартісно- орієнтованого підприємства. До інших належать: креатив, тактика реалізації маркетингових заходів, управління маркетингом і вплив зовнішніх факторів.

Ефективність маркетингової стратегії і ефективність маркетингової діяльності - відмінні поняття, хоч і взаємообумовлені. Якщо з погляду короткотермінових результатів ефективність маркетингу вимірюється показниками, пов'язаними з доходом, то з довготермінової перспективи - індикаторами, що відображають імідж підприємства та його продукції. Саме імідж підприємства, показник порівняно стійкий, характеризує ставлення споживачів до продукції та підприємства у перспективі, рівень та частку охоплення підприємством цільового ринку, а також відповідність маркетингової стратегії потребам і очікуванням споживачів. Основною перевагою позитивного іміджу підприємства є спрощення його доступу до різних видів ресурсів. Вартість підприємства, як і його імідж, - зовнішня характеристика, що формується на підставі оцінювання його внутрішніх чинників. А оскільки підвищення вартості підприємства проявляється у зростанні вартості його ресурсів через підвищення їхньої конкурентоздатності та ефективності використання, то зазначена характеристика іміджу вартісно-орієнтованого підприємства є однією з основних для оцінювання ефективності маркетингових стратегій

Зміст оцінювання ефективності маркетингових стратегій вартісно-орієнтованих підприємств проявляється в аналізі формування стратегії і результатів її реалізації, їх відповідності поставленим цілям та здійсненим витратам.

Оскільки маркетингові стратегії формують у внутрішньому середовищі підприємств, але спрямовують на зовнішнє середовище, то усі критерії оцінювання їх ефективності можна умовно розділити на внутрішні та зовнішні.

Відповідно, внутрішніми критеріями оцінювання ефективності маркетингових стратегій підприємств варто вибрати:

результативність (характеризує відповідність між досягнутими результатами від реалізації маркетингової стратегії та її метою);

доцільність (характеризує відповідність між метою маркетингової стратегії і потребами підприємства у її реалізації);

витратність (характеризує відповідність між результатами від реалізації маркетингової стратегії і витратами на її розроблення і реалізацію).

Результативність маркетингової стратегії - основний критерій ефективності - характеризують показники частки ринку, обсягів реалізації продукції та прибутку підприємства від цієї реалізації.

Проте цього критерію недостатньо для оцінки ефективності, оскільки тільки на основі самого результату важко оцінити його відповідність загальній меті маркетингової стратегії та очікування підприємства від реалізації цієї стратегії. Для цього можна застосувати критерій доцільності маркетингової стратегії, що характеризує відповідність її поставленій меті і рівень її досягнення.

Оскільки тієї самої мети можна досягти, залучивши різні ресурси і здійснивши різні витрати, то до критеріїв оцінювання ефективності маркетингових стратегій можна додати і витратність. Витратність стратегії можна визначити через показники продуктивності праці, фондо- і мате- ріаловіддачі, а також ресурсні показники рентабельності, тобто показники що характеризують обсяги витрачених ресурсів та витрат під час реалізації маркетингової стратегії.

Оскільки маркетингова стратегія - це передовсім план дій, то до основних внутрішніх критеріїв її ефективності можна зарахувати також їх:

реальність (характеризує відповідність можливостей підприємства у сфері маркетингу і мети його маркетингової стратегії);

обґрунтованість (характеризує відповідність між метою маркетингової стратегії і ресурсами, необхідними для її досягнення).

До зовнішніх критеріїв оцінювання ефективності зарахуємо:

раціональність (відповідність потребам);

соціальність (рівень досягнення соціального ефекту);

адаптивність (пристосування до змін середовища);

креативність (рівень творчості та неординарності);

конкурентоздатність (рівень отримання конкурентних переваг).

