Матеріально-технічна база торгових підприємств

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття матеріально-технічної бази торговельного підприємства, її елементи і значення у господарській діяльності

2. Сутність, завдання і показники діагностики матеріально-технічної бази

3.Економічна характеристика району діяльності Мостиської РСС 23

4.Діагностика стану та ефективності використання матеріально-технічної бази торгівлі Мостиської РСС за 2007 - 2008роки

5. Напрями підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази торговельних підприємств

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

ВСТУП

Важливу роль у розвитку торгівлі відіграє її матеріально-технічна база, основу якої складають основні фонди. Розвиток торгівлі повинен сприяти стабілізації споживчого ринку, задоволенню потреб населення в продовольчих і непродовольчих товарах. Збільшення роздрібного товарообороту висуває завдання кількісного росту і якісного вдосконалення основних фондів. Темпи росту товарообороту і основних фондів повинні знаходитись у повному співвідношенні, яке б давало динамічну рівновагу.

Об'єкт основних фондів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям для нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначень, що мають для обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, комплекс-певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно.

Якщо один об'єкт основних фондів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних фондів.

Це необхідно для встановлення різних строків експлуатації для кожної складової частини, щоб у подальшому не мати проблем при необхідності заміни однієї з таких частин.

Основні фонди торгівлі не можна розглядати як просту суму речових елементів, які відрізняються за призначенням і технічним рівнем, їм властива соціально-економічна природа, яка визначається тим, кому вони належать, в чиїх інтересах вони використовуються.

Ринкова орієнтація розвитку суспільства вимагає нових підходів в економічній політиці, іншого бачення системи, управління її діяльністю, яке повинно бути спрямоване на усунення диспропорцій у розвитку окремих галузей діяльності суб'єктів господарювання і в тому числі торгівлі.

Інтенсифікація економіки викликає необхідність у перебудові господарського механізму з метою більш повного використання основних фондів, матеріальних і трудових ресурсів.

Основні фонди відіграють вирішальну роль у господарському процесі підприємств. Проблеми відтворення основних фондів торгівлі і ефективності їх використання до теперішнього часу знайшли відображення в економічних дослідженнях таких авторів: Герасимчук В.Г., Круш П.В., Полішук С.В., Примакова О.

Актуальність дослідження даної проблеми назріла у зв'язку з проблемами капітального будівництва у торгівлі внаслідок загальної економічної кризи в Україні, необхідністю визначення шляхів подальшого розвитку матеріально-технічної бази торгівлі, що має не лише велике значення для підвищення ефективності торгової галузі, але для більш повного задоволення потреб населення в галузях торгівлі.

За останні роки основні фонди торгівлі, від яких в значній мірі залежить обсяг товарообороту, а також кінцевий фінансовий показник - прибуток, зношуються і також зовсім не оновлюються. Тому основне завдання - як найкраще використати основні фонди, і в тому числі роздрібну торгову мережу. Виходячи з цих обставин обрана тема курсової роботи є проблематичною і актуальною на сьогоднішній день.

Підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази торговельних підприємств означає більш раціональне використання торгових площ, підвищення фондовіддачі, фондорентабельності, фондоозброєності. У показниках ефективності використання основних фондів безпосередньо знаходить відображення ефективність торгівлі в цілому. Показники повинні враховуватись як важливі фактори впливу на розвиток господарської діяльності підприємств торгівлі.

Отже, основні фонди - це такі засоби виробництва, які відносяться до засобів праці, беруть участь у виробничому процесі тривалий час (більше одного року та одного виробничого циклу), переносять свою вартість на собівартість виробленої за їх допомогою продукції частинами, по мірі зношування, зберігають натуральну форму та можуть відновлюватися як повністю (реновація), так і частково (ремонт).

Об'єктом дослідження було обрано основні фонди Мостиської райспоживспілки.

Мета дослідження - аналіз і використання матеріально-технічної бази Мостиської райспоживспілки за 2007 - 2008 роки і напрями підвищення ефективності використання основних фондів.

1. ПОНЯТТЯ МАТЕРІАЛЬНО - ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ, ЇЇ ЕЛЕМЕНТИ ТА ЗНАЧЕННЯ У ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Для здійснення будь-якого виробничого процесу, крім самої праці як доцільної діяльності людей, необхідні предмети праці, тобто матеріально-технічні ресурси та засоби праці. Матеріально-технічна база - це сукупність речових елементів, які призначені для здійснення і обслуговування усіх господарських процесів торговельного підприємства. Матеріально-речову основу матеріально-технічної бази складає роздрібна торговельна мережа, а вартісну - основні фонди.

У складі мережі роздрібних торговців можна виділити п'ять основних видів: стаціонарну, посилкову, електронну, напівстаціонари і пересувну (рис. 1.3.). Види роздрібних торговців класифікуються за такими ознаками: ступенем сталості місцезнаходження, принципами організації роботи, характером капітальності споруди.

За ступенем сталості місцезнаходження розрізняють стаціонарну, напівстаціонарну і пересувну мережу. Якщо стаціонарна мережа роздрібних торговельних підприємств відрізняється над тривалим терміном функціонування в конкретному місці, то напівстаціонар на може бути без особливих затрат сил і засобів оперативно переміщена в будь-яке місце, а пересувна взагалі не прив'язана в територіальному масштабі і весь час маневрує. За рамки поняття місцезнаходження входять види мережі, віднесені до віртуальної торгівлі, -- посилкова й електронна, які в даному контексті є екстериторіальними, їх місце розташування не має жодного значення для покупців.

Під терміном "основні фонди" розуміють матеріальні засоби, що використовуються у виробничій діяльності підприємства впродовж періоду, який перевищує 365 календарних днів від дати їх вводу до експлуатації; і вартість яких поступово зменшується у зв'язку із фізичним або моральним зносом.

Таким чином, характерними особливостями основних фондів є:

1. Використання в натуральному вигляді впродовж тривалого часу (не менше року).

2. Схильність до зносу, який виявляється у поступовій втраті можливої подальшої експлуатації у зв'язку з старінням, закінченням резерву потужності (матеріальний знос) або із втратою доцільності подальшої експлуатації у зв'язку з виникненням основних фондів, що мають якісніші характеристики (моральний знос).

3. Специфічний характер кругообігу та відшкодування вартості - через механізм поступової амортизації з віднесенням амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства, і відповідно, вартість продукції (робіт, послуг).

