Ярмарки і виставки у загальній системі просування і розподілу товарів

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Ярмарки і виставки у загальній системі просування і розподілу товарів"

виставка ярмарок регіональний

Вступ

Виставки та ярмарки займають особливе місце в арсеналі засобів рекламного впливу, так як надають дуже широкі можливості демонстрації рекламованих виробів для встановлення прямих контактів із безпосередніми покупцями та споживачами.

Особливо ефективні виставкові заходи разом з комплексом супутніх рекламних заходів (рекламної кампанією в пресі, проведенням презентацій, прес-конференцій, "круглих столів" зустрічей з фахівцями і т. п.). Висока ефективність цього кошти реклами підтверджується тим, що щорічно в світі проводять багато тисяч великих виставкових заходів, що вимагають значних витрат.

Для того щоб виключити можливу плутанину в поняттях ярмарок та виставка слід відзначити, що ярмарки зародилися як заходи ринкового характеру, основна мета яких - збут демонстрованої продукції або товарів. На відміну від них виставки виникли як засіб публічної демонстрації тих чи інших досягнень людства, носили спочатку суто просвітницький характер, але в міру розвитку набули також і яскраво виражену комерційну спрямованість.

Для допитливих, прогресивно мислячих бізнесменів важливість виставок неможливо переоцінити. Для дрібних фірм виставки - це засіб завоювання загальної популярності і місце зустрічі з покупцями або фахівцями-технологами, які по-справжньому зацікавлені в отриманні інформації, шукають нові товари та послуги, а можливо, готові негайно розмістити замовлення.

Якщо виставку відвідує широка публіка, у виробника є унікальний шанс безпосередньо поспілкуватися з великою кількістю кінцевих покупців, з'ясувати їх відносини, поцікавитися їх думкою.

Виставки забезпечують вступ фірм в тісний контакт зі своїми ринками. Нерідко на виставках представляють товари-новинки чи нові підприємства. У відповідних журналах зазвичай друкують попередні і оглядові статті про виставках, а роботу по-справжньому великих національних оглядів з показом автомобілів, катерів, човнів та інших аналогічних товарів широко висвітлюють і преса, і телебачення, і радіо.

Тому при плануванні випуску на ринок новинки не забувайте про додаткові переваги, які ви отримаєте завдяки поданням цієї новинки на який-небудь значної виставці. Якщо інтерес розбуджений відправами прямий поштової реклами чи оголошеннями в періодичній пресі, що вийшли в світ безпосередньо перед відкриттям виставки, потенційні клієнти зможуть на власні очі познайомитися з новинкою і поговорити про неї з фахівцями прямо біля стенда. На пристрій такої ж кількості зустрічей в інший час, можливо, пішли б місяці.

З усього сказаного стає ясно, як корисно підкріплювати поява на великій виставці рекламою в пресі, прямою поштовою рекламою і іншими різновидами пропагандистської діяльності. При огляді виставки у відвідувачів навряд чи буде час для докладного вивчення каталогу, і оголошення, ймовірно, не принесе ніяких вигод до закінчення заходу, коли отримане видання уважно переглянуть ввечері в готелі або по дорозі додому. Виставкові каталоги зберігають цілий рік як довідників, і, отже, вони можуть набувати, таким чином, певну цінність як фактор нагадування.

Таким чином, участь у виставках - відмінна форма реклами для будь-яких видів продукції, товарів і послуг.

Метою курсової роботи є аналіз ярмарок і виставок у загальній системі просування і розподілу товарів

Теоретичне значення роботи полягає у визначенні теоретичних основ сутності, класфікації та дослідження ярмарково-виставкової діяльності, її роль, проблеми та недоліки організації.

Практичне значення роботи - в удосконаленні роботи ярмарок і виставок у загальній системі просування і розподілу товарів.

1. Поняття, цілі і завдання ярмарків і виставок

1.1 Сутність та класифікація ярмарок і виставок

Виставки та ярмарки займають особливе місце в арсеналі засобів рекламного впливу, так як представляють дуже широкі можливості демонстрації рекламованих виробів для встановлення прямих контактів із безпосередніми покупцями та споживачами. Незважаючи на те, що кордони між поняттями торгового ярмарку і виставки часто не помітні і на практиці мають тенденцію до обмеження до мінімуму, було б доцільним провести смислове протиставлення торгових ярмарків і виставок.

Ярмарок - комерційний захід, основна мета якого висновок торгових угод з виставленим образ-дам;

Виставка - перш за все публічна демонстрація досягнень тих чи інших галузей матеріальної чи духовної сфери життя суспільства, основна мета якої обмін ідеями, теоріями, знаннями при одночасному проведенні комерційної роботи.

Однак з кожним роком основні відмінності між цими поняттями все більше стираються.

Торгова ярмарок - короткочасний захід, періодично проводиться в одному і тому ж місці, в рамках якого велика кількість підприємств за допомогою зразків представляє об'єктивний масштаб товарів / послуг однієї або декількох галузей, з тим щоб відвідувач-комерсант отримав чітке уявлення про їх підприємницьких можливості, тоді як експонент за допомогою експонованих товарів прагне розповсюдити інформацію про свою фірму і її продукції і укласти прямі торгові угоди.

Торгово-промислова виставка - короткочасний захід, періодично проводиться в одному і тому ж місці, в рамках якого значна кількість підприємств за допомогою зразків дають представницьку картину пропозиції товарів / послуг однієї або декількох галузей і прагне інформувати кінцевих споживачів про свою фірму і її продукції з кінцевою метою сприяння продажам.

Ярмарки зародилися як захід ринкового характеру, основною метою якого був збут. На відміну від них виставки виникли як засіб публічної демонстрації тих чи інших досягнень людства, спочатку вони носили суто просвітницький характер, але в міру розвитку набули яскраво виражену комерційну спрямованість.

Таким чином, метою ярмарку є надання її учасникам - експонентам можливості виставити зразки свого виробництва, продемонструвати нові досягнення і технічні вдосконалення з метою укладання торговельних угод. У той же час, мета виставки - показати науково-технічні досягнення однієї країни або різних країн в одній або декількох галузях виробництва, науки і техніки.

