Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. Аналіз (методи та технології) структури ринку товарів фірми (потенційний, дійсний, кваліфікований та інші ринки)

1.1 Маркетингові дослідження і їх основні принципи

1.2 Види методів збору інформації

1.3 Порядок ведення маркетингових досліджень

1.4 Структура ринку та його функції

РОЗДІЛ 2. Аналіз структури ринку взуття на Україні

2.1 Стан ринку взуття на Україні

2.2 Опис виробничого підприємства “Комфорт”

РОЗДІЛ 3. ПРОЕКТ МАРКЕТИНГОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1 Інформаційні потреби

3.2 Програма дослідження

3.3 Генеральна сукупність і вибірка

3.4 Інструментарій

3.5 Система збору інформації

3.6 Методи опрацювання даних

3.7 Звіт

3.8 Ресурси для проведення дослідження

3.9 Графік проведення дослідження й кошторис

3.10 Анкетний лист опитування

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Ринок - складна та динамiчна категорiя, яка формується пiд впливом безлiчi змiнних чинникiв, а тому рiшення у цiй сферi за вiдсутностi iнформацiї приймаються в умовах непевності. Як правило, постає проблема вибору одного з багатьох можливих варіантів рiшень. Щоб зменшити ризик прийняття рiшення, необхiдна вiдповiдна основа, якою може бути система інформації.

Столiттями рiшення, якi тепер відносять до маркетингових, приймали на пiдставi iнтуїції, чуття, внутрiшнього голосу підприємця. Такий пiдхiд прийняття рiшення був досить поширений у комерцiйнiй пракпщi в минулому та забезпечував успiх. 3вичайно, практика бiзнесу того перiоду була простою. Адже пекар, швець чи кравець знав своїх клiєнтiв в обличчя, систематично спiлкувався з ними, з перших рук одержував необхiдну iнформацiю про те, яким має бути хлiб, взуття або пальто, меблi, щоб вони задовольняли клiєнтiв. Помилки, яких припускався пiдприємець, не були такими вiдчутними для його бізнесу.

Щоб забезпечити успiшне функцiонування обраного бiзнесу, рiшення щодо вiдкриття справи варто приймати так. Як правило, спочатку виникає бажання вiдкрити свiй бiзнес, а потiм з'являсться та чи iнша iдея, яку кладуть в його основу. Виготовлення певного виробу, надання послуг торгово-посередницького, iнтелектуального, дослiдницького характеру - все це може стати iдеєю, предметом 6iзнесу. Поширенi випадки, коли навпаки спочатку виникає iдея, яка, визріваючи, втілюється у конкретну справу. Отже, пiсля вибору iдеї обов'язково наступним елементом повинно бути iнформацiйне забезпечення майбутнього бiзнесу. Важливо зiбрати якомога повнiшу iнформацiю. Тодi наступним етапом 6уде розгляд, оцiнка рiзних варiантiв. Адже на початку може виникнути декiлька iдей, з яких належить обрати одну i лише потiм проводити дiяльнiсть, бізнес.

Завершують процедуру прийняття ефективного рiшення оцiнкою результатiв обраного бiзнесу. На цьому етапi оцiнюють доходи, прибутки, порiвнюють їх з аналогічними показниками в iнших сферах, інших справ.

Вiдхiд вiд схеми прийняття рішення, центральне місце в якiй вiдведене iнформаційному забезпеченню, може призвести до значних фiнансових, матерiальних i особливо моральних втрат. Невдалi спроби 6iзнесмена-початкiвця породжують невпевненiсть у власних силах, страх перед новими починаннями. І все через нехтування, недооцiнку, неусвiдомлення ролi iнформацiї. У багатьох випадках має місце негативна практика, тобто 6ажання вiдкрити свою справу майже збiгається в часi з самою дiяльнiстю: закуповують устаткування, знiмають офiс, оформляють кредит, формують апарат.

Керiвництва пiдприємства ринку вимагають адекватної рiвноцiнної iнформацiї, тобто інформації, яка б пояснювала явища, що вiдбуваються, сприяла прийняттю правильних рiшень. Бiзнесмени переконанi, що без належної iнформацiї правильне рiшення - скоріше випадковість, нiж правило, тому на підприємствах намагаються створити достатнє iнформацiйне забезпечення, воно передусiм необхiдне для того, щоб запропонувати ринку товари з властивими для них видами корисностi за формою, часом та мiсцем пропонування товару, умовами для перенесення права власностi на товар та престижностi, забезпечення репутацiї споживача. Iнформацiя потрiбна для того, шоб одержати вiдповiдi на традицiйнi запитання, що виникають у процесi маркетинговї діяльності.

Маркетингова iнформацiйна система має декiлька складникiв джерел iнформацiї: внутрiшня iнформацiя, зовнiшня iнформацiя та маркетинговi дослідження.

Для створення маркетингової iнформацiйної системи на пiдприємствi треба знати:

- якого характеру рiшення приймають на пiдприємствi i якою саме службою (маркетингу, юридичною, технологiчною, постачання або керiвництвом) та чи iнша iнформацiя буде використана;

- якi джерела iнформації слiд використати для збору потрiбної iнформацiї;

- яким способом накопичувану iнформацiю переробляти;

- який застосувати спосiб виклику, передання iнформацiї користувачам;

Для оцiнки маркетингової iнформацiйної системи, а також їx порiвняння iснують вiдповiднi характеристикп. Це, зокрема:

- швидкiсть ресстрацiї iнформацiї;

- piвень агрегування iнформацiї;

- механiзм передання iнформацiї;

- кiлькiсть пiдсистем, якi е складовими мaркетингової iнформацiйної системи.

Необхідність маркетингових досліджень цілком очевидна. Вона виходить з того, що керівництво будь-якої компанії, фірми при прийнятті маркетингових рішень повинно вибирати найбільш ефективні з них, поєднуючи максимально можливо рівні ефективності і ризику. Попередньо одержуючи необхідну інформацію, можна уникати потенційно дорогих помилок до того, як витрати стануть значними, можна вчасно відреагувати на зусилля конкурентів, зняти на ринку безперспективний у даній ситуації товар з виробництва й ін..