Узагальнення внутрішніх і зовнішніх критеріїв, а також аналіз співвідношень між ними дасть змогу отримати об'єктивну оцінку ефективності маркетингових стратегій вартісно-орієнтованих підприємств, виявити помилки, допущені у їх розробленні і реалізації. Наприклад, аналіз співвідношення соціального ефекту і витратності його досягнення характеризує оптимальність маркетингових витрат. Співвідношення між потребами споживачів і метою маркетингової стратегії відображає раціональність, тобто вибір обґрунтованих і реальних мети та завдань маркетингової стратегії. Саме тому оптимальність, економічність, раціональність, адаптивність, гнучкість, продуктивність та інші показники ефективності становлять підґрунтя формування та визначення результатів реалізації маркетингових стратегій вартісно-орієнтованих підприємств і управління ними.

Оцінювання ефективності за окремими критеріями, що чітко розмежовані і тому характеризують ефективність маркетингових стратегій у різних її аспектах, дасть змогу отримати оцінку і її складових елементів (проаналізувавши вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на її формування), і її узагальненого показника (проаналізувавши кінцевий економічний, соціальний, організаційні та інші результати її застосування). Зважаючи на потребу в створенні відповідного іміджу і підвищенні вартості підприємства, під час оцінювання формування загального ефекту від реалізації маркетингових стратегій вартісно-орієнтованого управління розмежування складових ефективності набуває особливого значення.

4. Охорона праці і навколишнього середовища

4.1 Основні поняття охорони праці

Поліпшення умов праці - самостійна і важлива задача соціальної політики, здійснюваної нашою державою. Для рішення теоретичних і практичних задач, що визначають цю проблему, нашим державою були розроблені і реалізовані численні правові, технічні й організаційні заходи.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних методів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Виходячи з принципів державної політики в області охорони праці, життя і здоров'я працівників ставляться вище результатів виробничої діяльності підприємств. Підприємство несе відповідальність за створення безпечних і нешкідливих умов праці. Цілком відшкодовується збиток особам, що потерпіли від нещасного випадку на виробництві і профзахворювань. Необхідне використання економічних методів керування охороною праці на всіх підприємствах незалежно від форми власності і видів їхньої діяльності, установлюються єдині нормативи по охороні праці.

Правовою основою забезпечення охорони праці є [ 36 ]:

спеціальні нормативні акти - міжгалузеві і галузеві акти по

охороні праці:Дст,

ССБТ, Сніпи, Днаопи і т.д.;

загальне законодавство України: Конституція України, Кодекс законів про працю, закон України "Про охорону праці" (прийнятий Верховною Радою України в 1992 році, після внесення змін цей закон у новій редакції був опублікований у листопаду 2002 року).

Основні принципи державної політики в області охорони праці представлені в статті четвертої дійсного закону і базуються на наступному:

пріоритет життя і здоров'я працівників стосовно результатів виробничої діяльності підприємства, повна відповідальність власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення повного і всебічного технічного контролю за станом виробництва, технологій і продукції;

комплексне рішення задач охорони праці на підставі загальнодержавних,

галузевих, регіональних програм з урахуванням інших напрямків економічної і соціальної політики;

соціальний захист працівників, повне відшкодування збитку особам, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях;

установлення єдиних нормативів по охороні праці для всіх підприємств;

використання економічних методів керування охороною праці; і ін.

4.2 Керування охороною праці в економічній структурі

У відповідності зі статтею 17 Закону України "Про охорону праці" відповідальність за створення в кожнім структурному підрозділі і на робочому місці умов праці відповідно до вимог нормативних актів покладена на власника підприємства.

З цією метою він забезпечує функціонування системи керування охороною праці, для чого:

створює відповідні служби і призначає посадових осіб;

розробляє і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів по охороні праці;

забезпечує усунення причин, що викликали нещасні випадки, професійні захворювання;

розробляє і затверджує інструкції, положення, інші нормативні акти, що діють на підприємстві;

організовує пропаганду безпечних методів праці;

організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестацію місць на відповідність нормативним актам про охорону праці;

здійснює постійний контроль за дотриманням працівниками технологічних процесів, правил звертання з машинами, механізмами, устаткуванням і іншими засобами виробництва.

Для забезпечення виконання зазначених задач власник розробляє і затверджує структуру керування охороною праці на підприємстві.

Служба охорони праці входить у структуру підприємства, установи, організації як одна з основних виробничо-технічних служб.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у випадку ліквідації підприємства.

