Основні тенденції та перспективи розвитку оптової торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний університет

Кафедра економічної теорії та конкурентної політики

Курсова робота

“Основні тенденції та перспективи розвитку оптової торгівлі”

Київ 2009

ЗМІСТ

Вступ

Сутність, функції та роль торгівлі в національній економіці

Сутність та економічне значення оптової торгівлі

Види і типи оптових підприємств, їх функції

Проблеми і перспективи розвитку оптової торгівлі в Україні

Державне регулювання розвитку оптової торгівлі. Об'єктивна необхідність та методи державного регулювання економіки

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Розвиток торгівлі, насамперед, показує здатність суспільства вирішувати найважливіші соціально-економічні проблеми. Торгівля в умовах ринкових відносин перетворюється в складну динамічну систему, що функціонує в рамках надзвичайно великомасштабної, соціально-економічної системи ринкового середовища. Весь спектр складних позитивних і негативних процесів, суперечливих тенденцій, що відбуваються в економічному і соціальному житті як країни, так і регіонів, знаходить висвітлення й в оптовій торгівлі. Україна вже тривалий час знаходиться в стані економічної кризи. Об'єктивно в таких умовах найбільш вигідні галузі, в яких період обороту капіталу мінімальний. Торгівля відноситься саме до таких галузей і є дуже привабливою в ситуації, що склалася, завдяки високому рівню рентабельності.

Актуальність теми дослідження. Оптова торгівля є посередницькою ланкою в системі розподілу споживчих товарів. Тут зосереджена значна частина матеріальних і фінансових ресурсів. Вона забезпечує формування системи господарських взаємин між економічними суб'єктами, до числа яких відносяться виробничі підприємства, оптові структури і підприємства роздрібної торгівлі. Підприємства оптової торгівлі є важливими елементами ринкової інфраструктури.

Сучасний український оптовий ринок характеризується наявністю великої кількості оптових структур усіх форм власності. Оскільки більша частина оптовиків складається з дрібних оптових організацій, те той самий товар є об'єктом кількаразової купівлі-продажу. Це значно збільшує його роздрібну ціну, приводить до скорочення купівельного попиту і спричиняє зниження соціального захисту населення. Стримується процес формування єдиної товаропровідної мережі. Оптова торгівля є складовою частиною сфери обігу. Через неї здійснюється керування нагромадженням і переміщенням товарів у просторі і в часі, через неї проходять велика частина товарних ресурсів. Вона є необхідним важелем керування товарними ресурсами як по регіонах, так і по товарних ринках. В. Даненбург дає наступне формулювання оптової торгівлі: "Оптова торгівля - це каталізатор змін, що відбуваються, у виробництві і споживанні в умовах постійно мінливих потреб ринку". Даного визначення дотримують Р. Монкріф, В. Тейлор і ряд інших учених.

Мета курсової роботи полягає у визначені ролі оптової торгівлі, механізми організації на підприємствах торгівлі, розробка пропозиції по його удосконаленню. Окрім цього, будуть розглянуті найважливіші шляхи удосконалення функціонування, підвищення ефективності торгово-технологічних процесів підприємств даної сфери послуг.

Головними завданнями в курсовій роботі є:

- визначити сутність та значення оптової торгівлі;

- охарактеризувати організаційні форми оптової торгівлі, види посередників;

- уточненні понять оптової торгівлі і її функцій, що дозволило визначити зміст оптової діяльності і місце оптової торгівлі в інфраструктурі ринку;

- виявленні основних тенденцій розвитку оптової торгівлі для визначення шляхів її удосконалювання, що дозволять підвищити ефективність оптової діяльності;

Предметом є економічні відносини у сфері оптової торгівлі, механізми її організації на підприємствах торгівлі.

Об'єктом даної курсової роботи є оптова торгівля України та основні її типи і види.

В даній курсовій роботі я використала такі методи: статистичний, графічний, інформаційний.

тенденція перспектива розвиток оптова торгівля

Сутність, функції та роль торгівлі в національній економіці

Торгівля як сфера національної економіки за своєю формою і змістом належить до складних соціально-економічних систем і виконує життєво важливі завдання і функції.

Торгівля посідає особливе місце в структурі національної економіки та в системі економічних відносин. Вона опосередковує товарно-грошовий обмін у величезних розмірах -- більше ніж 450 млрд. грн. щороку, формує не менш як 12 % ВВП і, безперечно, є важливим чинником економічного зростання. Крім того, торгівля відіграє неабияку роль у реалізації соціальної політики, ринкової орієнтації національної економіки, формуванні конкурентного середовища. Особливістю сучасного розвитку внутрішньої торгівлі є позитивна і стійка динаміка її результативних показників. Середньорічні темпи зростання товарообігу починаючи з 2000 року перевищують 15 %, що вдвічі вище від темпів зростання ВВП. Спостерігаються позитивні тенденції в структурі товарообігу, кон'юнктурі ринку, розвитку матеріально-тех- нічного потенціалу. [5]

Функції торгівлі

Для торгівлі як соціально-економічної системи характерна низка функцій.

Провідною функцією торгівлі є обмін результатів праці (продукції, послуг) на гроші, тобто реалізація виробленої споживчої вартості. При цьому масштаби, структура обміну стають дедалі складнішими за рахунок складності величезних мас товарів, продукції, послуг, у тому числі іноземного походження.

Розрахунки показують, що тільки для задоволення потреб населення в споживчих товарах і послугах у межах мінімальних норм необхідно довести товарообіг до 220 млрд. грн. у рік при сучасних обсягах -- 55 млрд грн. Це означає, що в перспективі ця функція розширюватиметься, відповідно, зростатимуть масштаби торгівлі.

Друга важлива функція торгівлі -- доведення товарів зі сфери виробництва у сферу споживання. Сутність аналізованої функції необхідно розглядати з позиції прискореного доведення товарів до сфери споживання з максимальним збереженням їх споживчих властивостей. У такому ракурсі дана функція набуває особливої актуальності в умовах роздробленості і географічної розосередженості товаровиробників і споживачів.

За підрахунками у сфері обігу вже тепер товари проходять у середньому 4---5 організаційних ланок. Тому і тривалість проходження товару до споживача є значною. Якщо товар у виробництві перебуває 5--6 днів, у дорозі -- до 10 днів, то в кінцевих ланках товарного обігу 35--40 днів.

