Біржова діяльність на товарному ринку

Залежно від цілей виділяють такі види хеджування: звичайне (чисте), арбітражне, селективне і передбачуване.[5]

Звичайне (чисте) хеджування, здійснюється для уникнення цінових ризиків і укладається у певному балансуванні за часом і кількістю протилежних за напрямом зобов'язань на ринку реального товару і ф'ючерсному ринку. Чисте хеджування в сучасній діловій практиці не відіграє важливої ролі.

Арбітражне хеджування враховує витрати на зберігання і здійснюється виключно для одержання вигоди з очікуваної сприятливої зміни у співвідношенні цін реального товару і біржового котирування з різними термінами поставки. При надлишку товару це співвідношення цін (котирування на далекі терміни поставки вище, ніж на ближні), як правило, дозволяє завдяки хеджуванню фінансувати витрати за зберігання товару. Воно застосовується в основному торговцями.

Селективне хеджування відрізняється тим, що операція на ф'ючерсному ринку проводиться не одночасно з укладенням угоди на реальний товар і не на адекватну кількість. Здійснення операції на біржі значною мірою базується на очікуваному напрямі і рівню зміни цін реального товару. Так, якщо очікується підвищення цін, то селективний хеджер не буде хеджувати свої запаси реального товару, розраховуючи отримати прибуток від підвищення їх вартості.

Передбачуване хеджування полягає в купівлі або продажу ф'ючерсного контракту ще до того, як завершиться операція з реальним товаром. Передбачуваний хедж виступає тимчасовим замінником торгового контракту, який буде укладено пізніше.[9]

Особливий вид біржових угод - міжбіржові угоди. Це біржові угоди, які укладаються сторонами через посередництво двох або більше бірж. Між біржею, в якій бере участь продавець, і біржею з участю покупця може бути одна або декілька бірж-посередників. Важливо підкреслити, що міжбіржові угоди укладаються членами бірж, а не самими біржами. Останні, як і в звичайних "внутрібіржових" угодах, виконують виключно організаційні функції. Як посередники в міжбіржових угодах беруть участь біржові маклери бірж.

Розширення міжбіржових угод має виняткове значення для розвитку повноцінного ринку товарів і капіталів. Основними умовами, що забезпечують цей процес, повинні стати: вдосконалення стандартизації продукції і товарів (міжбіржова торгівля здійснюється виключно за стандартами, проте це на 90% стосується і внутрібіржових угод); розвиток інформаційної інфраструктури і сучасних засобів зв'язку; нарешті, певне законодавче регулювання міжбіржової торгової практики, що забезпечує юридичні гарантії належного виконання зобов'язань, що виникають при цьому і встановлення в певних розмірах сум винагороди за посередництво.

Питання, пов'язані з правовим забезпеченням міжбіржової торгівлі, можуть вирішуватися і на основі угод, що укладаються біржами.

У біржовій практиці зустрічаються й інші види угод, що визначаються типом біржового товару, характером супутніх договору зобов'язань, взаємовідносинами між брокером і клієнтом, між брокерами-контрагентами. Інтерес представляють, наприклад, угоди, що носять для брокерів страховий характер. Наприклад, операція із заставою - операція, при якій один контрагент виплачує іншому певну суму як гарантію виконання своїх зобов'язань. Згодом він повертає цю суму іншій стороні, залишивши частину собі і зробивши відповідну виплату біржі. Операція із заставою здійснюється у тому випадку, якщо немає достатньої впевненості в її виконанні. При невиконанні операції, як правило, вилучається до 20% застави (наприклад, 10% - потерпілому, 3 -5% - брокеру, 0,5% - біржі).

РОЗДІЛ 3. РОЗВИТОК ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ БІРЖОВОГО РИНКУ

3.1 Опотові ринки біржових товарів, як двигуни вдосконалення торгівлі

Розвиток ринкових відносин в Україні дав поштовх створенню строкових товарних, валютних і фондових біржових ринків. Однак, зрушення, що вже відбулися в цьому напрямку, поки що не забезпечили відчутного прориву в галузі біржової торгівлі. Отже завдання пошуку шляхів успішного розв'язання даної проблеми залишається актуальним

Одним з показників якісного стану біржової торгівлі прийнято вважати зміст здійснюваних на біржах угод і операцій. Історія міжнародної біржової торгівлі свідчить, що загалом біржі пройшли тривалий шлях розвитку: від класичних угод з реальним товаром до модерних ф'ючерсних і опціонних угод.