За складом учасників, місцем проведення та економічним значенням розрізняють виставки та ярмарки:

* Регіональні

* Міжрегіональні

* Національні

* Міжнародні

Регіональні ярмарки і виставки мають сферу дії в радіусі 100 км, представляють одну або декілька галузей і призначаються головним чином для демонстрації можливостей малих по величині підприємств.

Міжрегіональні мають однакову структуру з регіональними, однак володіють більшим радіусом дії і звичайно адресуються більш великим підприємствам.

Національні ярмарки і виставки, що йдуть своїм корінням в кінець 18-го століття і що з'явилися спочатку уФранції, є вітриною місцевої промисловості. Вони проводяться всередині країни і за кордоном з метою демонстрації продукції національного виробництва і стимулювання її збуту і звичайно мають міжгалузевий характер.

Передумовою проведення міжнародних ярмарків / виставок, організованих як усередині країни, так і за кордоном, є участь в них експонентів і відвідувачів з різних країн. У них зазвичай без обмеження можуть брати участь фірми будь-якої країни.

Міжнародний або, краще сказати, багатонаціональний характер вони набувають лише в тому випадку, якщо в них беруть участь, принаймні, 10-15% зарубіжних експонентів.

Серед міжнародних виставок слід виділити всесвітні виставки, метою яких є показ досягнень країн - учасниць і великих міжнародних організацій у галузі науки, техніки, культури. Вони не мають безпосередньо комерційних цілей. На всесвітніх виставках буває представлено, як правило, більшість країн світу.

За характером виставляються експонентів всі виставки та ярмарки поділяються:

* Універсальні

* Спеціалізовані

Універсальними є виставки, тематика яких зачіпає кілька галузей економіки. Спеціалізовані виставки орієнтовані на відвідувачів-фахівців у конкретній галузі. На них демонструють досить складні види товарів і тому вони мають швидше маркетингову, ніж торговельну спрямованість.[10; 224-231].

Характерним для розвитку міжнародних виставок і ярмарків є зростання їхньої спеціалізації, причому це більшою мірою відноситься до виставок, ніж до ярмарків. Посилення спеціалізації пояснюється величезним збільшенням номенклатури виробів, що випускаються різними галузями промисловості, до таких розмірів, що навіть демонстрація тільки зразків всіх товарів в одному місці на одній площі стає скрутною.

Тому все частіше організовуються міжнародні виставки та ярмарки, які мають лише одну або кілька споріднених галузей виробництва. Крім того, спеціалізовані виставки орієнтовані на чітко окреслену групу фахівців, тут виділена цільова аудиторія і, природно, це вигідно фірмам-експонентам.

Характерним є значне збільшення частки машин і устаткування серед експонатів виставок, що пов'язано із зростанням торгівлі цими товарами і цих специфікою. Обладнання, прилади і машини найкраще показувати в дії, оскільки це допомагає виявити їх продуктивність, технологічні властивості і особливості конструкції. Це широко практикується на виставках і тому привертає широке коло споживачів. Найбільше число спеціалізованих ярмарків припадає на галузі, що виробляють товари широкого споживання, в тому числі одяг, взуття, тканина.

По термінах і способу проведення виставки і ярмарки можна підрозділити наследующие види:

- Короткострокові виставки (соло-виставки)

Проводяться протягом не більше трьох тижнів. Вони можуть носити або загальний характер, тобто представляти досягнення своєї країни в усіх галузях виробничої діяльності, або бути спеціалізованими.

- Пересувні виставки

Вони організуються з метою розширення кола відвідувачів з використанням різних засобів транспорту. Одержує все більше поширення організація плавучих виставок, зокрема, Японією, Швецією, Англією.

Такі виставки влаштовуються на борту великого судна, яке відвідує портові міста декількох держав і здійснює показ, а також продаж виставлених товарів. Досить широко стали використовуватися пересувні виставки зразків товарів в автофургонах, салонах літаків.

- Постійні виставки

Ці виставки організовуються найчастіше при дипломатичних консульствах та інших представництвах своєї країни за кордоном з метою демонстрації можливим іноземним покупцям зразків експортної продукції для укладання угод за зразками.

- Велику роль стали грати постійно діючі торговельні центри, створювані розвиненими країнами за кордоном.

Вони здійснюють широку діяльність з організації спеціалізованих виставок в країнах їх місцезнаходження. Вони надають фірмам-експонентам безкоштовно виставкову площу, здійснюють за свій рахунок проектування та оформлення виставок та окремих стендів, монтаж та демонтаж експонатів, оплачують роботу місцевих оформлювальних і інших фірм, надають учасникам виставок інформацію про становище на ринку.

- Новим видом виставок є т.зв. торгові тижня.

Вони організуються зазвичай в універсальних магазинах великих міст для показу і продажу споживчих товарів.

За частотою проведення виставки та ярмарки можуть бути:

1. Періодичні (що проводяться кожні 2,3 року і т. д.)

2. Щорічні

3. Сезонні

Частота проведення ярмарку / виставки залежить, головним чином, від виду пропонованої продукції та умов конкуренції. Так, наприклад, покази моди організуються 2-4 рази на рік, тоді як демонстрації інвестиційних товарів, новинок технології тощо може проводитися з інтервалами від двох і навіть п'яти років.

Крім того, ярмарки і виставки можна класифікувати по напрямку роботи:

1. Ярмарки / виставки по здійсненню продажів / замовлень

2. Інформаційні / ознайомлювальні

3. Проведені в цілях розвитку комунікації / контактів [7; 74-89].

1.2 Основні етапи підготовки фірми в роботі виставок і ярмарок

Організація підготовки та проведення міжнародних виставок і ярмарків здійснюється комітетами, створюваними як робочі органи і самостійні юридичні особи місцевими установами різних країн або їх об'єднаннями. При цьому уряди держав, на території яких проводиться виставка, надають їм підтримку і сприяють у створенні матеріальної бази і у встановленні різних пільг для компаній та організацій-учасників та виставкових вантажів.

Участь фірми вроботі тієї чи іншої ярмарку або виставки вимагає певних витрат і в кінцевому рахунку може забезпечити не тільки позитивний результат, але і принести деякі збитки, створити негативну думку про фірму і її товар. Тому треба ретельно обгрунтувати цілий ряд управлінських рішень участь у роботі виставки. Перш за все, необхідно знайти обгрунтовані рішення наступних основних завдань:

* Визначити доцільність участі фірми в конкретній ярмарку або виставці;

* Забезпечити якісну підготовку до участі у вибраній ярмарку або виставці;

* На належному рівні організувати роботу персоналу ярмарку або виставки;

* Підвести підсумки участі у роботі конкретного заходу та розробити відповідні маркетингові рішення.

