Біржова діяльність на товарному ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І РОЛЬ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ

1.1 Біржова торгівля та її сутність

1.2 Функції сучасної біржі

1.3 Принципи регулювання біржової діяльності

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ БІРЖОВИХ ТОРГІВ

2.1 Біржові брокери, їх функції

2.2 Форми товарних біржових торгів

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ БІРЖОВОГО РИНКУ

3.1 Оптові ринки біржових товарів, як двигуни вдосконалення торгівлі

3.2 Проблеми й механізми розвитку в Україні біржового простору

ВИСНОВКИ

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Актуальність теми. Біржова діяльність - це одна з форм організованого ринку, тобто упорядкованого ринку, ступінь упорядкованості якого визначається правилами торгівлі, які регламентують процес купівлі - продажу того чи іншого виду активів. Головною рисою будь-якого організованого ринку є наявність організації, яка керує роботою ринку.

Біржова торгівля - це торгівля товарами та іншими видами цінностей за посередництвом бірж. Біржова торгівля є формою оптової торгівлі, але одночасно - це особлива форма торгівлі. Біржова торгівля здійснюється шляхом аукціону (англ. auction), тобто публічного продажу (торгів), при якому товар дістається покупцеві, що запропонував за нього більшу, ніж інші покупці, ціну. Проте якщо звичайний аукціон є разовим заходом, то біржа - це постійно діючий механізм функціонування ринку.

На сьогоднішній день найбільшими біржами України, які забезпечують основну частину біржового обігу є:

-Київська універсальна товарна біржа;

-Київська біржа «Десятинна»;

-Українська аграрна біржа;

-Одеська, Харківська, Донецька і Придніпровська (м. Дніпропетровськ) товарні біржі;

-Маріупольська універсальна товарна біржа.

Роблячи з цього висновки питання розвитку досить актуальне, особливо у наш час, тому що сучасний стан біржової торгівлі свідчить, що вона потребує структурної перебудови, суттєвої технологічної модернізації, адаптації до правових норм європейського законодавства та впровадження кращої практики функціонування аналогічних систем на світових ринках.

Об'єкт дослідження. Фондовий ринок України.

Предмет дослідження. Динаміка розвитку фондового ринку України.

Цілі і завдання. В ході написання роботи, становилися такі цілі:

-систематизація, закріплення та розширення теоретичних і практичних знань з дисципліни «Комерційна діяльність», їх застосування при вирішенні конкретних наукових і виробничих завдань.

В курсовій роботі були поставленні наступні завдання:

-вивчення біржової діяльності в умовах ринку;

-вивчення факторів, що впливають на здійснення біржових відносин;

-вивчення регулювання біржової діяльності;

-проведення комплексної оцінки діяльності розвитку біржової торгівлі на ринку України;

-розглянути проблеми проблеми розвитку та вдосконалення біржової діяльності;

-дати визначення біржової торгівлі;

-вивчити функції, види та спеціалізації сучасних бірж;

-вивчити принципи регулювання біржової діяльності;

-провести порівняльний аналіз діяльності, динаміки розвитку товарного ринку України;

-зробити висновки що до виконаної роботи.

Методи дослідження. У роботі використані методи аналізу інформації.

Структура і обсяг роботи. Робота складається з вступу, розділів, висновків, переліку використаних джерел.



РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І РОЛЬ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ

1.1 Біржова торгівля та її сутність

Біржа визначається як сукупність осіб, що постійно в певному місці здійснюють торговельні операції шляхом укладення певного виду угод.

Юридичними ознаками біржі є:

-постійне місце взаємодії попиту і пропозиції, тоді як ярмарок лише періодично виконує цю функцію;

-зафіксований контингент клієнтів і відвідувачів;

-здійснення товарообігу поза біржею.

Основними законами, що регулюють біржову діяльність в Україні є ст.ст. 278--282 та 360 Господарського кодексу України, а також є закони:” Про товарну біржу” і “Про цінні папери та фондову біржу”. Біржа - це організаційно-оформлений, постійно діючий ринок, на якому укладаються біржові угоди, що ведуть до зміни права власності на цінні папери та інші товари, допущені до обігу на біржі.[1]

Основою біржової діяльності є біржова торгівля. Виникнення біржової торгівлі пояснюється потребами розвитку як виробництва, так і торгівлі. При цьому торгівлю слід розглядати в якості сполучної ланки між виробництвом і зовнішнім середовищем. Чітка і злагоджена організація виробництва передбачає забезпечення його усіма необхідними елементами: робочою силою, предметами і засобами праці. У той же час виробництво ніколи не організовується заради самого процесу виробництва. Воно служить для задоволення потреб суспільства, отже, зроблений продукт має бути доведений до кінцевого споживання. Зв'язок виробництва з торгівлею можна представити таким чином (Рис. 1.1.)



Рис.1.1 Зв'язок виробництва с торгівлею

Виробництво і торгівля тісно взаємозв'язані між собою. Можна сказати, що торгівля починає і закінчує виробництво. Тому виробництво і торгівля пред'являють один до одного певні вимоги. Виробництву необхідно, щоб певні товари в узгодженому обсязі, асортименті і потрібної якості були поставлені до встановленого терміну. У той же час торгівля визначає: яку продукцію виробляти, в якому обсязі і до якого терміну, для якого споживача і т.д.[21]

Як правило, з виробництвом пов'язана оптова торгівля, основними функціями якої є:

-вивчення економічної кон'юктури ринку і прогнозування основних тенденцій її зміни;

-робота з продукцією по досить широкій номенклатурі;

-упаковка партій товару;

-зберігання товару;

-його доставка (транспортування) до місця призначення;

-надання кредиту клієнтам у товарній формі;

-надання орендних послуг;

-надання інформації і консультаційних послуг (наприклад, цінової і технічної інформації, рекомендації по установці, обслуговування та продажу виробів).

Залежно від особливостей товарних ринків і міри розвитку оптової торгівлв діапазон функцій може мінятися.

У сфері торгівлі засобами виробництва функції оптової торгівлі частенько виконують самі фірми-виробники. (Це в основному стосується машинобудівних компаній.) Однак, промислові компанії, що виробляють широкий асортимент продукції з урахуванням масштабів і складнощів функціонування товарного ринку, прагнуть скористатися посередницькими! послугами незалежних оптових торговельних фірм і агентів.

