Аналіз та оцінка конкурентоспроможності ДП АТ "КиївХліб" "Булочно-Кондитерський Комбінат"

1

2

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Кафедра маркетингу

Кваліфікаційна робота

Аналіз та оцінка конкурентоспроможності ДП АТ «КиївХліб» «Булочно-Кондитерський Комбінат»

Вступ

Важливим атрибутом ринкової економіки є конкурентоспроможність підприємства.

Розуміння конкурентоспроможності підприємства трактується фахівцями по різному. Визначний авторитет в галузі конкуренції М.Портер, висновки якого обґрунтовуються на результатах багатьох дослідженнях досягнення і збереження конкурентної переваги, вважає, що фірми попереджають своїх суперників, якщо мають міцну конкурентну перевагу [14]. В країнах з ринковою економікою конкурентоспроможність підприємства є результатом переплетіння факторів, породженим об`єктивним розвитком продуктивних сил і відображаючих результати політики великих монополій в боротьбі за якість, ринки збуту і отримання прибутку.

Дослідження конкурентоспроможності підприємства в умовах економічної ситуації, яка склалась в Україні, дає змогу розглядати її як комплексну характеристику потенціальних можливостей забезпечення конкурентних переваг в перспективі, яка доступна для огляду (10 - 15 років). Джерелами конкурентних переваг є прогресивна організаційно-технологічна і соціально-економічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходи щодо укріплення конкурентних переваг. Останнє слід відзначити особливо, тому що аналіз та оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства необхідні на всіх ступенях позавиробничого процесу.

З вищесказаного можно зробити висновок про те, що проблема підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства є актуальним питанням, вирішенню якого і присвячується данна робота.

Метою дослідження є розробка та обґрунтування заходів, щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства харчової промисловості.

Відповідно сформульованій меті данної роботи передбачається виконання наступних завдань:

вивчити теоретичні основи конкурентоспроможності підприємства;

надати загальну характеристику діяльності обраного підприємства харчової промисловості;

провести аналіз основних показників конкурентоспроможності підприємства;

розробити та обґрунтувати заходи щодо підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства БКК.

Об`єктом дослідження був обраний ДП АТ «КиївХліб» «Булочно-Кондитерський Комбінат».

1. Основи оцінки конкурентоспроможності підприємства

1.1 Умови виникнення та роль конкуренції в ринковій економіці

Важливим атрибутом ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально існувати без розвинутих форм конкуренції. Як слушно стверджував відомий англійський економіст Ф. Хайєк, «суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших досягають своєї мети ».

Термін «конкуренція» походить від латинського слова concurrere, що означає “зіштовхуюсь”.

Конкуренція - це суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, продажу і купівлі товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків. Такий вид економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого незалежні суб'єкти, їхня залежність пов'язана тільки з кон'юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції [4]. В ринкових відносинах конкуренцію - природно і об'єктивно існуюче явище - можна розглядати як закон товарного господарства, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів виробництва, прискорення НТП, впровадження нових форм організації виробництва і систем зарплати тощо.

У своєму розвитку конкуренція пройшла певний шлях удосконалення від простих до складніших форм. Конкуренція як явище була властива рабовласницькій, феодальній і навіть первіснообщинній епосі, її зародження й виникнення історично відносять до простого товарного виробництва. Конкуренція між простими товаровиробниками (ремісниками, селянами) орієнтується на суспільну (ринкову) вартість товару. Ті з них, які витрачають на одиницю продукції більше праці порівняно з суспільно-необхідними, в конкурентному суперництві втрачають свої позиції й не мають успіху.

Особливий імпульс конкуренція дістала з переходом у розвинуте товарне господарство. Для ринкового господарства XVIII століття була характерна вільна конкуренція, її феномен детально дослідив Адам Сміт, якому належить вираз щодо «невидимої руки». Відомий англійський економіст перший зробив крок до розуміння конкуренції як ефективного засобу цінового регулювання:

* на основі теорії конкурентної ціни сформулював поняття конкуренції як суперництва, що підвищує ціни (при скороченні пропозиції) і зменшує ціни (при надлишку пропозиції);

* визначив основні умови ефективної конкуренції, що включають наявність великої кількості продавців, вичерпну інформацію про них, мобільність використовуваних ресурсів;

* вперше показав яким чином конкуренція, зрівнюючи норми прибутку, призводить до оптимального розподілу праці і капіталу між галузями;

* розробив елементи моделі досконалої конкуренції і теоретично довів, що в її умовах можливе максимальне задоволення потреб.

На рубежі XIX століття у найрозвинутіших країнах світу вводиться механізм регулювання конкуренції, тобто встановлення «правил гри», коли підприємства та фірми намагаються запровадити нові принципи суперництва. Їхня суть полягає в тому, що підприємці діють не наосліп, силою витісняючи один одного з ринку, а з допомогою маркетингу детально вивчають ринкові можливості, його кон'юнктуру. Це значною мірою «заземлює» напругу виникнення кризи надвиробництва, оскільки зі споживачем наперед узгоджуються обсяги, номенклатура, умови й термін реалізації продукції.

Конкуренція має негативні та позитивні риси. Тривалий час в нашій країні робився наголос в основному на негативних наслідках конкуренції: витіснення дрібних виробників великим капіталом, розорення одних і збагачення інших, посилення соціальної несправедливості, значне зростання майнової диференціації населення, загострення безробіття, інфляція тощо. В умовах адміністративно-командної системи у практиці господарювання конкуренція була майже відсутня.

Позитивна роль конкуренції в ринковій економіці проявляється в ряді функцій, які вона виконує:

- по-перше, як переконує світовий досвід, конкуренція охоплює всі зв'язки виробництва і споживання, є єдино можливим засобом досягнення збалансованості між попитом і пропозицією і в кінцевому підсумку - суспільними потребами та виробництвом;

- по-друге, конкуренція виконує функцію спілкування (кооперації) та погодження інтересів виробників. У результаті поділу праці інтерес кожного з них пов'язаний і взаємодіє з інтересами інших товаровиробників. Через ринковий механізм конкуренція підпорядковує індивідуальні прагнення суб'єктів господарювання суспільним інтересам;

- по-третє, конкуренція примушує товаровиробників знижувати індивідуальні виробничі витрати, що вимагає від підприємців постійного вдосконалення технічної бази виробництва, знаходження шляхів економії сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, робочого часу;

- по-четверте, конкуренція стимулює підвищення якості продукції та послуг. Ця функція набуває особливого значення в нинішніх умовах розвитку науки й технології, коли кожному виробнику надається можливість удосконалювати споживчі якості виробів, відповідаючи на зростаючі потреби й зміну смаків споживача. Конкуренція спонукає виробників упроваджувати нові види продукції, а також здійснювати різні модифікації одного й того ж продукту;

- по-п'яте, історично важливою функцією конкуренції є формування ринкової ціни. З її допомогою конкуренція забезпечує збалансоване співвідношення між суспільними потребами та суспільним виробництвом [7].

