Предмет, зміст, метод та завдання сучасного товарознавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Предмет, зміст, метод та завдання сучасного товарознавства

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи товарознавства

1.1 Історія розвитку товарознавства

1.2 Товарознавство як наукова дисципліна

1.3 Споживна вартість товарів - предмет товарознавства

1.4 Метод, мета, завдання та принципи товарознавства

1.5 Зв'язок товарознавства з іншими науками

Розділ 2. Розвиток сучасного товарознавства на Волині

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

У період становлення ринкової економіки в Україні виникло багато малих і середніх підприємств з виробництва різноманітних продовольчих товарів та комерційних роздрібних підприємств, що реалізують цю продукцію. Підприємцям важко оцінювати відповідність якості та асортименту продукції попитові покупців, визначати якість, харчову цінність і споживні властивості товарів без знання цілого ряду комерційних дисциплін, в тому числі товарознавства -- науки про конкретні товари.

З розширенням міжнародної торгівлі, з розвитком підприємництва і загостренням конкурентної боротьби за покупця, фахівцям необхідно знати і враховувати у своїх діях вимоги споживачів до товару. Тому маркетологи повинні знати номенклатуру і споживчі властивості товарів, умови їх виробничого використання, принципи їх маркірування, правила постачання, транспортування і зберігання.

Товар -- основна фігура, індикатор економічної сили і активності виробника. Від того, який товар пропонується споживачу, залежить економічний успіх виробника та посередника, що працює на ринку. Якщо товар є прогресивним, надійним, якісним, конкурентоспроможним, відповідає сучасному рівню розвитку науково-технічного прогресу, то він завжди знайде споживача.

Цілями товарознавства як науки є вивчення споживчих властивостей товарів, які визначають їхню споживчу цінність, якість і їхню конкурентоспроможність.

Знання споживчих властивостей товарів дає можливість суб'єктам ринку визначити стан товарів на ринку взагалі, проаналізувати сучасний стан ринку окремого товару, визначити залежність попиту на товари від зміни кон'юнктури ринку, визначати потребу в них, займатися їх продажем і закупівлею, вирішувати питання заміни одних товарів іншими, впливати на формування товарної і цінової політики, визначати рівень досягнень науково-технічного прогресу у сфері виробництва і використання товару й т. ін.

Особливості сучасного ринку, його формування і функціонування потребують глибоких знань товарних груп, їх походження і подальший розвиток.

Зважаючи на актуальність даної проблеми, ми обрали наступну тему курсового дослідження: «Предмет, зміст, метод та завдання сучасного товарознавства».

Об'єкт дослідження - сучасне товарознавство.

Предмет дослідження - предмет, зміст, метод та завдання сучасного товарознавства.

Мета дослідження - розглянути особливості розвитку сучасного товарознавства.

Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:

1) проаналізувати теоретичні основи товарознавства;

2) розглянути історію розвитку товарознавства;

3) дослідити товарознавство як наукову дисципліну;

4) вивчити мету, метод, завдання та принципи товарознавства;

5) розглянути розвиток сучасного товарознавства на Волині.

Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.

Структура дослідження. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

Розділ 1. Теоретичні основи товарознавства

1.1 Історія розвитку товарознавства

Виникнення і формування товарознавства як наукової дисципліни збігається з розвитком товарного виробництва і торгівлі. Розширення торгових зв'язків, поява значної кількості зарубіжних товарів стали результатом розвитку капіталістичних відносин, заснованих на товарному виробництві. Для успішного функціонування торгівлі була необхідна інформація про товари, що містять зведення про асортимент, призначення і властивості товарів, які рідко трапляються і завозяться з інших країн. З'явилися книги з описом товарів і рекомендаціями з їх використання. У нашій країні зародження товарознавства відноситься до XVI ст. У 1575 р. в Росії була видана перша книга, в якій «описані всяких земель товари різні», під назвою «Торговая книга». У розвитку товарознавства, з моменту виникнення по сьогоднішній день, виділяють три етапи: товарознавчо-описовий, товарознавчо-технологічний і товарознавчо-формуючий [4, 7].

Товарознавчо-описовий етап тривав із середини XVI до початку XVIII ст. Він характеризується створенням посібників з описом властивостей і способів використання окремих товарів. На цьому етапі товари, як правило, описувалися за абеткою без визначеної систематизації.

Товарознавчо-технологічний етап продовжувався з початку XVIII до середини XX ст. На цьому етапі основна увага приділялася вивченню властивостей товарів і впливу на них технологічних операцій процесу виробництва. Розвиток товарного обороту в цей період зумовив необхідність підготовки кваліфікованих фахівців в галузі товарознавства. їх почали готувати спеціальні навчальні заклади, де товарознавство викладалося як самостійна дисципліна. У Росії першим таким закладом було Московське комерційне училище, відкрите в 1772 р. Перший підручник з товарознавства був написаний у 1860 р. М.Я. Кіттарі, а перший підручник у Росії вийшов у 1906 р. Його авторами були професори Московського комерційного училища П.П. Петров і М.Я. Нікітинський.

Товарознавчо-формуючий етап починається з 50-х років ХХ ст. В цей період з товарознавства виділяються в самостійні наукові дисципліни матеріалознавство й основи технології виробництва окремих груп, товарів.

У товарознавстві відходять від детального вивчення сировини і матеріалотехнології виробництва виробів. Основна увага приділяється вивченню споживчих властивостей товарів і управління цими процесами на етапах розподілу і споживання. Товарознавство як наукова дисципліна одержало світове визнання. Велику роль у його розвиток внесли вчені-товарознавці Н.А. Архангельський, М.Е. Сергєєв, Н.И. Єгоркин, Б.Ф. Церевитінов, Н.В. Чернов та інші.

1.2 Товарознавство як наукова дисципліна

Товарознавство належить до основних навчальних дисциплін при формуванні професійної компетентності товарознавців, маркетологів, експертів і комерсантів. Крім того, основи товарознавчих знань необхідні бухгалтерам, економістам, менеджерам і технологам, тому що облік, планування товарних ресурсів, аналіз фінансово-господарської діяльності, управління виробництвом та інші види їх професійної діяльності повинні здійснюватися з урахуванням особливостей товарів, їх основних характеристик і можливих змін при транспортуванні, збереженні і реалізації.

