Основні тенденції та перспективи розвитку оптової торгівлі

Державне регулювання розвитку оптової торгівлі. Об'єктивна необхідність та методи державного регулювання економіки

Теоретично ринкова економіка може бути умовно розділена на два основні типи:

- ринкова економіка вільної конкуренції (чистий капіталізм), лейтмотивом якої є лозунги "хай буде, як буде, не втручайся" та "чим менше держави, тим краще";

- сучасна ринкова економіка (соціально орієнтована ринкова економіка, економіка погоджень), яка передбачає втручання держави у розвиток економічних процесів.

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою демонструє, що ринок сам не в змозі нівелювати негативні наслідки свого розвитку: циклічний характер, безробіття, інфляцію, нерівномірність розміщення та розвитку окремих галузей і сфер діяльності, велику диференціацію у нормах прибутку та доходах різних верств населення тощо.

Тому виникає об'єктивна необхідність державного регулювання економіки (ДРЕ) - втручання державних органів влади за допомогою різних методів та інструментів з метою стимулювання соціально-економічного розвитку країни та забезпечення реалізації економічної політики держави.

Основними завданнями державного регулювання економіки є:

- забезпечення запланованого економічного зростання;

- досягнення ефективної зайнятості населення країни;

- справедливий розподіл доходів;

- стимулювання розвитку пріоритетних галузей і сфер діяльності;

- захист конкуренції;

- досягнення економічної ефективності;

- забезпечення зовнішньоторговельного балансу країни.

Основним суб'єктом державного регулювання виступає людина (громадянин), яка конкретизується в органах і посадах державної влади, - Президентові, Верховній Раді, уряді (Кабінет Міністрів), представниках місцевих адміністрацій.

До об'єктів державного регулювання економіки відносяться:

- економічні підсистеми (економіка регіонів і галузей);

- різні економічні сфери (виробнича, кредитно-фінансова, інвестиційна, інноваційна, зовнішньоекономічна);

- процес ціноутворення;

- соціально-економічні напрями (демографія, зайнятість, інфляція, екологія);

- діяльність підприємств і організацій, а також підприємницька діяльність і домашні господарства.

Найчастіше методи державного регулювання класифікуються за формами та способами впливу на розвиток соціально-економічних процесів.

1. За формами впливу вони бувають прямі та непрямі.

Методи прямого регулювання безпосередньо регламентують розвиток різних елементів і процесів ринкової економіки. До основних інструментів прямих методів державного регулювання економіки відносяться: різні нормативно-правові акти, державні замовлення, плани соціально-економічного розвитку, цільові комплексні програми, державний бюджет.

Методи непрямого регулювання характеризуються опосередкованим впливом на розвиток економіки та передбачають створення певних умов господарювання, що дозволяють розвивати економічні процеси в єдиному напрямку з державною економічною політикою.

2. За способами впливу методи ДРЕ бувають правові, адміністративні та економічні.

Правові методи державного регулювання спрямовані на встановлення обов'язкових для виконання суб'єктами господарювання юридичних норм поведінки на ринку, тобто передбачають створення законодавчої бази, що дозволяє економіці ефективно функціонувати на всіх рівнях.

Адміністративні методи регулювання реалізуються через ієрархію управління економікою за допомогою виконання посадових інструкцій, розпоряджень і обов'язків. Основними інструментами адміністративних методів регулювання є: ліцензії, квоти, санкції, стандарти, норми, державні замовлення, ціни.

Економічні методи державного регулювання передбачають створення сприятливих економічних умов для розвитку суспільного виробництва і поліпшення якості життя.

Напрями вдосконалення державного регулювання розвитку оптової торгівлі.

