37

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні та організаційно-економічні особливості маркетингу

1.1 Сутність маркетингу, його суб'єкти та об'єкти

1.2 Методи організації маркетингу

Розділ 2. Аналіз господарської діяльності ТОВ «Маяк»

2.1 Організаційно - економічна характеристика ТОВ «Маяк»

2.2 Аналіз наявності та використання виробничих ресурсів ТОВ «Маяк»

2.3 Ефективність реалізації сільськогосподарської продукції у ТОВ «Маяк»

Розділ 3. Шляхи підвищення ефективності маркетингової діяльності у ТОВ “Маяк”

3.1 Організація створення маркетингової служби

3.2 Організація проведення маркетингових досліджень

3.3 Організація стимулювання праці у маркетинговій службі

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність теми. У процесі реформування аграрного сектору економіки України здійснено глибокі структурні зміни - докорінно перебудовано земельні та майнові відносини, створено організаційно-правові структури ринкового спрямування на сонові приватної власності на землю і майно.

Сучасні економічні перетворення в агарному секторі країни мають незворотний характер, але водночас його нинішній соціально-економічний стан, певна невизначеність результатів на перспективу вимагають переосмислення стратегічних напрямів здійснення аграрної політики, творчого підходу і переходу до нової методології господарювання на всіх агропромислових формуваннях, широкого пошуку альтернатив, глибоких наукових досліджень та сміливих експериментів і на цій основі - побудови нових моделей поведінки реформованих агропромислових формувань.

Таким чином, актуальність окресленого кола проблем, їх теоретична та практична значимість, динамізм сучасних економічних змін та необхідність управління ними зумовили вибір теми курсової роботи.

Метою курсової роботи є організація маркетингової служби у ТОВ «Маяк», а також обґрунтування конкретних пропозицій щодо підвищення ефективності маркетингу на підприємстві.

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішувалися такі завдання:

- розкрити сутність і зміст маркетингу;

- обґрунтувати концепції сучасного маркетингу;

- визначити роль маркетингових досліджень в аграрному секторі;

- дати природноекономічну характеристику ТОВ. «Маяк»;

- проаналізувати динаміку використання виробничих ресурсів у господарстві;

- визначити ефективність різних каналів збуту сільськогосподарської продукції в регіоні;

- обґрунтувати пропозиції щодо організації маркетингових досліджень в аграрному секторі;

- розробити підходи щодо формування та функціонування маркетингової служби;

- обґрунтувати заходи щодо підвищення ефективності управління маркетинговою діяльністю ТОВ «Маяк».

Об'єктом дослідження є маркетингова діяльність ТОВ «Маяк» у 2004-2008 роках. Предметом дослідження є теоретичні, методологічні і практичні проблеми та напрями удосконалення маркетингової діяльності, а також її вплив на ефективність роботи ТОВ «Маяк». Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, напрацювання вітчизняних та зарубіжних вчених з питань маркетингової діяльності, нормативно-правові акти щодо розвитку сільського господарства у ринкових умовах. Для досягнення поставленої мети та розв'язання завдань курсової роботи застосовувалися такі методи: абстрактно-логічний (при теоретичному узагальненні сутності та змісту аграрного маркетингу і особливостей його дослідницької функції); монографічний (при вивченні та описуванні практики маркетингової діяльності у ТОВ “Маяк”); графічний (при наочному зображенні планів маркетингових досліджень та їх основних етапів, пропорцій забезпечення основними ресурсами та виробництву основних агропродовольчих товарів); статистико-економічний (при аналізі середніх та відносних величин щодо конкретної господарської діяльності та показників її результативності і ефективності, а також економічної ефективності продажу продукції); розрахунково-конструктивний (при обґрунтуванні формування та функціонування маркетингової служби) тощо. Інформаційною базою дослідження були довідникові та нормативні матеріали за темою курсової роботи, наукова література економічного профілю, звітність та матеріали бухгалтерського обліку ТОВ «Маяк»

РОЗДІЛ 1. Теоретичні та організаційно-економічні особливості маркетингу

1.1 Сутність маркетингу, його суб'єкти та об'єкти

Маркетинг це комплексна система організації виробництва й збуту продукції, орієнтована на задоволення потреб конкретних споживачів і одержання прибутку на основі досліджень і прогнозування ринку, розробки стратегії й тактики поводження на ринку за допомогою маркетингових програм. У цих програмах закладені заходи щодо поліпшення товару і його асортиментів, вивченню покупців, конкурентів і конкуренції, по забезпеченню цінової політики, формуванню попиту, стимулюванню збуту й рекламі, оптимізації каналів руху товарів і організації збуту, організації технічного сервісу й розширення асортиментів сервісних послуг, що представляють.

В основі терміна "маркетинг" лежить слово "market", що означає "ринок". Тому часто під маркетингом розуміють філософію управління, господарювання в умовах ринку, що проголошує орієнтацію виробництва на задоволення потреб конкретних споживачів.

Маркетингова діяльність повинна забезпечити:

· надійну, достовірну й своєчасну інформацію про ринок, структуру й динамік конкретного попиту, смаках і перевагах покупців, тобто інформацію про зовнішні умови функціонування фірми;

· створення такого товару, набору товарів (асортиментів), що більш повно задовольняє вимогам ринку, чим товари конкурентів;

· необхідний вплив на споживача, на попит, на ринок, що забезпечує максимально можливий контроль сфери реалізації.

Маркетинг - це соціально-управлінський процес, за допомогою якого індивідууми й групи людей шляхом створення продуктів і їхнього обміну одержують те, у чому вони потребують.

В основі цього процесу лежать наступні ключові поняття: потреба, бажання, попит, продукт, обмін, угода, ринок (рисунок 1.1).

37

Размещено на http://www.allbest.ru/

Потреба (потреба, нестаток у чому-небудь, що вимагає задоволення). Коли людина не в змозі задовольнити якусь потребу, вона або її заміняє або знижує рівень своїх запитів. Поняття потреб лежить в основі теорій мотивацій (Фрейда, Маслоу й ін.), у тому числі визначальне поводження споживачів на ринку. Головне завдання маркетингу - знайти потребу й задовольнити її.

Бажання (потреба, що прийняла конкретну форму відповідно до культурного рівня й особистістю індивіда). Іноді називається конкретизованою потребою. Наприклад, загальна потреба в їжі, трансформується в більше приватну потребу у фруктах, що, у свою чергу, вилилася в конкретизовану потребу, бажання, купити яблука. Причому в різних регіонах і країнах загальні потреби трансформуються в найрізноманітніші бажання, обумовлені культурними, історичними, географічними й ін. факторами. Ту ж потребу в їжі жителі різних країн задовольняють шляхом споживання різних продуктів харчування. Споживачі, що проживають в одній країні й випробовують ту саму потреба, можуть її задовольняти шляхом придбання різних товарів.

