Дослідження ринку соків на прикладі продукції торгової марки "Смак"

Функції, принципи та завдання маркетингу. Поняття товару, його рівні. Джерела формування та використання прибутку. Маркетингове дослідження методом анкетування. Розробка анкети та методика проведення опитування на прикладі продукції торгової марки "Смак".

Рубрика Маркетинг, реклама и торговля
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 11.01.2013
Размер файла 1,5 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ МАРКЕТИНГ

"МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ АНКЕТ”

НА ТЕМУ:

" Дослідження ринку соків на прикладі продукції торгової марки "Смак”

Зміст

  • Анотація
  • Вступ
  • Гіпотези
  • Теоритична частина
  • 1. Функції, принципи та завдання маркетингу
  • 2. Поняття товару та його рівні
  • 3. Джерела формування та використання прибутку
  • 4. Задачи
  • Основна частина
  • 1. Методика проведення опитування
  • Висновки
  • Література
  • Додаток

Анотація

Для проведення маркетингового дослідження був обраний метод анкетування та розроблена анкета.

Як свідчать результати досліджень, основними споживачами соку є молоді люди віком 25-34 років, які проживають у містах. І хоча соки як продукт цінують однаковою мірою й чоловіки та жінки, проте за кількістю споживачів все ж таки переважають жінки. Купівельна поведінка споживачів ґрунтується на тому, що їх приваблюють соки, насамперед, як вітчизняний продукт та джерело вітамінів. 90% сокової продукції споживає міське населення, переважно несімейних або сім'ї складом не більше 3 чоловік. Вподобання споживачів щодо соків ґрунтуються сьогодні, насамперед, на їх купівельних можливостях, а не на прихильності до тих чи інших видів напоїв. Тож бажання споживати та реальне споживання з цієї причини не співпадають.

Вступ

Ринок продажу фруктових соків є надто розвиненим та багато-конкурентним в Україні. Існує декілька великих виробників, які постійно ведуть боротьбу за кращу якість своєї продукції, за привернення переважної маси споживачів до своєї марки, а також між собою. Ця боротьба настільки сильна, що поява нових виробників фруктових соків в Україні майже виключена. Проте за випереджаючими особистими прогнозами дослідження можна зробити висновок, що майже кожна людина, починаючи з мінімально забезпеченої, споживає фруктовий сік. Оскільки даний продукт є надто корисним та смачним для людей, тому він і має постійний попит.

Мета дослідження полягає у тому, щоб покращити якості даної продукції, виявити недоліки товару та його збуту, а також переваги якості фруктових соків, сервісу та упаковки конкурентів, проаналізувати основний сегмент збуту продукції, визначити потреби споживачів. Дане анкетування здійснюється для визначення головних проблем пов'язаних з якимись певними недоліками діяльності виробника чи якості продукції, а також визначення найбільшого сегменту споживачів фруктового соку з метою найголовнішого сконцентрування на ньому уваги.

Виведення на ринок нового продукту чи розширення існуючого товарного асортименту потребують точного планування та інформаційної підтримки.

Споживачі при купівлі певного товару крім того, що враховують його якість, ціну, дизайн, прагнуть, щоб цей товар повністю задовольняв їх бажання, тому проведення маркетингових досліджень підприємствами є актуальним в умовах сьогодення. Від якісно проведених маркетингових досліджень залежить, чи буде вдалим представлення товару на ринку. Важливість даного дослідження полягає ще й у створенні своєї стратегії виробництва і реалізації даного продукту.

На сьогодні майже 90% ринку займають соки та нектари вітчизняного виробництва. Відповідно до кількості потенційних споживачів і сировинних можливостей основна маса виробництва зосереджена в Центрі, на Півдні й Сході країни.

Основними торговими марками, що представлені на ринку в Україні є Sandora, Смак, Садочок, Біола, Вінні, Соковита, Добрий, Премія, соки Одеського консервного заводу дитячого харчування, Jaffa, соки Миколаївського консервного заводу, Rich, соки Берегівського консервного заводу, соки України тощо.

Здійснення маркетингової діяльності базується на використанні спеціальної інформації, необхідної для прийняття відповідних управлінських рішень. На кожному кроці в процесі аналізу ринкових можливостей, планування, організації маркетингових заходів, контролю реалізації задач маркетингу потрібна інформація про споживачів, конкурентів, посередників та інших факторів зовнішнього та внутрішнього середовища фірми.

Створене в липні 1996 p. акціонерним товариством "Банкомзв'язок" дочірнє підприємство "БКС-Соки" розпочало свою діяльність з підготовки та розробки технічної документації на виробництво соків і нектарів в упаковці "Тетра Брік Асептик" об'ємом 1 л, сертифікації виробництва і укладання контрактів на постачання сировини. 19 лютого 1997 р. до Держпатенту України було подано документи на реєстрацію торгової марки "СМАК" на соки та нектари, які виробляє компанія, та лише через два роки було отримане відповідне свідоцтво. У 2002 році підприємство було перейменоване на ДП "Напої".

Сьогодні ДП "Напої" є лише виробником соків і нектарів. Вона здійснює виробництво продукції на орендованих потужностях. Перші пакети соку з торговою маркою "СМАК" були вироблені наприкінці травня 1997 року. Соки ТМ "Смак" займали провідні позиції за обсягами продажу та споживчими перевагами у аж до початку 2004 року. Із загостренням конкурентної боротьби на ринку соків, компанію почали витісняти з ринку її конкуренти.

В результаті на кінець 2008 року компанія займала аж 6 місце за обсягом продажу соків в Україні. Перед компанією постала необхідність перепозиціювання ТМ "Смак”, але це неможливо здійснити без проведення маркетингових досліджень ринку, що і зумовлює актуальність досліджуваної теми.

Гіпотези

Українські споживачі довгий час були, і більшою мірою залишаються, прихильниками фруктово-ягідних напоїв власного приготування, яких споживають щороку, за даними Держкомстату, понад 600 млн. л. Проте активізація здорового образу життя, формування культури споживання сокової продукції, дозволяє розраховувати на переорієнтацію уподобань споживачів щодо напоїв на користь соків.

Ринок сокової продукції України характеризується сьогодні досить високим рівнем конкуренції, який викликаний, в першу чергу, значними розбіжностями між реальною місткістю ринку та виробничими потужностями сокової галузі. Низька купівельна спроможність потенційних споживачів та недостатньо сформована культура споживання соків в Україні загострюють конкуренцію між вітчизняними виробниками цієї продукції.