Служба охорони праці в залежності від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у виді групи фахівців або одного фахівця, у тому числі по сумісництву.

Служба охорони праці комплектується фахівцями, що мають вище утворення і стаж роботи з профілю виробництва не менш 3-х років. Фахівці із середньою фаховою освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках. Обмеження не стосуються: по виробничому стажі - осіб, що мають фахову освіту по охороні праці; за рівнем утворення - осіб, що прийняті на посаду до твердження даного Типового положення.

Перевірка знань по охороні праці працівників служби охорони праці виробляється у встановленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов'язків і періодично, один раз у три роки.

На підставі даного Типового положення з урахуванням специфіки виробництва розробляються і затверджуються власником Положення про службу охорони праці підприємств, установ і організацій.

Положення про службу охорони праці міністерства, державного комітету, концерну, корпорації й іншого об'єднання підприємств, утворених по галузевому принципі, узгоджується з Державним комітетом з нагляду за охороною праці.

Працівники служби охорони праці у своїй діяльності керуються законодавством про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами про охорону праці і Положенням про службу охорони праці.

Працівники служби охорони праці мають право видавати керівникам підприємств, установ, організацій і їхніх структурних підрозділів обов'язкові для виконання розпорядження по усуненню виявлених недоліків.

Розпорядження фахівця з охорони праці, у тому числі про зупинку робіт, може скасувати в писемній формі тільки посадова особа, якій підлегла служба охорони праці.

Працівники служби охорони праці не можуть залучатися до виконання функцій, не передбачених Законом "Про охорону праці" і даним Типовим положенням.

Основні задачі і функції відділу охорони праці на підприємстві ТОВ "ДІОНИС-1" наступні:

забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будинків і споруджень;

забезпечення працюючими засобами індивідуального і колективного захисту;

професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів роботи;

професійний добір виконавців для визначених видів робіт.

4.3 Промислова санітарія

Розглянуте в роботі приміщення - відділ маркетингу підприємства ТОВ "ДІОНИС-1".

Робота маркетолога відноситься до категорії ваги робіт "легка - 1а", тобто виробництво сидячи, зв'язане з ходьбою, не потребуючої систематичної фізичної напруги.

Метеорологічні умови в приміщеннях повинні відповідати ДСТ ССБТ 12.1.005-88 з урахуванням категорії ваги робіт з енерговитрат.

Оптимальні норми температури, відносній вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень приведені в таблиці 4.1.

Ці норми відповідають припустимим параметрам мікроклімату [26].

У відділі маркетингу передбачена вентиляція - природна і штучна. Механічна вентиляція - загальобмінна, приточно-витяжна [70].

Таблиця 4.1 - Оптимальні норми температури, відносній вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень

Період року	Категорія роботи	Температура, З	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с (не більш)
Холодний	Легка - 1 а	21 - 23	40 - 60	0,2
Теплий	Легка - 1а	22 - 24	40 - 60	0,2

Вид опалення - центральне.

Для стабілізації мікроклімату передбачені кондиціонери.

У приміщенні передбачене природне висвітлення, а у вечірній час природне висвітлення доповнюється штучним - загальним рівномірним [69]. Визначивши найменший розмір об'єкта розрізнення, установлений розряд зорових робіт - 4-й.

Природне висвітлення - однобічне бічне.

Нормативне значення коефіцієнта природної освітленості для 4-го світлового пояса визначається по формулі (4.1)

ен = ен * m * з (4.1)

де ен - нормативне значення КЕО для 4-го світлового пояса;

ен - нормативне значення КЕО для 3-го світлового пояса;

ен = 1,5 %;

m - коефіцієнт світлового клімату (0,9 в Україні);

с - коефіцієнт сонячності клімату (враховує азимут), з = 0,85

ен = 1,5 * 0,9 * 0,85 = 1,15 %

Розрахунок загального висвітлення ділянки методом коефіцієнта використання світлового потоку розраховуємо по формулі (4.2)

N = Emin * k * S * Z / Ф * з * n, (4.2)

де N - число світильників;

S - освітлена площа, м;

Еміn - задана мінімальна (нормована) освітленість, лк;

k - коефіцієнт запасу;

Z - коефіцієнт мінімальної освітленості;

n - число ламп у світильнику;

с - коефіцієнт використання випромінюваного світильниками світлового потоку;

Ф - світловий потік.