Попит (бажання, конкретна потреба, підкріплене купівельною спроможністю). При заданих ресурсних можливостях люди задовольняють свої потреби й бажання шляхом придбання продуктів, які приносять їм найбільшу користь і задоволення.

Продукт (усе, що можна запропонувати на ринку для придбання, використання або споживання, з метою задоволення певних потреб). Продукт - це все, що може задовольняти які-небудь потреби (фізичні предмети, послуги, люди, організації, види діяльності, ідеї). У літературі по маркетингу, англійський термін "product" найчастіше переводиться як товар. Однак треба пам'ятати, що товар (goods) - це фізично відчутний продукт, до категорії якого не ставляться, наприклад, послуги, ідеї, організації. З огляду на, що у вітчизняній літературі широко використається термін “товар” у даних публікаціях там, де не спотворюється зміст, терміни “продукт” і “товар” використаються як синоніми. Обмін (акт одержання від когось бажаного продукту шляхом пропозиції йому чогось у замін). Для здійснення обміну необхідно, щоб виконувалися наступні умови:

· сторін повинне бути як мінімум дві;

· кожна сторона повинна повинно мати щось, що могло б являти цінність для іншої сторони;

· кожна сторона повинна хотіти зробити обмін з іншою стороною;

· кожна сторона повинна бути вільної у виборі - вступати в чи обмін ні;

· кожна сторона повинна у змозі здійснювати комунікації й доставку свого продукту.

Дотримання цих умов робить обмін можливим, а чи відбудеться він чи ні залежить від того, чи прийшли сторони до угоди й чи готові вони укласти угоду.

Угода (торговельна операція між двома сторонами, що включає, принаймні, два суб'єкти інтересу та угода про умови, строки й місце її реалізації). Існують два види угод: грошова угода, коли продукти обмінюються за гроші й бартерну угоду. Угода припускає виконання наступних умов: наявність принаймні двох продуктів, що представляють інтерес для взаємного обміну; погоджених умов, часу й місця її здійснення.

Ринок у маркетинговому розумінні - це сукупність існуючих або потенційних продавців і покупців продуктів, а також місце, де відбуваються угоди. Саме на ринку зроблений продукт і витрачений на нього працю доводять свою соціальну значимість, здобувають визнання у споживачів. У сучасному суспільстві ринок не обов'язково має фізичне місце розташування. Для демонстрації товару, його реклами, одержання замовлень широко використаються сучасні кошти комунікацій, без фізичних контактів з покупцями. (У маркетингу, під ринком також розуміється сукупність споживачів певного продукту; говорять - ринок металу, зерна й т.п.).

Таким чином, потреби, виливаються в конкретні бажання, які з урахуванням грошових можливостей трансформуються в попит на ринку на конкретні продукти; здійснюється обмін між виробником і споживачем, оформлюваний у вигляді певної угоди. Звідси треба, що маркетинг направляє економіку на задоволення безлічі постійно мінливих потреб мільйонів споживачів.

Інакше кажучи, маркетинг - це філософія управління, коли вирішення проблем споживачів шляхом ефективного задоволення їхніх запитів, веде до успіху організації й приносить користь суспільству.

На рівні окремих суб'єктів господарювання маркетинг визначається як цільна система, призначена для планування асортиментів і обсягу продуктів, визначення цін, розподілу продуктів між обраними ринками й стимулювання їхнього збуту, щоб досягнуте при цьому розмаїтість благ приводило до задоволення інтересів як виробників, так і споживачів. Дане визначення має досить широкий зміст, тому що охоплює діяльність також і некомерційних організацій. Таким чином, маркетинг - це діяльність організації в інтересах її клієнтів.

У більше вузькому, підприємницькому змісті, для комерційних організацій, керівництво яких як головна мета їхньої діяльності визначило одержання прибутку, а це далеко не завжди так, під маркетингом може розумітися система управління виробничо-збутовою діяльністю організації, яка спрямована на одержання прийнятної величини прибутку за допомогою дослідження й активного впливу на ринкові умови.

Таким чином, маркетинг одночасно є системою мислення й системою дій.

Можна виділити наступні основні принципи маркетингу:

1. Ретельний облік при прийнятті рішень потреб, динаміки попиту й ринкової кон'юнктури.

Даний принцип визначає добре знання ринкової ситуації щодо існуючої й прогнозної величини попиту, діяльності на ринку конкурентів, поводження на ринку споживачів і їхні відносини до продуктів даної організації і її конкурентів. При цьому споживачі часто не досить добре знають, що саме вони хочуть. Вони хочуть тільки якнайкраще вирішити свої проблеми. Тому одне з головних завдань маркетингу - це зрозуміти, що бажають споживачі.

2. Створення умов для максимального пристосування виробництва до вимоги ринку, до структури попиту виходячи не із миттєвої вигоди, а з довгострокової перспективи.

Сучасна концепція маркетингу полягає в тому, щоб вся діяльність підприємства (науково-технічна, виробнича, збутова й т.д.) ґрунтувалася на знанні споживчого попиту і його змін у перспективі. Більше того, одне із завдань маркетингу укладається у виявленні незадоволених запитів покупців, щоб орієнтувати виробництво на задоволення цих запитів. Маркетинг означає розробку, виробництво й збут того, на що дійсно є споживчий попит. Система маркетингу ставить виробництво товарів у функціональну залежність від попиту і вимагає провадити товари в асортименті й обсязі, потрібних споживачеві. При реалізації концепції маркетингу акцент прийняття господарських рішень зміщений від виробничих ланок підприємства до ланок, що почувають пульс ринку. Служба маркетингу є мозковим центром, джерелом інформації й рекомендацій не тільки ринкової, але й виробничої, науково-технічної й фінансової політики підприємства. Тут на основі ретельного аналізу стану й динаміки попиту й ділової кон'юнктури вирішується питання про необхідність, перспективність, прибутковість виробництва того або іншого продукту.

3. Інформування потенційних споживачів про продукти організації й вплив на споживачів за допомогою всіх доступних коштів і методів просування з метою схилити їх придбати саме даний товар.

Найбільшою помилкою керівників, орієнтованих тільки на розробку й виробництво нових продуктів, є затвердження, що якщо в лабораторії винайшли оригінальну, дуже ефективну мишоловку, то ринок сам проторує дорогу до даної лабораторії. Розробка й виробництво ефективних нових продуктів, безумовно, є однією з головних завдань більшості організацій. Однак не менш важливим завданням є їх успішне просування на ринок.