Біржова торгівля виросла із звичайного локального (місцевого) ринку і ярмарку. Для ринку характерні такі риси:торгівля проводиться регулярно (щоденно); її основою є гласно (публічно) проводиться торг і відсутність обмежень для товарів, які є об'єктом купівлі-продажу; товар обов'язково присутній при проведенні торгу; зазвичай торгівля ведеться невеликими партіями і, після операцій купівлі-продажу товар відразу ж передається з рук в руки, що виключає необхідність оформлення спеціальних документів, що підтверджують зміну власника; ціна на товар встановлюється на основі попиту і пропозиції; покупець товару, як правило, є його споживачем; локальні ринки обслуговують в основном невеликі території.[19]

Біржова торгівля увібрала в себе риси як звичайною ринковою, так і ярмаркової торгівлі, вона організовується торговцями для полегшення самого процесу торгівлі, для вироблення її ефективнішого механізму, а згодом для захисту (хеджування) інтересів як продавців, так і покупців від несприятливих змін цін.

У загальній формі місце біржової торгівлі в системі ринкових відносин представлено на: (Рис. 1.2.)

Біржова торгівля має справу з активами, що відносяться або до групи капіталів (наприклад, цінні папери, валюта), або до групи товарів (наприклад, кольорові метали, сільськогосподарські товари). Основна операція при біржовій торгівлі - це купівля-продаж відповідних активів. Учасники біржової торгівлі можуть проводити між собою будь-які операції з приводу купівлі-продажу біржового активу, наприклад брати в позику гроші, цінні папери, брати в заставу товар і т.п., але власне біржова торгівля- це завжди тільки купівля-продаж відповідного активу.[16]

Брати участь у біржовії торгівлі, тобто купувати, або продавати активи на біржі, можуть будь-які учасники ринку але робити вони це можуть, як правило, тільки через біржових посередників

Рис.1.2 Ринкові характеристики біржової торгівлі

У результаті безпосередньо біржова торгівля зводиться до купівлі-продажу біржових активів біржовими посередниками, однак це не означає, що вона не має тісних взаємозв'язків з іншими видами ринкових операцій, активів, ринків та їх учасників.

Таке розуміння біржової торгівлі відображає її специфіку і відмінності від інших видів і форм торгівлі. Що ж до зв'язку з усіма іншими атрибутами ринкових відносин, то вони так само природні для біржової торгівлі, як сама ця торгівля є необхідна складова частина ринку взагалі.[9]

Без біржової торгівлі, так само, як і без поділу торгівлі товарами на оптову та роздрібну, був би неможливий прогрес у ринкових відносинах. А нині взагалі можна досить серйозно стверджувати, що біржова торгівля - це головна форма торгівлі з точки зору своїх масштабів, обсягів, учасників. Але це зовсім не означає другорядності інших організованих ринків, інших товарів і послуг.

Торгівля, здійснювана на біржі, або біржова торгівля, на відміну від будь-яких інших видів торговельної діяльності має такі основні риси:

-приуроченість до певного місця і часу, тобто біржова торгівля проводиться тільки в спеціально відведеному для цього процесу місці і тільки у встановлені години роботи біржі;

-підпорядкованість встановленим правилам біржової торгівлі. Кожна біржа виробляє свої Правила торгівлі на даній біржі і всі учасники біржової торгівлі зобов'язані дотримуватися ці Правила. Недотримання Правил карається штрафами або виключенням з членів біржі;

-публічність, тобто біржова торгівля ведеться в присутності всіх членів біржі або з їх відома;

-гласність, тобто результати біржової торгівлі є відкритими для широкої публіки, відомості про них надходять в суспільство через засоби масової інформації;

- регулюємість з боку держави і громадськості; держава через свої законодавчі і нормативні акти встановлює правила, відповідно до яких біржі будують свою діяльність;

-концентрація попиту і пропозиції по товарах, реалізованим на біржі, бо біржа - це саме відповідне місце, де легко можна знайти покупця на товар, або продавця необхідного вам товару. На цій основі складаються представницько-біржові (ринкові) ціни на товари.

Отже, поняття біржової торгівлі включає те, що об'єднує її з іншими формами торгівлі, і те, що відрізняє її таблиця 1.1



Таблиця 1.1. Порівняльна характеристика організації торгів

У таблиці 1.1. наведені порівняльні характеристики ряду основних форм товарної торгівлі, з яких випливає, що біржа відрізняється від кожної іншої форми торгівлі за кількома характеристиками, але кожного разу це можуть бути різні показники. Наприклад, від торгівлі з оптових баз біржа відрізняється за характером торгів і по наявності самого товару, а від магазинної торгівлі біржа відрізняється ще й за розміром партії товару. [6]

1.2 Функції сучасної біржі

Біржі і брокерські контори, як правило, здійснюють широке коло діяльності. Передусім вони надають різноманітні посередницькі послуги щодо укладання торгових угод, організації і проведення оптової торгівлі. Вони займаються видавничою діяльністю, зокрема, випускають біржові бюлетені, довідники, нормативну документацію, а також збирають і вивчають інформацію про стан ринку різних товарів, цін, перспективи щодо змін попиту і пропозиції на товари. Біржі можуть надавати і широке коло консультаційних послуг.

Але діяльність бірж і брокерських контор тільки цим не обмежується. Вони займаються різноманітними видами діяльності у сфері виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, створюють спільні підприємства, укладають страхові, кредитно-фінансові та комерційні угоди.Біржі та брокерські контори, як правило, багатопрофільні організації.Біржа володіє досить широкими правами. Вона має право визначати в рамках законодавства порядок і правила діяльності на ній, а їх порушення здатне викликати серйозні наслідки. [14]

Біржі також визначають перелік товарів, що реалізовуються на них, розробляють власні біржові стандарти, типові біржові контракти, приймають рішення з біржових спорів, припиняють на певний час торгівлю, встановлюють плату за свої послуги, накладають санкції за порушення статуту і правил торгівлі. Крім цього, кожна біржа має право вирішувати ці та багато інших питань на власний розсуд. Це свідчить, що на різних біржах правила і вимоги неоднакові.

