Маркетингові дослідження ринку взуття
Маркетингове дослідження товару (взуття) та ринку. Якість та конкурентна спроможність товару. Сегментація та кон'юнктура ринку, тенденції його розвитку. Фактори, що формують споживчі переваги до товару. Конкурентна структура ринку. Розробка нового товару.
| Рубрика | Маркетинг, реклама и торговля |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 07.12.2011 |
| Размер файла | 89,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ УКРАИНЫ
ХАРЬКОВСКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ ЭКОНОМИЧЕСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ
КУРСОВАЯ РАБОТА
ПО КУРСУ: "МАРКЕТИНГ"
на тему: "Маркетинговое исследование рынка обуви"
ВЫПОЛНИЛА: ПРОВЕРИЛА:
студентка 4 курса Мартиянова М.П.
заочного факультета
"Экономики и права"
группы 107-1 Шарая А.С.
Харьков - 2011
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Дослідження товару
- 1.1 Загальна характеристика та класифікація товару
- 1.2 Особливості технології виробництва товару
- 1.3 Якість та конкурентоспроможність товару
- Розділ 2. Дослідження ринку
- 2.1 Сегментація ринку
- 2.2 Виявлення місткості внутрішнього та зовнішнього ринку
- 2.3 Кон'юнктура ринку
- 2.4 Тенденції розвитку ринку
- Розділ 3. Дослідження споживачів
- 3.1 Загальна характеристика споживачів товару
- 3.2 Фактори, що формують споживчі переваги до товару
- Розділ 4. Дослідження конкурентів
- 4.1 Загальна характеристика конкурентів
- 4.2 Конкурентна структура ринку
- Розділ 5. Дослідження маркетингового середовища ринку
- 5.1 Аналіз впливу макросередовища на динаміку розвитку ринку
- 5.2 Аналіз впливу мікросередовища на динаміку розвитку регіону
- Розділ 6. Розробка нового товару
- 6.1 Аналіз ринкових можливостей і вибір цільових сегментів
- 6.2 Розробка ідеї нового товару
- 6.4 Організація збуту продукції
- 6.5 Розробка комунікаційної політики
- 6.6 Управління маркетингом
- Висновки
- Список використаної літератури
Вступ
У сучасних умовах важливим аспектом взаємодії суб'єктів господарювання є використання методів та механізмів формування товарного ринку відповідно до конкурентного середовища. Споживчий ринок взуття є структурним елементом товарного ринку та відіграє важливу роль у забезпеченні населення взуттям. Але тенденції, що склалися у виробництві і насиченні споживчого ринку продукцією взуттєвої галузі в останні роки, свідчать не на користь їх поступального розвитку, оскільки спостерігається зменшення обсягів виробництва продукції, переважання продукції іноземного походження та нелегального виробництва взуття, відчуваються проблеми якості взуттєвої продукції. Суб'єкти споживчого ринку взуття з метою збереження кваліфікованого персоналу та підтримання у задовільному технічному стані обладнання та устаткування вимушені співпрацювати за давальницькими схемами, постійно відчувають нестачу обігових активів, потребують запровадження оцінки конкурентоспроможності взуття. Покупці взуття вказують на необхідність удосконалення якості продукції та розширення асортименту виробів. Цим пояснюється низька питома вага продукції національних виробників на внутрішніх ринках та відповідний рівень задоволення потреб споживачів в якісному взутті. Разом з тим перед суб'єктами споживчого ринку взуття постали проблеми щодо перспектив вступу до Світової організації торгівлі, відповідності взуттєвої продукції міжнародним стандартам, протистояння масштабному проникненню взуття з країн Південно-Східної Азії та Китаю.
Формування споживчого ринку взуття являє собою спосіб забезпечення ефективного використання економічного потенціалу суб'єктів взуттєвої галузі та потенційних можливостей території щодо господарської діяльності різних організаційно-правових структур, досягнення високого рівня конкурентоспроможності взуття, просування продукції на ринках, поліпшення якості виробів, оптимізації виробничо-торговельних процесів, опрацювання пропозицій щодо досягнення стратегічних цілей діяльності суб'єктів внутрішнього ринку тощо. Саме це робить обрану тему актуальною.
Мета і завдання дослідження. Головною метою дослідження є обґрунтування процесу формування споживчого ринку взуття, розробка практичних рекомендацій щодо ресурсного забезпечення товарами національного виробництва внутрішнього ринку.
Відповідно до визначеної мети у дослідженні поставлені наступні завдання:
розкрити сутність поняття “споживчий ринок взуття”, дослідити особливості його формування та функціонування;
узагальнити існуючі теоретичні та методичні основи оцінки забезпечення конкурентоспроможності продукції взуттєвої галузі;
провести моніторинг внутрішнього і зовнішнього середовища споживчого ринку взуття, дослідити систему просування взуттєвої продукції на ринку, визначити місткість споживчого ринку взуття;
визначити фактори, що формують споживчі переваги до товару;
проаналізувати конкурентну структуру ринку взуття;
охарактеризувати ринкові можливості і вибір цільових сегментів;
обґрунтувати порядок ціноутворення на новий товар та стратегію ціноутворення.
Розділ 1. Дослідження товару
1.1 Загальна характеристика та класифікація товару
Взуття є предметом першої необхідності і належить до найважливіших товарів народного споживання. Залежно від основних матеріалів і технології виготовлення взуття підрозділяють на шкіряне, гумове і валяне. Шкіряному взуттю належить головна роль у виробництві та споживанні. Тож, нижче, під час розгляду механізму функціонування ринку взуття, основну увагу буде приділено саме взуттю зі шкіри.
У якості сировини для виготовлення взуття використовується шкіра великої рогатої худоби (опойка, виростка, півшкурка, бичка, ялівки), свиней, кіз (шевро), овець (шеврет), конів, оленів, собак, рептилій та ін.
Виробництвом шкіряного взуття займаються підприємства шкіряно-взуттєвої промисловості. На шкіряні підприємства України сировина надходить у консервованому вигляді (у шкіру вводять 13 - 15 % харчової солі, що забезпечує найкраще зберігання сировини). У результаті численних і різноманітних опрацювань шкіряної сировини (підготовчих операцій, дублення, післядубильних і оздоблювальних операцій) одержують безпосередньо шкіру - матеріал, придатний для виготовлення взуття та інших виробів. Крім натуральних шкір, у виробництві взуття використовуються штучні, синтетичні і текстильні матеріали.
Сучасний асортимент шкіряного взуття постійно оновлюється під впливом безлічі чинників, як мода, зміна потреб населення, поява нових видів і конструкцій взуття, використання нових матеріалів.
Шкіряне взуття поділяють:
1. По призначенню: побутове (масове і модельне); спортивне; спеціальне; медичне;
2. По конструкції верху: чоботи прикрійні (голенеще і перед з'єднані швом); витяжні; черевики з відрізною союзкою, круговою; "конвертом" з застібкою; напівчеревики звичайна; типу мокасин; з перфорованим верхом (сандалети); туфлі різноманітного покрою з різними прикрашеннями; чобітки які мають прикрашення, часто застібку; напівчобітки (з більш коротким голеніщем).