Основні фонди підприємства повинні забезпечувати відповідні матеріальні умови для здійснення господарської діяльності підприємства, зберігання необхідного обсягу товарних запасів, проведення транспортних, розвантажувально-навантажувальних, фасувальних та інших підготовчих операцій, пов'язаних з отриманням та реалізацією товарів, виконанням виробничих функцій, наданням послуг, праці та відпочинку робітникам підприємства, підвищенням продуктивності їхньої пращ та ефективності господарювання всього підприємства. Рішенню цих завдань сприяє цілеспрямована робота з формування обсягу та складу основних фондів, створення режиму та умов їх експлуатації, підтримки у робочому стані та виробу політики амортизації.

Оскільки натурально-речовий склад основних фондів підприємства дуже різноманітний, для їх обліку, аналізу та планування використовують різні ознаки класифікації. В сучасних умовах господарювання використовують наступну класифікацію основних фондів підприємства.

За характером використання виділяють:

основні виробничі фонди основного виду діяльності підприємства;

основні виробничі фонди інших галузей, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією товарів (виробництвом продукції або наданням послуг), але виконують окремі підсобно-допоміжні та обслуговуючі функції (в підприємствах до них відносять основні фонди таких сфер матеріального виробництва, як транспорт, будівництво, виробництво, побутове обслуговування, інформаційно-обчислювальне обслуговування та інше);

- невиробничі основні фонди, використання яких пов'язане з діяльністю, що відноситься до галузей невиробничої сфери (житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт, освіта, культура, охорона здоров я, відпочинок та туризм, соціальне забезпечення та інше).

На відміну від основних виробничих фондів, які обслуговують господарську діяльність підприємства та створюють умови для її успішного здійснення, наявність невиробничих основних фондів призначена забезпечити вирішення соціальних завдань: створення необхідних умов для проживання та відпочинку робітників підприємства та членів їх сімей, підтримку стабільності трудового колективу, покращення умов праці та морального клімату.

За цільовим призначенням в складі основних виробничих фондів підприємства виділяють наступні групи основних фондів:

Будинки - архітектурно-будівельні обпекти, що забезпечують умови праці працівників торгівлі, зберігання, підробітки, сортування та підготовка товару до продажу, продаж товарів, надання торговельних послуг населенню.

Споруди - інженерно-будівельні об'єкти, необхідні для здійснення виробничих та торгово-технологічних процесів.

Передавальні засоби, за допомогою яких здійснюється передача енергії, тепла, а також рідких та газоподібних речовин.

4. Машини та устаткування, до яких належать силові машини, робочі механізми та устаткування, торговельні автомати, механічне устаткування, підйомно-транспортне устаткування; контрольно-касові апарати, вимірювальні прилади апарати та устаткування для виготовлення та продажу безалкогольних напоїв, фасувально-пакувальне устаткування, інше торгово-технологічне устаткування, теплове устаткування

5. Інструмент механізований, немеханізовані засоби праці та закріплені до машин інструменти.

6. Виробничий інвентар та приладдя, предмети виробничого призначення; устаткування з охорони праці; ємкості для зберігання рідких та сипучих товарів і таке інше.

7. Транспортні засоби пересування, призначені для переміщення людей та вантажу.

8. Господарський інвентар - предмети конторського та господарського призначення.

9. Багаторічні насадження.

Залежно від участі у виробничому процесі в складі виробничих фондів розрізняють:

- активну частину - машини, обладнання, інструменти та інші елементи
основних фондів, які використовуються для безпосереднього впливу на предмети праці;

- пасивну частину - будівлі, споруди та інші елементи основних фондів, які безпосередньо не впливають на предмети праці, але створюють матеріально-речові умови для господарської діяльності підприємства.

В галузях виробничої сфери вирішальну роль має стан та технічний рівень активної частини основних фондів. Він визначає можливості підприємства щодо збільшення виробничих потужностей та виробничої програми, рівень продуктивності праці основного виробничого персоналу. Це вимагає першорядної уваги до збільшення питомої ваги активної частини основних фондів в їх загальному обсязі.

Для підприємств велике значення мають розміри, стан та місцезнаходження пасивної частини основних фондів - торгових та складських приміщень. Вони визначають імідж підприємства, обсяги діяльності та інтенсивність потоків споживачів, й, відповідно, рівень продуктивності праці працівників підприємства.

Стан активної частини основних фондів визначає рівень продуктивності пращ тільки окремих категорій робітників, які виконують виробничі функції-фасувальників, вантажників, наладчиків та інше. Для інших категорій персоналу активна частина основних фондів забезпечує необхідні умови пращ, підвищує комфортність та якість обслуговування покупців.

Залежно від прав власності основні фонди, що знаходяться у розпорядженні підприємства, прийнято поділяти на:

власні основні фонди;

орендовані основні фонди, передані у використання підприємству на основі договору оренди приміщень, споруд або лізингу машин, обладнання на визначений часовий термін за визначену плату з правом (фінансова оренда) або без права (оперативна оренда) подальшого викупу.

Вартісна оцінка власних основних фондів, а також фондів, взятих у фінансову оренду, вартість цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, взятих в оренду, відображаються в балансі підприємства.

Вартість окремих інвентарних об'єктів основних фондів, взятих в оперативну оренду (крім приміщень) обліковується на позабалансовому рахунку "Орендовані основні фонди", виходячи з експертної оцінки їх вартості, відображеної в договорі оренди (лізингу). . Залежно від джерел фінансування в складі власних основних фондів виділяють:

- основні фонди, внесені до статутного фонду підприємства його засновниками (передані в порядку оплати акції};

- основні фонди, придбані протягом діяльності підприємства за рахунок власних коштів;

- основні фонди, придбані за рахунок довгострокових кредитів та інших позикових коштов;

безплатно отримані основні фонди (в порядку спонсорської, безплатної фінансової допомоги та ін.)

Наведена класифікація має суттєве значення для оцінки можливостей впливу підприємства на склад основних фондів.

Залежно від стану фактичного використання основних фондів, їх поділяють на:

- основні фонди, які фактично використовуються в господарській діяльності підприємства;

- основні фонди, здані в оренду (оперативну чи фінансову);

- основні фонди, що тимчасово використовуються у зв'язку з переходом на нові види продукції, проведенням планового ремонту, сезонними коливаннями в обсязі попиту та інше;

- основні фонди, подальше використання яких в діяльності підприємства не планується.

