37

Міністерство освіти та науки України

Житомирський інженерно-технологічний інститут

Кафедра менеджменту та маркетингу

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з курсу «Основи маркетингу»

на тему: “Удосконалення організації формування товарного асортименту на ТОВ ВКП “Харч-пак”

Цісар Д.О.

Група МО-15

Житомир

2000р.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи удосконалення організації формування товарного асортименту на підприємстві

1.1 Формування і управління товарним асортиментом

1.2 Технологія планування асортименту

1.3 Асортиментна політика

Розділ 2. Сучасний стан діяльності на підприємстві “Харч-пак”

2.1 Аналіз господарської діяльності підприємства “Харч-пак”

2.2 Продуктова стратегія підприємств

2.3 Оцінка рівня управління асортиментом на підприємстві “Харч-пак”

Розділ 3. Удосконалення управління товарним асортиментом продукції на підприємстві “Харч-пак”

3.1 Планування - як основний засіб формування асортименту на підприємстві ТОВ ВКП “Харч-пак”

3.2 Оптимізація товарного асортименту на підприємстві “Харч-пак”

3.3 Економічний ефект від запропонованих заходів

Висновок

Література

Вступ

Настає той час, коли майже кожна форма вимушена піклуватися про введення на ринок нових товарів та послуг, так як існуючі товари та послуги поступово застарівають. Їх і люди компанії не завжди хочуть змін і схильні протистояти їм. Малі підприємства в змозі реагувати на зміни набагато швидше та ефективніше, ніж великі фірми.

Та не буває змін без ризику. Ризик ніяк не можна виключити, але його можна скоротити. Звертання уваги на інших і відмова від новацій - це найменш ризикований шлях введення на ринок нових товарів та послуг, але і він потребує правильного розрахунку часу.

Творчі ідеї нових товарів чи послуг мають велику кількість джерел, і потрібне ретельне відбракування з урахуванням їх дійсної цінності. Системна процедура відбракування повинна поєднуватися з методикою порівняння конкуруючих ідей нових товарів чи послуг. Але навіть коли вже відібрана ідея, яку можна розробляти, потрібно провести ринковий експеримент, перед тим як приступати до широкомасштабного постачання. Саме споживач вирішує бути новому товару чи послузі переможцем.

Одну з найскладніших проблем управління асортиментом можна сформулювати так: що саме повинно входити у склад асортименту? Нерозривно з цим питанням повинно стояти слідуюче: з яких товарів чи модифікацій повинна складатися пропонуємо серія? Одночасно виникають питання ціни, рівня якості і гарантів. Сюди потрібно віднести питання про те, чи бажає компанія відігравати роль лідера конструктивної думки, чи хоче бути послідовником першопроходців.

На всі перераховані вище запитання, ми постараємося дати відповіді в даному курсовому проекті.

Розділ 1. Теоретичні основи удосконалення організації формування товарного асортименту на підприємстві

1.1. Формування і управління товарним асортиментом

Сутність планування, формування і управління асортиментом полягає в тому, щоб товаровиробник вчасно пропонував певну сукупність товарів, які б, відповідаючи в цілому профілю його виробничої діяльності, найбільше повно задовольняли вимогам певних категорій покупців. Набір товарів, пропонованих підприємством-виготовлювачем на ринку, називають асортиментом.

Номенклатура, або товарний асортимент, -- це вся сукупність виробів, що випускаються підприємством. Вона включає різні види товарів. Вид товару (автомобіль, трактор, металообробний верстат) поділяється на асортиментні групи (типи) відповідно до функціональних особливостей, якістю, ціною. Кожна група складається з асортиментних позицій (різновидів чи марок), що утворять нижчий рівень класифікації. Наприклад, підприємство робить холодильники і пральні машини. Холодильники представлені одне-, двох- і трикамерними моделями і морозильними камерами. Останні мають кілька марок, відрізняються об'ємом і деякими технічними даними.

Товарний асортимент характеризується широтою (кількістю асортиментних груп), глибиною (кількістю позицій у кожній асортиментній групі) і порівнянністю (співвідношенням між пропонованими асортиментними групами з погляду спільності споживачів, кінцевого використання, каналів розподілу і цін).

Формування асортименту -- проблема конкретних товарів, їхніх окремих серій, визначення співвідношень між «старими» і «новими» товарами, товарами одиничного і серійного виробництва, «наукомісткими» і «звичайними» товарами, упредметненими товарами і/або ліцензіями і «ноу-хау». При формуванні асортименту виникають проблеми цін, якості, гарантій, сервісу, чи збирається виробник відігравати роль лідера в створенні принципово нових видів чи продуктів змушений випливати за іншими виготовлювачами.

Формуванню асортименту передує розробка підприємством асортиментної концепції. Вона являє собою спрямовану побудову оптимальної асортиментної структури, товарної пропозиції, при цьому за основу приймаються, з одного боку, споживчі вимоги визначених груп (сегментів ринку), а з іншого, -- необхідність забезпечити найбільш ефективне використання підприємством сировинних, технологічних, фінансових і інших ресурсів для того, щоб робити вироби з низькими витратами.

Асортиментна концепція виражається у вигляді системи показників, що характеризують можливості оптимального розвитку виробничого асортименту даного виду товарів. До таких показників відносяться: розмаїтість видів і різновидів товарів (з урахуванням типології споживачів); рівень і частота відновлення асортименту; рівень і співвідношення цін на товари даного виду та інше. Ціль асортиментних концепцій -- зорієнтувати підприємство на випуск товарів, найбільш відповідній структурі і розмаїтості попиту конкретних покупців.

Підкріплена мірами організаційного й іншого характеру по забезпеченню випуску продукції, у передбачених структурі і наборові, асортиментна концепція може розглядатися як свого виду програма по управлінню розвитком виробництва і реалізацією відповідних товарів. Цільова її частина включає вимоги до оптимальної структури асортименту, а програмна -- систему заходів для її досягнення за певний період. Цій програмі додає комплексний характер включення до неї питань, пов'язаних з оптимізацією асортименту. Як критерії оптимальності виступають вимоги споживачів до асортименту і якості товарів, ресурсні можливості, соціальні настанови.

