Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат з дисципліни “Промисловий маркетинг”

на тему :

Ціноутворення на промислові товари

План

Вступ

1. Основні фактори та умови ціноутворення

2. Суть і постановка цілей ціноутворення

3. Методика формування цін

4. Визначення попиту та значення цінової еластичності попиту

5. Оцінка витрат

6. Цінова ситуація в Україні

Висновок

Вступ

Всі товари та послуги мають як ціну, так і вартість. Більшість некомерційних та всі комерційні організації повинні встановлювати свої ціни, будь то відомі “грабіжницькі” ціни The Times, ціна вхідного квитка на острів, де похоронена принцеса Діана, чи то ціна квитків на Чемпіонат світу по футболу для тих, хто не в змозі купити їх офіційним шляхом. Ми зустрічаємо ціну в різних місцях. Ви вносите квартплату, платню за навчання, сплачуєте рахунок вашого лікаря. Авіакомпанії і автокомпанії беруть із вас плату за проїзд, комслужби - плату за послуги, банк - відсотки за гроші, одержавшим хабар, щоб допомогти тіньовій особі прикарманити взнос, зібрані провсоюзом. ”Ціна” керуючого - зарплатня, продавця - комісійні, і на кінець, хоча економісти з цим і не погодяться, більшість вважають подоходний податок платою за можливість заробляти гроші.

У найвужчому розумінні, ціна - це кількість грошей, що надаються за товар чи послугу. У більш широкому розумінні - це сума тих цінностей, які споживач віддає в обмін на право володіти чи використовувати товар чи послугу.

Сьогодні ми розглянемо складну динаміку ціноутворення промислових товарів. Історично ціни встановлювалися в результаті торгівлі між продавцем та покупцем. Продавець як правило назначає ціну вищу, чим він очікує отримати, а покупець - ціну, нижче тієї, яку він згоден сплатити. Торгуючись, вони встановлюють погоджену ціну. Кожний покупець платить свою ціну за один і той самий товар в залежності від його потреб та вміння вести торги.

В наш час більшість продавців встановлюють єдину ціну для всіх покупців. Ця ідея з'явилася ще в кін. 19 ст., коли широкий асортимент товарів і велика кількість робітників заставили Ф.В. Вулворта та інших торговців увести “політику однієї ціни”. Проте компанія не просто встановлює єдину ціну, а швидше створює цілу систему ціноутворення, яка охоплює ціни на різні товари із асортименту. Структура ціноутворення змінюється одночасно з тим, як товар проходить свій життєвий цикл. Компанія корегує ціни на товар, виходячи з витрат та попиту, враховуючи різницю між ситуацією та потребою покупців. Як уже переконливо показала практика, на прийняття рішень про ціноутворення впливає надто складна наявність факторів зовнішнього середовища та конкуренції. Тому в діяльності підприємства процес ціноутворення є надто важливим, і зовсім нелегким є завдання у прийнятті кінцевої ціни на товар.

Також головна увага в основній частині даної роботи буде приділятися сучасній ціновій ситуації промислових товарів в Україні та різним існуючим методам їх ціноутворення. Це питання є дуже болючим для нашої країни, оскільки ціна була і залишається найважливішим критерієм прийняття споживчих рішень. Для країн із невисоким рівнем життя, для бідних прошарків населення, а також доречно для товарів масового попиту - це характерно. Але за останній час мають сенс широко розвинені інші, нецінові фактори конкуренції. Проте, ціна все ж таки зберігає свої позиції як традиційний елемент конкурентної політики та значно впливає на ринкове становище і прибуток підприємства.

Разом з тим, цінова політика багатьох фірм, зокрема в Україні, нерідко є недостатньо кваліфікованою. Найбільш часто зустрічаються наступні помилки: ціни недостатньо структуризуються по різним варіантам товару та сегментам ринку; ціни слабо пристосовані до змін ринкової ситуації; ціноутворення надто орієнтоване на витрати; ціна використовується без зв'язку з іншими елементами маркетингу. Дані недоліки визнані в багатьох випадках наслідком планової економіки, коли ціни визначалися директивно чи лише на основі витрат, а також браком досвіду українських керівників в області маркетингу. Тому дуже важливим є використання відпрацьованих маркетингових підходів.

1. Основні фактори та умови ціноутворення

Основними задачами маркетингового розрахунку цін є врахування відповідних обмежень, тобто факторів, які зменшують чи розширюють можливий інтервал варіацій цін на той чи інший товар. Значення фактора ціни в маркетингу - одна з головних проблем маркетингу взагалі і промислового маркетингу зокрема. Це пояснюється рядом обставин: ціна - найбільш важливий показник для компанії, оскільки її головна функція полягає в забезпеченні доходу від продажу товарів; всі фірми, крім тих, що продають стандартні вироби на ринку чистої конкуренції, змушені приймати рішення по цінах; визначення ціни часто залежить від труднощів, що виникли у фірмі в попередній період і не відображають змін, які відбулися за цей час; в ряді галузей (де панують монополії або мають місце такі тенденції) ціноутворення відіграє вирішальну роль в комплексній програмі маркетингу і, крім того, є об'єктом пильної уваги, а нерідко і прямого впливу законодавства і державних служб. Взагалі фактори поділяють на зовнішні та внутрішні..

Рис№1 Фактори, що впливають на ціноутворення

Проте дані фактори підлягають більш розширеному розподілу та утворюють систему ціноутворюючих факторів.(див.рис.№2)

Основними ціноутворюючими факторами є величина і динаміка попиту та пропонування продукції. Ринок та попит встановлюють верхню границю рівня цін, а витрати - нижню. Кінцеві споживачі та закупщики промислових товарів врівноважують ціну на товари та види послуг із врахуванням отриманої вигоди від можливості мати чи користуватися товаром чи послугою. Проте степінь свободи формування продавцем ціни змінюється в залежності від типу ринку. Економісти виділили чотири типів ринків, кожний із яких вказує на свої вимоги в ціноутворенні. Явище у світі рідкісне, однак цілком реальне, коли монополістом виступає державна організація або компанія з товаром - новинкою, аналога якому поки що немає. Йдеться про чисту монополію. У цій ситуації організація поводить себе по - різному. Може відпускати продукцію за ціною, нижчою за собівартість. Покриває збитки за рахунок дотацій з бюджету, що має місце при продажу деяких контролюючих державою промислових товарів. Допускається варіант, коли держава чи сама фірма встановлює певну мінімальну або так звану справедливу норму прибутку. Це дає змогу забезпечувати нормальну роботу виробничих структур. Зустрічається варіант, коли фірма - монополіст встановлює високу ціну (аби лише сприйняв її ринок), одержуючи прибуток. Трапляється це рідко, адже через податки держава обмежує встановлення високої ціни, та й конкуренти завжди напоготові - тут же почнуть пропонувати ідентичні товари за нижчою ціною. Отже, чиста монополія має місце на ринку одного продавця. Різновидом монополій є урядова монополія, торгівельно-регулююча монополія та торгівельно-нерегулююча монополія.