Існує багато визначень терміна "товарознавство". Одне з перших було запропоноване І.І. Вавіловим ще в 1856 p.: «Товарознавство - наука, яка дає точні і повні знання про товари, їхні сорти, місце походження і продаж, засоби перевезення і зберігання...» [4, 7].

Серед найбільш точних - визначення предмета товарознавства, наведене К. Марксом: «Споживчі вартості товарів складають предмет особливої дисципліни - товарознавства». Це визначення покладене в основу багатьох наступних дефініцій терміна [6, 8].

У комюніке Міжнародної теоретичної конференції викладачів вищої школи з питань загального товарознавства, що відбулася у вересні 1962 р. в Лейпцизі, зафіксоване таке визначення: «Товарознавство являє собою природно-наукову дисципліну, предметом якої є споживча вартість (цінність) товарів». Це визначення частіше за все подається в науковій та навчальній літературі [6, 8].

Однак тлумачення товарознавства тільки через предмет - споживчі вартості товарів - не розкриває повною мірою сутність цієї науки, що потребує подальшого уточнення цього терміна.

Державний стандарт (ДСТУ 3993-2000 «Товарознавство. Терміни та визначення») дає таке визначення товарознавства як наукової дисципліни: «Товарознавство - наукова дисципліна, яка системно вивчає товари на всіх етапах життєвого циклу, методи пізнання їхньої споживної вартості (цінності), закономірності формування асортименту та вимог до якості для забезпечення ефективності їх виробництва, обігу та споживання» [5].

Товарознавство - це сукупність знань про товар як предмет торгівлі, про його властивості, сорти, споживче значення.

Товарознавство - це наука про основні характеристики товарів, що визначають їх споживчі вартості. Термін «товарознавство» походить від слів «товар» і «знати» [6, 8].

В сучасних умовах дослідження в галузі товарознавства і висока професійна підготовка товарознавців зі знанням маркетингу дозволяють вирішувати проблеми, пов'язані з постачанням населення високоякісними товарами.

Вимоги до товарознавства як навчальної дисципліни - формування міцних знань з питань класифікації, асортименту, стандартизації непродовольчих товарів, їх корисних властивостей, якості, оптимальних умов, способів і режимів збереження (тара, пакувальні матеріали), вироблення уміння і навичок з оцінки якості товарів.

1.3 Споживна вартість товарів - предмет товарознавства

Основними поняттями товарознавства є продукція і товар.

Продукція - це матеріальний або нематеріальний результат діяльності призначений для задоволення реальних чи потенційних потреб [10, 345].

Продукція стає товаром у процесі купівлі-продажу (комерційної діяльності) і при цьому має споживчі властивості, здатні задовольнити споживача. Тобто тільки у сфері ринкової торгівлі продукція, яка має споживчу вартість і переходить від одного власника до іншого, стає товаром.

Товар - матеріальна або нематеріальна продукція, призначена для купівлі-продажу [10, 345].

У Держстандарті з товарознавства товар визначається як будь-яка річ, що на момент надходження в обіг повинна бути виокремлена з-поміж інших за певними ознаками для конкретної угоди купівлі-продажу.

Отже, товар - складне поняття і не менш складний матеріальний або нематеріальний об'єкт, якому притаманні певні споживчі властивості.

Товар - це продукт праці, який володіє здатністю задовольняти конкретні потреби людини, що розподіляється в суспільстві шляхом купівлі-продажу. Товар як продукт праці має подвійний характер. З одного боку, він є вартістю, з іншого боку - споживною вартістю.

Вартість товару характеризується витратами суспільно необхідної праці на його проектування, виробництво і розподіл. Виразом вартості є його ціна.

Споживча вартість товару - це благо для людей, елемент багатства. Щоб стати споживчою вартістю, товар має володіти корисністю [10, 346].

Під споживною цінністю розуміють комплекс споживних властивостей товару, завдяки яким він може задовольняти ті чи інші потреби людини.

З точки зору маркетингу, товар -- це все, що може задовольнити потреби людини і пропонується на ринок з метою привернення уваги, придбання, використання або споживання.

При створенні товару необхідно пам'ятати, що він у своєму життєвому циклі проходить три рівні: товар у задумі, товар у реальному виконанні і товар з підкріпленням. І якщо товар з підкріпленням -- це по суті сервісне обслуговування покупця, який вибрав той чи інший товар, то товар в задумі і товар у реальному виконанні -- це саме те, що має корисні для людини властивості і робить його споживною цінністю.

Споживна цінність, споживні властивості -- досить близькі поняття, але перше з них ширше, оскільки повністю характеризує об'єкт, а інші відображають лише окремі сторони цього об'єкта. Споживні властивості товару -- це властивості, які обумовлюють його корисність і здатність задовольняти потреби споживачів і проявляються в процесі споживання. Споживні властивості товару необхідні для конкретизації його споживної цінності. Споживну вартість мають усі продукти праці незалежно від того, є вони засобами виробництва чи предметами особистого споживання.

Розглядаючи з цієї точки зору продовольчі товари, треба підкреслити, що одні з них надзвичайно необхідні для підтримання нормальних фізіологічних функцій організму (харчові продукти з оптимальним хімічним складом -- яйця, молоко, м'ясо), другі потрібні для збудження апетиту (прянощі та приправи), а треті, незважаючи на те, що мають певні споживні властивості і навіть викликають почуття задоволення, є шкідливими для здоров'я людини (тютюн, алкогольні напої, наркотики).

Корисність товару - це його здатність задовольняти певні потреби людини. Корисність речі (продукту) робить її носієм споживчої вартості, вона не може існувати поза товаром, невіддільна від нього. Корисність - поняття суб'єктивне. Той самий товар для різних людей може бути і корисним, і марним, і навіть шкідливим, наприклад, окуляри або ліки без призначення [6, 9].