Основні цілі маркетингової діяльності на підприємстві: досягнення максимально можливого високого споживання; досягнення максимальної споживчої задоволеності; подання максимально широкого вибору; максимальне підвищення якості життя.

1. Досягнення максимально можливого високого споживання;

Багато вчених вважають, що ціль маркетингу - полегшувати й стимулювати максимально високе споживання, що у свою чергу створює умови для максимального зростання виробництва, зайнятості й багатства. За всім цим криється затвердження, що, чим більше люди купують і споживають, тим счастливіші вони стають.

2. Досягнення максимальної споживчої задоволеності;

Відповідно до цієї крапки зору, ціль системи маркетингу - досягнення максимальної споживчої задоволеності, а не максимально можливого рівня споживання. На жаль, ступінь споживчої задоволеності важко виміряти. Отже, дати оцінку системі маркетингу на основі показників задоволеності, що вона приносить громадськості, важко.

3. Надання максимально широкого вибору;

Деякі дослідники ринку вважають, що основна мета системи маркетингу - забезпечити максимально можливу розмаїтість товарів і надати споживачеві максимально широкий вибір. Система повинна дати споживачеві можливість знайти товари, які найбільше повно відповідають його смаку. Споживачі повинні мати можливість максимально поліпшити свій спосіб життя, а отже, і одержати найбільше задоволення.

На жаль, максимальне розширення споживчого вибору вимагає витрат. По-перше, товари й послуги стануть дорожче, оскільки велика розмаїтість викличе ріст витрат по їхньому виробництву й підтримці запасів. Підвищені ціни спричинять зниження реальних доходів споживачів і масштабів споживання. По-друге, збільшення розмаїтості товарів зажадає від споживача більше часу й зусиль на знайомство з різними товарами і їхньою оцінкою. По-третє, збільшення числа товарів зовсім не означає для споживача розширення можливості реального вибору.

4. Максимальне підвищення якості життя;

Багато хто вважають, що основна мета системи маркетингу повинна укладатися в поліпшенні "якості життя". Це поняття складається з:

якості, кількості, асортиментів, доступності й вартості товарів;

якості фізичного середовища;

якості культурного середовища.;

Прихильники цього погляду оцінюють систему маркетингу не тільки по ступеню безпосередньої споживчої задоволеності, але й по впливу діяльності у сфері маркетингу на якість фізичного й культурного середовища.

Основними функціями маркетингу є: аналіз навколишнього середовища ринкові дослідження, аналіз споживачів, планування товару (послуги), планування збуту, планування просування товарів, планування ціни, забезпечення соціальної відповідальності й керування маркетингом. Незважаючи на те, що багато операцій вимагають виконання однотипних функцій, таких, як аналіз споживачів, просування продукції й установлення ціни, вони можуть виконуватися різними способами.

Суб'єкти маркетингу включають виробників і організації обслуговування, оптові й роздрібні торговельні організації, фахівців з маркетингу й різних споживачів. Як показано на рисунку 2, у кожного з них своя роль. Важливо відзначити, що хоча відповідальність за виконання маркетингових функцій може делегуватися й розподілятися різними способами, ними в більшості випадків зневажити не можна, вони повинні обов'язково кимось виконуватися.



37

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 1.2 Суб`єкти маркетингової діяльності

З багатьох причин один суб'єкт звичайно не бере на себе виконання всіх маркетингових функцій:

· багато виробників не мають у своєму розпорядженні достатні фінансові ресурси для прямого маркетингу;

· прямий маркетинг часто вимагає від виробників випуску відповідної продукції або продажі відповідних товарів інших фірм;

· організація не може, або не хоче виконувати певні функції й шукає для цього фахівців з маркетингу (так багато компаній прибігають до послуг спеціалізованих рекламних агентів; використовують дослідні організації для розробки поросних листів, збору й аналізу даних.);

· багато організації малі для ефективного виконання певних функцій;

· для багатьох товарів і послуг уже існують відпрацьовані методи реалізації, і обійти їх важко;

· багато споживачів з метою економії коштів можуть робити покупки у більших кількостях, самостійно забирати товар, користуватися самообслуговуванням і т.д.

Кожне підприємство має певні ресурси - фінансовими, виробничими, кадровими й т.д. Ці ресурси воно повинне мобілізувати і направити на те, щоб використати існуючий ринковий потенціал найбільш рентабельним образом, що забезпечує акумуляцію коштів, що робить можливим існування підприємства і його розвитку. При цьому воно повинне вести відбір і орієнтуватися на такі ринки, які мають гарний потенціал для реалізації необхідного обсягу продажів і одержання необхідного прибутку.

Підприємствам, що застосовують концепцію маркетингу, варто виходити з наступного:

1.Міри, які підприємство приймає заради найкращого використання існуючого ринкового потенціалу, повинні бути двоякого характеру. З одного боку, підприємство повинне запропонувати споживачам продукти, що задовольняють їхнім потребам і бажанням і за ціною, що вони хочуть і можуть за ці продукти заплатити. З іншого боку, воно повинне вживати продумані акції впливу на споживача, щоб вони купували їхні продукти. З розвитком концепції маркетингу стало видно, що політика продажу й робота служб продажі можуть бути успішними, а споживачі можуть бути "піймані на гачок" тоді, коли продукти задовольняють їхнім потребам, а ціни для них прийнятні, а це вже завдання абсолютно всіх служб підприємства.

2.Фінансовий ефект повинен бути основним критерієм прийняття господарських рішень. Обсяг продажів, забезпечений правильною орієнтацією на задоволення потреб споживача, і всі інші заходи для найбільшого використання ринкового потенціалу - не самоціль. Не важливий і обсяг виробництва, як такий. Важливий фінансовий ефект. Кінцева мета маркетингу складається в здійсненні задовільного фінансового ефекту, що робить можливим акумуляцію коштів, що дає можливість підприємству жити й розвиватися. Звідси збільшення обсягу виробництва й обсягу продажів має сенс остільки, оскільки проглядається задовільний фінансовий результат господарювання.

1.2 Методи організації маркетингу

Методи маркетингової діяльності визначається у тому, що проводиться:

· Аналіз зовнішньої (стосовно підприємства) середовища, у яку входять ринки, джерела постачання й багато чого іншого. Аналіз дозволяє виявити фактори, що сприяють комерційному успіху або створюють перешкоді цьому. У результаті аналізу формується банк даних для прийняття обґрунтованих маркетингових рішень.

