Організація й продаж безалкогольних напоїв

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Соціально-економічне значення торгівлі

Торгівля товарами народного споживання, продуктами харчування пов'язана із повсякденним життям людей і задоволенням їхніх потреб у товарах, торгових послугах. По тому, як працює торгівля, найчастіше судять про роботу уряду, про успіх соціальних і економічних реформ. Це пояснюється тим, що турбота про конкретну людину, її потреби - це початок і кінцевий шлях соціальної політики держави. У торгівлі виявляються інтереси суспільства, інтереси кожної сім'ї, кожної конкретної людини. Ця галузь впливає і на організацію побуту населення, і на рівень зайнятості жінки в сім'ї, і на наявність позаробочого часу, і, в кінцевому підсумку, багато в чому на збереження здоров'я людей. Торгівля -- вид економічної діяльності у сфері товарного обігу, пов'язаний з доведенням товарів від виробників до споживачів, купівлею-продажем товарів, наданням у процесі цього послуг. Внутрішня торгівля - торгівля на внутрішньому ринку країни товарами вітчизняного виробництва або імпортованими. Торгівля включає такі види: роздрібну торгівлю, оптову торгівлю, а також ресторанне господарство. Різновидом роздрібної торгівлі є дрібнороздрібна торгівля. Роздрібна торгівля забезпечує доведення споживчих товарів від виробників та оптовиків до кінцевих споживачів для задоволення їх попиту і здійснюється через власні або орендовані об'єкти стаціонарної роздрібної торгівлі. Роздрібна торгівля здійснюється у магазинах і через різні види позамагазинних торговельних об'єктів, які у сукупності становлять роздрібну торговельну мережу. Торгівля у магазинах - основна форма здійснення роздрібної торгівлі. Магазин - це стаціонарний торговельний об'єкт у роздрібній торгівлі, в якому здійснюється продаж товарів кінцевим споживачам і надання їм послуг. Позамагазинна торгівля - форма здійснення роздрібної торгівлі через позамагазинні об'єкти, які залежно від ступеня сталості їх місцезнаходження поділяються на: стаціонарні - ринки (організовані); напівстаціонарні - павільйони, кіоски, торгові автомати; пересувні - розвізні (вагонолавки, суднолавки, автолавки, автоцистерни тощо), розносні (лотки, корзини, столики тощо), переносні (палатки); дистанційні - за допомогою пошти, Інтернету та іншої комп'ютерної і телекомунікаційної техніки та відповідної технології

Здійснення продажу товарів. Дрібнороздрібна торгівля здійснюється через дрібно роздрібну торговельну мережу, яка складається з напівстаціонарних і пересувних об'єктів (торговий автомат, павільйон, палатка, кіоск, лоток тощо). Оптова торгівля забезпечує доведення скомплектованих партій товарів від виробників до оптових покупців та сприяє найбільш повному задоволенню їх попиту на товари та послуги.

2. Формування асортименту в магазині

Формування асортименту - це процес добору груп, видів і різновидів товарів. Асортимент формується в усіх ланках товароруху - від виробництва до роздрібного продажу. У кожній з цих ланок асортимент товарів різний. Орієнтиром будь-якого підприємства при формуванні асортименту є торговий асортимент магазинів, який має задовольнити потреби кінцевих споживачів. Торговий асортимент формують, виходячи з концепції життєвого циклу товару. Підприємство може отримувати різний прибуток залежно від етапу життєвого циклу товару. Зазвичай більшість підприємств виготовляє і реалізує декілька видів товару. Кожен з них перебуває на різних етапах життєвого циклу та дає різний рівень прибутку. А нові товари взагалі можуть виявитися збитковими. Коли підприємство впроваджує товар на ринок, воно фактично починає витрачати кошти на його просування та розвиток. Грошовий потік у період впровадження товару буде негативний. З часом, коли для товару почнеться етап зрілості, обсяг продажу досягне максимуму. Підприємство отримувати прибуток, а грошовий потік буде позитивний. Коли обсяг реалізації товару починає скорочуватись (етап спаду), фінансування його маркетингу припиняється. Втім, у цей період підприємство може отримати значні прибутки завдяки зменшенню витрат. Залежність прибутків від етапів ЖЦТ Залежно від етапів ЖЦТ асортимент підприємства можна поділити так: " нові товари; " товари, що перебувають на етапі зростання; " зрілі товари; " застарілі товари. Товари поводяться на ринку неоднаково, по черзі зароджуються, впроваджуються, дають різний рівень прибутку на різних етапах свого життєвого циклу та залишають ринок, поступаючись місцем новим товарам. Одним із секретів успішного керування підприємством є вміння впроваджувати наступний новий товар у той час, коли попередній товар стає зрілим або для нього починається етап спаду, але поки що він дає позитивні грошові потоки. Це сприятиме подальшому розвитку підприємства завдяки інвестуванню коштів, отриманих від реалізації зрілого товару. На графіках відображено напрямки управління асортиментом. Цією концепцією можна керуватися під час роботи з иасортиментом, навіть якщо він складається лише з двох товарів або видів продукції. На підприємствах торгівлі вузький виробничий асортимент перетворюється на широкий і глибокий торговий асортимент, що містить товари багатьох виробничих підприємств. Формування асортименту товарів у роздрібних торговельних підприємствах є складним процесом, який будується з урахуванням впливу різних чинників.

До загальних чинників належать споживчий попит і виробництво товарів, до специфічних - тип і розмір магазину, його технічна оснащеність, умови постачання товарів (наявність і стабільність джерел постачання товарів), чисельність і структура населення, транспортні умови (стан доріг, наявність зупинок транспорту загального користування тощо), наявність магазинів-конкурентів. Споживчий попит є основним чинником, що впливає на формування асортименту торговельного підприємства. У процесі формування асортименту продовольчих товарів треба враховувати особливості попиту на продукти харчування. Наприклад, попит на продовольчі товари досить стійкий, а в окремих випадках - навіть консервативний. Споживач звикає до певних видів продуктів (хлібобулочних виробів, сирів, кондитерських виробів). Ось чому важливо досягти стабільності асортименту товарів, що його формує підприємство, забезпечити їх постійну наявність у продажу. У процесі формування асортименту продовольчих товарів у роздрібній торговельній мережі слід ураховувати також їх взаємозамінність. Якщо потрібного товару в продажу немає, покупець шукає йому заміну, купує інший товар.

