Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Теоретико-методологічні основи маркетингової діяльності аграрного підприємства

1.1 Сутність і еволюція концепції маркетингу

1.2 Організаційні форми маркетингової діяльності

1.3 Об'єктивна необхідність маркетингу в економіці України

2. Аналіз організації маркетингової діяльності в СТОВ “Говтва”

2.1 Коротка організаційно - економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз відповідності виробничої програми підприємства вимогам ринку

2.3 Аналіз ефективності збутової діяльності підприємства

3. Стратегія впровадження елементів маркетингу в господарстві

3.1 Шляхи освоєння маркетингової діяльності

3.2 Проект організації служби маркетингу і функції штатних працівників служби

3.3 Економічна ефективність освоєння маркетингу підприємства

4. Екологічна експертиза

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

З переходом економіки України до ринкових відносин усувається диктат Командно-адміністративних управлінських структур. Одночасно підвищуються відповідальність виробника за прийняті управлінські рішення.

Це визначає необхідність переоцінки багатьох принципів управління сільськогосподарським підприємством, орієнтація його діяльності на відповідальність законам ринку. З цією метою підприємцям потрібно опанувати ринковим типом економічної поведінки, пристосування всіх видів виробничо-комерційної діяльності до динамічних ринкових ситуацій, конкурентного середовища [15.с.37].

1. На етапі ринкового реформування ключовою проблемою є адаптація підприємства до нових умов господарювання: потрібно опрацювати та засвоїти нові типи мислення й стиль підприємницької діяльності.

В умовах жорсткої конкуренції вже замало виробити продукцію, а потрібно зуміти правильно розмістити на ринку, знайти для неї вільну нішу, що є функцією маркетингу. Ринкова економіка визначає необхідність використання корисного досвіду економіки розвинутих країн світу, зокрема в системі маркетингової діяльності [15.с.5].

Маркетинг - ефективне знаряддя перебудови підходу господарських керівників до управління, переходу від орієнтації на все бічне зростання виробництва до орієнтації на максимальне задоволення потреб споживачів.

2. На відміну від адміністративної системи в ринкових умовах, де розміщення продукції здійснювалося через держзамовлення, ринкові відносини передбачають самостійне вирішення цієї проблеми суб'єктами підприємницької діяльності. В останньому разі виграє той хто зуміє вчасно визначити й задовольнити потреби споживача. З огляду на це постає важливість створення служб маркетингу.

Маркетинг є складною і динамічною системою, яка забезпечує чітку ринкову орієнтацію управління, оскільки використовуючи маркетинг, підприємство не пасивно реагує на ринкові явища, а здійснює продуману, добре скоординовану політику освоєння ринків збуту, з одного боку пристосовуючи асортимент вироблюваних товарів до вимог ринку, а з, іншого - активно формуючи потреби та попит на певний вид продукції з метою прибуткової реалізації наявних ресурсів.

Використання маркетингу в сучасній економіці гальмується помилковою уявою щодо доцільності його освоєння в сучасних ринкових умовах економіки України і його доцільності лише в умовах надвиробництва і перенасичення ринку товарами. Насправді, освоювати концепцію маркетингу необхідно, оскільки він є беззаперечним патентом переорієнтації підприємств від прагнення збільшення виробництва до максимального задоволення потреб споживачів. Саме цим і пояснюється актуальність ними випускної роботи. Метою випускної роботи є обґрунтування шляхів організації та аналіз результатів функціонування маркетингової службі в товаристві з обмеженою відповідальністю СТОВ “Говтва”.

Об`єктом дослідження обрано типове господарство Полтавської області СТОВ “Говтва”, що утворилося в результаті реорганізації агрофірми СТОВ “Говтва”. Завданням випускної роботи є обґрунтування функцій маркетингової служби та визначення її ролі у виробничо - комерційній діяльності аграрного підприємства. Документальною основою випускної роботи є данні річних звітів агрофірми СТОВ “Говтва” за період з 1998р. по 2002р. і новоутвореного сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Говтва” за 2003 рік, бухгалтерсько - статистична звітність, законодавчі та нормативні акти, власні спостереження а тож.

У процесі виконання випускної роботи використані економіко - математичні, статистичні, розрахунково-конструктивні методи. Деякі розрахунки здійснюються за допомогою використання (електронно - обчислювальної техніки).

Теоретико-методологічні основи маркетингової діяльності аграрного підприємства

1.1 Сутність і еволюція концепції маркетингу

Маркетинг - це діяльність, спрямована на отримання підприємством інформації відносно потреб споживачів з тим, щоб воно могло опрацювати й запропонувати споживачам необхідні товари. А це впливає на дослідження, конструювання, проектування, планування, організацію виробництва та збуту продукції.

Визначення маркетингу об'єднують у дві основні групи: класичні і сучасні. У класичному розумінні маркетинг визначається як підприємницька діяльність, що управляє рухом товарів і послуг від виробника до споживача. У сучасному розумінні маркетинг це передбачення попиту на товари і послуги, управління всім попитом включає його стимулювання і регулювання, а також сприяння у придбанні товару. Стимулювати попит означає викликати у споживачів прагнення купити товар, який пропонує товаровиробник. Сприяння означає, що товаровиробник робить свій продукт легкодоступним для покупців. Регулювання необхідне тоді, коли спостерігається різке коливання попиту або коли попит перевищує пропонування. Задоволення попиту викликає нормальне функціонування придбаного товару чи наданої послуги, їх безпечність, можливість вибору, обслуговування після продажу тощо. Задовольнити споживача можливо на основі врахування всіх його бажань. З метою правильного розуміння маркетингу виділяють його наступні характерні риси: маркетинг вид людської діяльності, спрямований на задоволення потреб споживачів шляхом обміну продукцією; маркетинг - інтеграція зусиль усіх учасників ринку на взаємовигідній основі з метою формування і задоволення попиту: маркетинг-наукова система, яка інтегрує закономірності взаємодії виробництва і реалізації товару.

Маркетинг передбачає комплексно-системний підхід вирішення проблем ринку, охоплюючи всі стадії руху товару від виробника до споживача.

Маркетинг як система організації і управління виробничо-комерційною, збутовою і торговою діяльністю підприємств виник на рубежі 19-20 століть і був зорієнтованим саме на вимоги покупців. Обов'язкове урахування їх потреб, бажань, купівельної спроможності є основоположним компонентом маркетингу. Саме вони відрізняють його від інших підходів формування ринку, оскільки найчастіше зорієнтовані на потреби виробництва. Таким чином, маркетинг як система організації виробничо комерційної діяльності спрямований на задоволення, потреб конкретних споживачів з одиничним одержанням прибутку товаровиробником на основі дослідження і прогнозування ринку.