Сукупність корисних властивостей товару, які роблять його здатним задовольняти потреби людей, формують його споживчу вартість. Корисність товару залежить не тільки від природно-речовинних властивостей, й від зміни потреб людини і суспільства. Певна потреба людини може задовольнятися наступними одна за одною одиницями товару відповідно до закону збутної граничної корисності. Чим більше товару купляють споживачі, тим менше їх прагнення до покупки додаткових одиниць цього самого товару. Особливо це стосується товарів тривалого користування (холодильники, автомобілі, меблі).

Гранична корисність - це додаткова корисність, яку одержує споживач при купівлі однієї додаткової одиниці конкретного товару. Падіння граничної корисності товару в міру придбання споживачем додаткових одиниць цього ж товару має назву закону збутної граничної корисності. Товар є однією з форм споживчої вартості, створеної працею людини не для власного особистого споживання, а для інших людей і розподіляється серед споживачів шляхом купівлі-продажу на ринку [6, 9].

У товарознавстві використовується комплексний природно-технічний і соціально-економічний системний підхід до вивчення споживчої вартості, асортименту і якості товарів.

Споживні властивості продовольчих товарів обумовлюються фізичними, хімічними, біохімічними та іншими властивостями -- природними, а також набутими під час виробництва.

Товарознавство вивчає фізичні, хімічні та біохімічні властивості товарів, зміни цих властивостей, що можуть мати місце на всіх етапах переміщення товарів від виробничих підприємств до споживача.

Цінність харчових продуктів визначається тим, що їжа потрібна як джерело енергії для людини і пластичний матеріал для побудови тканин її організму та здійснення процесів обміну.

Енергетична цінність продовольчих товарів -- це показник, що характеризує частку енергії, яка може вивільнитися з харчових речовин у процесі біологічного окиснення і використовуватися для забезпечення фізіологічних функцій організму. Вона залежить від хімічного складу і, перш за все, від наявності у складі продукту речовин, які дають організму енергію (вуглеводів, жирів та білків).

Біологічна цінність харчових продуктів -- це один з основних показників якості харчового продукту, який визначає ступінь його відповідності оптимальним потребам людини і гарантованої безпеки використання згідно з фізіологічними нормами. Вона зумовлюється наявністю в їхньому складі таких речовин, як вітаміни, мінеральні елементи, незамінні амінокислоти, незамінні жирні кислоти тощо.

Харчові продукти не повинні мати шкідливих домішок, які могли б викликати отруєння організму.

Безпечність харчових продуктів -- це показник, який характеризує відсутність токсичного, канцерогенного, мутагенного та іншого несприятливого діяння продуктів харчування на організм людини під час використання їх у фізіологічно прийнятих нормах [6, 10].

Засвоюваність харчових продуктів виражається коефіцієнтом засвоюваності, що показує, яка частина продукту використовується організмом. Цей показник залежить від фізичного стану, хімічного складу продукту, його смакових та ароматичних якостей, зовнішнього вигляду тощо.

Особа, яка використовує здобутки товарознавства у практичній торговельній діяльності, -- це товарознавець. У сучасних умовах він є важливою фігурою в торгівлі. Це спеціаліст, який добре знає виробництво продуктів, уміє правильно оцінити якість товарів, має уявлення про основні властивості товарів і причини, що їх обумовили; він знає, які умови треба створювати, щоб забезпечити якість товарів під час транспортування, зберігання та реалізації.

Об'єкт товарознавства -- це товари як продукти праці для задоволення потреб споживача та методи їх теоретичного і практичного пізнання.

Держстандарт так визначає предмет товарознавства: споживча вартість (цінність) товарів, закономірності її прояву і збереження [12, 5].

Отже, предмет товарознавства -- це споживна вартість (цінність) товарів, закономірності її прояву і збереження. Тільки споживча вартість робить продукцію товаром, тому що має здатність задовольняти конкретні потреби людини. Якщо споживча вартість товару не відповідає реальним запитам споживачів, то він не буде затребуваний, а отже, не буде використаний за призначенням у властивій для нього сфері застосування.

1.4 Метод, мета, завдання та принципи товарознавства

товарознавство споживчий конкурентоспроможність вартість

Товарознавство як спеціальна наукова дисципліна призначене активно брати участь в управлінні якістю та асортиментом товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Актуальна проблема товарознавства - розробка науково-теоретичних основ формування торгового асортименту і управління якістю товарів в умовах ринкової економіки.

Метод товарознавства являє собою системний підхід до пізнання споживної вартості (цінності) товарів і вивчення закономірностей її прояву і збереження [10, 347].

Мета товарознавства - вивчення основних характеристик товару, що складають його споживчу вартість, а також їх змін на всіх етапах товароруху.

Для досягнення цієї мети товарознавство як наука і навчальна дисципліна повинна вирішувати такі завдання:

* розвивати теоретичні положення про товар як споживчу вартість і виявлення закономірностей, пов'язаних із просуванням товару на ринку і задоволенням потреб населення на сучасному етапі;

* чітке визначення основних характеристик, що складають споживчу вартість;

* установлення принципів і методів товарознавства, що становлять його науку основу;

* систематизація товарів шляхом раціонального застосування методів класифікації і кодування;

* вивчення властивостей і показників асортименту для аналізу асортиментної політики промислової або торгової організації;

* управління асортиментом організації;

* розроблювати наукові принципи і правила класифікації і кодування товарів, які сприяють упровадженню комп'ютеризації в процеси управління асортиментом і якістю товарів і удосконалення інформаційного забезпечення;

* визначення номенклатури, споживчих властивостей і показників товарів;

* оцінка якості товарів, у тому числі нових вітчизняних та імпортних;

* виявлення градацій якості і дефектів товарів, причин їх виникнення і розробки заходів для попередження реалізації неякісних товарів;

* визначення кількісних характеристик одиничних екземплярів товарів і товарних партій;

* участь у розробленні вимог до якості товарів, що закладаються в нормативно-технічні документи на продукцію;

* забезпечення якості і кількості товарів на різних етапах їх технологічного циклу шляхом урахування формуючих і регулювання зберігаючих факторів;

* установлення видів товарних втрат, причин їх виникнення і розробка заходів для їх зниження чи попередження;

* створювати нові прилади і сучасні методи контролю якості товарів, що забезпечують об'єктивність результатів, мінімальні витрати ресурсів і часу;

* досліджувати властивості нових товарів, насамперед властивості безпеки, розробляти номенклатуру показників якості цих товарів, необхідних і достатніх для комплексної оцінки якості;

* розробляти системи якості на товари в підприємствах торгівлі на основі міжнародних стандартів;

* розробляти рекомендації щодо нагляду за товарами в процесі збереження і транспортування.