Збiр, систематизацiя та накопичення iнформацiї у маркетинговiй дiяльностi - не самоцiль, а засiб, знаряддя досягнення мети. Як i знаряддя суто технiчне, знаряддя маркетингової iнформацiї забезпечує виконання якоїсь маркетингової роботи, полегшує або гарантує його виконання. Дiапазон маркетингових дiй досить широкий, починаючи вiд вибору нацiональних чи зарубiжних ринкiв до виготовлення товарів з певними характеристиками для цих ринкiв. І кожна дiя, кожна операцiя, рiшення меншої чи бiльшої ваги вимагає інформації.

Маркетингова iнформацiйна система може бути ефективною за умови оптимальностi її складових, якостi рiшень, що приймаються на пiдставi iнформацiї, форми каналiв передачi та адресностi прийнятих рішень.

Україна тільки-но починає процес ринкових перетворень і переживає на цьому шляху неабиякі труднощі. Але, незважаючи на це, процес створення структур, які займаються розв'язанням маркетингових проблем, відбувається досить інтенсивно.

Для аналізу конкурентоспроможності на глобальному та регіональному ринках я обрала ринок взуття і зробила це з декількох причин.

По-перше, мене цікавить, який потенціал та можливості України у цій сфері.

По-друге, в зв'язку з все більшою представленістю українських виробників взуття на різноманітних виставках-ярмарках та у роздрібно-торговій мережі, я хотіла проаналізувати динаміку його виробництва за останні роки.

По-третє, я хотіла більше дізнатися про основних товаровиробників (як самого взуття, так і сировини, зокрема, шкіри та матеріалів).

Метою роботи є аналіз поточної ситуації на ринку України у галузі виробництва взуття, можливості та перспективи її розвитку, аналіз проблем та пропозиції стосовно їх розв'язання.

РОЗДІЛ 1. Аналіз (методи та технології) структури ринку товарів фірми (потенційний, дійсний, кваліфікований та інші ринки).

1.1 Маркетингові дослідження і їх основні принципи

Для ефективності ринкової діяльності, ведення цілеспрямованої конкурентної боротьби фірмі необхідні маркетингові дослідження. Кожна крупна зарубіжна компанія щорік проводить своїми силами або замовляє проведення сторонніми організаціями 3 - 4 маркетингових досліджень.

Маркетингові дослідження - складна і комплексна процедура. Вона включає лаву питань, на які потрібно знайти відповідь, і набір пропозицій, які потрібно прийняти згідно методиці, вибраній для досягнення результатів дослідження.

Принциповою особливістю маркетингового дослідження, що відрізняє його від збору і аналізу внутрішньої і зовнішньої інформації, є його цільова спрямованість на вирішення певної проблеми або комплексу проблем маркетингу. Ця цілеспрямованість і перетворює збір і аналіз інформації на маркетингове дослідження.

Таким чином, під маркетинговим дослідженням слід розуміти цілеспрямований на вирішення проблеми (комплексу проблем), що стоїть перед фірмою, процес постановки завдань, отримання маркетингової інформації, планерування і організація її збору, аналіз і представлення звіту про результати.

До основних принципів проведення маркетингових досліджень відносяться об'єктивність, точність і ретельність.

Принцип об'єктивності означає необхідність обліку всіх чинників і неприпустимість ухвалення певної точки зору до завершення аналізу всієї зібраної інформації.

Принцип точності означає чіткість постановки завдань дослідження, однозначність їх розуміння і трактування, а так само вибір інструментів дослідження, що забезпечують необхідну достовірність результатів дослідження.

Принцип ретельності означає детальність планерування кожного етапу дослідження, висока якість виконання всіх дослідницьких операцій, що досягається за рахунок високого рівня професіоналізму і відповідальності дослідницького колективу, а так само ефективної системи контролю над його роботою.

Маркетингові дослідження, що проводяться фірмами, розрізняють як по масштабах, так і по видах.

Найважливішими чинниками, що визначають масштаби і напрями маркетингових досліджень, є розмір (масштаб маркетингових досліджень) і спеціалізація фірми (напрям маркетингових досліджень). Так по відомостях зарубіжної літератури, середні фірми витрачають на маркетингові дослідження набагато меншу частку свого бюджету (1,5%), чим великі (3,5%). Фірми, що випускають товари споживчого призначення, так само витрачають на маркетингові дослідження велику частку обороту (0,08%), чим фірми, що випускають товари промислового призначення (0,04%). Дрібні ж фірми, незалежно від їх спеціалізації, як правило, не витрачають істотних засобів на маркетингові дослідження.

Проведення маркетингових досліджень вітчизняними фірмами в даний час є рідкістю. Причини цього криються, по-перше, в нестійкості і непередбачуваності розвитку економічної і політичної ситуації в країні і, як наслідок цього, націленість більшості фірм на забезпечення поточного прибутку, а, по-друге, у відсутності позитивного досвіду проведення таких досліджень і недооцінки вітчизняними підприємцями їх корисності.

Кожна фірма самостійно визначає тематику і об'єм маркетингових досліджень, виходячи з можливостей, що є у неї, і потреб в маркетинговій інформації, тому, види маркетингових досліджень, що проводяться різними фірмами, можуть бути різними. Вибір методу збору інформації прямо впливає на отриману підсумкову інформацію.

1.2 Види методів збору інформації

Значення процедури вибору методу збору первинної інформації, і знаряддя дослідження полягає в тому, що результати цього вибору визначають як достовірність і точність, такою, що підлягає збору інформації, так і тривалість, і дорожнечу її збору.

1. Спостереженням є метод збору інформації за допомогою фіксації функціонування досліджуваних об'єктів без встановлення дослідниками контактів з ними і за відсутності контролю над чинниками, що впливають на їх поведінку.

Спостереження може проводитися, як відкрито, так і скритно. Оскільки обізнаність об'єкту дослідження про знаходження його під спостереженням може вплинути на його проведення і в цьому випадку може розцінюватися як встановлення з ним контакту, на практиці, як правило, проводяться приховані спостереження. При цьому як знаряддя дослідження використовуються приховані камери і спеціальні дзеркала.

До достоїнств цього методу відносяться:

його простота, і, отже, відносна дешевизна;

виключення спотворень, об'єктів, що викликаються контактами, з дослідниками (що, наприклад, не можна повною мірою виключити при опиті).

Основний недолік цього методу полягає в тому, що він не дозволяє однозначно встановити мотиви поведінки об'єктів спостереження і процеси ухвалення ними рішень, і, отже, вони можуть неправильно тлумачити спостерігачами. Тому спостереження застосовується в основному при проведенні пошукових досліджень, тобто що носять попередній характер, направлених на конкретизацію проблем, що стоять перед дослідниками.

