Продаж живої риби в магазині

В процесі роботи видаляють крихти, розсипані та розлиті продукти; по закінченню роботи ретельно прибирають робочі місця. Зважування продуктів на вагах обов'язково проводять з дотриманням сан - г. норм. Обов'язково на папері, або на поліетиленові пакеті.

Для підмітання підлоги в торгівельному залі застосовують щітки, обгорнуті вологою ганчіркою чи вологою стружкою. Відро, гази, щітки повинні мати відмітку про їх призначення. Прибиральний інвентар зберігають в спеціально відведеному місці - кладочці, ящику, шафі отворами для вентиляції. Інвентар, призначений для прибирання туалетних кімнат, розміщують окремо.

Не менше одного разу на тиждень при бральний інвентар потрібно дезинфікувати 10% - ним розчином хлорного вапна. Тряпки, мочалки, скребки, щітки, якими миють інвентар, щоденно після прибирання слід промивати водою, кип'ятити та прасувати.

Забруднення харч. продуктів хвороботворними мікробами може виникнути через недотримання працівниками магазину прав особистої гігієни. Тому продавці повинні мити руки до початку роботи, під час роботи по мірі їх забруднення, а також після відвідування туалету та при переході від однієї операції до іншої. Мило видається на кожного робочого по 200г. на місяць. Якщо у продавця з'явилися порізи чи опіки, їх необхідно ретельно обробити та охайно забинтувати. В цьому випадку продавця не можна допускати до роботи з продуктами, які не оброблені перед вживанням, так як у гнійних ранах опіках, порізах завжди знаходиться велика кількість мікробів.

Щоб вберегти продукти від забруднення, яке потрапляє з верхнього одягу, робітники носять санітарний одяг, в якому забороняється відвідувати вбиральню, виходити на подвір'я. Для продавців та фасувальників м'яса, риби, овочів, молочно-масляних, м'ясних, рибних товарів, гастрономії, кулінарії, кондитерських, бакалійних та інших товарів, передбачені куртка біла та фартух білий, берет, нарукавники. Для продавців хлібобулочних виробів -- халат білий та берет.

Санітарний одяг повинен бути збережений в спеціальних гардеробах. Зберігання його разом з верхнім одягом заборонено. Верхня сукня та особисті речі робітників магазину потрібно зберігати в окремому приміщенні в спеціальних шафах.

Робітникам магазинів забороняється палити та приймати їжу на робочому місці. Для цього відокремлюється спеціальний куточок чи місце.

На робочому місці продавців (за прилавком) та в місці зберігання продуктів не допускаються особи без спеціального дозволу санітарної служби та без санітарного одягу.

Відповідальність за дотримання правил особистої гігієни та утримання свого робочого місця в належному санітарному стані несе кожний робітник магазину.

Усі особи, що поступили на роботу у продовольчий магазин, повинні пройти медичний огляд, на бактеро-глистоносії, туберкульоз та отримати довіку про допуск до роботи.

В подальшому, робота магазину проходять мед. огляд раз на 3 місяці, огляд на туберкульоз - щорічно, а на бактероносіїв -в термін, встановлений місцевою санітарно-епідеміологічною станцією. Для всіх працівників обов'язкові щеплення від кишкових інфекцій.

Забороняється працювати в продовольчих магазинах особам з активною формою туберкульозу легень, з не легеневими формами туберкульозу, туберкульозною вовчанкою обличчя та рук, гнійними захворюваннями шкіри, а також страждаючими гострими кишково-інфекційними захворюваннями, носіям збудників брючного тифу, паратифу та дизентерії, венеричними захворюваннями, Боткіна.

У кожного робітника продовольчого магазину повинна бути особова медична книжка в яку заносяться результати огляду та профілактичних оглядів. Відсутність такої книжки дає право адміністрації не допускати співробітника до роботи.

Робоче місце продавця необхідно утримувати в чистоті, до початку роботи вітрини, площадки, стелажі, прилавки необхідно протирати вологою ганчіркою. Весь торговельний інвентар : совки, ножі, дошки , мають бути чистими . В кінці зміни торговельний інвентар необхідно продезинфікувати: совки, ножі, прокип'ятити 10 хв., а дошки для нарізки промити мильною водою , про полоснути і ошпарити кип'ятком і висушити.

Санітарний одяг необхідно утримувати в чистоті. Санітарний одяг міняти в міру необхідності, але не пізніше 3 днів. Дотримуватися особистої гігієни. Продавцям після відвідування туалету необхідно дотримуватися особистої гігієни. Санітарія - це діяльність спрямована на поліпшення та зберігання здоров'я людини.