У світовій практиці накопичений величезний досвід з організації ф'ючерсних ринків. Його вивченню, а також можливостям використання присвячені сотні праць.

Прийнято вважати, що розвиток біржової торгівлі в Україні впродовж останніх тринадцяти років не призвів до створення організованих спотових ринків основних сировинних товарів; що відсутність таких ринків зводить нанівець усі спроби переходу до ф'ючерсної торгівлі; що для торгівлі товарними деривативами бракує законодавчого забезпечення; що уряд здійснює недостатньо чітку й послідовну політику щодо створення біржових ринків, підтримки контролю і регулювання діяльності товарних бірж; що велика кількість бірж, універсальний характер більшості з них, наявність у структурі біржового товарообігу значної частини угод з так званим не біржовим товаром (товари "народного споживання", обчислювальна техніка, транспортні засоби) є чинниками, що стримують розвиток цивілізованої біржової торгівлі.

З огляду на існуючу ситуацію на біржовому ринку, а також виходячи з того, що перехід до ф'ючерсної торгівлі є бажаним, але разом з тим неможливим через відсутність організованого наявного ринку, видається доцільним нагадати вимоги до сучасних товарних бірж:

-вони повинні мати сучасні електронні торгові й розрахункові системи, які дозволять забезпечити дешевий і надійний доступ до торгів, а також якісну обробку та швидке надходження їхніх результатів;

-вони мають забезпечувати чіткість і гарантованість розрахунків по угодах, які укладаються на них; це обумовлює необхідність створення розрахункової палати без права проведення активних операцій з коштами учасників торгів, яка б повністю чи частково гарантувала забезпечення учасників згідно з поданими заявками, максимальну швидкість передачі цінової інформації її користувачам і одночасно максимальні можливості контролю впроваджених дій і швидкість реагування на них з боку учасників торгів;

-вони повинні використовувати наявну банківську систему, оскільки мета існування біржі - організація ринку, а не перерозподіл фінансових потоків;

-головним, хоча і не прямим, одержувачем вигоди від діяльності товарних бірж мають бути суб'єкти пов'язаної з нею фінансово-розрахункової інфраструктури;

-вони повинні нести зрозумілу і реальну відповідальність за ухвалюванні ними рішення;

-організаторам товарних бірж необхідно усвідомити, що цей бізнес не може бути побудований тільки за рахунок торгівлі наявним товаром (такі торги мають бути доповненням і своєрідним "містком" до торгів спотовими контрактами на ціноутворюючі товари).

Згідно з висунутими вимогами, а також виходячи з того, що наявним в Україні економічним умовам відповідає торгівля на біржах реальним товаром, яка з часом переросте у ф'ючерсну й опціонну, визначаються принципові підходи до вдосконалення біржового механізму (рис.3.1).

Рис. 3.1. Принципові напрями удосконалення біржового механізму

Поширеною є думка, що створення організованого біржового ринку, підвищення ефективності біржової торгівлі в сучасних економічних умовах неможливі без державного регулювання. Зважаючи на це, видається за доцільне, щоб сформульовані вимоги до сучасних товарних бірж були враховані та послідовно й жорстко втілені в певні регулятивні та наглядові процедури.[8]

Однак і самі товарні біржі повинні докладати певних зусиль щодо подальшого підвищення рівня якості біржової торгівлі: брати участь у навчанні брокерів, підготовці необхідної інформації для наступного її поширення в засобах масової інформації, розширювати спектр послуг, які біржа надає клієнтам [5], удосконалювати засоби котирування цін з метою сприяння виявленню реальних цін на ринках.