2. Експериментом є метод збору інформації про проведення досліджуваних об'єктів, що передбачає встановлення дослідниками контролю над всіма чинниками, що впливають на функціонування цих об'єктів.

Метою дослідження, що проводиться за допомогою експерименту, є, як правило, встановлення причинно-наслідкових зв'язків між чинниками маркетингу і поведінкою досліджуваних об'єктів.

Для забезпечення достовірності результатів експерименту значення всіх чинників, окрім досліджуваного, повинні залишатися незмінними. При необхідності дослідження декількох чинників може потрібно серія експериментів.

До достоїнств цього методу відносяться, перш за все, його об'єктивний характер і можливість встановлення причинно-наслідкових зв'язків між формами маркетингу і поведінкою досліджуваних об'єктів.

Недоліки такого методу полягають в трудності контролювати всі чинники маркетингу в природних умовах, з одного боку, і складнощі відтворення нормальної поведінки соціально-економічного об'єкту в лабораторних умовах, з іншого боку. Крім того, проведення експерименту зв'язане, як правило, з набагато більшими витратами, чим спостереження і особливо при необхідності дослідження декількох чинників маркетингу. Тому на практиці цей метод використовується відносно рідко і, перш за все, у випадках, коли потрібно з високою мірою достовірності встановити характер причинно-наслідкових зв'язків між чинниками маркетингу і поведінкою досліджуваного об'єкту.

3. Імітація є методом збору даних, ЕОМ, що генеруються, за допомогою заздалегідь розробленої математичної моделі, адекватно відтворюючої поведінку об'єкту дослідження.

Гідність цього методу полягає в можливості оперативного аналізу безлічі варіантів маркетингових дій і вибору на цій основі якнайкращого.

До недоліків цього методу відноситься, перш за все, складність і трудомісткість створення самої моделі, що вимагає глибокого вивчення і формалізації причинно-наслідкових зв'язків між всіма чинниками маркетингу, його зовнішньої середи і чинниками, що визначають купівельну поведінку.

На практиці створення такої моделі нерідко не представляється можливим. Навіть якщо можливості фірми дозволяють створити таку модель, то її розробка зажадає значних витрат, які можуть виправдати себе за наявності потреби в регулярному і частому, а так само багатократному її використанні.

4. Опитування - метод маркетингового дослідження, що полягає в цілеспрямованому зверненні до конкретної групи людей з метою з'ясування їх думки і поглядів. Під опитом розуміється метод збору інформації, шляхом встановлення контактів з об'єктами дослідження. Як знаряддя дослідження методом опиту використовується анкета, що є запитальником, що передбачає фіксацію відповідей.

Гідність цього методу полягає, перш за все, в практично необмеженій сфері його можливого застосування. Так, цей метод дозволяє отримувати дані не лише про поточну поведінку об'єкту, але і про його поведінку у минулому і намірах в майбутньому.

Опити практично не мають альтернативи в тих випадках, коли фірма потребує інформації про знання, переконання і переваги споживачів, про ступінь їх задоволеності, про імідж фірми і тому подібне

1.3 Порядок ведення маркетингових досліджень

Дослідника ринку цікавлять кінцеві споживачі і інші покупці товарів, переваги, що є у них, і можливості, активність і потенціал конкурентів, інших суб'єктів інфраструктури ринку і маркетингової середи, включаючи ті, що діють на ринку «правила гри».

Не дивлячись на різноманіття видів маркетингових досліджень, що проводяться фірмами, в основі їх лежить спільна методологія, що визначає порядок їх виконання.

Процес проведення маркетингових досліджень в спільному випадку складається з 5-и основних етапів:

1.Виявлення проблем і формулювання цілей маркетингу. Правильно виявлена проблема і точно сформульована мета маркетингових досліджень є заставою його успішного проведення. Помилки ж, допущені на цьому етапі, можуть привести не лише до невиправданих витрат на проведення маркетингових досліджень, але і до загострення дійсних проблем, пов'язаних з втратою часу на рух по «Помилковому Сліду».

Незалежно від того, чи проводить фірма дослідження власними силами або приваблює до його проведення сторонню організацію, до виявлення проблем і формулювання цілей дослідження повинні притягуватися фахівці фірми, а остаточні результати цієї роботи мають бути схвалені її керівництвом. При цьому на практиці, як правило, можливі дві ситуації:

Керівництво фірми самостійно визначає конкретну проблему і ставить перед дослідницькою групою мету і завдання маркетингового дослідження. В цьому випадку діяльність дослідницької групи на даному етапі полягає в уточненні формулювання мети і завдань дослідження, а так само у визначенні змісту і форми представлення його результатів;

У керівництва фірми відсутнє ясне уявлення про мету і завдання дослідження, і воно обмежується невизначеною постановкою проблеми. В цьому випадку дослідницькій групі належить провести попереднє дослідження, направлене на конкретизацію проблеми і формулювання на її основі цілей і завдань маркетингового дослідження. Слід підкреслити, що у будь-якому випадку успіх діяльності дослідницької групи на даному етапі багато в чому залежить від її уміння привабити до цієї роботи керівництво і фахівців фірми.

2. Відбір джерел, збір і аналіз вторинної маркетингової інформації. Залежно від термінів і трудових ресурсів, виділених для виконання процедур, відбір внутрішніх і зовнішніх джерел вторинної інформації і збір її може проводитися як по черзі (спочатку вивчається внутрішня, а потім зовнішня інформація), так і одночасно. Основним і найважливішим джерелом внутрішньої вторинної інформації для більшості зарубіжних фірм служить комп'ютер, в інформаційну базу якого включаються всі значущі дані, що відображають різні функції управління діяльністю фірми (організацію виробництва, закупівлю, продаж, управління кадрами, фінансову маркетингову діяльність і ін.). Використання комп'ютерної технології зберігання отримання внутрішньої і вторинної інформації дозволяє не лише скоротити трудові витрати по її збору, але і забезпечити високу оперативність її отримання. Не дивлячись на помітний розвиток процесу комп'ютеризації управлінської діяльності на вітчизняних підприємствах, велика частка внутрішньої інформації як і раніше обробляється в ручну, що значно знижує оперативність її збору. Зовнішні ж джерела вторинної інформації включають:

Матеріали законодавчого і інструктивного характеру, що публікуються державними установами, у тому числі федеральними і місцевими (наприклад: довідник законодавства ПМР, бюлетень державної податкової інспекції і т. д.);

Звіти і доповіді комерційних дослідницьких центрів;

Видання некомерційних дослідницьких організацій (наприклад: відділень академій наук, університетів, інститутів, матеріали конференцій, семінарів і так далі);

Публікації торгівельних і промислових асоціацій, в т.ч. асоціацій маркетингу по окремих видах продукції (наприклад: асоціація товаровиробників, асоціація рекламодавців і так далі);

Журнали по різних товарах і технологіях;

Газети;

Телерекламу і радіорекламу.