Функції бірж залежать від умов, у яких вони формуються і діють. Зокрема виділяють:

Класичні (основні і допоміжні), які властиві для бірж ринкової економіки і перехідні - для бірж періоду становлення ринкових відносин. Аналіз та еволюцію біржової діяльності в Україні.У ринковій економіці, як уже зазначалося, біржа є елементом ринкової інфраструктури. Являючи собою ринковий механізм, вона виконує стабілізуючу функцію в економіці через забезпечення ліквідності та оптимального розподілу сировинних ресурсів, стабілізацію цін і витрат. Біржова структура в ринкових умовах передбачає:

-уніфікацію контрактів, що обумовлює біржову спекуляцію, специфічний біржовий оборот;

-уніфікацію товару, його стандартизацію, що є основою уніфікації контрактів тощо.

Сукупність усіх складових біржової структури забезпечує підтримку безперервного потоку уніфікованого біржового товару, а не купівлю-продаж окремих партій, до того ж забезпечує здійснення публічного котирування цін,

Класичні функції бірж.[12]

Основні:

-концентрація попиту і пропозиції в одному місці, шляхом залучення до біржових угод максимальної кількості учасників, що сприяє збалансованості біржових товарів, формує реальний інформаційний простір, який регулює оптимальні обсяґи як виробництва, так і споживання. Одним із важливих моментів у цьому зв'язку є формування мережі регіональних бірж;

-формування ринкових цін на основі співвідношення попиту і пропозиції, оскільки біржа як "лабораторія цін" характеризує поточне співвідношення попиту і пропозиції, умови поставки, сплату та інші складові, що формують ефективність біржової торгівлі;

-регулювання оптового товарообігу, оскільки, спираючись на ринкові закони, існує можливість його упорядкування, найбільш ефективними шляхами здійснювати просування товарів від виробника до споживача при мінімізації пов'язаних з цим витрат;

-прискорення товарообігу з урахуванням світового розподілу праці;

-кваліфіковане посередництво між покупцем і продавцем завдяки участі на біржах досвідчених посередників, які володіють інформацією про біржову кон'юнктуру, що обумовлює прискорення товарних та грошових потоків у виробництво продукції певних обсягів тощо;

-зближення продавців і покупців у просторі і часі виявляється в активному просуванні біржової торгівлі на регіональні товарні ринки та взаємоузгодженні поточних і перспективних інтересів продавців та покупців через механізм форвардних і ф'ючерсних угод;

-боротьба з монополізмом на товарному ринку виявляється через залучення до біржової торгівлі широкого кола продавців і покупців, що сприяє створенню умов для активізації різноманітних форм конкуренції;

-досягнення мінімізації комерційного і фінансового ризику, оскільки біржа через хеджування та опціони відпрацьовує свій власний механізм страхування цінового ризику;

-інформаційне забезпечення учасників товарних ринків передбачає надання максимальної за обсягами інформації для учасників біржового та позабіржового ринку про стан попиту, пропозиції, ціни, конкуренції на товари.

Допоміжні:

-стандартизація біржового товару, для спрощення процесу торгів;

-арбітраж між учасниками біржових угод, який забезпечує захист майнових прав та законних інтересів учасників;

-розрахункові операції через створення на біржах Розрахункових палат, які здійснюють розрахунки за укладеними угодами, стягнення грошових застав, проведення клірингових операцій;

-різноманітні послуги інформаційного та консалтингового характеру, які пов'язані з укладенням угод і прискорюють процес їх формування;

-формування прибутку державного і місцевого бюджетів за рахунок сплати податків, мита та інших обов'язкових платежів, що формують доходи відповідних бюджетів. [8]

Особливості функцій бірж в умовах формування ринкових відносин зумовлені тим, що вони ще не стали частиною єдиного ринку, є відокремленим, відособленим ринком, де формується рівень цін на основі обмеженого обсягу попиту і пропозиції.Цей ринок навіть на біржах з великими обсягами товарообігу порівняно незначний за своїми параметрами і не являє собою безперервний товаропотік. За таких умов ціни, як правило, формуються на випадковість.

Функції бірж в період становлення ринкових відносин:

-формування біржової ціни як індикатора внутрішніх цін тих товарів, якими торгують в значних обсягах і відносно періодично;

-налагодження процесу товарообігу;

-формування нової системи господарських зв'язків;

-створення структури виробничих відносин, що породжують конкуренцію між товаровиробниками;

-розподіл запасів у просторі сприяє контролю товаровиробників таким чином, що продукція не з'являється на ринку до виявлення регіону з найвищою ціною та максимальною потребою у ньому;

-розподіл запасів у часі передбачає поступовий вихід товарних запасів на ринок, виходячи з економічних умов товаровиробника;

-стандартизація товарів, якими торгують, є стандартним обгрунтуванням якості біржового товару і дозволяє без додаткового їх опису представляти для укладання угод.[18]

Враховуючи наявність різних економічних систем у світовій економіці слід зупинитися на загальних функціях біржових інститутів світового ринку.

1. Організація біржових зборів для проведення відкритих публічних торгів, а саме;

-організація біржових торгів;

-розробка правил біржової торгівлі;

-матеріально-технічне забезпечення торгів;

-кваліфікований апарат біржі.

Для організації торгівлі біржа передусім повинна мати у своєму розпорядженні добре обладнане "ринкове місце" (біржовий зал), яке могло б вміщати велику кількість продавців і покупців, які здійснюють відкриті біржові торги. Використання сучасних електронних засобів зв'язку не вимагає фізичної присутності осіб, які торгують в одному місці, а дозволяє вести торгівлю через електронні комп'ютерні термінали. Але і в цьому випадку біржа повинна забезпечити високоефективну систему електронної торгівлі.

Організація торгівлі вимагає від біржі розробки і суворого дотримання правил торгівлі, тобто норм і правил поведінки учасників торгів у залі.

Матеріально-технічне забезпечення торгів передбачає обладнання біржового залу, робочих місць учасників торгів, комп'ютерне забезпечення всіх процесів на біржі тощо.[16]

Для ведення біржових торгів біржа повинна мати у своєму розпорядженні висококваліфікований штат співробітників.