Основною стратегічною метою державного регулювання розвитку оптової торгівлі є забезпечення позитивного розвитку внутрішнього ринку в цілому. Відповідно до стратегічної мети основні завдання державного регулювання у сфері оптової торгівлі передбачають:

- формування конкурентного середовища та в запобіганні монополізації товарних ринків шляхом створення умов для розвитку різноманітних оптових структур та добросовісної конкуренції між суб'єктами оптового ринку; стимулювання розвитку інтеграційних процесів в оптовій торгівлі, прогресивних інституціональних перетворень відповідно до перетворень у сфері виробництва та роздрібної торгівлі; визначення пріоритетних типів оптових підприємств, корпоративних об'єднань та сприянні їх розвитку прискореними темпами; захист внутрішнього ринку на основі підтримки вітчизняного товаровиробника та у формуванні розвинутої системи товароруху, що сприяє створенню більш широких можливостей для збуту продукції вітчизняними товаровиробниками і досягненню в оптовому товарообороті оптимального співвідношення вітчизняних та імпортних товарів;

- забезпечення прав споживачів на безпеку та якість товарів, їх реалізацію за обгрунтовано встановленими цінами;

- здійснення своєчасного контролю за насиченістю споживчого ринку товарами та його стратегічною безпекою;

- зміцнення інфраструктури оптового ринку, зокрема за рахунок стимулювання інвестицій у цю сферу збоку вітчизняного й іноземного промислового та фінансового капіталу, роздрібних та транспортних організацій;

- стимулювання розвитку матеріально-технічної бази, впровадженні сучасної технології складських робіт та стандартів обслуговування партнерів по бізнесу;

- створення національної та регіональних інформаційних систем щодо функціонування та розвитку оптового ринку;

- забезпечення "прозорості" діяльності суб'єктів оптового ринку, повної легалізації товарних і фінансових потоків.

Основними формами державного регулювання розвитку оптової торгівлі є

- визначення пріоритетів торгової політики щодо сфери оптової торгівлі на національному і на регіональних рівнях та стратегічних напрямів її розвитку;

- розробка державних програм та індикативних планів розвитку оптової торгівлі на національному та на регіональних рівнях;

- вдосконалення та активне застосування фінансових важелів з урахуванням галузевих особливостей оподаткування та кредитування;

- поширення практики державних закупівель товарів для створення страхових товарних запасів та регіональних резервів запасів соціально значущих товарів;

- створення і вдосконалення нормативно-правової бази на основі нормативів постійної або тимчасової регламентації та забезпечення дотримання всіма учасниками діяльності вимог нормативних актів;

- реалізація ефективної інвестиційної та науково-технічної політики;

- державна реєстрація (внесення в Торговий реєстр) суб'єктів оптової торгівлі та їх складської мережі;

- застосування механізму патентування, ліцензування та сертифікації послуг оптової торгівлі;

- інформаційне забезпечення та моніторинг сфери оптової торгівлі;

- розробка та впровадження державної програми щодо підготовки та підвищення кваліфікації кадрів для оптової торгівлі.

Державне регулювання здійснюється загальними для торгівлі і спеціальними щодо оптової торгівлі заходами організаційно-економічного та нормативно-правового характеру. Основою їх розробки повинна слугувати торгова політика.

Національна торгова політика - це система державних заходів, що регулюють сферу товарного обігу для забезпечення прискорення обороту національного капіталу на основі ефективного руху товарів і вартості - від процесу виробництва до сфери споживання .

Одним з найбільш масштабних засобів реалізації торгової політики в оптовій ланці може слугувати індикативне (прогнозне) розвитку оптової торгівлі. Механізм індикативного клішування в першу чергу повинен бути застосований щодо:

- визначення параметрів (індикаторів) розвитку оптової торгівлі, які відповідали б соціально-економічній політиці країни та дали б можливість оцінити її ефективність;

- теоретичного проектування маркетингових систем розподілу товарів з урахуванням специфіки товарів, розміщення і сезонності виробництва, сучасних тенденцій і прогнозних оцінок розвитку економіки України та інших факторів.

Передусім держава повинна фінансувати будівництво оптових підприємств, які будуть функціонувати на міжрегіональному рівні, а розташовуватися у найбільших регіональних центрах, де сконцентровано найбільші обсяги оптового товарообороту споживчих товарів.

