Товарний ринок: структура, функції, особливості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Товарний ринок: структура, функції, особливості

1.1 Ринок як економічна категорія його структура та класифікація

1.2 Основні функції та особливості товарного ринку

Розділ 2.Соціально-економічні фактори товарного ринку

Розділ 3. Основні функціонально-структурні елементи товарного ринку

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

У сучасній економічній ситуації особлива роль відводиться товарному ринку, що відображає взаємодію всіх ланок у процесі руху товару. Функціонуюча система товарного ринку володіє власною інфраструктурою, що є обов'язковим компонентом ринкової економіки. Інфраструктура товарного ринку є сукупністю організаційно-правових форм, що опосередковують рух матеріальних ресурсів і ділових відносин і пов'язують ці відносини в єдине ціле. Інфраструктура товарного ринку сприяє взаємодії між виробниками і споживачами, попитом і пропозицією. Від того, наскільки чітким є цей механізм, значною мірою залежить ефективність функціонування всієї економіки країни.

Актуальність даної теми зумовлена тим, що товарний ринок, як і вся ринкова система, впливає на багато чинників у національній економіці та ефективне її функціонування, дає змогу розвиватися економіці держави. Проблема вивчення та модернізації ринку є однією найважливіших у процесі розвитку в Україні ринкових відносин та інтегрування української економіки в світовий ринок.

Перед вітчизняною економічною наукою нині постала гостра проблема переосмислення сутності та ролі ринку у новій системі господарювання. Зміст проблеми при цьому полягає не лише у констатації фактів перетворень у сфері товарного обігу, а насамперед у глибинному дослідженні нових закономірностей і тенденцій розвитку ринку та обгрунтуванні основних напрямів його регулювання.

Нові соціально-економічні реалії безумовно потребують й нових підходів, методів і прийомів наукових досліджень економічних відносин, що складаються на ринку. Системне розуміння сутності ринку передбачає його аналітично-прогностичне вивчення як багатомірного масиву взаємозв'язків різноманітних складових. Поза цілісним концептуально-теоретичним розумінням ролі та місця ринку у національному відтворювальному процесі будь-які теоретичні розробки проблем його розвитку і регулювання стають декларативними.

Питання аналізу товарного ринку досліджували багато відомих вчених, зокрема, Л.В. Рой, В.П. Третяк, Ф. Шерер, Д. Росс , А. Харбергер, Д.Р. Камершен, К. Коулінг, Д.К. Мюллер та інші. Певний доробок у сфері дослідження ринку мають і вітчизняні вчені. Зокрема, В.Д. Лагутін , В.О. Точилін, Т.О. Осташко, О.В. Пустовойт та інші вчені-економісти.

Метою курсової роботи є дослідження товарного ринку, визначення особливостей його функціонування.

Для досягнення даної мети потрібно вирішити такі завдання:

- проаналізувати товарний ринок, основні принципи його побудови та функціонування;

- дослідити основні соціально-економічні фактори, що формують ринок;

- розглянути структуру товарного ринку.

Об'єктом дослідження даної роботи є товарний ринок як елемент ринкової системи країни та чинник впливу на економічні процеси в державі.

Предметом дослідження є функціональні особливості товарного ринку та перспективи його розвитку.

Основними джерелами інформації цієї курсової роботи є навчальні посібники, наукові статті, Інтернет-ресурси.

При виконанні курсової роботи було застосовано методи аналізу та синтезу - вивчення зібраної інформації та систематизація її, виокремлення певних закономірностей та групування їх; при порівнянні позитивних та негативних сторін різних підходів до дослідження товарного ринку, був використаний порівняльний метод; метод дедукції застосовується для встановлення висновків на підставі попередньо встановлених властивостей; структурно-функціональний метод дослідження, який дає можливість краще і якісніше дослідити дану тему і ширше розкрити у роботі.

Розділ 1. Товарний ринок: структура,функції, особливості

1.1 Ринок як економічна категорія, його структура та класифікація

Для визначення сутності товарного ринку розглянемо основні поняття, які до нього належать: це нужда, потреба, попит, товар, обмін, угода.

Нужда -- це почуття, що виникає у людини при гострій, життєво необхідній нестачі чого-небудь. Розрізняють нужду фізичну (в одязі, їжі, безпеці, сні), соціальну (в духовній близькості, впливовості, взаєморозумінні) і особистісну (в знаннях, самовираженні). Вона завжди об'єктивна, і людина прагне задовольнити різними шляхами.[3, c. 41]

Потреба -- це нужда, підкріплена певним соціально-культурним рівнем людини. нормальне функціонування всього господарства країни і добробут людей.

Потреби суспільства у товарній продукції поділяються на:

• потреби, пов'язані з певними зобов'язаннями кожної людини в родині, особистому житті;

• потреби, продиктовані суспільними умовами проживання людей, що передбачають підпорядкування законам, підзаконним актам і прийнятим правилам у суспільстві;

• потреби, що виникають унаслідок спілкування і діяльності в малих соціальних групах (наприклад, компанії друзів);

• потреби, що виникають унаслідок включення людей у діяльність великих колективів (завод, фірма, майстерня, цех, бригада, робоча ділянка) і невиробничих (театр, спортивна організація, наукова і конструкторська установа, кафедра, профспілка та ін.).

Людські потреби безмежні, і чим більше людина має, тим більше вона бажає. Але ресурси для задоволення потреб обмежені, тому із всього різноманіття товарів людина вибирає лише ті, які найбільшою мірою задовольняють її потреби у межах фінансових можливостей. З цією проблемою пов'язана категорія попиту.

Попит -- це потреба, підкріплена платоспроможністю споживача.

Товар -- це все те, що пропонується на ринку з метою задоволення попиту. Товар може мати як матеріальну (опредметнену), так і нематеріальну (послуги) форму.

Обмін -- це акт отримання бажаного об'єкту від будь-кого з пропозицією чого-небудь на заміну. Обмінним продуктом можуть бути гроші, речі, продукти або послуги. Обмін -- категорія маркетингу як науки, тобто теоретична. Одиницею ж вимірювання практичної діяльності є угода.

