4.1 Загальні положення

Охорона праці є обов'язковим елементом організації будь-якого підприємства. Вона базується на законодавчих документах, основними є: Конституція України, Кодекс законів про працю. Закон України "Про охорону праці" [1], що визначає основні положення по реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює взаємини між працівником і адміністрацією з питань охорони праці. Закон поширюється на усі види діяльності, крім цього, охорона праці базується на нормативних актах.

Законодавство про охорону праці складається з Закону України “Про охорону праці”, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, що направлені на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці [1].

Повністю безпечних виробництв не буває, тому завдання охорони праці полягає в тому, щоб звести до мінімуму ймовірність захворювання або поразки працюючого з одночасним забезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці. Існує два напрямки підвищення безпеки праці:

1) зниження виробничої небезпеки шляхом створення більш безпечних предметів й умов праці, а також шляхом створення кращих засобів захисту;

2) підвищення індивідуального захисту працюючих шляхом організації більш безпечної їх поведінки [2].

Питання охорони праці і навколишнього середовища є дуже актуальними. Це пов'язано з принципами державної політики в області охорони праці і з економічною ситуацією. Питаннями державного управління охорон праці займається спеціальний уповноважений орган, створений при Кабінеті Міністрів - Госгірпромнагляд по охороні праці на правах державного комітету.

4.2 Управління охороною праці в економічній структурі

Дія Закону “Про охорону праці” поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих. У відповідності ст. 13 цього закону відповідальність за створення в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умов праці відповідно до вимог нормативних актів покладена на роботодавця [1].

Система управління охороною праці (СУОП) -- це сукупність органів управління підприємством, які на підставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність щодо здійснення завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних і високопродуктивних умов праці.

У ПП “Купецькій Дім” розроблено і затверджено “Положення про службу охорони праці”, з урахуванням видів діяльності і специфіки виробництва, що встановлює систему управління охороною праці, яка є складовою частиною загальної системи управління виробництва. Вимоги Положення є обов'язковими для виконання.

У Положенні регламентується структура і завдання Служби охорони праці, порядок взаємодії структурних підрозділів підприємства з питань охорони праці, періодичність і порядок внутрішніх перевірок, відповідальність керівників служб і підрозділів, а також працівників підприємства. Положення затверджується наказом по підприємству.

Персональна відповідальність за створення й забезпечення на довірених ділянках безпечного провадження робіт, виконання нормативних актів про охорону праці, правил обігу з машинами й механізмами, устаткуванням і іншими засобами виробництва, покладається на керівників структурних підрозділів.

Загальне управління системою управління охороною праці на підприємстві здійснює заступник директора за якістю і охорони праці.

Структура схеми управління охороною праці представлена на рис. 4.1.

Рисунок 4.1. Схема управління охороною праці у ПП “Купецькій Дім”

4.3 Шкідливі і небезпечні виробничі чинники

У бухгалтерії та фінансовому відділах ПП “Купецькій Дім” знаходиться 4 комп'ютера, при роботі з якими мають місце шкідливі і небезпечні виробничі чинники.

Перелік основних шкідливих і небезпечних виробничих чинників, які мають місце в умовах експлуатації заводу згідно ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ [3] подано в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 - Перелік шкідливих і небезпечних виробничих чинників

4.4 Промислова санітарія

Важливе значення для населення України набувають питання, пов'язані із забезпеченням безпеки праці і життєдіяльності. Промислова санітарія визначає особливості роботи на даній виробничій дільниці і на цій основі встановлюється нормативне значення факторів пов'язаних з виробництвом.

4.4.1 Мікроклімат

Метеорологічні умови або мікроклімат визначають наступні параметри: температура (°С), рухливість повітря (м/с), відносна вологість повітря (%) і інтенсивність теплового випромінювання.

З урахуванням параметрів мікроклімату метеоумови в приміщенні поді-ляються на оптимальні та допустимі. У відповідності до ГОСТ 12.1.005-88 [4] встановлюються оптимальні умови, при виборі яких враховується пора року та категорія важкості роботи.

За затратами енергії робота характеризується напруженою розумовою працею (сидяча робота, не потребує фізичного напруження, витрати енергії складають до 150 ккал/год) та згідно [4] визнається, як категорія важкості - 1б.

Тому у роботі обрані оптимальні параметри мікроклімату, що наведені у таблиці 4.2.

Таблиця 4.2. Оптимальні параметри мікроклімату

4.4.2 Вентиляція та опалення

Для забезпечення прийнятих умов мікроклімату у приміщені, відповідно до вимог СНиП 2.04.05 - 92 [5], передбачені кондиціонері, які забезпечують температурний режим та відносну вологість повітря. У виробничих приміщеннях працює припливно-витяжна система вентиляції, яка спроектована у відповідності до [5].