З позицій підприємницького підходу маркетинг це ринковий спосіб мислення і управління на основі узгодження цілей, стратегій і потенціалу в системі ресурсів-ринок. Він є концепцією і інтегрального підходу, який дозволяє порівнювати цілі розвитку підприємства з наявним потенціалом потужності і ресурсів і приводить у рівновагу зовнішні і внутрішні фактори, тобто маркетинг усуває виникаючі на практиці протиріччя між запланованим розвитком і практичним етапом справ на ринку збуту.

Всі люди потребують тих чи інших товарів чи послуг, а маркетинг дозволяє їм стати інформованими і ефективними. Можуть створюватися дієвіше канали зв'язків з підприємствами, а також легше і сприятливіше задовольняються скарги. Вагомо впливають на підприємства об'єднання споживачів. В силу обмеженості ресурсів маркетингові програми і системи повинні використовуватися максимально [9].

У світовій практиці маркетинг виник як результат багаторічної еволюційної діяльності товаровиробників, зміни потреб суспільства, а також коливань ринкової кон'юнктури. У зв'язку з цим доцільно розглянути переорієнтації підходів до ринкової комерційної роботи як стратегії управління. На думку спеціалістів цієї сфери досліджень можна виділити наступні етапи становлення маркетингу як цілісної концепції:

1800-1930р.-„товарна орієнтація”. Забезпечення виробництва товарів у певному обсязі і поліпшення їх якості без урахування запитів і інтересів споживачів.

1930-1950р.- „збутова орієнтація”. Забезпечення максимального продажу товарів за допомогою реклами на основі чітко продуманого довгострокового планування.

1950-1970р.-„ринкова орієнтація”. Забезпечення виробництва товарів найвищого ґатунку, підвищеного попиту для швидкої і масової реалізації.

Починаючі з 1970р. і до нині маркетингові управління це система стратегічного управління з орієнтацією на ринок, яка використовує комплексні методи формування попиту, стимулювання збуту, „обчислення” потенційних покупців, активізація дії на внутрішньому і зовнішньому ринках тощо. Починаючі з 80-х років „глобальний маркетинг” - особлива форма організації, яка об'єднує всі методи маркетингу в єдину стратегію масового виробництва і збуту товарів на всіх ринках [5].

1.2 Організацій форми маркетингової діяльності

Основна задача маркетингу - встановлення максимально можливої платоспроможності і пропорційності у діяльності підприємств, зменшення невизначеності та ризику у виробничо-комерційній діяльності, забезпечення концентрації ресурсів на вибраних пріоритетних напрямках. Вважається, що в умовах розвинутого ринку розробка і застосування стратегії маркетингу - одна із важливих функцій керівників вищої планки управління.

Стратегічний підхід у маркетингу необхідний для:

- запобігання максимізації плинного прибутку на шкоду вирішенню довгострокових завдань;

- орієнтації керівників більшого мірою на передбачення майбутніх змін внутрішнього середовища, ніж реагувати на ті що вже сталися;

- розподілу завжди обмежених ресурсів на пріоритетні напрямки;

Ціль функціонування маркетингової діяльності - максимальна зміна факторів, що керуються і максимальна адаптованість до факторів, які не керуються у відповідності із поставленими цілями [8, 29]. До факторів, що керуються відносяться; стратегія і цілі підприємства, загальний клімат в середині підприємства ( готовність ризикувати, між особові стосунки ), елементи ділової активності ( виробництво, фінанси ). До некерованих факторів належать; політика конкурентів, урядові розпорядження, економічні та соціальні катаклізми. Існує також наполовину керований фактор - поведінка покупців. Впливу реклами різноманітних рекламних акцій на українців, можна тільки дивуватись тому, що це є поки що новизною на українському ринку і зосередження уваги зі сторони підприємств ( яке виражається у створенні безкоштовних дегустацій, продаж зі скидкою, лотерея тощо ), визначає подальший вибір споживачів. Саме цьому закордонні підприємства з розвиненою маркетинговою службою не мають проблем із просуванням на наш ринок продукції, яка часто програє за якістю вітчизняним еталонам.

Ефективні наслідки маркетинг має при наявності наступних умов:

1) ринок покупця -тобто суттєве перевищення продукції над попитом, яке змушує продавців товарів чи послуг боротися за увагу клієнта;

2) конкуренція, боротьба за „ позицію” на ринку;

3) вільні ринкові відносини у внутрішньому середовищі, тобто можливість без адміністративних обмежень вибирати ринки збуту;

4) вільна діяльність системи управління у внутрішньому середовищі підприємства відносно цілей його діяльності, номенклатури товарів, чисельності співробітників тощо;

5) вільна міграція капіталу;

6) вільна міграція робочої сили.

На сучасному етапі, в умовах затоварення багатьох, якщо не більшості ринків нашої країни, концентрація уваги на маркетингових зусиллях українських підприємствах життєво необхідно [19].

Організація маркетингової діяльності підприємства передбачає встановлення чіткої послідовності і взаємозв'язку дій, процедур, яка випливає із визначених зв'язків структурних підрозділів підприємства. Підприємство повинно розробити таку структуру служби маркетингу, яка могла б взяти на себе всю маркетингову роботу, включаючи планування, якщо підприємство не великих розмірів, всі маркетингові функції можуть бути покладені на одну особу. Їй буде доручено займатися і маркетинговими дослідженнями і організацією збуту, рекламою і службою сервісу. Цю людину можна називати керуючим службою збуту, керуючим по маркетингу чи директором маркетингу. Сьогодні відділи маркетингу можуть бути організовані на різних основах. Кожне підприємство створює відділ маркетингу з таким розрахунком, щоб він найкращим чином сприяв досягненню маркетингових цілей підприємства.

5.Ефективними можуть бути наступні варіанти організації служб маркетингу:

створення маркетингової організаційно-штатної одиниці підприємства у вигляді підрозділу чи самостійної групи;

наділення функціями маркетингу існуючих у деяких аграрних підприємствах підрозділів зовнішнього (світового ринку) маркетингу, їх зміцнення та оснащення новітніми обчислювальними засобами;

покладання на планово-економічні підрозділи підприємств функції маркетингу;

перепрофілювання відділів матеріально-технічного постачання;

розширення функцій планово-економічних відділів із формування цільових груп із дослідження попиту на продукцію підприємства. Між тим у багатьох випадках виробничі підрозділи вимушені із різних причини виконувати маркетингові операції за власною ініціативою.

Зазначені маркетингові підрозділи повинні бути у безпосередньому підпорядкування керівника підприємства, чи віце-президенту з маркетингу.

Структура маркетингових служб різноманітна. Однак досліджуючи системи лінійних та функціональних зв'язків можна виділити наступні основні типи;

- функціональна;

- продуктова;

- регіональна;

- за групами споживачів;

- матрична.

