Создание предприятия по производству хлебобулочных изделий

При разработке бизнес-плана, необходимо четко представлять себе, в какой области лежат деловые предложения компании: в области невысокого риска с небольшой прибылью или в области рискованных капиталовложений при весьма высоких процентах прибыли. И в том, и в другом случае инвестора более всего интересует гарантия возвратности вложенного капитала, и это должно найти отражение в плане. Наше предприятие находится в области невысокого риска с небольшой прибылью.

Привлекательнее будет выглядеть план, в котором в отдельном специальном разделе будет отражен выигрыш инвестора в случае вложения им средств в данный проект. Причем вопрос инвестирования может рассматриваться с точки зрения минимизации убытков, получения прибыли или получения продукции. Особо следует остановиться на перспективе развития и диверсификации производства, расширения ассортимента выпускаемой продукции. Если в таком разделе привести расчеты, наглядно демонстрирующие возможность компенсировать убытки и обеспечить выгоду инвестора, то это будет для него самым лучшим доказательством того, что следует вложить средства именно в этот проект.

Предпринимательства без риска не бывает. При этом наибольшую прибыль, как правило, приносят рыночные операции с повышенным риском. Однако, во всем нужна мера. Риск обязательно должен быть рассчитан до максимально допустимого предела. Как известно, все рыночные оценки носят вероятностный, много вариантный характер. Ошибки, просчеты - вещь обычная, поскольку все предусмотреть нельзя. Важно оплошностей не повторять, постоянно корректировать систему действий с позиций максимума прибыли. Менеджер всегда должен предусматривать дополнительные возможности для смягчения крутых поворотов на рынке. Главная цель менеджмента - добиться, чтобы при самом худшем раскладе речь могла идти только о некотором уменьшении прибыли, но не в коем случае не стоял вопрос о возможностях существования самой компании. Опыт не только украинских, но и западных институтов убеждает, что банкротства почти всегда связаны с грубыми просчетами в менеджменте. Отсюда особое внимание командиры бизнеса призваны уделять постоянному совершенствованию управления риском - риск-менеджменту.

Главные задачи менеджера в этой области общеизвестны: обнаружить область повышенного риска, оценить его степень, разработать и принять заблаговременные меры, а если ущерб уже имеет место, то и способы возмещения ущерба. Распознавание, оценка, контроль рисковых ситуаций позволяют избежать многих потерь.

Риск, как известно, - это вероятность возникновения убытков или снижения доходов по сравнению с прогнозируемым вариантом. Усиление риска - это оборотная сторона свободы предпринимательства, своеобразная за нее плата. По мере развития рыночных отношений в Украине усиливается конкуренция. Чтобы выжить в этих условиях, нужно решаться на внедрение технических и других новшеств, на смелые, нетривиальные действия, а это усиливает риск. Приходится смириться с неизбежностью риска, прогнозировать его, оценивать, не переходить за допустимые пределы. Вместе с тем, практика показывает, что чем выше уровень риска, тем значительнее в случае успеха будет прибыль.

Известны следующие виды предпринимательского риска. Характерен, в частности, производственный риск, который связан с производством продукции, товаров и услуг, с осуществлением любых видов производственной деятельности. Среди причин возникновения такого риска - уменьшение размеров производства, рост материальных и иных затрат, уплата повышенных процентов, отчислений и налогов и др.

Имеет место и коммерческий риск, возникающий в процессе реализации товаров и услуг, произведенных или закупленных предпринимателем. Истоки этого риска - снижение объема реализации вследствие негативного изменения конъюнктуры или управленческих ошибок, повышение закупочной цены товаров, непредвиденное снижение объема закупок, потери товара в процессе обращения, рост издержек обращения.

Для условий Украины особенно важен финансовый риск, который возникает в сфере отношений предприятия с банками и другими финансовыми институтами. Финансовый риск деятельности фирмы обычно измеряется отношением заемных средств к собственным: чем выше это отношение, тем выше и финансовый риск, поскольку ограничение или прекращение кредитования, ужесточение условий кредита влечет за собой остановку производства из-за отсутствия сырья, материалов и др.

В обязанности финансового менеджера входит обеспечение снижения всех видов риска, а не только финансового, поскольку между различными сферами деятельности предприятия не существует четких границ.

