Статистичне вивчення товарних ринків в регіоні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота на тему

СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ТОВАРНИХ РИНКІВ В РЕГІОНІ

ВСТУП

Формування сучасного цивілізованого ринку та соціально-орієнтованих ринкових відносин обумовлює необхідність дослідження існуючих моделей ринку як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні.

Зокрема, вивчення проблем функціонування та регулювання регіональних ринків зумовлене швидким переходом до розвинутих економічних відносин, що потребує глибокого аналізу економіки регіонів та основних закономірностей формування регіональних ринків. Проблеми регіонального розвитку складні і багатопланові. Різноманітні аспекти цієї проблематики висвітлені у наукових працях відомих вітчизняних та зарубіжних вчених О. Амоші, В. Бесєдіна, П. Бубенко, Б. Буркинського, В. Василенка, В. Геєця, А. Грандберга, Б. Данилишина, М. Долішнього, С. Дорогунцова, Л. Зайцевої, Є. Качана, Б. Кліяненка, І. Лукінова, В. Мамутова, О. Мошенця, Г. Одінцової, В. Піли, М. Прокопенка, Л. Савельєва, В. Семиноженка, В. Симоненка, Д. Стеченко, В. Столярова, М. Чумаченко.

Однак механізми формування регіональних ринків в умовах трансформаційної економіки, особливо з урахуванням системного відтворюючого підходу, висвітлюють тільки деякі публікації. Процеси формування та розвитку ринків на мезорівні досліджено ще недостатньо, розглядаються лише окремі товарні ринки, а також пов`язані з ними питання розвитку елементів інфраструктури.

Оскільки за умов трансформації економічної системи України однією з найбільш актуальних проблем економічної науки є розробка нових форм і методів управління, які враховують регіональні особливості, то необхідним є комплексне вивчення всієї системи регіональних ринків та ринкової інфраструктури, що можна здійснити за допомогою логістики. Складність і динамічність сучасної організаційно- економічної діяльності будь-якої системи визначають необхідність застосування концепції логістики при вирішенні багатьох проблем, пов'язаних з вивченням структури самої системи та взаємодії її елементів між собою та із зовнішнім середовищем.

Проголошення України незалежною державою відкрило реальні можливості переходу її до ринку.Подолання деструктивного тоталітарно-адміністративного режиму, корінна перебудова економічних процесів шляхом здійснення радикальних реформ, спрямованих на ринкову трансформацію всіх сфер господарського життя суспільства - основні засади економічної та соціальної політики української держави.

Побудова розвинутого ринкового господарства - процес досить складний і тривалий.У розвинутих країнах Заходу він відбувся як природний, взаємопов'язаний з економічним і соціальним прогресом суспільства.

Ринок - досягнення всього людства на всіх етапах його розвитку до найвищих форм суспільного прогресу. Ринкове господарство є середовищем, "атмосферою", в рамках і з допомогою яких від-творюються і панують відносини і зв'язки товарного виробництва.

Ринок як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм- це абстракція, яка деякою мірою відбиває реалії XIX ст. Сучасний же ринок - це один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові за-кономірності, численні регулюючі інститути (передусім державні) і масова свідомість.

Цивілізований характер ринку в промислових розвинутих країнах визначається широким арсеналом перевірених часом і госпо-дарською практикою законодавчих і моральних норм, багатопла-новою і компетентною політикою держави щодо розвитку еконо-міки та соціальної інфраструктури, інформованістю і самостійністю керівників господарських структур на всіх рівнях, правовою свобо-дою економічної самодіяльності людини.

Звичайно, Україна, як нова самостійна держава, що виникла на розколотому терені колишнього народногосподарського комплексу СРСР зі складною інфраструктурою, створеною за багато десятиріч, не може повторити за короткий час той шлях, який пройшов ринок Заходу. Вона може тільки розумно скористатися певним досвідом цих країн, а шлях переходу до ринкової системи має бути свій, з урахуванням усіх національних, політичних, економічних, географічних та інших особливостей історичного розвитку України.

Однак складність завдання полягає в тому, що немає у свті аналогів переходу до ринку великої держави з такою, як в Україні, спотвореною тоталітарною системою структурою господарства, високим рівнем монополізму в промисловості, залежністю тисяч промислових підприємств від постачальників окремих видів продукції, що залишилися за межами державних кордонів. В таких скрутних умовах, що склалися в Україні, в умовах глибокої економічної, фінансово-кредитної, паливно-сировинної, екологічної та іншишх криз перехід до реального ринку надзвичайно утруднений.

Товарний ринок є одним з пріоритетних напрямків маркетингових досліджень, які повинні відображати стан ринку, характеризувати його структуру та динаміку, оцінювати його коливання, виявляти вплив кон'юнктуро-утворювальних чинників. Тим самим зумовлена необхідність формування системи постійного спостереження за станом товарних ринків, торгівлі і на його основі виявлення всіх взаємозв'язків, що виникають в процесі товароруху, ефективності збуту та продажу товарів.

Отже, можна зазначити, що основною метою системи управління регіональними товарними ринками є виявлення кількісних і якісних процесів, під впливом яких формується і розвивається ринок; зв'язків між ними, закономірнос-тей і тенденцій їхнього розвитку, а також факторів, під впливом яких складаються ті чи інші співвідношення. Це зумовлює постановку таких завдань перед системою управління регіональними товарними ринками:

збір і опрацювання статистичної інформації;

оцінка і аналіз кон'юнктури ринку;

характеристика обсягу, рівня й структури основних ринкових показників;

оцінка і аналіз динаміки параметрів ринку;

регіональний аналіз товарного ринку;

характеристика економічних і соціальних наслідків розвитку ринку.

Ці завдання можуть конкретизуватися й диференціюватися залежно від специфіки окремих економічних категорій ринку і ринкових процесів.

Вищезазначене зумовлює необхідність чіткої класифікації товарних ринків як загальнодержавного так і регіонального рівнів, що визначає актуальність даної проблематики.

Згідно "Методики визначення монопольного (домінуючого) тановища суб'єктів господарювання на ринку", що була затверджена Антимонопольним комітетом України у 2002 році, регіональний товарний ринок трактується у таких аспектах [5]:

- ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію окремого регіону (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя), у тому числі частин відповідного регіону;

- ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію декількох регіонів (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя), у тому числі частин декількох регіонів.