У нових умовах у міру інтеграції торгівлі України в міжнародні зв'язки тривалість товаропросування зростатиме, причому суттєво. Відповідно, підвищиться рівень витрат обігу, сповільниться оборотність.

Надзвичайно важливою в нових умовах функцією торгівлі є функція активного впливу на виробництво і споживання. Ідеться про підпорядкування виробничих програм підприємств потребам і вимогам ринку, реалізації маркетингових стратегій товаровиробників, а також про активний вплив торгівлі на структуру споживання, організацію після продажного обслуговування.

У зв'язку з цим можна очікувати прагнення товаровиробників заручитися гарантією з боку торгівлі відносно збуту продукції з тим, щоб знизити ризик і небезпеку банкрутства. Відповідно подорожчають послуги торгівлі, розшириться апарат товарного обігу, з'являться принципово нові функціональні організації в торговельній сфері. [1,с.8-9]

Двадцять перше століття та перехід України до ринкової економіки нині висувають раніше невідомі завдання майже у всіх сферах життєдіяльності людини і суспільства, які потребують нових підходів, глибоких знань та вмінь вирішувати їх. Саме тому торгівля має визначальну роль в розвитку економіки. Торгівля - одна з найважливіших сфер економічної діяльності, від якої значною мірою залежить якість життя людини, розвиток економіки та її конкурентоспроможність у глобалізованому світі. Тому вона потребує кардинальних змін відповідно до сучасних вимог за різними напрямками її діяльності, зокрема в організації системи торговельного обслуговування населення [3,с.5].

Отже, торгівля має провідне значення в розвитку національної економіки. Вона формує товарно-грошові відносини як всередині країни між споживачами та продавцями продукції, так і на міжнародному ринку при купівлі товарів та послуг, є складовою частиною ВВП.

Крім того торгівля виконує важливі для суспільства функції, а саме: результати праці людини можуть бути реалізовані в формі грошей. Таким чином людина може продавати свою продукцію, надавати послуги споживачам а як винагороду за працю отримувати кошти. Виготовлені товари можуть бути доведені прямо до споживача, що підвищить їхню зацікваленність, необхідності витрати меншого часу для придбання продукції. Отже, полегшення доставки. Торгівля сприяє задоволенню людини в її потребах, що покращує її матеріальне становище. Завдяки великій різноманітності товарів населення направляє свої кошти більше на споживання ніж на заощадження і це дозволяє збільшувати доходи Державного Бюджету. Функціонування і розвиток торгівлі сприяють швидкому насиченню ринку товарами та послугами, подоланню регіонального механізму, розширенню конкуренції, прискоренню науково-технічоного прогресу, забезпеченню належного зростання добробуту населення. Торгівля дає змогу розширити сферу застосування праці, відкрити нові можливості для працевлаштування як незайнятого населення, так і працівників, що звільняються з підприємств, які працюють неефективно.

Сутність та економічне значення оптової торгівлі

Становлення та вдосконалення сфери товарного обігу є об'єктивною передумовою стабільного і динамічного соціально-економічного розвитку країни. Торгівля як провідна галузь сфери обігу з кожним роком набуває все більших темпів розвитку. Важливу роль у соціально-економічному розвитку країни можуть відігравати підприємства оптової торгівлі, які повинні бути активними, економічно вигідними комерційними посередниками як для товаровиробників , так і роздрібних торговців, забезпечити баланс інтересів усіх учасників ринку та створити систему товароруху [10,с.4].

Оптова торгівля є стратегічною сферою діяльності, оскільки вона може відігравати значну роль у розвитку вітчизняного виробництва, внутрішньої та зовнішньої торгівлі країни, отже, сприяти більш повному задоволенню потреб споживачів і позитивно впливати на соціально-економічний розвиток країни в цілому[2,с.7].

Оптова торгівля -- це форма економічних зв'язків між підприємствами й організаціями, які здійснюються з метою доведення товарів від підприємства-виробника до роздрібної торгівлі або підприємств-споживачів.

В умовах ринкової економіки формування товарного забезпечення товарообороту підприємства здійснюється на ринку товарних ресурсів в оптовій ланці шляхом вибору постачальників потрібних товарів та укладанням договорів (угод) щодо постачання товарів на торгове підприємство.

Оптову торгівлю здійснюють:

- товаровиробники - реалізують товари різним оптовим покупцям - суб'єктам господарювання, що займаються роздрібною або оптовою торгівлею, іншим товаровиробникам для виробничого споживання;

- оптові торгові посередники - купують і реалізують товари суб'єктам господарювання, що займаються роздрібною торгівлею, іншим оптовим посередникам, товаровиробникам для виробничого споживання;

- суб'єкти господарювання, що займаються роздрібною торгівлею, реалізують товари, закуплені у товаровиробників та у посередників, що спеціалізуються на оптовій торгівлі, дрібнооптовим покупцям для подальшого їх продажу кінцевим споживачам.

Дані таблиці 2.1 підтверджують, що переважна більшість роздрібних торговців не здатна ефективно здійснювати товаропостачання без участі оптових підприємств.

Таблиця 2.1 Показники стану розвитку магазинів в Україні на 1 січня 2006 року (що знаходяться на балансі підприємств - юридичних осіб)[6.с.16-35]

Показник	Усі магазини	У тому числі:
		продовольчі та змішані	3 НИХ	непродовольчі	3 НИХ
			з універсальним асортиментом товарів	спеціалізованих	неспеціа-лізованих		з універсальним асортиментом товарів	спеціалізованих	неспеціа-лізованих
Кількість магазинів, од.	62350	38422	652	4136	33634	23928	105	20209	3614
їх торговельна площа, тис. м2	5897	3579	536	285	2758	2318	241	1527 550
у розрахунку на один магазин, м2	95	93	822	69	82	97	2295	76 152
Роздрібний товарооборот за IV кв. 2003 p., млн грн	9370	5166	1760	661	2745	4204	152	3708	344
у розрахунку на один магазин, тис. грн	150	134	2699	160	82	176	1448	183	95

На початок 2006 р. питома вага дрібних магазинів, що належать підприємствам - юридичним особам, з торговельною площею до 100 м. становила за їх кількістю 98,8%, за обсягом товарообороту -- 79,6%. Причому серед них переважали неспеціалізовані та змішаного асортименту товарів магазини, які відрізняються обмеженою за глибиною товарною пропозицією. Обсяг їх товарообороту порівняно з середнім показником щодо магазинів усіх форм спеціалізації майже вдвічі менший. Ще більш дрібними оптовими покупцями є фізичні особи-підприємці, які здійснюють роздрібну торгівлю в основному через дрібно-роздрібну торговельну мережу (павільйони, кіоски, палатки, лотки і под.) та невеличкі магазини.