Выбор приемлемой степени риска зависит от того, на что настроен руководитель. Руководители консервативного типа, не склонные к новациям, обычно стараются уйти от какого-либо риска. Более гибкие руководители стремятся к более рискованным решениям, если риск доброволен. В затруднительной ситуации такие руководители ориентируются на более рискованные решения, если уверены в профессионализме исполнителей. Готовность менеджера идти на риск обычно формируется под воздействием результатов практической реализации прошлых аналогичных решений, принятых в условиях неопределенности. Понесенные потери диктуют выбор осторожной политики, успех побуждает к риску. Большинство людей предпочитает малорискованные варианты действий. Вместе с тем, отношение к риску во многом зависит от величины капитала, которым располагает предприниматель.

К принимаемым в условиях риска решениям относятся решения с известной вероятностью получения любого из результатов. То есть невозможно оценить вероятность наступления каждого результата. Если требующие анализа и учета факторы весьма сложны, а достоверной достаточной информации о них нет, то вероятность того или иного результата невозможно предсказать. Неопределенность характерна для многих решений, принимаемых в быстроменяющихся обстоятельствах. Эта ситуация весьма знакома всем украинским предпринимателям.

Здесь менеджер может попытаться получить дополнительную информацию, еще раз проанализировать проблему, учесть ее новизну и сложность. Полезно привлечь к работе специалистов для составления экспертных оценок. Возможно также действовать в точном соответствии с прошлым опытом и интуицией, особенно если нет времени на сбор дополнительной информации, или если затраты на нее чересчур высоки.

Первостепенное значение приобретает анализ предпринимательского риска, который начинается с выявления его источников и причин. По источнику возникновения различают риск: хозяйственный; связанный с личностью человека; обусловленный природными факторами. По причине возникновения выделяют риск, являющийся следствием: неопределенности будущего; непредсказуемости поведения партнеров; недостатка информации. Во всех этих случаях риск связан с состоянием информационной обеспеченности решения. Риск как правило, измеряют как вероятность определенных потерь. Каждый предприниматель устанавливает для себя приемлемую степень риска. Для определения этой степени обычно пользуются статистическим, экспертным и комбинированным методами. Суть статистического метода в том, что изучается статистика потерь и прибылей, имевших место на данном или аналогичном предприятии, устанавливается величина и частота получения конкретной экономической отдачи и определяется вероятный прогноз на будущее. Экспертный метод реализуется путем обработки совокупного мнения опытных специалистов. Но более разумным и результативным для практики методом является комбинация из статистического и экспертного методов.

Определение риска особенно важно для принятия инвестиционных решений. Критерии инвестиционных выбора проектов в условиях рынка и неопределенности зависят во многом от степени риска. Конкретное решение определяется индивидуальной склонностью руководителя к риску, а также конкретной ситуацией, в которой находится фирма.

Определяя свой выбор, менеджер рассматривает новый проект во взаимосвязи с другими вариантами и с уже налаженными видами деятельности фирмы. В целях снижения риска желательно выбирать производство таких товаров и услуг, спрос на которые изменяется в противоположных направлениях, то есть при увеличении спроса на один товар спрос на другой товар уменьшается, и наоборот. К сожалению, далеко не каждый риск поддается снижению с помощью диверсификации. Дело в том, что на предпринимательство оказывают воздействие различные макроэкономические факторы, такие как ожидание подъема или кризиса, движение ставки банковского процента и др. Риск, обусловленный этими процессами менеджеру невозможно уменьшить с помощью диверсификации производства. Принятие управленческих решений на предприятии предполагает тесную увязку всех видов риска, но даже самые добротные прогнозы менеджера могут не сбыться из-за неожиданных и непредсказуемых изменений во вкусах клиентов, действий конкурентов, забастовок, неожиданных правительственных решений. Поэтому на случай наступления неблагоприятных событий предусматриваются разные возможности уменьшения отрицательных последствий за счет резервных денежных средств, производственных мощностей, сырья, готовой продукции; разрабатываются материально обеспеченные планы переориентации деятельности.

Существенно уменьшить риск реально за счет квалифицированной работы по эффективному прогнозирования и внутрифирменному планированию, самострахованию с страхованию, передачи части власти другим лицам или организациям путем хеджирования фьючерсных сделок, выпуска опционов и др. В странах с развитой рыночной экономикой распространенным способом уменьшения риска является хеджирование - создание встречных валютных, коммерческих, кредитных и иных требований и обязательств. Хеджирование широко используется фирмами, специализирующимися на обработке сырья, с целью страхования прогнозируемого уровня доходов путем передачи риска другой стороне.

В практике применяются и другие способы снижения риска. Так, при дорогостоящих наукоемких разработках практикуется перевод части финансового риска на другие компании - так называемые венчурные, или рисковые, - которые в случае неудачи всего проекта возьмут на себя часть потерь. Но лучший способ снижения риска - грамотный выбор инвестиционных решений. Поэтому особенно тщательно просчитываются риски в рамках инвестиционной политики.