При монополістичній конкуренції ринок містить велику кількість покупців та продавців, при чому останні змінюють окремі характеристики товарів і, відповідно, їх ціну. Продавці можуть розмножити характеристики і якість самого товару, його стилю чи супроводжуючого обслуговування, що призводить до виникнення деякого діапазону цін. Покупці готові платити різні суми, беручи до уваги відмінні якості товару. Продавці намагаються індивідуалізувати пропозицію для різних споживчих сегментів, і за винятком ціни, широко використовують для цього торгові марки, рекламу та персональний продаж. Наприклад, компанії Danone's Lea і Perrins та деякі інші марки скляної тари змагаються з багатьма національними та іноземними марками, що відрізняються по ціновим та неціновим факторам. Оскільки на ринку діє багато конкурентів, кожна окрема компанія попадає під менший вплив маркетингових стратегій інших конкурентів, ніж на олігополістичних ринках.

При олігополістичній конкуренції ринок складається із декількох продавців, кожен з яких надто відчуває вплив цінової політики та маркетингової стратегії іншого. Продукція може бути однорідною (сталь, алюміній) чи неоднорідною (автомобілі, комп'ютери). На ринку функціонує незначна кількість продавців, оскільки новим продавцям проникнути на такий ринок нелегко. Кожний продавець постійно слідкує за змінами стратегій та діями конкурентів. Якщо сталелетійна компанія знизить ціну на 10%, покупці швидко переметнуться до цього постачальника. Інші виробники сталі повинні відповісти зниженням своїх цін чи збільшенням рівня обслуговування. Олігополіст ніколи не впевнений в тому, що, знижуючи ціну він отримає постійні переваги. І навпаки, якщо олігополіст збільшує свої ціни, його конкуренти можуть не послідувати його прикладу, і йому прийдеться вибирати: повертатися до попередніх цін чи втратити своїх покупців на користь конкурентів.

При чистій конкуренції ринок складається із великої кількості продавців та покупців однорідних товарів. Жоден покупець чи продавець не має великого впливу на існуючу ринкову ціну. Продавець не в змозі встановити ціну вище існуючої, тому що покупці можуть знайти будь - яку необхідну кількість такого товару по більш низькій ціні. Якщо ціна та прибуток збільшуються, на ринку можуть легко з'явитися нові продавці. На ринку чистої конкуренції роль маркетингових дослідів, розвитку виробництва, ціноутворення, реклами та стимулювання збуту є мінімальною або взагалі прямує до нуля. Таким чином, продавці на цьому ринку не гають багато часу на створення маркетингової стратегії.

Отже, виходячи з короткої характеристики різних типів ринку, можна переконатися в тому, що у кожному з них, за винятком ринку чистої конкуренції, фірмі слід передусім зайнятись підготовкою продуманої методики розрахунку цін на вироблену продукцію, чи на ту, яка тільки народжується у дослідних лабораторіях. Як правило, методика розрахунку вихідної ціни передбачає такі етапи:

Рис. №3 Методика визначення ціни.

2. Суть і постановка цілей ціноутворення

Маркетингова цінова політика - це комплекс заходів, до якого належить визначення ціни, знижок, умов оплати за товари чи послуги з метою задоволення потреб споживачів і забезпечення прибутку фірми. Політика цін традиційно є одним із елементів маркетингу з кількох причин. По - перше, ціна - один із основних інструментів у конкурентній боротьбі. По - друге, за низького рівня доходів населення відповідна ціна дає змогу виробникам продати, а покупцям придбати товари чи послуги. По - третє, ціна - це чітко і просто вимірювана змінна, яка традиційно використовується в економічних розрахунках фірми. Це видно з формули

П= (УК) - З,

де П - прибуток фірми; У - ціна; К - кількість виробленої і реалізованої продукції; З - витрати на виробництво та реалізацію продукції. По - четверте, в ринковій економіці ціна є надійним зрівнювачем попиту та пропонування товарів чи послуг.

Ціноутворення - це процес встановлення цін на товари та послуги, що пропонуються на ринку. Цінова політика підприємства в умовах ринкової економіки надто тісно пов'язана з його цілями у сфері комерційної діяльності. Підприємства промислової галузі можуть мати різні цілі і відповідно впроваджувати різну цінову політику. Чим краще компанія орієнтується в своїх цілях, тим простіше їй встановити ціну на товар.

Найбільш частіше зустрічаються наступні цілі ціноутворення:

q Виживання - у випадку, коли фірма працює з перевантаженням, в умовах інтенсивної конкуренції, різкого спаду платіжоспроможного попиту. Ціни знижуються: в даному випадку не до великого прибутку, бути б живим, перекрити б витрати. Це задача лише на недалеке майбутнє, вона не може бути довготерміновою. Але в кризовій ситуації дана стратегія дозволяє залишитися на ринку, зберегти кадровий, виробничий та збутовий потенціал.

q Максимізація поточного прибутку - політика швидкого одержання найбільш можливого прибутку, готівки, найбільш швидкого обороту капіталу. При цьому фірма, перебільшуючи ціну продажу, концентрує увагу на поточній ситуації, як правило, не на користь довго - терміновим перспективам, незвертаючи уваги на конкурентів і навіть на юридичних осіб. Така політика на практиці в більшості випадків виявляється недоречною. Оскільки, це саме той випадок виявлення близорукості, коли компанія задовольняється поточними фінансовими показниками, не думаючи про довготермінові досягнення і про майбутнє.

