Удосконалення маркетингової стратегії в торговельній мережі на прикладі ТОВ "Нептун"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

на тему: "Удосконалення маркетингової стратегії в торговельній мережі на прикладі ТОВ "Нептун"

Вступ

Маркетинг у широкому змісті слова являє собою діяльність по виявленню потреб людей і задоволенню їх найбільш ефективним способом. На макрорівні маркетинг відіграє важливу роль каталізатора економічного розвитку, оскільки він допомагає:

1) найбільше ефективно погодити пропозиції доступних продуктів і послуг з існуючими потребами покупців;

2) забезпечити вихід нових продуктів і послуг на ринок;

3) залучити споживачів у ринкову економіку.

Ця третя функція маркетингові особливо важлива для країн, що переживають зараз перехідний етап від централізовано керованої до риночної економіці. Маркетинг являє собою одну з важливих підсистем єдиної системи суспільства, що відбиває організовану діяльність економічних суб'єктів по адаптації до тих, що змінюються під умовами навколишнього середовища. У рамках цієї адаптаційної складовий маркетинг може бути використаний для прискорення суспільного розвитку в умовах різних економічних систем і різних рівнів економічного прогресу. Маркетинг допомагає визначити переваги макро- і мікросередовища економічного суб'єкта виходячи з конкретних локальних особливостей, структури ринку, рівня розвитку і знайти оптимальні шляхи їхнього використання.

Як на рівні підприємства, так і на рівні країни в цілому маркетинг вирішує щонайменше триєдину задачу. По-перше, він може бути використаний як ефективний інструмент визначення стратегії економічного розвитку і напрямку структурної перебудови при заданих обмеженнях в області природних, трудових і фінансових ресурсів, оскільки дозволяє проаналізувати особливості середовища діяльності і порівняти них з наявними і потенційними можливостями економічного суб'єкта. По-друге, маркетинг може сприяти прискоренню трансформації економічної і соціальної систем, допомагаючи контролювати зміни в області попитові та пропозиції. Нарешті, по-третє, маркетинг допомагає просуванню основних ідей трансформації, сприяючи їхньому розвиткові і сприйняттю різними сферами і соціальними групами суспільства.

Головний принцип маркетингову можна сформулювати в такий спосіб: одиниця бізнесу (підприємство) може поліпшити результати своєї діяльності лише за допомогою задоволення нестатків споживача більш зробленим, чим у конкурента, засобом.

Маркетингова стратегія на підприємстві актуальна тема на сьогоднішній день. Під маркетинговою стратегією мають на увазі систему різних заходів, яку, необхідно проаналізувати і вибрати оптимальний варіант.

Проблеми маркетинговою стратегії є досить актуальними, тому що більшість підприємств не мають оптимальної стратегії організації маркетингу або взагалі не мають неї.

Об'єктом дослідженням є ТОВ „НЕПТУН” - підприємство, яке випускає слабоалкогольну і безалкогольну продукцію, а також підприємство «НЕПТУН-1» - магазин роздрібної торгівлі, що продає продукцію «НЕПТУН».

У роботі проведене аналіз збутового середовища, аналіз конкурентного середовища, приведені дані по загальній характеристиці підприємств.

1. Основні розробки стратегії маркетингу для підприємств

1.1 Перспективи розвитку маркетингу на підприємствах України

Маркетинг відіграє важливу роль в економічному розвитку. Він є не тільки наслідком економічного розвитку країни. Розвиток передумов його реалізації в діяльності одиниць бізнесу свідчить про досить високий рівень розвитку ринкових відносин, але маркетинг сам може виступати каталізатором економічного росту. Маркетинг допомагає у визначенні оптимальних можливостей росту (наприклад, з погляду вибору місця розташування одиниці бізнесу, сфери концентрації матеріальних, фінансових і людських ресурсів) при визначенні шляхів структурної трансформації економіки в конкретних соціальних, політичних і культурних умовах країни. Маркетинг сприяє економічному розвиткові і стимулює трансформацію соціальної й економічної системи, допомагаючи забезпечувати моніторинг змін у рівні виробництва і ринкового попитові.

Ця функція маркетингу, як каталізатора економічного розвитку, особливо важлива для трансформаційної економіки, такий як економіка України, де відбуваються істотні соціально-економічні структурні зміни. Українські підприємства зіштовхуються зі складним і швидко змінним макросередовищем, якому властиві економічна рецесія і руйнування традиційних ринків збуту, що росту конкуренція і більш вимогливі споживачі. Швидко змінне макросередовище викликає необхідність активного розвитку маркетингової орієнтації, даючи, з одному бокові, одиницям бізнесу можливість росту, а з іншого бокові, створюючи перешкоди на його шляхові і змінюючи рівень і методи конкурентної боротьби.

Зіштовхуючись на практиці з економічною незалежністю (насамперед з погляду жорсткості бюджетних обмежень), після приватизації підприємства мають потребу у використанні маркетингової концепції не тільки для виживання в короткостроковому періоді, але і для побудови успішних стратегій для свого майбутнього росту.

Незважаючи на істотний прогрес в області впровадження маркетингової концепції, що спостерігається на українських підприємствах за останні роки, багато хто з них ще не перебороли бар'єри на шляхові усвідомлення важливості маркетингової концепції і її практичної організації відповідно до західних стандартів.

На сьогоднішній день розвиток концепції маркетингу на українських підприємствах може бути визначене як рух від збутової орієнтації убік споживчої орієнтації. Аналіз функцій маркетингу, що використовуються українськими підприємствами, показав, що підтримка і стимулювання збуту розглядаються як найбільш важливі аспекти маркетингової діяльності, у той час, як вивченню потреб покупців надається істотно менше значення.

Споживча орієнтація (як важлива складова частина маркетингової орієнтації) вимагає глибокого вивчення ринку, заснованого на маркетингових дослідженнях. В українській вибірці близько 25% підприємств відзначили використання маркетингових досліджень для успішної адаптації до розумів макросередовища, що змінюється. У тієї ж година діяльність українських підприємств в області дослідження ринку в цілому може бути охарактеризований як звичайний збір фактів, що включає одержання інформації й іноді функціональний моніторинг. Тільки окремі підприємства (і ті найчастіше у виняткових випадках) намагаються використовувати маркетингові дослідження для виробництва вихідних даних для операційного планування і прийняття рішень з інших питань. Маркетингова орієнтація припускає проведення маркетингових досліджень стратегічного характерові, що повинні готувати необхідну інформацію для стратегічного планування на рівні підприємства і прийняття стратегічних рішень. Це означає проведення досліджень прогнозного характерові, заснованих на моніторингу навколишнього середовища, розробці можливих сценаріїв розвитку й інших видів аналізу, необхідних для прийняття рішень про майбутні напрямки росту. Такі дослідження для більшості українських підприємств залишаються поки як і раніше далекою перспективою, що складно здійснити не тільки унаслідок відсутності необхідних фахівців і фінансових засобів, але і через відсутність розуміння їхньої необхідності.