В принципе, если в проекте доходы превышают издержки, то вложение средств целесообразно, и из ряда альтернативных вариантов инвестиционного решения выбирают наиболее рентабельный вариант. Речь идет, естественно, о любых инвестициях, как производственных, так и непроизводственных: в изготовление товаров, оказание услуг, создание научного продукта, в ценные бумаги и др. Надо определить эффективность инвестиций с учетом срока окупаемости, степени риска, ожидаемых темпов инфляции, перспектив налогообложения. Среди самых доступных способов использования денег - хранение их в банке, за что владелец суммы получает процент. Отсюда первое правило: инвестировать средства имеет смысл тогда, когда от этого реально получить большую чистую (за вычетом налогов) прибыль, чем от хранения денег в банке.

При оценке инвестиционного решения необходимо также учитывать инфляцию. Второе правило инвестирования гласит: вкладывание средств имеет смысл только если рентабельность инвестиций превышает темпы инфляции. Это объясняет, почему уровень процентных ставок по кредиту обычно должен превышать индекс инфляции - иначе банк оказывается в убытке, а предприятия теряют интерес к производству как таковому, поскольку выгоднее становится закупать товары и ждать несколько месяцев, пока цены не повысятся до выгодного для перепродажи уровня. Снижение же производства усугубляет дефицит товаров и подстегивает инфляцию.

Инвестиционный процесс всегда связан с риском, ибо фактор времени усиливает неопределенность, и чем длительнее сроки окупаемости затрат, тем рискованнее проект. Отсюда при принятии решений менеджеру нужно учитывать лаг времени, то есть оценивать затраты, выручку, прибыль и экономическую рентабельность от реализации того или иного проекта с учетом временных изменений. Эта операция называется дисконтированием и производится обычно для нескольких альтернативных вариантов. Дисконтирование основано на том, что любая сумма, которая будет получена в будущем, в настоящее время обладает меньшей полезностью (ценностью), поскольку, если пустить сегодня эту сумму в оборот и заставить приносить доход, то через некоторое время она не только сохранится, но и приумножится. Следовательно, третьим правилом инвестирования является: инвестировать средства имеет смысл только в наиболее рентабельные с учетом дисконтирования проекты. Отсюда основными критериями принятия инвестиционных решений выступают: отсутствие более выгодных альтернатив; минимизация риска потерь от инфляции; краткость окупаемости затрат; дешевизна проекта; обеспечение стабильности поступлений; высокая рентабельность после дисконтирования.

Пользуясь этим набором критериев, комбинируя их в самых разных сочетаниях менеджер способен делать выбор в пользу того или иного проекта. Но если руководство полагает, что в наибольшей степени стратегии фирмы соответствует проект, обеспечивающий хотя и скромную, но стабильную выручку на протяжении достаточно длительного периода, то будет выбран менее рискованный проект. Если же главное для фирмы - прибыльность проекта, то выбор в пользу более рискованного проекта очевиден. Таким образом, при формировании портфеля инвестиций, важно выбрать не только наиболее прибыльные и наименее рискованные, но и лучше всего вписывающиеся в стратегию фирмы проекты.

Компания, участвующая в реализации проектов, должна организовать эффективное управление портфелем своих инвестиций на основе взвешенной оценки и разделения проектных рисков на перспективу. Применение методов проектного финансирования с ограниченным регрессом на заемщика позволяет компаниям, выступающим в качестве инвесторов, т.е. организаторов проекта, формирующих капитал для его реализации, привлекать значительные средства на рынке ссудных капиталов.

При использовании данного механизма целью спонсоров проекта является ограничение своей ответственности по проекту при одновременной гарантии получения дивидендов от прибыли. Обычно банки, предоставляющие основные займы по проектам, не расположены принимать на себя проектные риски, особенно если проект рассчитан на долгий срок и связан, например, с добычей полезных ископаемых.

По характеру проявления риски, встречающиеся при разработке отдельных проектов, можно разделить на две основные категории: политические или региональные, и коммерческие. В зависимости от типа рисков, сопровождающих проект, организуется их распределение и страхование с использованием различных финансовых инструментов.

К политическим или региональным рискам относят:

экспроприацию или бойкот проекта правительством;

военные действия или гражданские беспорядки, влекущие за собой остановку проекта;

изменения текущего законодательства или системы налогообложения;

резкий рост инфляции или обменного курса валют и др. На практике грань между политическими и коммерческими рисками бывает весьма трудно различима.