Гігієна - це наука, яка вивчає проблеми профілактики захворювань та .поліпшення здоров'я, працездатності і довголіття людини .

Гігієна праці - це галузь гігієнічної науки, яка вивчає вплив умов виробничого середовища та трудового процесу на людський організм і розробляє заходи, спрямовані на збереження здоров'я працівників, підвищення її працездатності.

Шкіра людини виконує захисні функції. Через її пори виділяються антимікробні бактерицидні речовини, які мають властивість згубно діяти на мікроорганізми. До забруднення шкіри призводить виділення поту, злущування епітелію , крім цього на шкірі накопичується пил та інші механічні забруднення з повітря . На брудній шкірі можуть виникати дерматити, грибков, гнійничкові та інші захворювання. Гнійничкові захворювання шкіри, особливо на руках, можуть призвести до стафілококових захворювань.

Перед роботою, після відвідування туалету, після прибирання руки необхідно мити теплою водою з милом.

Робоче взуття має бути легким і зручним. У санітарному одязі забороняється виходити за межі підприємства, категорично забороняється заходити у ньому в туалет .

Попередній медичний огляд здійснюють перед влаштуванням на роботу у лікувально профілактичних закладах. Періодичні медичні огляди здійснюються щоквартальне, обстеження працюючих. Якщо під час такого огляду виявлено бактеріоносіїв кишкових інфекцій, то їх звільняють від роботи, облікують у санітарно - епідеміологічній станції.

До роботи не допускаються особи, хворі на туберкульоз, кишкові інфекційні захворювання, коросту, екзему, гнійничкові захворювання шкіри та венеричні захворювання. Тимчасово звільняються від роботи хворі на дизентерію, холеру, черевний тиф, а також бактеріоносіїв цих хвороб. Якщо під час медичного, огляду не виявилося відхилень, лікарі роблять позначку про допуск до роботи в особистих медичних книжках працівників.

Всі виробничі приміщення повинні бути ізольовані і мати свій вхід і свій вихід. Санітарний стан магазину повинен відповідати вимогам державно санітарного нагляду і санітарним правилам для продуктових магазинів . Санітарні вимоги до продовольчих магазинів передбачають міроприємства по забезпеченню правильного зберігання харчових продуктів. Попередження їх забруднення і псування, забезпечити створення відповідних умов для покупців і продавців. Територія, на якій розташований продовольчий магазин, повинно щоденно прибиратися, в теплу пору року, не менше двох разів на тиждень повинна поливатися водою. Для виробничих відходів та сміття використовують залізні сміттезбірники з щільно закритими кришками, які встановлюють на відстані не менше 25 метрів від вікон та дверей магазину на цементовій або асфальтованій площадці. їх необхідно систематично очищати та дезинфікувати.

Приміщення магазину повинне бути розміщено так, щоб уникнути зустрічні потоки покупців і товарів, які подаються до прилавків та вітрин. При переміщенні товарів по магазину не можна допускати, щоб стикалися один з одним такі товари, як: сире м'ясо та кулінарні вироби, рибні та кондитерські. Усі приміщення магазинів повинні утримуватися в чистоті і порядку, підлога миється гарячою водою.

Вітрини, прилавки, дверні ручки протирають мокрою ганчіркою. Урни миють і дезинфікують 10 % розчином хлорного вапна. Один раз в тиждень проводиться генеральне прибирання, Один раз в місяць призначають санітарний день. Для дезинфекції використовують 0,2-0,5 % хлорного вапна, або 0,5-0,1 % розчину хлороліна.

Під час роботи слідкують за чистотою робочого місця, а в кінці роботи прибирають.

Для прибирання підлоги в торговельному залі використовують мітли об вернуті вологою ганчіркою. Приберальний інвентар зберігають в спеціально обладнаному місці в коморі, в ящику, або в шафі з отвором для вентиляції, інвентар для прибирання туалету зберігають окремо. Відра, тази, щітки повинні бути промарковані. Не менше одного разу в тиждень інвентар для прибирання дезинфікують 10 % розчином хлорного вапна. Всі ганчірки для прибирання слід промивати гарячою водою, кип'ятити і просушувати.

При зберіганні товарів необхідно чітко дотримуватися санітарних вимог. В разі зараження продуктів хворобливими мікробами може бути харчове отруєння . Тому при зберіганні продуктів суворо контролюється температура, вологість повітря, термін зберігання.