Відповідно загальнодержавний ринок визначено як ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію держави.

Суб'єктами товарного ринку є суб'єкти господарювання, фізичні і юридичні особи, які продають, реалізують, постачають, виробляють, придбавають, споживають, використовують або можуть продавати, реалізувати, постачати, виробляти, придбавати, споживати, використовувати товари на ринку з відповідними межами.

Територіальними (географічними) межами ринку, в свою чергу, є територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, регіону, району, міста тощо або їхніми частинами.

Згідно Закону України "Про захист економічної конкуренції" ринок товару (товарний ринок) - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція.

Крамченко Л.І. визначає товарний ринок як систему відносин купівлі-продажу між економічно вільними продавцями й покупцями, що забезпечує зв'язки виробництва із сферою споживання . Роль держави у формуванні і розвитку товарних ринків, у цьому підході, полягає у здійсненні мінімально необхідних заходів із законодавчого і нормативного регулювання, направлених на забезпечення дотримання всіма ринковими агентами економічного правопорядку і захисту їх економічних свобод і прав, а також інтересів суспільства і держави.

Головна властивість ринку полягає в тому, що він є незалежним і тонким регулятором і координатором складної системи трудових зусиль людей, спрямованих на виготовлення різноманітних товарів і надання послуг. Виходячи на ринок, виробник одержує часткову та неупереджену оцінку того, що він зробив. І саме ця оцінка змушує виробника робити те, що потрібно споживачу. Загальною умовою функціонування ринку є розвиток різних форм власності. Окрім цього, необхідними умовами ефективного функціонування ринку визначається [6]:

абсолютне право будь-якої людини чи організації робити, продавати і купувати все, що завгодно (зрозуміло в рамках закону і вимог суспільної моральності);

абсолютне право вільної купівлі і вільного продажу на будь-якому ринку і за вільною ціною;

абсолютна воля доступу в будь-які галузі виробництва продуктів або надання послуг без яких-небудь обмежень, крім встановлених законом.

Відповідно основними регулюючими механізмами функціонування ринку є вільне ціноутворення і вільна конкуренція.

Товарні ринки можуть досліджуватися або за галузевою ознакою (наприклад, ринок текстильних товарів), або за принципом споживчого призначення та властивостей споживчої вартості (ринок товарів господарського призначення), або як умови реалізації тільки одного товару (ринок швейних машин). Масштаби аналізу в кожному разі залежать від конкретних цілей.

Інформаційною базою дослідження є діючі законодавчі та нормативні

документи, що регулюють питання управління регіональним розвитком, статистичні дані про соціально-економічне становище окремих регіонів України, які дозволили зробити відповідні висновки щодо наявності та причин виникнення існуючих проблем у розвиткові регіонів. Як джерела інформації використано теоретичні і методичні розробки вчених, результати проведених автором наукових досліджень, матеріали науково-практичних конференцій.

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТОВАРНОГО РИНКУ ТА ЗАВДАННЯ ЙОГО СТАТИСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1 Поняття товарного ринку та завдання його статистичного вивчення

Ефективне функціонування ринкової економіки безумовно визначається станом ринкової кон'юнктури. Відповідно, повноцінна та достовірна інформація про стан товарних ринків є важливим чинником, який визначає ефективність управлінських рішень. Мова йде не тільки про фірми, для яких така інформація є основою прийняття стратегічних рішень, але й про органи державного управління. Стрімкий розвиток ринкових відносин стимулює вітчизняних науковців до швидкої адаптації досягнень сучасної економічної науки, переосмислення багатьох її понять. Важливими серед них є ринок, його моделі та базові структурні елементи.

У сучасній економічній літературі велика увага приділяється теоретичним та методологічним аспектам вивчення товарних ринків. Вагомий внесок у розвиток теорії і практики управління товарними ринками зробили такі вітчизняні та зарубіжні вчені: М. Акуліч [2], Л. Балабанова [3], І. Беляєвський [12], Ю. Дайновський [5], В. Карпов [8], Л. Крамченко [7], В. Кучеренко [8], В. Марцин [9], Л. Рождєственська [11] та інші.

Незважаючи на численну кількість праць, присвячених дослідженню вітчизняних товарних ринків, все ще простежується принципова відмінність у трактуванні ієрархічної підпорядкованості та структури товарного ринку, що зумовлює необхідність дослідження товарних ринків, створення єдиної понятійно-термінологічної бази й свідчить про актуальність дослідження цієї проблематики.

У працях вітчизняних учених велика увага приділяється сутності й структурі товарного ринку. Зокрема, В.Р. Кучеренко та В.А. Карпов [8] пропонують класифікацію ринків залежно від функціонального призначення товарів, в якій виокремлюють товарний ринок у вигляді ринків машин та обладнання, сировини й предметів особистого споживання.

У запропонованій класифікації відображена система підпорядкованих понять, але авторами чітко не визначено взаємозв'язок між цими поняттями або класами об'єктів. Так, не визначено, у яких випадках ринки машин та об- ладнання і ринки сировини вважаються ринками чинників виробництва, а в яких випадках - просто товарними ринками.

Згідно із Законом України «Про захист економічної конкуренції» [1], ринок товару (товарний ринок) - це сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція [1].

Л.І. Крамченко пропонує дещо інший підхід до структури товарного ринку (рис. 1.1) та визначає його як систему відносин купівлі-продажу між економічно вільними продавцями й покупцями, що забезпечує зв'язки виробництва із сферою споживання [7].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Структура товарного ринку за Л.І. Крамченко [7]

Дане визначення наводиться також у підручнику І.К. Бєляєвського, який, у свою чергу, розглядає ринок товарів, що поділяється на ринок продуктів і послуг [9].

Згідно з рис. 1, товарні ринки можуть досліджуватися або за галузевою оз- накою (наприклад, ринок текстильних товарів), або за принципом споживчого призначення та властивостей споживчої вартості (ринок товарів господарського призначення), або як умови реалізації тільки одного товару (ринок швейних ма- шин). Масштаби аналізу в кожному разі залежать від конкретних цілей (рис. 1).