Стратегічний маркетинг є важливою підсистемою стратегічного планування. Однак цей взаємозв'язок дуже слабко помітний на українських підприємствах. Як уже підкреслювалося вище, на питання, якові роль грає маркетинг у стратегічному плануванні на підприємстві, майже 68% респондентів відповіли «дуже слабку» або «ніякої ролі», і тільки 10% респондентів підкреслили важливу роль маркетингові. Цей факт означає, що стратегічне планування на українських підприємствах (зрозуміло, у тому випадку, якщо воно здійснюється взагалі) у більшості випадків відірвано від маркетингової діяльності, що у свою чергу спрямована лише на досягнення короткострокових і обмежених цілей, таких як ріст збуту. Розвиток маркетингової орієнтації зв'язано з подоланням цієї відірваності і перетворенням маркетингові у важливий стратегічний інструмент підготовки програми довгострокового росту підприємства.

З організаційної точки зору розвиток маркетингу в Україні в найближчому майбутньому буде зв'язано з організацією відділів маркетингові на великих і середніх підприємствах. Це зменшить ризик і скоротить терміни прийняття і реалізації некваліфікованих рішень у питаннях маркетингової діяльності. Поява спеціалізованих відділів повинне йти одночасно з інтеграцією маркетингових функцій, що підсилюється, з іншими функціями, реалізація яких необхідна для досягнення успіху одиниць бізнесу. Ріст інтеграції спеціалізованих відділів підприємств дозволить перебороти «підрозделенческій» підхід, властивий майже 47% українських респондентів, що зв'язували функції маркетингові тільки зі стимулюванням збуту й обмежували їх рамками спеціалізованого відділу. Конкурентна здатність українських підприємств як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку буде багато в чому залежати від їхньої здатності впровадити маркетинг як ведучу філософію стратегічного розвитку і культуру бізнесу на підприємстві. Для малих підприємств, що не мають спеціалізованих підрозділів, особливого значення набуває особистість менеджерів. Розуміння маркетингової концепції й уміння реалізувати неї на практиці, правильно оцінивши ринкові умови і зорієнтувавши діяльність на задоволення нестатків цільового споживача, визначає життєздатність малого бізнесу. На сьогоднішній день маркетингову діяльність більшості малих українських підприємств можна охарактеризувати як спонтанний або підприємницький маркетинг.

Спонтанний маркетинг виражається в періодичних спробах проведення невеликої рекламної компанії для стимулювання продажів.

Підприємницький маркетинг являє собою діяльність, інстинктивно здійснювану власником підприємства відповідно до його суб'єктивних представлень про маркетингові цінності і їхнє значення в стимулюванні росту продажів.

Спонтанний і підприємницький маркетинг, характерний для малих підприємств, відбиває збутову спрямованість маркетингової діяльності, що демонстрували більш двох третин від загального числа українських підприємств, що прийняли доля в дослідженні. Рух у напрямку розвитку ефективного маркетингу, що повинний здійснюватися професійно підготовленими менеджерами, здатними координувати діяльність підприємства, орієнтуючи неї на задоволення споживчих нестатків на підприємствах не тільки малого, але і середнього і великого розміру, зв'язано з підготовкою таких менеджерів.

Рішення цієї задачі припускає розвиток системи вищого утворення в області менеджментові і маркетингові, здатного виховати українських менеджерів у відповідності зі стандартами розвитих країн Західної Європи, що одночасно володіють знаннями і навичками роботи в специфічних умовах трансформаційної економіки.

1.2 Класифікація підприємств роздрібної торгівлі

Роздрібна торгівля включає всю підприємницьку діяльність, зв'язану з продажем товарів і послуг кінцевим споживачам для особистого, сімейного або домашнього використання. Це кінцевий етап каналів збуту. Виробники, імпортери й оптова торгівля виступають як роздрібні продавці, коли збувають продукцію безпосередньо кінцевим споживачам.

Щорічний оборот роздрібної торгівлі перевищує 1,4 трлн. дол., причому сюди не входять оборот торговельних автоматів і продажів безпосередньо вдома, а також велика кількість роздрібних послуг. Це також важлива область зайнятості.

За даними міністерства праці, близько 18% загальної робочої сили країни, зайнятої не в сільському господарстві, працює в 2 млн. організацій роздрібної торгівлі.

Роздрібна торгівля може класифікуватися по власності, структурі стратегії магазина і не магазинній торгівлі. У межах однієї класифікації роздрібний магазин може потрапити відразу в кілька категорій. Аналіз роздрібної торгівлі дозволяє одержати інформацію про її якість, відносно величини та важливості, різних стратегіях і впливі зовнішніх факторів.

Класифікація по формах власності:

1) незалежний роздрібний торгівець розташовує тільки одним магазином і пропонує персональне обслуговування, зручне місце розташування і безпосередній контакт зі споживачем. Практично 80% усіх роздрібних організацій незалежні, включаючи багато перукарень, хімчистки, меблеві магазини, станції автозаправки й авто обслуговування і т. д. Їх так багато тому, що цю діяльність легко почати, найчастіше це вимагає невеликих інвестицій і невисокої кваліфікації. Багато хто зазнає невдачі через цю легкість, поганих управлінських навичок і недостатніх ресурсів. Конкуренція значна. Щорічно кілька тисяч фірм терплять крах, включаючи третину діючі три роки і менше;

2) мережа має на увазі спільне володіння поруч роздрібних точок. У неї звичайно використовується система централізованих закупівель і прийняття рішень. Якщо незалежні торговці мають просту організацію, мережі характеризуються спеціалізацією, стандартизацією і складними системами керування. У результаті цього можуть обслуговувати великий розкиданий ринок і підтримувати добрі відоме фірмове ім'я. Хоча на них приходитися тільки близько 20% роздрібних точок, це забезпечує більш 52% оборотові роздрібної торгівлі. Тільки кілька сотень мереж розташовують більш ніж 100 точок, однак на них приходитися 30% усього роздрібного обороту;