2. Розробка біржових контрактів, які включають:

-стандартизацію вимог до якісних характеристик біржових товарів;

-стандартизацію розмірів партій товарів;

-розробка єдиних вимог до розрахунків за біржовими угодами.

Біржа встановлює жорсткі вимоги до тих товарів, які допускаються до біржових торгів. На основі цих вимог розробляються біржові стандарти, які враховуються виробниками і споживачами на товарних біржах, а також емітентами й інвесторами на фондових біржах. Прискоренню оформлення укладених угод сприяють типові біржові контракти, які розробляються біржами.

3. Розв'язання спорів із біржових угод

Під час біржових торгів, у силу різних причин (помилка, спроба обману, нечітка робота обслуговуючого персоналу тощо) можливі випадки виникнення спірних ситуацій між учасниками біржової торгівлі, які за своїм характером можуть бути вирішені безпосередньо тільки на біржі і її відповідним нейтральним органом. Як правило, це третейський суд або арбітраж.[22]

4. Виявлення і регулювання біржових цін

Біржа бере участь у формуванні і регулюванні цін на всі види біржових товарів. Концентрація попиту і пропозиції на біржі, укладання великої кількості угод виключають вплив неринкових факторів на ціну), роблять її максимально наближеною до реального попиту і пропозиції. Біржова ціна встановлюється в процесі її котирування, що розглядається як найбільш важлива функція біржі. При цьому під котируванням розуміють фіксування цін на біржі протягом кожного дня її роботи; реєстрацію курсу валюти або цінних паперів; ціну біржових товарів. Котирування цін - це реєстрація біржових цін згідно біржових правил з їх наступною публікацією.

Публікація цін на біржові товари служить орієнтиром для продавців і покупців, допомагає їм виробити свою стратегію поведінки на чергових біржових торгах.

5. Біржове страхування (хеджування) учасників біржової торгівлі від несприятливих для них коливань цін

Для цього на біржі використовуються спеціальні види угод і механізми їх укладання. Виконуючи завдання страхування учасників біржового торгу, біржа не стільки організує торгівлю, скільки її обслуговує. Біржа створює умови для того, щоб покупці і продавці реального товару за своїм бажанням могли одночасно брати участь у відповідних біржових торгах як клієнти або учасники. Це підвищує довіру до біржі, залучає до неї ринкових спекулянтів, збільшуючи кількість осіб, які торгують як безпосередньо, так і через посередників.[5]

6. Гарантування виконання угод досягається завдяки біржовим системам клірингу і розрахунків

Для цього біржа використовує систему безготівкових розрахунків шляхом заліку взаємних вимог і зобов'язань учасників торгів, а також організує їх виконання.

1.3 Принципи регулювання біржової діяльності

Торгово-біржова діяльність, як вид господарської діяльності, впорядковується особливим набором правових способів і методів, специфіка яких визначається сферою суспільного виробництва, у якій складаються відносини, що виникають у ході здійснення такої діяльності. Розглядаючи засоби як специфічні прийоми й механізми впливу норм права на регульовані відносини, варто виділити таку категорію як принципи управління діяльністю товарної біржі. Принципи торгово-біржової діяльності -- це керівні засади, які визначають характер правового регулювання відповідних відносин учасників біржової торгівлі й товарної біржі.[10]

Насамперед, для торгово-біржової діяльності мають значення загальні принципи господарювання, закріплені в ст. 6 ГК України, зокрема:

-забезпечення економічного різноманіття й рівний захист державою всіх суб'єктів господарювання;

-вільний рух капіталів, товарів і послуг на території України;

-заборона незаконного втручання органів державної влади й органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб у господарські відносини.

Певну конкретизацію щодо торгово-біржової діяльності дані принципи одержують у відповідних нормах ГК України й Закону. Так, ч. 8 ст. 279 ГК України й ст. 2 Закону передбачають, що товарна біржа здійснює свою діяльність на принципах самоврядування й господарської самостійності, рівноправності учасників біржових торгів, публічного проведення торгів, застосування вільних (ринкових) цін. Дані принципи відображають сутність господарсько-правового регулювання цього виду діяльності й визначають характер правового регулювання відносин, які складаються в ході здійснення торгово-біржової діяльності.[11]

Розвиток зазначених принципів торгово-біржової діяльності знаходить свій прояв й у різних нормативно-правових актах. Так, відповідно до Концепції розвитку біржового ринку, схваленої постановою Кабінету Міністрів України № 848 від 5 червня 1997 p., принципами біржового ринку сільськогосподарської продукції є:

-використання важелів державного управління розвитком біржового ринку як одного з елементів інфраструктури, що найбільш повно забезпечує баланс пропозиції та попиту, встановлення ринкових цін, гарантію виконання угод, легальність і прозорість торгівельних операцій;

-організаційна підтримка й стимулювання розвитку біржового сільськогосподарського ринку з боку обласних і районних державних адміністрацій і посилення їхньої відповідальності за дотримання законодавства, указів Президента, постанов уряду, які регулюють діяльність бірж;

-координація діяльності бірж із питань цінової політики, організації торгів, стандартизації біржових товарів, сертифікації бірж і діяльності біржових посередників і з інших питань немонополістичного характеру;

-гарантування легітимності укладання й ліквідності біржових угод, захист їх від неплатежів;

-відкритість і прозорість біржового ринку для продавців, покупців, податкових, банківських, страхових і статистичних установ;

-демонополізація біржового ринку;

-антидемпінгова спрямованість діяльності бірж.

Прояв у формулюваннях принципів елементів конкуренції, щодо статусу різних категорій учасників біржової торгівлі, питань ціноутворення, порядку проведення біржових торгів як форми біржової торгівлі, що впливає на всі аспекти торгово-біржової діяльності, значно підсилюючи ефективність правового впливу.[14]

Принципи самоврядування й господарської самостійності товарної біржі знаходять своє вираження в співвідношенні двох методів управління. Так, у літературі традиційно виділяють два види управління діяльністю товарних бірж, кожний з яких припускає застосування різних методів: державне -- здійснюється відповідними органами держави, і недержавне, котре здійснюється недержавними організаціями й безпосередньо біржовими органами.[20]

Регулюючий вплив зазначених принципів і методів торгово-біржової діяльності спрямований на вдосконалення біржової торгівлі, вирішення проблем товарного обміну, адаптацію товарного ринку до умов ринкового середовища, формування ринкових інструментів управління й механізмів біржової торгівлі. Маючи великий регулюючий потенціал, принципи торгово-біржової діяльності дозволяють домогтися в умовах твердої конкуренції високого рівня погодженості й координації дій всіх господарюючих суб'єктів приймаючу участь у біржовій торгівлі. [19]



РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ БІРЖОВИХ ТОРГІВ

2.1 Біржові брокери, їх функції

Згідно із чинним законодавством біржові операції мають право здійснювати лише члени біржі або брокери.