3. По матеріалу низу взуття буває на підошві: шкіряній; з пластшкіри; гуми (монолітної, пористої, шкіроподібної і транспорентної); із пластмас; із каучуку;
4. По методу кріплення низу взуття ділять на: клейове; рантове; сандальне; інші;
5. По висоті каблука буває: - взуття на низькому (до 25 мм.); на середньому (26-45 мм.); високому (46-70мм.); особливо високому (більше 70 мм) каблуці.
6. По кольору верху взуття випускають: чорне; кольорове; коричневе; ярке (сине, червоне, зелене, жовте); світле; біле; комбіноване;
7. По способу кріплення на нозі: на шнурках; кнопках; застібці-блискавка і інше.
8. Розміри шкіряного взуття: в метричній системі (21,5-27,5); в штихмасовій (33-42,5);
9. Повноти шкіряного взуття: з 1 по 9 повноти;
Фасон взуття визначається його силуетом, формою і розміром носка - вузький і широкий, тупий і гострий, овальний і граневий, а також формою, шириною і висотою каблука. Модель взуття визначається формою і розміщенням деталей верху, характером оздоблень. По складності моделі взуття підрозділяють на масове і модельне. Масове взуття виготовляється по типових нескладних моделях. Основні типи масового (повсякденного) взуття: туфлі-лодочки, напівчеревики на шнурках і ремінцях з пряжками. Модельне взуття - це нарядне, легке, еластичне взуття яке носять в особливо святковій обстановці. По асортименту ця група включає перш за все жіночі туфлі-лодочки на високому каблуці з різними оздобленнями.
1.2 Особливості технології виробництва товару
Процес виробництва шкіряного взуття є чинником, що визначає і формує два основних ринкових критерії - якість і асортимент взуття. Тому доцільно стисло розглянути основні етапи цього процесу. Безпосередньо технологічним операціям виготовлення взуття передує розробка моделей взуття (проектування), що здійснюється з урахуванням вимог моди, звичаїв країни, кліматичних умов, асортименту і властивостей взуттєвих матеріалів, технології виробництва, потреб населення в різноманітних видах взуття.
До основних технологічних операцій виготовлення взуття належать: контроль якості взуттєвих матеріалів і добір їх у партії; збірка заготовок, формування верху взуття, скріплення деталей низу з деталями верху, оздоблювальні операції.
Розкроювання матеріалів відповідно до ескізного проекту моделі проводять після контрольної перевірки якості взуттєвих матеріалів і готових деталей, що їх комплектують у виробничі партії залежно від призначення, товщини, кольору, відтінку.
Збірка заготовок полягає в з'єднанні оброблених деталей верха взуття нитковими швами або спеціальними клеями і проводиться у визначеній послідовності залежно від виду взуття і його конструкції.
Формування верха взуття полягає в наданні деталям заготовок необхідних розмірів і об'ємної форми. Формування здійснюється шляхом натягування зібраної заготовки верху взуття на колодку. Таким чином, за рахунок витяжки матеріалів заготовки забезпечується краща формостійкість взуття.
Наступною технологічною операцією виготовлення взуття є закріплення деталей верху і низу взуття. Слід зазначити, що цей етап суттєво впливає на зовнішній вигляд взуття, його міцність, зносостійкість, зручність у ході та інші властивості. Для виготовлення модельного взуття і взуття масового попиту застосовують різноманітні методи кріплення. Вибір методу залежить від виду і призначення взуття, матеріалів верху і низу та ін. Усі методи кріплення можна підрозділити на такі основні групи: хімічні (клейової, пресової вулканізації, лиття); ниткові (прошивний, бортовий, виворітний, допельний, сандальний, рантовий, "парко"); гвинтово-цвяхові (цвяховий і гвинтовий); комбіновані (рантово-клейовий, допельно-клейовий, строчечно-клейовий та ін.).
1.3 Якість та конкурентоспроможність товару
Значною мірою споживання вітчизняного взуття стримується через неналежну якість виготовленої продукції, недостатнє врахування вимог споживачів підприємствами-виготовлювачами. В умовах переходу до ринку необхідно використовувати додаткові засоби підвищення якості взуття, у першу чергу за рахунок розробки нових моделей, використання кращих за своїми споживчими властивостями матеріалів. Усе взуття, що надходить на ринок, можна умовно поділити на чотири групи: взуття вищої якості, конкурентоспроможне взуття, взуття зі зниженим рівнем якості і неконкурентоспроможне взуття.
Взуття вищої якості, як правило, перевершує за всіма або більшістю показників товари-конкуренти. У багатьох випадках - це принципово нова продукція.
Конкурентоспроможне взуття найчастіше знаходиться на середньому рівні якості для даного ринку. У цій ситуації успіх продукції залежить, головним чином, від ціни.
Взуття зі зниженим рівнем якості в цілому володіє дещо гіршими споживчими властивостями, ніж товари перших двох груп. У цьому випадку для того, щоб ринкові позиції продукції залишалися стабільними, виробник повинний удатися до деякого зниження ціни.
Неконкурентоспроможне взуття, як правило, або взагалі не знаходить збуту, або може бути реалізоване тільки за досить низькими цінами.
Розділ 2. Дослідження ринку
2.1 Сегментація ринку
Головною рисою вітчизняного ринку взуття є невідповідність асортиментної структури пропозиції та попиту різних вікових груп споживачів. Цим пояснюються великі обсяги нереалізованого попиту (15-16 %) і вимушених покупок, тобто таких, що не зовсім задовольнили покупців (17-18 %). Вибіркові спостереження, що здійснювалися протягом 2007-2009 років, засвідчили значну диференціацію рівня попиту та купівельної активності за віковими групами. Основним покупцем взуття (40 %) є молодь віком від 17 до 30 років. Купівля у групі 30-45 років складає трохи більше 25 %, а на людей старшого віку припадає менше 15 %. Що ж стосується пропозиції, то тут вироби молодіжного асортименту, за оцінкою торговців, займають не менше 80-82 %. Значна диспропорція і за дитячим взуттям: питома вага попиту на нього становить 14 %, а пропозиція - лише 6,5 %.
Пройшовшись взуттєвими магазинами, можна побачити, що 70-80 % їхнього асортименту становить жіноче взуття, решта - чоловіче і дитяче. Продавці пояснюють, що чоловіки менш вибагливі, аніж жінки, рідше купують взуття і мають до нього менше вимог. Якщо чоловікові вистачає на сезон дві пари взуття, то жінці цього мало - вона воліє придбати 3-4 пари - під різний одяг, сумочки та аксесуари. Магазинів дитячого взуття - одиниці. Торгувати ним невигідно, адже воно повинно мати спеціальні сертифікати, які для продавців є зайвою морокою, а крім цього, за ціною не поступається взуттю для дорослих.
Подвійне перевищення пропозиції молодіжного взуття над попитом трейдери пояснюють найменшими ризиками, поза як на його придбання ангажуються кошти найбільш платоспроможної частини населення - людей середнього віку, які швидше відмовлять в обновці собі, аніж своїм дітям.
2.2 Виявлення місткості внутрішнього та зовнішнього ринку
У процесі здійснення маркетингових досліджень споживчого ринку взуття визначені фактична, потенційна і реальна місткості Полтавського, Харківського та Сумського ринків взуття (табл.2.1).
Сутність методики розрахунку фактичної місткості полягає у визначенні рівня реалізації продукції галузі (виробництво взуття в області, обсяг запасів взуття, завезення з інших областей країни та імпорт взуття, вивіз до інших областей країни та експорт взуття), досягнутий усіма суб'єктами ринку за певний проміжок часу у конкретному територіальному охопленні; потенційної місткості - у врахуванні можливостей та інтересів покупців (загальної чисельності населення території та середньорічної норми споживання взуття); реальної місткості - у спрямованості підприємств на конкретний ринковий сегмент (загальної кількості населення території з урахуванням чисельності маргінальних груп).
За результатами проведених розрахунків встановлено відхилення у пропозиції взуттєвої продукції національного виробництва, збільшенням обсягів взуття іноземного походження та невідповідність продукції вимогам якості.
Таблиця 2.1
Показники місткості окремих ринків взуття України, 2009-2010 рр. (тис. пар)
|
Показники місткості |
Ринки взуття: |
|||||||||
|
Полтавської області |
Харківської області |
Сумської області |
||||||||
|
2009 р. |
2010 р. |
2010 р. у % до 2009 р. |
2009 р. |
2010 р. |
2010 р. у % до 2009 р. |
2009 р. |
2010 р. |
2010 р. у % до 2009 р. |
||
|
Фактична |
3494,7 |
3692,6 |
105,7 |
5319,7 |
5362,6 |
100,8 |
3323,7 |
3305,7 |
99,5 |
|
|
Потенційна |
3994,0 |
3882,3 |
97,2 |
7158,8 |
7031,5 |
98,2 |
3173,0 |
3080,8 |
97,1 |
|
|
Реальна (у залежності від маргіналь-них груп населення) |
3813,8 |
3711,3 |
97,3 |
6743,5 |
6713,0 |
99,5 |
2960,8 |
2952,0 |
99,7 |
2.3 Кон'юнктура ринку
Заміри і прогнозування попиту слід проводити з урахуванням ще однієї важливої ринкової характеристики - кон'юнктури ринку.
Кон'юнктура ринку - це економічна ситуація, що склалася на ринку відносно попиту, пропозиції, рівня цін, товарних запасів, становища основних фірм-конкурентів тощо.
Незважаючи на нестійкість кон'юнктури конкретних товарних ринків і різноманітність її проявів, певні періоди в розвитку кон'юнктури можуть характеризуватися достатньо стійкими співвідношеннями її найважливіших показників і характеристик. Найхарактернішими видами товарної кон'юнктури вважають зростаючу, високу, падаючу та низьку кон'юнктури.
Основними ознаками зростаючої кон'юнктури, що формується в умовах товарного дефіциту (перевищення попиту над пропозицією), є зростання цін і збільшення кількості укладених договорі.
Для високої (стабільної) кон'юнктури характерні відносна стійкість високих цін і найбільша активність споживачів та постачальників.
Падаюча кон'юнктура зумовлена затоварюванням ринку (пропозиція перевищує попит) і характеризується зниженням ринкових цін, скороченням кількості укладених договорів. Cаме цей вид кон'юнктури ринку і притаманний ринку взуття.
Низькій (млявій) кон'юнктурі притаманні стабільно низькі ціни і пасивність суб'єктів ринку.
маркетингове дослідження ринок взуття
2.4 Тенденції розвитку ринку
Сьогоднішня ситуація цілком відповідає до теорії попиту: у відповідь на зниження прибутків і на ще більш значне зростання цін споживач відповідно зменшив кількість одержуваного взуття до рівня мінімальних потреб і перейшов до споживання більш дешевої і низькоякісної продукції. Оскільки цей рівень споживання приблизно в 4 рази нижче за раціональну норму, закономірно припустити, що підвищення прибутків і зниження цін на взуття призведе до помітного зростання попиту на нього. Таке зростання триватиме, тобто попит залишатиметься еластичним доти, доки населення не відновить звичні для нього особистий асортимент і кількість взуття, що сформувалися ще в епоху дефіциту і швидко скорочуються в ході інтенсивної експлуатації взуття.
Останніми роками зазнала докорінних змін інфраструктура ринку взуття. Централізовано організована система товароруху, що включає оптову і роздрібну ланки, частково зруйнована. Найбільшого збитку нанесено оптовій ланці торгівлі. Так, із 63 регіональних оптових баз у даний час функціонує лише 1/3, інші або змінили профіль, або розформовані. Найбільше від дезорганізації оптової торгівлі постраждали вітчизняні взуттєві підприємства. Якщо 2000 р. через оптові бази було продано 50 % виготовленого ними взуття, то в 2009 - лише 25 %. Інші 75 % вітчизняного взуття реалізовані його виробниками самостійно, у тому числі за договорами із роздрібною торгівлею. Наразі формується нова інфраструктура торговельної мережі, що включає комерційні оптові організації, дрібнооптові склади-магазини, дилерські склади вітчизняних і закордонних фірм. Слід сказати, що створення численних організацій мініопту, що займаються закупівлею і перепродажем взуття, сприяло збереженню внутрішнього ринку взуття. Поряд з інфраструктурою ринку, змінилися і умови реалізації взуття в Україні. У результаті лібералізації ціноутворення підприємства промисловості та роздрібної торгівлі позбавилися оборотних коштів, необхідних для забезпечення безперервності процесів виробництва і реалізації продукції. З двох найбільше поширених варіантів розрахунків за продукцію - "із передоплатою" і "на реалізацію" - перший не влаштовує торговельні організації, другий - виробничі підприємства. З цієї причини роздрібна торгівля переключилася на торгівлю, в основному, імпортним взуттям, яке постачальник спроможний передавати "на реалізацію". Це вкрай погано відбилося на вітчизняних промислових підприємствах, для яких відсутність оборотних коштів гальмує весь процес виробництва.
У даний час важливу роль відіграють форми, просування товару на ринку. Найбільше поширеною формою просування товару на ринку взуття є реклама. Основні види засобів поширення реклами - це засоби масової інформації (газети, спеціалізовані журнали, телебачення, у тому числі кабельне, радіо, рекламні щити). (Реклама вітчизняного взуття практично відсутня. Що ж стосується" реклами імпортного взуття, то вона нерідко має риси несумлінної конкуренції: повідомляє недостовірні відомості про властивості та якість товару, про його виробника. Вітчизняний виробник через відсутність реклами найчастіше програє закордонним фірмам у конкурентній боротьбі, навіть маючи продукцію, що не поступається за споживчими та іншими характеристиками імпортним товарам.
Створення умов для стабільного розвитку внутрішнього ринку передбачає забезпечення його захищеності. Переважання на ринку імпортного взуття, що досягається нерідко за рахунок несумлінної конкуренції і демпінгових цін, потребує підвищеного захисту вітчизняного товаровиробника в період формування в українській економіці конкурентного середовища. Повинні бути забезпечені однакові умови ціноутворення й оподатковування для імпортерів і вітчизняних підприємству У зв'язку з цим із 1 серпня 1996 року введено підвищені мита на товари, які ввезено в порядку неорганізованого імпорту (так званими човниками), на який припадає велика частка імпортованого взуття. З 1 вересня 1999 р. підвищено мита на товари, які ввезені зовнішньоторговельнимиорганізаціями й акціонерними товариствами. Щодо взуття встановлено комбіновані мита: 20 % до контрактної ціни постачання плюс мито в розмірі 2 екю ( - $ 2,5) на шкіряне взуття, 1 екю - на взуття з верхом із текстильних матеріалів. Проте дотепер не використовуються такі засоби захисту, як квотування імпорту, запобігання надмірному імпорту й антидемпінгове законодавство, сертифікація ввезеної продукції тощо.
Розділ 3. Дослідження споживачів
3.1 Загальна характеристика споживачів товару
Стан споживчого ринку взуття відзначається високою невизначеністю; руйнуванням інфраструктури і нестійкістю виробничо-господарських зв'язків; падінням обсягів виробництва взуття, особливо дитячого; скороченням чисельності працівників взуттєвих підприємств; інфляцією; низьким платоспроможним попитом населення; зниженням обсягів переробки сировини для виробництва взуття; значними обсягами експорту шкіряної сировини за кордон; надзвичайним збільшенням обсягів іноземної продукції та нелегально виготовленого взуття національними виробниками; переважанням на більшості підприємств взуттєвої промисловості толінгових схем виробництва продукції. Враховуючи особливості виробничо-господарської діяльності національних виробників, переважанням на ринку продукції іноземного виробництва, питому вагу контрафактного товару, побудована схема насичення споживчого ринку продукцією взуттєвої галузі (рис.3.1).
3.2 Фактори, що формують споживчі переваги до товару
Торгівля взуттям - це сезонна торгівля, отже приблизно чотири рази на рік майже повністю оновлюється асортимент. У більшості магазинів одночасно виставлено в продаж кілька сотень моделей. Найкраще купувати взуття на початку сезону, коли є найбільший вибір - і за моделями, і за кольором, і за розміром. У цьому сезоні модні бірюзовий, коричневий, червоний і чорний кольори. Українські жінки (переважно середнього достатку) найбільше люблять чорний колір взуття, адже воно до всього підходить. Взуття чорного кольору ми продаємо до 50 %.
Якщо ще років 10 тому найбільш ходовими були 37-38 розмір, то тепер акселерація зробила свою справу, і найбільш ходовими стають 39-41 розміри. Поряд із цим, як це не дивно, стало більше дівчат із 35-36 розміром ноги.
Майже 60 % взуття населення України купує сьогодні на речових ринках. Тут взувається близько половини жінок і двох третин чоловіків. Купувати на ринках найбільше схильні підлітки, молодь, старше покоління, найменше - жінки середнього віку. Дівчата й молоді жінки, особливо у великих містах, віддають перевагу фірмовим магазинам, а жінки старші - універмагам та спеціалізованим магазинам. Ще 5-6 років тому майже 60 % населення України бажали придбати виключно продукцію зарубіжних виробників, а стійкими прихильниками вітчизняного взуття були лише 8 %, та й то переважно на селі. Сьогодні на придбання імпортного взуття налаштовані 22 % населення країни, для абсолютної ж більшості потенційних покупців не має значення, вітчизняний товар чи імпортний.
Серед великого розмаїття можна побачити польське, словацьке, індійське, італійське, китайське, пакистанське, португальське і турецьке взуття, однак, як правило, все воно виготовлено на італійських лініях і обладнанні.
Привозять його як із країн-виробників, так і з українських оптових ринків - одеського, чернівецького, хмельницького. Тим, хто торгує великими партіями взуття, найвигідніше привозити його безпосередньо із підприємств-виробників. Як правило, в торговельній мережі ціну на взуття встановлюють на 50 % вищу, аніж та, за якою його було придбано у виробника, адже треба не лише покрити витрати на митні платежі, транспортування, зарплату працівників, оренду приміщення, комунальні послуги, а ще й заробити. Коли ж після закінчення сезону торгівля встановлює нам 20-30 % знижки, то все одно ми платимо за взуття більше, аніж воно коштувало у виробника. Зрідка в кінці сезону ці знижки можуть сягати максимуму, до 50 %, і тоді маємо шанс придбати взуття за ціною виробника.
Фахівці радять: взуття треба купувати за розміром своєї ноги, лише тоді воно буде зручним і добре виглядатиме. Коли жінки, піддаючись на вмовляння продавців, мовляв, розноситься, купують тісне взуття, то воно розтягується, деформується, втрачає форму. Раніше, коли в країні був тотальний дефіцит, ми при нагоді купували взуття будь-яке, незважаючи на те, чи підходило воно за колодкою, кольором чи розміром. Тепер асортимент такий великий, що кожна жінка може вибрати собі зручне і гарне взуття. До речі, зараз дуже часто жінки хочуть придбати взуття разом із аналогічного кольору сумочкою.
В окремих магазинах вже стараються формувати такі комплекти, але, на жаль, вибір сумок дуже невеликий, навіть за кордоном. Скажімо, ринок дуже слабо відреагував на модні бірюзовий, червоний, бордовий кольори. Аксесуарів і сумок таких кольорів майже немає.
А щодо того, яке краще купувати взуття - прошите чи проклеєне, то фахівці переконані, що це не має жодного значення. Зараз такі добрі технології, що клеєне взуття досить високої якості. Знаю, що навіть багато харківських ремонтних майстерень вже відмовилися від такого виду ремонту, як прошивання взуття. Вони використовують високоякісний клей, який за міцністю не поступається звичному для нас прошиванню.
Для того, щоб визначити ринок реалізації взуття, перш за все треба розглянути країну по регіонах, де більше населення і чисельність платоспроможних, де більше існує людей, які мають потребу у якісному взутті. При плануванні засідань, які реалізують вибрані моделі жіночого, чоловічого і дитячого взуття, з метою найбільш повного задоволення потреб різних груп жінок, чоловіків та дітей, не дивлячись на їхні розміри і повноту ноги, необхідно провести аналіз структури попиту. Одним із методів структури потенційних покупців являється проведення анкетування. Розроблена анкета з питаннями, які пов'язані з взуттям, наприклад: який розмір вашої ноги? Якої фірми ви купуєте взуття? Чи задовольняють вас ціни? Які моделі взуття вам більш до вподоби? Анкетування проводиться по містам та районним центрам.
Отже, зробивши аналіз ринку реалізації товару, треба розробити кількість потенційних покупців товару.
Мотиваційні дослідження на ринку жіночого взуття (місто Харків) дали змогу визначити основні мотиви купівлі жіночого взуття. Було підраховано, і мали такі дані: 8% людей міста Харкова використовують взуття CONTE, 12% Ecco, та 80% використовують взуття інших фірм. Респонденти, які купують взуття Ecco, відзначили, що його цінність полягає у якості і помірних цінах.
Аналізуючи дані, які характеризують ситуацію, що склалася за останні 4 роки на ринку взуття, можна зробити наступні висновки, що для даного ринку характерне поступове зниження цін на 3 - 6% та підвищення об'єму продажу на 12 - 18 % Отже, за останніми даними можна зробити висновок, що взуття мають властивість до зниження ціни та підвищення попиту.
Розділ 4. Дослідження конкурентів
4.1 Загальна характеристика конкурентів
В Україні виробництвом шкіряного взуття зайнято більш 40 взуттєвих підприємств. Серед підприємств, що займаються виробництвом шкіряного взуття, провідне місце посідають ВАТ "Крок" (м. Житомир), "Акцент" (м. Чернівці), АТЗТ "Лугань" (м. Луганськ), АТ "Прогрес" (м. Львів), АТ "Ніко" (м. Миколаїв), ВАТ "Шкірвзуття" (м. Сімферополь), АТЗТ "Аспект" (м. Макіївка), "Кияни" (м. Київ) та ін.
Велика частина імпорту взуття в Україну припадає на країни азійського регіону (Китай, Гонконг, Індонезія, Туреччина), менша - на країни близького зарубіжжя (Росія, Молдова, Білорусія). Крім цього, на внутрішній ринок України надходить шкіряне взуття з Австрії, Італії, Чехії, Англії, СІЛА, Франції, Таїланду й інших країн.
4.2 Конкурентна структура ринку
Якщо проаналізувати продаж взуття на Україні, то, за даними обласного управління статистики, минулоріч його було продано на 15,3 млн. грн. (шкіряного - на 14,9 млн. грн., гумового і полімерного - на 0,4 млн. грн.), що становить 5,9 грн. на душу населення. Якщо взяти до уваги, що управління фіксує лише продаж у торговельних підприємствах, то можна зробити висновок, що переважно взуття купують на ринках, у приватників або в "мережі" стихійної торгівлі. Бо ж кожен із нас принаймні 2-3 рази на рік купує взуття, витрачаючи при цьому, як мінімум, 500-1000 грн., а не 5,9 грн.
Підприємці, які займаються торгівлею взуттям, не дуже переймаються станом вітчизняного виробництва, бо кажуть, що воно значного відстає від зарубіжного - наші виробники не йдуть в ногу з модою, не цікавляться світовими тенденціями і повільно (раз на кілька років!) оновлюють модельний ряд, а ціна на українське взуття на рівні, а то й вища, ніж на зарубіжне, хоча якість - гірша. За словами продавців, навіть така відома київська фірма, як "Монарх", рідко радує споживача модними новинками, а ціна на її продукцію на порядок вища, ніж у багатьох зарубіжних виробників.
Останнім часом у структурі пропозиції дещо зменшилася частка елітного взуття. Через високі ціни контингент споживачів таких виробів в Україні обмежений 3-4 відсотками населення.
Переваги взуття ТОВ "КАУРІ": висока якість виготовлення, відносно невисокі закупівельні ціни на матеріали і комплектуючі, можливість розширення асортименту.
Недоліки: фірма недостатньо відома на ринку, продукція орієнтована на вітчизняного споживача, не великий асортимент, ускладнений вихід на ринки інших країн.
Розділ 5. Дослідження маркетингового середовища ринку
5.1 Аналіз впливу макросередовища на динаміку розвитку ринку
Попередня оцінка основних факторів впливу економічного середовища на ТОВ "КАУРІ" наведено у табл.5.1
Таблиця 5.1
Попередня таблиця основних факторів впливу економічного середовища в Україні на діяльність підприємства
|
№ п/п |
Фактор |
Загроза |
Можливість |
|
|
1 |
Щорічне зростання ВВП в період 2000-2009 р. в середньому на 9,6 % |
+ |
||
|
2 |
Зменшення темпів росту ВВП за 2007 - 2009 роки при зростанні темпів інфляції |
- |
||
|
3 |
Зростання протягом 2000-2009 р. реальних доходів населення на 14-15 % (враховуючи ціновий фактор та вплив інфляції) |
+ |
||
|
4 |
Різке падіння купівельної спроможності гривневої заробітної плати населення та гривневих інвестицій забудовників на імпортні товари за рахунок різкого зростання у восени 2008 року курсу долара США з рівнґ 4,75 грн. /долар США до рівня 8,9 грн. /долар США (в 2 рази) |
- |
||
|
5 |
Надходження у капітальне будівництво значних інвестицій, за 2005 - 2009 роки |
+ |
||
|
6 |
Різке зростання інфляції та курсу іноземнихї валют відносно національної валюти України у 2009 році |
- |
Підсумкова таблиця основних факторів впливу економічного середовища в Україні на діяльність ТОВ "КАУРІ" наведено у табл.5.2.
Таблиця 5.2
Підсумкова таблиця основних факторів впливу економічного середовища в Україні на діяльність підприємства
|
№ |
Фактор |
Загроза |
Можли-вість |
Дії компанії |
||
|
1 |
Щорічне зростання ВВП в період 2000-2009 р. в середньому на 9,6 % |
Охоплення більшої частки ринку |
Диференціація товару, розширення асортименту продукції |
|||
|
2 |
Зменшення темпів росту ВВП за 2007 - 2009 роки при зростанні темпів інфляції |
Зменшення попиту на ринку взуття |
Зниження ціни на продукцію або розширення деше-вого асортименту продукції. |
|||
|
3 |
Зростання протягом 2000-2009 р. реальних доходів населення на 14-15 % (враховуючи ціновий фактор та вплив інфляції) |
Зростання реалізації взуття |
Розширення товар-ного асортименту, можливе виконання індивідуальних замовлень |
|||
|
4 |
Різке падіння купі-вельної спромож-ності гривневої за-робітної плати насе-лення та гривневих інвестицій забудов-ників на імпортні товари за рахунок різкого зростання у восени 2008 року курсу долара США з рівнґ 4,75 грн. /долар США до рівня 8,9 грн. /долар США (в 2 рази) |
Зменшення реалізації взуття |
Співпраця з кількома постачальниками-імпортерами |
Демографічне середовище в Україні за 10 місяців 2010 року характеризується наступними показниками:
1. Заробітна плата. Середньомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника за січень-вересень 2010р. становила 1773 грн. і зросла порівняно з відповідним періодом попереднього року на 37,6%. Середній розмір номінальної заробітної плати у вересні п. р. дорівнював 1916 грн., що значно перевищує розміри соціальних гарантій: у 3,6 раза - рівень мінімальної заробітної плати (525 грн.) та майже у 3 рази - прожитковий мінімум для працездатної особи (649 грн.).
2. Ринок праці. Кількість зареєстрованих безробітних за 10 місяців 2009р. порівняно з відповідним періодом минулого року скоротилася на 4,3% та на 1 листопада п. р. становила 530,1 тис. осіб, або понад третину безробітних працездатного віку, визначених за методологією МОП.
3. Населення. На 1 жовтня 2010р. в Україні, за оцінкою, проживало 46191,0 тис. осіб.