Розглянемо функціональну структуру організації маркетингової служби (1.1).

Особливістю такої структури є те, що в організаціях функціональних, маркетингових підрозділів кожен відділ розробляє одну чи декілька визначених функцій маркетингової діяльності. Таку структуру, як правило, мають маркетингові служби не великих підприємств, які працюють з вузьким товарним асортиментом на не великій кількості ринків чи їх сегментів, що відрізняються визначеною однорідністю, стабільністю і відносно незначним об'ємом [28].

Основною перевагою функціональної організації є простота управління а недоліками відсутність спеціалізованих підрозділів по продукту, ускладнення зв'язку і контролю за процесом розробки ідей нового товару, обмеженість інновацій. У районах не врахування регіональної специфіки чи виникання складності із просуванням товару на визначенні ринки [28].



Рис.1.1 Функціональна структура організації служби маркетингу.

Організація маркетингових служб по продукту або продуктова організація отримала широке поширення в практиці закордонних підприємств і є основою формування організації по товарно-галузевому признаку. Таку структуру мають служби маркетингу підприємств, які випускають багато асортиментну продукцію з різноманітною технологією виробництва і які спеціалізуються на не великій кількості збутових ринків відносно однорідного характеру. Це дозволяє підприємствам краще пристосовуватись до ринкових умов по кожному окремому товарові чи їх групі через професійні знання товару і як наслідок швидкого реагування на будь які зміни конкуренції [19].

Недоліками продуктової організації є;

- надмірне зміщення акценту на технологічну орієнтацію любому ринкові;

- неефективність роботи у разі значної диверсифікації товарної номенклатури;

- послаблення координаційних зв'язків між окремими функціями маркетингу, випадків дублювання, подрібнення ключових функцій між окремими маркетинговими службами;

- ускладнення стратегічного керівництва і реалізації єдиної програми.

Продуктова організація має низку переваг [16]. По друге, керуючий по товару може швидше реагувати на проблеми, які виникають на ринку. По третє, не залишаючи поза увагою і менші, другорядні по значенню товари, оскільки виробництвом кожного з них керує окремий керуючий. По четверте, Управління виробництвом товару є хорошою школою для молодих керівників, тому що на цій роботі вони задіяні майже у всі сфери оперативної діяльності підприємства. Але продуктова організація виправдовується у випадках, коли товари підприємства різняться один від одного, або різновидів цих товарів так багато, що при функціональній організації маркетингових служб керувати всією цією номенклатурою складно.

Є регіональна структура організації служби маркетингу . Найбільш прийнятною для особливо великих підприємств. За такої структури комплекс маркетингу для всього здійснюється підрозділом маркетингу в складі регіонального представництва підприємства. Організація маркетингових служб по регіонам характерна для фірм регіональної орієнтації збутової діяльності, тобто ті, які працюють на не однорідних ринках [20].

Така структура сприяє проведенню диференційованої політики, забезпечує тісну залежність процесів розробки нових товарів від вимог кінцевих споживачів конкретних ринків. Регіональна структура дає переваги підприємствам, які здійснюють широку збутову і виробничу діяльність за кордоном. Однак ця структура висуває особливі умови до характеру товару,

Який виробляють на підприємстві. Він повинен бути однорідним і задовольняти однорідні вимоги споживачів сегментів (годинники, автомобілі), частіше це товари, які користуються стабільним попитом у значних груп населення.

В сучасних умовах диференційованого ринку все більшого значення набуває організаційна форма по групам споживачів. Вона дає можливість орієнтувати всю діяльність підприємства на кінцевих споживачів і на цій основі здійснюється для кожної їх групи індивідуальну комплексну ринкову політику, по всьому процесі виробництва. Така структура в найбільшій мірі відповідає концепції маркетингу, так як націлена на індивідуальні обслуговування і задоволення вимог споживачів. Така організаційна структура забезпечує довгострокові зв'язки з партнерами по операціях поставки, і як наслідок, стабілізацію прибутку [16].

Світова практика свідчить, що самостійні служби маркетингу функціонують на наступних засадах:

безпосередня підпорядкованість керівникові підприємства, що надає змогу забезпечити їх незалежність від кон'юнктурної організації інших підрозділів чи посадових осіб підприємства, реалізувати принцип персональної відповідальності;

оптимізована чисельність штатних співробітників (керівник та 2-3 спеціалісти), що усуне звинувачення у роздуванні адміністративно-управлінського та допоміжного персоналу;

позбавлення служби маркетингу від існуючого у багатьох підприємствах дріб'язкового контролю;

виключення госпрозрахунковості служб маркетингу, тому що у іншому разі вони будуть зайняті лише „викачуванням” грошей з інших підрозділів.

Разом з цим, належить, по-перше, оплачувати спеціалістів служби на рівні провідних спеціалістів підприємства, по-друге, залучати до роботи лише за терміновим контрактом тривалістю дії до року, по-третє, відраховувати з метою стимулювання працівників високий жорстко фіксований відсоток виручки (або фіксованого платежу, або вартості укладеного договору) понад обумовлений попередньо рівень або за якоюсь іншою схемою, що у випадку підвищення продуктивності праці забезпечить особисті доходи не нижчі, ніж у провідних спеціалістів підприємства; комплектування служби маркетингу спеціалістами високої кваліфікації основного профілю підприємства, що знають економіку, інформатику, законодавство, які вміють владнати справи з людьми та мають хороший художній смак, володіють іноземними мовами, комунікативні; взаємодія із функціональними підрозділами та опора на їх формальних чи неформальних лідерів, залучення їх до маркетингових заходів, підтримання їх раціональних ініціатив та дії стосовно просування продукції до споживача; надання керівникові маркетингової служби максимально-можливих повноважень із підготовки угод та презентації продукції( за винятком права підписування фінансових документів); оснащення служби маркетингу сучасними обчислювальними та комп'ютерними програмними засобами обґрунтування маркетингових рішень; необмежений доступ маркетингової служби до інформації підприємства та сприяння з боку його підрозділів і спеціалістів актуалізації цієї інформації, її належної достовірності; координація заходів науково-технічної пропаганди з метою надання їй комерційного навантаження.

Використовуючи технології маркетингу та продукції, сучасні підприємства запроваджують матричну організацію служби маркетингу. Вона передбачає поєднання технології продукції і маркетингу на одній ієрархії управління, що дозволяє гнучко реагувати на вимоги ринку. Важливим фактором успіху матричної форми служби маркетингу є можливість менеджерів по продукції і функціональних менеджерів підтримувати зв'язок один з іншим. Двоякість керівництва, що притаманна матричній формі, часто призводить до складності виявлення винного і причини виникнення проблеми на підприємстві. Відповідно виникають непорозуміння, які можуть вирішитися при встановленні чітких обмежень повноважень і відповідальності, функціональних керівників програми. Останні наділяються всією повнотою відповідальності; встановлюють контакти із замовниками, складають графіки і пріоритети по своїм програмам. Вони здійснюють контроль за цілісністю і повнотою виконання проведених ними досліджень, конструкторських чи інших робіт [24].