Найбільші частки ринку та найміцніші конкурентні позиції належать таким торговим маркам, як Sandora, "Смак", Galichina, Jaffa, Gutta, Дар, Моя семья. Проте конкурентні позиції цих марок значно відрізняються в залежності від регіону. Продукція іноземного виробництва не розглядається в якості конкурентів через значну цінову диференціацію (ціни на такі соки на 20-40% вищі за аналогічну вітчизняну продукцію).

Боротьба за розподіл ринкових часток між декількома найбільшими гравцями породжує природне бажання визначити зручні для себе і не суперечать логіці бізнесу правила гри.

Зважаючи на обмеженість ресурсів в даному дослідженні аналіз споживачів здійснено на основі вторинної інформації - а саме на дослідженнях ринку соків провідними українськими маркетинговими агентствами. На початку 2008 року компанією GfK USM було здійснено дослідження, метою якого було вивчення споживацьких переваг на ринку соків. Всього було опитано 1000 чоловік у віці від 15 до 59 років, що проживають по всій території України. Респондентам пропонувалося відповісти на наступні питання:

1. Які марки соку ви купували за останні 2 місяці?

2. Які чинники впливають на ваш вибір тієї або іншої марки соку?

3. Які види соку ви купували за останні 2 місяці?

При обробці результатів враховувалися такі ознаки респондента, як стать, вік, регіон проживання, величина населеного пункту. Кожному респонденту пропонувалося самостійно оцінити свій рівень життя, віднісши його до однієї з п'яти груп (високий, вище середнього, середній, нижче середнього, низький). Віковий проміжок від 15 до 59 років був роздільний на 5 інтервалів (15-19 років, далі по 10 років кожен). Територія України була умовно розділена на 6 регіонів (місто Київ, Північний, Західний, Центральний, Південний і Східний). Величина населеного пункту враховувалася в одній з 5 градацій (село, міста з населенням до 50 тисяч, 51-100 тисяч, 101-500 тисяч, більше 500 тисяч жителів). При відповіді на 1-е питання респондентам був запропонований вибір соків з 25 марок (рис.1).

Рис.1. Споживчі переваги за марками соків (на 1.03.2008)

Найпопулярнішими виявилися соки марок Sandora (35,3% опитаних) і "Садочок" (29,2% респондентів). Наступну групу переваг складають марки, популярність яких в 2-3 рази нижча, ніж у двох лідируючих марок. Це соки Jaffa (16,1% опитаних), "Дар" (15,0%), "Моя сім'я" (13,3%), "Смак” (12,7%), "Улюблений сад" (11,6%) і "Наш сік" (11,2% респондентів). Порівняно багато серед опитаних тих, хто вживає соки марок, що не увійшли до списку, об'єднані в графі "іншій", - 11,4% респондентів. Нарешті, не купує соків 10,1% опитаних. Отже, ТМ "Смак”, яка протягом 1997-1998 років займала 2-ге місце за споживацькими перевагами та обсягами продажу (після ТМ "Sandora”), у 2008 посідає лише 6-ту сходинку.

Стать респондента істотного впливу на розподіл споживацьких переваг не надає. Слід відзначити, що жінки купують більше соку, ніж чоловіки, рідше не купують сік (8,6% опитаних, тоді, як у чоловіків ця цифра складає 11,6%), а серед "чоловічих" соків можна виділити марку "Галичина” - чоловіки віддають їй перевагу в 10,4% випадків, жінки - в 7,7%. Вік істотніше позначається на смаках респондентів. Так, 15-19-річні значно більше, ніж "середній” українець, люблять соки марок "Галичина” і J7. Споживацькі смаки 20-29-річних характеризуються інтенсивнішим споживанням найпопулярніших в Україні марок: Sandora займає в їх соковому меню 46,4%, "Садочок" - 38,2%, а третя по популярності марка Jaffa - 24,7%. Особливістю споживання 30-39-річних і 40-49-річних респондентів є падіння популярності соку марки Jaffa: у їх споживацькому рейтинг-листі ця марка йде на 4-е і 6-е місця відповідно, поступаючись "Дару” і "Моїй сім'ї”.

Рис. 2. Показник спонтанного знання марки соку серед населення України.

У старшій групі на 1-е місце виходить марка "Садочок" (20,8% опитаних), а марці Sandora віддає перевагу всього 18,5% респондентів, що майже в 2 рази менше середнього по країні значення. У цій групі особливо багато респондентів не купують соки - 20,2%. Марки соків, що не увійшли до списку, споживають 17,5% опитаних з групи 50-59-річних. У цієї вікової групи помітне місце займає продукція Одеського консервного заводу дитячого харчування - 10,6% респондентів.

Регіональні відмінності обумовлюють і деякі особливості споживацьких переваг по марках соків. В першу чергу, виділяється столиця України, де споживання соків марки Sandora досягає 50% від загального числа опитаних. На друге місце виходить продукція Одеського заводу - 25,1% респондентів, що більш ніж втричі перевищує середню по країні величину споживання. Соки марки "Садочок" в Києві не дуже популярні, їм віддали перевагу всього 21,6% опитаних. Зате підвищений попит мають марки "Дар" (16,8%) і "Вінніфрут" (15,0% респондентів). Не люблять кияни марку Jaffa і особливо "Галичину”, споживання якої майже в 3 рази менше, ніж в середньому по країні (3,3% опитаних). Виняткове мало киян - всього 1,7% респондентів - не купують соків, чого не скажеш про Північний регіон, де це число "досягає 18,3% - максимальна серед всіх регіонів цифра. Найпопулярніші марки на півночі - "Садочок" і Sandora. Схожа картина спостерігається і в Західному регіоні, де марці "Садочок" віддає перевагу майже половина (47,3%) опитаних. На третє місце жителі Заходу патріотично поставили "Галичину” - 24,6% респондентів. У Центральному регіоні чверть опитаних п'є "інші”, що не потрапили в список марки соків. Це навіть більше, ніж число апологетів "Садочку" і Sandor-и. На Півдні і Сході з великою перевагою лідирує марка Sandora. У цих регіонах підвищений попит мають марки "Моя сім'я" (14,9% південців) і "Дар" (20,3% респондентів Східного регіону).

