Розробка механізму удосконалення маркетингу соціальних послуг в базових центрах зайнятості

Соціальний захист страхує людей від ризиків, яким піддаються люди при втраті роботи або працездатності - позбавляються доходів, медичного страхування й обслуговування, можливості здобувати освіту, оплачувати житло і взагалі все необхідно для достатнього рівня життя. У ЄС соціальний пакет зберігає громадянам всі ці можливості на високому рівні. В цьому й полягає найважливіша мета соціальної політики та інтеграції.

Важливим засобом у досягненні цієї мети є соціальні трансферти. Про їх обсяги в ЄС можна судити за показником бідності до і після виплати допомоги. Відзначимо, що бідними в Євросоюзі вважаються люди з доходом що становить 60 % від рівня середнього доходу (наприклад від 24 120 євро на людину на рік, тобто приблизно 2 тисячі євро на місяць). Отже за даними Євростату, у 2001 році число людей, що вважаються бідними різко скорочується з 24 до 15 %.

Європейська стратегія в галузі зайнятості важлива як методична лабораторія ЄС, тому що тут вперше було застосовано «метод відкритої координації» (МВК). Суть його полягає в тому, що на підставі спільних європейських представлень про цілі орієнтирів у сфері зайнятості розробляються національні плани дій, які комісія та рада коментують щорічному спільному звіті. При цьому комісією розробляються специфічні для відповідних країн рекомендації, однак механізмів введення санкцій немає.

На Лісабонському саміті виділено п'ять головних орієнтирів:

1) положення трудового життя, ведення безперервного навчання відповідно до завдань економічної реструктуризації;

2) реформування системи соціального захисту;

3) заохочення соціальної інтеграції;

4) надання свободи батькам у визначенні кількості дітей у сім'ї;

5) розвиток імміграційної політики.

Загалом ці орієнтири вимагають:

1) підвищення вкладу соціальної політики в економічне зростання;

2) конкурентоспроможність завдяки розвитку безперервного навчання;

3) подовження трудового життя за допомогою розширення зайнятості не тільки старших за віком працівників а й молодих;

4) заохочення соціальної інтеграції, здійснення інвестицій у молодь та дітей.

Прагнення України стати повноправним членом ЄС як найближчого потужного інтеграційного об'єднання, що успішно розвивається, пов'язане з бажанням досягти високих стандартів життя населення, побудувати сучасні, засновані на принципах свободи та демократії, політичні та соціально-економічні інститути держави, стати рівноправним учасником світового господарства. Це визначає зміст реформ в країні.

Регулювання ринку праці України в умовах реалізації основної зовнішньоекономічної стратегії - інтеграції країни до Євросоюзу - потребує вивчення особливостей формування і розвитку загального європейського ринку праці, що буде визначати розвиток національного ринку праці в майбутньому.

Розвиток інтеграційних процесів в Європі відбувається в напрямку формування «ядра» ЄС - старих країн-членів які є фундаментом об'єднаної Європи зі спільними економічною, валютною, соціальною політикою, однаковими темпами і типом економічного зростання, структурою економіки та найвищим рівнем інтегрованості і приєднання нових країн та поступовою їх інтеграцією за умови виконання всіх вимог вступу. Це дозволяє говорити про «Європу різних швидкостей», тобто такий аспект економічної інтеграції як диференціація інтеграції.

Цей термін з'явився в період кризи європейської інтеграції і відобразив ситуацію коли не всі країни члени можуть або мають бажання інтегруватися однаковими темпами. Тобто, країнам які можуть та бажають швидше просуватися в інтеграційному процесі в певній сфері, така можливість надається.

Дана різношвидкісна інтеграція трансформувалась в механізм розвинутого співробітництва, фактично легалізувала існування ядра економічної інтеграції та створила основи зміцнення процесу інтеграції, адже країни, менш інтегровані та країни скептики швидкої інтеграції, можуть на прикладі ядра побачити всі переваги та недоліки певних заходів та програм просування інтеграції та здійснювати приєднання до цих заходів більш швидкими темпами.

Розвиток ринку праці, з одного боку детермінується загальним розвитком економіки, динамікою суспільного виробництва, зовнішньоекономічним обігом, а з іншого боку визначає розвиток інших товарних, фінансових та фондових ринків, забезпечуючи виробництво робочою силою та формуючи ціну, а отже й економічне визнання інших факторів виробництва, тому стан та розвиток ринків праці країн, що складають «ядро» ЄС відрізняється від розвитку ринку праці нових країн-членів ЄС.

Процес зростання безробіття завжди супроводжується зростанням протестних настроїв, пошуком країнами шляхів вирішення власних потреб за рахунок тих народів світу, що приречені на обслуговування інтересів сильних світу цього, зокрема й за рахунок українського народу, який володіє одним із найбільших дорогоцінних ресурсів виживання - родючими ґрунтами. Оскільки основним уроком історії ХХ століття стало - вирішення кризових проблем за рахунок втягування народів світу в нову світову війну, то гарантії віднайдення іншого шляху виходу з кризи такого масштабу, як сучасна фінансово-економічна криза та ще й з врахуванням такого глобального дефіциту ресурсів, немає. Тому, вважаючи, що народом світу може загрожувати великомасштабна війна, необхідним постає: якнайшвидше віднайти і запропонувати нові моделі економічного розвитку, які б сприяли недопущенню військових конфліктів, новій інтенсивній зайнятості, а для цього особливу увагу необхідно звернути на процес функціонування як світового, так і регіональних та національних ринків праці.

