3. Прогнозування майбутніх тенденцій.

4. Пропозиція для стратегічного планування.

5. Контроль за принципом зворотного зв'язку.

Перш ніж прийняти стратегічні рішення, керівництво повинне вивчити не тільки зовнішнє середовище, але ситуацію усередині самого підприємства. Із цією метою стратегічні керуючі ідентифікують ті змінні усередині підприємства, які можуть розглядатися як його сильні й слабкі сторони. Потім необхідно оцінити важливість цих змінних й установити, які з них є внутрішніми стратегічними факторами. Відповідно до моделі стратегічного керування внутрішнє обстеження зводиться до аналізу поточні структури, культури й ресурсів. Ресурсами підприємства звичайно вважаються фінансові, фізичні й людські ресурси, а також організаційні системи й технологічні можливості. При цьому обстеження ресурсів здійснюється, як правило, виходячи з функціонального загальноприйнятого розподілу: маркетинг, фінанси, дослідження й розробки, виробництво, персонал, інформаційні системи.

Для того щоб здійснити процес формулювання стратегії, необхідно проаналізувати виявлені стратегічні фактори у світлі поточної ситуації. Цей етап процесу прийняття стратегічних рішень часто згадується як ситуаційний аналіз. Суть ситуаційного підходу до керування в ринковій економіці полягає в тому, що внутрифірмова побудова системи керування є відповідь на різні по своїй природі впливу як з боку зовнішнього середовища підприємства, так і деяких інших характеристик.

Ціль методів ситуаційного аналізу складається в знаходженні стратегічної відповідності зовнішніх можливостей і сильних внутрішніх сторін підприємства з урахуванням зовнішніх погроз і внутрішніх слабостей. І у визначенні на основі цього так називаної відмітної компетенції організації, тобто професійних специфічних навичок і ресурсів, що перебувають у розпорядженні підприємства й забезпечують його конкурентна перевага.

3.3 SWOT-аналіз

Одним із загальновизнаних методів аналізу поточної ситуації підприємства є SWOT-аналіз.

SWOT-матриця наведена на табл. 3.1, є засобом узагальнення стратегічних факторів підприємства.

Дана матриця ілюструє, як сприятливі зовнішні можливості й погрози можуть бути зіставлені із внутрішніми силами й слабостями конкретного підприємства. На основі цього генеруються стратегічні альтернативи, що враховують чотири набори стратегічних факторів.

Таблиця 3.1

SWOT-матриця

Внутрішні фактори Зовнішні фактори	S - сили Виявити 3-6 внутрішніх сил	W - слабості Виявити 3-6 внутрішніх слабостей
О - можливості	SO - стратегії	WO - стратегії
Виявити 3-6 зовнішніх можливостей	Формувати стратегії, що дозволяють скористатися можливостями	Формувати стратегії, що дозволяють перебороти слабості
Т - погрози	ST- стратегії	WT - стратегії
Виявити 3-6 зовнішніх погроз	Формувати стратегії, що дозволяють уникати погроз	Формувати стратегії, мінімізуючі слабості й що допомагають уникати погроз

Для того щоб побудувати SWOT-матрицю, необхідно виконати наступні кроки:

1) у блоці «Можливості» перелічити три-шість сприятливих можливостей, що перебувають у зовнішнім середовищі підприємства виявлених на основі аналізу поточної ситуації й прогнозування майбутніх тенденцій розвитку;

2) у блоці «Погрози» перелічити три-шість дійсних і майбутніх погроз;

3) у блоці «Сили» перелічити три-шість змінних внутрішнього середовища даного підприємства, які можуть розглядатися як його сильні сторони;

4) у блоці «Слабості» перелічити три-шість змінних внутрішнього середовища підприємства, які класифікуються як його слабкі сторони;

5) згенерувати ряд можливих стратегій, заснованих на комбінаціях чотирьох наборів стратегічних факторів. При цьому SWOT-стратегії визначають, як щонайкраще використати сильні сторони організації, щоб реалізувати сприятливі можливості, що знаходяться в зовнішнім оточенні.

ST - стратегії розглядають, як використати внутрішні сильні сторони підприємства для запобігання зовнішніх погроз. WT-стратегії ставляться до оборонного типу й націлені, як правило, на мінімізацію впливу внутрішніх слабких сторін і запобігання зовнішніх погроз. На табл. 3.2 розглянута SWOT-матриця формування ринкових стратегій для ТОВ "НЗПТ "НІКОПЛАСТ".

Дослідження показують, що результати функціонування підприємства значною мірою залежать від того, наскільки воно добре визначило позицію усередині галузі. Таким чином, знаходження в результаті ситуаційного аналізу специфічної ринкової ніші, у якій сили підприємства відповідають реаліям навколишнього середовища, є важливим для досягнення конкурентної переваги.

3.4 Формування обновленої служби маркетингу на підприємстві

Для вітчизняних підприємств маркетинг є порівняно новою службою керування, введення якої не викликало первісного загострення відносин з раніше існуючими підрозділами підприємства. Однак у міру становлення й розвитку цієї служби її функції всі частіше перетинаються з функціями традиційних відділів, що неминуче породжує проблеми координації (інтеграції) діяльності управлінських підрозділів підприємства. На нинішньому етапі розвитку найбільш складними є питання взаємодії служб керування при рішенні питань планування, збуту й ціноутворення.

Аналіз української практики керування показує, що як і раніше на підприємствах переважає виробничий підхід до керування з поступовим зсувом акцентів на збут. Такі підприємства випускали продукцію відповідно до конкретного замовлення, оформленим відділом збуту. Однак цей підхід до керування виробництвом не одержав подальшого розвитку.

Таблиця 3.2

SWOT-матриця формування ринкових стратегій для ТОВ "НЗПТ "НІКОПЛАСТ"

Внутрішні фактори Зовнішні фактори	«S» - сили	«W» - слабості
	SO - стратегії	WO - стратегії
«О» можливості	1. Використання можливостей, потокового виробництва, для повної монополізації ринку пластикових труб. 2. Вихід на ринок Європи 3. Робота з іноземними постачальниками.	1. Використання для виробництва встаткування провідної в даному напрямку італійської фірми виступає гарантом високої якості продукції. 2. Висновок довгострокових контрактів з основними споживачами й постачальниками. 3. Підвищення конкурентноздатності продукції за рахунок використання нових конструкторських і технологічних рішень.
	ST - стратегії	WT - стратегії
«Т» погрози	1. Визначення границь ринків збуту в Росії з іншими підприємствами. 2. Створення в країнах СНД дочірніх підприємств. 3. Виробництво труб під замовлення для міських канализаций, систем холодного й гарячого водопостачання й газопроводів.	1. Підвищення кадрового потенціалу підприємства. 2. Економія ресурсів, зниження витрат. 3. Вивчення діяльності конкурентів. 4. Створення СП із західноєвропейським партнером.

