Вдосконалення складського господарства для підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретична частина

1.1 Функції товарних складів і їхня класифікація. Технологічні й загально-технічні вимоги до пристрою складів

1.2 Види складських приміщень і їхнє планування

1.3 Визначення потреби в складській площі і ємності складів

1.4 Складський технологічний процес і принципи його організації

Розділ 2. Практична частина

2.1 Загальна характеристика ТзОВ «Волиньтабак»

2.2 Аналіз ефективності комерційної діяльності ТЗОВ «Волиньтабак»

2.3 Оцінка ефективності комерційної діяльності ТзОВ «Волиньтабак»

2.4 Розробка пропозицій щодо удосконалення комерційної діяльності ТзОВ «Волиньтабак»

Висновок

Література



ВСТУП

Актуальність обраної теми зумовлена тим, що ринкова стратегія розвитку передбачає збалансоване розвиток всіх галузей народного господарства - як галузей матеріального виробництва, і інфраструктури. До галузям інфраструктури відносять такі галузі, що забезпечують зберігання, доставку продукції, як у сфері виробництва, і у сфері. Це - транспорт, зв'язок, торгівля, заготівля матеріально-технічне забезпечення. Матеріально-технічну базу забезпечення виробництва необхідними ресурсами представляє складське господарство.

Складське господарство є необхідною елементом громадського виробництва, воно властиво всіх галузях народного господарства і має складну структуру.

Основні завдання складського господарства полягають у збереженні споживчих якостей продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання, раціональному розміщення запасів матеріальних ресурсів, виконання усіх операцій вантажопереробки своєї продукції різних етапах її. Складське господарство - це матеріально-технічна база для системи постачання і збуту, від нього залежить якість і ефективність забезпечення споживачів матеріальних ресурсів для.

Специфічною особливістю складського господарства є у ньому великих резервів вдосконалення, які за повної реалізації надаватимуть ефект інші напрями діяльності організації.

Метою курсової роботи є підставою розкриття питання вдосконалення складського господарства для підприємства в теоретичному і практичному аспектах.

Склади являють собою найважливіші підрозділи оптових баз і призначені для нагромадження й зберігання товарних запасів, комплектування торговельних асортиментів товарів і становлять основний комплекс споруджень підприємств оптової торгівлі, а також значну частину матеріально-технічної бази роздрібної торгівлі.

Більшість складів виконує наступні основні функції:

· одержання товарів від постачальників і здійснення контролю за їхньою якістю;

· нагромадження товарних запасів і забезпечення належних умов їхнього зберігання;

· Підсортування й підготовка товарів до продажу;

· комплектування замовлень оптових покупців;

· товаропостачання роздрібної торговельної мережі.

З метою забезпечення схоронності товарних запасів на складах створюються необхідні умови зберігання товарів з обліком найрізноманітніших фізико-хімічних властивостей.

Контролюючи якість вступників товарів, склади оптових баз служать заслоном проникненню недоброякісних! товарів у роздрібну торговельну мережу.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1.1 Функції товарних складів і їхня класифікація. Технологічні й загально-технічні вимоги до пристрою складів

Товарні склади являють собою комплекс взаємозалежних приміщень, що є складовою частиною оптових або роздрібних торговельних підприємств. Вони призначені для нагромадження й зберігання товарних запасів, комплектування торговельних асортиментів і реалізації товарів.

Класифікація товарних складів здійснюється по наступних основних ознаках: характер виконуваних функцій; товарна спеціалізація; умови зберігання товарів;·технічний пристрій;·об'ємно-планувальне рішення; рівень механізації;·транспортні умови.

По характері виконуваних функцій розрізняють склади накопичувальні, підсортувально-розподільні, транзитно - перевалочні , сезонного зберігання й дострокового завезення.

Накопичувальні склади створюються переважно в районах споживання. Вони служать для приймання товарів від промислових підприємств дрібними партіями й наступним відправленням їх у райони споживання, але вже великими партіями.

Підсортувально-розподільними є склади, розташовані в районах споживання й приналежним оптовим торговельним базам або роздрібним торговельним підприємствам. Сюди із промислових підприємств або накопичувальних складів на нетривале зберігання надходять великі партії товарів. Після приймання по кількості і якості, підсортування й підготовки до відпустки товари направляються в роздрібну торговельну мережу.

Транзитно-перевалочні склади розміщаються на залізничних станціях, у морських і річкових портах. Вони здійснюють приймання, короткочасне зберігання й відправлення вантажів, перевезених у змішаному повідомленні різними видами транспорту й потребуючих передач їх з одного виду транспорту на іншій.

Склади сезонного зберігання використають для тривалого зберігання товарів, що мають сезонний характер виробництва або споживання. До таких складів ставляться картопле-, овочесховища й ін.

У районах Крайньої Півночі й інша важкодоступних і певна пора року районах створюються склади дострокового завезення. Доставка товарів у них відбувається переважно водним транспортом у період навігації.

По ознаці товарної спеціалізації склади ділять на спеціалізовані й універсальні.

Спеціалізовані склади призначені для зберігання товарів який-небудь однієї або декількох родинних груп.

Для зберігання товарів різноманітного асортименту використають універсальні склади. Поділ їх на відособлені секції дозволяє розміщати в межах одного складу різні групи й продовольчих, і непродовольчих товарів.

Залежно від умов, створюваних для зберігання товарів, виділяють загальтоварні й спеціальні склади.

Загальтоварними називаються склади, призначені для зберігання товарів, що не бідують у створенні особливих умов.

До спеціальних складів відносять склади-холодильники, овочі- і маслосховища, соляні склади й ін.

По особливостях технічного пристрою розрізняють відкриті, напівзакриті й закриті склади.

Відкриті склади влаштовують у вигляді ґрунтових площадок і площадок на стовпчастих або стрічкових фундаментах. На таких з розміщають на зберігання товари, які не втрачають своїх властивостей під впливом прямих сонячних променів і атмосферних опадів.