Структура товарного ринку, наведена на рис. 1, суттєво відрізняється від багатьох інших підходів до класифікації товарного ринку. Суттєва і досить принципова різниця полягає у тому, що у запропонованій класифікації (рис. 1) об'єднані як складові товарного ринку ринки послуг та інтелектуаль- них товарів, тоді як більшість дослідників, зокрема М. Акуліч [2], Л. Балабанова [3], В. Марцин [9], визначає ці ринки як окремі види ринків. Також з рис. 1 неможливо визначити відмінності між поняттям «ринок товарів», «товарний ринок», а також запропоновану між ними ієрархію.

Усі вищенаведені суперечності свідчать про необхідність детальнішого вивчення самого поняття товарного ринку та його структури.

Зазначені недоліки у розглянутих підходах до структури товарного ринку суперечать також загальноприйнятій у світовій практиці системі національних рахунків. Зокрема, бюро економічного аналізу Департаменту комерції США ви- значає чітку структуру та підпорядкованість поняття «товари» (goods), яке разом із поняттям «послуги» (services) належить до групи «продукти» (products) [14].

Відповідно, наявні підходи до структури товарних ринків та ринків послуг необхідно привести у відповідність до світових стандартів. У результаті отри- муємо ринок товарів (що ототожнюється із поняттям «товарний ринок»), який у сукупності із ринком послуг утворює ринок продуктів (рис. 1.2). Баланс товарів і послуг на національному рівні наводиться у зведеному рахунку системи національних рахунків (СНР).

З рис. 1.2 видно, що товарний ринок (ринок товарів) формують товари три- валого й нетривалого використання. Під товарами тривалого використання (durable goods) пропонується розуміти товари, які мають матеріальну форму, можуть складуватися, інвентаризуватися та мають середню тривалість життя не менше 3 років. До товарів нетривалого використання (nondurable goods) відносяться всі інші товари, що мають матеріальну форму, можуть складатися та інвентаризуватися. Під послугами (services) пропонується розуміти продукти, які не піддаються складуванню та споживаються у момент і час покупки.

Рис. 1.2 Ієрархічна підпорядкованість і структура товарного ринку

Торгівлю послугами розглядають невідривно від товарної торгівлі, проте між товарами й послугами існують певні відмінності, виходячи із самого ви- значення цих економічних категорій.

Сутність послуги досить складно з'ясувати, оскільки послуги на ринку - це споживчі вартості, які переважно не мають уречевленої форми, а товар може існувати в межах його фізичних можливостей, незалежно від покупця. Поняття послуги є більш багатогранним, ніж поняття товару [10].

Послугам властиві такі характеристики, як невидимість до моменту придбання, невід'ємність від джерела, непостійність якості, незбереження послуг. Згідно з міжнародною статистичною практикою, випуск (виробництво) і споживання (кінцеве та проміжне) послуг за СНР обліковується залежно від того, до якої категорії віднесені послуги - ринкові чи неринкові.

Неринкові послуги надаються безкоштовно або за економічно незначущою ціною. Критерієм економічної значущості ціни є 50% поріг, тобто ціна вважається економічно незначущою, якщо вона не покриває 50% усіх витрат на надання цієї послуги. Випуск неринкових послуг обліковується за сумою поточних витрат, включаючи витрати на оплату праці зайнятих та знос основного капіталу.

Підсумовуючи вище викладене, необхідно зазначити, що під товарним ринком (ринком товарів) пропонується розуміти сферу обміну товарами тривалого та нетривалого використання між суб'єктами ринкових відносин, а саме: виробниками, посередниками й кінцевими споживачами, в географічних межах певної території, який характеризується такими рисами:

1) системою відносин купівлі-продажу, що передбачає наявність ієрархічної структури кожного товарного ринку;

2) ринковим механізмом обміну товарів, що обумовлює рух товарної маси назустріч руху грошової маси;

3) суб'єктами ринку - продавцями й покупцями;

4) об'єктом відносин купівлі-продажу є товари тривалого й нетривалого використання, споживчі, мінові і вартісні властивості яких впливають на процес товарно-грошового обігу та його економічної ефективності;

5) відносини суб'єктів ринку забезпечуються його інфраструктурою.

1.2 Аспекти класифікації та дослідження особливостей товарних ринків

Товарні ринки стали об'єктом дослідження з виникненням товару як такого та товарної форми виробництва. Концентрація зусиль на вивченні товарних ринків, кон'юнктура яких відображає реальний стан справ у кожній економічній системі будь-якого типу дасть можливість об'єктивно оцінити тенденції та перспективи подальшого перебігу економічних процесів. Отже, реальний сектор економіки стає ключовим об'єктом дослідження особливо у період подолання наслідків економічної кризи. Монетарна складова стабілізаційного періоду відходить на другорядний план, а роль сфери виробництва та торгівлі зростає.

Питання класифікації товарних ринків досліджували вітчизняні вчені: Г.О.Пухтаєвич , М.І. Бєлявцев , Л.В. Шестопалова, Л.Г. Рождєственська. Детальний аналіз знаходимо також в окремій науці - маркетингу, що використовуючи методи мікроекономічного аналізу, розглядає не лише особливості товарних ринків, але й процес прийняття рішень купівлі та продажу. Найбільш відомим вченим у галузі маркетингу є американець Ф. Котлер.

Товарний ринок має певні відмінності у порівнянні з іншими ринками. Це зумовлено специфікою його об'єктів купівлі-продажу. Економічне призначення об'єктів ринку товарів та послуг полягає в забезпеченні потреб індивіда чи суспільства у економічних благах матеріальної (предмети) чи нематеріальної форми (послуги). Динамічний розвиток економіки, товарної форми виробництва, поява нових видів діяльності і, відповідно, товарів спонукають удосконалювати теоретичні підходи до аналізу їх ринків. Зокрема, потрібно забезпечити уніфікацію трактування понять та категорій, що використовуються для проведення різноманітних аналітичних досліджень. З цієї причини вважаємо за необхідне провести детальний аналіз підходів до класифікації товарних ринків та окреслити особливості їх функціонування.