Економічне зростання, над забезпеченням якого працює український уряд, створює передумови для збільшення зайнятості, доходів населення, підвищення продуктивності його праці. Вихід з фінансово-економічної кризи, що в певній мірі характеризує сучасну українську економіку, відбувається повільно та нерівномірно для окремих виробничих галузей і підприємств, що неминуче призводить до диспропорції національного ринку праці, призвела до втрати робочих місць, до низьких вимог щодо якості робочої сили, до зростання кількості робочих місць з небезпечними умовами праці. Існуюча робоча сила не відповідає сучасним вимогам роботодавців ні по професійно-освітній, ні по трудовій, дисциплінарній чи мобільній підготовці. Наслідком стає безробіття.

На ситуацію на ринку праці впливає: загальна соціально-економічна ситуація в країні і регіоні, якісний показник людського капіталу, становище у сфері надання соціальних послуг, національно-культурні особливості, соціопсихологічні чинники та інше. В до кризовий період основну робочу силу становили країни становили особи у віці 15-70 років (22,3 млн. осіб), після 2010 року ситуація змінилася: відбулося значне скорочення офісних працівників, будівельників, медиків і інших. Потреба у програмістах більше стосується іноземних компаній, де працює велика кількість українських спеціалістів, середня зарплата яких 1500 доларів США за місяць.

Сфері працевлаштування не рекомендується спрямовувати погляди безробітних, що перекваліфіковуються на юридичні, бухгалтерські, фінансові та туристичні галузі, так як спеціалістів даних галузей є понад необхідність. Потреба в рекламістах, РК-технологах та працівниках ЗМІ знову стане на порядок денний напередодні виборчої кампанії 2015 року. Сьогодні потреба є в рекламістах для бізнесу, маркетологах, ветеринарах, програмістах-тренерах, працівниках ресторанного бізнесу і сфери харчування, працівниках сфери послуг, фахівцях в галузі страхування.

Причинами сучасного становища ринку праці є не лише світова фінансова криза, а й невирішені внутрішньодержавні проблеми:

1. Недостовірність та приховування інформації про істинний стан ринку праці, про його перспективні можливості і про можливо використовувані механізми реформування ринку праці в перспективі.

2. Відсутність відповідного рівня зайнятості виробничій динаміці. В до кризовий період до зайнятого населення стали відносити службовців Збройних сил України і само зайнятих.

3. Низька продуктивність праці, що призводить до низького рівня оплати праці. В Україні продуктивність української робочої сили 40 %, і є нижчою ніж у країнах ЄС. Намагаючись вирішити дану проблему, особливо щодо малозабезпечених верств населення, уряд підвищує мінімальну зарплату, збільшує тарифні ставки та посадові оклади низькооплачуваним категоріям персоналу. Автоматично підвищення зарплат відбувається в інших працівників, що призводить до ряду негативних наслідків: в бюджетній сфері - зменшуються премії, знімаються доплати, працівників відправляють у неоплачувані відпустки, переводять на скорочений робочий тиждень, проводять скорочення; приватний сектор - зменшуючи прибутки менше відраховують до бюджету, затримують виплату зарплат, зростають ціни та зростає рівень інфляції, також причиною є те що кожен 12-й в Україні досяг пенсійного віку і їх продуктивність праці є низькою.

4. Ще однією проблемою є нерівномірний розподіл трудових ресурсів по території держави.

5. Українські вчені визначають найважливішою проблемою ринку праці - деформацію в галузевій структурі та професійно-кваліфікаційному складі. Причиною низького рівня кваліфікації можна назвати матеріальну мотивацію, обмежену можливість трудовлаштування, відсутність гарантії стабільності виробничої діяльності за фахом, відповідність структури професійної освіти перспективним потребам ринку праці за кваліфікаційним рівнем та професійною структурою. Відповідно виникає кадровий дефіцит для тих виробництв, які дозволили собі застосування техніко-технологічних новацій.

Нині існує дефіцит на представників професій, для підготовки яких відсутня спеціальна базова освіта. Не забезпечується належна підготовка і спеціалістів непрестижної малокваліфікованої фізичної праці. Крім того, під кадровим дефіцитом пропонується розуміти не лише відсутність кадрів певних спеціальностей, а й при їх наявності, відповідно до фаху, незабезпеченість якісними практичними навичками та вміннями. Причинами недостатньої кількості кваліфікованих кадрів є: недостатнє державне фінансування системи підготовки і перепідготовки кваліфікованих кадрів, освіти загалом; невисокий рівень оплати праці в економіці країни, що дестимулює процеси удосконалення фаховості працівників.

Низький рівень життя українців та пов'язана з цим еміграція робочої сили та висококваліфікованих спеціалістів є ще однією причиною недостатності висококваліфікованих кадрів.

Тому для вирішення цих проблем Державна служба зайнятості розробила комплекс заходів пов'язаних із соціальним захистом населення від безробіття, сприяння громадянам у підборі підходящої роботи, надання послуг роботодавцям щодо підбору працівників та інформаційно-консультаційних послуг і спрямованих на покращення ситуації на ринку праці України:

1. здійснення виплати матеріальної допомоги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття";

2. організації професійної підготовки або перепідготовки, підвищення кваліфікації у Інституті підготовки кадрів державної служби зайнятості України, на підприємствах, установах та організаціях;

3. консультування громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважені ними органи, а також фізичних осіб, які використовують найману працю;

4. здійснення заходів щодо організації професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації безробітних громадян у системі служби зайнятості;

5. здійснюються заходи з професійної орієнтації населення;

6. здійснюється надання дотації роботодавцям для працевлаштування безробітних, у тому числі молоді на перше робоче місце, відповідно до чинного законодавства;

7. розвивати активні програми сприяння зайнятості населення.

Размещено на Allbest.ru