Напівзакриті склади являють собою навіси без стін (на стовпах) або з однієї - трьома стінами. Тут можуть зберігатися товари, несприйнятливі до перепадів температур і вологості повітря.

Закриті склади розташовуються в будинках або підземних сховищах. Вони можуть бути опалювальними, утепленими або неутепленими.

Опалювальні склади мають опалювальну систему й пристрої для вентиляції повітря. Усередині таких складів постійно підтримуються необхідні для зберігання товарів температура й вологість повітря.

Утеплені склади не мають опалювального встаткування, але за рахунок утеплених стін, підлоги, стелі, а також дверних тамбурів товари в них захищені від різких перепадів температури й вологості повітря.

Неутеплені склади призначені для зберігання товарів при температурі, рівній температурі зовнішнього повітря, але захищеними від опадів і доступу сонячного світла.

Залежно від об'ємно-планувального рішення склади можуть бути одноповерховими або розташовуватися на декількох поверхах. Одноповерхові склади (з висотою складських приміщень не менш 6 м) більше зручні для раціональної організації технологічного процесу, тому що при цьому полегшується внутріскладське переміщення вантажів.

За рівнем механізації технологічних операцій виділяють склади із застосуванням засобів малої механізації, механізовані й автоматизовані.

З урахуванням транспортних умов бувають склади портові або пристанські (розташовані, відповідно, у портах або на пристанях), прирейкові (розташовані на залізничних станціях або під'їзні шляхи, що мають залізничні), а також склади, що не мають своїх під'їзних колій (неприрейкові).

Технологічні й загально-технічні вимоги до пристрою складів. Будівництво складських будинків здійснюється переважно з типових збірних залізобетонних елементів. Найбільш широке поширення одержало будівництво одноповерхових будинків складів, основна перевага яких полягає в зменшенні вартості будівництва й експлуатаційних витрат при внутріскладській переробці вантажів.

Основними конструктивними елементами складського будинку є: фундамент, стіни, опорні колони, міжповерхневі перекриття, підлоги, покрівля, рампи й козирки над ними, двері й вікна.

Фундамент споруджується з міцних і довговічних матеріалів. Його конструкція повинна витримувати певне навантаження. Для будівництва фундаменту широко застосовуються залізобетонні блоки.

Стіни складу можуть бути цегельними, із залізобетонних панелей і блоків. Вони повинні бути досить міцними й витримувати необхідне навантаження, мати мінімальну масу, бути вогнестійкі і здатними підтримувати необхідний режим температури й вологості повітря.

Опорні колони є одним з несучих елементів складського будинку, вони можуть бути цегельними, залізобетонними й металевими.

У багатоповерхових складських будинках для міжповерхових перекриттів застосовуються залізобетонні панелі, здатні витримувати більші навантаження.

Підлоги складських приміщень також повинні витримувати більші навантаження, мати високу міцність. Для покриття підлог в основному використаються асфальт і бетон.

Покрівля складських будинків повинна бути з вогнестійких матеріалів, здатних надійно захищати приміщення від атмосферних опадів. Для характеристики об'ємно-планувальних і конструктивних рішень складських будинків використають такі показники, як крок, проліт і висота. Крок - відстань між основними поперечними несучими конструкціями (колонами, стінами й т.д.).

Прольотом називається відстань між поздовжніми несучими конструкціями.

Висота поверху - відстань між рівнем підлоги й стелею.

В одноповерхових складських будинках приймаються: крок колон - 6 і 12 м; довжина прольоту - 12, 18 і 24 м; висота складських приміщень - не менш 6 м.

Для зручності проведення вантажно-розвантажувальних робіт уздовж складів улаштовують рампи, що представляють собою платформи шириною від 2,5 до 6 м. Їхня висота залежить від виду транспортних засобів, у яких надходять або відправляються вантажі. Над рампами робляться козирки для захисту вантажів від атмосферних опадів.

Двері складських приміщень можуть мати різні розміри. Їхня ширина й висота в основному залежать від виду транспортних засобів, застосовуваних для внутріскладського переміщення вантажів.

Для природного висвітлення складських приміщень служать вікна. В одноповерхових складах їх розміщають вище рівня стелажів.

На складах виконується досить складний комплекс торгово-технологічних операцій з товарами, успішне здійснення, який може бути досягнуто тільки в тому випадку, якщо пристрій складів буде відповідати ряду технологічних вимог.

Одним з найважливіших технологічних вимог є відповідність площі і ємності складських приміщень характеру й обсягу технологічних операцій. На розміри площі, ємність складу, структуру складських приміщень впливають обсяг і структура товарообігу й товарних запасів.

При проектуванні нових і реконструкції діючих складів варто також виходити з доцільності виділення приміщень або зон для виконання основних операцій внутріскладського технологічного процесу, розміри яких повинні відповідати обсягам товарних потоків.

Друга важлива вимога, пропонована до пристрою складів, - відповідність параметрів і конфігурацій складських будинків вимогам раціональної технології виконуваних операцій. Найбільш зручної з погляду цієї вимоги для більшості видів складів є прямокутна форма будинку, що дозволяє раціонально розташувати вантажно-розвантажувальні рампи й під'їзні колії й у значній мірі уникнути перетинання внутріскладських товарних потоків.

Будинку великих складів можуть мати П-образне розташування. У цьому випадку між паралельно розташовуваними лініями будинку влаштовують дебаркадер і укладають залізничні під'їзні колії.

Для того щоб складський будинок відповідало вимогам раціональної технології виконуваних операцій, воно повинне мати певне співвідношення довжини й ширини. Найбільш оптимальними вважаються співвідношення 1:2; 1:2,5; 1:3; 1:5.

Створення умов з організації технологічного процесу передбачає відомість до мінімуму внутріскладських перегородок. З урахуванням цієї вимоги в складських будинках повинне бути якнайменше капітальних перегородок, щоб у міру необхідності можна було б без додаткових витрат здійснити перепланування складу.