Для забезпечення високої ефективності участі у міжнародній виставці керівництво і відповідні працівники компаній-експонентів зобов'язані провести серйозну підготовчу роботу, яка може бути розбита на ряд етапів:

1) Формулювання дерева цілей участі у виставці або ярмарку та кінцевих результатів

2) Визначення конкретних шляхів і методів досягнення цілей участі

3) Вибір виставки для участі та напрямок заявки для участі

4) Складання програми підготовки до виставки

5) Розробка тематичного плану

6) Розробка тематико-експозиційного плану

7) Художнє проектування

8) Підготовка стендистів і перекладачів

9) Транспортування експонатів і виставкових матеріалів до місця проведення виставки

10) Оформлення стенду в місці проведення виставки

На кожному з цих етапів приймаються і реалізуються відповідні управлінські рішення.[3; 154-178].

1.3 Просування та розподіл товарів за допомогою виставок і ярмарок

Роль виставок та ярмарок дещо відрізняється залежно від їх масштабів та рівня спеціалізації.

Національні виставки (ярмарки) є дзеркалом досягнень національної промисловості та сільського господарства. Їх проводять на території країни і за кордоном з метою демонстрації продукції національних виробників та стимулювання її продажу, вони мають багатогалузевий характер.

Міжнародні виставки організовують як усередині країни, так і за її межами. Статус міжнародної виставка набуває у разі, коли принаймні 10--15 % експонентів є представниками з-за кордону. Всесвітні виставки мають на меті продемонструвати засоби, які має людство для задоволення власних культурних потреб, а також ті, що свідчать про досягнутий прогрес, або є показовими щодо майбутніх прагнень у цілому світі. На таких виставках представлені майже всі країни світу.

Спеціалізовані виставки демонструють тенденції розвитку певного ринку, наприклад авіатехніки, автомобілебудування тощо. Фірма-експонент не розраховує на безпосередній продаж, її цікавить реакція спеціалістів, побажання потенційних клієнтів, а також поведінка конкурентів.

Галузеві виставки та ярмарки мають чітку товарну спеціалізацію й зорієнтовані на відвідувачів-покупців, котрі мають потребу в таких товарах. Галузеві ярмарки сприяють розвитку технологій, оновленню асортименту споживчих та інвестиційних товарів, збільшенню кількості новинок за зменшення тривалості їхнього життєвого циклу.

Багатогалузеві виставки пропонують товари та послуги кількох суміжних галузей і за належної організації та великої кількості зацікавлених учасників є вельми ефективними.

Універсальні виставки-ярмарки демонструють дуже широку номенклатуру товарів, яка відображає стан розвитку національної економіки. Вони характерні для країн, що розвиваються. На думку фахівців, усі товари та послуги, які реалізуються на товарному ринку, можуть бути представлені на виставці-ярмарку у вигляді зразків, макетів чи інформаційного опису.

Завдяки участі в правильно обраній виставці-ярмарку підприємство-експонент може збільшити обсяги продажу; оцінити конкурентоспроможність товару; визначити експортні перспективи товарів підприємства; налагодити співпрацю й обмінятися досвідом із партнерами; вивчити конкурентів (ціни, якість, упаковки, умови продажу, сервіс). Участь підприємства у виставках і ярмарках дає змогу перевірити реакцію покупців і конкурентів на ціни та комерційні умови експонента, прискорити розвиток мереж товаропросування, проконтролювати ефективність таких мереж, провести пошук нових посередників.[19]

На виставках встановлюються контакти з новими потенційними клієнтами, відбувається пошук нових ринкових сегментів, нової ринкової інформації, активізується рекламно-інформаційна діяльність, створюється та підтримується фірмовий імідж підприємства, збільшується його популярність. Цим окупаються витрати експонента, який бере участь у виставці, виставці-ярмарку й отримує організаційно-комерційні послуги від засновників заходу.

Виконуючи одну з функцій маркетингу, виставки та ярмарки нині мають завдання методичного дослідження ринку й нагляду за конкурентами та своєчасного забезпечення інформацією підприємств-учасників щодо своєчасного вдосконалення або раціонального оновлення продукції залежно від зміни вимог споживачів.

Виставки та ярмарки допомагають підвищувати авторитет підприємств (фірмової марки тощо), набувати досвіду професійних контактів, підвищувати рівень кваліфікації працівників та активізувати їхні зусилля для поліпшення своєї підприємницької діяльності, захищатися від помилкових рішень і дій, формувати суспільну думку про підприємство-учасника, демонструючи загальні досягнення підприємства в його стосунках із клієнтами, конкурентами, фінансовими органами та засобами масової інформації.

Безперечну роль торговельних виставок та ярмарків у всесвітньому становленні підприємництва підкреслює стабільне збільшення попиту на експозиційні площі, яке викликано пропозицією великої кількості «експозиційних» товарів і послуг. Найважливішою турботою кожного підприємства, що бажає забезпечити своє тривале перебування в світовому "підприємницькому співтоваристві", є поліпшення його іміджу і пропаганда його соціального вкладу. В цьому напрямку, а також в рамках зусиль, що докладаються підприємствами для здійснення своїх професійних інтересів, система торгових ярмарок та виставок виступає як високоякісний засіб, що забезпечує одночасне розповсюдження і отримання широкого спектру економічних, технічних і комерційних повідомлень при відносно доступної його вартості. [8]

В глобальному економічному аспекті виставки продовжують бути дзеркалом технічного розвитку; "біржею" інформації, термометром цін, економіко-політичним форумом прогнозування кон'юнктурних змін, соціальним явищем з економічним, політичним і культурними підтекстом.

Торгові ярмарки та виставки, що входять в структуру комплексу маркетингу, на відміну від "споріднених" їм напрямків діяльності (реклама, зв'язки з громадськістю тощо) володіють перевагами безпосередньої комунікації і "живого" контакту з товарами і послугами, що цікавлять. Ці переваги в поєднанні з нейтралізацією значення розмірів підприємства на користь менш великих фірм в результаті співіснування різномасштабних підприємств в одній і тієї же середі і при однакових умовах, роблять ярмарки/виставки незамінним помічником кожного підприємця.