3) роздрібні франшизи являють собою конкретні догоди між виробником, оптовою або сервісною організацією і роздрібними точками. Вони дозволяють останнім здійснювати визначену господарську діяльність під добрі відомою маркою і відповідно до конкретного наборові правил. Це своєрідна форма ланцюга, що дозволяє дрібним підприємцям користуватися перевагами вже накопиченого досвіду, постачання й образа великої роздрібної організації. Одночасно можна придбати навички керування, брати доля в сучасних закупівлях і рекламі й одержати добрі відоме ім'я. Організації вигідне надання франшиз тому, що вона одержує відповідні відрахування, більш швидку оплату, має твердий контроль над діяльністю, зацікавленими власниками-управителями, уніфікованими точками. Щорічно на роздрібні франшизи приходиться 500 млрд. дол. продажів більш ніж у 500 тис. точок. Ця форма особливо поширена серед дилерів легкових і вантажних автомобілів, ресторанів швидкого обслуговування, санаторіїв і ін.;

4) орендований відділ - це відділ у роздрібному магазині (звичайно універсальному, або спеціалізованому магазині, або магазині знижених цін), що здається третій стороні. Керуючий орендованим відділом відповідає за всі сторони його діяльності і виплачує частку продажів у виді орендної плати; роздрібний торгівець установлює чіткі правила для орендуючого оператора. Орендодавці одержують вигоду завдяки досвідові керівників відділів, зниженню ризику і вкладень у запаси, вигідним умовам оренди, росту числа відвідувачів і перевазі здійснення покупок в одному місці. Орендарі одержують вигоду від діяльності в добрі відомому місці; престижеві імені організації, де вони розташовуються; відвідувачів цієї організації; покупців, що люблять робити покупки в одному місці, приваблюваних магазином у цілому; яких-небудь послуг (реклама, звітність і т. д.), що їм надаються по взаємній згоді. Ця форма поширена серед косметичних салонів, торгівлі ювелірними і косметичними виробами, фотографій, взуттєвих майстерень;

5) кооператив створюється роздрібною торгівлею або споживачами. У першому випадку незалежні роздрібні торговці мають у своєму розпорядженні спільні закупівельні і транспортні служби, складами, спільно ведуть рекламу, планування і здійснюють інші функції. Ці кооперативи розвиваються як реакція на домінування мережі над незалежними операторами. Вони поширені серед винних, господарських і бакалійних магазинів. У споживчому кооперативі роздрібний магазин належить його членам, що вносять гроші, одержують сертифікати про володіння, вибирають посадових осіб, керують діяльністю і поділяють прибуток або економію. Ціль отут - більш низькі ціни для членів. Кооперативи найбільш поширені в торгівлі харчовими продуктами, особливо зеленню. Однак на них приходитися менш 1% загального збуту супермаркетів. Вони не розвивалися, оскільки вимагають великої ініціативності, прибуток отут низька і досвід покупців у роздрібній торгівлі недостатній.

Класифікація може йти за структурою стратегії роздрібної торгівлі. Вона звичайно являє собою комбінацію часів роботи, місця розташування, асортименту, обслуговування, рівнів цін і інших аспектів роздрібної торгівлі. Як показаний нижче, структури стратегії роздрібної торгівлі можуть істотно варіюватися:

1) черговий магазин (convenience store) звичайно являє собою добрі розташований магазин з обмеженим асортиментом (головним чином продуктів харчування) і з тривалим годиною роботи. У Сполучених Штатах на них приходитися 35 млрд. дол. щорічного товарообігу, включаючи збут бензинові, тобто близько 7% продажів продуктів харчування. Споживачі використовують ці магазини для покупок зненацька знадобилися їм товарів, звичайно в пізніше годину. Хліб, молоко, морозиво, газети і бензин - найбільш розповсюджені товари (на бензин приходитися 40% усіх продажів);

2) звичайні універсами (супермаркети - Supermarkets) - це продовольчі магазини з поруч відділів з мінімальним щорічним розміром продажів у 2 млн. дол. Вони виникли в 30-і роки, коли торговці продуктами харчування усвідомили, що масштабність діяльності дозволити їм сполучити великий обсяг збуту, самообслуговування, низькі ціни, імпульсивні покупки і покупки харчування в одному місці. Поширення автомобілів і холодильників сприяло успіхові супермаркетів, знизивши витрати на транспорт і продовживши «життя» швидкопсувних продуктів. На звичайні універсами приходитися деяким менш 60% загальних продажів усіх супермаркетів (які складають щорічно більш 200 млрд. дол.);

3) супермагазин (superstore) - це діверсифицирований супермаркет, у якому продається різноманітний асортимент продовольчих і непродовольчих товарів. Звичайно в ньому можна купити телевізори, одяг, провина, хлібобулочні вироби, побутові товари і т. д., крім всього асортименту товарів, що продаються в супермаркетах. Якщо звичайний універсам займає площа в приблизно 15-20 тис. кв. футів (приблизно 1,5-2 тис. кв. м.) із щорічним оборотом у 5,3 млн. дол., то супермагазин використовує щонайменше 30 тис. кв. футів (приблизно 3 тис. кв. м.), і його товарообіг складає 13 млн. дол. На всього 4 тис. супермагазинів приходитися чверть продажів усіх супермаркетів. Ряд факторів породжує перетворення звичайних універсамів у супермагазини:

- зацікавленість у здійсненні всіх покупок в одному місці;

- припинення росту збуту продуктів харчування в результаті стабілізації населення;

- конкуренція з бокові ресторанів і закусочних швидкого обслуговування;

- поліпшення транспортних систем і велика відносна прибутковість непродовольчих товарів (більш ніж вдвічі в порівнянні з продуктами харчування).