* інформаційне забезпечення товароруху від виробника до споживача;

* товарознавча характеристика конкретних товарів [10, 348].

Основні принципи товарознавства:

1. Безпеки - передбачає недопущення неприпустимого ризику, пов'язаного з можливістю спричинення товаром збитків життю, здоров'ю і майну людей З позицій товарознавства товар має бути безпечним для всіх суб'єктів комерційної діяльності. У той же час у товарознавстві принцип безпеки для товарів і навколишнього середовища повинен дотримуватися й стосовно процесів пакування, транспортування, збереження, передреалізаційної підготовки тощо.

2. Ефективності - передбачає підвищення рівня ефективності процесів виробництва, пакування, збереження, реалізації і споживання (експлуатації) товарів.

3. Сумісності - зумовлює придатність товарів (виробів чи послуг) до спільного використання, без небажаних їх взаємодій.

4. Взаємозамінності - зумовлює придатність одного товару (виробу або послуги) для використання замість іншого товару з метою виконання тих

самих функцій.

5. Систематизації - передбачає встановлення певної послідовності однорідних, взаємозалежних товарів (виробів або послуг) [12, 6].

Принцип систематизації покладений в основу групи методів, до складу яких входять ідентифікація, класифікація, узагальнення і кодування.

1.5 Зв'язок товарознавства з іншими науками

Товарознавство тісно пов'язане з природно-науковими і математичними дисциплінами - фізикою, хімією, біологією, мікробіологією, математикою, а також із загально-професійними та спеціальними дисциплінами - маркетингом, логістикою, технологією виробництва продукції, комерційною діяльністю основами стандартизації, метрології і сертифікації тощо.

Товарознавство передбачає широке використання зведень і положень різних наукових дисциплін. Філософія озброює товарознавство діалектичним методом пізнання споживчої вартості і якості товарів.

Макро- і мікроекономіка дають можливість пізнати товар як економічну категорію, місце і роль товару в механізмі ринкових стосунків, розкривають природу попиту та пропозиції товару на ринку, порядок формування цін на товари.

Маркетинг дозволяє визначити ефективні шляхи просування товару на ринку від виготовлювача до кінцевого споживача для одержання стійкого рівня прибутку з урахуванням дослідження якості товарів, їх споживчих властивостей, місткості ринку і наявності конкурентів.

Товарознавство вивчає умови формування споживної цінності харчових продуктів, тому воно тісно пов'язане з технологією харчової промисловості. Технологія вивчає способи та методи переробки дарів природи з метою надання їм оптимальних властивостей, завдяки яким готові продукти якнайкраще задовольняють потреби людини. Товарознавство, що є ніби продовженням технологи, вивчає ці споживні вартості та рекомендує найкращі способи використання продуктів.

Об'єктами товарознавства головним чином є продукти рослинництва і тваринництва, тобто біологічні об'єкти. Тому товарознавство тісно пов'язане з біологічними науками -- морфологією, екологією, фізіологією. Анатомічна структура багатьох продуктів враховується при вирішенні численних технологічних і товарознавчих питань. Наприклад, анатомічна будова різних злаків, овочів, плодів, органів тварин має велике значення при виборі раціональних способів їх переробки, оптимальних умов перевезення та зберігання [4, 8].

Оскільки споживання харчових продуктів справляє фізіологічний вплив на організм людини, харчові продукти треба оцінювати і з цієї точки зору. Тому товарознавство тісно пов'язане з фізіологією харчування.

Одним з методів дослідження якості продовольчих товарів є органолептичний метод. Отже, товарознавство повинно знайомити майбутніх фахівців з фізіологією органів чуття, бо без цього неможливо поставити цей метод на наукову основу і здійснювати з його допомогою об'єктивні дослідження якості харчових продуктів.

Хімія -- одна з фундаментальних природознавчих наук -- вивчає хімічні властивості речовин органічного й неорганічного походження. Оскільки споживні цінності являють собою комплекс хімічних елементів і речовин, їх неможливо вивчати без знання різних розділів хімії. З товарознавством хімія (неорганічна, органічна, аналітична, фізична, колоїдна) перш за все пов'язана методами досліджень.

За допомогою фізики товарознавство продовольчих товарів вивчає використання різних видів енергії, джерелом яких є фізичні форми руху матерії. Товарознавство охоплює розділи класичної фізики, які досліджують властивості газів, рідин, електрику тощо. Крім того, при встановленні якості продовольчих товарів застосовують різноманітні фізичні методи: визначення питомої ваги, температури топлення, застигання, кипіння, оптичні методи дослідження та ін. Фізика є важливою суміжною для товарознавства наукою ще й тому, що кожна споживна цінність має фізичні властивості, які необхідно враховувати на всіх етапах життєвого циклу товару.

Мікробіологія також тісно пов'язана з товарознавством продовольчих товарів. Загальна мікробіологія дає загальну методику мікробіологічних досліджень. Технічна мікробіологія, засновником якої був Л. Пастер (1822--1895), вивчає мікроорганізми, що використовуються в харчовій промисловості при виробництві різноманітних продуктів, вітамінів, антибіотиків, ферментів. Знання мікробіології істотно допомагає товарознавцю при вирішенні практичних питань перевезення і зберігання продовольчих товарів [4, 9].

Холодильна техніка вивчається у таких розділах товарознавства, як перевезення, зберігання та консервування харчових продуктів. Вплив холоду на якість продовольчих товарів неодмінно враховується при розробці теоретичних і практичних питань товарознавства.