Отже, в ланцюгу "виробник -- споживач" важливе місце посідає оптовий торговець, який є посередником і має значні можливості забезпечувати ефективне функціонування споживчого ринку.

Мета функціонування оптової ланки полягає в опосередкуванні зростаючого у масштабі товарно-грошового обміну між сферами виробництва та споживання, між окремими галузями економіки, між регіонами України та з іншими країнами, забезпечуючи необхідні темпи і пропорції відтворювального процесу та збалансування сукупного споживчого попиту і товарної пропозиції.

Загальною місією оптової ланки в сучасних умовах є активізація сталого збалансованого розвитку внутрішнього споживчого ринку України, перш за все на основі насичення його конкурентоспроможними товарами вітчизняного виробництва, та якнайбільш повне задоволення попиту на них різних верств населення, а також сприяння просуванню вітчизняних товарів на зовнішній ринок.

Завдання оптової ланки на макрорівні полягають у ефективному виконанні нею функцій:

- соціальних - насичення внутрішнього споживчого ринку конкурентоспроможними товарами, що задовольняють попит різних верств населення;

- економічних -- розвиток оптового товарообороту на внутрішньому та зовнішньому ринках, оптимізація його структури та витрат обігу, стабілізація цін і досягнення їх відповідності стану товарної пропозиції та споживчому попиту;

- організаційних - формування оптимальних каналів товароруху, забезпечення стабільних та інтенсивних товаропотоків, інтеграція та координація дій суб'єктів оптового ринку, створення на товарних ринках, відповідних їхнім особливостям, логістичних систем;

- технологічних - перетворення виробничого асортименту в торговий і забезпечення доставки необхідного товару у визначене місце і в обумовлений термін.[2,с.11].

Макроекономічні функції оптової торгівлі трансформуються на мікрорівні в різнобічні під функції або функції оптових торговельних підприємств.

Організація оптової купівлі-продажу є однією з важливих функцій оптової торгівлі відтоді, як в процесі суспільного розподілу праці вона виокремилась в самостійну галузь. При контакті з виробниками продукції оптові посередники виступають у ролі представників споживачів, а пропонуючи товар покупцям, вони діють від імені виробників.

Спеціалізація оптової торгівлі на виконанні контактної функції забезпечує значну економію витрат обігу, що зумовлює зменшення числа контактів. У результаті покупець, тобто роздрібна торгівля економить час, оскільки звільняється від закупок у багатьох виробників, знижує матеріальні витрати, пов'язані зі збереженням, формуванням асортименту товарів та їх доставкою.

З функцією збереження продукції пов'язана функція перетворення асортименту. Необхідність виконання цієї функції особливо актуальна в сучасних умовах, коли внаслідок розвитку спеціалізації виробництво стає ефективним лише за умови випуску масових партій товарів, а споживання все більшою мірою характеризується розширенням номенклатури при невеликих обсягах закупок окремих товарів.

Оптова торгівля покликана стати центром зосередження та передачі інформації з питань дослідження ринку, тобто виконувати інформаційну функцію. Саме оптова ланка, використовуючи своє положення на перетині інформаційних потоків, здатна в повному обсязі забезпечити збір, накопичення та обробку комерційної інформації і, проаналізувавши та узагальнивши її, передати контрагенту.

Однією з відносно нових функцій є управлінське та консалтингове обслуговування, яке полягає в наданні покупцям рекомендацій щодо планування, оформлення торгової зали та вітрин, продажу поставлених товарів та його стимулювання, обслуговування кінцевих споживачів, використання нових систем обліку та управління запасами.

Отже можна сказати, що оптова торгівля - ключова ланка комерційної діяльності й свого роду фінішний комплекс у всій діяльності фірми по створенню, виробництву й доведенню товару до споживача. Власне, саме тут споживач або визнає, або не визнає всі зусилля підприємства корисними й потрібними для себе й, відповідно, купує або не купує її продукцію й послуги. У країнах з ринковою економікою нині спостерігається стійке зростання оптової торгівлі.

Види і типи оптових підприємств, їх функції

Для ефективного функціонування оптового ринку необхідно мати розгалужену та різноманітну, перш за все за функціональним призначенням, посередницьку ланку. Вона може бути представлена, як свідчить досвід країн з розвинутою ринковою економікою, де ця ланка вже сформувалася і достатньо ефективно функціонує, такими видами, як оптові торгові підприємства та суто посередницькі. Найважливішою відмінною рисою оптових торговців від посередників є володіння та передача права власності на товар - воно переходить від постачальника при закупівлі товару з наступною передачею цього права під час продажу оптовим покупцям. Ці дві групи підприємств складаються, в свою чергу, з різних типів посередників, що наочно видно з таблиці 3.1.[2.с,21]