Досягнення відповідності між структурно-асортиментною пропозицією товарів підприємством і попитом на них пов'язано з визначенням і прогнозуванням структури асортименту. Прогноз структури асортименту на довгостроковий період, у якому були б враховані такі важливі для споживача ознаки товару, як естетичні характеристики, точні розміри, конкретна ціна, малоймовірний. Справа не в деталізації асортименту по споживчих властивостях (наприклад, по колірній гамі, розмірам виробів, співвідношенню цін), а, приміром, в оптимальній розмаїтості асортименту по певних ознаках (типи телевізорів, набори предметів кухонного побуту, доцільні градації цін і т.д.) з розрахунком на конкретні групи (сегменти) споживачів. Прогнозується лише тенденція розвитку асортименту (а більш точно -- асортиментна структура попиту та товарної пропозиції). Так, можна визначити, яка розмаїтість телевізорів буде відповідати вимогам різних груп споживачів, але нереально дати прогноз потреби в конкретних моделях (з набором конкретних властивостей) на перспективу. Зазначені прогнози, з огляду на вплив фактора взаємозамінності товарів, необхідно розглядати у взаємозв'язку. Прогноз тенденції розвитку асортименту повинен показувати таку траєкторію розвитку процесу, що дозволить забезпечити досягнення намічуваної відповідності товарної пропозиції підприємства мінливої до перспективи асортиментній структурі попиту на ринку.

Отже, суть проблеми формування асортименту є в плануванні фактично усіх видів діяльності, спрямованих на добір продуктів для майбутнього виробництва і реалізації на ринку і на приведення характеристик цих продуктів у відповідність з вимогами споживачів. Формування на основі планування асортименту продукції -- безупинний процес, що продовжується протягом усього життєвого циклу продукту, починаючи з моменту зародження задуму про його створення і кінчаючи вилученням з товарної програми.

Система формування асортименту включає наступні основні моменти. [1]

1. Визначення поточних і перспективних потреб покупців, аналіз способів використання даної продукції й особливостей купівельної поведінки на відповідних ринках.

2. Оцінка існуючих аналогів конкурентів по тим же напрямкам.

3. Критична оцінка виробів, що випускаються підприємством, у тому же асортименті, що й у п.п. 1 і 2, але вже з позицій покупця.

4. Вирішення питань: які продукти варто додати в асортимент, а які виключити з нього через зміни в рівні конкурентноздатності; чи потрібно диверсифікувати продукцію за рахунок інших напрямків виробництва підприємства, що виходять за рамки його сформованого профілю.

5. Розгляд пропозиції про створення нових продуктів, удосконалення існуючих, а також про нові способи й області застосування товарів.

6. Розробка специфікацій нових чи поліпшених продуктів відповідно до вимог покупців.

7. Вивчення можливостей виробництва нових чи удосконалених продуктів, включаючи питання цін, собівартості і рентабельності.

8. Проведення іспитів (тестування) продуктів з урахуванням потенційних споживачів з метою з'ясування їхньої прийнятності за основними показниками.

9. Розробка спеціальних рекомендацій для виробничих підрозділів підприємства щодо якості, фасону, ціни, найменування, упакування, сервісу і т.д. відповідно до результатів проведених іспитів, що підтверджують прийнятність характеристик чи виробу визначили необхідність їхньої зміни.

10. Оцінка і перегляд всього асортименту. Планування і управління асортиментом -- невід'ємна частина маркетингу. Навіть добре продумані плани збуту і реклами не зможуть нейтралізувати наслідки помилок, допущених раніше при плануванні асортименту.

Управління асортиментом припускає координацію взаємозалежних видів діяльності -- науково-технічної і проектний, комплексного дослідження ринку, організації збуту, сервісу, реклами, стимулювання попиту. Труднощі рішення даної задачі перебувають в складності об'єднання всіх цих елементів для досягнення кінцевої мети -- оптимізації асортименту з обліком поставлених стратегічних ринкових цілей підприємством. Якщо цього досягти не вдається, то може вийти, що в асортимент почнуть включатися вироби, розроблені скоріше для зручності виробничих підрозділів підприємства, ніж для споживача. З погляду концепції маркетингу -- це прямо суперечить тому, що необхідно дійсно робити. Задачі планування і формуванні асортименту полягають насамперед у тім, щоб підготувати «споживчу» специфікацію на виріб, передати її проектному (конструкторському) відділу, а потім простежити, щоб дослідний зразок був випробуваний, при необхідності модифікований і доведений до рівня вимог споживачів. Інакше кажучи, у формуванні асортименту вирішальне слово повинне належати керівникам служби маркетингу підприємства, що повинні вирішувати питання про те, коли більш доцільно вкласти кошти в модифікацію виробу, а не нести додаткові зростаючі витрати по рекламі і реалізації застаріваючого товару чи знижувати ціну на нього. Саме керівник служби маркетингу підприємства повинен вирішувати, чи настав час ввести в асортимент нові продукти замість існуючих чи додатково до них.

Формування асортименту, як свідчить практика, може здійснюватися різними методами, у залежності від масштабів збуту, специфіки виробленої продукції, цілей і задач, що стоять перед виготовлювачем. Разом з тим їх поєднує те, що управління асортиментом звичайно підпорядковане керівнику служби маркетингу. У певних випадках доцільне створення постійного органа під головуванням генерального директора (його заступника), в який як постійні члени включалися би керівники головних служб і відділів підприємства. Його головна задача -- прийняття принципових рішень щодо асортименту, включаючи: вилучення нерентабельних видів продукції, її окремих моделей, типорозмірів; визначення необхідності досліджень і розробок для створення нових і модифікації існуючих виробів; затвердження планів і програм розробки нових чи удосконалювання продуктів, що вже випускаються; виділення фінансових засобів на затверджені програми і планів.

Важливе питання для підприємства-виготовлювача -- чи необхідно розробляти стандартний товар, придатний для усіх відібраних ринків, чи пристосовувати його до специфічних вимог і особливостей кожного окремого сегмента, створюючи для цього певне число модифікацій базового виробу. І в тім, і в іншому випадках є свої плюси і мінуси. Так, хоча створення стандартного товару, єдиного для всіх ринків, дуже заманливо, але це нерідко практично нездійсненно. У той же час політика диференціації не виправдує себе економічно там, де умови ринку дозволяють здійснювати часткову чи повну стандартизацію (універсалізацію) виробу.

До вигод такого роду стандартизації товару варто віднести: зниження витрат на виробництво, розподіл, збут і обслуговування; уніфікацію елементів комплексу маркетингу; прискорення окупності капіталовкладень і ін. Неповне використання (у порівнянні з диференціацією) потенційних можливостей ринку, недостатньо гнучка реакція маркетингу на мінливі ринкові умови в цьому випадку стримують нововведення.

Диференціація, чи модифікація, товару дозволяє більш повно використовувати «поглинаючі» можливості ринків з урахуванням специфіки їхніх вимог в окремих регіонах країни і закордонних країн, заповнювати ті товарні ніші, де немає конкуренції чи вона незначна. Однак визначення такого напрямку в асортиментній стратегії -- дорога справа, зв'язана з необхідністю модернізації і розширення виробничих потужностей, диверсифікованості і перебудови збутової мережі і, звичайно, розширення комплексу маркетингу. У кінцевому рахунку, використання стандартизації, диференціації або їхні сполучення залежить від конкретних умов діяльності виробника і визначається кінцевим результатом -- рівнем економічної ефективності збуту і його обсягом, що досягаються за допомогою цих методів.