Угода -- добровільна згода двох або кількох осіб (економічних суб'єктів), що укладається на предмет виконання кожним із них обов'язків відносно інших учасників, зокрема щодо комерційного обміну цінностями між ними. Розрізняють грошові і бартерні угоди. Вони передбачають наявність кількох умов: не менше двох ціннісно значущих об'єктів, узгодження умов здійснення, часу та місця проведення. [15, c. 608]

Всі угоди укладаються на ринку. Ринок, який виник водночас з товарним виробництвом як його невід'ємний елемент, пройшов історично тривалий і складний шлях розвитку, органічно пов'язаний з еволюцією і поглибленням суспільного розподілу праці, спеціалізацією і господарською відокремленістю виробників. Тому поняття ринок можна розглядати як у вузькому, так і в широкому розумінні. У першому -- це форма економічного обміну, тобто будь-яка впорядкована структура, що забезпечує нормальну взаємодію суб'єктів ринкових відносин.

Часто під ринком розуміють сукупність наявних і потенційних виробників і споживачів товару. Однак для того, щоб здійснити акт купівлі-продажу товару, необхідно виготовити сировину, потім товар і доставити його до споживача. У багатьох випадках розрахунки за поставки здійснюються через банківську систему, окремі суб'єкти ринку збирають і надають інформацію, здійснюють комунікаційні послуги тощо.

Тому таке визначення «ринку» як економічної категорії не відображає систему відносин, які складаються у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання. [1, c. 562]

Сьогодні ринок виступає як сукупність фірм та організації співробітництва суб'єктів господарювання, він є складним механізмом виявлення й узгодження економічних інтересів. Тому у широкому розумінні «ринок» -- це певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є:

• самостійність учасників ринкового процесу;

• комерційний характер їх взаємодії;

• конкуренція між суб'єктами господарювання;

• формування економічної пропозиції під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби;

• формування цін під впливом попиту та пропозиції.

За економічним призначенням розрізняють такі види ринків:

• ринок праці;

• ринок капіталів;

• ринок товарів та послуг (товарний ринок);

• ринок науково-технічних знань тощо.

Серед існуючих видів ринку маркетологи приділяють особливу увагу вивченню та дослідженню товарного ринку. [2, c. 219]

Товарний ринок являє собою складну соціально-економічну категорію, сутність якої розкривається найбільш повно, якщо розглядати її у різних аспектах. По-перше, товарний ринок виступає як сфера товарного обміну. По-друге, являє собою господарську діяльність, систему організаційно-економічних дій, спрямованих на просування товару від виробника до споживача. Такі дії пов'язані, наприклад, із розвитком конкретного господарського механізму виробництва й реалізації товарів, форм та методів продажу, управлінським рішенням щодо збуту, проведенням реклами товарів, вивченням і формуванням попиту та пропозиції.

Таким чином, товарний ринок -- це сфера товарного обміну, де діють відносини щодо купівлі-продажу товарів та здійснюється конкретна господарська діяльність, пов'язана з реалізацією товарів. [4, c. 21]

При вивченні товарного ринку особливе значення відводиться визначенню типу структури ринку й класифікації окремих його елементів залежно від умов й характеру угод.

Під структурою товарного ринку розуміють сукупність секторів (сегментів) товарного ринку та умов, що визначають особливості його функціонування (Рис. 1.1) [5, c. 271].

Рис 1.1. Основні сектори та сегменти товарного ринку

Закритий сектор товарного ринку (закритий ринок) являє частину товарного ринку, в якій продавці та покупці взаємодіють шляхом відносин, що не носять суто комерційного характеру.

До основних сегментів закритого ринку відносять:

• внутрішньофірмові поставки (товарообіг між філіями, дочірніми й головними підприємствами великих монополій);

• субпоставки дрібних та середніх формально незалежних фірм, що є підрядниками великих монополій у рамках спеціалізації та кооперування;

• спеціальна торгівля у формі постачань товарів за програмами допомоги, особливими міжурядовими угодами;

• зустрічна торгівля, що охоплює взаємозумовлені експортні операції.

Відкритий сектор товарного ринку -- це сукупність сегментів, яким притаманні операції комерційного характеру. До основних сегментів відкритого сектору відносять короткострокові угоди, що укладаються на період до 1--1,5 роки, оптову та роздрібну торгівлю й операції на вільному ринку, на якому відсутні обмеження вільної конкуренції. «Вільний ринок» представлений біржовою торгівлею, ринком «спот», на якому реалізується наявний товар з терміновим відвантаженням; «чорним ринком».[5, c. 271]

Проміжне становище між закритим та відкритим секторами займають довгострокові комерційні угоди. Ця форма товарообміну зумовлена практикою стійких торгових зв'язків (від 2 до 25 років) та доповнюється формами преференційних економічних угод, тобто це торгівля на основі довгострокових комерційних контрактів.

Сучасна економіка являє собою синтез великої кількості взаємодіючих товарних ринків. Подібне розмежування ринків достатньо абстрактне, оскільки окремі види ринку не існують самостійно, всі вони пов'язані між собою та утворюють розгалужену ринкову систему, тобто кожний окремий вид ринку можна також класифікувати за іншими характеристиками відповідно до базової ознаки.

За товарно-галузевою ознакою товарний ринок можна класифікувати за такою схемою: ринок готових виробів, ринок сировини й напівфабрикатів, ринок послуг. Групи товарних ринків у подальшому можуть бути поділеними до рівня ринку окремого товару (Рис. 1.3). Наприклад, ринок промислової сировини включає у себе ринки залізної, марганцевої, хромової руд, сталі, прокату, стальних труб, нікелю, платини, коштовних металів, алмазів, хімікатів, пластмас, хімічних волокон, медикаментів і т.д. На ринку палива особливе місце належить ринку нафти й нафтопродуктів, оскільки останні є біржовим товаром і становлять предмет торгів через нафтову товарну біржу.

Крім того, товарний ринок -- це узагальнене поняття, що характеризує систему ринків, втілених головним чином у ринки споживчих товарів і товарів виробничо-технічного призначення [6, c. 32-36]. Характер придбання і споживання товарів на цих ринках суттєво розрізняється за мотивами та способами.