· Аналіз споживачів, як актуальних (діючих, що купують продукцію підприємства), так і потенційних (яким ще потрібно переконати стать актуальними). Даний аналіз укладається у дослідженні демографічних, економічних, географічних і інших характеристик людей, що мають право ухвалювати рішення щодо покупці, а також їхніх потреб у широкому змісті цього поняття й процесів придбання як нашого, так і конкуруючого товарів.

· Вивчення існуючих і планування майбутніх товарів, тобто розробка концепцій створення нових товарів і/або модернізації старих, включаючи асортименти їх і параметричні ряди, упакування й т.д. Застарілі, що не дають заданого прибутку товари, знімаються з виробництва й експорту.

· Планування руху товарів і збуту, включаючи створення, якщо це необхідно, що відповідають збутових мереж зі складами й магазинами, а також агентських мереж.

· Забезпечення формування попиту й стимулювання збуту (ФОССТИС) шляхом комбінації реклами, особистого продажу, некомерційних престижних заходів («паблик рилейшнз») і різного роду економічних стимулів, спрямованих на покупців, агентів і безпосередніх продавців.

· Забезпечення цінової політики, що укладається у плануванні систем і рівнів цін на експортовані товари, визначенні «технології» використання цін, строків кредиту, знижок і т.д.

· Задоволення технічних і соціальних норм країни, що імпортує товари підприємства, що означає обов'язок забезпечити належні рівні безпеки використання товару й захисту навколишнього середовища; відповідність морально-етичним правилам; належний рівень споживчих властивостей товару.

· Управління маркетинговою діяльністю (маркетингом) як системою, тобто планування, виконання й контроль маркетингової програми й індивідуальних обов'язків кожного учасника роботи підприємства, оцінка ризиків і прибутків, ефективності маркетингових рішень.

У контексті досліджуваної нами теми розглянемо планування у маркетинговій діяльності.

В умовах розвиненого ринку розробка й застосування стратегії маркетингової діяльності - одна з найважливіших функцій керівників фірм вищої ланки.

Стратегія - це генеральна програма дій, що виявляє пріоритети проблем і ресурси для досягнення головної мети.

Стратегічне планування - це управлінський процес створення й підтримки стратегічної відповідності між цілями фірми, її потенційними можливостями й шансами у сфері маркетингу. Воно опирається на чітко сформульовану програмну заяву фірми, виклад допоміжних цілей і завдань, здоровий господарський портфель і стратегію росту.

У стратегічному плані фірми визначається, якими саме виробництвами вона буде займатися, і викладаються завдання. Якщо виробництво включає кілька асортиментних груп, кілька товарів, марок і ринків, то на кожну із цих позицій повинен бути розроблений окремий план. Всі ці плани можна позначити одним терміном - «план маркетингу». Відповідно до більшості досліджень, можливості підприємства тим ширше, ніж тісніше планування маркетингу погоджується зі стратегічним плануванням.

План маркетингу має велике значення. Його головна мета - приведення можливості фірми в найкращу відповідність із можливостями ринку, сформованими в результаті її цілеспрямованих дій, а також приведення цих можливостей у відповідність із тими факторами ринку, які не піддаються контролю фірми. План повинен забезпечити прибуткову роботу фірми в сучасному світі - динамічному, безупинно мінливому й надзвичайно схильному до нововведень.

Оскільки багато вихідних даних (зокрема, результати прогнозування) мають імовірнісний характер, то план маркетингу є не «законом», а гнучкою програмою дій, для чого він має не один «твердий» варіант, а як мінімум три: мінімальний, оптимальний і максимальний. Мінімальний - визначає діяльність при несприятливому розвитку подій, оптимальний - при нормальному, максимальний - при найбільш сприятливому. На етапі попередньої підготовки число планів може бути більше, важливо вміти вибрати з них ці три.

На думку Ф. Котлера, переваги маркетингового планування укладаються у тому, що планування:

1. спонукує керівника перспективно мислити;

2. сприяє більше чіткій координації зусиль підприємства;

3. веде до встановлення показників діяльності для наступного контролю;

4. дозволяє чіткіше визначити завдання підприємства;

5. створює передумови фірмі швидше реагувати на ринкові зміни;

6. наочно демонструє взаємозв'язок обов'язків всіх посадових осіб.

Плани розробляються на короткий проміжок діяльності (звичайно на один рік) і на тривалу перспективу (від п'яти до десяти років), існують так само середньострокові плани (від двох до п'яти років). Перед їхньою установою розробляються мети, завдання служби маркетингу й методи їхнього досягнення.

Короткостроковий і середньостроковий задають точні цілі маркетингу й стратегії для кожного продукту, пропонованого підприємством.

У довгостроковому плані звичайно дається прогноз зовнішнього середовища на цей період, і визначаються довгострокові потреби відповідного сегмента ринку.

З досвіду планування маркетингової діяльності на різних підприємствах можна зробити висновок, що найбільше поширення одержали плани, розроблювальні на короткий проміжок часу, допустимо, строком на 1 рік. До того ж ці плани не уніфіковані, і їхня розробка по змісту визначається економічними обставинами й ситуаціями, завданнями в області маркетингу.

Маркетингові плани розрізняються по охопленню: може бути маркетинговий план для кожного з основних продуктів, може бути інтегрований, що включає всю продукцію, і, нарешті, плани маркетингу можуть складатися, як і взагалі плани, або знизу нагору, або зверху вниз.

Плани, розроблювальні знизу, реалістичні, оскільки ґрунтуються на оперативній інформації. Але можуть виникати труднощі при їхній координації й відомості в єдиний інтегрований план. Нічого подібного не відбувається, якщо план розробляється зверху вниз, коли планова діяльність централізовано управляється й контролюється. Але в цьому випадку з'являється ризик неприйняття й нерозуміння мети підприємства з боку керівників підрозділів, тому краще коли сполучаються обидва підходи.

План і політика маркетингу розробляється у такій послідовності:

збір інформації;

аналіз положення конкурентів;

сегментацію виробленої продукції;

розробку ринкової стратегії;

розробку ринкової тактики;

визначення й аналіз витрат;

контроль над виконанням маркетингової програми.

При цьому складається програма маркетингу. Це - внутріфірмовий документ. Найбільш важливі елементи програми - комплекс виробничих завдань, асортименти продукції, система заходів в області попиту на цю продукцію, реклама, канали реалізації, продажні операції й т.д.

