Підвищення ефективності впливу маркетингової інформації на ефективність зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві (на прикладі компанії Toyota)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1

1.1 Маркетинговий підхід до зовнішньоекономічної діяльності

1.2 Особливості організації служби зовнішньо економічної діяльності на підприємстві

1.3 Законодавча база зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Розділ 2

2.1 Загальна характеристика компанії TOYOTA

2.2 Організація маркетингової служби у компанії TOYOTA

2.3 Вплив маркетингової інформації на ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Розділ 3

3.1 Сучасні підходи до ефективного використання маркетингової інформації

3.2 Скорочення часу на безпосереднє використання маркетингової інформації

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Актуальність теми дослідження обумовлюється важливістю маркетингу, як теорії і практики підприємницької діяльності, основні принципи та технічні засоби якого містять загальнозначимі засади раціонального планомірного господарювання, а його застосування допомагає долати негативні явища стихійного механізму ринку, сприяє ефективному функціонуванню підприємств та задоволенню потреб покупців.

Нагальна потреба в маркетингу посилилась на сучасному етапі кризового стану української економіки, коли навіть для працюючих підприємств головним обмежувачем зростання обсягів виробництва став недостатній платоспроможний попит покупців.

А головною метою даної роботи полягає у дослідженні системи функціонування суб'єктів господарської діяльності у сфері зовнішньоекономічної діяльності, вивченні основних законів і закономірностей , що застосовується при здійсненні підприємствами експортоно-імпортних операцій.Вивчаючи систему регулювання зовнішньоекономічної діяльності та ознайомившися з основними нормативно-правовими засадами функціонування підприємств на зовнішньому ринку, специфікою митного регулювання при здійсненні експортно-імпортних операцій, методами нетарифного регулювання експортної та імпортної політики країни.

В даній роботі була дослідженна організація зовнішньоекономічної діяльності та її структура. Також маркетингова структура компанії TOYOTA ,а також її маркетингова служба. Було розглянуто маркетингова інформація та її види та кваліфікація.

Отриманні знання щодо особливостей маркетингових досліджень зовнішнього ринку та форм і методів зовнішньо економічних зв'язків надають можливість вірно оцінити кон'юктуру потенційних світових ринків, виробити найбільш оптимальну стратегію виходу на зовнішній ринок. Дослідження широкого спектра різнобічних форм співпраці з іноземними партнерами дає можливість ефективно реалізувати економічний потенціал суб'єктів господарської діяльності через зовнішньоекономічні зв'язки.

Предметом дослідження є теоретичні і прикладні аспекти сучасного маркетингу, як форми ринкової концепції управління усіма відтворювальними процесами в економіці, включаючи зовнішньоекономічну діяльність.

Об'єкт дослідження - підприємства та об'єднання різних форм власності.



Розділ 1

1.1 Маркетинговий підхід до зовнішньоекономічної діяльності

На основі маркетингової діяльності проводиться більшість комерційних операцій на світовому ринку. Спеціальними дослідженнями встановлено, що більше 75% комерційних невдач відбувається через помилки в маркетинговій діяльності. Термін "маркетинг" означає діяльність в сфері ринку збуту. На українську мову цей термін не перекладається. Під маркетингом розуміється система внутріфірменого управління, спрямована на вивчення і облік ринкового попиту, потреб і вимог конкретних споживачів до продукту для більш обґрунтованої орієнтації виробничої діяльності фірми і діяльності в сфері збуту.

Міжнародний маркетинг ґрунтується на принципах внутрішнього (національного) маркетингу. Тому використані в ньому стратегії, принципи і методики являються характерними і для міжнародного маркетингу. Разом з тим міжнародний маркетинг має свої специфічні особливості. При виході на зовнішній ринок виникає принципіально нова ситуація, більш різноманітнішим стає зовнішнє середовище, збільшується число факторів, що впливають на прийняття рішень. Це призводить до того, що:

1) підвищується ступінь невизначеності в діяльності підприємства;

2) зростає ступінь ризику, з'являється додатковий ризик його діяльності;

3) збільшується потреба в інформаційному забезпеченні підприємства;

4) підвищуються вимоги до координації різних напрямків і сфер їх діяльності.

Все це і визначає специфіку міжнародного маркетингу, робить необхідним його використання в управлінні ЗЕД.

Міжнародний маркетинг входить до складу функцій, які здійснює підприємство в рамках ЗЕД. Разом з тим він являє собою самостійну галузь діяльності підприємства при виході на зовнішні ринки. Міжнародний маркетинг можна визначити як систему планування, реалізації, контролю й аналізу міроприємств, спрямованих на багатонаціональне ринкове середовище і пристосування до його умов підприємства, яке здійснює свою діяльність більш як в одній країні.[1]

В розвитку міжнародного маркетингу виділяють три основних етапи:

1-ий. Традиційний маркетинг. Він являє собою звичайний продаж товарів за кордон, коли експортер несе відповідальність тільки до моменту доставки товару. Подальша доля проданого товару його, як правило, не цікавить.

2-й. Експортний маркетинг. Тут експортер займається систематичним вивченням цільового іноземного ринку і пристосовує своє виробництво до вимог даного ринку, що постійно міняються.

3-й. Міжнародний маркетинг. В умовах використання міжнародного маркетингу експортер глибоко вивчає ринок, використовуючи для цього широке коло маркетингових інструментів. При цьому міжнародний маркетинг поширюється не тільки на чисто торгові операції, але й на інші види і форми ЗЕД (на спільні підприємства, дочірні підприємства, технологічний обмін, надання транспортних, страхових, туристичних та інших послуг). Міжнародний маркетинг набирає все більш глобального характеру.

Використання міжнародного маркетингу в управлінні ЗЕД насамперед вимагає його планування, розробки стратегічної маркетингової програми. Важливо відзначити, що стратегічна маркетингова програма складає основу загального стратегічного плану фірми, в області ЗЕД.

Ринкова ситуація постійно міняється, тому фірма завжди повинна мати стратегічну маркетингову програму на наступні 3-5 років.

Планування міжнародного маркетингу також має свої стадії.