Рис.1.3. Товарно-галузева класифікація товарного ринку [7, c. 506]

Ринок товарів споживчого призначення містить у собі обіг:

• виробів короткочасного користування (продукти харчування, предмети особистої гігієни, косметика, миючі засоби та ін.);

• виробів тривалого користування (меблі, побутова техніка, автомобілі, оргтехніка, музичні інструменти, одяг та ін.);

• виробів, отриманих у результаті надання відповідних послуг (індивідуальне пошиття одягу або взуття, набір на комп'ютері рукописного тексту і т.п).

Ринок товарів виробничо-технічного призначення передбачає обіг:

• предметів праці (сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергія, паливо);

• знарядь праці (виробничі і складські будинки, спорудження, конструкції, машини, механізми, устаткування, апаратура, прилади).

Для кожного окремого товарного ринку велике значення мають його учасники, що виконують певні функції. Суб'єктами товарного ринку є споживачі, виробники та інфраструктура ринку.

Споживачі -- це фізичні та юридичні особи, які купують то-вари і отримують послуги для власного використання або подальшої переробки у процесі виробництва.

Виробники -- це фізичні та юридичні особи, які виготовляють і поставляють товари на ринок з наступною передачею права власності на них споживачам.

Інфраструктура товарного ринку представлена сукупністю організацій, які мають різне спрямування діяльності і забезпечують ефективну взаємодію виробників та споживачів.[8, c. 40]

Узгодженість взаємодії суб'єктів товарного ринку здійснюється за допомогою ринкового механізму, утворюючими елементами якого є:

• товарна пропозиція;

• споживчий попит;

• ціна товару.

Товарна пропозиція являє собою масу товарів, призначених для реалізації. Основними джерелами товарної пропозиції є виробництво товарів у державі, товарні запаси, імпортна закупівля.

Поняття споживчого попиту розглядалося вище. Ціна товару -- це грошове вираження його вартості. Разом вони забезпечують дію ринку та його функцій.

1.2 Основні функції та особливості товарного ринку

Сучасний товарний ринок виконує такі функції:

• інформативну, яка полягає у забезпеченні суб'єктів ринкової діяльності інформацією щодо рівня витрат, рентабельності виробництва та реалізації, якості та асортименту товарів та послуг;

• регулювальну, суть якої полягає у досягненні відповідності між попитом та пропозицією відповідно до цінових факторів;

• сануючу (економічного відбору), спрямовану на підвищення ефективності виробництва, удосконалення його структури та підтримку рентабельності економіки в цілому;

• соціальну, спрямовану на задоволення потреб людини: за її допомогою підвищується рівень життя населення.

У загальному вигляді товарний ринок дозволяє:

• стежити за змінами попиту і пристосовуватися до них;

• спонукати виробників до випуску нових, більш досконалих товарів;

• розширювати й удосконалювати комерційно-господарські зв'язки;

• раціонально спрямовувати товарний потік від виробника до споживача в достатньому обсязі, потрібному асортименті та у необхідний час;

• зберігати товарні запаси;

• надавати відповідні послуги.

Основними умовами функціонування товарного ринку є:

• матеріальна зацікавленість виробника в обслуговуванні попиту, основу якої становлять відносини власності на засоби виробництва і створюваний продукт та відповідальність за свої рішення, в тому числі матеріальна;

• наявність резервів виробничих потужностей і робочої сили, що дозволяє оперативно реагувати на зміни попиту;

• наявність інфраструктури ринкового господарства, тобто взаємопов'язаної системи організацій, які обслуговують потоки товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили;

• наявність стійкого грошового обігу, що зумовлює формування сталого попиту на товари й послуги та створює стійку інвестиційну базу для виробника.

Функціонування будь-якого товарного ринку може бути охарактеризовано такими основними показниками [9, c. 137]:

• місткість товарного ринку, тобто максимально можливий обсяг реалізації товарів при даному рівні платоспроможного попиту, товарної пропозиції та роздрібних цін;

• динаміка розвитку окремих галузевих товарних ринків держави, що утворюють її єдиний товарний ринок;

• ступінь диверсифікованості товарного ринку, тобто ступінь охоплення різноманітними видами товарної продукції (за асортиментом і ціною) з урахуванням географічних, етнічних та платоспроможних особливостей населення країни;

• якість товару, що реалізується на ринку, тобто сукупність притаманних йому властивостей, відповідність екологічним нор-мам, вимогам до упаковки, маркування, забезпечення післяпродажного обслуговування тощо;

• конкурентоспроможність товарів на ринку, тобто спроможність продукції відповідати вимогам даного ринку на період, що розглядається.

Розвиток товарного ринку в Україні відбувається в складних умовах. Для нього характерні [10, c. 42-43]:

• відносно низький рівень культури ринкових відносин;

• недостатнє законодавчо-правове і нормативне забезпечення;

• нестабільна і недосконала система фінансово-кредитних відносин;

• схильність контрагентів до порушення взаємних зобов'язань;

• хронічні неплатежі;

• вплив кримінальних структур і ін.

У теперішній ситуації державне управління повинне вирішувати такі завдання, як створення відповідних умов для безперешкодного розвитку ринкових відносин, захист українських економічних інтересів на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Практика ринкової економіки показує, що товарний ринок має наступні переваги порівняно з іншими господарськими системами [12, c. 197]:

• поєднує інтереси продавців і споживачів природним образом, без усякого тиску на будь-яку із сторін;

• зацікавлює виробників у задоволенні потреб, що виражаються через попит;

• перешкоджає монополізації у виробництві і обігу товарів;

• звільняє економіку від товарного дефіциту;

• ефективніше розв'язує проблеми економіки (рівень життя, якість продукції, ефективність виробництва, раціональна структура споживання).

Отже, сучасний товарний ринок -- це категорія товарного виробництва, яке не обмежується рамками національної економіки, а в пошуках збуту власної продукції виходить за національні межі. Відповідно до товарно-галузевих ознак товарний ринок класифікують на ринки готових виробів, сировини і напівфабрикатів, які далі можуть бути розбиті до рівня ринку окремого товару (ринки палива, ринки промислової сировини, ринки сільськогосподарських та лісових товарів та ін.). У ринку палива, наприклад, особливе місце займає ринок нафти і нафтопродуктів, оскільки останні є біржовими товарами і складають предмет торгів на нафтових товарних біржах.