Величина населеного пункту не робить істотного впливу на розподіл найбільш затребуваних марок соків. Усюди лідирують Sandora і "Садочок”, проте і тут є деякі особливості, на які варто звернути увагу. Так, на селі, на відміну від інших типів населених пунктів, "Садочок" популярніше марки Sandora. Рекордне число жителів села (17,6% опитаних) не купує соків. У містах з населенням менше 50 тисяч жителів особливою популярністю користується марка "Вінніфрут" - 14,7% респондентів, а в містах з менш ніж 100-тисячним населенням - марка "Смак”, яку вибрали 29,2% опитаних. До речі, в невеликих містах мінімальною є кількість жителів, що не купують соки - 3,8% респондентів. У місті середніх розмірів (до 500 тисяч жителів) ця цифра істотно зростає (9,7% опитаних). Нарешті, в крупному місті особливістю споживання є підвищена популярність марок Sandora (41,3% респондентів), "Дар" і Jaffa.

Розподіл споживацьких переваг серед респондентів, що оцінили свій рівень життя як "середній” і "вище середнього”, приблизний таке ж, як і серед багатих респондентів. Цікаво прослідити, як з падінням рівня фінансової спроможності зменшується споживання соків таких марок, як "Вінніфрут" і "Галичина”, зате росте число опитаних, які не купують соки.

У майновій групі "нижче середнього” найпопулярнішою є марка "Садочок" (32,8% опитаних), споживання марки Sandora різко знижується (24,1% респондентів), а третю за чисельністю позицію займають ті, хто віддає перевагу "іншим" маркам соків (20,6% опитаних). Нарешті, респонденти, що назвали себе "бідними”, найохочіше купують марки "Садочок" (31,7% опитаних) або не купують їх зовсім (21,2% респондентів).

З'ясувавши, яким маркам соків українці віддають перевагу, з'ясуємо, чим обумовлений їх вибір. З цією метою респондентам були запропоновані 8 чинників, що впливають на формування споживацьких переваг. Опитувані повинні були самі розставити ці чинники по ступеню важливості.

Основним чинником, від якого залежить споживацький вибір, виявився смак, його поставили на 1-е місце 39,0% опитаних. Другий по важливості чинник - це якість (36,0% респондентів). Ціну товару поставили на 1-е місце всього 17,2% опитаних.

Решта чинників, з погляду респондентів, виконує значно меншу роль при виборі тієї або іншої марки або виду соку. Так, наявність у продажу вважають першорядною 3,0% опитаних, перевага по марці - 2,5%. Упаковка і порада продавця зібрали всього по 0,8% голосів споживачів, а рекламна підтримка важлива для 0,7% українців. Цікаво, що на друге місце опитані поставили ті ж 3 чинники, що і на перше, але порядок їх дещо міняється. Так, більшість респондентів на 2-е місце поставила якість - 41,4%, потім слідує смак - 34,6% опитаних, а за ним ціна - 16,2% споживачів (рис.3).

Рис.3. Фактори, що впливають на вибір марки соку

Гендерна ознака на розподіл основних чинників споживацького вибору практично не впливає. Для жінок перевага по марці важливіша за наявність соку у продажу, а пораді продавця вони довіряють в 7,5 рази рідше, ніж чоловіки.

Молоде покоління вибирає смак: його вважають першорядним чинником 43,7% опитаних у віці від 15 до 19 років, що значно вище за як середню по країні оцінку цього чинника, так і роль якості у формуванні споживацького вибору (33,3% респондентів). Порада продавця для тінейджерів ніякої ролі не грає, зате на рекламу вони звертають увагу в два з гаком рази частіше, ніж "середній” українець. У віковій групі 20-29 років якість по ступеню важливості переважає над смаком, а в двох наступних групах, навпаки, вважають, що смак важливіший за якість. Особливістю споживачів соків у віці від 30 до 49 років є майже повне ігнорування рекламної підтримки. У старшій віковій групі (50-59 років) на першому місці стоїть якість (33,6% опитаних), на другому - ціна (31,5% респондентів, що майже удвічі більше "середнього”), а на третьому - смак (29,6% опитаних).

Багаті респонденти найголовнішим в соку вважають якість (46,3% опитаних). Смак серед першорядних чинників займає у багатих 2-е місце (36,6% респондентів), а ось ціна і упаковка ніякого значення для них не мають (0%). Рекламі довіряє в 7 разів більше багатих, ніж в середньому по країні (4,9% опитаних). Певне значення, що перевищує середні показники, мають для них і такі чинники, як перевага по марці, наявність соку у продажу і рада продавця. Представники рівнів добробуту вище середнього, середнього і нижче середнього в своєму виборі керуються перш за все смаком соку, а на 2-е місце ставлять якість. Роль ціни зростає у міру падіння рівня добробуту, досягаючи максимального значення 25,9% опитаних у бідних.

Якому виду соку віддають перевагу українські споживачі? Для відповіді на це питання респондентам було запропоновано 18 видів соку (рис.5). Найпопулярнішими виявилися апельсиновий (35,3% опитаних), мультивітамін (30,9%) і яблучний (27,8% респондентів). Наступну групу складають соки, популярність яких в 2-3 рази нижча. Сюди входять томатний (16,1%), персиковий (16,1%), ананасовий (15,7%), виноградний (14,2%), абрикосовий (12,4%) і манго (10,6% опитаних).

Рис.4. Споживчі переваги за видом соку

Решта соків набирає не більш 8% любителів кожен. З них найрідше респонденти п'ють грушевий (2,7%), сливовий (3,3%) і смородиновий (3,5% опитаних). Досить багато тих респондентів, хто вживає інші, що не увійшли до списку види соків, - таких налічується 9,0%. Нарешті, 10,1% респондентів не купують ніяких соків.

Детальніше розглянемо структуру продаж соків ТМ "Смак” для з'ясування смаків споживачів щодо даної марки. На сьогодні асортимент ДП "Напої" представлений 9 типами соків та 4 типами нектарів (рис.5).

Такі соки, як "Яблуко", "Апельсин" та "Ананас" і нектари "Ананас-грейпфрут", "Мультивітамін", "Персиковий" розфасовують і в упаковку по 0,2 л. Найбільшу частку в загальному обсязі продажу займають томатний сік (19%), апельсиновий сік (13%), нектар "Мультивітамін" (11%) та по 10% належить сокам "Яблуко" та "Ананас", що підтверджує загальноукраїнську тенденцію.

Рис.5. Структура продаж соків ТМ "Смак"

Стать опитаних в даному випадку майже ніякій ролі не грає: серед найпопулярніших в Україні соків жінки більше люблять персиковий, ніж ананасовий, а чоловіки навпаки. Вікові відмінності більш помітні. Так, молодь любить солодкі соки: персиковий, ананасовий, абрикосовий, а томатний в їх групі займає 7-е місце. У віковій групі 30-39 років найбільш популярний мультивітамін (34,4% опитаних), а не купує соків всього 5,9% респондентів. У наступних вікових групах кількість тих, що відмовляються від покупки росте, досягаючи 20,2% респондентів в старшій групі. У 50-59-річних найбільшим успіхом користується яблучний сік (23,0% опитаних), а апельсиновий займає 2-е місце (22,6% респондентів).