Головний висновок зі сказаного щодо своєчасного вилучення товару з програми (асортименту) полягає в тому, що виготовлювач повинен організувати систематичний контроль за поведінкою товару на ринку, за його життєвим циклом. Тільки при такій умові буде отримана повна і достовірна інформація, що дозволяє приймати вірні рішення. Для полегшення вирішення проблеми варто мати методику оцінки становища товару на різних ринках, де підприємство працює. Методика повинна бути відносно простою.

1.2 Технологія планування асортименту

Мистецтво планування асортименту продукції складається в умінні втілювати вже наявні і/або потенційні технічні і матеріальні можливості в продуктах, що, приносячи виробнику прибуток, мають споживчу цінність, що задовольняє покупця. Іншими словами, виробник не просто зайнятий створенням і виробництвом товарів, але також формуванням клієнтури і задоволенням її специфічних потреб.

Планування асортименту (мал. 1.1.) починається або з моменту виявлення потреби, або з моменту, коли в результаті вивчення ринку на основі іншої інформації, сформувалося основне представлення про продукт. Незалежно від джерела походження задуму нового продукту необхідно раніше чи пізніше провести дослідження ринку, щоб з'ясувати, чи відповідає задуманий продукт усвідомленої чи ще не усвідомленої потреби.

Якщо мова йде про новий чи удосконалений продукт, призначений для доповнення існуючого асортименту або заміни продукту, що уже випускається, то черговий крок полягає в тому, щоб дати попередню оцінку задуму, що склався на основі висновків проведеного дослідження ринку. Якщо задум оцінюється як перспективний, то на продукт складається специфікація виходячи з вимог споживача. Після затвердження специфікація передається у виробничий чи проектно-конструкторський відділ, що виготовляє дослідні зразки і здійснює попередню перевірку можливостей масового виробництва з врахуванням можливостей виробничих потужностей, кваліфікації і досвіду інженерно-технічного персоналу, а також потреб у нових матеріалах, що комплектують, устаткуванні і т.д.

Рис. 1.1. Планування асортименту продукції [1]

Якщо попередня калькуляція витрат виробництва показує можливість одержання прийнятної норми прибутку, то випускається невелика кількість виробів для іспиту за допомогою потенційних споживачів. Одночасно відділ маркетингу розробляє попередні плани і визначає бюджети збуту і реклами, для того щоб перевірити вигідність збуту нового продукту для підприємства. Результати іспитів покажуть, чи потрібно вносити в продукт які-небудь зміни до того, як він буде випущений на ринок.

Маючи підсумки іспитів і оцінки фахівців, служба маркетингу повинна вирішити, чи є продукт життєздатним і чи має він реальну і кількісно вимірну можливість стати вдалим і вигідним доповненням до товарного асортименту підприємства. У випадку позитивного рішення, всі пропозиції, що стосуються продукту і його реалізації, з докладним описом того, як, коли, де, при якому рівні собівартості і прибутку він повинний бути випущений на ринок, передаються керівництву для затвердження. Затверджені керівництвом рекомендації використовуються при складанні плану маркетингу, що є основою для координації роботи всіх підрозділів підприємства.

За допомогою спрощеної діаграми (мал. 1.2.) можна проаналізувати типовий цикл планування асортименту продукції -- з моменту появи задуму нового продукту до моменту його виходу на ринок після здійснення спробних продаж.

Діаграма відображає спробу показати послідовність операцій по випуску нового продукту на ринок, а також час, необхідний для завершення описаних раніше фаз планування асортименту продукції (часові інтервали носять умовний характер). З діаграми видно, що кожний наступний етап залежить від задовільного завершення попередньої фази або фаз. Найшвидший шлях для завершення всієї програми позначений жирними стрілками, що з'єднують окремі фази процесу. Програма не може бути завершена в більш стиснутий термін, якщо тільки не будуть прикладені спеціальні зусилля чи прийняті певні рішення на одному чи декількох критичних етапах цього шляху. Моменти завершення етапів позначені кружками, що іменуються «подіями», а відрізки часу між специфічними подіями зображені у виді стрілок і називаються «роботами».

Подія, що відбувається у певний момент часу, може залежати як від єдиного, так і від комплексу попередніх взаємозалежних подій. Але жодна подія не може відбутися без завершення попередніх операцій.



Рис. 1.2. Діаграма процесу планування асортименту продукту [2]

Діаграма показує, що самий тривалий повний цикл планування асортименту продукції дорівнює 89 тижням. Він охоплює період з моменту появи задуму нового виробу до моменту випуску його на національний ринок за умови, що всі етапи планування асортименту продукції завершуються в суворій послідовності. Затримка у виконанні будь-якої операції на цьому шляху приведе до відставання програми від графіка, у той час як дострокове виконання операцій, що знаходяться поза межами «критичного шляху», не зробить ніякого впливу на терміни повного завершення програми.

Сітьові графіки планування асортименту дозволяють визначити час з моменту появи задуму продукту до початку його реалізації по всій країні при широкому дотриманні послідовності етапів, що входять у планування асортименту. Тривалість усього циклу може бути скорочена, але за умови залучення додаткових ресурсів і прикладення додаткових зусиль на критичних етапах (наприклад, при дослідженні ринку чи проведенні спробних продажів).

Таким чином, технологія планування асортименту має вихідні умови, свої особливості і логіку прояву, без яких ця технологія не дасть необхідних результатів.

1. Плануванню і власне формуванню асортименту передує розробка асортиментної концепції, що дає наукове обґрунтування і практично виконуєму уяву про перспективний асортимент підприємства, його оптимальному варіанті, що спирається на прогнозні дані щодо характеру майбутнього попиту і потенційних можливостей підприємства задовольняти передбачуваний попит.

2. Цільова спрямованість і мистецтво планування виявляються в тім, щоб втілити реальні і потенційні можливості підприємства у визначене сполучення продуктів, що задовольняють потреби покупців на високому рівні і що дозволяють отримати достатній прибуток.

3. Типовий цикл планування асортименту і реалізації його в комерційно успішні продукти включає як вихідний момент попередню оцінку задуму, за яким випливає розробка специфікацій, заснованих на вимогах споживача, створення дослідних зразків, перевірку можливостей масового виробництва, ринковий тест товару з метою виявлення його життєстійкості, відповідності вимогам ринку і прибутковості.

1.3 Асортиментна політика

Одне з основних питань асортиментної політики - визначення набору товарних груп, найбільш кращого для успішної роботи на ринку й забезпечуючого економічній ефективності діяльності фірми в цілому.