З економічних наук велике значення для товарознавства мають розміщення продуктивних сил і статистика. Розміщення продуктивних сил дає відомості про розміщення підприємств харчової промисловості та сільського господарства, про напрямки перевезення сировини і готової продукції, місця споживання окремих видів харчових продуктів. При вивченні продовольчих товарів використовуються статистичні методи обробки результатів досліджень.

Суміжні спеціальні дисципліни (управління й організація торгівлі, оптова торгівля, бухоблік і аудит, фінанси, статистика та ін.) збагачують товарознавство знаннями в галузі соціально-економічних, організаційних і правових питань.

Але товарознавство не тільки вбирає в себе досягнення суміжних наук, але й впливає на ряд наук, пов'язаних з реалізацією споживних цінностей товарів.

Товарознавство необхідне для вивчення конкретної економіки, організації торгівлі. У зв'язку з цим неможливо не погодитися з думкою професора А. М. Рукосуєва, який вважав, що немає жодної спеціальної торговельної дисципліни, яка не спиралася б на товарознавство, бо воно вивчає головну матеріальну основу торгівлі -- товар.

Розвиток 2. Розвиток сучасного товарознавства на Волині

В умовах розвитку ринкових відносин, оптової торгівлі та необхідності безперервного стимулювання збуту товарів виробничого призначення більш за все, для спеціалістів, що займаються комерційною діяльністю, необхідні знання їх характеристик, основних елементів технології виробництва та особливостей просування на ринку.

Повсякденне споживання товарів у побуті та на виробництві вимагає детального вивчення їх споживних властивостей та умов експлуатації. Споживні властивості більшості товарів залежать від використаних матеріалів. Кожна група випущених матеріалів характеризується певним асортиментом і певним напрямком його розвиту. Деякі нові матеріали все ще не знаходять правильного застосування з врахуванням їх технологічних та експлуатаційних властивостей. Товарознавство повинне впливати на виробництво та споживання шляхом підвищенням споживних властивостей продукції, контролю за економним і раціональним використанням матеріальних ресурсів. Товарознавці повинні своєчасно враховувати і доводити до виробника інформацію про зміни споживчого попиту, впливати на асортимент і якість продукції.

Сучасний стан товарознавства на Волині можна оцінити як задовільний. Хоча вже з 2005 року товарознавство почало інтенсивно розвиватися.

Найважливішою проблемою товарознавства є вивчення якості товарів. Для досягнення цієї мети необхідне: виявлення всіх корисних властивостей товарів; встановлення найраціональніших засобів використання товарів і правильного режиму зберігання; вивчення можливостей зниження втрат при перевезенні, зберіганні і торгівлі; з'ясування того, наскільки харчові продукти відповідають вимогам якості, споживним властивостям і потребам суспільства [13, 3].

Товарознавець повинен правильно і своєчасно оцінити, чи відповідає асортимент і якість товарів попитові людей в сучасних умовах; він мусить також впливати на формування смаку споживачів.

Для того, щоб оцінити сучасний стан розвитку товарознавства на Волині, проаналізуємо споживчий ринок Волинської області.

Аналізуючи споживчий ринок Волинської області, можна сказати, що загальний обсяг роздрібного товарообігу в регіоні за 2003 рік склав 291 млн.грн., що менше, ніж в 2002 році на 3,4%. В 2002 році загальний обсяг товарообігу становив 301 млн.грн., що на 3,3% менше попереднього року.

Питома вага загального обсягу роздрібного товарообігу, включаючи громадське харчування, значно більша у містах та селищах міського типу (в 2001 р. - 93,9 %, 2002 р. - 83,1%, 2003 р. - 82,5%) (Додаток 1), ніж в сільській місцевості.

Перше місце за обсягом роздрібного товарообігу за 2001-2003 pp. поділили між собою м. Луцьк і м. Ковель. Разом з тим низький рівень товарообігу характерний для Старовижівського, Турійського, Горохівського, Рожищенського районів.

Продовжує зменшуватись питома вага роздрібного товарообігу підприємств державної форми власності, вона становить 21,1% до його загального обсягу в 2001 p.; 16,1% - в 2002 p.; 12,3% - в 2003 р. Проміжним є одночасне зростання частки колективних підприємств: 65,8% - 2001 p.; 75,8% - 2002 p.; 77,5% - 2003 р. Доля ж приватних підприємств незначна: 13,1% - в 2001 p.; 8,1% - в 2002 p.; 10,2% - в 2003 році. Товарообіг підприємств громадського харчування склав: у 2001 р. - 35747 тис.грн.; 2002 р. - 39064 тис.грн.; 2003 р. - 35317 тис.грн. (Додаток 2). На власну продукцію припадає 18705 тис.грн, в 2001 р. (52,3% товарообігу громадського харчування), 20383 тис.грн. - в 2002 р. (52,2%), 19021 тис.грн. - в 2003 р. (53,8%).

Кількість підприємств роздрібної торгівлі та громадського харчування постійно змінюється. Кризовий стан економіки та жорстка податкова система спонукають ряд підприємств призупиняти торгову діяльність та згортати стаціонарну торгову мережу. Так, число роздрібних торгових підприємств на Волині у 2003 році склало 2750 одиниць, що на 80 одиниць менше, ніж у 2002 році, і на 103 одиниці, - ніж в 2001 році [13, 4].

Слід відмітити, що 2003 року найбільше підприємств торгівлі знаходилося в обласному центрі (583, або 10,3% від загальної кількості), а найменше (57-86, або 2,1-3,1% - в Шацькому, Турійському, Старовижівському, Любешівському, Локачинському, Еваничівському районах.

Однією з причин зменшення числа магазинів є розширення ринкової торгівлі. Обстеження речових ринків області показало, що кількість ринків порівняно з відповідним періодом зросла з 24 в 2001 р. до 28 в 2002 р. і до 35 в 2003 p., а число обладнаних торгових місць - відповідно з 5301 (2001 p.), 6278 (2002 р.) до 7873 місць (2003 p.).

За місяць на ринках області реалізовано непродовольчих товарів: у 2001 р. - на 4870 тис.грн., у 2002 р. - на 3770 тис.грн., у 2003 р. - 6162 тис.грн. (Додаток 3).