Еміn = 300 лк.

Тип джерела світла - люмінесцентні лампи типу ЛД - 80 (денного світла), використовуються світильники, що мають КСС типу Д - 1.

k = 1,5; Z = 1,1; S =39 м.

Таким чином, число світильників складе:

N = 300 * 1,5 * 1,1 * 39/0,41 * 2 * 4960 = 4,8 = 5

Отже, необхідна кількість світильників - 5 штук.

Джерелами шуму у відділі маркетингу є гул комп'ютерів, ксерокс, принтер, телефонні апарати, вентиляційна система, кондиціонери.

Припустимий рівень шуму у відділі маркетингу - 50 дб.

Основними заходами для зниження шуму є розташування ксерокса і принтера на віддаленій відстані від робочих місць, покупка нових, більш сучасних і менш гучних комп'ютерів, установка більш тихого телефонного апарата, а також застосування звуковбирних пристроїв і акустична обробка

Джерелом постачання водою служить міський водопровід [22].

Каналізація також міська.

Від ПЭВМ у плановому відділі існують наступні види випромінювання: гама, рентгенівське, мікрохвильове, видиме, ультрафіолетове й інфрачервоне випромінювання. Рівні цих випромінювань досить низькі і не перевищують діючих норм [24].

Міри захисту від випромінювань наступні:

екранування робочого місця;

установка захисних екранів на комп'ютери;

раціональне розміщення в робочому приміщенні устаткування;

відстань працівника від комп'ютера не повинне перевищувати припустимих значень;

установлення раціональних режимів роботи устаткування й обслуговуючого персоналу.

4.4 Організація безпечних умов праці на робочому місці

Розміщення комп'ютерів на робочих місцях повинне відповідати наступним умовам [65]:

алфавітно-цифровий дисплей повинний розміщатися на столі і підставці так щоб

відстань спостереження інформації на його екрані не перевищувало 700 мм, оптимальна відстань - 500 - 700 мм.;

екран дисплея по висоті повинний бути розташований на столі або підставці так,

щоб кут між нормаллю до центра екрана і горизонтальною лінією погляду складав 20 градусів;

кут спостереження екрана, а також інших засобів відображення інформації в горизонтальній площині не повинний перевищувати 60 градусів;

розташування блоків відображення дисплеїв один над іншим допускається лише за умови крані обмеженого місця. У цьому випадку основний дисплей повинний знаходитися внизу, а інформаційні поля екранів - у куті спостереження у вертикальній площині +10 нагору і -30 униз від горизонтальної лінії погляду;

пульт дисплея повинний бути розміщений на столі або підставці так, щоб висота клавіатури стосовно статі складала 650 - 720 мм, при розміщенні пульта на стаціонарному столі висотою 750 мм необхідно використовувати крісло з регульованою висотою сидіння і підставки для ніг;

екран, документи, клавіатура пульта повинні бути розташовані так, щоб перепад яскравості їхніх поверхонь, що залежить від розташування щодо джерела світла, перевищував 1 до 10 при значенні, що рекомендується, 1 до 3. При яскравості зображення на екрані 50 -100 кд / м2 освітленість документа повинна складати 300 - 500 лк. Потрібно виключити сліпучої яскравості, відблиски і відображення від скла екрана. Тому планування повинне бути такий, щоб напрямок погляду був рівнобіжний розташуванню світильників і вікон;

пульти вентиляційного контролю і панелі сигналізації рекомендується розташовувати прямо перед оператором у зоні досяжності;

пульти зв'язку і телефонні апарати рекомендується розміщати ліворуч від оператора, щоб звільнити праву руку для записів (для лівш навпаки);

пристрою документування необхідно розміщати в зоні досяжності. Для раціональної організації необхідно, щоб пульт із клавіатурою й екран були рознімними і з'єднувалися кабелями. Вага пульта не повинний бути занадто великим, щоб його легко було пересувати ( додаток А).