Установлюються також співвідношення одночасної присутності на ринку нових товарів і товарів у стадіях росту, зрілості і спаду, оптимальне співвідношення базових моделей і їхніх модифікаційних підвидів. Асортиментна політика припускає також рішення питання про походження товарів - продажу товарів, вироблених фірмою чи тих, що купуються нею із зовні. Задачі асортиментної політики можуть бути різні: [3]

задоволення потреб споживачів - один з основних принципів маркетингу, що відповідає задачі глибокої сегментації і диференціації ринку і забезпечує тісний зв'язок зі споживачами;

оптимальне використання технологічних знань і досвіду фірми (хоча технологічна перевага фірми буває досить крихка);

оптимізація фінансових результатів фірми -- формування асортименту ґрунтується на очікуваній рентабельності й обсязі прибутку, що частіше зустрічається в практиці роботи фірм, однак може бути виправдане при важкому фінансовому стані і відсутності альтернатив та ін.;

завоювання нових покупців шляхом розширення сфери застосування існуючої виробничої програми. Такий підхід відрізняється певною консервативністю, тому що розрахований на короткострокові результати і припускає подовження життєвого циклу застаріваючих товарів за рахунок перебування нових ринків збуту;

дотримання принципу гнучкості за рахунок диверсифікованості сфер діяльності підприємства і включення нетрадиційних для нього галузей;

дотримання принципу синергізма, що припускає розширення областей виробництва і послуг фірми, зв'язаних між собою визначеною технологією, єдиною кваліфікацією кадрів і іншою логічною залежністю.

Маркетингова концепція передбачає випуск широкої гами виробів одночасно, тобто проведення асортиментної політики, коли асортиментний набір продукції, що випускається, (product mix) підрозділяється на види, що представляють собою кінцевий продукт виробничого циклу, наприклад, вантажні, легкові автомобілі, мотоцикли;

підвиди по функціональних особливостях, рівню якості і ціни, призначені для певних категорій покупців чи продажу через певні канали збутової мережі, що утворять досить широкий параметричний ряд (product line), наприклад, вантажні автомобілі, але різної вантажопідйомності чи потужності двигуна;

модифікації чи марки, на які поділяються підвиди продукції і які являють собою, найбільш деталізовану товарну класифікацію, що відповідає потребам окремих сегментів ринку [4].

Широка асортиментна гама продукції, що випускається, зміцнює позиції підприємства на ринку і розширює обсяг продажів.

Асортиментна політика визначає оптимальне співвідношення набору виробів, різних по прохідним ними стадіям життєвого циклу товару, але тих, що одночасно знаходяться на ринку. Оптимізація номенклатури виробів, що одночасно продаються на ринку, але розрізняються по ступеню новизни, дозволяє гарантувати підприємству відносно стабільні загальні умови забезпечення обсягів реалізації, покриття витрат і рівня прибутків.

Природно, немає єдиних рекомендацій, яку кількість видів продукції і її модифікацій підприємство повинне одночасно робити і продавати на ринку, точно також, як немає єдиних наборів товарів, що звертаються одночасно на ринку, підприємства в залежності від їхніх стадій життєвого циклу. Однак одночасно на ринок рекомендується випускати наступні товарні групи (мал.1.3.);

основну - товари, що приносять основні прибутки підприємству і знаходяться в стадії росту (А);

підтримуючу - товари, що стабілізують виторг від продажів і знаходяться в стадії зрілості (Б);

стратегічну - товари, покликані забезпечувати майбутні прибутки підприємства (У);

тактичну - товари, покликані стимулювати продаж основних товарних груп і тих, що знаходяться, як правило, у стадії росту і зрілості (Г).



Рис.1.3 Варіант оптимального асортименту продукції підприємства [8]

Хоча на ринку і не є присутнім група розроблювальних товарів (Д), вона також повинна враховуватися в асортиментній політиці підприємства, оскільки поступово готується до виходу на ринок.

Природно, будуть і товари, що ідуть з ринку. При цьому важливі співвідношення даних груп і їхня частка на ринку, і практика показує, що основна група товарів складає, як правило 73-85% усіх товарів, що звертаються на ринку, підприємства.

У товарній політиці розглядаються групи товарів у залежності від стратегічних зон господарювання, зв'язаних зі стадіями життєвого циклу товару.

Найважливішими класифікаційними ознаками є темпи росту ринкового попиту, відношення частки на ринку товару даної фірми до відповідної частки основного конкурента, обсяг інвестицій у виробництво товару, обсяг прибутків та ін. Наприклад, одночасно підприємство продає на ринку наступні чотири групи товарів (мал.1.4.):

"важкі діти", чи "дикі кішки" - товари, що тільки виходять на ринок і потребують значних інвестицій, хоча їх продаж росте, але вони не дають підприємству істотних прибутків (стадія виходу на ринок);



Рис. 1.4 Матриця товарного асортименту підприємства [5] (Бостонська консультативна група)

"зірки", чи "квіти" - товари, що продаються в умовах попиту, який швидко розширюється, що визначає їхню потребу у фінансуванні, яке вони можуть покривати вже частково чи цілком за рахунок одержуваних від їхнього продажу прибутків (стадія росту);

"дійні корови", чи "дерева, що плодоносять золотими плодами", - товари, що також активно продаються на ринку і дають підприємству суттєві прибутки. Ці товари не потребують значних інвестицій, тому що методика їхнього виробництва відпрацьована і витрати виробництва і збуту мінімальні, тому надходження від продажів даної групи товарів йде на фінансування інших товарних груп (стадія зрілості);

" собаки, що виганяються,", чи "невдахи" - потенційно найбільш уразливі товари підприємства, що уже не користуються підвищеним попитом і підлягають поступовому виводу з ринку, хоча при визнанні доцільності прийняття спеціальних маркетингових мір "реабілітації" даної групи товарів, вони можуть перейти в інші товарні групи (стадія спаду) [6].

Асортиментна стратегія може будуватися по наступним напрямках:

товарна диференціація;

товарна вузька спеціалізація;

товарна диверсифікованість;

товарна вертикальна інтеграція й ін.

Товарна диференціація зв'язана з виділенням підприємством своїх товарів і послуг у якості особливих, відмінних від товарів і послуг конкурентів, забезпечуючи по ним окремі "ніші" попиту. Фактори диференціації, відмінності товарів підприємства від товарів конкуруючих фірм можуть бути всілякі: специфічні споживчі властивості, особливо поліпшена якість, технологічні і науково-технічні переваги, переваги організації виробництва, якісна перевага сировинних матеріалів, надійність товару, зручний арсенал супутніх продажу товарів послуг, забезпечення впізнанності товару і т.д.

