Размещено на http://www.allbest.ru/

Анотація

Транспорт як сфера бізнесу належить до мобільного сектора економіки, характеризується ліквідними активами, швидкою віддачею вкладених коштів.

Транспортне підприємство з добре налагодженою комерційною (маркетинговою) службою має можливість відмовитись від неперспективних сфер діяльності, стримувати передоплату при будь-яких сумнівах у платоспроможності клієнта, уникаючи тим самим фінансових труднощів.

Необхідність логістичного підходу в практиці господарської діяльності обумовлена насамперед переходом від ринку продавця до ринку покупця, що змушують виробничі (розподільні) торговельні системи гнучко реагувати на швидко мінливі пріоритети споживачів.

Особливого значення набуває концепція логістики в забезпеченні потреби в транспортних послугах. Слід зазначити, що через недостатню увагу до цієї області в останні роки різко знизилася якість роботи єдиної транспортної системи і її елементів.

Принципова новизна логістичного підходу і використання сумісних маркетингових і логістичних функцій до керування автотранспортним підприємством (АТП) полягає в тому, що воно розглядається як внутрівиробнича логістична система на макро - і мікрорівні. На макрорівні АТП виступають як елементи макрологістичних систем. Вони забезпечують ритм роботи цих систем, є джерелами матеріальних послуг - транспортних послуг. На мікрорівні АТП як внутрівиробничі логістичні системи являють собою ряд зв'язаних один з одним підсистем, що утворять певну цілісність, єдність.

Робота була виконана з застосуванням програмного забезпечення Microsoft Word. Розрахунки подані в випускній роботі у вигляді таблиць та графіків.

Вступ

Необхідність логістичного підходу в практиці господарської діяльності обумовлена насамперед переходом від ринку продавця до ринку покупця, що змушують виробничі (розподільні) торговельні системи гнучко реагувати на швидко мінливі пріоритети споживачів.

Особливого значення набуває концепція логістики в забезпеченні потреби в транспортних послугах. Слід зазначити, що через недостатню увагу до цієї області в останні роки різко знизилася якість роботи єдиної транспортної системи і її елементів.

Принципова новизна логістичного підходу до керування автотранспортним підприємством (АТП) полягає в тому, що воно розглядається як внутрівиробнича логістична система на макро - і мікрорівні. На макрорівні АТП виступають як елементи макрологістичних систем. Вони забезпечують ритм роботи цих систем, є джерелами матеріальних послуг - транспортних послуг. На мікрорівні АТП як внутрівиробничі логістичні системи являють собою ряд зв'язаних один з одним підсистем, що утворять певну цілісність, єдність. Ці підсистеми забезпечують входження матеріального потоку в систему, проходження усередині її й вихід із системи у вигляді матеріальних - транспортних послуг. Відповідно до концепції логістики побудова внутрівиробничих логістичних систем повинне забезпечувати можливість постійного узгодження й взаємного коректування планів і дій постачальницьких, виробничих і збутових ланок усередині підприємства.

Маркетинг посідає центральне місце у структурі управління підприємством, оскільки йому належить провідна роль в організації надання послуг. У зв'язку з цим функціонування середніх і великих транспортних підприємств вимагає від їх організаційних структур більшої оперативності і гнучкості реагування на умови, що змінюються. Це може бути досягнуто створенням на підприємстві маркетингової служби. Її діяльність поєднує комплекс робіт економічного, фінансового, планового, техніко-виробничого, збутового та дослідницького характеру, обумовлює високі вимоги до рівня підготовки персоналу.

Основні особливості послуг транспорту:

- послуга не може існувати поза процесом її виробництва і накопичуватись;

- послуга являє собою конкретну споживчу вартість лише у певний час на певному напрямку;

- на послуги мають вплив суттєві коливання попиту як за часом, так і в просторі;

- пропозиція послуги залежить від інфраструктурного середовища, метеорологічних і кліматичних умов;

- послуга пов'язана з ризиками.

У випускній роботі відмічено актуальність поставленої мети, а саме маркетингове та логістичне дослідження на підприємстві.

Розділ 1. Вивчення теоретичних аспектів маркетингової та логістичної діяльності АТП

1.1 Маркетингова діяльність транспортного підприємства

Транспортне обслуговування визначається як діяльність транспортного підприємства, пов'язана з процесом переміщення вантажів у просторі і за часом з наданням перевізних, вантажно-розвантажувальних послуг.

Експедиційне обслуговування - це складова частина процесу руху товару від виробника до споживача. Воно включає виконання додаткових робіт та операцій, пов'язаних з супроводженням вантажів. Це надання експедиційних, комерційно-правових та інформаційно-консультаційних послуг.

Маркетинг посідає центральне місце у структурі управління підприємством, оскільки йому належить провідна роль в організації надання послуг. У зв'язку з цим функціонування середніх і великих транспортних підприємств вимагає від їх організаційних структур більшої оперативності і гнучкості реагування на умови, що змінюються. Це може бути досягнуто створенням на підприємстві маркетингової служби. Її діяльність поєднує комплекс робіт економічного, фінансового, планового, техніко-виробничого, збутового та дослідницького характеру, обумовлює високі вимоги до рівня підготовки персоналу.

Основні особливості послуг транспорту:

- послуга не може існувати поза процесом її виробництва і накопичуватись;

- послуга являє собою конкретну споживчу вартість лише у певний час на певному напрямку;

- на послуги мають вплив суттєві коливання попиту як за часом, так і в просторі;

- пропозиція послуги залежить від інфраструктурного середовища, метеорологічних і кліматичних умов;

- послуга пов'язана з ризиками.

Завдяки транспортно-експедиційним послугам забезпечується розподіл товарів, більш чітко здійснюється процес планування, організації та виконання доставки продукції від місць виробництва до місць споживання.

На обсяг перевезень впливають такі фактори:

- стан транспортних засобів, використання основних фондів транспортних підприємств;

- ступінь відповідності інфраструктурних об'єктів сучасним вимогам щодо виконання своїх основних функцій;

- необхідність реконструкції, переоснащення, часткового перепрофілювання підприємств транспортної галузі;

- стан автомобільних, залізничних, авіаційних шляхів України та відповідність їх загальноприйнятим міжнародним стандартам;

- державна політика структурної реорганізації управління різними видами транспорту;

- кон'юнктура зовнішніх ринків транспортних послуг, обсяги виробництва промислової, сільськогосподарської продукції в Україні.

Транспорт як сфера бізнесу належить до мобільного сектора економіки, характеризується ліквідними активами, швидкою віддачею вкладених коштів.

Транспортне підприємство з добре налагодженою комерційною (маркетинговою) службою має можливість відмовитись від неперспективних сфер діяльності, стримувати передоплату при будь-яких сумнівах у платоспроможності клієнта, уникаючи тим самим фінансових труднощів.

Перевезення пасажирів і вантажів є основним видом послуг транспорту. Разом з тим підприємства вантажного автотранспорту в умовах падіння попиту на перевезення розширюють транспортно-експедиторські і непрофільні види послуг, що користуються підвищеним попитом. Це може бути додаткове комерційне використання земельних ділянок під стоянки, що охороняються, будівель і споруд як власності підприємства під складські та офісні приміщення, виробничих потужностей з ремонту і обслуговування автомобілів, заправних станцій. В сучасних умовах залежно від попиту з боку споживачів з'являються нові види послуг транспорту (страхування вантажів, консалтинг).

Економіка України може реалізувати свої конкурентні переваги в системі міжнародного розподілу праці за умови розвитку транспортних послуг як складової інфраструктури бізнесу. Реформування економіки країни, включення її до системи світових господарських зв'язків поставило перед транспортною галуззю завдання адаптації до роботи в нових умовах господарювання, забезпечення відповідних вимог до якості транспортних послуг, економічної ефективності виробничо-фінансової діяльності. Попит на транспортні послуги дає імпульс зростанню зовнішньоторговельного обороту.

Будь-яке транспортне підприємство зацікавлене у залученні інвестицій. Таке завдання виникає у зв'язку з падінням платоспроможного попиту на транспортні послуги, коли важливим елементом забезпечення стійкості функціонування підприємства є диверсифікація його діяльності. Так, вигідною і відносно стабільною в економічному аспекті може бути організація міжнародних перевезень. Цей вид діяльності вимагає відповідного оновлення рухомого складу або закупівлі його на умовах лізингу, розширення міжнародних партнерських зв'язків. Транспортне підприємство, використовуючи маркетинг, повинне орієнтуватися на потреби потенційного клієнта і ставити за мету їх задоволення за певними видами транспортних послуг, намагаючись його якісно обслужити і запропонувати супутній сервіс для того, щоб функціонувати раціонально і ефективно. Отже, маркетинг об'єднує інтереси транспортних підприємств та їх клієнтів, створюючи умови для співробітництва на більш високому рівні.

Україна має необхідні умови для формування сучасної системи транспортних комунікацій, яка відповідала б європейським стандартам. Це вигідні природно-кліматичні, географічні характеристики території; достатня ресурсна база і рівень розвитку техніки та технологій; наявність кваліфікованого персоналу і передових науково-технічних розробок; наявність конкурентоспроможних науково-технічних проектів, готових до реалізації; зацікавленість зарубіжних інвесторів у розміщенні капіталів; наявність та реалізація концепції створення і функціонування в Україні національної мережі міжнародних транспортних коридорів.

Місце і роль транспорту у суспільному виробництві визначає необхідність його пріоритетного розвитку, державної підтримки в задоволенні його потреб у транспортних засобах, матеріально - технічних і паливно - енергетичних ресурсах. Державна політика в галузі транспорту має забезпечувати:

- своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях;

- захист прав споживачів під час їх транспортного обслуговування;

- безпечне функціонування транспорту;

- додержання необхідних темпів і пропорцій розвитку національної транспортної системи;

- захист економічних інтересів України та законних інтересів підприємств і організацій транспорту та споживачів транспортних послуг;

- створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту;

- обмеження монополізму і розвиток конкуренції;

- координацію роботи різних видів транспорту;

- охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту.

Державне управління діяльністю транспорту здійснюється шляхом проведення та реалізації економічної (податкової, фінансово-кредитної, тарифної, інвестиційної) та соціальної політики, включаючи надання дотацій на пасажирські перевезення.

Для ефективного функціонування транспортне підприємство повинне дотримуватись правил поведінки на ринку і своєчасно пристосовуватись до змін ринкових умов. Забезпечити ринкову орієнтацію управління підприємством допомагає знання маркетингу. Стосовно транспортного обслуговування споживачів маркетинг можна визначити як діяльність підприємства з реалізації його основної продукції - транспортної послуги - з метою найбільш повного задоволення існуючих і майбутніх потреб споживачів, що виражається у формі обсягу попиту. Використовуючи маркетинг, підприємство спрямовує свою діяльність за двома напрямками: пристосування асортименту послуг, що пропонуються, до вимог покупців; активне формування потреб і попиту з метою найбільш прибуткової реалізації наявних послуг. Потреба в послугах транспорту повинна бути задоволена швидко. Незадоволена у відповідний час потреба стає непотрібною для споживача (клієнта).

Особлива увага приділяється визначенню якості доставки вантажів. У вигляді дрібних відправлень перевозяться, як правило, коштовні товари, і тому час (строки) доставки вантажів розглядаються як один із найбільш значущих параметрів якості обслуговування клієнтів.

Якість перевезень передбачає також швидкість і регулярність доставки вантажів, збереження партій, ліквідацію зайвих технологічних операцій, використання ефективного каналу просування.

Вантажовідправники найбільшу увагу приділяють вартості транспортних послуг, строками доставки, гнучкості обслуговування, надійності перевезень з меншим степенем ризику.

При виборі каналу розподілу слід враховувати такі фактори:

- можливість займатись розподілом товару і брати на себе ризик, пов'язаний зі збутом і розподілом;

- наявність знань, досвіду і методів торгівлі;

- обсяг продажу товарів;

- ефективність послуг посередників;

- споживчі властивості товарів;

- кон'юнктура ринку збуту;

- порівняльна ефективність різних каналів просування;

- транспортно-експедиційне забезпечення.

Маркетингові дослідження ринку, аналізу тенденцій та перспектив його зміни має проводити кожне транспортне підприємство незалежно від його розміру. Результати дослідження ринку безпосередньо впливають на дострокову стратегію підприємства, його поточну політику і є базою для розробки плану маркетингу, визначення потреби у фінансових, трудових і матеріально-технічних ресурсах.

Дослідження ринку транспорту включає такі основні напрямки:

- визначення розміру ринку або території, яку обслуговує автотранспортне підприємство. Якщо йдеться про охоплення території області, міста, це - місцевий ринок транспортних послуг. Якщо сфера діяльності охоплює декілька областей, це - міжрегіональний ринок транспортних послуг. Міжнародний ринок передбачає сукупність національних ринків держав, зв'язки між якими опосередковані міжнародними перевезеннями;

- оцінка попиту на послуги, що пропонує підприємство, в тому числі рівень насиченості ринку конкуруючими послугами за видами діяльності; наявність дефіциту перевізних можливостей; ємність ринку як максимально можливого обсягу перевезень у фізичних одиницях або вартісному виразі протягом року; аналіз ринкової частки попиту, що задовольняється силами даного підприємства, і динаміки її розвитку. Результатом аналізу є прогноз ємності і попиту на конкретні види перевезень та послуг;

- опис структури ринку та його основних сегментів: вивчення споживачів у зоні діяльності підприємства з урахуванням їх географічної концентрації; аналіз потреб вантажовідправників; особливості попиту на різні послуги; вивчення можливостей розширення ринку за рахунок залучення нових споживачів, надання якісно нових послуг; виділення цільових ринкових сегментів діяльності підприємства. Сегментування транспортного ринку - розробка ринку на окремі групи споживачів транспортних послуг, для кожної з яких потрібні свої послуги, а також комплекс маркетингу. Результати цих досліджень визначають вибір стратегії маркетингу;

- вивчення діяльності підприємств перевізників, працюючих на даному ринку (аналіз головних конкурентів, їх сильних і слабких боків; порівняння своїх послуг з послугами, що надають підприємства-конкуренти, по кожному з головних показників маркетингового комплексу). Дані, отримані в результаті оцінки конкурентоспроможності своїх послуг, дозволяють підприємству накреслити цінову стратегію на обраних сегментах ринку та своєчасно приймати маркетингові, управлінські рішення.

Вивчення обсягу і структури попиту на послуги доцільно здійснювати за часом, видами вантажу, клієнтурою, напрямками. Важливо враховувати інформацію про періоди максимального і мінімального обсягів перевезень (сезонні коливання). Найбільш суттєвими факторами, що впливають на зміну попиту транспортних послуг, є:

- рівень розвитку і види виробництва, у тому числі економічний стан підприємств - вантажовідправників і вантажоодержувачів;

- розміщення виробництва та джерел сировини у регіоні та прилеглих районах;

- розвиток у регіоні видів транспорту і рівень їх інтеграції в єдину транспортну систему.

Величина попиту транспортної послуги залежить від тарифу на перевезення. Особливо цей фактор має вплив на потенційного клієнта при укладенні договору на перевезення. Як правило, попит визначає максимальну ціну, яку може встановити перевізник, а витрати на перевезення - мінімальну. При визначенні витрат потрібно не тільки правильно оцінити їх рівень, але й оптимізувати таким чином, щоб запропоновані тарифи повністю покривали витрати і забезпечували цільовий прибуток підприємству.

Невід'ємним елементом успішної діяльності транспортного підприємства на ринку є вивчення конкуренції, оцінка своєї конкурентоспроможності для своєчасного прийняття заходів щодо запобігання збитковості і банкрутства.

Для автотранспортного підприємства характерною є конкуренція з боку транспортних організацій різної відомчої підпорядкованості, підприємств інших видів транспорту, нових для певного сегмента ринку перевізників. Вибір методів конкуренції залежить від умов конкретного ринку, на якому працює транспортне підприємство. Основними з них є цінові та нецінові методи.

Ціновий метод передбачає зміну (зниження) тарифів на перевезення, що виконуються підприємством, порівняно з тарифами конкурентів. Зниження тарифів дозволяє залучити додаткових клієнтів, розширити портфель замовлень, охопити більшу частку регіонального транспортного ринку.

У випадку використання нецінового методу підприємство спрямовує свою діяльність на підвищення якості перевезень і послуг, їх рекламу, розвиток власної виробничо-технічної бази, підвищення кваліфікації персоналу. Надійність і якість перевезень визичаються своєчасністю доставки вантажу, відсутністю випадків невиконання замовлень клієнтів, високим рівнем збереження вантажу і безпеки перевезень, наявністю різних додаткових послуг під час обслуговування. Важливим фактором забезпечення якості перевезень є спеціалізація автотранспортного підприємства, яка передбачає максимальне пристосування рухомого складу під конкретний вид вантажу.

Аналіз показників, які відображають вимоги клієнтури до перевезень, допомагає уточнити становище підприємства на ринку транспортних послуг, виявити можливості для його потенційного покращення, а також дозволяє дати відповідь на такі запитання:

- чи багато підприємств пропонує аналогічні послуги, який їх обсяг і номенклатура;

- що є основою конкуренції (тарифи, умови надання послуг, їх якісні характеристики);

- як швидко змінюється політика конкурентів на ринку транспортних послуг;

- яка частка провідних конкурентів у загальному обсязі перевезень в регіоні та перспективи їх розвитку.

Блок аналітичної інформації про конкурентів транспортної фірми може містити наступні дані: обсяги перевезень транспортних організацій-конкурентів; транспортні тарифи; рентабельність; наявний парк машин, кадровий склад; цілі і стратегії конкурентів на ринку послуг. Інформація про конкурентів допоможе підприємству оцінити рівень своєї конкурентоспроможності і краще позиціонувати запропоновані послуги за допомогою реклами, участі у міжнародних спеціалізованих виставках, впровадження комп'ютерних та Інтернет-технологій.

Транспортному підприємству треба здійснювати збір і аналіз маркетингової інформації шляхом формування бази даних перевізників, замовників (клієнтів), конкурентів з подальшою систематизацією її у вигляді реєстрів (звітів).

Інформація про перевізників включає такі дані: найменування та адреса перевізника, швидкість, надійність, додаткові послуги, тарифні ставки, тенденції перевезень, напрямки маршрутів, вид транспорту.

Інформація про замовників (клієнтів) охоплює дані про товарну номенклатуру, обсяги перевезень та напрямку руху, потрібні транспортні засоби, періодичність постачання, осіб, котрі приймають рішення.

Первинні форми карток обліку перевізника вантажів і замовника (клієнта) наведено у рис.1.1. та рис.1.2.

1. Найменування та юридична адреса
2. Контактні особи
3. Перелік транспортних і сервісних послуг
4. Тип транспорту
5. Конкурентоспроможні напрямки
6. З якого часу обслуговує підприємство
7. Обсяг перевезень (зміст замовлень)
8. Тарифні ставки перевізника
9. Експертна оцінка рівня обслуговування
10. Додаткова інформація
11. Існуючи проблеми
12. Що потрібно зробити для покращення співробітництва

Рис. 1.1. Облікова картка перевізника вантажів

1. Найменування та юридична адреса клієнта
2. Контактні особи
3. Номенклатура товарів у тому числі для перевезення
4. Вид діяльності (експорт)
5. Вид потрібного транспорту
6. Вимоги до транспортного забезпечення
7. З якого часу обслуговується у фірмі
8. Форма оплати замовлення
9. Особливі питання і проблеми

Рис. 1.2. Облікова картка замовника (клієнта) на перевезення вантажів

Для ефективного функціонування відповідних баз даних необхідно використовувати комп'ютерну обробку, спеціальні пакети програм. Аналітична обробка маркетингової інформації надає транспортному підприємству можливість реалізувати стратегічні і тактичні цілі: закріпити за даною фірмою окремих клієнтів та окремі види вантажу; розширити просування своїх послуг на ринку; здійснити координацію дій; отримати замовлення, яке буде економічно вигідним для фірми за обсягом, ціною, умовами перевезень.

1.2 Логістична діяльність АТП

Метою діяльності логістики є забезпечення необхідного товару, необхідної якості в необхідній кількості, у необхідному місці, у необхідний годину з необхідною інформацією необхідному споживачу за „відповідною” ціною.

Логістика - це процес управління достатнім та ефективним (з крапки зору витрат та години перебігу) потоком запасів сировини, матеріалів, що незаверли виробництва, готової продукції, послуг, фінансів та супроводжуючої інформації від місця виникнення цього потоку до місця його споживання (включаючи приймання, відправлення, внутрішнє і зовнішнє переміщення) з метою повного задоволення.

Необхідність логістичного підходу в практиці господарської діяльності обумовлена насамперед переходом від ринку продавця до ринку покупця, що змушують виробничі (розподільні) торговельні системи гнучко реагувати на швидко мінливі пріоритети споживачів.

Особливого значення набуває концепція логістики в забезпеченні потреби в транспортних послугах. Слід зазначити, що через недостатню увагу до цієї області в останні роки різко знизилася якість роботи єдиної транспортної системи і її елементів.

Принципова новизна логістичного підходу до керування автотранспортним підприємством (АТП) полягає в тому, що воно розглядається як внутрівиробнича логістична система на макро- і мікрорівні. На макрорівні АТП виступають як елементи макрологічних систем. Вони забезпечують ритм роботи цих систем, є джерелами матеріальних послуг - транспортних послуг. На мікрорівні АТП як внутрівиробничі логістичні системи являють собою ряд зв'язаних один з одним підсистем, що утворять певну цілісність, єдність. Ці підсистеми забезпечують входження матеріального потоку в систему, проходження усередині її й вихід із системи у вигляді матеріальних - транспортних послуг. Відповідно до концепції логістики побудова внутрівиробничих логістичних систем повинне забезпечувати можливість постійного узгодження й взаємного коректування планів і дій постачальницьких, виробничих і збутових ланок усередині підприємства.

Хронологічно трансформація логістичного управління в практичній діяльності в подана на рис. 1.3.

Схема ілюструє ключові досягнення логістичного управління в окремих часових діапазонах

- акцентування проблеми мінімізації рівня запасів у сфері дистрибуції (50-ті роки), в постачанні (60-ті роки), у виробництві та постачанні (70-ті роки);

- акцентування проблеми безнапасного виробництва шляхом впровадження принципу "точно, своєчасно" (80-ті роки);

- оптимізація транспортних технологій та їх інтеграція в інтерпретованих логістичних ланцюгах (починаючи з 50-х років);

- комп'ютерна підтримка прийняття та реалізації логістичних рішень в логістичному управлінні, починаючи від MRP,DRP і закінчуючи CILS -комп'ютерно-зінтегрованими логістичними системами, системами поповнення запасів (QR, ЕСR);

- інтеграція комп'ютерного забезпечення логістичних і виробничих процесів, зокрема МRР,DRP, ЕDІ з одного боку та САD, САМ, СІМ, ТQМ (ТQС) з іншого.

Матеріальний потік - рухи, що перебувають у стані, матеріальні ресурси, незавершене виробництво, готова продукція, до яких застосовуються логістичні функції й логістичні операції (навантаження, розвантаження, затаривание, перевезення, сортування, консолідація, розукрупнення й т.д.).

Поняття матеріального потоку є ключовим у логістиці. Матеріальні потоки утворяться в результаті транспортування, складування й інших матеріальних операцій із сировиною, напівфабрикатами й готовими виробами - від первинного джерела сировини до кінцевого споживача. Матеріальні потоки протікають між різними підприємствами й усередині одного підприємства.

Матеріальними потоками називаються вантажі, деталі, запасні частини, паливно-мастильні матеріали й т.д., розглянуті в процесі додатки до них різних логістичних операцій і віднесені до тимчасового інтервалу.

Розмірність матеріального потоку являє собою відношення одиниці виміру вантажу (тонни, штуки й т.д.) до одиниці виміру часу (доба, місяць, рік і т.д.).

Матеріальний потік перетворюється в матеріальний запас, якщо його розглядати в ході здійснення деяких логістичних операцій на заданий момент часу.

АТП - споживач матеріальних потоків (запасних частин, агрегатів, палива, мастильних матеріалів, рухомого складу й т.д.), що завершує ланку ряду логістичних ланцюгів. Виробниче споживання матеріальних потоків на АТП створює готову продукцію - транспортні послуги.

Відтворення автотранспортних послуг включає етапи постачання, виробництва й збуту даного виду матеріальних послуг. При цьому рішення питань постачання матеріальними ресурсами АТП є предметом заготівельної логістики транспорту. Рух матеріальних і відповідних фінансових, інформаційних і кадрових потоків усередині АТП у ході виробництва транспортних послуг - предмет внутрівиробничої логістики транспорту. Реалізація транспортних послуг АТП - предмет розподільної логістики.

Очевидно, що заготівельної, внутрівиробничої, розподільна логістики транспорту - це три частини одного цілого функціональної логістики транспорту.

Логістична система - це складна організаційно завершена (структурована) економічна система, що складається з елементів - ланок, взаємозалежних у єдиному процесі керування матеріальними й супутніми їм потоками.

Логістичні системи, розглянуті функціональною логістикою, звуться внутрівиробничих. До них можна віднести й АТП.

Внутрівиробничі ЛС варто розглядати на макро- і мікрорівні. На макрорівні вони виступають як елементи макрологістичних систем.

Як елемент макрологістичної системи транспорт бере участь у реалізації наступних основних логістичних функцій:

- формування господарських зв'язків по поставках товарів;

- прогнозування потреби в перевезеннях;

- здійснення перевезення, а також всіх необхідних операцій по шляху проходження вантажів і пасажирів до пунктів призначення.

У ході реалізації цих функцій вирішується комплекс завдань, пов'язаних з організацією переміщення вантажів і пасажирів. Цей комплекс завдань є предметом розподіленої логістики транспорту. Остання визначає основне втримування транспортної логістики. До числа основних завдань транспортної логістики відносять:

- вибір виду транспортних засобів;

- вибір типу транспортних засобів;

- спільне планування транспортного процесу зі складським і виробничим;

- спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту (у випадку змішаних перевезень);

- забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;

- визначення раціональних маршрутів доставки.

Мікрологістична система АТП виконує наступні основні логістичні функції:

- оперативно-календарне планування виконання транспортних послуг із закріпленням рухомого складу за клієнтурою;

- оперативне керування технологічними процесами ТЕ й ремонту рухомого складу й устаткування;

- всі види планування обсягів поставок сировини, матеріалів, запасних частин, що комплектують і інших видів матеріальних ресурсів;

- організація внутрівиробничого складського господарства;

- прогнозування, планування й нормування видатку матеріальних ресурсів;

- контроль і керування запасами матеріальних ресурсів на рівнях внутрівиробничої складської системи й у технологічному процесі ТЕ й ремонту рухомого складу;

- внутрівиробничий фізичний розподіл матеріальних ресурсів;

- інформаційно-технічне забезпечення процесів керування матеріальними ресурсами;

- автоматизація й комп'ютеризація керування внутрівиробничими матеріальними, інформаційними й фінансовими потоками.

Мікрологістична система АТП - цілісна сукупність елементів, взаємодіючих один з одним. До числа таких елементів можна віднести наступні підсистеми:

Закупівля - забезпечує надходження матеріальних ресурсів в АТП.

Склади - будинки, спорудження, устрої й т.п., де тимчасово розміщаються й зберігаються матеріальні запаси, перетворяться матеріальні потоки.

Запаси - матеріали, які дозволяють швидко реагувати на зміну попиту, забезпечують надійність роботи автотранспорту.

Автомобільний парк - рухомий склад АТП, що виконує транспортні послуги.

Обслуговування виробництва - відповідає за обслуговування й ремонт рухомого складу.

Збут - займається реалізацією продукції транспорту - транспортних послуг.

Інформація - забезпечує інформаційний зв'язок між елементами мікрологістичної системи, контролює виконання логістичних операцій.

Кадри - організований персонал, зайнятий виконанням логістичних операцій.

Фінанси - забезпечують циркуляцію коштів, необхідних для керування матеріальними потоками мікрологістичної системи АТП.

«Закупівля», «склади», «запаси» - це підсистеми, у яких вирішуються завдання заготівельної логістики транспорту. «Автомобільний парк» і «обслуговуючі виробництва» - підсистеми, у яких вирішуються завдання внутрівиробничої логістики транспорту. Завдання розподіленої логістики транспорту вирішуються в підсистемі «збут».

У підсистемах «інформація», «кадри» і «фінанси» вирішуються завдання ресурсної логістики.

Всі елементи мікрологістичної системи сумісні, що забезпечується єдністю мети, який підлегле функціонування системи. Ціль мікрологістичної системи АТП - задоволення потреби в транспортних послугах необхідної якості, у зазначеному місці, у потрібній кількості, у потрібний час і з мінімальними витратами. Продукція, створювана мікрологістичною системою АТП, визначає специфіку цієї системи. Продукцією на транспорті є транспортні послуги. Основні особливості цієї продукції:

- нематеріальність - тобто для споживача неможливо відчути послугу як матеріальний об'єкт, він не може неї бачити, чути, торкати або відчувати яким-небудь іншим образом;

- неподільність - під цим мається на увазі неможливість розриву зв'язку між послугою й тими, хто неї робить;

- неоднаковість, тому що у відмінності від матеріальних продуктів немає двох однакових послуг, незалежно від того, що виконавець той самий;

- нетривалість, тому що послуга не може зберігатися й використовуватися з відстрочкою часу. Продукцію транспорту не нагромадиш на складі;

- нерівномірність у часі, що визначається сезонністю попиту на послуги.

У відмінності від промислового підприємства на АТП відбувається збіг процесів виробництва й реалізації (збуту) готової продукції.

Аналіз і створення мікрологістичних систем базується на наступних методологічних принципах:

Системність - використання системного підходу, при якому всі елементи мікрологістичної системи повинні працювати як єдиний злагоджений механізм для досягнення загальної мети. Для реалізації цього принципу необхідно із системних позицій підходити до вибору рухомого складу, визначенню величини матеріального потоку, прогнозуванню технічного стану автомобілів.