На думку Рождественської Л.Г. [], ринок кожного товару має свою межу. Її можна провести за певними критеріями [4]. Перший з них - це наявність товарів-замінників. Товари-замінники (субститути) - це такі пари товарів, для яких зростання ціни одного товару спричиняє збільшення попиту на інший [1, с. 189]. Межа ринку товару настає тоді, коли зникають його замінники, що можна визначити на основі показника еластичності попиту. Так виникає поняття локального ринку - ринку, на якому продаються та купуються товари-замінники. Іншим критерієм для визначення межі ринку товарів є наявність високої кореляції цін товарів. Товари, які належать до одного й того ж ринку, мають властивість майже однаково, в ціновому вимірі, реагувати на зміну витрат їх виробництва і, відповідно, на зміну попиту. Отже, висока кореляція цін є необхідною умовою належності товару до одного й того ж ринку [4].

Загальний товарний ринок складається з локальних ринків окремих товарів та послуг. Ці субринки, становлячи єдину систему відносин купівлі-продажу, утворюють національний товарний ринок.

На нашу думку, класифікацію товарних ринків слід розглядати з точки зору суті об'єктів купівлі-продажу. Тобто кожна класифікаційна одиниця товарного ринку за об'єктовим принципом визначає суть конкретного ринку. Спершу проаналізуємо класифікацію товарних ринків у наявній літературі та, пізніше, у державних документах.

Залежно від типу покупця товарні ринки поділяють на оптовий товарний ринок, біржовий, торговельно-посередницький та роздрібний споживчий ринок [4]. На оптовому товарному ринку покупцями, зазвичай, є підприємці, виробники, роздрібні продавці та, у деяких випадках, споживачі. Біржовий ринок товарів - це інститут-посередник між продавцем та покупцем, інструмент формування та прогнозування ринкових цін. Торговельно-посередницький товарний ринок - це ринок, на якому покупцями є торговельні підприємства та дистриб'ютори різного типу. На роздрібному споживчому ринку кінцеві споживачі придбавають товари особистого споживання чи для потреб домогосподарства [4].

Функціональне призначення об'єктів товарного ринку дає підстави поділяти їх на товари особистого споживання (споживчі товари) та товари виробничо-технічного призначення. Відповідно до цього виділяють ринок товарів особистого споживання та товарів виробничого призначення. Цей підхід ставить за мету виокремити дві сфери кожної економічної системи: сферу споживання та виробництва. Характерною відмінністю споживчих товарів від промислових є те, що вони відображають попит конкретного споживача чи домогосподарства. З іншого боку, виробничі товари пов'язані з товарами особистого споживання через механізм похідного попиту на фактори виробництва (товари виробничого призначення).

З огляду на поведінку покупців споживчі товари поділяють на товари повсякденного попиту, ретельного вибору, престижні товари та товари пасивного попиту [3, с. 408]. Товари повсякденного попиту купують з мінімальними зусиллями для їх порівняння з подібними видами таких товарів (товари постійного попиту, товари імпульсивної купівлі, товари крайньої необхідності). Товари ретельного вибору - це товари, для придбання яких покупець докладає додаткових зусиль та ретельно порівнює їх з аналогічними товарами за різними ринковими характеристиками (якість, ціна, зовнішнє оздоблення тощо). Товари ретельного вибору поділяються на гомогенні товари (близькі між собою за якістю, але відмінні за ціною) та гетерогенні товари (відмінні між собою за властивостями і умовами експлуатації, що є важливішим за ціну). Престижні товари мають унікальні характеристики, можуть асоціюватися з назвою відомої фірми-виробника. Товари пасивного попиту - це товари, до яких покупці з різних причин не виявляють інтересу [3, с. 408].

Товари виробничого призначення поділяють на матеріали і комплектуючі, капітальні товари, допоміжні матеріали та послуги (ділові послуги). До матеріалів та комплектуючих належить сировина та напівфабрикати і окремі деталі. До складу капітальних товарів належать стаціонарні споруди (основне обладнання) та допоміжне обладнання. Особливістю основних матеріалів є те, що саме вони, особливо високотехнологічні та тривалого використання, створюють потреби у послугах [3, с. 409]. Залежно від властивостей виробу потреби у послугах можуть передбачати транспортування, складування, установлення або монтаж, технічне обслуговування, налагодження, екологічно адекватну утилізацію тощо. Виробничі послуги стосуються об'єктів, що не присутні в готових виробах і пов'язані із задоволенням потреб підприємств і організацій: експлуатація і ремонт обладнання, прибирання споруд і приміщень, охорона тощо. Особливе місце належить діловим послугам (консультативні послуги) з організації управління, реклами, обліку та аудиту, правових питань. Узагальнена класифікація товарних ринків на основі наведених ознак наведена на рис. 1.3.

Товари, а разом з ними і товарні ринки, також поділяють залежно від тривалості споживання та фізичним виміром на товари короткочасного використання, товари довгострокового використання та послуги [3, с. 410]. Товари короткочасного використання споживаються один або кілька разів. Такі товари споживачі купують досить часто. Товарами довгострокового використання користуються відносно тривалий час (декілька років) до придбання нових.

Рисунок 1.3 - Класифікація товарних ринків

Послуги здебільшого розуміють як корисні дії (заходи), котрі одна сторона здатна запропонувати іншій. Послуги можуть бути як матеріальні, так і не матеріальні, тобто не виражені в речовій формі. Нематеріальні (невідчутні) послуги, як правило, стосуються безпосереднього задоволення соціально-культурних, фізичних, етичних, інтелектуальних і духовних потреб індивіда. Незважаючи на всю їхню різноманітність, споживчі послуги можна розділити на три категорії: пов'язані з орендою товару, з власним товаром та особисті послуги.

Як відомо кожна національна економічна система пов'язана у більшій чи меншій мірі зі світовим ринком. Таке явище проявляється у торговельній відкритості економіки. Враховуючи цей факт, у межах міжнародної економіки розглядають явище мобільності, тобто переміщення товарів через митні кордони держав. За міжнародною мобільністю товарні ринки можна поділити на ринок переміщуваних товарів та ринок непереміщуваних товарів. На практиці як державний стандарт країни використовують різноманітні класифікації товарів на основі товарної номенклатури. Товарна номенклатура -- це систематизований опис товарів, у якому кожній товарній позиції присвоєний код. Залежно від призначення існують такі номенклатури:

1) митно-тарифна;

2) статистична;

3) комбінована митно-статистична.