К коммерческим рискам можно отнести все иные риски, которые условно подразделяются на:

технические, связанные со строительством, вводом в действие и эксплуатацией проекта (замораживание незавершенного строительства, задержка ввода в строй, технические неполадки при пуске и эксплуатации и др.);

риски изменения рынка, связанные с непрогнозируемыми факторами его колебаний, которые могут повлечь за собой остановку проекта: изменения в условиях продажи производимой после реализации проекта продукции; снижение спроса или резкое колебание цен; существенное изменение условий поставки необходимых для реализации проекта материалов и оборудования, связанное с ростом цен или трансформацией спроса на используемые сырье и материалы.

Коммерческие риски, как правило, принимают на себя спонсоры проекта, или страхуются путем заключения с поставщиками долгосрочных контрактов на поставку сырья, материалов или необходимого оборудования. Широко практикуется на стадии строительства новых объектов заключение контрактов "под ключ", где подрядчик несет полную ответственность за сдаваемый в эксплуатацию объект. Технические риски могут быть застрахованы соглашением о генеральном управляющем проекта, при котором один из спонсоров проекта, имеющий наиболее высокий уровень технической экспертизы и опыт в подобного рода проектах, несет полную ответственность за текущую эксплуатацию объекта.

Политические риски труднее поддаются оценке и страхованию. Где возможно, подобные риски могут приниматься спонсорами проекта, или же страхуются путем заключения контрактов на прямую продажу товаров спонсорам проекта как форму гарантий по политическим рискам. В большинстве случаев политические и региональные риски принимают на себя специальные организации, т.е. финансово-кредитные институты, специализирующиеся на страховании подобного типа рисков.

Рассмотрим основные возможные риски в нашем случае и пути их снижения:

1. Риск потери конкурентных преимуществ.

Снизить его возможно путем постоянного расширения номенклатуры и ассортимента выпускающих товаров, уделяя особое внимание вопросам повышения качества и политике ценообразования.

2. Риск изменения договорных условий поставщиками.

Снижение его возможно путем расширения круга поставщиков. Сырьё, необходимое для производства нашего товара, не является уникальным, поэтому смена поставщиков не составит особого труда.

3. Форс-мажорные обстоятельства.

В этом случае - страхование

2.10 Финансовый план

Начальная цена на выпускаемую продукцию определялась по калькуляции себестоимости с учетом цены за данный вид товара на внутреннем украинском рынке. Рассматривается возможное снижение стоимости материалов в издержках производства за счет сокращения брака при освоении изделия и снижения транспортно-заготовительных расходов.

Проектом предусмотрено финансирование капиталовложений на приобретение оборудования начиная с февраля 2006 года.

Начальная цена продукции определялась исходя из сложившихся цен на аналогичную продукцию. Финансовые результаты приведены в таблицах.

Таблица 11. Ожидаемые результаты реализации проекта по выпуску хлебобулочных и кондитерских изделий

Наименование показателей	Ед. изм.	Всего	2006 год	2007 год	2008 год	2009 год
Готовая продукция, всего	Тыс шт	5868	1368	1500	1500	1500
Цена изделий	грн./шт.	-	0,55	0,60	0,60	0,60
Объём реализации, всего	тыс. грн.	3452	752	900	900	900
Себестоимость	грн./шт.	-	0,50	0,55	0,55	0,55
Рентабельность	%	29.0	28,8	29	29	29
Прибыль, всего	тыс. грн.	293,4	68,4	75	75	75
- погашение кредита	тыс. грн.	-	-	-	-	-
Капитальные вложения, всего	тыс. грн.	67,30	67,30	-	-	-
- за счет собственных средств	тыс. грн.	67,30	67,30
Дополнительное количество рабочих мест	чел.	8	8
Срок окупаемости 1-го комплекта оборудования	мес.	13	-	-	-	-

Финансовые затраты, связанные с капитальными вложениями, с уплатой налогов и амортизационными отчислениями представлены в разделе «План производства»

Таблица 12. План (отчет) о доходах и расходах

Показатели	Год	Всего за период (за 3 года)
	План	Факт	План	Факт
1. Выручка от продажи данного товара.	429632 грн	429632 грн	1286 тыс.грн	1286 тыс.грн
2. Производственные издержки, связанные с производством и реализацией товаров по статьям.	230 тыс.	230 тыс.	690 тыс.	678 тыс.
3. Общепроизводственные издержки по статьям.	24 тыс	22 тыс	70 тыс	67 тыс
4. Налоги и отчисления.	107232	107232	321623	321623
5. Чистая прибыль.	68400	70400	205200	197560
6. Прибыль, остающаяся в распоряжении фирмы.	68400	67000	205200	205200

2.11 Стратегии финансирования

Для реализации проекта необходимо 70000 грн. Средства привлекаются в виде акционерного капитала. Количество акционеров - 3 человека. Рассчитаем срок окупаемости предприятия:

Сок - срок окупаемости, лет;

К - необходимые капитальные вложения, грн;

А год - годовая амортизация, грн;

П год - годовая прибыль, грн.