Таким чином, сьогодні українські підприємства перебувають на початковому етапі розвитку маркетингу. Зміни в організаційній структурі підприємства без відповідних змін в основних принципах і методах керування нічого не міняють, якщо не супроводжуються прийняттям і здійсненням керівниками підприємства всієї концепції маркетингу, а також забезпеченням контролю з їх боку за тим, щоб концепція одержала підтримку й перетворювала в життя всім апаратом від верху до низу.

У загальному плані функції керування на підприємстві можна розділити на три групи:

- традиційні, до яких можна віднести збут, ціноутворення, планування виробництва, розробку нової продукції, сервісне обслуговування споживачів і т.д.;

- нові, що з'явилися на підприємствах порівняно недавно: маркетинг, контроллінг, керування фінансами й персоналом;

- практично відсутні, які на нинішньому етапі практично не здійснюються на вітчизняних підприємствах: стратегічне планування, оцінка конкурентноздатності підприємства, внутрішній маркетинг.

В українського маркетингу існує, принаймні, дві групи проблем:

- проблеми координації діяльності вже існуючих служб (традиційних блоків керування) і маркетингової групи, а також проблеми перерозподілу функцій маркетингу й зміни управлінської структури підприємства (у першу чергу це стосується збуту продукції, ціноутворення, планування освоєння нової продукції, виробничого планування);

- проблеми освоєння таких функцій маркетингу, які поки практично не виконуються на підприємстві (розробка стратегії розвитку підприємства, оцінка його конкурентноздатності, навчання й стимулювання торговельного персоналу, внутрішній маркетинг, розробка впакування, організація управлінського обліку).

Головним чином, ці проблеми зв'язані зі слабким ринковим менталітетом і поганим досвідом роботи в ринкових умовах у керівників і працівників підприємств. По суті в нинішніх умовах служба маркетингу на підприємствах допомагає відділу збуту продавати вже зроблену продукцію. Ця допомога виражається в рекламній підтримці збуту, вивченні ринку з метою його сегментації по споживачах і регіонам, а також виробленню пропозицій по поліпшенню продажів.

ТОВ "НЗПТ "НІКОПЛАСТ", з метою залучення споживачів організовує свої представництва у великих містах України й планує створення дилерської мережі в країнах СНД, а також зміцнює відносини з європейськими компаніями. Така концепція, спрямована на збереження традиційних ринків збуту й завоювання нових, зажадала створення маркетингової служби, що являє собою доробку відомої схеми ринково-функціональної організації служби маркетингу (рис. 3.2).

Аналіз стану маркетингу на підприємствах показав, що майже на всіх розглянутих об'єктах маркетингові дослідження тією чи іншою мірою вже проводяться. Перехід до ринкових відносин зробив необхідним облік впливу зовнішнього середовища й вибір збалансованого співвідношення зовнішніх обмежень і внутрішніх можливостей підприємства. Однак слід зазначити, що на всіх обстежених заводах поки не пророблені питання взаємодії служби маркетингу з іншими підрозділами, а маркетингові функції виконуються в урізаному виді, особливо це стосується розробки товарної політики підприємства. Крім того, маючи відділи збуту продукції, підприємства не займаються активним або навіть агресивним збутом і не використають всіх можливостей різноманітних форм і методів збуту. Особлива проблема виникає на підприємствах з холдинговою структурою. Суть її зводиться до визначення (у кожному конкретному випадку свого) сполучення централізації в материнській компанії й децентралізація в дочірніх суспільствах маркетингових функцій. [23]

Рис. 3.2 Схема ринково-функціональної організації служби маркетингу

Аналіз стану маркетингу на підприємствах показав, що майже на всіх розглянутих об'єктах маркетингові дослідження тією чи іншою мірою вже проводяться. Перехід до ринкових відносин зробив необхідним облік впливу зовнішнього середовища й вибір збалансованого співвідношення зовнішніх обмежень і внутрішніх можливостей підприємства. Однак слід зазначити, що на всіх обстежених заводах поки не пророблені питання взаємодії служби маркетингу з іншими підрозділами, а маркетингові функції виконуються в урізаному виді, особливо це стосується розробки товарної політики підприємства. Крім того, маючи відділи збуту продукції, підприємства не займаються активним або навіть агресивним збутом і не використають всіх можливостей різноманітних форм і методів збуту. Особлива проблема виникає на підприємствах з холдинговою структурою. Суть її зводиться до визначення (у кожному конкретному випадку свого) сполучення централізації в материнській компанії й децентралізація в дочірніх суспільствах маркетингових функцій. [23]

Успішне рішення завдань підвищення ефективності виробничої діяльності підприємств прямо пов'язане з ефективністю маркетингової діяльності. У світовій практиці діяльність виробничих об'єктів, орієнтованих на ринок, будується відповідно до концепції маркетингу, що функціонально забезпечує рішення трьох основних проблем: взаємодія з ринком, поводження на ринку й активний вплив на ринок.

Маркетинг являє собою комплексну організацію підприемницько- збутової діяльності, спрямованої на забезпечення оптимальної реалізації продукції, безперебійний рух товарів (матеріалів) від виробника до споживача з метою максімалізації прибутку.

Загальна методологія й схеми організації маркетингу є типовими. Основні функціональні блоки й зміст завдань, що підлягають рішенню за допомогою підсистеми «Маркетинг» як складової системи керування виробничим об'єктом, показані на табл. 3.3.

Методи інформаційного забезпечення маркетингу визначаються цільовими функціями й змістом розв'язуваних завдань. Зміст, організація й інші параметри інформаційних фондів визначаються поетапно для кожного функціонального блоку з урахуванням комплексу завдань, виділюваних усередині цих блоків.

Таблиця 3.3

Функціональна підсистема «Маркетинг».

Функціональні блоки	Комплекси завдань
Дослідження попиту.	Сегментація ринку. Мотивація попиту. Визначення ймовірних споживачів.
Дослідження конкуренції на ринку СНД.	Виявлення конкурентів. Аналіз показників діяльності конкурентів.
Галузеві дослідження.	Дослідження загальної кон'юнктури галузі: а) далеке зарубіжжя; б) СНД; в) Україні.
Дослідження загальних умов збутової діяльності.	Дослідження розвитку технології. Дослідження економічного розвитку в національному й міжнародному масштабах. Вивчення впливу державної політики, міжнародного становища, політики профспілок й ін. Дослідження демографічних, культурно-етичних й інших аспектів.
Дослідження факторів підвищення прибутковості збутових операцій.	Формування ціни. Витрати виробництва.