Більшість країн нині застосовує комбіновану номенклатуру, побудовану на основі гармонізованої системи опису і кодування товарів (ГС). У теорії класифікацій розрізняють три рівні, на яких створюються статистичні класифікації:

1) міжнародний (світовий) рівень, орієнтований на отримання та аналіз статистичної інформації стосовно всіх країн світу;

2) багатонаціональний (наприклад, країн Європейського союзу) рівень, орієнтований на отримання та аналіз статистичної інформації про економічні й соціальні процеси сукупності країн певного регіону;

3) національний, орієнтований на збір та аналіз статистичної інформації в окремій країні.

У статистичній практиці країн із розвиненою ринковою економікою сьогодні існує ціла низка міжнародних статистичних класифікацій. На світовому рівні (Організація Об'єднаних Націй) застосовуються такі основні статистичні класифікації:

1) міжнародна стандартна галузева класифікація всіх видів економічної діяльності (International Standard Industrial Classification of All Economic Activities -- ISIC) (табл. 1.1);

2) класифікація основних продуктів (Central Product Classification -- CPC);

3) гармонізована система опису та кодування товарів (Harmonized Commodity Description and Coding System -- HS);

4) класифікація споживчих товарів та послуг для населення (Classification of Individual Consumption by Purpose -- COICOP).

Ця класифікація призначена для спостережень за витратами населення на особисте споживання при обстеженні домашніх господарств та для подальшого розрахунку індексу споживчих цін [4].

Таблиця 1.1 -- міжнародна стандартна галузева класифікація усіх видів економічної діяльності (ISIC) []

Секція	Опис
A	Сільське та лісове господарство, мисливство та супутні послуги
B	Рибне господарство та супутні послуги
C	Добувна промисловість
D	Обробна промисловість
E	Виробництво електроенергії, газу та постачання води
F	Будівництво
G	Оптова та роздрібна торгівля, ремонт автомобілів, мотоциклів та побутової техніки
H	Готелі та ресторани
I	Транспорт, складське господарство та комунікації
J	Фінансові посередники
K	Операції з нерухомістю, оренда та ділові послуги
L	Центральна адміністрація та охорона, соціальне страхування та забезпечення
M	Освіта
N	Охорона здоров'я та соціальні послуги
O	Інші суспільні, колективні та особисті послуги
P	Послуги домашніх слуг та виробництво домогосподарства для власного споживання
Q	Екстериторіальні організації та товариства

В Європейському союзі нині використовуються такі основні статистичні класифікації:

1) Статистична класифікація економічної діяльності в Європейському союзі (Statistical Classification of Economic Activities in the European Community - NACE) (табл. 1.2).

2) Класифікація продуктів за видами діяльності (Classification of Products According to their Activities - CPA).

3) Класифікація основних продуктів для використання в Європейських співтовариствах (Central Products Classification for Use in the European Communities - CPC);

4) Класифікація видів промислової продукції Європейського Союзу (Products of the European Community - PRODCOM).

5) Комбінована номенклатура (Combined Nomenclature - СN) [4].

Таблиця 1.2 - Статистична класифікація економічної діяльності в Європейському союзі (NACE) [6]

Секція	Опис
A	Продукція сільського, лісового та рибного господарства
B	Добувна промисловість
C	Обробна промисловість
D	Виробництво електроенергії, газу, кондиціонування повітря
E	Постачання води, послуги водовідведення, утилізація відходів та рекультивація
F	Будівництво
G	Оптова та роздрібна торгівля, ремонт автомобілів, мотоциклів та побутової техніки
H	Транспорт та складське господарство
I	Послуги проживання та харчування
J	Інформаційні та комунікаційні послуги
K	Фінансові та страхові послуги
L	Операції з нерухомістю
M	Професійні, наукові та технічні послуги
N	Адміністративні та суміжні послуги
O	Державна адміністрація та охорона, соціальне страхування та забезпечення
P	Освітні послуги
Q	Охорона здоров'я та соціальні послуги
R	Мистецтво, сфера розваг та відпочинку
S	Інші послуги
T	Послуги домашніх слуг та виробництво домогосподарства для власного споживання
U	Послуги надані екстериторіальними організаціями та товариствами

В Україні використовують такі види класифікаторів економічних благ:

1) Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД).

2) Державний класифікатор продукції та послуг (ДКПП), затверджений Держстандартом України 30 грудня 1997 року, чинний від 1 січня 1999 року, із останніми доповненнями від 5 липня 2002 року (табл. 1.3).

3) Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), прийнята наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року (табл. 1.4).

Таблиця 1.3 - Державний класифікатор продукції та послуг ДК 016-97

Секція	Підсекція	Опис
1	2	3
A		Продукція сільського господарства, мисливства та лісового господарства
B		Продукція рибного господарства
C		Продукція добувної промисловості
	CA	Матеріали енергетичні
	CB	Матеріали неенергетичні
D		Продукція обробної промисловості
	DA	Продукція харчової промисловості та переробка сільськогосподарських продуктів
	DB	Вироби текстильної та швейної промисловості
	DC	Шкіра, вироби шкіряні дорожні та шкіряне взуття
	DD	Деревина та вироби з деревини
	DE	Продукція целюлозно-паперової промисловості, продукція друкована
	DF	Кокс, продукти нафтопереробки та паливо ядерне
	DG	Продукція хімічна
	DH	Вироби гумові та пластмасові
	DI	Вироби мінеральні неметалеві
	DJ	Метали основні та металеві вироби, виготовлені заводським способом
	DK	Машини та устаткування
	DL	Устаткування електричне та електронне
	DM	Устаткування транспортне
	DN	Продукція промислова інша
E		Електрична енергія, газ, пара і гаряча вода
F		Будівельно-монтажні роботи та будівельна продукція
G		Послуги з оптової та роздрібної торгівлі; послуги з ремонту автомобілів, мотоциклів, особистих і побутових товарів
H		Послуги готелів та ресторанів
I		Послуги транспорту, складського господарства і зв'язку
J		Послуги з фінансового посередництва
K		Послуги з нерухомістю, здавання під найом та послуги юридичним особам
L		Послуги у сфері державного управління і оборони; послуги обов'язкового соціального страхування
M		Послуги у сфері освіти
N		Послуги у сфері охорони здоров'я та з надання соціальної допомоги
O		Послуги комунальні, громадські та індивідуальні
P		Послуги домашньої прислуги
Q		Послуги екстериторіальних організацій та органів