3.Планерування і організація збору первинної інформації.

Процедура складання плану вибірки включає послідовне вирішення трьох наступних завдань:

Визначення об'єкту дослідження.

Визначення структури вибірки.

Визначення об'єму вибірки.

4.Систематизація і аналіз зібраної інформації. Систематизація первинної інформації полягає зазвичай в класифікації варіантів відповідей, їх кодуванні і уявленні в зручній для аналізу формі (найчастіше в табличній). Аналіз інформації полягає в оцінці вже систематизованої інформації, як правило, з використанням статистичних методів. Остаточні результати аналізу нерідко виступають у формі рекомендацій, що є засновані на оцінці зібраних даних пропозиції про дії фірми в майбутньому.

5.Надання отриманих результатів дослідження. Звіт про результати дослідження готується в двох варіантах: докладному і скороченому. Критерії якості написання звіту: Звіт, який досягає мети ефективного зв'язку дослідника з читачем, зазвичай задовольняє наступним особливим критеріям: повнота, точність, ясність, виразність. Докладним варіантом є повністю документований звіт технічного характеру, призначений для фахівців відділу маркетингу фірми. Скорочений варіант звіту призначений для керівників фірми. В деяких випадках керівництву надається звіт у вигляді презентації, він містить докладний виклад основних результатів дослідження, виводів і вироблених рекомендацій. При цьому він не обтяжений інформацією технічного методичного характеру, первинними документами і тому подібне

1.4 Структура ринку та його функції

Сутність ринку полягає в тому, що це певна сукупність економічних відносин між різними типами фірм (промисловими, торговельними, індивідуальними, корпораціями, державними фірмами тощо) та індивідами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва.

Щоб дати комплексне (або системне) визначення сутності ринку, необхідно з'ясувати його основні функції. Ними є:

1) здійснення остаточного визначення вартості товарів і послуг та їх реалізації, перетворення продукту праці на товар;

2) забезпечення безперервності процесу суспільного відтворення, формування цілісної національної економічної системи та її зв'язку з іншими національними економіками в масштабі світового ринку;

3) спонукання виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні витрати порівняно з суспільно необхідними, підвищення суспільної корисності товарів і послуг, їх якості та споживних властивостей;

4) регулюючий вплив на економіку в цілому, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, приведення у відповідність платоспроможного попиту і пропозиції, нагромадження і споживання та інших пропорцій;

5) сприяння контролю споживачів за виробництвом, вирівнювання цін;

6) посилення конкуренції між виробниками товарів і послуг у межах як окремих країн, так і світового господарства.

Виходячи з цього, ринок слід розглядати як певну сукупність економічних відносин між різними типами фірм та індивідами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг, де відбувається остаточне визнання їх вартості та реалізація, завдяки чому посилюється конкуренція між товаровиробниками за зниження витрат виробництва і підвищення суспільної корисності товарів, поліпшується пропорційність розвитку народного господарства, забезпечується безперервність суспільного відтворення і формування цілісної економічної системи, а також здійснюється опосередкований контроль споживачів за виробництвом.

Для ефективного функціонування такого ринку необхідні певні умови.

1) реальний плюралізм форм власності та форм господарювання. Якщо виходити з досвіду розвинутих країн Заходу, то для забезпечення такого плюралізму повинні існувати індивідуальна приватна власність, колективна власність, державна власність, муніципальна власність, змішана форма власності як результат різної комбінації названих форм.

2) ефективність функціонування ринку залежить від здатності різних суб'єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін.

3) розвинуте антимонопольне законодавство та наявність достатніх механізмів його реалізації значно послаблюють монополістичні тенденції в економіці й сприяють ефективному функціонуванню сучасного ринку.

4) добре розвинута система економічного та адміністративного регулювання економіки державою створює передумови для існування регульованого ринку.

5) наявність і доступність всебічної інформації про ринок, розвинута маркетингова діяльність.

6) конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності.

7) розвинутий і розгалужений комплекс об'єктів власності, які можуть стати об'єктом купівлі-продажу.

Ринок виконує ряд функцій:

Організаційні. 1.Встановлення зв'язків між виробниками споживачами продукції (послуг), не опосередкованих іншими системами розподілу. 2. Забезпечення вільного вибору партнерів по господарських зв'язках. 3. Забезпечення конкуренції між суб'єктами ринку.

Економічні. 1.Механізм ринку робить усіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими в задоволенні тих потреб, які виражаються через попит. 2. Ринок, створюючи сигнали через ціни, стимулює засвоєння досягнень науково-технічного прогресу, зниження витрат, підвищення якості, розширення асортименту товарів і послуг. 3. Сприяє вирішенню центральних проблем економіки. Таких, як підвищення рівня життя, зміна структури економіки, підвищення ефективності суспільного виробництва тощо. 4. Механізм ринку в цілому звільняє економіку від дефіциту товарів і послуг.

Більш повно і глибоко сутність ринку можна розкрити через функції, які він виконує. Головні з них такі: регулююча, стимулююча, розподільча та інтегруюча.

Будучи за своєю природою інтернаціональним, ринок сприяє проникненню товарів у різні країни і куточки світу. Обмін товарами між країнами здійснюється за світовими цінами, які будуються на інтернаціональній вартості. Якщо ж на світовий ринок потрапляють товари, витрати на виготовлення якого перевищують суспільно необхідні інтернаціональні витрати праці, то їхній власник стає неконкурентоспроможним.

Структура ринку -- це сукупність окремих ринків у межах національної економіки або внутрішнього ринку, світового господарства та його окремих регіонів і взаємодія між ними.