Товарний ринок характеризується оптимізацією використання важливих факторів виробництва, спрямованих на створення конкурентних засад у його розвитку. Загалом же товарний ринок є регулюючою основою конкурентоспроможності товарів, досягнення рівня міжнародних стандартів. Виходячи з цих особливостей, його можна трактувати як одну з найважливіших систем ринкової економіки, що забезпечує контакти продавців і покупців. Тут укладається величезна кількість контрактів, здійснюється безліч угод, об'єктом яких стають різні товари, виробничі і споживчі послуги.

Розділ 2. Соціально-економічні фактори товарного ринку

Головним завданням дослідження товарного ринку є визначення ємності ринку. Ємність ринку це сукупний платоспроможний попит покупців; можливий річний обсяг продажу певного виду товару при сформованому середньому рівні цін. Ємність товарного ринку залежить від ступеня освоєння даного ринку, еластичності попиту, від зміни економічної кон'юнктури, рівня цін, якості товару і витрат на рекламу. Місткість товарного ринку характеризується розмірами попиту населення і величиною товарної пропозиції. У кожен даний момент часу ринок має кількісну та якісну визначеність, тобто його об'єм виражається у вартісних і натуральних показниках. [22, c. 167]

Слід розрізняти два рівня ємності ринку: потенційний і реальний. Дійсною місткістю ринку є перший рівень. Потенційний рівень визначається особистими і суспільними потребами і відображає адекватний їм обсяг реалізації товарів. У економічних дослідженнях використовується також термін потенціал ринку. Реальна ємність ринку може і не відповідати його потенційної ємності. Розрахунок ємності ринку повинен носити просторово-часову визначеність.

Ємність ринку формується під впливом багатьох соціально-економічних факторів, кожен з яких може в певних ситуаціях як стимулювати ринок, так і стримувати його розвиток, обмежуючи його місткість. Всю сукупність факторів можна розділити на дві групи: загального і специфічного характеру. Спільними є соціально-економічні фактори, що визначають місткість ринку будь-якого товару [21, c. 76]:

• Обсяг і структуру товарної пропозиції, в тому числі по підприємствах;

• Асортимент і якість виробів, що випускаються;

• Розміри імпорту по даному товару або групі;

• Досягнутий рівень життя і потреб населення;

• Купівельна спроможність населення;

• Рівень співвідношення цін на товари;

• Чисельність населення;

• Його соціальний і статево-віковою склад;

• Ступінь насиченості ринку;

• Стан збутової, торгової і сервісної мережі;

• Географічне розташування ринку.

В даний час ринок товарів схильний до значного впливу таких процесів, як відокремлення території і введення нових грошових одиниць, утворення комерційних структур, інфляція, введення нових митних обмежень і т.д.

Специфічні чинники визначають розвиток ринків окремих товарів, причому кожен ринок може мати характерні тільки для нього фактори. У цьому випадку специфічний чинник по ступеню впливу може виявитися визначальним для формування та розвитку попиту та пропозиції по конкретному товару.

Сукупність факторів, що визначають розвиток попиту та пропозиції, знаходяться в складному діалектичному взаємозв'язку. Зміна дій одних чинників викликає зміну дії інших. Особливістю одних чинників є те, що вони викликають зміни, як загальної ємності, так і структури ринку, а інших - те, що вони, не змінюючи загальної ємності ринку, а викликають його структурну зміну [11, c. 119]. У процесі дослідження ринку необхідно пояснити механізм дії системи факторів і виміряти сукупні результати їх вплив на обсяг і структуру попиту і пропозиції.

Практика маркетингових та економічних досліджень показує, що дані про ємності ринку тих чи інших товарів і про частку, займаної окремими виробниками, в даний час становлять великий інтерес для самих виробників. Вони необхідні як для розширення позицій компанії, яка вже займає стійкі позиції на ринку, так і для проникнення на ринок нової компанії або торгової марки.

Потреба в такій інформації вже сформована: сьогодні з'являється багато організацій, які проводять подібного роду дослідження. Вивчення ємності ринку або ринкового попиту має на меті визначення обсягу продажів на виділеному ринку, певної марки товару чи сукупності марок товару за конкретний період часу. [17, c. 175]

Дослідження даних параметрів зазвичай проводиться по п'яти основних напрямках:

• Аналіз вторинної інформації;

• Виробництво та реалізація продукції;

• Витрати і поведінку споживачів;

• Розрахунок ємності на основі норм споживання даного типу товару;

• Визначення ємності на основі приведення обсягів продажів (коли відома ємність ринку в одному регіоні є основою для розрахунку ємності ринку в іншому регіоні, шляхом коригування її за допомогою коефіцієнтів приведення).

Розглянемо їх по черзі.

Аналіз вторинної інформації. Включає в себе аналіз усієї документації, яка може містити відомості про ринок який нас цікавить, і може бути корисна в економічній діяльності: статистичні дані, дані органів управління, огляди ринку, спеціалізовані журнали і статті, дані Internet і т. д. Однак інформація, одержувана таким способом, найчастіше виявляється неповною, досить складною для використання при практичному застосуванні і часто сумнівного ступеня достовірності. [32, c. 98]

Вивчення ринку з позицій виробництва і реалізації продукції. Включає дослідження підприємств виробників, оптової та роздрібної торгівлі. Інформація, отримана з цього джерела, дозволяє визначити реальні обсяги збуту і представленість виробників і торгових марок. Враховуючи, що кількість продавців менше, ніж кількість покупців, то часто таке дослідження проводиться більш швидко і коштує дешевше, ніж дослідження споживачів. Проблема полягає в тому, наскільки точною виявиться надана виробниками або продавцями інформація, і наскільки опитана вибірка продавців буде репрезентативна генеральній сукупності (всій масі діючих на ринку торгових точок, що продають продукцію).