4) спеціалізовані магазини концентруються на продажі якої-небудь однієї товарної групи, наприклад високоякісної побутової електроніки. Споживачам подобаються ці магазини, оскільки там вони не зіштовхуються з полками товарів, їм не приходитися шукати ті, що їм потрібно, у декількох відділах, вони можуть вибирати серед підібраного асортименту і звичайно уникати юрб. Найбільше успішно такі магазини торгують одягом, делікатесами, побутовою технікою, іграшками, електронікою і спортивними товарами. Продаж спеціалізованих магазинів перевищують 60 млрд. дол. у рік;

5) магазини різноманітного асортименту (variety stores) торгують широким набором товарів за низькими і середніми цінами: канцелярськими товарами, подарунковими виробами, предметами жіночого туалетові, простими побутовими виробами, іграшками, посудом. Обсяг продажів цих магазинів - близько 7 млрд. дол. у рік. У зв'язку з ростом інших видів роздрібної торгівлі ця категорія магазинів стикається з труднощами;

6) в універмагах (departament stores) продаються різноманітний асортимент одягу, постільна білизна, меблі, домашні пристосування, побутова техніка, радіо, телевізори і працюють щонайменше 25 чоловік. Вони організовані в різні відділи для здійснення закупівель, просування, обслуговування і керування. Ці магазини мають у своєму розпорядженні найбільший асортимент у роздрібній торгівлі, пропонують ряд послуг для покупців, продають найбільш модні вироби і домінують над близько розташованими магазинами. Оскільки більшість з них - частини торговельних фірм, їхні імена добрі відомі, і вони можуть користуватися різними формами масової інформації;

7) повні асортиментні магазини знижених цін (full line discount stores) характеризуються низькими цінами, відносно широкого кола товарів, самообслуговуванням, розташуванням у місцях з низькою орендною платою, фірмовими товарами, широкими проходами і наявністю більшості продаваних товарів у торговельних приміщеннях. Щорічно ці магазини реалізують товарів на 85 млрд. дол. Вони продають найбільшу частку білизни, побутових товарів, іграшок і ігор, подарунків, невеликих електроприладів і дитячого одягу, 60% їхнього збуту - «тверді» товари, 40% - одяг;

8) ще один вид роздрібної торгівлі за зниженими цінами - виставки каталогів товарів (retail catalog showroom). Споживачі вибирають товари по каталозі, звичайно самі заповнюють бланки замовлень і роблять покупки на місцях розташування складів. Товари, як правило, зберігаються в службових приміщеннях, і показ досить обмежений. Такі магазини звичайно спеціалізуються на добрі відомих національних торговельних марках. Щорічний обсяг продажів - близько 11 млрд. дол.

В останні роки виросло число інших форм роздрібної торгівлі за низькими цінами.

Сюди входять магазини обмеженого асортименту і магазини при продуктових базах, магазини при підприємствах, мережі магазинів знижених цін, торговельні базари («блошині ринки»). Ціни отут нижче за рахунок обмеження асортименту, простого устаткування магазинів, розміщення в місцях з низькою орендною платою, зменшення числа послуг, що робляться споживачам.

Не магазинна роздрібна торгівля (nonstore retailing) стосується діяльності, не зв'язаної з використанням традиційних магазинів:

1) торговельні автомати використовують устаткування, що приводитися в дію монетами; усувають потреба в торговельному персоналі; дозволяють вести цілодобову торгівлю і можуть розміщатися поза, а не усередині магазинів. Через них продається вузьке коло товарів. На напої і сигарети приходитися 70% продажів, менш 7% - на непродовольчі товари. Автомати вимагають інтенсивного обслуговування через поломки і вандалізм, для відновлення запасів. Хоча обсяг щорічних продажів перевищує 15 млрд. дол., їхній потенціал росту обмежений;

2) прямі продажі вдома (direct-to-home retailing) зв'язані з безпосереднім контактом зі споживачами в них будинку. У такий спосіб успішно продаються косметика, пилососи, енциклопедії, молочні продукти і газети. Відповідно до оцінок, обсяг таких продажів - близько 10 млрд. дол., у рік;

3) прямий збут (direct marketing) припускає, що споживач, не вступаючи в особистий контакт, на підставі інформації прямої поштової або телефонної реклами, телебачення, радіо, журналів робить замовлення поштою або телефонові. Щорічно біля половини американських батьківщин роблять подібні покупки, головним чином у силу їхньої приступності і зручності. Прямимо збутом займаються спеціальні фірми, а також магазини, що прагнуть розширити свою традиційну діяльність. Більше всього так продаються подарунки, одяг, журнали і домашні приналежності. Щорічний обсяг продажів - 175 млрд. дол. Ця форма зручна для споживачів, характеризується низькими операційними витратами, охоплює великі території і нові ринкові сегменти.

1.3 Дослідження перспектив роздрібної торгівлі

Підприємства роздрібної торгівлі знаходяться на передовому рубежі поширення багатьох товарів і послуг і нерідко діють незалежно від їхніх виробників, оскільки самі є активними агентами ринку. Тому, як активний агент ринку, роздрібна торгівля може використовувати майже усі форми корпоративних рекламних комунікацій, включаючи рекламу, що припускає безпосередню реакцію, пряме маркетингове стимулювання, а також стимулювання торговельного персоналові і міри просування з бокові роздрібного продавця. Щоб здійснити взаємодії між виробниками як постачальниками і роздрібною торгівлею як покупцем і продавцем в одній особі, необхідно розглянути особливості поводження покупців і дії виробника по стимулюванню роздрібної торгівлі. Якщо розглядати магазин у якості «торговельної марки», то рівень роздрібних продажів залежить від двох категорій покупців:

1) лояльних магазинові покупців, що будуть робити в ньому покупки при будь-яких обставинах і не чуттєвих до цін (приблизно 35%);

2) чуттєвих до цін непостійних клієнтів магазина (близько 65% від загального числа покупців).

Роздрібний продавець прагне досягти сприятливого балансові обох цільових аудиторій, і йому непросто вирішити, як часто і наскільки широко варто пропонувати знижки, що залучають непостійних клієнтів.

З одного боку, у 65% випадків вибір покупки непостійних клієнтів, що чуйно реагують на ціни, здійснюється в магазині. З іншого боку, важливість лояльності покупця торговельній марці (яка може відбивати, а може і не відбивати лояльність магазинові) підтверджується даними про ті, що приблизно 35% покупців заздалегідь вирішують, за який маркою вони йдуть у магазин.

35% прибутку підприємства роздрібної торгівлі одержують за рахунок стимулювання з боку виробника. Одержавши знижки від виробника, роздрібні продавці або «кладуть у кишеню» зекономлені гроші (що відбувається приблизно в половині випадків), або самі встановлюють знижки для кінцевих покупців (знижки в місці продаж).

Рух товарного запасу - основна позначка роздробу. Аналіз залежності споживчих покупок від роздрібного стимулювання показує, що основною метою роботи роздрібних продавців є не просте залучення покупців інших магазинів (якщо зайти занадто далеко, це може привести до цінової війни і завдати шкоди всій торгівлі) і навіть не сприяння виробникові в просуванні товарів через магазини. У дійсності метою більш половини всіх заходів щодо роздрібного стимулювання є передача вартості товарного запасу споживачеві. Коли споживачів заохочують купувати накопичені роздробом запаси, у магазині звільняється простір для нової продукції, отже, збільшуються товарообіг і прибуток.