Контроль за реалізацією програми головним чином включає контроль за динамікою обсягу продажів, своєчасним уведенням об'єктів і встаткування й т.д. Якщо спостерігається істотний відхід від наміченого ходу програми, то вона коректується. У випадку успішного досягнення поставлених цілей на порядок денний висуваються нові завдання, які визначають майбутню стратегію фірми.

Зміст (структура) короткострокового плану визначається його розроблювачами, тобто службою маркетингу:

· На самому початку плану дається зведення контрольних показників. Вона дає можливість не тільки зрозуміти основну спрямованість плану, але й проконтролювати виконання.

· У наступному розділі викладається поточна маркетингова ситуація, - це фактично основний розділ плану, де дається опис характеру цільового ринку й положення підприємства на цьому ринку, огляд основних товарів, перераховуються конкуренти й указуються канали розподілу продукції.

· В останньому розділі плану маркетингу викладається порядок контролю за ходом його виконання.

Слід зазначити, що багатоваріантність плану істотно відрізняється в маркетингу від звичної для нас «директивно-розподільної» стратегії, а тому розробка цього роду планів вимагає визначених стереотипів мислення й поводження - обставина надзвичайно складна, але винятково важливе для успішної роботи на зовнішньому ринку. Різноманітний план дає можливість гнучко реагувати на зміну зовнішнього середовища як піддається нашому контролю, і привчає персонал до найважливішої маркетингової думки: не слід іти напролом там, де можна й потрібно відшукати обхідний маневр. Саме різноманітний план зводить до мінімуму неправильні дії персоналу при різкому погіршенні або поліпшенні обстановки, а особливо при виникненні надзвичайних обставин.

Процедура планування повинна являти собою діалог між вищими рівнями керівництва, зайнятими стратегічними проблемами, і нижчого, вирішального тактичного завдання. Безперервність цього діалогу, спонукання керівників нижчого рівня до ініціативних пропозицій - шлях до оптимізації відносин між різними рівнями керівництва.

Зарубіжні вчені так формулюють кінцеві цілі складання програми маркетингу:

· координація зусиль великої кількості осіб, чия діяльність взаємозалежна в часі й просторі;

· визначення очікуваного розвитку подій; готовність до реакції на зміни, коли вони відбудуться у зовнішньому середовищі; зниження до мінімуму нераціональних дій при виникненні несподіваних ситуацій;

· забезпечення чіткої взаємодії між виконавцями;

· зниження до мінімуму конфліктів, викликаних неправильним (або різним) розумінням цілей фірми.

У цьому переліку немає вимоги «забезпечення виконання плану», хоча планування і є суттю маркетингу; виконання його обов'язково піде, якщо зазначені в списку мети доступні за допомогою плану маркетингу.



37

Размещено на http://www.allbest.ru/

Схема маркетинговой деятельности предприятия

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «МАЯК»

2.1 Організаціно - економічна характеристика ТОВ «Маяк»

ТОВ „Маяк” розташоване у південно-західній частині Мелітопольського району Запорізької області. Господарство має один населений пункт у с. Мордвинівка, який віддалений від районного центра - м. Мелітополь на 18 км, а від обласного центра - м. Запоріжжя - на 120 км. Віддаленість господарства від товарного залізничного шляху становить 25 км.

Кліматичні умови району відносяться до континентальних; вони характеризуються нестачею опадів, низькою відносною вологістю та високими температурами влітку. Багаторічна середньодобова відносна вологість повітря за період квітень - жовтень складає 61% (сама висока у жовтні - 72% і сама низька в липні - 35%). Кількість днів за цей й же період з відносною вологістю нижче 56% складає 30,4% загальної кількості. Причому, найбільша кількість таких днів буває в липні та серпні. Це вказує на можливість повітряних посух, що створюють умови сильного випарювання вологи ґрунтом та рослинами.

Середньорічна температура повітря в районі розташування господарства за декілька останніх років складає +10С. Самим теплим місяцем є липень, самим холодним - січень з температурою -10С. Середня тривалість без морозного періоду складає 190 - 200 діб. Вегетаційний період холодостійких культур складає 220 діб, а відносно теплолюбних - 180 діб.

Середній розмір поля рільничих культур 9-ти польної сівозміни складає 140 - 150 га. Ґрунтоутворювальними породами на більшості територій товариства є пальметно-бурий, жовто-бурий та карбонатний ліс. Найбільшу площу займають темно-каштанові солонцюваті ґрунти - понад 31,6% від загальної земельної площі господарства, каштанові солонцюваті ґрунти - 25,9%, лугові чорноземи - 13% тощо.

У цілому рельєф та гідрологія території господарства сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур, механізованого обробітку ґрунту, збору врожаю та отримання високих результатів.

Земля - основа аграрного виробництва. Аграрні формування повинні берегти закріплені за ними землі, раціонально їх використовувати і збільшувати родючість.

Для аналізу структури, стану та використання земельних ресурсів визначають такі показники: структуру земельних угідь (процентне відношення видів угідь у загальній земельній площі); коефіцієнт освоєння землі під сільськогосподарське виробництво (відношення площі сільськогосподарських угідь до загальної площі землі, закріпленої за господарством); коефіцієнт розораності сільськогосподарських угідь (відношення ріллі до сільськогосподарських угідь); коефіцієнт використання ріллі (відношення площі, зайнятої під сільськогосподарські культури до загальної площі ріллі).

Таблиця 2.1 Розмір та структура земельних угідь

Угіддя	Структура
	загальна площа	земельні угіддя	с.-г. угіддя
Загальна земельна площа, га	3501	100	х
у т.ч. сільськогосподарські угіддя	3469	99,1	100
з них: рілля	2745	78,4	79,1
пасовища	488	13,9	14,1
Коефіцієнт освоєння землі	0,99	х	х
Коефіцієнт розораності	0,79	х	х
Посівна площа	2300	х	х
Коефіцієнт використання ріллі	0,84	х	х
Багаторічні насадження	165	47	4,7
Сінокоси	71	2,1	2,1

Земельний фонд господарства протягом останніх 5 років залишався майже незмінним. Загальна площа господарства - 3501 га, з яких 99,1% або 3469 га припадає на сільськогосподарські угіддя. Площа ріллі - 2745 га, що складає 78,4% від загальної земельної площі та 79,1% від сільськогосподарських угідь. На пасовища припадає 488 га (або 13,9% - від загальної площі та 14,4% - від площі с/г угідь). В господарстві в наявності є зрошувальні землі частка яких складає 59,6% від загальної земельної площі та 68,2% від сільськогосподарських угідь. Динаміка структури земельних угідь за останні 5 років представлена у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Динаміка структури земельних угідь ТОВ „Маяк”