Електробезпечність:

рід струму - перемінний;

напруга в мережі 220 В, 380 В;

частота - 50 Гц;

режим нейтрали живильної мережі - трифазна четорохпроводна мережа з

глухозаземленою нейтраллю;

передбачено занулення.

Клас приміщення по ступені небезпеки поразки електричним струмом - 2-й [67].

4.5 Пожежна безпека

Пожежна безпека - стан об'єкта при якому з встановленою імовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Приміщення відділу маркетингу по взривопожежної небезпеки відноситься до категорії В в відповідності з ОТНП 24 - 86 [58], необхідна вогнестійкість будинку - 2-я [27].

Система пожежного захисту у відділі маркетингу підприємства передбачає (табл. 4.3):

аварійне відключення і переключення апаратури;

наявність первинних засобів пожежегасіння, вогнегасників ОУ-5, ОП-1

(порошковий);

систему оповіщення, світлову і звукову сигналізацію;

для успішної евакуації персоналу при пожежі розміри двері робочого

приміщення наступні: ширина двері 1,5 м; висота дверей 2,0 м; ширина коридору 1,8 м; робоче приміщення має два виходи [82].

 Засобу пожежогасіння відділу маркетингу підприємства "ДІОНИС"

Найменування Приміщення	Площа, м2	Первинні засобу пожежегасіння	Кількість, шт
Відділ Маркетингу	39	ОУ-5 ОП-1	2 1

Організаційні міри пожежної профілактики наступні:

навчання персоналу правилам пожежної безпеки;

наявність необхідних інструкцій і плакатів, плану евакуації персоналу у випадку пожежі.

4.6 Охорона навколишнього середовища

Підприємство розміщене в промисловому районі.

Усі будинки, спорудження, склади на підприємстві розміщені відповідно до виробничих ознак.

Чим більше об'єкт виділяє шкідливих речовин, тим далі він розташований усередину підприємства.

Склад санітарно-побутових приміщень і пристроїв будинків визначається у відповідності зі Сніп II-92-76.

На підприємстві "ДІОНИС" викиди в атмосферу не перевищують припустимих норм.

Зниженню надходження в атмосферу шкідливих речовин сприяють:

гарна герметизація устаткування;

застосування замкнутих технологічних циклів, безперервних технологічних процесів;

заміна застарілого устаткування більш прогресивним;

своєчасний і якісний ремонт технологічного устаткування.

На підприємстві існують стічні води і різні виробничі відходи. Для спуска стічних вод передбачені каналізаційні стоки.

До складу очисних споруджень входять наступні засоби: решітки-дробарки, пісколовки, піскові площадки, усереднителі, відстійники.

Як з економічної, так і з технічної сторони на підприємстві ТОВ "ДІОНИС-1" велике значення має розробка нових технологічних

процесів, що виключають використання шкідливих речовин, заміна шкідливих речовин менш шкідливими і т.д.

маркетинговий фінансовий господарський асортиментний

Висновки

Удосконалення стратегічного управління підприємства, як складною соціально-економічною системою є одним із ключових шляхів стабілізації української економіки в цілому. В зв'язку з цим стратегічне управління підприємством було і залишається насущною проблемою розвитку економіки країни. В даний час з'явилося безліч робіт, присвячених стратегічному управлінню підприємством, у яких була успішна пророблена безліч проблем, що стосуються різних аспектів життєдіяльності підприємства. Проте, ряд питань стратегічного управління підприємством залишаються відкритими.

Саме тому у першому розділі були проаналізовані важливість розробки стратегій маркетингу. Теоретично обґрунтовані засади, на базі яких формується стратегія маркетингу роздрібного підприємства. У процесі роботи над розділом було виявлено, що найбільш важливим для торговельного підприємства є питання розробки маркетингової стратегії, економічного потенціалу торгівельного підприємства, що складається з оцінки макросередовища і мікросередовища.