Ринок як складне, полісистемне утворення має надзвичайно багату структуру. Його складовими є ринки: товарів, капіталу, фінансово-кредитний, валютний, трудових ресурсів, інформації, так званий тіньовий, а також ринкова інфраструктура. Кожний з перелічених елементів здатний функціонувати в так званому автономному режимі і тому має свою структурну побудову. Всі вони взаємодіють як частини єдиної системи, оскільки органічно пов'язані між собою в становленні та розвитку. Порушення цього взаємозв'язку стає серйозною перешкодою існування повноцінного ринкового середовища.

Говорячи про дослідження «ринку», розуміють його в максимально широкому плані, маючи на увазі, по-перше, сам ринок, його обсяг, структуру, сегменти; по-друге, товар - його властивості, життєві цикли, позиціонування, ціни, специфіку просування на ринку нового товару; по-третє, споживачів - їхню поведінку, типологію, мотивацію до прийняття рішень про купівлю тощо. Тому ми розглядаємо три взаємозалежні проблеми маркетингових досліджень:

* дослідження ринку;

* дослідження товару;

* дослідження споживача.

Цей напрямок маркетингових досліджень є найкомп-лекснішим щодо предмета вивчення. Саме на ринку концентруються і «перехрещуються» всі елементи, чинники взаємодії споживачів, товарів, конкурентів, форм стимулювання збуту і т. д.

Коли мова йде про маркетингове дослідження ринку, виділяють такі його напрямки:

* вивчення купівельного попиту;

* дослідження обсягу і структури ринку;

* дослідження сегментів ринку.

Дослідження обсягу і структури ринку є наступним органічним кроком маркетингового аналізу, вивчення проблем ринкового потенціалу, а також тих інструментів маркетингу, що необхідно застосувати для наближення рівня продажів до прогнозованого попиту. Дійсно, ринок - це сукупність "усіх потенційних і реальних покупців товару. Проте для нормальної роботи на будь-якому ринку варто чітко виділити його підструктури, тобто ринки: потенційний; дійсний; кваліфікований; обслуговуваний; освоєний. Основні дані про ці ринки, їхню специфіку наведено на рис. 1. Тому ми зробимо лише декілька суттєвих зауважень, пов'язаних з виділеними видами ринків (саме це ми називаємо якісною структурою ринку того або іншого товару.

	Потенційний ринок: частка населення, підприємців,, які виявляють інтерес до придбання відповідного товару (позитивні відповіді на питання «Чи потрібна Вашій фірмі нові комп'ютери?»)
	Дійсний ринок: частка потенційних покупців, які прийняли рішення про купівлю товару (позитивні відповіді на питання: «Чи прийняла Ваша фірма рішення про купівлю комп'ютерів?»; «Чи виділено кошти на купівлю комп'ютерів?»)
	Кваліфікований ринок: частка потенційних покупців, які можуть купити даний товар, тобто не мають законодавчих обмежень, обмежень за станом здоров'я та ін. (позитивна відповідь на питання: «Чи немає з боку законодавства перепон до придбання даного типу імпортних комп'ютерів?»)
	Обслуговуваний ринок: частина дійсного ринку, потенційних покупців, які раніше вже придбали подібний товар (позитивна відповідь на питання: «Чи придбавали Ви раніше комп'ютери подібного типу?»
	Освоєний ринок: Частка покупців, які вже купували товар у даній фірмі, віддають їй перевагу (позитивна відповідь на питання: «Чи купували Ви раніше комп'ютери у фірмі «Комп'ютер Ленд»?»)

Рис. 1. Схема визначення обсягу і структури ринку певного товару (зазначено стислі визначення ринків; орієнтовні питання, за допомогою яких уточнюється їхній обсяг при інтерв'юванні)

Дослідження сегментів ринку. Не менш важливим напрямком досліджень ринків є їх сегментація, тобто стратегія найбільш раціонального і повного пристосування виробництва і маркетингових дій до потреб ринку і вимог покупців. Сегментація ринку полягає у виділенні is загальної маси потенційних споживачів продукції фірми окремих типових груп, які виставляють однорідні вимоги до товару, однаково реагують на товари, рекламу та ін., тобто груп з однаковими споживчими мотиваціями, превагами і поведінкою.

Значущість сегментації ринку в маркетингу - величезна. Дійсно, цілком марно звертатися до різних груп споживачів з тими самими товарами (у тому числі і рекламувати їх подібним чином). Адже тому й випускаються різні товари, що вони призначені для різних людей. Сегментація ринку дозволяє поділити його на досить однорідні частини, котрим властива відповідна споживча поведінка. Проводиться сегментація за даними маркетингових досліджень, оскільки саме вони (опитування, тестування, хол-тести та ін.) Дозволяють виділити групи покупців з певною споживчою поведінкою.

При дослідженнях сегментів ринку використовують Декілька критеріїв, ознак сегментації, найчастіше - три; рідше - чотири. Відповідно, зазначають такі підходи до сегментації ринку:

* соціально-демографічний;

* регіональний (географічний);

* поведінковий;

Розділ 2. Аналіз стану ринку взуття на Україні

2.1 Структуризація ринку взуття в Україні

Споконвіку людство надавало взуттю великого значення, цінуючи спочатку його утилітарні, а пізніше - й естетичні властивості. Цікаво, що в старовинних галицьких літописах опис взуття зустрічається дуже часто - наприклад: «князь Данило мав чоботи зеленого хза». Наші предки шили взуття із добре вичиненої і фарбованої шкіри, вишивали кольоровими нитками, часто золотими. У літописах XVII ст. згадується, зокрема, що на ярмарках українських міст, можна було купити «чоботи з простого і турецького сап'яну, бачмаги турецькі, чижми із простого сап'яну, козлові чоботи чорні, черевики жіночі».

Сучасний ринок взуття також вражає своїм розмаїттям, однак українські виробники поступово втрачають на ньому свої позиції: все більше імпортних виробів, нерідко не найкращого ґатунку.

Вітчизняний виробник, покинувши потужні фабрики, перебрався у рятівну тінь напівкустарних майстерень. Високоякісне і дороге взуття провідних фірм поки що не по кишені абсолютній більшості населення країни, його частка в загальній структурі продажів не перевищує 5 %. При загальному перевищенні пропозиції над попитом на ринку спостерігається брак взуття для всіх вікових груп, окрім молоді.

Потужності вітчизняної взуттєвої промисловості дозволяють виробляти до 120-130 млн. пар взуття щорічно. Проте останнім часом використовуються вони лише на 10-12 %. Десятки підприємств галузі за останні три роки не спромоглися пошити бодай по одній парі взуття на кожного «середньостатистичного» споживача.