Дієвим напрямком створення нового економічного середовища оптової торгівлі є розвиток акціонерних господарських структур за участі держави в статутному капіталі - динамічних підприємницьких одиниць, які дозволяють інтегрувати різноманітні форми власності та види діяльності.

Для досягнення поставлених цілей держава повинна володіти контрольним пакетом акцій таких підприємств, у крайньому разі - блокуючим. Серед інших пайовиків акціонерного капіталу мають бути залучені банківські установи, виробничі, роздрібні, транспортні, сервісні та інші підприємства, які зацікавлені у швидкій мобілізації значних фінансових ресурсів для вирішення завдань, покладених на сферу товарного обігу.

Створені таким чином сучасні логістичні товаророзподільні центри повинні стати опорою всієї оптової торгівлі та забезпечити її стратегічну стабільність. Держава при цьому отримає можливість впливу на функціонування оптового ринку, координуючи товаропотоки з метою захисту вітчизняних товаровиробників, сприяння їх розвитку, забезпечення економії сукупних витрат на процес товаропросування.

Державі має належати прерогатива і в створенні сучасних оптових ринків, учасники яких повинні здійснювати цивілізовану торгівлю та оснащуватися відповідним технологічним та контрольно-касовим обладнанням. Суттєвим фактором, який повинен стимулювати участь держави у створенні сучасних оптових ринків, є можливість легалізації значної частки товарних та фінансових потоків і, як наслідок, збільшення податкових надходжень до бюджету. Зарубіжний досвід участі держави у фінансуванні програм розвитку оптової торгівлі свідчить, що кошти, які були вкладені у створення нових оптових ринків, швидко окупалися. У даному випадку діючим механізмом боротьби з тіньовим ринком є акредитація продавця оптової продукції. Державні контролюючі служби відслідковують кількість продукції на вході і на виході, а також суму сплачених фірмами податків. До того ж тверда система контролю дозволить виявити і змусити піти з ринку несумлінні підприємства, що виготовляють і продають неякісну або контрафактну продукцію. Створення ефективної системи оптових ринків є одним з механізмів, що забезпечують захист продовольчого ринку і продовольчої безпеки країни, особливо напередодні вступу до COT. Україні варто враховувати неминучі структурні зрушення вбік імпорту, що відбудуться після цієї події. Тому вона повинна мати незалежну національну систему розподілу продовольства, що дасть можливість контролювати внутрішній ринок харчування, не допускати експансії демпінгових товарів і підтримувати вітчизняного виробника. Сьогодні в Україні ще немає відчутних зрушень убік саме такої форми торгівлі, хоча досвід інших країн, наприклад, Росії, свідчить, що враховуючи величезне значення контролю оптового ринку, в Москві, Санкт-Петербурзі та інших федеральних центрах сьогодні держава є ініціатором і активним учасником процесу розвитку оптової торгівлі, насамперед продовольчими товарами.

В процесі здійснення інвестиційної діяльності держава має залучати, крім бюджетних, також і позабюджетні джерела

Перспективним напрямком в діяльності оптових підприємств є взаємодія їх з виробничими підприємствами на умовах перебирання на себе усіх функцій щодо збуту виробленої ними продукції, тобто активне використання переваг аутсорсингу. Економічний ефект від такої інтеграції, як показує досвід країн з розвинутою ринковою економікою, стає одним з визначальних факторів конкурентоспроможності як оптових, так і виробничих та роздрібних торгових підприємств.

Механізм патентування оптової торгівлі в першу чергу повинен бути спрямований на створення сприятливих умов для розвитку пріоритетних з точки зору держави і суспільства оптових підприємств, які відповідають встановленим вимогам щодо приміщень, устаткування, кадрового складу тощо, які саме забезпечують можливість виконання цими підприємствами основних своїх функцій.

Застосування цього механізму дасть змогу спрямовувати розвиток діючих на ринку дрібних суб'єктів господарювання, які сьогодні не відповідають таким вимогам і не зможуть отримати патента, на формування цивілізованих форматів оптових підприємств, а великих - на зосередженні уваги саме на тих напрямках ділової активності, які забезпечують їм основні конкурентні переваги. У свою чергу це стане передумовою суттєвого зменшення нераціонального перепродажу товарів іншим оптовим підприємствам і, відповідно, кількості недобросовісних посередників, які орієнтуються на швидке отримання прибутку всупереч інтересам суспільства.