Особливо це стосується товарів однієї групи. Втім, існує також міжгрупова взаємозамінність (наприклад, м'ясо - риба, картопля - макаронні вироби). Крім того, попит на продовольчі товари має комплексний характер. Покупець купує продукти, що доповнюють один одного (чай і цукор; м'ясо, жири та овочі). Формування асортименту непродовольчих товарів має специфіку. Асортимент непродовольчих товарів характеризується складнішою внутрішньою класифікацією за різними ознаками (моделями, фасонами, розмірами тощо). Оскільки з багатьох товарів (тканини, швейні вироби, взуття, галантерея) значна частина магазинів не може мати справді повного асортименту (окрім великих універмагів), їх асортимент формується на основі обраної спеціалізації. Інакше кажучи, умовою формування асортименту в певному магазині є правильний вибір спеціалізації та його можливості щодо її отримання. Асортимент товарів будь-якого магазину не повторює і не спроможний повторювати товарну структуру торгової мережі загалом. Товарний асортимент магазину залежить від його розмірів, розташування, купівельної спроможності споживачів, яких він обслуговує.

Формування асортименту здійснюється в два етапи: 1) встановлення групового асортименту, тобто переліку груп товарів, якими торгуватиме магазин (вибір спеціалізації) з визначенням суми або частки кожної групи товарів у загальному обсязі товарообороту; 2) визначення внутрішньогрупового асортименту (номенклатури окремих товарів та їх різновидів у межах кожної товарної групи). На асортимент і обсяг продажу окремих товарних груп впливає відстань до однотипних магазинів-конкурентів: якщо асортимент товарів простий, обсяг продажу скорочується; по товарах складного асортименту, які потребують ретельного вибору; наявність поблизу конкурентів може сприяти зростанню товарообороту. Це відбувається завдяки концентрації купівельних потоків за умови, якщо район сумісної діяльності конкуруючих магазинів дуже великий (наприклад, у центрі міста). Невеликі магазини зазвичай орієнтуються на продаж товарів повсякденного й масового попиту. Великі магазини, крім цих товарів, мають також в асортименту

3. Хімічний склад та харчова цінність безалкогольних напоїв

Ця група об'єднує різноманітні по сировині, складу, властивостям і технології отримання напої, які угамовують спрагу і надають освіжаючу дію. До безалкогольних напоїв відносяться мінеральні води, плодово-ягідні безалкогольні напої і кваси. Вони володіють певною харчовою цінністю. Харчову цінність безалкогольним напоям додають цукристі речовини; біологічну -- вітаміни, мінеральні речовини; освіжаючу дію -- вуглекислота і органічні кислоти, що додаються або утворюються в процесі приготування напоїв.

Багато безалкогольних напоїв володіють профілактичною або лікувальною дією. Спожиті людиною безалкогольні напої повинні враховуватися як джерело енергії. Наприклад, одна пляшка (0,33 л) напоїв Фанти, пепсі-коли містить близько 40 г цукру, що практично відповідає добовій нормі споживання цукру людьми помірної фізичної праці. Безалкогольні напої не повинні бути джерелом неврахованого цукру, оскільки останній вважається передумовою для виникнення ряду захворювань організму (цукрового діабету, карієсу зубів,ожиріння і ін.).У зв'язку з цим безалкогольна галузь розвиває випуск низькоцукристтих виробів, виробів на цукрозамінниках, з використанням вторинної молочної сировини (пахта, сироватка). Асортимент напоїв останнім часом значно розширений за рахунок використання для їх виробництва компонентів-напівфабрикатів. Зарубіжні фірми-постачальники доводять компоненти-напівфабрикати до вищого ступеня готовності, що дозволяє випускати продукт з найменшими витратами і високої якості. Компонентами-напівфабрикатами є складні високомолекулярні системи з оптимальному смаком і тонким ароматом, що мають характерний і постійний колір, консистенцію, мікробіологічну стабільність.

Мінеральні води. До них відносять воду із загальною мінералізацією більше 2 г/л, змістом 0,25 г розчинених газоподібних продуктів. За своєю природою вони можуть бути природні (природні) і штучні; негазовані і газовані (природно або штучно).

Природні мінеральні води ділять на питні лікувальні (містять розчинених мінеральних речовин 10--15 г/дм3 і більш) і питні лікувально-столові з мінералізацією від 1 до 10 г/дм3. Лікувально-столові води можуть уживатися безпосередньо як спрагоутоляючі напої, лікувальні, -- тільки за призначенням лікаря. По мінеральному складу всі води ділять на гідрокарбонатні, хлоридні, сульфатні, води складного складу і води,що містять біологічно активні речовини. До лікувально-столових вод відносять: Миргородську, Трускавецьку, Моршинську, Свалявську. До лікувальних: Єсентуки № 17, Арзні, Боржомі. Україна багата мінеральними джерелами, багато яких освоєно і використовуються. Мінеральна вода кожного джерела відповідно до свого складу обумовлює їх певні смакові особливості. Вуглекислий газ (природний або введений) надає воді кислуватого смаку, столова і хлористо-водородна солі -- солоний, лужні з'єднання -- солено-гіркий смак, сірчанокислі -- гіркий, залізисті -- злегка терпкий, сірчані -- неприємний запах тухлості.

Штучні мінеральні води готують додаванням деяких солей в питну воду. До них відносять Содову і Зельтерську. Вони є слабкими водними розчинами сумішей хімічно чистих нейтральних солей натрію, кальцію, магнію, насичених вуглекислотою.

Плодово-ягідні соки мають високу харчову цінність, містять цукор, розчинні білки, амінокислоти, органічні кислоти, вітаміни, мінеральні солі, пектинові, дубильні, фарбувальні, ароматичні речовини. Соки по сировині, з яких їх отримують, підрозділяють на плодові (яблучний, вишневий, полуничний), овочеві(морквяний, буряковий, з ревеню, капустяний) і деревинних (березовий, кленовий). По рецептурному складу вони можуть бути натуральні, зокрема марочні, і купажовані. Виділяють соки освітлені, неосвітлені, з м'якоттю, пастеризовані, спиртовані, асептичної консервації, газовані, концентровані, сублімаційної сушки. За призначенням соки можуть бути для загального споживання (круг споживачів не обмежується), соки для дитячого і дієтичного харчування, для промислової переробки. Купажні соки отримують додаванням до основного 35% соку інших видів плодів і ягід. На основі яблучного соку -- яблучно-виноградний, яблучна обліпиха, яблучно-абрикосовий, яблучно-чорничний. Купажування дає можливість сумістити різні по сезону отримання соки, наприклад, березово-чорносмородиновий, яблучно-березовий.

