Підприємці, які займаються перевезеннями, були зацікавлені в створенні базового підприємства, що забезпечило б їм виконання ліцензованих умов.

Послуги, які надає підприємство:

- охоронювана стоянка в міжзмінний час;

- технічний огляд авто перед і після виїзду на лінію;

- медичний огляд водія перед і після виїзду на лінію;

- контроль за дотриманням режиму праці й відпочинку водіїв;

- ведення графіків ТЕ1 і ТЕ2;

- надання місця, устаткування й фахівців для проведення ТЕ1 і ТЕ2;

- інструктаж водіїв по охороні праці, техніці безпеки й пожежної безпеки.

Підприємство забезпечує виконання міських і міжміських перевезень. Особливим успіхом користуються по замовленнях екскурсійні поїздки по тел. 058. Ці перевезення економічно вигідні для підприємства й дозволяють замовникові (відпочиваючим) краще довідатися історичні місця, визначні пам'ятки, а також помилуватися унікальною природою Криму.

У цей час із підприємством уклали договори на надання послуг 23 підприємця й прийнято на обслуговування 62 транспортних засобів. З них автобусів: 26 марки «ПАЗ», 29 марки «БАЗ»; мікроавтобуси: 7 марки «Mercedes Sprinter», 10 марки «IVECO». НП «Влада» має власний транспорт - 4 мікроавтобуси марки «Mercedes» і 2 мікроавтобуси марки «ГАЗ-3302». Крім цього на підприємстві є свій транспорт, що здається в оренду: 4 мікроавтобуси марки «Mercedes» і 2 марки «ГАЗ-3302».

В оренду здається тільки той транспорт, що належить підприємству.

Мікроавтобуси марки «Mercedes» розраховані на 15 місць. 1 км. прокату оцінюється на 4,20 грн., тому звичайна вартість проїзду становить 15 грн. Ці автобуси, в основному, використовують на замовлення й екскурсії.

Оренда мікроавтобусів «ГАЗ-3302» оцінюється в 2,40 грн. - 1 км., призначені для вантажних перевезень. В обох випадках підприємство забезпечує своїм водієм.

При цьому підприємство несе наступні витрати:

- заробітна плата (ЗП водія й ЗП слюсарів);

- паливо, мастильні матеріали;

- запчастини;

- шини;

- акумулятори;

- матеріали (гальмова рідина, тосол);

- амортизація;

- податок на транспорт;

- страховка;

- інші витрати (вода, електроенергія й т.д.).

Наше транспортне підприємство зацікавлене в збільшенні рентабельності вкладеного капіталу, займається пошуком можливостей оптимізації виробництва, постачання, організації й складування.

Системи керування матеріальними потоками на транспорті неможливо розглядати без обліку взаємозв'язку їх з надійністю рухливого складу. Тому логістичні системи керування на автомобільному транспорті адаптивні, що дозволяють довідатися рух споживаних АТП матеріальних і відповідних фінансових ресурсів з імовірнісним характером працездатності рухливого складу.

Основні матеріальні ресурси, що визначають експлуатаційну надійність рухливого складу, - запасні частини й агрегати.

При традиційному підході до керування матеріальними ресурсами АТП підвищення якості забезпечення запасними частинами зводилося до нарощування темпів і обсягів їхнього виробництва. Однак практика показала неспроможність такого підходу.

У цей час характерний дефіцит запасних частин, що збільшує втрати АТП через більші витрати на закупівлі їх за надвисокими цінами.

Ринкова економіка є важливим важелем усунення дефіциту матеріальних ресурсів. В умовах ринку кожне підприємство в межах своїх фінансових засобів може здобувати матеріальні ресурси, що відповідають його дійсним потребам. У даних умовах підприємство зацікавлене в об'єктивній оцінці потреби в запасних частинах і агрегатах, і визначенні запасів цих ресурсів.

У цей час на рівні мікрологістичної системи АТП функції планування, прогнозування потреби в запасних частинах і агрегатах, а також визначення виробничих запасів найчастіше реалізуються не в повному обсязі й не відповідають вимогам ринкової економіки.

Причини пояснюються тим, що:

- відсутні прогнози потреби в матеріальних ресурсах на будь-який період часу;

- не проводиться аналіз впливу різних факторів на витрату запасних частин і агрегатів;

- при визначенні планової величини потреби в запасних частинах не враховується вік автомобіля й інтенсивність його експлуатації. Як наслідок цього в бізнес-плані підприємства рішення завдань транспортної логістики відірвано від основних функцій мікрологістичної системи АТП;

- не застосовуються економіко-математичні методи й ЕОМ для розрахунку потреби в запасних частинах і їхньому розподілі, або використання їх служить лише для автоматизації обчислень, проведених традиційними методами.

При традиційних методах визначення потреби підприємства в запасних частинах норми їхньої витрати визначаються з урахуванням середньої величини річного пробігу автомобіля. Знайдена в такий спосіб потреба в запасних частинах не вв'язана з виробничою програмою бізнес-плану АТП.

На сучасному етапі методології керування АТП припускає:

- використовувати окремі розрізнені методи для вартісної оцінки виробництва транспортних послуг і відповідного матеріального забезпечення;

- застосовувати різні, не зв'язані між собою методи для визначення суми матеріальних витрат у собівартості транспортної продукції й одержання вартісної оцінки величини матеріальних потоків, необхідних для створення цієї ж продукції;

- широко застосовувати детерміновані методи й моделі для оцінки показників постачання, виробництва й збуту;

- використовувати методики оцінки показників перевізного процесу, не враховуючу організацію роботи клієнтури;

- застосовувати детермінований метод для визначення показників роботи технічної служби (допоміжного виробництва), що не враховує стохастический характер роботи рухливого складу, і т.д.

На нашім автотранспортному підприємстві провадиться аналіз кадрового складу й кадрової політики, оцінка фінансово-економічних можливостей.

Кадровий склад і корпоративна кадрова політика є найважливішими факторами, що забезпечують умови ефективної роботи й перспективи розвитку підприємства.

Аналіз кадрової політики на ЧП «ВЛАДА», безпосередньо структури й організації кадрів, а також системи підготовки й перепідготовки персоналу дозволяє вчасно визначити й усунути багато недоліків виробництва й збуту.