Витрати і поведінку споживачів. Досліджуються або витрати споживачів на продукцію, за певний період часу, або частота покупок і обсяги продукції, що купується спільно з середньою роздрібною ціною продажу, або норми витрати даного товару. При цьому дослідження дозволяє підняти широкий пласт матеріалів, що стосуються поведінки і мотивації споживачів: їхнє ставлення до тієї або іншої марки, обсяг разової покупки, частота придбання товару, очікувана ціна на товар, ступінь розрізнення брендів, лояльність до брендів, мотивація вибору тієї або іншої марки товару і т. д. [24, c. 75]

Розрахунок ємності на основі норм споживання даного типу товару. Цей підхід використовується, як правило, для продовольчих товарів, сировини. Статистичною основою для розрахунків служать річні норми споживання на одного жителя і загальна чисельність населення. Таким чином, підсумкова цифра ємності виходить шляхом перемноження норми споживання на одного мешканця, на значення загальної чисельності населення.

Визначення місткості ринку на основі приведення обсягів продажів. Подібну методику розрахунку використовують в основному компанії, що мають значний досвід на окремих економічних районах. У розрахунках використовуються дані про реальний обсяг реалізації продукції в одному регіоні і фактори, що визначають продажу. За допомогою останніх визначаються коефіцієнти приведення продажів одного регіону до іншого (коефіцієнти приведення чисельності населення, середньої заробітної плати, урбанізації, ціни, особливості споживання і т. д.). [16, c. 137]

Так як методика аналізу вторинної інформації в принципі не викликає особливо складних питань, то зупинимося детальніше на методиці опитувань. Проведення дослідження виробників, продавців, продукції з метою отримання даних про ринок є досить звичайним для компаній, однак і тут зустрічаються помилки. Як показує досвід, однією з найбільш розповсюджених помилок є недотримання репрезентативності вибірки.

Виявлення причинно-наслідкових зв'язків на досліджуваному ринку проводиться на основі систематизації та аналізу даних. Систематизація даних полягає в побудові аналітичних таблиць, динамічних рядів аналізованих показників, графіків, діаграм і т.п. Це підготовча стадія аналізу інформації для її кількісної і якісної оцінки. Причинно-наслідкові зв'язки і залежності встановлюються в результаті кореляційно-регресивного аналізу динамічних рядів.

У кінцевому підсумку опис причинно-наслідкових зв'язків, викликаних взаємодією різних факторів, дасть змогу побудувати модель розвитку на ринку і визначити його ємність.

Таким чином, позитивні і негативні сторони всіх підходів можна звести до наступної таблиці (табл. 2.1.).

Таблиця 2.1 Позитивні та негативні сторони різних підходів до дослідження товарного ринку [27, c. 267]

	Позитивні сторони	Негативні сторони
Аналіз вторинної інформації	Один з найдешевших способів оцінки ємності ринку. Більш швидкий спосіб в порівнянні з проведенням польових досліджень	Неповнота одержуваної інформації, висока узагальненість даних і відсутність конкретності, не завжди зрозумілий спосіб отримання інформації
Виробництво та реалізація продукції	В порівнянні з вивченням споживачів більш швидкий і дешевий спосіб. Дозволяє виявити думку продавців про систему збутової діяльності виробників.	Складність збору інформації, можливість надання неточної, неправдивої інформації продавцями
Витрати і поведінку споживачів	Дозволяє досліджувати весь асортимент продукції цікавий замовнику. Широта одержуваної інформації. Можливість визначити соціально-демографічні та ін. характеристики споживачів	Більш тривалий термін проведення дослідження, складність перевірки правдивості інформації, отриманої від споживачів, більш затратний метод
Розрахунок ємності на основі норм споживання даного типу товару	Дешевий і швидкий спосіб, ідеальний для попередньої оцінки товарного ринку	Один з найбільш неточних методів розрахунку. Не дозволяє оцінити місткість ринку по асортиментним позиціям.
Визначення місткості ринку на основі приведення обсягів продажів	Найдешевший спосіб визначення ємності ринку, в ідеалі можна обійтися тільки внутрішньою інформацією служб збуту.	В результаті виходять досить приблизні дані, не враховуються багато специфічних особливостей товарного ринку

Модель розвитку ринку є умовне відображення реальної дійсності і схематично виражає внутрішньою структуру і причинні зв'язки даного ринку. Вона дозволяє за допомогою системи показників в спрощеному вигляді охарактеризувати якісну своєрідність розвитку всіх основних елементів ринку на сучасному етапі та на заданому відрізку часу в майбутньому[25, c. 165].

Формалізована модель розвитку ринку представляє систему рівнянь, що охоплюють його основні показники. Для кожного ринку система може мати різне число рівнянь і показників, однак у будь-якому випадку вона повинна включати в себе рівняння попиту та пропозиції.

При складанні моделі розвитку ринку необхідно:

По-перше, визначення перспектив розвитку конкретного ринку не може здійснюватися ізольовано від інших соціально-економічних прогнозів (демографічних, регіональних і т.д.).

По-друге, облік впливу на розвиток товарного ринку великого числа чинників, тенденції розвитку яких ,в майбутньому, можуть істотно змінюватися, визначає необхідність побудови декількох варіантів моделей розвитку ринку і знаходження оптимального варіанту з декількох.

Третьою складовою проблематики побудови моделі розвитку ринку, є визначення ступеня агрегації товарних груп. Треба чітко уявити, на якому рівні слід будувати прогноз ємності.

Всі ці моменти в значній мірі залежать від періоду прогнозу. Розрізняють декілька видів прогнозування: кон'юнктурне (3 - 6 місяців), короткострокове (1 - 2 роки), середньострокове (3 - 5 років), довгострокове (5 - 10 років), перспективне (більше 10 років).

Очевидно, чим коротше період прогнозу, тим легше передбачити і правильно оцінити ступінь впливу на розвиток ринку визначальних його чинників. З подовженням періоду прогнозу збільшується число варіантів моделі. [19, c.99]

Основними джерелами інформації про майбутні характеристики товарного ринку є:

• Людський досвід та інтуїція;

• Екстраполяція тенденцій, процесів, закономірності розвитку яких в минулому і сьогоденні досить відомі;

• Модель досліджуваного процесу, що відображає бажані тенденції його розвитку.