Ця структура може використовуватися в Україні найбільшою мірою, оскільки з одного боку необхідна чітка координація окремих підрозділів маркетингу, а з іншого виявлення найменших змін на ринках.

Організаційна структура служб маркетингу повинна забезпечувати [20]:

1. Гнучкість, мобільність і адаптованість.

Як система управління маркетинг вимагає значної гнучкості, оперативності прийняття рішень, відповідної організаційної побудови управлінських служб та їх періодичні реорганізації, формування цільових робочих груп, що дають можливість перебороти консерватизм. Гнучкість і адаптація маркетингових служб забезпечується регламентацією прав, компетенції окремих підрозділів, однак і дуже детальний розподіл обов'язків заважає реалізації творчого підходу.

2. Відносна простота структури.

Чим простіша структура і менше рівнів управління, оперативний процес прийняття рішень, тим вищі шанси на успіх.

3. Відповідність масштабів маркетингової служби, ступінь її ефективності і об'єм продаж підприємства.

Відносно Українських підприємств, маркетинг в найбільшій мірі необхідний у разі виходу на зовнішній ринок, врахування об'єму експортно-імпортних операцій.

4. Відповідність структури специфіці асортименту продукції, що виробляється.

Це стосується вибору структури маркетингової служби і на цілення служби господарською самостійністю.

Для українських аграрних товаровиробників доцільна функціональна структура організації маркетингових служб, за умов, по-перше, якщо номенклатура продукції невелика і достатньо однорідна, по друге, якщо підприємство працює в межах схожих між собою регіональних ринків або навіть ринку однієї країни [16].

Функціональна структура маркетингу передбачає, що він здійснюється відповідно до основних функцій маркетингу. Тому у службі виділяють такі підрозділи: дослідження маркетингу, формування агропромислової політики, збуту, реклами і сервісу. Ці підрозділи здійснюють маркетинг по всіх товарах. Основні переваги такої структури полягають у тому, що досягається дуже високий рівень професіоналізму її працівників і взаємозамінності у середині кожного підрозділу, що полегшує керівникам підрозділів своєчасне переміщення працівників і вирішення питань їх рівномірного завантаження [16].

1.3 Об'єктивна необхідність маркетингу в економіці України

Виходячи із сучасної соціально економічної ситуації в Україні, щодо агропромислового комплексу становища кожного суб'єкта ринку, зокрема обсягів виробництва конкурентних продуктів, попиту на них, купівельної спроможності основної маси населення, рівня насічення внутрішнього ринка вітчизняною та імпортною продовольчою продукцією, цін на неї, тощо, в „чистому” вигляді застосувати будь-яку концепцію маркетингу, а тим більше комплексно використовувати всі його класичні прийоми поки що не можливо. Сільськогосподарські і переробні підприємства на сучасному етапі лише започатковують маркетингові дослідження, спрямовані на сам перед на пошуки каналів реалізації виробленої ними продукції [16].

Економічна реформа, що проходить в Україні, створює необхідні передумови успішного використання маркетингу у виробничо-комерційній діяльності. Цьому сприяє розширення різноманітних форм власності і видів господарювання, широке використання орендних, акціонерних відносин, вирівнювання в правах усіх форм господарювання.

У народному господарстві України, в тому числі у його продовольчому комплексі, в останні роки спостерігалися спроби застосування маркетингу як системи. До цього використовувалися лише окремі його елементи, які, як правило були спрямовані на впорядкування обігу грошових й товарних коштів, і тільки в деяких випадках вивчення попиту покупця. Так на різних рівнях було створено міжвидові ради по вивченню попиту населення і кон'юнктури ринку. Вони вивчали попит на ту чи іншу продукцію, прогнозували можливість виникнення дефіциту певних груп товарів. Для цього в магазинах проводили вибірковий облік проданої продукції, періодичні обстеження сільськогосподарських ринків, разові опитування населення і спеціалістів використовувалась інформація торговців [16].

Для усунення недоліків і створення діючої системи маркетингу необхідно в першу чергу об'єднати всі частини системи виробництва і торгівлі, та зосередити їх у руках тих хто виробляє продукцію. Лише за таких умов не існуватиме великих розривів між попитом і пропозицією. Дефіциту товарів, наднормативних запасів, затоварювання тощо.

Основний напрям вирішення цієї проблеми - створення агропромислових домів, бірж, фірм, товариств, фермерських господарств. З цією метою всім товаровиробникам повинна бути надана самостійність у виробництві продукції, формування її структури створення інфраструктури господарчого ринку. Важливо, щоб на ринку була присутність конкурента, без якої маркетинг втрачає свій сенс [5].

Використання зарубіжного досвіду насичення внутрішнього ринка різноманітною продукцією є розширення експортно-імпортної бази України є головним критерієм нової форми економічного співробітництва. Але використання маркетингу ніколи не принесе успіху, не зробить конкуренцію цивілізованою і ефективною, якщо державою не здійснюватимуся відповідні заходи [20].

2. Аналіз організації маркетингової діяльності в СТОВ „Говтва” Решетилівського району Полтавської області

2.1 Коротка організаційно - економічна характеристика підприємства

СТОВ „Говтва” Решетилівського району Полтавської області розташоване на відстані 25 км. від районного центру Решитилівка на відстані 25 км. та 60 км. від обласного центру м. Полтава. Відстань до найближчої залізничної станції „Решетилівка” 12 км. Центральна садиба знаходиться в с. Піщане. Крім центральної садиби до СТОВ „Готва” входить населений пункт с. Савки.

Найбільший пункт переробки цукрово сировини знаходиться на відстані 12 км. в с. Жовтневому, пункт прийому цукрових буряків Решетилівський буряко - пункт. Найбільший пункт закупівлі та обробки:

- молока - Решетилівський маслозавод;

- овочів - Решетилівська заготівельна контора;

- зерна - Решетилівській елеватор.

Комбікормовий завод розташований в с. Шкурупії на відстані 20км.

Вигідне місце розташування дає змогу товариству швидко із мінімальними витратами переробляти та продавати продукцію.

Господарство розташоване в Лісостеповій зоні з помірно-континентальним кліматом. Початок ранніх заморозків припадає на другу половину вересня першу половину жовтня, а весняні заморозки припадають на період між другим квітням та двадцять першим травня. Тривалість вегетаційного періоду становить 200-206 днів.