Деталізоване вивчення відповідності системи стимулювання праці працівників поточним і стратегічним цілям/завданням, а також розробка рекомендацій з її оптимізації створює необхідні й додаткові умови для успішної реалізації планів підприємства.

Визначення фінансово-економічного потенціалу передбачає комплексний аналіз великої системи відповідних показників, що характеризують заможність підприємства з різних сторін життєдіяльності.

Аналізу піддаються майнові форми, що визначають чинність підприємства: матеріальні й нематеріальні активи, кошти, який підприємство розташовує в сучасний момент, портфель цінних паперів, а також деривативи (документи, що засвідчують право/ зобов'язання потреби/продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи).

У взаємозв'язку розглядаються показники, що відображають: загальні надходження коштів від комерційної діяльності (доходи), податки, чистий прибуток, амортизаційні відрахування, дотації й т.д. А також показники використання коштів у вигляді організаційних видатків, капіталовкладень, погашення заборгованості, видатків по емісії акцій, виплат дивідендів, збільшення рахунку в банку й т.д.

Важливе значення має визначення абсолютних і відносних показників з позицій виявлення ступеня ефективності роботи підприємства. Особлива увага звертається на розміри валового й чистого прибутку, відсотки й суми кредитів, відрахування в різного роду фонди, а також на відхилення в планових орієнтирах по ключових оцінних критеріях життєдіяльності підприємства.

Варто підкреслити, що аналізуються показники, що характеризують функціонування як усього підприємства, так і його окремих виробничо-комерційних підрозділів.

маркетинговий логістичний автотранспортний підприємство

2.2 Аналіз та оцінка маркетингової діяльності

Транспортне обслуговування визначається як діяльність транспортного підприємства, пов'язана з процесом переміщення вантажів у просторі і за часом з наданням перевізних, вантажно-розвантажувальних послуг.

Маркетинг посідає центральне місце у структурі управління підприємством, оскільки йому належить провідна роль в організації надання послуг. У зв'язку з цим функціонування середніх і великих транспортних підприємств вимагає від їх організаційних структур більшої оперативності і гнучкості реагування на умови, що змінюються. Це може бути досягнуто створенням на підприємстві маркетингової служби. Її діяльність поєднує комплекс робіт економічного, фінансового, планового, техніко-виробничого, збутового та дослідницького характеру, обумовлює високі вимоги до рівня підготовки персоналу.

Основні особливості послуг транспорту:

- послуга не може існувати поза процесом її виробництва і накопичуватись;

- послуга являє собою конкретну споживчу вартість лише у певний час на певному напрямку;

- на послуги мають вплив суттєві коливання попиту як за часом, так і в просторі;

- пропозиція послуги залежить від інфраструктурного середовища, метеорологічних і кліматичних умов;

- послуга пов'язана з ризиками.

Завдяки транспортно-експедиційним послугам забезпечується розподіл товарів, більш чітко здійснюється процес планування, організації та виконання доставки продукції від місць виробництва до місць споживання.

На обсяг перевезень впливають такі фактори:

- стан транспортних засобів, використання основних фондів транспортних підприємств;

- ступінь відповідності інфраструктурних об'єктів сучасним вимогам щодо виконання своїх основних функцій;

- необхідність реконструкції, переоснащення, часткового перепрофілювання підприємств транспортної галузі;

- стан автомобільних, залізничних, авіаційних шляхів України та відповідність їх загальноприйнятим міжнародним стандартам;

- державна політика структурної реорганізації управління різними видами транспорту;

- кон'юнктура зовнішніх ринків транспортних послуг, обсяги виробництва промислової, сільськогосподарської продукції в Україні.

Транспорт як сфера бізнесу належить до мобільного сектора економіки, характеризується ліквідними активами, швидкою віддачею вкладених коштів.

Транспортне підприємство з добре налагодженою комерційною (маркетинговою) службою має можливість відмовитись від неперспективних сфер діяльності, стримувати передоплату при будь-яких сумнівах у платоспроможності клієнта, уникаючи тим самим фінансових труднощів.

Перевезення пасажирів і вантажів є основним видом послуг транспорту. Разом з тим ЧП „ВЛАДА” в умовах падіння попиту на перевезення розширюють транспортно-експедиторські і непрофільні види послуг, що користуються підвищеним попитом. Це додаткове комерційне використання земельних ділянок під стоянки, що охороняються, будівель і споруд як власності підприємства під складські та офісні приміщення, виробничих потужностей з ремонту і обслуговування автомобілів, заправних станцій. В сучасних умовах з боку споживачів з'являються нові види послуг транспорту (страхування вантажів, консалтинг).

Наше транспортне підприємство зацікавлене у залученні інвестицій. Таке завдання виникає у зв'язку з падінням платоспроможного попиту на транспортні послуги, коли важливим елементом забезпечення стійкості функціонування підприємства є диверсифікація його діяльності. Так, вигідною і відносно стабільною в економічному аспекті може бути організація міжнародних перевезень. Цей вид діяльності вимагає відповідного оновлення рухомого складу або закупівлі його на умовах лізингу, розширення міжнародних партнерських зв'язків. Транспортне підприємство, використовуючи маркетинг, орієнтується на потреби потенційного клієнта і ставити за мету їх задоволення за певними видами транспортних послуг, намагаючись його якісно обслужити і запропонувати супутній сервіс для того, щоб функціонувати раціонально і ефективно.

Місце і роль транспорту у суспільному виробництві визначає необхідність його пріоритетного розвитку, державної підтримки в задоволенні його потреб у транспортних засобах, матеріально - технічних і паливо - енергетичних ресурсах. Державна політика в галузі транспорту забезпечує:

- своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях;

- захист прав споживачів під час їх транспортного обслуговування;

- безпечне функціонування транспорту;

- додержання необхідних темпів і пропорцій розвитку національної транспортної системи;

- захист економічних інтересів України та законних інтересів підприємств і організацій транспорту та споживачів транспортних послуг;

- створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту;

- обмеження монополізму і розвиток конкуренції;

- координацію роботи різних видів транспорту;

- охорону навколишнього природного середовища від шкідливого впливу транспорту.