q Максимізація поточних доходів - основана на максимізації доходу від продаж в умовах, коли встановити з точністю витрати (включаючи непрямі) виявляється неможливо. Більшість керівників фірм впевнені, що така стратегія дозволяє забезпечити довготермінову максимізацію прибутку і збільшення ринкової частки.

q Максимізація росту продаж - стратегія, що допускає найнижчі із можливих ціни в розрахунку на те, що завоювання найбільшої ринкової частки призведе в кінцевому результаті до отримання великого прибутку. Ця так звана проникаюча ринкова ціна допустима, якщо: ринок надто відчутний до цінових змін, так що їх зниження забезпечує рост ринкової частки; витрати на виробництво та розподіл (збут) продукції можуть суттєво знизитися із вдосконаленням навиків у праці з даним товаром; низькі ціни здатні позбавити від сучасних та можливих конкурентів.

q Різновидом цієї цілі є досягнення визначеної частки ринку. Наприклад, компанія намагається збільшити свою ринкову частку з 10% до 15% в рік. У зв'язку з цим вона намагатиметься встановити таку ціну та проводити таку маркетингову програму, щоб досягнути поставленої мети.

q “Знімання вершків”, максимальне ковзання по сегментам ринку - стратегія, основана на швидкому оновленні продукції, на зміні сегментів ринків. На новий продукт встановлюється максимально можлива ціна; після цього, як продажі знизяться, встановлюється нова ціна - для наступного ( по рівню доходів) сегменту ринка і т.д. Така стратегія приміняється, якщо: значна кількість покупців створює терміновий попит на товар; витрати на виробництво товара малими партіями не настільки високі, щоб знищити всі його переваги, досягнуті в результаті високої ринкової мобільності; висока ціна не приверне увагу інших конкурентів; висока ціна підтримує думку про те, що даний продукт - найвищої якості.

Класичним прикладом даного підходу до ціноутворення є електронна промисловість упродовж 70 - 80рр., коли всі новинки спочатку пропонувалися за винятково високими цінами. У США перші зразки мікрокалькуляторів продавались за ціною $200 та вище, а сьогодні їх можна придбати за $5.

q Лідерство по якості товару - компанія здатна витримати високі ціни на свої товари, що обумовлені вищим рівнем якості і значними витратами на розробку питань якості. Скажімо, фірма “Катерпіллар” пропонує будівельні машини вищої якості та відмінне сервісне обслуговування. Вона в змозі собі дозволити досягнення цілі лідерства в якості, при більш високих цінах, чим у її конкурентів. А також,

q Створення відповідного уявлення (іміджу) про фірму.

q Проникнення на нові, в тому числі й зовнішні ринки.

q Максимізація прибутку від продажу всієї наявної номенклатури товарів, а не якого-небудь одного з них.

q Підвищення репутації фірми серед оптових фірм, які реалізують її товари.

q Підтримка основних складових комплексу маркетингових засобів.

Компанії також можуть використовувати ціну для досягнення більш специфічних цілей, наприклад: низькі ціни встановлюються для захисту від проникнення на ринок конкурентів, ціни, аналогічні цінам конкурентів,для стабілізації ринку.

Ціна може встановлюватися з ціллю збереження заохочення покупців до появи нового товару, підтримки торгових посередників чи навіть для захисту від вміщування держави. Для популяризації товару чи привернення більшої кількості споживачів в магазини роздрібної торгівлі ціни можуть бути тимчасово зниженими. Ціни на одні види товарів можуть встановлюватися таким чином, щоб сприяти збуту інших товарів асортиментної групи. Отже, ціни можуть відігравати вирішальну роль в досягненні поставлених цілей на всіх рівнях товарної політики компанії. Проте вказані цілі цінової політики співвідносяться між собою, далеко не завжди співпадаючи. На різних етапах фірма приділяє пріоритетну увагу різним цілям.

У галузях, які виробляють промислові товари, більше значення приділяється одержанню прибутку на інвестований капітал. При виробництві унікальних товарів і товарів на замовлення найважливішою метою може бути збереження кадрового потенціалу і завантаження унікального устаткування. При цьому ціни не будуть постійними, встановленими раз і назавжди. При зміні обставин (витрат, умов ринку) керівництво може переглянути пріоритетність цілей, що призведе до коригування цінової політики. У будь - якому випадку цінову політику слід розглядати як засіб для здійснення програми маркетингу, яка в свою чергу підпорядкована цілям глобальної політики фірми. Цілі, поставлені вищим керівництвом, визначають також можливу політику у сфері цін для кожного конкретного товару.

Проте, нажаль, до цих пір фірми допускають багато помилок в цінових стратегіях. Основні із них - надлишкова орієнтація цін на собівартість; запізнювання (чи тимчасове попередження) в орієнтації цін на ринкові зміни; недостатнє урахування реальної ситуації на ринку; відсутність варіацій ціни в залежності від різних складових частин, характеристик товару і сегментів ринку.

Серед головних проблем ціноутворення в промисловому маркетингу виділяються наступні: вибір способу ціноутворення, адаптація ціни до змін обставин та можливостей; сприймання зміни цін споживачами та еластичність попиту; цінова політика в умовах конкурентної боротьби.

3. Методика формування цін

Існують різні способи ціноутворення. В маленьких фірмах (як, до речі, і в умовах диктату централізованої влади) ціни встановлюються часто керуючими вказівками через голови спеціалістів по маркетингу. У великих - навпаки, регіональними керівниками, а також відповідаючими за окремі групи промислових товарів, але також без залучення маркетингової служби; при цьому центральне керівництво фірми визначає лише найбільш загальні задачі та стратегію ціноутворення. У галузях, де ціна є визначаючим фактором ( аерокосмічної, залізно-дорожньої, нафтової), компанії часто змушені жорстко стабілізувати ціни чи просто слідувати тут принципу “як інші”.

Найпростіший метод ціноутворення - прейскурантний,являє собою просте додавання до вирахуваної собівартості одиниці товару величину, що відповідає заданому відсотку прибутку. Це так звана первинна ціна, регулювання якої і є зміст цінової стратегії маркетингу. Найбільш проста формула для визначення первинної продажної ціни виглядає наступним чином:

Ц= В: (1 - Н_п), де:

q Ц - ціна продажу;

q В - витрати виробництва (прямі та непрямі ) та оборот;

q Н_п - плануюча норма прибутку в десятичних частках від ціни продажу.