Брокери є фізичними особами, зареєстрованими на біржі відповідно до її статуту, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом пошуку контрактів і подання здійснюваних ними угод для реєстрації на біржі. Вони можуть бути незалежними, тобто мати власне брокерське місце -- засвідчене відповідним договором право учасника на здійснення біржової торгівлі на товарній біржі.

Більшість брокерів входять до штату брокерських контор.[10]

Брокерська контора -- підприємство з правами юридичної особи, створене членом біржі або іншим підприємством. Згідно із Законом України «Про товарну біржу», кожен її член має право відкрити власну брокерську контору. До брокерської контори можуть бути прирівняні юридичні особи, які уклали угоду з біржею про придбання права на використання біржового місця. Як юридична особа, брокерська контора проходить державну реєстрацію й функціонує відповідно до затверджених засновником установчих документів.

У статуті брокерської контори передбачено її право самостійно укладати посередницькі та інші договори, відкривати рахунки в банках, бути платником податку та інших обов'язкових платежів до бюджету.

За організаційно-правовою формою брокерські контори можуть бути організовані як акціонерні товариства або товариства з обмеженою відповідальністю.

Штат брокерської контори складається з керівника, брокерів та необхідного технічного персоналу. Керівник брокерської контори призначається засновником, якщо інше не передбачено установчими документами.

Члени біржі мають право здавати в оренду створені ними брокерські контори й отримувати прибуток у формі орендної плати.

Під час реєстрації незалежного брокера або брокерської контори на товарній біржі для роботи на біржовому ринку їм присвоюють номер та індивідуальний код.

Статут і правила біржової торгівлі регламентують організаційно-виробничі відносини між товарними біржами і брокерськими конторами.

Головною діючою особою на біржовому ринку є брокер, від якого залежить успішна робота як брокерської контори, так і вся біржова торгівля. Брокери повинні мати спеціальну професійну підготовку і здібності до діяльності у сфері бізнесу. Вони спеціалізуються на торгівлі конкретними видами (групами) товарів і виконують великий обсяг робіт на реальному ринку певного товару.

До їхніх позабіржових функцій належить дослідження підприємств -- потенційних клієнтів, добір, формування та встановлення тісних ділових зв'язків з постійною клієнтурою. Основою роботи брокера має бути маркетингова діяльність: виявлення попиту і пропозиції товару, систематичний аналіз комерційної інформації стосовно стану ринку, тенденції його змін. Брокер має володіти засобами реклами та ефективно використовувати її. Для успішної діяльності брокера на реальному ринку йому необхідно:

-глибоко вивчити законодавчі та нормативно-правові акти, якими регламентується торговельно-біржова діяльність, посередництво та діяльність підприємств -- потенційних клієнтів;[8]

-скласти перелік підприємств, що функціонують в районі його діяльності (з адресами, прізвищами й телефонами керівників, відповідальних посадовців); з'ясувати сферу їхньої діяльності, оцінити конкурентоспроможність продукції й можливі обсяги збуту і потреби в матеріально-технічних ресурсах, фінансовий стан і платоспроможність підприємства, виявити імідж окремих підприємств у районі діяльності;

-вивчити кон'юнктуру внутрішньої торгівлі, добре орієнтуватися в цінах як на реальному, так і на біржовому ринку, вивчити біржові бюлетені та біржову інформацію про стан біржової торгівлі й тенденції його змін;

-опрацювати зміст документів, якими оформлюються взаємовідносини брокерів із клієнтами, з вимогами і порядком їх заповнення, а також інформаційні й рекламні матеріали, що можуть зацікавити клієнта;

-продумати і виробити тактику входження в контакт і ведення переговорів із конкретними клієнтами, чітко знати, які вигоди отримає клієнт від співпраці з брокером, які потреби клієнта може задовольнити фірма.

Співпраця брокерської контори із клієнтами на вітчизняних біржах оформлюється укладанням таких основних документів:

-договір на брокерське обслуговування;

-договір-доручення на брокерське обслуговування.

Договір на брокерське обслуговування укладається між товаровиробником (продавцем, покупцем), який бажає продавати чи купувати товари через біржу, і брокерською конторою (брокером). Це, як правило, безстроковий договір, який надає клієнту можливість доручати брокерській конторі представляти його інтереси й укладати угоди на біржі, але не містить жодних умов і зобов'язань щодо розрахунків та платежів. На підставі цього договору клієнт укладає з брокерською конторою (брокером) договір-доручення на брокерське обслуговування, в якому визначаються обов'язки й відповідальність клієнта і брокера щодо купівлі/продажу товару на біржі. Договір-доручення оформлюють на певний строк. У договорі-дорученні визначають розмір і форму оплати послуг брокерської фірми, а також форми та розміри відповідальності сторін за порушення умов цього договору, гарантії відшкодування збитків, яких зазнає потерпіла сторона внаслідок невиконання чи неналежного виконання зобов'язань винною стороною.[6]

Під час оформлення договору-доручення брокер зобов'язаний ознайомити клієнта із встановленими правилами біржової торгівлі, порядком виставлення товару на біржові торги і зняття з них.

Після укладання договору-доручення клієнт має надати брокерській конторі (брокеру) доручення на право укладати угоди та вести розрахунки від його імені.

У договорі-дорученні передбачені максимальна та мінімальна ціна купівлі/продажу товару, його кількість, якість із посиланням на відповідний державний стандарт чи технічні умови, стан продукції, місцезнаходження товару, конкретний термін та базисні умови поставки, форма розрахунків. До договору-доручення додають:

-довідку про наявність та обсяги виставленого на продаж товару (для продавця);

-сертифікат якості незалежної інспекції з контролю за якістю товару (для продавця);

-довідку банківської установи про підтвердження наявності на розрахунковому рахунку покупця необхідних коштів або гарантію про оплату від банку (для покупця).