Таблиця 1.4 - Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) [8]

Код	Назва товару згідно з УКТЗЕД
1	2
I	Живі тварини; продукти тваринного походження
II	Продукти рослинного походження
III	Жири та олії тваринного або рослинного походження
IV	Готові харчові продукти
V	Мінеральні продукти
VI	Продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості
VII	Полімерні матеріали, пластмаси та каучук
VIII	Шкіряна i хутряна сировина та вироби з них
IX	Деревина і вироби з деревини
X	Маса з деревини або інших волокнистих целюлозних матеріалів
XI	Текстиль та вироби з текстилю
XII	Взуття, головні убори, парасольки
XIII	Вироби з каменю, гіпсу, цементу, кераміки, скла
XIV	Дорогоцінне або напівдорогоцінне каміння, дорогоцінні метали та вироби з них
XV	Недорогоцінні метали та вироби з них
XVI	Механічне обладнання; машини та механізми, електрообладнання та їх частини; пристрої для записування або відтворення звуку
XVII	Транспортні засоби та шляхове обладнання
XVIII	Прилади та апарати оптичні, для фотографування або кінематографії, апарати медико-хірургічні; годинники; музичні інструменти
XIX	Зброя, боєприпаси
XX	Різні товари і вироби
XXI	Вироби мистецтва, предмети колекціонування або антикваріат

Класифікація видів економічної діяльності і Державний класифікатор продукції та послуг мають аналогічні секції та підсекції, відмінність полягає лише у призначенні стандартів. КВЕД розглядає сфери та напрямки виробничої діяльності, а ДКПП - відповідні їх результати.

Українська класифікація товарів, що використовується у зовнішньоекономічній діяльності повністю узгоджена із міжнародними стандартами, саме побудована на основі комбінованої номенклатури (Combined Nomenclature), що використовується в ЄС, а також гармонізованої системи опису та кодування товарів (Harmonized Commodity Description and Coding System), що використовується ООН.

Отже, можна зробити висновок про те, що центральні статистичні класифікації на міжнародному, багатонаціональному та національному рівнях утворюють систему гармонізованих між собою класифікацій (рис. 1.4).

Рис. 1.4 - Схема гармонізації світових, європейських і національних класифікацій

Використовуючи наведені комбіновані митно-статистичні класифікації на міжнародному, багатонаціональному та національному рівнях товарів та видів економічної діяльності можна узагальнити класифікацію товарних ринків за допомогою рис. 1.5.

Рис. 1.5 - Класифікація товарних ринків на основі статистичних стандартів

Ринок товарів сільського господарства та виробів з них охоплює продукцію сільського, рибного, мисливського господарства, а також харчову промисловість. На ринку товарів добувної промисловості та ресурсозабезпечення представлені товари добувної промисловості, тобто із низькою доданою вартістю та ресурси (електроенергія, газ, водопостачання). Найбільш значним є ринок товарів виробничої сфери. Тут об'єктами купівлі-продажу є різноманітні споживчі товари та виробничого призначення із значно вищою доданою вартістю, а також будівництво. До ринку товарів фінансової та соціальної сфери належать послуги фінансового (посередницькі, страхові, пов'язані із нерухомістю) та соціального характеру (торгівля, ремонтні роботи, транспортне забезпечення, інформаційні та комунікаційні послуги, охорона здоров'я, освіта, відпочинок та інші). Ринок товарів державної сфери - це ринок товарів, які забезпечують різноманітні державні інституції та підприємства.

У зв'язку з переходом України на міжнародні стандарти у сфері обліку та статистики необхідно вивчати чинні світові методологічні принципи розрахунку та аналізу узагальнюючих показників ринку товарів і послуг від макро- до мікрорівня. Враховуючи різні рівні аналізу, товарний ринок можна досліджувати як на мікро- так і на макрорівні, при цьому враховувати явище відкритості національних економік. На макроекономічному рівні основними характеристиками є такі показники: сукупний попит та сукупна пропозиція.

Сукупний попит охоплює як попит резидентів, так і нерезидентів на продукцію національного товарного ринку, а сукупна пропозиція відповідно обсяги імпортованих товарів. При цьому важливо визначати як здійснюється міжринкова взаємодія товарів і грошей, як визначається пропозиція і попит на гроші, як визначається відносна сила окремих товарних ринків, як впливає на усі згадані показники рівень інфляції, міжгалузевий паритет цін. На мікрорівні відповідно визначається як здійснюється прямий і зворотний рух товарів і послуг; які показники використовуються для оцінювання кон'юнктури товарного ринку; як визначається структура, поведінка і результат поведінки покупців і продавців; який існує взаємозв'язок прибутковості галузі з коефіцієнтом концентрації та ін.

Сучасний товарний ринок характеризується значною динамікою структури торговельного асортименту, особливо це стосується ринку товарів виробничо-технічного призначення. Адже, якщо його структура не відповідає споживчому попиту, то це сприяє нагромадженню зайвих товарних запасів, створенню штучного дефіциту інших потрібних споживачам товарів. Наявний в сфері обігу торговельний асортимент становить пропозицію товарів. Він повинен бути ширшим за попит, який фактично склався на ринку для того, щоб забезпечити задоволення всіх потреб споживачів та сприяти просуванню на ринок нових товарів. Відстежуючи зміни в структурі торговельного асортименту, товарний ринок сигналізує підприємцям про задоволення потреб у тих чи інших товарах, падіння попиту на них та необхідність виведення на ринок нових товарів.

Реальний сектор економіки залишається актуальним об'єктом дослідження на сучасному етапі. У цьому контексті зростає увага до особливостей товарних ринків, які є ключовою складовою економічної системи. З метою удосконалення теоретичного аспекту у статті наведено класифікацію товарних ринків, побудовану на основі використовуваних національних та міжнародних стандартів.