Земельні ресурси	2004	2005	2006	2007	2008
	га	%	га	%	га	%	га	%	га	%
Сільськогосподарські угіддя	3624,4	97,2	3430,2	100	3519	100	3519	100	3469,3	100
рілля	2734	73,3	2722	79,4	2728	77,5	2745	78,0	2745	79,1
сінокоси	75,4	2,02	75,4	2,2	75	2,1	75	2,1	71	2,0
пасовища	628	16,8	528	15,4	528	15,0	528	15,0	488	14,1
багаторічні насадження	187	5,01	104,8	3,0	188	5,4	171	4,9	165,3	4,8
лісові насадження	104,8	2,8	-	-	-	-	-	-	-	-
Всього земель	3729,2	100	3430,2	100	3519	100	3519	100	3469,3	100

У ТОВ „Маяк” потягом дослідного періоду відбулися незначні зміни у розмірах земель. Площа сінокосів, завдяки зменшенню частки тваринництва у діяльності господарства, зменшилась на 4,4 га, пасовищ - на 140 га. Структура використання сільськогосподарських угідь свідчить про рослинницький напрямок виробництва. Площа ріллі займає 79,1%, площа під багаторічні насадження становить 4,8%, сінокоси та пасовища займають лише 16,1%.

Основною характеристикою господарства, тобто її розмірів є не тільки розмір сільськогосподарських угідь, але й площа посівів найважливіших культур, поголів'я худоби, вартість основних фондів, чисельність працівників, тощо. Наявний ресурсний потенціал у господарстві, його параметри та раціональне поєднання процесу господарської діяльності є вихідною передумовою виробництва конкурентоспроможної продукції. Аналіз розмірів господарства є економічною характеристикою при аналізі сільського господарства (табл..2.3).

Таблиця 2.3 Розміри ТОВ «Маяк», 20044 р.

Показники	ТОВ «Маяк»	Сусіднє господарство	У середньому по підприємствам району	Показники у % до
				Сусіднє господарство	середні дані по району
Валова продукція, т. грн.	2124	917	5966,3	231,4	35,6
Валовий прибуток, т. грн.	-72	-12	-68	-	-
Товарна продукція, т. грн.	1851,2	922,7	947	200,7	30,5
Площа с/г угідь	3469	750,9	3754,3	462	92,4
у т. ч. рілля	2745	613,4	2792,5	447,5	98,3
Кількість працівників	96	45	194,3	215	49,4
Вартість основних фондів, тис. грн.	2189,7	167,2	1689,6	1309,6	129,6
Валове виробництво, ц:
зерна	2318	438,4	2994,8	528,7	77,4
молока	400	106,5	488,9	375,5	81,8
м'яса	44	-	175	-	25,1
соняшнику	6839	2833,1	2758	241,4	247,9

Аналіз свідчить, що, за показниками розміру, ТОВ «Маяк» більше ніж сусіднє господарство. Більш ніж в 2 рази вищий рівень виробництва валової та товарної продукції. При цьому вартість основних виробничих фондів більше ніж 2004 тис. грн., а кількість працівників більше на 51 чоловіка. Значно перевищує сусіднє господарство по валовому виробництву всіх видів сільськогосподарської продукції.

Порівняння з середніми даними по району, показує нам що дослідне господарство має середні розміри, оскільки відхилення від середніх даних незначне. Так площа сільськогосподарських угідь менша на 8,6% або на 285,3 га. Площа ріллі менша на 1,7%. По вартості основних виробничих фондів ТОВ «Маяк» більше на 29,6% за середніми даними по району, відхилення по валовому виробництву сільськогосподарської продукції в основному не перевищує 25%.

Сутність спеціалізації проявляється в тому, що підприємство відповідно конкретним ґрунтово-кліматичним умовам організує виробництво одного або двох видів продукції рослинництва або тваринництва, розвиваючи разом з тим допоміжні галузі, які не заважають розвитку основних галузей, а навпаки пристосовуються до них або їх обслуговують.

Структура товарної продукції відображає спеціалізацію підприємства, яка виражається за допомогою словесної форми, і визначається, як відсоткове співвідношення продукції окремих культур і галузей в загальній сумі вартості товарної продукції по господарству, яка приймається за 100%. Напрямок спеціалізації визначається в середньому за період. Рівень спеціалізації визначається по коефіцієнту спеціалізації, який розраховують за формулою:

100

К_С = (2.1)

Р (2•і - 1),

ⁿ⁼¹

де Р - питома вага кожної галузі в структурі товарної продукції;

і - порядковий номер виду товарної продукції в ранжируваному ряду по питомій вазі, починаючи з найвищого.

На рис. 2.1 ображена структура товарної продукції в середньому за п'ять років у період з 2004 по 2008 роки.



Рис. 2.1 - Діаграма структури товарної продукції.

Таблиця 2.4 Структура товарної продукції господарства

Види товарної продукції	Вартість товарної продукції, тис грн	Р, %	і	2і - 1	Р(2і - 1)
	2004	2005	2006	2007	2008	В середньому за 5 років
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Зернові	432,7	727,9	624,0	615,5	617,2	603,46	42,2	1	1	42,2
Соняшник	326	191,4	224,0	60,7	583,8	277,18	19,4	2	3	58,2
Картопля	3,2	0,2	-	-	-	0,68	0,05	13	25	1,25
Овочі	1,5	0,8	-	-	-	0,46	0,03	14	27	0,81
Баштанні	0,8	-	-	-	-	0,16	0,01	16	31	0,31
Плоди	116,5	345,3	212,0	152,0	448,1	254,78	17,8	3	5	89,0
Інша продукція	6,7	8,3	4,0	43,2	69,0	26,24	1,8	8	15	27
Всього по рослинництву	887,4	1273,9	1064	871,4	1718,1	1162,96	81,4	х	х	218,77
М'ясо ВРХ	66	31,4	30,4	41,4	-	33,84	2,4	7	13	31,2
Свині	80,1	137,4	115,1	39,7	3,6	75,18	5,3	5	9	47,7
Вівці	19,8	-	-	-	-	3,96	0,3	9	17	5,1
Коні	4,7	-	-	-	-	0,94	0,07	12	23	1,61
Молоко	1	3,3	0,8	0,4	-	1,1	0,08	11	21	1,68
Мед	1,2	1,3	-	-	-	0,5	0,03	15	29	0,87
Інша продукція	0,8	7,5	2,5	3,2	-	2,8	0,2	10	19	3,8
Всього по тваринництву	173,6	180,9	148,8	84,7	3,6	118,32	8,3	х	х	91,96
Реалізація іншої продукції	64,6	49,1	46,3	42,9	75,7	55,72	3,9	6	11	42,9
Промислова продукція	128,4	94,1	119,1	66,2	53,8	92,32	6,4	4	7	44,8
Всього по підприємству	1254	1598	1378,3	1065,2	1851,2	1429,34	100	х	х	398,43

Господарство має зернову спеціалізацію з інтенсивним виробництвом соняшника і плодово-ягідних культур. У середньому за дослідний період на продукцію рослинництва припадає 81,4% від товарної продукції господарства, на продукцію тваринництва 8,3%, а на допоміжні виробництва з надання робіт і послуг на сторону 10,3%.