Таблиця 5.3
Попередня таблиця факторів впливу демографічного середовища на діяльність підприємства
|
№ |
Фактор |
Загроза |
Можли-вість |
|
|
1 |
Скорочення за останні 10 років кількості населення України на 6 млн. чол. |
- |
||
|
2 |
Старіння населення |
- |
||
|
3 |
Відтік основної частини населення у великі міста (3/4 населення проживає у містах) |
+ |
||
|
4 |
Міграційні процеси (відтік значної частини кваліфікованих кадрів за кордон) |
- |
Таблиця 5.4
Підсумкова таблиця факторів впливу демографічного середовища України на діяльність підприємства
|
№ |
Фактор |
Загроза |
Можливість |
Дії компанії |
|
|
1 |
Відтік основної частини населення у великі міста |
Зростання обсягів реалізації |
Збільшення обсягів продаж |
||
|
2 |
Скорочення за останні 10 років кількості населення України на 6 млн. чол. |
Зниження попиту на взуття |
Вихід на міжнародні ринки |
||
|
3 |
Міграційні процеси (відтік значної частини кваліфікованих кадрів за кордон) |
Відтік кваліфікованих кадрів за кордон |
Забезпечення належних умов праці, нормальної заробітної плати, соціальні пакети. |
5.2 Аналіз впливу мікросередовища на динаміку розвитку регіону
Проведений аналіз внутрішнього середовища свідчить про те, що прибутковість діяльності, зростання рівня доходів, наявні ресурси та організаційно-правові чинники ТОВ „КАУРI” при сучасних ринкових тенденціях створюють можливість компанії розв'язати управлінську проблему та реалізувати маркетингові задачі.
Таблиця 5.1
Внутрішнє середовище ТОВ "КАУРІ"
|
Організаційно - правові чинники |
||
|
1. Форма власності |
Колективна |
|
|
2. Організаційна форма підприємства |
Товариство з обмеженою відповідальністю |
|
|
3. Організаційна структура |
Функціональна |
|
|
4. Кадрова політика |
професіоналізм працівників; особиста продуктивність праці; особистий розвиток та ініціатива; спільна відповідальність за розвиток компанії; матеріальне заохочення; толерантне ставлення до співробітників будь-якої раси, етнічного походження, релігії, світогляду, віку, сексуальної орієнтації або статі. |
|
|
5. Системи менеджменту й прийнятий стиль керівництва |
невелика текучість кадрів; незалежність працівників; прямий зв'язок між керівником і підлеглими; довгострокова співпраця з робітниками на основі довірчих стосунків. |
|
|
6. Принцип роботи |
Підприємство не має біржового котиру-вання акцій, є незалежним від коливань на ринку акцій і, таким чином, залишається на тривалий час передбачуваним як для клієнтів, так і для співробітників. ТОВ "КАУРІ" ставить перед собою середньо - і довготермінові цілі і зорієнтоване на постійне зростання та довговічність, а не на короткочасний прибуток. |
|
|
Ресурси |
||
|
1. Виробничі потужності |
два складальних цехи - № 1 та № 2. |
|
|
2. Складські потужності |
Складське господарство ТОВ “КАУРІ” складається з чотирьох складів: одного - для зберігання готової продукції; двох - для розміщення запасів сировини, а також інструментального складу. |
|
|
2. Технології |
Використання нових технологій |
|
|
3. Трудові |
Близько 90 співробітників |
|
|
4. Інформаційні |
Інтернет - Сайт http://www.kauri. kh.ua |
|
|
5. Регіональні |
"КАУРІ " - лідер серед українських виробників, який має широко розгалужену ділерську мережу |
|
|
7. Правові |
Дані відсутні |
|
|
8. Фінансові |
Дані відсутні |
Розділ 6. Розробка нового товару
6.1 Аналіз ринкових можливостей і вибір цільових сегментів
Розглядаючи продукцію, що виробляє ТОВ "КАУРІ" - взуття, ми можемо проаналізувати контингент споживачів даної продукції. Потенційні споживачі продукції:
1. Організації та установи, що придбають товар для своїх працівників;
2. Сільське населення;
3. Люди, що холодний час року працюють на відкритому повітрі;
4. Населення північної частини Росії, та інші закордоні заказники.
Проаналізувавши вище викладені міркування ми робимо висновок, що ринок споживачів продукції з першого погляду обмежений, але у зв'язку з тим, що в останні роки прогнозується зростання попиту, то продукція буде мати свого споживача.
По географічному принципу споживацький ринок України для конкретної продукції можна розбити на 3 сегмента: ринок північної полоси України, центральної полоси і південної. Більшим попитом наша продукція буде користуватися в північній полосі.
За попередніми дослідженнями, попит на продукцію в місті та в сільській місцевості будуть відрізнятися. Це пов'язано з тим, що у сільській місцевості переважно живуть люди з дуже низьким рівнем доходів, що не можуть дозволити собі купувати більш дороге зимове взуття (у тому разі, якщо ми не будемо враховувати замовлення підприємств).
В залежності від відношення споживачів до товару ринки розбивають на сегменти:
ті, що не користуються товаром;
минулих користувачів;
потенційних споживачів;
постійних споживачів.
Так як взуття не є потенційно новим товаром, то на ринку вже сформувалося коло споживачів. На даний момент конкуренти, що випускали таку ж продукцію, збанкрутували і описане підприємство фактично є єдиним виробником у даному сегменті.
Отже в якості цільового ринку збуту обрано ринок північної та центральної частини України, а також орієнтування на споживачів з Росії. Основними потенційними споживачами товару є підприємства, що купують товар як спецодяг, та жителі сільської місцевості. Збут продукції здійснюється через оптову торгівлю. Оптова торгівля займається закупівлею, і продажем великих партій товарів.
Для підприємства є два варіанта здійснення виходу на ринок:
1. Взяти функцію збуту на себе (прямий канал збуту).
2. Скористатися послугами посередника (непрямий канал збуту).
Враховуючи, що ринок горизонтальний (на ньому велика кількість споживачів) і тому потрібно створити розгорнутий канал збуту, то прямі контакти нерентабельні через географічно широкий сегмент ринку. Тому фірма економить на транспортних витратах, поставляючи великі партії товару обмеженому колу оптовиків. В якості оптовиків виступають обласні бази райспоживспілки.
Оскільки ринок не насичений аналогічною продукцією, то нам визначена вся величина збуту. Це спрощує наші дії по заняттю визначеного положення на ринку. Але усе ж необхідно прийняти до уваги той факт, що наша фірма тільки починає свою діяльність, і про якість нашої продукції нікому не відомо, або відомо вузькому колу осіб, тому спочатку необхідно завоювати визнання.
Об'єм продажу буде оцінюватися відповідно до кількості основних споживачів. Відповідно до статистики в сільській місцевості проживає близько половини населення країни і кожний п'ятий користуватиметься нашою продукцією. Але, так як ми не розповсюджуватимемо продукцію в південних районах, то необхідно виключити ще 33%. Загальна кількість взуття: N = (50 000 000-16500000) / (2+5) =4785714 пар. І це не приймаючи до уваги закордонних заказників. Але у зв'язку з динамікою ринку асортимент і кількість випуску може змінитися.
6.2 Розробка ідеї нового товару
Шлях товару на ринку починається з розробки та впровадження нової ідеї. Ось чому інноваційна політика є основою товарної політики. Можна виділити кілька типів нових товарів: світові новинки - принципово новий товар, аналогів якому на ринку до його появи не було; докорінно вдосконалені товари, що задовольняють потреби, які раніше задовольняли інші товари-аналоги, подібні за способом застосування; модифіковані товари, які вже є на ринку, з деякими вдосконаленнями, що не змінюють їхніх характеристик; товари ринкової новизни - товари, які існують на інших ринках, але є новими для вітчизняного ринку, недавно з'явився на ринку; товар нової сфери використання.