Пристрій складів повинне відповідати вимогам, пропонованим до правил їхньої експлуатації, дотриманню умов охорони праці й техніки безпеки, а також протипожежної безпеки. Для виконання цих вимог склади оснащують вентиляційними пристроями й проводять центральне опалення. Водопостачання повинне забезпечувати потреба, як у питній воді, так і у воді для протипожежних і інших потреб. Висвітлення складів повинне відповідати встановленим нормам.

Особливі вимоги пред'являються до планування складських ділянок, що повинна забезпечувати необхідну кількість виїздів, проїздів і під'їздів. Між окремими складськими будинками й спорудженнями варто встановити залежно від їхньої вогнестійкості необхідна відстань.

Такі загальні вимоги, якою в основному повинне відповідати пристрій загально-товарних складів.

Пристрій спеціальних складів повинне бути підлегле раціональної організації технологічного процесу по прийманню, зберіганню й відпуску товарів, що мають специфічні фізико-хімічні властивості. Наприклад, при будівництві складів-холодильників використають різні ізоляційні матеріали. Такі склади мають тільки штучне висвітлення й оснащуються необхідними холодильними установками. У сучасних складах-холодильниках приділяються спеціальні приміщення (камери) для дефростації заморожених продуктів і зберігання дефектних продуктів. При будівництві керосиносховищ передбачають максимальну відстань між ними й іншими складськими приміщеннями. Їхній пристрій повинне відповідати особливим вимогам протипожежної безпеки. Пристрій сховищ для картоплі, овочів і фруктів повинне забезпечувати умови диференційованого гідротермічного режиму зберігання товарів.

1.2 Види складських приміщень і їхнє планування

Всі приміщення на загально-товарних складах ділять на наступні групи: основного виробничого призначення, допоміжні, підсобно-технічні й адміністративно-побутові.

До приміщень основного виробничого призначення ставляться приміщення для зберігання товарів, експедиції по прийому й відпуску товарів, прийоморозпакувальні, пакувальні й приміщення для фасовки товарів.

Допоміжні приміщення призначені для зберігання тари, багаообертальних контейнерів і піддонів. Сюди ж ставляться тароремонтні майстерні.

Підсобно-технічні приміщення - це приміщення машинних відділень, вентиляційні камери, котельні, комори господарських матеріалів і інвентарю, ремонтні майстерні, подзарядочные акумуляторні станції й т.д..

Адміністративно-побутові приміщення призначені для розміщення адміністративно-конторських служб, місць відпочинку й прийому їжі, червоних куточків, гардеробних, залу товарних зразків, душових, санітарних вузлів і ін.

Зал товарних зразків повинен бути безпосередньо пов'язаний із приміщеннями обчислювального центра або бюро по механізованій обробці інформації.

Для виконання технологічних операцій по прийманню, зберіганню й відправленню товарів покупцям на складах виділяються відповідні зони.

На загально-товарних складах виділяються наступні основні зони: розвантаження транспортних засобів; приймання товарів по кількості і якості; зберігання; фасовки товарів; отборки й комплектування замовлень покупців; навантаження автомобільного транспорту.

Перераховані операційні зони складу повинні бути зв'язані між собою необхідними проходами й проїздами.

Зона розвантаження транспортних засобів повинна примикати до зони приймання товарів по кількості і якості, де розміщаються робочі місця товарознавців-бракерів.

Під зону зберігання товарів приділяється основна частина площі складу. Вона складається із площі, зайнятий товарами, і площі проходів. До зони зберігання повинні примикати зони фасовки й упакування товарів, комплектування замовлень оптових покупців. У свою чергу, зона комплектування замовлень повинна перебувати поруч із експедицією по відправленню товарів.

Такий принцип внутрішнього планування приміщень (зон) складів дозволяє забезпечити потоковість і безперервність складського технологічного процесу.

Спеціальні вимоги пред'являються до планування залу товарних зразків. Для основних виробничих процесів тут повинні бути виділені функціональні зони, що забезпечують, насамперед, можливість розміщення необхідного набора встаткування й меблів, а також зручність дій товарознавців-комерсантів під час обслуговування оптових покупців. Крім того, повинен бути забезпечений вільний підхід до всіх зразків товарів. Кількість таких зон і їхнє розташування визначаються структурою представлених у залі товарних груп і чисельністю працівників.

Звичайно в залі товарних зразків виділяють робочі зони, зону експозицій, а також зони очікування й відпочинку, інформації й проходів.

Робочі зони служать для розміщення робочих місць товарознавців-комерсантів. Вони обладнаються конторськими столами й робочими кріслами, рахунковою технікою або персональним комп'ютером, пересувною картотекою, стільцями для покупців і меблями для зберігання документації. Число таких зон залежить, від кількості асортиментних груп товарів, що експонуються в залі товарних зразків.

Зона експозицій розділяється на окремі підзони, що оснащують пристінними й острівними гірками із пристосуваннями для показу товарів (полками, консолями, штангами й т.д. ). Підзони виділяються для експонування окремих асортиментних груп товарів. Тут, крім робочого викладення зразків товарів даної групи, передбачають і спеціальні виставки сезонних товарів і т.д..

Товарні зразки виставляються таким чином, щоб покупці могли вільно орієнтуватися в запропонованому їм асортиментах.

Зона очікування й відпочинку призначена для самостійної роботи покупців з альбомами, каталогами й списками товарів, а також для їхнього відпочинку після відбору товарів. Бажано, щоб ця зона була відділена від основної експозиції товарів і робочих місць товароведів-реалізаторов. Основне встаткування зони очікування й відпочинку - журнальні столи, крісла або банкетки, квіткарки. Тут же можуть бути зосереджені різні рекламні матеріали (листівки, проспекти, каталоги) і інша інформація про реалізовані товари, нормативно-технічна документація (стандарти й т.д. ). Таким чином, зона очікування й відпочинку може бути сполучена із зоною інформації.

Зона проходів служить для пересування в залі товарних зразків і для проходу в інші приміщення оптової бази. Основні проходи повинні мати ширину не менш 2 м, інші - не менш 1 м.

Організація функціональних зон у залі товарних зразків, їхня відособленість вирішуються за допомогою підбора й розміщення торговельного встаткування й меблів, розміщення яких повинне відповідати не тільки функціональної доцільності, але й сприятливому сприйняттю інтер'єра.