Ринкова торгівля продовжує відігравати важливу роль у задоволенні попиту різних верств населення. Вона залишається основним конкурентом на споживчому ринку для роздрібних торгових підприємств. Одяг, взуття, галантерейні товари та ін. реалізуються на ринках в більш різноманітному асортименті та з врахуванням сезонних напрямків моди.

Ринки насичені переважно товарами імпортного виробництва (90%), причому не завжди високої якості. Набула поширення торгівля поношеним одягом, взуттям, білизною, виробами текстильної галантереї, що частково вже втратили товарний вигляд (знос становить 20-80%). Але оскільки ціни на ці товари в 3-20 і більше разів нижчі від аналогічних високоякісних товарів, то населення все частіше купує такі речі. За даними опитування, в 1997 р, один покупець із 50 опитаних купував подібні товари, а в 1998 p., - кожний десятий. Більшість міських покупців більше половини грошових доходів витрачають на придбання продуктів харчування, вони відвідують продовольчий ринок 2-3 рази на тиждень і роблять покупки, а речовий - не частіше одного разу в місяць, до того ж покупки здійснюються не завжди.

Протягом 2002 року населення області одержало від підприємств різних форм власності платних послуг на 145,8 млн.грн., в тому числі побутових - на 18,3 млн.грн., що у фактичних і порівняльних цінах перевищувало обсяги 2001 року відповідно на 26,2 і 27,4% на 2,6 і 2,2%. В 1998 році платних послуг було надано на 160 млн.грн., у тому числі побутових - на 19,4 млн.грн.

Отже, на споживчому ринку позитивних зрушень поки що не відбулося. Обсяг товарообороту щорічно зменшується, особливо в сільській місцевості. Криза в економіці та жорстка податкова система спонукає ряд підприємств призупиняти торгову діяльність та згортати стаціонарну торгову мережу. В подальшому вона залежатиме від загального економічного становища в області.

Поки що ріст цін, несвоєчасна виплата заробітної плати, натуральна оплата праці різко знижують платоспроможний попит населення на споживчі товари та послуги, що в свою чергу негативно впливає на економічне становище їх виробників.

Допускаються також випадки випуску і постачання в торгівлю низькоякісної продукції. За даними Волинського обласного управління у справах захисту прав споживачів, у першому півріччі 2001 року бракувалось чимало різних товарів, особливо продовольчих.

З огляду на поставлені завдання, важливе значення має інвентаризація суб'єктів підприємницької діяльності сфери послуг незалежно від форм їх власності. На основі комплексного використання економічних, соціально-психологічних та адміністративних методів треба вдосконалити управління побутовим обслуговуванням населення [13, 6].

Тому, доцільно в кожному населеному пункті мати спеціалістів-агентів служби побуту від районних та обласних структур і здійснювати побутове обслуговування населення шляхом кільцевого збирання замовлень, з наступним їх використанням. На даному етапі, варто вивчити питання обліку роботи патентників та індивідуалів, що здійснюють побутові послуги різних видів, у районних виробничо-комерційних структурах, які могли б забезпечити методичне керівництво ними, а також їх інженерно-технічне, інформаційне та інше обслуговування.

Сільську службу побуту доцільно створити на новій організаційній основі, яка б функціонувала за допомогою економічних стимулів (зокрема - зменшення податків, видачі цільових пільгових кредитів на придбання обладнання і транспортних засобів, зменшення плати за оренду землі, приміщень, механізмів і комунальні послуги). При цьому треба використовувати потужності промислових, сільськогосподарських, переробних та інших підприємств і організацій для надання побутових послуг сільському населенню.

Реформування роздрібної торговельної мережі та мережі підприємств громадського харчування, сфери послуг зорієнтоване на конкретного споживача, повніше задоволення його запитів і потреб. У той же час, низька платоспроможність населення, обмеженість обігових коштів на підприємствах негативно позначаються на рівні споживання товарів та послуг.

Втім, передбачається вдосконалити роботу оптового ринку на Луцькій міжрайбазі, відкриття таких ринків в м. Ковелі та Володимирі-Волинському. Очікується активізація роботи Волинської спеціалізованої аграрної біржі. З метою вивчення попиту на товари і продукцію сільськогосподарського виробництва, створено районний торговий дім у м. Володимирі-Волинському, аналогічні заклади передбачається відкрити в інших райцентрах.

У зв'язку з необхідністю піднесення ролі ринків у забезпеченні населення продовольчими та промисловими товарами продовжиться робота щодо їх впорядкування. Здійснюватиметься реструктуризація всієї системи споживчої кооперації.

З метою залучення додаткових надходжень до бюджету продовжуватимуться роботи щодо впорядкування торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами [13, 8].

Змінюватиметься структура платних послуг за видами, зросте частка життєво-необхідних видів послуг, зокрема житлово-комунального господарства. Подальшого розвитку набуватимуть послуги правового характеру, банківських установ, навчальних закладів.

Досягнення прогнозованих показників передбачаються за рахунок дальшого розширення і вдосконалення ринкової інфраструктури підприємств сфери побуту. Випереджаючими темпами розвиватимуться послуги по ремонту і технічному обслуговуванню транспортних засобів, побутових машин і приладів, що належать громадянам, послуги перукарень, фотографій та фотокінолабораторій.

Рівень задоволення потреб населення регіону залежить від його сукупного доходу і структури використання.

Процес розшарування населення за рівнем доходів супроводжується зростанням відмінностей у кількості і якості спожитих окремими соціальними групами товарів і послуг. Чим нижчий розмір середнього сукупного доходу на душу населення, тим менша вартість харчування і більша частка витрат на нього.

Матеріали градації сімейних бюджетів за середнім сукупним доходом на душу населення свідчать про наявність значних контрастів і в рівні споживання продуктів харчування. Кожним членом малозабезпеченої сім'ї спожито в 4-8 разів менше найбільш поживних продуктів, ніж у заможних сім'ях.

В залежності від рівня доходів формуються витрати сімей на непродовольчі товари, оплату послуг. В сім'ях з високими доходами на ці цілі витрачається значно більше коштів, ніж в сім'ях з найнижчими доходами, зокрема на придбання готового одягу, швейних виробів - в 9,6 рази, трикотажу -- в 2,5 рази, будівельних матеріалів - у 3,5 рази, взуття - в 2,6 рази [13, 9].