Всі підприємства торгівлі повинні мати вдосталь складських приміщень для окремого зберігання різних продуктів при відповідальній температурі і вологості повітря. Без доступу денного світла, з гарною вентиляцією при цьому необхідно пам'ятати про товарне сусідство. Неможна зберігати продукти , які мають різкий запах в одному приміщенні з такими товарами які легко сприймають ці запахи. Забороняється зберігати неякісні продукти поруч з доброякісними. Велике значення для зберігання продуктів має волога. Дуже сухе повітря призводить до висихання, а дуже вологе повітря призводить до появи плісняви. На якість продуктів також діє температура зберігання.

Для більшої кількості продуктів найкращою температурою зберігання є близько ОС. Не дотримування правил зберігання і термінів реалізації харчових продуктів призводить до зниження їх харчової цінності.

Одною з основних задач і обов'язків робітників магазину-забезпечити кількісне і якісне зберігання товарів, які знаходяться в магазині, загальні правила зберігання товару - вологість, температура, освітлення, термін зберігання, розміщення та викладення.

Забезпечення магазину товаром

На перевезення і зберігання живої товарної риби впливають такі фактори: вид і розмір риби, фізіологічний стан, вміст кисню у воді, температура і чистота води, тип транспортних засобів, садків, акваріумів та ін.

Риба, яка призначена для реалізації у живому стані, повинна бути витривалою до кисневого голодування, невибагливою до температурного та годувального режимів, добре переносити щільну посадку. Цим вимогам найкраще відповідають короп, особливо його гібрид з амурським сазаном, карась, лин, сазан, червонопірка, амур білий, сом, окунь прісноводний, бестер, буфало, вугор, американський (канальний) сом. У цьому їм поступаються форель, лосось, стерлядь, осетр, лящ, товстолобик, в'яз, судак, щука та інші риби.

Для перевезення та зберігання повинна використовуватися бадьора, здорова та добре вгодована риба. Риба із захворюваннями, травмована та виснажена швидко гине (засинає) і має непривабливий зовнішній вигляд. При перевезенні та зберіганні для живої риби необхідно створювати відповідні умови. Найбільш важливим фактором е температура і чистота води та вміст у ній кисню. Рухливі види риб (щука, лящ, окунь) споживають кисню на одиницю маси значно більше, ніж малорухливі (вугор, карась, короп). Нестачу у воді кисню можна виявити за поведінкою риби. Якщо вона тримається у верхніх шарах води і заковтує повітря, то це означає, що у воді кисню не вистачає. Воду можна збагатити киснем, перемішуючи її вертикально, або примусовою аерацією. Проте надмірне перенасичення води киснем є смертельним для риби. На практиці деколи проводять часткову або повну заміну води. Жива риба краще перевозиться та зберігається при пониженій температурі води (3--6° С). Слід відзначити, що деякі види риб таку температуру переносять погано. Тому їх умовно поділяють на теплолюбиві (короп, сазан, лящ, судак) і холоднолюбиві (форель, лин та ін.). Температура води для перевезення і зберігання теплолюбивих риб повинна бути на4--5° С вищою. Небезпечними для риб є перепади температур, які не повинні перевищувати 4°С. Для перевезення та зберігання живої риби інколи використовують водопровідну воду. Проте така вода має інший газовий склад, оскільки її хлорують. Тому хлоровану воду попередньо дехлорують шляхом повітряної аерації або продуванням и газоподібним киснем. З цією метою воду пропускають також через фільтр з активованого вугілля або розбризкують Гї через форсунки. Під час перевезення і зберігання живу рибу не годують, що запобігає забрудненню води і зниженню вмісту в ній кисню.

Живу товарну рибу перевозять спеціальним залізничним, водним і автомобільним транспортом. Транспортні засоби повинні забезпечити збереження якості живої риби при перевезенні її до місць зберігання або реалізації. Перед перевезенням рибу витримують у садках з метою очищення її травного тракту.

На велику відстань живу рибу перевозять переважно залізничним транспортом. Для цього використовують спеціальні живорибні вагони або двовагонні секції.

Перевезення водним транспортом є найстарішим, достатньо надійним і порівняно дешевим способом перевезення живої риби. З усіх способів перевезення риби цей спосіб найбільш наближений до природних умов. Для транспортування використовують човни-прорізи, плавучі ящики-садки, живорибні баржі і самохідні ізотермічні живорибні судна.