Таблиця 3.1 Види та типи посередників на оптовому ринку споживчих товарів

	№ пор.	Ознака класифікації	Види посередників
	1.	2	3
	1.	Функціональне призначення	Оптові торгові підприємства з циклом обслуговування: - повним; - обмеженим Посередницькі підприємства та посередники-підприємці (фізичні особи): а) посередництво у збуті/придбанні товарів: - оптові продовольчі ринки; - торгові агенти; - аукціоністи; - комісіонери; - брокери; - товарні біржі б) посередництво у наданні складських і транспортно-експедиторських послуг: - складські підприємства загального користування; - транспортно-експедиторські, транспортно-експедиторсько-складські підприємства
	2.	Вид діяльності (ступінь і напрями диверсифікації)	Оптові: Оптово-роздрібні Оптові з власним виробництвом товарів Оптові торговельно-сервісні
	3	Форма оптового продажу товарів	Оптові підприємства, що реалізують товари: - з їх відбором на складах або в демонстраційних залах (оптові торгові посередники з повним циклом обслуговування); - на основі самообслуговування за готівку і без доставки придбаної партії товару оптовому покупцеві (дрібнооптові торгові посередники з обмеженим циклом обслуговування); - на засадах публічного торгу: * на оптових продовольчих ринках; * на товарних біржах; * на аукціонах (оптовики-аукціоністи); - на умовах консигнації (оптовики-консигнанти); - за замовленням: а) методом поштової розсилки з застосуванням каталогів, телефону, електронної пошти (оптовики-посилторговці); б) через мережу ЮТЕКМЕТ (оптові торгові посередники) - за допомогою комівояжерів (роз'їзних торгових представників оптовика-комівояжера)
4.	Форма спеціалізації: а) ступінь широти і глибини товарного асортименту б) обслуговуваний контингент оптових покупців (сегмент ринку)	Спеціалізовані (за товарно-галузевою ознакою) Вузькоспеціалізовані Комбіновані (за ознакою єдності споживчого призначення) Універсальні Оптові підприємства, що обслуговують: - усіх споживачів, які потребують посередницьких послуг; - роздрібні торгові підприємства (усіх типів чи окремі з них); - виробничі підприємства та інших виробників товарів
5.	Зона діяльності (територія обслуговування)	Міські Внутрішньообласні (регіональні) Міжобласні (міжрегіональні) Національні (ринок країни) Транснаціональні
6.	Форма власності	Державні Комунальні Колективні Приватні Спільні Іноземні
7.	Придбання права власності на товар	Оптові підприємства: - придбавають право власності на товар (оптові торгові посередники); - не придбавають права власності на товар (оптові посередники)
8.	Організаційно-правова форма господарювання: а) особливості формування статутного фонду і майнової відповідальності працівників підприємства б) ступінь господарської самостійності (по входженню до складу будь-яких структурних утворень)	Відкрите акціонерне товариство Закрите акціонерне товариство Товариство з обмеженою відповідальністю Товариство з додатковою відповідальністю Командитне товариство Повне товариство Незалежні Напівзалежні (франчайзингові оптові організації, що об'єднують посередників і функціонують під егідою товаровиробника) Залежні (вертикальні та горизонтальні корпоративні мережі)
9.	Розміри підприємства	Малі (до 25 осіб) Середні (26-100 осіб) Великі (понад 100 осіб)

Найбільш вагому роль в оптовій торгівлі споживчими товарами відіграють оптові торгові підприємства. Оптове торгове підприємство - майновий комплекс, який є господарською статутною ланкою в оптовій торгівлі з правами юридичної особи, яка закуповує і продає за договорами поставки (контрактації тощо) товари партіями тим, хто купує їх для подальшого перепродажу або виробничого споживання та надає пов'язані з цим послуги.

Такі підприємства, залежно від кількості виконуваних функцій та послуг, що надаються партнерам, розподіляються на два основних типи -- оптові торгові підприємства з повним циклом обслуговування та оптові торгові підприємства з обмеженим циклом обслуговування. Слід відмітити, що в оптовій торгівлі непродовольчими товарами, особливо тими, що відзначаються значною глибиною товарного асортименту та є товарами періодичного попиту або тривалого користування і потребують сервісного обслуговування, найбільш прийнятними для них є оптові торгові підприємства з повним циклом обслуговування та більш високим рівнем спеціалізації. Для переважної більшості продовольчих та певної частини непродовольчих товарів, для яких характерна менша різноманітність товарного асортименту, найбільша комплексність придбання товарів та частота попиту на них у покупців, доцільно мати розгалужену мережу оптових торговців з обмеженим циклом обслуговування. Важливе місце серед оптових торговців з обмеженим циклом обслуговування посідають посередники, які мають магазини-склади, де здійснюється оптовий продаж товарів на основі самообслуговування за готівку і без доставки придбаних товарів оптовим покупцям. На таких підприємствах пропонується універсальний асортимент продовольчих товарів та деяких видів непродовольчих товарів, що відзначаються високою частотою попиту покупців на них (товари побутової хімії, дрібні товари господарського призначення і под.). В основному вони обслуговують дрібнооптових покупців, яких у роздрібній торгівлі України переважна більшість, і тому повинні бути максимально наближеними до них.

Наприклад, у Великобританії на таких оптових торговців припадає 65% загального обсягу оптового обороту з продовольчих товарів.

У таблиці 3.1 подано основні функції, які виконують оптові торгові підприємства з повним та обмеженим циклом обслуговування, зокрема магазини-склади самообслуговування. Такий тип оптового торговця почав набувати розвитку з приходом на оптовий ринок України німецької транснаціональної компанії METRO AG. її підприємства вже функціонують у найбільших містах - Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку, Одесі, Львові, Запоріжжі. Однак для формування ефективного конкурентного середовища необхідно створювати також вітчизняні, причому конкурентоспроможні, аналогічного типу оптові торгові підприємства.

Функції оптових торгових підприємств з повним та обмеженим циклом обслуговування

Торгова:

1) пошук товаропостачальників і оптових покупців та вибір з них найбільш оптимальних; 2) закупівля товарів у виробників та в інших їх власників; 3) продаж товарів оптовим покупцям.

Дослідницька:

дослідження стану ринку та прогнозування його розвитку: - вивчення купівельного попиту на товари та послуги -- задоволеного, незадоволеного та того, що формується (на нові товари та послуги); - визначення обсягу та структури ринку (обслуговуваного, освоєного та потенційного); - сегментування ринку, виявлення цільового ринку та ринкових ніш.

дослідження товарів / послуг: - вивчення їх реального життєвого циклу; - їх позиціонування; - вивчення фактично сформованих ринкових цін на них, у тому числі цінової політики конкурентів; аналіз ступеня спрямованості системи регулювання цін державними і місцевими органами влади; встановлення взаємозв'язку між цінами і рівнем еластичності попиту; визначення прийнятних інтервалів цін на різноманітні товари і послуги; 3) дослідження оптових покупців, кінцевих споживачів, конкурентів; 4) дослідження оптового підприємства: вивчення його потенціалу, іміджу, персоналу; 5) дослідження та оцінка ефективності реклами, стимулювання збуту і паблік рилейшнз.

Виробнича:

приймання товарів за кількістю та якістю;

накопичення товарних запасів і їх зберігання в складських приміщеннях;

доробка, фасування та підготовка до продажу;

перетворення виробничого асортименту товарів у торговий;

формування партій товарів за замовленням оптових покупців;

централізована доставка товарів.

Обслуговування (шляхом надання послуг):

оптових покупців;

виробників та інших постачальників товарів.