В II розділі розглянуто діяльність підприємство "ДІОНИС", а саме час заснування підприємства та основні етапи розвитку, вид діяльності, організаційна структура, проведено SWOT - аналіз, з метою визначення сильних та слабких сторін торгівельного підприємства "ДІОНИС", можливостей та загроз. Встановлено, що на підприємстві “ДІОНИС” маркетингова служба відсутня. Багато маркетингових функцій бере на себе виконавчий директор. Це призводить до розпорошеності зусиль, направлених на маркетинг, що знижує його ефективність.

Проаналізовано фінансовий стан підприємства. Було встановлено, що підприємство "ДІОНИС" на протязі 2010-2012 років нарощувало загальний обсяг виробничої діяльності. Доход від реалізації товарів у 2010 році склав 16642 тис. грн, у 2011 році трохи скоротився до рівня 16277 тис. грн, або на 2,2%, але у 2012 році його зростання, по відношенню до 2011 року, склало 52,4%.

Аналіз основних показників дохідності торгівельне підприємство "ДІОНИС" вказують на те, що за період 2010-2012 р.р. спостерігалося тенденція коливання основного показника діяльності підприємства - чистого прибутку, що характеризує його роботу як не стабільну: у 2010 році чистий прибуток склав 38,2 тис. грн., у 2011 році прибуток зменшився до рівня 34,4 тис. грн., а у 2012 році чистий прибуток збільшився, по відношенню до 2011 року, на 6,9% і склав на кінець року 36,8 тис. грн.

Треба зазначити, що фондовіддача, що показує, наскільки ефективно підприємство використовує основні фонди, у цей же період мала дуже мізерні значення (0,003 у 2010 році та 0,001 2012 році).

Щодо рекламної активності, то в даний час підприємство використовує один із найбільш дієвих засобів реклами - вітрину. Ще одним із важливих елементів маркетингових комунікацій підприємства є так звані POS-матеріали. До них належать плакати різних форматів, наклейки, стенди, прапори, гірлянди. Підприємство при просуванні своєї продукції залучає також пряму поштову рекламу - у вигляді листівок та буклетів, що розповсюджуються на місці та в місцях можливих для привернення потенційних клієнтів.

Велику кількість переваг для підвищення рівня ефективності діяльності підприємства може забезпечити використання стратегії диверсифікації асортименту товару та послуг. Найбільш пріоритетними напрямками диверсифікації для торгівельного підприємства "ДІОНИС" є: розширення товарного асортименту по групі бакалія шляхом укладання угод з новими перспективними постачальниками; розгладжування асортиментної структури прохолоджувальних напоїв шляхом поповнення списку постачальників даної продукції, удосконалення складу пропозиції по групі кондитерських виробів, особливо щодо шоколаду та випічки; приведення пропозиції по групі молочних товарів у відповідність до новітніх тенденцій на ринку; позиціювання в асортименті соєвих продуктів, розширення асортименту за рахунок пропозиції сухих кормів для домашніх тварин.

Доцільність використання всіх вище перелічених організаційно-економічних умов сприяє збільшенню обсягу та структури товарообороту, що заплановані та очевидною передумовою, необхідною для досягнення підприємством запланованих результатів.

В III розділі рекомендовано створення відділу маркетингу, або хоча б посади маркетолога, оскільки обов'язковою складовою ефективного функціонування організації є системний підхід до маркетингу, оскільки саме це дає можливість комплексно проаналізувати діяльність організації.

З проведених розрахунків видно, що витрати на запропоновані заходи окупляться у другому році, а через 5 років розмір прибутку буде складати 57328 грн.. Витрати на створення відділу маркетингу покриються вже в другий рік його роботи і далі торгівельне підприємство "ДІОНИС" зможе задовольнити потреби споживачів; розширити асортимент та номенклатуру, підвищити конкурентоспоможність продукції; заздалегідь здійснювати планування на підприємстві з урахуванням ринкових факторів та розробляти відповідні стратегії.

Список джерел інформації

1. Ансофф И. Стратегическое управление. - М.: Экономика, 2002. - 519с.

2. Анурин В. Ф. Маркетинговые исследования потребительского рынка. - СПб.: Питер, 2004. - 270 с.

3. Ассєль Г. Маркетинг: принципи и стратегия. - М.: ИНФРА, 1999. - 804

4. Балабанова Л. В. Комерційна діяльність: маркетинг і логістика. - К.: Професіонал, 2004. - 287 с.