Автомобільний транспорт широко використовується для перевезення живої риби з місць вилову до живорибних вагонів або до живорибних баз, а також від живорибних вагонів і живорибних баз у торговельну мережу. Найбільш удосконаленими є вантажні живорибні автомобілі з назвою "Жива риба". На автомобілі розміщені ізотермічна автоцистерна або спеціальний ізотермічний контейнер, які обладнані пристроєм для примусової аерації води повітрям або газоподібним киснем. Найсучаснішими видами автомобільного транспорту для перевезення живої риби є автопоїзди і рибовози, які обладнані засобами для аерації та охолодження води. На практиці для перевезення живої риби (крім форелі, судака та морських риб) використовують також прості засоби -- брезентові чани, металеві і дерев'яні бочки, які установлюють на звичайних вантажних автомобілях. При цьому збільшують у два рази кількість води порівняно з перевезеннями в автомобілях з ізотермічними автоцистернами. Співвідношення риби та води повинно гарантувати збереження життєдіяльності риби на період її транспортування. Це співвідношення різне для транспортних засобів з примусовою аерацією води і без такої. В транспортних засобах з примусовою аерацією води співвідношення риби і води повинно становити: для амура, буфало, коропа, сазана, сома і вугра 1:1,25; для карася, лина 1:1; для форелі і судака 1:5; для бестера, ляща, товстолобика, щуки та ін. 1:2. В транспортних засобах без примусової аерації води кількість води збільшують у два рази; в таких видах транспорту не дозволяється перевозити форель і судака.

Тривалість транспортування амура, буфало, коропа, сазана, вугра, карася і лина автомобільним транспортом при температурі води не вище за 10° С до 8 годин без заміни води. Для інших прісноводних риб тривалість транспортування при цій температурі до 12 годин; після 6 годин транспортування вода має бути замінена.

Максимальна тривалість транспортування живої риби залежить від виду риби, температури води, співвідношення риби і води, змінення води, технічних засобів, що використовуються.

Жива риба надходить у торговельну мережу нерівномірно: ставкова -- переважно восени (жовтень-листопад), озерна і річкова -- весною і восени. Тому важливо налагодити торгівлю живою рибою тривалий період -- протягом 5--7 місяців.

Зберігання великої кількості риби (від 500 до 1000 т і більше) ведеться в стаціонарних садках живорибних баз, які розміщуються у великих містах і промислових центрах (Київ, Донецьк, Кривий Ріг). Більшість видів прісноводних риб можуть зберігатись у садках до 2-х місяців.

Життєздатність риби значною мірою залежить від конструкції садків, які можуть бути земляні, дерев'яні та залізобетонні. Важливо наблизити умови зберігання живої риби у садках до умов, в яких риба жила до вилову.

Найпростішими за конструкцією є земляні садки, які будуються за типом зимувальних ставків рибницьких господарств. Для цього використовують ділянки заток, озер і рік. Умови утримання риби в таких садках найбільш наближені до природних. Дерев'яні садки являють собою великий пліт з деревини, який укладають на дно або утримують на воді озер, водосховищ, каналів і рік за допомогою понтонів. У пліт вмонтовують декілька великих ящиків, розмірами від 2 до 3 метрів у ширину та довжину і до 2--2,5 м -- у висоту, у які завантажується жива риба. В ящиках є щілини шириною 2--2,5 см для надходження води, кришка та додаткове дно, яке можна пересувати по вертикалі для вивантаження риби. Недоліком цього виду садків є мала проточність у них води, яка у десятки разів нижча швидкості течії у водоймі. Тому кількість заснулої риби у дерев'яних садках велика, особливо при тривалому зберіганні. Капітальними спорудами є залізобетонні садки. Вони мають декілька відсіків, обладнані спеціальними механізмами для завантажування та вивантажування риби, приладами для контролю та регулювання температури води і кількості в ній кисню.

При перевезенні та зберіганні живої риби виникають втрати. Причинами втрат є заснула риба, зменшення маси риби при голодуванні та різних захворюваннях. Розміри втрат залежать від виду риби, сезону, умов і строків перевезення та зберігання, її фізіологічного стану тощо. У зимовий період втрати риби нижчі, ніж весною і влітку. Необхідно відзначити, що у слабкої та заснулої риби, яка знаходиться у воді, спостерігається не зменшення, а значне (до 5--10%) збільшення маси. Таке явище пояснюється проникненням води у черевце та поглинанням води м'ясом і зябрами. Слабку та заснулу рибу своєчасно відбирають і реалізують в охолодженому стані або використовують у кулінарії, для виготовлення солених і копчених товарів тощо.