Логістична - організовує та координує діяльність учасників каналу розподілу

Комунікаційна:

рекламування товарів і послуг та формування попиту на них;

рекламування товарів і послуг та формування попиту на них;

стимулювання продажу товарів та послуг.Фінансування:

оплата заходів, пов'язаних з насиченням споживчого ринку товарами, на які не задовольняється попит;

надання кредиту своїм оптовим покупцям або продовження його терміну;

оплата рахунків постачальників за поставлені товари покупцям до надходження оплати від них;

страхування товару, прийнятого на відповідальне зберігання від ризиків втрати, згубності, нестачі або пошкодження.

Прийняття ризику - бере на себе витрати у разі викрадення, пошкодження, псування та старіння товарів або неможливості продажу товару з причини підвищення ціни на нього[2,с.25-27].

До числа оптових торговців з обмеженим циклом обслуговування належать також такі оптовики, як комівояжери, посилторговці та консигнанти.

Комівояжер - роз'їзний оптовий торговець, який розвозить закуплені ним у постачальників товари і продає їх, як правило, дрібнооптовим покупцям за готівку. Оптовики-комівояжери працюють в основному з обмеженим асортиментом продовольчих товарів нетривалого зберігання (хлібобулочні вироби, молочні продукти, легкі закуски і под.). Вони за визначеним заздалегідь маршрутом об'їжджають своїх потенційних покупців (невеликі магазини, інколи універсами й супермаркети, ресторани, бари, кафе, шкільні та заводські їдальні та кафетерії, лікарні, готелі), можуть приймати замовлення на наступну доставку товарів.

Оптовик-посилторговець - оптовий торговець, який продає товари за допомогою пошти на замовлення оптових покупців, яким були розіслані каталоги та інші рекламно-інформаційні матеріали, з доставкою їх поштою або іншим будь-яким способом.

Послугами таких оптових торговців перш за все користуються найбільш віддалені від товаропостачальників та товаровиробників оптові покупці.

З переходом України до ринкової економіки все більшого розвитку набув оптовий продаж товарів виробниками та посередниками роздрібним торговцям на умовах консигнації. Консигнант -- оптовий торговець, який дає доручення на здійснення угоди з продажу товарів, що поставлені клієнту, не втрачаючи при цьому власності на товари до моменту їх продажу.

Оптовик-консигнант формує торговий асортимент цих товарів з урахуванням особливостей магазину та обслуговуваного ним контингенту споживачів, завозить товари, здійснює їх підготовку до продажу, викладає на обладнанні у торговельному залі, влаштовує рекламну експозицію та ін. Він сам визначає ціну на товари, стежить за їх якістю, здійснює облік товарних запасів для своєчасного їх поповнення. Оптовики-консигнанти зберігають за собою право власності на товар і виставляють роздрібним торговцям рахунки тільки за реалізовані кінцевим споживачам товари.

Важливу роль у розвитку споживчого ринку можуть відігравати оптові посередники, які переважно виконують суто посередницькі функції без придбання права власності на товар. До їх числа перш за все належать оптові продовольчі ринки, мережа яких почала розвиватися в Україні з метою поліпшення забезпечення споживачів продуктами харчування, передусім вітчизняного виробництва. Оптовий продовольчий ринок - це торговий об'єкт, створений суб'єктом господарювання згідно з чинним законодавством, метою діяльності якого є забезпечення необхідних умов для здійснення операцій з продажу і купівлі наявної сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, укладення відповідних торгових угод з оптовими покупцями. Для налагодження стійких зв'язків між товаровиробниками та споживачами створюється мережа місцевих, регіональних і міжрегіональних оптових продовольчих ринків як з універсальним асортиментом товарів, так і спеціалізованих на оптовому продажі продовольчої продукції, картоплі, м'ясної продукції, морепродуктів тощо. Оптовий продовольчий ринок, залежно від обсягу його діяльності, займає певну територію, на якій розміщується торговий центр з торговельним залом та неторговельними приміщеннями і спорудами для доробки і забезпечення режимного зберігання продукції (сховища, склади, сортувально-пакувальні лінії, обладнання для охолодження продукції та для утримання спеціального транспорту). Основною метою створення оптового продовольчого ринку є формування ефективного ринкового механізму реалізації сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки товаровиробниками усіх форм власності; справляння позитивного впливу на якість продукції, рівень її кінцевої ціни та задоволення потреб споживачів; сприяння конкуренції на споживчому ринку[2,с.29-32]. Оптові торгові ринки протягом багатьох років успішно функціонують практично у всіх великих містах США, Японії, країн Європи. У 34 держав світу оптові продовольчі ринки виступають організаторами розподілу продовольчих товарів, взаємодіють із усіма ланками торгівлі, що здійснюють збут продукції, і займають ключові позиції в забезпеченні населення продовольством. В Україні оптові продовольчі ринки - явище нове. Питання про їхнє створення неодноразово розглядалось урядом. Однак з різних причин об'єктивного і суб'єктивного характеру постанови Кабінету Міністрів України не були виконані й оптові продовольчі ринки не одержали розвитку[8,с.279-280]. Публічні торги можуть відбуватися не тільки на оптових ринках, що постійно функціонують, а й на товарних аукціонах, які періодично проводяться.

Товарний аукціон -- це ринковий захід, що проводиться в установленому місці й у визначений строк, де здійснюється публічний торг з метою продажу попередньо оглянутих покупцем товарів, що переходять у власність покупця, який запропонував найвищу ціну. Аукціонний продаж може проводити продавець - власник товару (товаровиробник) або посередницька організація, що спеціалізується на такому виді діяльності. В країнах з розвинутою ринковою економікою вже давно існують оптовики-аукціоністи, які достатньо ефективно функціонують і підтверджують доцільність розвитку таких посередників поряд з оптовими продовольчими ринками, що тільки почали створюватися в Україні. Цікавим є також досвід, зокрема США, щодо збуту сільськогосподарської продукції фермерами. Існує дві форми організації її збуту. По-перше, фермери створюють власні кооперативи для продажу оптом своєї продукції на місцевих ринках. У кінці року прибутки кооперативу розподіляються між його членами. По-друге, фермери мають можливість для збуту своєї продукції звертатись до послуг оптовика-комісіонера. Вони укладають угоди з виробниками на продаж їх продукції, вступають у фізичне володіння нею без передачі права власності. В більшості випадків оптовики-комісіонери підтримують довготривалі зв'язки з фермерами, які не є членами кооперативів і не хочуть самостійно займатись збутом продукції, яку вони виробили. З оптовими покупцями довготривалих стосунків, як правило, не існує. Збут продукції відбувається таким чином: оптовик-комісіонер везе на центральний ринок продукцію, прийняту на комісію від фермерів, продає її оптом за максимально можливою ціною (на принципах аукціонної торгівлі) різним оптовим покупцям, вираховує з суми виторгу свої комісійні та витрати, а потім віддає фермеру - власнику продукції - суму, що залишилась. У вітчизняній практиці для забезпечення ефективного розвитку виробництва сільськогосподарської продукції і покращання її збуту теж доцільно розвивати і удосконалювати роботу існуючих заготівельно-збутових підприємств у системі споживчої кооперації, створювати мережу незалежних оптовиків-комісіонерів, а також торгових кооперативів чи агроторгових домів на пайових внесках фермерів та інших сільгоспвиробників. Організаторами оптового обороту виступають також товарні біржі.

Товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладанні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, цін на них, упорядковує товарооборот і сприяє здійсненню пов'язаних з ним торгових операцій. Товарна біржа здійснює свою діяльність за принципами рівноправності учасників біржових торгів, публічного їх проведення, застосування вільних ринкових цін.

Вона зобов'язана:

- створювати умови для проведення біржової торгівлі;

- регулювати біржові операції;

- регулювати ціни на товари, що допускаються до публічного торгу;

- надавати членам і відвідувачам біржі організаційні, інформаційні та інші послуги;

- забезпечувати збір, обробку і розповсюдження інформації, що стосується кон'юнктури ринку.

Слід зазначити, що товарні біржі в оптовій торгівлі споживчими товарами відіграють все ж невелику роль, так як переважна більшість з них не є біржовими товарами.

В оптовій торгівлі споживчими товарами особливе місце належить брокерам та агентам. Вони не мають права власності на товар і виконують лише кілька посередницьких функцій. Головна мета - сприяти здійсненню актів купівлі та продажу. Ці оптові посередники отримують за свої послуги комісійну винагороду, розмір якої залежить від ціни, за якою проданий товар. Як правило, вони спеціалізуються на певному асортименті товарів або на певних групах клієнтів. Між брокерами та агентами є й деякі відмінності.

Основна функція брокерів полягає в організації зустрічей продавця і оптового покупця та надання їм допомоги при проведенні переговорів. Послуги брокера сплачують ті, хто його найняв. Брокери не тримають товарних запасів, не займаються фінансуванням угод, не беруть на себе ніяких ризикових зобов'язань.

Агенти виробників (або торгові представники виробників) представляють на оптовому ринку двох або кількох постачальників, які виробляють взаємопов'язані асортиментні групи товарів, тобто такі, що не конкурують між собою, а доповнюють одна одну, тим і стимулюється їх спільний збут. З кожним з них укладається письмова угода щодо політики ціноутворення, охоплення території, на якій буде здійснюватися його діяльність, процедур роботи з замовленнями, порядку доставки товарів і надання відповідних гарантій та розміру комісійної винагороди. Агенти -- це в основному невеликі комерційні компанії, які мають значний за чисельністю штат співробітників, здатних висококваліфіковану виконувати функції продавців. їх роботодавцями можуть бути як дрібні виробники, які не мають можливості утримувати постійних спеціалістів зі збуту, так і великі компанії, які прагнуть освоїти нові ринки збуту за допомогою агентів з меншими витратами чи які змушені мати агентів на ринках, які вони контролюють і всебічно знають, коли робота штатних фахівців зі збуту товаровиробника на них неефективна.

Торгові агенти (або агенти з продажу), на відміну від попередніх агентів, уклавши з виробниками угоди, дістають більш широкі права і повноваження щодо збуту випущеної ними продукції. Вони значно впливають на ціни, строки й умови продажу товарів, самостійно обирають ринки їх збуту. До послуг таких агентів вдаються виробники, які не хочуть брати на себе функції збуту через великі витрати або у зв'язку з недостатньою підготовленістю до їх виконання. В основу інституціональних перетворень слід покласти такі принципи: важливості та доцільності розвитку оптової торгівлі споживчими товарами через різні канали розподілу, перш за все через оптових торгових посередників; ефективності функціонування суб'єктів оптового ринку; соціальної відповідальності оптових торговців за насичення внутрішнього споживчого ринку товарами, особливо вітчизняного виробництва, просування їх і на зовнішній ринок; найбільш повного задоволення попиту населення на товари; співробітництва та збалансованості економічних інтересів партнерів, що забезпечують доведення товарів від виробників до споживачів.

Проблеми і перспективи розвитку оптової торгівлі в Україні

Нинішню сферу оптової торгівлі, по суті, створено за рахунок об'єднання та трансформації підприємств трьох підгалузей товарного обігу: матеріально-технічного постачання, заготівель сільгосппродукції та оптової торгівлі споживчими товарами. Сучасний статистичний облік відтворено після розроблення та впровадження нових національних статистичних класифікацій, насамперед, Класифікації видів економічної діяльності(КВЕД), яка започаткувала нову галузь - статистику оптової торгівлі. На початок 2006р. в Україні нараховувалося 75703 підприємств, основним видом діяльності яких була оптова торгівля, або на 6734 більше ніж у 2002 році.

Одна з найбільш гострих проблем організації оптової торгівлі України полягає в низькому рівні розвитку її складського господарства. Головною компонентою інфраструктури оптового ринку є складське господарство, яка забезпечує ефективне функціонування оптової торгівлі, особливо споживчими товарами. Потреба у складах зумовлена функціями, які виконує оптова торгівля, і що спрямовані передусім на узгодження інтересів сфер виробництва та споживання, задоволення різноманітних вимог покупців до асортименту, зменшення розриву між часом (місцем) виробництва товарів і часом (місцем) їх споживання чи використання. На сьогодні товарні склади мають тільки 6791 оптових підприємств або 8,8% (табл. 4.1.). Для забезпечення своєї діяльності ці підприємства утримують 17 млн м2 власної складської площі, 64% якої припадає на закриті склади, 14% - здається в оренду. На кінець звітного року налічувалось 1,7 тис. складів-холодильників місткістю 229 тис. т, з яких 36% призначалось для глибокої заморозки. Місткості для рідини забезпечують одночасне зберігання 60 млн м3. Місткість сховищ для сипких товарів становила 1,4 млн м\ газосховищ -2,2 млн м3.