Виконуючи ці функції, конкуренція безпосередньо впливає на ефективність виробництва, підвищуючи його технічний рівень, забезпечуючи поліпшення якості та розширення номенклатури продукції.

Виникнення ринкової економіки знаменується появою вільної конкуренції. Але існування купівлі-продажу товарів, використання грошей може бути і без неї. Ось чому треба з'ясувати як виникає конкуренція.

Першою умовою виникнення конкуренції є наявність на ринку великого числа незалежно діючих виробників будь-якого конкретного продукту або ресурсу. Якщо виробництво зосереджено в руках одного власника, то панує монополія, яка по суті заперечує конкуренцію. Монополія і конкуренція - це антиподи.

Друга умова виникнення конкуренції - це свобода вибору господарської діяльності виробників. Кожний з них не тільки визначає що виробляти, а й має право вносити будь-які зміни у виробництво, визначати його обсяги тощо.

Третьою умовою виникнення конкуренції є відповідність між попитом і пропозицією. Якщо, припустимо, попит перевищує пропозицію, то у покупця не має свободи вибору, оскільки через дефіцит уся продукція реалізується. Там, де є дефіцит, там немає вільної конкуренції.

Четвертою умовою виникнення конкуренції слід вважати наявність ринку засобів виробництва. У конкурентній боротьбі велике значення має встановлення високої норми прибутку, яка по суті є орієнтиром у виборі господарської діяльності. Однак вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того щоб ця можливість перетворилась на дійсність, потрібно, маючи грошовий капітал, перетворити його на засоби виробництва.

В умовах адміністративно-командної системи, вільного ринку засобів виробництва не було: по - перше, покупцями засобів виробництва були лише державні та кооперативні підприємства, по-друге, навіть ці покупці не мали права купувати те, що їм потрібно. По-третє, вибір засобів виробництва був обмежений, недостатній. У зв'язку з цим підприємства намагались створювати запас найбільш дефіцитних засобів виробництва. Відбувалося омертвіння значного капіталу, що негативно відбивалося на ефективності виробництва.

1.2 Оцінка конкурентоспроможності підприємства

Конкурентоспроможність підприємства визначається за допомогою трьох груп показників, які відображають конкурентоспроможність продукції що випускається та ефективність використання ресурсів.

Перша група включає показники, які характеризують економічні параметри, - собівартість, ціну виробу та споживання, умови платежу та поставок, строки та умови гарантії і т. д.

Друга група включає показники, які характеризують стан та використання живої праці, основних виробничих фондів, матеріальних затрат, обігових коштів, а також фінансовий стан підприємства.

При оцінюванні конкурентоспроможності підприємства предметом уваги повинна бути номенклатура продукції, яку випускають та її конкурентоспроможність. Саме продукція з її якістю, упаковкою, сервісом, рекламою і т. д. приваблює не лише покупця, а також бізнесмена, акціонера, інвестора.

Загальні правила оцінки конкурентоспроможності продукції наступні:

- вибір та аналіз ринку для реалізації товару;

- вивчення конкурентів по виробництву і реалізації аналогічних товарів;

- вибір та обґрунтування найбільш конкурентоспроможного товара-аналога в якості бази для порівняння;

- визначення необхідних груп параметрів, які підлягають оцінюванню;

- установка набору одиничних показників за відповідними групами параметрів;

- вибір методик розрахунків, визначення та аналіз зведених показників по товарним групам;

- розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товару підприємства;

- розробка товарної політики підприємства відносно виробництва товару для

певного ринку, розширення його виробництва, експорту, розробка міроприємств по підвищенню конкурентоспроможності товару, зняття його з виробництва та ін [12].

Щоб задовольнити свої потреби, покупець повинен придбати товар, а потім, якщо це досить складний виріб, нести витрати по експлуатації - купувати паливо, мастила, запасні частини.

Третя група - нормативні параметри, які показують чи відповідає виріб стандарту, нормам, правилам, що регламентують кордони, з яких даний параметр не має права виходити. До їх числа відносяться показники надійності, ресурс виробу, безвідмовність, довговічність, ремонтоздатність. До нормативних параметрів відносяться також ергономічні параметри (гігієнічні, фізіологічні, психологічні та ін.), які демонструють відповідність товару якостям людського організму та людської психіки, визначають зручність роботи, швидкість стомлення.

При оцінюванні конкурентоспроможності фірми необхідно враховувати стратегію основних конкурентів.

Як правило при оцінюванні стратегії відповідають на наступні питання:

- Які головні фактори конкурентоздатності цих товарів?

- Яка практика фірм-конкурентів в рекламі та стимулюванні збуту?

- Яка практика фірм-конкурентів відносно найменувань (торгових марок) товарів?

- В чому полягають притягуючі сторони упаковки товарів конкурентів?

- Який рівень сервісу пропонують конкуренти в гарантійний і післягарантійний період?

- Чи використовують конкуренти для збуту місцеву торгову мережу чи створюють власну?

- Яка практика товароруху у фірм-конкурентів (види транспорту), об'єми запасів, розміщення складів, види складів та їх вартість?

Конкурентоспроможність продукції - це характеристика продукції, яка відображає її відмінність від товару - конкурента як по ступені відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення.

Показник, який виражає таку відмінність, визначає конкурентоспроможність аналізуючої продукції по відношенню до товару-конкуренту.

Конкурентоспроможність будь-якої продукції може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому являється відносним показником.

Конкурентоспроможність визначається сукупністю властивостей цієї продукції, які входять в склад її якості та важливих для споживача, визначають затрати споживача при купуванні, вживанні (експлуатації) та утилізації продукції [17].

1. Оцінка конкурентоспроможності починається з визначення мети дослідження:

- якщо необхідно визначити положення даного товару серед аналогічних, буде достатньо провести їх пряме порівняння по найважливішим параметрам;

- якщо метою дослідження являється оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі повинна використовуватися інформація, яка включає відомості про вироби, які вийдуть на ринок в перспективі, а також відомості про зміни діючих в країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого попиту. Незалежно від цілей дослідження, основою оцінки конкурентоспроможності являється вивчення ринкових умов, яке повинно проводиться постійно, як до початку розробки нової продукції, так і в ході її реалізації. Задача полягає в необхідності виділення тієї групи факторів, які впливають на формування попиту в певному секторі ринку: розглядаються зміни у вимогах постійних замовників продукції; аналізуються напрямки розвитку аналогічних розробок; розглядаються сфери можливого використання продукції; аналізується круг постійних покупців;

2. На основі вивчення ринку та вимог покупців обирається продукція, по якій буде проводитися аналіз чи формуватися вимоги до майбутнього виробу, а далі визначається номенклатура параметрів, які приймають участь в оцінюванні.