1.3 Визначення потреби в складській площі і ємності складів

При рішенні питань нового будівництва або реконструкції діючих складів визначається потреба в складських площах і ємностях. Вона розраховується по формулі

S_n = NQ

де S_n - потреба в складській площі (ємності);

N - і норматив складської площі (ємності) на 1 тис. руб. товарного запасу;

Q - товарний запас, що підлягає зберіганню на складі.

Визначення потреби в конкретних обсягах будівництва може здійснюватися по різних методиках.

Розрахунок площі складу можна здійснити по показнику товарних запасів, вираженому в умовних двовісних вагонах (для загальтоварних складів) і в кубічних метрах, а також в умовних тоннах (для холодильників і плодоовощехранилищ).

При цьому спочатку визначають максимальний товарний запас, але кожній групі товарів, що підлягає зберіганню на складі, по формулі

Q_max =ОК/365С,

де Q_max - максимальний запас товарів в умовних вагонах;

О - річний складський товарообіг по відповідній групі товарів, тис. руб.;

К - коефіцієнт нерівномірності утворення товарних запасів, рівний 1,2-1,3;

С - середня вартість одного вагона товарів, млн. руб. Потім розраховують площа зберігання по кожній товарній групі з урахуванням способу зберігання товарів. При цьому виходять із того, що для зберігання товарів, покладених у штабелі, установлена норма площі 25 м2на кожний умовний вагон, а для товарів, збережених у розпакованому виді на стелажах при висоті укладання 2,5 м, - 40 м².

Ємність складу визначається в умовних піддонах або вагонах. За умовний піддон прийнятий піддон обсягом 1 м³ (800х1200х1050 мм). Двовісний вагон вантажопідйомністю 20 т уміщає 42 умовних піддона, умовний контейнер (універсальний контейнер корисним обсягом 6м3) уміщає шість умовних піддонів. Маючи у своєму розпорядженні дані про площі складу й відповідних норм обсягу, нескладно розрахувати потрібну ємність складу.

Другий спосіб визначення потрібної площі для зберігання товарів з на розрахунку з використанням наступної формули:

S_n = QK₁/K₂h,

де S_n - потребная площа для зберігання товарів, м²;

Q - необхідний обсяг зберігання, м³;

К₁ - коефіцієнт нерівномірності надходження товарів;

K₂ - коефіцієнт використання обсягу складських приміщень;

h - висота складських приміщень.

Необхідний обсяг зберігання товарів відповідної групи розраховується шляхом розподілу суми середніх товарних запасів, що підлягають зберіганню на складі, на вартість 1 м3 товарів.

Після визначення потрібної складської площі для зберігання товарів визначають загальну площу приміщення (камери), призначеного для зберігання товарів. При цьому поряд із площею, займаної безпосередньо товарами на піддонах, розташованих у стелажах або штабелях (вантажна площа), ураховують зазори між піддонами й відступами вантажів від стін, приладів опалення, а також площі, займані магістральними проїздами й проходами між стелажами й штабелями. Сюди ж включають площа, що відводить під зону приймання товарів, отборки й комплектації товарів і т.д..

Площі експедиційних і адміністративно-побутових приміщень, фасувальних цехів, залів товарних зразків, комор для тари, вантажних коридорів і коридорів, що з адміністративно-побутові приміщення, визначаються по спеціальних нормативах.

При визначенні вантажної площі холодильника враховують показник запасів швидкопсувних продуктів, виражений у кубічних метрах, фактичних і умовних тоннах зберігання. Її можна розрахувати по формулі

S_хол = Q_зап/Nh

де S_хол - вантажна площа холодильника, м ;

Q_зап - запаси по відповідній групі швидкопсувних товарів, фактичні тонни;

N - норми завантаження холодильника по даній групі товарів, т/м³;

h - висота укладання товарів, м.

Для визначення площі камер схову холодильника треба вантажну площу розділити на коефіцієнт вантажної площі, що показує співвідношення вантажної й загальної площі камер схову.

Розрахунок площі для зберігання картоплі й плодоовочевої продукції заснований на даних про обсяг одноразової закладки відповідної продукції, про площу й розрахункову місткість одного контейнера (при контейнерному способі зберігання), кількості ярусів у штабелях і коефіцієнті використання вантажної площі.

Необхідна довжина фронту вантажно-розвантажувальних робіт (довжина автомобільної й залізничної рамп) може бути визначена по формулі

L_фр = nl + (n - 1)l₁,

де L_фр - довжина фронту вантажно-розвантажувальних робіт;

n - кількість транспортних одиниць, одночасно подаваних до складу;

l - довжина транспортної одиниці, м;

l₁ - відстань між транспортними засобами, м.

1.4 Складський технологічний процес і принципи його організації

На складах виконується цілий комплекс різноманітних послідовно виконуваних операцій по надходженню, зберіганню й відпуску товарів. Ці операції в сукупності становлять складський технологічний процес.

Зміст і обсяг складського технологічного процесу залежать від виду складу, фізико-хімічних властивостей товарів, що зберігаються на ньому, обсягу вантажообігу й інших факторів.

Товари на склади надходять різними видами транспорту. При наявності залізничних під'їзних колій товари можуть надходити у вагонах або контейнерах. Значна їхня частина завозиться на склади автотранспортними засобами.

Виконання операцій, пов'язаних з надходженням товарів, передбачає розвантаження транспортних засобів, доставку товарів у зону приймання, розпакування й приймання їх по кількості і якості.

Прийняті товари доставляють у зону зберігання, де їх розміщають на стелажах або укладають у штабелі. Залежно від фізико-хімічних властивостей товарів для них створюють певні умови зберігання.

Далі випливають операції, пов'язані з відпуском товарів покупцям: отборка товарів; переміщення їх до ділянки комплектування замовлень; комплектування замовлень; підготовка товарів до відпустки (переупаковка, укладання на піддони, у контейнери); експедиційні операції по відправленню товарів покупцям (формування маршрутів, навантаження транспортних засобів, централізоване доставка товарів); здача товарів одержувачам.