Порівняно з 1991 роком частка імпортних виробів у структурі пропозиції збільшилася по взуттю осінньо-зимового асортименту з 12 до 86 %, весняно-літнього асортименту - з 24 до 88 %, дитячому взуттю - з 18 до 91 %. Асортимент представлених у роздрібній торгівлі товарів закордонного виробництва розширився у 7 разів, а виробів українських взуттєвиків, навпаки, звузився у 2,5 раза. Втім, поняття «імпорт» досить умовне, позаяк на ринку повсякчас зростає кількість підробок, вироблених в Україні під лейблами відомих закордонних фірм.

На Україні, зокрема, зареєстровано понад 200 підприємств, товариств і приватників, які виготовляють взуття. Працюють вони переважно у Львові, Києві і Харкові. Втім, масовим випуском продукції займаються лише 10, серед яких - фірми «Прогрес» і «Мальви», українсько-польське товариство «Степ» та українсько-німецьке товариство «Дельпро», ТзОВ «Торговий дім «Світ взуття» та фірма «Мокасин». У 2008 році ці 10 підприємств виготовили загалом 1170,9 тис. пар взуття. У 2007-му ця цифра становила 1068,8 тисяч пар. Взуття в області становить 2,6 % до загального обсягу виробленої продукції. Дивно, що при такій, досить значній, кількості побачити вітчизняне взуття на українських прилавках майже неможливо. Пояснення просте: працюють підприємства переважно на давальницькій сировині, а отже, й не розпоряджаються своєю продукцією на власний розсуд, вона здебільшого йде за кордон. Минулого року на давальницькій сировині було випущено 1068,8 тис. пар взуття, а із власної сировини - лише 102,1 тис. пар, тобто у десять разів менше (!).

Якщо проаналізувати продаж взуття на Україні, то, за даними обласного управління статистики, минулоріч його було продано на 15,3 млн. грн. (шкіряного - на 14,9 млн. грн., гумового і полімерного - на 0,4 млн. грн.), що становить 5,9 грн. на душу населення. Якщо взяти до уваги, що управління фіксує лише продаж у торговельних підприємствах, то можна зробити висновок, що переважно взуття купують на ринках, у приватників або в «мережі» стихійної торгівлі. Бо ж кожен із нас принаймні 2-3 рази на рік купує взуття, витрачаючи при цьому, як мінімум, 500-1000 грн., а не 5,9 грн.

Підприємці, які займаються торгівлею взуттям, не дуже переймаються станом вітчизняного виробництва, бо кажуть, що воно значного відстає від зарубіжного - наші виробники не йдуть в ногу з модою, не цікавляться світовими тенденціями і повільно (раз на кілька років!) оновлюють модельний ряд, а ціна на українське взуття на рівні, а то й вища, ніж на зарубіжне, хоча якість - гірша. За словами продавців, навіть така відома київська фірма, як «Монарх», рідко радує споживача модними новинками, а ціна на її продукцію на порядок вища, ніж у багатьох зарубіжних виробників.

Останнім часом у структурі пропозиції дещо зменшилася частка елітного взуття. Через високі ціни контингент споживачів таких виробів в Україні обмежений 3-4 відсотками населення.

Сегментація ринку взуття за віковими особливостями

Чи не найпомітнішою рисою вітчизняного ринку взуття є невідповідність асортиментної структури пропозиції та попиту різних вікових груп споживачів. Цим пояснюються великі обсяги нереалізованого попиту (15-16 %) і вимушених покупок, тобто таких, що не зовсім задовольнили покупців (17-18 %). Вибіркові спостереження, що здійснювалися протягом 1997-1999 років, засвідчили значну диференціацію рівня попиту та купівельної активності за віковими групами. Основним покупцем взуття (40 %) є молодь віком від 17 до 30 років. Купівля у групі 30-45 років складає трохи більше 25 %, а на людей старшого віку припадає менше 15 %. Що ж стосується пропозиції, то тут вироби молодіжного асортименту, за оцінкою торговців, займають не менше 80-82 %. Значна диспропорція і за дитячим взуттям: питома вага попиту на нього становить 14 %, а пропозиція - лише 6,5 %.

Пройшовшись взуттєвими магазинами, можна побачити, що 70-80 % їхнього асортименту становить жіноче взуття, решта - чоловіче і дитяче. Продавці пояснюють, що чоловіки менш вибагливі, аніж жінки, рідше купують взуття і мають до нього менше вимог. Якщо чоловікові вистачає на сезон дві пари взуття, то жінці цього мало - вона воліє придбати 3-4 пари - під різний одяг, сумочки та аксесуари. Магазинів дитячого взуття - одиниці. Торгувати ним невигідно, адже воно повинно мати спеціальні сертифікати, які для продавців є зайвою морокою, а крім цього, за ціною не поступається взуттю для дорослих.

Подвійне перевищення пропозиції молодіжного взуття над попитом трейдери пояснюють найменшими ризиками, поза як на його придбання ангажуються кошти найбільш платоспроможної частини населення - людей середнього віку, які швидше відмовлять в обновці собі, аніж своїм підростаючим чадам.

Експертний аналіз ринку взуття

Торгівля взуттям - це сезонна торгівля, отже приблизно чотири рази на рік майже повністю оновлюється асортимент. У більшості магазинів одночасно виставлено в продаж кілька сотень моделей. Найкраще купувати взуття на початку сезону, коли є найбільший вибір - і за моделями, і за кольором, і за розміром. У цьому сезоні модні бірюзовий, коричневий, червоний і чорний кольори. Українські жінки (переважно середнього достатку) найбільше люблять чорний колір взуття, адже воно до всього підходить. Взуття чорного кольору ми продаємо до 50 %.

Якщо ще років 10 тому найбільш ходовими були 37-38 розмір, то тепер акселерація зробила свою справу, і найбільш ходовими стають 39-41 розміри. Поряд із цим, як це не дивно, стало більше дівчат із 35-36 розміром ноги.