Характеристика основних фондів підприємства за станом їх використання дозволяє визначити коло завдань, що потребують вирішення:

- по відношенню до основних фондів. що використовуються в господарській діяльності підприємства, основним завданням управління є підвищення ефективності їх використання;

- по орендованих - вибір оптимальних умов оренди та підбір орендаторів;

- по фондах, здатних в оренду - контроль за зберіганням та дотриманням правил експлуатації, визначення оптимальних умов оренди, підбір орендаря, контроль за своєчасністю сплати орендної платні,

- по відношенню до фондів, що тимчасово не використовуються скорочення періоду їх простою та якнайшвидше включення до виробничого процесу(за рахунок скорочення термінів монтажу,накладки,ремонту).

Якщо підприємство має зайві основні фонди, що тимчасово не використовуються, то основним завданням є пошук можливостей їх альтернативного використання шляхом перепрофілювання, здачі в оренду або продажу, максимізації отриманих внаслідок цього доходів,

Розглянута класифікація основних фондів використовується для аналізу їх стану, планування відтворення, складання державної звітності, проведення переоцінок та інвентаризацій.

Структура основних фондів підприємства характеризується питомою вагою їх різних груп в загальному обсязі основних фондів, її аналіз дозволяє оцінити співвідношення різних видів основних фондів, надати характеристику змінам в їх стадії.

Усі основні фонди, що знаходяться у розпорядженні підприємства незалежно від порядку їх формування, а також сукупність його обігових фондів (сировини, палива, матеріалів та інших матеріальних ресурсів) прийнято іменувати матеріально-технічною базою підприємства.

Оцінка наявності та руху основних фондів підприємства проводиться по окремих інвентарних об'єктах основних фондів в натуральному та вартісному вимірі.

Натуральні показники характеризують кількість одиниць, що входять у склад кожного виду основних фондів, їх параметри - потужність, продуктивність, вантажність, рік введення в експлуатацію та інше.

Натуральні показники використовуються для оцінки технічного стану та морального зносу основних фондів, розробки балансу обладнання, оцінки продуктивної потужності та пропускної спроможності.

Кожна одиниця основних фондів має також визначену грошову вартість. Вартісні показники оцінки основних фондів дозволяють вести облік загального обсягу, відображати знос основних фондів та враховувати його при оподаткуванні, здійснювати фінансування відтворення основних фондів, оцінювати ефективність їх використання.

2. СУТНІСТЬ, ЗАВДАННЯ І ПОКАЗНИКИ ДІАГНОСТИКИ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ

Термін "діагностика"(від грец. diagnostikos - спроможний розпізнавати) дослівно перекладається як розпізнавання стану об'єкта за другорядними ознаками чи об'єкта, що вивчається за допомогою побічних або непрямих ознак. Тобто діагностика - це вивчення економічного стану об'єкта в умовах неповної інформації з метою виявлення проблем розвитку та перспективних шляхів їх розв'язання. За сукупністю певних ознак діяльності підприємства аналітик прагне розпізнати його фактичний або очікуваний фінансовий стан.

Діагностика економічної системи - дослідження орієнтоване на визначення цілей функціонування підприємства, методів їх досягнення та виявлення недоліків.

Напрямом дослідження діагностики є виявлення проблем розвитку підприємства та перспективних шляхів їх розвитку, а також вивчення режимів функціонування самих об'єктів як окремих систем.

Діагностика - сукупність дій, що дає змогу ідентифікувати фінансовий стан досліджуваної системи й розпізнавати наслідки змін, що відбуваються. Основне призначення діагностики - встановлення та вивчення певних симптоматичних ознак можливих небажаних проблем в поточній діяльності підприємства з метою їх своєчасного запобігання. При цьому зазначені ознаки систематизуються щодо можливих режимів функціонування підприємства.

Діагностика побудована на принципах комплексності, системності, безперервності, доступності, ефективності, обґрунтованості, а також однозначності інтерпретації окремих результатів.

Вимоги до діагностики:

- багатоплановість і здатність розв'язувати конкретні задачі в межах аналітичного дослідження;

- урахування внутрішніх і зовнішніх зв'язків, залежностей та ієрархії окремих елементів;

- систематичність та безперервність відповідно до безперервності діяльності підприємства.

Результати діагностики мають бути конкретними, однозначними, щоб слугувати основою для розробки варіантів управлінських рішень стосовно пошуку та мобілізації резервів підвищення ефективності підприємництва.

Можливі суб'єкти діагностики - менеджери підприємства, а також працівники державних установ (податківці, статистики) та інститутів ринкової інфраструктури (банків, інвестиційних фондів тощо).

Діагностика виступає складовою частиною економічного аналізу на підприємстві. Так, економічний аналіз дає можливість правильно оцінити роботу всього підприємства, тоді як діагностика - виявити вагомі причини неефективної його діяльності, дає можливість покращити рівень всієї економічної роботи, підвищити ефективність виробництва за результатами економічного аналізу.

Важливого значення набуває діагностика за умов приватизації та ринкових відносин. Вона дає можливість проаналізувати не тільки загальний стан діяльності підприємства, а й в розрізі напрямів щодо конкурентного середовища, виробничого потенціалу, конкурентоспроможності, економічної безпеки, культури та можливості протистояння підприємствам-конкурентам.

Економічна діагностика відноситься до групи інформаційно-аналітичних наук і є одним із напрямків економічного аналізу. Цей взаємозв'язок можна подати схемою, яка наведена на рис. 2.1.

З рис.2.1 видно, що економічна діагностика, використовуючи результати оперативного та наступного аналізів, охоплює прийоми та методи, які використовуються для обґрунтування рішень щодо регулювання виробництва та його планування. Крім того результати економічної діагностики використовуються для знаходження напрямків поглибленого попереднього та наступного аналізів роботи підприємства.

Результати діяльності підприємства відображаються в економічних показниках, під якими розуміють кількісну і якісну оцінку явища, процесу, результату, які вивчаються.

Економічний аналіз

Попередній аналіз

Оперативний

Наступний

Економічна діагностика

прогнозування

планування

організація

регулювання

контроль

стимулювання

Рис. 2.1 Взаємозв'язок економічного аналізу та економічної діагностики.