Вузька товарна спеціалізація визначається роботою підприємства на досить вузькому сегменті ринку і зв'язана з обмеженням сфери збуту продукції в силу ряду причин. Іноді вузька спеціалізація як варіант товарної політики сприймається як змушена міра, оскільки підприємство не має у своєму розпорядженні достатні ресурси для проведення успішної роботи із широкого кола товарної номенклатури чи в силу специфіки самого товару, а також особливостей технологічного процесу. Причиною може служити і глибока сегментація ринку даного товару. У ряді випадків політика вузької товарної спеціалізації виявляється оптимальної для ефективної діяльності невеликого підприємства чи коли підприємство періодично змінює вузьку спеціалізацію, використовуючи її для освоєння нових ринків чи адаптуючи до мінливого характеру попиту.

Товарна диверсифікованість, навпаки, має на увазі значне розширення сфери діяльності підприємства і здійснення виробництва великої кількості, як правило, не зв'язаних один з одним товарів і послуг. Така політика забезпечує значну стійкість і стабільність роботи підприємства, тому що служить гарантом від ризиків зниження попиту і кризових явищ у виробництві одного товару чи однієї галузі. Вона дозволяє також використовувати накопичений іншими підприємствами управлінський, виробничий, маркетинговий, комерційний і інший досвід, підвищує престиж підприємства, свідчачи про успіхи його підприємницької діяльності і розширенні фінансових можливостей.

Політика товарної вертикальної інтеграції має на меті розширити діяльність підприємства не по горизонталі, як при диверсифікованості і горизонтальній диференціації, а по вертикалі, коли підприємство чи фірма освоює (чи приєднує до себе) виробництво чи послуги по одному технологічному ланцюжку, наприклад, сировинних продуктів, базових матеріалів, напівфабрикатів, деталей і вузлів, а також збутові функції по одному товару чи нечисленній товарній групі.

Політика товарної вертикальної інтеграції дозволяє здійснювати виробництво з більш високими прибутками, оскільки дає можливість заощаджувати на витратах виробництва і обігу в зв'язку з використанням більш дешевої сировини і базових компонентів основної продукції, передової технології і досвіду виробництв, що інтегруються, доступу до нової збутової мережі і нових ринків збуту й ін. [7]

При визначенні оптимальної асортиментної політики і товарної номенклатури, а також (у широкому розумінні) при визначенні стратегічних зон господарювання, перспективних сфер діяльності підприємства насамперед виходять із двох взаємодоповнюючих і взаємовиключних принципів: принципу синергізму (чи внутрішнього взаємозв'язку) і принципу стратегічної гнучкості.

Принцип синергізму означає, що номенклатура товарів, що випускаються, і послуг повинна бути внутрішньо пов'язана й окремі товари і види послуг повинні доповнювати один одного. Цей принцип забезпечує широку економію на масштабах діяльності підприємства за рахунок взаємної підтримки різних товарних груп чи сфер господарської діяльності. Наприклад, джерелом синергізму може служити використання тих самих виробничих потужностей, науково-технічної бази, загальної збутової мережі. Таким підходом досягається більш висока віддача капіталовкладень підприємства, ніж сума показників віддачі по окремих, незв'язаних видах діяльності.

Однак така система побудови асортиментної політики і визначення стратегічних зон господарської діяльності підприємства відрізняється великою уразливістю у випадку різких кон'юнктурних коливань і ринкових ускладнень.

Принцип стратегічної гнучкості переборює такий недолік, оскільки ґрунтується на конгломератній побудові стратегічних зон господарювання і товарної номенклатури, що залежать від різних технологій, вимагають різнорідних економічних, культурних і політичних умов, врівноважують ризикові і стійкі товарні групи і т.д., так що несподівані події в одній сфері не можуть важко позначитися на розвитку іншої сфери і на загальних результатах сукупної діяльності підприємства. До основних факторів, що визначають асортимент продукції підприємства, необхідність розширення і диверсифікованості його товарної номенклатури, відносяться:

науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки в даній галузі, що носять, як правило, прикладний характер і покликані використовувати вже освоєні теоретичні знання для впровадження їх у виробництво і для створення нових, удосконалених товарів і технологічних процесів з урахуванням вимог конкретних сегментів ринку;

зміни, що відбуваються в товарному асортименті фірм-конкурентів, оскільки фірми, що випускають аналогічну продукцію також проводять товарну політику і працюють над оптимізацією товарної номенклатури, відновленням товарного асортименту, і, щоб не втратити конкурентних позицій чи завоювати їх, підприємству варто постійно бути в курсі змін, що вносять у товарний асортимент фірми-конкуренти;

зміни попиту на вироблену підприємством продукцію на ринку вимагають чіткого управління діяльністю підприємства і вироблення відповідних мір і товарної політики, що дозволяли б йому протистояти звуженню ринку (наприклад, за рахунок диверсифікованості і виходу на нові ринки) і вміло користатися розширенням ринкових можливостей;

бажання і перевага покупців, особливо промислових товарів, закуповувати велике число найменувань продукції в одного підприємства чи постачальника, що забезпечує їм надійність, звичність ділових контактів, економію часу при переговорах, одержання технічних послуг і ін.;

оптимальність продажів збутової мережі декількох видів товарів одночасно, що скорочує витрати обігу і залучає оптовиків і роздрібних торговців, оскільки збільшується обсяг реалізації товарів у розрахунку на візит покупця, відбувається економія на престижну рекламу, знижується ризик від роботи з обмеженим колом продукції й ін.;

розвиток торгівлі по спеціальних замовленнях окремих споживачів, що передбачають індивідуальне виготовлення продукції заданих властивостей і характеристик; надалі ці індивідуальні модифікації можуть стати доповненням товарного асортименту, що сприяє розширенню товарної номенклатури підприємства;

прагнення уникнути наявності невикористаних чи незавантажених потужностей за рахунок виробництва інших, додаткових видів продукції, прагнення вести розширене відтворення й одержуваний прибуток частково направляти на освоєння нових товарів, що надалі повинні принести підприємству нові прибутки і нове розширення виробництва і номенклатури продукції;

бажання використовувати побічні продукти для виробництва нових видів продукції і підвищити загальну ефективність діяльності підприємства, оскільки вкрай невигідно пускати побічні продукти у відходи й ін.

Крім перерахованих вище факторів, які є зовнішніми і служать стимулами для розширення товарної номенклатури виробів, що випускаються підприємством,, саме підприємство в рамках маркетингової стратегії повинне проводити активну товарну політику і планувати розширення і відновлення товарного асортименту. Зміни вимагає товарна політика підприємства в тому випадку, якщо протягом тривалого періоду на підприємстві спостерігаються надлишкові виробничі потужності; основні прибутки підприємству дають тільки кілька товарів (два-три); немає достатньої кількості товарів, що відповідає можливостям ринку й обсягу пропонованого попиту; продажу і прибутку підприємства постійно знижуються.