Система опалення у зимовий період централізована, носієм тепла є вода. У виробничих приміщеннях на вході передбачені теплові завіси.

На підприємстві згідно ГОСТ 17.1.3.03-77 [6], існує господарсько-фекальна система каналізації куди надходять господарсько-побутові стічні води.

4.4.3 Виробниче освітлення

Більшість інформації сприймається через зоровий аналізатор. Шкідливий вплив на очі людини роблять наступні небезпечні і шкідливі виробничі фактори: недостатнє освітлення робочої зони, відсутність природного світла, підвищена яскравість, перенапруга зорових аналізаторів.

Особливістю роботи за дисплеєм ПЕОМ є постійне та значне напруження функцій зорового аналізатора, зумовленого необхідністю розрізнювання само сяючих об'єктів при наявності блисків на дисплеї, строкової структури дисплею, мельканням зображення, недостатньою чіткістю.

Для забезпечення нормального освітлення використовується бокове одностороннє природне освітлення та штучне, а також суміщене, яке нормується санітарними нормами и правилами СНиП ІІ-4-79 [7].

Данні по нормах освітлення розглянуті в таблиці 4.3.

Таблиця 4.3. Норми природного та штучного освітлювання

Природне освітлення характеризується відносною величиною - коефіцієнтом природної освітленості КПО.

В приміщенні, яке розглядається, в світлий час доби використовується бокове одностороннє природне освітлення, в темний час - загальне рівномірне штучне освітлення, а також суміщене, яке нормується санітарними нормами и правилами СНиП П-4-79 [7].

Для розрахунку нормованого показника коефіцієнта природного освітлення (КПО) в умовах розташування міста Харкова використовують наступну формулу. Нормоване значення КПО визначається з урахуванням характеристики зорової роботи (III розряд зорових робіт з об'єктом розрізнення 0,3 - 0,5мм), системи освітлення, району розташування будинку на території країни. При цьому використовується формула:

еIVН=eIIIH*m*c, (4.1)

де ешн - значення КПО для 3 поясу світлового клімату складає 2%;

m - коефіцієнт світлового клімату (для м. Харкова m = 0,9);

с - коефіцієнт сонячності клімату, обумовлений у залежності від орієнтації будинку щодо сторін світу (с = 1,0)

Підставивши отримані значення визначаємо КПО:

еIVН =2*0,9*1,0 = 1,8%

Розраховане значення відповідає вимогам, тому що значення КПО при роботі з ПЕОМ повинно буті більше ніж 1,5 %.

Штучне освітлення прийняте комбінованим, що складається з загального та місцевого. Місцеве освітлення створюється світильниками, які концентрують світловий потік безпосередньо на робоче місце. Згідно класифікації світильників за світлорозрядом обираємо світильники розсіяного світла. Як джерела штучного світла використовуються люмінесцентні лампи потужністю 40 Вт або енергоекономічні потужністю 36 Вт типу ЛБ, ЛХБ.

Розрахунок штучного освітлення

При розрахунку методом коефіцієнта використання світлового потоку необхідний світловий потік однієї лампи:

(4.2)

де Емін - мінімальна нормована освітленість, лк;

k - коефіцієнт запасу;

S - освітлювана площа, м2;

Z - коефіцієнт мінімальної освітленості (нерівномірності освітлення);

n - кількість ламп у світильнику;

j - коефіцієнт використання світлового потоку в частках одиниці.

N - кількість світильників;

n - кількість ламп у світильнику;

Для робіт у планово-економічному відділі ІII розряду беремо Емін=285 лк.

Коефіцієнт запасу для планово-економічного відділу для люмінесцентних ламп при запиленості менше 1мг/м3=1,2.

Коефіцієнт мінімальної освітленості при розташуванні світильників у лінію для люмінесцентних ламп типу Z=1,1.

Індекс приміщення і:

(4.3)

, (4.4)

де H - геометрична висота приміщення;

h1 - висота звисання світильника 0,3 м;

h2 - висота робочої поверхні 1 м.

h=3-0,3-1=1,7 м.

Згідно таблиці j=61%.

Необхідний світловий потік Фл:

На основі методики було розраховано штучне освітлення приміщення планово-економічного відділу. Для кімнати розміром 8*5*3 використовуючи люмінесцентні лампи типу ЛХБ 80 - 4, необхідно 6 світильників по 1 лампі в кожному.