Своїм значенням торгові ярмарки/виставки зобов'язані тому, що вони створюють передумови для так званих "випадкових" зустрічей, забезпечують безпосередність спілкування, економлять дорогоцінний час покупців і продавців, представляють товари в їхньому природному вигляді, надають покупцю можливість порівняти однорідну продукцію в відношенні комерційних умові її продажу, якості, ціни тощо, сприяють механізму обміну інформацією, інформують своїх учасників про події в розвитку технології тощо.

Участь в торгових ярмарках та виставках грає першорядну роль в підприємницькому становленні експонента в тому сенсі, що вона формує суспільну думку про нього, демонструючи загальну картину підприємства в його стосунках з клієнтами, конкурентами, структурами фінансування і засобами масової інформації.

Виставкова діяльність у сучасних умовах реалізує функції генератора та ключової ланки процесів обміну в регіонах та містах. Це забезпечується поєднаним проявом специфічних особливостей виставкової діяльності, зокрема її можливостями інформування про стан і тенденції розвитку ринку, рівень конкуренції та особливості застосування конкурентних, інноваційних, логістичних та цінових стратегій; створенням можливостей для безпосереднього діалогу між виробниками та споживачами; проведенням професійних конференцій та дискусій у межах виставок, встановленням перспективних ділових контактів і у підсумку - значним мультиплікативним ефектом виставкової діяльності та створенням визначеного позитивного іміджу міста.[9]

Названі чинники формують ефективні конкурентні переваги виставкової діяльності поряд з іншими маркетинговими інструментами для різних учасників ринку.

Унікальною конкурентною перевагою виставкової діяльності є її діалогова роль - прямий діалог експонентів та відвідувачів, особливо такі його характеристики, як масовість, можливість для потенційних споживачів отримувати відповіді на ті питання, які їх цікавлять, вивчати ринок.

Про роль виставок як економічного інструменту свідчить той факт, що серед фахівців, які приймають рішення щодо купівлі чи інвестицій, 48% використовують з цією метою виставки. Важливо, що виставка передбачає різні форми участі. Це допомагає більш повно, пластично та ефективно використовувати весь потенціал , не обмежуючись лише окремими, чітко окресленими стандартами (реклама, маркетингове дослідження, обговорення актуальних проблем і перспектив розвитку галузі). Очевидно, саме вдале поєднання декількох форм участі й забезпечує позитивні результати для учасників виставки та визначає привабливість виставкової діяльності.

2. Дослідження виставково-ярмаркової діяльності

2.1 Розвиток та роль виставково-ярмаркової діяльності в світі та в Україні

Історія виставково-ярмаркової діяльності сягає давнини. Дослідники вважають, що перші, примітивні ярмарки виникли ще за часів мінової торгівлі, у догрошову епоху. Поява виставково-ярмаркової діяльності пов'язана з виникненням сільськогосподарських ярмарків у аграрному суспільстві. Саме з сезонністю аграрної діяльності пов'язане поняття «ярмарок», на відміну від «ринку» (базару), що функціонує щоденно: слов'янське слово «ярмарок» виникло від німецьких (Jahr - рік, та Markt - ринок).

Притаманність слова «ярмарок» більшості слов'янських мов вказує на досить давній час виникнення цього явища.

Але не слід вважати, що ярмарки були лише сільськогосподарськими. Оскільки міжнародна торгівля у давньому світі розвивалася порівняно достатньо інтенсивно (особливо у Середземномор'ї), одночасно з набуттям ярмарками міжнародного характеру розширювався і спектр товарів. На ярмарках з'являються шовк, спеції, вироби з дорогоцінних металів та інші товари міжнародного обміну того часу.

Причиною появи ярмарків стало те, що виробники почали обмін результатами своєї діяльності і відразу з'явилась необхідність привернення уваги до пропонованих товарів. Наука виставкової справи формувалась на звичайних базарах, які поступової перетворювались на своєрідні інформаційні центри національного і міжнародного масштабу. Від них в усі боки світу тягнулись своєрідні комунікації у вигляді караванних і морських шляхів. Поступово стихія базару виробила неписані, але добре зрозумілі та чітко виконувані принципи взаємовідносин між суб'єктами угод, що призвело до нового етапу організації торгівлі -- ярмарку. Таким чином, явище торговельних виставок та ярмарків виходить з необхідності зустрічі попиту та пропозиції.

Роль ярмарків як інструменту обміну у середньовічній економіці є дуже значною. Найбільш бурхливим є розвиток ярмарок в Європі. Відомий вчений, дослідник історії економіки Ф. Бродель [8] зазначає, що у Cередньовічні ярмарки разом з біржами складали найвищий поверх економіки - на противагу ринкам, крамницям і торгівлі на рознос, які складали нижчий поверх. Ярмарки з часом акумулювали практично всі великі торговельні операції, всю торгівлю на великі відстані.

Широке відродження ярмарків Європи у Х-ХІ ст. базувалось на залишках їх мережі, що збереглась тут з стародавніх часів. Активізуючи обмін, ярмарки стимулювали розвиток міст. Найбільші з них перетворилися на економічні центри регіонів. Влада, зацікавлена в розширенні обміну, надавала на час проведення ярмарків значні пільги щодо податків, шляхового мита тощо.

XVI ст. - апогей розвитку європейських ярмарків. У XVII-XVIII ст. починається їх поступовий занепад, спричинений створенням постійно діючих центрів торгового і грошового обігу (наприклад, товарних та фінансових бірж).

Із становленням індустріального суспільства та набуттям економікою інноваційного характеру відбулося відродження ярмарків на новій якісній основі - у формі виставок. Перші світові виставки являли собою демонстрацію передових досягнень у технічному прогресі. Виставки, що проводилися у найбільших містах тогочасних імперій (у тому числі Російської імперії), були інструментом розвитку капіталізму, створення великих національних ринків.