При аналізі повинні використовуватися ті ж самі критерії, якими оперує споживач, обираючи товар.

3. По кожній з груп параметрів проводиться порівняння, яке показує наскільки ці параметри близькі до відповідного параметру потреби.

Аналіз конкурентоспроможності починається з оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один із них не відповідає рівню, який передбачений нормативними нормами та стандартами, то подальша оцінка конкурентоспроможності продукції не має сенсу, незалежно від результату порівняння по іншим параметрам.

4. На наступному етапі проводиться підрахунок групових показників, які в кількісній формі виражають відмінність між аналізуючою продукцією та потребою по даній групі параметрів та дозволяє судити про ступінь задоволення потреби по цій групі.

Розраховується інтегральний показник, який використовується для оцінювання конкурентоспроможності аналізуючої продукції по всіх розглядуваних групах параметрів в цілому.

В результаті оцінювання конкурентоспроможності використовуються для вироблення висновку про неї, а також - для вибору шляхів оптимального підвищення конкурентоспроможності продукції для вирішення ринкових задач.

Однак, факт високої конкурентоспроможності самого виробу являється лише необхідною умовою реалізації цього виробу на ринку в заданих об'ємах. Необхідно також враховувати форми та методи технічного обслуговування, наявність реклами, торгово-політичні відносини між країнами і т.д.

В результаті оцінки конкурентоспроможності продукції можуть бути прийняті наступні рішення:

- зміна складу, структури матеріалів, які використовуються (сировини, напівфабрикатів), комплектуючих виробів чи конструкції продукції;

- зміна порядку проектування продукції;

- зміна технології виготовлення продукції, методів випробувань, системи контролю якості виготовлення, упаковки, зберігання, транспортировки, монтажу;

- зміна цін на продукцію, цін на послуги, по обслуговуванню та ремонту, цін на запасні частини;

- зміна порядку реалізації продукції на ринку;

- зміна структури та розміру інвестицій в розробку, виробництво та збут продукції;

- зміна структури та об'ємів коопераційних поставок при виробництві продукції та цін на комплектуючі вироби і складу обраних постачальників;

- зміна системи стимулювання постачальників;

- зміна структури імпорту і видів імпортованої продукції.

1.3 Фактори , які впливають на конкурентоспроможність підприємства

Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Це одночасно передбачає, що підприємство займає стабільне місце на ринку товарів та послуг , та його продукція користується постійним попитом. Однак в житті цей стан не являється незмінним. Тому керівництво підприємства повинно вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів. Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв і т. д [8].

Важливим моментом в проведенні перетворень по підвищенню конкурентоспроможності підприємства являється вибір їх здійснення. В ряді вітчизняних та зарубіжних робіт пропонується виходити із так званого циклу конкурентної переваги фірми - КПФ (рис. 1.2).

Зі схеми можна бачити, що на кожному етапі стан конкурентоспроможності підприємства різний. Але коли вона переходить в так звану зрілість, тобто стає незмінною, то вважається, що настав момент для проведення перетворень. Але при такому підході може виникнути ситуація, при якій проведення перетворень нічого не дасть. Справа в тому, що в силу різночасовості змін подій, які відбуваються в параметрах, що впливають на конкурентоспроможність підприємства в стадії загальної зрілості деякі з них будуть знаходитись в стані занепаду, і на їх зміни буде потрібно багато часу. Тому у відповідності з прийнятою стратегією розвитку підприємства необхідно відслідковувати зміни кожного фактора. Всі фактори, що впливають на конкурентоспроможність, можна розділити на дві великі групи: внутрішні та зовнішні.

Внутрішні фактори - це ті, на які підприємство впливати не може і в своєї політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. До них відносяться наступні:

1. Діяльність державних владних структур (фіскальна та кредитно-грошова політика, законодавство). Наприклад, в залежності від характеру податкової політики (розміри податкових ставок) підприємство буде отримувати високий прибуток чи, навпаки, зовсім його не отримувати.

2. Господарська кон'юктура, що складається. Вона включає кон'юктуру ринків сировинних та матеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринків фінансових ресурсів.

3. Розвиток родинних та підтримуючих галузей. В даному випадку мова йде про розвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої переробки), нових матеріалів та джерел енергії. Їх впровадження у виробництво підвищує науковий та виробничий потенціал підприємства.

4. Параметри попиту. Вони включають ріст попиту на товари, що виробляються підприємством, його стабільність і дозволяють підприємству отримувати високий прибуток, а також закріпити своє положення на ринку. Нестабільний попит, зміна вимог покупця до якості продукції підприємства, зниження покупної можливості населення, навпаки, не створюють умов для забезпечення певної конкурентоспроможності підприємства.

До внутрішніх факторів відносяться наступні [6]:

1. Діяльність керівництва та апарату управління підприємства (організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів і т. д.).

2. Система технологічного оснащення. Обновлення устаткування та технологій, тобто заміна їх на більш прогресивні, забезпечує підвищення конкурентоспроможності підприємства, підсилює внутрішню гнучкість виробництва.

3. Сировина, матеріали і напівфабрикати. Якість сировини, комплектність її перероблення та величина відходів серйозно впливають на конкурентоспроможність підприємства. Зменшення виходу готової продукції із використаної сировини (це особливо характерно для харчової промисловості), некомплексна її переробка приводять до збільшення витрат виробництва, а значить, до зменшення прибутку, що, в свою чергу, не дозволяє розширити виробництво. В наслідок цього знижується конкурентоспроможність. І навпаки, покращення використання сировини, його комплексна переробка понижують витрати виробництва, а значить, підвищують конкурентоспроможність.

4. Збут продукції: його об'єм та витрати реалізації. Цей фактор серйозно впливає на підвищення конкурентоспроможності підприємства: можна добитися непоганих результатів в виробництві, випускаючи продукцію вищої якості і відносно невисокої собівартості, але все буде зведене нанівець із-за непродуманої збутової політиці. Тому підприємство намагається здійснити ефективний збут за рахунок продажі продукції, необхідної ринкові, стимулювання збільшення об'ємів продаж, завойовуючи нові ринки збуту. Все це робиться , з однієї сторони, на основі формування “свого” покупця, проведення ефективної цінової політики і т. п. , а з іншої - шляхом ефективного забезпечення сировиною, необхідними матеріалами та устаткуванням по доступним цінам.