4.4.4 Промисловий шум і вібрація

Шум є одним з найбільш поширених у виробництві шкідливих чинників. У приміщенні джерелами звукового тиску є комп'ютери, принтер, сканер, телефон тощо. Шум може з'явитись джерелом стресу і дискомфорту, знижує розумову діяльність, підвищує стомленість тощо. У відповідності з ГОСТУ 12.1.003-83 [8] в приміщеннях на робочому місці оператора при рішенні задач що вимагають концентрації уваги рівні звуку не повинні перевищувати граничні допустимі норми (50 дБ(А)). Засобами боротьби з шумом є зниження рівня звуку в місті його виникнення, застосування звукоізолюючих засобів, раціональне планування виробничих приміщень. Для зменшення рівня звуку на даному робочому місті застосовуються демпфіруючи матеріали (гумові прокладки тощо).

4.4.5 Випромінювання від дисплея ПЕОМ

Джерелом випромінювання від візуального дисплейного термінала (ВДТ) є монітор комп'ютера, створений на основі електро-променевої трубки (ЕПТ), який, в свою чергу, є потенційним джерелом м'якого рентгенового, ультрафіолетового, інфрачервоного, радіочастотного, зверх- та низькочастотного випромінювання. Згідно НПАОП 0.00-0.31-99 [9] потужність експозиціонній дози рентгенового випромінювання трубки в будь якій точці перед дисплеєм на відстані 5см від його поверхні не повинна перевищувати 100 мкР/год. Захист користувачів ПЕОМ від випромінювання забезпечується за допомогою дисплеїв із спеціального затемненого скла. Рівні інфрачервоного випромінювання не повинні перевищувати допустимих згідно з ДСанПіН 3.3.2-007-98 [10].

Згідно з існуючими рекомендаціями час безперервної роботи з дисплеєм не повинно перевищувати 4 години, тривалість перерви для відпочинку повинна бути від 5 до 15 хвилин.

Сумарний час роботи - до 50% тривалості зміни. Перерви повинні бути 10-15 хвилин кожну годину роботи.

Профілактика негативного впливу від ПЕОМ базується на:

- використання моніторів, які відповідають стандартам MRP-II або ТСО-95 по захисту від випромінювання;

- необхідно дотримуватися вільної схеми розміщення робочих міст і не розміщувати велику кількість інформаційної техніки.

4.4.7 Статична електрика

ВТД на основі ЕПТ є джерелом електростатичних зарядів, які накопичуються більшою мірою на дисплеї монітора комп'ютера. Рівень поверхневого електростатичного потенціалу ВДТ нормується НПАОП 0.00- 0.31-99 [9] і не повинен перевищувати 500 В, а напруженість електростатичного поля повинна дорівнюватись 20 кВ/м. Тривале перебування у такому електричному полі може бути причиною захворювань бронхів та легенів, порушенням сердечно-судинної та нервової систем тощо. Існує декілька засобів захисту від статичної електрики:

1) встановлення нейтралізаторів статичного ;

2) підтримка у приміщенні з ВДТ відносної вологості не нижче 45-50%;

3) застосовування антистатичних матеріалів для покриття підлог та проведення вологого прибирання;

4) протирання дисплею та робочого місця антистатичною серветкою;

5) вдягати одежу (особливо верхню) із натуральних матеріалів;

6) декілька разів на день мити руки та обличчя або притулятися до заземлених металевих поверхонь.

4.4.8 Іонізація повітря

Іонізуючим називаються випромінювання (довжина хвилі >10 -8 м), які здатні створювати у середовищі їх поширювання позитивні та негативні іони, тобто це кількість легких та важких іонів.

Найважливішими характеристиками різних видів іонізуючих випромінювань (ІВ) є їх іонізуюча здатність, тобто здатність створювати деяку кількість пар іонів у середовищі поширення, та проникаюча здатність, тобто здатність проникати у речовину на деяку глибину. Ці здатності визнають ступіть впливу ІВ та засоби захисту від них. Проникаюча та іонізуюча здатності залежать від типу випромінювання, їх енергетичних спектрів та матеріалу середовища [2]. Рівні іонізації повітря приміщення при роботі з ПЕОМ представлені у таблиці 4.4.

Через іонізацію повітря створюються позитивні іони, які вважаються не благотворними для здоров'я людини (іони попадають разом з повітрям у дихальні шляхи, що викликає ускладнення існуючих захворювань). До заходів по зниженню кількості іонів у повітрі можна віднести зволожування повітря та провітрювання приміщень.

Таблиця 4.4 - Рівні іонізації повітря приміщення при роботе з ПЄОМ

В приміщенні ПП “Купецькій Дім” де знаходяться ПЕОМ передбачені такі засоби захисту від ІВ:

- обмежування часу роботи з комп'ютерами;

- комп'ютери у приміщенні розташовуються не дуже концентровано;

- якщо з комп'ютерами не працюють, їх вимикають.