Незаможні сім'ї не можуть собі дозволити придбати хутряні головні убори, спортивні костюми, кімнатні туфлі. Слід відмітити, що із збільшенням доходів сім'ї купують речі вищої якості, більш добротніші і відповідно в 2-3 рази дорожчі. Предмети тривалого користування (телевізори, холодильники і т.д.) доступні лише забезпеченим сім'ям. Із зростанням доходів ростуть також витрати на купівлю книг, газет, журналів.

Таким чином, існуюча диференціація сімей за рівнем середнього сукупного доходу на душу населення обумовлює значну різницю в споживанні матеріальних благ і послуг.

За останні роки внаслідок низької купівельної спроможності населення простежується різкий спад продажу товарів культурно-побутового призначення в роздрібній торговій мережі. Реалізація радіоприймальних пристроїв, велосипедів, мопедів, мотоциклів, моторолерів, магнітофонів, фотоапаратів, пральних машин, електропилососів, годинників скоротилася. Піаніно і роялі, в'язальні машини, швейні машини, майже не продавалися.

Як і в роздрібній торговій мережі, так і на речових ринках теж спостерігається скорочення реалізації товарів культурно-побутового призначення. Найбільшим попитом у покупців на ринках користуються дешеві годинники, електропилососи, велосипеди, магнітофони, фотоапарати різних країн -- виробників, які значно дешевші від аналогічних товарів, що продаються в роздрібній торгівлі. Товари більш складного асортименту - телевізори, холодильники, морозильники, мотоцикли, швейні машини - покупці намагаються придбати в спеціалізованих магазинах, оскільки товари там перевіряються і продаються з гарантією.

У розрахунку на 100 сімей, область в 2001 році займала 15-22 місце в Україні по забезпеченості телевізорами, радіоприймальними пристроями, магнітофонами, фотоапаратами, пральними та швейними машинами, 6-12 місце - годинниками.

Як свідчать матеріали обстеження сімейних бюджетів населення, низькі доходи його переважної частини не дозволяють йому купувати в необхідній кількості предмети культурно-побутового і господарського призначення тривалого користування.

Отже, позитивних зрушень на споживчому ринку Волині за 2001-2003 роки не відбулося. Обсяг товарообороту щорічно зменшувався. В сільській місцевості він дійшов до мінімуму. Криза в економіці та жорстка податкова система спонукають ряд підприємств призупиняти свою діяльність.

В тяжкому становищі знаходиться торгівля, через яку здійснюється процес задоволення населення в продукції, роботах і послугах. Роздрібний товарооборот зменшується, попит населення на непродовольчі товари задовольняється тільки на 10 відсотків. Ще складнішою є ситуація в сільській місцевості.

З об'єктивних і суб'єктивних причин значно знизився рівень насиченості споживчого ринку товарами технічно складного асортименту, одягом і білизною, будівельними матеріалами. По більшості непродовольчих товарів звузився асортимент.

Зниження попиту і скорочення обсягів продажу товарів, різке збільшення тарифів на енергоносії та комунальні послуги привели до того, що робота багатьох магазинів стала збитковою. В ряді населених пунктів були навіть закриті окремі з них, а торгівлю зосереджено в мізерній кількості об'єктів роздрібної мережі. У формуванні асортименту й завезенні товарів до торговельної мережі продовжує знижуватись роль колишніх систем державного та кооперативного опту. До того ж допускаються випадки випуску поставок в торгівлю бракованої продукції.

З тим, щоб змінити ситуацію на краще, необхідно [13, 10]:

- забезпечити стабільну реалізацію населенню товарів повсякденного попиту за попередніми замовленнями громадян;

- для магазинів визначити універсальний асортимент товарів та встановити постійний контроль за його дотриманням;

- переобладнати звільнені торговельні площі під об'єкти громадського харчування;

- відкрити спільні підприємства з виробниками сільськогосподарської продукції, з підприємствами промисловості та побутового обслуговування;

- змінити форми торговельного обслуговування;

- розвивати пільгову оренду об'єктів торгівлі колективам, сім'ям.

Набагато складніші проблеми стоять перед службою побуту. Спад обсягів надання побутових послуг досі не зупинено. Останні обстеження свідчать, що в ряді районів питання про стан побутового обслуговування населення аналізуються поверхово, конкретні пропозиції щодо їх розв'язання відсутні, практична допомога діючим суб'єктам побутового обслуговування не надається.

Отже, проблему формування асортименту виробничі підприємства не зможуть розв'язати без спеціалістів-товарознавців. У сучасних умовах торгівля повинна мати гнучку тактику у відносинах з виробниками, вміти організувати ринок, знаходити необхідного постачальника, пропонувати до виробництва саме ті товари, які потрібні сьогодні населенню.

Перед товарознавцями і торгівлею в цілому стоїть ще одне важливе завдання - підвищення культури споживання товарів населенням. Усвідомлення своїх потреб, дотримання розумної міри у споживанні -- це такі ж невід'ємні критерії загальнолюдської культури, як ерудиція, уміння поводити себе в товаристві. Культура споживання -- це здатність людини і суспільства усвідомлювати розумні потреби і знаходити для їх задоволення шляхи, найефективніші в економічному і моральному плані.

Всебічному розвитку індивідуальності заважають як нестача, так і надмірність матеріальних благ. Нестача продуктів харчування, одягу забирає у людей сили і час, які вони могли б віддати творчим заняттям, змістовному відпочинку. Але й надмірне, нерозумне споживання може призвести до негативних наслідків. Інтереси людини все більше замикаються на проблемі задоволення індивідуальних потреб. Це стає метою життя.