Численні дослідження підтверджують це. Реальний ефект від цінового роздрібного просування (найважливішого і найшвидшого способові просування торгівлі) відрізняється від «хрестоматійних» результатів роздрібного просування, якими вони бачаться виробниками.

Так, багато хто думає, що зниження цін - це головний засіб, який використовують при виведенні на ринок нових торговельних марок, однак у дійсності на вже існуючі марки знижки встановлюються не рідше, ніж на нові, причому них пропонують не тільки виробники, але і роздрібні торговці. Ще одна омана полягає в тому, що зниження ціни є основним методом стимулювання спробних покупок, що приведуть до повторної покупки: однак більшість покупок, чинених у період кампанії стимулювання, скорочують число майбутніх покупок. Скоріше можна говорити про ефект звільнення від товарних запасів, чим про збільшення темпів збуту. Вважається також, що знижки встановлюються частіше на дрібно розфасовані продукти, тому що для спробної покупки вони переважніше; однак дані свідчать про ті, що роздрібні продавці знижують ціни на «великі» продукти так саме часто, як і на «дрібні».

Стратегії стимулювання, що використовуються роздрібними торговцями, у багатьох випадках залежати від того, які продукти просувають у даний момент конкуренти. Розробка стратегії роздрібного стимулювання - процес більш складний, чим це може показатися на перший погляд.

1.4 Сутність та види маркетингової стратегії

Для реалізації цілей маркетингові формується маркетингова стратегія, що самим тісним образом зв'язана з загальною стратегією. Маркетингова стратегія - програма маркетингової діяльності фірми на цільових ринках, що визначає принципові рішення для досягнення маркетингових цілей.

По суті, маркетингова стратегія є планом досягнення маркетингових цілей і включає:

1) сегментування ринку - виділення окремих груп споживачів;

2) вибір цільових ринків - визначення цільових сегментів, на які фірма буде орієнтувати свою діяльність;

3) позиція товару на ринку - визначення місця товару серед товарів-конкурентів;

4) визначення конкурентів-мішеней;

5) визначення конкурентних переваг.

Перші три елементи стратегії відображають сутність так називаного STR - маркетинги (segmenting -сегментування, targeting - вибір цільового ринку, positioning - позицировання). Після ухвалення рішення про то, на які сегменти орієнтується у своїй діяльності фірма, стає ясно, які саме фірми повинні стати об'єктом особливої уваги, своєрідною мішенню на конкурентному полігоні - ті, котрі також обслуговують обрані фірмою цільові сегменти. У конкурентній боротьбі фірма може використовувати маркетингові конкурентні стратегії. У залежності від позиції фірми на ринку кожна з них базується на визначених конкурентних перевагах:

1) якість товарові (послуги);

2) менша ціна;

3) частина ринку;

4) ефективність реклами;

5) широта асортименту;

6) оперативність постачань;

7) рекламний бюджет;

8) ефективна стратегія розподілу;

9) підтримка збуту;

10) банк маркетингових даних.

Під година формування маркетингової стратегії варто взяти до уваги кілька альтернативних варіантів, оцінка яких дозволяє визначити оптимальний варіант. Стратегія маркетингу - принципові, середні або довгострокові рішення, що дають орієнтири і напрямні окремі заходи маркетингові на досягнення поставлених цілей. Стратегія розробляється на основі поставлених цілей, прогнозові довгострокових перспектив розвитку ринку (ринків), аналіз потреб покупців, оцінки ресурсів і можливостей підприємства. Можна виділити кілька різновидів стратегій: у залежності від терміну реалізації, конкурентних переваг, конкурентного стану фірми і її конкурентів, конкурентні фірми і привабливості ринку, виду диференціації, ступеня сегментації ринку, по елементах маркетингового комплексові, стану ринкового попиту й ін. (рисунок 1.1).

Рисунок 1.1 - Маркетингові стратегії:

Можна виділити 5 глобальних маркетингових стратегій, що визначають принципові рішення щодо вибору напрямку розвитку фірми:

1) стратегія інтернаціоналізації - освоєння нових, закордонних ринків;

2) стратегія сегментації - поглиблення ступеня насичення пропонованими товарами і послугами всіх груп споживачів, вибір максимальної глибини ринкового попитові;

3) стратегія диверсифікованості - освоєння виробництва нових товарів, нових ринків, включаючи не просто диверсифікованість товарів, але і поширення підприємницької діяльності на зовсім нові і не зв'язані з основними видами діяльності фірми області;

4) стратегія глобалізації - стандартизація продукції на підставі визначення загальних характеристик ринків, що не залежати від особливостей країн;

5) стратегія кооперації - загально вигідна спільна робота з іншими фірмами (утворення дослідницьких, рекламних суспільств, спільних марок).

Кожна глобальна стратегія вимагає подальшої конкретизації.

Базовими стратегіями розвитку, по М. Портері, є три стратегії:

1) стратегія цінового лідерства - досягнення найменшого в галузі рівня витрат. Низькі витрати дозволяють установлювати низькі ціни. Це у свою чергу сприяє збільшенню частини ринку і рентабельності. Стратегія цінового лідерства є актуальною для будь-яких сфер бізнесу, хоча в кожній сфері існують свої особливості реалізації цієї стратеги. Для зменшення витрат деякі українські видавництва працюють на двох ринках. При цьому підготовка оригінал макету відбувається в Україні, де послуги редакторів, перекладачів, верстатників обходяться дешевше, а поліграфічні роботи виконуються в Росії, що значно знижує собівартість книжки;

2) стратегія диференціації полягає в тім, що товар, що робить фірма, повинний відрізнятися від товарів конкурентів. Конкурентна переваги, на якому базується ця стратегія, - відмінність від конкурентів. Японська фірма «МОРИНАГА» виготовляє вершки, що мають різну ємність упакування, різний відсоток жирності, з добавками фруктових соків, і в такий спосіб задовольняє нестатку різних сегментів споживачів. Цю стратегію використовують і українські виробники молочної продукції. При виборі напрямку диференціації можуть бути використані:

а) товарна диференціація;

б) сервісна диференціація;

в) кадрова диференціація;

г) імідж диференціація.

Таким чином, надійність закладена в основу диференціації автомобілів VOLVO, престижність їх асоціюється з автомобілями Mercedes-Benz. Прикладом стратегії диференціації на книжковому ринку є видавництво літератури з комп'ютерною тематикою, початкової літератури з економічних дисциплін.