4.5 Заходи безпеки

Електробезпека - система організаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей від небезпечних і шкідливих впливів електричного струму й електромагнітного поля.

Планово-економічноий відділ ПП “Купецькій Дім” оснащений 4 комп'ютерами. Дані технічні засоби є однофазними споживачами трифазної мережі перемінного струму з глухозаземленною нейтраллю частотою 50Гц, напругою 380/220 В відповідно до ГОСТ 12.1.030-81 [11].

Клас приміщення по небезпеці поразки електричним струмом відноситься до рівня «Приміщення без підвищеної небезпеки». Основними заходами захисту від поразки струмом є: захисне заземлення, занулення, організація безпечної експлуатації електроустаткування та ін. [12].

Негативним впливом застосування комп'ютерної техніки є жорстке електромагнітне випромінювання, що виходить від моніторів комп'ютерів, а саме від електронно-променевої трубки, що є складовою частиною більшості моніторів. Як найбільш оптимальні заходи по зниженню шкідливого впливу комп'ютерної техніки на людину необхідно запропонувати наступні заходи:

- встановити на монітори комп'ютерів захисні екрани-сітки;

- забезпечити циркуляцію і надходження свіжого повітря в приміщення шляхом установки кондиціонера;

- встановлювати в приміщенні монітори так, щоб їхня задня частина, що випускає максимальне випромінювання, була спрямована в стіну, а ні в якому разі не на інших співробітників.

- проведення інструктажу робочого персоналу з техніки безпеки при експлуатації електроустановок;

- забезпечення правильного використання засобів захисту, контроль стану захисних засобів, наявність знаків і плакатів безпеки й ін.

4.6 Пожежна безпека

Категорія приміщення по вибухо-пожежобезпеці на підприємстві - В відповідно НАПБ Б.07.055 - 86 [13], ступінь вогнестійкості - II тому що зроблене з бетону відповідно до ДБН В. 1.1-7-2002 [14].

Для запобігання виникнення джерел загорання передбачено:

1) використання електрообладнання відповідно до класу пожежонебезпечної зони приміщення П - Па (ступінь захисту ІР-44, для світильників - ІР-2Х);

2) захист будівлі від блискавок;

3) вибір перетину провідників виходячи з умов припустимого нагріву;

4) періодичний контроль і профілактика ізоляції;

5) функціональне занулення для стоку статичної електрики.

До організаційних заходів і заходів системи пожежного захисту можна віднести:

1) відключення електричного струму за допомогою загального рубильника;

2) шляхи евакуації для II ступеня вогнестійкості;

3) план евакуації.

Аналіз робочого місця показав, що загоряння може виникнути в результаті:

1) впливу електричного струму при порушенні електричного ланцюга схеми;

2) недотримання протипожежних норм у процесі експлуатації засобів опалення і вентиляції;

3) порушення протипожежних інструкцій;

4) перевантаження провідників струму і їхньої неправильної експлуатації;

5) проведення ремонтних робіт без дотримання правил безпеки.

Джерела спалаху бувають відкриті - полум'я, іскри, розжарені об'єкти, сонячне випромінювання і інше, і приховані - тепло хімічних реакцій, адсорбції, мікробіологічні процеси, адіабатичне стиснення, удар, тертя і інше.

Відповідно до вимог ДБН В 1.1.7-2002. [14] пожежна безпека забезпечується наступними заходами:

1) системою запобігання пожеж:

а) контроль і виміри ізоляції;

б) наявність плавких вставок і запобіжників в електричній мережі;

в) використання заземлення і занулення;

2) системою пожежного захисту:

а) аварійне вимикання і переключення апаратури;

б) наявність первинних засобів пожежогасіння;

в) система оповіщення - звукова сигналізація;

3) організаційними заходами щодо пожежної безпеки:

а) навчання персоналу протипожежним правилам;

б) видання необхідних інструкцій, плакатів, засобів наочної агітації;

в) відключення струму за допомогою загального рубильника;

г) шляхи евакуації для II ступеня вогнестійкості;

д) план евакуації.

Відповідно вимогам ГОСТ 12.1.004-91 [15], протипожежна безпека на підприємстві забезпечується завдяки використанню автоматичного відключення обладнання у випадку короткого замикання, заземлення, безпечному розміщенню обладнання, наявності первинних засобів пожежогасіння (2 вогнегасники типу ВВК-2), контролюється стан електропроводки і енергоустаткування.

4.7 Ергономічні вимоги до робочого місця

Для забезпечення вимог ергономіки і технічної естетики конструкція робочого місця, розташування і конструкція органів управління повинні відповідати анатомічним і психофізичним характеристикам людини. Разом з цим все устаткування, прилади і інструменти не повинні викликати психологічних роздратувань.