Нові товари, які є результатом вдосконалення та модифікації наявних товарів, становлять 45% всіх нових товарів; товари, які є доповненням до наявної асортиментної групи і забезпечують більшу глибину асортименту, - 25%; нові асортиментні групи, що розширюють товарну номенклатуру компанії, - 20%4 а світові новинки - лише 10%.
Створення принципово нових товарів, як будь-яка інновація, є великим ризиком. Появі одного товару, що має комерційний успіх на ринку, передує розробка 80 - 100 невдалих ідей. Але на цьому ризик лише починається. Статистика свідчить, що збитковим виявляються 40% товарів широкого вжитку, 20% товарів промислового призначення та 18% послуг.
Виведення на ринок нових товарів дає змогу: збільшити обсяг продажу; завоювати певну частину ринку; збільшити прибуток; зменшити залежність від процесу реалізації одного товару або асортиментної групи; ефективніше використовувати існуючу систему товароруху; створити або підтримувати образ інноваційної фірми.
Безпосередньо розробка нового товару складається з наступних етапів.
1. Генерація ідей. Для генерації ідей нових товарів можуть бути використані різні джерела: зовнішні (покупці, конкуренти, посередники); внутрішні0, тобто сама фірма - її керівництво, фахівці з маркетингу, інженери, торговий персонал.
2. Відбір ідей. Мета цього етапу - профільтрувати ідеї для того, аби вже на початковому етапі розробки нового товару відсіяти невдалі ідеї товарів, які не відповідають цілям фірми, для реалізації яких у фірми немає потрібних ресурсів тощо. Для відбору можуть бути використані: чек-листи, що показують, які ризики можуть виникнуть в межах інноваційного процесу товару (технологічний ризик, ризик товару, ризик витрат, ризик часу, ризик збуту тощо); метод оціночної шкали, за яким ідеї оцінюють шляхом зважування їх основних факторів.
3. Розробка та перевірка концепції товару. На цьому етапі здійснюється перехід від ідей, які пройшли попередню оцінку, до концепції товару, яка перевіряється споживачем, і набором вигод, які він обіцяє певній групі споживачів.
Концепція товару - письмовий опис фізичних та інших характеристик товару, які сприймаються споживачем, і набору вигод, які він обіцяє певній групі споживачів. Концепція товару потрібна: керівникам фірм, службі НДДКР, рекламному агентству.
4. Розробка стратегії маркетингу. Результат попереднього етапу - вибір найпривабливішої концепції нового товару. Далі розробляється стратегія маркетингу, яка включає: вивчення цільового ринку, позиціювання товару, заплановані показники обсягу продажу, частки ринку, прибутку на перші 2 - 3 роки, ціни, канали розподілу, бюджет маркетингу на перший рік, а також опис маркетингових стратегій за кожним з елементів комплексу маркетингу.
5. Проведення економічного аналізу. Цей етап процесу розробки нового товару, інша назва якого - бізнес-аналіз, ґрунтується на обраній концепції і стратегії маркетингу і передбачає оцінку щодо: потенційного обсягу продажу товару; витрат; прибутку; ризику.
6. Розробка прототипу товару. На цьому етапі формується другий рівень товару - товару в реальному виконанні. Створюється прототип товару - перші дослідні зразки, споживчі переваги матеріалізуються в конкретному товарі, що потребує прийняття таких рішень: рішення про параметри виробу - функціональні параметри, дизайн, масу, колір та ін.; рішення про упаковку; рішення про торгову марку.
7. Випробування товару в ринкових умовах. Цей етап є імітацією виходу фірми на ринок з новим товаром, мета якого - визначити в реальних умовах шанси товару на успіх.
ТОВ "КАУРІ" прагне розширювати свій асортимент, тому слідкує за модними тенденціями та створює нові моделі взуття.
6.3 Формування ціни на новий товар та стратегія ціноутворення
Від цінової політики залежить результативність діяльності фірми. У той же час розгляд цінової політики є можливим лише з погляду цілей, що ставить перед собою фірма.
Важливим елементом стратегії і тактики маркетингу є встановлення цін на продукцію підприємства.
Ціноутворення - складний процес, на який впливає ряд динамічних чинників:
1. реальні витрати;
2. цінність для споживача;
3. можлива реакція конкурентів;
4. еластичність попиту на продукцію фірми;
5. ціна конкурентів на аналогічну продукцію.
У діяльності більше усього підходить метод визначення ціни за схемою "собівартість плюс прибуток". Згідно з цим методом ціна (Ц) обчислюється по формулі:
, (6.1)
де - собівартість продукції;
- величина прибутку.
Прибуток визначається за нормативами у відсотках до собівартості або її частини (вартості обробки). Величина цього нормативу встановлюється підприємством, виходячи з розумінь прибутковості продукції і її конкурентноздатності. Вона може обмежуватися державою як граничний рівень рентабельності продукції.
Позитивні сторони цієї методики лежать у її простоті, логічної очевидності такої функції ціни як повернення витрат виробника і забезпечення прибутковості підприємницької діяльності. Недолік методики в тому, що вона слабко враховує ринкові чинники ціноутворення і насамперед попит.
Цінова політика буде змінюватися в залежності від життєвого циклу товару, кон'юнктури, що склалася на ринку і зміни стратегії фірми.
Для визначення ціни на товар розрахуємо основні економічні показники фірми "КАУРІ" і зведемо їх у таблицю 6.1.
Таблиця 6.1
Оновні економічні показники фірми ТОВ "КАУРІ" на 2010 р.
|
№ |
Назва показника |
Од. виміру |
Кількість |
Символ |
|
|
1 |
Обсяг виробництва (продажу) продукції |
пар |
18526 |
N |
|
|
2 |
Загальні витрати на виробництво продукції |
Грн |
1981 012,1 |
B |
|
|
У т. ч. |
|||||
|
Постійні витрати |
Грн |
617008,1 |
F |
||
|
Змінні витрати |
Грн |
1364004 |
V*N |
||
|
3 |
Собівартість одиниці продукції |
Грн |
106,93 |
S |
|
|
У т. ч. |
|||||
|
Постійні витрати |
Грн |
33,30 |
F/V |
||
|
Змінні витрати |
Грн |
73,62 |
V |
||
|
4 |
Ціна одиниці продукції |
Грн |
175,00 |
Ц |
|
|
У т. ч. |
|||||
|
ПДВ |
Грн |
29,17 |
|||
|
Прибуток |
Грн |
38,9 |
|||
|
5 |
Дохід від реалізації продукції |
Грн |
4168350 |
Д |
|
|
6 |
Прибуток |
грн |
720661,4 |
П |
Далі визначимо витрати на маркетингову діяльність (у відсотка) - 5%. Визначену абсолютну суму розподіляють по основних напрямах (табл.6.2).