Купажуванням досягається отримання гармонійних за кольором, смаком і ароматом соків, які мають у покупців заслужений попит. Купажні соки можуть бути з цукром, з м'якоттю і цукром або натуральні. Для поліпшення смакових властивостей в соки з цукром вводять 8--15% цукру. При цьому підвищується їх харчова цінність, вміст сухих речовин складає від 13 до 22%. Березовий сік виробляють зі свіжого соку берези з додаванням цукру і лимонної кислоти. Смак його солодко-кислий, колір блідо-жовтий або безбарвний, прозорість необов'язкова, допускається незначний осад. Для поліпшення смакових і харчових властивостей березового соку його купажують із забарвленими соками, настоюють на м'яті, хвої, звіробої. Соки з м'якіттю (нектари) -- це неосвітлені соки, в яких знаходиться подрібнена клітинна тканина сировини. Вони можуть бути плодові і овочеві, натуральні і з цукром. Особливо широкий асортимент соків, які готуються з цукром, для них протерту сировину гомогенізують з цукровим сиропом. Вміст м'якоті в них -- 30--60%, вона повинна бути рівномірно розподілена.

Соки для дитячого харчування готують тільки вищого сорту з плодово-ягідної і овочевої сировини високої якості. Вони можуть бути натуральні, купажовані з м'якіттю, з м'якіттю і цукром. Соки для дієтичного харчування готують з низкоцукристої сировини з додаванням сорбіту або ксиліту. Призначені вони для діабетиків (чорничний сік з ксилітом, сорбітом). Концентровані соки -- це соки, з яких випаровуванням або виморожуванням видалена частина води. Вміст сухих речовин в них від 44 до 70%. Це соки економічні в упаковці, транспортуванні, зберіганні, використанні. При додаванні до них води в кількості, еквівалентній до початкової, отримують натуральні соки з повним набором хімічних речовин, характерними кольором, смаком, ароматом. Концентровані соки можуть тривало зберігатися без теплової обробки, консервантів, не замерзають при пониженні температури до -18°С.

Спиртовані соки, соки асептичної консервації призначені для промислової переробки. Газовані соки насичають вуглекислим газом, що робить їх ще більш освіжаючими напоями натуральні і на харчових ароматичних есенціях. Натуральним сиропом є плодово-ягідний сік, насичений цукром до концентрації 50-- 60%. Це яблучний, вишневий, черносмородиновий. Колір, смак і аромат натуральних сиропів повинні відповідати сировині, з якої вони виготовлені. Сиропи на харчових ароматичних есенціях готують як водні розчини цукру, ароматичних есенцій, кислот і фарбників, які імітують їх під натуральні сиропи. До них відносять сиропи Крем-сода, Грушевий. Сиропи непастеризовані використовують для промислової переробки, при продажі газованої води, вони містять 65% цукру. Пастеризовані сиропи із змістом цукру 50% фасують в скляні банки, пляшки ємкістю 0,2--0,6 л для використання в сатураторній мережі і переробки в бутлі по 3-- 15 л, фляги.

Гарячі плодово-ягідні напої -- це водні розчини суміші плодово-ягідних спиртованих соків, цукру, харчових кислот, есенцій, кольору

Холодні плодово-ягідні напої готують купажуванням цукрового сиропу, соків з додаванням лимонної кислоти, ароматичних речовин, есенцій. Напої, розлиті в герметичну тару, пастеризують. Зберігають аналогічно сокам.

Газовані плодово-ягідні напої насичені вуглекислотою. До газованих безалкогольних напоїв відносяться газована вода, газовані напої в пляшках і сухі газовані напої. Газовану воду з сиропом і без нього реалізують через сатураторну мережу, звичайна питна вода насичена в ній вуглекислотою до змісту близько 0,4% від маси.

Газовані напої в пляшках є розчинами сумішей цукрового сиропу, плодово-ягідних соків, екстрактів, настоїв, вин, есенцій і інших компонентів, насичених вуглекислотою. По рецептурному складу безалкогольні газовані напої в пляшках можна підрозділити на сокосомісткі, на ароматизаторах, тонізуючі, спеціального призначення, сухі напої і коктейлі.

Сокомісткі напої готують з використанням натуральної сировини -- соків, сиропів, екстрактів, настоїв. Вони відрізняються повним смаком, гармонійним і природним ароматом, збалансованим співвідношенням кислот і цукру. Їх випускають солодкими -- 10--12% цукру і із зниженою солодкістю -- 6--8%. Асортимент напоїв: Апельсиновий, Яблучний, Журавлинний, Малиновий, Ягідка, Екзотичні фрукти і ін.

Напої на ароматизаторах готують з використанням синтетичних ароматичних есенцій, ароматичних есенцій, ароматних спиртів, харчових кислот, фарбників, цукрового сиропу -- Крем-сода, Дюшес, Барбарис, Вишневий. На ароматизаторах почався випуск напоїв спеціального призначення типу Прайм: Прайм-оранж (апельсиновий), Прайм-вишня, Прайм-ананас, Прайм-персик, Прайм-полуниця, Прайм-виноград

Тонізуючі напої готують на пряноароматичній сировині. Вони містять речовини, збудливі, тонізуючі нервову систему, рекомендовані для вживання дорослим. До групи тонізуючих відносяться Саяни, Байкал, Ранок, Бадьорість, напої Пепсі-кола, Кока-кола, Спрайд та Фанта. Так, в напій Ранок додають настій лимоннику китайського, в Саяни вводять витяжку левзеї сафлоровидної. Напої типу «Кола» мають екстракт з листя рослини кока і горіхів кола. Напій Байкал є аналогом Пепсі-коли, але до складу Байкалу входять настій евкаліпта, лавра благородного.