До розмірів робочого місця пред'являються вимоги:

- висота робочої поверхні 655 мм;

- висота сидіння 420 мм (бажано регульованого)

- відстань від сидіння до нижнього краю робочої поверхні 150мм;

- розміри простору для ніг 650x500x600.

4.8 Охорона навколишнього середовища

На сучасному етапі в країні приділяється значна увага екологічній безпеці територій та населених пунктів. З цією метою розробляється законодавчо-правова база регулювання відносин між суб'єктами господарчих відносин. Базовим нормативним актом у сфера захисту навколишнього середовища є Закон України " Про охорону навколишнього середовища", який визначає правові, економічні, соціальні основи охорони навколишнього середовища [16].

На підприємстві передбачене рішення задач по охороні навколишнього середовища основними з яких є [17]:

1) проведення лабораторних аналізів стічних вод, виміри гранично припустимих величин шкідливих речовин, що попадають в атмосферу;

2) організація системи очисних споруджень (РКВ-50), що повинна забезпечити повне очищення технологічних стоків виробництва.

Розроблено план заходів щодо охорони навколишнього природного середовища по підприємству, а саме:

1) охорона атмосферного повітря;

2) охорона і раціональне використання водних ресурсів;

3) збір і збереження люмінесцентних ламп, що прийшли в непридатність;

4) збір і збереження токсичних відходів у контейнерах на спеціально відведеній площадці;

Інформація про викиди приведена в таблиці 4.5.

Таблиця 4.5 - Дані про викиди в 2012р.

Комплекс заходів щодо охорони навколишнього середовища на 2012 р. передбачає:

1) По охороні повітряного басейну: розробка й узгодження проекту нормативів ГДВ; розробка "Паспорта промислових відходів", укладання договору на лабораторні дослідження з перевірки ефективності роботи ПГОУ; укладання договору на проведення контролю за станом атмосферного повітря в СЗЗ;

2) По охороні і раціональному використанні водних ресурсів: ремонт і чищення внутрішньозаводської каналізації; укладання договору на розробку проектної документації і будівництво шпари;

3) По озелененню;

4) По боротьбі із шумом;

5) По санітарному очищенню: збір і збереження люмінесцентних ламп, що прийшли в непридатність; збір і збереження токсичних відходів у контейнерах на спеціально відведеній площадці.

Жорсткість вимог до виробництва і матеріалів, а також розробка нових виробничих і утилізаційних технологій дозволяє зменшити антропогенне навантаження на навколишнє середовище, тобто необхідно на підприємствах впроваджувати міжнародний стандарт ISO 14001 [17].

Паперові та канцелярські відходи, які залишаються в процесі роботи, збираються до спеціальних контейнерів та відправляються на переробку.

Охорона навколишнього середовища у приміщенні з наявністю оргтехніки заклечається у засобах захисту робочого персоналу від негативного впливу комп'ютерного обладнання.

Робота на ПЄОМ типа РС/АТ не оказує шкідливого впливу на навколишнє середовище. Після спливу строку служби він повістю підлягає вторинній переробці, а також апарати, тара тощо.

Необхідно дотримуватися вимог стандарту ISO 14001 [17], який визначає вимоги к організації виробничого процесу з мінімальним збитком для навколишнього середовища.

5. ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА

Цивільна оборона України - це державна система органів керування, сил і засобів, які створюються для організації й забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру [1].

У даному розділі дипломного проекту розглядається питання: «Надання першої домедичної допомоги при виникненні надзвичайних ситуацій на ПП“Купецькій Дім”.

Актуальність обраної теми в тому що, своєчасно надана та правильно проведена перша долікарська допомога не лише рятує життя потерпілому, а й забезпечує подальше успішне лікування, запобігає розвиткові важких ускладнень, а після завершення лікування зменшує втрату працездатності або ступінь каліцтва.

На ПП “Купецькій Дім” можливі такі надзвичайні ситуації: вивихи; переломи; кровотечі.

У разі виникнення надзвичайної ситуації треба надати першу допомогу постраждалому. Перша долікарська допомога - це комплекс простих термінових дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого [2].

Розглянемо детально кожну з ситуацій.

1. Вивихи - це повне зміщення суглобних поверхонь кісток, що викликає порушення функції суглобу [3]. Наявність такого ушкодження можна розпізнати по трьох основних ознаках: 1) повна неможливість руху у суглобі та сильний біль; 2) вимушене визначене положення кінцівки; 3) зміна обрису суглоба порівняно зі здоровим суглобом.

Перша допомога при вивихах полягає в забезпеченні нерухомості постраждалої кінцівки, накладенні на постраждалий суглоб шини або твердої пов'язки з метою зафіксувати кінцівку в найбільш зручному для людини положенні. Вправляти вивих може тільки лікар [4].