Кількість опадів нерівномірна і коливається від 320,5 мм. До 705,7 мм. Нерівномірність опадів ускладнює отримання стабільних врожаїв.

В господарстві освоєно 3 польові і 2 кормові сівозміни. Для виробництва продукції товариства СТОВ „ Говтва” має 2 молочно - товарні ферми, на яких утримуються 1388 голів великої рогатої худоби, в тому числі 444 корови, 55 коней, 128 голів свиней з них 25 голів свиноматок.

Для забезпечення соковитими кормами в господарстві є 2 силосні ями місткістю 2500 т. кожна, і 1 сінажна, місткістю 1300 т.

Ґрунтоутворюючими породами є карбонатний С2А, а основними видами грунтів є чорноземи, які придатні щодо усіх сільськогосподарських культур, крім овочево-ягідних.

Загалом природно - кліматичні умови СТОВ „Говтва” придатні щодо вирощування сільськогосподарських культур, районованих в Полтавській області, та виробництва продукції тваринництва за дотриманням високої культури землеробства.

Ефективність роботи товариства залежить від обсягу товарної продукції, вартість оборотних фондів, чисельність працівників тощо ( таблиця 2.1.).

Отже загальна земельна площа господарства у 2003 р. порівняно з 2000 р. зменшилась на 1,1 процент або на 35,8 га.

Чисельність працівників з кожним роком зменшується на 8,4 Або на ( 28 чол.). З них найнятих в сільськогосподарському виробництві на 10,8 процента. З кожним роком зменшується поголів'я тварин. Середньорічна вартість виробничих основних засобів сільськогосподарського призначення у 2003 році порівняно з 2000 роком зменшилась на 311,9 тис. Грн. Або на 4,9 відсотки.

Динаміка розмір СТОВ „ Говтва” Решетилівського району, за 2000-2003 рр

Показники	Роки	2003р. в % до 1999р.
	2000	2001	2002	2003
Загальна площа всього, га в т. ч. сільськогосподарських угідь	3212.8 2585.0	3212.8 2585.0	3167.8 2523.6	3177.0 2533.0	98.9 97.9
з них рілля	2392.2	2392.2	2334.6	2343.9	97.9
Середньорічна численність працівників, чол.	323	321	307	295	91.3
в т.ч. зайнятих в с.-г. виробництві	296	289	275	264	89.2
Середньорічна вартість основних виробничих засобів с \ г приз-начення, тис. грн.	6324.5	6001.5	6146.6	6012.6	95.1
Середньорічна вартість оборотних засобів в тис. грн.	652.3	705.4	713.7	683.2	104.7
Поголів'я тварин, ум. гол.	2150.0	2273.0	2007.3	1786.5	83.1
Валова продукція сільського господарства (у спів ставних цінах), тис. грн.	2110	1300	1960	1865	75.5
Товарна продукція (у фактичних цінах), тис. грн.	465.8	575.3	534.3	567.2	144.3

Велике значення має спеціалізація сільськогосподарського товариства (табл.2.2).

Склад і структура товарної продукції у СТОВ „Говтва”, 2003 р.

Галузі і види продукції	Обсяг реалізації в середньому продукції за 2000 - 2003р.	Порівняльна ціна 1ц./ за цінами 2000 р. грн./ц	Вартість товарної продукції (в порівняльних цінах 2000р. )тис. грн.	Структура товарної продукції, %	№ - виду продукції за питомою вагою в структурі.
Рослинництво всього в т. ч.	-	-	414.6	55.4
Зерно	12618	14.78	186.5	24.9	1
Соняшник	2324	27.49	63.9	8.5	5
Цукрові буряки	26137	5.98	156.3	20.9	3
Картопля	315.7	25.27	7.9	1.1	8
Тваринництво всього в т. г.	-	-	333.2	44.6	-
Молоко	3936.5	30.44	119.8	16.0	4
М'ясо ВРХ	885.9	186.31	165.1	22.1	2
М'ясо свиней	158.4	249.18	34.2	4.6	6
Яйця, тис. штук	96.5	123.11	11.2	1.6	7
Мед	5.1	439.15	2.2	0.3	9
Разом по господарству	-	-	747.8	100	-

Коефіцієнт спеціалізації становить 0.211, тобто товариство СТОВ „Говтва” зерново-бурячний виробничий напрямок з розвиненим тваринництвом.

Поглиблення спеціалізації потребує поліпшення організаційної структури, підвищення урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин, впровадження перспективних сортів рослин і високо продуктивних видів тварин.

Всі заходи, спрямовані на вдосконалення спеціалізації, забезпечують стабільність функціонування товариства в ринкових умовах, а також сприяють концентрації виробництва ( табл. 2.3.).

Таким чином виробництво зерна в розрахунку на сто га. ріллі у 2003 р. зменшилося порівняно з 2000 р. на 17.4 % , а цукрових буряків на 42.7 %.

Оскільки поголів'я і продуктивність тварин в розрахунок на 100 га. сільськогосподарських угідь за кожен рік зменшується і кількість поголів'я зменшується у 2003 р. порівняно з 2000 р. зменшилось поголів'я на 17.8 % , а умовних голів тварин на 15.3 %.

Приріст живої маси великої рогатої худоби у 2003 році порівняно з 2000 роком в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, зменшився на 30.2 % , а живої маси свиней на 100 га, ріллі на 43.4%.

Структура посівних площ СТОВ „ Говтва” забезпечує виробництво кормів і можливість дотримання науково - обґрунтованого чергування сільськогосподарських культур в сівозмінах ( табл. 2.4 ).

Динаміка концентрації в СТОВ „Говтва” Решетилівського району.

Показники	Роки	2003р. в %
	2000	2001	2002	2003	до 2000р.
Виробництво в розрахунку на 100 га ріллі, ц:
зерна	77.7	48.9	76.2	64.2	82.6
цукрових буряків	156.8	144.0	75.5	89.8	57.3
Щільність поголів'я тварин в розрахунку на 100 га, с/г. видів:
умовних голів	83.2	87.9	79.5	70.5	84.7
корів	21.3	19.7	19.8	17.5	82.2
Вироблено в розрахунку на 100 га, с/г угідь, ц
молока	452.6	464.4	437.9	346.2	76.5
приросту живої маси ВРХ	35.1	29.7	28.4	24.5	69.8
Свиней на 100 га ріллі, ц	88.8	69.5	63.4	50.3	56.6

Склад і структура посівних площ в СТОВ „ Говтва”, за 2000 - 2003 р.