Розділ 2. Сучасний стан діяльності підприємства “Харч-пак”

2.1 Аналіз господарської діяльності

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство “Харч-пак” (далі ТОВ ВКП “Харч-пак”) було утворено 9 вересня 1997 року. Це підприємство було утворено приватними особами які планували займатися розфасовкою і пакуванням харчових продуктів, а саме круп. Для цього була придбана вітчизняна пакувально-фасувальна лінія. Яку спочатку обслуговували лише 5 чоловік. А взагалі, на підприємстві “Харч-пак” в кінці 1997 року працювало 12 чоловік.

Потрібно відмітити, що відкрите в той час підприємство з таким профілем діяльності було досить вдалої в комерційному плані ідеєю. На той час, на місцевому ринку виробів з круп у розпакованому вигляді (пакети по 1 кг), були представлені лише в основному імпортні продукти (рис та гречка, які були розфасовані і упаковані в Польщі). Невелику частину цього ринку займали розфасовані продукти деяких Київських фірм.

Населення, яке було і є основним споживачем даних товарів, почало швидко звикати до них. До цієї ситуації призвели слідуючи переваги товари, розфасованого і упакованого таким чином:

- наявність зручної упаковки;

- ціна упакованого товару була однакова, або відрізнялася мінімально від неупакованого;

- вдала маса розфасовки - 1 кг. При нинішній складній економічній ситуації, більшість населення не купує більше одного кілограму крупи відразу;

- якість розфасованого товару майже завжди була вища;

- привабливий зовнішній вигляд.

Також сюди можна прирахувати і такий важливий фактор як - психологічний, а саме гарантія того, що заплативши за 1 кг, покупець і отримував 1 кг товару. Купуючи ж такий самий товар у продавця, який його розважував, була висока ймовірність того, що цей продавець міг обважити покупця.

Таким чином, на той час з'явився незадоволений попит на розфасовані у такий вигляд крупи і засновники вирішили скористатися з цього утворивши дане підприємство “Харч-пак”.

У жовтні 1997 року була придбана пакувально-фасувальна лінія продуктивністю 120 кг/год. Крупа пакувалася у прозорі поліетиленові пакети, на якому зображено торговий знак фірми - усміхненого зайця, назву продукту, характеристику продукту та дані про виробника.

Приблизно перші 1.5 роки підприємство пакувало 2 види продуктів - рис і гречку, поступово займаючи своє місце на ринку. На даний час пакуються усі види круп, борошно, макаронні і деякі інші види товарів, про що буде сказано далі.

До даного часу увесь прибуток підприємство направляє на розвиток виробництва. Спочатку були придбані ще одна пакувально-фасувальна лінія і були відкриті декілька власних торгових точок. В 1999 році почалося будівництво власних виробничих приміщень на окраїні міста Житомира, а також закінчується монтаж лінії по виготовленню макаронних виробів, які також будуть упаковуватися.

На кінець 2000 року у штаті фірми вже налічується 53 чоловіка персоналу. Підприємство має три автомобілі - два вантажних і один легковий.

Потрібно сказати, що 1998 і 1999 роки були досить вдалими для підприємства. Воно досить потужно увійшло на місцевий ринок і згодом це були Житомирська область і наближені до неї райони сусідніх областей (наприклад, Вінницька та Хмельницька області), а на даний час у підприємства “Харч-пак” є ряд постійних оптових замовників з Південної та Східної України.

2000-й рік виявився не таким успішним для підприємства. На це вплинуло в першу чергу те, що підприємством були відтягнути великі сили (як матеріальні, так і фізичні) на будівництво власних виробничих приміщень, а також погіршення матеріального стану населення, яке, про що вже говорилось, є основним споживачем виготовляє мого фірмою продукту.

В табл. 2.1 наведені основні показники діяльності підприємства “Харч-пак” за останні 2 роки.

Таблиця 2.1

Показники діяльності підприємства “Харч-пак” за 1999-2000 р.р.

Назва показника	Рік	Динаміка за аналізуємий період
	1999	2000 (за 11 міс.)	сума	%
Обсяг реалізованої продукції, млн. грн.	1.728	2.008	+0.28	+16.2
Собівартість реалізованої продукції, млн. грн.	1.152	1.4056	+0.2436	+22
Прибуток, млн. грн.	0.576	0.6024	+0.0264	4.58
Рентабельність, %	33.3	30	-3.3	-10
Чисельність працюючих, чол.	44	53	+9	+20.5
Прибуток на одного працюючого, тис. грн.	13.09	11.37	-1.72	-13.14
Продуктивність праці, грн./год.	16.36	15.79	-0.57	-3.5
Вартість основних фондів, тис. грн.	326	384	+58	+17.8
Фондовіддача, грн./грн.	5.3	5.23	-0.07	-1.3
Фондомісткість, грн./грн.	0.189	0.191	+0.002	+1.06

Проаналізуємо приведені в таблиці 2 дані. Як бачимо відбувся ріст реалізованої товарної продукції, але також зросла і її собівартість. Основні причини росту собівартості - це ріст цін на усі види круп, який відбувся у 2000 році.

Прибуток зріс на 4.58%, проте різко впала рентабельність виробництва - 10% і при цьому виросла чисельність виробничого персоналу. За рахунок росту кількості працюючих виріс об'єм виготовленої продукції та прибуток. Але такі показники, як прибуток на одного працюючого і продуктивність праці зменшилися відповідно на 13.14% і 3.5%. Цю ситуацію можна пояснити слідуючим. “Харч-пак” майже завершив будівництво виробничого приміщення і монтаж лінії виробництва макаронів, і вже набрані для роботи на цій лінії додаткові працівники. Але так як ця лінія не почала видавати готову продукцію, то загальні по підприємству показники прибутку на одного працюючого і продуктивності праці зменшилися. Цим можна пояснити і те, що зменшилася фондовіддача (-1.3%) і зросла фондомісткість (+1.06%). Вартість основних фондів збільшилася за рахунок купівлі лінії виготовлення макаронів та введення в дію нового виробничого приміщення.

Постачальниками підприємства “Харч-пак” є цілий ряд підприємств з усіх регіонів України. Гречану крупу підприємство закуповує у Сквирі та Білій Церкві, рис - в Криму та Херсонській області, пшеничну крупу та горох у Вінницькій, Черкаській та Дніпропетровській областях. В останній час підприємство почало співробітничати безпосередньо з виробниками даних товарів - сільськогосподарськими підприємствами.