1)аналіз середовища діяльності підприємства і прогнозування тенденцій його розвитку;

2) визначення системи завдань на основі загальних завдань підприємства;

3) визначення пріоритетних напрямків діяльності;

4) сегментація іноземних ринків, вибір цільових сегментів;

5) розробка стратегії виходу підприємства на іноземні ринки і поведінки на них;

6) розробка міроприємств маркетингового комплексу, тобто політики: товарної, збуту, цінової, стимулюючої .чи комунікаційної і т.д.

7) організація міжнародного маркетингу підприємства;

8) контроль за досягненням завдань міжнародного маркетингу і, при необхідності, корекція стратегії міжнародного маркетингу.

Перш ніж вирішити вийти на світовий ринок, підприємству необхідно багато чого дізнатись, досконало розібратися в особливостях внутрішнього й зовнішнього середовища.

До внутрішнього середовища відносяться функціональні структури підприємства, система розробки, виробництва і збуту товарів, кваліфікація кадрів і їх використання, системи передачі інформації між ланками управління та ін.

До зовнішнього (оточуючого) середовища відносяться конкуренти, покупці, посередник, фінансові установи, митні та державні органи і т. п. Важливу роль відіграє економічна ситуація в країні, політична обстановка, природні умови, культура, традиції та ін.

Всі фактори внутрішнього й зовнішнього середовища розподіляються на ті, що піддаються управлінню з боку підприємства, і ті, що не піддаються, тобто такі, до яких треба пристосовуватись.Зовнішнє середовище відносно до міжнародного маркетингу ділять на дві частини: економічну і культурну.

Проте, з метою більш детального вивчення, її справедливо було б розподілити на такі чотири сфери: економічну, соціально-культурну, політико-правову і природну.[10]

Економічне середовище країни (її ринку) розкриває справжні потенціальні можливості споживання товарів і послуг. Головними показниками, що характеризують економічне середовище, являються: рівень життя, валовий національний продукт, рівень розвитку економіки, стабільність валюти.

До числа основних елементів соціально-культурного середовища міжнародного маркетингу відноситься мова (в світі налічується близько 100 офіційних мов і приблизно 3000 самостійних діалектів), символи (жести, слова, об'єкти, зображення), особливості релігії, освіта, розподіл соціальних ролей між членами суспільства.

Політико-правове середовище охоплює такі аспекти, як політична система, законодавство приймаючої країни (торгове і господарське право, трудове право та ін.), національне законодавство про регулювання ЗЕД, норми міжнародного права та ін.

До основних елементів природного середовища міжнародного маркетингу відносяться: клімат, характеристика рельєфу, наявність корисних копалин і природних ресурсів, особливості інфраструктури і т.д.

Аналіз складових частин внутрішнього і зовнішнього середовища здійснюється по окремих країнах, регіонах чи з точки зору світового ринку в цілому.

Важливе місце в системі міжнародного маркетингу займає дослідження іноземних ринків, під яким, як правило, розуміють процес пошуку, збору, обробки й аналізу даних про проблеми, пов'язані з маркетингом товарів і послуг.

Головна мета маркетингових досліджень - зменшення невизначеності і ризику при прийнятті комерційних рішень.

Маркетингові дослідження, що проводяться на зарубіжних ринках, як правило, складаються із двох великих блоків:

дослідження ринків; дослідження потенціальних можливостей підприємства.

Перший блок дослідження ринків включає в себе такі аспекти:

- вивчення й аналіз умов ринку;

- аналіз попиту;

- аналіз пропозицій;

- аналіз вимог споживача до товару;

- аналіз перспектив розвитку ринку;

- вивчення форм і методів торгівлі;

- вивчення і оцінка діяльності підприємств-конкурентів;

- вивчення підприємств-покупців товару, що їх зацікавив;

- вивчення комерційної практики, транспортних, торгово-політичних умов;

- вивчення умов руху товарів та ін.

Другий блок - дослідження потенціальних можливостей підприємства передбачає:

- аналіз господарської діяльності підприємства;

- аналіз конкурентноздатності підприємства;

- аналіз конкурентноздатності продукції підприємства;

- оцінка його потенціальних конкурентних можливостей.

При дослідженні іноземних ринків використовуються традиційні методи та інструменти. Разом з тим тут є своя специфіка, яка визначається об'єктом дослідження.

В залежності від техніки проведення досліджень, характеру інформації, способів її надходження і використання, маркетингові дослідження у зовнішньоекономічній сфері можна розділити на такі види:
1. Кабінетні дослідження. Вони, як правило, проводяться на основі вторинної інформації, яка може бути одержана в результаті вивчення урядових звітів, досьє зовнішньоторгових організацій, комп'ютерних банків даних і т.д.

Такі дослідження відносно недорогі і дають можливість одержати відповідь на ряд запитань, що цікавлять підприємство. Наприклад, про стан митного законодавства, стан економіки окремих країн, стан і тенденції розвитку коньюктури окремих ринків, торгово-політичні режими, вартість перевезень різними видами транспорту та ін.

З кабінетних досліджень і починаються маркетингові дослідження іноземних ринків. [6]

Проте такі дослідження не дають можливості одержати відповідь на всі запитання, що цікавлять підприємство, і не всі країни володіють такою інформацією.

3. Польове дослідження. Являє собою дослідження ринку на місці. Воно найбільш складне й дороге, але це самий ефективний метод вивчення ринку. Цей вид дослідження дозволяє отримати первинну інформацію, оцінити реальний споживацький попит і фактори, що його формують, враховувати результати досліджень для розробки керівництвом підприємства тактики поведінки на ринку.

Крім розглянутих, використовуються і такі методи дослідження іноземних ринків, як метод пробного продажу, підтримки особистих ділових контактів з представниками іноземних фірм та ін.

Маркетингове дослідження, що проводиться на іноземних ринках, відрізняється від того, що проводиться на внутрішньому ринку. Ця різниця полягає:

- в складності одержання первинної інформації;

- нестачі( чи відсутності) вторинної інформації;

- значних затратах на проведення польових досліджень;

- необхідності координації досліджень на ринках різних країн.[2]

Аналіз оточуючого середовища міжнародного маркетингу і пов'язаного з ним ринку дає можливість визначити систему завдань міжнародного маркетингу, які являються складовою частиною стратегічної маркетингової програми. Завдання міжнародного маркетингу зумовлені загальними завданнями діяльності підприємства, в т.ч. у зовнішній сфері.