Майже 60 % взуття населення України купує сьогодні на речових ринках. Тут взувається близько половини жінок і двох третин чоловіків. Купувати на ринках найбільше схильні підлітки, молодь, старше покоління, найменше - жінки середнього віку. Дівчата й молоді жінки, особливо у великих містах, віддають перевагу фірмовим магазинам, а жінки старші - універмагам та спеціалізованим магазинам. Ще 5-6 років тому майже 60 % населення України бажали придбати виключно продукцію зарубіжних виробників, а стійкими прихильниками вітчизняного взуття були лише 8 %, та й то переважно на селі. Сьогодні на придбання імпортного взуття налаштовані 22 % населення країни, для абсолютної ж більшості потенційних покупців не має значення, вітчизняний товар чи імпортний.

Серед великого розмаїття можна побачити польське, словацьке, індійське, італійське, китайське, пакистанське, португальське і турецьке взуття, однак, як правило, все воно виготовлено на італійських лініях і обладнанні.

Привозять його як із країн-виробників, так і з українських оптових ринків - одеського, чернівецького, хмельницького. Тим, хто торгує великими партіями взуття, найвигідніше привозити його безпосередньо із підприємств-виробників. Як правило, в торговельній мережі ціну на взуття встановлюють на 50 % вищу, аніж та, за якою його було придбано у виробника, адже треба не лише покрити витрати на митні платежі, транспортування, зарплату працівників, оренду приміщення, комунальні послуги, а ще й заробити. Коли ж після закінчення сезону торгівля встановлює нам 20-30 % знижки, то все одно ми платимо за взуття більше, аніж воно коштувало у виробника. Зрідка в кінці сезону ці знижки можуть сягати максимуму, до 50 %, і тоді маємо шанс придбати взуття за ціною виробника.

Фахівці радять: взуття треба купувати за розміром своєї ноги, лише тоді воно буде зручним і добре виглядатиме. Коли жінки, піддаючись на вмовляння продавців, мовляв, розноситься, купують тісне взуття, то воно розтягується, деформується, втрачає форму. Раніше, коли в країні був тотальний дефіцит, ми при нагоді купували взуття будь-яке, незважаючи на те, чи підходило воно за колодкою, кольором чи розміром. Тепер асортимент такий великий, що кожна жінка може вибрати собі зручне і гарне взуття. До речі, зараз дуже часто жінки хочуть придбати взуття разом із аналогічного кольору сумочкою.

В окремих магазинах вже стараються формувати такі комплекти, але, на жаль, вибір сумок дуже невеликий, навіть за кордоном. Скажімо, ринок дуже слабо відреагував на модні бірюзовий, червоний, бордовий кольори. Аксесуарів і сумок таких кольорів майже немає.

А щодо того, яке краще купувати взуття - прошите чи проклеєне, то фахівці переконані, що це не має жодного значення. Зараз такі добрі технології, що клеєне взуття досить високої якості. Знаю, що навіть багато львівських ремонтних майстерень вже відмовилися від такого виду ремонту, як прошивання взуття. Вони використовують високоякісний клей, який за міцністю не поступається звичному для нас прошиванню. Єдина вимога при цій технології - взуття треба клеїти сухим і знежиреним. Тоді клей візьметься міцно».

Тенденції та прогнози

Щодо тенденцій у «взуттєвій» моді, то фахівці відзначають, що переважно українські жінки консервативні і дуже повільно сприймають модні авангардні тенденції. Наприклад, Ігор Корда каже, що коли минулого року на прилавках з'явилося взуття із заокругленими носами і широким каблуком, воно не знайшло широкого схвалення і викликало іронічні посмішки. Цього року воно також модне, і його вже почали активно купувати. Залишаються модними високі літні чобітки - з усілякими вирізами, аплікаціями, прикрасами і з розширеними вгорі халявками, в які можна заправляти джинси і капрі. Модним буде і взуття з гострим носом на низькому каблуку. Вже другий сезон підряд модним залишається замшеве взуття, яке при правильному догляді завжди гарно й елегантно виглядає.

До речі, зараз ринок засобів догляду за взуттям надзвичайно багатий. Якщо раніше люди боялися купувати кольорове взуття, бо в продажу була тільки чорна, сіра, коричнева і безколірна вакса, то тепер можна купити крем чи спрей для взуття будь-якого кольору і типу шкіри. Фахівці рекомендують користуватися засобами німецької фірми «Ердал», хоча в Україні чомусь традиційно віддають перевагу «Саламандрі».

Загалом же щодо тенденцій взуттєвого ринку, то фахівці відзначають, що упродовж останніх 5-6 років «взуттєвий парк» пересічної української сім'ї скоротився в середньому у 1,5 раза. Так, практично щорічно, за підрахунками фахівців, взуттєвий гардероб пересічні українці оновлюють лише на 16-17 %, замість необхідних 38-40 %. Практично не купують взуття пенсіонери, суттєво знизилася купівельна активність сільського населення.

У наступному році очікується зростання продажу взуття приблизно на 10-20 %. Загальна ситуація на ринку буде залежати від дієвості заходів, спрямованих проти «сірого» імпорту та заниження митної вартості, кажуть експерти. Причому, якщо останній показник залишиться на стабільно низькому рівні, то український взуттєвий ринок може опинитися під загрозою чергового нашестя дешевої продукції азійського виробника.

2.2 Опис виробничого підприємства “Комфорт”

Форма організації бізнесу

Акціонерне товариство “Комфорт” - це така форма підприємництва, за якої весь капітал поділено на визначене число рівних частин (акцій), що знаходяться у влачності окремих засновників і учасників. Акціонерне товариство “Комфорт”, надалі “підприємство”, закритого типу, тобто весь пакет акцій розподілено тільки між засновниками, вони не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися чи продаватися на біржі.

Засновники і учасники акціонерного товариства несуть обмежену відповідальність за результати роботи свого товариства, що визначється тільки вартістю свого внеска(тобто вартістю акцій).

Вищим органом управління підприємства є загальні збори, брати участь в роботі яких можуть всі акціонери незалежно від кількостіакцій, якими вони володіють. Загальні збори визнаються правомощними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту 60 відсотків голосів. До компетенції зборів належать найбільш важливі питання, які визначають долю самого товариства, а саме: визначення основних напрямків діяльності підприємства, внесення змін до статуту, обрання керівних органів товариства, затвердження річних результатів діяльності підприємства, порядку розподілу прибутку тощо. При цьому вирішення питань зі зміною статуту, ліквідацією підприємств а чи створенням дочірних філій здійснюється більшістю у ѕ голосів акціонерів, які беруть участь у загальних зборах. Голосування відбувається за принципом: одна акція - один голос.Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одного разу на рік.