Економічна діагностика - це багаторівнева оцінка результатів діяльності підприємства на основі системи економічних показників, взаємозв'язаних і взаємодоповнюючих один одного.

Загалом, показники, які використовуються в економічній діагностиці,

поділяються в залежності від:

1) Особливостей явищ, процесів, операцій, які досліджуються:

кількісні,

якісні.

2)масштабів використання:

узагальнюючі,

спеціальні (часткові).

З)Технології утворення:

- первинні,

вторинні,

аналітичні,

синтетичні. 4)способу розрахунку:

абсолютні,

відносні.

Причинно-наслідкові показники, на яких базується економічна діагностика, вивчаються на основі результативних і факторних (часткових) показників.

Результативним або узагальнюючим вважається показник, якщо він є об'єктом аналізу і побудови факторної діагностичної моделі. Відповідно, показники, що характеризують чи формують, називаються факторними показниками чи фактор-аргументами.

Комплекс аналітичних завдань, які розв'язує діагностика зводиться до наступного:

оцінка стану підприємства в умовах обмеженої інформації;

оцінка режиму функціонування, його ефективність і на цій основі - стабільність роботи підприємства;

- пошук можливих варіантів діагностики, виходячи з існуючої та перспективної структури зв'язків між показниками, які характеризують діяльність підприємства;

- оцінка можливих наслідків рішень управління, які пов'язані з динамікою та структурою фінансового стану та платоспроможності підприємства.

Для оцінки основних фондів використовується первісна, відновну вальна та залишкова вартість.

Первісна вартість відображає суму витрат підприємства на їх створення та введення в дію; витрати на зведення будівель, споруд; придбання машин та обладнання (включаючи витрати, витрати на розробку проектно-кошторисної документації), страхування. За первісною вартістю основні фонди враховуються на балансі підприємства, тому її називають також балансовою вартістю.

Під відновлювальною вартістю основних фондів розуміють вартість їх відновлення за сучасних умов в цінах, тобто вона являє собою суму витрат, яку зазнало б підприємство при формуванні аналогічних основних фондів в певний проміжок часу. Зміна вартості основних фондів відбувається під впливом зміни цін на сировину та матеріали, зміни трудових витрат на їх виробництво, а також під впливом інфляційних процесів в економіці. Виникаюча розбіжність між первісною та відновлювальною вартістю основних фондів ускладнює їх оцінку та регулювання процесів відтворення, призводить до викривлення показників оцінки ефективності використання.

Для забезпечення об'єктивності оцінки проводиться періодична переоцінка основних фондів за відновлювальною вартістю. До 1997 року рішення про проведення переоцінки основних фондів приймалось на державному рівні, з затвердженням централізовано визначених диференційованих коефіцієнтів індексації основних фондів. В результаті проведення переоцінки всі основні фонди підприємства отримували єдину оцінку з повноти вартості їх відтворення на момент індексації. Переоцінці підлягала і сума нарахованої амортизації.

Починаючи з 1998 року відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку" підприємства отримали право на самостійну щорічну переоцінку основних фондів виходячи з офіційного опублікованого індексу Інфляції.

Залишкова вартість основних фондів характеризує їх реально існуючу вартісь, яка ще не перенесла на вартість продукції (робіт, послуг).Кількісно вона дорівнює різниці між первісною вартістю та сумою накопиченого на момент оцінки зносу основних фондів в зв'язку з їх спрацюванням.

З метою оцінки та аналізу розділяють:

- бухгалтерську залишкову вартість основних фондів, яка враховує вплив на вартість основних фондів діючого (державне визначеного) механізму її амортизації;

- реальну залишкова вартість, яка враховує втрату споживчої вартості основних фондів в результаті фізичного та морального зносу.

Ліквідаційна вартість (Вл) - сума грошових засобів або вартість інших активів, яку підприємство чекає отримати від реалізації необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання, за вирахуванням витрат, які пов'язані з продажем.

Справедлива вартість (Справ) - сума, за якою може бути здійснений обмін активу, чи оплата зобов'язання в результаті операції між поінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами.

Вартість, що амортизується, (Фам) - первісна або переоцінена вартість необоротних активів, за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Фам = Фперв - Фл, (2.2)

де Фперв - первісна вартість об'єкту основних фондів;

Фл - ліквідаційна вартість основних фондів [Там само, с.ї 12]. Потреба в амортизації основних фондів обумовлена тим, що термін використання основних фондів в діяльності підприємства має певні обмеження в зв'язку з поступовим зношуванням основних фондів та втратою їх споживчої вартості (корисності).

Прийнято виділяти два види зносу -- фізичний та моральний.

Під фізичним зносом (спрацюванням) основних фондів слід розуміти втрату ними техніко-експлуатаційних властивостей внаслідок їх використання або впливу на них природних сил.

На швидкість та розміри фізичного зносу основних фондів впливають їх надійність та довговічність, рівень використання, особливості матеріалів, що застосовуються в їх виробництві, технологія виробництва, рівень використання в діяльності підприємства, якість технічного догляду та ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, Інші організаційно-технічні фактори.

Моральний знос (техніко-економічне старіння основних фондів) - це процес знецінення діючих засобів праці до настання їх повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Причиною морального зносу є створення принципово нових або більш продуктивних та економічних основних фондів, впровадження нових технологій та матеріалів у виробництво тощо.

Усунення наслідків зносу може відбуватися у різних формах (рис. 2.2.)

Фізичний знос (спрацювання) поділяють на усувний (тимчасовий) та неусувний (нагромаджу вальний).

Перша частина фізичного зносу періодично усувається шляхом капітального ремонту основних фондів.

	Види зносу основних фондів
Фізичний знос (фізичне спрацювання)		Моральний знос (техніко-економічне старіння)
Усувний		Неусувний (накопичувальний)		Повний		Частковий
	Капітальний ремонт		Заміна		Модернізація
		Форми усунення зносу основних фондів

Рис. 2.2 Види зносу основних фондів та форми його усунення

Друга не може бути усунена таким шляхом. З часом неусувний фізичний знос нагромаджується та зумовлює такий стан основних фондів, при якому подальше їх використання є неможливим. Настає момент повного фізичного спрацювання, яке вимагає заміни об'єктів основних фондів на нові аналогічно призначення.

Моральний знос (техніко-економічне старіння) також може бути повним та частковим.