Інформаційне забезпечення зазначених функціональних блоків повинне максимально повно й оперативно відбивати аналітичну (експертну) систему виявлення резервів інноваційної й виробничої діяльності виробничого об'єкта й на цій основі уможливлювати вироблення альтернативного варіанта ринкової стратегії діяльності.

Система маркетингу повинна забезпечувати:

- тісний зв'язок між збором, обробкою, зберіганням, передачею інформації й виробничо-збутовою й інвестиційною діяльністю виробничого об'єкта, його організаційною структурою;

- надходження у вузлові ланки прийняття рішень тільки необхідної інформації, у потрібний час й у формі, найбільш зручної для ухвалення рішення;

- безперервний зв'язок з діяльністю по організації й поліпшенню роботи виробничого об'єкта;

- прогнозування ходу виробничо-збутової й інвестиційної діяльності виробничого об'єкта за допомогою аналітичної обробки інформації.

Світовою практикою встановлена залежність між витратами, пов'язаними з поліпшенням виробничого продукту (технології, процесу), і результатом, отриманим від вкладення засобів. На кожному витку розвитку науки й техніки ріст технічного рівня продукту обмежений межею. У міру наближення до межі витрати, пов'язані з підвищенням технічного рівня продукту, різко зростають. Подальший ріст технічного рівня стає можливим тільки на наступному, більше високому етапі науково-технічного розвитку. Завдання маркетингу - постійно відслідковувати реальні можливості подальшого вдосконалювання технічних можливостей продукції, що випускає підприємством, і вчасно попереджати управлінську структуру про необхідність диверсифікованості виробництва [5].

За допомогою добре організованого маркетингу можна простежити за поводженням макроекономіки керованого підприємства. Маркетингові дослідження конкретної ситуації дозволяють «програти» альтернативні сценарії ймовірності динаміки ситуації. Це дає можливість виявити за короткий відрізок часу якісні й кількісні характеристики, очікувані в реальній ситуації протягом більш-менш тривалого часу, тобто ще до початку виконання того або іншого варіанта управлінського рішення об'єктивно, з мінімальним ризиком оцінити його можливі наслідки й вибрати кращий з можливих варіантів рішення, що передбачає одержання максимального комерційного успіху виробничо-збутової й інвестиційної діяльності. Так, для успішного керування підприємством потрібно знати до яких фінансових наслідків приведе та або інша зміна у виробничо-збутовій діяльності й, навпаки, як, впливаючи на доходи підприємства, можна домогтися позитивних змін результатів виробничої діяльності.

Інформаційна система маркетингу дозволяє побудувати модель ситуації, що складається на ринках продукції, виробленої виробничим об'єктом. Аналіз виявленої ринкової ситуації допомагає скорегувати мету й характер діяльності підприємства, обґрунтувати вибір стратегії досягнення наміченої мети й інструментів її реалізації. Керування виробничо-збутовою діяльністю підприємства на основі використання інформаційної моделі «Ситуація на ринку» показане на мал. 3.3

Таким чином, в умовах функціонування принципів ринкової економіки діяльність підприємства повинна опиратися на систему маркетингу, засновану на застосуванні сучасних інформаційних схем.

3.5 Розрахунок економічної ефективності функціонування регіонального представництва

Які мети переслідувалися при створенні регіонального представництва в Дніпропетровську:

- збереження ринку збуту своєї продукції;

- забезпечення споживачів у високоякісними пластиковими трубами;

- проведення платежів через банківську систему за продукцію, що відвантажує.

При цьому вирішувалися наступні завдання:

- проведення маркетингових досліджень на ринку пластикових труб;

- забезпечення рекламної діяльності в Україні для продукції свого підприємства, участь у регіональних спеціалізованих виставках;

- операції із засобами підприємства з метою поліпшення свого фінансового становища;

Інформаційна модель «Ситуація на ринку»		Коректування мети й характер діяльності		Вибір стратегії досягнення мети		Вибір інструментів реалізації стратегії діяльності
Тип ринку	Продукція	Ситуація на ринку
Старий	Стара	Ринок насичений, що слабко розвивається		Розширення збуту випускає продукции		Проникнення на ринок		Розширення всіх видів сервісу; інтенсифікація руху товарів; розвиток дистриб'юторської мережі; зниження цін; інтенсифікація роботи зі споживачами
Старий	Нова	Ринок насичений, безперспективний		Створення нової або модифікованої продукції розраховуючи на колишніх покупців і збільшення місткості ринку		Розробка нової продукції		Поліпшення технічного рівня продукції; освоєння нової продукції; активізація просування продукції на ринки
Новий	Стара	Ринок що розвивається, слабко насичений		Збереження або збільшення збуту продукції , що випускає підприємством		Розвиток ринку		Пошук нових секторів ринку; нових каналів руху товарів і дистрибьюции; активні методи роботи зі споживачами
Новий	Нова	Ринок слабо-слабо-насичений, перспективний		Розширення частки ринку й обсягу продажів. Збільшення випуску продукції		Диверсифікованість		Випуск якісно нової продукції; використання нових форм руху товарів; орієнтація на різні типи споживачів; використання нових форм торгівлі й збуту
Дніпропетровськ	Пластикові труби по сучасних технологіях	Дніпропетровськ - великий промисловий район України		Збереження ринку збуту продукції		Збереження монопольного виробництва пластикових труб на Україні		Представництво

Рис. 3.3 Інформаційна модель виходів на старий ринок з новими типами високоякісних труб.

- участь у державних програмах структурної перебудови промисловості міст України;

- надання допомоги своєму підприємству в здійсненні контактів з різними організаціями.

Результати розрахунків ефективності функціонування представництва показують, що це в 3 рази вигідніше, ніж звертатися по допомогу до посередників.

Умовний економічний ефект від їхньої роботи визначається як відношення суми витрат на зміст до умовного обороту, що є доданком засобів, отриманих від споживачів за продукцію, і засобів оплати матеріалів (сировини, що комплектують).

Розрахунок економічної ефективності:

1. Відповідно до затвердженого керівництва ТОВ "НЗПТ "НІКОПЛАСТ" кошторисом витрат (див. Додаток Г) по представництву, підсумкова сума склала 20 тис.ам. долл.