3) стратегія концентрації передбачає спеціалізацію діяльності фірми на вузькому сегменті споживачів і завоювання в цьому сегменті лідерства по витратах або диференціацією. Київська кав'ярня «Каффа», у якій пропонують десятки видів кава для гурманів, ресторан швидкого обслуговування «Домашня кухня», послуги архітектора щодо реконструкції житла в престижних районах міста - вусі це приклади стратегії концентрації.

Кожна зі згаданих базових стратегій винна розглядатися як база для вибору маркетингової стратегії. Наступний крок у виборі стратегії передбачає визначення напрямку росту, якому віддана переваги.

Можна виділити три стратегії розвитку фірми і, відповідно, три маркетингові стратегії, у залежності від загальноекономічного станові фірми: стратегії виживання, стабілізації і росту. Останні становлять найбільший інтерес, оскільки сам ріст, тобто розширення масштабів діяльності фірми, дозволяє збільшити прибуток, обсяг продаж, частина ринку.

Можна виділити три напрямки рости - інтенсифікація присутніх можливостей, об'єднання зусиль з іншими фірмами і вихід фірми в інші сфери діяльності.

Слово «стратегія» у маркетингові придбано з військової науки. Схожими є не тільки термінологія: «захист», «оборона», «партизанська війна». Схожими є також мети: «знесилити або знищити супротивника, заволодіти визначеними позиціями», хоча мовою маркетингові ціль і звучить по-іншому: «збільшити частина ринку», але, власне кажучи, відображає аналогічний напрямок. Схожими на військові є маркетингові стратегії щодо супротивників-конкурентів.

Ф. Котлер, щодо частини ринку, що займає фірма, виділяє чотири типи маркетингових конкурентних стратегій:

1) маркетингові стратегії лідера ринку. Ринковий лідер (фірма - «лідер» ринку) - це фірма, що займає найбільшу ринкову частину на визначеному ринку збуту. Серед ринкових лідерів - PROCTER & GAMBLE, COCA-COLA, МсDоNаLD's, KODAC. Удержати лідерство на ринку фірма може, діючи в трьох напрямках, що і визначають сутність маркетингових стратегій лідера:

а) стратегія розширення місткості ринку - може бути реалізована через збільшення обсягів споживання товарові, що є варіантом стратегії глибокого проникнення на ринок і через пошук нових нестатків або нових споживачів;

б) стратегія захисту позиції - має на меті захистити частина ринку. При цьому можуть використовуватися різні форми інновації, технологічного лідерства, стратегія демаркетингу - зменшення попитові в сегментах через збільшення ціни, зменшення реклами, стимулювання збуту;

в) стратегія збільшення ринкової частини по існуючій місткості ринку - стратегія настання, може бути реалізована через збільшення якості товарові, висновок на ринок нових товарів, розширення асортименту, активізацію рекламної діяльності і стимулювання збуту, зниження витрат.

2) Маркетингові стратегії челенджера - різні варіанти стратегії настання (атаки):

а) стратегія фронтального настання - використання проти конкурента тихнув способів, що використовує лідер. При цьому сили челенджеру повинні втроє переважувати сили конкурента;

б) стратегія флангового настання - реалізується через атаку на слабкі позиції конкурента. Варіантів стільки, скільки слабких місць у конкурента. Дуже розповсюджена стратегія челенджеру - атака через низькі ціни. Ця стратегія може виявитися для лідера дуже чуйної, виходить, і дуже эфективною для челенджера;

в) стратегія обхідного настання - має на увазі поламати позиції конкурента. Кожний з варіантів стратегії настання базується на конкурентних перевагах фірми-челенджера і є власне кажучи стратегією диференціації;

3) маркетингові стратегії послідовника - це фірми, що успішно діють на ринку і мають позначка зберегти свою позицію, а не займати місце лідера. Саме це них відрізняє від челенджера, що прагне зайняти позицію лідера. Послідовникові удержати своїх споживачів дозволяють стратегії:

а) стратегія компіляції - використання стратегії лідера в повному обсязі;

б) стратегія імітації - спадкування окремих елементів стратегії лідера;

в) стратегія адаптації - використання стратегії лідера як підстави для адаптації до розумів визначеного ринку.

4) маркетингові стратегії нішера, тобто фірм, що орієнтують свою діяльність на обслуговування одного або декількох сегментів ринку. У залежності від темпів росту ніші і темпів росту фірми, можуть використовуватися такі стратегії:

а) стратегія підтримки позицій - доти, поки ніша не утратила своєї ринкової актуальності;

б) стратегія лідерства в ніші - якщо обсяг продаж фірми нішера і ніші ростуть прискореними темпами;

в) стратегія інтеграції - у випадку, коли власними силами фірма не може задовольнити нестатку ніші;

г) стратегія виходу за границі ніші - використання стратегії диверсифікованості і стратегії росту.

2. Оцінка виробничої та маркетингової діяльності підприємства ТОВ «НЕПТУН»

2.1 Аналіз виробничої діяльності підприємства ТОВ «НЕПТУН» і «НЕПТУН-1».

Розглянемо історію створення фірми "НЕПТУН" та її характеристику.

Адреси офісу і виробничих підрозділів: м. Дніпропетровськ, пров. Універсальний, 16.

Директор - Лущук Володимир Семенович.

Комерційний директор - Карамзин В'ячеслав Якович.

Сфера діяльності - виробництво напоїв: безалкогольні (квас, лимонади, морс), слабоалкогольні напої і пиво.

Форма власності: приватна.

Загальна чисельність працюючих складає 137 чоловік.

Спочатку функціонувало тільки виробництво безалкогольних напоїв, потім у серпні запустили виробництво джина-тоніка і пива.

На даний момент у Дніпропетровську випускається наступна продукція:

1) лимонади - 8 видів: „Дзвіночок”, „Супер-Сітро”, „Дюшес”, „Крем-Сода”, „Аромат Персику”, „Байкал”, „Саяни”, „Кола”;

2) Квас: „Дніпропетровець”, „Пофарбований”;

3) Джин-тонік;

4) Сидр;

5) Пиво: „Дніпропетровське міцне”, „Дніпропетровське оригінальне”, „Дніпропетровське спеціальне”, „Дніпропетровське класичне”, „Дніпропетровське світле”, „Дніпропетровське екстра”, „Дніпропетровське чорне”.