Регіони демонструють значні відмінності від середніх показників. Так, 40,1% опитаних киян віддає перевагу яблучному соку, а апельсиновий займає тут 3-е місце. Сливовий, полуничний й "інші” соки користуються нульовою популярністю, а число тих, які не купують цей продукт мінімальне - 1,7% респондентів.

Більш всього українців, що не купують соки, живе на селі, - тут таких 17,6% опитаних. У маленьких містах підвищений попит має сік манго (14,7% респондентів), а в містах середнього розміру - абрикосовий (31,7%) і персиковий (30,5% опитаних). У мегаполісі найбільш популярний яблучний сік (34,4% респондентів), а томатний, займаючи 4-е місце, користується більшим успіхом, ніж в середньому по країні (22,5% опитаних).

Рівень життя позначається на структурі споживання, в основному, у верхньому майновому шарі. Багаті респонденти віддають перевагу мультивітаміну - 44,0%.

Така ситуація з аналізом потенційних споживачів соків ТМ "Смак”. Слід зазначити, що потенціал цього ринку все ще досить значний. Багато українців не купують соки зовсім не тільки з матеріальних причин: когось не влаштовує асортимент, когось упаковка, а комусь необхідна кваліфікована порада.

Теоритична частина

1. Функції, принципи та завдання маркетингу

Для глибшого розуміння сутності маркетингу слід розглянути функції та принципи здійснення маркетингової діяльності, визначити основні стратегічні та тактичні завдання.

Мета маркетингу, з одного боку, - створити умови для пристосування виробництва до суспільного попиту, потреб ринку; розробити систему організаційно-технічних заходів для вивчення ринку, інтенсифікації збуту, підвищення конкурентоспроможності товарів з метою одержання максимального прибутку, а з іншого боку, - шляхом використання засобів, прийомів, усієї системи маркетингу впливати на сферу реалізації: попит, пропозицію, ціни, умови збуту, канали розподілу.

Маркетинг передбачає максимально широке і повне використання ринкових умов, усіх чинників комерційного успіху в ім'я досягнення основної мети - одержання прибутку. Таке загальне спрямування стратегії маркетингу, яка, з урахуванням умов, що склалися, визначає сукупність тактичних прийомів (комплекс маркетингу) щодо виходу на ринок, сприяє зміцненню конкурентних позицій, оптимізації збуту, активному впливу на сферу реалізації. Цим породжуються й основні принципи ринкової орієнтації управління, які також виступають основними принципами цієї стратегії.

Можна виділити три основних девізи маркетингової діяльності:

1. Споживач - "король". Це означає, що потрібен систематичний, всебічний, ретельний облік потреб, стану і динаміки попиту, споживання, особливостей ринку, умов підприємницької діяльності для прийняття обґрунтованих господарських рішень.

В основі попиту на будь-який товар лежить певна потреба. Той факт, що сьогодні цю потребу задовольняють за допомогою запропонованого на ринку товару, зовсім не означає, що так буде завжди, і що немає і не може бути іншого товару, здатного краще задовольнити цю потребу.

Саме розуміння того, що запити покупця є початковою позицією для визначення виробничої і збутової політики підприємства, пронизує всю ринкову концепцію управління, є основою основ діяльності, що здійснюється в рамках маркетингу.

2. "Виробляти те, що продається, а не продавати те, що виробляється".

Іншими словами, необхідно створити умови для максимального пристосування виробництва, асортименту і якості продукції, усієї системи управління виробничо-збутовою діяльністю до потреб ринку, структури і динаміки суспільного попиту.

Успіх підприємств-лідерів здебільшого пояснюється тим, що їхні маркетингові служби зробили правильну оцінку потреб і попиту та дали обґрунтовані рекомендації. За даними Дж. Стайнера, імовірність того, що ідея виробництва будь-якого товару буде мати комерційний успіх, звичайно вимірюється як 1 до 100.

3. Створюючи товар, створюй і споживача. Цей девіз вимагає активного впливу на попит, ринок та інші умови реалізації за допомогою всіх доступних засобів (реклама, товарна і цінова політика, контроль за сферою товароруху і т. ін.).

Як відомо, масове виробництво потребує масового збуту. А це вимагає проведення цілеспрямованої політики щодо формування попиту на товари.

З названих девізів випливають основні принципи маркетингу:

Свобода вибору, тобто пошуку і визначення власної мети, завдань, стратегії і тактики функціонування та розвитку, сфер діяльності, цільових ринків та методів їх освоєння, асортименту та номенклатури своїх товарних пропозиції тощо. Безумовно, така свобода є обмеженою (регулювальна політика держави, економічні, технологічні, екологічні, конкурентні чинники навколишнього бізнес-середовища, ресурси підприємства), але саме наявність різноманітних потенційних варіантів діяльності, можливостей їх використання робить маркетинг реальним, породжує попит на нього.

Орієнтація на споживачів. Цей принцип означає, з одного боку, пристосування підприємницької діяльності до реальних потреб, побажань і в цілому поведінки споживачів, намагання розв'язати їхні проблеми, а з другого - активний цілеспрямований вплив на споживачів з метою формування належного попиту на товари чи послуги. Останнє особливо важливе в сучасному та інноваційному маркетингу.

Спрямованість на кінцевий результат виробничо-збутової діяльності - прибуток і водночас на тривалу перспективу розвитку підприємства. Таке поєднання означає, що маркетингова діяльність має базуватись передовсім на відповідних стратегічних рішеннях щодо освоєння цільових ринків, запровадження нових видів товарів та послуг, формування стійкого і достатнього попиту на них. На початкових етапах реалізації таких стратегій прибутку може і не бути. Але згодом, у тому разі, коли перспективу було визначено правильно, підприємство може розраховувати на достойне "місце під сонцем".

Активна політика. Маркетингова діяльність передбачає постійний пошук нових ринків і товарів, сфер діяльності, наступальні стратегії розвитку, випереджання конкурентів тощо, тобто такий стиль підприємницької діяльності, коли той, хто атакує, завжди виграє.

Науковий підхід до розв'язання маркетингових проблем. Цей принцип має особливе значення в маркетинговій діяльності. Його використання через систему маркетингових досліджень обґрунтовує відповідні рішення щодо маркетингових алгоритмів та дій, створює реальні передумови досягнення підприємствами своїх бізнесових цілей.