У роздрібну торговельну мережу живу рибу завозять не більше, ніж на 1--2 дні торгівлі. Рибу при цьому зберігають в акваріумах, які обладнані холодильниками, аераційними пристроями тадехлораторами. При відсутності аераційного пристрою в акваріуми постійно повинна надходити проточна вода. Перепад температури води в акваріумі не повинен перевищувати 4° С. Магазинні акваріуми відрізняються між собою конструкцією та розмірами. За розмірами вони поділяються на малі та великі. В цих акваріумах можна зберігати від 40 до 250 кг живої риби на 1 м3 води. Незважаючи на короткотривалість зберігання у магазинних акваріумах живої риби, можуть виникати значні втрати за рахунок її засинання. При неправильному водопостачанні, щільній посадці, відсутності аерації та дехлорування водопровідної води, сполохуванні, травмуванні тощо втрати риби можуть досягати 100%.

Для продажу живу рибу достають з акваріуму сачком, зважують і кладуть у пакет з полімерних матеріалів або загортають у щільний папір у вигляді пакунка. За проханням покупця продавець зобов'язаний оглушити рибу.

Економічний розрахунок товарообігу

З виникненням ринку з'явилася необхідність у людях, які б здійснювали різноманітні процеси торгівлі, пов'язаних з операціями щодо перевезення, зберігання, скасування, пакування та продажу товарів.

Торгівля належить до сфери обслуговування і здійснює зв'язок між виробником та споживачем.

Економічний зміст торгівлі необхідно розглядати як заключний процес руху товару, перехід його у власність споживача.

Цей перехід здійснюється у спосіб купівлі-продажу: покупець купує необхідну йому річ для задоволення власних потреб в обмін на гроші.

Торгівля виконує дві основні функції: соціальну та економічну.

Соціальна функція полягає у:

· задоволенні потреб населення;

· доведенні товару від виробника до споживача;

· вивченні попиту населення;

· оформлення замовлень на виробництво відповідних попиту товарів.

Економічна функція торгівлі виявляється у забезпеченні товарно-грошового обміну (товар -- гроші -- гроші -- товар); розподілі праці у процесі обміну грошових доходів па необхідні товари.

Таким чином, торгівля здійснює взаємозв'язок між споживачем та виробником.

Роздрібний товарооборот -- це виручка від продажу безпосередньо населенню споживчих товарів як за готівку, так і за розрахункові чеки установ банків, через організований споживчий ринок, тобто спеціально організовану торгову мережу (магазини, аптеки, палатки, кіоски, автозаправні станції, розвізну і розносну мережу) і мережу громадського харчування (їдальні, кафе, ресторани тощо) усіма діючими підприємствами незалежно від відомчої підпорядкованості, форм власності і господарювання.

Вартість скляного посуду, що має заставну ціну, проданого з товаром (з-під алкогольних і безалкогольних напоїв, молочних продуктів та інших товарів), в роздрібний товарооборот не включається.

Роздрібний товарооборот визначається у цінах фактичної реалізації за моментом відпуску товарів покупцеві, незалежно від часу сплати грошей.

При продажу пільговим категоріям населення легкових автомобілів з ручним керуванням через торгову мережу, санітарно-гігієнічних та фармацевтичних товарів аптечними закладами і підприємствами медтехніки, палива організаціями, що постачають паливо, в товарооборот включається фактично сплачена населенням їх вартість. Вартість цих товарів, що оплачена безпосередньо з бюджету або організаціями соціального забезпечення, лікарняними, профілактичними установами, включається у рядок 05.

Аптечними закладами і підприємствами медтехніки продаж медичного обладнання, інструменту, спеціальних медичних меблів та медикаментів лікарняним закладам, дитячим садкам та іншим організаціям і підприємствам включається в оптовий товарооборот.

До складу роздрібного товарообороту включається також відпуск за безготівковим розрахунком із роздрібної мережі і мережі громадського харчування:

· продуктів харчування закладам охорони здоров'я, соціального забезпечення та освіти (лікарняним, профілактичним, будинкам відпочинку, для перестарілих, загальної освіти, дошкільного виховання, виховання дітей, які залишилися без опіки батьків) для організації харчування відповідних контингентів населення;

· продовольчих товарів суднам морського і річкового флоту, риболовецьким промисловим суднам для харчування екіпажів суден, туристів і пасажирів у суднових ресторанах, геологорозвідувальним партіям для харчування працівників експедицій, а також окремих непродовольчих товарів на поточні потреби для реалізації членам екіпажів;

· товарів подарункового асортименту до свят і новорічних подарунків для дітей.

Оптовий товарообіг це продаж товарів іншим підприємствам, організаціям. Оборот від посередницької діяльності -- це сума послуг без вартості товару.