(года)

Таблица 13. Показатели деятельности

Стоимость инвестиционного объекта	67300
Время эксплуатации	5Лет
Ожидаемые показатели хозяйственной деятельности за год:
Валовые доходы	3452000
Издержки	3110000
Прибыль	342000
Калькуляционная процентная ставка	10%

Расчет стоимости капитала.

где:

Ко - стоимость капитала инвестиции;

Et - поступления в конце периода (периода с номером);

Аt - выплаты в конце периода;

n - срок эксплуатации инвестиционного периода;

Е₁-А₁ - это излишки поступления в период =1;

Ao - начальная стоимость приобретения (оборудования);

i - калькуляционная процентная ставка;

t - номер периода (=0,1,2…,n).



Итого: 259286 грн.

Стоимость капитала Ко инвестиционного объекта за 5 лет составила 195586 грн. (259286 - 63700). Следовательно, стоимость капитала данной инвестиции положительна, инвестиция является выгодной.

Точка безубыточности подсчитана в «Плане производства».

3. Правовые аспекты создания ЗАО «Колобок»

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Закрите акціонерне товариство "Колобок", яке далі іменується "Товариство”, діє на підставі цього Статуту, "Установчого договору" і відповідно з Законами України: "Про господарські товариства", "Про підприємства в Україні", "Про підприємництво", "Про власність", "Про зовнішньоекономічну діяльність".

1.2. Товариство здійснює вільний вибір видів підприємницької діяльності, самостійно формує програми діяльності, вибирає постачальників та споживачів продукції, робіт і послуг, встановлює ціни відповідно до чинного законодавства.

Для здійснення підприємницької діяльності Товариство залучає і використовує матеріально-технічні, фінансові, трудові та інші види ресурсів, використання яких не заборонено чинним законодавством.

1.3. Товариство є юридичною особою, володіє відокремленим майном, має самостійний баланс, від свого імені набуває майнові та особисті немайнові права, несе обов'язки, може бути позивачем і відповідачем в суді, арбітражному та третейському суді.

1.4. Товариство відкриває розрахунковий та інші рахунки в банках України, а також у банках інших держав, якщо це дозволено їх чинним законодавством.

1.5. Товариство має товарний знак, круглу печатку та кутовий штамп із своїми реквізитами.

1.6. Місцезнаходження Товариства: м. Донецьк, вул. Парковая, 16.

2. ЦІЛЬ І ПРЕДМЕТ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА

2.1. Ціллю Товариства є задоволення потреб суспільства у товарах

2.2. Предметом діяльності Товариства є:

виробництво i реалiзацiя товарiв народного споживання;

купiвля сiльскогосподарськоi продукцii за готiвку у юридичних осiб;

вiдкриття магазинiв, кiоскiв, також комерцiйних;

маркетинг та рекламна діяльність.

iншi види дiяльностi, не забороненi Законом Украiни;

2.3. Товариство одержує дозволи (ліцензії) на окремі види діяльності, якщо це передбачено чинним законодавством.

2.4. Товариство зобов'язане одержати дозвіл на початок робіт в органах державного нагляду за охороною праці.

2.5. Товариство може створювати дочірні підприємства, філії та представництва.

2.6. Діяльність Товариства, проектування і розміщення обладнання та виробничих потужностей здійснюється відповідна з санітарними вимогами, нормами техніки безпеки і охорони праці, пожежної та екологічної безпеки, іншими обов'язковими вимогами та нормами і по узгодженню з відповідними державними органами.

3. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТОВАРИСТВА

3.1. Товариство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність згідно чинному законодавству.

3.2. Предметом зовнішньоекономічної діяльності Товариства є:

- експорт та імпорт послуг, товарів та капіталів;

- надання іноземним юридичним та фізичним особам послуг, що становлять предмет діяльності Товариства;

- представлення інтересів іноземних юридичних та фізичних осіб на території України, представлення інтересів юридичних та фізичних осіб України за її межами;

- спільна підприємницька діяльність з іноземними підприємствами та організаціями і проведення з ними спільних господарських операцій на території України та за її межами.)

3.3. Валютні відрахування до бюджету провадяться у порядку і розмірах, передбачених чинним законодавством. Інші вилучення валютних коштів Товариства забороняються.