Згідно із чинним законодавством брокери мають право пересвідчитися в наявності та якості запропонованого товару, а також у платоспроможності покупця, пропонувати альтернативні умови контрактів та здійснювати будь-які інші дії, що не суперечать інтересам клієнтів.

Договір-доручення, або інший документ, що його замінює, є підставою для подання брокером заявки на участь у біржових торгах.

Брокер, який досяг згоди з іншою стороною під час торгу у біржовій ямі, оформлює відповідний контракт і подає його до реєстрації на біржі. Після здійснення всіх передбачених правилами біржової торгівлі операцій та реєстрації біржового контракту кожному контрагенту направляють один примірник для виконання.[12]

Брокерська контора разом з біржовим контрактом передає клієнту звіт брокера про виконану роботу відповідно до укладеного з ним договору-доручення. У звіті подається розрахунок кінцевої суми належної брокерській конторі винагороди за надані нею послуги з урахуванням фактичної ціни і вартості контракту.

Успішні операції брокера можливі лише за умови розроблення стратегії спекуляції, аналізу і прогнозу цін і вміння ефективно управляти виділеним для операції капіталом. Багаторічна діяльність брокерів-спекулянтів на ф'ючерсних біржах уже сформувала перелік правил, яких необхідно дотримуватися для успішного здійснення спекулятивних операцій. Наведемо деякі з них: біржа товар брокер хеджування

-здійснювати спекулятивні операції лише тим обсягом коштів, які брокер може дозволити собі втратити; [11]

-перед початком кожної операції визначати рівень ризику й очікуваний обсяг прибутку;

-одержувати максимум прибутку за мінімуму втрат;

за кожною операцією ризикувати не більш як 5 % спекулятивного капіталу;

-при здійсненні спекулятивної операції чітко усвідомлювати, що середній прибуток у 10--15 разів перевищує можливі втрати;

-не додавати щоразу контрактів більше, ніж їх було на момент початкового відкриття позицій.

Функціонування та розвиток світової біржової торгівлі переконливо свідчить, що ф'ючерсна торгівля стає переважним видом діяльності товарних бірж. Вони вже не є лише організаторами оптового товарного ринку, а перетворюються на центри ф'ючерсної торгівлі в сучасному сенсі поняття. Товарна біржа стає загальновизнаним центром ціноутворення, центром страхування прибутку і комерційної діяльності, яка дає можливість одержувати додатковий прибуток.[18]



2.2 Форми товарних біржових торгів

При класифікації біржових операцій на види слід виходити з декількох критеріїв. Найбільш значущим критерієм є термін виконання операції. При цьому розрізнюють два основних типи: касові, при яких сплата за біржову операцію відбувається відразу або в найближчі 2-3 дні, і строкові.

Касові угоди, або угоди з готівкою, - угоди, що мають на меті дійсне придбання або відчуження товарів чи цінних паперів, що передбачає негайне виконання. За своєю юридичною природою касова угода - типовий договір купівлі-продажу.[17]

Поняття "негайне виконання" для біржової угоди у зв'язку з відсутністю на біржі предмета угоди носить умовний характер. Виконання відбувається поза біржею і вимагає відповідно певного часу. Правила біржової торгівлі, що діють на тій чи іншій біржі, завжди чітко визначають зміст поняття "негайне виконання", встановлюючи короткий строк, що необхідний для здійснення виконання: через день, на третій день, до сьомого біржового дня і т.д.

Строкові угоди на відміну від касових передбачають досить великий проміжок часу між укладенням угоди і її виконанням. Юридична природа строкової біржової угоди -договір про поставку. При укладенні строкової угоди постачальник, як правило, не має на руках товару або цінних паперів, які він продає на строк, він діє з розрахунку на певні умови, що склалися на момент виконання договору.

При строковій біржовій угоді предмет (товар або контракт) і права на нього повинні бути передані в момент її укладення, а гроші сплачуються через певний строк.[14]

Для строкових угод правилами біржової торгівлі встановлюється певний період виконання: традиційно - на кінець місяця (per ultiom) або на середину місяця (per medio), рідше - до двох місяців. У встановлені терміни проводиться загальна ліквідація всіх укладених до даного терміну угод, через ліквідаційне бюро (розрахункову палату). Як правило, предметом строкових угод виступають цінні папери, значно рідше - товари (сировина, зокрема, зерно тощо.)

Угоди на різницю (або так звані умовні) - різновид строкових угод, що мають на меті не дійсне придбання або відчуження предмета угоди, а тільки отримання різниці в ціні: між ціною, встановленою при укладенні угоди, і ціною, яка склалася на біржовому ринку до моменту виконання угоди. Угода на різницю виконується простим розрахунком різниці.[16]

Різновиди угод на різницю, що укладаються виключно з цінними паперами - репорт і депорт або так звані пролонгаційні угоди.

Репорт - це угода, що поєднує купівлю за готівку і продаж в кредит з обов'язком передати папери такого ж виду до певного терміну. При репорті одна особа купує за готівку цінні папери і одночасно продає їх тій же особі до певного терміну за підвищеною ціною. Різниця в ціні становить винагороду за користування кредитом. Мета угоди - продовжити можливість біржової гри на підвищення.

Депорт - це продаж паперів за готівку купівлею їх на термін. Депорт дуже близький до репорту. Різниця лише в тому, що кредитор і позичальник міняються місцями. Мета репорту - продовжити гру на зниження курсу. Головними учасниками пролонгаційних угод, як правило, є банки й інші кредитні установи.