Комплексність дій. Різні маркетингові стратегії політики та інструменти мають бути взаємозв'язані, узгоджені для досягнення ефекту синергії, сама маркетингова діяльність має стати органічною частиною загальної стратегії підприємства.

Оптимальне поєднання централізації та децентралізації управління маркетинговою діяльністю. Маркетингові організаційні структури, які діють у складі підприємств, виконують ряд специфічних функцій, що потребують творчого ставлення виконавців, їхньої ініціативи, наукового пошуку. Така ситуація передбачає більшу, ніж в інших організаційних структурах, децентралізацію управління, хоч і не виключає необхідності управління з одного центру.

Гнучкість у досягненні поставлених цілей. Оскільки маркетинг передбачає пристосування підприємства до впливу чинників навколишнього бізнес-середовища, а останнє завжди є досить мінливим, то така діяльність потребує розроблення відповідних варіантів досягнення поставлених цілей, їх своєчасного використання, відповідних організаційних структур, здатних до швидкої трансформації.

Висока вартість. Маркетинг потребує значних коштів на проведення досліджень, підготовку і перепідготовку кадрів, проведення рекламних кампаній, стимулювання збуту, розробку нових товарів тощо. Продуманість таких витрат, правильне використання виділених коштів може значно зменшити зусилля підприємства зі збуту продукції.

Наявність відповідної інфраструктури та фахівців. Маркетинг може дати позитивні наслідки тільки тоді, коли створено відповідні системи інформації, консалтингових, рекламних та дослідницьких фірм, коли наявні фахівці, озброєні відповідними знаннями та досвідом.

Ці принципи визначають конкретні напрями діяльності підприємств, які здійснюються в рамках маркетингу, зміст і спрямування його основних функцій, для яких властивий еволюційний розвиток на підприємствах.

У сучасній спеціальній зарубіжній і вітчизняній літературі немає загальноприйнятої класифікації функцій, які входять до комплексу маркетингу. У кінцевому підсумку, зміст функцій маркетингу визначається масштабами виробництва і збуту, умовами конкуренції, товарним асортиментом, особливостями споживання і попиту на продукцію підприємства, характером зв'язків з товаропровідною мережею тощо.

Виходячи з названих принципів, маркетинг виконує кілька завдань.

Найважливішими стратегічними завданнями маркетингу є визначення генеральної програми дій підприємства, визначення і освоєння цільових ринків, орієнтація виробництва на задоволення потреб, запитів споживачів, створення комунікаційних та роз подільних систем тощо.

Інакше кажучи, основні стратегічні завдання маркетингу по лягають у знайденні відповідей на такі запитання:

хто?. дійсні і потенційні споживачі, клієнти, постачальники, посередники, конкуренти;

що і скільки?. продукувати, продавати;

коли і як?. продукувати, рекламувати, здійснювати збут;

за скільки (за якою ціною)?. пропонувати товари;

навіщо?. створювати чи розвивати підприємство, розширювати виробництво, нарощувати обсяги реалізації продуктів.

Основними тактичними завданнями маркетингу можна вважати такі:

виявляння існуючих і потенційних бажань покупців, реального й можливого попиту на товари (послуги) і на цій підставі обґрунтування доцільності їх виробництва та збуту;

організація науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт для створення продукції, яка позитивно відрізнялася своєю якістю, конкурентоспроможністю і зручністю для споживачів від тієї, що вже є на ринку, модифікування продукції, узгодження її споживчих якостей із запитами ринку;

планування і координація виробничої, збутової і фінансової діяльності підприємства;

організація і вдосконалення системи та методів збуту продукції;

управління маркетинговою політикою цін;

планування і реалізація заходів комплексу маркетингової комунікації;

регулювання процесів виробництва, транспортування, пакування продукції, сервісного обслуговування споживачів;

контроль та аналіз маркетингової діяльності підприємства.

Виходячи з цих завдань, основними функціями маркетингу є:

комплексне вивчення ринку, власного підприємства, проблем, пов'язаних із маркетингом;

узгодження параметрів, характеристик та властивостей продукції з побажаннями та смаками споживачів;

розрахунок цін на продукцію підприємства, визначення умов оплати, величини знижок;

планування збуту та реалізації продукції;

фізичний розподіл продукції;

забезпечення комунікаційних взаємозв'язків зі споживачами;

сервісне обслуговування споживачів;

контроль та аналіз маркетингової діяльності.

Відповідно до вищеназваних девізів і принципів маркетингу здійснюється низка основних функцій:

маркетингові дослідження ринку;

розробка і планування асортименту;

збут і розподіл (організація товароруху і продажу);

стимулювання збуту і реклама.

Кожна із цих функцій викликає певний інтерес і має велике практичне значення. Однак лише в тісному зв'язку вони забезпечують успішну реалізацію принципів маркетингу.

Кожна з перелічених функцій важлива сама по собі, але, саме взяті в сукупності, вони забезпечують умови виконання завдань корпорації, являючи собою конкретне практичне відображення основних ідей маркетингу як ринкової орієнтації управління.

Величезну роль серед функцій маркетингу відіграє дослідна робота. Дуже важливо виробити добре скоординовану програму вивчення й оцінки різноманітних факторів, від яких залежить успіх виробничої і ринкової діяльності підприємства. Жодну із життєво важливих для будь-якого підприємства проблем не можна розв'язати без ретельного аналізу ринку, умов ринкової конкуренції. Той, хто хоче вийти в цій конкуренції переможцем, має максимально пристосувати обсяг і структуру свого виробництва до конкретних умов ринку, які склалися; знати, які вимоги висуває покупець до того чи іншого товару, які тенденції і динаміка суспільного попиту. Керуючись результатами ринкових досліджень, визначають потреби в елементах постійного і змінного капіталу, вирішують як планувати обсяг та асортимент продукції, що випускається, як диверсифікувати і комбінувати виробництво, обирають відповідну політику цін, засоби і характер реклами тощо.

На базі рекомендацій дослідного відділу планують товарний асортимент; визначають виробничі, технічні, фінансові потреби і джерела забезпечення їх; розробляють деталізовану програму виробництва і реалізації, загальні стратегічні завдання ринкової політики, а результати досліджень втілюють у програму маркетингу, яка, по суті, є планом проведення збутових компаній.

Отже, маркетинг має ряд раціональних елементів. Він акумулював найважливіші досягнення соціальної психології, економіки, теорії управління, математичної статистики, програмування, розробив багатий арсенал форм і засобів організації збуту промислової продукції, тісного пов'язування внутрішніх ресурсів компанії з реальним ринковим попитом, координації діяльності всіх підрозділів підприємства з метою виконання загального господарського завдання. Маркетингова діяльність істотно відрізняється від виробничо-збутової.