Істотний вплив на загальну тривалість процесу руху товарів робить швидкість виконання технологічного складського процесу, що залежить від завдань і функцій, виконуваних складом, умов поставки товарів, ступеня механізації складських операцій. Технологія виконання складських операцій у певній мері залежить від особливостей пристрою складських приміщень і їхніх розмірів, внутрішнього планування складів, оснащення складів устаткуванням для зберігання товарів.

В основу раціональної організації складського технологічного процесу покладені наступні найважливіші принципи: планомірність і ритмічність, раціональна організація товарного потоку, ефективне використання засобів праці, механізація й автоматизація складських операцій, повна схоронність властивостей товарів.

Складський технологічний процес повинен бути чітко спланований. Для цих цілей розробляються календарні плани й графіки надходження й відпуску товарів, які дозволяють завчасно підготуватися до виконання операцій по розвантаженню, прийманню, зберіганню й відпуску товарів, більш продуктивно використати складські площі, транспортні засоби й робочу силу.

Ритмічність технологічного процесу припускає повторюваність усього циклу й окремих операцій у рівні відрізки часу. Дотримання ритмічності в роботі складу сприяє рівномірному розподілу робочого часу, що забезпечує належний режим праці й відпочинку працівників, а також найбільш повному використанню транспортних засобів і складських приміщень.

Раціональна організація товарного потоку передбачає внутріскладські переміщення товарів максимально короткими, непересічними, протилежно спрямованими шляхами. Шляхи руху товарів повинні бути максимально випрямленними як у горизонтальному, так і у вертикальному напрямку. Така організація товарного потоку забезпечує скорочення тривалості виконання окремих операцій і вимагає менших витрат на переміщення вантажів.

Принцип ефективного використання засобів праці припускає оптимальне використання площі, ємності й устаткування складів.

Важливу роль у раціональній організації й здійсненні технологічного процесу грають механізація й автоматизація складських операцій. У механізації й автоматизації складських операцій закладені величезні резерви росту продуктивності праці складських працівників, підвищення ефективності використання площі і ємності складів, прискорення вантажно-розвантажувальних операцій, скорочення простоїв транспортних засобів.

Забезпечення повної схоронності властивостей товарів - також один з найважливіших принципів раціональної організації складського технологічного процесу. Воно досягається створенням належного гідротермічного режиму зберігання товарів, зручною системою їхнього укладання й розміщення, організацією постійного контролю в процесі зберігання.

Однією з умов раціональної організації складського технологічного процесу є чіткий розподіл обов'язків між працівниками, що виконують відповідні операції.

Організація й технологія операцій по надходженню й прийманню товарів

Початкову стадію складського технологічного процесу становлять операції по надходженню й прийманню товарів. Структура й кількість цих операцій залежать від місця приймання й виду вантажу, а також виду транспортного засобу, яким товари доставлені на склад.

Якщо товари надійшли в залізничних вагонах, то виконуються наступні основні операції: перевірка цілісності пломб і розкриття вагона; огляд стану вантажу, що надійшов (стан укладання, тари й т.д. ); розвантаження вагонів з укладанням товарів на піддони або візки; первинне приймання товарів по кількості (перевірка відповідності числа гарных місць супровідним документам); доставка сформованих партій товарів на ділянку приймання, експедиційний склад або в зону зберігання.

При надходженні товарів у залізничних контейнерах операції виконуються за наступною схемою: перевірка цілісності пломб і стану контейнера (відсутність ушкоджень і поломок); стропування й переміщення контейнера на розвантажувальну рампу; переміщення контейнера в зону приймання товарів.

За наступною схемою будуть виконуватися операції, якщо товари доставлені на склад автомобільним транспортом: перевірка цілісності впакування, первинне приймання товарів по кількості; укладання товарів на піддони або візки; переміщення сформованих транспортних одиниць у зону приймання або зберігання.

Штучні, тарно-пакувальні й навальні вантажі транспортуються у вагонах. Довгомірні й великогабаритні вантажі (лісоматеріали й ін.) доставляються в піввагонах і на платформах. Для транспортування рідких вантажів (масло рослинне, гас і ін.) використають цистерни. Універсальні контейнери можуть доставлятися на склади на залізничних платформах або автомобілях.

Якщо склад має під'їзні залізничні колії, то вагони, піввагони, платформи й цистерни адресуються на прилеглу залізничну станцію, а потім подаються на гілку бази.

Контейнери надходять або безпосередньо на склад, або на контейнерний майданчик залізничної станції, а потім доставляються на склад автомобільним транспортом.

До прибуття вантажу на складі повинна бути проведена підготовча робота. Залежно від виду надходження необхідно визначити місця розвантаження транспортних засобів, перевірити наявність кількості піддонів, установити, за допомогою яких механізмів буде розвантажуватися, і переміщатися товар, що надійшов, і т.д..

При надходженні вантажу в несправному вагоні або контейнері або з порушеною пломбою необхідно зробити суцільну перевірку кількості і якості товарів і обов'язково скласти комерційний акт, що є підставою для пред'явлення претензії транспортним органам або постачальникові. Він повинен бути складений на спеціальних бланках до одержання вантажу від органів транспорту. Якщо вагон має теча або виявлена, що вантаж зіпсований внаслідок несправності вагона, то додатково до комерційного акту складається технічний акт.

Для вивантаження товарів з вагонів можуть бути використані конвеєри, транспортери, электропогрузчики або засобу малої механізації. При цьому непакетовані штучні вантажі попередньо формують у пакети, використовуючи піддони, які після їхнього завантаження переміщають у зону приймання товарів.

При доставці товарів у контейнерах для зняття їх із транспортних засобів застосовують мостові крани. Контейнери масою до 5 т. за допомогою навантажувачів доставляють в експедицію або зону приймання. Великотоннажні контейнери встановлюють на рампі й розвантажують як вагони.

Пакетовані вантажі, доставлені автомобільним транспортом, вивантажують за допомогою виделкових навантажувачів.