Можна виділити такі групи завдань:

1. Ті, що характеризують становище підприємства на ринку (досягнення певного становища ринку, показники обігу, освоєння нових ринків).

2. Виробничого характеру (ефективне використання ресурсів, продуктивність праці).

3. Рентабельність (цільові показники прибутковості підприємства).

4. Фінансові (кредитна здатність, ліквідність, структура капіталу).

5. Соціального характеру (становище робітників та ін.).

6. Забезпечення і підтримка іміджу підприємства.

Безпосередньо завдання міжнародного маркетингу являють собою конкретизацію першої групи загальних завдань підприємства. Це забезпечення цільового становища ринку і виходу підприємства на традиційні і нові ринки, підвищення об'єму продажу (закупок), формування попиту, стимулювання збуту і т. д.

Для успішної реалізації поставлених завдань підприємство розробляє різні маркетингові стратегії: охоплення ринків і ринкових сегментів, конкурентні, виходу на нові ринки, виходу на ринки з новим товаром, цільові, ринкового попиту, товарної політики і т. д.

Їх зміст багато в чому залежить від загальної стратегії підприємства, в т.ч. в галузі ЗЕД.

Основою планування виходу підприємства на зовнішні ринки являється вибір оптимального способу проникнення його на ці ринки. В сучасних умовах склались три основних способи виходу підприємства на зовнішні ринки:

1. Створення власної ланки збуту на цільових іноземних ринках. Такий спосіб поряд з функцією збуту дозволяє добре вивчити особливості конкретних ринків, умови роботи на них. Однак він вимагає великих затрат і може бути вигідним в тому випадку, якщо підприємство має значні об'єми реалізації продукції, що дозволяють окупити витрати на створення власної ланки збуту.

2. Використання ланки збуту за кордоном. Цей спосіб дає можливість використання незалежних торгових посередників. Він особливо потрібен при виході підприємства на нові ринки, коли власна ланка збуту ще не створена чи її створення неефективне. Робота торгових співробітників вимагає опрацювання ряду важливих питань, таких як передача повноважень по експорту товару, винагорода, відповідальність за реалізацію та ін. Всі ці питання виясняються в контрактах про торгово-посередницькі операції.
3. Спосіб виходу на іноземні ринки шляхом створення власного виробництва товарів за кордоном (СП, дочірніх філіалів та ін.). Такий спосіб вигідний тоді, коли даний ринок для підприємства перспективний, а виробництво товарів на місці може дати відчутну економічну вигоду за рахунок економії на транспортних витратах, мита, нетарифних обмежень, використання кваліфікованої, але більш дешевої робочої сили, приближення виробництва до джерел сировини і т.п.

Організувавши вихід на іноземні ринки таким чином, підприємство може значно підвищити ефективність ЗЕД.

Однак при цьому необхідно добре знати умови діяльності в даній країні, її законодавчі акти.

На основі дослідження, оцінки й вибору іноземних ринків, розробляється товарна, цінова, збуту та інші види політики, тобто міроприємства маркетингового комплексу, що входять в стратегічну маркетингову програму.[3]

1.2 Особливості організації служби зовнішньо економічної діяльності на підприємстві

Вихід на зовнішній ринок самостійних суб'єктів господарської діяльності повинен сприяти пристосуванню економіки до системи світогосподарських відносин, формуванню економіки відкритого типу. Прагнення отримати прибуток більший, ніж усередині країни, спонукає підприємства виходити на міжнародний ринок. Згідно з чинним законодавством, підприємство має право самостійно визначати форми, методи та обсяги праці на зовнішньому ринку.

ля ефективного керівництва ЗЕД на рівні підприємства необхідна адекватна умовам його роботи структура управління. Розрізняють:

- організаційно-виробничу структуру;

- структуру управління;

- організаційну структуру підприємства.

На будь-якому підприємстві є система, яка управляє, і система, якою управляють. До першої належать органи, служби, апарат управління. До другої-виробничі підрозділи (цехи, участки, відділи).

Організаційно-виробнича структура відображає побудову системи, якою управляють, структура управління - системи, яка управляє, а організаційна структура підприємства - побудову і взаємозв'язок обох систем.

Організаційна структура управління ЗЕД визначається тією метою і завданням, які вона покликана вирішувати. Ті мета - максимізація прибутку на довгостроковий період за рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві. Організаційна структура управління ЗЕД, як і внутрішньо-фірмового управління, має постійно розвиватися і вдосконалюватися, пристосовуватися до змін у зовнішньому середовищі та сфері управління. Гі форми і методи не можуть залишатися незмінними.

Найбільший досвід організації і управління зовнішньоекономічною діяльністю набуто в спеціалізованих зовнішньоторговельних організаціях (ЗТО).

Провідною структурною одиницею ЗТО є фірма, яка спеціалізується на торгівлі певними товарами або з групою країн. Очолює фірму директор і залежно від обсягу роботи - декілька його заступників.

Основні напрями зовнішньоекономічної діяльності фірми такі:

- вихід на зовнішній ринок;

організація експортно-імпортних операцій з поставок товарів, послуг і капіталу;

- валютно-фінансові та кредитні операції;

- створення спільних підприємств і участь у їхній діяльності;

- міжнародний маркетинг.

До функціональних відділів і служб, що сприяють роботі спеціалізованих фірм і ЗТО, належать такі:

1. Відділи і служби, що здійснюють планування, а саме: планово-економічний, валютно-фінансовий, транспортний відділи та бухгалтерія ЗТО. Вони забезпечують планування і контроль зовнішньоторговельної діяльності, аналіз господарської діяльності ЗТО, планування та контроль за банківськими, валютними, кредитними і розрахунковими операціями, планування і забезпечення експортно-імпортних перевезень вантажів, облік і звітність, аналіз результатів фінансової діяльності з об'єднання і рекомендації щодо її поліпшення.[4]

2. Маркетингові відділи: відділ кон'юнктури і цін, відділ реклами і виставок, інженерно-технічний відділ, відділ спільних підприємств, відділ технічного обслуговування і запчастин. Ці служби займаються дослідженням попиту і пропозиції, динаміки цін, структури ринків, координують роботи фірм із загальними іноземними агентами, здійснюють методичне керівництво та контроль правильності розрахунків і застосування цін фірмами при підготовці й ухваленні контрактів, а також виконують іншу роботу з дослідження кон'юнктури ринків. Окрім того, вони забезпечують рекламну діяльність ЗТО, вивчають і доводять до товаровиробників діючі на світовому ринку технічні вимоги до товарів, координують діяльність спільних підприємств, організовують гарантійне і післягарантійне технічне обслуговування товарів, що експортуються об'єднанням за кордон.