2. Переломом називається порушення цілості кістки. В області перелому потерпілий відчуває різкий біль, що посилюється при спробі змінити положення [3]. Розрізняють переломи ізольовані (однієї кістки), множинні (двох і більш), поєднані (однієї і декілька кісток з одночасним пошкодженням внутрішніх органів). Також переломи бувають закриті та відкриті.

Закриті переломи - це переломи, при яких рана в зоні перелому - відсутня. Характерними ознаками такого перелому є порушення прямолінійності кінцівки та поява "сходинки" в місці перелому. Відмічається ненормальна рухомість, біль, хруст уламків, припухлість. При закритому переломі не слід знімати з потерпілого одяг, шину накладають поверх неї. До місця перелому необхідно прикласти холод для зменшення болю. Для знеболювання дають 1-2 таблетки анальгіну.

Відкритий перелом супроводжується порушенням шкірного покрову і появою рани. Вони бувають небезпечними для життя людини через можливість розвитку шоку, крововтрати, інфікування. Ознаками відкритого перелому є: деформація та набряк кінцівок, наявність кісних уламків, наявність рани з кровотечею [3].

Перша допомога - з пошкодженого органа знімають одяг (якщо це спричиняє різкий біль, одяг і взуття розрізають). При наявності рани накладають стерильну пов'язку. Після цього необхідно забезпечити повну нерухомість органів шляхом накладання шин. Матеріалом для шини може бути будь-який предмет, що є поблизу (дошка, палка, парасолька, лижі, гілки). За відсутністю інших засобів знерухоміти верхню кінцівку можна фіксацією її до тулуба, а нижню - до здорової ноги. Для мобілізації кінцівок необхідно фіксувати два суглоби, розміщені вище і нижче перелому. Щоб запобігти тиску на пошкоджену кінцівку, підкладають вату, м'які тканини або мох, траву, сіно та інші підручні матеріали [4].

Ознакою важких переломів є поза постраждалого "жаба", коли постраждалий не може змінити положення ніг. Стопи його розгорнуті назовні, коліна трохи підняті, розведені назовні. У такому випадку вірогідні ушкодження кульшового суглобу, стегнових кісток, ушкодження хребта.

3. Кровотеча може бути зовнішньою (кров виливається назовні) або внутрішньою (кров виливається у внутрішні порожнини черепа, грудей, живота). Залежно від виду пошкоджених судин розрізняють наступні кровотечі: 1) артеріальна; 2) венозна; 3) капілярна .

Артеріальна кровотеча - кров яскраво-червоного кольору, витікає із рани під напором уривчастим струменем, пульсує в такт скорочення серця.

Венозна кровотеча - кров темно-вишневого кольору, витікає безперервним струменем.

Кровотечу з дрібних артерій і невеликих венозних судин спиняють тиснучою пов'язкою, для чого, не торкаючись рани, звільняють від одягу місце поранення і накладають стерильну пов'язку. Якщо немає бинта, можна використати чисту бавовняну тканину, розірвавши її смугами і прогладивши кілька разів гарячою праскою. Для пов'язки можна використати й хустку.

Сильну артеріальну і венозну кровотечу тимчасово зупиняють за допомогою джгута або закрутки. Джгут на кінцівку накладається тоді, коли тиснуча пов'язка не дає ефекту або потрібно швидко зупинити сильну кровотечу із великих судин.

Спеціальні кровоспинні джгути виготовляють із гуми або тканини. За відсутності спеціально виготовлених джгутів, матеріалом для джгутів може бути еластична гумова трубка, хустка, носова хусточка, краватка, пояс, рушничок, розірвана сорочка, вірьовка та ін. Джгут чи закрутку накладають на кінцівки, а також стегно чи плече вище місця поранення (кровотечі). Під нього підкладають якусь тканину (одяг, рушник). Джгут розтягують обома руками і кладуть оберти так, щоб вони лягали один на одного, не ослаблюючи. Кінці джгута скріпити.

Правильно накладений джгут спричиняє побіління кінцівки нижче джгута, тому що в цій ділянці припиняється приплив і відтік крові. Якщо джгут накладений неправильно, не туго, то кровотеча не припиняється, а навпаки посилюється, оскільки виявляються стиснутими тільки вени, які лежать поверхнево, а артерія лежить глибше вен і продовжує наповнюватися кров'ю. В результаті відтік крові із стиснутих вен припиняється, а приплив крові продовжується, через це в кінцівці утворюється застій крові і набряк. Кінцівка синіє, набрякає, а кровотеча посилюється. Строк накладеного джгута чи закрутки не більше 1,5 - 2 год. Якщо за обставинами необхідне більш тривале накладання джгута на кінцівках, його послаблюють на 5 - 6 хв., а потім знову затягують. Під джгут обов'язково слід покласти записку із зазначенням часу його накладання.