Частковий моральний знос може бути усунений шляхом проведення модернізації основних фондів, під якою розуміють внесення певних конструктивних змін в об'єкти основних фондів з метою покращення їх техніко-економічних характеристик.

Необхідною передумовою удосконалення формування, використання та відтворення основних фондів підприємства є проведення аналізу їх сучасного стану та ефективності використання.

Інформаційною основою аналітичної роботи є матеріали бухгалтерського обліку (обігові відомості з рахунків 01 "Основні засоби", 07 "Обладнання", 055 "Майно в оренді"), форми бухгалтерської звітності: ф. №1 "Баланс", ф. №3 "Звіт про фінансово-майновий стан" (розділ 4 - Наявність та рух основних фондів), форма статистичної звітності №11-ОФ "Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)", матеріали оперативного обліку об'єктів основних фондів (технічні паспорти та інша первинна документація), матеріали дослідження ринкових цін відновлення основних фондів (прайс-листи на продаж аналогічного обладнання, вартість будівельно-монтажних матеріалів та робіт) тощо.

Аналіз стану та ефективності використання основних фондів підприємства передбачає проведення наступної аналітичної роботи.

Етапи аналізу стану та ефективності використання основних фондів На етапі аналізу обсягів та динаміки основних фондів визначається загальний обсяг основних фондів підприємства у вартісному вимірі та вивчається динаміка обсягу основних фондів порівняно з попередніми періодами.

Якщо протягом аналітичного періоду відбулися переоцінки вартості основних фондів, то вивченню динаміки повинна передувати процедура приведення обсягу фондів у спів ставний вигляд. Для цього проводиться зменшення обсягу переоцінених основних фондів на індекс переоцінки або дооцінка вартості основних фондів в попередніх періодах. Співставлений динамічний ряд дозволяє визначити реальну зміну обсягу основних фондів підприємства.

Темп зростання обсягу основних фондів слід порівняти з темпом зростання обсягу діяльності підприємства (для визначення ступеня матеріального забезпечення зростання товарообороту) та темпів зростання загального обсягу активів підприємства (для оцінки змін в їх складі позаобігових активів).

Аналіз стану та складу основних фондів передбачає вивчення складу основних фондів і динаміки окремих видів (об'єктів) та груп основних фондів.

В процесі аналізу основні фонди групуються за ознаками класифікації, розглянутими вище.

В практиці роботи підприємств застосовується також метод інтегральної оцінки, який дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання основних фондів підприємства.

Крім розглянутих вище загальних вартісних показників для оцінки ефективності використання окремих видів та груп основних фондів підприємства можуть використовуватися окремі натуральні та спеціальні показники:

Таблиця 2.1 Часткові показники вимірювання основних фондів

Назва показника	Алгоритм розрахунку
Товаровіддача торговельної площі	Обсяг товарообороту/торгова площа
Віддача складської площі	Середній фактичний обсяг зберігання товарних запасів м3/ємність складу
Коефіцієнт використання складського об єму	Обсяг складського товарообороту/ складська площа
4. Коефіцієнт змінності роботи обладнання	Кількість одиниць обладнання, що працює в першу та другу зміну /загальна кількість одиниць обладнання
5. Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання	Кількість годин роботи обладнання в день, год.
	Нормативна тривалість роботи обладнання (з врахуванням графіка роботи підприємства та тривалості планово-запобіжних ремонтів)
6. Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання	Фактична продуктивність роботи обладнання, фіз. од.
	Нормативна продуктивність роботи обладнання, фіз. од.

Проведення аналізу стану, руху та ефективності використання основних фондів підприємства дозволяє визначити основні недоліки діючої на підприємстві стратегії формування та використання основних фондів, які необхідно враховувати при обґрунтуванні напрямків її удосконалення на плановий період.

3. ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ ДІЯЛЬНОСТІ МОСТИСЬКОЇ РСС

Мостиський район розташований на заході Львівської області і виходить на державний кордон України з Республікою Польща.

Територія району відзначається живописним ландшафтом, особливо в південно-східній частині. Значні площі вкриті лісами, які займають майже 16 тисяч гектарів. З 61,5 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, 45,6 тисяч гектарів припадає на ріллю. Ґрунти, в основному, суглинкові і супіщані.

Населення Мостиського району станом на І січня 2007 року становить 60,4 тисяч чоловік, з них 15,4 тисяч чоловік міське населення і 45,3 тисяч чоловік проживає в сільській місцевості. В районі продовжується процес природного скорочення населення. Це обумовлено тим, що рівень смертності перевищує народжуваність.

Число безробітних становило станом на 1 січня 2007 року - 1759 чоловік, а станом на 1 липня 2008 року -1918 чоловік.

Протягом 2008 року за рахунок розширення діяльності підприємств малого і середнього бізнесу створено додатково 268 робочих місця. Найбільше нових робочих місць створено в ТзОВ "Богдан", ДП "Богдан Агро", 1111 "Ольга", в результаті реформування системи споживчої кооперації, за рахунок розширення Мостиського ринку і створення Судововишнянського ринку.

В Мостиському районі провідне місце належить сільському виробництву. Основний напрям господарства району є м'ясо-молочне тваринництво; вирощується також технічні (льон, цукровий буряк) і зернові культури; "Мостиський" спеціалізується на вирощувані лікарських рослин.

Основним завданням у галузі розвитку сільського господарства є здійснення економічної реформи, яка передбачає формування на селі багатоукладної ринково, економіки.

Промисловість у Мостиському районі розвинута дуже слабо. У сфері торгівлі і ресторанного господарства активно розвивається приватне підприємництво. Що стосується виробництва товарів народного споживання, то спад продовольчих товарів за 2007 - 2008 роки склав 51,5 % за рахунок не випущеної продукції на Мостиському молокозаводі. Спад виробництва непродовольчих товарів 8,3 /о пояснюється тим, що ТзОВ "Решмеблі" і ТзОВ "Електрон" свою продукцію відправляли підприємствам і на експорт.