Визначивши середовище, в якому воно буде працювати, підприємству необхідно перейти до установлення своєї ролі, положення на ринку. Тут важливо виходити із максимізації тих можливостей підприємства, які відрізняють його від конкурентів. До форм та методів максимізації внутрішніх можливостей основі проведення технологічної політики, направленої, по-перше, на постійне внесення підприємства необхідно перш за все віднести гнучке їх використання на “ноу-хау” в технологію виробництва та образ своєї продукції, що дозволяє підприємству стати лідером у випуску даної продукції, по-друге, на забезпечення високої якості, по-третє, на поставку продукції в срок.

Прагнучи до гнучкого використання своїх внутрішніх можливостей, підприємство повинно забезпечити собі технологічну та економічну ефективність не нижче галузевої. Іншими словами, воно повинно найти спосіб оптимального поєднання бажаної технологічної та економічної ефективності, щоб забезпечити найкращі технологічні та економічні умови пропозиції.

2. Оцінка конкурентоспроможності ДП АТ “КиївХліб” «Булочно - кондитерського комбінату»

2.1 Аналіз основних показників конкурентоспроможності

Хлібозавод імені Першого Травня по випуску фермового хліба та хлібобулочних виробів став до ладу 30 квітня 1930 року. Пізніше перейменовано в хлібокомбінат. В 1974 році став Булочно - кондитерським комбінатом. 27 червня 1996 року Дочірнє підприємство АТ «Київхліб» «Булочно-кондитерський комбінат» було зареєстровано Державною адміністрацією Старокиївського району міста Києва. Отже, БКК перейшов з державної форми власності на колективну.

Під час вводу в експлуатацію підприємство було обладнане трьома печами ХВ, однією піччю Вернера і Порлейдера потужністю 32 тони за добу хлібобулочних виробів. Пізніше було прибудовано цех, в якому випікалось біля 1,5 тон /добу печива масових сортів.

В 1964 році почалось будівництво чотириповерхового корпусу з бараночним, картонажним, кондитерським цехами та складом безтарного зберігання борошна. Проводилась стрімкими темпами механізація і автоматизація процесів. Полегшенням праці став перехід з вугілля на природний газ.

В 1975 році була пущена лінія по виробництву тістечок «Еклер» до 7200 штук за зміну. В 1976 році було приєднано хлібозавод №8 з виробітком до 15т/ добу булочних виробів.

В 1979 році комбінат виробляв 70 найменувань продукції. На сучасному етапі асортимент продукції налічує близько 120 видів.

На комбінаті постійно впроваджуються заходи, спрямовані на вдосконалення організації та нормування праці, покращення умов праці, усунення випадків травматизму. Розробляються заходи, спрямовані на скорочення частки ручної праці, на підвищення продуктивності праці, збільшення випуску товарної продукції та зростання прибутку.

Значною подією початку 2007 року для комбінату стало введення в експлуатацію нового кондитерського цеху, який обладнано устаткуванням, що відповідає сучасним вимогам механізації і автоматизації.

В ринкових умовах колектив комбінату намагається забезпечити виробництво високоякісної продукції та її реалізацію в умовах конкуренції. З цією метою проводиться постійна робота над асортиментом продукції та розробкою нових видів виробів.

Обсяг виробництва і реалізації продукції залежить від рівня технічної забезпеченості підприємства та інтенсивного використання обладнання, забезпеченості підприємства сировиною та її якість, наявність на підприємстві І кваліфікованих кадрів та рівня організації праці. Всі ці фактори вивчаються в процесі аналізу, визначається їх вплив на процес виробництва та результати господарської діяльності підприємства.

а) аналіз виробничої програми: визначає номенклатуру, строки, кількість і вартість продукції, є складовою частиною бізнес-плану. Аналіз виробничої програми по БКК наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 - Виробнича програма

	Один.	2006	2007	2008 в %
Показники	Вим.	рік	рік	до 1997 р.
1	2	3	4	5
1. Обсяг продукції в діючих	тис. Грн.	22472	25002	111.2
цінах (без ПДВ)
2. Обсяг продукції в
порівняльних цінах (без	тис.грн.	21528	24162	104.7
ПДВ) на 1.01.97р.
3. Виробництво основних
видів:
* хлібобулочних виробів	тон	14189	14220	100.2
* кондитерських виробів	тон	1440	1814	128,3
4. Темп росту в груповому
Асортименті:
4.1.Хлібобулочних виробів	тон	14189	14220	100.2
З них:
* булочні та здобні вироби	тон	11765	10755	91.4
0,5 кг і менше
* булочні та здобні вироби	тон	426	454	106.6
0,3 кг і менше
* булочні та здобні вироби	тон	290	294	101.4
0,2 кг і менше
* бараночні вироби	тон	1530	868	56.7
*здобні вироби	тон	406	121	в 3,3 рази
* дієтичні вироби	тон	135	116	86,0
в т. ч. Діабетичні	тон	83	98	84,7
5. Кондитерські вироби	тон	1848	1440	128,3
З них:
* торти і тістечка	тон	1758	1404	125,2
* кекси	тон	76	27	в 2,8 рази
* східні солодощі	тон	1	2	50,0
* печиво	тон	13	7	185,7
6. Конд. вироби в розфасовці	тон	1761	1411	124,8

Загальний обсяг продукції збільшився, але зменшився обсяг виробництва булочних та здобних виробів вагою 0,5 кг і менше, це сталося за рахунок зупинення печей №1 та №2 на ремонт. Зменшення виробітку бараночних виробів сталося з причин зниження купівельної спроможності населення.

б) аналіз асортименту продукції:

Аналіз асортименту продукції полягає у визначенні фактичного випуску за повним або груповим асортиментом і порівнянні його з плановими значеннями. При аналізі структури продукції визначають питому вагу окремих виробів в загальному обсязі та порівнюють її з планом.