Напої спеціального призначення включають вітамінізовані, для діабетиків, спортсменів, льотчиків та для працюючих в гарячих цехах. Напої збагачені біологічно активними речовинами і призначені для певного споживача. Вітамінізовані напої мають підвищений вміст вітамінів за рахунок введення їх в рецептуру або за рахунок вітамінної сировини. Наприклад, в напій Здоров'я вводять аскорбінову кислоту і вітаміни В; і В2, напій Буратіно готується з використанням настою шипшини. Для діабетиків готують напої, що не містять цукру. Цукор в цих напоях замінений цукрозамінниками - сорбітом або ксилітом, солодкими невуглеводного характеру речовинами, -- аспартам, сукралоза і ін. Наприклад, аспартам в 200 разів солодше сахарози і на 95% знижує калорійність напоїв. До напоїв спеціального призначення відносяться Елкагам (знімає неприємні відчуття при заколисуванні на морі або повітрі), лікувально-профілактичний напій Новинка сприяє виведенню з організму важких металів.

Напої бродіння готують переважно на зерновій сировині, рідше на плодово-ягідному або суміші зернового і плодово-ягідного. До них відносять кваси, приготовані методом бродіння: Хлібний, для окрошки; Дніпровський, Квас для гарячих цехів; Хлібно-яблучний; кваси газовані темно-зеленого розливу -- Російський, Московський, Львівський,Монастирський,М'ятний, Ароматний з хріном.

Напої бродіння готують зброджуванням сусла з житнього хліба, квасних хлібців, солодової закваски з дріжджів і молочнокислих бактерій. У напої утворюються невелика кількість етилового спирту, молочна кислота і вуглекислий газ, які додають квасу гостроту смаку і освіжаюче діють на організм людини. Кваси газовані темно-зеленого розливу отримують без бродіння купажуванням концентрату хлібного квасу з цукровим сиропом, кольором і газованою водою.

Важливою властивістю соку є відсутність шкідливих хімічних речовин. Фрукти і овочі містять багато необхідних речовин, але є один недолік - вони містять важко переварювану клітковину, що не завжди корисно людям з виразковою хворобою шлунку, ентероколітами. Крім того, деякі види сировини мають вельми нетривалий термін зберігання в свіжому вигляді, мають погану транспортабельність. А в переробленому вигляді їх можна використовувати тривалий час. В цьому випадку соки просто незамінні. Всі шкідливі речовини залишаються в клітковині, а корисні речовини переходять в сік. Соки мають дуже високу харчову, смакову і біологічну цінність: містять в розчиненому і легко засвоюваному виді цукор (вуглеводи), вітаміни, мінеральні речовини, ферменти і т. п. Біологічна цінність соків полягає ще і в тому, що вони сприяють повнішій засвоюваності жирів, білків, вуглеводів, які поступають в організм з іншими харчовими продуктами. Воду завжди вважали джерелом усього живого. Вона слугувала середовищем, в якому в процесі довготривалої еволюції на нашій планеті розвивалися рослини й тварини. Встановився нерозривний зв'язок людини з водою, оскільки вода є постійним учасником біохімічних процесів, що відбуваються в живих організмах. Саме завдяки цій властивості вона стала «носієм життя».

Вода з точки зору хімічного складу - своєрідна, складна речовина, що складається з активних хімічних елементів - кисню і водню. Проте у звичайній формулі води Н₂О можуть відповідати тільки хімічно чисті водяні пари. Хімічно чиста вода в природі не

зустрічається. Прісні питні води зазвичай містять: легкорозчинні солі - карбонат натрію, бікарбонати кальцію, натрію і магнію; сірчанокислий натрій, сірчанокислий магній, хлориди кальцію, магнію і натрію, а також газову суміш, що складається з кисню і вуглекислого газу і ін.

4. Основний асортимент безалкогольних напоїв та його характеристика

Безалкогольні напої є одним з широко розповсюджених і популярних видів харчових продуктів.

Асортимент безалкогольної продукції як на світовому ринку, так і в Україні постійно розширюється в основному за рахунок використання нових, нетрадиційних видів сировини, а також різних харчових добавок, що додають напоям бажаного смаку, кольору, зовнішнього вигляду та підвищують їхню стійкість. Безалкогольні напої за зовнішнім виглядом підрозділяються на: рідкі напої - прозорі та замутнені; концентрати напоїв у споживчій тарі.

Рідкі напої за ступенем насичення двоокисом вуглецю підрозділяються на такі типи: сильногазовані, середньогазовані, слабогазовані, негазовані.

За способом обробки рідкі напої можуть бути непастеризованими і пастеризованими; напої Із застосуванням консервантів, напої без застосування консервантів; напої холодного розливу; напої гарячого розливу.Залежно від використовуваної сировини, технології виробництва і призначення напої підрозділяються на групи: соковмісні; напої на зерновій сировині; напої на пряно-ароматичній сировині; напої на ароматизаторах (есенціях та ароматних спиртах); напої шумування; напої спеціального призначення; штучно мінералізовані води.

У даний час вітчизняними заводами і цехами з виробництва безалкогольних напоїв випускаються: напої безалкогольні газовані з низькою калорійністю, а також для хворих діабетом із застосуванням аспартаму, ксиліту, сорбіту та інших замінників цукру, їх відносять до напоїв спеціального призначення; напої газовані, що являють собою насичені двоокисом вуглецю водяні розчини цукру, з додаванням продуктів переробки плодово-ягідної сировини (соків, екстрактів тощо), пряно-ароматичної, утому числі рослинної (настоїв трав, коренів, цедри цитрусових тощо), сировини ароматичних речовин (есенцій, ефірних олій), фарбників органічних кислот, напої на зерновій сировині, що являють собою насичені диоксидом вуглецю розчини концентрату квасного сусла, сахарози, харчових кислот та інших ароматичних і смакових речовин; напої шумування, до яких відносять хлібний квас, плодово-ягідні кваси; води штучно мінералізовані, що виготовляються із сумішей солей та насичені диоксидом вуглецю; напої негазовані, утому числі сухі напої, шипучі і нешипучі, виготовлені з цукру, виннокам'яної кислоти, соди, есенцій, екстрактів і фарбників.

Різноманітний асортимент безалкогольних напоїв визначається великою кількістю різних видів сировини, що входять до складу напоїв.

Сировина, використовувана для виробництва безалкогольних напоїв, вода, цукор, сорбіт, ксиліт тощо повинні відповідати вимогам нормативно-технічної документації.

Останнім часом велику популярність здобувають низькокалорійні напої, у яких цукор, що визначає енергетичну цінність, замінено на низькокалорійні сполучення, що мають солодкий смак, який за Інтенсивністю у багато разів перевищує солодкість сахарози, прийняту за умовну одиницю.