Ефективність - облік сукупності витрат керування матеріальними, фінансовими й інформаційними потоками протягом всього логістичного ланцюжка. Одне з основних завдань логістики - мінімізація сукупних логістичних витрат виробництва й обіг при дотриманні кінцевої мети макро- і мікрологістичної системи.

Надійність - забезпечення безвідмовності, довговічність і резервування технічних коштів для виконання транспортних послуг «точно вчасно» з метою стабілізації роботи відповідної макрологістичної системи; широке використання сучасних технічних коштів переміщення й керування рухом; високі швидкість і якість надходження інформації й технології її обробки.

Цілісність - сприяння доведенню керуючих впливів до всіх структурних складових мікрологістичної системи, розвитку інформаційного співробітництва між ними, досягненню цілей логістики. Передбачається оцінка мікрологістичної системи як єдиного цілого, що складає із взаємодіючих, найчастіше різноякісних і різнорідних, але сумісних по орієнтації на кінцеві результати мікрологістичної системи елементи. Керування мікрологістичною системою АТП повинне забезпечувати можливість постійного узгодження й взаємного коректування планів і дій постачальницьких, виробничих (технічної й експлуатаційної служб) і збутових ланок усередині підприємства.

Гнучкість - убудованість у мікрологістичну систему механізмів, що дають можливість прогнозувати тенденції зміни стану зовнішнього економічного середовища й можливостей самої системи, а також виробляти адекватні їм впливу.

Науковість - посилення розрахункового початку на всіх стадіях керування потоком від аналізу до планування, виконання прогнозних розрахунків всіх параметрів траєкторії руху потоків; визнання за кваліфікованими кадрами статусу важливого ресурсу логістичних структур фірми.

Гуманізація технологічних процесів, тобто створення сучасних умов праці, забезпечення бази для залучення в галузь кадрів, що володіють більше високим трудовим потенціалом.

Спеціалізація - використання встаткування, рухомого складу відповідного, в основному, конкретним умовам. Стосовно до мікрологістичної системи АТП - це більше широке використання спеціалізованого й спеціального рухомого складу, що відповідає конкретним умовам перевезення вантажів.

Адаптивність і стабільність ЛС в умовах невизначеності як майбутніх ситуацій, у яких, можливо, виявиться ЛС у ході своєї еволюції, так і невизначеність кінцевих ефектів прийнятих управлінських рішень обумовлює різкі коливання якісних і кількісних характеристик матеріальних потоків, споживаних системою. У цих умовах здатність до адаптації при зміні зовнішнього середовища є істотним чинником стійкого положення на ринку.

Логістична концепція організації основного й допоміжного виробництва АТП містить у собі наступні основні положення:

- відмова від надлишкових замовлень матеріальних ресурсів;

- відмова від завищеного часу на виконання перевізного процесу й часу на забезпечення технічної готовності (ТЕ й ремонт) рухомого складу;

- усунення й відмова від нераціональних маршрутів перевезень вантажів;

- перетворення постачальників матеріалів з конфронтуючої сторони в доброзичливих партнерів.

Стосовно до транспортного підприємства логістика розглядає матеріальне постачання, перевезення вантажів, організацію й проведення ТО й ремонту рухомого складу й реалізацію транспортних послуг як єдиний комплекс для виробництва конкурентоспроможної продукції.

Логістична концепція методології керування АТП містить у собі наступні основні положення:

- методи й моделі прогнозування й планування обсягів матеріальних потоків, величини матеріальних запасів повинні розглядатися в єдиному комплексі з методами оцінки розвитку основного й допоміжного виробництва транспортного підприємства. Моделювання виробництва транспортних послуг, його матеріального забезпечення й моделювання надійності роботи рухомого складу, що участвуют у даному виробництві, необхідно представляти як єдиний процес, покликаний забезпечити одержання достовірної оцінки можливостей АТП по створенню конкурентоспроможної продукції (транспортних послуг);

- моделювання перевізного процесу з урахуванням організації й режиму роботи відповідних постачальників і споживачів матеріальних ресурсів, що дозволить забезпечити умови для досягнення мети логістики доставки вантажів «точно в строк»;

- максимальне застосування стохастических методів і моделей у розробці й підготовці управлінських рішень;

- комплексне використання методів і моделей прогнозування для оцінки можливостей АТП по виробництву конкурентоспроможних транспортних послуг;

- оцінка собівартості транспортних послуг з урахуванням рівня надійності використовуваного рухомого складу.

1.3 Сумісні маркетингова-логістичні функції АТП

У даному питанні мі розглянемо найважливіші функції маркетингу й логістики.

1. Завдання логістики:

- планування процесу реалізації;

- одержання й обробка замовлення;

- упакування, комплектація, виконання інших операцій, що безпосередньо передують відвантаженню;

- відвантаження;

- доставка, контроль за транспортуванням;

- післяреалізаціонне обслуговування.

На рівні макрологістики завдання:

- вибір схеми розподілу матеріального потоку;

- розміщення розподільних центрів на логістичному полігоні.

2. Найважливіші функції маркетингу:

- дослідження й ідентифікація ринку;

- вивчення співвідношення попиту та пропозиції;

- оцінка конкурентного середовища;

- розробка маркетингової пропозиції (центральна функція).

Загальні функції:

- орієнтація на споживача товару;

- ціль діяльності - одержання максимального прибутку;

- стратегічне планування як основа успіху;

- розвиток «культури змін» як результату досліджень, аналізу інновацій.

Розглянемо функції маркетингу, що ставляться до нашого підприємства.

1) Формування попиту й завоювання ринку.

У промисловому маркетингу важливе місце приділяється системі ФОССТИС.

ФОС - формування попиту.

СТИС - стимулювання збуту.

Формування попиту спрямовано на підвищення поінформованості про товар, яким споживачі ще не розташовують. Будь-який захід щодо формування попиту припускає розгляд товарів з позиції ділових структур, тобто з погляду інституціональних проблем і вигід (споживчі властивості, унікальні особливості, рішення виробничих завдань споживача й т.д.).