Оптові підприємства, які не мають складського господарства, а їх зараз в Україні переважна більшість (91,2%), об'єктивно не можуть здійснювати повне обслуговування клієнтів та виконувати більшість функцій, які притаманні індустрії оптової торгівлі. Вони займаються здебільшого тільки посередницькою діяльністю, хоча і використовують зазвичай право власності на товари. Однак такий процес не супроводжується реальним рухом товарів, що є однією з основних причин високої частки перепродажу товарів всередині оптової ланки, невиправ-даності оптових націнок. Все це негативно впливає на кінцеву ціну товару.

Загальна площа складських будівель і споруд в Україні становить нині близько 17,4 млн м2. Таблиця 4.1.

Мережа підприємств оптової торгівлі, що має складське господарство

Показники	Одиниця виміру	2004 р.	2006 р.
Кількість оптових підприємств, з них мають склади	од.	74949 5893	77311 6791
Площа складських будівель, споруд, з неї закриті скади	тис. м3 тис. м3	16314366 10150113	17412699 11200204
Кількість підприємств, що мають склади-холодильники	тис. м3	497	544
Кількість складів-холодильників місткість їх холодильних камер, з неї глибокої заморозки	од. т. т.	1241 223833,5 79165,0	1652 28589,6 82252,9
Кількість підприємств, що мають газосховища, місткості для рідини, сипких товарів	од.	933	961
Місткість газосховищ	од.	1491,2	2233,3
Об'єм місткостей для рідини, з них резервуарів стаціонарних для нафти і нафтопродуктів	м2 м2	86344,9 75095,3	60270,7 56225,4
Об'єм місткостей для сипких товарів	м3	1413524	1445924
Із площі складських будівель, споруд - здано в оренду	м2	1917346	2395204
Резервуарів стаціонарних для нафти і нафтопродуктів-здано в оренду	тис. м3	5515,0	6293,0

З усієї складської площі тільки 11,2 млн м2 є закритими складами, тобто основної компоненти складського господарства, яке призначено для зберігання товарів.

Значна частина складських будівель та споруд здається в оренду дрібнооптовим продавцям та іншим підприємцям - 2,4 млн м2, причому протягом року обсяги оренди зросли. Враховуючи тенденції на ринку нерухомості, сьогодні орендуються в основному закриті приміщення.

За даними аналізу стану використання складських приміщень підприємств з різними формами власності, що найбільше складські приміщення здають в оренду підприємства колективної форми власності, отримуючи в деяких випадках 10-50% доходів. Частка складських площ, наданих ними, становить близько 80% від усього обсягу оренди. Динаміка основних показників, що характеризують складське господарство, за 2004-2006 рр. свідчить про відсутність значних позитивних тенденцій у його розвитку.

Рівень розвитку складського господарства безпосередньо впливає на забезпечення якості товарів, особливо швидкопсувних, під час їх зберігання. Практика показує, що на шляху від виробника до споживача втрачається від 30 до 50% усієї маси швидкопсувних товарів. Таким чином, в Україні стан складського господарства оптової торгівлі як за кількісними, так і якісними показниками не відповідає тенденціям його розвитку у розвинених країнах, де активно застосовуються нові логістичні принципи організації товароруху та підходи до використання складського фонду, збільшуються обсяги діяльності складів, підвищується ефективність їх використання, розширюється кількість послуг та знижується їх собівартість тощо. Відзначимо, що нині в Україні діють регіональні центри оптової торгівлі. Здебільшого вони сконцентровані у Києві - центрі ділової активності у всіх сферах національної економіки, Донецькій області, яка займає друге місце за обсягом оптового товарообороту (16,6%), Дніпропетровській (14,5%), Харківській, Луганській, Запорізькій, Одеській, Львівській та Київській областях (відповідно 5,7%; 5,5%; 3,8%; 3,7%; 3,4% та 3,4%). Нинішній розвиток оптової ланки не може забезпечити взаємозв'язок товаровиробників з торгівлею, а отже, і з споживачами. На наш погляд, ці причини останніми роками призвели до розбалансування національного внутрішнього ринку та економічного обміну між територіями. Відзначимо, що нині в Україні діють регіональні центри оптової торгівлі. Здебільшого вони сконцентровані у Києві - центрі ділової активності у всіх сферах національної економіки, Донецькій області.

Таблиця 4.2 Стан розвитку підприємств оптової торгівлі по регіонах України станом на 01.01.2006р[9,с.16-35]

Адміністративно-територіальні одиниці	Кількість	підприємсв	Оптовий товарооборот
	одиниць	%	темп зростання до попереднього року, %	Млн. грн	%	темп зростання до попереднього року,%
АР Крим	1586	2,1	99,4	4417,4	0,8	106,6
області:
Вінницька	1312	1,7	97,5	3083,1	0,6	133,9
Волинська	968	1,3	94,2	16381,0	3,0	207,7
Дніпропетровська	7221	9,3	99,2	79523,5	14,5	143,7
Донецька	8519	11,0	97,6	90996,1	16,6	142,0
Житомирська	1070	1,4	105,8	9431,2	1,7	212,2
Закарпатська	1359	1,8	124,2	2664,6	0,5	145,5
Запорізька	4368	5,6	110,9	20979,7	3,8	164,5
Івано-Франківська	1047	1,4	91,8	9045,1	1,7	168,8
Київська	1681	2,2	119,8	18679,5	3,4	149,7
Кіровоградська	1156	1,5	102,6	3104,4	1,6	135,0
Луганська	3758	4,9	103,2	30211,2	5,5	117,4
Львівська	2560	3,3	91,4	18669,4	3,4	112,4
Миколаївська	2120	2,7	111,0	9556,3	1,7	161,0
Одеська	3474	4,5	106,9	20395,8	3,7	138,9
Полтавська	2424	3,1	109,3	14659,7	2,7	247,9
Рівненська	682	0,9	102,9	4219,3	0,8	168,9
Сумська	2090	2,7	97,3	3254,5	0,6	115,5
Тернопільська	600	0,8	96,8	1234,2	0,2	120,3
Харківська	4914	6,4	104,0	31362,2	5,7	118,4
Херсонська	1084	1,4	101,5	6175,2	1,1	133,3
Хмельницька	1214	1,6	116,4	4722,4	0,9	127,1
Черкаська	1799	2,3	107,8	3027,6	0,6	122,7
Чернівецька	454	0,6	82,4	1502,8	0,3	140,9
Чернігівська	817	1,1	95,0	1762,7	0,3	130,9
м. Київ	18402	23,8	105,8	135871,	24,8	129,7
м. Севастополь	632	0,8	91,3	5 2159,9	0,4	149,7
Разом	77311	100,0	103,2	547095,4	100,0	138,8