Найчастіше використовують підсолоджувач (аспартам) - похідні двох амінокислот - аспарагінової та фенілаланіну, солодкість якого складає 200 од.-Його недоліком є низька стабільність у розчинах, що залежить від рН і температури. Період піврозпаду при рН4,2 і температурі 25°С складає 260 діб. Кількість добового споживання -- допустимого вмісту продукту (ДВП) -до 7,5 мг/кг маси тіла.

Фарбники застосовуються для підфарбовування напоїв. Вони підрозділяються на натуральні та синтетичні. До натуральних харчових барвників відносяться фарбники з ягід бузини, витяжок черешні, кизилу, вишні та Інших плодів і ягід, а також коренеплодів. До синтетичного відносяться тартразин та індигокармін. Колер -- розчин паленого цукру. За зовнішнім виглядом - густа рідина темно-коричневого кольору, гіркого смаку, з масовою часткою сухих речовин 70,0+2%, кислот у перерахуванні на лимонну -- не менше 0,8%.

Фарбники натуральні харчові залежно від вигляду використовуваної сировини випускають концентрованими чи порошкоподібними. Концентровані: бузиновий, вишневий, виноградний, ожинний, чорничний, чорноплодно-горобиновий, чорно-порічковий, фітолакковий; порошкоподібний -буряковий. За зовнішнім виглядом концентровані -- густа сиропоподібна рідина, кисло-солодкого і слабо-кислого смаку; порошкоподібні мають інтенсивний червоний або темно-червоний кольори. Масова частка сухих речовин залежно від найменувань -35-68%.

Ароматичні речовини. Як ароматичні речовини використовують настої, екстракти, есенції, розчини запашних речовин, що залежно від способу одержання підрозділяються на виготовлені з рослинної сировини, виготовлені із синтетичних запашних речовин, а також комбіновані, одержувані із суміші натуральних І синтетичних запашних речовин. Ряд смакових та ароматичних добавок можна готувати безпосередньо на підприємстві за діючими технологічними інструкціями. До таких добавок належать: настої лаврового листа, кориці, гвоздики, трави райхон тощо.

Настої спиртові - тархунний, м'ятний, кавовий та ін. добового споживання -- допустимого вмісту продукту (ДВП) -до 7,5 мг/кг маси тіла.

Фарбники застосовуються для підфарбовування напоїв. Вони підрозділяються на натуральні та синтетичні. До натуральних харчових барвників відносяться фарбники з ягід бузини, витяжок черешні, кизилу, вишні та Інших плодів і ягід, а також коренеплодів. До синтетичного відносяться тарт-разин та індигокармін. Колер -- розчин паленого цукру. За зовнішнім виглядом - густа рідина темно-коричневого кольору, гіркого смаку, з масовою часткою сухих речовин 70,0+2%, кислот у перерахуванні на лимонну -- не менше 0,8%.

Фарбники натуральні харчові залежно від вигляду використовуваної сировини випускають концентрованими чи порошкоподібними. Концентровані: бузиновий, вишневий, виноградний, ожинний, чорничний, чорноплодно-горобиновий, чорно-порічковий, фітолакковий; порошкоподібний -буряковий. За зовнішнім виглядом концентровані -- густа сиропоподібна рідина, кисло-солодкого і слабо-кислого смаку; порошкоподібні мають інтенсивний червоний або темно-червоний кольори. Масова частка сухих речовин залежно від найменувань -35-68%.

Ароматичні речовини. Як ароматичні речовини використовують настої, екстракти, есенції, розчини запашних речовин, що залежно від способу одержання підрозділяються на виготовлені з рослинної сировини, виготовлені із синтетичних запашних речовин, а також комбіновані, одержувані із суміші натуральних І синтетичних запашних речовин. Ряд смакових та ароматичних добавок можна готувати безпосередньо на підприємстві за діючими технологічними інструкціями. До таких добавок належать: настої лаврового листа, кориці, гвоздики, трави райхон тощо.

5. Показники якості та браку безалкогольних напоїв

При перевірці якості окремих напоїв визначають специфічні

показники: квасу - різкість; мінеральних вод і газованих

безалкогольних напоїв - насиченість і виділення вуглекислого газу;

сиропів і екстрактів - консистенцію.

Пляшки, банки з напоями повинні мати етикетки затвердженого

зразка, де зазначають: назву напою, товарний знак, назву

підприємства-виготовлювача та його підпорядкованість, ємкість,

дату закінчення гарантійного терміну зберігання, напису "Бажано

вжити до вказаної дати", енергетичну цінність, номер стандарту,

ціну. Пастеризовані напої повинні мати додатковий напис:

"Пастеризоване".

На автоцистернах та бочках повинні бути позначення: ємкість,

номери автоцистерни та бочки.

На етикетці біля розливного крану автоцистерни та бочки

зазначають: назву напою; назву підприємства-виготовлювача та його

підпорядкованість, гарантійний термін зберігання і температуру

зберігання; дату розливу; номер стандарту.

Не є якісними напої без етикеток, з наявними

ознаками бою (тріщини, скол шийки), зіпсованою закупоркою,

загальним покаламутненням, осадом, сторонніми домішками,

нехарактерним запахом і смаком. Допускаються незначні природні осади мінеральних солей тількиу мінеральних водах.

Плодові екстракти не повинні мати ознак псування: цвіль, бродіння, осідання, невластивий колір, смак, аромат. Для роздрібної мережі екстракти фасують в жерстяну або скляну тару ємкістю не більше 0,65 л, а також в алюмінієві лаковані туби ємкістю не більш 0,2л; для промислової переробки -- в скляну і жерстяну тару ємкістю чи не менше 2 кг, бочки до 100 кг

безалкогольний напій продаж

6. Приймання безалкогольних напоїв до магазину

Приймання товарів за кількістю і якістю повинне проводитися відповідно до умов укладених договорів купівлі-продажу, договорів поставки товарів, контрактів, інших видів угод. Разом з тим у договорі може бути обумовлене застосування норм та вимог, установлених Інструкціями «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю» і «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю». Приймання товарів повинне здійснюватись у магазині тими особами, на яких покладається матеріальна відповідальність за товари і тару, які є в магазині. Приймання товарів у магазині здійснюється послідовно й одночасно з розвантаженням товарів.