Підприємство роздрібної торгівлі «НЕПТУН-1» займається реалізацією даної продукції. Однак керівництво і структура маркетингу загальні.

Організаційна структура керування підприємством ТОВ ``НЕПТУН'' представлена на рисунку 2.1.

Рисунок 2.1 - Організаційна структура керування ТОВ "НЕПТУН":

Організаційна структура керування ТОВ „НЕПТУН” складається з:

- директор, якому підпорядковуються адміністрація;

- служба продаж;

- служба головного інженера, якої в свою чергу підпорядковується ОНТС, механічний цех, цех розливу, виробнича лабораторія;

- служба діло виробництва;

- бухгалтерія;

- служба контролю за режимом;

- служба управління персоналом.

Дані для аналізу узяті приблизні, наведені у таблиці 2.1:

Таблиця 2.1 - Основні техніко-економічні показники діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "НЕПТУН":

Основні показники	2003	2004	Відхилення	Темп росту,%
Реалізовано продукції, тонн: Безалкогольні напої Пиво	7241 957	8803 995	1562 38	21,5 3,9
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	20784	34984	14200	68,32
Товарна продукція, тис. грн.	12002	13566	1564	13
Собівартість товарної продукції, тис. грн.	11692	12516	824	7
Середнє спис. чисельність, чол.	450	450	0	0
Матеріальні витрати, тис. грн.	10712	20 972	10260	95,8
Витрати на 1 грн. товарної продукції	98,06	91,62	-6,44	-6,6
Витрати на 1 грн. реалізованої продукції	95,82	96,23	0,41	1
Продуктивність праці, тис. грн.	77,68	159,45	81,77	105,2
Прибуток від реалізації, тис. грн.	869	1049	180	20,7
Валовий прибуток, тис. грн.	7686	16140	8454	109,9
Рентабельність продажів, %	4,37	8,3	3,93	89,9

З таблиці видно, що на ріст реалізації безалкогольної продукції і пива з 2003 по 2004 р., на 1562 т. уплинуло значне збільшення кількості нових споживачів і споживи в даній продукції.

За звітний період підприємство обновило асортимент з урахуванням споживчого попиту.

Реалізація продукції ув'язана з попитом і змінюється відповідно до замовлень торгуючих організацій. Заявки підприємств на безалкогольну продукцію і пиво виконуються цілком.

Прибуток є найважливішим показником діяльності підприємства, відбиває різні сторони виробничо-господарської діяльності. Вона обумовлена обсягом реалізованої продукції, її якістю, асортиментом, рівнем собівартості й інших факторів. Прибуток звітного періоду по підприємству склала 1049 тис. грн., що на 180 тис. грн. більше відповідного періоду 2003 р.

Витрати на гривню реалізованої продукції - один з найважливіших показників ефективності виробництва. Витрати на гривню реалізованої продукції в 2004 р., склали 96,23 коп., що на 4,1 коп. вище рівня 2003 року. Витрати на виробництво на підприємстві менше гривні, тобто підприємство окупає витрати і має прибуток.

Проаналізуємо фінансове становище підприємства за останні два роки у таблиці 2.2:

Таблиця 2.2 - Вихідні дані для аналізу фінансового станові, тис. грн.:

Стаття	На 01.01.03	На 01.01.04
1	2	3
АКТИВ
1. Обігові активи:
Грошові кошти і їхні еквіваленти	117,755	63,102
Розрахунки з дебіторами	0,298	61,371
Запаси та інші оборотні активи	-	-
Разом за розділом 1	118,053	124,473
2. Не обігові активи
Основні засоби	31,792	30,067
Інші необоротні активи	-	-
Разом за розділом 2	31,792	30,067
Усього активів	1095,502	1374,536
ПАСИВ
1. Залучений капітал
Короткострокові зобов'язання	721,769	857,160
Довгострокові зобов'язання	-	-
Разом за розділом 1	721,769	857,160
Власний капітал
Статутний капітал	55,970	55,970
Фонди і резерви	-	-
Разом за розділом 2	55,970	55,970
Усього пасивів	1095,502	1374,536

Економічну результативність управлінської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "НЕПТУН" показує коефіцієнт К_ЕР, що розраховується як відношення доходів до загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції за рік:

К_ЕР = Д / З_ПР (2.1)

Де:

Д - доход;

З_ПР - загальна сума витрат на виробництво.

К_ЕР²⁰⁰³ = 12002 / 11692 = 1,0;

К_ЕР²⁰⁰⁴ = 13566 / 12516 = 1,1.

Коефіцієнти К_ЕР²⁰⁰³ і К_ЕР²⁰⁰⁴ > 1, це означає ті, що підприємство працює з прибутком, і маються можливості для розширення виробничої і комерційної діяльності. Співвідношення чисельності апарата керування Ч_ВУ до чисельності промислового, виробничого, комерційного персоналові Ч_ППК показує коефіцієнт К_Е:

К_Е = Ч_ВУ / Ч_ППК (2.2)

Де:

Ч_ВУ - чисельність апарата керування;

Ч_ППК - чисельність промислового, виробничого, персоналові.

К_Е = Ч_ВУ / Ч_ППК = 35 / 415 = 8,4

Показник даного коефіцієнта залишається незмінним протягом останніх двох років, що говорити про стабільність чисельності персоналові товариства і про відсутність плинності кадрів.

2.2 Аналіз програми маркетингової діяльності підприємства ТОВ „НЕПТУН”

Сегментація ринку продукції ТОВ «НЕПТУН» представлена в наступному виді:

1) 40% - люди із середнім статком, робітники та службовці, з доходом до 300 гривень на місяць на члена родини;

2) 20% - «незаможні» (робітники та службовці) з доходом до 150 гривень на місяць на члена родини;

3) 5% - «найбільш забезпечені», в основному керівники з доходом від 1000 гривень;

4) 3% - бізнесмени - від 1500 гривень;

5) 10% - студенти.

Розглянемо ринкову характеристику сегментів ринку, що представлена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Сегментування ринку пива м. Червоний Промінь:

Споживачі по корисних властивостях	Споживачі по демографічній ознаці	Споживачі по поведінкові ознаці	Споживачі по психологічні ознаці	Популярні фірми
Економія (низька ціна)	Великі родини, домогосподарки, пенсіонери, тимчасово безробітні	Активні користувачі	Іпохондрики, з консервативними смаками	Ті, робити в яких ціна найбільш прийнятна (низька)
Якість	Ділові люди, що мають постійне місце роботи	Активні користувачі	Активні, упевнені в собі люди	По прийнятності ціни, що маються в продажі
Відповідність модним тенденціям	Молодь, до 27 років, студенти і службовці	Аматори авангардові, новатори, експериментатори.	Товариські, незалежні, прагнучі до досягнення цілей	«Клінське», імпортні виробники

Проблема якості і конкурентні має в сучасному світі універсальний характер. Від того, оскільки успішно вона вирішується, залежить багато чого в економічному і соціальному житті будь-якої країни, практично будь-якого споживача.