Відповідно до цього існують три способи розробки прогнозу [13, c. 174]:

1. Анкетування -- виявлення думок населення, експертами, з метою отримання оцінок прогнозного характеру. Методи, побудовані на анкетуванні, використовуються, як правило, у випадках, коли з ряду причин закономірності розвитку процесу не можуть бути відображені формальним апаратом, коли відсутні необхідні дані.

2. Екстраполювання -- продовження в майбутнє тенденцій процесів, що відображаються у вигляді динамічних рядів і їх показників, на основі розроблених моделей регресивного типу. Методи екстраполяції застосовуються зазвичай у випадках, коли інформація про минуле є в достатній кількості і виявлені стійкі тенденції. Цей варіант заснований на гіпотезі про збереження в майбутньому сформованих раніше тенденцій. Такий прогноз носить назву генетичний і припускає дослідження економетричних моделей.

3. Аналітичне моделювання -- побудова та використання моделі, що відбиває внутрішні і зовнішні взаємозв'язки в ході розвитку ринку. Ця група методів використовується тоді, коли інформація про минуле мінімальна, але є деякі гіпотетичні уявлення про ринки, які дозволяють розробити їхню модель і на цій базі оцінити майбутній стан ринку, відтворити альтернативні варіанти його розвитку. Такий підхід до прогнозування називається цільовим (нормативним).

Наведене поділ методів в деякій мірі умовний. На практиці всі вони можуть взаємно перехрещуватися і доповнювати один одного, оскільки в ряді випадків жоден з них сам по собі не може забезпечувати певний необхідний ступінь достовірності і точності прогнозу, але використані разом вони виявляються досить ефективними.

Результаті роботи з визначення місткості ринку повинен з'явиться комплексний аналітичний огляд стану товарного ринку і його чинників, а також багато-варіантний прогноз розвитку товарного ринку, з урахуванням тенденцій змін внутрішніх і зовнішніх факторів, що впливають на нього. [23, c. 186]

Вивчивши проблему дослідження ємності ринку та соціально-економічних факторів товарного ринку, можна зробити наступні висновки.

Питання дослідження ринку актуальні для будь-якого підприємства. У кожного підприємства є покупці його продукції, отже, воно повинно знати їх потреби. Будь-яке підприємство працює в конкретних економічних умовах і має знати ці умови. Яким би досвідченим не був би керівник, як би добре він не знав свою сферу діяльності, тим не менш у смаках покупців і становищі конкурентів постійно відбуваються зміни і, як наслідок, зміна у структурі товарного ринку, а це вимагає систематичного оновлення і вивчення інформації.

Специфіка досліджень ємності ринку може змінюватися в залежності від того, до якої галузі належить підприємство. Ті підприємства, яким вдається зібрати найбільш корисну інформацію, мають більше шансів на успіх. Ринкові дослідження товарного ринку відповідають на запитання: чи існує ринок цього товару, як на нього вийти і закріпитися, у вигляді збору інформації.

Товарні ринки формуються з товарних ресурсів. Товарні ресурси предметів народного споживання -- це вся маса продукції, яка використовується для споживання, а також спрямовується на експорт. Джерелами утворення товарних ресурсів є виробництво товарів та імпорт. Зараз на товарні ринки впливають негативні явища, які обумовлені критичним станом економіки в цілому. За даними Держкомстату України, починаючи з 2014 року, відбувається дестабілізація та зниження основних соціально-економічних показників у державі. В цілому відбувається зниження, яке становить від 3,5 до 8% щорічного валового внутрішнього продукту. Це негативно впливає на характеристику ринку товарних ресурсів.

Виробництво продукції промисловості за 2014 р. порівняно з 2013 р. зменшилося на 4,8%, а виробництво товарів народного споживання-- на 7,2%, виробництво продукції сільського господарства зменшилося на 6,4%. Якщо порівнювати виробництво 2014 р. з 2010 р., то спостерігається значний спад. Такий спад виробничої діяльності обумовлений низкою різних факторів. Водночас споживчий ринок України наповнюється товарами імпортного виробництва, які дуже часто мають низьку якість. У роздрібному товарообороті України імпортні товари займають серед непродовольчих товарів 75%, а серед продовольчих близько 38%, хоча за офіційними даними надходження імпорту в 2014 р. зменшилося порівняно з 2010 р. на 8,6%.

Збільшення частки імпортного товару значною мірою пов'язане з існуванням так званого тіньового обороту і його складової -- нелегального імпорту. Обсяги тіньової економіки можна визначити через сукупність позабанківського обігу готівкових коштів. Так, якщо у 2010 р. частка неконтрольованої грошової маси в Україні становила 24,7%, то в 2014 р. цей показник дорівнював уже 44,4% і складав близько 8,7 млрд грн. У 2015 р. ця частка дійшла до 50 %. Такий стан негативно впливає на власне виробництво споживчих товарів і заподіює значну шкоду економіці України. [36]

Можна зробити висновок, що ринкові дослідження ємності ринку припускають ретельне вивчення економічної кон'юнктури, пов'язаної з вивченням попиту і пропозиції на товарному ринку та окремих його сегментах, ємності й характеру ринку, рівня цін і цінової еластичності попиту і пропозиції, ступеня та умов ринкової конкуренції. Ринкові дослідження соціальних факторів формування товарного ринку необхідні для прийняття відповідних рішень на всіх рівнях економічної діяльності - стратегічному, тактичному та оперативному.

економічний товарний ринок кредитний

Розділ 3. Основні функціонально-структурні елементи товарного ринку

Економіка передбачає створення товарів та їх доведення до споживачів, що потребує організації сфери обігу товарів. Товар сам по собі не може «знайти» свого покупця, тому для раціонального руху товарів на ринку необхідно здійснити заходи щодо інформаційного, фінансового, юридичного, трудового, транспортного і складського забезпечення цього процесу. Тому ефективне функціонування сучасного ринку безпосередньо залежить від постійно відтворюваного ринкового середовища, важливим елементом якого є його інфраструктура, яка складається з таких інституціональних структур, яким властиве оптимальне поєднання гнучкості, адаптивності та продуктивності. [14, c. 56]

Таким чином, найважливішою умовою успішного функціонування товарного ринку є формування і розвиток його інфраструктури, що забезпечує процес просування товарів від виробників до споживачів.