Арбітражні угоди - це різновид строкових біржових угод з цінними паперами, сторони яких мають у своєму розпорядженні відомості про умови торгів на інших біржах і прагнуть використати різницю в ціні. Від звичайних строкових угод арбітражні відрізняються тим, що розрахунок базується на різниці курсу не в часі, а в просторі. Результат арбітражних угод - вирівнювання курсу цінних паперів на різних біржах і, зрештою, створення загальносвітового валютно-фондового ринку. Розрізняють:

1. Вексельні, або девізні арбітражні угоди, їх суть полягає в скуповуванні певної валюти на одних біржах, де її курс нижчий, з метою реалізації на інших, де курс значно вищий. Цей процес призводить до вирівнювання валютних курсів, встановлення курсового паритету. При цьому можуть мати місце:

-прямі угоди, якщо на куплену на одній біржі валюту на іншій безпосередньо купується інша;

-непрямі арбітражні операції у тих випадках, коли вигідно перейти через валюту третьої і навіть четвертої країни);

2.Фондові арбітражні угоди.

Вони пов'язані з реалізацією брокерами за наказом арбітражерів акцій та інших цінних паперів в одному місці і купівлею їх в іншому. Як і при вексельному арбітражі клієнтам доводиться враховувати суму витрат, пов'язану з обома угодами. Коли операція здійснюється між містами двох країн, фондовий арбітраж пов'язаний з вексельним.[5]

3.Товарні арбітражні угоди, де предметом виступають виключно біржові товари. Крім того, велику роль у таких угодах відіграє облік вартості страхування, фрахту, митних зборів.

Угоди з премією - їх мета полягає в обмеженні ризику при укладенні строкових угод. При угоді з премією тій чи іншій стороні строкової біржової угоди надається право вибору однієї з декількох, визначених сторонами, дій. За це одна сторона повинна сплатити іншій стороні заздалегідь обумовлену винагороду - премію, що визначається, як правило, в процентах від ціни угоди.

Різновиди угод з премією: проста угода з премією, подвійна угода з премією, угода до запитання.

Одна з поширених угод з премією - стелаж. За цією угодою одна сторона за премію набуває права і одночасно зобов'язується у певний термін продати папери за обумовлено нижчою ціною, або ж купити їх за встановленою вищою ціною. Стелаж представляє поєднання двох простих угод з премією, причому сторона, що набуває права вибору, виступає одночасно покупцем і продавцем.

На товарних біржах терміни ліквідації операцій триваліші, ніж на фондових. Найпоширеніший термін операцій на світовому ринку -до 6 міс., особливо це стосується продовольчих товарів з їх сезонним циклом виробництва. Наприклад, бавовну, як правило, купують у липні з терміном поставки у грудні.

На товарних біржах на кожний вид товару встановлюються терміни ліквідації та виконання строкових угод. Наприклад, на Чиказькій біржі стандартні терміни на пшеницю або кукурудзу - березень, травень, липень, вересень і грудень.

Угоди, що укладаються на вітчизняних біржах, також можна умовно поділити на угоди, що здійснюються з реальним товаром (реальні операції), і угоди на термін, де предметом купівлі-продажу є контракт на поставку, ф'ючерси, опціони тощо.[19]

Угоди з реальним товаром є основним об'єктом уваги брокерів, оскільки в умовах нинішнього дефіциту і економічної кризи надійніше мати справу з реальним товаром. По суті, це угоди купівлі-продажу оптових партій, або бартерні операції.

Товар під час торгів може знаходитися у місці, що вказане продавцем, або на території біржі, або бути відвантаженим, або знаходитися в дорозі. При цьому брокерам і їхнім клієнтам необхідно знати, що витрати на зберігання товарів у приміщенні біржі до продажу відносяться на рахунок продавця, а після продажу - на рахунок покупця.

З розрахунку на подальше підвищення цін проводиться закупівля на біржі готівкового товару з негайною поставкою і на термін з тим, щоб до моменту виконання контракту продати його як реальний товар за більш високу ціну.

З розрахунку на подальше зниження цін проводиться продаж реального товару і контрактів на термін (з поставкою у майбутньому). До моменту виконання контрактів на термін продавець розраховує купити на ринку готівковий товар за нижчою ціною і отримати прибуток за рахунок різниці між ціною в день укладення контракту і ціною в момент його виконання.

Угоди з реальним товаром можуть бути з коротким терміном поставки. У світовій практиці їх називають операціями "спот". Вони можуть бути і з поставкою через більш тривалий час - операції "форвард", або форвардні операції.

Одним з видів форвардних операцій є операція із заставою. Це операція, згідно якої один контрагент виплачує іншому в момент укладення угоди суму, яка обумовлена договором між ними, у вигляді гарантії виконання своїх зобов'язань. Ця сума може складати від 8 до 100% вартості товару, що пропонується до операції. Заставою може виступати не тільки грошовий внесок, а й сам товар. Якщо платником застави є покупець, то операція буде із заставою на купівлю, а якщо продавець - із заставою на продаж. Остання в наш час особливо актуальна.

Нині серед угод з реальним товаром переважають бартерні. За оцінками експертів, частка бартерних угод складає більше 60%. Роль еквівалента при бартерних угодах виконує, як правило, зерно, а також автомобілі, ліс, покрівля, цемент, м'ясопродукти, мед, картопля, цибуля, водо- і газопровідні труби, стальний лист, садові будинки, складські приміщення, а також підйомники, крани і навантажувачі. На думку біржовиків, бартерні угоди нині вигідніші для учасників втричі.[8]

На деяких біржах бартерні операції не дозволені. Але тимчасово, в умовах переходу економіки країни до ринку, використовуються угоди "з умовою".

Угода "з умовою "є різновидом угоди з реальним товаром, згідно якої продаж одного товару здійснюється за умови одночасної купівлі іншого реального товару. Відмінності цих угод від бартерних полягають в наступному:

-укладення угод з "умовою" здійснюється в процесі публічних відкритих торгів в операційному залі з участю біржового маклера;

-обліково-розрахункову функцію виконують гроші;

-укладаються з використанням біржового інформаційного банку даних.

Крім операцій з реальним товаром існує досить широкий перелік операцій на строк без реального товару. На західних біржах ці операції активно використовуються брокерами, оскільки дають можливість проявити свої професійні якості і отримати підвищений прибуток.

Контракт на майбутню поставку - це договір, який укладається на поставку ще не виробленої продукції за фіксованою ціною. Цей контракт є проміжним між традиційним форвар-контрактом (операція з реальним товаром) і ф'ючерсною операцією. Наприклад, на Українській аграрній біржі (УАБ) укладаються контракти на поставку зерна майбутнього урожаю. Укладення такої угоди в сучасних умовах надає продавцю додаткових фінансових можливостей, а покупця певним чином страхує від інфляційних ризиків.