Протягом 2008 року продовжився перерозподіл в частині товарообороту різних форм власності. Так, державна форма власності становить всього лише 0,8 % питомої ваги, а кооперативна - 6,5 %, найвагоміша питома вага приходить на підприємства приватної і колективної власності. З державної форми власності, в Мостиському районі працюють лише деякі аптеки і ДКВП «Залізничник ». У торгівлі почався процес реформування і станом на 1 січня 2008 року працює 5 споживчих товариств та 4 окремі підприємства, які підпорядковані споживчій кооперації. Всі 5 споживчих товариства, за винятком Мостиського, були збиткові, за період 2006 - 2008 року, і тому на базі сільських магазинів було створено КГРП Спад товарообороту в споживчій кооперації склав за 2006 - 2008 роки майже 32 %. Поповнити кошти можна було за рахунок продажу майна, але в сільських споживчих товариствах його практично немає, і тому ринкова реформа пішла шляхом передачі майна в операційну оренду новоствореним юридичним особам (КГРП).

Поповнення коштів відбулося за рахунок внесків засновників КГРП, що дало можливість збільшити обсяг товарообороту і зменшити збитковість СТ. На кінець 2008 року обсяг всього товарообороту в порівнянні з 2007 роком становив 107,7 /о. Цей показник можна було б довести і ще до кращого результату, але починаючи з жовтня 2008 року цей процес пригальмував. Не завершено реформування такого збиткового СТ як Гусаківське, Комбінату ресторанного господарства. Також слід переглянути створення КГРП "Ростислав" в селі Вовчищовичі і КГРП "Вагор ; які працювали збитково. 4 КГРП створено також на базі райкоопзаготпрому, але всі вони займаються торгівлею і на жаль відсутнє КГРП, яке б займалося заготівлею.

На стадії завершення будівництва ринку міста Мостиська, крім неділі щоденно займаються торгівлею біля 152 підприємців. У місті Судова Вишня ринок працює за тимчасовою схемою, і тут торгівлею займаються біля 48 підприємців. Практично, цими діями припинено вуличну і стихійну торгівлю.

Загальний обсяг товарообороту у 2008 році в районі склав 34,7 млн. гривень в порівняльних цінах або 117,1 % в порівнянні з 2006 роком.

Обсяг платних послуг у Мостиському районі скоротився в порівнянні з 2007 роком зріс на 11,2 процентів. Це пояснюється спадом в наданні якісних побутових і транспортних послуг, де основна маса підприємців перейшла на сплату фіксованого податку. Величезний удар по наданню послуг індивідуального пошиття одягу, ремонту взуття наносять підприємці, які займаються торгівлею вживаним одягом і взуттям, особливо в сільській місцевості.

В 2008 році в районі працювало 16 підприємств середнього і 95 підприємств малого бізнесу. Найбільш підприємств задіяно в торгівлі - 65. Питома вага до загального надходження в бюджет від них, район складає 28 процентів. Питома вага надходжень від малого і середнього бізнесу до бюджету складає 65 процентів. Обсяг виробленої продукції малими і середніми підприємствами 8,4 млн. гривень, або 27 процентів у загальному виробництві району.

Незважаючи на відсутність централізованих вкладень з боку держави, по газифікації Мостиського району в 2008 році вдалося зробити дуже багато. Біля села Хідновичі знаходиться природний газ. Хідновицький газопромисел забезпечує паливом 9 сіл Мостиського району, а також кілька населених пунктів Старосам-бірського району. Продуктивність газопромислу - біля 300 тисяч кубометрів газу на добу. В районі газифіковано 17 сіл та місто Мостиська. Але не газифіковано село Криковичі та незавершена газифікація в селі Баличі.

Для проведення монтажних робіт, крім ДП "Реммонтаж" і філії ВАТ "Львівгаз" в районі створено ще одну організацію - ПП ”Газ.

На кордоні з Республікою Польща функціонує залізничний перехід (станція Мостиська 2), автомобільний та пішохідний переходи в селі Шегині. Протягом року автоперехід перетнуло в обох напрямах приблизно 935,5 тисяч транспортних засобів; пропущено 647610 пасажирських та 197878 вантажних вагонів. Митниця дає значні надходження до бюджету.

У Мостиській райспоживспілці на даний час нараховується 5 споживчих товариств: СТ Кручениці, СТ Віжомля, СТ Судова Вишня, Гусаківське СТ і Мостиське СТ. Також до складу Мостиської райспоживспілки входять торгова база і правління Мостиської РСС. До галузей діяльності Мостиської райспоживспілки входять: торгівля, ресторанне господарство, заготівлі, промисловість і транспорт.

Чисельність працюючих у райспоживспілці становить 462 чоловіки, з яких 234 чоловіки становлять працівники торгівлі. Товарооборот загального вигляду по галузях Мостиської райспоживспілки становив у 2008році - 5966,5 тисяч гривень, що на 607,3 тисячі гривень перевищує 2006 рік.

На балансі системи Мостиської райспоживспілки знаходилось у 2008 році 110 торгових підприємств. Із них діючих становить 87 торгових підприємств, на консервації 75 одиниць, закриті і здані в оренду 12 одиниць.

Із 110 магазинів, 17 магазинів відносяться до продовольчих, 5 - до промислових. Найбільше нараховується змішаних магазинів - це 88 одиниці, що становить 80 відсотків від загальної кількості. Відповідно у Мостиській райспоживспілці на торгівлю приходиться до 92 відсотків від загального обсягу товарообороту. Чисельність населення, що обслуговується споживчою кооперацією становить приблизно 43,5 тисяч чоловік.

Усі споживчі товариства, за вийнятком Мостиського СТ, були збиткові і тому в процесі ринкових реформ на базі сільських магазинів було створено 14 КГРП. Таким чином, у системі Мостиської райспоживспілки існують новостворені одиничні особи (КГРП).

За рахунок внесків засновників КГРП, відбулося поповнення обігових коштів, що дало можливість збільшити обсяги товарообороту і зменшити збитковість споживчих товариств за 2007 - 2008 роки.

4. ДІАГНОСТИКА СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ ТОРГІВЛІ МОСТИСЬКОЇ РСС ЗА 2006 - 2008 РОКИ

Основні фонди - це один із вагомих елементів розвитку роздрібної торгівлі. Правильне використання основних фондів і господарське ставлення до них дає змогу підприємцям значно покращити основні показники господарської діяльності торгівлі, а саме : товарооборот і прибуток. З цією метою нами проводився аналіз основних фондів як засіб для виявлення резервів подальшого розвитку, вдосконалення І ефективного їх використання, а також як одну із важливих передумов для їх планування.