Оборот від інших видів діяльності -- це оборот від надання послуг, неторгової діяльності, а також продаж пільговим категоріям населення легкових автомобілів з ручним керуванням через торгову мережу, санітарно-гігієнічних та фармацевтичних товарів аптечними закладами і підприємствами медтехніки, палива організаціями, що постачають паливо, який оплачено безпосередньо з бюджету або організаціями соціального забезпечення, лікарняними, профілактичними установами, а також безготівковий відпуск товарів підприємствами роздрібної торгівлі пенсіонерам і працівникам бюджетної сфери в порядку взаємозаліку за заборговані пенсії та зарплати.

Роздрібний товарооборот громадського харчування -- це продаж безпосередньо населенню купованих товарів і роздрібний продаж продукції власного виготовлення.

Куповані товари -- товари, що придбані підприємством громадського харчування на стороні і продані населенню без усякої обробки.

Реалізація продукції власного виготовлення підприємств громадського харчування складається з роздрібного і оптового продажу.

Під час створення торговельного підприємства треба визначитися, на що буде спрямована його діяльність.

Залежно від спрямованості діяльності, зазначеної у статуті, розрізняють підприємства:

торговельні;

торговельно-виробничі;

виробничо-торговельні;

посередницькі.

Основним видом діяльності торговельного підприємства є продаж товарів. Якщо підприємство продає товари безпосередньо населенню, воно називається роздрібним.

Торговельне підприємство, яке займається не лише реалізацією товарів, а й їх виробництвом, тобто до його складу входять виробничі цехи, то підприємство називають торговельно-виробничим.

Характерною особливістю виробничо-торговельних підприємств є те, що основним видом їхньої діяльності є виробництво товарів. А реалізація цих товарів може відбуватися через фірмові магазини, міні-пекарні, магазини-кулінарії.

До посередницьких підприємств належать підприємства, що виконують посередницькі операції між господарськими організаціями (підприємствами) з метою реалізації товарів, з одного боку, та купівлі товарів для подальшого використання їх у виробництві або продажу роздрібним торговельними організаціями -- з іншого.

Типи існуючих торговельних підприємств залежать від їхньої площі та асортименту товарів, що реалізуються.

Закон України «Про власність» та ст. 2 Закону України «Про підприємство» визначають види підприємств за формою власності. Розглянемо, які бувають підприємства.

Індивідуальні. Засновані на особистій власності фізичних осіб та виключно на їхній праці.

Сімейні. Засновані на власності та праці громадян України -- членів однієї родини, які проживають разом.

Приватні. Підприємства, засновані на власності окремих громадян України, з правом найму робочої сили.

Колективні. Засновані на власності трудових колективів підприємств, кооперативів, громадських організацій, інших уставних товариств;

Державно-комунальні. Підприємства, засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць.

Спільні. Засновані на об'єднанні власності різних власників (змішана форма власності).

Власниками можуть бути юридичні особи та громадяни України та інших держав.

Залежно від методів формування уставного фонду підприємства торгівлі можуть мати такі правові форми:

акціонерного товариства (АО);

товариства з обмеженою відповідальністю (TOB);

орендного підприємства (ОП).

Критерієм визначення розмірів підприємства є чисельність працюючих. Так, для малих підприємств роздрібної торгівлі кількість працюючих становить 15 чоловік.

Для того, щоб зберегти кількість і якість товарно-матеріальних цінностей і готівки, на працівників торгівлі покладається матеріальна відповідальність (MB).

MB -- різновид юридичної відповідальності, за якої працівник торгівлі зобов'язаний відшкодувати збитки у передбаченому законодавством порядку і розмірі.

MB -- правові стосунки між торговельним підприємством і його працівниками, що зобов'язують працівників відшкодовувати збитки у разі нестачі, розкрадання цінностей, псування товарів.

Матеріально відповідальні особи (МВО) -- завідувач магазину (відділу, секції); заступники завідувача магазину (відділу, секції); продавці І, II, НІ категорій; контролер, старший контролер; касир (старший, головний) головної каси.

МВО мають повний доступ до товарів, тари, грошей. Вони зобов'язані забезпечити їх збереження. Адміністрація магазину (торговельного підприємства) не несе MB.

До адміністрації належать: директор (голова правління); заступник директора (голови правління); головний бухгалтер (на правах заступника).

Робота адміністрації не пов'язана безпосередньо з прийманням, зберіганням, реалізацією товарно-матеріальних цінностей.

Індивідуальна МВ встановлюється у разі, коли є можливість розмежувати відповідальність кожного працівника за довірені йому особисто цінності.

Індивідуальна МВ встановлюється також у разі передачі матеріальних цінностей працівнику під звіт для самостійної роботи або коли працівник має окреме приміщення для роботи з цими цінностями.