2. Поняття товару та його рівні

Поняття "товар" є центральним поняттям всієї економічної теорії. За одним із визначень "товар - це продукт, послуга, цінні папери, ідеї та знання, які можуть задовольнити потребу і призначені для продажу".

Виходячи з цього, відокремлюють три рівні товару:

Товар за задумом - основна вигода і послуга;

Товар у реальному виконанні - властивості, марка, зовнішнє оформлення, дизайн, якість, стиль і естетика, упакування;

Товар у підкріпленні - монтаж, постачання, кредитування/лізинг, гарантія, обслуговування після продажу.

Рівні товару з позиції особливостей процесу сприймання споживачем:

Ключова цінність;

Основний товар;

Очікуваний товар;

Поліпшений товар;

Потенційний товар.

Класифікація товарів

Мета класифікації товарів - для кожного типу товару виділити його характерні ознаки і визначити специфіку комплексу маркетингу.

Товар - це продукт виробництва або діяльності людини, створений для задоволення якихось потреб за допомогою обміну

З цього визначення випливають дві властивості товару, дві його сторони: споживна вартість та здатність обміну одного товару на інший”.

Споживна вартість, тобто здатність товару задовольняти ті чи інші потреби - це якісна сторона товару. Її характеризують певні відмінні риси. Споживна вартість товару має бути продуктом праці, людської діяльності. Якщо якась корисна річ не є результатом такої діяльності (наприклад, вода у природному джерелі), то ця річ не має споживної вартості. Споживна вартість товару завжди має суспільний характер, адже задовольняє потреби ринку. Два товари обмінюються на ринку через те, що пересіклися потреби їх власників. Отже, споживна вартість товару як економічна категорія виражає ринкові відносини між товаровласниками із задоволення їхніх потреб.

Друга властивість товару, що випливає з його визначення, полягає в його здатності обмінюватися на інший товар. Основою цієї властивості є вартість певного товару. Якщо споживна вартість - це кількісна сторона товару, то вартість є якісною стороною. Вона визначається витратами праці, капіталу, фізичних і духовних сил людини, його знаннями, досвідом і майстерністю, потрібними для виготовлення даного товару. Обмін одного товару на інший можливий за умови рівності цих витрат на їх створення, тобто рівності їх вартостей. Обмін товарів відбувається в певній пропорції. Наприклад, якщо при бартерному обміні (обміні без посередництва грошей) одна одиниця деякого товару обмінюється на чотири одиниці інакшого товару, то між ними, таким чином, встановлюється певна пропорція. Таке співвідношення, в якому дин товар обмінюється на інший, називається міновою вартістю. Отже, вартість товару виявляється на ринку за допомогою мінової вартості. Мінова вартість уявляє собою форму прояву вартості товару на ринку.

В кожному товарі втілюється праця, витрачена на його виробництво. Праця, втілена в товарі, має подвійний характер. З одного боку, це конкретна праця, тобто праця якогось певного виробника того чи іншого фаху. З другого боку, це абстрактна праця, тобто певна частка сукупної праці всіх членів суспільства. Конкретна праця створює таку властивість товару, як споживна вартість, абстрактна праця створює іншу властивість - вартість.

В маркетингу товаром є продукція у вигляді фізичного об'єкту, послуги або ідеї, яка запропонована ринку для продажу або обміну. Це означає, що кожне підприємство, перш ніж виходити на ринок, повинне створити і виготовити деякий продукт. Цей товар повинен бути призначений для певної потреби (на швейній фабриці шиємо жіноче плаття, а в магазині продаємо "надію" стати привабливішою).

Виготовлений продукт може бути запропонований ринку, якщо має відповідний рівень якості, ефективну упаковку, а так само марочну назву. Продукт, який представляється ринку і володіє вказаними вище властивостями, звичайно називається товаром в реальному виконанні. В житті існує безліч різних товарів.

Всі товари з урахуванням їх призначення підрозділяються на: товари індивідуального споживання (споживацькі товари) - це товари і послуги, що придбаються для задоволення своїх особистих потреб, сімейного або домашнього використання. Товари виробничого призначення (засоби виробництва) - призначаються для використання у виробництві інших товарів і послуг, для господарської діяльності підприємства.

З урахуванням характеру споживання і втілення відчутних фізичних характеристик можуть бути виділені: товари тривалого користування, тобто товари, що використовуються в перебігу тривалого періоду (автомобілі, електроніка, верстати, холодильники і ін.); товари короткострокового користування - товари, споживані відразу або в декілька прийомів (зубна паста, напої, хліб, мило); послуги - будь-які заходи, вигоди або дії, які забезпечують задоволення конкретних потреб, в основному не відчутні і не пов'язані з власністю (прикладами можуть бути: стрижка в перукарні, консультації лікаря, навчання у вузі).

Споживацькі товари звичайно класифікуються з урахуванням поведінки покупців при їх придбанні. В даному випадку виділяють: товари повсякденного попиту - це товари, які покупець купує без особливих зусиль в їх виборі і без порівняння з іншими аналогічними товарами (мило, сигарети, газети і т.д.); товари ретельного вибору - це товари, які споживач в процесі покупки порівнює між собою по показниках придатності, якості, ціни, дизайну (одяг, меблі, електропобутові товари); основні товари постійного попиту (хліб, зубна паста, молоко); товари пасивного попиту - це товари, про існування яких споживач знає, але не замислюється про їх придбання (купують тоді, коли виникає несподівана необхідність в них або робляться значні маркетингові зусилля, без яких продаж не був реальний).

Товари повсякденного попиту, у свою чергу, підрозділяються на наступні групи: товари імпульсної покупки - це товари, які купують без жодного попереднього планування і пошуків (жувальні гумки, шоколадні батончики); товари для екстрених випадків - товари, які отримуються при виникненні гострої потреби в них (наприклад, парасольки в дощ і ін.).

В багатьох країнах приведена класифікація споживацьких товарів дуже часто використовується при створенні мережі підприємств роздрібної торгівлі. Тому за назвою магазину можна визначити, які товари пропонуються в ньому.

Товари виробничого призначення можуть бути класифіковані таким же чином, як і споживацькі товари. При класифікації звичайно беруть до уваги участь цих товарів в процесі виробництва, а також їх відносну цінність. З урахуванням сказаного виділяють: основне і допоміжне устаткування; сировина, матеріали і готові деталі; напівфабрикати; стаціонарні споруди; допоміжні матеріали і послуги.