Головним завданням аналізу основних фондів є оцінка стану і ефективності їх використання, визначення конкретних шляхів і заходів подальшого покращення, а також виділення необхідних коштів для розвитку основних фондів та джерел їх подальшого надходження.

В процесі проведення аналізу основних фондів необхідно розробити заходи щодо збільшення їх активної частини і залучення їх до подальшого розвитку і зростання товарообороту.

У Мостиському районі торгівля являється основною галуззю діяльності райспоживспілки і тому хорошим прикладом буде розглянути структуру основних фондів торгівлі, яка знаходяться на балансі Мостиської райспоживспілки за 2007 -2008 роки (табл.4.1).

Із наведеної аналітичної таблиці 4.1 бачимо, що основні фонди торгівлі Мостиської РСС на кінець 2008 року, склали 5220,0 тис. гри., або 63,4 % основних фондів всіх галузей діяльності. У порівнянні із 2007 роком сума основних фондів торгівлі зменшилась на 1941,3 тис. грн. Найбільшу частину основних фондів 84,2 % складає пасивна частина, або 4395,2 тис. грн. Із них будівлі відповідно складають 73,1 %, або в сумі 3815,8 тис. грн. На активну частину основних фондів залишається 15,8 %, або 824,8 тис. грн. Із активної частини - машини і обладнання займають 8,1 %, транспорті засоби - 3,7 %, Інструменти та інвентар 2,3 %.

Таблиця 4.1

Структура основних фондів торгівлі Мостиської райспоживспілки за 2007-2008 роки (на кінець року)

Групи фондів	2007рік	2008 рік	Відхилення(+,-)	Темп росту,%
	Сума, тис. грн..	Питома вага,%	Сума, тис. грн..	Питома вага,%	Сума, тис. грн.	Питома вага,%
Основні фонди торгівлі, всього	7161,3	100,0	5220,0	100,0	-1941,3	-	72,9
В тому числі:будівлі	4884,0	64,5	3815,8	73,1	-1069,8	+8,6	78,1
споруди	791,5	13,5	579,4		-212,1	-2,4	73,2
Всього пасивна частина	5675,5	78,0	4395,2	84,2	-1280,3	+6,2	77,4
Передавальні пристрої	121,7	2,0	88,7	1,7	-33,0	-0,3	72,9
Машини і обладнання	859,4	13,4	422,8		-436,6	-5,3	49,1
Транспортні засоби	340,0	5,1	193,1	3,7	-146,9	-1,4	56,8
Інструменти та інвентар	164,7	1,5	120,2	2,3	-44,5	+0,8	73,0
Всього активна частина	1485,8	22,0	824,8	15,8	-661,0	-6,2	55,5

Якщо питома вата активної частини основин, фондів торгівлі у 2008 році зашилась на 6,2%, то відповідно пасивна частина зросла на 6,2, що у сумі складає 1280,3 тис. грн. У порівняні з 2007 роком основні фонди торгівлі за 2008 рік зменшилися як в цілому, так і по окремих їх видах,особливо пасивної їх частини. Так питома вага машин і обладнання зменшилася на 5,3% або на 436,6тис.грн, транспортні засоби на 1,4%. Але слід зауважити, що при зменшенні загальної суми основних фондів торгівлі все ж таки збільшилась питома вага інструментів та інвентарю на 0,8%. Загалом не спостерігається зниження основних фондів торгівлі Мостиської райспоживспілки як у вартісному відношенні, так і в їх якісній структурі.

Розглянемо, як же розміщені основні фонди торгівлі Мостиської райспоживспілки по споживчих товариствах, використовуючи дані таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

Наявність і структура основних фондів по організаціях Мостиської РСС за 2007-2008 роки

Організації	2007рік	2008 рік	Відхилення(+,-)
	Сума, тис. грн..	Питома вага,%	Сума, тис. грн..	Питома вага,%	Сума, тис. грн.	Питома вага,%
1 Торгова база Мостиської РСС	657,6	9,2	454,1	8,7	-202,9	-0,5
2. Правління Мостиської РСС	1367,6	19,1	908,3	17,4	-458,7	-1,7
3. Гусаківське СТ	758,3	11,0	741,2	14,2	-17,1	+3,2
4. Крукеничі СТ	1104,4	15,4	590,0	11,3	-514,4	-4,1
5. Мостиське СТ	1114,5	15,6	929,2	17,8	-185,3	+2,2
6. Чернівське СТ	1107,2	15,5	830,0	15,9	-277,2	+0,4
7. СТ Судова Вишня	1024,4	14,3	767,2	14,7	-257,2	+0,4
Всього по райспоживспілці	7161,3	100,0	5220,0	100,0	-1941,3	-

Вартість основних фондів торгівлі на кінець 2008 року як в цілому по системі Мостиської РСС, так і по всіх споживчих товариствах, включаючи і торгову базу, у порівнянні з 2006 роком значно зменшилась про що свідчать дані таблиці 4.2. Так, загальне відхилення вартості основних фондів склало - 1941,3 тис. грн., в тому числі по Крукеницькому споживчому товаристві сума їх зменшилась на 514,4 тис грн. Споживче товариство Судова Вишня - на 257,2 тис. грн., Чернівське споживче товариство - на 277,2 тис. грн., Мостиське СТ- на 185,3 тис. грн. Правління Мостиської РСС - на 458,7 тис. грн., торгової бази - на 202,9 тис. грн.

Якщо ж розглянути структуру основних фондів по споживчих товариствах, то суттєвих змін за аналізом не відбулося. Так, найбільшу частину у загальній вартості основних фондів займає Правління Мостиської райспоживспілки - 17,4 %. Споживчі товариства - Мостиське, Чернівське, Судове Вишнянське, Гусаківське мають основні фонди торгівлі на суму: 929,2 тис грн,, 830,0 тис, грн., 767,2 тис. грн., 741,2 тис. грн., а їх питома вага відповідно 17,8%, 15,9%, 14,7%, 14,2 %. Найменшу частину основних фондів мають торгова база Мостиської РСС, тобто 8,7 %, та Крукеничї -11,3 %.

Для кращого сприйняття цифрових даних таблиці 4.2, наявність і структура основних фондів торгівлі по організаціях Мостиської РСС, можна показати за допомогою секторної діаграми (див. Діаграму 1).

Основні фонди торгівлі Мостиської РСС по організаціях, всього 2007 рік -7161,3 тис. грн.