Якщо через 5 - 10 хв. після зняття джгута кровотеча не відновилась, можна вважати, що вона зупинена, але везти такого потерпілого потрібно обережно, оберігаючи його від поштовхів.

При неправильному користуванні джгутом або якщо залишити його на кінцівці понад 2 години, можливе омертвіння кінцівки, параліч ряду м'язових груп.

У тих місцях, де неможливо накласти джгут, а на короткий строк також і на кінцівках, застосовують пальцьове притискання артерій до кісток, до яких прилягають ці судини.

Пальцьове притискання великих артерій проводять у певних місцях:

· при кровотечах із ран на голові двома-трьома пальцями притискують височну артерію спереду вуха, на рівні брови до підлягаючої височної кістки;

· при артеріальній кровотечі із рани на щоці можна притиснути артерію нижньої щелепи. Для цього великим пальцем притискують судину до краю нижньої щелепи на середині відстані між підборіддям і кутом нижньої щелепи;

· сильну кровотечу із ран на голові чи обличчі можна зупинити притисканням однієї із сонних артерій. Сонну артерію притискають великим пальцем руки. Праву сонну артерію притискають лівою рукою, можна притиснути артерію двома-п'ятьма пальцями правої руки. Сонні артерії живлять мозок, тому обидві сонні артерії здавлювати не можна: це призведе до небезпечної для життя непритомності внаслідок гострого недокрів'я центральної нервової системи;

· при кровотечах із ран у верхній частині плеча в області плечового суглоба і надпліччя притискують підключичну артерію до першого ребра в надключичному заглибленні. Той, хто подає допомогу, стає збоку і спереду від потерпілого. Судину притискають великим пальцем, а інші чотири пальці руки розміщують на верхній частині спини пораненого;

· при пораненні плеча пахвову артерію притискують стуленими пальцями рук до головки плечової кістки;

· кровотечу із ран нижньої частини плеча, передпліччя і кисті зупиняють притисканням плечової артерії до плечової кістки. Для цього великим пальцем руки притискують судину до плечової кістки, натискуючи в області зовнішнього краю згинального м'яза плеча. Іншими пальцями охоплюють плече зовні і знизу. Стояти потрібно обличчям до пораненого, поранену руку тримати піднятою догори;

· при кровотечі на кисті притискують ліктьову і променеву артерію;

· при кровотечі із нижніх кінцівок притискують стегнову артерію великим пальцем або чотирма пальцями однієї руки до лобкової кістки від середини стегна в області паху [3].

Пальцьове притискування великих судин, особливо у місцях, де багато м'яких тканин (м'язи, жирова клітковина), дуже утомливе. Притискувати треба з достатньою силою, щоб стиснути судину, інакше кровотеча не зупиниться.

Артеріальну кровотечу в області кінцівок можна зупинити сильним згинанням кінцівки в суглобі. Так, при пораненні судин передпліччя зігнуту в лікті руку із закладеним у ліктьовий згин валиком із тканини прибинтовують до плеча.

Метод згинання кінцівок у суглобах не можна застосовувати при внутрішньо суглобових переломах та інших пошкодженнях суглобів.

При кровотечі із носа розстібають комір, на спинку носа кладуть намочену в холодній воді носову хусточку, рушник, а крила носа притискують великим і вказівним пальцями до носової перегородки.

Для перев'язування ран застосовують марлеві бинти, марлеві салфетки, вату, інколи хустинки, а при їх відсутності будь-який підручний матеріал: сорочку, хусточку, рушник тощо. Речі ці не стерильні, але ними можна користуватися, якщо прогладити з обох боків гарячою праскою, потримати над вогнем. При наданні допомоги потрібно дотримуватися таких правил: вимити руки з милом і, якщо можна, протерти кисті рук спиртом, горілкою, кінчики пальців змастити йодом, підготувати матеріал для перев'язки, зняти або розрізати одяг, щоб відкрити рану, обтерти кров навколо рани, краї рани змазати йодом. Не можна промивати рану будь-яким розчином, тому що інфекція із шкіри попадає вглиб рани. Якщо рана забруднена землею, трісками, вугіллям, можна обережно чистою марлею зняти грязь.

На рану кладуть марлю (стерильну), потім вату, фіксують пов'язку бинтом. Пов'язка має бути накладена щільно, але не дуже туго, і закріплена так, щоб бинт не сповзав і не розмотувався. Витки бинта не повинні утворювати кишень, вони накладаються один на одного у вигляді черепиці, закриваючи половину ширини попереднього витка бинта. Бинтування виконують у напрямку знизу вгору і з середини назовні. При бинтуванні кінцівок роблять перегини [4].