2. На основі укладених договорів Дніпропетровським представництвом протягом 4 квартали 2006 р. було продано продукції, на суму 200 тис.ам. долл.

3. З доручення ТОВ "НЗПТ "НІКОПЛАСТ" була зроблена оплата матеріалів і комплектуючих для основного виробництва на суму 133 тис.ам. долл.

4. Відсоток по змісту представництва стосовно суми зроблених послуг склав:

Э =	Витрати представництва	100%, (3.1)
	Сума оплачених і відвантажених споживачам верстатів	+	Сума оплачених і відвантажених товарів і комплектуючих

Знаменник - це умовний оборот представництва

5. Максимальний відсоток, що одержують посередники за операції, здійснювані представництвом становлять - 2 %.

3.6 Безпека життєдіяльності

3.6.1 Небезпечні й шкідливі фактори

Виявимо небезпечні й шкідливі фактори, які можуть впливати на бухгалтера - користувача ЕОМ:

- підвищена напруга електричного поля;

- прямі й відбиті отблики, не сприятливий розподіл яскравості в поле зору;

- підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, замикання якої може відбутися через тіло людини;

- підвищений рівень статичної напруги;

- підвищений рівень шуму на робочому місці;

- підвищений рівень електромагнітного випромінювання;

- нервово-психічні перевантаження (розумова перенапруга, перенапруга аналізаторів, часткова рухова інактивація, емоційні перевантаження).

3.6.2 Загальні вимоги до приміщень

При виборі приміщення для розміщення робочих місць ЕОМ необхідно враховувати, що вікна відсвічувати на екранах дисплеїв і провокувати значне осліплення в тих людей, які сидять перед ними, особливо влітку й у сонячні дні.

Приміщення з ЕОМ повинні мати природне й штучне висвітлення. При недостатнім висвітленні знижується продуктивність праці користувача ЕОМ, швидка стомлюваність.

Розміщення робочих місць оператора (користувача) повинне відповідати ДЕРЖСТАНДАРТ 22269-79 «Робоче місце оператора. Взаємне розташування елементів робочого місця». Не допускається розміщення робітників місце ЕОМ у підвальних приміщеннях. Робочі місця з ЕОМ при виконанні творчої роботи, що вимагає значної розумової напруги або великої концентрації уваги, варто ізолювати друг від друга перегородкою висотою 1,5-2 м. По санітарних нормах (СН245-71) площа на одне робоче місце з ЕОМ повинна становити на менш 6,0 м2, а обсяг - не менш 20,0 м3. Поверхня підлоги повинна бути рівної, без вибоїв, неслизької, зручної для очищення й вологого збирання, мати антистатичні властивості. Вологе збирання необхідно проводити щодня [10-12].

3.6.3 Вимоги до висвітлення. Розрахунок штучного висвітлення

При розміщенні робочих місць необхідно виключити ймовірність прямого висвітлення екрана джерелом природного висвітлення. Вимоги до висвітлення для візуального сприйняття користувачами інформації із двох різних носіїв (з екрана й паперового носія) різні. Занадто низький рівень висвітлення погіршує сприйняття інформації при читанні документів, а занадто високий - приводить до зменшення контрасту зображення знаків на екрані. Тому відношення яскравості на екрані до яскравості навколишніх його поверхонь не повинна перевищувати в робочій зоні 3:1. У приміщеннях, де експлуатуються ЕОМ, висвітлення, як правило, змішане. Не рекомендується працювати на комп'ютері в повній темряві, тільки при світінні монітора. Якщо природного висвітлення недостатньо, додатково встановлюють штучне, причому застосовується завжди - не тільки в темний час доби. Штучне висвітлення в приміщеннях з ЕОМ необхідно здійснювати у вигляді комбінованої системи висвітлення (до загального висвітлення додається місцеве). Для загального висвітлення в системі комбінованого варто передбачати, як правило, газорозрядні лампи (люмінесцентні й ртутні лампи) незалежно від типу джерела світла місцевого висвітлення. Люмінесцентні лампи доцільні при підвищених вимогах до якості освітленості, в установках одного загального висвітлення, у яких виконуються зорові роботи найвищої, дуже високої й високої точності. Для місцевого висвітлення також застосовуються люмінесцентні лампи. Основне призначення світильників полягає в перерозподілі світлового потоку джерел світла в необхідні для освітлювальних установок напрямках і захисті ламп й електричних апаратів світильників від впливу навколишнього середовища. Варто застосовувати світильники серії ЛПО 36 із дзеркальними ґратами, укомплектовані високочастотними пускорегулирующими апаратами (ВЧ ПРА). Допускається застосовувати світильники серії ЛПО 36 без ВЧ ПРА тільки в модифікації «Кососвет», а також світильники прямого світла - П, переважного світла - Н, відбитого світла - В. Використання світильників без розсіювачів і ґрат, що екранують, не допускається [10-12].

Світильники з люмінесцентними лампами звичайно розміщають рядами, без розривів або з розривами між світильниками за умови, що відстань між кінцями сусідніх світильників d не перевищує половини висоти установки світильників над робочою поверхнею h. Ряди світильників доцільно розташовувати паралельно стінам і вікнам або рядам колон приміщення.

Завданням розрахунку є визначення потребной потужності електричної освітлювальної установки для створення в приміщенні заданої освітленості або, при відомому числі й потужності ламп, визначення очікуваної освітленості.

, (3.2.)

де Fmin - нормативна мінімальна освітленість, лк; приймаємо значення 500 лк, тому що застосовуємо люмінесцентні лампи при комбінованому висвітленні;

S - площа освітлюваного приміщення, м2, у нашому випадку дорівнює: ширина B=5 м, довжина А=10 м, S= 5*10=50 м2

Z - коефіцієнт мінімальної освітленості, що перебуває в межах 1,0 - 1,15, приймаємо 1,1;

KЗ - коефіцієнт запасу, 1,5;

N - число світильників у приміщенні;

? - коефіцієнт використання світлового потоку. Визначається на підставі коефіцієнтів відбиття світлового потоку від стелі й стін (0,7 й 0,5 відповідно) і показника приміщення i

, (3.3.)

A, B - довжина й ширина приміщення (10 й 5 м відповідно);

h - розрахункова висота світильників (2,5 м над робочою поверхнею).

Рівномірність висвітлення досягається при відповідній відстані між світильниками L і висотою їхнього підвісу h (висота приміщення):

(3.4.)