Основні фонди торгівлі Мостиської РСС по організаціях всього 2008 рік - 5220,0 тис. грн.

Рис.4.1 Структура основних фондів торгівлі по організаціях Мостиської РСС

Найбільшу питому вагу у 2007 році, так і у 2008 році в загальній сумі основних фондів займає торгівля: 71,4 та 52,10 %. Це цілком закономірно, тому що торгівля являється основною галуззю діяльності, райспоживспілки і для здійснення своїх функцій повинна мати найбільше підприємств, обладнання і т.д.

Однак у порівнянні з 2007 роком частка основних фондів торгівлі значно зменшилась на 19,3 %. Громадське харчування займає 12,4 % основних фонд» і їх структура за 2007- 2008 роки зросла на 1,9 %. Вартість основних фонд» кооперативної промисловості також різко зросла „а 16,4 % і склала у 2008 році 2442,4 тис. грн.

Якщо основні фонди торгівлі за своєю структурою зменшились на 19,3 %, то у заготівлях їх частка зросла на 1,3%, і у 2008 році склала 7,8%, вартість також зросла. Найменшу частину основних фондів займають транспортні засоби - 3,3 % у 2008році і 3,6 % і 2007 році, а їх вартість відповідно 511,1 тис. грн. та 325,6 тис.грн.

Для кращого сприйняття цифрових даних основних фондів за галузями діяльності Мостиської РСС можна зробити за допомогою секторної діаграми.



Основні фонди , всього 2008 рік - 10010,0 тис. грн. .

Рисун. 1. Структура основних фондів по галузях діяльності Мостиської РСС

У 2008 році (станом на 1.01.2009 року) у системі Мостиської райспоживспілки нараховувалось 102 підприємства із загальною торговою площею 6979 м², із них магазинів по торгівлі продовольчими товарами 14 одиниць, по торгівлі непродовольчими товарами 5 одиниць, змішаних магазинів 83 одиниці. У порівнянні з 2007 роком кількість магазинів зменшилась на 8 одиниць із торговою площею 648 м², в тому числі по кожному типу магазинів, з яких по два магазини ліквідовані. Якщо відхилення по кількості магазинів однакове, то відхилення у торговій площі суттєво відрізняється.

Так, площа магазинів по торгівлі продовольчими товарами зменшилась на 261 м², змішаних на 387 м², тоді як по торгівлі непродовольчими товарами змін нема.

Це наслідок того, що спостерігається значна нерівномірність у площі на один магазин по торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами.

Наприклад, на один магазин по торгівлі продовольчими товарами припадає і змішаними товарами припадає відповідно 50,4 м , 66,9 м , а в цілому 117,3 м .В той же час на один магазин по торгівлі не продовольчими товарами припадає більше, ніж у два рази , тобто 144 м ,у 2006 році і аналогічно у 2005 році.

Необхідно відмінити те, що з кожним роком збільшується також питома вага змішаних магазинів, аце впливає на погіршення структури товарообороту.

Якщо питома вага магазинів по торгівлі продовольчими товарами у 2006 році склала 13,7 %, то по торгівлі непродовольчими товарами лише 4,9%, а по торгівлі змішаними товарами 81,4%. У порівнянні з 2005 роком питома вага змішаних магазинів збільшилась на 1,4%, а непродовольчих магазинів на 0,4%, в свою чергу питома вага продовольчих магазинів зменшиться на 1,8%. Отже, спостерігається перепрофілювання типів підприємств для більш ефективного використання їх торгових площ.

Така тенденція пов'язана з тим, що платоспроможність населення ще не досягла того рівня, для того щоб можна було спрямувати свої кошти на купівлю непродовольчих товарів, які не є товарами першої необхідності.

Отже, проаналізувавши склад і структуру роздрібної торгової мережі Мостиської РСС можна зробити такі висновки:

- прослідковується тенденція до зменшення кількості торгових підприємств і їх торгової площі;

- погіршується сама структура торгових підприємств, тобто зменшення магазинів по торгівлі непродовольчими товарами;

- відбувається укрупнення магазинів по торгівлі продовольчими товарами і непродовольчими у змішані магазини;

- існуючі магазини використовуються не повністю, а лише 74,8%.

Все це негативно впливає на якість обслуговування і задоволення їх потреб, а також на обсяги господарської діяльності самої системи Мостиської РСС.

Для більш повної характеристики основних фондів системи Мостиської РСС проаналізуємо їх рух і стан зносу, використовуючи дані аналітичної таблиці 4.5.

Таблиця 4.5

Показники руху основних фондів торгівлі Мостиської РСС за 2007 - 2008 роки

Показники	2007 рік	2008 рік	Відхилення	Темп зміни,%
Наявність основних фондів на початок року по балансовій вартості, тис, грн.	10111,2	7115,4	-2995,8	70,7
Введено в дію основних фондів за рік, тис. грн..	31,4	29,6	-1,8	94,3
Вибуло основних фондів за рік, тис. грн..	2981,3	1925,0	1056,3	64,6
Наявність основних фондів на кінець року по балансовій вартості, тис, грн.	7161,3	5220,0	- 1941,3	72,9
Зношення основних фондів на кінець року, тис, грн..	1074,2	823	-251,2	76,6
Наявність основних фондів на кінець року за мінусом зносу, тис, грн..	6301,9	4397,0	-1904	69,7
Коефіцієнт оновлення	0,44	0,037	0,403	8,4
Коефіцієнт вибуття	29,6	23,1	-6,5	78,0
Коефіцієнт оновлення на (кінець року)	17,64	15,1	-2,54	85,6

За 2008 рік всього надійшло і введено в дію основних фондів на суму 29,6 тис. грн., в цей же час вибуло основних фондів на суму 1925 тис. грн., із них зношення основних фондів склало на суму -- 823 тис. грн. (решту зносу).

Показники аналітичної таблиці 4.5 показують, що у 2008 році порівняно з 2007 роком відбулися значні відхилення щодо показників руху основних фондів. Якщо введено основних фондів на 1,8 тис. грн., менше, то і вибуло основних фондів на 1056,3 тис. грн., менше. Коефіцієнт оновлення у 2008 році склав 0,037 %, тоді, як у 2007 році 0,44 %, тобто знизився на 0,403 %. В той же час коефіцієнт вибуття у 2007 році становив 29,6 %, а у 2008 році зменшився до 23,1 %.