Проаналізуємо виконання плану з асортименту продукції на БКК за 2007 рік на основі даних таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 - Виконання плану з асортименту за 2007 рік

	Вартість продукції,	Вико-нання	Зарано-вано	Відносне
Вид виробів	тис. грн.	плану	планом	відхилення,
	План	Факт	%		%
1	2	3	4	5	6
1. Хлібобулочні	12100	13129,3	118,2	11534,5	95,3
вироби, всього
* хліб житно-обдир.	--	220,7	--	--	--
* хліб пшен. з бор. 2г	--	1067,4	--	--	--
* хліб пшен. з бор. в/г	5	5,9	14,0	0,7	14,0
* булочні вир. З бор. 1г	120	181,4	240,8	120	100,0
* булочні вир. З бор.в/г	8780	8937,7	112,8	8780	100,0
* бараночні вироби	2243	1639,2	127,6	2243	100,0
* здобні вироби	201	817,3	359,3	201	100,0
Кондитерські вироби	5391	11847,7	151,1	5348,6	99,2
* торти і тістечка	5962	11522,6	152,6	5269	100,0
Продовження табл. 2.2 - Виконання плану з асортименту за 2007 р.
1	2	3	4	5	6
* кекси	59	280,9	146,9	59	100,0
* східні солодощі	13	6,1	46,2	6	46,2
* печиво	50	38,2	29,2	14,6	29,2
3.Сухарі паніровочні	8	25,3	253,0	8	100,0
Всього	17499	25002,3	128,4	16891,1	96,5

Як видно з таблиці 2.2, в 2007 році план з асортименту продукції не довиконано на 3,5% при загальному виконанні плану по обсягам виробництва на 128,4% за рахунок недовиконання плану по:

* хлібобулочним виробам на 4,7 %,

* кондитерським виробам на 0,8 %.

в) аналіз якості продукції:

Якість -- сукупність властивостей продукції, що визначає ступінь придатності її у відповідності з призначенням [18].

Особливу увагу під час аналізу приділяють випуску нових видів продукції, що сприяє кращому забезпеченню населення, розширенню асортименту продукції, підвищенню її якості та конкурентоздатності.

Непрямим показником, що характеризує якість продукції - є брак. Встановити причини виникнення браку та розробити заходи по ліквідації втрат - основна задача аналізу браку.

Проаналізуємо якість продукції БКК за останні п'ять років на основі непрямого показника -- браку, використовуючи дані таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 - Якість продукції

Показники	2003 рік	2004 рік	2005 рік	2006 рік	2007 рік
	тон	%	тон	%	тон	%	тон	%	тон	%
Брак виробничий
(хлібобул. вироби)	16,0	0.09	16,6	0,095	13,0	0,08	7,8	0,05	19,7	0,14
Брак експедиційний (хлібобул. вироби)	12.1	0,07	12,7	0,07	12,5	0,08	11,0	0,07	12,4	0,09

Питанню поліпшення якості продукції колектив комбінату продовжує приділяти велику увагу. Протягом багатьох років на комбінаті низький % виробничого браку, а брак експедиційний в обсягах норми.

В 2008 році за період освоєння нового виду хліба «Святошинський» 0,8 кг вироблено 8,2 т браку. В наслідок цього виробничий брак в 2008 році в порівнянні з 2007 роком підвищився.

г) аналіз обсягу реалізації продукції:

Показник обсягу реалізації є результативним показником господарської діяльності підприємства, що характеризує як виробничу, так і позавиробничу сферу.

Реалізована продукція -- це продукція, гроші за яку отримано на розрахунковий рахунок підприємства, або продукція відвантажена і відповідно документально оформлена до сплати.

Для визначення обсягу реалізації використовують формулу 1.1:

РП = ТП + Зпр - Зкр (1.1)

де РП - обсяг реалізації продукції, тис. грн.

ТП - обсяг товарної продукції в діючих цінах, тис. грн.

Зпр - залишки продукції на початок року, тис. грн.

Зкр - залишки продукції на кінець року, тис. три.

Проведення аналізу реалізації продукції передбачає складання балансу товарної продукції, який наведено в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Баланс товарної продукції

	2007	2008	Абсолютне
Показники	рік	рік	Відхилення,
			(+/-)
1	2	3	4
1. Залишок готової прод. на складі на поч. року	15,0	37,7	+22,7
2. Залишок відвант. товарів, не сплач, в строк на		452,8	+161,9
початок року	290,9
3. Випуск товарної продукції	224712	25002,3	+ 2530,3
4. Залишок готової прод. на складі на кін. року	37,7	20,5	-17,2
5. Залишок відвант. товарів, не сплач, в строк на	452,8	215,7	-237,1
кінец року
6. Реалізація товарної продукції	22287	25256,6	+ 2969,6

Розглянемо, як вплинула зміна залишків готової продукції на складі та відвантажених товарів на збільшення обсягів реалізації продукції.

37,7 + 452,8 - 20,5 - 215,7 = 2542 тис. грн.

Отже, залишки готової продукції на складі та відвантажених товарів на кінець 2007 року зменшились на 2542 тис. грн. Проте залишки на кінець 2008 року збільшились:

15,0 + 290,9 - 37,7 - 452,8 = - 184,8 тис. грн.

Загальне збільшення залишків готової продукції та відвантажених товарів в 2008 році в порівнянні з 2007 роком склало 697 тис. грн.:

22,7 + 161,9 - 17,2 - 237,1 ⁼ - 697 тис. грн.

Отже, на збільшення обсягів реалізації продукції в 2008 році в порівнянні з 2007 роком на 2969,1 тис. грн. вплинуло збільшення обсягів виробництва продукції на 2530,3 тис. грн. (в тому числі за рахунок зростання оптових цін на продукцію) та збільшення залишків готової продукції на складі та відвантажених товарів на 697 тис. грн.

Можна зробити висновок, що дане підприємство поступово налагоджує свою роботу, зростають обсяги реалізації, зменшується шкала браку, зростають прибутки та сама якість виробленої продукції.

2.2 Оцінка конкурентоспроможності підприємства

Основними конкурентами БКК є інші хлібокомбінати і хлібозаводи, які входять до АТ "КиївХліб".

В наведеній нижче таблиці 2.5 можна побачити дані щодо становища АТ "КиївХліб" та підприємств, що входять до його складу.