Основними елементами процесу приймання товарів є:

Ознайомлення з супровідними документами і перевірка правильності їх оформлення;

Перевірка відповідності найменування товарів і їх маркування даним супровідних документів;

Перевірка кількості місць, стану тари й упаковки;

Перевірка маси брутто;

Перевірка відповідності цін, указаних у супровідних документах, прейскуранту або протоколу узгодження договірної ціни;

Розкривання тари;

Перевірка маси нетто або кількості одиниць товару;

Перевірка якості товару;

Документальне оформлення приймання товарів.

Якщо в процесі приймання буде виявлена нестача, то приймання товарів необхідно припинити. (Необхідно забезпечити збереження товарів, щоб не змішувались з іншими однорідними товарами). Про виявлену нестачу складають акт за підписами осіб, що приймають товар. Для участі в подальшому прийманні товарів і складанні двостороннього акта викликається представник виготовлювача (відправника).

Для участі в остаточному двосторонньому прийманні представник місцевого постачальника (виробника) зобов'язаний прибути, як правило, наступного дня, немісцевого (іногороднього) - не пізніше ніж через 3 дні з моменту отримання виклику (не беручи час на дорогу), якщо інший час не встановлений договором.

Приймання товарів за кількістю полягає в зіставленні маси, кількості місць та одиниць фактично завезених товарів з даними супровідних документів і маркування. Перевірку кількості товарів ведуть у одиницях вимірювання, вказаних у супровідних документах. Масу нетто товарів при цьому потрібно визначати в тому порядку, який установлений стандартами, технічними умовами або іншими обов'язковими для сторін документами. Масу тари необхідно визначати одночасно з масою нетто товару.

Приймання товарів за кількістю проводиться:

При централізованому завезенні товарів постачальником - безпосередньо в магазині;

При вивезенні товару транспортом магазину - на складі постачальника;

3)При іногородній поставці - на станції призначення; Приймання товарів за кількістю проводиться, як правило, в такі строки:

При надходженні без тари, у відкритій чи пошкодженій тарі - у момент надходження в магазин, отримання зі складу постачальника або органів транспорту;

При надходженні у справній тарі: за масою брутто і кількістю місць - у момент отримання від постачальника; за масою нетто і кількістю одиниць у кожному місці - одночасно з розкриттям тари, але не пізніше ніж через 10 днів з моменту надходження, а товари з обмеженими термінами зберігання - не пізніше 24 годин з моменту отримання товарів;

Приймання товарів за якістю - це виявлення відповідності якості товарів, які надійшли, стандартам, технічним умовам, інший документації, де подано вимоги до якості товарів, зразків. Приймання товарів за якістю проводиться у встановлені терміни. Якщо постачальник місцевий - протягом 10 днів (для товарів що швидко псуються - 24 години), якщо постачальник з іншого міста -20 днів (для товарів що швидко псуються - 24 години), з моменту їх отримання.

7. Зберігання безалкогольних напоїв

Правильна організація зберігання товарів, збереження їх кількості і якості забезпечує максимальне залучення в реалізацію товарів, які завозяться в роздрібну торгову мережу, зниження матеріальних витрат і затрат праці, підвищення рентабельності торгівлі.

Процес зберігання товарів у магазині пов'язаний з виконанням таких технологічних операцій, як переміщення товарів у визначені для цього приміщення, їх розміщення та укладання в місця зберігання, створення оптимального режиму зберігання, дотримання встановлених термінів зберігання товарів, нагляд за станом товарів під час зберігання і забезпечення роботи необхідного технологічного обладнання.

Зберігати товари в магазинах потрібно з урахуванням їх фізико-хімічних властивостей, термінів зберігання та реалізації, черговості надходження в магазин і подавання в торговий зал, додержуючи правила товарного сусідства з тим, щоб не допускати шкідливих впливів одних товарів на інші.

У технологічному процесі зберігання товарів у магазині виділяють 4 основні операції:

Розміщування товарів на зберігання;

Укладання їх у місцях зберігання;

Створення оптимального режиму зберігання;

Спостереження і поточний догляд за товарами;

Порядок короткострокового зберігання в магазинах окремих товарів визначений насамперед чинними державними стандартами на відповідні товари; викладені в них вимоги щодо порядку, способів, режимів зберігання також містяться у затверджених КМУ Правилах продажу продовольчих товарів, Правилах продажу непродовольчих товарів, Правилах роздрібної торгівлі картоплею та плодово-овочевою продукцією, інших спеціальних правилах та нормативно-регламентованих документах.

За умов зберігання всі продовольчі товари можна розділити на дві групи:

Продовольчі товари, які зберігаються в не охолоджуваних приміщеннях;

Продовольчі товари, для збереження якості яких необхідне застосування низьких температур;

До першої групи відносять: хліб і хлібобулочні вироби, цукор, бакалійні товари, чистину кондитерських товарів та деякі інші. До другої групи відносять: м'ясо і м'ясопродукти, рибу, птицю, молоко и молокопродукти та інші продукти з обмеженим терміном зберігання, які надходять до магазину у охолодженому або замороженому стані.

Організація зберігання товарів у магазині забезпечується шляхом виконання комплексу заходів організаційного, технічного і санітарно-гігієнічного характеру. Організаційні заходи включають визначення матеріально-відповідальних осіб та заходів щодо охорони товарно-матеріальних цінностей, складання графіків завезення товарів з урахуванням ритму продажу, визначення оптимальних розмірів завезення товарів, розробку карт розміщення товарів у магазині, забезпечення протипожежних заходів. Технічні заходи зі зберігання товарів передбачають вибір і встановлення у відповідних приміщеннях необхідного обладнання, придбання спеціального інвентарю та інструментів, визначення режиму й умов зберігання товарів, здійснення контролю за ними, проведення робіт щодо розширення застосування тари-обладнання. Санітарно-гігієнічні заходи охоплюють організацію санітарного нагляду, профілактичних і попереджувальних заходів по недопущенню втрат і псування товарів, підтримання температури і вологості повітря, забезпечення встановленої кратності повітрообміну та ін.

Під час зберігання більшості непродовольчих товарів та багатьох продовольчих товарів (за винятком товарів з обмеженими термінами зберігання), як правило, підтримують температуру повітря від +12 до +18 °С і відносну вологість повітря в межах 70-80%. У зв'язку з існуванням більш різких коливань температури і відносної вологості повітря біля дверей, вікон та підлоги, товари, які спроможні реагувати на такі коливання рекомендується укладати на зберігання у верхній частині стелажів, на віддаленні від дверей та вікон, тобто в місцях з більш стабільною температурою та вологістю повітря.