5. Балабанова Л.В. Маркетинговий менеджмент: Навч.посіб./ - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.:Знання, 2004. - 354с. - (Вища освіта XXI століття)

6. Багиев Г.Л., Тарасевич В.М., Анн Х. Маркетинг. - М.: ОАО “Изд-во “Экономика”, 2002. - 703с.

7. Белошапка В.А., Загорий Т.В. Стратегическое управление. Принципы и международная практика. - К.: Абсолют-В, 2003. - 352с.

8. Беляевский И. К. Маркетинговое исследование: информация, анализ, прогноз. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 320 с.

9. Березуцький В.В. Основи охорони праці. - Х.: Факт, 2005. - 480с.

10. Божук Г.С. Маркетинговые исследования. Основные положения и методы. - СПб.: Вектор, 2005. - 288 с.

11. Большаков А. С. Современный менеджмент: теория и практика. - СПб.: Питер, 2002. - 411 с.

12. Владимирова Л. П. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. - М.: Дашков и К, 2004. - 399 с.

13. Войчак А.В. Маркетинговий менеджмент. - К.: КНЕУ, 2004. - 268 с.

14. Гаркавенко С.С. Маркетинг - К.: Лібра, 1998. -- 382 с

15. Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник, - Київ: Лібра, 2002. - 712 с.

16. Гембл П., Стоун М., Вудкок Н. Маркетинг взаимоотношений с потребителем: пер. с англ. - М.: ФАИР-ПРЕСС, 2002. - 512 с.

17. Герасименко В.В. Основи маркетингу. - До.:Вища школа, 2000. - 326 з.

18. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. - К.: Вища школа, 2001. - 265 с.

19. Дашков Л. П. Коммерция и технология торговли. - М.: Маркетинг, 2000. - 442 с.

20. Джоббер Д. Принципы и практика маркетинга: Пер. с англ.: Уч. пос. - М.: Издательский дом “Вильямс”, 2000. - 688 с.

21. Дибб С. Практическое руководство по маркетинговому планированию. - СПб.: Питер, 2001. - 255 с.

22. Дмитренко Г.А. Стратегический менеджмент. - К.: ЦНЛ, 1998. - 312 с.

23. Добротворский И. Л. Менеджмент: эффективные технологии. - М.: Приор, 2002. - 464 с.

24. Дойль П. Маркетинг-менеджмент и стратегии. - Спб.; М.; Х.; Минск: Питер, 2002. - 544 с.

25. Друкер П.Ф. Практика менеджмента. - М.; СПб.; К.: Вильямс, 2001. - 397 с.

26. Дэй Д. Стратегический маркетинг: Пер. с англ. - М.: ЭКСМО-Пресс, 2002. - 640 с.

27. Жидецький В.Ц., Джигірей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці.- Вид.3-є, доповнене.- Львів: Афіша,2000.- 350с.

28. Завгородняя А. В., Ямпольская Д. О. Маркетинговое планирование. - СПб.: Питер, 2002. - 352 с.

29. Зайцев Л.Г. Стратегический менеджмент: Учебник для вузов. - М.: Экономист, 2004. - 416 с.

30. Йонас Г. Принципи відповідальності у пошуках етики для технологічної цивілізації: пер. з нім. - К.: Лібра, 2001. - 400с.

31. Карлоф Б. Деловая стратегия. - М.: Экономика, 1991. - 239с.

32. Козловский В. А. Логистический менеджмент. - СПб.: Питер, 2002. - 268 с.

33. Кондратьев А. Маркетинг: концепции и решения. - М.: ОЛМА-ПРЕСС Инвест: Институт экономических стратегий, 2003. - 160 с.

34. Костерин А. Г. Практика сегментирования рынка. - СПб.: Питер, 2002. - 284 с.

35. Котлер Ф. Основы маркетинга. - М.: Прогресс, 1990. - 734 с.

36. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент. - СПб.: Питер, 2004. - 800 с.

37. Котлер Ф., Армстронг Г, Сондерс Дж., Вонг В. Основы маркетинга. - К: Вильямс, 1999. - 1055 с.