Суб'єкти підприємницької діяльності без створення юридичної особи не можуть бути суб'єктами оптової торгівлі (як купівлі-продажу), тому що здійснюють свою діяльність у пристосованих приміщеннях або зовсім без них, не надають покупцям належним чином оформлених супровідних документів, не можуть забезпечити надання найбільш важливих послуг, зокрема контролю якості та безпеки товарів. їх діяльність повинна обмежуватися лише посередницькими операціями в організації товароруху оптових або дрібнооптових партій споживчих товарів.

Цілеспрямовані структурні зміни на оптовому споживчому ринку України, які забезпечать прискорений розвиток пріоритетних з погляду держави і суспільства підприємств оптової торгівлі, на наш погляд, повинні здійснюватися шляхом надання певних фінансових пільг таким підприємствам.

Для цього можуть бути застосовані такі важелі:

- створення спеціального цільового фонду для кредитування їх розвитку та діяльності під пільгові річні ставки із застосуванням спеціально розробленого механізму надання та повернення таких кредитів;

- звільнення від податку частини доходів, які спрямовуються на поповнення обігових коштів підприємства;

- встановлення більш низької ставки оподаткування тощо.

Реалізація цих заходів буде сприяти також відновленню роботи політоварних підприємств з наданням широкого кола послуг, у функціонуванні яких зацікавлені як виробники, так і несітьові роздрібні торгові підприємства. А враховуючи особливості конкуренції у сфері роздрібної торгівлі, держава, забезпечуючи соціальну спрямованість розвитку країни, повинна забезпечувати рівні умови конкуренції як для великих підприємств, так і для середніх та дрібних, які найбільше наближені до споживача.

Одночасно має бути здійснена типологія оптових посередників на основі зарубіжного досвіду і практики функціонування їх в Україні, тобто переліку і обсягу фактичних функцій, які виконуються, різноманітності господарських зв'язків, методів здійснення комерційної діяльності, організаційних форм господарювання, наявності власної матеріальної бази та напрямків її використання, перспективи розширення тощо. Отримані результати мають бути використані при визначенні типів підприємств, найбільш пріоритетних з погляду реалізації стратегії щодо зростання внутрішнього ринку, і надання їм державної підтримки. Для визначення типу діючих підприємств має бути проведена їх паспортизація.

Держава повинна стимулювати накопичення резервних запасів товарів першої необхідності, особливо продовольчих (інтервенційного фонду), та забезпечити кредитування цих запасів з гарантією держави щодо компенсації можливих збитків. Інтервенційні операції мають важливе значення для підтримки необхідного рівня внутрішніх цін. Товарні резерви формуються державою в періоди зниження цін, а товарні інтервенції здійснюються при невиправданому підвищенні цін.

Державне регулювання в сфері забезпечення стабільного процесу продажу товарів першої необхідності повинне базуватись на економічних засадах та мати дві складові: створення запасів стратегічно необхідних товарів та підтримка основного принципу діяльності підприємства -- отримання прибутку. Це може бути здійснене шляхом гарантування компенсації можливих втрат: через доведення держзамовлення, розрахованого на підставі обгрунтованого нормативу накопичення товарних запасів (виходячи з кількості населення регіону, динаміки попиту та пропозиції, норм споживання) та надання під ці цілі спеціального кредиту збоку Держави або використовуючи існуючу систему кредитування, застосування державного страхування ризиків втраченого прибутку для підприємства з подальшою його компенсацією (можливо шляхом коригування платежів у бюджет).

Соціальна спрямованість економіки в Україні потребує посилення ефективності впливу державних закупівель на кон'юнктуру та розвиток оптового ринку, у першу чергу продовольчого, а також на рівень роздрібних цін. На підприємствах, які обслуговуватимуть страхові запаси та резерви, в перспективі має бути забезпечена наявність контрольного пакета акцій у власності державних або муніципальних органів.

Але вже зараз можливе здійснення ряду заходів, спрямованих на зниження витрат обігу щодо товарообороту продукції страхового резерву, шляхом посилення контролю забезпечення економії витрат, використання у фінансових розрахунках державного бюджету з оптовими підприємствами обґрунтованих з позицій соціальної (загальнодержавної) ефективності нормативів витрат щодо збереження та реалізації продукції, підбору кваліфікованих кадрів для роботи в органах управління (контролю) акціонерних товариств.

Велике значення має оптимізація резервних (інтервенційних) фондів, яка забезпечить мінімум витрат на їх утримання при одночасній можливості здійснення ефективних стабілізаційних операцій.

Одним з найважливіших напрямів та завдань науково-технічної політики є створення системи моніторингу та прогнозування кон'юнктури товарних ринків, тенденцій розвитку інфраструктури оптового ринку тощо з використанням сучасних інформаційних технологій. Центральним завданням в області інформаційних технологій є розробка та впровадження системи підтримки управлінських рішень в органах державного управління.

Держава повинна створити умови для стандартизації та сертифікації послуг оптової торгівлі і створити реєстр складських приміщень. Для цього необхідно призначити спеціальний орган, що її здійснюватиме, розробити критерії, за якими повинні оцінюватися послуги, та методики їх оцінки.

Сертифікація повинна бути добровільною, але досить привабливою процедурою для оптових підприємств, тому що відкриває нові можливості співпраці з контрагентами, виступає умовою отримання державних замовлень на закупівлю товарів тощо. При цьому необхідно всіляко сприяти впровадженню систем та стандартів управління якістю у відповідності до вимоги міжнародних та національних стандартів серії ISO - 9000.

Необхідно посилити контроль за фаховою придатністю спеціалістів галузі: передбачити обов'язкову наявність фахової освіти та необхідність періодичної перепідготовки, підвищення кваліфікації в закладах різних форм власності, але за єдиною програмою.

Також доцільним буде ініціювання державними органами об'єднання суб'єктів оптового ринку в асоціації (за видом економічної діяльності, спеціалізацією) або в єдину асоціацію професійних учасників оптової галузі, яка створюється як саморегулююча організація.

Держава може делегувати асоціації частину своїх функцій у сфері регулювання торговельної діяльності: недопущення на ринок неякісних та контрафактних товарів, підготовки та сертифікації спеціалістів, надання допомоги в підборі кваліфікованих кадрів, забезпечення учасників оптового ринку комерційною інформацією, в т.ч. про безпеку та якість товарів іноземного виробництва тощо. Особливе значення це має у контексті збільшення імпортних товарів на внутрішньому ринку, коли Україна вступила до COT.

Крім того, звернувшись до асоціації, кожен її член має можливість отримати достовірну інформацію, що не несе комерційної таємниці, про учасників асоціації та пропоновані ними послуги на ринку, передовий досвід роботи аналогічних підприємств за кордоном, а також надсилати на адресу асоціації звернення про порушення умов добросовісної конкуренції, отримувати від неї допомогу в захисті підприємства торгівлі від необ'єктивних перевірок тощо.

І нарешті, нагальною вимогою сьогодення є підвищення рівня державного управління оптовою торгівлею. Для цього необхідне створення Міністерства торгівлі (або іншого центрального органу виконавчої влади у сфері торгівлі) з відповідними департаментами та управліннями з оптової торгівлі, маючи на увазі їх участь у розробці та реалізації торгової політики та заходів державного регулювання процесами, які відбуваються на оптовому ринку в сучасних умовах.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері торгівлі проводить єдину державну торгову політику і здійснює функції державного регулювання торгівлею, а також координацію діяльності в цій сфері інших органів державної влади.

Його основні повноваження:

- розробляє державну торгову політику та її пріоритети щодо сфери оптової торгівлі на національному та регіональних рівнях і реалізує її у межах своїх повноважень;

- розробляє проекти законів, інших нормативно-правових актів щодо оптової торгівлі;

- розробляє та затверджує нормативно-правові акти з питань, віднесених до його компетенції;

- створює і веде Торговий реєстр щодо суб'єктів оптової торгівлі;

- сприяє організації роботи уповноваженого органу з сертифікації торговельних послуг;

- визначає вимоги щодо рівня якості послуг оптової торгівлі;

- забезпечує державний контроль за дотриманням суб'єктами торговельної діяльності законодавства про торгівлю з питань, віднесених до його компетенції;

- організовує та відповідає за розроблення стандартів у сфері оптової торгівлі;

- розробляє та реалізує Концепцію розвитку внутрішнього споживчого ринку України;

- розробляє та реалізує Державну програму розвитку оптової торгівлі;

узагальнює досвід використання законодавства про оптову торгівлю, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення; організовує наукове забезпечення функціонування і розвитку оптової торгівлі;

- здійснює координацію діяльності органів державного управління і органів місцевого самоврядування та контролюючих органів у сфері торгівлі;

- розробляє пропозиції щодо вдосконалення ціноутворення, оподаткування, кредитування, бухгалтерського обліку і статистичної звітності у сфері оптової торгівлі;

- встановлює режим найбільшого сприяння для виробництва і поставки соціально значущих видів товарів;

- здійснює співробітництво з міжнародними організаціями та відповідними органами інших держав;

- здійснює інші повноваження відповідно до чинного законодавства.

Розвиток оптового ринку і необхідність забезпечення ефективності його функціонування вимагає створення сучасної інформаційної системи, яка б стала надійним інструментом державного регулювання оптової торгівлі та прийняття обґрунтованих управлінських рішень суб'єктами оптового ринку.

Цільове призначення інформаційної системи обумовлює необхідність наявності та надання користувачам повної, достовірної та своєчасної інформації щодо стану розвитку внутрішньої торгівлі, окремих товарних і регіональних ринків як України, так й інших країн, яка б дозволяла відповідним органам чи структурам аналізувати, виявляти тенденції їх розвитку, визначати ємність ринків, розробляти необхідні прогнози, а суб'єктам оптового ринку своєчасно знаходити оптимальних партнерів, формувати господарські зв'язки, укладати договори поставки товарів та приймати обґрунтовані управлінські рішення з різних питань своєї сфери діяльності.

Інформаційна система повинна функціонувати, як відкрита міжрегіональна інформаційно-аналітична система, яка має єдине програмно-інформаційне ядро, здатне об'єднати інформаційні потоки існуючих та нових локальних систем, що мають бути на споживчому ринку.

Отже, можна сказати, що держава повинна віднести оптову торгівлю до основних галузей економіки України, виступаючи замовником розроблення перспективних напрямків її розвитку, та інвестувати кошти у їх впровадження. Тому необхідність впливу державного регулювання на оптову торгівлю може сприяти її покращенню, що покладе свій відбиток в підвищенні економічного потенціалу країни, зростанню конкурентного середовища для виробництва продукції, стимулювання розвитку для найбільш пріоритетних та перспективних сфер галузі, розвитку внутрішнього ринку.

Висновки

Становлення та вдосконалення сфери товарного обігу є об'ективною передумовою стабільного і динамічного соціально-економічного розвитку країни. Торгівля як провідна галузь сфери обігу з кожним роком набуває все більших темпів розвитку.

Важливу роль у соціально-економічному розвитку країни можуть відігравати підприємства оптової торгівлі, які повинні бути активними, економічно-вигідними комерційними посередниками як для товаровиробників, так і роздрібних торговців, забезпечити баланс інтересів усіх учасників ринку та створити сучасну систему товароруху, орієнтовану на максимальне задоволення потреб кінцевих споживачів.

Оптова торгівля є посередницькою ланкою в системі розподілу споживчих товарів. Тут зосереджена значна частина матеріальних і фінансових ресурсів. Вона забезпечує формування системи господарських взаємин між економічними суб'єктами, до числа яких відносяться виробничі підприємства, оптові структури і підприємства роздрібної торгівлі. Підприємства оптової торгівлі є важливими елементами ринкової інфраструктури.

Сучасний український оптовий ринок характеризується наявністю великої кількості оптових структур усіх форм власності. Оскільки більша частина оптовиків складається з дрібних оптових організацій, те той самий товар є об'єктом кількаразової купівлі-продажу. Це значно збільшує його роздрібну ціну, приводить до скорочення купівельного попиту і спричиняє зниження соціального захисту населення. Стримується процес формування єдиної товаропровідної мережі.

Число підприємств оптової торгівлі росте з кожним роком і зв'язано з потребами споживача, що розширюються, в умовах постійного відновлення асортименту товарів і послуг. Ці підприємства вносять значний вклад у розподіл національного продукту. Вони є членами ділової спільності в кожнім регіоні країни.

Оптова торгівля охоплює широкий ринковий простір, що починається при завершенні виробництва продукції промисловим чи сільськогосподарським виробником і завершуючим продажем і доставкою товарів підприємствам роздрібної мережі, промисловим споживачам, державним заснуванням.

Враховуючи розвиток сучасної оптової торгівлі необхідно зазначити її недоліки: зокрема, проблема складського господарства. Здача оптовими підприємствами в оренду складських площ набула значного поширення, що призвело, поряд з іншими причинами, до втрати своїх позицій і суттєвого скорочення обсягу оптового товарообороту. Набагато зросли товарні запаси на підприємствах роздрібної торгівлі при значному зменшенні їх обсягів на складах оптової торгівлі[15]. Сьогодні вітчизняна оптова ланка не має в достатній кількості і сучасно обладнаних складів з новітньою технологією складської обробки товарів, тому споживачі віддають перевагу закордонним товарам. Проте, враховуючи значущість оптової ланки у функціонуванні сфери товарного обігу і економіки в цілому, необхідно відновити все позитивне, що було їй притаманне до перехідного періоду, і створити умови для її подальшого розвитку.

Список використаної літератури:

1. Апопій В.В, Міщук І.П., Ребицький В.М. Організація торгівлі: Підручник; 2-ге вид., доп. та перероб.-К.:Центр навчальної літератури, 2005-616с.

2. Голошубова Н.О., Торопков В.М. Оптова торгівля: організація та технологія: Навч.посібник.- К.: Київ.нац.торг.-екон.ун-т, 2005.-265с.

3. Голошубова Н.О. Організація торгівлі:Підруч. для студ.вищ.навч.закл.-К.: Книга, 2004.-560с.

4. Мазаракі А.А., Бланк І.О. Внутрішня торгівля в Україні: економічні умови ефективного розвитку: Монографія. К.: Київ.нац.торг.-екон.ун-т.-2006.-195 с.

5. Марцин В.С. Економіка торгівлі: Підручник.- К.: Знання,2006.- 402с.

6. Пастухова В.В. Стратегічне управління підприємством: політика, ефективність.-К.: КНТЕУ,2002.-580с.

7. Прокопивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч.посіб.-К.:КНЕУ, 2006-352с.

8. Шубін О.О. Торгівля і ринок України. Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі. Випуск 13. Том ІІ. Донецьк-ДУЕТ, 2003-484с.

9.Спеціалізація роздрібної торгової мережі України на 1 січня 2006 року. - К.: Держкомстат України. - 2006. - 289с.

10. Голошубова Н. Оптова торгівля споживчими товарами/ Діловий вісник, 2006.-№7-125с.

11. Корольков І.., Торопков В. Оптова торгівля в інфраструктурі споживчого ринку/ Вісник КНТЕУ, 2002-№ 5/ 120с.

12. Корольчук О.П. Франчайзинг(теорія, методологія, практика)/КНТЕУ

13. Лігоненко Л.О. Державне регулювання внутрішньої торгівлі: сучасний стан та напрямки удосконалення// Актуальні проблеми економіки.-2003.

14. Торопков В.М. Тенденції структурних змін у сфері оптової торгівлі споживчими товарами// Вісник КНТЕУ.-2005.-№5,120с.

Размещено на Allbest.ru