Особливу увагу в процесі догляду за товарами потрібно звертати на необхідність дотримання граничних і гарантійних термінів їх зберігання, враховуючи при цьому також черговість надходження однойменних товарів у магазин. Товари, які надійшли в магазин раніше, а також ті, в яких закінчується термін реалізації, повинні відбиратися з місць зберігання і подаватись у торговий зал першою чергою.

Між іншим: Квас з бочки має бути холодний. Якщо вам наливають теплий квас, швидше за все, термін його придатності закінчився. Термін зберігання «живого» квасу не перевищує 48 годин. А за цей час напій не повинен встигнути нагрітися навіть в сильну спеку.

8. Підготовка до продажу безалкогольних напоїв

Важливе значення для раціоналізації процесу продажу товарів і впровадження прогресивних методів обслуговування покупців має попередня підготовка товарів для продажу.

Попередня підготовка товарів до продажу - це комплекс операцій, які виконуються з товаром у магазині перед поданням його у торговий зал (до місць продажу) і спрямовані на доведення його до повної готовності до продажу покупцям. Комплекс загальних операцій попередньої підготовки товарів до продажу включає розпакування товарів, їх облагородження, сортування, перевірку цін, та маркування товарів. До специфічних операцій підготовки товарів до продажу відносять операції обумовлені специфікою конкретних товарів (наприклад: накатування тканин, попереднє нарізання товарів, роз рубання м'яса і т. д.).

Розміщення товарів - система розташування товарів на площах магазину, на окремих ділянках робочого місця продавця за певними ознаками товарів (вид, група, артикул, розмір, фасон, сорт).

Загальний комплекс робіт з розміщення товарів у торговому залі включає два принципово відмінні види робіт:

Визначення місць розміщування товарів окремих товарних груп (або споживчих комплексів) у торговому залі на основі попередньо розроблених планів

Визначення місць розташування окремих підгруп і найменувань товарів на торговельному обладнанні

У торговому залі товари розміщуються за товарно-галузевим принципом або за комплексним принципом. Розміщування товарів за товарно-галузевим принципом передбачає виділення одного робочого місця, зони або торгового відділу для виробів однієї товарної групи.

У процесі розробки схеми розміщування товарів:

Визначають місце розташування кожної товарної групи або споживчого комплексу;

3 урахуванням питомої ваги групи в товарообігу розраховують необхідну площу для розміщування товарів;

Розробляють схему технологічного планування торгового залу;

Підбирають відповідні види торгово-технологічного обладнання;

Викладка товарів - це технологічні операції, пов'язані з розміщуванням, укладанням і показом товарів на торговому обладнанні або іншій площі торгового залу, яка використовується для демонстрації товару. Викладанням називають також способи показу й укладання на торгово-технологічне обладнання окремих видів товарів, завдяки яким показують властивості, колір, форму, кожного виду товару.

На торговому обладнанні товари викладають на основі вертикальної, горизонтальної або ж комбінованої системи викладання.

9. Продаж безалкогольних напоїв

Терміни та умови реалізації безалкогольних та слабоалкогольних напоїв повинні відповідати вимогам нормативних документів.. Продаж безалкогольних та слабоалкогольних напоїв здійснюють на винос, на розлив у посуд покупців, а також для споживання на місці. Продають напої на розлив з резервуарів спеціальних дозувальних автоматів, заводських бочок, ізотермічних ємкостей. Газована вода на бажання покупців відпускається із сиропом і без нього. Температура води не повинна перевищувати +12 град. C. Газована вода може продаватися в сифонах, які наповнюються в спеціальних пунктах заправлення. Забороняється перекачувати пиво з бочок в інші ємкості, крім резервуарів спеціально дозувальних апаратів. Продаж напоїв на розлив дозволяється тільки в чистий посуд. Забороняється під час продажу напоїв для споживання на місці миття посуду в посудинах. Перед використанням посуд необхідно промивати чистою проточною водою чи за допомогою механічних пристроїв.

Щодня перед початком роботи і після її закінчення треба промивати водою крани бочок, сітки та змійовики, а також дно навколо шпунтового отвору. Наповнення мірних ємкостей (колб, циліндрів) проводять до мірної позначки (риски) відповідного об'єму. У разі відпуску напоїв у посуд з вузькою шийкою необхідно використовувати лійку. Пінисті напої наливають у мірні ємкості так, щоб після осідання піни рівень рідини був проти мірної позначки (риски).

. Посуд для відпуску напоїв, циліндри для сиропу, дозатори та інший інвентар і обладнання повинні утримуватися в чистоті відповідно до санітарних вимог.

. Продавці, які працюють на сатураторному устаткуванні, повинні додержуватись інструкцій приготування газованої води та правил техніки безпеки.

Суб'єкти господарської діяльності, які здійснюють продаж мінеральної води, безалкогольних і слабоалкогольних напоїв, у тому числі пива, можуть додатково продавати у відокремлених місцях (відділах, секціях) супутні товари: морозиво, кондитерські вироби, фрукти, солоні морепродукти, тютюнові вироби тощо. Продаж лікувальних мінеральних вод може здійснюватися також через аптечну мережу.