Товарний ринок, як жодний інший, найбільш успішно функціонує в умовах відкритої економічної системи, яка передбачає вільне переміщення товарів та капіталів як всередині держави, так і за її межами. Роль держави при цьому варто зводити до здійснення необхідних заходів із законодавчого і нормативного регулювання, спрямованих на забезпечення дотримання усіма учасниками ринку економічного правопорядку і захисту їхніх економічних прав і свобод, а також інтересів суспільства та держави. Головна мета державної політики у сфері товарних ринків - це підтримка конкурентоспроможності вітчизняних виробників і водночас розвиток конкуренції на внутрішньому ринку.

1.3 Завдання статистичного вивчення товарних ринків

Мета статистичного вивчення товарних ринків полягає у виявленні кількісних і якісних процесів, під впливом яких формується і розвивається ринок; зв'язків між ними, закономірностей і тенденцій їх розвитку, а також факторів, під впливом яких складаються ті чи інші співвідношення.

Вивчення ринків окремих товарів здійснюється для найбільш повного врахування співвідношення між попитом населення і товарними пропозиціями певних галузей виробництва.

Саме торгівлі належить провідна роль у вивченні ринків споживчих товарів, оскільки вона має забезпечити умови для безперервного і повного обміну грошових коштів населення на товари, які йому потрібні за певним асортиментом, якістю, кількістю й ціною.

Основні завдання дослідження товарних ринків:

1) здійснення моніторингу ринкової кон'юнктури, виявлення зрушень і змін у попиті населення та товарній пропозиції під впливом зміни цін, грошових доходів населення та вдосконалення структури виробництва;

2) розробка прогнозів розвитку ринку, оцінка його місткості, а також прогнозів розвитку торговельної інфраструктури;

3) вивчення потреби в ресурсах для вироблення товарів кожного ринку;

4) оцінка рівня відповідності якості та асортименту виробів попиту населення, виявлення резервів задоволення потреб за групами споживачів та сегментами ринку для здійснення маркетингових програм і організації в їх межах розширення продажу товарів на базі вдосконалення асортименту та якості виробництва.

Дослідження ринку споживчих товарів у цілому по Україні органічно пов'язане з аналізом формування ринків окремих регіонів. Відстежування регіональних ринків має на меті доповнити та скоригувати характеристики розвитку загального ринку з урахуванням особливостей, які характерні для певних територій. Для цього на регіональному рівні вирішуються питання:

1) удосконалення системи показників, щоб вони якомога повніше охоплювали явища і процеси розвитку ринку в територіальному розрізі;

2) подальший розвиток методології відстежування і прогнозування регіональних ринків;

3) забезпечення відстежування регіональних ринків з урахуванням факторів, які впливають на регіональні процеси і явища;

4) забезпечення взаємозумовленості тактичного і стратегічного розвитку регіональних і загальних ринків.

Відстежування регіональних споживчих ринків має важливе значення щодо управління розвитком економіки країни з вирішенням завдань комплексного розвитку її регіонів.

Це пов'язано з необхідністю вирішення головного завдання розробки стратегії ринку, а саме - забезпечення пропорційності, тобто оптимальних співвідношень між його найбільш важливими показниками. Регулювання пропорційності здійснюється у співвідношеннях між доходами і попитом та пропозицією на ринку.

Інформаційним забезпеченням вирішення цього завдання є натурально-речова і вартісна оцінка узгодженості пропорцій між попитом і пропозицією в розподілі товарів і їх груп за сегментами ринку. При моделюванні треба враховувати взаємодоповнення і взаємозамінюваність товарів у групах і між ними, а також постійні зміни в асортименті і якості товарів під впливом багатьох факторів. Тому узгодженість пропорцій повинна бути динамічною.

Окреме місце у вивченні ринку споживчих товарів посідає оцінювання стану, структури і напрямків руху „тіньової” економіки. Нині статистичні та регулюючі органи здійснюють експертне оцінювання тіньового ринку.

Проте обґрунтованої методології вивчення цього явища ще немає, хоча досвіду дослідження його набули багато країн.

Роль держави у формуванні і розвитку товарних ринків зводиться до здійснення мінімально необхідних заходів із законодавчого і нормативного регулювання, направлених на забезпечення дотримання всіма ринковими агентами економічного правопорядку і захисту їх економічних прав і свобод, а також інтересів суспільства і держави.

Інформація про стан і розвиток ринку, про його закономірності необхідна для розробки відповідної державної соціально-економічної політики, для регулювання ряду ринкових процесів, аналізу соціальних наслідків ринкової діяльності тощо. Усе це припускає відображення функціонування галузей товарного обігу (включаючи сферу послуг) у системі обліку національного господарства, що необхідно для комплексного народногосподарського аналізу на макрорівні і для забезпечення інформацією міжнародних статистичних і економічних організацій, з якими Україна співпрацює.

У нових умовах значно розширюються потреби інформаційно-аналітичного забезпечення бізнесу, менеджменту і маркетингу, складається самостійний напрямок статистики - бізнес-статистика. Статистика товарного ринку служить базою інформації про інфляційні процеси, про насичення або дефіцит споживчого ринку тощо.

Концептуальна мета статистики товарного ринку полягає в об'єктивній і повній оцінці стану і розвитку ринку, у виявленні закономірності і тенденції його розвитку, у характеристиці його структури і регіональних особливостей. Ці цілі переслідуються як державною статистикою, що орієнтується на інтереси державного контролю і регулювання ринкової діяльності, так і бізнес-статистикою.

Конкретні задачі статистики товарного ринку можуть бути представлені на рис.1.6:

Рисунок 1.6 - Задачі статистики товарного ринку

Ці задачі конкретизуються і диференціюються стосовно до субринків товарів і послуг, біржових ринків. Джерелами інформації є офіційна державна статистика, відомча статистика, дані вибіркових обстежень, панелі обстеження тощо.

Розглянувши праці вітчизняних та зарубіжних авторів, присвячених дослідженню регіональних товарних ринків, з'ясована наявність принципових відмінностей у трактуванні його ієрархічної підпорядкованості та структури, створення єдиної понятійно-термінологічної бази та запропоновано альтернативні варіанти вирішення даних питань.