За індивідуальної МВ працівнику під звіт передають товарно-матеріальні цінності. У разі нестачі або псування працівник несе повну МВ.

За індивідуальної МВ працівник один має доступ до цінностей і один зобов'язаний відшкодувати збитки, якщо не буде доведено причетність до цього інших осіб.

За колективної МВ цінності передаються групі працівників, які несуть відповідальність за їх збереження і майбутню реалізацію.

Колективна МВ встановлюється при спільному виконанні робіт і неможливості розмежувати МВ кожного наявного працівника.

Колективна МВ ґрунтується на принципах добровільності, взаємодопомоги.

Про колективну МВ керівник видає наказ. Колективом (бригадою) керує бригадир, старший за посадою. Усі бригадири підпорядковуються керівникові підприємства.

Між адміністрацією торговельного підприємства і його працівниками укладається договір про МВ: у письмовій формі, у 2-х примірниках (1-й примірник знаходиться у адміністрації, 2-й -- у працівника).

Договір про МВ -- двостороння угода, згідно якої сторони беруть на себе певні зобов'язання.

Договір про МВ не повинен суперечити законодавству і за змістом, і за формою.

Договір вважається укладеним тоді, коли сторони досягли згоди за всіма пунктами та оформили відповідну документацію. Договір набуває чинності з дня його підписання. Підписують договір про МВ головний бухгалтер та особи, які досягли 18-літнього віку. Відповідальність за зберігання договору покладається на окремих працівників наказом керівника підприємства.

Договір МВ може розірвати будь-яка сторона у разі невиконання іншою стороною зобов'язань.

Основні види договорів МВ:

договір про повну індивідуальну МВ;

типовий договір про колективну МВ.

Бухгалтерський облік базується на документуванні всіх господарських процесів, що відбуваються в різних галузях народного господарства. Документ -- основний вид ділового тексту. Жодна господарська операція не може бути відображена в обліку без оформлення її відповідним документом. Отже, документ -- засіб закріплення інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності.

На практиці документ -- бланк, надрукований друкарським способом або складений від руки, що містить рядки, графи для запису даних про господарську операцію.

Оформлюють документи зазвичай у кількох примірниках від руки або машинним способом.

Документів є багато, для зручності використання їх групують залежно від місця складання, призначення та обсягу інформації.

Внутрішні документи оформлюють господарські операції, що відбуваються на даному торговельному підприємстві. Наприклад, прибуткова накладна, прибутковий видатковий касовий ордер, товарний і касовий звіти тощо.

Зовнішні документи відображають господарські операції, що відбуваються між самостійними підприємствами, складають їх на даному підприємстві.

Наприклад, товарно-транспортна накладна, супровідна відомість до сумки з грошовою виручкою, рахунок-фактура, довіреність на одержання товарів на складі постачальника тощо.

За призначенням документи бувають розпорядчі, виконавчі, комбіновані. Розпорядчі документи відображають розпорядження, накази керівників на здійснення господарських операцій. До розпорядчих документів відносять розпорядження на проведення інвентаризації, наказ на проведення переоцінки товарів тощо.

Виконавчі документи існують для оформлення здійснених господарчих операцій. Наприклад, до виконавчих документів відносять прибутковий касовий ордер, видаткову накладну, акт на переоцінку товарів тощо.

Комбіновані документи вміщують дані як про розпорядження на здійснення певної операції, так й інформацію про її виконання. Наприклад, видатковий касовий ордер.

Документи складаються з елементів (їх певного переліку), що називаються реквізитами. Кількість реквізитів буває різною і залежить від виду і змісту документа.

Але існують обов'язкові (основні) реквізити, які мають бути присутні у будь-якому документі.

Розглянемо ці реквізити:

· назва документа;

· дата його складання;

· місце складання;

· зміст операції;

· облікові дані;

· посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій;

· особисті підписи, що однозначно ідентифікують особу, яка здійснила господарську операцію;

· печатка (штамп).

Документ, у якому відсутній будь-який з обов'язкових реквізитів, втрачає юридичну силу і не приймається до обліку.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені й додаткові реквізити. Наприклад, «Розпорядження на проведення інвентаризації цінностей і розрахунків».

У цьому документі (на звороті) надруковано «Пам'ятку інвентаризаційної комісії» -- це і є додатковий реквізит.

У податковій накладній додатково вказуються ідентифікаційні коди постачальника і отримувача.

Бухгалтерські документи необхідно оформляти на спеціальних бланках (у разі їхньої відсутності -- на чистому стандартному папері) чорнилами чорного, синього чи фіолетового кольорів.