Споживачами продукції є в основному підприємства оптово-роздрібної торгівлі. Частина продукції реалізується у власних торгових точках, та як оплата за поставлену сировину постачальникам.

Конкуренція у підприємства дуже висока. По-перше, це виробники з інших регіонів України, які намагаються проникнути зі своїм товаром на ринок Житомира та області, а по-друге, це вироби імпортного походження - переважно польські, які були представлені на місцевому ринку, ще до виникнення фірми “Харч-пак”. Є також товари Німеччини та ряду інших західних країн яка реалізовується в основному в дорогих магазинах типу “Супермаркет”.

В Україні історично склалася така ситуація, що практично в кожному районному центрі є підприємства по виготовленню та переробці різних видів круп. Після впровадження ринкових відносин, велика частина бувши колгоспів (за статистикою майже кожний п'ятий) закупила і змонтувала у своїх господарствах спеціальні лінії по виробленню крупи - крупорушки. Тому виробників даних товарів дуже багато, але від цього в значній мірі постраждала його якість. Погіршилися в першу чергу такі показники як засміченість різними органічними та неорганічними домішками та вологість продукту, що перевищує норму. Тому на підприємстві “Харч-пак” розуміючи цю проблему впровадили на своєму підприємстві систему контролю за якісними параметрами пакуємих продуктів, а також змонтували спеціальне обладнання для очистки круп.

Отже, за 3 роки свого існування підприємство “Харч-пак” пройшло стан становлення і на даний момент досить успішно розвиває свій бізнес. Але потрібно сказати, що є ряд проблем, які ми розглянемо далі.

2.2 Продуктова стратегія підприємства

Продуктова стратегія фірми передбачала вихід на ринок України з продуктовою лінією розфасованих високоякісних вітчизняних продуктів, частину з яких вона почала виготовляти самостійно:

- крупа гречана вагою 1 кг;

- рис вагою 1 кг;

- крупа ячнева - 1 кг;

- крупа перлова - 1 кг;

- крупа манна - 1 кг;

- крупа пшенична - 1 кг;

- вівсяні пластівці - 1 кг та 0.5 кг;

- горох - 1 кг;

- цукор - 1 кг;

- борошно розфасоване у паперові пакети вагою 1 кг та 0.5 кг;

- макаронні вироби - 1 кг.

1997-1998 роки були досить успішними для підприємства, цьому сприяла низка факторів:

- повернення населення до товару виробленого національним виробником;

- велика кількість імпортного низькосортного товару;

- низька якість реалізуємих на ринках не розфасованих круп.

До факторів, які негативно вплинули на дії підприємства, можна віднести:

- все галузева економічна криза;

- підвищення цін на паливо та енергію;

- скорочення прибутків населення;

- підвищення цін на продовольчі товари;

- скорочення виробництва деяких видів продуктів, що розфасовує підприємство.

Економічна умови існування населення України і обмеженість державної соціальної програми привели до таких демографічних зсувів, як:

- скорочення народжуваності;

- збільшення у структурі населення старшого і похилого віку, які в основній своїй масі є людьми мало забезпеченими;

- збільшування числа розлучень.

Традиційно споживачі ринку України купують різні види круп та інших харчових продуктів, які пакує підприємство “Харч-пак” і відносно яких склалися споживацькі переваги. Для споживачів України характерна низька проінформованість населення про переваги високоякісної продукції з якою працює підприємство “Харч-пак”. На сьогоднішній день у споживачів харчових продуктів відсутнє чітке усвідомлення взаємозв'язків ціни і якості як вирішального мотиву при прийняті рішення про покупку.

Для подальшого зростання обсягів реалізації підприємством у 2000 році було вжито слідуючи заходів:

1. Розподіл:

- до непрямих каналів розподілу був добавлений прямий - власні торгові точки на ринках міста Житомир;

- була введена посада менеджера по продажу;

- почала формуватися дилерська мережа.

2. Просування.

Підприємство “Харч-пак” посилило рекламну компанію:

- почали з'являтися постійні рекламні оголошення в пресі;

- були виготовленні рекламні проспекти;

- був розроблений новий дизайн малюнку, що наноситься на упаковану продукцію.

3. Постачальники.

У зв'язку із загальним зростанням вартості сировини, підприємство почало шукати шляхи для її здешевлення. Для цього воно почало закуповувати сировину у безпосередніх виробників - сільськогосподарських підприємств. Але така сировина була дещо нижчою за якістю, бо не проходила спеціальної післязбиральної обробки, як це робиться на потужних централізованих підприємствах. Для виходу з цієї ситуації підприємство придбало спеціальну техніку для очищення круп від сорних домішок.

4. Цільова аудиторія.

Компанія змушена була чіткіш визначити елемент своїх споживачів. Споживачі, на яких сьогодні орієнтується підприємство мають такі риси:

- середній рівень прибутку;

- вік від 18 до 50 років;

- бажання вживати в їжу натуральні, якісні продукти;

- споживачі, яким до вподоби товари, які мають додаткові зручності;

- споживачі які надають перевагу продуктам, виробленим національним виробником.

2.3 Оцінка рівня управління асортиментом на підприємстві “Харч-пак”

На початку даної глави потрібно відмітити слідуюче. На ТОВ ВКП “Харч-пак” в силу різних причин, як і в більшості підприємств таких розмірів, відсутній не тільки маркетолог, але відділ збуту. Тільки недавно, як вже говорилося була введена посада менеджера по збуту. До цього часу як постачанням, так і збутовими питаннями займався безпосередньо директор підприємства. І тому такі види управління маркетингом як - просування товарів на ринку, формування попиту та стимулювання збуту, визначення ринкових сегментів і т.д., на підприємстві практично відсутні. Не є виключенням і управління асортиментом продукції. Хоча деякі кроки в цьому напрямку все таки робляться.

З асортименту були виведені слідуючи вироби:

1. Цукор.

Це було зроблено по двом причинам. По-перше, надто висока закупочна ціна цукру на цукрових заводах, не дала змоги конкурувати з іншими постачальниками цукру на ринок, які займаючись в основному тільки цукром більш досконало знають цю ринкову нішу.

По-друге, важливу роль тут відіграв психологічний фактор. Ще з до ринкових часів населення звикло купувати цукор не по 1-2 кг, а цілими мішками по 50 кг. В даний час, як показало опитування дрібнооптових продавців, споживачі купують цукор в основному на ринках по 5-10 кг за одну покупку в середньому. Тому керівництво тимчасово прийняло рішення вивести з асортименту пакування цукру.

2. Було виведено з асортименту 0.5 кілограмові розфасовки круп.