Важливе значення має визначення абсолютних і відносних показників з позицій виявлення ступеня ефективності роботи підприємства. Особлива увага звертається на розміри валового й чистого прибутку, відсотки й суми кредитів, відрахування в різного роду фонди, а також на відхилення в планових орієнтирах по ключових оцінних критеріях життєдіяльності підприємства.

Державне управління діяльністю транспорту здійснюється шляхом проведення та реалізації економічної (податкової, фінансово-кредитної, тарифної, інвестиційної) та соціальної політики, включаючи надання дотацій на пасажирські перевезення.

Для ефективного функціонування транспортне підприємство дотримується правил поведінки на ринку і своєчасно пристосовуватись до змін ринкових умов. Забезпечити ринкову орієнтацію управління підприємством допомагає знання маркетингу. Потреба в послугах транспорту задовольняється швидко.

Особлива увага приділяється визначенню якості доставки вантажів. У вигляді дрібних відправлень перевозяться, як правило, коштовні товари, і тому час (строки) доставки вантажів являється одним з найбільш значущих параметрів якості обслуговування клієнтів.

Підприємство гарантує якість перевезень, які передбачають швидкість і регулярність доставки вантажів, збереження партій, ліквідацію зайвих технологічних операцій, використання ефективного каналу просування.

ЧП „ВЛАДА” проводить маркетингові дослідження ринку, аналізу тенденцій та перспектив його зміни. Результати дослідження ринку безпосередньо впливають на дострокову стратегію підприємства, його поточну політику і є базою для розробки плану маркетингу, визначення потреби у фінансових, трудових і матеріально-технічних ресурсах.

Дослідження ринку транспорту включає такі основні напрямки:

- визначення розміру ринку або території, яку обслуговує автотранспортне підприємство. Якщо йдеться про охоплення території області, міста, це - місцевий ринок транспортних послуг. Якщо сфера діяльності охоплює декілька областей, це - міжрегіональний ринок транспортних послуг. Міжнародний ринок передбачає сукупність національних ринків держав, зв'язки між якими опосередковані міжнародними перевезеннями;

- оцінка попиту на послуги, що пропонує підприємство, в тому числі рівень насиченості ринку конкуруючими послугами за видами діяльності; наявність дефіциту перевізних можливостей; ємність ринку як максимально можливого обсягу перевезень у фізичних одиницях або вартісному виразі протягом року; аналіз ринкової частки попиту, що задовольняється силами даного підприємства, і динаміки її розвитку. Результатом аналізу є прогноз ємності і попиту на конкретні види перевезень та послуг;

- опис структури ринку та його основних сегментів: вивчення споживачів у зоні діяльності підприємства з урахуванням їх географічної концентрації; аналіз потреб вантажовідправників; особливості попиту на різні послуги; вивчення можливостей розширення ринку за рахунок залучення нових споживачів, надання якісно нових послуг; виділення цільових ринкових сегментів діяльності підприємства. Сегментування транспортного ринку - розробка ринку на окремі групи споживачів транспортних послуг, для кожної з яких потрібні свої послуги, а також комплекс маркетингу. Результати цих досліджень визначають вибір стратегії маркетингу;

- вивчення діяльності підприємств перевізників, працюючих на даному ринку (аналіз головних конкурентів, їх сильних і слабких боків; порівняння своїх послуг з послугами, що надають підприємства-конкуренти, по кожному з головних показників маркетингового комплексу). Дані, отримані в результаті оцінки конкурентоспроможності своїх послуг, дозволяють підприємству накреслити цінову стратегію на обраних сегментах ринку та своєчасно приймати маркетингові, управлінські рішення.

Найбільш суттєвими факторами, що впливають на зміну попиту транспортних послуг, є:

- рівень розвитку і види виробництва, у тому числі економічний стан підприємств - вантажовідправників і вантажоодержувачів;

- розміщення виробництва та джерел сировини у регіоні та прилеглих районах;

- розвиток у регіоні видів транспорту і рівень їх інтеграції в єдину транспортну систему.

Величина попиту транспортної послуги підприємства залежить від тарифу на перевезення. Особливо цей фактор має вплив на потенційного клієнта при укладенні договору на перевезення. Як правило, попит визначає максимальну ціну, яку може встановити перевізник, а витрати на перевезення - мінімальну. При визначенні витрат потрібно не тільки правильно оцінити їх рівень, але й оптимізувати таким чином, щоб запропоновані тарифи повністю покривали витрати і забезпечували цільовий прибуток підприємству.

Невід'ємним елементом успішної діяльності транспортного підприємства на ринку є вивчення конкуренції, оцінка своєї конкурентоспроможності для своєчасного прийняття заходів щодо запобігання збитковості і банкрутства. Але так як ЧП „ВЛАДА” - це єдине базове автопідприємство в м. Алушта, ми можемо відверто казати, що конкурентів в місці на даний час немає.

Ціновий метод передбачає зміну (зниження) тарифів на перевезення, що виконуються підприємством, порівняно з тарифами конкурентів. Зниження тарифів дозволяє залучити додаткових клієнтів, розширити портфель замовлень, охопити більшу частку регіонального транспортного ринку.

У випадку використання нецінового методу підприємство спрямовує свою діяльність на підвищення якості перевезень і послуг, їх рекламу, розвиток власної виробничо-технічної бази, підвищення кваліфікації персоналу. Надійність і якість перевезень визичаються своєчасністю доставки вантажу, відсутністю випадків невиконання замовлень клієнтів, високим рівнем збереження вантажу і безпеки перевезень, наявністю різних додаткових послуг під час обслуговування. Важливим фактором забезпечення якості перевезень є спеціалізація автотранспортного підприємства, яка передбачає максимальне пристосування рухомого складу під конкретний вид вантажу.

Аналіз показників, які відображають вимоги клієнтури до перевезень, допомагає уточнити становище підприємства на ринку транспортних послуг, виявити можливості для його потенційного покращення, а також дозволяє дати відповідь на такі запитання:

- чи багато підприємств пропонує аналогічні послуги, який їх обсяг і номенклатура;

- що є основою конкуренції (тарифи, умови надання послуг, їх якісні характеристики);

- як швидко змінюється політика конкурентів на ринку транспортних послуг;

- яка частка провідних конкурентів у загальному обсязі перевезень в регіоні та перспективи їх розвитку.

Блок аналітичної інформації про конкурентів транспортної фірми може містити наступні дані: обсяги перевезень транспортних організацій-конкурентів; транспортні тарифи; рентабельність; наявний парк машин, кадровий склад; цілі і стратегії конкурентів на ринку послуг. Інформація про конкурентів допоможе підприємству оцінити рівень своєї конкурентоспроможності і краще позиціонувати запропоновані послуги за допомогою реклами, участі у міжнародних спеціалізованих виставках, впровадження комп'ютерних та Інтернет-технологій.

Транспортному підприємству здійснює збір і аналіз маркетингової інформації шляхом формування бази даних перевізників, замовників (клієнтів), конкурентів з подальшою систематизацією її у вигляді реєстрів (звітів).

Інформація про перевізників було розглянуто у підрозділу 1.1.

Для ефективного функціонування відповідних баз даних використовують комп'ютерну обробку, спеціальні пакети програм. Аналітична обробка маркетингової інформації надає транспортному підприємству можливість реалізувати стратегічні і тактичні цілі: закріпити за даною фірмою окремих клієнтів та окремі види вантажу; розширити просування своїх послуг на ринку; здійснити координацію дій; отримати замовлення, яке буде економічно вигідним для фірми за обсягом, ціною, умовами перевезень.

2.3 Застосування сумісних маркетингово-логістичних функцій до діяльності підприємства

Прикладом стратегії інтеграції функцій і процесів може бути інтеграція маркетингової та логістичної стратегії у формі маркетингово-логістичного управління (рис. 1.5.), інтеграція стратегій транспортування, складування, управління запасами тощо.

Мета стратегії консолідації досягнення ефекту масштабу, за рахунок чого досягається зниження витрат. Прикладами таких стратегій може бути локалізація запасів із зменшенням числа складів, що дозволяє зменшити величину страхових запасів без зниження рівня обслуговування клієнта, консолідація транспортних перевезень, що дозволяє зменшити питомі транспортні витрати тощо.

На підприємстві поводиться розрахунок витрат на замовлення.

Витрати на замовлення викликані необхідністю формування замовлення з метою створення (поповнення) запасів матеріалів, виробів тощо. Очевидно, що рівень витрат на замовлення залежить від кількості річних замовлень, вартості одного замовлення та структури витрат на замовлення. Приймаючи до уваги, що витрати на замовлення стосуються лише витрат щодо складання замовлення і не стосуються витрат на закупівлю, їх можна поділити на постійну та змінну складову. Постійна складова - це витрати щодо експлуатації інформаційних систем, що не залежать від кількості сформованих замовлень. До змінних витрат, що залежать від кількості замовлень, слід віднести витрати щодо моніторингу запасів, опрацювання замовлень на поставку та розрахункових документів тощо. З врахуванням цього, витрати на замовлення можна розрахувати за формулою:

(2.1)

Виходячи із цієї залежності, можна сформулювати висновок, що чим частіше формуються замовлення, тим вищі витрати на замовлення. Покажемо це на прикладі підприємства: постійні річні витрати на замовлення складають 3000 грн., змінні витрати на одне замовлення складають 500 грн. Побудуємо аналітичну таблицю залежності :

Таблиця 2.1 Розрахунок витрат на замовлення

Річна кількість замовлень	Цикл замовлення, днів	Змінні витрати на замовлення, грн.	Постійні витрати на замовлення, грн..	Річні витрати на замовлення, грн.
24	15	12000	3000	15000
12	30	6000	3000	9000
6	60	3000	3000	6000
3	120	1500	3000	4500
1	360	500	3000	3500

З поданої залежності, знаючи річний попит (Ррічн =4-80 шт.), можемо побудувати залежність витрат на одне замовлення від кількості замовлень. Оскільки кількість замовлень однозначно визначає величину одного замовлення, то ця ж залежність буде дзеркальним відображення стосовно величини одного замовлення.

Зробивши нескладні перетворення, отримаємо залежність річних витрат замовлень від величини одного замовлення:

, (2.2)

, (2.3)

. (2.4)

Отже, річні витрати на замовлення обернено пропорційні (знаходяться у гіперболічній залежності) до величини одного замовлення.

Також на підприємстві проводиться обґрунтування оптимальної партії замовлення. Розглянемо розрахунок витрат на утримання запасів: вартість одиниці складає 200 грн., витрати капіталу, утримання складу, обслуговування запасу та ризику запасів відповідно прийняті на такому рівні: 20%, 3%, 2%, 5%. Річний оборот дистрибуційного складу складає 480 одиниць. Проведемо розрахунок витрат щодо утримання запасів залежно від їх середньорічного рівня для різних варіантів циклу замовлення за формулою:

(2.5)

Спів ставляючи витрати на утримання запасів із витратами щодо замовлень/переналагодження, можна прийти до висновку про наявність залежності „trade off” між ними, причому регулюючим (оптимізуючим) чинником виступає величина замовлення (цикл замовлення): чим більша величина замовлення, тим менші витрати на замовлення, але більші витрати на утримання запасів і навпаки. Отже, можна очікувати при певній величині замовлення мінімальну суму річних витрат на замовлення і утримання запасів (Взз).

- аналітичний розрахунок:

.

Визначимо першу похідну та прирівняємо до нуля:

.

Розрахуємо Qopt:

одиниць.

Отже, оптимальна величина замовлення складає 90 одиниць. При цьому забезпечується мінімум витрат на замовлення і утримання запасів, а саме:

.

- табличний розрахунок:

Розраховані сумарні витрати при величині замовлення 80 одиниць складають 8400 грн., що лише на 0,4% уступає оптимальному варіанту , тому можна прийняти величину замовлень 80 одиниць з двохмісячним циклом замовлення.

Таблиця 2.3 Визначення оптимальної величини замовлення

Цикл замовлення, днів	Величина замовлень, одиниць	Річні витрати на замовлення, грн.	Річні витрати на утримання запасів, грн.	Сумарні річні витрати, грн.
15	20	15000	600	15600
30	40	9000	1200	10200
60	80	6000	2400	8400
120	160	4500	4800	9300
360	480	3500	14400	17900

На підприємстві також проводиться аналіз на замовлення та на утримання запасів.