При цьому продуцент повинен надати потенційному споживачеві переконливі докази щодо якості задоволення цих потреб. Щоб максимально знизити ступінь недовіри або сумніву споживачів, продавцеві необхідно повідомити про гарантії захисту інтересів покупців, якщо вони за якимись причинами можуть сумніватися в пропоновані їм послугам.

Особливістю промислового маркетингу є те, що основні заходи ФОС на обумовленому ринку засобів виробництва спрямовані на одержання попередніх замовлень.

2) Реклама в маркетингу

Реклама - це переконуюча властивість інформації про товар або підприємство, комерційна пропаганда споживчих властивостей товару й достоїнств діяльності підприємства, що готовить активного й потенційного покупця до покупки.

Особливість реклами в промисловому маркетингу, у відмінності від споживчого, полягає в тому, що з її допомогою неможливо здійснювати повне керування процесом впливу на споживачів з боку продавця. Однак діловим споживачам необхідно надавати інформацію для того, щоб переконати їх у перевазі товару продавця, розсіяти недовіра, сформувати й активізувати попит, створити психологічну готовність до проведення ділових переговорів по купівлі-продажу товарів виробничого призначення.

Основними видами реклами на ринку є :

- товарна реклама;

- престижна (фірмова) реклама.

Головне завдання товарної реклами - формування й порушення попиту на засоби виробництва. Пропагуючи конкретну продукцію, реклама сприяє її продажу. Товарна реклама інформує підприємства-споживачів про властивості й достоїнства товару, будить інтерес до нього. Споживач прагне встановити контакти із продавцем і з пасивного, потенційного перетворюється в активного, зацікавленого в покупці замовника.

У відмінності від товарної престижна, або фірмова (корпоративна), реклама (пабліситі) являє собою рекламу достоїнств підприємства-виробника, що вигідно відрізняють його від конкурентів.

Її головне завдання полягає у формуванні позитивного образа фірми-продавця у свідомості відповідальних належних осіб підприємств-споживачів, що мають право приймати рішення.

3) Максимальне знання ринку товарів, його структури, динаміки конкретного попиту й тенденції розвитку

Виконання цього комплексного завдання припускає всебічне вивчення інституціональних споживачів, торговельних посередників і конкурентів: їхніх мотивацій, поводження, особливостей прийняття рішень, реакції й т.д. Крім того, виконання даного завдання передбачає обов'язкове забезпечення різною й достовірною інформацією про зовнішні об'єктивні умови функціонування підприємства.

Маркетингова формула цього завдання: «Знання - чинність, а знання й чинність - це перевага».

4) Адаптація до ринку

Дане комплексне завдання припускає створення умов для випуску товарів і послуг, що відповідають попиту.

Маркетингова формула: «Провадити те, що продається, а не продавати те, що провадиться».

В основу роботи підприємств, що дотримується маркетингові стратегії й тактики, кладе найбільш ефективний, з погляду просування й збуту товарів, принцип: спочатку довідатися, який товар, з якими споживчими властивостями, за якою ціною, у яких кількостях і в яких місцях хоче здобувати потенційний покупець, а потім уже думати про організацію виробництва й створенні системи збуту продукції.

У сучасних умовах, якщо товар виробничого призначення спочатку проектується й випускається, а потім тільки сбитовіки одержують вказівку за всяку ціну його продати на ринку, те господарська діяльність такого підприємства піддається величезним ризикам і може бути приречена на великі невдачі або повний провал.

5) Вплив на ринок

Суть цього завдання проста по постановці, але складна по втримуванню й важка по виконанню. Вона складається у формуванні попиту й стимулюванні продажів.

Маркетингова формула: «Створюючи товар, створюй і споживача».

Для рішення вище сформульованих системних завдань здійснюється ряд функцій.

Сучасна концепція промислового маркетингу виділяє 4 основні комплексні функції:

1) дослідження ринку, маркетингових можливостей і планування можливостей.

Дана комплексна функція містить у собі наступні основні види діяльності:

- дослідження й аналіз ринку засобів виробництва в економічному, господарському, торговельному, галузевому, товарному, споживчому, конкурентному й рекламному розрізах;

- збір, обробка й видача необхідної інформації в зручному для користування виді;

- дослідження підходів, прийомів, технологій і операцій самого маркетингу. Їхній відбір за певними критеріями, узгодження й розробка адаптованих до обстановки варіантів використання;

- вивчення діяльності, розвитку й прогнозування поводження наявних і потенційних конкурентів. Розробка відповідних стратегій;

- стратегічне й оперативне планування промислового маркетингу.

2) планування, розробка й керування асортиментами продукції.

У рамки цієї маркетингової функції включають як мінімум:

- визначення й розробку асортиментної структури виробництва або торговельної діяльності підприємства;

- пристосування продукції, її впакування, ціни, експлуатаційних якостей і технічного обслуговування до потреб покупців шляхом удосконалювання товарів виробничого призначення й послуг;

- розробку нових продукції й послуг;

- формування моделей пропозиції з товарів і послуг виробника й, можливо, продукції інших підприємств (суміжників, союзників).

3) організація товаропродвижения й продажів.

До даної найважливішої комплексної функції відносять наступні аспекти:

- прогнозування збуту;

- визначення торговельних і маркетингових бюджетів, квот, стандартів і норм;

- планування товарообігу по асортиментних, споживчих, територіальних і організаційно-структурних критеріях;

- вибір каналів товаропродвижения й формування системи збуту;

- розміщення, складську переробку й керування запасами;

- підготовку продукції до виробничого споживання;

- установлення, підтримка й розвиток зв'язків зі споживачами й посередницькими структурами;

- транспортування до місця призначення й керування товарними потоками;

- збут товарів через торгово-розподільну мережу;

- керування замовленнями на поставку продукції й надання ділових послуг;

- підбор, комплектацію й відвантаження продукції по вимогах замовника;

- виробництво послуг, що сприяють організації процесів руху товарів і продажів;

- організацію системи обліку й торговельну звітність;

- аналіз збуту.