Культури	Роки	2003р. в % до 1999р.
	2000	2001	2002	2003
	га	%	га	%	га	%	га	%
Зернові і зерно бобові в т.ч.:	925	47.3	604	26.9	860	41.4	882	47.7	95.3
Зернові	785	40.1	543	24.2	800	38.6	770	38.1	98.1
Зернобобові	140	7.2	61	2.7	60	2.8	112	5.3	80.0
Кукурудза на зерно	127	6.5	186	8.2	150	7.2	*	*	*
Цукрові буряки	220	11.2	250	11.1	195	9.4	153	7.5	69.5
Соняшник	150	7.7	175	7.7	175	8.4	127	6.3	84.6
Картопля	20	1.1	20	0.9	20	0.9	20	1.0	100.0
Кормові коренеплоди	63	3.2	79	3.5	53	2.6	58	2.8	92.1
Багаторічні трави	232	11.9	450	20.0	380	18.3	410	20.3	177.3
Однорічні трави	78	3.9	201	8.9	112	5.4	172	8.5	220.5
Кукурудза на силос	141	7.2	285	12.7	130	6.3	197	9.8	139.7
Всього посівів	1956	100	2245	100	2075	100	2019	100	103.2

Отже площа посіву основних сільськогосподарських культур у 2002 році зменшилася, зернових і зернобобових культур на 4.7% , Цукрових буряків на 30.5%. А посів багаторічних та однорічних трав і кукурудзи на силос збільшився. Це пов'язане з тим, що ці культури потребують менших затрат праці на вирощування. Багаторічні, однорічні трави, а також кукурудза на силос є цінними складовими кормового раціону тварин.

Результативним показником виробничої діяльності товариства є урожайність сільськогосподарських культур. Яка визначає ефективність та доцільність вирощування тієї чи іншої культури. Показники урожайності сільськогосподарських культур досить об'єктивно характеризують рівень ефективності виробництва ( табл. 2.5. ).

За останні три роки збільшення врожайності спостерігається лише по соняшнику на 12.6%. Урожайність озимої пшениці у 2003 році порівняно з 2000 р. зменшилась на 1.8%. Найбільше зменшилась урожайність гречки (11.1 ц/га ). Причиною зниження урожайності в СТОВ „ Готва” є зниження кількості вживання органічних і мінеральних добрив, засобів захисту рослин та погіршення обробітку грунту. Зниження урожайності деяких культур сталося і тому, що частина їх залишилася не зібраною через нестачу пального та запчастин.

Динаміка урожайності основних сільськогосподарських культур в СТОВ „ Говтва” у 2000 - 2003 роках., ц/га.

Культури	Роки	2003р. в % до 2000р.
	2000	2001	2002	2003
Озима пшениця	28.3	22.7	20.4	27.8	98.2
Горох	19.7	27.3	16.3	12.4	62.9
Ячмінь	17.8	18.3	16.5	15.9	89.3
Гречка	16.7	18.9	7.8	5.6	33.5
Кукурудза на зерно	23.5	20.7	17.4	18.9	80.4
Соняшник	11.9	13.7	16.5	13.4	112.6
Картопля	27.5	19.3	20.4	26.4	96.0
Цукрові буряки	170.5	137.8	90.4	137.5	80.4
Кукурудза на силос	220.5	187.4	195.3	196.5	88.7

В СТОВ „ Говтва” приділяється велика увага розвитку тваринництва однієї з головних галузей, яка дає цінні продукти харчування, а також сировину легкої та харчової промисловості (табл. 2.6.).

В СТОВ „ Говтва” за 2000 - 2003 роки зменшилось поголів'я великої рогатої худоби з 1510 гол, до 1388 гол, (на 8.1% ), поголів'я 19.3% (106 гол ), молодняка великої рогатої худоби на 16 гол, (1.7%). Поголів'я свиней зменшилось з 295 гол, до 128 гол, ( на 56.6% ). В тому числі поголів'я основного стада на 6 гол, ( 19.4%), а молодняка на 161 гол, ( 60.9%), поголів'я птиці зменшилося з 2200 гол, до 1658 гол.

Динаміка поголів'я тварин в СТОВ „ Говтва” Решетилівського району, 2000 - 2003 роки, гол.

Вид тварин	Роки	2003р. в % до 2000р.
	2000	2001	2002	2003
ВРХ всього в т. ч:	1510	1670	1390	1388	91.9
корови	550	510	500	444	80.7
молодняк	960	1160	890	944	98.3
Свині всього в т. ч:	295	260	150	128	43.4
основне стадо	30.1	30	27	25	80.6
молодняк	264	230	123	103	39.1
Птиця всього в т. ч:	2200	2050	1753	1658	75.4
основне стадо	700	685	585	543	77.5
молодняк	1500	1365	1168	1115	74.3

Важливе значення у виробництві продукції тваринництва належить продуктивності сільськогосподарських тварин ( табл. 2.7)

Динаміка продуктивності тварин в СТОВ „Говтва” , за 2000 - 2003 р.

Показники	Роки	2003р. в %
	2000	2001	2002	2003	до 2000р.
Надій молока на корову	2127	2354	2210	1975	92.9
Середньодобовий приріст живої маси, г: ВРХ	154	173	165	137	88.9
Свиней	253	217	137	154	60.9
Вихід телят на сто корів, гол.	97	93	87	79	81.4
Вихід поросят на одну свиноматку гол.	6	7	5	5	83.3

Отже надої молока на корову зменшився в 2003 році порівняно з 2000 роком на 7.1%. Середньодобовий приріст живої маси в. р. х. зменшився на11%. Свиней на 39.1%, вихід телят на 100 корів зменшився в 2003 році порівняно з 2000 роком на 18.6%, а поросят на свиноматку на 16.7%.

Негативні тенденції у виробництві продукції - результат погіршення економічних результативних показників ( табл. 2.8).

Продуктивність праці в СТОВ „Говтва” , за 2000 - 2003 р., люд.-год./ц

Вид продукції	Роки	2003р. в % до 2000р.
	2000	2001	2002	2003
Зернові	0.6	0.5	0.4	1.1	183.3
Соняшник	0.5	0.3	0.4	1.0	200.0
Картопля	12.6	12.7	24.4	27.8	В 2 раз
Цукрові буряки	3.7	2.4	2.8	4.9	132.4
Молоко	21.7	26.4	31.4	28.3	109,5
Приріст ВРХ	6.7	59.8	69.7	103.8	154.5
Приріст свиней	37.1	38.4	42.1	54.3	146.4

Отже витрати праці на виробництво приросту в. р. х. в 2003 році порівняно з 2000 роком зросли на 54.9%, свиней на 46.4%, молоко в 2.5 рази. Витрати праці на виробництво насіння соняшнику у 2003 році порівняно з 2000 роком зросли в 2 рази, картоплі в 5 разів, цукрових буряків на 32.4%.

Зазначені зміни продуктивності праці, поряд з іншими показниками, визначили підвищення собівартості всіх видів продукції (табл. 2.9).