Товариство на свій розсуд використовує належну йому частку валютної виручки.

3.4.Товариство має право одержувати кредити від зарубіжних кредиторів. При цьому валюта зараховується на баланс Товариства і використовується ним самостійно. Держава не несе відповідальності по одержаних Товариством кредитах.

4. МАЙНО І ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ТОВАРИСТВА

4.1. Майно Товариства становлять основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства.

4.2. Товариство є власником:

- майна, переданого йому Учасниками у власність;

- одержаних ним доходів;

- майна, набутого ним на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю Товариства, несе Товариство.

4.3. Товариство самостійно визначає напрями використання чистого прибутку, що залишається після внесення платежів, установлених чинним законодавством.

Відрахування до бюджету провадяться у порядку і розмірах, передбачених чинним законодавством.

4.4. Товариство створює страховий фонд, до якого щорічно відраховує не менш як 5 % від чистого прибутку, поки він не досягне 25 % від розміру статутного фонду.

4.5. Товариство не відповідає по зобов'язаннях держави і Учасників, а держава і Учасники не відповідають по зобов'язаннях Товариства. У випадку, якщо належного Товариству майна не вистачає для покриття боргів і немає можливості для фінансового оздоровлення, Товариство може бути визнано банкрутом за рішенням суду або арбітражного суду.

4.6. У разі ліквідації (реорганізації) Учасника як юридичної особи його майнові права переходять до правонаступників.

5. СТАТУТНИЙ ФОНД

5.1. Статутний фонд Товариства становить 70 000 (сiмдесят тисяч) гривень.

5.2. Вклад Учасника в Статутний фонд, оцінений у гривнях, складає його частку у Статутному фонді.

Розміри і види вкладів Учасників, порядок оцінки і внесення ними вкладів вказані в Установчому договорі.

6. ПОРЯДОК ЗБІЛЬШЕННЯ ТА ЗМЕНШЕННЯ СТАТУТНОГО ФОНДУ

6.1. Товариство має право збільшувати Статутний фонд шляхом випуску нових акцій або збільшення їх номінальної вартості, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю, не нижче номінальної та зменшувати Статутний фонд шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій.

Зменшення Статутного фонду при наявності заперечень кредиторів Товариства не допускається.

6.2. У разі зменшення Статутного фонду Товариство відшкодовує власнику акцій збитки, пов'язані з змінами Статутного фонду.

7. РОЗПОДІЛ ПРИБУТКІВ ТА ЗБИТКІВ ТОВАРИСТВА

7.1. Прибуток Товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат, витрат на оплату праці, а також внесення податків та платежів, які передбачені законодавством України.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається в повному розпорядженні Товариства. Напрямки використання чистого прибутку вирішуються загальними зборами акціонерів Товариства.

7.2. Частину прибутку, яку Збори вирішують направити на виплату дивідендів, визначають Збори. Розподілення цієї частини прибутку провадиться пропорційно часткам Засновників у Статутному фонді Товариства.

7.3. Порядок покриття збитків Товариства визначається загальними зборами акціонерів.

8. ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ТОВАРИСТВА

8.1. Органами управління Товариством є загальні збори акціонерів Товариства та Виконавчий директор. Контрольним органом є Ревізійна комісія.

Загальні збори Товариства

8.2. Вищим органом Товариства є загальні збори Товариства, які далі іменуються "Збори". У Зборах можуть брати участь, з правом дорадчого голосу і члени виконавчих органів, які не є акціонерами.

8.3. До компетенції Зборів належить:

а) визначення основних напрямів діяльності Товариства і затвердження планів та звітів про їх виконання;

б) затвердження річних результатів діяльності Товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків Ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків, прийняття рішень про взяття кредитів;

в) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів Товариства, визначення організаційної структури Товариства;

г) вирішення питання про придбання Товариством часток Мого Учасників, купівля цінних паперів;

д) прийняття рішення про укладення господарських договорів на суму, що перевищує 1000 (одну тисячу) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, затвердження договорів (угод), укладених Товариством на суму в межах від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

е) укладення та розірвання трудового контракту з Виконавчим директором Товариства.;

ж) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

з) визначення умов оплати праці службових осіб Товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

и) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб Товариства;

і) прийняття рішення про припинення діяльності Товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

к) встановлення розміру, форми і порядку внесення Учасниками додаткових вкладів;

л) внесення змін до статуту Товариства;

м) виключення Учасника з Товариства;

н) зміни і доповнення Установчого договору.

Рішення Зборів приймаються більшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь у зборах, з наступних питань: а) зміна статуту Товариства; б) прийняття рішення про припинення діяльності Товариства; в) створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв Товариства.