Так, якщо частка прибутку запланована у розмірі 20%, а собівартість одиниці товару складає 16$,то ринкова ціна,визначається: 16:(1 - 0,2)=20$

Прейскурантний метод ціноутворення надто простий і на перший погляд привертає увагу тим, що дозволяє штабу фірми створити своїм підлеглим на місцях чіткий алгоритм для рішення приватних задач ціноутворення. Більшість вважає, що такий метод - найнадійніший і для продавця, і для покупця: при загостренні попиту покупець гарантований від спроб взяти із нього зайве; продавці, у свою чергу, із гарантією повернуть вкладений капітал. Ще одна перевага такого підходу лежить у збереженні суттєвої залежності ціни від величини витрат виробництва. Але він багато в чому нелогічний та неефективний, оскільки не враховує поточний попит і тому не дає можливості встановити оптимальну ціну. Проте ефективність прейскурантного ціноутворення (визначення ціни в залежності від витрат виробництва) виявляється при умові напруженої роботи над мінімізацією витрат виробництва, здатність дати абсолютне лідирування по витратам і створити можливості для реалізації стратегії “ціна-кількість”. Саме цим можна пояснити приклад, успіх “фольксвагена”, який протягом десятиліть був найдешевшим автомобілем свого класу, а фірма при цьому отримала запланований прибуток, забезпечуючи її надзвичайно великими обсягами виробництва. Проте встановлення прейскурантних цін, як правило, натрапляє на протидію ринку, що не сприймає дані ціни.

Також ціна може бути орієнтована на прискорення обороту капіталу. При величині інвестицій 1 000 000 грн., запланованому об'ємі продаж в 50 000 од. і потребі 20% обороту капіталу, при собівартості одиниці товару 16 грн.,ціна дорівнюватиме:16+0,20х 1000000: 50000=20грн.

Проте в цьому випадку виробник повинен передбачити, що об'єм продаж може не досягнути запланованого рівня. В цьому випадку важко визначити, який об'єм продаж забезпечує все - таки беззбитковість. Тут визначальну роль відіграє інформація про постійні витрати та витрати, що знаходяться в залежності від об'єму виробництва та продаж.

Встановлення конкурентної ціни - формування цін у відношенні із існуючими нормами ринка, з орієнтацією ціни, встановленої конкурентами. Цей підхід особливо поширений в олігополізованих галузях промисловості - у виробництві сталі, паперу, міндобрив. Використовується він і в стратегії “слідування за лідером”. В деяких випадках фірми можуть застосовувати невеликі надбавки чи скидки, але - із відомою обережністю.

Метод поточної ціни Такий підхід приваблює компанії, які в своїй роботі бажають йти за лідером, який уже має тверді позиції на ринку. При цьому припускається, що фірма, яка має досвід роботи, знає ціни, прийняті для даного ринку. До такого методу вдаються і в тих випадках, коли рівень витрат важко виміряти. В такому разі припускають, що ціна, яка встановилась на ринку, є результатом оптимального спільного рішення фірм даної галузі промисловості. Така ціна дозволяє досягти прийнятого рівня окупності капіталовкладень. В першу чергу цей метод використовується на ринку однорідних товарів, таких, як харчові продукти, сировинні матеріали. Тут в умовах дуже сильної конкуренції фірмам навіть не доводиться приймати рішень по цінах. Основним їх завданням є контроль власних витрат виробництва.

На олігополістичному ринку рівень цін визначається метою, яку ставить перед собою домінуюча на ринку фірма або негласна угода між всіма учасниками.

За цієї ситуації компанія, яка бажає збільшити свою частку на ринку, повинна користуватися іншими, ніж цінова конкуренція, засобами для збільшення попиту на свій товар. Це може бути досягнено за допомогою реклами, поліпшення сервісного обслуговування, підвищення надійності виробів, внесення інших змін, що впливають на рішення покупця про купівлю. Істотним недоліком цього методу є те, компанія практично відмовляється від проведення самостійної цінової політики, прирікаючи свій маркетинговий апарат на пасивне наслідування інших.

Ціни можуть встановлюватися у розрахунку на максимізацію математичного очікування прибутку. Такий метод часто застосовується, якщо необхідно експериментальним шляхом знайти оптимальну ціну продажу товару, аналоги якого відсутні на ринку. Його суть в наступному. Припустимо, що відносно низька ціна продукту (наприклад,8.5 грн.) дає невеликий прибуток (наприклад, 1 грн.) з високою імовірністю здійснення продажу (наприклад, 0,81 на умовах раніше обумовленого періоду часу); тоді математичне очікування прибутку може бути оцінене величиною 0,81 грн. При ціні одиниці товару в 11 грн. Прибуток від його продажу збільшується до 3.5 грн., проте імовірність продажу явно знизиться, наприклад, до величини 0.3; тоді математичне очікування прибутку складе 3.5х0.3=1.05 грн. Із збільшенням ціни до 1.5 грн. Прибуток від продажу одиниці товару збільшується до 7.5 грн., проте імовірність укладання договору понизиться (наприклад, до 0.01); в останньому випадку очікування прибутку може охарактеризувати цифра 0.075 грн.

Достатньо збудувати дещо більш детальний графік і вияснити ціну, при якій очікування прибутку максимізується ,і задача вирішена.

Якщо ринок стабільний і на ньому немає тих, хто самостійно в змозі вплинути на ціну, тим самим створюються умови для стабільності кінцевих цін продажу та використання методу угоди претензій партнерів по збуту. Наведемо приклад цього методу.

Так ,наприклад, якщо відома роздрібна ринкова ціна на пропонуючи для виробництва та продажу пральну машину в розмірі 150$, то може бути розрахована наступна калькуляція: прибуток роздрібного торговця - 20%, а його витрати - ще 10% ціни, внаслідок чого оптова ціна, по якій він отримує товар, повинна бути 150(1 - 0.2 - 0.1)= 105$; прибуток оптового торговця - 20%, а його витрати - 5%, тому ціна машини, по якій він купує її у фірми - виробника, повинна скласти 105(1 - 0.2 - 0.05)=78.75$.