Об'єктивний фактор, що пояснює багато глибинних причин наших економічних і соціальних труднощів, що знижуються темпів економічного розвитку за останнє десятиліття з однієї сторони і заподій підвищення ефективності виробництва рівня життя в розвитих країнах Заходові, з іншого бокові - це якість створюваної і продукції, що випускається.

Конкуренція і якість - концентроване вираження всієї сукупності можливостей країни, будь-якого виробника створювати, випускати і збувати товари.

Щоб оцінити конкуренція фірми доцільно провести порівняльний аналіз по основних утворюючих факторах (рисунок 2.2) щодо ведучих конкурентів. Подібна процедура є важливим елементом конкуруючого маркетингові.

Головними конкурентами «НЕПТУН» по випуску слабоалкогольної й алкогольної продукції є такі великі кампанії як:

1) Пивоварна кампанія «Сармат»;

2) Кампанія «Оболонь».

Рисунок 2.2 - Відповіді респондентів, на питання про то, якім маркам пива вони надають перевагу:

Маркетологи поділяють пивний ринок на п'ять груп. Дешеві сорти - «Жигульовське», «Миколаївське», «Оригінальне», «Універсальне», «Чернігівське». Середня ціна товарові складає 1,4-1,6 гривень за 0,5 літра. Недороге пиво, середня ціна 1,6 грн. (Напівтемне,). Пиво класу «премиум» середня ціна - 2,1 грн. Це «Старий Юз», «Баварське», «Рогань», «Славутич» №3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, «Оболонь-люкс», «Львівське», «Біле».

За невеликий термін свого існування нові виробники змогли охопити солідну частину ринку. За даними «Business Analytica» у Києві «Старий Юз» займає більш 5%, а «Баварське» і «Рогань» - більш 4%. У цілому по Україні на «Рогань», «Старий Юз» і «Баварське» приходитися відповідно більш ніж по 5,3 і 2% ринку. Ці марки коштують не так уж і дешево, у середньому усі вони на 40 - 60 копійок дорожче багатьох сортів «Славутича», не говорячи вже про масове дешеве пиво.

Сьогодні, по оцінках «Business Analytica», на шкірного жителя в Україні приходитися приблизно 30 літрів. Україні їсти куди прагнути. Споживання пива в Україні запросто можна довести до середньоєвропейського. Звичайно, до рівня Чехії, де п'є дуже багато, Україні дійти важко, але Англію, де на шкірного жителя приходитися приблизно 80 літрів пива в рік, досягти можна.

Деякі експерти, щоправда, вважають, що ріст пивного ринку в Україні не буде продовжуватися нескінченно, і призивають виробників не переоцінювати свої можливості.

Що ж стосується пива «Славутич» ті, хоча в ряді регіонів воно як і раніше займає перше місце по обсязі продажів серед високоякісної продукції, частка його трохи скоротилася.

Я цього літа проводила дослідження на вулицях м. Дніпропетровськ на предмет виявлення потреб на пивному ринку у результаті в мене вийшла наступна картина (більш докладно дане дослідження освітлене в дипломній роботі з дисципліни «Поводження споживачів»).

Основними конкурентами пива, виробленого ТОВ «НЕПТУН» є марки: «Славутич», «Безалкогольне», «Рогань», «Баварське», «Старий Юз», «Біле», «Львівське».

З вищевикладеного можна зробити висновок, що якщо товар аналогічний товарам основного конкурента, він призначає ціну близьку до ціни товарові того конкурента. У противному випадку підприємство може втратити збут. Якщо товар нижче по якості, підприємство не зможе запросити на нього ціну таку ж, як і в конкурентів. Запросити більше, ніж конкурент, підприємство може тоді, коли його товар вище по якості. Конкурентна здатність визначається тільки тими властивостями, що становлять помітний інтерес для покупця, і природно гарантують задоволення даної споживи.

2.3 Оцінка маркетингової діяльності ТОВ „НЕПТУН”

У даний година без системи маркетингової служби, що забезпечує проведення маркетингових досліджень по вивченню перспектив попитові, вимог споживачів до властивостей і якості товарові, виробникові важко вижити в конкурентній боротьбі. Тому немаловажну роль у діяльності підприємства грає відділ маркетингові.

Основна позначка керування маркетингової діяльності - забезпечення її максимальної ефективності, а через неї й ефективності функціонування всього підприємства. Якщо організація керування в тім, числі керування маркетингом ефективна, те в процесі діяльності підприємства поліпшуються такі показники, як прибуток, обсяг продажів, частка ринку.

Керування маркетинговою діяльністю, спрямованої на рішення проблем підприємства й організацію планомірного, доцільного функціонування усієї виробничої системи - це складний циклічний процес.

Розглянемо основні задачі відділу маркетингу на підприємстві ТОВ «НЕПТУН».

Основні задачі відділу маркетингові:

1) розробка короткострокової, середньострокової і довгострокової стратегії маркетингові;

2) дослідження факторів, що визначають структуру і динаміку споживчого попитові на продукцію підприємства;

3) дослідження споживчих властивостей виробленої продукції і пропонованих до неї вимог з бокові споживачів;

4) орієнтація розроблювачів і виробництва на виконання вимог споживачів до продукції, що випускається;

5) дослідження споживчих властивостей виробленої продукції і збір інформації про задоволення ними покупців, аналіз відповідності продукції, що випускається, потребам покупців;

6) підготовка пропозицій по залученню сторонніх організацій за рішенням проблем маркетингові, вивчення попитові на продукцію;

7) виявлення системи взаємозв'язку між різними факторами, що впливають на стан ринку й обсяг продажів;

8) збір, систематизація й аналіз усієї комерційно-економічної інформації про потенційні ринки збуту продукції підприємства;

9) розробка стратегії реклами по кожнім товарі і плані проведення рекламної кампанії;

10) організація реклами за допомогою ЗМІ;

11) забезпечення зовнішньої реклами;

12) організація участі підприємства у виставках;

13) розробка пропозицій по формуванню фірмового стилі.