Останніми роками суттєво деформовано товарну структуру оптового товарообороту. Насамперед в ній значно скоротилася частка споживчих товарів. У 2004 р. оптовими підприємствами реалізовано споживчих товарів на суму 154,6 млрд грн або 28,3% від усього оптового товарообороту (у 2003 р. - 30%), з яких 65% припадало на товари, що були перепродані іншим підприємствам оптової торгівлі. На продукцію виробничо-технічного призначення припадає 71,7%. Виходячи з аналізу функцій, які повинна виконувати оптова торгівля, можна стверджувати, що більша частка у товарообороті повинна належати товарам споживчого, а не виробничо-технічного призначення. Як свідчить досвід країн з розвиненою ринковою економікою, в оптовому товарообороті споживчі товари займають приблизно 70%, що є характерним також для Росії.

Слід відмітити, що в Україні за 2003-2006 рр. відбулося, хоча й незначне, підвищення частки споживчих товарів, насамперед у загальному обсязі товарообороту, з 25,2 до 30,0%. Проте у 2006 р. їх частка знову почала зменшуватися. Так, порівняно з попереднім роком частка оптового продажу продукції виробничо-технічного призначення збільшилася з 70,0% до 71,8%. Поряд з цим зменшилася частка продовольчих товарів з 13,7% до 11,9%. Частка непродовольчих товарів залишилася незмінною-- 16,3%.

Оптова ланка також не приділяє достатньої уваги збуту сільськогосподарської продукції, чим обмежує можливості зростання обсягів її виробництва, призводить до зменшення витрат на її доведення до споживачів, зниження цін на неї.

Аналіз даних свідчить, що протягом останніх років знов спостерігається негативна тенденція зменшення частки вітчизняних товарів. Так, оптова торгівля товарами, що вироблені Україні, у 2005 р. порівняно з 2004 р. зменшилась на 1% і становила 75,3% загального обсягу продажу, або 412 млрд грн. Частка вітчизняних товарів виробничо - технічного призначення складала 82,2% (у 2004 р. - 83,7%), продовольчих товарів - 81,2% (81,3%), непродовольчих товарів -40,6% (40,7%).

Протягом останніх двох років частка вітчизняних непродовольчих товарів скоротилася на 3,3%. Такий стан свідчить про недостатню увагу цьому напрямку оптової торгівлі.

Більше того, оптова торгівля, зокрема споживчими товарами, через оптову ланку значно втратила свої позиції. Суб'єкти господарювання віддають суттєву перевагу товарам виробничо-технічного призначення. Тому питома вага оптових посередників з торгівлі споживчими товарами конче мала.

Таким чином, незважаючи на окремі позитивні зрушення у сфері оптової торгівлі, її структурно-територіальна організація в цілому по Україні сьогодні не відповідає сучасним підходам до побудови та функціонування цього важливого сектора економіки, що погіршує виконання нею своїх функцій як щодо виробничих підприємств, так і роздрібної торгівлі.

Для сприяння розвитку оптових підприємств потрібно зробити наступні дії:

Необхідно відновити роботу оптових підприємств з широким асортиментом товарів, які б виконували функції вивчення ринку, підсортування, зберігання, завезення товарів тощо. З огляду на це підприємства роздрібної торгівлі зацікавлені в розвитку великих оптових баз, які би займалися формуванням асортименту для них, враховували їхні потреби, здійснювали безкоштовну доставку товарів, надавали значні знижки постійним покупцям та Інші послуги. Це дозволить невеличким магазинам більш успішно конкурувати з оптово-роздрібними ринками та супермаркетами, а окремим супермаркетам - скорочувати витрати на завезення товарів, тому що поступово буде зменшуватися необхідність утримувати власний транспорт.

Безумовно, виробники також зацікавлені в розвиткові оптової торгівлі. Великі виробничі підприємства отримають можливість постійно мати достовірну інформацію про попит і орієнтувати на нього виробничу програму, знизити коливання завантаження виробничих потужностей, зекономити фінансові ресурси за рахунок зменшення витрат на утримання власної збутової мережі та підвищення ефективності основної діяльності. Виконання оптовою торгівлею своїх функцій врешті-решт буде сприяти збільшенню обсягів виробництва вітчизняних товарів відповідно до попиту споживачів, скороченню витрат на доведення виробленої продукції до місць споживання, а значить - насиченню ринку, зниженню цін на споживчі товари та підвищенню життєвого рівня більшості верств населення. Це є однією з головних соціальних функцій держави, тому необхідна спеціальна програма на державному рівні, яка би дозволила вирішити питання кредитування оптової торгівлі на пільгових умовах. [7,с.124]

Потрібно вдосконалення державного регулювання та посилення державної підтримки оптової торгівлі. Державна підтримка оптово-торговельних структур повинна сприяти: підвищенню ефективності та ролі оптових структур в обслуговуванні вітчизняного виробництва; економічній зацікавленості в розширенні та інтенсифікації послуг, що надаються; забезпеченню загальної економії фінансових і матеріальних ресурсів. Для цього потрібно розробити Концепцію державного регулювання та державної підтримки розвитку оптової торгівлі в Україні та Комплексну програму її реалізації.

Необхідне створення розвиненого конкурентного середовища на оптовому ринку з достатньою кількістю оптових посередників.

Потребує подальшого вдосконалення надання традиційних послуг і підвищується актуальність виконання нових функцій, які виникають під впливом вимог ринку. Це стосується, у першу чергу, інформаційних послуг. У зв'язку з цим слід прискорити впровадження інструментарію маркетингу взаємодії.

Сприяння розвитку Internet-комерції в оптовій торгівлі, дя чого слід створювати її мереживу інфраструктуру, програмне забезпечення, механізм формування договірних взаємовідносин між усіма учасниками цього прогресу.

Впровадження на оптових підприємствах автоматизованого обліку товароруу та системи швидкого реагування на зміни кон'юктури ринку і своєчасного доведення товарів до споживачів.

Створення різноманітної структури оптових посередників за функціональним призначенням, розмірами, спеціалізацією, зоною діяльності, організаційно-правовими формами господарювання. Для формування більш ефективного конкурентного середовища і розвитку оптового ринку в цілому.