Формування маркетингової цінової політики

Впровадження систем управління особливо актуально сьогодні, коли Україна, ставши членом ВТО, взяла зобов'язання забезпечити відповідний контроль за якістю продукції, що виготовляється як на внутрішній ринок, так і на експорт, а також імпортної.

Взагалі ж системи управління якістю продукції, безпекою харчових продуктів набуває більш вагомого значення і потребує проведення маркетингових досліджень. Багатьом компаніям-споживачам замало того, що виробник виготовляє свою продукцію згідно діючих нормативних документів та здійснює періодичні випробування. Адже, згідно сучасних уявлень, якість - це ступінь задоволення вимог, причому, в першу чергу, вимог споживачів.

Обов'язкова сертифікація продуктів харчування скасована урядом. Залишили лише сертифікацію дитячого харчування.

Приймаючи дане рішення, уряд керувався тим, що обов'язкова сертифікація в принципі не потрібна, оскільки якість продуктів харчування контролюють інші спеціальні органи.

У вересні 2007 року, згідно зобов'язанням, узятим Україною в процесі вступу в СОТ, Державний комітет з питань технічного регулювання і споживчої політики виключив 10 позицій із списку обов'язкових для сертифікації харчових продуктів (30% від загальної кількості позицій).

Проте Держспоживстандарт раніше виступав проти відміни обов'язкової сертифікації продуктів харчування. Відомство підкреслювало, що відміна обов'язкової сертифікації продуктів не приведе до поліпшення її якості і одночасно зробить неконтрольований процес надходження на споживчий ринок України низькоякісної, фальсифікованої і небезпечної продукції.

3.2 Формування цінової стратегії підприємства

Певний динамізм ринкової ситуації впливає на процес формування цінової маркетингової політики ціноутворення. Так як визначати результати діяльності підприємства під час реалізації продукції. Забезпечення умов, за яких політика ціноутворення сприятиме збільшенню прибутку від реалізації продукції, а не спричинюватиме збитки, потребує об'єктивного підходу до вибору відповідної стратегії ціноутворення з урахуванням особливостей ринкової ситуації.

Визначаючи основні проблеми стратегічного маркетингового ціноутворення, слід брати до уваги особливості процесу вибору та формування цінової стратегії підприємства. Мета даного етапу дослідження полягає в розробленні повного переліку питань, розв'язання яких необхідно для створення стратегії. Цей перелік складається на підставі результатів ретельного аналізу стану підприємства, галузі та конкурентів. Акцент тут робиться на висновках про слабкі й сильні сторони підприємства. Професійно проведений аналіз дозволяє виявити переваги і вади стратегії ціноутворення підприємства, його можливості та слабкі місця, а також оцінити здатність захищати свою позицію в умовах конкурентного тиску.

Спираючись на результати даного аналізу, оцінюють чинну цінову стратегію як з якісного боку (закінченість, внутрішня узгодженість, обгрунтованість, відповідність ситуації), так і з кількісного (стратегічні та фінансові результати діяльності). Чим кращі ці показники, тим менша потреба зміни стратегії. Погіршання цих показників чи швидкі зміни ринкової ситуації є сигналом того, що настав час переглянути стратегію.

Механізм формування стратегічного напряму цінової політики на підприємстві виявляється через динаміку цін, які формуються під впливом стратегічних чинників маркетингового середовища. Слід мати на увазі, що стратегічні аспекти процесу маркетингового ціноутворення під час установлення ціни на вироблену продукцію та планування відповідних цінових заходів мають формуватися з урахуванням загальних цілей та завдань підприємства. При цьому підприємство формує на продукцію таку ціну, яка в умовах прогнозної ситуації на ринку забезпечить досягнення запланованих довгострокових цілей цінової політики. Чим чіткіше будуть визначені економічні можливості підприємства за реалізації готової продукції в прогнозному періоді, тим ефективніше воно реалізуватиме свою цінову стратегію та відповідний напрям маркетингової діяльності з урахуванням особливостей ринкової ситуації та поведінки споживачів і конкурентів.

Маркетингову політику ціноутворення підприємства можна розподілити за чотирма основними напрямами, які зорієнтовані на забезпечення:

¦ максимальної величини прибутку від реалізації продукції;

¦ стійкої позиції в умовах конкурентного ринку та можливості виживання за несприятливих умов;

¦ конкурентоспроможності продукції;

¦ лідерства на ринку.

Досягається це на основі планування цінових заходів на конкретну перспективу, які формуються відповідно до вибраної цінової стратегії. У сучасних умовах існує досить багато цінових стратегій [34,с.234]. Кожна з них визначає конкретний напрям цінової діяльності підприємства за реалізації продукції на ринку.

Вибір маркетингової цінової стратегії підприємства -- доволі відповідальний момент у формуванні стратегічного напряму цінової політики. Пояснюється це тим, що від виду вибраної стратегії значною мірою залежить ефективність усієї цінової діяльності підприємства за реалізації продукції на ринку в умовах прогнозного періоду. У зв'язку з цим під час її вибору треба враховувати певні критерії, додержання яких сприяє виконанню поставленого завдання ( рис. 3.1).

Цілеспрямованість цінової стратегії полягає в забезпеченні досягнення поставленої стратегічної мети цінової політики підприємства. При цьому слід мати на увазі, що цінові стратегії та відповідні стратегічні орієнтири за формою виразу досить схожі між собою, але за змістом істотно різняться. Так, орієнтиром є мета, якої прагне досягти підприємство, а цінова стратегія -- засіб для досягнення цієї мети. Відповідно до стратегічного напряму маркетингової діяльності підприємства визначається основна мета цінової стратегії та вибирається напрям цінової діяльності.

Згідно з вибраним напрямом маркетингової політики підприємства проводиться відбір альтернативних цінових стратегій. Після цього проводиться аналіз відібраних стратегій, який дає змогу підприємству реально підійти до вибору конкретного її виду. Слід мати на увазі, що врахування в практичній діяльності підприємств особливостей реальної ринкової ситуації досить часто потребує використання змішаних цінових стратегій. Обумовлено це тим, що за своїм стратегічним спрямуванням цінові стратегії досить різні. Більше того, вони можуть бути навіть суперечливі. Переваги одної можуть бути вадами іншої, хоча в сукупності вони відповідають цільовому спрямуванню цінової діяльності підприємства: «Реальна оцінка кон'юнктури ринку, умов збуту та можливостей підприємства найчастіше приводить до висновку про орієнтацію в діяльності підприємства на змішані цінові стратегії» [ 36, с.113].