Таблиця 6.2
Розподіл витрат на маркетингову діяльність по основних напрямах
|
Назва показника |
Од. виміру |
Кількість |
Питома вага, % |
|
|
Витрати на маркетингову діяльність |
Грн. |
99050,6 (5%вiд заг. вит.) |
100 |
|
|
У т. ч. по напрямках |
||||
|
1. Витрати на маркетингові дослідження |
Грн. |
54477,83 |
55 |
|
|
2. Витрати на розвиток товару |
Грн. |
19810,12 |
20 |
|
|
3. Витрати на систему розподілу |
Грн. |
14857, 19 |
15 |
|
|
4. Витрати на стимулювання |
грн |
9905,06 |
10 |
Для знаходження точки беззбитковості необхідно мати значеня наступних величин:
1. Умовно-постійні затрати - затрати по утриманню і експлуатації приміщення, обладнання, організації виробництва, управління на одиницю продукції:
Упо = ЗВ + НевирВ, Упо = 1,113+1,382= 2,495
ЗВ - цехові і заводські витрати;
Невир В - поза виробничі витрати.
2. Умовно-змінні затрати - це затрати, загальна сума яких за певний час залежить від об'єму виготовленої продукції, віднесені до виробничої програми:
Узм= М + К + Тр. вит. + Ос. зп + Дод. зп + Відр.,
Узм = 11,9969+25,5+11,524+0,31792+0,031792+0,3497=116,39
М - вартість матеріалів;
К - вартість комплектуючих;
Тр. вит. - транспортні витрати;
Ос. зп - основна зарплата;
Доп. зп - додаткова зарплата;
Відр. - відрахування.
Розрахуємо точку беззбитковості виробництва:
Упо * N + Мар
ТБ =;
Ц - Узм
ТБ = (2,495*100000+2000) / (175 - 116,39) =7476 (шт)
N - кількість товару у виробничій програмі;
Мар - витрати на маркетинг;
Ц - ціна одиниці товару без врахування НДС.
Критичним об'ємом виробництва продукції, вище якого виробництво стає рентабельним, являється 7476 штук. Графічне представлення отриманих результатів показано на рис.6.1.
Рис.6.1 Залежність прибутку і затрат підприємства від об'ємів виробництва.
6.4 Організація збуту продукції
Фірма “КАУРІ” виготовляє взуття, яке є якісним з помірними цінами. Для реалізації взуття фірма пропонує дві форми системи каналів збуту: посередницьку та дистриб'юторську. Основою роботи посередника є договір для укладання якого необхідно знайти покупців на партію товару від 1 до 5 пар взуття. Надання дистриб'юторських повноважень передбачає такі умови: мінімальний обсяг реалізації від 5 до 45 пар взуття на місяць у даному місті. Попередня оплата становить 100%. Якщо партія взуття становить більше 45 пар, то доставка товару на території м. Харків здійснюється за рахунок фірми “КАУРІ”. За дистриб'ютором закріплюється місто Харків, у межах якого він володіє ексклюзивними правами на продаж взуття. При цьому йому надається знижка 8%.
Фірма “КАУРІ” вибрала два канали збуту тому що, посередник вибирає право власності на взуття, а також він може діяти від імені фірм - реалізаторів взуття. Також обрано дистриб'ютора тому що це посередник, який отримує право збувати взуття фірми - виробника на певній території визначений термін. Дистриб'ютор не є власником взуття, а лише отримує право продажу. Це дає фірмі “КАУРІ” підвищення рівня обслуговування споживачів на основі досвіду обслуговування цільового ринку, можливість забезпечити оптимальні для споживача масштаби поставок, зменшити витрати завдяки економії на масштабі, враховуючи великий обсяг виконання певних функцій посередників.
6.5 Розробка комунікаційної політики
Засобами реклами обрано наступне: друкована реклама.
Одним з альтернативних варіантів рекламної кампанії передбачає рекламу у місцевій газеті “Премьер”.
Реклама у газеті “Премьер” 6 разів на місяць (650 грн.)
Отже, було обрано друковану рекламу та рекламу у регіональному доході та малого влучення коштів на рекламу, оскільки саме місто, яке обрано для дослідження є середнім за розміром. Тому вважається, що саме така реклама може дати необхідну кількість споживачів, які віддадуть перевагу взутті від фірми “КАУРІ”.
Подобные документы
Теоретичні аспекти дослідження ринку. Стан ринку взуття на Україні. Товарознавство взуття. Опис виробничого підприємства "Комфорт". Маркетинговий план для просування товару на ринку, розроблений мною для АТ "Комфорт". Підвищення конкурентоспроможності.
курсовая работа [96,0 K], добавлен 08.02.2007Покупець і ринок. Характеристика ринку товару. Основні конкуренти підприємства стосовно товару (послуги). Проблеми покупця, що вирішуються за допомогою товару (послуги). Заходи, що розробляються для поліпшення існуючого і розвитку нового товару (послуги).
презентация [3,1 M], добавлен 06.03.2014Види кави, його споживчі якості та властивості. Опис товару згідно УКТ ЗЕД, визначення ставки мита. Аналіз ринку кави в Україні. Умови імпорту товару. Пошук потенційних закордонних партнерів. Вибір схеми транспортування та базисних умов поставки.
курсовая работа [53,9 K], добавлен 15.01.2012Маркетингове дослідження ринку методом опитування споживачів. Стратегія позиціювання товару на ринку. Кількісна оцінка рівня цінового ризику. Ефективність рекламної кампанії. Сегментація товарного ринку та прогнозування обсягів збуту продукції.
курсовая работа [248,2 K], добавлен 14.06.2011Поняття життєвого циклу товару. Його концепція описує збут, прибуток, конкурентоспроможність товару і стратегію маркетингу з моменту початку розробки товару і до його зняття з ринку. Маркетингові стратегії залежно від етапів життєвого циклу товару.
контрольная работа [106,2 K], добавлен 12.08.2010Вивчення споживачів та споживчого ринку. "Чорна скринька" свідомості покупців. Сегментація та позиціювання. Аналіз конкуренції на ринку та макросередовища. Основи портфельного аналізу. Основи концепції життєвого циклу товару. Розробка нового товару.
курсовая работа [594,2 K], добавлен 21.11.2013Сутність товару та роль інновацій на сучасному етапі діяльності підприємства. Основні етапи життєвого циклу товару. Етапи та особливості розроблення концепції нового товару, формування його маркетингової стратегії. Огляд ринку дитячих товарів в Україні.
дипломная работа [3,6 M], добавлен 19.11.2012Маркетингове дослідження ринку косметики в м. Суми методом опиту споживачів. Позиціонування торгової марки чи товару на ринку. Кількісна оцінка рівня цінового ризику. Сегментація товарного ринку, прогнозування обсягів збуту продукції, збутова політика.
курсовая работа [116,6 K], добавлен 14.06.2011Економічна природа товару. Товарна номенклатура та асортимент товару. Життєвий цикл товару: виробник-покупець. Підходи до оцінки (дослідження) товару. Методика оцінки конкурентоспроможності та якості товару. Дослідження товару на прикладі ТОВ "Винар".
курсовая работа [227,4 K], добавлен 23.10.2007Аналіз факторів конкурентного середовища підприємства. Маркетингове дослідження ринку методом опитування. Позиціювання товару на ринку. Оцінка рівня цінового ризику підприємства. Аналіз ефективності рекламної кампанії. Сегментація товарного ринку.
курсовая работа [106,1 K], добавлен 14.06.2011