Для обґрунтування наслідків введення обмеження фінансових ресурсів, здійснимо порівняльний аналіз загальних витрат на замовлення та на утримання запасів без урахування та з урахуванням фінансових обмежень.

Модель рівня запасу.

Розрахуємо оптимальну величину замовлення та величину страхового запасу трьох видів услуг:

шт./парт.;

шт./парт.;

шт./парт.;

шт.;

шт.;

шт.

Розрахуємо середньорічну вартість запасів та витрати на формування та утримання запасів по кожній послуги та загалом по підприємству.

Для спрощення розрахунку порівняльного аналізу приймемо до уваги, що для будь-якого варіанта замовлення товарів рівень страхового запасу залишається незмінним. Тому доцільно розрахувати вартість страхового запасу послуг і включити її із фінансового обмеження.

грн.

Тоді величина фінансового обмеження (без врахування страхових запасів) дорівнюватиме:

грн.

Середньорічна вартість поточних запасів становитиме:

грн.

Відповідно, витрати на замовлення та утримання поточного запасу розраховуємо за формулою, де перший доданок відображає витрати на замовлення, другий - витрати на утримання запасів:

грн.

Зауважимо, що така величина витрат є мінімально можливою за таких вихідних даних. Водночас, встановлено, що середньорічна вартість поточних запасів перевищує їх фінансове обмеження на 600 грн.

грн.

Модель рівня з фінансовим обмеженням (F = 1500 грн.).

Величина множника Лагранжа дорівнює:

.

Скоректовані величини замовлення становитимуть:

шт.;

шт.;

шт.

Середньорічна вартість поточних запасів дорівнює:

грн. (F),

що відповідає введеному фінансовому обмеженню.

Витрати на формування та утримання поточних запасів для таких величин оптимальних партій:

 грн.,

що перевищує мінімально можливі витрати на 61 грн. (1114-1053), або на 5,8%.

Із врахуванням можливості розміщення на депозитному рахунку в банку економії на середньорічній вартості поточних запасів, яка дорівнює приблизно 600 грн. (2104-1501,5), під 15% річних, ми маємо можливість отримати загальний позитивний результат, оскільки:

.

2.4 Рекомендації по безпеки і життєдіяльності підприємства

Приватне підприємство «ВЛАДА» перебуває за адресою: АР Крим, м. Алушта, вул. Леніна, 116 (4й км Сімферопольського шосе).

Це мале приватне підприємство із чисельністю персоналу 95 чіл. Загальна площа підприємства складає 0,85 га (на території є виробничі, побутові і складські приміщення).

Основним видом діяльності ЧП «ВЛАДА» є надання автоуслуг і ремонт автомобілів. На підприємстві застосовуються новітнє встаткування й технології з ремонту й обслуговуванню автомобілів.

Основні небезпечні виробничі фактори й причини нещасних випадків на підприємстві.

Небезпечні виробничі фактори підрозділяються на:

- машини, що рухаються, і механізми;

- рухливі частини виробничого встаткування;

- вироби, що пересуваються, заготівлі, матеріали;

- конструкції, що руйнуються (при аваріях, пожежах, землетрусах);

- гірські породи, що обрушуються (за територією НП);

- гострі крайки, задирки й шорсткості на поверхнях заготівель, інструментів, устаткування;

- розташування робочого місця на висоті від поверхні землі;

- підвищене значення напруги в електричному колі, замикання якого може відбутися через тіло людини;

- підвищення або зниження атмосферного тиску в робочій зоні і його різка зміна;

- підвищення або зниження температури повітря робочої зони;

- підвищення або зниження температури поверхонь устаткування або матеріалів.

Основні причини нещасних випадків на виробництві:

- недотримання працівниками норм охорони праці;

- недостатній контроль над провадженням робіт з боку керівного персоналу;

- виконання виробничих завдань у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.

Основні методи й технічні засоби попередження нещасних випадків, вимоги до виробничого встаткування й виробничих процесів.

Заходу щодо попередження НС.

Модернізація технологічного, підйомно-транспортного й іншого виробничого встаткування, а також різних пристосувань і інструмента відповідно до вимог норм охорони праці:

- пристрій запобіжних і захисних пристосувань, блокувань, що дублюють засобів захисту на виробничому встаткуванні;

- удосконалення відповідно до правил електробезпечності різних пристосувань для автоматичного захисного відключення трансформаторних установок, камер, ліній електропередач і ін. систем агрегатів;

- установка пускових приладів і пристрій пристосувань із необхідними блокуваннями й сигналізацією, автоматичного й дистанційного керування різними двигунами, агрегатами, машинами, верстатами, компресорами т.д., для швидкої їхньої установки з метою забезпечення безпеки працюючих;

- раціональне перепланування, розміщення встаткування, викликане необхідністю подальшого підвищення безпеки праці;

- придбання приладів контролю статичної електрики, виміру опору ізоляції й ін.;

- здійснення автоматичної, напівавтоматичної й інший двосторонньої світлозвукової сигналізації, що забезпечує безпечні умови праці при обслуговуванні агрегатів, машин, технологічного встаткування;

- механізація збирання виробничих приміщень, очищення воздуховодів, вентиляційних установок, а також очищення й протирання освітлювальних арматур, вікон, фрамуг, світлових ліхтарів і пристосувань для їхнього відкривання, викликане необхідністю забезпечення безпечних умов роботи.

Загальні положення по охороні праці.

Під час пересування по території НП необхідно бути уважним, прислухатися до сигналів транспорту, що рухається, переходити або перебігати дорогу перед транспортом, що рухається, забороняється, необхідно вчасно звільняти дорогу транспорту. Нерейкові транспортні засоби, що коштують на проїзній частині дороги, необхідно обходити тільки позаду.

Забороняється доторкатися до обірваних електропроводів з ушкодженою ізоляцією. Перебуваючи біля тросів, ланцюгів, канатів необхідно бути обережним (побоюватися розриву), варто остерігатися наступати на кришки люків і різні покриття ям, канав і котлованів (щоб уникнути падіння в них).