На особливу увагу заслуговують Всесвітні торгові виставки, які з'явилися на початку ХІХ ст. Вони відбивають технологічний розвиток усього людства, а також завжди стають значною політичною та культурною подією. На честь таких виставок часто створюються архітектурні шедеври: Кришталевий палац у Лондоні (1851), Ейфелева вежа (1889) тощо. Кожна Всесвітня виставка відповідає якомусь важливому етапу розвитку цивілізації (винахід електричної енергії, телекомунікацій, спорудження видатних технічних об'єктів тощо).

У 1925 р. було засновано Всесвітню асоціацію виставкової індустрії, яка й нині є найавторитетнішою міжнародною організацією у цій сфері, об'єнуючи провідних організаторів виставок, виставкові центри, національні та міжнародні асоціації. Асоціація була заснована у Мілані представниками 20 провідних європейських центрів виставкової галузі. Серед них - лідери сучасної виставкової діяльності - Мілан, Париж, Лейпциг, Кельн, Франкфурт, а також ряд центральноєвропейських міст - Будапешт, Гданськ, Любляна, Прага, Заґреб та Львів.

Сучасних форм виставкова діяльність набувала у другій половині ХХ ст. Науково-технічний прогрес, глобалізація світової економіки та становлення постіндустріального суспільства відновлюють попит на спеціальні механізми обміну, якими є міжнародні виставки.

Ведучими міжнародними виставочними організаціями є:

Міжнародне виставочне бюро (BIE);

Міжнародна федерація виставочних послуг (IFES);

Міжнародний виставочний союз (UFI).

На міжнародному ринку ярмарків і виставок першість належить Германії з її відомими ярмарковими і виставковими комплексами в Гамбурзі, Берліні, Кельні, Лейпцизі, Мюнхені, Дюссельдорфі, Франкфурті і інших містах, та підтверджується тим фактом, що 2/3 найбільш популярних з існуючих у всьому світі міжнародних галузевих ярмарків проводяться в цій країні.

Франція є другою по значенню країною з розвиненими традиціями проведення торгових ярмарків. На противагу Германії й Італії, прийнята у Франції централізована система завадила розвитку великої кількості виставочних комплексів в інших містах, окрім Парижу і Ліона. В Франції щорічно проходить біля 1000 різноманітних виставок, причому тільки в ста з них приймають участь зарубіжні експоненти. Приплив на них іноземних відвідувачів порівняно невеликий і складає лише 7% від загального числа.

В Італії, де також розвинуті виставочні традиції, щорічно проводиться 750 різноманітних виставок в 41 місті, з яких тільки 1/6 претендує на зарубіжну участь. Серед міст-упорядників перше місце займає Мілан, де проходить 86 виставок з 31 тис експонентів і 2.6 млн. відвідувачів, з яких 9% - закордонні. Інші міста зі значною виставковою діяльністю - це Верона, Генуя, Бари і Турін.

У Великобританії щороку проходить близько 700 виставок, в яких беруть участь більше 100 тис експонентів. Головною характерною рисою виставок, що тут проводяться, є їхні малі розміри, регіональний масштаб і зосередження в Лондоні і Бірмінгемі. Так, особливої популярність користуються британські фірми Reed Exhibition, що організовує близько 800 виставок в 25 країнах, з яких 92 в Європі, ЕМАР Мас1агеп Exhibitions, Тhе Моngomery Gгоuр, Philbeach Events, МаскВгооks Exhibitions Ltd тощо.

Ярмарки і виставки користуються великою популярністю і в Північній Америці і, особливо, в США. Достатньо сказати, що у 80-ті роки сумарна виставочна площа збільшилася на 43%. В США і Канаді, згідно даним видання "Trade Show Week Data Book", щорічно проводиться близько 4.2 тис виставок.

Однак, більш динамічний розвиток ярмарково-виставкової діяльності у порівнянні з Європою і Америкою спостерігається в країнах Південно-східної Азії. В нинішній час в Японії проводиться приблизно 420 виставок з яких 1/4 носить міжнародний характер.

За оцінками Всесвітньої асоціації виставкової індустрії UFI, на початок 2008 р. виставкова діяльність у світі характеризувалась такими показниками: близько 30 тис. виставкових заходів (враховано лише заходи з площею понад 500 м2), 3,2 млн. підприємств-учасників, 350 млн. відвідувачів. Привертає увагу той факт, що лише на 1/8 провідних виставкових заходів у світі припадає 30% всіх учасників та понад 40% відвідувачів, тобто розподіл виставкової діяльності є дуже нерівномірним.

Особливу увагу слід звернути на територіальні особливості світової виставкової індустрії. За масштабами розвитку (загальна площа виставок) та динамікою впродовж у світі виділяються декілька макрорегіональних виставкових ринків.

1. Насичений ринок Західної Європи - великі масштаби (40 млн. м²) та практично відсутня динаміка (менше 1% на рік);

2. Близький до насичення ринок США та Канади - великі масштаби (50 млн. м²), слабка динаміка зростання (2-3%);

3. Ненасичені ринки Східної Європи та Близького Сходу - порівняно незначні масштаби (близько 10 млн. м²), значне зростання (5-8%);

4. Ненасичені динамічні ринки Південної Америки та Азії - порівняно незначні масштаби (15 млн. м²), стрімке зростанням (10% і більше).

Отже, динаміка розвитку виставкової діяльності у макрорегіонах світу значною мірою корелює з динамікою розвитку їх економіки загалом. У більшості випадків зростання виставкової діяльності є випереджаючим порівняно із загальноекономічним зростанням (наприклад, в Україні останніми роками, до кризи, спостерігалося зростання на рівні 15%, у Китаї - до 30%). І, навпаки, - перші ознаки рецесії, як показує досвід Західної Європи, призводять до негайного припинення зростання виставкової діяльності. Разом з тим, суб'єктивні фактори можуть змінювати динаміку: наявність у Німеччині сталої традиції міжнародних виставок, розгалудженої мережі виставкових центрів та інфраструктури ділового туризму сприяли тому, що на фоні загальноєвропейського заморожування виставкової діяльності Німеччина продовжувала демонструвати певну динаміку. З іншого боку, є приклад Індії, де, попри економічне зростання, виставкова діяльність розвивається дуже слабко через відсутність традиції, інфраструктури та виставкових центрів. Немає там і амбіційних державних програм розвитку виставкової індустрії, характерних для Китаю.