Орієнтуючись на цю ціну, фірма - виробник, якщо вона намагається отримати більш високий, чим в торгівлі, прибуток в розмірі 25%, змушена поставити задачу зведення витрат виробництва до 78,75(1 - 0.25)= 59.1$. Якщо це неможливо, фірмі приходиться чи знизити особисті претензії на прибуток, чи добитися цього від своїх партнерів, чи загальними зусиллями скоротити витрати просування товарів.

Як відомо, у сучасній економічній науці найчастіше виділяють два етапи процесу ціно - утворення на підприємстві. По - перше, визначення базової ціни, тобто ціни виробництва. По - друге, визначення остаточної ціни з урахуванням знижок, націнок, транспортних, страхових, сервісних та інших компонентів. Звідси розрізняють п'ять основних методів розрахунків базових цін:

Ш Метод повних витрат є одним з найпоширеніших. До повної суми витрат додається сума, що відповідає нормі прибутку. Цим забезпечується покриття всіх витрат фірми і отримання передбаченого прибутку. Найчастіше при цьому ігнорується еластичність попиту. Метод застосовується підприємствами з чітко визначеною товарною диверсифікацією для розрахунків цін на вироби з низькою конкурентоспроможністю або на зовсім нові товари.

Ш Метод вартості виготовлення доповнює попередній і застосовується в специфічних умовах для прийняття поточних господарських рішень щодо збільшення маси прибутку внаслідок розвитку виробництва, або коли вирішуються питання стосовно змін асортиментної політики чи виконання одноразових замовлень. За цього методу до повної суми витрат на придбання сировини, матеріалів, напівфабрикатів додається сума, що відповідає власному внеску фірми у формування вартості виробу.

Ш Метод граничних (маржинальних) витрат визначення базової ціни має широке застосування в ринковій економіці. До змінних витрат на одиницю продукції додається сума (відсоток), що гарантує достатню норму прибутку для фірми. Його використання забезпечує більш широкі можливості ціноутворення, але в умовах України стримується наявною системою бухгалтерського обліку.

Ш Метод рентабельності (прибутковості) інвестицій базується на тому, що проект має забезпечити прибутковість не меншу за вартість позичених коштів. До сумарних витрат на одиницю товару додається сума відсотків за кредит. Цей метод застосовується підприємствами з широким асортиментом виробництва товарів в умовах стабільного економічного стану, коли відсутні інфляційні процеси.

Ш Метод маркетингових оцінок передбачає визначення ціни залежно від ринкової кон'юнктури, стану внутрішнього та зовнішнього середовища. Він має кілька видів:

v метод реакції покупців, коли продавець намагається з'ясувати ціну, за яку покупець з найбільшою ймовірністю придбає товар;

v метод придатної ціни, що орієнтується на цінові фактори підвищення конкурентоспроможності (без урахування власного фінансового стану);

v тендерний метод, коли покупці самі беруть участь у пропонуванні й визначенні ціни. Перемагає той споживач, котрий забезпечує власнику товару найбільший прибуток. У країнах з розвинутою ринковою економікою тендерний метод застосовується, як правило, при розміщенні державних замовлень.

Отже, оптимальною потрібно вважати ціну, що забезпечує впевненість споживача у вигідності придбання товару.

4. Визначення попиту та значення цінової еластичності попиту

Як уже зазначалося вище, на практиці процес визначення та формування цін залежить від багатьох факторів, основними з яких є: ПОПИТ, ВИТРАТИ, КОНКУРЕНЦІЯ. Отже, розглянемо кожен з них детальніше.

Відомо, що попит - це кількість товару, яку споживачі готові і бажають придбати за одну ціну, на даному ринку, протягом даного періоду. Існує кілька головних факторів, що визначають величину попиту: існуючий рівень цін на товари, доходи споживачів, їхня поведінка,смаки і запити, цінова еластичність попиту,ціна на товари-замінники тощо.

Так, закон попиту стверджує, що на ринку існує зворотня залежність між цінами та кількістю товарів, на які є попит. Якщо товар дешевшає, його купуватимуть більше (ефект заміни). Графічно це показано на мал.№1.

P - ціна;

Q - обсяги виробництва (споживання);

E - рівноважна ціна

Мал.№1 Криві попиту та пропонування.

До класичної схеми дії закону попиту споживачі часто вносять власні корективи. Так, зниження ціни впливає на реальний дохід споживачів (ефект доходу). На відміну від ефекту заміни ефект доходу може призвести до того, що споживачі купуватимуть порівняно меншу кількість товару, що став дешевшим, якщо вони вирішать, що цей товар гірший за інші товари, які вони можуть купити тепер, коли їхній реальний дохід збільшився. Отже, сумарний ефект заміни ціни залежить від відносної величини та відносного напрямку дії ефекту заміни і ефекту доходу.

Також суттєво впливає на попит кількість покупців,інфляційні очікування та процеси. В свою чергу, обсяг запропонованого на ринку товару залежить від технології виробництва, цін на економічні ресурси, кількості товаровиробників, податків та субсидій. Зокрема можна розглянути декілька правил, до яких призводить взаємодія попиту та пропонування.

· Ціна, за якої кількість товару, наявного на ринку, дорівнює кількості товару, на котрий є попит, має назву рівноважної. На малюнку №4 вона позначена літерою Е.

· Збільшення попиту призводить до зростання рівноважної ціни і рівноважної кількості товару.(див.мал.№1).

· Зменшення попиту призводить до падіння рівноважної ціни і зменшення рівноважної кількості товару.(див.мал.№1).

· Збільшення пропонування призводить до зменшення рівноважної ціни та збільшення рівноважної кількості товару.(див.мал.№1).

· Скорочення пропонування веде до збільшення рівноважної ціни і зменшення рівноважної кількості товару.(див.мал.№1)

Чутливість ринкового попиту по відношенню до ціни визначається сукупністю факторів. Так, ринок менш відчуває зміни, коли:

Ш товар унікальний за своїми якостями (ефект унікальності);

Ш покупці не повідомлені про можливі замінювачі;

Ш покупці не в змозі порівняти якості продукту з його аналогами;

Ш витрати на покупку даного товару невеликі в порівнянні з загальними доходами покупців;

Ш витрати на даний товар невеликі в порівнянні з ціною кінцевого продукту, заради нормального використання якого купується даний товар;

Ш частина ціни, її зміни викликані під дією фірм - конкурентів, органами влади та управління;

Ш товар використовується разом із тим, що був куплений раніше (наприклад, деяка приставка);

Ш товар має високу якість, престиж, засвідчує індивідуальність того, хто його придбав.