На території підприємства забороняється :

- бігати по території, цехи, відділам і т.д.;

- стояти або ходити під піднятим вантажем, а також під настилами лісів або в місцях, де можливе падіння різних предметів;

- проходити або стояти поблизу працюючого встаткування.

Всі працівники повинні вивчити попереджуючі сигнали, світлову й звукову сигналізацію на підприємстві. На території підприємства, у виробничих, санітарно-побутових приміщеннях, на робочому місці необхідно дотримувати чистоти, і виконувати вимоги особистої гігієни. Щоб уникнути простудних захворювань необхідно стежити, щоб одяг і взуття не були мокрими, уникати протягів і жадати від адміністрації їхнього усунення, не переохолоджувати й не перегрівати тіло, особливо ноги.

Після закінчення робіт, при яких тіло ставало брудним (покривається пилом, брудом, потім і т.п.), варто помитися з милом і переодягтися в чистий одяг.

Не рекомендується пити занадто холодну воду, температура води повинна бути в межах від +15 до +20'С. Воду варто пити кип'ячену або сиру, якщо це дозволено санэпидемстанцией. Перед прийомом їжі необхідно добре вимити руки з милом і витерти їхнім чистим рушником. Їжу варто приймати тільки в їдальні, буфеті або кімнаті для прийому їжі.

Під час роботи необхідно користуватися спецодягом, спецвзуттям і захисними пристосуваннями, що охороняють організм працюючі від різних шкідливих впливів. Особисту й спецодяг варто зберігати у відведеному для цього місці (у гардеробній кімнаті, в одежній шафі, на вішалці).

Працівник повинен виконувати тільки ту роботу, що доручена керівником і за умови, що відомі способи безпечного її виконання. Виконувати розпорядження, якщо вони суперечать правилам техніки безпеки і якщо їхнє виконання може привести до нещасного випадку, забороняється.

Одержавши травму на виробництві, необхідно негайно сповістити про це керівникові підрозділу й звернутися в медпункт. Помітивши порушення техніки безпеки іншим працівником або небезпека для навколишніх не можна залишатися байдужим, варто попередити цього працівника й керівника підрозділу про необхідність дотримання вимог, що гарантують безпеку робіт.

Специфічні умови роботи окремих цехів, ділянок, кабінетів і міри безпеки при роботі в них.

Об'єкти з підвищеною небезпекою в ЧП «ВЛАДА»:

- газові установки;

- котельня;

- стаціонарні холодильні камери й станція кондиціювання;

- столярна майстерня;

- транспортний цех;

- стоянка автомобілів;

- электроцех;

- роботи з газонокосаркою, садовими ножицями;

- робота зі зварювальним устаткуванням і ін. електроінструментом;

- ремонтно-будівельна група;

- робота на висоті (1 м і вище від поверхні землі);

- роботи з вантажопідйомними машинами й механізмами.

На зовнішніх дверях кисневих установок, газових установок, электрощитовых - повинні бути відповідні попереджувальні знаки.

Особам, що не мають допуску на право роботи на ділянках з підвищеною небезпекою, забороняється перебувати на цих ділянках і робити які-небудь роботи.

Забороняється приступати до роботи на робочому місці без інструктажу. Для обслуговування складних агрегатів, установок, механізмів і провадження робіт з підвищеною небезпекою необхідно мати посвідчення на право виконання даних робіт. Робоче місце повинне втримуватися в чистоті й порядку. Не дозволяється захаращувати робоче місце й проходи матеріалами, відходами й ін. предметами.

Перед початком роботи необхідно перевірити:

- справність устаткування, інструмента;

- наявність і справність захисних огороджень небезпечних місць механізмів (шківи, шестірні, муфти зчеплення, що виступають частини обертових гвинтів, вали й ін.), сходів, настилів і ін.;

- наявність пристосувань, що захищають робітника від частин, що рухаються, машин, які неможливо закрити огородженнями;

- наявність пристосувань, що захищають від випадкового включення (відключення) механізмів;

- наявність надійного заземлення всіх металевих частин машин і механізмів, а також труб, у яких проведена електропроводка;

- арматури електроосвітлення, що захищає ока від прямого влучення світла.

Якщо підлога холодний (металевий, керамічний і т.п.), необхідно вимагати установку дерев'яних ґрат або товстого гумового коврика. Не допускається працювати на слизькій і мокрій підлозі. Під час роботи не можна займатися сторонніми розмовами, відволікати від роботи інших працівників. На робочому місці варто користуватися встаткуванням і інвентарем, необхідним для зберігання інструмента й пристосувань, а також стелажами й площадками для складування матеріалів і заготівель, готових деталей і відходів.

Під час роботи необхідно стежити за достатньою вентиляцією на робочому місці. По закінченні роботи необхідно забрати своє робоче місце й повідомити змінника про всі несправності, які небилиці усунуті під час роботи.

Загальні вимоги по охороні праці при обслуговуванні механізмів.

Приступаючи до роботи з механізмом, необхідно вивчити інструкцію з його експлуатації. Перед включенням механізму варто впевнитися в його справності, і в тім, що його пуск не загрожує небезпекою для навколишніх.

Виявивши під час огляду які-небудь несправності в механізмі або його запобіжних пристроях, варто негайно сповістити про це своєму керівникові й до їхнього усунення до роботи не приступати.

Строго забороняється:

- залишати працюючий механізм без догляду (навіть при короткочасної отлучке необхідно його відключити й повідомити свого керівника про відхід);

- стосуватися частин, що рухаються, механізму й облокачиваться на нього;

- брати або передавати через працюючі механізми предмети;

- чистити, змазувати, ремонтувати включений механізм;

- включати або зупиняти машини, верстати й механізми, робота на які не доручена адміністрацією (крім аварійних випадків);

- користуватися рукавичками й рукавицями при роботах, де є небезпека захвата їхніми обертовими частинами;

- працювати з механізмами не використовуючи засобу індивідуального захисту, запропоновані інструкцією для експлуатації й правил ВІД;

- користуватися несправними засобами індивідуального захисту.

Якщо під час роботи в механізм, що рухається, потрапив якийсь предмет, витягати його на ходу забороняється, варто негайно зупинити механізм, і повільно обертаючи деталі механізму вручну, звільнити сторонній предмет.