Таблиця 2.5 - Основні показники роботи АТ "КиївХліб" за 2007 рік

Підпри-ємства	ТП в цінах 2007 року	Товарна продукція в в порівн. цінах	Хлібобулочні вироби, тн	Кондитерські вироби, тн
		2006	2007	%	2006	2007	%	2006	2007	%
Хлібокомб. №1	15360	16183	15363	94.9	27788	25978	93.5	27	20	74.1 *>
Хлібокомб.№2	93861	24517	23448	95.6	38613	35872	92.8	747	787	105.0
Булочно-конд. Комбінат	25002	23071	24162	104.7	14159	14221	100.2	1440	1848	128.0
Хлібзавод №4	14561	14472	14576	100,7	29399	28569	97.2		17
Хлібокомб. №6	20824	18069	20866	115.4	28813	30698	106.5	2077	2831	136.0
Дослідний хлібзавод	19606	17807	19666	110.1	27873	30749	110.3
Хлізавод
Буд-во 3 х/з-д	18708	13076	18777	143.6	25519	30437	135.2		5
Хлібзавод №11	23932	25179	24056	95.5	26627	25913	97.3	519	457	58.1
Хлібзавод №12	25035	21014	24351	112.7	25571	26382	103.2	1084	1388	128.0
Рем.-монт. Комб	1900	1384	1796	129.6
Всього по Києву:	188789	175371	187001	106.6	241452	248818	103.1	5594	7353	124.7
Білоцерківськ. Хлібокомбінат	11087	9220	11093	120.3	13548	16067	118.6	204	291	142.6
Васильківський хлібзавод	3723	4007	3723	92.9	5359	5094	91.6	4	7	175.0
Фастовський хлібзавод	2977	2798	2977	106.4	4265	4435	104.0	6
Броварський хлібзавод	5994	5320	5972	112.3	7648	8345	109.1	32	47	146.9
Богуславський .хлібзавод	737	731	736	100.7	806	799	99.1		1
Переяслав Хмельницьк.	1658	2567	1658	646	3918	2540	64.8	5	4	80.0
хлїбзавод
Макаровський хлібзавод	1949	1941	1916	98.7	2640	2604	98.6	7	5	71.4
Сквирський	1484	1642	1484	90.4	2631	2309	87.8	1	3	63.3
Славутичський хлібзавод	707	779	707	90.8	968	847	87.5	1	-	-
Всього по області:	30316	29005	30266	104.3	41983	43040	102.5	260	356	137.7
Всього по АТ «Київхліб»	219105	204376	217267	106.3	283435	291858	103.0	6154	7711	125.3

З таблиці 2.5 можна зробити висновок, що в цілому по місту Києву випуск продукції збільшився на 12891 тис. тон. Це збільшення відбулось в основному за рахунок збільшення випуску продукції на хлібокомбінаті №6, дослідному хлібзаводі, будівництва 3-го хлібзаводу та хлібокомбінаті №12. На хлібокомбінаті №1 випуск продукції зменшився на 820 тис. тон. В цілому по АТ "Київхліб" випуск продукції зменшився на 12891 тис. грн.

Отже, ці підприємства й є основними конкурентами БКК. Також до складу АТ "Київхліб" входять деякі підприємства, що заходяться в Київській області й які теж складають конкуренцію. Це такі підприємства, як Білоцерківський хлібокомбінат, Богуславський хлібзавод, Броварський хлібзавод, Васильківський хлібзавод, Макарівський хлібзавод, Переяслав-Хмельницький хлібзавод, Сквирський хлібзавод, Славутицький злібзавод та Фастівський хлібзавод.

Аналізуючи дані таблиці робимо висновок, що БКК займає досить високий рівень у виробництві всіх видів продукції. Він є найбільшим виробником кондитерських виробів, тортів та тістечок. Так у 2007 році питома вага БКК у загальному випуску кондитерських виробів становила 24%, а по Києву - 25,1%; у загальному випуску тортів - 42,9%, по Києву - 45,3%; у загальному випуску тістечок -57,6%, по Києву -71,1%. (Додаток А). БКК небезпечно зменшувати обсяги виробництва по цих видах продукції, оскільки обсяги виробництва хлібокомбінату №12 майже досягають рівня БКК. Проте по суті це єдиний конкурент для БКК на ринку кондитерських виробів.

Що стосується обсягів виробництва хлібу та хлібобулочних виробів, то БКК ще не досяг бажаних результатів: так у 2007 році обсяг його виробництва був найменшим серед інших хлібокомбінатів. По випуску булочних та здобних виробів БКК знаходився на другому місці після хлібокомбінату №11 (булочні) та дослідного (здобні) і його питома вага у загальному обсязі виробництва становила по булочних видах - 14,3%, по здобних -7,3%. Найбільший обсяг дієтичних та діабетичних виробів було виготовлено хлібокомбінатом №2 (Додаток Б).

Підсумовуючи проведений аналіз виробничої діяльності треба - зауважити, що:

по-перше, в 2007 році в порівнянні з 2006 роком ціни на хлібобулочні вироби зросли на 2,7 % за рахунок збільшення випуску здобних виробів, а на кондитерські -- на 3,6 % за рахунок впровадження нових видів тортів та тістечок;

по-друге, в 2007 році в порівнянні з 2006 роком обсяг реалізації продукції збільшився на 13,3 % або на 2969,6 тис. грн. На зміну обсягів реалізації вплинули: ступінь виконання виробничої програми, зміна залишків готової продукції і відвантажених товарів, а також зміна оптових цін на продукцію підприємства;

В цілому загальний та фінансовий стан БКК характеризується як автономний і стійкий, є можливість самофінансування. Єдина проблема, яка може виникнути - це негайне покриття заборгованості, яка витікає в основному з наявності великої кількості дебіторів.

2.3 Роль маркетингу у підвищенні конкурентоспроможності підприємства. Аналіз конкурентного середовища

Конкурентоспроможність підприємства безпосередньо залежить від знання рику та уміння правильно використовувати ту чи іншу ринкову ситуацію. Це змусило керівників багатьох підприємств розглядати використання маркетингової концепції при організації виробничої діяльності як гостру необхідність. Характерною рисою існуючого положення є, те що дана концепція використовується в різноманітних варіантах. Більшість керівників, проголосивши першорядність орієнтації ділової активності на потреби споживачів, фактично притримуються виробничої і збутової концепції маркетингу, в основі яких лежить, насамперед, прагнення до збільшення обсягів виробництва і реалізації продукції [13].

Зараз неможливо на ринку України визначити тенденцію розвитку маркетингу вже тільки тому, що у своєму сучасному понятті маркетингу на вітчизняних підприємствах не існує. Існує лише окрема його ідея. Такий підхід втілюється в організації самої служби маркетингу. На підприємствах зроблені спроби створити відділи маркетингу, але як правило, ці відділи виконують лише деякі функції маркетингу (організації реклами, пошук нових клієнтів, участь у виставках, зв'язок із громадськістю). У більшості випадків не існує загальної стратегії маркетингу з чітким визначенням цілей і задач усієї маркетингової діяльності. Підприємства хлібопекарської промисловості не виняток.

При комплексному підході збутова діяльність є частиною маркетингової (однієї з чотирьох "Р" marketing mіх). І тому перед тим, як вжити заходів щодо удосконалення маркетингового керування збутовою діяльністю, варто вивчити загальні напрямки розвитку маркетингу в галузі хлібопечення і виробництва кондитерських виробів.