Непакетовані штучні вантажі повинні бути попередньо покладені на піддони.

Розвантаження транспортних засобів повинна здійснюватися при строгому дотриманні встановлених правил виконання вантажно-розвантажувальних робіт. При цьому варто звертати увагу на спеціальне маркування вантажів.

Доставлені в зону приймання товари приймаються по кількості і якості.

Приймання товарів по кількості передбачає: відбір тарних місць для розкриття; розкриття тари; підрахунок кількості одиниць або зважування товарів і звірення із транспортними й супровідними документами; укладання товарів на піддони.

Приймання товарів по якості складається з наступних операцій: переміщення товарів до робочого місця бракера; розкриття тари; перевірка якості товарів; укладання перевірених товарів на піддони.

Приймання товарів по кількості і якості - один з діючих засобів боротьби проти проникнення в торгівлю недоброякісних товарів і є важливою складовою частиною складського технологічного процесу, що передбачає перевірку виконання постачальниками договірних зобов'язань по кількості, асортиментам і якості товарів, їхній розфасовці й упакуванню.

Приймання товарів повинна здійснюватися відповідно до правил, що втримуються в інструкціях "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості" і "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості". Перераховані інструкції застосовуються у всіх випадках, за винятком тих, коли державними стандартами, технічними умовами або іншими обов'язковими правилами не передбачений інший порядок приймання товарів по кількості і якості.

При прийманні вантажу від органів транспорту варто керуватися нормативними документами, що діють на відповідному виді транспорту.

Приймання товарів по кількості складається у звіренні фактично, що надійшли товарів, з показниками транспортних і супровідних документів; рахівниць-фактур, товарно-транспортних накладних, кипных карт, пакувальних аркушів. Кількість товарів, що надійшли, повинне визначатися в тих же одиницях виміру, які зазначені в супровідних документах. Якщо відправник указав не тільки масу товарів, але й кількість місць, то при прийманні варто перевірити як масу, так і кількість місць. Масу насипних, наливних і навалочних вантажів визначають шляхом зважування транспортних засобів з товаром, що втримується в них, або шляхом розрахунку маси цих вантажів по обсязі й питомій вазі.

Якщо на товари, що надійшли, відсутні супровідні документи, то необхідно скласти акт про фактичну кількість прибулих товарів із вказівкою, які документи відсутні.

Порядок і строки приймання товарів по кількості залежать від характеру тари або впакування, у якій надійшов товар, його фізико-хімічних властивостей, способу доставки й інших умов. Товари, що надійшли без тари, у відкритій або ушкодженій тарі, повинні бути прийняті по кількості в момент розкриття (розвантаження) транспортних засобів, але не пізніше строків, установлених для їхнього розвантаження. У цей же строк здійснюється приймання по масі брутто й кількості місць товарів, що надійшли в справній тарі. Остаточне приймання товару (по масі нетто й кількості товарних одиниць у кожному місці) виробляються одночасно з розкриттям тари, але не пізніше 10 днів, а по швидкопсувній продукції -і не пізніше 24 ч із моменту одержання продукції від постачальника.

Для районів Крайньої Півночі й інших районів дострокового завезення строки приймання товарів по кількості подовжені до 60 днів для непродовольчих товарів, 40 днів - для нешвидкопсувних продовольчих товарів і 48 ч для швидкопсувних товарів.

Приймання товарів по кількості здійснюють, як правило, шляхом суцільного підрахунку одиниць, міри або маси товару в даній партії (за винятком товарів у фабричному впакуванні).

Вибіркова перевірка кількості товарів з поширенням її результатів на всю партію допускається у випадках, передбачених державними стандартами, технічними умовами або договорами.

При виявленні недостачі подальше приймання припиняється, складається однобічний акт про виявлену недостачу товарів. Обличчя, що робили приймання, повинні вжити заходів до забезпечення схоронності товару, що надійшов.

Якщо виявлено невідповідність маси брутто окремих місць масі, що зазначена в транспортному або супровідному документі, на трафареті, то покупець не повинен розкривати тару й упакування.

Для продовження роботи із приймання товару й складання двостороннього акту необхідно викликати представника одноміського відправника (виготовлювача) або, якщо це передбачено договором або іншими обов'язковими документами, представника іногороднього відправника (виготовлювача). Представник одноміського постачальника повинен з'явитися для участі в прийманні товарів не пізніше, ніж наступного дня після одержання виклику (по швидкопсувній продукції - не пізніше 4 ч після одержання виклику); представник іногороднього постачальника - протягом трьох днів після одержання виклику, не вважаючи часу, необхідного для проїзду.

У випадку неявки представника постачальника або якщо його виклик не обов'язковий, приймання товару виробляється за участю:

представника іншого підприємства, виділеного керівником цього підприємства;

представника громадськості підприємства-одержувача, що призначається керівником підприємства із числа осіб, затверджених рішенням профспілкового комітету.

За згодою відправника (виготовлювача) приймання товарів може бути зроблена односторонньо підприємством-одержувачем.

Представник, виділений для участі в прийманні товарів, повинен мати посвідчення, що видається на кожне приймання окремо .

Після завершення остаточного приймання товарів повинен бути складений акт, у якому вказують: дату й номер, місце приймання й складання акту; час початку й закінчення приймання; найменування одержувача і його адреса; прізвище, ім'я та по батькові осіб, що беруть участь у прийманні, місце роботи й займані посади; дату й номер доручення на участь у прийманні, а також відомості про те, що ці особи ознайомлені із правилами приймання товарів по кількості. У ньому варто вказати найменування й адреса відправника (виготовлювача), дату й номер телеграфного виклику, дату й номер транспортного документа, рахівниць-фактур, час доставки вантажу на склад. Якщо при надходженні вантажу був складений комерційний акт, то в акті про недостачу товару вказують дату і його номер. Тут же повинні втримуватися відомості про те, якою масою або за чиїми пломбами відвантажені товари; про загальну фактичну масу й масу, що значиться по документах; про масу кожного місця, у якому виявлена недостача; яким способом визначена кількість відсутніх товарів; зазначена точна кількість відсутніх товарів, їхня вартість. Дуже важливо дати в акті висновок про причини й місце утворення недостачі.