Необхідна кількість світильників становить:

(3.5.)

Приймаємо 14 світильників, які розмістимо в 2 ряди по 7 штук. Показник приміщення i становить:

З табличних даних знаходимо коефіцієнт використання для світильника ? = 0,49. Світловий потік одного світильника дорівнює:

лм

З табличних даних вибираємо лампу ЛБ 80-4 з потужністю 80 Вт, світловий потік якої дорівнює 5220 лм. Відхилення не перевищує норми (становить 13,8% , норма +/- 20%). Сумарна електрична потужність всіх світильників, установлених у приміщенні дорівнює:

(3.6.)

Варто обмежувати пряму блесткость від джерел висвітлення, при цьому яскравість світних поверхонь (вікна, світильники й ін.), що перебувають у поле зору, не повинна бути більше 200кд/м2. світильники місцевого висвітлення повинні мати відбивач, що не просвічується, із захисним кутом не менш 40 градусів. Для забезпечення нормованих значень висвітлення в приміщеннях в ЕОМ необхідно очищати шибку й світильники не рідше двох разів у рік і вчасно заміняти перегорілі лампи [10-12].

3.6.4 Вимоги до організації робочого місця

Робочі місця з ЕОМ повинні розташовуватися на відстані не менш чим 1,5 м від стіни з віконними прорізами, від інших стін - на відстані 1 м; між собою - на відстані не менш 1,5м.

Основним устаткуванням робочого місця користувача (оператора ЕОМ) є монітор, клавіатура, робочий стіл, стілець (крісло), допоміжним - підставка для ніг, шафки, полички й т.д. При розміщенні елементів робочого місця необхідно враховувати:

- робочу позу оператора;

- просторове розміщення оператора;

- можливість огляду елементів робочого місця;

- можливість огляду за межами робочого місця;

- можливість робити запису, розміщення документації й матеріалів, які використає оператор (користувач).

Для забезпечення просторових параметрів робочого місця й усунення такого фактора, як незручна поза, необхіднаі спеціальні меблі.

Взаємне розташування елементів робочого місця не повинне заважати виконанню всіх необхідних рухів і переміщень для експлуатації ЕОМ; сприяти оптимальному режиму роботи й відпочинку, зниженню стомлюваності користувача.

Для забезпечення точного й швидкого зчитування інформації поверхня екрана варто розміщати в оптимальній зоні інформаційного поля в площині, перпендикулярної нормальної лінії погляду оператора (користувача), що перебуває в робочій позі. Допускаються відхилення від цієї площини не більше 45 градусів; припустимий кут відхилення лінії погляду від нормального - не більше 30 градусів.

Необхідно так розташувати відеодисплейний термінал (ВДТ), щоб поверхня екрана перебувала на відстані 500-600 мм від очей користувача, залежно від розміру екрана.

Необхідно розташовувати клавіатуру на робочому столі, не допускаючи її хитання, або на окремому столі на відстані 100 - 300 мм від найближчого краю до працюючого. Положення клавіатури й кут її нахилу повинні відповідати побажанням оператора - кут нахилу в межах 5-15 градусам.

Принтер необхідно розміщати так, щоб доступ до нього оператора і його колег був зручний; щоб максимальна відстань до клавіш керування принтером не перевищувала довжину витягнутої руки (по висоті 900-1300 мм, по глибині 400-500 мм).

Конструкція робочого стола повинна забезпечувати можливість оптимального розміщення на робочій поверхні встаткування. Висота робочої поверхні стола регулюється в межах 680-800 мм, у середньому вона повинна становити 725 мм. Ширини й глибина робочої поверхні повинні забезпечувати можливість виконання трудових операцій у межах моторного поля, границя якого визначається зоною в межах видимості пристроїв і досяжності органів керування. Поверхня стола повинна бути матової з малим відбиттям і теплоизолирующей. Робочий стіл повинен мати простір для ніг висотою не менш 600 мм, шириною не менш 500 мм, глибиною на рівні колін, але не менш чим 450 мм і на рівні витягнутої ноги - не менш 650 мм.

Конструкція робочого крісла повинна задовольняти вимогам ДЕРЖСТАНДАРТ 22889-6 «Крісло людини-оператора» зі змінами №2 ИУС 7-28. Крісло повинне забезпечувати підтримку раціональної робочої пози під час виконання основних виробничих операцій, надавати можливості для зміни пози. З метою попередження утоми крісло повинне забезпечувати зниження статичної напруги м'язів шийно-плечового відділу й спини. Тип робочого крісла повинен вибиратися залежно від характеру й тривалості робіт. Воно повинне бути підйомно-поворотним і регулюватися по висоті й кутах нахилу сидіння й спинки, а також відстані спинки від переднього краю сидіння. Регулювання кожного параметра повинне бути незалежним і мати надійну фіксацію. Всі ручки пристосувань (для регулювання) повинні бути зручними в керуванні. Висота поверхні сидіння повинна регулюватися в межах 400-500 мм. Ширина й глибина його поверхні повинна бути не менш 400 мм. Поверхня сидіння повинна бути плоскої, передні краї - закругленими. Сидіння й спинка крісла повинні бути напівм'якими, такими, щоб не електризувалися й з повітронепроникним покриттям, матеріал який піддається легкому відчищанню від забруднення. Зміна кута нахилу поверхні сидіння повинне бути в межах 15 градусів уперед й 5 градусів назад. Опорна поверхня спинки повинна мати висоту 280-300 мм, ширину - не менш 380 мм і радіус кривизни горизонтальної площини - 400 мм. Кут нахилу спинки у вертикальному положенні повинен регулюватися в межах -30/+30 градусів від вертикального положення. Відстань спинки від переднього краю сидіння повинна регулюватися в межах 260-400 мм. Крісла повинні мати стаціонарні або змінні підлокітники довжиною не менш 250 мм, шириною в межах 50-70 мм, які можуть регулюватися по висоті над сидінням у межах 200-260 мм і регулюватися по параметрі внутрішньої відстані між підлокітниками в межах 350-500 мм.

Робоче місце повинне бути обладнане підставкою для ніг, параметри якої регулюються. Підставка повинна мати ширину не менш 300 мм, глибину не менш 400 мм, з регулюванням по висоті до 150 мм і кутом нахилу опорної поверхні поставки до 20 градусів. Поверхня підставки повинна бути рифленої, а по передньому краї мати бортик висотою 10 мм.