Важливо завжди враховувати, що практичне використовування вибраної класифікації повинне повною мірою визначити споживацькі властивості виділених груп товарів, які в найбільшій мірі задовольняють потребам тих, для кого вони призначені.

Товар - це інструмент маркетингу, який являє собою продукт праці, призначений для продажу. Виготовлений продукт може бути запропонований ринку, якщо має відповідний рівень якості, конкурентоспроможності, ефективну упаковку, а так само марочну назву. Продукт, який представляється ринку і володіє вказаними вище властивостями, звичайно називається товаром в реальному виконанні. В житті існує безліч різних товарів.

Проблема якості і конкурентоспроможності продукції носить в сучасному світі універсальний характер. Від того, наскільки успішно вона розв'язується, залежить багато що в економічному і соціальному житті будь-якої країни, практично будь-якого споживача.

Конкурентоспроможність - концентрований вираз всієї сукупності можливостей країни, будь-якого виробника створювати, випускати і збувати товари і послуги. Чинник конкуренції носить примусовий характер, примушуючи виробника під загрозою витіснення з ринку невпинно займатися системою якості і в цілому конкурентоспроможністю своїх товарів, а ринок об'єктивно і строго оцінює результати їх діяльності.

В умовах розвинутого конкурентного ринку маркетинг стає ефективним засобом рішення проблеми якості і конкурентоспроможності товарів, випробовуючи, у свою чергу, їх зворотну дію, яка розширює або знижує його можливість.

3. Джерела формування та використання прибутку

Функціонування підприємства супроводиться безперервним кругообігом коштів, який здійснюється у формах витрат ресурсів і одержання доходів, їх розподілу і використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами, персоналом підприємства. Усі ці грошові відносини становлять зміст фінансової діяльності підприємства.

Основні завдання фінансової діяльності такі:

вибір оптимальних форм фінансування, структури капіталу підприємства і напрямків його використання. З метою стабільно високої прибутковості;

балансування в часі надходжень і витрат платіжних засобів;

підтримання належності ліквідності та своєчасності розрахунків.

Головний зміст фінансової діяльності підприємства полягає в належному забезпеченні фінансування.

Відповідно до джерел фінансування поділяється на:

внутрішнє - здійснюється за рахунок коштів підприємства:

а) прибуток;

б) амортизаційні відрахування;

в) виручка від продажу майна;

г) виручка від здачі майна в оренду.

зовнішнє - використовує кошти не пов'язані з діяльністю підприємства:

а) внески власників у статутний фонд;

б) кредит;

в) зобов'язання боржників;

г) державні субсидії.

Фінансування ділиться на фінансування:

за рахунок залучених коштів - це такі кошти, які необхідно повернути, тобто кредит, або боргові зобов'язання;

за рахунок власних коштів - це кошти від діяльності підприємства або внески власників.

Серед форм фінансування важливим є кредит - це платне надання грошей або інших цінних паперів у борг на певний час. Це дає змогу розширювати фінансові можливості підприємства, але створює певний ризик, пов'язаний з необхідністю повернення коштів у майбутньому і відсотків за користування позиченими коштами.

На сьогоднішній час широко використовують кредити не в грошовій формі - товарний кредит, оренда і її різновид - лізинг.

Товарний кредит - це короткостроковий кредит, який одне підприємство надає іншому в товарній формі через відстрочку платежів за поставлену продукцію.

Оренда - це довгострокова форма кредиту і характеризує договірне строкове володіння і користування майном. Поширеним у світовій практиці є різновид оренди - лізинг, коли лізингова компанія купує у підприємств-виробників майно (устаткування) і передає їх в оренду на певний період і на певних умовах.

Головними показниками, які відображають фінансові результати діяльності підприємства є дохід і прибуток. Ці показники є вирішальними для підприємства тому, що відображають мету його діяльності, а також цікавлять інвесторів, кредиторів, фінансові органи, податкову службу, фондові біржі.

Основний показник є прибуток, який іноді замінюють показником доходу.

Доход підприємства - це більш загальний показник і прибуток входить до величини доходу.

Доход досить поширений показник серед економічних показників. Зміст його не є однозначним. Часто цим поняттям позначають загальну виручку чи суму грошових надходжень підприємства або окремої особи, існує поняття національний доход, доход сім'ї і т.д.

У сфері підприємницької діяльності визнано, що доход - це виручка від підприємницької діяльності за вирахуванням матеріальних і прирівняних витрат. Таким чином у доході зарплата розглядається як його елемент, а не різновид витрат.

Працівники підприємства, які є його власниками розглядають свою запрату, як доход підприємства, а зарплату найманих працівників, як елемент витрат. Але це формальне сприйняття від якого економічна суть заплати не міняється.

Доход - це загальна сума коштів, яка поступає підприємству за певний період і за вирахуванням податків може бути використана на інвестування і споживання.

Загальна величина доходу підприємства включає доход від

реалізації продукції, робіт, послуг;

реалізації матеріальних цінностей і майна;

позареалізаційних операцій (пайова участь у спільних підприємствах, здача майна в оренду, цінних паперів, товарного кредиту, надходжень від економічних санкцій).

Доход від реалізації продукції обчислюється як різниця між виручкою і матеріальними і прирівняними до них витратами. При цьому не враховується податок на додану вартість і акцизний збір. Прирівняні витрати до матеріальних - це амортизація основних фондів, відрахування на соціальні потреби, платежі та виплати, які об'єднуються у кошторисі виробництва під назвою "Інші витрати”. Таким чином до матеріальних і прирівняних витрат належать всі витрати крім зарплати.

Доход від реалізації матеріальних цінностей і майна - це різниця між ціною їх продажу і матеріальними витратами на придбання і реалізацію, відповідно доході від реалізації основних фондів - різниця між виручкою від продажу, залишковою вартістю і матеріальними витратами на демонтаж і реалізацію.

На підприємствах для яких доход є об'єктом оподаткування після вирахування податку він поділяється на фонди споживання, інвестиційний і страховий. Фонд споживання використовується на оплату праці персоналу підприємства (фонд зарплати) і виплату за підсумком роботи за певний період за частку в статутному фонді (дивіденд), матеріальну допомогу.

Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції всіх форм інвестування. Він служить джерелом сплати податків. Вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні.

Прибутковість та дохідність підприємства є одним з найголовніших показників, що відображають фінансовий стан підприємства. Вони визначають мету підприємницької діяльності. Основний результат діяльності підприємства визначається за допомогою показників, які діляться на: абсолютні та відносні.