Документи можуть бути надруковані на друкарській машинці або набрані на комп'ютері.

Зміст документа необхідно викладати чітко, зрозуміло, українською мовою, грамотно. Якщо документ написано від руки, слова потрібно писати розбірливо. Якщо у документі є незаповнені графи, їх викреслюють.

У фінансових документах суму вказують цифрами і прописом, щоб уникнути неточної інформації. Документи необхідно підписувати розбірливо, вказуючи посаду осіб, які поставили свій підпис.

Якщо документ складено у кількох примірниках, то підписують кожен примірник окремо.

Помилки у первинних документах можна виправляти коректурним способом, тобто закреслити неправильно написане і написати правильні дані. Виправлення помилки повинно бути підтверджено написами «виправлено» або «виправленому вірити» та підписами осіб, які завірили цей документ, із зазначенням дати виправлення.

У документах, якими оформлюють касові й банківські операції та операції з цінними паперами, виправлення не допускаються взагалі.

Документ, у якому зроблено помилку, перекреслюють по діагоналі, пишуть «Анульовано». Такий «анульваний» документ списують за актом.

Усі документи, що додаються до прибуткових та видаткових касових ордерів, а також документи, які стали підставою для нарахування заробітної плати, інших виплат, підлягають обов'язковому погашенню штампом або написами від руки «Одержано» або «Сплачено» із зазначенням дати (числа, місяця, року).

Правильно оформлені документи необхідно вчасно передавати у відповідні інстанції.

Ті етапи, які проходять документи з моменту їх оформлення до передачі в архів, називають документообігом.

Графік документообігу встановлює керівник підприємства (установи) наказом, з метою упорядкованості обігу документів та своєчасного одержання їх для відповідних записів, бухгалтерського обліку первинних документів.

Графічна частина

1 етап : Розпаковка від поліетиленової плівки. Розпаковують обережно не пошкодивши тару та товар. В разі необхідності товар звільняють від зовнішньої тари;

2 етап : Перевірка на кількість - згідно документів та органомитичнимипоказниками;

3 етап : Сортування - в залежності від цінності по виду, перець чорний красний;

4 етап : Перевірка цін - згідно до сорту, згідно документу;

5 етап : Фасування - фасують за вагою;

6 етап : Надання привабливості -надання товарам привабливого зовнішнього виду (протерти пляшки та продукти, фасовка їх в кульки);

7 етап : Маркування -наклеюють на пакувальний матеріал;

8 етап : Викладання- тогрівельному залі, холодильниках, вітринах.

Раціональні пропозиції

Кожен магазин згідно з Основними правилами роботи магазину повинен бути забезпечений книгою скарг та пропозицій, яка є важливим документом оцінювання роботи колективу магазину покупцями.

Зберігається книга скарг та пропозицій у торговельному залі на видному і доступному покупцеві місці. Вона обов'язково повинна бути пронумерована, прошнурована, скріплена печаткою торговельного підприємства і завірена підписом його керівника. Перші сторінки книги містять текст інструкції, адреси і номери телефонів вищестоящої торговельної організації. Книга скарг повинна видаватися покупцеві на першу його вимогу. Крім цього, слід створити відповідні умови для внесення записів, не вимагаючи при цьому ніяких пояснень покупця, який вирішив зробити записи.

На скаргу працівник магазину зобов'язаний подати письмове пояснення своїх дій. А керівник даного підприємства в дводенний термін розглядає скаргу і вживає відповідних заходів. Відгуки розглядає адміністрація, в обговоренні також може брати участь колектив.

Після розгляду скарги адміністрація і контролюючі особи роблять у книзі скарг і пропозицій на зворотному боці аркуша заяви помітку про вжиті заходи. Якщо покупець, котрий написав скаргу чи пропозицію, залишив свою адресу, то в п'ятиденний термін в обов'язковому порядку йому надсилають письмову відповідь про вжиті заходи.

Кількість скарг, пропозицій впливає на вирішення питань морального та матеріального стимулювання працівників Забирати книгу скарг та пропозицій з магазину для перевірки чи з іншою метою не допускається.

Література

Кришемівський Л.Д., Інтегрований курс підготовки продавця продовольчих товарів. - Київ «Вікторія», 2001р.

Олійник О.М., Організація обладнання і технологія продажу продовольчих товарів. - Київ «ЛДЛ» 2004р.

Сироман І.В., Задорожний І.М., Пономарьов П.Х. Товарознавство продовольчих товарів. -- Київ «Лібра» 2000р.

Размещено на Allbest.ur