Статус рядових власників акцій дуже своєрідний: хоча кожний з них є співвласником підприємства і бере участь у прийнятті рішень, але конкретного впливу на роботу акціонерного товариства він не має, тому що він не має контрольного пакету акцій і не входить до складу керівних органів підприємства.

"Підприємство" є юридичною особою; має самостійний баланс і розрахунковий рахунок у банку.

"Підприємство" має круглу печатку зі своїм найменуванням, кутовий і технічний штампи, товарний і фірмовий знаки, інші, передбачені законом, реквізити.

Місцезнаходження "підприємства" - Україна, 23000 Вінницька область, м. Бар вул. Буняковського 11.

Підприємство має право від свого імені укладати договори, одержувати майнові й особисті майнові права і нести обов'язку, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражі, третейському суді, самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, бути учасником і засновником господарських товариств і об'єднань.

Власники фірми і ключові функції

Засновниками і учасниками акціонерного товариства є всі працюючі на підприємсеві люди. Акції розподілені відносно їх внесків. Акції є простими, що дозволяє їх власникам отримувати прибуток (дивіденди) в залежності від конкретних результатів роботи підприємства.

Контрольний пакет акцій, що складає 50% плюс одна акція від загальної калькості належить генеральному директору підприємства Нагорній Надії Василівні.

Головна мета діяльності підприємства - виробництво і реалізація валінкового взуття - товару народного споживання.

Предметом діяльності є:

- реалізація зробленої продукції на Україні, в інших державах;

- фінансово-кредитна діяльність.

Всі види діяльності підприємство здійснює як в Україні, так і за кордоном.

Організаційна схема управління фірмою

Так як технологічний процес виготовлення валінкового взуття включає велику кількість операцій, то виникає необхідність розподілити задачі управління між окремими виконавцями. Склад, взаємозв'язки, підпорядкованість організаційних одиниць утворюють організаційну структуру управління.

Так як підприємство відноситься до малих, його штат не великий, то схема управління фірмою буде доволі проста.

Зобразимо схему управління фірмою:

Рис. 2. Схема управління фірмою

В подальшому з розвитком і розширенням виробництва підприємства можливе ускладнення структури управління.

На певному етапі функціонування у підприємства можуть виникнути певні складнощі у вирішенні економічних чи юридичних питань. Тому для надання консультацій і рекомендацій з різних питань, таких як: стягнення податків, бухгалтерський облік, зміна економічної нормативно-правової бази, робота з документами та юридичне обслуговування здійснює аудиторська компанія “Престиж”. Її офіс знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна 41 кімната 12.

Радниками фірми є споживачі. Саме вони вносять пропозиції щодо розширення асортименту, а також пред'являють інші вимоги.

Розрахунок чисельності працюючих за категоріями

У відповідності із характером виконуємих робіт усі робітники підприємства поділяються на керівників, спеціалістів і робітників.

Технологічний процес виготовлення продукції та норми часу на кожну операцію приведені у таблиці:

Таблиця.1 Норми часу, розцінки та кількість робітників необхідні для виготовлення чоловічого валінкового взуття

№ п/п	Назва операції	Кількість робітників	Розряд	Часова тарифна ставка	Норма часу	Розцінка
1	Отримання шерсті зі складу. Приготування суміші	6	2	0,58	0,091	0,053
2	Чесання конусів	6	3	0,62	0,12	0,062
3	Чесання і намотування шерсті на барабан		3	0,62
4	Звойлочування конусів після намотування	4	3	0,62	0,082	0,053
5	Ручна формовка головки і звойлочування		3	0,62
6	Виготовлення і ущільнення пластів	2	3	0,62	0,042	0,03
7	Зарощування основи	6	3	0,62	0,103	0,07
8	Звойлочування основи		3	0,62
9	Окислювання, покраска і розтягування на роликовому станку	7	3	0,62	0,123	0,092
10	Насадка валінкового взуття на механічні колодки	4	4	0,72	0,081	0,058
11	Погрузка валянок на вагонетку і транспортування їх до місця сушіння	1	2	0,58	0,018	0,01
12	Погрузка валянок в сушильну камеру і їх вигрузка		2	0,58
13	Розколодка	2	3	0,62	0,029	0,019
14	Чищення халяв валянок	7	2	0,58	0,113	0,016
15	Зняття ворсу з головки валянок на шліфувальному станку		2	0,58
16	Чищення валянок щітками		2	0,58
17	Сортування валянок попарно і маркування	3	2	0,58	0,05	0,05
18	Обрізання верхнього краю валянок		2	0,58
19	Зшивання валянок попарно		2	0,58
20	Складання по розмірам і пакування		2	0,58

Оскільки на деяких операціях технологічного процесу норми часу, розряд та тарифні ставки однакові то можна сформувати відповідні бригади робітників.

Штатний розклад спеціалістів

Генеральний директор набирає штат и складає штатний розклад спеціалістів, основних та допоміжних робочих.

Таблиця.2 Список спеціалістів

Спеціальність	К-сть люд.	Оклад, грн	Сума, грн
Директор	1	2300	2300
Заступник директора	1	1780	1780
Інженер з ОП та БЖД	1	1250	1250
Бухгалтер-економіст	1	1100	1100
Секретар-референт	1	1000	1000
Усього:	5	-	7430

Таблиця.3 Список допоміжних робітників

Спеціальність	К-сть люд.	Оклад, грн	Сума, грн
Сторож	1	950	950
Вантажник	1	800	800
Робітник складу	1	800	800
Водій	1	900	900
Прибиральниця	1	700	700
Усього:	5	-	4150

До обов'язків генерального директора входять: контроль фінансово-господарської діяльності, упорядкування штатного розкладу і добір кадрів; контроль за веденням бухобліку і усіх форм звітності; підготовка і проведення зборів, нарад, семінарів учасників і других заходів. Генеральний директор без доручення здійснює дії від імені товариства, представляючи його інтереси перед усіма органами й організаціями. Як менеджер по маркетингу він визначає залежність виробництва від сформованої кон'юнктури ринку, вивчає потреби ринку і пропонує, відповідно до отриманих результатів, внести корективи у виробничу програму, асортимент товарів. У його функції входить забезпечення рекламної кампанії, створення іміджу фірми. Генеральний директор звітує перед зборами товариства не менше 2-х разів у рік. Крім того, керівник зобов'язаний забезпечити: виконання умов колективного договору.