У випадку, коли конкуренти не реагують на активність компанії з приводу зміни цін, вона в змозі спробувати спрогнозувати залежність попиту від визначеної нею ціни на товар чи простим опитуванням, чи експериментальним шляхом в спеціально відведених для цього магазинах, секціях. Якщо ж передбачається, що такі дії безповоротно викличуть відповідну реакцію конкурентів, то зарання аналізуються характерні для них стратегії якості та ціноутворення.

Коли зміни цін не впливають ні на попит, ні на пропозицію (як це трапляється в галузях, що отримують великі дотації чи, навпаки, мають завеликий податок з обороту), це вірна ознака відсутності розвинених ринкових відносин, як і у випадку, коли ціни в принципі не в змозі змінюватися. Ринок розвивається лише там, де попит і пропозиція гнучко реагують на зміни цін, проте самі ціни утворюються у відповідності із особливостями попиту та пропозиції.

Чутливість і ступінь реагування попиту на зміну ціни товару визначається за допомогою спеціального показника - цінової еластичності попиту. Цінова еластичність попиту дає можливість відчути, якою мірою покупці виявляють своє ставлення до змін у цінах з огляду на кількість придбаних товарів.

Приклад. За кризових обставин значно підвищується роль цінового чинника у ринковій поведінці широких верств американського суспільства. Це значною мірою посилює тенденцію до переважного зростання обороту “дешевих” магазинів. Серед промтоварних, що пропонують вироби із знижкою, вирізняються зали-салони, які працюють за методом посилкової торгівлі. Завдяки ретельному добору постачальників та обмеженому колу пропонуючих послуг вони торгують товарами за цінами, зниженими на 20 - 60 відсотків порівняно з традиційними універмагами. Серед промтоварних магазинів зниження цін помітний комерційний успіх припав на долю компаній “Фемілі долар”, яка в середині 80 - х років збільшила кількість своїх невеликих підприємств до 1.3 тис.

Традиційна загалом збутова її політика ґрунтується на принципі цінової і територіальної доступності послуг, формування асортименту за рахунок масових закупівель найдешевших товарів із прейскурантів промислових фірм. Успіхові компанії сприяла чітка орієнтація на покупців з низькими доходами, кількість яких відчутно зросла внаслідок посилення процесів соціальної диференціації в американському суспільстві.

Цінова еластичність попиту вимірюється коефіцієнтом еластичності (К_е), який показує, як відносна заміна ціни (Р) спричинює відносну зміну величини попиту (Х)

де Р - вихідна ціна; Х - попит, який відповідає ціні Р.

Оскільки залежність між ціною та попитом (як правило зворотня, К_Е завжди буде зі знаком мінус, який в розрахунках ігнорується. До відома береться лише абсолютна величина К_Е. Значення К_Е може змінюватися від нуля до нескінченності. Якщо К_Е= 0, то попит не змінюється за будь - якої зміни ціни ( абсолютно нееластичний попит). До промислових товарів такої категорії може бути віднесений, наприклад, інсулін, який широко використовується в медицині. Оскільки даний товар не має собі замінника і є життєво необхідним для хворих на діабет, то його ціна не має значення. Якщо К_Е , то навіть незначне збільшення ціни може призвести до зникнення будь - якого попиту. У загальному випадку за нееластичного попиту К_Е завжди менший від одиниці, за еластичного - більший (мал.№2,рис.№4).



Мал.№2. Д₁ - абсолютно нееластичний попит; Д₂ - абсолютно еластичний попит; Д₃ - відносно нееластичний попит (К_Е 1); Д₄ - відносно еластичний попит (К_Е 1).

Зниження еластичності попиту можливо очікувати, якщо:

o відсутні конкуренти або їх зовсім обмаль;

o покупці не замітили, що ціна збільшилася;

o покупці інертні в змінах своїх купуючих звичок і в пошуку більш дешевих товарів;

o покупці вважають, що високі ціни - наслідок якісних покращень товару, результат інфляції і т.д.

Попит вважається еластичним у тих випадках, коли невеликі зміни в цінах призводять до помітного зростання кількісного обсягу продажу. Загальний прибуток збільшується, якщо ціни знижуються.

Якщо ж зниження ціни, що призводить до деякого змішення кількості продаж, разом з тим не призводить до збільшення обороту чи навіть зменшує його, то такий попит в більшості випадках називають застигнувшим чи нееластичним. Нееластичність попиту спостерігається за таких обставин: 1) товар має достатній ступінь новизни, відсутні ідентичні товари; 2) товар прийшовся до смаку в певній категорії покупців, знайшов свій сегмент; 3) зміна цін не така вже помітна для споживача; 4) підвищення ціни виправдовується зміною на краще якісних характеристик продукту; 5) зміни в ціні можуть обумовлюватися змінами в економіці (інфляційними процесами, наприклад); 6) надзвичайними обставинами.

Для товарів з високою ціновою еластичністю прийнятнішими є методи цінової конкуренції. Для тих же товарів, у яких низька цінова еластичність, доцільно використовувати методи нецінової конкуренції. При ціновій конкуренції продавці впливають на попит головним чином через зміни в ціні. Це дуже гнучкий інструмент маркетингу. Водночас такий метод може призвести до так званих “цінових війн”, під час яких конкуруючі фірми прагнуть встановити ціни якнайменші для споживачів. Унаслідок цього прибуток знижується до мінімуму, хтось з конкурентів, не витримуючи боротьби, полишає ринок, стає банкрутом. Захисну позицію тут може зайняти уряд, який відповідним чином регулює підприємницьку діяльність.

Ключовими факторами успіху прийнято називати ті, що випливають з вимог ринку і можуть дати фірмі переваги над її конкурентами. Наприклад, ключовим фактором може бути “екологічна ніша”, тобто не до кінця задоволені існуючими виробниками потреби, які можна задовольнити запропонованим товаром або, що буває частіше, заради яких слід розробляти зовсім новий товар.