Критерії вибору цінової стратегії

Цілеспрямованість		Можливість концентрації зусиль		Відповідність реальним умовам		Швидка адаптація за зміни ринкової ситуації		Забезпечення планової прибутковості		синергія

Процес вибору цінової стратегії

Рис. 3.2 Основні критерії, які слід ураховувати під час вибору цінової стратегії.

Зважаючи на те, що цінова стратегія являє собою складову стратегії маркетингу, а також системи стратегічного управління підприємством, під час її вибору необхідно враховувати три основні завдання плану маркетингу:

¦ аналіз маркетингового середовища та ситуації на ринку;

¦ визначення головних цілей та завдань розвитку підприємства;

¦ формування маркетингової стратегії.

Проведені дослідження свідчать, що використання ціннісного підходу в розв'язанні стратегічного завдання маркетингу доцільно в тому разі, коли в процесі прийняття споживачем рішення щодо придбання продукції ціна для нього має суттєве значення. При цьому важливо зорієнтуватися на такий обсяг реалізації продукції, щоб за рахунок зниження витрат забезпечити умови для відповідної цінової політики в конкретній перспективі.

Щодо використання об'єктивного підходу до оцінки свого становища на конкурентному ринку треба зважати на такі особливості діяльності підприємства:

По-перше, слід вибирати таку цінову стратегію, яка забезпечує міцні конкурентні переваги на ринку. Це -- найважливіша умова одержання прибутку вище за середній рівень по галузі. Природно, це потребує інвестування даного напряму діяльності.

По-друге, слід уникати цінових стратегій, які можуть бути успішними тільки за найбільш сприятливих умов маркетингової діяльності підприємства. У цьому разі висока ймовірність дій у відповідь з боку конкурентів і можливого погіршання ситуації на ринку.

По-третє, бажано бути обережним у використанні жорстких чи негнучких цінових стратегій, що не залишають підприємству можливості для маневру. В умовах, коли ринкова ситуація невпинно змінюється, це може звести нанівець усі зусилля. Для успішного впровадження такої стратегії має передбачатися можливість її адаптації до нових умов ринку. Виходячи з цього цінові стратегії, націлені на кращу якість продукції чи найнижчі ціни, повинні розглядатись у контексті становища конкурентів і рівнів споживчих властивостей конкурентних товарів на ринку.

По-четверте, не варто недооцінювати дії конкурентів, які особливо небезпечні, коли їх загнали в кут і під загрозою опиняється їхнє благополуччя. У даному разі слід остерігатись атакувати сильних конкурентів без солідної конкурентної переваги та достатнього фінансового забезпечення. При цьому зрозуміло, що атакувати слабких конкурентів значно вигідніше, ніж сильних. Важливо також уникати зниження ціни на продукцію без достатньої переваги за витратами. Тільки виробник з низьким рівнем витрат зможе витримати зниження цін у довгостроковій перспективі.

Урахування підприємством позиції споживача на ринку щодо конкурентоспроможності продукції в процесі вибору стратегічного спрямування маркетингового ціноутворення з використанням стратегії диференціації має бути зорієнтовано на встановлення найбільших розбіжностей:

¦ у рівнях якості конкурентних товарів на ринку;

¦ особливостях використання цих товарів споживачами;

¦ обслуговуванні споживачів тощо.

Тут слід мати на увазі, що незначні відмінності в товарах, запропонованих конкурентами, можуть залишитися непоміченими споживачами. З іншого боку, такий підхід забезпечує підприємству його активну позицію на ринку.

Остаточний вибір цінової стратегії з альтернативних варіантів здійснюється в кожному конкретному випадку з урахуванням особливостей маркетингової діяльності підприємства. Так, зважаючи на те що створювати різноманітні модифікації продукції набагато складніше, ніж змінювати рівень ціни, досить часто використовують більш гнучкі підходи в процесі формування цінової стратегії. Стратегію, що базується на низьких цінах, найлегше скопіювати. Не досить вдало вибрана цінова стратегія може призвести до «цінової війни» та втрат прибутку від реалізації продукції.

Формуючи цінову стратегію, слід заздалегідь передбачати можливі наслідки ризику та завчасно вживати адекватних контрзаходів. У даному разі ми маємо найбільш прийнятний для конкретних умов підхід до формування стратегічної ціни, який забезпечує з мінімальним ризиком ефективність виробництва і реалізації товарів. З погляду економіки конкретного підприємства та держави в цілому ризик -- поняття досить суперечливе. Пояснюється це тим, що в процесі діяльності кожний підприємець ризикує, але суспільство завдяки цьому в цілому виграє. Діяльність підприємства в умовах ризикових ситуацій змушує його більш ефективно витрачати і заощаджувати фінансові та матеріальні ресурси, уважно ставитися до ведення комерційних справ. Ризиковість у підприємницькій діяльності особливо підвищується в періоди нестабільності національної економіки. Виживання в таких складних ситуаціях під силу тільки тим підприємствам, що докладають максимум зусиль з метою найбільш ефективного ведення справ в умовах підвищеного ризику. У результаті наявність численних і різноманітних ризиків у системі підприємницької діяльності приносить значну вигоду національній економіці, допомагаючи державі швидше вийти з кризи.

В умовах ринку чинник ризику є сильним стимулом активізації системи підприємницької діяльності, енергійних дій керівництва підприємства, пошуку виробничих резервів та нових ринків збуту продукції. З позиції діяльності підприємства ризик є економічна категорія, що пов'язана з подоланням невизначеності у виробничих відносинах і ґрунтується на імовірнісних оцінках досягнення як позитивного, так і негативного результату [37,с.211]. Характеризує він імовірність виникнення непередбачених майнових чи фінансових збитків у ситуації невизначеності умов господарської діяльності підприємства. Впливаючи на величину збитків чи недоотримання доходів за реалізації продукції, він активізує діяльність підприємства під час вибору оптимального напряму цінової стратегії. Таку думку обстоюють І. А. Бланк, В. В. Вітлінський, Е. А. Уткін, А. Н. Цацулін, Г. Н. Чубаков та інші автори.