Робоче місце оператора (користувача) повинне бути обладнане легко, що переміщається пюпітром, для розміщення на ньому документів, розміщених на доном рівні з екраном і віддалених від очей оператора приблизно на таку ж відстань (припустиме відхилення від цих відстаней не більше 100 мм). Пюпітр не повинен вібрувати, бути стійким. Розміри площини пюпітра повинні бути не менше розмірів найбільшого джерела інформації, що використається користувачем. При необхідності перекидання оригіналу, обидві його сторони повинні бути розміщатися на підставці. Рукопис повинна кріпитися до підставки за допомогою спеціальних затисків, поверхня пюпітра повинна бути матової. Пюпітр повинен мати спеціальну лінійку, що легко пересувається по рядках, зручну у використанні [13].

Раціональна поза оператора (користувача): розміщення тіла, при якому ступні працівника розташовані на площині підлоги або на підставці для ніг, верхні частини рук вертикальні, кут ліктьового суглоба коливається в межах 70-90 градусів, зап'ястя зігнуті під кутом не більше 20 градусів, нахил голови - у межах 15-20 градусів, крім частих поворотів. Для забезпечення оптимальної робочої пози оператора необхідно:

- засоби праці, з якими оператор (користувач) має тривалий зоровий контакт, повинні розташовуватися в центі зони зорового спостереження й моторного поля;

- забезпечити відстань між найважливішими засобами праці, з якими користувач часто працює, приблизно рівне 500 мм;

- трудові завдання операторів (користувачів) розробляти з урахуванням мінімізації перепадів яскравості між важливими об'єктами зорового спостереження.

Для нейтралізації зарядів статичної електрики в приміщенні, де використаються ЕОМ, рекомендується збільшувати вологість за допомогою кімнатних увлажнителей.

Вимоги техніки безпеки перед початком роботи:

1. Включити систему кондиціонування повітря в приміщенні.

2. Оглянути робоче місце й привести його в порядок; переконається, що на ньому відсутні сторонні предмети; все встаткування й блоки ЕОМ з'єднані із системним блоком за допомогою сполучних кабелів.

3. Перевірити надійність установлених апаратур на робочому столі. ВДТ повинен стояти не на краю стола. Повернути ВДТ так, щоб було зручно дивитися на екран - під прямим кутом (а не збоку) і небагато зверху вниз; при цьому екран повинен бути небагато нахилений - нижній його край, найближчий до оператора.

4. Перевірити загальний стан апаратур, перевірити справність електропроводки, сполучних шнурів, штепсельних вилок і розеток, заземлення захисного екрана.

5. Відрегулювати висвітлення робочого місця.

6. Відрегулювати й зафіксувати висоту крісла, зручний для оператора кут його нахилу.

7. Приєднати до процесора необхідне встаткування (принтер, сканер і т.д.) усе кабелю, які з'єднують системний блок (процесор) з іншими пристроями, варто включати й виключати тільки при виключеному комп'ютері.

8. Включати апаратури комп'ютера вимикачами на корпусах у послідовності: стабілізатор напруги, ВДТ, процесор, принтер і т.д.

9. Відрегулювати яскравість світіння екрана ВДТ, контрастність, фокусування. Не слід робити зображення занадто яскравим, щоб не утомлювалися ока. Рекомендується: яскравість світіння екрана - не менш 100 кд/м2; відношення яскравості екрана ВДТ до яскравості навколишніх його поверхонь у робочій зоні - не більше 3:1; контрастність зображення знака - не більше 0,8.

10. При виникненні яких-небудь несправностей роботу не починати, повідомити адміністраторові або керівникові робіт.

11. Вимоги техніки безпеки під час роботи з комп'ютером:

12. Необхідно стійко розмістити клавіатуру на робочому столі. Якщо в конструкції клавіатури не передбачений простір для опори долонь, то їх варто розмістити на відстані не менш, ніж 10мм від краю стола в оптимальній зоні моторного поля. Під час роботи на клавіатурі сидіти прямо, не напружуватися.

13. Для зменшення несприятливого впливу на оператора (користувача) пристроїв типу «миша» (змушена поза, необхідність постійного контролю за якістю дій) варто забезпечити вільної хвору поверхню стола для переміщення «миші» і зручного упору ліктьового суглоба.

14. Періодично при виключеному комп'ютері забирати злегка змоченої мильним розчином бавовняною ганчірочкою пил з поверхні апаратур. Екран ВДТ протирати ватою, змоченої в спирті. Не дозволяється використати рідину або аерозольні засоби для очищення поверхні комп'ютера.

Забороняється:

- Самостійно ремонтувати апаратури; ремонт роблять тільки фахівці з технічного обслуговування комп'ютерів, вони ж один раз у півроку повинні відкривати процесор і витягати пилососом пил і бруд, які там нагромадилися.

- Класти будь-які предмети на апаратури комп'ютера, їжу й напої на клавіатуру або поруч із нею - це може вивести неї з ладу.

15. Для зняття статичної електрики рекомендується час від часу доторкатися до металевих поверхонь (батареї центрального опалення й ін.).

16. Для зниження напруженості праці на ЕОМ необхідно рівномірно розподіляти й чергувати характер робіт відповідно до їх складності.

17. Для зменшення негативного впливу на здоров'я працівників виробничих факторів необхідно застосовувати регламентовані перерви (див. таблицю 3.3.).

18. Тривалість безперервної роботи за ВДТ без регламентної перерви не повинна перевищувати 2 годин.

19. Тривалість обідньої перерви визначається чинним законодавством і правилами внутрішнього рудового розпорядку.

20. При 8-годинній робочій зміні регламентовані перерви доцільно встановлювати:

Таблиця 3.3.

Час регламентованих перерв операторів (користувачів) ВДТ

Категорія робіт	Група робіт	Час перерви при 8-годинній зміні, хв.
	А кількість знаків	Б кількість знаків	В Година.
Перша	20000	15000	2	20
Друга	21000-40000	16000-30000	2,1-4	40
Третя	Більше 40000	Більше 30000	Більше 4	60

Група А - читання інформації (діалоговий режим);

Група Б - уведення інформації;

Група В - творча робота в режимі ЕОМ.

- для першої категорії робіт - через 2 години після початку зміни й через 2 години після обідньої перерви (кожен тривалістю 10 хвилин);

- для другої категорії через 2 години після початку зміни (тривалість 15 хвилин), через 1,5 й 2 години після обідньої перерви (15 й 10 хвилин відповідно або тривалістю 5-10 хвилин через щогодини роботи);

- для третьої категорії робіт - через 2 години від початку зміни , через 1,5 й 2,5 години після обідньої перерви (тривалість 20 хвилин кожний).