3. Група відділів, що забезпечують ухвалення і виконання управлінських рішень: відділ розвитку та вдосконалення організаційної структури об'єднання, відділ АСУ, відділ кадрів, відділ закордонних відряджень, канцелярія, адміністративно-господарський, юридичний та протокольний відділи.

Іноді юридичний і протокольний відділи, а також бухгалтерія і відділ кадрів підпорядковуються безпосередньо генеральному директору ЗТО, виконуючи ті самі функції.

Створення такої розгалуженої структури управління ЗБД характерне для підприємств (організацій) незалежно від їх організаційно-правової форми, якщо їхня діяльність цілком і повністю зосереджена на зовнішніх ринках. Проте кількість таких підприємств, природно, менша, ніж кількість підприємств, що займаються виробництвом. На промислових підприємствах, що беруть активну участь у зовнішньоекономічній діяльності, зовнішньоторговельний апарат функціонує в основному в двох формах: як частина внутрішньовиробничої структури у вигляді зовнішньоекономічного відділу (відділу зовнішньоекономічних зв'язків) і як відносно самостійний підрозділ у вигляді зовнішньоторговельної фірми.[4]

Відділ зовнішньоекономічних зв'язків (ВЗЕЗ) не є самостійним структурним підрозділом підприємства. Він становить частину апарату управління. Його головне завдання полягає в управлінні ЗБД як елементом єдиної цілісної системи внутрішньофірмового управління. Цей відділ не займається безпосередньо транспортуванням вантажів, митними процедурами і т. ін. Він створюється, як правило, для планування, організації і координації ЗБД (хоча на практиці трапляються й інші варіанти).

Головними завданнями ВЗЕЗ підприємства можуть бути такі:

Участь у розробці стратегії ЗБД підприємства.

2. Сприяння розвитку ЗБЗ з метою прискорення його соціально-економічного розвитку. Управління експортним потенціалом підприємства, постійне його зміцнення й розвиток.

4. Забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з договорів та угод із зарубіжними партнерами.

5. Вивчення кон'юнктури іноземних ринків, збирання і накопичення відповідної інформації.

в. Організація експортно-імпортних операцій, забезпечення їх ефективності.

7. Здійснення рекламної діяльності.

8. Організація протокольних заходів та ін.

Кожен із секторів (груп) має конкретні завдання і виконує відповідні функції.

Наприклад, комерційний сектор має забезпечувати виконання зобов'язань за міжнародними контрактами й угодами, участь у підготовці та проведенні комерційних переговорів; організацію поставок згідно з контрактом і контроль за їх виконанням; перегляд рекламацій з експорту та імпорту тощо.

Екологічний сектор покликаний забезпечувати прогнозування і планування ЗЕД підприємства; аналіз ефективності експортно-імпортних операцій; контроль за виконанням плану; валютний контроль і т. ін.

Сектор маркетингу як провідна служба підприємства вивчає кон'юнктуру світових ринків, бере участь у визначенні цін на експортну продукцію, в розробці та здійсненні рекламних заходів, аналізі конкурентів, можливостей руху товару і т. ін.

Завдання науково-технічного сектору: вивчати діючі на світовому ринку технічні вимоги до товару; аналізувати технічний рівень і якість продукції, її конкурентоспроможність, брати участь у розробці пропозицій щодо оновлення виробництва, випуску нової продукції; забезпечувати технічне обслуговування експортної продукції та ін.

Протокольний сектор готує й організовує протокольні заходи, виконує доручення керівництва фірми щодо зустрічей, прийняття і проводів представників зарубіжних фірм, які прибули на підприємство з візитом.

Організаційні принципи побудови управління ЗТФ залежать від її завдань і функцій.[8]

Основні завдання ЗТФ, як правило, такі:

1. Планування, організація і регулювання зовнішньоторгових Угод.

2. Збільшення обсягу експорту і вдосконалення його структури.

3. Підвищення ефективності імпортних закупівель відповідно до стратегії підприємства.

4. Підвищення конкурентоспроможності продукції за кордоном, сприяння покращенню її якості.

5. Вивчення кон'юнктури товарних світових ринків і виявлення критеріїв та вимог, які ставляться до конкурентоспроможності товарів.

6. Вивчення діяльності конкурентів, їхніх сильних та слабких сторін.

7. Організація післяпродажного обслуговування за кордоном.

8. Вироблення рекламних заходів з метою розширення експорту.

9. Забезпечення правового захисту зовнішньоекономічних інтересів підприємства.

10. Участь разом з іншими підрозділами в організації транспортування і збереження продукції.

11. Участь у купівлі-продажу патентів і ліцензій, "ноу-хау".

12. Участь у здійсненні протокольних заходів і т. ін. Вирішення цих та інших завдань, що стоять перед ЗТФ, визначає її функції й організаційну структуру управління.

Директор ЗТФ, як правило, підпорядкований директору підприємства чи його заступнику із зовнішньоекономічних зв'язків.

Основними функціональними підрозділами ЗТФ є маркетингова й оперативно-комерційна служба. Також створюються служби, що забезпечують обслуговування ЗЕД фірми: планово-економічних розрахунків, валютно-фінансових операцій, обліку і звітності, юридичних та інженерно-технічних питань.

Кожна з цих служб виконує відповідні функції. До компетенції маркетингової служби входять:

- участь фірми в розробці стратегії і планів ЗЕД підприємства;

- вивчення ринків збуту і можливостей виходу на них;

- підготовка конкурентних матеріалів і конкурентного листа, необхідного для формування базисних умов контракту;

- прогнозування кон'юнктури товарних ринків і динаміки цін;

- забезпечення реклами і руху товару;

- аналіз ефективності експортно-імпортних операцій і окремих угод;

- збирання, накопичення й обробка необхідної інформації;

- методичне забезпечення роботи з вивчення зовнішніх ринків і вимог до якості продукції;

- забезпечення участі фірми у виставках, ярмарках, аукціонах, торгах Функціями оперативно-комерційної служби є

- проведення переговорів з іноземними фірмами;

- підготовка комерційних розрахунків з базисних і валютно-фінансових умов контракту;

- організація поставок (перевезення, страхування зовнішньоторгових шляхів) відповідно до контракту і контроль за їх виконанням;

- забезпечення технічного і гарантійного обслуговування експортної та імпортної продукції;

- перегляд рекламацій з експорту та імпорту;

- ведення комерційного листування з іноземними фірмами та ін.

У міру розвитку ЗТФ виконання технічних і підготовчих операцій, які здійснюють комерційні й допоміжні підрозділи, може бути централізоване шляхом створення спеціалізованих служб, наприклад, копіювально-розмножувального бюро, бюро переказів, відділу автоматизованої обробки даних, групи комерційних розрахунків та ін.[14]

1.3 Законодавча база зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою: законів України; передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції; економічних заходів оперативного регулювання (валютно-фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України; рішень недержавних органів правління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України; угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України. Тобто, держаний вплив на економічну ситуацію в країні та на стан зовнішньої торгівлі здійснюється як заходами митно-тарифного регулювання, так і способами непрямого впливу на експортно-імпортні операції: економічні, адміністративні, правові, які отримали назву нетарифних методів регулювання зовнішньої торгівлі.

- митне регулювання (Митний Кодекс України, Закон України 05.04.2001 № 2371-ІІІ "Про митний тариф України" тощо);

- валютне регулювання (Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" тощо);

- ліцензування та квотування зовнішньоекономічних операцій (ст. 16 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність", Указ президента України від 10.02.1996 року №124/96 "Про заходи з удосконалення кон'юктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності");

- введення спеціальних економічних зон (ст. 24 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність", Наказ Президента України від 17.11.95 року №1062/95 "Про заходи по проведенню експерименту у північнокримській економічній зоні "Сиваш" тощо);

- застосування спеціальних санкцій за порушення зовнішньоекономічної діяльності (ст.. 32-37 Закону "Про зовнішньоекономічну діяльність", розд. XVIII Митного Кодексу, ст.. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" тощо).

Митно-тарифне регулювання - це найважливіший механізм державного регулювання ЗЕД. Митні відносини істотно впливають на характер міжнародних економічних відносин, а митна політика є могутнім інструментом регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підтримки балансу інтересів країн світової спільноти.[19]

Система правового регулювання митно-тарифних відносин створює правове поле, що дозволяє або, навпаки, перешкоджає реалізації економічних інтересів суб'єктів господарювання у сфері міжнародних економічних відносин.

Основне завдання правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності - створити сприятливий правовий клімат для реалізації економічних інтересів суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічних відносин.

Правові норми, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність, утворюють певний комплекс, який включає як міжнародно-правові, так і національно-правові норми. Цей комплекс характеризується як сукупність пов'язаних ієрархій і взаємо підлеглістю міжнародних і національних правових норм, що взаємодіють між собою і у своїх структурних частинах, які регламентують зовнішньоекономічні зв'язки України.

При цьому митно-тарифні норми відіграють важливу роль у системі правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Це пов'язано з тими функціями, які виконують митно-тарифні регулятори при обслуговуванні міжнародних економічних відносин.

Митно-тарифні норми, які є складовими формування правового механізму функціонування підприємств у сфері зовнішніх зв'язків, можуть мати як спеціальний, так і загальний характер. Те ж саме стосується нормативних документів, хоча в актах загального характеру трапляються й окремі норми, спеціально розраховані на митно-тарифні відносини. Загалом, нормативні акти, які регулюють цей вид взаємовідносин, можна умовно розділити на такі групи.

Декларація про державний суверенітет України, яка започаткувала правову норму про самостійне створення Україною власної митної системи (Розділ VI) та Конституція України, якою регламентуються положення щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки (ст.17) і встановлюється конституційна норма, згідно з якою засади зовнішніх відносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної системи визначаються винятково законами України (стаття 92, п. 9).

Акти, в яких закріплені основні принципи організації і напрями здійснення митно-тарифної політики України. Насамперед, це Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та Митний кодекс України. Зазначені нормативні документи визначають основні правові засади функціонування митної системи України, головні напрямки митної політики країни; систему органів державного регулювання митної справи. Так, Митний кодекс регулює діяльність служб митного контролю, їх права та обов'язки, порядок митного контролю, організацію митної служби та інші близькі за характером питання, такі як розподіл функцій законодавчої та виконавчої влади в митній галузі.[7] маркетинговий зовнішньоекономічний підхід інформація

Акти, які складаються із систематизованих норм, зокрема Закон України "Про митний тариф України", який практично регламентує тарифну політику в Україні. До цієї групи належать також постанови та розпорядження КМУ з питань організації та забезпечення митної справи: здійснення загального керівництва митною справою; встановлення розмірів мита, митних зборів і плати за митні процедури; координація діяльності міністерств, державних комітетів і відомств України в галузі митної справи.

Акти щодо поточних операцій. Це найбільш чисельна група нормативних документів, які регламентують широке коло відносин, - постанови, інструктивні листи, накази, які приймаються і видаються, у першу чергу, Державною митною службою України з питань митно-тарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також спільні акти ДМСУ та інших центральних, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які видаються на підставі пункту 8 Положення про ДМСУ. Такі нормативно-правові акти (спільні накази, інструкції, положення), як правило, стосуються спільних заходів щодо транспортування й оформлення вантажів, які переміщуються через митний кордон України, функціонування пунктів пропуску, організації боротьби з митними правопорушеннями тощо. Найважливіші спільні акти розглядаються та затверджуються на засіданнях спільних колегій ДМСУ та МВС, Держкомкордону, Міністерства фінансів, Державної податкової адміністрації та інших міністерств та відомств.

Приймаючи національні законодавчі акти у сфері зовнішньоекономічної діяльності, укладаючи двосторонні та багатосторонні угоди, країна створює відповідне правове середовище, в якому взаємодіють суб'єкти господарської діяльності.

Під адміністративними методами регулювання зовнішньоекономічної діяльності розуміють систему державних правил, нормативів, заборон, за допомогою яких країна здійснює безпосередній вплив на суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, регламентує їхню діяльність в інтересах суспільства. Як правило, ці методи домінують при функціонуванні централізовано-планової моделі господарювання. Класифікація адміністративних методів регулювання ЗЕД представлена у рис. 1.1.[6]

Рис. 1.1 Класифікація адміністративних методів регулювання ЗЕД.



Розділ 2

2.1 Загальна характеристика компанії TOYOTA

Toyota - найбільша японська автомобілебудівна корпорація, також надає фінансові послуги і має кілька додаткових напрямків у бізнесі. Штаб-квартира - в місті Тойота, префектура Айті (Японія). Toyota Motor Corporation є основним членом Toyota Group. З цією компанією в основному асоціюється бренд Toyota. Логотип компанії зображує стилізовану ткацьку петлю і пов'язаний з тим, що свою діяльність компанія починала з випуску автоматичних ткацьких верстатів.[11]

У 1933 році компанія з виробництва автоматичних ткацьких верстатів Toyoda Automatic Loom Works створила нове відділення, що спеціалізується на виробництві автомобілів; його керівником став Кіітіро Тоеда. У 1929 році Кіітіро Тоеда здійснив поїздки в Європу і США для вивчення автомобільної промисловості та в 1930 році приступив до розробки автомобілів з бензиновим двигуном. Уряд Японії всіляко заохочувало таку ініціативу компанії Toyoda Automatic Loom Works. У 1934 році компанія виробила свій перший двигун типу А, який був використаний в першої моделі пасажирського автомобіля А1 в травні 1935 і в вантажівці G1 в серпні 1935 року. Виробництво пасажирського авто моделі АА почалося в 1936 році. Ранні моделі нагадували вже існуючі моделі Dodge Power Wagon і Chevrolet1.

Toyota Motor Co., Ltd. була заснована в якості самостійної компанії в 1937 році. Незважаючи на те, що прізвище засновників компанії звучить як Тойода, для спрощення вимови і в якості символу відділення ділової діяльності від сімейного життя, компанії було вирішено дати ім'я «Тойота». У Японії назву «Тойота» (ѓgѓ€ѓ^) вважається більш вдалою назвою, ніж «Тойода» (–L “c), так як 8 вважається числом, що приносить удачу, а слово «Тойота», написане катаканою (японської азбукою) якраз складається з 8 чорт.

Під час Другої світової війни компанія практично займалася тільки виробництвом вантажівок для Японської імператорської армії. Через суворого дефіциту в тодішній Японії військові вантажівки робилися в самих спрощених варіантах, наприклад, з однією фарою. Деякі вважають, що війна швидко закінчилася через бомбардування союзників в місті Аїті, які знищили заводи Toyota.

Після війни в 1947 році почався випуск комерційних пасажирських авто моделі SA. У 1950 році була створена окрема компанія з продажу - Toyota Motor Sales Co. (Вона проіснувала до липня 1982 року). У квітні 1956 була створена дилерська мережа Toyopet. У 1957 році Toyota Crown став першим японським автомобілем, експортованим в Америку (не тільки в США, але і в Бразилію).

Тойота почала розширюватися швидкими темпами в 1960-і роки. Перший автомобіль марки «Тойота», вироблений за межами Японії, вийшов з конвеєра в квітні 1963 року в місті Мельбурн, в Австралії.

Найбільший автовиробник у світі.

У I кварталі 2007 року Toyota Motor вперше випустила і продала більше автомобілів, ніж General Motors. GM утримувала звання «найбільшого автовиробника в світі» протягом 76 років. Але останні роки GM, як і інші американські автовиробники, переживає кризу і змушена скорочувати виробництво - звільнене місце на ринку займають конкуренти, і в першу чергу Toyota. 24 квітня японська компанія повідомила, що випустила в I кварталі 2,37 млн. автомобілів і продала 2,35 млн. Таким чином, вона вперше випередила GM, у якої відповідні показники склали 2,34 млн. і 2,26 млн. машин.

У четвертому кварталі 2007 року прибуток компанії Toyota зросла на 7,5 відсотків. За жовтень - грудень Toyota отримала прибуток в 4,3 мільярда доларів, а до кінця фінансового року, до 31 березня, японський виробник планує отримати 15,8 мільярда долларов2.

Таке зростання прибутку було отримано за рахунок продажів в країнах, що розвиваються Росії, Китаї і нафтовидобувних держав Близького Сходу і Латинської Америці. Таким образо японський концерн уникнув проблем, які могли виникнути у зв'язку з фінансовою кризою в США, за 2007 рік США принесла тільки 44 відсотки від всіх продажів.[8]

У 1999 році, виробництво досягає 100 млн. автомобілів. Квітень: Завершено розширення дизайн-центру Tokyo Design Research & Laboratory. Вересень: Корпорація TMC виходить на Нью-йоркську і Лондонську фондові біржі. Жовтень: У Японії вироблений 100-мільйонний автомобіль Toyota.

У 2000 році продаж автомобіля Toyota Prius досягли 50 тисяч в усьому світі. У цьому ж році було запущено нове покоління Toyota RAV4 (Тойота РАВ4). Травень: У Європі відкривається дизайн-центр Toyota Europe Design Development SARL.

У 2001 відбулося створення команди Toyota Panasonic Racing Team, Березень: Продажі Camry в США склали 5 000 000 одиниць. Грудень: Інститут Toyota відкриває свої двері

У 2002 році «Тойота» (Toyota) вперше взяла участь в автоперегонах Formula 1. Січень: Toyota і PSA Peugeot Citroen підписали угоду про виробництво малолітражних автомобілів у Чехії. Лютий: Toyota Motor Manufacturing Turkey Inc. (TMMT) почала експортувати автомобілі до Європи. Квітень: ТОВ «Тойота Мотор» почало своє функціонування на території Росії.

2003 -- Представлення Toyota Avensis нового покоління.

У 2004 році -Початок виробництва Corolla Verso в Туреччині. Представлення нової Toyota Corolla -- однієї з найбільш продаваних моделей у світі.

2005 -- Установа «Тойота Мотор мануфекчурінг Росія» -- заводу з виробництва автомобілів Toyota.

2007 -- Відкриття заводу «Тойота Мотор мануфекчурінг Росія», початок виробництва автомобіля Toyota Camry в Росії.

В даний час компанія «Тойота» (Toyota) є одним з найбільших світових виробників автомашин. Вона також є найбільшим японським автовиробником. Компанія «Тойота» (Toyota) випускає в Японії більше 5,5 мільйонів машин на рік або один автомобіль кожні 6 секунд. [15]

Таблиця 2.1 - Підсумки року з цінами на моделі (ціни вказані за базові комплектації, інформація з офіційних сайтів Toyota іLexus)

Продажі за 12 місяців 2008 року	Продажі за 12 місяців 2009 року	>Рост/падение	Ціна базової версії (крб.)
Модель	Кількість	Модель	Кількість
Toyota	Toyota
		>iQ	16		777 777
		>Prius	30		1 177 000
>Yaris	5 693	>Yaris	2 110	?63%	705 000
>Auris	19 342	>Auris	3 059	?84%	642 000
>Corolla	63 986	>Corolla	16 067	?75%	637 000
>CorollaVerso	923	>CorollaVerso	1 022	+11%	760 000
>Avensis	19 337	>Avensis	6 960	?64%	860 000
>Camry	28 028	>Camry	16 452	?41%	853 000
>RAV4	22 918	>RAV4	9 167	?60%	999 000
Land CruiserPrado	16 236	Land CruiserPrado	5 517	?66%	2 185 000
Land Cruiser 100/200	12 402	Land Cruiser 200	7 606	?39%	2 864 000
>Hiace	1 100	>Hiace	725	?34%	690 000
Усього Toyota	189 965	Усього Toyota	68 731	?64%
>Lexus	>Lexus
>IS 250	2 447	>IS 250	637	?74%	1 573 000
>IS F	9	>IS F	34	+278%	3 118 000
>GS 300/430/460	1 377	>GS 300/350/460	369	?73%	1 965 000
>GS450h	484	>GS450h	129	?73%	2 804 000
>LS 460	631	>LS 460	383	?39%	4 017 000
>LS600h	628	>LS600h	170	?73%	5 836 000
>RX 350/300	4 532	>RX 350	2 178	?52%	2 190 000
>LX 570	3 229	>LX 570	1 690	?48%	3 835 000
>SC 430	49	>SC 430	5	?90%	3 213 745
>RX400h	1 410	>RX400h/450h	805	?43%	2 720 000
УсьогоLexus	14 796	УсьогоLexus	6 400	?57%



2.2 Організація маркетингової служби у компанії TOYOTA

Організаційна структура є сукупністю підрозділів, взаємозв'язків між ними і розподілу функцій. Якщо підприємство невелике, то маркетингом може займатися одна людина, якщо підприємство велике, то потрібна інформаційна служба. Виділяють наступні види структур :

- функціональна;

- товарна;

- товарно-функціональна;

- ринково-функціональна;

- товарно-функціональна.

Функціональна структура у компанії TOYOTA виглядає таким чином:

(рис. 2.1).

Рис.2.1 Функціональна структура

Переваги:

- простота, виражена в тому, що кожен відділ має свої функції, не пересічні з іншими відділами;

- функціональна спеціалізація працівників, сприяюча зростанню кваліфікації.

Недоліки:

- з розширенням номенклатури випуску знижується якість роботи;

- відсутність механізму пошуку нетрадиційних напрямів діяльності фірми;

- можливість конкуренції між відділами і різні інтереси.

Ця організація ефективна в тих випадках, коли діяльність фірми постійна і одноманітна, фірма невелика, випускає одне найменування продукції або обмежене число і реалізує її на малому ринку. Іноді таку структуру використовують великі фірми, що випускають унікальні товари.

Товарна структура. Маркетингова служба будується по товарах (рис. 2.2).

Рис. 2.2 Маркетингова служба по товарах.

Переваги:

- вивчення специфікації потреб і основних споживачів по кожному товару;

- інтеграція усіх маркетингових функцій по кожному товару.

Недоліки:

- широкий круг обов'язків кожного співробітника. Ефективна для фірм з широкою номенклатурою товарів і їх реалізації на великій кількості однорідних ринків. Особливо ефективна, коли вимоги до упаковки, збуту, рекламі по кожному товару істотно відрізняються і об'єм збуту по товарах досить великий, щоб виправдати організацію відділу.

Цей недолік усунуться за допомогою товарно-функціональної організації служби маркетингу. У ній поєднуються товарний і функціональний ознаки.

Ринкова. Відділи організовуються по окремих ринках (рис. 2.3).

Рис. 2.3 Ринкова структура.

Переваги:

- краща координація робіт при виході на ринок. Можлива розробка комплексу програми виходу на ринок з урахуванням специфіки;

- велика достовірність прогнозу кон'юнктури ринку.

Недоліки:

- низька міра спеціалізації;

- можливість дублювання функцій;

- погане знання номенклатури товарів.

Ефективна, якщо номенклатура товарів обмежена, але реалізується на великій кількості ринків, що відрізняються за умовами реалізації. Це можуть бути географічні ринки, а можуть бути ринки індивідуальних споживачів, комерційних організацій, державних установ.

Щоб згладити недоліки використовується ринково-функціональна організація. Будується за таким же принципом, що і товарно-функціональна. Переваги такі ж як і у ринкової + знання товарної номенклатури.

Недоліки:

- найбільш висока собівартість змісту служби;

- можливість конфліктів при різному рішенні питань по одному і тому ж ринку різними службами.