Політика нецінової конкуренції (нееластичний попит) орієнтує фірми на збільшення товарного збуту за визначену ціну або продаж з наголосом на високу якість нової продукції за більш високими цінами.

Цінові лінії. У підприємницькій діяльності вважається доцільним виробляти не один, а досить широкий параметричний ряд виробів (наприклад, набір насосів одного типу, які відрізняються продуктивністю; параметричні ряди кількох типів насосів, які сукупно утворюють асортиментний набір). Чим ширшим буде асортиментний набір, тим вища вірогідність того, що будь - який покупець знайде собі потрібний товар. Це істотно зміцнює позиції підприємництва на ринку, збільшує обсяг його продажу.

Також розрізняють перехресну еластичність попиту і таку, яка визначається рівнем доходів споживачів. Перехресна еластичність попиту - це відносна зміна попиту на продукт А - (Х_А) у зв'язку з відносною зміною ціни на продукт Б - (Р_Б).

де Х_А - вихідна кількість продукту А; Х_А - зміна обсягів продажу продукту А; Р_Б - вихідна ціна продукту Б; Р_Б - змінена ціна на продукт Б.

Якщо К_Е^П0 - існує взаємозамінність продуктів;

К_Е^П0 - існує взаємодоповнюваність продуктів;

К_Е^П=0 - продукти не заміняють один одного і між ними немає конкурентного співвідношення.

Еластичність попиту залежно від рівня доходів споживачів - це відносна зміна попиту щодо відносної зміни доходу:



де С - дохід споживачів; С - зміна доходу.

Якщо 0<К_Е^Д<1 - попит нееластичний (зменшується за збільшення доходів: товари низької якості);

К_Е^Д>1 - еластичний попит (збільшується за зростання доходів: товари високої якості).

Значення коефіцієнта еластичності	Термінологія	Пояснення термінів	Вплив на загальний виторг фірми (витрати споживачів)
			Збільшення ціни	Зменшення ціни
КЕ>1	Еластичний чи відносно еластичний попит	Відсоткова зміна кількості покупок продукції вища за відсоткову зміну ціни	Загальний виторг меншає	Загальний виторг меншає
КЕ=1	Одинична еластичність попиту	Відсоткова зміна кількості покупок продукції дорівнює відсотковій зміні ціни	Загальний виторг залишається без змін	Загальний виторг залишається без змін
КЕ<1	Нееластичний чи відносно нееластичний попит	Відсоткова зміна кількості покупок продукції менша за зміну ціни	Загальний виторг зростає	Загальний виторг зростає

Рис.№4 Цінова еластичність попиту

5. Оцінка витрат

ціноутворення маркетинговий попит товар

Досить суттєвим у маркетинговому розрахунку цін є визначення витрат підприємства на виробництво та реалізацію товарів. Якщо аналіз попиту та пропонування дає змогу встановити максимальне значення ціни товару, то аналіз витрат визначає її мінімальне значення, яке уможливлює покриття підприємством своїх витрат за рахунок реалізації товарів. Компанія намагається встановити на товар таку ціну, щоб вона повністю покривала всі витрати його виробництва, розподілу та збуту, включаючи справедливу норму прибутку за пропонуючи зусилля і ризик. Всі витрати поділяють на такі види:

Постійні (фіксовані) - це витрати, які не пов'язані із зміною об'єму виробництва та збуту. Наприклад, незалежно від об'ємів виробництва компанія повинна щомісячно сплачувати орендну плату за приміщення, плату за опалювання, відсотки по кредитам. Ці витрати присутні завжди, незалежно від рівня виробництва.

Змінні витрати - змінюються в прямій залежності від рівня виробництва. У вартість кожного ПК, що виробляється компанією Compaq, входить вартість мікросхем, плат, корпусу, упаковочного матеріалу та інших компонентів. Тому вони називаються змінними, оскільки їх загальна сума змінюється в залежності від кількості вироблених одиниць товару.

Повні (загальна вартість) - це сума постійних та змінних витрат при визначеному об'ємі виробництва. Керівництво намагається отримувати за товар таку ціну, яка як мінімум покривала б всі повні витрати виробництва.

Середні - постійні, змінні і повні - витрати з розрахунку на одиницю продукції.

Маржинальні - збільшення (зменшення) повних витрат за відповідного збільшення (зменшення) обсягу виробництва на одиницю продукції.

Для забезпечення раціональної цінової політики підприємець повинен порівнювати структуру витрат із запланованими об'ємами виробництва та розраховувати короткострокові середні витрати (на одиницю продукції). При збільшенні випуску продукції витрати одиниці спочатку знижуються до досягнення зазначеного об'єму виробництва. Проте якщо збільшувати виробництво і надалі, то виникають додаткові витрати через перегрузки обладнання, додаткового ремонту, порушення виробничого ритму, простоїв і т.д. Середні витрати тоді почнуть зростати. Для уповільнення періоду росту витрат фірма розширює виробничі потужності і завдяки цьому продовжує збільшувати випуск продукції, що супроводжується економією короткотермінових середніх витрат (при наявності незадоволеного попиту на товар). Проте ефективне розширення знову призупиниться і витрати начнуть зростати, підштовхуючи підприємця до нових капіталовкладень. І знову ж такий процес збільшення виробництва не може існувати довгий час. Крім обмежень попиту, границі має саме виробництво. Широкомасштабне сучасне виробництво призводить до великих витрат на керування, спеціалізацію та розподіл праці. Інакше кажучи, є ліміти ефективного росту виробництва. Ця закономірність динаміки витрат важлива і при виборі цінової політики. Якщо на ринку функціонує декілька конкуруючих фірм, що виробляють будь - який товар, але не мають різні виробничі можливості, то у них існують різні потенціали для конкуренції.