21. У випадках виникнення в працюючих на ВДТ зорового дискомфорту й інших несприятливих відчуттів, які відбуваються незважаючи на дотримання санітарно-гігієнічних й ергономічних вимог, необхідно використати індивідуальний підхід в обмеженні часу роботи на ЕОМ

22. Розміщати принтер необхідно поруч із процесором таким чином, щоб сполучний шнур не був натягнутий. Забороняється ставити принтер на процесор.

23. При витягу паперу, необхідно відкрити кришку й обережно витягнути лоток з папером. Потрібно бути обережним, щоб не одержати опік під час витягування аркуша з термозакрепляющего пристрою.

24. При погіршенні якості печатки (сліди тонера на папері), почистити принтер зсередини від видимих слідів тонера. Перед чищенням принтер необхідно виключити

3.7.5 Аналіз можливих надзвичайних ситуацій на робочому місці менеджера

У приміщенні економічного відділу виникнення ЧС можуть викликати:

- пожежі й спонтанні вибухи;

- аварії з викидом або погрозою викиду сильнодіючих отруйних речовин;

- раптове руйнування будинків і споруджень;

- аварії на электро-энергетических системах;

- аварії на системах зв'язку й телекомунікація.

З перерахованих вище ЧС найбільш імовірної є пожежа, тому що в приміщенні перебуває електроустаткування.

Пожежа - це неконтрольоване горіння поза границями спеціально відведеного вогнища, що наносить матеріальний й екологічний збиток [5].

Розглянуте приміщення, згідно ОНТП 24-86, по пожежній і вибуховій небезпеці ставиться до категорії В (пожароопасные). Будинок, у якому воно розташовано, згідно Снип 2.01.02-85 складається з будівельних конструкцій 2-й ступеня вогнестійкості. Тому що в приміщенні присутні тверді спаленні речовини й матеріали, а горючі пили й волокна не виділяються, то воно є приміщенням класу П-IIа по пожежонебезпеці (ПУЭ).

Джерело світлового випромінювання - приміщення офісу. Основні горючі матеріали - електроустаткування, меблі, віконні рами, двері, підлоги, інвентар.

Тому що в приміщенні може одночасно перебувати до 5 чоловік, а в радіус зони суцільних пожеж попадає 2 чоловік, те загальні втрати людей (тобто кількість людей, які одержать опіки першого ступеня) у випадку виникнення пожежі складуть 2 чоловік.

Причинами виникнення пожеж можуть бути:

- поломка електроустаткування;

- загоряння проводки;

- порушення ізоляції електричної мережі;

- розряд статичної електрики;

- порушення правил експлуатації електроприладів;

- недотримання правил пожежної безпеки.

Заходу щодо протипожежного захисту розділяються на

- організаційні,

- експлуатаційні,

- технічні,

- режимні (спеціальні).

Організаційні заходи:

- навчання робітників та службовців правилам пожежної безпеки,

- організація пожежної охорони,

- проведення бесід, лекцій,

- видання необхідних інструкцій, плакатів.

Приведемо основні заходи для забезпечення нормальної робочої обстановки й усунення шкідливих впливів на людину:

- провідники, що перебувають під високою напругою містять у запобіжні оболонки, кожуха, вивішують таблички про небезпеці високої напруги;

- при будівлі, оформленні приміщень, придбанні встаткування встановлюють протипожежну сигналізацію, засоби пожежогасіння розміщають у легкодоступних місцях, проводять навчальні евакуації персоналу у випадку пожеж й інших екстремальних ситуацій;

- оскільки електронно-обчислювальний комплекс площею до 100 м2 перебуває під напругою, то застосовуються вогнегасники типу ОУ-2 (замість вуглекислотних вогнегасників можуть установлюватися порошкові), пінний вогнегасник хімічний або повітряно-пінний типу ОЖ-5 і різні покриваючі матеріали (повсть, повстина або азбест).

Відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТ 12.1.004-91 для забезпечення пожежної безпеки необхідно виконувати наступні вимоги системи протипожежного захисту:

- застосовувати будівельні конструкції й матеріали з нормованими показниками пожежної небезпеки;

- просочення конструкцій об'єктів і захист їх від поверхні за допомогою вогнезахисних речовин;

- застосовувати пристрої, що забезпечують обмеження поширення пожежі;

- організувати за допомогою технічних засобів визначення місця пожежі, своєчасне оповіщення й евакуацію людей з можливої зони поразки, ефективне гасіння пожежі.

Для запобігання пожежі пропонується:

- запобігати утворення горючого середовища;

- запобігати утворення джерел запалювання й обмеження крапок їхнього зіткнення з горючим середовищем.

3.7.6 Прогнозування соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру заподіяних пожежею

Робоче місце менеджера перебуває в приміщенні розміром 4 х 6 м2 на другому поверсі двоповерхового будинку. План приміщення представлений на мал. 4.1, де 1, 2, 3, 5 - робітники столи, 4 - шафа, ( - розетки. Столи 1, 2, 5 мають розміри - 1,2 х 0,7 м, стіл 3 - 1,5 х 0,8 м, шафа 4 - 1,0 х 0,6 м. Столи й шафа зроблені із ДСП, значення величини поправочного коефіцієнта, що характеризує «доступність» горючої речовини будівельного матеріалу для його вигоряння дорівнює 0,5. У приміщенні працюють 4 чоловік.

Позначимо місце загоряння тактовним знаком у вигляді кола червоних кольорів. Визначимо радіуси зовнішньої границі зони загальної пожежі й зони можливих часткових пожеж з використанням відносин:

, (3.7)

, (3.8)

де ДО - «теплове навантаження», тобто щільність потоку напруги теплового випромінювання, що надходить у приміщення за одиницю часу з одного квадратного метра площі будівельного елемента в процесі його вигоряння, Вт/м2 (ДО233000 Вт/м2), S - площа будівельних елементів, - поправочний коефіцієнт. Підставивши відповідні значення у формули 7.5 й 7.6, одержимо наступні результати: м и м. Позначимо отримані радіуси на рис. 3.9.

При прогнозуванні можливого ступеня поразки людей вигарним газом скористаємося для розрахунку формулою

, (3.9)

де - концентрація вигарного газу в повітрі, мг/м3; - маса вигарного газу, що надходить у повітря при пожежі, мг; - маса «запасів» горючої речовини об'єкта-прототипу, кг; - вільний обсяг приміщення, м3.



Висновки по розділу 3

Отже, робота «свого» представництва більш ніж в 3 рази ефективніше «чужого» посередника.