Капілярна кровотеча буває при пошкодженні найдрібніших кровоносних судин (капілярів) при зчісуванні шкіри і поверхневих ранах. Кров сочиться зі всієї поверхні рани, витікає поволі, по краплях. Перша допомога - змазати шкіру навкруги рани йодом і накласти стерильну пов'язку [2].

Внутрішня кровотеча дуже небезпечна для життя, кров виливається у внутрішні порожнини і зупинити її практично неможливо. Розпізнається за зовнішнім виглядом потерпілого (блідість, виступає липкий піт, дихання часте). При всіх внутрішніх кровотечах потрібна термінова лікарська допомога.

Таким чином можна зробити висновок. Найбільш ефективний засіб зменшення шкоди та збитків, яких зазнають суспільство, держава і кожна окрема особа в результаті надзвичайних ситуацій, - запобігати їх виникненню, а в разі виникнення виконувати заходи, адекватні ситуації, що склалася.

У разі виникнення надзвичайної ситуації яка призвела до несприятливих наслідків саме вміння надати першу медичну допомогу собі та оточуючим стає вирішальним для збереження здоров'я, а, іноді, і життя. І тоді багато залежить від адекватності, правильності та своєчасності дій.

Додаток А

Додаток Б

Додаток

до Положення (стандарту)

бухгалтерського обліку 3, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

21 червня 1999 р. за N 397/3690

Звіт про фінансові результати за рік 2010 р.

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Керівник ___________________________________________________

Головний бухгалтер _________________________________________

Додаток В

Додаток Г

Додаток до Положення (стандарту)

бухгалтерського обліку 3, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

21 червня 1999 р. за N 397/3690

Звіт про фінансові результати за рік 2011 р.

I. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

II. ЕЛЕМЕНТИ ОПЕРАЦІЙНИХ ВИТРАТ

III. РОЗРАХУНОК ПОКАЗНИКІВ ПРИБУТКОВОСТІ АКЦІЙ

Керівник ___________________________________________________

Головний бухгалтер _________________________________________

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ

1 Закон України "Про охорону праці" з змінами та доповненнями, 2002.

2 Законодавство України про охорону праці.

3 ДНАОП 0.03-3.01-71. Санитарные норми проектирования промышленных предприятий (СН 245-71),

4 ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - Введен 01.01.89.

5 Долин ПА. Справочник по технике безопасности . М: Знергоатомиздат, 1984.

6 СНиП 2.04.05-92. Нормы проектирования. Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха. - М.: Стройиздат, 1992.

7 ДБН В. 2.5-28-2006 Природне і штучне освітлення - К.: Мінбуд України, 2006.

8 ГОСТ 12.1.003-83. ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введен 01.07.89.

9 ДСанПіН 3.3.2.007-1998. Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин, - Київ, 1998.

10 ГОС'Т 17.1.3.03-77. Правила выбора и оценка качества источников централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения.

11 НПАОП 0.00-1.31-99. Правила охраны труда при эксплуатации электронно-вычислительных машин. - Харьков, 1999.

12 НПАОП 40.1-1.21-98 „Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів”.

13 НАПБ Б. 07.005-86. Визначення категорії будівель і споруд по вибухопожежній і пожежній безпеці. - К. Будіздат, 1987

14 ДБН В 1.1-7-02. - "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва". К.: 2003. - 41с.

15 ГОСТ 12.1.004-91. ССБТ. Пожарна безпека. Основні вимоги. - Введен 01.07.91.

16 ДБН В. 1.1-7-2002, Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва. - К. 2003

17 Закон України "Про охорону навколишнього середовища” від 25.06.91.

18 ДСТУ. Система управління навколишнього середовища. ISО 14001-97 - К.: Держстандарт України, 1997.

19 Правила устройства электроустановок (ПУЭ-87).-М.:Энергоатомиздат 1987.648 с. с изменениями 2007г.

20 НПАОП 40.1-1.32-01 “Правила будови електроустановок. Електрооблад-нання спеціальних установок”.

21 В. Березуцький. Основи охорони праці. -Харків, Факт, 2005, с. 280

22 ГОСТ 12.012-90. Вібрація. Основні вимоги.

23 Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. - К.: МП «ИТЕМ лтд», СП «АДЕФ-Украина», 1996. - 534с.

24 Бланк И.А. Основы финансового менеджмента: В 2-х т. - К.: Ника-Центр, 1999.-512с.

25 Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту: Підр./ Пер. з англ. - К.: Молодь, 1997. - 1000 с.

26 Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз// Навч. посіб. - К.: МАУП, 2000. -152с.