Собівартість всіх основних видів сільськогосподарської продукції щороку зростає. Причиною цього є підвищення цін на засоби виробництва. Добрива, гербіциди, насіння, паливно-мастильні матеріали, електроенергію, ветеринарні препарати.

Динаміка собівартості основних видів сільськогосподарської продукції в СТОВ „ Говтва” за 2001 - 2003 роки грн. / ц.

Вид продукції	Роки	2003р. в % до 2001р.
	2001	2002	2003
Озима пшениця	15.4	10.5	16.2	105.1
Соняшник	9.7	10.9	16.8	173.2
Картопля	16.3	18.2	21.4	131.3
Цукрові буряки	6.1	6.2	9.3	152.5
Молоко	49.3	58.9	62.95	127.7
Яловичина	473.8	521.2	562.4	119.3
свинина	324.6	555.2	828.0	В 2.5 раз

Підвищення собівартості зробило переконливим виробництво деяких видів сільськогосподарської продукції, зокрема свинини.

Підвищення собівартості негативно впливає на рівень рентабельності. Одночасно зазначимо, що рівень рентабельності складно порівняти, адже прибуток розраховується на кінець року, а витрати на виробництво протягом року (табл. 2.10).

Отже виробництво продукції рослинництва і тваринництва за останні роки збиткові. Ціни реалізації не відшкодовують витрати на виробництво продукції. Значно знизилась рентабельність виробництва зерна озимої пшениці. Це пов'язано із жарким посушливим літом та низькою урожайністю культури. Негативна тенденція спостерігається відносно всіх видів продукції.

Рентабельність виробництва основних видів продукції в СТОВ „Говтва” за 2000 - 2003 роки в процентах.

Вид продукції	Роки	Відхилення 2003р. від 2000 (+,-)
	2000	2001	2002	2003
Озима пшениця	150.8	130.2	96.4	62.4	-88.4
Соняшник	17.3	20.8	-4.4	-7.4	-24.7
Картопля	-25.9	-28.4	-31.3	-34.3	-8.4
Цукрові буряки	-18.1	-20.2	-20.4	-22.5	-4.4
Молоко	-12.4	-16.2	-18.3	-20.8	-8.4
Яловичина	-18.4	-20.4	-29.6	-38.1	-19.7
Свинина	-34.1	-37.2	-44.4	-52.2	-18.1

Сукупність зазначених тенденцій визначила загальні значення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва у СТОВ „ Говтва” Решетилівського району (табл. 2.11).

СТОВ „Говтва” має потенціали розвитку сільського господарства. Родючі грунти, сприятливі погодно-кліматичні умови значною мірою сприяють цьому. Проте складна економічна ситуація, що склалася в Україні, негативно впливає на стан сільського господарства. Високі ціни на електроенергію, паливно-мастильні матеріали, аграрну техніку призвели негативних наслідків господарської діяльності і не зацікавленість у підвищенні продуктивності праці та якості продукції.

Динаміка ефективності виробництва в СТОВ „Говтва” за 2000-2003 р.

Показники	Роки	Відхилення 2003р. від 2000 (+,-)
	2000	2001	2002	2003
Валова продукція сільського господарства (в порівняльних цінах), тис. грн.	2110	1300	960	1065	-1045
Товарна продукція, тис. грн.	465.8	575.3	534.3	672.0	206.2
Прибуток (збиток) від реалізації продукції тис. грн.	52.1	-126	-305.2	-341.4	-289.3
Повна собівартість тис. грн. в т.ч.	413,7	701.3	839.5	1013.4	599.7
рослинництва	153.8	107.3	297.0	375.0	121.2
тваринництва	359.9	594.0	542.5	638.4	278.5
Рівень рентабельності в % в т.ч.	12.6	-17.9	-36.4	-33.6	-46.2
рослинництва	36.7	29.7	-12.7	-21.5	-58.2
тваринництва	-27.3	-78.3	-65.3	-50.3	-23.0

Отже валова продукція сільського господарства зменшилася у 2003 році порівняно з 2000 роком на 1045 тис. грн. Товарна збільшилася на 206.2 тис. грн. З кожним роком збитки господарства зростають і з 2000 року збиток від реалізації продукції склав 341.4 тис. грн. Рівень збитковості складає 33.6%.

Виходячи з цього, слід зазначити, що держава повинна створити всі умови для нормального функціонування сільськогосподарських підприємств. На сучасному етапі пройшла реструктуризація господарств. Реструктуризація - комплекс різнобічних взаємозв'язаних господарських перетворень на підприємстві, з метою підвищення ефективності виробництва, шляхом зміни в організаційній структурі управління, рівні самостійності підрозділів, їх підпорядкуванні і вдосконаленні внутрішньогосподарських економічних відносин, розвитку маркетингової діяльності.

2.2 Аналіз відповідності виробничої програми підприємства вимогам ринку

Ефективність виробництва на підприємстві в значній мірі визначається маркетинговою діяльністю.

Робітники маркетингу безпосередньо не виробляють продукції, але , виконуючи певну організаційну і комерційну діяльність по виробництву товару, збереженню її якості, забезпеченню товарної інфраструктури, являються складовою частиною виробничого персоналу.

Якість і ефективність роботи системи агромаркетингу забезпечується науковістю методичних рекомендацій; об'єктивністю кількісної, кількісно-якісної, і якісної оцінок; створенням і впровадженням раціональної системи оцінок і управлінням цією системою; рівнем організації системи маркетингу, використанням резервів її удосконалення; розробкою і реалізацією системи і т. д.

Ефективність системи агрмаркетинга характеризують три групи показників:

показники організації;

показники функціонування;

результативні показники ефективності системи.

Перша і друга групи показників відображають організованість, відлаженість системи; третя група - результати функціонування всієї системи маркетингу (ефективність рішень, що приймаються).

Визначення ефективності функціонування системи складається із оцінок наступних аспектів агромаркетингової діяльності:

вирішення маркетингових проблем на ринку і в даному господарстві;

реалізація технології агромаркетингу;

виконання функцій агромаркеттингу;

функціонування організаційного механізму системи.

Незважаючи на те, що створення маркетингової служби потребує значних фінансових коштів, її функціонування в кінцевому рахунку забезпечить ефективну діяльність господарства.

По-перше, маркетинговий підрозділ забезпечить більші можливості для наукового управління агромаркетингом, ефективного ведення бізнесу.

По-друге, дана структура має високу чутливість і адаптованість до потреб споживачів, нововведень, кон'юнктури ринку, конкуренції інтелектуальному сервісу, досягненням науки і передового досвіду.

По-третє, маркетингова служба характеризується економічними, оперативними агромаркетинговими відносинами.