Крім того, представництво робить ТОВ "НЗПТ "НІКОПЛАСТ" наступні послуги:

- контроль проходження платежів через банківську систему міжрегіональних розрахунків;

- участь у регіональних спеціалізованих виставках;

- логістика обслуговування відряджених фахівців головної фірми;

- маркетинг своєї продукції (просування і її вдосконалювання);

- консультації споживачів з питань фірмового сервісу й при необхідності - надання допомоги.

ВИСНОВОК

Створення регіональних представництв підприємств у сучасних умовах розвитку української економіки є важливою складовою частиною динамічного розвитку України.

Об'єктом дослідження в дійсній дипломній роботі з'явилися канали збуту й просування товару підприємства. Також були визначені конкретні кількісні показники підприємства.

Створення регіонального представництва було розглянуто на прикладі Нікопольського заводу пластикових труб. Вивчення виробничої структури, характеристики підприємства й характеристики виробленої продукції, а також собівартість товарної продукції дозволили оцінити реально економічне становище на підприємстві. Були проведені аналіз економічних показників фінансово-господарської діяльності підприємства й стратегія маркетингу.

У результаті виконання дипломної роботи було розроблене формування стратегії регіонального представництва на внутрішньому ринку, розглянуті діяльність і структура служби маркетингу. Проведення розрахунку економічної ефективності функціонування регіонального представництва, дало можливість збереження ринку збуту своєї продукції, забезпечення споживачів у високоякісними пластиковими трубами, проведення платежів через банківську систему за відвантажує продукцию, що.

При відкритті регіонального представництва дозволялися наступні завдання:

- проведення маркетингових досліджень на ринку пластикових труб;

- забезпечення рекламної діяльності в Україні для продукції свого підприємства, участь у регіональних спеціалізованих виставках;

- операції із засобами підприємства з метою поліпшення свого фінансового становища;

- участь у державних програмах структурної перебудови промисловості міст України;

- надання допомоги своєму підприємству в здійсненні контактів з різними організаціями.

Отримані результати вказують на економічну доцільність відкриття регіонального представництва. Оскільки робота «свого» представництва більш ніж в 3 рази ефективніше «чужого» посередника.

Крім того, представництво робить ТОВ "НЗПТ "НІКОПЛАСТ" наступні послуги:

- контроль проходження платежів через банківську систему міжрегіональних розрахунків;

- участь у регіональних спеціалізованих виставках;

- логістика обслуговування відряджених фахівців головної фірми;

- маркетинг своєї продукції (просування і її вдосконалювання);

- консультації споживачів з питань фірмового сервісу й при необхідності - надання допомоги.

АНОТАЦІЯ

Об'єктом дослідження є створення регіональних представництв Нікопольського заводу пластикових труб.

У роботі були досліджені методи просування товару, природа каналів розподілу, структура й рівні каналів розподілу, оптова й роздрібна торгівля, рух товарів й аналіз макрооточення.

Був проведений техніко-економічний аналіз діяльності Нікопольського заводу пластикових труб. Була проведена коротка характеристика підприємства. Розраховано собівартість товарної продукції й розглянутий збут готової продукції й маркетинг. Проведено розрахунок й аналіз економічних показників фінансово-господарської діяльності ТОВ «Нікопласт», що полягає в попередній оцінці фінансового стану підприємства, розрахунок показників ліквідності, аналіз структури джерел засобів й їхнє використання, аналіз оборотності активів підприємства, аналіз дебіторської заборгованості, аналіз оборотності запасів товароматеріальних цінностей й аналіз ефективності використання майна.

Проведена розробка нових організаційно-економічних інструментів керування збутом нікопольського заводу пластикових труб. Обґрунтовано створення регіонального представництва. Були сформовані стратегії підприємства на внутрішньому ринку. Проведено SWOT-аналіз. Розглянуто діяльність і структура служби маркетингу на підприємстві й інформаційній моделі служби маркетингу. Проведено розрахунок економічної ефективності функціонування регіонального представництва.

СПИСОК ВИКОРИСТОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Маркетинг. Под.ред. академ. А.Н. Романова. М., «ЮНИТИ», 1996.

Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия.4-ое изд.-Минск. ООО «Новое знание», 1999.

Смирнов Э.А. Разработка управленческих решений-М. «ЮНИТИ», 2000.

Основа предпринимательской деятельности. под ред. Власовой А.М.-М. «Финансы и статистика», 2001.

Котлер Ф. Основа маркетинга.-М. «Прогресс», 2000.

Котлер Ф. Управление маркетингом -М. «Экономика», 2000.

Фатхутдинов Р. А. Стратегический менеджмент.-М. «Бизнес-школа Интел-Синтез», 2002.

Дэниелс Д.Д., Радеба Л.Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции. - М.: «Дело Лтд.».1994.-221с.

Маненков К.М Ускорение научно - технического прогресса на основе реконструкции. Киев.Техника,1999.-38с.

Продиус И.П., Еганов И.И., Кравченко Е.А. Совершенствование системы разгосударствления экономики в Украине. - Одесса: - 2004.-234с.

Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. М.: ИП «Экоперспективы» -1997.-502с.

Пелих А.С. Бизнес-план или как организовать свой бизнес.-М.:Ось-89, 1997.-96с.

Практическое руководство по организации сбыта продукции (работ, услуг)./Под ред. Р.Ф.Галимзянова.- М: Эксперт, 1996.-295с.

Хруцкий В.Е., Корнеева И.В. Современный маркетинг. Настольная книга по исследованию рынка. -М.: Финансы и статистика, 2000.- 528с.

Шепеленко Г.И. Экономика, организация и планирование производства на предприятии. - Д: МарТ, 2001.- 544с.

Орлов П.А. Экономика предприятия. Учебное пособие. - Харьков: РИО ХГЭУ, 2000. - 401с.

Васильчук М.В., Винокурова Л.Е. Основи охорони праці. - К.: Просвіта, 1997. - 208с.

Жидецький В.Ц., Джигирей В.С., Мельников О.В. Основи охорони праці. Навчальний посібник. Львів: Афіша, 2000.-350с.

Ганзюк М.П., Желібо Є.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці: Підручник для студ. вищ. навч. закладів. - К.: Кравела, 2003.-408с.

Яковлев Л.Б. Методичка прогнозування соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру спричинених неспровокованими вибухами: Методичні рекомендації / Л. Яковлєв (сост.). - Х.: Нац. аерокосмічний у-т „ХАЇ”, 2000, - 42с.