Сюди відносять такі види маркетингової діяльності:

- реклама серед кінцевих споживачів товарів або торговельних посередників з використанням всіх коштів інформації (преса, телебачення, радіо, каталоги, листи, відвідування споживачів і т.д.);

- заохочення кінцевих покупців, а також посередників (через систему знижок, гарантійні умови, конкурси, призи й т.д.);

- стимулювання торговельного й допоміжного персоналу системи збуту підприємства (міри матеріального й морального заохочення, у першу чергу премії, службові відмінності, кар'єра й т.д.);

- участь у різного роду корпоративних союзах (альянсах, партнерствах, асоціаціях і т.п.);

- комплекс заходів, пов'язаних з реалізацією паблик рилейшнз.

Функції логістики стосовно підприємства.

Транспортна логістика інтегрує в комплексі планування, управління та фізичне транспортування матеріалів, покупних частин, виборів, виробничих відходів у супроводі необхідного для цього інформаційного потоку для мінімізації транспортних витрат та просторово-часової оптимізації.

Основні рішення логістики транспортування:

- вибір використання власного чи найманого транспорту;

- вибір виду транспорту;

- вибір форми транспортування;

- вибір перевізника;

- вибір транспортних тарифів;

- управління маршрутами.

Детермінанти вибору перевізника:

- транспортні витрати;

- час перевезення;

- перевізна здатність;

- просторова доступність;

- безпека та захист пасажирів;

Вибір виду транспорту представлене на рис 1.4.

На рівні реалізації логістичних процесів: інтегроване управління просторово-часовим переміщенням матеріальних благ, що вимагає повної інтеграції функцій і процесів в ланцюгу поставок.

Реалізація поданих принципів і підходів до поставок в подана у вигляді структурованих правил (рис. 1.5.).

Рис.1.4. Вибір виду транспорту

Підвищенню ефективності функціонування логістичних ланцюгів поставок сприяла сучасна концепція поповнення запасів - система швидкого реагування як осучаснена реалізація принципу ЛТ, в якій існує повноцінна субституція запасів інформацією. Впровадження такої стратегії стало можливим завдяки розвитку інформаційних технологій, передусім електронного обміну даними (ЕDІ), електронних пунктів продажу (ЕРОS - electronic point of sа1е) тощо та транспортних технологій. Стає зрозуміло, що система "швидкого реагування" є класичним прикладом повноцінної заміни запасів інформацією, допустимі зони якої ілюструє рис. 1.6.

Зона І є більш ефективною з точки зору витрат для традиційних систем, однак при рівні обслуговування, більшому від Ко, стає перспективнішою система швидкого реагування.

Окрім цього, позитив системи швидкого реагування проявляється в зменшенні ризику помилкового прогнозу, рівня страхових запасів, рівня запасів "в дорозі", часу реалізації замовлення.

Рис. 1.6 Система швидкого реагування і традиційна система запасів

У цьому розділі було розглянуто таки питання, як маркетингова та логістична діяльність АТП, сумісні макетингово-логістичні функції. Виявили місце і роль транспорту у суспільному виробництві. Особливого значення набуває концепція логістики в забезпеченні потреби в транспортних послугах. Маркетинг посідає центральне місце у структурі управління підприємством, оскільки йому належить провідна роль в організації надання послуг. У зв'язку з цим функціонування середніх і великих транспортних підприємств вимагає від їх організаційних структур більшої оперативності і гнучкості реагування на умови, що змінюються. Це може бути досягнуто створенням на підприємстві маркетингової служби. Її діяльність поєднує комплекс робіт економічного, фінансового, планового, техніко-виробничого, збутового та дослідницького характеру, обумовлює високі вимоги до рівня підготовки персоналу.

Розділ 2. Аналітично-рекомендаційні питання діяльності ЧП „Влада”

2.1 Характеристика підприємства

Засновником підприємства є Зайцев Вадим Генадієвич. Закінчив Донецький політехнічний інститут, має вище технічне утворення. Працював на металургійному комбінаті ім. Ілліча м. Маріуполь у транспортному цеху. В 2004 р. переїхав у м. Алушта, де організував базове автопідприємство ЧП «ВЛАДА».

Це базове автопідприємство розташовано на території колишнього Алуштинського АТП 14341. загальна площа підприємства становить 0,85 га (на території є виробничі, побутові й складські приміщення). Це мале підприємство із числом працівників 95 чіл. До виробничих приміщень і споруджень ставляться:

- станція тех. Обслуговування автомобілів на 5 ремонтних місць (є 4 оглядові канави для ремонту автобусів всіх типів і вантажних автомобілів, 1 підйомник для ремонту легкових автомобілів, стенд для регулювання розвалу/сходження коліс (можуть обслуговуватися автомобілі з діаметром коліс від 13' до 16'), діагностичний пост, обладнаний віброакустичною системою «Дельфін - М» (дозволяє діагностувати стан, моторесурс двигуна автомобіля й агрегатів). Також є: пост із ремонту й обслуговуванню електроустаткування автомобілів, він обладнаний стендом КИ-6026 (призначений для ремонту й перевірки генератора автомобіля), пост із ремонту паливної апаратури (є стенд для перевірки карбюраторів автомобілів, стенд для перевірки й очищення фарсунков інжекторних авто));

- стоянка для рухливого складу, площею 0,39 га;

- автомийка для обслуговування великогабаритних авто, оснащена очисними спорудженнями східчастого типу.

До побутових приміщень ставляться: роздягальня на 20 чіл., душова на 4 чіл. І туалетна кімната.

Складські приміщення площею 200 м^2, реконструйовані зі старих цехів і 2 нові складські приміщення по 100 м ^2, які здаються в оренду.

Автотранспортні перевезення підлягають ліцензуванню відповідно до Законів України «Про ліцензування певних видів державної діяльності», «Про транспорт», а також постанова Кабінету Міністрів України від 02.10.2003 № 1548 «Про внесення змін до перерахування органів ліцензування й перерахуванню документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду державної діяльності».

Автопідприємство має ліцензію на всі види перевезень (вантажні, пасажирські, таксомоторні).

Ліцензуванням на підприємстві займається менеджер. Його робота полягає в підготовці відповідних документів для оформлення ліцензійної картки на автомобіль. Ці документи надаються в головну державну інспекцію на автомобільному транспорті у відділ ліцензування, де видається ліцензійна картка, що є розв'язним документом на перевезення.