Вихідним моментом концепції маркетингу хлібопродуктів служить орієнтована на споживача, інтегрована цільова філософія підприємства. У цілому ж маркетинг хлібопродуктів можна представити як систему керування ринком хлібопродуктів, що включає в себе процес визначення, аналізу, прогнозування, створення і розвитку споживчих бажань, а також організацію всіх ресурсів для задоволення потреб покупців з оптимальним прибутком для виробника.

У той же час необхідно чітко розуміти, що концепція маркетингу дозволяє аналізувати, оптимізувати і задовольняти споживчий попит, але вона є лише керівництвом до планування, загальною стратегією діяльності. Підприємство повинно також враховувати свої сильні і слабкі сторони у виробництві, технології, фінансах, збуті. Плани маркетингу повинні погоджувати цілі, вимоги споживачів і ресурсні можливості. У противному випадку плани маркетингу будуть недосяжні. Крім того, необхідно оцінювати вплив конкуренції, державного регулювання та інші сили, стосовно даного підприємства.

Ринок хлібопродуктів характеризується найбільш тісною взаємодією попиту і пропозиції [11]. Пропозиція хлібних товарів є під впливом таких чинників, як зміна суспільних потреб, попиту населення і прискорення НТП. Крім того, в умовах все більшого насичення ринку різноманітними продовольчими товарами, зростають вимоги споживачів до їхнього асортименту і якості; посилюється об`єктивна необхідність більш повного задоволення попиту не населення взагалі, а конкретних соціально-економічних груп споживачів, має використовуватися маркетинговий принцип сегментації ринку. І тоді пропозиція буде строго орієнтована на відповідність соціально-економічним, національним, віковим, психологічним і ін. характеристикам визначеного контингенту споживачів. Попит визначає об`ємність ринку - це є частина пропозиції, що може бути реалізована в обмін на платіжні засоби при даному рівні і співвідношенні роздрібних цін.

Таким чином, попит - це винесені на ринок конкретні платоспроможні потреби. Платоспроможність є найважливішою рисою й особливою властивістю попиту. Але в той же час попит на хлібопродукти - це і сукупність цілком визначених вимог до конкретних хлібопродуктів із відомими функціонально-споживчими і естетичними властивостями.

Натурально-речовинні характеристики попиту конкретизуються у вигляді споживчих оцінок асортименту і якості хлібопродуктів , що надходять на ринок. Споживчі оцінки асортименту і якості хлібопродуктів - це об'єктивне вираження підбадьорливого, нейтрального або негативного відношення покупців до даного виробу або його окремих функціональних і естетичних властивостей. У споживчих оцінках знаходить вираження ступінь відповідності хлібобулочних виробів, що надходять у продаж, сучасним уявленням різноманітних груп покупців про необхідність, доступності по ціні, смаку і подібним вимогам до складу пропозиції на ці вироби. Споживчі оцінки виявляються як у формі прямої преваги - через акт придбання або, навпаки, відмови від покупки конкретного виробу, так і у формі суджень про переваги того чи іншого виробу перед аналогічними йому по призначенню, або про дефекти, що знижують споживчу цінність, корисність хлібного товару. Вивчення споживчих оцінок є головною частиною маркетингового дослідження споживачів. При вивченні споживчих оцінок хлібобулочних і кондитерських виробів варто враховувати відносність цих оцінок, тому що вони виявляються через порівняння даного продукту з іншими, а їхнє конкретне утримання знаходиться в прямої залежності від Кісного складу пропозиції хлібопродуктів відповідного виду. Тобто, споживач хлібобулочних виробів, як правило, порівнює лише з вже існуючим товаром, не висловлюючи припущень і побажань у порівнянні, з гіпотетично ідеальним товаром.

У цілому можна відзначити, що у формуванні попиту на хлібобулочні вироби беруть участь чотири елементи: конкретна потреба (задача маркетингу визначити, а іноді і створити її); платоспроможність споживачів, що залежить від загальної економічної ситуації і рівня прибутку населення; ціна (маркетинг має величезну кількість інструментів регулювання ринкової ціни) і пропозиція, обсяг, асортимент і якість якого залежить і самого виробника.

Таким чином, маркетингові зусилля безпосередньо впливають на більшість чинників формування попиту на хлібобулочні і кондитерські вироби. А так, як достатній попит лежить в основі ефективності збутової діяльності, а, отже, для організації економічно вигідного збуту варто активізувати маркетингову діяльність.

3. Заходи, щодо підвищення конкурентоспроможності БКК, та розрахунок їх економічної ефективності

3.1 Розрахунок економічної ефективності модернізації лінії по виготовленню баранок

Проведена техніко-економічна характеристика ДП АТ «КиївХліб» «Булочно-кондитерського комбінату» говорить про те, що використання потужності потокових ліній стало більш стабільним, але не у повному обсязі. Резервами підвищення економічної ефективності використання потокових ліній у бараночному цеху є заміна фізично застарілого обладнання на лінії виготовлення баранок, що допоможе підвищити ефективність роботи, усунути простої обладнання із технічних причин, вести технологічний процес безперервно і максимально використовувати технічну потужність цеху. У вирішенні питання задоволення попиту населення у дрібнофасованій продукції, а також ефективного використання потужності ліній, може стати встановлення пакувально-фасувального апарату [15].

Основними напрямками поліпшення роботи потокових ліній можуть бути:

* зниження простоїв обладнання;

* своєчасне подавання сировини і матеріалів;

* раціоналізація робочих місць потоку;

* поліпшення умов праці на робочих місцях;

* синхронізація роботи потоку;

* введення багатоверстатного обслуговування і суміщення професій.

Для підвищення конкурентоспроможності БКК пропонуємо такі заходи:

* провести модернізацію лінії по виготовленню баранок.

* встановити пакувально-фасувальний апарат для пакування бараночних виробів у пакети по 125 гр.

З метою забезпечення безперебійної роботи лінії по виробництву баранок, поліпшення якості продукції пропонується провести модернізацію лінії: встановити ротаційну тістомісильну машину марки А2-ШЛК замість ланцюгової тістомісильної машини, що дозволить підвищити коефіцієнт використання потужності цієї лінії. У результаті заходу збільшиться обсяг виробництва, зросте продуктивність праці, знизиться собівартості продукції, що позитивно вплине на показники роботи підприємства та на конкурентоспроможність продукції та підприємства в цілому.