Проаналізовано класифікаційні ознаки товарних ринків відповідно до міжнародних стандартів галузевої класифікації усіх видів економічної діяльності (ISIC); Статистичної класифікації економічної діяльності в Європейському союзі (NACE); Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016-97; Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), визначено їх спільні та відмінні риси, запропоновано схему гармонізації світових, європейських і національних класифікацій. Разом з тим важко переоцінити значущість комплесу завдань статистичного вивчення товарних ринків. Адже науково обґрунтованим є факт виконання основних завдань, з'ясування питань щодо ряду статистичних показників, методології досліджень та вирішення конкретних задач на рівні регіонів держави.

РОЗДІЛ 2. СТАТИСТИЧНЕ ВИВЧЕННЯ ТОВАРНИХ РИНКІВ ХАРКІВСЬКОГО РЕГІОНУ

2.1 Аналіз розвитку роздрібної торговельної мережі Харківського регіону

На сучасному етапі розвитку економіки споживчий ринок України, будучи найважливішим сектором економіки, що забезпечує життєдіяльність усього суспільства, являє собою розвинуту мережу магазинів оптової й роздрібної торгівлі, товарних ринків, підприємств громадського харчування та побутового обслуговування. Але домінуюче положення на ньому займала й займає торгівля.

Торгівля є регулятором економіки. Її розвиток виступає важливою передумовою раціоналізації виробничого процесу. У свою чергу, рівень розвитку економіки, масштаби виробництва і його галузева структура визначають обсяг, зміст і методи роботи підприємств торгівлі. Торгівля - галузь економіки, яка однією з перших перейшла до ринкового механізму господарювання. За короткий термін було відмінено централізований розподіл товарних ресурсів, адміністративна управлінська вертикаль була замінена горизонтальними зв'язками між суб'єктами ринку, підприємства торгівлі змінили форму власності і отримали повну господарську самостійність.

На даному етапі, основним завданням розвитку торговельної галузі є підвищення її прибутковості завдяки розробці ефективної стратегії розвитку бізнесу. Це можливо тільки за умов проведення стратегічного аналізу поточного стану торгівлі в Україні, та виявленню основних тенденцій розвитку цієї галузі в окремих регіонах. Тому, актуальність аналізу динаміки основних показників розвитку роздрібної торговельної мережі Харківського регіону за останні 12 років, представленого в даній курсовій роботі, не викликає сумніву.

Наукові аспекти аналізу розвитку роздрібної торгівлі на регіональному рівні розглядалися багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими. Серед них можна виділити наукові праці А. А. Мазаракі, І. О. Бланка, Л. О. Лігоненко [1], Т. В. Футало [2, с. 10-16], І. Р. Лошенюк [3], Г. В. Апопія [4, с. 181-186]. Праці перелічених вчених створили теоретичну базу для подальших наукових досліджень щодо тенденцій у розвитку роздрібної торгівлі. Однак більшість досліджень розглядають торгівлю в загальнонаціональному масштабі, і меншою мірою акцентують увагу на проблемах торгівлі регіонів.

Одним із ключових показників комерційної діяльності підприємств роздрібної торгівлі є роздрібний товарообіг [3, с. 10-16]. Необхідність проведення аналізу товарообігу продиктована тим, що від нього безпосередньо залежить фінансовий стан підприємства, задоволення купівельного попиту, а також рівень витрат обігу, валового доходу і одержаного прибутку. Тобто в умовах ринкової економіки товарообіг носить підлеглий характер по відношенню до прибутку підприємства від торговельної діяльності. Аналіз динаміки обсягу роздрібного товарообігу проведений за допомогою розрахунку ланцюгових і базисних темпів росту, а також середньорічного темпу зміни реалізації товарів (рис. 3.1).



Рисунок 2.1- Динаміка товарообігу в Харківській області за 2001-2011 рр.

У дослідженні для приведення діючих цін у порівнянні використані індекси інфляції в Харківській області [6]: 2011 р. - 112,9; 2010 р. - 123,8; 2009 р. - 119,1; 2008 р. - 112,7; 2007 р. - 108,9; 2006 р - 112,9; 2005 р. - 109,3; 2004 р. - 97,2; 2003 р. - 103,0; 2002 р. - 125,7; 2001р. - 123,8. Порівняльний аналіз проводився в цінах 2000 р.

Так, статистичні дані свідчать, що при стрімкому зростанні роздрібного товарообігу в діючих цінах з 2000 р. по 2011 р., фактично в порівнянних цінах його зростання відбувається більш повільними темпами. Наприклад, у цінах 2000 р. товарообіг 1999 р. зменшився на 7% у порівнянні з 1998 р., у 2000 р. у порівнянні з 1999 спостерігається повільне збільшення лише на 3,6%. У наступні роки товарообіг збільшувався в середньому на 20 % за рік. Значний спад роздрібного товарообігу спостерігається у 2009 р. у порівнянні з 2008 р. на 17,5%. Пов'язано це з впливом світової фінансової кризи, наслідками якої стало різке скорочення купівельної спроможності населення, збої у фінансовій сфері та стрімка девальвація гривні. Характерною рисою підприємств роздрібної торгівлі (особливо торговельних мереж) до настання кризи був екстенсивний розвиток за рахунок позикових коштів, що за умов зниження темпів приросту роздрібного товарообігу призвело до погіршення ліквідності підприємств сфери роздрібної торгівлі. Але загалом за останні 12 років з 1998 р. по 2009 р., обсяг товарообігу в Харківській області збільшився майже в 3 рази, або на 195,1%.

Для повного аналізу обсягу товарообігу в Харківському регіоні було проведено порівняльний аналіз обсягу роздрібного товарообігу на душу населення (рис. 2.2).

Рисунок 2.2 - Динаміка роздрібного товарообігу на душу населення

Обсяг роздрібного товарообігу збільшився з 1998 по 2009 рік у 3,2 рази. Звичайно, такий ріст пов'язаний також із зменшенням кількості населення в Харківській області з 1998 р. по 2009 р. на 7,4 %, або на 222,2 тис. осіб. Закономірним є зменшення роздрібного товарообігу на душу населення у 2009 р. порівняно з 2008 р. на 17,1%. Фактично за один рік торговельна мережа Харківського регіону повернулася до показника 2006 р.