Розглянемо картину європейського виставкового ринку з огляду на рівень зосередження, високі стандарти організації та проведення виставкових заходів. Щорічно в Європі проходить близько 12 тис. виставок і ярмарків, переважна більшість з яких має регіональний або місцевий характер. Кількість учасників становить 1,5 млн., відвідувачів - близько 150 млн. Основу європейської виставкової індустрії складає порівняно незначна кількість великих міжнародних виставок - у 2008р. на 800 припадало 430 тис. учасників (у тому числі 164 тис. іноземних, переважно з Італії, Німеччини та Франції) та 43 млн. відвідувачів. В Європі налічується близько 1500 організаторів виставок, з яких 300 мають власні виставкові центри (найбільші - Дойче Мессе в Ганновері, Фієра Мілано в Мілані та Мессе Франкфурт у Франкфурті-на-Майні). Шістка найбільших організаторів включає Мессе Франкфурт, Дюссельдорф Мессе, Рид Екзібішнз, Ферія де Мадрід, Дойче Мессе (Ганновер) та Мессе Мюнхен. Європейські виставкові організатори активні також за межами Європи, проводячи щороку близько 270 виставок, здебільшого у Китаї, Об'єднаних Арабських Еміратах та Індії, а також у країнах Північної та Південної Америки.

В Україні виставкова діяльність має давні традиції. Ще з XVI ст. значного поширення набула ярмаркова діяльність. Найвідоміші з ярмарків проходили у Харкові - Хрещенський, Полтаві - Іллінський, Кролівці - Воздвиженський, Києві - Контрактовий. Починаючи з другої половини ХІХ ст. організація сільськогосподарських та промислових виставок набула регулярного характеру. Основними містами їх проведення стали Київ, Львів, Харків, Катеринослав, Одеса, Херсон. У 1898 р. відбулась величезна для тих часів Київська сільськогосподарська виставка (на площі понад 13 тис. м2). На ній було представлено понад 1700 експонентів. Ще більшою за масштабами була Всеросійська промислова виставка, що відбулась у Києві в 1913 р. і тривала з травня по жовтень, мала 24 відділи.

Особливе місце посідає контрактовий ярмарок, на якому укладали угоди (контракти) про гуртову купівлю-продаж різних виробів, продуктів, на продаж чи оренду приміщень, оформляли кредитні операції тощо. Існував з кінця XV ст. у містах Польщі та України. У XVIIст. найбільше значення мав контрактовий ярмарок у Львові, який згодом був переведений до м.Дубна, з 1797 р. - до Києва.

У другій половині XIX ст. він перетворився на звичайний торговий ярмарок, який існував до 1927 р. За радянських часів, в умовах планової економіки пряму функцію налагодження контактів між виробниками та споживачами регламентували директивні органи (Державний комітет постачання).

Виставки (районні, обласні, республіканські, всесоюзна) демонстрували досягнення народного господарства. У 1958 р. у Києві було відкрито Виставку досягнень народного господарства УРСР, для якої було споруджено комплекс на площі 337 га. У 33 павільйонах демонструвались досягнення промисловості, будівництва і транспорту, сільського господарства, науки і культури, охорони здоров'я. Важливим завданням в роботі виставки було узагальнення й активне сприяння впровадженню прогресивної технології та передових методів праці. Виставковий комплекс став також місцем проведення іноземних та міжнародних виставок.

Відродження виставкової діяльності на ринкових засадах в Україні, як і в інших пострадянських державах, припадає на середину 90-х років. Вона сконцентрована головним чином у Києві, Донецьку, Харкові, Дніпропетровську, Львові та Одесі. Можна виділити дві стадії її розвитку - початкового становлення та нарощування активності.

1. Стадія початкового становлення (1992- 2003 рр.) характеризується появою на ринку значної кількості переважно невеликих та середніх компаній, які займалися організацією виставок та наданням супутніх послуг - поліграфія, видавнича діяльність, реклама, PR-послуги тощо. Досить високий рівень рентабельності цього виду діяльності зумовлював значну бізнесову зацікавленість. Це час, коли відбулося становлення перших якісних стандартів і підходів як у сфері організації, так і в проведенні виставкових заходів. Кінець стадії характеризується практично повним вичерпанням ресурсу виставкових площ, який до того ж не був пристосованим для ведення виставкової діяльності за європейськими стандартами. Здебільшого це були споруди, що мали інше функціональне призначення - палаци спорту, культури, цирки. У цих умовах надання виставкових послуг було лімітоване якісними і кількісними чинниками. Впродовж цієї стадії у середовищі суб'єктів виставкового ринку поступово формувався організаційно-управлінський та фінансовий потенціал для переходу на новий якісний рівень, що проявляється, зокрема, у визначенні намірів про будівництво нових сучасних виставкових центрів.

2. Стадія активного розвитку (з 2003 року) характеризується стрибкоподібним зростанням кількості виставок та площ окремих виставкових заходів, підвищенням якісних стандартів. У цей період на тлі значної кількості організаторів, як це відбувалося і в інших країнах Центральної та Східної Європи, виділяється декілька лідерів ринку. Вони починають контролювати значний сектор виставкового ринку, який має тенденцію до розширення. Основним методом конкурентної боротьби стає орієнтація на впровадження міжнародних стандартів, тобто формування виставок як інструменту регіонального розвитку за рахунок зростання економічного ефекту від їх проведення. На цій стадії у діяльності лідерів ринку вже формується певна спеціалізація, кожен з них вирізняється декількома тематичними напрямками, за якими компанія посідає провідне місце на ринку виставкових послуг. Ці виставки вже мають чітко визначену періодичність проведення та формують певний виставковий бренд компанії та ринку загалом. Саме на цьому етапі в країні розпочинається створення сучасних виставкових центрів, які відповідають світовим стандартам і є придатними для проведення значних міжнародних виставок. Такими центрами в Україні є «КиївЕкспоПлаза» (виставкова площа - 28 тис. м2); «Міжнародний виставковий центр» (м. Київ, 27 тис. м2); Експоцентр України (м. Київ, 10 тис. м2); «Лемберг» (м. Львів, 7 тис. м2); «ЕкспоДонбас» (м. Донецьк, 6 тис. м2); «РадомирЕкспохол» (м. Харків, 6 тис. м2), «Метеор» (м. Дніпропетровськ, 4 тис. м2).

Зважаючи на посилення тенденції впровадження міжнародних стандартів ведення виставкової діяльності, відзначимо, що на цьому етапі найавторитетніше свідчення рівня організації виставкового бізнесу ? членство у Всесвітній асоціації виставкової індустрії, яке є своєрідним індикатором на відповідність високим стандартам ведення виставкового бізнесу а ефективності організації виставок. У 2008 р. ця Асоціація нараховувала 283 провідні організатори виставок, 60 виставкових центрів та 155 тих, що поєднують цю діяльність. Серед українських виставкових центрів членами UFI є експоцентр «Метеор» (Дніпропетровськ), «Експо-Донбас» (Донецьк), Міжнародний виставковий центр (Київ), Міжнародний центр конгресів і виставок (Київ), «КиївЕкспоПлаза» (Київ), «Експоцентр України» (Київ) (окремі з них є організаторами), а також організатори виставок - компанії «Євроіндекс», «Київський міжнародний контрактовий ярмарок», «ВнешЭкспобизнес», «Прем'єр-Експо» (усі ?Київ).

В Україні відбувається 12 виставкових заходів, що пройшли аудит на відповідність міжнародним стандартам і визнані UFI. З них лише два - поза межами Києва: у Донецьку (у сфері вуглевидобування та промислового обладнання) та Дніпропетровську («Машпром» у сфері промислового обладнання, станкобудування і електрообладнання). Переважна частина провідних київських виставок проходить у «КиївЕкспоПлазі» ? 6 з 10. Це заходи широкого економічного спектру, як споживчі, так і бізнесові, що охоплюють ряд видів діяльності: енергетика, франчайзинг, харчова промисловість, будівництво і архітектура, меблі та інші.

Динамічний розвиток виставкової індустрії Києва в останні роки визначив його зростання як виставкового центру європейського рівня, що цілком вкладається в рамки посилення його репрезентативної функції як метропоплісу. З початком проведення міжнародного аудиту з 2001 р. Київ у міжнародній статистиці фігурує як європейський виставковий центр. При цьому масштаби виставкової діяльності у місті неухильно зростають. Так, за даними European Trade Fair statistics, у 2002 р. орендована площа 15 аудійованих виставок у Києві становила 35 666 м² (середня площа аудійованих виставкових заходів - 2378 м²). У них взяли участь 2,9 тис. учасників. При цьому 8,6% з них були іноземними. Для порівняння, у 2006 р. у Києві було аудійовано вже 33 виставки, орендована площа-нетто яких становила 128 439 м2. При цьому середня площа аудійованих виставкових заходів складала 3892 м2, тобто середнє значення площі головних виставок зросло за чотири роки в 1,6 рази, а відповідно, зріс і економічний ефект для регіону. У них взяли участь 6,4 тис. учасників, з яких 17,4 % були іноземними.

У статистичному бюлетені «Виставкова діяльність в Україні у 2008 році» про свою діяльність у 2008 році перед органами державної статистики прозвітувало 127 організаторів виставок та 17 виставкових центрів. За даними звітів, виставковими організаціями України було проведено 1174 виставкових заходи, із них 653 виставки та 521 ярмарок. Переважна більшість згаданих заходів здійснювалась у межах України, і тільки 15 - у інших країнах: 5 заходів проведено у Російській Федерації, 3 - у Казахстані, по 2 - у Сірійській Арабській Республіці та Туреччині, по 1 заходу - у Азербайджані, Данії та Німеччині.

Найбільшу кількість виставкових заходів (442, або 38%) було проведено організаторами виставок, зареєстрованими у місті Києві, 11% (125) - в Одеській області, відповідно 65 та 62 заходи - в Запорізькій та Дніпропетровській областях. Із загальної кількості заходів 15% мали статус міжнародних, 31% - національних, 49% - міжрегіональних, 5% - регіональних. Із 366 національних виставкових заходів 164 проводилися за участю тільки вітчизняних фірм, а 202 - вітчизняних та іноземних фірм.

Джерелами фінансування переважної більшості виставкових заходів (1121, або 95%) була комерційна діяльність. Разом з тим 39 заходів мали змішані джерела фінансування (із них 31 - за участю державного або місцевих бюджетів). Понад половини заходів за тематикою відносилось до галузевих (спеціалізованих), кожен третій захід - до багатогалузевих, решта - до універсальних.

Тільки для фахівців проводився кожен десятий захід, інші мали зацікавити як фахівців, так і широке коло відвідувачів. Майже третина виставкових заходів відносилась до тематичного напрямку "Ярмарки товарів повсякденного попиту", 11% - до напрямку "Текстиль, одяг взуття; товари із шкіри; біжутерія і відповідне обладнання", по 8% - до напрямків "Будівництво, реконструкція, оздоблення та матеріали і відповідне обладнання" та "Сільське, лісове та паркове господарство, виноградарство, садівництво і відповідне обладнання".

Щорічну періодичність мали 62% заходів (727), сезонну - 36% заходів (422). Середня тривалість заходів коливалася у межах 3-6 днів. Загальна забудована площа організаторів виставок становила 1836 тис. кв. м, а загальна виставкова площа виставкових центрів - 192 тис. кв. м. У виставкових заходах брали участь 82 тисячі організацій, із них 4,9 тисячі - іноземних. Іноземні учасники представляли 71 країну і брали участь у більшості виставкових заходів. Роботу організаторів виставок та виставкових центрів забезпечували 2,3 тис. штатних працівників, із них 1,4 тис. мали вищу освіту.

Як вже було сказано вище, більша частина виставок в Україні проходить у Києві. Така ситуація не зовсім характерна для європейської виставкової діяльності, де найбільші виставкові центри не співпадають з політичними столицями: найбільшими центрами виставкової діяльності є Ганновер, Мілан, Валенсія, Бірмінгем, Базель, Брно, Познань, Утрехт. Київ є одним з небагатьох центрів європейської виставкової індустрії, що характеризується надзвичайно високим динамізмом свого розвитку. Це є свідчення потужного потенціалу виставкової галузі, що має тенденцію до реалізації уже в найближчі роки.

Аналіз близько 240 міст показує, що на тлі найбільших за площадними показниками виставкових центрів Європи, аудійована виставкова площа яких перевищує 1 млн. м2, - Париж (1 736тис. м2), Мілан (1 745 тис. м2), Мадрид (1 245 тис. м2) - Київ помітно відстає (129 тис.м2).

Однак ці центри та інші великі європейські міста не мають такого потужного динамізму, який притаманний сьогодні для Києва. Для багатьох міст Європи виставкова індустрія є спеціалізуючим видом економічної діяльності. Серед високоспеціалізованих виставкових центрів Європи передусім можна назвати Ганновер (індекс локалізації, розрахований як співвідношення часток виставкових площ та населення у сукупності європейських міст, складає 7,4), Франкфурт-на-Майні (6,2), Дюссельдорф (6,0), Мілан (5,4), Порто (4,5), Брно (4,2), Париж (3,3) та інші. До спеціалізованих центів належать близько 40 міст Європи, індекс локалізації в яких коливається від 2,5 до 1. У більшості своїй високоспеціалізовані та спеціалізовані міста є традиційними сформованими центрами ярмарків та виставкової діяльності, історія розвитку яких налічує багато десятиліть, або й століть. Поряд з ними Київ, як і Москва, Санкт-Петербург, Бухарест, Бєлград, Будапешт та інші міста країн колишнього соціалістичного табору, проходять етап відродження галузі на новій якісній основі. І хоча рівень їх спеціалізації на виставковій діяльності порівняно з іншими містами ще досить низький (індекс локалізації становить менше 0,5), ця галузь у перспективі має всі підстави зайняти чільне місце в їхніх господарських комплексах.

Проведений нами аналіз структурних показників галузі - за найбільшими площадними показниками аудійованих виставок та їх середніми значеннями - засвідчив, що Київ належить до найбільших виставкових центрів Центральної та Східної Європи. Дещо вищі порівняно з ним показники мають Загреб, Будапешт, Брно та Познань. При цьому Київ за показником найбільшої аудійованої виставки та їх середнім значенням можна порівнювати з таким містом, як Лондон (середня площа відповідно у Києві та Лондоні складає 3 903 та 7 715 м2, максимальна - 20 094 та 25 731 м2). За цими параметрами Київ переважає інші міста, які сьогодні уже набули ознак світових міст, зокрема Цюріх, Женеву, Санкт-Петербург, Варшаву, Прагу та інші.

Це є свідченням того, що виставкова індустрія має стати одним із тих видів економічної діяльності, які в перспективі визначатимуть функції Києва як світового міста - метрополіса.

Показовим є й аналіз тематики найбільших за площею виставок. Так, найбільшою у Києві є виставка «Будівництво та архітектура», що проходить у «КиївЕкспоПлазі» з періодичністю 2 рази на рік. Очевидно, що подальше нарощування масштабів найбільших виставок потребує створення нових сучасних виставкових потужностей. Великі виставкові центри Європи мають виставкові площі понад 100 тис. м2, а десятка найбільших - понад 200 тис. м2.

У зв'язку з викладеним слід констатувати, що найбільші виставки є своєрідним індикатором домінуючих процесів, які відбуваються в економіці країни, організаційній сфері та життєдіяльності населення. Зростання інвестиційної активності та обсягів будівництва в Україні якраз і відображено в тематиці найбільшої виставки країни.

Розвиток виставкової активності у Києві та виділення домінуючих напрямків є проявом його становлення як національного і водночас міжнародного центру. У контексті цього можна зазначити, що переважна більшість вітчизняних підтверджених аудитом міжнародних виставок, які дозволяють національним виробникам просувати свою продукцію як на загальнонаціональні, так і європейські та світові ринки, відбуваються саме у Києві. Проведене дослідження засвідчило, що учасниками національних та міжнародних виставок, які проходять у Києві, є, як правило, ті суб'єкти господарювання, які налаштовані на становлення інноваційної моделі господарювання, найактивніші учасники ринку.

Розміщення цих суб'єктів у межах України виявило їх територіальне тяжіння до найбільших центрів соціально-економічної активності України - Києва, Харкова, Донецька, Дніпропетровська, Львова, Одеси та інших.

Разом з тим, слід зазначити, що в останній період активізація суб'єктів господарювання відбувалась і в ядрах нижчого ієрархічного рівня, зокрема Запоріжжі, Черкасах, Миколаєві, Луганську, Вінниці та інших. Отже, Київ як метрополіс стимулює економічний розвиток країни в певній ієрархічній послідовності - від найбільших ядер до менших центрів соціально-економічної активності, що відповідає механізмам поліцентричного розвитку території.

2.2 Організаційно-економічний аналіз діяльності ярмарки, виставки

Для продавця показником ефективної торгівлі буде наявність великої кількості вигідно укладених контрактів та проданої продукції. З точки зору організаторів ярмарку, ефективної (рентабельною) вона буде, якщо в ході ярмаркової торгівлі будуть покриті всі витрати і отримано прибуток. Основні статті витрат практично для будь-ярмарку або виставки-продажу включають:

* витрати по оренді приміщення та обладнання;

* оформлювальні, друкарські та інформаційно-рекламні витрати;

* транспортно-складські витрати;

* представницькі витрати;

* організаційні витрати;

* технічні та інші витрати.

Розглянемо джерела покриття цих витрат. Перелік статей доходів ярмарки включає:

* плату за участь у виставці або ярмарку;

* вартість експозиційних місць;

* плату за рекламу;

* плату сервісного обслуговування;

* плату послуг консультантів, перекладачів та ін

Баланс доходів і витрат наведено в табл. 10 і 11.

Таблиця 10. Кошторис передбачуваних витрат з організації та проведення виставки-продажу (цифри умовні)

№	Статті витрат	Сума, тис. грн.	Структура, %
1.	Оренда виставкового приміщення та обладнання (входить освітлення і зв'язок)	1000	26,1
2.	Транспортно-складські витрати	300	7,8
3.	Витрати по заробітній платі	300	7,8
4.	Охорона	80	2,0
5.	Оформлювальні витрати	800	20,9
6.	Інформаційно-рекламні витрати	800	20,9
7.	Культурна програма	150	3,9
8.	Непередбачені витрати	400	10,6
	Разом:	3830	100,0

Таблиця 11 Кошторис передбачуваних доходів з організації та проведення виставки-продажу (цифри умовні)