Не дозволяється допускати на своє робоче місце осіб, що не мають відношення до виконуваної роботи, довіряти працюючий верстат іншому працівникові.

Загальні вимоги по охороні праці при роботі з ручним інструментом.

Ручний інструмент необхідно використовувати тільки по його прямому призначенню. З інструментом варто звертатися дбайливо. Не дозволяється використовувати несправний інструмент, тому що це може стати причиною нещасного випадку. Інструмент не повинен мати збитих поверхонь, задирок і вибоїв. Забруднений і замаслений інструмент не можна використовувати в роботі. Інструмент повинен бути сухим і чистим. Молотки й зубила повинні бути надійно насаджені на ручки й розклинені металевими клинами. Не дозволяється збільшувати довжину ключа за допомогою труби або іншого ключа, тому що вони можуть зірватися й заподіяти травму. Забороняється працювати напилком, що не має дерев'яної ручки, а також зубилом, довжина якого менш 150 мм. Ручка напилка повинна мати в підстави сталеве кільце. Працюючи зубилом необхідно ставати так, щоб не поранити себе й навколишніх осколків, що відлітають, металу. При обрубку виробів із твердого й тендітного металу варто застосовувати щити, ширми ін. засобу захисту. Перевіряти затуплення різального інструменту пальцями й ін. частинами тіла забороняється.

При заточенні інструмента не дозволяється класти його на станину заточувального верстата, тому що від необережного поштовху він може потрапити під обертове коло. Під час заточення необхідно стояти збоку, інструмент міцно тримати в руці й притискати його до підручника. інструмент, Що Нагрівся, забороняється загортати кінцем підлоги одягу або ганчіркою.

При заточенні деталей наждаковою шкуркою необхідно користуватися ручними дерев'яними обтискачами. Шліфувати за допомогою напилка на токарському верстаті деталі, що мають вирізи, порізи, зазубрені забороняється.

Перед тим як приступати до роботи електроінструментом, варто пройти спеціальне навчання й інструктаж з охорони праці.

Перед початком роботи варто оглянути й перевірити інструмент на холостому ходу в плині 1-2 мін. Забороняється працювати електроінструментом із приставних сходів і драбин.

Приступаючи до роботи із пневмонічним інструментом необхідно його оглянути й перевірити справність, звернути увагу на правильність кріплення повітряного шланга до інструмента й на відсутність витоку повітря. Для кріплення шланга необхідно застосовувати кільця й затискачі. Кріпити шланги дротом забороняється. При роботі із пневмаінструментом обов'язково надягати окуляри й маску із пластмасовим склом.

Передавати ручний електроінструмент іншим особам, розбирати його й робити будь-який ремонт самостійно забороняється. При роботі з важким механізованим інструментом необхідно застосовувати підвіски або інші пристосування, що полегшують роботу і які забезпечують її безпеку.

Загальні правила електробезпечності.

Вплив електричного струму на організм людини напругою 36 В, а в сирому приміщенні понад 12 В небезпечно для життя.

Приступаючи до роботи з електричним устаткування, варто перевірити його справність, ізоляцію проводів і надійність заземлення. Доторкатися до оголених струмоведучих проводів і незахищених частин електроустаткування забороняється.

У випадку виявлення порушень ізоляції електропроводів, відкритих струмоведучих частин електроустаткування або порушенні заземлення варто негайно сповістити про це своєму начальникові для усунення несправностей. Забороняється робити ремонт електроустаткування самостійно. Ремонт електроустаткування виконує електрик, що має доступ до цих робіт.

При проведенні зварювальних робіт не допускати скручування проводів. Також забороняється користуватися проводами з ушкодженою ізоляцією.

При збоях у подачі електроенергії або отлучке з робочого місця необхідно відключити верстат, машину й т.п. при роботах, під час яких, можливо випадкове торкання струмоведучих частин, варто застосовувати тільки справні й випробувані діелектричні засоби захисту. Особливу обережність необхідно дотримувати при роботах у приміщеннях з підвищеною небезпекою (вогкість, струмопровідні підлоги, їдкі пари й гази).

Загальні вимоги охорони праці при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт.

При відсутності засобів механізації чоловікам у віці старше 18 років дозволяється переносити вантаж масою не більше 50 кг, а також піднімати вантаж на висоту не більше 3х метрів.

Вантаж, стерпний жінкою не повинен перевищувати 7 кг. Маса вантажу з носилками - не більше 15 кг на двох. Дозволяється виконання робіт з підйому й переміщення вантажів масою, що перевищує 7 кг, але не більше 10 кг, при чергуванні з іншою роботою (до 2х раз в 1 годину). Причому в обох випадках маса вантажу, переміщуваного в плині кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні - 350 кг, з підлоги - 175 кг. Рівень робочої поверхні - рівень верстата, стола й т.п. У масу переміщуваного вантажу входить маса тари й упакування.

Юнакам 16-18 років дозволяється переносити вантаж масою не більше 16,4 кг, дівчинам - 7 кг. Підлітки 16-18 років до важких фізичних робіт не допускаються. Вони не можуть призначатися на роботу із систематичного перенесення або пересування ваг масою понад 4,1 кг при тривалості виконання цих робіт більше третини їхнього робочого часу.

Навантаження, вивантаження й транспортування особливо небезпечних вантажів (вибухових в-в, що отруюють гази й т.п.) необхідно робити тільки після попереднього інструктажу персоналу по безпечних методах роботи в кожному окремому випадку. При виконанні вантажно-розвантажувальних робіт забороняється захаращувати проходи (мінімальна ширина - 1,5 м).

Основні правила поведінки, пов'язані з роботою вантажопідйомних механізмів.

Провадження робіт по переміщенню вантажів кранами повинне здійснюватися тільки в присутності відповідальних осіб. Стропальники повинні бути забезпечені відмінними нарукавними пов'язками, емблемами й нашивками. Категорично забороняється робота кранів під проводами ЛЕП будь-якої напруги. Провадження робіт кранами на відстані ближче 30 м від проведення ЛЕП робити тільки по поряд - допуску.

У цьому розділу було розглянуто таки питання, як: характеристика підприємства, аналіз та оцінка маркетингової діяльності на підприємстві, застосування сумісних маркетингово-логістичних функцій до діяльності підприємства, рекомендації по безпеки і життєдіяльності підприємства.