Інфраструктуру визначають як:

1)комплекс відповідних функціонально-структурних складових товарного ринку -- його внутрішню структуру, основу комерційно-господарських відносин у ньому, тобто як систему державних, приватних і громадських інститутів (організацій і установ) і технічних засобів, що обслуговують інтереси суб'єктів ринкових відносин, забезпечують їх ефективну взаємодію;

2)сукупність інститутів, що забезпечують обертання різноманітних товарів, тобто систему підприємств та організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили;

3)комплекс видів діяльності у сфері обігу відповідних груп підприємств, організацій, установ, завдання яких зводиться до раціоналізації руху товарів, ринкового регулювання товарно-грошового обігу, тобто діяльності, що створює передумови й умови для прискорення обігу коштів в економіці, удосконалення ринкового процесу, реалізації знов створеної вартості, зміцнення матеріально-технічної бази сфери обігу, оптимізації комерційно-господарських зв'язків;

4)сукупність організацій, установ, посередників, діяльність яких покликана прискорювати просування товарів і послуг на різноманітних ринках. [18, c. 698]

Таким чином, під інфраструктурою товарного ринку слід розуміти сукупність підприємств, організацій, установ різних організаційно-правових форм, які створюють організаційно-економічні умови прискорення руху товарів та коштів, зростання інвестиційних можливостей підприємств та забезпечують обслуговування і регулювання безперервного та ефективного функціонування й розвитку ринкової економіки.

Ринкова інфраструктура відрізняється багатоваріантністю і свободою побудови, конфігурація якої залежить від типу й виду ринкових відносин. Виходячи із зазначеного, інфраструктуру товарного ринку можна розглядати на двох рівнях:

• локальному;

• національному.

Локальний рівень ринкової інфраструктури утворюють елементи ринкових інфраструктур окремих країн, сформовані їх юрисдикцією. Якщо аналізується національний рівень, то така інфраструктура товарного ринку, будучи локальною стосовно світової, водночас виступає як глобальна в межах відповідної країни. [20, c. 114-123]

Крім того, виділяють три підсистеми інфраструктури товарного ринку, які мають власне інфраструктурне забезпечення:

• організаційно-технічну;

• фінансово-кредитну;

• науково-дослідну.

До організаційно-технічної інфраструктури належать товарні біржі й аукціони, торгові дома й торгові палати, холдингові й брокерські компанії, інформаційні центри та ярмарки, інжинірингові фірми, сервісні центри, пункти прокату й лізингу, державні інспекції, різного роду асоціації підприємців і споживачів, транспортні комунікації, засоби оперативного зв'язку. Вони виконують такі функції [26, c. 515]:

• сприяння встановленню ділових контактів між суб'єктами підприємництва;

• надання інформаційних, консультативних, розрахункових та інших послуг;

• загальна координація ринкових зв'язків;

• підтримка інтересів суб'єктів ринкових відносин на регіональному, державному, міжнародному рівнях;

• регулювання ринкових відносин.

Фінансово-кредитну інфраструктуру утворюють банки, фондові й валютні біржі, страхові та інвестиційні компанії, фонди профспілок та інших громадських організацій, які покликані мобілізувати фінансово-кредитні ресурси.

Науково-дослідна інфраструктура включає в себе наукові інститути з вивчення ринкових проблем, інформаційно-консультативні фірми, аудиторські організації, спеціальні навчальні заклади. До їх функцій належать [28, c. 140]:

• вивчення динаміки ринкової ситуації;

• розробка стратегії і тактики поведінки підприємств на ринку;

• складання прогнозів та моделювання розвитку ринкової ситуації;

• надання консультаційних послуг;

• підготовка фахівців різних спеціальностей.

Елементи інфраструктури товарного ринку (функціонально-структурні елементи) складають широкий спектр різнопланових рівноправних організацій і систем, що представляють різні сфери економіки країни. Ринкові відносини вимагають дотримання пропорційності між становленням, розвитком товарного ринку та його інфраструктури, оскільки навіть часткова відсутність і порушення їх взаємозв'язку негативно позначається на комерційно-господарських зв'язках, діяльності конкретних суб'єктів товарного ринку.

Торговельно-посередницькі підприємства й організації відіграють активну роль у формуванні та здійсненні руху товарів, впливають на удосконалення матеріально-технічної, інженерно-технологічної бази товарного ринку, ресурсозбереження, розв'язання проблем управління, планування та організації комерційно-господарської діяльності суб'єктів товарного ринку.

Помилки у виборі потрібного посередника і проблеми у взаєминах з ним приводять суб'єктів товарного ринку до додаткових витрат, недоодержання необхідних товарів у необхідній кількості, асортименті, якості, у бажаний час, за оптимальною ціною, неможливості одержати торговельні послуги, сервісне обслуговування. В свою чергу, торговельне підприємство або організація позбавляється потенційного покупця і шансів на комерційний успіх, що веде до фінансових втрат.

До складу торговельно-посередницьких організацій входять біржі та їх організаційно оформлене представництво (аукціони, ярмарки тощо), торговельні палати, інші громадські добровільні і державні об'єднання (асоціації) ділових кіл, комерційно-виставкові комплекси, а також підприємства оптової та роздрібної торгівлі. [29, c. 95]

Інформаційно-консультаційні організації суттєво сприяють розвитку товарного ринку, оскільки його суб'єкти в сучасних умовах не можуть успішно конкурувати, якщо не мають відповідної інформації. Відсутність інформаційного забезпечення ускладнює орієнтацію підприємств і організацій на товарному ринку, негативно впливає на вибір ділових партнерів, необхідних товарів, способів руху товарів, а також обсяги і структуру товарної реалізації, матеріально-технічне, фінансове і кадрове забезпечення. Інформаційно-консультаційні організації на товарному ринку представлені спеціальними рекламними агентствами, інформаційними центрами і агентствами засобів інформації, а також інформаційними технологіями та засобами ділової комунікації.

Фінансові організації сприяють функціонуванню товарного ринку та реалізації його потенційних комерційно-господарських можливостей за допомогою перерозподілу фінансово-кредитних потоків. До них належать кредитна система, комерційні банки, емісійна система та емісійні банки.