З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

8.4. Акціонери на Зборах мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у Статутному фонді Товариства.

Збори вважаються повноважними, якщо на них присутні акціонери (Представники), що володіють у сукупності більш як 60 % голосів, а з питань, які потребують одностайності, - всі акціонери.

8.5. Будь-який з акціонерів вправі вимагати розгляду питання на Зборах за умовою, що воно було ним (ними) поставлено не пізніш як за 40 днів до початку Зборів акціонером (акціонерами), який володіє (володіють) не менш, як 10 відсотків акцій. Не пізніш як за 45 днів до скликання Зборів акціонерам повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, пов'язаними з порядком денним Зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення Зборами прийматися не можуть.

8.6. Голосування на Зборах проводиться за принципом: одна акція - один голос.

Представник акціонера може бути постійним або призначеним на повний строк. Акціонер вправі в будь-який час замінити свого представника у вищому органі, довівши про це до відома виконавчий орган.

8.7. Збори скликаються не рідше двох разів на рік. Позачергові Збори скликаються у разі неплатоспроможності Товариства, по мірі необхідності, якщо цього вимагають інтереси Товариства.

8.8. Акціонери, які володіють у сукупності більш як 20 % голосів, вправі вимагати скликання позачергових Зборів у будь-який час і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів Правління не виконало вказаної вимоги, вони вправі самі скликати Збори.

Виконавчий орган

8.9. Виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є Виконавчий директор.

8.10. Виконавчий директор вирішує усі питання діяльності Товариства, за винятком тих, що віднесені до виключної компетенції Зборів.

Виконавчий директор вправі без довіреності здійснювати дії від імені Товариства.

8.11. Збори акціонерів укладають з Виконавчим директором строковий трудовий договір (контракт).

Ревізійна комісія

8.12. Контроль за фінансово-господарською діяльністю Правління здійснюється Ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів.

8.13. Ревізійна комісія доповідає результати проведених нею перевірок Зборам.

Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку Ревізійної комісії Збори не мають права затверджувати баланс Товариства.

Ревізійна комісія має право ставити питання про скликання позачергових Зборів, якщо виникла загроза суттєвим інтересам Товариства або виявлені зловживання службовими особами Товариства.

9. ПРАВА АКЦІОНЕРІВ

9.1. Акціонери Товариства мають право:

- брати участь в управлінні справами Товариства;

- одержувати частку прибутку від діяльності Товариства і дочірніх закладів;

- одержувати інформацію про діяльність Товариства, знайомитись з даними бухгалтерського обліку, звітності та іншою документацією;

- на переваги при одержанні послуг, які надаються Товариством;

- вийти в установленому порядку з Товариства.

9.2. При виході акціонера з Товариства йому виплачується частина вартості активів Товариства на момент виходу, що пропорційні частці акцій, належних такому акціонеру. Частина вартості активів на момент виходу з метою збереження від інфляції переводиться по курсу Національного банку України на момент виходу акціонера з Товариства в умовні долари США. Виплата коштів акціонеру, що вибув, після затвердження Зборами квартального балансу та звіту про фінансово-господарські результати роботи Товариства здійснюється в національній валюті України по курсу Національного банку України на момент оплати коштів.

Акціонеру, що вибув, виплачується належна йому частина прибутку, одержаного Товариством в господарському році, до моменту виходу акціонера із складу Товариства.

Майно, передане акціонером Товариству у користування, повертається акціонеру при його виході із Товариства в натуральній формі без додаткової винагороди за користування таким майном.

9.3. У випадку реорганізації або ліквідації Акціонера - юридичної особи, до складу акціонерів Товариства за згодою Зборів можуть вступити правонаступники реорганізованого або ліквідованого акціонера - юридичної особи.

При відмові правонаступників від вступу до Товариства або відмови Зборів від прийняття до складу Товариства правонаступника останньому виплачується вартість акцій, що належали реорганізованому або ліквідованому акціонеру. Вартість акцій визначається відповідно до п. 9.2. даного договору. У випадку, коли учасником, що вибув, було передано Товариству майно у користування, правонаступникам повертається таке майно в натуральній формі. При відмові правонаступників від отримання майна в натуральній формі Збори акціонерів мають право прийняти рішення про виплату вартості цього майна за станом на день реорганізації або ліквідації акціонера - юридичної особи.

9.4. Акціонер Товариства має право за згодою Зборів передати частину своїх акцій або всі акції одному або декільком акціонерам, а також третім особам. Акціонери Товариства користуються переважним правом придбання акцій іншого акціонера.