Принципи вибору :

- структура маркетингової служби має бути найбільш простою, чим простіше структура, тим вона мобильнее;

- ніж більше товарів у веденні фахівця, тим менше число функцій, які можна успішно виконати.[10]

2.3 Вплив маркетингової інформації на ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства

Одним із ключових питань діяльності підприємства є отримання повної, достовірної, своєчасної інформації про стан маркетингового середовища.

Маркетингова інформація -- це факти і цифри, які певним чином стосуються маркетингової діяльності організації, характеризують її маркетингове середовище. Так, "портрет" індивідуального споживача створюється за допомогою таких даних, як вік, стать, рівень доходу, освіта, місце проживання, споживацькі звички та ін. У процесі виходу на зовнішні ринки суттєве значення мають, зокрема, такі факти і цифри, як особливості національного менталітету споживачів, розміри ставок ввізного (імпортного) мита, система оподаткування тощо.

нформаційний фактор відіграє все більш важливу роль не тільки у маркетинговому аналізі, а й у цілому щодо успішності діяльності організації. Маркетингову інформацію зазвичай поділяють на вторинну та первинну.

Вторинна маркетингова інформація -- це дані, зібрані не для вирішення проблем певного дослідження. Тобто ця інформація не створюється у процесі проведення даного маркетингового дослідження. Вона вже існувала у певному готовому вигляді й була знайдена та використана маркетинговими дослідниками. Наприклад, компанія, яка вирішує проблему можливого попиту на свої послуги на найближчі 2--3 роки, може отримати від міського управління даної сфери дані про кількістьосіб,які можуть зацікавити даний продукт чи послуга. Ці дані, очевидно, готувалися не для вирішення проблеми можливого попиту на товар та послуги певної компанії на найближчі роки, а для інших цілей. Але їх можна зарахувати до тієї інформації, що може бути корисною для компанії.

Вторинну інформацію можна поділити на внутрішню та зовнішню.

Вторинна внутрішня інформація -- інформація, що була створена всередині самої організації. Так, якщо проблемою маркетингового дослідження визначено виявлення ставлення споживачів до підвищення рівня екологічності такої продукції, як ламінат-підлога, то важливою внутрішньою інформацію можуть бути дані технічного відділу щодо хімічного складу продукту, дані фінансового відділу щодо витрат підприємства під час реалізації попередніх проектів екологізації продукції. Крім того, може виявитися, що раніше вже проводилися опитування споживачів щодо їх ставлення до екологіч-ності продукції, й, безумовно, ці дані будуть корисними для порівняння споживацьких настроїв за певний період часу.

Вторинна зовнішня інформація -- інформація, що була створена поза межами організації не для цього дослідження. Вище наведений приклад університету пов'язаний якраз із цим видом інформації. У цілому джерела вторинної зовнішньої інформації можуть бути досить різноманітними: офіційна статистика (загальнодержавна та регіональна); дані дослідницьких організацій; дані різних асоціацій, фондів тощо; матеріали галузевих та інших періодичних видань, а також інші джерела. Багато з них е загальнодоступними, їх отримання або практично зовсім не вимагає оплати або справа може обмежитися досить незначними витратами. Наприклад, якщо ви проводите дослідження ринку лакофарбових виробів, то ви можете скористатися такими періодичними виданнями, як "Химия А.Б.В.", "Химия Украины", "Хим-курьер". Але є й інші матеріали, доступ до яких передбачає особливу оплату з боку їх замовників.

Слід розпочати саме зі вторинної маркетингової інформації. Спеціалісти рекомендують під час проведення маркетингових досліджень розпочинати збір та аналіз інформації саме із залучення вторинних джерел.

У цих рекомендаціях, безумовно, є раціональне зерно:

-- по-перше, отримання значної частини вторинних даних не вимагає якихось особливих фінансових витрат: їх можна отримати або безкоштовно, або за символічну плату;

-- по-друге, витрати часу на збір та обробку вторинної інформації є в цілому меншими, ніж щодо отримання первинної інформації;

-- по-третє, вторинна інформація у багатьох випадках вже є певним чином апробованою. Тобто її вже використовували, аналізували, на її основі створювали якісь висновки, у тому числі щодо якості цієї інформації. [11]



Розділ 3

3.1 Сучасні підходи до ефективного використання маркетингової інформації

Найефективнішим використання маркетингової інформації є моніторинг ринку.

Моніторинг ринку - це безперервний і методичний процес збору, аналізу та поширення інформації про зовнішній стан у діловому середовищі. «Ділову середу» потрібно розуміти в самому широкому сенсі, включаючи всіх актуальних суб'єктів: споживачів, конкурентів, дистриб'юторів, постачальників, розробників і постачальників технологій, а також регулюючі органи і макроекономічну кон'юнктуру.

Основні проблеми моніторингу ринку.

Багато компаній вважають, що їх власні системи моніторингу ринку не розвинені в достатній мірі. Серед поширених проблем відзначаються наступні:

· Надлишок інформації

· Неактуальність отриманої інформації

· Неможливість робити висновки на основі отриманої інформації

· Відсутність стислій і чіткої інформації

· Запізнення інформації

· Відображення інформацією віджилих ринкових тенденцій і недостатнє відображення майбутніх

· Ізольованість моніторингу ринку від інших процесів компанії

· Важкодоступний формат інформації

· Складність доступу до інформації.

На щастя, всі ці проблеми можна вирішити за допомогою загальнодоступних методів і знань.[16]

Одна з основних причин низької ефективності моніторингу ринку - неповне розуміння зв'язку між моніторингом ринку і стратегічним менеджментом. Інформацію, отриману в ході моніторингу, необхідно чітко розділяти на що використовується при реалізації стратегії і допомагає компанії стратегію формулювати. Існує безліч інших найважливіших чинників, які необхідно брати до уваги, однак розуміння цієї різниці - перший крок до забезпечення ефективного моніторингу.

Моніторинг ринку і стратегічний менеджмент

У сучасному діловому світі більшість великих компаній мають власні системи моніторингу ринку, що дозволяють їм збирати інформацію про конкурентів, клієнтів та інших учасниках ринку. Як правило, корисність таких систем не піддається сумніву, однак конкретні їх переваги часто складно сформулювати. Щоб зрозуміти, як максимізувати корисність моніторингу ринку, слід почати з аналізу зв'язку між ним і стратегічним менеджментом.