Досліджуючи ціновий ризик, треба брати до уваги, що цінова стратегія базується на довгостроковому прогнозі динаміки кон'юнктури ринку та змін маркетингового середовища за реалізації продукції. Урахування даного ризику в процесі її формування є досить трудомістким завданням. Зумовлено це складністю прогнозування особливостей ризикової ситуації в довгостроковій перспективі. Однак чим чіткіше цінова стратегія відбиватиме реальні економічні можливості в реалізації готової продукції, тим ефективніше підприємство зможе будувати свою маркетингову діяльність з урахуванням впливу цінового ризику.

Визначення ступеня цінового ризику потребує попереднього дослідження причин його виникнення та чинників, що визначають його рівень. Найбільш поширеними причинами, що сприяють появі ризикових ситуацій під час упровадження підприємством цінової стратегії на конкурентному ринку є такі:

¦ падіння загально ринкових цін;

¦ зростання витрат на виробництво та реалізацію продукції;

¦ зниження обсягу товарних потоків у відповідних сегментах ринку;

¦ втрата репутації продукції або зниження іміджу підприємства;

¦ фінансові проблеми;

¦ інфляційні процеси в економіці тощо.

На перший погляд ціновий ризик найбільшою мірою пов'язаний з комерційною діяльністю підприємства. Це так, але більш поглиблене дослідження цього питання показало, що у формуванні цінової стратегії необхідно враховувати дію цілої низки чинників. Оцінка та врахування ризику під час формування цінової стратегії підприємства, а також ефективне управління ним в умовах конкурентного ринку потребують використання відповідних методів для визначення його величини. В умовах підприємницької діяльності ціновий ризик уходить до складу системи економічного ризику на підприємстві. У зв'язку з цим методи визначення та основні показники економічного ризику є базовими для економічного аналізу та розрахунку ступеня цінового ризику, який визначає міру втрат, а також розмір збитку від нього [ 38, с. 46 ].

Отже, до наведених груп втрат в умовах ризикової ситуації належать допустимий, критичний та катастрофічний цінові ризики. З метою кількісної оцінки кожного виду ризику проводиться оцінка величин відповідних втрат. При цьому може бути застосований суб'єктивний чи об'єктивний підхід. Суб'єктивні методи базуються на використанні критеріїв, що грунтуються на різноманітних припущеннях, до яких відносять судження того, хто оцінює, його особистий досвід, оцінку експерта з рейтингу, думку маркетолога-консультанта тощо. Об'єктивними методами користуються для визначення можливості настання даних утрат на основі визначення частоти їх появи в процесі реалізації продукції.

Основним завданням у процесі цінової діяльності підприємства на ринку є постійне зведення до мінімуму втрат від ризику. З цією метою слід проаналізувати причини виникнення цінового ризику в зоні допустимого ризику, визначити його рівень, обґрунтовувати засоби та джерела компенсації негативної дії на ціну з урахуванням максимально можливих збитків від нього. Це дає змогу передбачити небажані наслідки цінового ризику в разі виникнення різних екстремальних ситуацій.

У процесі використання даного алгоритму важливо попередньо встановити, наскільки вибрана цінова стратегія відповідає вимогам ефективної діяльності підприємства за наявності ризикової ситуації у конкретній перспективі. Відповідно, уточнюється рівень прогнозної ціни та враховуються результати оцінки прогнозної ризикової ситуації у визначеній перспективі.

Проведені дослідження свідчать, що в умовах ризикової ситуації на процес уточнення цінової стратегії та ціни суттєво впливають величина та характер еластичності попиту на продукцію підприємства, її конкурентоспроможність, рівень цін на продукцію конкурентів, поведінка суб'єктів маркетингового середовища, особливості попиту та ціни на взаємозамінну продукцію тощо.

Залежно від застосовуваної підприємством цінової стратегії в умовах ризикової ситуації вибираються конкретні форми її спрямування та здійснення. Прийняття рішення стосовно до зниження чи запобігання ціновому ризику має базуватися на глибокому стратегічному аналізі ризикової ситуації. В основі розв'язання цього питання лежать три основні принципи, сутність яких полягає в наступному:

1. втрати від ризику не мають перевищувати реальні економічні можливості підприємства;

2. недоцільно надто ризикувати заради малої вигоди;

3. слід завчасно передбачати наслідки ризику.

Використання розглянутих принципів у процесі маркетингової діяльності реально орієнтує підприємство на те, щоб воно, формуючи цінову стратегію, завжди розраховувало на максимально можливий збиток від ризику. При цьому порівнюються відповідні втрати підприємства з розміром його фінансових ресурсів. Зробивши останній крок, можна зрозуміти, чи не підштовхне даний ризик підприємство до банкрутства. Це дає можливість установити, чи доцільне використання вибраної цінової стратегії в умовах конкретної ризикової ситуації.

Процес управління ціновим ризиком «покликаний забезпечити відповідний механізм розв'язання (подолання) проблеми ризику» [31, с.68 ]. Основним завданням даного процесу є постійне зведення до мінімуму втрат, що виникають в умовах ризикових ситуацій. При цьому втрати та кроки щодо запобігання їм завжди мають оцінюватись у грошовому виразі.

У цілому, для того щоб ціновий ризик в процесі маркетингової діяльності підприємства приносив прибуток, а не завдавав збитків, ним треба вміти управляти. Досягти цього можна за допомогою запобігання зайвим, непередбаченим ризикам та зведення до мінімуму втрат завдяки прийняттю відповідних управлінських рішень. Проте не слід забувати, що під час формування управлінського рішення щодо рівня ціни та цінової стратегії варто дотримуватися обережності. Чим більше часу й уваги приділяється попередній підготовчій роботі перед його прийняттям, тим менше ймовірність виникнення ризикової ситуації.

З метою зниження впливу ризикової ситуації на цінову діяльність підприємства слід гармонійно поєднувати ціну з іншими елементами маркетингового інструментарію. При цьому цінова стратегія має являти собою добре інтегровану цілісність у системі маркетингу, відповідати вимогам цільового ринку та враховувати особливості захисту підприємства від найбільш явних загроз конкурентів. Запорукою цьому є визначення основних напрямів та ймовірності виникнення цінового ризику, розроблення заходів, спрямованих на запобігання чи зниження рівня втрат в умовах ризикової ситуації.