38. Круглов М.И. Стратегическое управление компанией. - М.: Русская деловая литература, 2004. - 288 с.

39. Куденко Н.В. Стратегічний маркетинг. - К.: КНЕУ, 2005. - 152 с.

40. Куденко Н.В. Маркетингові стратегії фірми: Монографія.- К.: КНЕУ,2002.-245 с.

41. Ламбен Ж.-Ж. Стратегический маркетинг. Европейская перспектива.- СПб.: Союз, 1996.- 870 с.

42. Ланкастер Дж. Организация сбыта: пер. с англ. - Минск: Амалфея, 2003. - 380 с.

43. Лафта Дж. К. Управленческие решения. - М.: ООО "Благовест", 2004. - 303 с.

44. Ляшенко В.І., Ляшенко С.В. Сучасні тенденції розвитку стратегічного маркетингу // http://www.experts.in.ua/analytics

45. Мак-Дональд М. Стратегическое планирование маркетинга. - СПб.: Питер, 2000. - 267 с.

46. Маркова В. Д. Стратегический менеджмент. - СПб.: Питер, 2004. - 288с.

47. Матанцев А. Н. Стратегия, тактика и практика маркетинга. - М.: Юрист, 2002. - 378 с.

48. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента. -- М.: Дело, 1992.

49. Менеджмент для магистров: Учеб. пособ. / Под ред. А.А. Епифанова, С.Н. Козьменко. - Сумы: ИТД "Университетская книга", 2003. - 762 с.

50. Міщенко А.П. Стратегічне управління: Навч. посібник для вузів. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 336 с.

51. Портер М. Международная конкуренция.-М.: Междунар. Отношения, 1993.-896 с.

52. Портер М. Стратегія конкуренції. - К.: Основи, 2002. - 340 с.

53. Сливотски А., Моррисон Д. Маркетинг со скоростью мысли. - М.: ЭКСМО-ПРЕСС, 2002. - 448 с.

54. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии. - М.: Банки и биржи, ДНИТИ, 2005. - 578 с.

55. Уткин Э.А. Справочник по маркетингу. - М.: ЭК МОС, 1998. - 462с.

56. Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент. - М.: ЗАО "Бизнес-школа", "Интел-Синтез", 2003. - 304 с.

57. Федулова Л.І. Актуальні проблеми менеджменту в Україні. - К.: Фенікс, 2005. - 320 с.

58. Хасси Д. Стратегия и планирование: пер. с англ. - СПб.: Питер, 2001. - 378 с.

59. http://www.derevo.com.ua // Газета "Деревообробник"

60. http://www.kontrakty.com.ua //Український діловий тижневик "Контракти"

61. http://www.lak-jak.com.ua // РІТ "Прес Біржа"

62. http://www.experts.in.ua/analytics

63. http://www.ua-dproekt.com.ua //

64. http: // business.ua

65. http: // www.4p.com.ua

66. http://www.economix.com.ua

67. http://www.management.com.ua/strategy

68. http://www.assomebli.com.ua

69. Закон України "Про охорону праці", від 21.11.2002 р.

70. ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори. Класифікація - Введ. 01.01.76

71. ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони. - Введ. 01.01.89

72. СНиП ІІ-4-79. Природне та штучне освітлення. Норми проектування. - М.: Стройиздат, 1980, - 110с.

73. ГОСТ 12.1.045-84 ССБТ Електростатичні поля. Дозволені рівні на робочих місцях та вимоги до проведення контролю. - Введ. 01.07.84

74. ГОСТ 12.2.030-78 ССБТ Рабочее место при работе сидя. Общие ергономические требования.

75. ГОСТ 12.1.030-81 ССБТ Електробезпека. Захисне заземлення. Занулення. - Введ. 01.01.81

76. ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ Пожежна безпека. Загальні вимоги. - Введ. 01.07.91

77. ОНТП 24-86 /МВД СССР Визначення категорій приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною безпекою. - Введ. 01.01.87

78. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", 1991 року зі змінами 1994 року ВР України.

Размещено на Allbest.ru