Ф'ючерсні угоди укладаються, як правило, не з метою купівлі або продажу товару, а з метою страхування (хеджування) угод з реальним товаром. Вони укладаються за фіксованою в момент укладення угоди ціною, з виконанням її через певний проміжок часу.

Для виконання угоди, як гарантія, вноситься невелика сума. Розрахунки здійснюються через розрахункову або клірингову палату (на наших біржах тільки розробляється положення про клірингову палату), яка стає посередником між покупцем і продавцем і гарантує виконання зобов'язань. Предметом угоди є не реальний товар, а біржовий контракт - ф'ючерс. При настанні терміну сплати реальних активів або зобов'язань, ф'ючерсні операції зараховуються зворотними операціями, що дозволяє компенсувати втрати на реальному ринку прибутком на біржі, і навпаки.[7]

Широкого поширення набули спекулятивні угоди з ф'ючерсними контрактами. Розраховуючи на подальше підвищення цін, спекулянти купують через брокерів ф'ючерсні контракти на біржі, і навпаки, розраховуючи на подальше зниження цін, продають їх. Контракт, куплений з розрахунку на подальше підвищення цін, називається "лонг", "довгий", а покупець таких контрактів знаходиться в позиції "лонг".

Контракт, що проданий з розрахунку на зниження цін "шот", "короткий", а продавець контрактів, не покритих реальним товаром, знаходиться в позиції "шот".

Спекулянт, що скупив біржові контракти з розрахунку на підвищення цін, виявиться в позиції "лонг", і навпаки, контракт, що продав з розрахунку на зниження - в позиції "шот".

Таким чином, при підвищенні цін покупець ф'ючерсних контрактів виграє, а продавець втрачає, а при зниженні - навпаки.

При спекулятивних угодах з ф'ючерсними контрактами між продавцем і покупцем безпосередньо ніякі розрахунки не проводяться. Для кожного з них протилежною стороною є розрахункова палата біржі. Вона сплачує стороні, що виграла, і отримує від тієї, що програла, різницю між вартістю контракту в момент його укладення і обумовленого терміну виконання.

Ф'ючерсна угода може бути ліквідована у будь-який момент, шляхом сплати різниці між ціною продажу контракту і поточною ціною при його ліквідації. Це називається викупом раніше проданих або продажем раніше куплених контрактів.

Широкого поширення на західних біржах набули і операції з преміями (опціони). До них належать операції, в яких один з контрагентів, заплативши премію, набуває права на опціон, а також право на основі заяви до певного дня зробити той чи інший вибір, що стосується угоди. Існує декілька видів таких угод.

Простий опціон (або проста угода з премією). За цією угодою, якщо покупець заплатив і придбав опціон, то він має право зажадати від свого контрагента виконання його зобов'язань, або повністю відмовитися від операції (право відходу). Якщо опціон купує покупець товару, то маємо справу з умовною купівлею, а якщо продавець - то з умовним продажем. Премія може бути окремою від вартості товару і сплачуватися при укладенні угоди, а може входити до вартості товару. У цьому випадку сума угоди з умовною купівлею збільшується на величину премії, а сума угоди з умовним продажем зменшується на суму премії. Оплата премії у разі відмовлення від угоди здійснюється в день повідомлення про це (відступна премія), у разі виконання угоди - у день виконання.[4]

Подвійний опціон - це операція, при якій платник премії набуває права вибору між позицією покупця і позицією продавця, а також права відмовитися від операції. Ми бачимо, що права платника премії збільшуються вдвічі у порівнянні з правами при простому опціоні, тому і величина премії встановлюється у подвійному розмірі. Як і в простому опціоні, премія може враховуватися окремо від суми операції або включатися до суми операції ("стелаж"). При "стелажі" вартість товару збільшується (у разі операції на купівлю) або зменшується (при операції на продаж) на розмір премії.

Складний опціон - це операція, що поєднує дві протилежні угоди з премією, які укладаються однією і тією ж брокерською конторою з двома іншими учасниками біржової торгівлі. Якщо брокерська контора, що укладає угоду, є платником премії, то їй належить право відмовлення від операції.

Якщо брокерська контора отримує премію, то право відходу від операції належить її контрагентам. Складний опціон, як операція, відкриває для брокера широкі можливості маневру.

Кратний опціон - це операція, при якій один з контрагентів набуває права за певну премію на користь іншої сторони збільшити в декілька разів кількість товару, що підлягає передачі або прийому. Кратність проявляється у тому, що більша кількість товару повинна знаходитися у кратному відношенні до обов'язкового (твердого) мінімуму, перевищувати його в 2, 3, 4 рази і т.д., але в межах максимуму, встановленого договором.

Кратні операції з премією бувають двох видів: з вибором покупця і з вибором продавця. Кратний опціон являє собою поєднання твердої операції з умовною операцією, оскільки деяка мінімальна кількість товару у будь-якому випадку повинна бути передана або прийнята.

Хеджові операції є певною мірою проміжними між операціями на ринку реального товару (строковими) і операціями на ф'ючерсній біржі. Хеджування - це продаж (купівля) ф'ючерсного контракту на рівні купівлі (продажу) аналогічної кількості того ж товару, що передувала еквівалентній кількості іншого товару, ціна якого змінюється паралельно ціні даного товару. Хеджування полягає у врегулюванні між зобов'язаннями на ринку реального товару і протилежними за змістом зобов'язаннями на ф'ючерсному ринку.[3]

За технікою здійснення хеджових операцій розрізняють два основних типи: хеджування продажем (коротке), коли фірма продає ф'ючерсні контракти, і хеджування купівлею (його часто називають довгим), коли фірма набуває права на ф'ючерсні контракти. Крім того, хеджування може бути здійснене за допомогою особливого виду біржових операцій - опціону.

Коротке хеджування, як правило, використовується для забезпечення ціни продажу реального товару, який знаходиться або буде знаходитися у власності торговця, фірми, яка добуває або переробляє сировину.

Довге хеджування застосовується як засіб, що гарантує закупівельну ціну для торговців і фірм, що переробляють і споживають сировину.