Сприяння уряду вирішенню завдань забезпечення концентрації попиту та пропозиції на біржах, а отже, й створення умов для об'єктивного (ринкового) ціноутворення є, на нашу думку, неможливим без скорочення кількості бірж, тим більше, що з майже 600 зареєстрованих в Україні бірж лише незначна їх кількість функціонує повноцінно. У цьому зв'язку декому видається доцільним запровадження ліцензування діяльності як товарних бірж, так і біржових посередників.

Суттєво скоротити кількість товарних бірж шляхом їхньої переорієнтації на інші організаційно-правові напрями діяльності можна за умови включення до Закону України "Про товарну біржу" статті "Біржовий товар". У цій статті має міститися норма, яка визначає необхідність ведення торгівлі на біржі оптовими партіями однорідного товару і за стандартизованими контрактами. Поява такої норми в законі, що регламентує діяльність товарних бірж в Україні, посприяє закриттю бірж, які займаються торгівлею рухомим і нерухомим майном (фактично виконуючи роль нотаріату), автотранспортом та іншими не біржовими товарами.

Отже, швидке створення організованих прозорих ринків найважливіших сировинних товарів є можливим лише за умови поєднання зусиль уряду, біржових об'єднань і окремих бірж. В даній статті нами сформульовано певні тези щодо вдосконалення біржової торгівлі як на біржовому ринку в цілому, так і на окремих біржах, надано конкретні пропозиції щодо їх реалізації. При цьому особливу увагу приділено державному регулюванню біржової торгівлі.

Сподіваємося, що впровадження у практичну діяльність бірж запропонованих заходів якоюсь мірою сприятиме залученню до біржової торгівлі товаровиробників і біржових посередників - потенційних учасників ф'ючерсних ринків.

3.2 Проблеми й механізми розвитку в Україні єдиного біржового простору

В Україні досі не створено відкритого й прозорого механізму ціноутворення, що призводить до нестабільності й непередбачуваності цін на ринку. Такі важливі для національної економіки товари як метал, руда, нафтопродукти, вугілля, лісоматеріали, цукор, м'ясо, рослинна олія, здебільшого, реалізуються на позабіржовому ринку і, як правило, за тіньовими схемами, обминаючи прозорі біржові товарні потоки. Від структурної нерозвиненості ринку найбільше страждають, насамперед, виробники сільськогосподарської продукції. Як свідчить практика, незалежно від врожайності на сільськогосподарські культури, внаслідок структурної нерозвиненості ринку надприбутки дістаються комерційним трейдерам-посередникам. Тоді як безпосереднім товаровиробникам, що працюють у поті чола, на селі фактично дістаються залишки.

Фактично сьогодні в Україні в системі ринку продовжує домінувати модель хижацької економіки, за якої працюють одні, а переважна більшість винагороди за працю у вигляді прибутку дістається іншим. Для створення стимулів підприємницької праці необхідно, насамперед, реалізувати принцип економічної справедливості.

Чи існують взагалі ефективні економічні методи демонополізації й побудови відкритих ринків, створення прозорих, незалежних від жодного суб'єкта, ринкових механізмів ціноутворення, які забезпечували б захист праці виробників від дії стихійних сил - від монопольних ринкових агентів, націлених на максимізацію прибутку, від коливань кон'юнктури, від інших непередбачуваних негативних явищ (зокрема, від можливого неврожаю у сільськогосподарському секторі)? Чи можливо вмонтувати у системи ринку та бізнесу елементи соціальної справедливості і встановити єдині для всіх правила гри?[18]

Класичним принципом розподілу як політичної, так і економічної влади є практика створення механізмів стримувань і противаг, що здатні продуктивно обмежувати свавілля й агресивні тенденції владної бюрократії та монопольного бізнесу, а також економічно захищати й стимулювати підприємницьку працю, усуваючи можливості того, щоб результати праці одних суб'єктів підприємництва використовувалися іншими з метою збагачення.

У системі ринку ефективним механізмом стримувань і противаг є розвинений біржовий ринок, який виконує роль “завжди відкритих дверей” для продажу товарів усіма виробниками за реальними ринковими цінами, встановленими на основі реального балансу попиту й пропозиції.