Також було зроблено розрахунок витрат на замовлення, обґрунтування оптимальної партії замовлення та аналіз на замовлення та на утримання запасів. А також у підрозділі з безпеки і життєдіяльності підприємства були розглянуті таки пункти: загальні відомості про підприємство, основні небезпечні виробничі фактори й причини нещасних випадків на підприємстві, основні методи й технічні засоби попередження нещасних випадків, вимоги до виробничого встаткування й виробничих процесів, загальні положення по охороні праці, специфічні умови роботи окремих цехів, ділянок, кабінетів і міри безпеки при роботі в них, загальні вимоги по охороні праці при обслуговуванні механізмів, загальні вимоги по охороні праці при роботі з ручним інструментом, загальні правила електробезпечності, загальні вимоги охорони праці при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт, основні правила поведінки, пов'язані з роботою вантажопідйомних механізмів.

Висновки

У випускній роботі на тему: «Маркетингове та логістичне дослідження ЧП „ВЛАДА”», були розглянуті теоретичні питання маркетингової та логістичної діяльності на підприємстві та аналітичні дослідження і пропозиції.

Теоретична частина була присвячена вивченню теоретичних аспектів маркетингової та логістичної діяльності АТП, в якій були розглянуті такі питання, як: маркетингова діяльність АТП, логістична діяльність АТП та сумісні маркетингово-логістичні функції АТП.

Після розглядання цих питань можна сказати, що маркетинг посідає центральне місце у структурі управління підприємством, оскільки йому належить провідна роль в організації надання послуг.

Стосовно до транспортного підприємства логістика розглядає матеріальне постачання, перевезення вантажів, організацію й проведення ТО й ремонту рухомого складу й реалізацію транспортних послуг як єдиний комплекс для виробництва конкурентоспроможної продукції.

Сумісні маркетингово-логістичні функції АТП:

1. Завдання логістики:

- планування процесу реалізації;

- одержання й обробка замовлення;

- упакування, комплектація, виконання інших операцій, що безпосередньо передують відвантаженню;

- відвантаження;

- доставка, контроль за транспортуванням;

- післяреалізаціонне обслуговування.

На рівні макрологістики завдання:

- вибір схеми розподілу матеріального потоку;

- розміщення розподільних центрів на логістичному полігоні.

2. Найважливіші функції маркетингу:

- дослідження й ідентифікація ринку;

- вивчення співвідношення попиту та пропозиції;

- оцінка конкурентного середовища;

- розробка маркетингової пропозиції (центральна функція).

Загальні функції:

- орієнтація на споживача товару;

- ціль діяльності - одержання максимального прибутку;

- стратегічне планування як основа успіху;

- розвиток «культури змін» як результату досліджень, аналізу інновацій.

Аналітична частина була спрямована на аналіз та оцінку маркетингової діяльності на підприємстві, застосуванню сумісних маркетингово-логістичних функцій на підприємстві, а також безпеці і життєдіяльності підприємства. Було зроблено розрахунок витрат на замовлення, обґрунтування оптимальної партії замовлення та аналіз на замовлення та на утримання запасів.

Транспорт як сфера бізнесу належить до мобільного сектора економіки, характеризується ліквідними активами, швидкою віддачею вкладених коштів.

Транспортне підприємство з добре налагодженою комерційною (маркетинговою) службою має можливість відмовитись від неперспективних сфер діяльності, стримувати передоплату при будь-яких сумнівах у платоспроможності клієнта, уникаючи тим самим фінансових труднощів.

Перевезення пасажирів і вантажів є основним видом послуг транспорту. Разом з тим ЧП „ВЛАДА” в умовах падіння попиту на перевезення розширюють транспортно-експедиторські і непрофільні види послуг, що користуються підвищеним попитом. Це додаткове комерційне використання земельних ділянок під стоянки, що охороняються, будівель і споруд як власності підприємства під складські та офісні приміщення, виробничих потужностей з ремонту і обслуговування автомобілів, заправних станцій. В сучасних умовах з боку споживачів з'являються нові види послуг транспорту (страхування вантажів, консалтинг).

Для збільшення прибутковості автотранспортного підприємства ЧП «ВЛАДА» існують наступні пропозиції: підприємство має більші виробничі площі, що дозволяє збільшити обсяги виробництва (збільшення рухливого складу), розширення сфери послуг, співробітництво із ще більшим числом приватних підприємців.

Список літератури:

1. Крикавський Є. Економічний потенціал логістичних систем.- Львів, ДУ «Львівська політехніка», 1997.-168с.

2. Дегтяренко В.Г. Основі логістики и маркетинга.- Ростов-на-Дону: Єкспертное бюро.- М.: Гардарика, 1996.-120с.

3. КрикавськийЄ., Гринів Н., Таранський І. Логістика і розвиток організацій.- Львів, ДУ «Львівська політехніка», 1999.-160с.

4. Николайчук В.Е., Белявцев М.И. Промышленный маркетинг. - Донецк: ООО ПКФ „БАО”, 2004. - 384 с. Логистика автомобильного транспорта: Учеб. пособие / В.С. Лукинский, В.И Бережной, Е.В. Бережная и др. - М.: Финансы и статистика, 2004. - 368с.: ил.

5. Крикавський Є.В. Логістичні концепції у формуванні факторів економічного зростання // «Регіональна економіка».-1997.-№1.-с.38-41.

6. Крикавський Є.В., Чухрай Н.І. Промисловий маркетинг: Підручник.- Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2001.- 336с.

7. Чухрай Н.І., Патора Р. Інновації та логістика товарів: Монографія.- Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2002.- 262с.

8. Операционный менеджмент/ Н.М. Федоренко, А.В. Кононенко, Н.К. Баева.- Практикум.- Харьков: Нац. аэрокосм. ун-т «Харьк. авиац. ин-т», 2004.-41с. Менеджмент: термины, понятия, определения/ И.В. Чумаченко, В.М. Вартанян, И.В. Дронова, А.Г. Осиевский, Н.М. Федоренко.- Учеб. пособие.- Харьков: Нац. аэрокосм. ун-т «Харьк. авиац. ин-т», 2004-54с.

Размещено на Allbest.ru