Якщо в процесі приймання товарів виявлені надлишки, то в акті варто відбити точні дані про їх.

Акт приймання товарів по кількості повинен бути підписаний всіма особами, що приймали в ній участь, і затверджений керівником підприємства-одержувача не пізніше, ніж наступного дня після його складання.

До акту про недостачу або надлишки товарів повинні бути прикладені копії супровідних документів, пакувальні ярлики, етикетки й пломби тарних місць, у яких установлена недостача, посвідчення представника, виділеного для участі в прийманні, однобічний і комерційний акти, а також інші документи, які можуть свідчити про недостачу.

Приймання товарів по якості є найважливішою операцією технологічного процесу складської переробки вантажів. Вона проводиться з метою виявлення якості й комплектності, що надійшли на склад товарів і відповідності їхнім вимогам державних стандартів, технічних умов, затвердженим зразкам (еталонам).

Строки приймання товарів по якості можуть бути передбачені договорами поставки, ДСТ або технічними умовами. У всіх інших випадках приймання товарів по якості й комплектності проводиться в наступний термін:

при іногородній поставці - не пізніше 20 днів, а по швидкопсувній продукції - 24 г після надходження товарів на склад;

при одноміській поставці - не пізніше 10 днів, а по швидкопсувній продукції - 24 г після надходження товарів на склад.

Строки приймання товарів по якості подовжені для районів Крайньої Півночі й інших районів дострокового завезення до 48 г по швидкопсувних товарах і до 40 днів по нешвидкопсувних продовольчих товарах. Непродовольчі товари повинні бути прийняті по якості не пізніше 60 днів з моменту їхнього надходження на склад. Одночасно з товаром здійснюється приймання тари.

Приймання товарів по якості проводиться матеріально відповідальними особами за участю товарознавців. На складах повинні бути створені необхідні умови для кваліфікованого приймання товарів. Із цією метою відповідним чином оснащуються робочі місця товарознавців-бракерів. Тут повинні бути в наявності необхідні ДСТ, технічні умови, зразки (еталони) і т.п..

Звичайно виробляється суцільна перевірка якості й комплектності товарів. Вибіркова перевірка допускається лише в тих випадках, коли це обговорено в договорі, передбачено державними стандартами або технічними умовами.

Прийманню й оприбуткуванню підлягають тільки доброякісні товари. Товари, що не відповідають установленим вимогам або кондиціям, повинні бути переміщені в експедицію або карантинну камеру на тимчасове відповідальне зберігання, а постачальник протягом 10 днів повинен розпорядитися цими товарами.

У випадку виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування товарів, тари або впакування встановленим вимогам складається акт, приймання товарів припиняється. Для участі в подальшому прийманні викликається представник постачальника, про що йому повинне бути спрямоване повідомлення (по телеграфі або телефону) не пізніше 24 г, а по швидкопсувних товарах - відразу ж після виявлення невідповідності якості товарів установленим вимогам.

склад комерційний діяльність



РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1 Загальна характеристика ТзОВ «Волиньтабак»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» було створене у 1996 р. відповідно до законодавства України, що врегульовує діяльність господарських товариств для ведення спільної підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Власниками ТзОВ «Волиньтабак» є три комерсанти, які не займають ніяких посад в управлінні компанії.

Головне представництво ТзОВ «Волиньтабак» знаходиться у м. Луцьк, очолює його генеральний директор. Представництво в м. Львові очолює - директор.

ТзОВ «Волиньтабак» здійснює свою діяльність на основі статуту.

Наскільки ефективно підприємство здійснює свою діяльність, можна визначити провівши ряд розрахунків (дані за січень 2007 р.):

Показник	Формула	Результат
1.Оборот	______	5692067,54 грн.
2.Собівартість	______	4682552,71 грн.
3.Оборот без ПДВ	Рядок 1 - ПДВ	4743126,97 грн.
4.Націнка	Рядок 3 - Рядок 2	60574,26 грн.
5.Затрати	______	33342,34 грн.
6.Дохід	Рядок 4 - Рядок 5	27231,92 грн.
7.Податок на прибуток	(25%)	6807,98 грн.
8.Чистий прибуток	Рядок 6 - Рядок 7	20423,94 грн.
9.Рентабельність	Рядок 8/Рядок 3*100%	0,43%

Отже, можна сказати, що ТзОВ «Волиньтабак» працює ефективно, оскільки отримує прибутки, але не достатньо, тому що показник прибутковості підприємства складає лише 0,43%. Керівництву слід вжити заходів щодо покращення діяльності фірми. Всі працівники також повинні подавати ідеї щодо вдосконалення роботи ТзОВ «Волиньтабак», оскільки вони працюють на цьому підприємстві і їм важливо щоб воно отримувало більші прибутки, адже від цього залежить їхня зарплатня та посада.

ТзОВ «Волиньтабак» було створене для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

ТзОВ «Волиньтабак» має великий асортимент товарів, які відповідають всім стандартам і вимогам.

Якість відпущеного за договорами товару відповідає технічним умовам (ТУ) і державним стандартам (ГОСТ), діючим на території України і підтверджується сертифікатами відповідності або якісними посвідченнями виробника, який несе відповідальність за якість товару.

Приймання-здача товару за кількістю та якістю здійснюється з участю представників продавця та покупця. Після підписання накладної про приймання-здачу товару обома сторонами претензії щодо кількості та якості приймається на протязі двох днів.

2.2 Аналіз ефективності комерційної діяльності ТЗОВ «Волиньтабак»

Термін «комерція» означає торгівля - вид торгового підприємництва або бізнесу, який є основою будь-якої цивілізованої ринкової економіки.

Практична функція комерційної діяльності: організація і управління на гуртовому ринку; здійснення комерційних операцій (купівля-продаж, експорт-імпорт, посередницькі операції); організація роздрібної торгівлі; підвищення культури торгівлі та якості обслуговування; створення сприятливого психологічного мікроклімату в сфері комерційної діяльності.