Як свідчить багатовіковий досвід ринкових відносин, біржі є ключовими економічними інструментами, що забезпечують прозорість і відкритість товарних ринків та середовище конкуренції й вільного пересування товарів і послуг. Сьогодні біржі в країнах з розвиненим ринком виконують такі основоположні для економіки функції, як забезпечення прозорого ціноутворення, страхування цінових ризиків, трансферт товарних і фінансових потоків, забезпечення прогнозування та планування виробничої діяльності, отримання прибутків, стабілізації економіки на макроекономічному рівні.

Завдяки системі біржової торгівлі будь-який товаровиробник отримує можливість продати свій товар за реальну ринкову й максимально можливу ціну, а також спланувати своє виробництво, адже торги на біржах проводяться в термін до 15-ти місяців до можливого постачання товару, що створює можливість прогнозування ситуації на ринку. Тож, наприклад, сільгоспвиробник, залежний від багатьох факторів ризику, отримує реальну картину того, що йому вигідно вирощувати й виробляти та в яких саме обсягах.

Розвинений біржовий ринок завдяки прозорим механізмам ціноутворення й прогнозування продажу товару за реальною ринковою ціною створює рівні умови для ведення бізнесу всіма суб'єктами підприємництва, виводить фінансові й товарні потоки з тіні, відновлює баланс між працею і прибутком, а отже, сприяє досягненню якісно вищого, більш інтенсивного розвитку бізнес-середовища та економіки.[16]

Внаслідок відсутності в цій сфері державної регуляторної системи й політики біржовий ринок фактично розвивається стихійно, у режимі цілковитої безконтрольності. Так, в Україні кількість бірж сьогодні вже сягнула рекордної цифри - 458, і значно перевищила навіть їхню чисельність у світі. Переважна більшість створених бірж не відповідає критеріям біржового інституту, оскільки вони діють як звичайні комерційні фірми, які просто містять у своєму найменуванні слово “біржа”, хоча, насправді, не мають відношення до загальноприйнятих у світі принципів біржової торгівлі.

Такі “біржо-фірми”, як правило, мають по дві брокерські контори, не здійснюють відкритих торгових операцій, не можуть визначити поточної реальної ринкової вартості товару та його дійсної вартості у майбутньому, не дають можливості здійснювати хеджування і т.д. Тобто, не зважаючи на рекордну кількість підприємницьких організацій з назвою “біржа”, в Україні відсутній сегмент біржового ринку, який виконував би притаманні йому важливі ринкові функції.[17]

Окрім цілковитої відсутності спеціалізованої системи регулювання сфери біржових відносин, суттєвим негативним фактором є також брак у переважної більшості діючих бірж необхідної матеріально-технічної бази, фахового кадрового забезпечення, а також їхня економічна нерозвиненість. Так, щорічні обсяги біржової торгівлі в Україні не перевищують 10-12 млрд. грн. У структурі біржової торгівлі питому вагу складає продукція агропромислового комплексу, передусім зерна. Проте навіть у цій галузі в приватному секторі досі не створено належних умов для розвитку біржових ринкових відносин між учасниками ринку зерна (наприклад, розвитку електронної зернової біржі, організованої спільно з іноземними партнерами). Зазначимо, що на перших етапах створення товарних бірж в Україні їхня діяльність швидко набула стрімкого розвитку.

Через відсутність розвиненої форвардної торгівлі (торгівлі за контрактами з відстроченою доставкою і оплатою між двома сторонами) не відбувається планомірного збалансування попиту й пропозиції на ринку та формування індикативних цін, що не дає можливість суб'єктам підприємництва планувати свою діяльність. На жаль, досі відсутні й стандартизовані форми контрактів між учасниками ринку, немає надійної системи забезпечення виконання зобов'язань за контрактами і оскарження фактів їх порушень, що призводить до суттєвих і часто непередбачуваних ризиків. Суттєві комерційні ризики породжує й незважена державна політика в аграрному секторі, поширені методи ручного управління галуззю і адміністративного втручання в ринкові відносини, які застосовують урядові й місцеві органи влади. Все це спонукає приватних трейдерів до здійснення хеджування ризиків простим способом - шляхом збільшення маркетингової маржі за рахунок зниження цін фермерів-виробників продукції. Такі стримуючі фактори в своїй загальній сукупності суттєво обмежують кількість учасників ринку, послаблюють дію конкуренції і нерідко спричиняють формування монопольних позицій на регіональних ринках декількох суб'єктів.