Таблиця 3.1 - Вихідні дані для розрахунку

Показники	Одиниці виміру	Значення до модерніз.	Значення після модернізації
1	2	3	4
Кількість днів роботи цеху.	Дні	235	235
Кількість робочих змін в добу.	Змін	1	1
Чисельність обслуговуючого лінію персоналу; (чол) І р. ІІ р. ІІІ р. ІV р. V р.	Чол.	16 3 2 8 1 2	14 2 2 7 1 2
Денна тарифна ставка (Тдс) І р. ІІ р. ІІІ р. ІV р. V р.	Грн.	8,56 9,52 10,64 11,36 13,44	8,56 9,52 10,64 11,36 13,44
Вартість обладнання у базовому періоді з урахуванням витрат на транспортування, зберігання, монтаж. (Воб)	Грн.	2250
Кількість років роботи обладнання до заміни (Рроб)	Роки	15	-
Витрати на демонтаж обладнання.	%	5	-
Вартість обладнання у проектному періоді. (Воб)	Грн.	-	15000
Транспортні витрати на обладнання.	%	-	2
Витрати на монтаж	%	-	8
Заготівельні витрати	%	-	1
Норми амортизаційних відрахувань (Ав)	%	-	15
Витрати на ремонт. (Вр)	%	-	5
Страхування майна. (См)	%	-	1
Потужність ел.двигуна	Ваг	14,8	17,3
Кількість годин роботи ел.двигуна.	Час	7,5	7,5
Тариф на 1 кВт/год	КВт/год	0,11	0,11
Коефіцієнт використання потужності		0,85	0.85
Соs с		0,8	0,8
Ціна 1 кг металобрухту	Гри.	0,21	-
Вага застарілого обладнання	Кг	2600	-
Річний обсяг виробництва баранок. (Робв)	Т	450 (1)	500 (2)
Умовно-постійні витрати на 1т баранок.	Грн.	189,33	-
Оптова ціна 1т баранок (Оц)	Грн.	2000	2000
Собівартість 1 т баранок	Грн.	1596,71	-

1. Розраховуємо капітальні витрати

Краг = Кн + Д + 3 - Л + Об (3.1)

де Кзаг - початкова вартість нового обладнання, враховуючи витрати на його закупівлю, транспортування, зберігання, монтаж та заготівельні роботи; Д -- витрати на демонтаж обладнання, що замінюється;

З - заготівельні витрати;

Л - ліквідаційні витрати;

Об - збільшення або зменшення суми обігових фондів у зв'язку із впровадженням заходів.

Кн - нові капітальні витрати.

1.1. Транспортні витрати:

Тв = 15000*0,02 =300 грн.

1.2. Вартість монтажних робіт:

Вмп =15000*0,08 =1200 грн.

1.3. Заготівельні витрати:

Зв = 15000*0,01 =150 грн.

1.4. Нові капітальні витрати складають:

Кн = Тв + Вмр + Зв +Воб (3.2)

Кн = 300 + 1200 + 150 + 15000 = 16650грн.

1.5. Витрати на демонтаж застарілого обладнання:

Д= 2250*0,05 =112,5 грн.

1.6. Ліквідаційні витрати:

Л= 2600*0,21=546 грн.

Загальні капітальні витрати складають:

Кзаг = 16650 + 112,5 - 546 = 16216,5 грн.

2.Розраховуємо змінні поточні виграти

2.1.Витрати по електроенергії:

Ве = (Мд * Тч * Тзм * Стар. * К * Т) / Соs с (3.3)

де Мд - потужність електродвигунів, кВт;

Тч - кількість годин роботи електродвигунів за зміну;

Тзм.- кількість змін роботи за добу;

Стар. - тариф за 1 кВт/г електроенергії, грн.;

К - коефіцієнт використання потужності;

Т - кількість днів роботи за рік.

До модернізації: Ве1^:= (14,8 * 1 * 7,5 * 0,11 * 0,85 * 235) / 0,8 = 3048,7грн.

Після модернізації: Ве2=(17,3 * 1 * 7,5* 0,11 * 0,85* 235) / 0,8 =3563,7 грн.

2.2. Витрати по основній зарплатні:

Воз = ? (Чоп * Тдс) * Тзм * Т (3.4)

До модернізації:

Воз = (3*8,56+2*9,52+8* 10,64+1* 11,36+2* 13,44)* 1* 235=39498,8 грн.

Після модернізації:

Воз = (2*8,56+2*9,52+7* 10,64+1* 11,36+2* 13,44)* 1* 235 = 34498 грн.

2.3. Нарахування на зарплатню складають 37,5%;

До модернізації:

З уеоб = Воб *Р роб (3.5)

З уеоб = 39498,8 * 0,375 = 14812,05 грн.

Після модернізації:

З уеоб = 34498 * 0,375 = 12936,75 грн.

2.4. Затрати на утримання і експлуатацію обладнання:

Амортизація:

До модернізації:

2250*0,15 =337,5 грн.

Після модернізації:

16650*0,15 =2497,5 грн.

Ремонт обладнання:

Роб = Воб * Вр (3.6)

До модернізації:

Роб = 2250*0,05= 112,5 грн.

Після модернізації:

Роб = 16650*0,05 =832,5 гри.

Страхування майна:

Стр.м = Воб * См (3.7)

До модернізації:

Стр.м = 2250*0,01 =22,5 грн.

Після модернізації:

Стр.м = 23310*0,01=233,1 грн.

Змінні поточні витрати наведені у таблиці 3.2

Таблиця 3.2 - Змінні поточні витрати

Показники	До модернізації	Після модернізації
1. Витрати по електроенергії	3048,7	3563,7
2. Витрати по зарплатні	39498,8	34498
3. Нарахування на зарплатню	14812,05	12936,75
4. Витрати на утримання і експлуатацію обладнання	337,5	2497,5
Всього	57697	53496

Визначимо зменшення собівартості на одну тону:

З = С2 - С1 (3.8)

де З - зниження собівартості;

С = Пв / Робв (3.9)

де Пв - поточні витрати;

Робв - річний обсяг виробництва;

С1 - собівартість до модернізації;

С2 - собівартість після модернізації;

С = 128,2-107=21,7 грн.

С₁ = 57697/450 = 128,2 грн.

С₂ = 53496/500 = 107 грн.

На весь випуск:

Звв = З * Робв (3.10)

Звв = 21,7*500=10850 грн.

2.6 Термін окупності:

Ток = Кзаг / Звв (3.11)

Ток= 16216,5 / 10850 = 1,05 року

В результаті розрахунків запропонованих заходів зменшилась собівартість продукції (по відношенню до всього випуску) на 10850 гривень, що позитивно вплине на показники роботи підприємства та на конкурентоспроможність продукції та підприємства в цілому. Таким чином можна зробити висновки, що заходи по модернізації лінії виробництва баранок є ефективними.