Застосування розглянутого методичного підходу до врахування та управління ціновим ризиком змушує дещо переосмислити існуючу практику формування цінової стратегії підприємства. При цьому можуть використовуватися специфічні підходи до організації його цінової діяльності на конкурентному ринку. Кінцева мета даного дослідження полягає в тому, щоб визначити, які цінові ризики варто покрити страхуванням у державних чи комерційних страхових установах, а які можна просто мінімізувати в результаті зміни підприємством рівня ціни на його продукцію.

Досить часто під час вибору цінової стратегії з певної сукупності альтернативних варіантів виникає проблема щодо того, в яких випадках, на яких ринках який рівень ціни необхідно встановити з метою забезпечення одержання бажаної величини прибутку від реалізації продукції. Особливо цей процес ускладнюється в умовах виробництва та реалізації не одного, а кількох видів продукції. Через ці обставини він досить часто потребує «колективного опрацювання та прийняття відповідальних рішень» [30, с. 105]. Тому на останньому етапі вибору цінової стратегії важливе значення має надаватися процесу прийняття цінового рішення. Пояснюється це також тим, що «непродумані рішення можуть швидко позначитися через якийсь час».

Рішення -- це певне судження стосовно до конкретної проблеми, вибір оптимального варіанта з наявних альтернатив. Воно грунтується на виборі між правильним і неправильним. У ліпшому разі рішення є вибором між «майже правильним» і «майже неправильним», але набагато частіше рішення являє собою вибір між двома напрямами дій, правильність яких не можна довести.

На думку більшості авторів, що досліджують сутність процесу прийняття рішення, починати треба з пошуку фактів. Але досвідчені фахівці знають, що починати треба з іншого -- з думок . Проте думки, безумовно, є ні що інше, як неперевірені реальністю гіпотези. Для того щоб визначити, що ж є фактом, необхідно з'ясувати критерії релевантності відносно застосовуваних вимірів. У цьому й полягає вся суть і суперечливість ефективного рішення.

Особливістю процесу розроблення та прийняття цінового рішення є те, що він за своєю сутністю має творчу спрямованість. Як творчий процес діяльності керівництва підприємства та його маркетингової служби він складається з конкретних послідовних етапів.

Уточнення мети цінової політики проводиться для врахування відповідності попередньо вибраної цінової стратегії стратегічному напряму маркетингової діяльності підприємства в реалізації продукції за бажаною ціною. Стратегічна ціль має орієнтувати підприємство на досягнення достатнього обсягу прибутку, а також на фінансовий резерв для маніпулювання маркетинговими важелями впливу на ринок. Дана дія дозволяє забезпечити цілеспрямованість процесу прийняття цінового рішення.

Процес його прийняття складається з трьох основних стадій, а саме -- підготовки цінового рішення, його прийняття та конкретизації для виконавців. На першій стадії проводиться економічний аналіз ринкової ситуації та стратегічний аналіз процесу реалізації продукції в конкретній перспективі. Основна мета даного етапу -- виявлення та формулювання цінової проблеми, яку необхідно розв'язати. Дане дослідження включає пошук, збирання й опрацювання інформації про кон'юнктуру ринку, маркетингове середовище, особливості поведінки на ринку споживачів продукції та конкурентів тощо.

На стадії прийняття рішення здійснюються розроблення й оцінювання альтернативних варіантів напрямів розв'язання поставленого завдання цінової політики, добір критеріїв вибору оптимального цінового рішення та його оптимізація, а також вибір і прийняття найоптимальнішого рішення. Цінове рішення має бути цілеспрямованим, а мета його чітко окресленою.

Уточнення мети цінової політики проводиться для врахування відповідності попередньо вибраної цінової стратегії стратегічному напряму маркетингової діяльності підприємства в реалізації продукції за бажаною ціною. Стратегічна ціль має орієнтувати підприємство на досягнення достатнього обсягу прибутку, а також на фінансовий резерв для маніпулювання маркетинговими важелями впливу на ринок. Дана дія дозволяє забезпечити цілеспрямованість процесу прийняття цінового рішення. При цьому дієвість вибраної цінової стратегії визначається з урахуванням відповідності цілям цінової політики підприємства, основними з яких є одержання бажаного прибутку, збільшення обсягу реалізації продукції та її питомої ваги на ринку, підвищення конкурентоспроможності та створення умов для зростання попиту на продукцію.

У процесі формулювання цінового рішення треба стежити, щоб маркетингова діяльність підприємства була зорієнтована на ту ринкову ситуацію, яка відповідатиме умовам реалізації продукції в перспективному періоді. У зв'язку з цим кожен з альтернативних цінових варіантів має враховувати особливості внутрішнього, проміжного та зовнішнього маркетингових середовищ, а також динаміку кон'юнктури ринку. Важливою умовою є те, щоб дане рішення відповідало інтересам як підприємства, так і проміжних та кінцевих споживачів, що зумовлено сутністю маркетингового підходу до формування цінової політики підприємства. При цьому беруться до уваги, з одного боку, фінансові та виробничі можливості підприємства, а з другого -- потреби та вимоги споживачів до його продукції.

Передбачити можливі наслідки реалізації цінового рішення можна на основі економіко-математичного моделювання процесу реалізації продукції в умовах визначеної ринкової ситуації або на основі проведення відповідних розрахунків. Визначення можливих наслідків від реалізації кожного із альтернативних варіантів особливо доцільно в умовах, коли розглядаються два чи кілька практично рівнозначних цінових рішень. Як правило, це має місце за чітко визначеного напряму цінової політики.

Якщо вибрана цінова стратегія задовольняє дану вимогу, то приймається позитивне цінове рішення. Перед останнім етапом прийняття цінового рішення є його прийняття. На даному етапі необхідно чітко визначити терміни та особливості реалізації підготовленого рішення, а також ефективність його впровадження з урахуванням стратегічного напряму маркетингової діяльності підприємства та умов конкретної ринкової ситуації. Певна увага приділяється ієрархії його виконання в структурі діяльності підрозділів підприємства, які братимуть участь у реалізації цінового рішення. В процесі прийняття цінового рішення використовуються методичні підходи, які ґрунтуються на :

- науково-практичному підході, що дає можливість приймати оптимальне цінове рішення в результаті аналізу значного обсягу інформації про ринкову ситуацію;

- інтуїції керівника, обумовленій його досвідом та сумою знань у маркетинговій діяльності;

- понятті «здорового глузду», коли приймається рішення в результаті обґрунтування його послідовними доказами з урахуванням нагромадженого практичного досвіду.

Конкретизація цінового рішення для виконавців є кінцевим етапом процесу його формування. У даному разі слід ретельно відстежувати, щоб дане рішення чітко відповідало цілям та завданням тих підрозділів підприємства, які прямо чи опосередковано будуть причетні до його виконання. При цьому враховується можливість створення умов для співпідпорядкованості у відносинах між даними підрозділами та маркетинговою службою підприємства, а також для забезпечення суворої дисципліни для всіх виконавців під час реалізації прийнятого цінового рішення.

Результати маркетингового дослідження діяльності вітчизняних та зарубіжних підприємств дозволили з'ясувати помилки, що їх припускаються в процесі прийняття цінових рішень. Основні з них є такі:

1. нечітко сформульована мета діяльності;

2. не визначені об'єктивні обмеження вирішення завдання;

3. не включені в розгляд усі можливі варіанти досягнення поставленої мети.

Будь-яке рішення дає цілий комплекс результатів, і досягнення кожного з них може ставитися метою. Але одні з цих результатів більш привабливі, інші менш, одні можуть бути реалізованими, інші ні. До того ж оцінки переваг кожного з варіантів за різними ознаками можуть бути неоднаковими, а часто взаємовиключними. З безлічі можливих цілей треба вибирати найважливішу, уважаючи інші підпорядкованими. Формулювати мету треба конкретно і бажано так, щоб вона могла бути чисельно вираженою. Можливості досягнення кожної стратегічної мети маркетингового ціноутворення, як правило, багатоваріантні.

Економічна оцінка ефекту за одним з варіантів проти інших ще не дає підстави для остаточного прийняття варіанта. Не виключено, що є варіанти більш вигідні. Це заздалегідь звужує коло вибору, штучно обмежуючи справжній перелік наявних можливостей. Процедура ухвалення рішення при цьому, хоч і зберігає зовні ознаки об'єктивності, але аж ніяк не гарантує вибору справді найліпшого варіанта.

В умовах конкурентного ринку ціна має формуватися чітко згідно з тією споживчою цінністю, яку має для покупців продукція підприємства серед конкурентної групи товарів. Зважаючи на цю обставину, цінові рішення для вибору виду стратегічного напряму маркетингової політики ціноутворення необхідно визначати з урахуванням:

- ступеня важливості цінового чинника;

- характеру попиту на продукцію;

- загального рівня та діапазону зміни цін;

- характеру реакції на ціни конкурентів;

- особливостей реклами та рівня рекламних цін;

- виду оплати в процесі реалізації продукції.

Окрім цього, також необхідно враховувати місце ціни серед засобів конкурентної боротьби в кожному секторі ринку, можливість підприємства вести «цінову війну» з лідерами на ринку, наявність обмежень з боку держави на рівень ціни, прибуток та свободу змінювання цін, особливості входження на ринок нової продукції тощо.

В умовах переходу вітчизняної економіки до ринкових відносин ефективність маркетингової діяльності підприємств у реалізації продукції значною мірою залежить від удосконалення діючого механізму ринкового ціноутворення. Важливим напрямом підвищення ефективності цінової стратегії підприємства є контроль за цінами та ціновою діяльністю [38, с. 87]. При цьому ефективність упровадження стратегічного напряму маркетингового ціноутворення багато в чому залежить від характеру та особливостей проведення контролю цін, а також використання одержаних результатів коригування стратегічного напряму цінової політики під час реалізації продукції на вітчизняному ринку. Такий підхід дає можливість якнайоб'єктивніше підійти до проблеми ринкового ціноутворення в процесі маркетингової діяльності підприємства та створює передумови для активізації його наступальної позиції.

Сутність контролю в умовах підприємницької діяльності полягає в регулюванні «дій компанії таким чином, щоб вони відповідали її цілям» [17,с. 90 ]. Основне його спрямування проявляється в порівнянні «норм і реального становища». Дослідження ролі та місця контролю під час формування та реалізації цінової стратегії підприємства має бути зорієнтовано на такі методи та підходи, які найбільш відповідають ефективному використанню ціни на конкурентному ринку.

Контроль стратегічного напряму цінової політики базується на комплексному, системному та регулярному дослідженні процесу реалізації продукції на ринку за заданого рівня ціни на продукцію. Мета стратегічного контролю полягає в тому, щоб визначитися стосовно до застосування підприємством кращих з наявних маркетингових можливостей у реалізації продукції на ринку та ефективності даних дій. За його проведення періодично аналізується ринкова ситуація та переоцінюється підхід до процесу реалізації продукції з урахуванням рівня ціни на неї.

Важливим економічним елементом механізму підприємницької діяльності підприємства є контролінг, який являє собою систему «інтегрованого інформаційного забезпечення, планування та контролю». Його дія виявляється в тому, що в процесі діяльності підприємства він виступає як «позафункціональний інструмент управління (може застосуватися до всіх сфер та ієрархічних рівнів управління), який завдяки цілеспрямованим збору та обробці інформації допомагає у процесі прийняття рішення та управління підприємством» [22, с.146]. Визначення сутності та ролі контролінгу в системі ціноутворення на підприємстві є одним з напрямів

підвищення ефективності маркетингової діяльності вітчизняних підприємств під час реалізації продукції в умовах конкурентного ринку.

У процесі діяльності підприємства основна мета контролінгу полягає в забезпеченні «виживаності підприємства та «відстеження» руху підприємства до накресленої стратегічної мети». Основне завдання контролінгу зорієнтовано на досягнення вартісної цілі, що знаходить своє вираження в оптимізації фінансового результату через максимізацію прибутку. З маркетингових позицій контролінг зорієнтований на планування та контроль витрат за збуту продукції підприємства. У даному разі він «дозволяє здійснювати постійний контроль за досягненням як стратегічних, так і оперативних цілей діяльності підприємства» [13, с.78].

Маркетингова служба та керівництво підприємства повинні вирішити, які рекомендації найбільш раціональні, а також яким способом і коли потрібно їх застосовувати. При цьому контрольні функції контролінгу зорієнтовані за такими основними напрямами:

1. маркетингове середовище підприємства;

2. виконання стратегічних і тактичних завдань цінової політики;

3. маркетингова інформація та процес формування ціни;

4. функціональна ефективність та ефективність взаємодії підрозділів служби маркетингу стосовно до цінової політики;

5. результативність проведення цінової політики на основі аналізу ефективності витрат та прибутковості в процесі реалізації продукції.

На основі результатів проведеного контролю проводиться бізнес-планування на рівні підприємства з метою забезпечення формування та впровадження вибраної цінової стратегії. При цьому розглядаються альтернативні варіанти стратегічних цінових програм, їхні відносні переваги та ключові економічні параметри, а також виробничі можливості підприємства для забезпечення випуску необхідного обсягу продукції з попередньо визначеними споживчими властивостями.

Є доцільним використання схеми дослідження, запропонованої М. Портером. Згідно з нею вся інформація зводиться до чотирьох підсистем, які включають :

- цілі на перспективу;

- поточні стратегії;

- уявлення конкурента про себе;

- можливості конкурента.

Загальною позитивною рисою кожного з даних стратегічних підходів є те, що можна:

1. виявити й визначити всі потрібні для підприємства товари, види діяльності та споживачів продукції;

2. проаналізувати процес розподілу продукції на ринку;

3. відстежити дії конкурентів;

4. вплинути на поведінку споживачів з метою заохочення їх до

придбання продукції підприємства;

5. у процесі вибору на основі проведеного аналізу визначити конкретну цінову стратегію;

Основний недолік більшості з розглянутих методичних підходів до проведення даного аналізу полягає в складності їх застосовування. Крім цього, в результаті своєї певної простоти не всі вони можуть повністю враховувати найважливіші чинники стратегічного напряму цінової політики підприємства, оцінювати критерії діяльності в умовах маркетингового середовища. Більш того, деякі з них для підкріплення аргументації в процесі прийняття рішення потребують проведення додаткових досліджень. У зв'язку з цим матрицю можливостей за товарами/ринками, матрицю «Бостон консалтинг груп», аналіз впливу ринкової стратегії на прибуток та загальну стратегічну модель М. Портера варто розглядати як одну зі сторін аналізу в процесі наскрізного стратегічного планування ціноутворення, а не як весь процес.

З цією метою вивчається маркетингове середовище, досліджуються потенційні можливості підприємства та оцінюється його спроможність щодо їх реалізації, визначаються сильні та слабкі сторони його діяльності як порівняти з конкурентами, оцінюється реакція конкурентів на зміну рівня цін. За умови коли результати проведеного ситуаційного аналізу свідчать, що незважаючи на всі зусилля підприємства неможливо компенсувати слабкі сторони його маркетингової діяльності конкретними заходами, воно повинно скоригувати рівень ціни або взагалі відмовитися від випуску даної продукції.

Загалом урахування стратегічного контролінгу у формуванні цінової стратегії підприємства та її впровадженні забезпечує постійну її перевірку за визначеною маркетинговою метою, можливостями підприємства та особливостями ринкової ситуації. Використання в даному разі базисних стратегій успіху орієнтує на конкурентне середовище та можливість формування процесів створення вартості з урахуванням вертикальної інтеграції [ 6, с. 214]. Це слід ураховувати в організації та проведенні контролю, що в результаті дозволить з об'єктивних позицій встановити ринкові шанси і ризики за реалізації продукції на ринку згідно з запланованим рівнем ціни.

Проводячи даний контроль, аналізують планові та фактичні обсяги реалізації продукції та величину прибутку з урахуванням особливостей використовуваних сегментів ринку, каналів товароруху, обсягів замовлень тощо. Він включає три основні етапи. На першому етапі виявляються всі витрати, що зумовлені процесом реалізації продукції. Особлива увага приділяється витратам на рекламу, упаковку та доставку продукції до споживача, а також оформлення розрахункових документів. На другому етапі з'ясовуються суми витрат за всіма видами діяльності під час збуту продукції альтернативними каналами товароруху. На третьому етапі в результаті зіставлення планових і фактичних витрат підготовлюється розрахунок прибутків (збитків) окремо за кожним каналом. Використання результатів контролю прибутковості допомагає керівництву підприємства прийняти рішення щодо зміни рівня ціни на продукцію, а також розширення, скорочення чи ліквідації її виробництва.

У процесі контролю витрат слід мати на увазі, що постійні витрати, які враховуються у формуванні стратегічного напряму цінової політики, беруться як задані. Вони є предметом контролю за оперативного планування та можуть коригуватися лише в разі змін процесу реалізації продукції. Оперативне планування витрат, що зумовлено проведенням контролю під час реалізації продукції, проводиться згідно з етапами процесу прийняття цінового рішення. Результати контролінгу використовуються для формування та впровадження цінової стратегії, що виявляється в розробленні рекомендацій та необхідних цінових заходів (використання знижок чи надбавок до ціни, політики кондицій тощо) або уточненні рівня прогнозної ціни.

Роль контролінгу в ціноутворенні особливо зростає в разі діяльності підприємства на конкурентному ринку, що пояснюється динамізмом ризикової ситуації та процесу реалізації продукції. В цих умовах він повинен проводитися з урахуванням:

- умов формування конкурентної переваги та виявлення головних цілей цінової політики;

- ринків потенційних товарів та послуг, що відповідають інтересам підприємства;

- вибору стратегічних зон діяльності, що забезпечують в довгостроковій перспективі гнучкість цінової політики з урахуванням впливу чинників зовнішнього середовища;

Планування та впровадження контролю в реалізації продукції на конкурентному ринку потребує від підприємства також чітко окреслити цільову аудиторію споживачів та ринкову частку, яку воно планує мати. У зв'язку з цим величину витрат на забезпечення необхідного контролю треба передбачати з урахуванням:

1. позиції підприємства на ринку, яку воно планує мати в перспективі;

2. наявності стратегічного потенціалу для утримання даної позиції;

3. можливостей підприємства для забезпечення послідовності в реалізації його намірів.

Розглянуті обставини переконують у необхідності впровадження більш жорсткого контролю під час виробництва продукції. Беручи до уваги ці обставини, цінову стратегію та відповідний рівень ціни в даному разі слід формувати з урахуванням додаткових витрат не тільки на поліпшення споживчих властивості формування цінової стратегії, а й за розроблення та впровадження цінової тактики.

Отже, планування контролю цінової діяльності підприємства має починатися з корпоративної місії підприємства та закінчуватися конкретним споживачем з урахуванням усіх аспектів діяльності -- як процесу виробництва, так і реалізації продукції. Його ефективність залежить від повноти охоплення всіх спрямувань цінової діяльності. Значною мірою це досягається в разі використання наскрізного стратегічного планування, яке з метою одержання запланованого прибутку за визначеного рівня ціни являє собою процес створення і підтримки конкретної відповідності між маркетинговими цілями підприємства та його потенційними можливостями.

Використання контролінгу у формуванні та впровадженні цінової стратегії забезпечує постійну її перевірку стосовно до визначеної маркетингової мети можливостей підприємства та особливостей ринкової ситуації. Його роль у маркетинговому ціноутворенні особливо підвищується в умовах зростаючої конкуренції на вітчизняному ринку. Це пояснюється динамізмом ринкової ситуації та характером цінового ризику в процесі реалізації продукції. Загалом розглянутий методичний підхід до використання контролінгу в маркетинговому ціноутворенні є прийнятним для малих і великих підприємств, комерційних і некомерційних організацій, для виробництва й реалізації продукції та надання послуг.

На даному етапі своєї діяльності ПП “Немирівський КПП” використовує стратегію нейтрального ціноутворення. Суть даної стратегії полягає в тому, що підприємство встановлює ціни, які сприймаються більшістю покупців, як в цілому відповідні економічній цінності даного товару, тобто адекватні відношенню “ціна - цінність”, яке склалося на даному ринку. Пропонуємо ПП “Немирівський КПП” використовувати стратегію підвищення ціни. Дану стратегію використовують підприємства, які мають сприятливу ринкову позицію, продукція користується попитом і він постійно збільшується. Але підприємство повинно бути готовим до того, що з підвищенням ціни скоротяться обсяги продажу, який зберігає попередній обсяг прибутку, розраховується так:

П ( 3.1)

де П - припустиме скорочення (%); Х - це зниження ціни у %; МР - граничний прибуток і % до зниження ціни.

Якщо планується підвищення ціни на 9% за умови граничного прибутку 30%, то П

Отже, у результаті підвищення ціни прибуток зріс на 23, 08% .



3.3 Розрахунок прогнозного рівня цін ПП “Немирівський КПП”

Формування прогнозного рівня ціни з урахування попиту на продукцію дозволяє підприємству вже на першому етапі досить чітко визначити, за якого рівня ціни продукція буде успішно реалізуватися на ринку. При цьому треба брати до уваги рівень попиту в прогнозному періоді , на який впливає багато різних чинників. Його розмір залежить від насиченості ринку продукцією, загального стану економіки в державі, ефективності реклами, виробництва взаємозамінних видів продукції.

Проведемо аналіз беззбитковості якщо підприємства характеризується даними таблиці 3.2

Таблиця 3.2

Вихідні дані для розрахунку точки беззбитковості

Показник	Хлібні вироби, одиниць	Булочні вироби, одиниць	Бубличні вироби, кілограми
Прогнозований річний обсяг	250000	30000	10000
Ціна реалізації, грн..	3,30	2,45	6,80
Змінні витрати на одиницю продукції, грн.	1,45	1,05	1, 00
Постійні витрати, грн.	23900	23900	23900

На основі даних таблиці 3,3 визначимо:

1. Прогнозний річний виторг від реалізації для кожного виробу:

Вр = Цр*П, де

Вр - прогнозний річний виторг, грн..; Цр - ціна реалізації, грн.. П - прогнозний річний обсяг.

Вр1= 3,30* 25000 = 825000 грн.

Вр2 = 2,45 * 30000 = 73500 грн.

Вр3 = 6,80 * 10000 = 68000 грн.

Пр = Вр1+ Вр2+ Вр3, де Пр - прогнозний річний по всіх виробах

Пр = 825000 + 73500 + 68000 = 966500 грн.

2. Визначимо частку кожного виробу в сукупному річному виторзі від реалізації :

Ч

Ч - частка кожного виробу в сукупному річному виторзі від реалізації

Ч1

3. Визначимо маржинальний дохід на одиницю продукції:

МД = Цр - ЗВ, де

ЗВ - змінні витрати, грн.

МД1 = 3,30 - 1,45 = 1, 85 грн.

МД2 = 2,45 - 1,05 = 1,40 грн.

МД3 = 6,80 - 1,00= 5,80 грн.

4. Визначаємо середній маржинальний дохід на одиницю продукції :

МДс = МД1* Ч1 + МД2* Ч2 + МД3 * Ч3



МДс - середній маржинальний дохід на одиницю продукції

МДс - 1, 85 * 0,85 + 1,40 * 0,076 + 5,80 * 0, 072 = 1, 57 + 0,10 + 0,42 = 2, 09 грн.

5. Визначаємо точку беззбитковості виробів натуральному виразі:

ТБ ,де

ТБ - точка беззбитковості; ПВ - постійні витрати;

ТБ =

6. Визначаємо точку беззбитковості для кожного продукту:

ТБв

ТБ

ТБ

ТБ

7. Визначимо межу рентабельності виробів:

Цс = Цр1 * Ч1 + Цр2 * Ч2 + Цр3 * Ч3,

МР = Цс * ТБ, де

Цс - ціна реалізації середня; МР - межа рентабельності виробів;

Цс = 3,30 * 0,85 + 2,45 * 0,076 +6,80 * 0,072 = 2,8 + 0,18 + 0,48 = 3,46 грн.

МР = 3,46 * 11435 = 39565 грн.

8. Визначимо межу рентабельності для кожного виробу:

МР = Цр * ТБв

МР1 = 3,30 * 10981 = 36237 грн.

МР2 = 2,45 * 1297,4 = 3178,6 грн.

МР3 = 6,8 * 296,7 = 2017,6 грн.

Отже, з проведених розрахунків можна зробити висновок, що хлібні вироби принесуть прибутку 826000 грн., булочні вироби - 73500 грн., бубличні - 68000 грн.

Розрахуємо прогнозний рівень цін на продукцію ПП “Немирівський КПП” (табл. 3.2) за формулою :

Ц ( 3.2)

Ц - ціна прогнозна;

С - собівартість продукції;

Р - рівень рентабельність продукції;

Таблиця 3.2

Прогнозний рівень цін на продукцію ПП “Немирівський КПП”

Вид продукції	Собівартість,грн	Ціна,грн	Планова ціна у % до фактичної ціни
	Факт	План	Факт	План
Хліб Корнинський формовий	2,69	2,81	3,20	3,35	105,0
Хліб Степовий формовий	2,60	2,75	3,10	3,30	106,4
Хліб Селянський под. зав.	2,77	2,89	3,30	3,45	105,5
Батон Нарізний	2,42	2,58	2,95	3,15	106,7
Плетенка Немирівська	2,95	3,09	3,60	3,80	105,5
Рожок з повидлом	1,68	1,79	2,10	2,25	107,2

З таблиці 3.2 ми бачимо, що прогнозна ціна за формулою 3.2. планова наприклад на хліб Степовий формовий порівняно з фактичним зросла на 0,20грн.,. хліб Селянський под. зав. зросла на 0,15 грн.