Тоді як функціонування біржового ринку та утримування держави від методів прямого втручання у ринок створять позитивні імпульси для розвитку ринку: покупці й продавці отримають можливість легко й швидко визначати надійних потенційних партнерів; буде створене джерело достовірної інформації щодо кон'юнктури ринку для діяльності спотових і форвардних постачальників; виробники, переробні підприємства, експортери та місцеві трейдери-оптовики отримають можливості диверсифікації ризиків за допомогою інструментів форвардної торгівлі (протягом перших років безф'ючерсних контрактів).[6]

Суттєві системні ризики для конкурентного ринку містяться в тому, що в Україні такі важливі для економіки товари, як метал, руда, нафтопродукти, вугілля, лісоматеріали, цукор, м'ясо, рослинна олія здебільшого реалізуються на позабіржовому ринку і, як правило, за тіньовими схемами, обминаючи прозорі біржові товарні потоки. Відсутність державної політики розвитку біржового ринку та економічних механізмів регулювання цін на стратегічно важливі товари призводить до циклічних вибухів інфляції й дестабілізації економіки. Те, що на біржовому ринку “реалізуються” за тіньовими або напівтіньовими схемами порівняно значні обсяги зерна (8-9 млн. т.) свідчить про їхню реєстрацію за заздалегідь задекларованими цінами, а не про їхню купівлю й продаж у реальному конкурентному середовищі, коли ціна встановлюється на основі балансу попиту й пропозиції. В такому разі ціна стає ключовим економічним регулятором, який подає виробникам достовірні сигнали про те, на що є або може бути попит і що саме їм доцільно й вигідно виробляти.

За відсутності ефективного механізму ціноутворення виробники отримують викривлені ринкові сигнали, що призводить до їх низької продуктивності, неефективного використання ресурсів, і в результаті - до безпідставних в економічному сенсі банкрутств багатьох підприємств.

Неефективне функціонування біржового ринку зумовлено :

-відсутністю законодавства, що регулює біржову діяльність. Є два закони, які обумовлюють існування товарних бірж [5] і фондового ринку [6]. Жодний закон не регулює цю діяльність.

-відсутністю необхідних знань та недостатністю поінформованості товаровиробників щодо технології та переваг біржової діяльності.

-небажанням виробників і посередників вести чесну прозору торгівлю.

Основні сучасні напрями організації бірж і їх розвитку полягають у [7]:

-універсалізаціі, укрупнення бірж і перетворенні деяких з них в міжнародні.

-значному зниженні частки операцій з реальними товарами і по кількості і за об'ємом в загальному обороті товарних бірж за рахунок збільшення частки операцій похідними фінансовими інструментами.

-розширенні географії біржової торгівлі товарами.

-скороченні частки похідних фінансових інструментів, в основі яких лежать товари, в результаті введення їх у фінансові активи.

-істотному збільшенні кількості учасників товарних бірж і розширення кількості економічних суб'єктів, торгуючих на біржах.

-концентрації бірж в провідних фінансових центрах.

-збільшенні асортименту товарів, які служать основою для похідних фінансових інструментів на біржі.

-суттєвому збільшенні значущості інформаційних технологій на біржах, зростанні їх можливостей і підвищенні інформаційної відвертості бірж.

-зміні стилю і методів державного регулювання бірж.

-якісному поліпшенні рівня інформації про біржові торги.

-зміні організації біржових торгів в глобальному масштабі.

Для зміцнення системи біржової торгівлі потрібно створювати свої привабливі правила гри, щоб забезпечити інтереси України та вигідність для інвесторів. Удосконалення біржової діяльності по регіонах України слід розпочинати зі створення єдиної правової основи для функціонування бірж, контроль за їхньою роботою з боку державних органів, ліцензування діяльності бірж і учасників, встановлення відповідної системи оподаткування [1].