Потрібно сказати, що керівництво пішло на випуск товару в пів-кілограмовій розфасовці більше у вигляді експерименту, але через кілька місяців розфасування у такий вид упаковки припинили. Це пояснюється тим, що навіть у наш непростий час, менше 1 кг споживачі не купують. Виключенням є хіба-що манна крупа, до розфасовки у пів-кілограмові пакети якої підприємство хоче повернутися в найближчому майбутньому.

Зате у 2000 році значно розширилася номенклатура випускаємих підприємством продуктів:

- борошно вищого та першого ґатунку;

- вівсяні пластівці;

- макаронні вироби найрізноманітнішої форми;

- гречана січка.

В даний час на підприємстві планується почати випуск слідуючи видів товарів. Це, по-перше, в'ялені та сушені фрукти (курага, фініки, чорнослив тощо), а також різні види горіхів. По-друге, планується випускати різні види продуктів в термоупаковці - свіжоморожені фрукти, заморожені вареники та пельмені, але для цього ще потрібно придбати спеціальне вакуумно-пакувальне обладнання.

В кінці даного пункту потрібно сказати, що системного підходу в процесі управління, а тим більше планування асортиментом виготовляємої продукції на підприємстві “Харч-пак” немає. І якщо рішення про зняття товару з виробництва приймається на основі рівня попиту на нього, то рішення про введення в асортимент того, чи іншого товару приймається тільки на основі такого суб'єктивного фактора, як відчуття ринку керівником підприємства. Іноді в асортимент вводяться товари, внаслідок замовлення на виготовлення та розфасовки товарів посередницький та торговими організаціями, або іншими підприємствами.

Таким чином, можна зробити висновок, що рівень управління асортиментом на підприємстві “Харч-пак”, має невисокий показник, як на жаль і в більшості підприємств України.

Далі в табл. 2.2 проаналізуємо асортимент товарів реалізованих фірмою.

Таблиця 2.2

Аналіз асортименту товарів реалізованих підприємством “Харч-пак” у 1999-2000 р.р.*

Назва товару	Кількість реалізованих одиниць, шт.	Собівартість одиниці, грн.	Оптова ціна одиниці, грн. (середня за рік)	Прибуток від реалізації одиниці, грн.	Загальний прибуток, тис. грн.	Відсоток в загальному обсязі реалізації	Динаміка зміни прибутку за аналізуємий пе-ріод, %
	1999	2000	1999	2000	1999	2000	1999	2000	1999	2000	1999	2000
Рис круглий	141480	188630	1.07	1.12	1.6	1.65	0.53	0.53	74.98	99.97	13.1	15.5	+33.3
Рис довгий	114070	124547	1.03	1.07	1.53	1.58	0.5	0.51	57.035	63.52	10.1	9.8	+11.37
Крупа гречана	192000	272423	1.08	1.07	1.62	1.57	0.54	0.5	103.68	136.21	18.0	21.3	+31.38
Горох	9425	25556	0.74	0.75	1.1	1.1	0.36	0.35	3.39	8.94	0.6	1.4	+163.7
Крупа ячнєва

Подобные документы

• Формування товарного асортименту в магазині "Рибальська жилка" та шляхи його удосконалення

  Дослідження сутності товарного асортименту. Характеристика факторів, що впливають на формування товарного асортименту та показників його оцінки. Аналіз господарської діяльності в магазині "Рибальська жилка". Підвищення ефективності товарної політики.
  
  курсовая работа [82,5 K], добавлен 29.12.2013
  

• Формування ефективного товарного асортименту ТОВ "АТБ-МАРКЕТ"

  Дослідження маркетингової товарної політики фірми як складової її конкурентоспроможності. Особливості формування товарного асортименту підприємств роздрібної торгівлі. Характеристика господарської діяльності та планування підбору товарів ТОВ "АТБ-Маркет".
  
  дипломная работа [1,6 M], добавлен 01.07.2011
  

• Формування асортименту в роздрібній торгівлі

  Формування асортименту товарів на роздрібних торгових підприємствах на прикладі магазину ТОВ "Монро" і його оцінка. Загальна характеристика підприємства і аналіз показників ефективності його комерційної роботи. Оцінка товарного асортименту магазину.
  
  курсовая работа [48,1 K], добавлен 21.10.2007
  

• Удосконалення асортиментної політики СП ТОВ "Галка ЛТД"

  Сутність поняття асортименту та особливості його планування. Формування асортиментної політики підприємства та методи аналізу товарного асортименту. Аналіз маркетингової діяльності підприємства та маркетингові дослідження поведінки споживачів кави.
  
  дипломная работа [849,3 K], добавлен 22.03.2014
  

• Вдосконалення товарно-збутової діяльності підприємства (на прикладі ПАТ "Пригма-Прес")

  Збутова політика та її значення для успіху підприємства. Оцінка структури товарного асортименту ПАТ "Пригма-Прес", аналіз планування та організації проведення товарної політики на підприємстві. Рекомендації щодо управління асортиментом і якістю товарів.
  
  дипломная работа [903,7 K], добавлен 28.05.2014
  

• Формування товарного асортименту в магазині "Фокстрот"

  Асортиментна структура попиту міського і сільського населення. Дослідження основних принципів формування товарного асортименту на прикладі ТОВ "Фокстрот". Організаційна структура підприємства та питання управління товарним ассортиментом у ТОВ "Фокстрот".
  
  курсовая работа [138,3 K], добавлен 06.01.2012
  

• Збутова діяльність промислового підприємства в системі маркетингу

  Системне управління підприємством: принципи та типології системних концепцій менеджменту. Організаційний аспект та технологія маркетингової діяльності. Планування збуту та аналіз товарного асортименту як фактор забезпечення платоспроможності організації.
  
  курсовая работа [204,8 K], добавлен 22.02.2011
  

• Аналіз асортименту товарів та стану попиту на них

  Розгляд переліку послуг, які надає підприємство для залучення нових клієнтів та утримання вже існуючих. Аналіз методів формування товарного асортименту для задоволення попиту обслуговуваних покупців і забезпечення високої прибутковості діяльності фірми.
  
  контрольная работа [21,2 K], добавлен 30.11.2010
  

• Організація маркетингу на торгівельному підприємстві

  Загальна характеристика та організаційна структура управління торгівельного підприємства. Попит на товари, його вивчення та прогнозування, формування товарного асортименту підприємства і господарських зв'язків в умовах ринку. Аналіз комерційних операцій.
  
  отчет по практике [57,0 K], добавлен 02.11.2010
  

• Формування асортименту на підприємстві "Епіцентр"

  Загальна характеристика та внутрішня структура підприємства, напрямки його діяльності. Аналіз системи управління та оцінка її ефективності. Організація торговельно-технологічних процесів. Підходи до документального оформлення видачі і отримання товарів.
  
  отчет по практике [629,6 K], добавлен 08.03.2016
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам