Варто враховувати, що зменшення обсягу закупівлі і реалізації може супроводжуватися зниженням витрат, тому що, крім так званих умовно-постійних витрат, існують витрати, пропорційні обсягу операції.

3. Втрати товару в процесі звертання (транспортування, збереження) чи втрати якості, споживчої цінності товару, що приводять до зниження його вартості. Рівень такого збитку встановлюється як добуток кількості загубленого товару на закупівельну чи ціну добуток зіпсованої кількості товару на зниження відпускної ціни.

4. Збільшення витрат звертання в порівнянні з наміченими приводить до адекватного зниження доходу, прибутку. Серед можливих причин підвищення витрат можуть бути непередбачені мита, відрахування, штрафи, додаткові витрати.

5. Зниження ціни, по якій реалізується товар, у порівнянні з проектної викликає втрати в розмірі обсягу реалізації, помноженого на зменшення ціни.

6. Зниження обсягу реалізації, обумовлене непередбаченим падінням чи попиту потреби в товарі, витисненням його конкуруючими товарами, обмеженнями на продаж, здатне викликати втрати доходу і прибутку, вимірювані добутком об'єму непроданої продукції на відпускну ціну.

Втрати у фінансовому підприємництві

Як уже відзначалося, фінансове підприємництво, по суті, це те ж комерційне підприємництво, але товаром тут є гроші, цінні папери, валюта. Отже, утрати, у цілому характерні для комерційного підприємництва, властиві і фінансовому підприємництву.

І все-таки при оцінці фінансового ризику необхідно враховувати такі специфічні фактори, як неплатоспроможність одного з агентів фінансової угоди, зміна курсу грошей, валюти, цінних паперів, обмеження на валютно-грошові операції, можливі вилучення визначеної частини фінансових ресурсів у процесі здійснення підприємницької діяльності.

Показники ризику і методи його оцінки

Безсумнівно, що ризик є імовірнісною категорією, і в цьому змісті найбільше обґрунтовано з наукових позицій характеризувати і вимірити його як імовірність виникнення визначеного рівня втрат.

Строго говорячи, при всебічній оцінці ризику варто було б установлювати для кожного абсолютного чи відносного значення величини можливих утрат відповідну імовірність виникнення такої величини.

Побудова кривої ймовірностей (чи таблиці) покликано бути вихідною стадією оцінки ризику. Але стосовно до підприємництва це найчастіше надзвичайно складна задача. Тому практично приходиться обмежуватися спрощеними підходами, оцінюючи ризик по одному чи декільком показникам, що представляють узагальнені характеристики, найбільш важливі для судження про прийнятність ризику.

Розглянемо деякі з головних показників ризику. З цією метою спочатку виділимо визначені чи області зони ризику в залежності від величини втрат.

Область, у якій утрати не очікуються, назвемо безризиковою зоною, їй відповідають нульові чи негативні втрати (перевищення прибутку).

Під зоною припустимого ризику будемо розуміти область, у межах якої даний вид підприємницької діяльності зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони менше очікуваного прибутку.

Границя зони припустимого ризику відповідає рівню втрат, рівному розрахункові прибутки від підприємницької діяльності.

Наступну більш небезпечну область будемо називати зоною критичного ризику. Це область, характеризується можливістю втрат, що перевищують величину очікуваного прибутку, аж до величини повного розрахункового виторгу від підприємництва, що представляє суму витрат і прибутку.

Інакше кажучи, зона критичного ризику характеризується небезпекою втрат, що свідомо перевищують очікуваний прибуток і в максимумі можуть привести до утрати всіх засобів, що не відшкодовується, вкладеним підприємцем у справу. В останньому випадку підприємець не тільки не одержує від угоди ніякого доходу, але несе збитки в сумі всіх марних витрат.

Крім критичного, доцільно розглянути ще більш застрашливий катастрофічний ризик. Зона катастрофічного ризику представляє область утрат, що по своїй величині перевершують критичний рівень і в максимумі можуть досягати величини, рівної майновому стану підприємця. Катастрофічний ризик здатний привести до краху, банкрутству підприємства, його закриттю і розпродажу майна.

До категорії катастрофічного варто відносити поза залежністю від майнового чи грошового збитку ризик, зв'язаний із прямою небезпекою для життя чи людей виникненням екологічних катастроф.

Методи зниження ризику

Господарська практика виробила систему мір, спрямованих на зменшення ризику до мінімально можливого рівня, що можуть мати саму різну форму і зміст. Найбільше часто при цьому застосовуються наступні групи методів: технічні, правові, організаційно-економічні.

Технічні методи засновані на впровадженні різних технічних засобів, наприклад, систем протипожежного контролю, банківських електронних розрахунків, охоронної сигналізації і т.п.

До групи правових методів відносяться страхування, застава, неустойка (штраф, пеня), поручительство (гарантія), задаток.

Організаційно-економічні методи включають комплекс розпорядницьких мір, спрямованих на запобігання утрат від ризику у випадку настання несприятливих обставин, а також на їхню компенсацію у випадку виникнення втрат. Вони, як правило, реалізуються за допомогою різних управлінських регламентів. Сюди можна віднести, наприклад, заборона на паління у вогненебезпечних місцях, систему поглинання ризику, тобто визнання збитку у випадку неможливості використання інших способів мінімізації чи ризику у випадку малої імовірності небезпечної події, і т.п.

Розглянемо докладно найбільш розповсюджені методи зниження ризику в стратегічному плануванні.

1. Страхування. Страхування, особливо в комплексі з іншими методами, дозволяє істотно знизити рівень господарського ризику при плануванні і реалізації стратегії підприємства.

Страхування являє собою систему відшкодування збитків страховиками при настанні страхових випадків зі спеціальних страхових фондів, формованих за рахунок страхових внесків, що сплачуються страхувальниками.

Страхування може здійснюватися в двох формах: обов'язкового і добровільного страхування. Страховим відшкодуванням називається сума коштів, виплачуваних у рахунок відшкодування збитку при настанні страхового випадку. Страховим випадком визнається подія, з настанням якого зв'язується виплата страхового відшкодування. У випадку використання даного методу (компенсації втрат) ризик зветься страхового ризику. Під ним розуміється ймовірне настання страхового випадку. У цьому випадку ризик виражає обсяг можливої відповідальності страховика по тім чи іншому виді страхування.

Крім страхування може застосовуватися перестрахування і сострахування.

Перестрахування -- це страхування, відповідно до якого страховик передає частину відповідальності по ризиках іншим страховикам, називаним у цьому випадку перестрахувальниками. Ціль такої операції складається в створенні стійкого і збалансованого «страхового портфеля» для забезпечення стабільної і рентабельної роботи страхових організацій.

Сострахування -- метод вирівнювання і розподілу великих ризиків між декількома страховиками. При цьому кожний з них укладає зі страхувальником окремий договір. Однак може виділятися «лідируючий» страховик, що бере на себе функції організатора страхування.

2. Поручительство. Даний вид мінімізації ризиків передбачає, що при недостатності засобів у боржника поручитель несе відповідальність по його зобов'язаннях перед кредитором. При цьому можлива солідарна відповідальність поручителя і боржника. За допомогою такого прийому забезпечується зворотність Кредитів, видаваних банками.

3. Застава. Даний метод зниження ризику відноситься до способів забезпечення виконання зобов'язань, при якому кредитор (заставоутримувач) має право у випадку невиконання боржником (заставником) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення своєї вимоги з вартості закладеного майна переважно перед іншими кредиторами. Предметом застави може бути будь-як майно: будинок, спорудження, устаткування, цінні папери, кошти, майнові права, що можуть бути відчужені. Договором можуть бути передбачені наступні види застави: застава, при якому предмет застави залишається в заставника; іпотека; застава товарів в обороті; застава; застава прав і цінних паперів. Законодавство допускає застосування одночасне різних видів застави.

4. Розподіл ризику. Найчастіше цей спосіб зниження ризику застосовується у випадку розробки і реалізації проекту декількома виконавцями (інвесторами, проектувальниками, будівельниками, замовником).

При цьому кожен учасник виконує запланований проектом обсяг робіт і несе відповідну частку ризику» випадку невиконання проекту. Для кількісного розподілу ризику в проектах можна застосовувати моделі, засновані на «дереві рішень». При цьому найбільшому ризику піддається інвестор. Тому варто знати, що труднощі в пошуку інвестора, як правило, зростають зі збільшенням ступеня ризику, покладеного на інвестора.

5. Резервування засобів. Створення резервів ресурсів на покриття непередбачених витрат дозволяє компенсувати ризик, що виникає в процесі реалізації планів підприємства, і тим самим ліквідувати різні «збої» у роботі. У процесі розробки плану ця проблема розпадається на ряд послідовно виконуваних процедур, що включають: прогнозну оцінку потенційних утрат, викликаних непередбаченими обставинами; визначення структури резерву на покриття наслідків ризиків; цільовий розподіл резерву між різними видами ризику; коректування плану (бюджету) у зв'язку з формуванням резерву.

Найбільш відповідальною процедурою є оцінка потенційних наслідків ризику. На виробничо-господарську діяльність підприємства впливають самі різні обставини і зв'язані з ними ризики. Тому перша задача, що виникає при оцінці втрат, -- ранжирування ризиків по їхній значимості й імовірності появи. Тут необхідно виявити ризики, що мають найбільшу важливість для прийнятої стратегії підприємства. Потім визначається перевитрата коштів з урахуванням імовірності настання несприятливої події, визначається перелік можливих заходів, спрямованих на зменшення ваги ризику {зменшення його чи імовірності небезпеки), розраховуються додаткові витрати на здійснення запропонованих мір. Ухвалення рішення про застосування антіризикових заходів виробляється на основі порівняння втрат, викликаних настанням ризикових подій, з витратами на реалізацію запропонованих антіризикових мір. Така процедура виконується по кожнім виді ризику, що має найбільшу важливість.

Аналіз і планування ризику

Одним з найважливіших критеріїв оцінки обраної стратегії підприємства є прийнятність ризику, закладеного в стратегії. Тому дуже важливо при формуванні стратегії вміти аналізувати ризик.

- виявлення можливих ризиків на всіх етапах реалізації стратегічного плану і у всіх областях виробничо-господарської діяльності;

- визначення імовірності настання даного ризику (у частках одиниці виміряється в діапазоні від нуля до одиниці);

- визначення ваги несприятливої події в балах;

- розрахунок небезпеки даного ризику для плану (добуток імовірності на вагу);

- ранжирування ризиків по ступені небезпеки;

- розрахунок втрат від настання несприятливих подій і визначення мір зниження ризику.

Крапка беззбитковості.

Розрахунок крапки беззбитковості не складає праці, за умови, що підприємство випускає один товар. Якщо підприємство робить тільки один продукт, то це рятує від необхідності розносити постійні витрати на безліч вироблених продуктів. У прикладі, що нижче приводиться, (див. табл. На наступній сторінці) розрахунок крапки беззбитковості робиться для випадку виробництва чотирьох товарів, коли віднесення постійних витрат на різні продукти неминуче.

Приклад розрахунку крапки беззбитковості