Визначимо коефіцієнт спеціалізації, який дорівнює:

К_с = 100/398,43 = 0,25

Це свідчить про те, що господарство має середній рівень спеціалізації.

2.2 Аналіз наявності та використання виробничих ресурсів ТОВ «Маяк»

Виробництво продукції у сільському господарстві здійснюється на основі органічної єдності таких факторів, як земля, трудові ресурси, засоби і предмети праці. Рівень і темп зростання виробництва продукції і підвищення продуктивності праці залежить від забезпеченості господарства виробничими фондами. Залежно від характеру участі у виробництві і перенесення вартості на готову продукцію, фонди поділяються на основні і оборотні.

Основі фонди - це засоби праці, які неодноразово беруть участь у виробничому процесі, при цьому зберігають свою натурально - речову форму, виконують одну і ту ж функцію впродовж декількох виробничих циклів і переносять свою вартість на виробничу продукцію частинами. Оборотні фонди представлені в основному предметами праці, які беруть участь в одному циклі виробництва, повністю споживаються в ньому і переносять свою первісну вартість на готовий продукт, втрачаючи при цьому свою натуральну форму.

Узагальнюючими показниками, які характеризують потребу і забезпеченість підприємства основними засобами є:

· фондозабезпеченість - вартість основних виробничих фондів с.-г. призначення на одиницю площі сільськогосподарських угідь:

· фондоозброєність праці - вартість основних виробничих фондів с.-г. призначення на одного середньорічного працівника, зайнятого у с.-г. виробництві.

Основними показниками, які характеризують економічну ефективність використання оборотних засобів, є коефіцієнт оборотності оборотних засобів (кількість оборотів за рік) і тривалість одного обороту в днях.

За допомогою даних таблиць 2.5 і 2.6 проаналізуємо ступінь забезпеченості та ефективності їх використання в ТОВ „Маяк” за 5 років.

Вартість основних виробничих фондів у 2008 році порівняно з 2004 роком значно зменшились (на 73,4%). Така зміна фондів відобразилась на показниках фондозабезпеченості та фондозброєності, які знизились відповідно на 72,2 та 70,6 відсотки.

Таблиця 2.5 Показники забезпеченості ТОВ «Маяк» основними виробничими фондами та ефективність їх використання

Показник	2004	2005	2006	2007	2008	2008 до 2004, %
Середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення, тис.грн	8225,1	7676,1	3449,6	2298,3	2189,7	26,6
Валова продукція, тис. грн..	1823,8	1810,3	1723,2	1321,3	2124,0	116,5
Площа с.-г. угідь, га	3624	3430	3579	3579	3469	95,7
Середньорічна чисельність робітників, чол.	106	115	116	102	96	90,5
Фондоозброєність праці, тис. грн./чол.	77,6	66,7	29,7	22,5	22,8	29,4
Фондозабезпеченість, тис. грн./100 га	226,9	223,8	96,4	64,2	63,1	27,8
Фондовіддача, грн.	0,22	0,24	0,50	0,58	0,97	440,9
Фондомісткість, грн.	4,51	4,24	2,00	1,73	1,03	22,8

Водночас підвищилась ефективність використання даних фондів, тобто фондовіддача (у відносних показниках) зросла на 340,9%, а фондомісткість зменшилась на 77,2%.

Обсяг оборотних засобів господарства залежатиме ввід розмірів виробництва сільськогосподарської продукції і строків її реалізації. Протягом року потреба в оборотних засобах значно коливається. У період, коли створюються сезонні запаси кормів, насіння, інших матеріальних цінностей, а також при зростанні витрат незавершеного виробництва вона різко збільшується. Із збільшення сільськогосподарського виробництва потреба у оборотних засобах весь час зростає. Меліорація земель у дослідному господарстві сприяє поліпшенню використання оборотних засобів, а ткод підвищенню родючості ґрунтів (табл. 2.6).

Таблиця 2.6 Ефективність використання оборотних засобів у ТОВ „Маяк”

Показник	2004	2005	2006	2007	2008	2008 до 2004, %
Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн.	1006,5	1266,6	1428,9	1011,9	1158,1	115,1
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	1254,0	1598,0	1378,2	1065,2	1851,2	147,6
Коефіцієнт оборотності оборотних засобів	1,24	1,26	0,96	1,05	1,60	129,0
Тривалість одного обороту, днів	294	290	380	348	228	77,6

У 2008 р. по відношенню до 2004 р. вартість оборотних засобів збільшилась на 15,1%. Впровадження комплексної механізації та автоматизації у дослідному господарстві призвело до збільшенню коефіцієнта оборотності оборотних засобів до 1,6 (тобто на 29%). Це привело до зниження тривалості одного обороту, тобто з 294 днів - 2004 р., до 228 днів - у 2008 р. Такий стан обумовлений значним збільшенням виручки від реалізації продукції, яка у 2008 р. по відношенню до 2004 р. збільшилась на 47,6%, що свідчить про оптимальне співвідношення основних і оборотних фондів. На 1000 грн вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення припадає 525 тис. грн. оборотних фондів. Таке співвідношення основних і оборотних фондів є оптимальним і сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Від забезпеченості господарства трудовими ресурсами і ефективності їх використання залежать обсяги і своєчасність виконання с.-г. робіт, ефективність використання техніки і, як результат, - обсяги виробництва продукції, її собівартість, прибуток та інші економічні показники. Для характеристики ефективності використання робочої сили використовують наступні показники:

- забезпеченість господарства трудовими ресурсами;

- виробіток на одного робітника (середньорічний, середньодобовий, середньоденний); коефіцієнт використання річного фонду робочого часу.