Висновки

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасного товарознавства - предмет, зміст, метод та завдання товарознавства. Дослідження, вивчення та аналіз низки літературних джерел, спостереження за практикою дали змогу зробити такі висновки і узагальнення:

Виникнення і формування товарознавства як наукової дисципліни збігається з розвитком товарного виробництва і торгівлі. Розширення торгових зв'язків, поява значної кількості зарубіжних товарів стали результатом розвитку капіталістичних відносин, заснованих на товарному виробництві. Для успішного функціонування торгівлі була необхідна інформація про товари, що містять зведення про асортимент, призначення і властивості товарів, які рідко трапляються і завозяться з інших країн.

У товарознавстві відходять від детального вивчення сировини і матеріалотехнології виробництва виробів. Основна увага приділяється вивченню споживчих властивостей товарів і управління цими процесами на етапах розподілу і споживання. Товарознавство як наукова дисципліна одержало світове визнання. Велику роль у його розвиток внесли вчені-товарознавці Н.А. Архангельський, М.Е. Сергєєв, Н.И. Єгоркин, Б.Ф. Церевитінов, Н.В. Чернов та інші.

Товарознавство - це сукупність знань про товар як предмет торгівлі, про його властивості, сорти, споживче значення.

Товарознавство - це наука про основні характеристики товарів, що визначають їх споживчі вартості. Термін «товарознавство» походить від слів «товар» і «знати».

В сучасних умовах дослідження в галузі товарознавства і висока професійна підготовка товарознавців зі знанням маркетингу дозволяють вирішувати проблеми, пов'язані з постачанням населення високоякісними товарами.

Основними поняттями товарознавства є продукція і товар.

Продукція - це матеріальний або нематеріальний результат діяльності призначений для задоволення реальних чи потенційних потреб.

Товар - це продукт праці, який володіє здатністю задовольняти конкретні потреби людини, що розподіляється в суспільстві шляхом купівлі-продажу. Товар як продукт праці має подвійний характер. З одного боку, він є вартістю, з іншого боку - споживною вартістю.

Споживча вартість товару - це благо для людей, елемент багатства. Щоб стати споживчою вартістю, товар має володіти корисністю.

Об'єкт товарознавства -- це товари як продукти праці для задоволення потреб споживача та методи їх теоретичного і практичного пізнання.

Предмет товарознавства -- це споживна вартість (цінність) товарів, закономірності її прояву і збереження. Тільки споживча вартість робить продукцію товаром, тому що має здатність задовольняти конкретні потреби людини. Якщо споживча вартість товару не відповідає реальним запитам споживачів, то він не буде затребуваний, а отже, не буде використаний за призначенням у властивій для нього сфері застосування.

Товарознавство як спеціальна наукова дисципліна призначене активно брати участь в управлінні якістю та асортиментом товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Актуальна проблема товарознавства - розробка науково-теоретичних основ формування торгового асортименту і управління якістю товарів в умовах ринкової економіки.

Метод товарознавства являє собою системний підхід до пізнання споживної вартості (цінності) товарів і вивчення закономірностей її прояву і збереження.

Мета товарознавства - вивчення основних характеристик товару, що складають його споживчу вартість, а також їх змін на всіх етапах товароруху.

Товарознавство тісно пов'язане з природно-науковими і математичними дисциплінами - фізикою, хімією, біологією, мікробіологією, математикою, а також із загально-професійними та спеціальними дисциплінами - маркетингом, логістикою, технологією виробництва продукції, комерційною діяльністю основами стандартизації, метрології і сертифікації тощо.

Повсякденне споживання товарів у побуті та на виробництві вимагає детального вивчення їх споживних властивостей та умов експлуатації. Споживні властивості більшості товарів залежать від використовуємих матеріалів. Кожна група випускаємих матеріалів характеризується певним асортиментом і певним напрямком його розвиту. Деякі нові матеріали все ще не знаходять правильного застосування з врахуванням їх технологічних та експлуатаційних властивостей. Товарознавство повинне впливати на виробництво та споживання шляхом підвищенням споживних властивостей продукції, контролю за економним і раціональним використанням матеріальних ресурсів. Товарознавці повинні своєчасно враховувати і доводити до виробника інформацію про зміни споживчого попиту, впливати на асортимент і якість продукції.

Сучасний стан товарознавства на Волині можна оцінити як задовільний. Хоча вже з 2005 року товарознавство почало інтенсивно розвиватися.

Найважливішою проблемою товарознавства є вивчення якості товарів. Для досягнення цієї мети необхідне: виявлення всіх корисних властивостей товарів; встановлення найраціональніших засобів використання товарів і правильного режиму зберігання; вивчення можливостей зниження втрат при перевезенні, зберіганні і торгівлі; з'ясування того, наскільки харчові продукти відповідають вимогам якості, споживним властивостям і потребам суспільства.

Список використаної літератури

1. Алексеев Н.С., Ганцов Щ.К., Кутянин Г.И. Теоретические основы товароведения непродовольственных товаров. - М.: Экономика, 1988. - 295 с.

2. Алексеев Н.С. Теоретичні основи товарознавства непродовольчих товарів. - М.: 1992.

3. Болотников А.А. Товароведение. Ч.1: Курс лекций. - МАУП,2001.

4. Власова А.В. Основи товарознавства непродовольчих товарів. Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 208 с.

5. ДСТУ 3993-2000. Товарознавство. Терміни та визначення. - К.: Держстандарт, 2000.

6. Зрезарцев М.П., Зрезарцев В.М., Параніч В.П. Товарознавство сировини та матеріалів.: Навч. посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 404 с.

7. Исследование продовольственных товаров / Л.А. Боровикова, А.И. Гримм, А.Л. Дорофеева и др. - М.: Экономика, 1980. - 336 с.

8. Козюлина Н.С. Товароведение непродовольственных товаров. - М.: Издательско-торговая палата «Дашков и Ко», 2002.

9. Колесник А.А., Елизарова Л.Г. Теоретические основы товароведения продовольственных товаров. - М.: Экономика, 1985. - 296 с.

10. Маркетинг: Бакалаврський курс: Навчальний посібник / За загальною ред. д. е. н., проф. С.М. Ілляшенка. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. - 976 с.

11. Николаева М.А. Товароведение потребительских товаров. Теоретические основы: Учеб. для вузов. - М.: НОРМА, 2000. - 283 с.

12. Оснач О.Ф. Товарознавство: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 219 с.