ВИСНОВКИ

Зробимо короткий висновок про виконану роботу: біржа, ще з часів XIII століття є одним з головних двигунів ринку. Біржа дозволила робити процес купівлі-продажу з мінімальними витратами, тому іотримала таку широку підтримку у підприємців

Формуванняринкової економіки зажадало корінної перебудови, як сфери виробництва, так ісфери звернення. До розвитку біржової торгівлі підштовхувало і наявністьнаднормативних і невживаних запасів, які склалися на той час на складахпідприємств. Не можна не враховувати і того, що радянська економіка упродовжбагатьох десятиліть була економікою дефіциту, грошовий попит постійноперевищував товарну пропозицію, як засобів виробництва, так і предметівспоживання. Підприємства,отримавши свободу у використанні цих засобів, шукали можливість їх застосування.Одним з напрямів вкладення надмірних грошових ресурсів стала поява біржовихструктур. Відродження біржової торгівлі неможливо здійснити без відповіднихкадрів.

Для формування і розвитку біржових структур потрібні кваліфіковані фахівці, що мають глибокі ірізнобічні знання, високий рівень компетентності і професіоналізму у своїй області.

Основні сучасні напрями організації бірж і їх розвитку полягають у:

-універсалізаціі, укрупнення бірж і перетворенні деяких з них в міжнародні.

-значному зниженні частки операцій з реальними товарами і по кількості і за об'ємом в загальному обороті товарних бірж за рахунок збільшення частки операцій похідними фінансовими інструментами.

-розширенні географії біржової торгівлі товарами.

-скороченні частки похідних фінансових інструментів, в основі яких лежать товари, в результаті введення їх у фінансові активи.

-істотному збільшенні кількості учасників товарних бірж і розширення кількості економічних суб'єктів, торгуючих на біржах.

-концентрації бірж в провідних фінансових центрах.

-збільшенні асортименту товарів, які служать основою для похідних фінансових інструментів на біржі.

-суттєвому збільшенні значущості інформаційних технологій на біржах, зростанні їх можливостей і підвищенні інформаційної відвертості бірж.

-зміні стилю і методів державного регулювання бірж.

-якісному поліпшенні рівня інформації про біржові торги.

-зміні організації біржових торгів в глобальному масштабі.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Шаповалов Є.А. Перспективи входження фінансового ринку України в світову систему торгівлі деривативами // Вісник НБУ. - 2001.- №4. - С.58-60.

2. Кириенко О.Э. Расширение функций региональных бирж // Матеріали Першої Всеукраїнської наукової конференції "Україна наукова - 2001". - Т. 11 Економічні науки. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. - С. 34-35. Макконел До., Брю С. Экономикс.

3. Мочерный С. Основи економічної теорії, - С-Пб.: "Расмос", 2001г

4.Окунев В. Керівництво по біржових операціях - М.: Вища школа, - 1999 р.

5.Орлів В. Усе про фондову біржу - М.: Економіка, - 1991 р.

6.Якубов А. Біржі і їх роль в ринковій економіці Мн.: БГЭУ, метод. посіб. 2004г

7.Биржевая деятельность / Под ред. А.Г. Грязновой, П.В. Корнеевой,

8.Биржевое дело / Под ред. В.А. Галанова, А.И. Басова. - М.: Финансы и статистика, 2001. - 304 с.

9.Агроскин В. Що таке фондова біржа -- 2003г.

10. Алехин Б. Ринок цінних паперів -- М.: Справа, 1991 р.

11.Драчев С. Фондові ринки США -- М.: Вища школа, -- 1991 р.

12.Кейнс Д. Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей, Мн.: Вышэйшаяшкола, 2002г

13.Комарів Н.М. Біржовий ринок цінних паперів РБ, -- Конспект лекцій з экономічної теорії.

14.Закон України "Про товарну біржу", 10 грудня 1991 року, N 1956-XІІ

15.http://www.ronl.ru/referaty/bankovskoe_delo/51164/

16.http://pidruchniki.ws/1421092339451/finansi/infrastruktura_fondovogo_rinku

17.http://buklib.net/books/26666/

18.http://www.vuzlib.org/birz_d/3-2.htm

19.http://www.rusnauka.com/7_NMIV_2010/Economics/59978.doc.htm

Размещено на Allbest.ru