10. Культура обслуговування покупців

Спілкування як динамічний багатовимірний процес, що характеризується багатофункціональністю, є предметом комплексного вивчення представників багатьох наук. Досить широко цей процес розроблений фахівцями в області соціальної психології (роботи Б. Ананьева, Г. Андрєєвої, А. Бодальова, М. Лісіної, Б. Ломова, В. Мясищева). Проте проблема культури спілкування торгівельних працівників крізь призму духовності ще не була об'єктом дослідження. Таким чином, аналіз наявної літератури показує, що, не дивлячись на велику кількість робіт, присвячених проблемам суті спілкування і його ролі в розвитку особистості, на наш погляд, недостатньо досліджені наступні аспекти: культура спілкування як системоутворюючий елемент в структурі духовної культури особистості торгівельного працівника; функціональна значущість, структура і детермінанти культури спілкування продавця; вплив тренінгів на розвиток культури спілкування торгівельних працівників. Мета статті - висвітлення феномену культури спілкування торгівельних працівників як фактору духовності та окреслення методів підвищення культури спілкування й рівня духовної культури особистості продавця. Серед основних завдань професійного розвитку особистості торгівельного працівника є гармонізація особистості професіонала, розвиток його духовності; забезпечення цілісності його суб'єктивної картини світу; наповнення гуманістичним змістом його професійних знань; формування в нього професійно значущих естетичних якостей і художніх здібностей; підвищення рівня його загальної і професійної культури, вироблення не споживацького, а активного позитивного ставлення до покупців та оточуючої дійсності, здатності самостійно знаходити прекрасне в житті і професійній діяльності, прагнення зберігати і примножувати його. У психологічному аспекті Ж. Юзвак розглядала поняття “духовність” на основі системного підходу як творчу здатність людини до самореалізації, формування духовних потреб, загальнолюдських етичних та естетичних цінностей, усвідомлення єдності себе та Всесвіту. Д. Леонтьев також сприймає духовність як здібність людини орієнтуватися на цінності й визначатися стосовно них. Дослідник розуміє духовність як ідеал і як реальний феномен, як найвищий рівень людської саморегуляції, де основою виникнення особистісних структур, що зумовлюють новий тип поведінки людини стають сенс й цінності [7, с 16].Звернемо увагу на те, що М. Боришевський визначає духовність “як ознаку довершеності особистості”. На думку вченого “духовність -багатомірна система, складовими якої є утворення у структурі свідомості та самосвідомості особистості, у яких віддзеркалюються її найактуальніші морально переважні потреби, інтереси, погляди, ставлення до навколишньої дійсності, до інших людей, до себе самих” [З, с 3]. Духовність - внутрішня енергетична сила особистості, стрижень життя, ієрархія загальнолюдських, національних цінностей, творчість за законами краси. Духовність реалізується, за М. Бахтіним, через вчинок особистості, у якому людина постає як відповідальний суб'єкт життєтворчості. Ми розглядаємо духовність як здатність людини усвідомлювати своє місце в житті, розуміти необхідність постійного самовдосконалення, саморозвитку, потреби будувати свої стосунки зі світом на основі єдності Істини, Добра й Краси. Ознакою духовності є наявність у людині, перш за все, почуття любові до іншої людини, до всього живого. Саме любов, яка дає початок доброті, жертовності, милосердю, сердечності, пробуджує у свідомості відчуття краси, захопленості й милування навколишнім світом. Як показують сучасні дослідження, культура спілкування продавця - одна з найважливіших умов його роботи. Виховання майбутніх продавців, розвиток їхньої духовності, присвоєння основ культури спілкування, культури поведінки і естетичного зовнішнього вигляду -справа, що вимагає постійної і пильної уваги. Мистецтво спілкування стоїть на стику таких областей знання, як етика, естетика, лінгвістика, педагогіка, риторика і соціальна психологія. Всі ці науки живлять культуру спілкування і допомагають оволодіти її практичними навичками. В торгівлі повинні працювати люди культурні, що уміють говорити з відвідувачами будь-якого рівня й приносять людям істинну радість від спілкування. Культура спілкування - живий організм, що розвивається та напряму пов'язаний з економічним і духовним життям суспільства, живо відгукується на ті зміни, які відбуваються в суспільній свідомості внаслідок життєвих реалій. Але є в ній і практично незмінні компоненти, які не залежать від правил поведінки і стереотипів, що існують в тому або іншому суспільстві. Ці компоненти - духовність і спрямованість на саморозкриття й самореалізацію особистості.

Культура спілкування -показник взаємостосунків особистості та суспільства, що цю особистість оточує. Формуючи принципи спілкування торгівельного працівника можна впливати на становлення його особистості. Щоб спілкування між покупцем і продавцем було плідним, продавцю необхідно володіти нейтральним стилем розмовної мови. Вживання жаргонних слів, наприклад, може утруднити розуміння і викликати негативну реакцію покупця. Культура продавця - важливий елемент високої якості обслуговування покупців. Продавець, постійно спілкуючись з різними людьми, повинен володіти високою загальною і професійною культурою, уміти знайти до покупця індивідуальний підхід. Психологічні особливості поведінки та взаємостосунки учасників торгівельного процесу досліджував вітчизняний вчений Е.Е. Лінчевський. На його думку, “завдяки професійній поведінці розв'язується вельми складна проблема оптимізації взаємодії продавця і покупця”. Дослідник звертає увагу на необхідності спеціальної підготовки працівників торгівлі до професійного спілкування: “Теоретична база навчання спілкуванню повинна спочатку будуватися на основі курсу соціальної психології торгівлі...

Розвивати професійні навички спілкування допомагають такі спеціальні методи навчання, як рішення проблемних ситуацій і ігрові методи”. Не можна не погодитися з думкою автора, що “це шлях, який повинен привести до зростання професійної майстерності набагато швидше, ніж пасивне накопичення повсякденного досвіду” [8, с 98-111]. Серед інструментів впливу на рішення покупця ключове місце займають комунікативні навички продавця, які й мають стати на нашу думку центральним об'єктом в підготовці торгівельних працівників. Під час спілкування одним з визначальних є емоційний вплив на людину. Багато в чому цей вплив залежить від манери поведінки. У торгівлі мають працювати люди ввічливі, культурні, які вміють тактовно спілкуватися з покупцями різного рівня і при цьому дарувати та отримувати певну насолоду від спілкування. Правильна мова продавця, його ввічливе поводження змушують покупця з повагою ставитися до людини, котра його обслуговує. Спілкування грамотного і культурного продавця з покупцями сприятливо впливає на процес торгівлі.

Продавцю необхідно навчитися не тільки правильно говорити, а й вільно вести бесіду, чітко відповідати на запитання, якщо потрібно, своєчасно переривати бесіду, виявляти зацікавленість до співрозмовника і в жодному разі не принижувати його, не ображати. Працівники торгівлі повинні виявляти вдячність до покупців. Обов'язково треба говорити покупцеві “Дякуємо за покупку”, “Спасибі за покупку”. Відповідаючи на запитання покупця, продавець повинен бути коректним, терплячим, якомога більше вживати у відповідь словосполучення “будь ласка”. Уміння спілкуватися розвивається і вдосконалюється завдяки вихованню, накопиченню й осмисленню досвіду, практиці спілкування та її результатів. Щорічно мільйони працівників в усьому світі беруть участь у тренінгах по розвитку навичок і умінь, зв'язаних з їхньою роботою.