Абсолютний показник - це прибуток підприємства; відносний показник - це рентабельність підприємства.

Іноді прибуток ототожнюють з поняттям доход. Але це ототожнення неправильне.

Доход широко використовується у загальному, економічному та побутовому рівні. Можна говорити про національний дохід держави, доход громадян, дохідність підприємства. Досить часто цим поняттям визначають загальну суму грошових надходжень підприємства від реалізованої продукції, виконаних робіт або послуг.

Разом з тим визначається як різниця між виручкою, отриманою від підприємницької діяльності та матеріальними і прирівняними витратами. Таке тлумачення підпадає під загальнодержавне, макроекономічне тлумачення.

Прибуток є основне джерело розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування.

Прибуток як важлива категорія ринкових відносин визначає такі функції:

1) характеризує економічний ефект - вона служить кінцевим фінансовим результатом. Разом з тим на величину прибутку, його динаміку, які залежать і не залежать від підприємства. Практично поза межами підприємства знаходяться кон'юнктура ринку, рівень ціни на матеріально-сировинні і паливно-енергетичні ресурси, норми амортизації.

Від підприємства залежить рівень цін на реалізовану продукцію, зарплату, рівень господарювання, компетентність керівників, конкурентоспроможність продукції, організація виробництва і праці, продуктивність праці, фінансове планування.

2) прибуток відіграє стимулюючу функцію - він одночасно є фінансовим результатом і основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Самофінансування визначається отриманим прибутком. Доля чистого прибутку має бути достатньою для фінансування виробничої діяльності соціального розвитку колективу і матеріального стимулювання.

3) прибуток джерело формування бюджетів різних рівнів. Він поступає в бюджет у виді податків і використовується для фінансування державних, інвестиційних, виробничих, науково-технічних і соціальних програм.

Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Він характеризує перевищення надходжень над витратами, характеризує мету підприємницької діяльності і береться як головний показник результативності підприємства.

Існує декілька видів прибутку:

загальний - це весь прибуток від усіх видів діяльності, до його оподаткування і розподілу. Інакше - це балансовий прибуток.

прибуток після оподаткування - це прибуток, що реально поступає в розпорядження підприємства. Це є чистий прибуток.

У зарубіжній практиці існує поняття

валовий прибуток - це різниця між виручкою та виробничими витратами. Це поняття включає прибуток і невиробничі (адміністративні, комерційні) витрати.

операційний прибуток - це чистий прибуток і дорівнює валовому прибутку за мінусом невиробничих витрат.

маржинальний прибуток - обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Отже, це валовий прибуток, коли калькування ведеться тільки за змінними витратами.

Прибуток підприємств формується за рахунок таких джерел:

продаж (реалізація) продукції

продаж іншого майна

позареалізаційні операції.

1) Прибуток від продажу продукції є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою та її повною собівартістю (без урахування ПДВ і акцизного збору)

Пр=ВД - Sвир - ПДВ - Азб

ВД - виручка;

Sвир - витрати виробництва на виготовлення і заробітну плату працівника;

ПДВ - податок на додану вартість;

Азб - акцизний збір.

У разі калькування за неповними витратами ту частину витрат, що її не включено в собівартість продукції, відносять на певний період і прибуток обчислюється:

Пр = ВР - Sрнв - Sн

ВР - виручка;

Sрнв - собівартість реалізованої продукції на неповними витратами;


Подобные документы

  • Маркетингове дослідження ринку косметики в м. Суми методом опиту споживачів. Позиціонування торгової марки чи товару на ринку. Кількісна оцінка рівня цінового ризику. Сегментація товарного ринку, прогнозування обсягів збуту продукції, збутова політика.

    курсовая работа [116,6 K], добавлен 14.06.2011

  • Споживання кави, асортимент, особливості реалізації на ринку України. Аналіз методологічних підходів до організації маркетингового дослідження, збір первинних даних, використання опитування як основного інструменту дослідження. План складання вибірки.

    контрольная работа [21,7 K], добавлен 11.11.2010

  • Маркетингове дослідження ринку методом опитування споживачів. Стратегія позиціювання товару на ринку. Кількісна оцінка рівня цінового ризику. Ефективність рекламної кампанії. Сегментація товарного ринку та прогнозування обсягів збуту продукції.

    курсовая работа [248,2 K], добавлен 14.06.2011

  • Сутність основних напрямків маркетингових досліджень. Опитування по телефону, анкетування, опитування поштою і групове опитування як інструменти маркетингу. Основні види і стратегії конкуренції. Приклади функціональної, видової і предметної конкуренції.

    контрольная работа [28,8 K], добавлен 14.03.2011

  • Вторинна та первинна інформація. Головні методи збору первинної інформації. Етапи проектування та основні правила побудови анкети для проведення опитування. Основні методи опитування респондентів. Методика складання звіту маркетингового дослідження.

    контрольная работа [522,6 K], добавлен 28.11.2015

  • Особливості розроблення іміджу фірми та створення бренду на прикладі торгової марки "Nike" та порівняльна характеристика з менш розкрученим брендом. Маркетингові дослідження ринку. Основні конкуренти компанії. Проведення іміджових рекламних кампаній.

    курсовая работа [714,8 K], добавлен 28.11.2014

  • Суть та класифікація торгових марок, фактори оцінки ступеня її новизни. Основні параметри конкурентоспроможності торгової марки. Умови прийняття рішень щодо ступеня адекватності та відповідності характеристик марочної продукції запитам споживача.

    контрольная работа [42,6 K], добавлен 19.10.2012

  • Дослідження смаків та уподобань споживачів, сегментування ринку. Концепція товару, визначення його характеристик. Розрахунок оптимальної ціни на товар на підставі проведення пробного маркетингу. Формування оптимальних каналів розподілу продукції.

    курсовая работа [1014,8 K], добавлен 13.03.2014

  • Економічна природа товару. Товарна номенклатура та асортимент товару. Життєвий цикл товару: виробник-покупець. Підходи до оцінки (дослідження) товару. Методика оцінки конкурентоспроможності та якості товару. Дослідження товару на прикладі ТОВ "Винар".

    курсовая работа [227,4 K], добавлен 23.10.2007

  • Поняття промислового туризму та основні напрямки його діяльності. Види індустріального туризму. Маркетингове дослідження промислового туризму в Донецькій області. Кон’юнктурний аналіз ринку. Розробка проекту анкети й проведення пілотного опитування.

    курсовая работа [1,0 M], добавлен 29.12.2013

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.