6. Цінова ситуація в Україні

Розгляд цінової ситуації в Україні слід розпочинати насамперед з 1998р., оскільки 1997р. вважається переломним у нашій економіці, яка вже в наступному році ніби увійшла у своє особисте русло. Так у 1998 році склалася наступна ситуація в Україні.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) у вересні 1998 р. становив 103,8%. Проте дізнавшись про такі дані, журналісти висунули протест з приводу необґрунтованого заниження індексу споживчих цін за цей місяць. Тому дану ситуацію детальніше пояснює перший заступник Голови Держкомстату В.Головко. Він пояснює, що індекс споживчих цін (ІСЦ) розраховують в Україні за методологією, що ґрунтується на міжнародних стандартах і є загальноприйнятою у світі. За його словами, набір товарів та послуг для розрахунку ІСЦ складається з 425 найменувань. Його обчислюють за товарами і послугами, які господарства - споживачі купують у продавців. Отже, якщо на будь - який із набору товарів 425 найменувань ціна зросла настільки, що господарства - споживачі відмовляються їх купувати, такий товар (послуга) участі у розрахунку індексу цін не бере.

Ціни й тарифи для розрахунку ІСЦ реєструвалися на 28 тис. Підприємств торгівлі усіх форм власності, сфери послуг та міських ринках 524 адміністративно - територіальних одиниць. Базою зважування для обчислення ІСЦ є структура витрат сімей на кожний товар (послугу) відносно загальної суми споживчих витрат, яка отримана за матеріалами обстеження бюджетів сімей. Дані регулярно збирають спеціально підготовлені штатні працівники (реєстратори) регіональних органів державної статистики. Їх нині в Україні близько 1000 чол. і обстежують понад 16 тис. бюджетів сімей. На підставі результатів обстежень розраховують спочатку середні ціни на кожний товар (послугу) у кожному місті за поточний і попередній період, потім розраховують середні ціни в областях та м. Києві і насамкінець - загальнодержавні індекси цін на кожен товар та послугу, кожну підгрупу й групу товарів (послуг) і загальний індекс. Отже, вважає В.Головко, помилки чи перекручування даних немає, ІСЦ у вересні дорівнював 103,8%.

Взагалі, в 1998 році інфляція в Україні склала 20%. А саме, зросли ціни на продовольчі товари в цілому на 4,0%. Найбільше (на 18,2 - 21,4%) подорожчала кава, чай, тютюнові вироби і яйця. На 12,4% зросли ціни на крупи й бобові, на 26,5 - на рис, на 12,0 - на фрукти, в тому числі цитрусові й субтропічні - на 35,3%. На 5,7 - 10,3% подорожчали оселедці, спирт, олія, цукор, масло вершкове, жири тваринні, риба й морепродукти. Водночас тривало здешевлення картоплі та овочів (відповідно на 9,6 і 7,2%).

Ціни на непродовольчі товари загалом зросли на 6,1%. Найбільше подорожчав бензин (на 36,5%). На 12,2 - 24,7% зросли ціни на синтетичні миючі засоби, телерадіатори, автомо - білі та автотовари; на 5,9 - 9,0% - - на електротовари, обчислювальну техніку, товари побутової хімії.

Темп приросту цін (тарифів) на платні послуги становив 1,9%. Найбільше (на 17%) зросла вартість послуг зв'язку, в тому числі міжміських телефонних переговорів (на 22,6%). На 6,8 - 10,4% зросла вартість туристсько-екскурсійних послуг, плата за навчання на курсах і в навчальних закладах та відвідування установ фізкультури і спорту. Серед побутових найбільше подорожчали послуги ремонту й будівництва житла (на 15,2%).

В 1999 році індекс інфляції склав 19,2%, тобто порівняно з попереднім роком дещо понизився (в 1998р. - 20%). Проте в 2000р. ситуація знову змінилася у гірший бік. У січні інфляція в Україні становила 4,6%, в лютому - 3,3%, березні - 2%, квітні - 1,7%, травні - 2,1%, червні - 3,7%, у липні - дефляція 0,1%, у серпні - 0,0%, у вересні - 2,6%. За перше півріччя інфляція становила 18,7%. Проте планувалося, що за поточний період вона не перебільшить 15,9%. А прогноз інфляції на 2001 рік - 19,5%.

Отже, ІСЦ за 9 місяців у 2000 році вже рівний 23,3% і реальний його прогноз до кінця року сягатиме близько 25 - 26%, що значно перевисити попередні показники.

Дана, далеко не радісна ситуація, що склалася в Україні, залежить від дії багатьох негативних та нестабільних факторів. Один із них - це проблематичне застосування класичного макроекономічного апарату для вирішення практичних задач в протидію наступних особливостей вітчизняної економіки.

1. В основу аналізу граничних витрат закладена імовірність можливості фірми гнучко та самостійно збільшувати об'єм випуску. В сучасних умовах така ситуація навряд чи мала б сенс.

2. Нестабільна ситуація на фінансовому ринку, дефіцит бюджету, безробіття, зниження платоспроможності населення, підлягання економіки інфляційним процесам завдає деформуючий вплив на економіку. В результаті виникають ситуації, що заперечують нормальному типу взаємодії попиту та ціни. Типовим стає явище «парадокса Гіффена», низької еластичності попиту по доходу, високої нестабільності споживчого попиту.

3. Відсутність на більшості вітчизняних підприємств спеціалістів в області макроекономічного аналізу ускладнює його застосування.

Щодо індексу цін виробників (січень - жовтень 2000року), то в цій ситуації також спостерігається значний його приріст у всіх видах промисловості. Дещо покращений вигляд мають показники металургійної промисловості, через значний експорт металу та металевих виробів за кордон (особливо кольорового металу), а також постійні закупівлі продукції різного призначення збоку самої держави та вітчизняних підприємств.

Спостерігаючи приріст індексу цін таких видів промисловості як електроенергетика, паливна, хімічна та нафтохімічна, можна пояснити дану ситуацію наступним чином. По - перше, значно зросло споживання газу, за 10 місяців 2000 року Україною використано 57,7 млрд. куб. м. Природного газу, що на 8 млрд. кубометрів більше, чим за відповідний період попереднього року. При цьому безпосередньо споживачами використано 51,4 млрд. кубометрів природного газу (за аналогічний період минулого року - 49,9 млрд. куб. м.), в тому числі промисловими споживачами - 33,5 млрд. кубометрів. Нажаль, з приходом зими об'єми споживання природного газу мають тенденцію до ще більшого росту, а також, через значні пошкодження системи опалювання в деяких областях України з приводу великих заметіль, населення використовує газ, як замінник для нагрівання.