По-четверте, вона є більш гнучкою, чутливою і самоорганізованою по відношенню до розвитку ринкових взаємовідносин.

Господарство, якщо воно бажає залишитися на ринку - не кажучи вже про підвищення прибутку, - повинно неухильно дотримуватися основних постулатів концепції загального управління якістю. Отже в усіх галузях агробізнесу пріоритетним повинно стати підвищення якості товарів. Однак програми, спрямовані на поліпшення якості повинні складатися таким чином, щоб результати їх реалізації можна було виміряти. Господарство повинно робити ставку на отримання прибутку за рахунок якості. Це означає, що воно повинно пропонувати споживачеві той рівень якості, якого він потребує, а споживачь охоче платить за цей рівень якості, в результаті чого обсяг продажу господарства збільшується , а прибуток зросте.

Вибір нових високоякісних каналів реалізації продукції є досить важливим для ефективного функціонування господарства в ринкових умовах.

Формуючи канали розподілу продукції підприємство насамперед мусить знайти відповіді на три питання .

Першим є питання, який канал розподілу забезпечить найкраще охоплення цільового ринку.

Другим є питання щодо того, який канал розподілу буде в найкращий спосіб задовольняти потреби споживачів цільового ринку.

Третім постає питання, який канал розподілу дасть господарству найбільший прибуток.

Вирішення даної проблеми в такій послідовності дасть змогу господарству отримати максимальний прибуток при даних можливостях і ресурсах.

Досить важливим для господарства є виробництво продукції яка має попит на ринку, тобто з урахуванням замовлень ринку

Отже впровадження маркетингових структур в СТОВ „Говтва” надасть змогу удосконалити використання виробничого потенціалу, підвищить конкурентоспроможність господарства і покращить стан підприємства в ринкових умовах, а також підвищить ефективність виробництва.

2.3 Аналіз ефективності збутової діяльності підприємства

У сучасних умовах збутова політика - один з найважливіших чинників діяльності підприємства. Навіть правильна маркетингова стратегія не принесе бажаних результатів, якщо система збуту не відповідає потребам ринку.

Практика збутової діяльності в СТОВ „Говтва” включає в себе:

комплексне дослідження ринку;

орієнтація на реальні потреби споживачів;

активний вплив на запити споживачів;

системне прораховування та виконання маркетингових програм;

поступова переорієнтація аналізу від поточного попиту до перспективного;

введення в структуру підприємства спеціальної служби маркетингу, яка координує всю збутову діяльність;

контроль за діями конкурентів шляхом своєчасної реакції підприємства на дії останніх;

формування іміджу продукції і підприємства в цілому;

зростання ролі комунікаційної, виробничої і збутової політики підприємства з постійно змінюваним попитом споживачів.

У своїй господарській практиці СТОВ „Говтва” використовує два типи каналів розповсюдження продукції - прямі та опосередковані. Перші мають місце коли пересування продукції від виробника до споживача здійснюється безпосередньо, наприклад реалізація продукції через власну мережу магазинів роздрібної торгівлі. Другий вид каналів збуту передбачає використання посередників: оптових та роздрібних торгівельних підприємств, поставку продукції на переробні заводи, торгівельно - закупівельні підприємства, співпраця з брокерами, агентами з продажу. Структуризація розповсюдження продукції залежить від величини попиту і розвитку ринкової інфраструктури. Водночас прямі канали збуту доцільно використовувати великим підприємствам, які контролюють власну маркетингову програму, підтримують тісний контакт зі споживачами, мають обмежені цільові ринки і достатні засоби для організації збуту. Для СТОВ „Говтва”, яке спеціалізується на виробництві цукрових буряків, соняшнику, молочної продукції, доцільна інтеграція з переробними підприємствами, приміром: Яресківським цукропереробним заводом Шишацьким чи Миргородським сирзаводами, в залежності від інтересів свого підприємства . У даному випадку пріоритетними стануть ринкові дослідження обсягів ринку, цін, можливості укладення гнучких договорів з урахуванням інтересів підприємства щодо базису поставки, обсягів, участі в прибутках тощо.

Дослідження та статистичні дані свідчать, що останнім часом в Україні рівень споживання продуктів харчування, насамперед молока та молочних продуктів, а також цукру катастрофічно зменшився. Досягнутий рівень споживання нижчій від науково обгрунтованого нормативу, що зумовлюється зниженням рівня доходів населення, зменшенням обсягів виробництва молочної сировини і цукроосировини, зростанням цін на молокопродукти і цукор, посиленням конкурентної боротьби за ринки збуту між вітчизняними та іноземними підприємствами.

За таких умов найважливішим фактором успішного функціонування підприємства є чітко налагоджена система збуту продукції, яка б поступово відповідала потребам ринку. Маркетинг аграрної продукції - це комплекс заходів, який починається з вивчення та виявлення їх потреб і завершується придбанням покупцем продукції та задоволенням його виявлених потреб. Якщо підприємство має на озброєнні основний постулат бізнесу: “виробляти те, що продається, а не продавати те, що виробляється”, воно практично не має проблем із збутом продукції.

Пошуки ринків збуту передбачають пошук ринкової ніші для продукту, по можливості із стабільним у повному проміжку часу попитом. При цьому слід враховувати не тільки наявний в даний момент товар. Одна і таж сільськогосподарська продукції може мати в різі періоди року різний рівень попиту.

СТОВ „Говтва”, як і інші сільськогосподарські товаровиробники здійснює свою трудову діяльність в умовах постійних змін кон'юнктури і цін на промислову і сільськогосподарську продукцію. Внаслідок специфіки сільськогосподарського виробництва ця галузь нерідко зазнає додаткових витрат і збитків , які не покриваються ні рівнем цін на продукцію, ні державними дотаціями. Це спричиняє цінову нееквівалентність в обміні товарами між сільським господарством і промисловістю.

Останнім часом низький рівень закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію не забезпечує господарству навіть відшкодування витрат на її виробництво.

За таких умов СТОВ „Говтва” стало невигідно реалізувати свою продукцію державним заготівельним переробним організаціям. Керівництво змушене було шукати нові економічно вигідні канали розповсюдження своєї продукції: реалізація на господарських ринках , в різних організаціях, на підприємствах.

Дослідження каналів реалізації молочної продукції господарства показало , що найбільшу частку в структурі загального обсягу в 2003 р. становить внутрішньогосподарська переробка - 60%, в той час коли в 2000р. переважала реалізація в заготівельних організаціях - 68,2%. В цукровому напрямі основними каналами збуту є продаж через ринок - 54%, а також на внутрігосподарському ринку населенню підприємства - 14%. Основні канали реалізації соняшника - це переробка і збут олії через власну мережу збутових точок - 48%, а також реалізація різним заготівельним і посередницьким структурам - 35%.