За характером функцій процеси, які здійснюються в торгівлі, можна поділити на види: комерційні (торгові); технологічні (виробничі).

Комерційні процеси - це процеси, які пов'язані зі зміною вартості, тобто з купівлею та продажем товарів.

Культура комерції - це система правил та норм діяльності, звичаїв, традицій, особливостей поведінки працівників, стилю керівника, показників задоволення працівників.

Комерційна діяльність ТзОВ «Волиньтабак»

За характером функцій процеси, які здійснюються в торгівлі ТзОВ «Волиньтабак», є комерційними (торговими).

Організація господарських зв'язків між постачальниками та споживачами здійснюється на основі договору поставки та договору купівлі-продажу.

У галузі товарного обігу торгівля займає особливе місце. Вона є неодмінним учасником товарно-грошового обміну, що систематично розширюється.

Здійснення процесу руху товару, тобто доведення товарної маси з сфери виробництва до роздрібних торгових підприємств супроводжується комплексом організаційно-економічних заходів як з боку виробників (підприємств промисловості), так і з боку споживачів (підприємств оптової і роздрібної торгівлі). Ці заходи включають розробку замовлень, завдань по виробництву, формування і узгодження договорів і їх укладання, контроль за виконанням договірних зобов'язань і дія у випадках їх порушень. Весь цей далеко не повний комплекс заходів, здійснюваний у взаєморозрахунках між промисловістю і торгівлею іменується як господарські зв'язки. Закріплюються певною правовою формою. Такою правовою формою у Товаристві є договір на поставку товарів та договір купівлі-продажу.

Господарські зв'язки у ТзОВ «Волиньтабак» здійснюються через торгових агентів. Вони перевіряють наявність товарних запасів у клієнтів і беруть в них замовлення на поставку. Торговий агент також займається пошуком нових перспективних клієнтів. Комерційною роботою з оптової закупівлі товарів займається менеджер. Його головним завданням у цій сфері є купівля ходових, якісних, відомих на ринку товарів.

Формуванням асортименту у Товаристві займається комерційний директор ТзОВ «Волиньтабак» у м. Луцьку.

Оптову закупівлю товарів у виробників здійснює також комерційний директор у м. Луцьку. Розмір замовлення він визначає враховуючи звіти по складах всіх філій та дочірніх підприємств.

Постачальниками ТзОВ «Волиньтабак» є одинадцять всесвітньо відомих торгових марок: PHILIP MORRIS ( Україна ); Gallaher; B.A.T. - Прилуки; J.T.International ( Україна ); KT & G Corporation ( Korea ); Karelia Tobacco Company INK; Реємстма ( Україна ); Ліггетт - Дукат ЛТД; Львівська тютюнова фабрика; Sieta ( ALTADIS Group ); ДАНА - АС;

Однак, ТзОВ «Волиньтабак» у м. Львові зовнішньоекономічну діяльність не проводить.

Визначенням ефективності комерційної діяльності займається бухгалтер Товариства. Він опрацьовує всю фінансову, бухгалтерську інформацію, аналізує її і на кінець звітного періоду представляє звіт директорові. Коли директор ознайомився із звітністю, вона відправляється у головне представництво ТзОВ «Волиньтабак» - у м. Луцьк.

У випадку, якщо підприємство працювало не ефективно, приймаються рішення щодо покращення його діяльності. Ці рішення приймаються спільно директором підприємства у м. Львові та директорами ТзОВ «Волиньтабак» у м. Луцьку.

2.3 Оцінка ефективності комерційної діяльності ТзОВ «Волиньтабак»

Проблема оцінки та розроблення шляхів підвищення ефективності комерційної діяльності стає однією з центральних проблем на сьогодні, оскільки керівництво підприємств зобов'язано таким чином побудувати процес управління, щоб забезпечити якнайповніше використання всіх наявних ресурсів і досягти високих кінцевих результатів комерційної діяльності.

Але багато вітчизняних підприємств сьогодні стикнулися із серйозною проблемою - відсутністю ефективної системи управління комерційною діяльністю. ТзОВ «Волиньтабак» в умовах централізованого планування народного господарства не потребувало гнучкого реагування на зміни умов господарської діяльності та відповідно створення ефективної системи управління комерційною діяльністю. У результаті під тиском зовнішніх і внутрішніх змін підприємство втрачає керованість, несе фінансові втрати, а отже, знижується ефективність його функціонування на ринку.

Нині не існує єдиної думки щодо оцінки ефективності комерційної діяльності. Різні автори по-різному підходять до вирішення цієї проблеми, однак єдиним залишається підхід, який передбачає, що оцінка ефективності комерційної діяльності підприємства має здійснюватися на підставі оцінки ефективності використання його ресурсів. Цей аналіз передбачає, крім вивчення основних результативних показників комерційної діяльності, також проведення аналізу ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства: матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, здійснення узагальнюючої оцінки ефективності використання ресурсного потенціалу.

Найважливішим показником ефективності роботи торгового підприємства є прибуток, у якому відображаються результати усієї діяльності підприємства - обсяг реалізованої продукції, його склад та асортиментна структура, продуктивність праці, рівень витрат, наявність невиробничих витрат тощо. Від розміру отриманого прибутку залежать поповнення фондів, матеріальне заохочення працівників, сплата податків та ін. Розрізняють прибуток від реалізації товарів, прибуток від звичайної діяльності до оподаткування і чистий прибуток. Я зауважу, що для комерційної діяльності найважливіше значення має саме прибуток від реалізації товарів, оскільки він відображає результати діяльності підприємства, отримані безпосередньо від здійснення торгової діяльності.

Отже, першим етапом мого аналізу комерційної діяльності ТзОВ «Волиньтабак» є багатофакторний аналіз прибутку за кількома факторами за даними звіту про фінансові результати:

1. Розрахунок загальної зміни прибутку від реалізації продукції () за формулою (2):

=-, (2)

де - прибуток звітного періоду;