Для аналізу трудових ресурсів господарства розглянемо наступні показники, які приведені в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 Забезпеченість господарства трудовими ресурсами та ефективність їх використання

Показники	2004	2005	2006	2007	2008	2008 до 2004, %
Середньорічна чисельність робітників, чол.	106	115	116	102	96	90,6
Витрати праці, тис. люд.-год.	236,5	198,4	160,0	80	109	46,1
Відпрацьовано люд. -днів 1 робітником за рік	318	246	147	112	162	50,9
Середня тривалість робочого дня, год.	7	7	7	7	7	100
Вартість валової продукції, тис. грн.	1823,8	1810,3	1723,2	1331,3	2124	116,5
Виробіток одного робітника:
- середньорічний, тис. грн.	17,2	15,7	14,86	13,05	22,125	128,6
- середньодобовий, грн.	54,1	63,8	75,4	116,5	136,6	252,5
- середньоденний, грн.	7,7	9,1	10,8	16,6	19,5	253,2
Коефіцієнт використання річного фонду робочого часу	1,1	0,87	0,7	0,4	0,5	45,5

Середньорічна кількість працівників у господарстві скоротилась на 9,4% по відношенню 2008 року до 2004. Таке зменшення кількості працюючих призводить до скорочення витрат праці на 53,9%. Зменшується також кількість відпрацьованих людино-днів 1 робітником за рік на 49,1%. Внаслідок зменшення кількості працюючих зростає виробіток на одного працівника: середньорічний - на 28,6%, середньодобовий - на 152,5 та середньоденний на 153,2%. Оскільки значно знижується кількість працівників в господарстві, то зменшується забезпеченість господарства трудовими ресурсами. На 54,5% знизився коефіцієнт використання річного фонду робочого часу по відношенню 2008 року до 2004.

Матеріально - технічна база сільського господарства - це сукупність засобів і предметів праці, які використовуються в сільському господарстві. Більш детально розглянуті матеріально - технічні ресурси ТОВ “Маяк” в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 Матеріально - технічні ресурси підприємства

Показники	2004	2005	2006	2007	2008	2008 у % до 2004
Кількість тракторів, фіз. од.	24	23	19	19	18	75
Кількість тракторів в перерахунку на умовні еталонні трактори	18,4	17,4	14,6	14,6	13,2	71,7
Загальна потужність двигунів тракторів, к.с.	4870	4070	2035	2035	1960	40,2
Кількість зернозбиральних комбайнів, фіз. од.	2	2	2	2	2	100
Загальна потужність двигунів комбайнів, к.с.	440	440	440	440	440	100
Всього енергетичних потужностей, к.с.	5664	4864	2475	2475	2400	42,4
Витрачено електроенергії на виробничі потреби, тис. кВтгод.	214	250	258	198	174	81,3

Тракторний парк протягом дослідного періоду скорочується на 6 фізичних одиниць порівняно з 2004 роком, що склало 25%. Відповідно і скорочується загальна потужність двигунів тракторів. Кількість зернозбиральних комбайнів залишається незмінною.

Рівень забезпеченості господарства енергетичними ресурсами визначається енергозабезпеченістю господарства та енергоозброєністю праці. Для оцінки рівня використання електроенергії використовують такі показники, як електроозброєність праці і електрозабезпеченість. Рівень механізації сільськогосподарського виробництва визначається відношенням обсягу механізованих робіт до загального обсягу робіт в господарстві, і характеризує розвиток матеріально - технічної бази господарства.

Таблиця 2.9 Показники забезпеченості матеріально - технічними ресурсами

Показники	2004	2005	2006	2007	2008	2008 у % до 2004
Енергозабезпеченість	490,4	421,1	214,3	214,3	207,8	42,4
Енергоозброєність праці	55	46,3	22,9	32,6	55,8	101,4
Електрозабезпеченість	19,9	23,3	24	18,4	16,2	81,4
Електроозброєність	2,08	2,4	2,4	2,6	4,04	194,2
Рівень механізації робіт в тваринництві, %:
- доїння корів	89	89	89	89	89	100
- водонапування на фермах ВРХ	97	97	97	96	96	98,9
- роздавання кормів на фермах ВРХ	72	72	70	65	65	90,3
- прибирання гною на фермах ВРХ	85	85	85	85	85	100

Енергозабезпеченість господарства зменшується в 2 рази на протязі аналізуємого періоду, це пояснюється істотним скороченням кількості енергетичних потужностей. Проте, енергоозброєність зростає на 1,4%, причиною чого є скорочення кількості працівників на підприємстві. В господарстві скорочується використання електроенергії, про це свідчить зменшення електрозабезпеченості на 18,6%. У 2 рази зростає електроозброєність праці впродовж 5 років. Майже всі процеси у тваринництві механізовані. Рівень механізації робіт у цій галузі знаходиться на рівні не нижче ніж 70%. Великий вплив на результати господарської діяльності оказує рівень інтенсифікації виробництва. Як відомо, розширене відтворення в сільському господарстві може здійснюватись екстенсивним та інтенсивним шляхом. Якщо збільшення виробництва досягається за рахунок розширення посівних площ та поголів'я тварин, то таку форму розширеного відтворення називають екстенсивною. Якщо ж розвиток виробництва відбувається шляхом поліпшення якості ґрунту, додаткового вкладення засобів на одну і ту же площу і тим самим досягається підвищення врожайності культур і продуктивності худоби, то такий шлях збільшення виробництва продукції називається інтенсивним. Інтенсифікація є головним напрямом розвитку сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі. Постійний ріст інвестицій на розвиток більш сучасних засобів виробництва, більш кваліфікованої праці в розрахунку на одиницю земельної площі повинні забезпечити основну долю приросту виробництва валової продукції.

До показників, які характеризують рівень інтенсифікації в господарстві належать: сума вартості основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат з розрахунку на гектар сільськогосподарських угідь; затрати живої праці з розрахунку на гектар земельної площі або голову худоби. Для характеристики рівня інтенсивності сільського господарства використовують такі натуральні показники: кількість енергетичних потужностей, спожитої електроенергії на виробничі потреби з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь; кількість мінеральних та органічних добрив, обсяг тракторних робіт на 1 га ріллі; площа меліорованих земель тощо. Таким чином, рівень інтенсифікації сільськогосподарського виробництва розглянемо в таблиці 2.10. У 2008 році по відношенню до 2004 р. на 72,2% зменшилась вартість виробничих фондів, яка припадає на 100 га сільськогосподарських угідь. Виробничі витрати при цьому зросли на 1,2%. Внаслідок зменшення енергетичних потужностей в 2 рази на кожні 100 га сільськогосподарських. угідь скоротилися витрати електроенергії - на 47,3%, поголів'я продуктивних тварин - на 53,4%, обсяг механізованих робіт - на 6,5%.