Страхові компанії сприяють мінімізації ризику діяльності елементів товарного ринку. Відмова від страхування може призвести до значних фінансових втрат власників високовартісного майна, реалізаторів інноваційних рішень тощо. Цей елемент інфраструктури товарного ринку представлено системою страхування комерційного господарського ризику та страховими компаніями.

Законодавчі та контролюючі організації сприяють раціональному функціонуванню товарного ринку в усіх його ланках. Відсутність належного контролю над товарним ринком призводить до фінансових, правових, податкових та інших порушень, нераціонального руху товарів, наявності неякісних, екологічно небезпечних товарів, несумлінної конкуренції. До складу контролюючих та регулюючих організацій входять податкова система, податкова інспекція, митна система, законодавчі органи тощо.

Комерційно-консультаційні підприємства та організації багато в чому визначають функціонування товарного ринку, а також успішне здійснення комерційно-господарської діяльності конкретним його суб'єктом. Відсутність правової допомоги суб'єктам товарного ринку може привести до помилок у формуванні договірних відносин і збоїв при їх виконанні, незнання прав і обов'язків учасників ринку, нездатності захиститися від неправомірних дій конкурентів, ділових партнерів. Вони представлені аудиторськими компаніями, консультаційними компаніями (консалтингом), громадськими та державними фондами, призначеними для стимулювання ділової активності. Найбільш розповсюдженими є такі складові. [30, c. 137]

Консалтингові компанії, де працюють фахівці в галузі теорії та практики ринку і бізнесу, які на замовлення підприємств надають консультації з економічних та юридичних питань. Оплата їх консультацій обходиться дешевше, ніж утримання таких фахівців на фірмі.

Аудиторські компанії. Аудит -- це комплексна ревізія фінансово-господарської діяльності фірми, яка дозволяє оцінити її можливості на ринку та у сфері бізнесу. Така перевірка має характер незалежної експертизи та є обов'язковою умовою для отримання дозволів та ліцензій на певні види зовнішньоекономічної діяльності, організації спільних підприємств (СП). Об'єктивні оцінки аудиторських компаній є своєрідною візитною карткою на зовнішньому ринку.

Організації з трудового забезпечення відіграють значну роль у процесі розробки і реалізації трудової політики на товарному ринку, оскільки саме високопрофесійні кадри здатні успішно вирішувати його проблеми. Нечітка організація управління, недостатній зв'язок із суб'єктами товарного ринку призводять до неефективного пошуку останніми потрібних фахівців, що вміють планувати, організовувати і контролювати рух товарів, налагоджувати ділові стосунки з партнерами, конкурентами, підприємствами сфери послуг, організаціями і, як результат, забезпечувати комерційний успіх. До складу організацій з трудового забезпечення входять профспілки працівників за наймом, система регулювання зайнятості населення і центри державного та недержавного сприяння зайнятості (біржі праці).

Транспортно-експедиційна система є важливою ланкою у процесі формування комерційно-господарських зв'язків на товарному ринку та організації руху товарів. Помилки у виборі виду транспорту, перевізних засобів, у плануванні, організації маршрутів руху, невірні дані про обсяги і структуру вантажних потоків ускладнюють комерційно-господарські зв'язки, призводять до подорожчання товару, погіршення його якості, перешкоджають правильному його зосередженню в запасах протягом всього руху товарів.

Система зв'язку являє собою необхідний інструмент установлення контакту між суб'єктами товарного ринку. Будь-який збій у цій системі спричиняє неотримання оперативної і достовірної ділової інформації, що негативно позначається на комерційно-господарській діяльності, відносинах з партнерами, конкурентами і виконавчою владою.

Складське і тарне господарство забезпечує рух товарів, місце розподілу, сортування, комплектацію, збереження й експедирування товарно-матеріальних цінностей. Недоліки у веденні цього господарства негативно впливають на управління товарними запасами, витрати обігу, схоронність і якість товару, своєчасне одержання його суб'єктами товарного ринку в потрібній кількості й асортименті.

Паливно-енергетичний комплекс сприяє успішній діяльності всіх суб'єктів товарного ринку. Недоліки в роботі комплексу порушують відповідні режими, гальмують, а найчастіше і припиняють нормальне функціонування підприємств, організацій товарного ринку.

Заклади освіти -- система вищої, професійної та середньої економічної та технічної освіти.

Вільні економічні зони (ВЕЗ) мають суттєве значення для розвитку ринку і формування ринкової економіки; є фактором економічного розвитку із залученням іноземного капіталу, наданням різних пільг (звільнення від податків строком, як правило, на 10 років; прямі державні субсидії; безмитне ввезення та вивезення товарів; надання земель в оренду за низьку платню та ін.). Є кілька термінів, які визначають різновиди ВЕЗ, а саме: зони вільного підприємництва; зони вільної торгівлі; експортно-виробничі зони; виробничі зони в регіонах; вільні порти; вільні банківські зони.

Лізингові організації надають послуги щодо оренди об'єкту власності з можливістю переходу права власності лізингоодержувачу при поступовому погашенні вартості майна та плати за його використання.

Охоронні організації та підприємства забезпечують схоронність товарно-матеріальних цінностей та безпеку суб'єктів товарного ринку, надаючи послуги з охорони об'єктів власності, вантажів, інкасації тощо, а також з встановлення, ремонту та обслуговування засобів охоронної сигналізації. В Україні охоронну діяльність здійснюють структурні підрозділи Державної служби охорони при МВС України і недержавні охоронні підприємства, що мають ліцензію на здійснення даного виду підприємницької діяльності.

Наведений перелік не вичерпує розмаїття наявних структур. До того ж він недостатньо впорядкований для поглибленого аналізу та вивчення.

За ознакою спорідненості завдань і виконуваних функцій щодо забезпечення функціонування товарного ринку елементи інфраструктури поділяють на такі групи або складові:

• організаційна складова -- оптові й торговельно-посередницькі структури, товарні біржі, брокерські, дилерські, лізингові тощо посередницькі організації, власні комерційні структури великих промислових підприємств і галузевих господарських формувань, підприємства дрібнооптової та роздрібної торгівлі;