У таблиці 3.3 розглянемо перспективи розвитку основних економічних показників діяльності ПП “Немирівський КПП”.

Аналізуючи фактичні ціни 2010 року і прогнозні ціни 2012 року можна зробити висновок, що середньоспискова чисельність працівників 2012 році у порівнянні з 2010 роком зменшилась на 3 чоловіки. А решта показників, які ми прогнозували у майбутньому будуть більші, а саме основні фонди зросли на 271 тис. грн. ПП “Немирівський КПП” планує прибдати нове устаткування по виробництву хлібобулочної продукції, зросла також собівартість реалізованої продукції 99,8 тис. грн. за рахунок витрат на зернові , електроенергію, пальне та інші витрати.

Таблиця 3.3

Перспективи розвитку основних економічних показників діяльності ПП “Немирівський КПП”

Показники	2010 р.	Проект 2012 р.	Проект 2012 р. у % 2010 р.
Середньоспискова чисельність працівників, чол.	74	71	95,9
Вартість основних фонди, тис. грн.	3428	3699	107,9
Дохід (виручка) від реалізації продукції тис. грн.	4912	5735,5	107,7
Виручка на 1 працівника, тис.грн.	66,6	80,78	121,3
Фонд оплати праці, тис. грн.	5226	5889	118,8
Середньомісячна заробітня плата, грн.	1071	1234	112,6
Собівартість реалізованої продукції тис. грн.	4665,4	4765, 2	102,4
Прибуток, тис.грн.	246,4	970,3	393
Рівень рентабельності (збитковості), %	5,28	20,36	+ 15,08



РОЗДІЛ 4. Організація роботи з охорони праці та шляхи її покращення в ПП “Немирівський комбінат кооперативної промисловості” Вінницької області

Організація роботи з охорони праці на підприємстві спрямована на створення оптимальних умов праці, а також на значне покращення якості виготовленої продукції.

Складовими охорони праці є законодавство про працю, виробнича санітарія і безпека застосування різних технічних засобів на виробничих процесах, включаючи і пожежну безпеку.

Охорона праці на виробництві створює такі умови праці, які гарантують повну безпеку життєдіяльності працюючих, при яких максимальна продуктивність праці відповідала б найменшим затратам енергії організму людини, а організм людини не зазнав би шкідливої дії різних факторів.

Завдання охорони праці зводиться до того, щоб шляхом здіснення різноманітних міроприємств звести до мінімуму вплив на людину небезпечних і шкідливих факторів, що виникають на робочих місцях, максимально зменшити ймовірність нещасних випадків і захворювань на виробництві.

Питанню охорони праці в Україні приділяється велика увага, про що свідчить велика кількість прийнятих законодавчих актів та нормативних документів.

У ПП “Немирівський КПП” очолює роботу з охорони праці та несе безпосередню відповідальність за її функціонування в цілому по підприємству керівник підприємства, у виробничому підрозділу - керівник виробничого підрозділу. В організації охорони праці на підприємстві беруть участь спеціалісти підприємства.

Основні положення з охорони праці в Україні встановлені і регламентуються Конституцією України, Кодексом законів про працю, Законом України „Про охорону праці" від 14.10.1992 р. (зі змінами і доповненнями від 02.09.2008), Положенням «Про систему управління охороною праці», затвердженим Міністерством аграрної політики від 14.12.1998 р.

Служба охорони праці у ПП «Немирівський КПП» представлена одним спеціалістом - інженером з охорони праці.

Інженер з охорони праці на даному підприємстві виконує такі завдання:

- підготовка проектів наказів з охорони праці і внесення їх на розгляд роботодавцю;

- складання звітності з охорони праці за встановленими нормами;

- проведення з працівниками вступного інструктажу з охорони праці;

- ведення обліку та проведення аналізу причин виробничого травматизму, професійних захворювань, аварій;

- інформування працівників про основні вимоги законів.

Усі працівники при прийомі на роботу та періодично протягом роботи проходять на підприємстві навчання у формі інструктажів з питань охорони праці, надання першої допомоги потерпілим від нещасних випадків, аварійних ситуацій.

Усі без виключення працівники підприємства повинні дотримуватись інструкцій з охорони праці, які розроблені інженером з охорони праці та затверджені керівником підприємства.

Інструкція містить обов'язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства і будівельних майданчиках або в інших місцях, де за дорученням власника чи уповноваженого ним органу виконуються ці роботи, трудові чи службові обов'язки.

Інструкції затверджуються роботодавцем і є обов'язковими для дотримання працівниками відповідних професій або при виконанні відповідних робіт на цьому підприємстві. Кількість інструкцій залежить від виду діяльності підприємства.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці, який зберігається службою охорони праці або працівником, що відповідає за проведення вступного інструктажу, а також у наказі про прийняття працівника на роботу.

Проведемо оцінку роботи системи управління охороною праці на основі показників виробничого травматизму та стану безпеки праці в господарстві на прикладі таблиці 4.1.

Таблиця 4.1

Показники виробничого травматизму в ПП «Немирівський КПП»

Показники	2008р.	2009р.	2010р.
Середньо облікова кількість працюючих, чол.	85	78	74
Кількість потерпілих з втратою працездатності на один день і більше, чол.	2	1	-
Кількість днів непрацездатності через травматизм, люд.-днів	5	7	-
Коефіцієнт частоти травматизму	23,53	12,82	-
Коефіцієнт важкості травматизму	2,5	7,0	-
Коефіцієнт втрат від травматизму	58,82	89,74	-

Як видно з таблиці 4.1, коефіцієнт частоти травматизму у 2009 році у порівнянні із 2008 роком зменшився з 23,53 до 12,82, тобто на 10,71%. Коефіцієнт важкості травм збільшився з 5 у 2007 році до 7 у 2009 році. Коефіцієнт втрат від травматизму зріс із 58,82 до 89,74, або на 30,92%, що є негативною тенденцією.