Передача акцій або їх частини третій особі можлива після повного внесення акціонером, що передає акції, вартості належних йому акцій.

При передачі акцій або їх частини третій особі, до неї одночасно переходять відповідні права та обов'язки акціонера, який передав повністю або частково належні йому акції. Обсяг прав та обов'язків визначається обсягом отриманих акцій.

Акції Товариства можуть бути викуплені самим Товариством лише за рахунок вільного прибутку Товариства, що залишився в його розпорядженні. В такому випадку Товариство повинно на протязі одного року з моменту придбання акцій розповсюдити ці акції серед акціонерів Товариства або третіх осіб, якщо на це є згода Зборів, або ж анулювати такі акції.

На протязі того періоду, коли акції знаходяться у власності Товариства, розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у засіданнях Зборів відбувається без врахування придбаних Товариством акцій.

10. ОБОВ'ЯЗКИ АКЦІОНЕРІВ

10.1. Акціонери Товариства зобов'язані:

- робити внески в порядку і розмірах, передбачених Установчим договором і даним Статутом;

- робити додаткові внески в розмірах, способом і в порядку, прийнятими рішенням Зборів;

- виконувати прийняті у встановленому порядку зобов'язання по відношенню до Товариства згідно установчих документів;

- не розголошувати конфіденційну інформацію про діяльність Товариства;

- сприяти Товариству в здійсненні ним статутної діяльності,

10.2. Учасник Товариства, що систематично не виконує або чинить перешкоди досягненню мети Товариства, може бути виключений з Товариства. При цьому цей Учасник (або його Представник) у голосуванні участі не приймає.

10.3. Акціонер має право звертатися до суду з заявою про визнання недійсним рішення Зборів, винесеного з порушенням закону або установчих документів Товариства, при умові, що таке рішення прийняте у відсутності акціонера, або він залишився у меншості при винесенні рішення, або був навмисно введений в оману відносно суті рішення.

11. ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА

11.1. Припинення діяльності Товариства відбуваються шляхом його реорганізації або ліквідації. Припинення окремих видів діяльності Товариства здійснюється при закінченні строку дії відповідних ліцензій (дозволів).

11.2. Реорганізація Товариства відбувається за рішенням Зборів. При цьому вся сукупність прав та обов'язків Товариства переходить до його правонаступників.

11.3. Ліквідація Товариства провадиться за рішенням Зборів, а також на підставі рішення суду або арбітражного суду:

- за поданням банків у разі неплатоспроможності Товариства;

- за поданням органів, що контролюють діяльність Товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства;

- інших випадках, передбачених законодавством.

11.4. Товариство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Від _______________________ Від ________________________

__________________________ ___________________________

УСТАНОВЧИЙ ДОГОВОР

закритого акціонерного товариства «Колобок»

____м. Донецьк____ "__" ____ _2004_ р.

Ми, Бойко Ганна Олександрівна паспорт ВЕ 458662, виданий Донецьким МВ УМВС 12 травня 1999 р., яка мешкае за адресою м. Донецьк, вул.Паркова 12/43, Мирошниченко Петро Олександрович паспорт XX-HO №549563, виданий Донецьким МВ МВС 23 жовтня 1984 р., який мешкае за адресою м.Донецьк, вул.Шевченко 23, Петренко Марiя Олександрiвна паспорт ВЕ 765674, виданий Донецьким МВ УМВС 11 грудня 2001 р., яка мешкае за адресою вул.Шкадiнова 23/43; які є засновниками Товариства, погодились створити закрите акціонерне товариство “Колобок” з рiзнобiчними видами дiяльностi.

Статутний фонд товариства: 70 000 гривень.

Установчий внесок Бойко Г.О. - 30 000 грн.

Установчий внесок Мирошниченко П.О. - 25 000 грн.

Установчий внесок Петренко М.О. - 15 000 грн.

Місцезнаходження Товариства: м. Донецьк, вул. Паркова, 16.

Заключение

Исходя из всего вышесказанного, фирма “Колобок” является производственной и предполагает выпуск булочек с маком и аппетитных рогаликов. Стадия развития фирмы - начальная. Главной целью фирмы является удовлетворение потребности жителей в изделиях высокого качества. Для этой цели фирма предполагает открыть мини-пекарню для изготовления булок, которая включает в себя полную технологическую линию производства. Применение только высококачественного сырья и применение современной технологии обеспечивает получение высококачественного и конкурентоспособного хлебного изделия. Невысокая цена изделия при неоспоримых отличных вкусовых качествах, безусловно, будет пользоваться спросом у людей со средним достатком. Капитальные вложения окупаются через 13 месяцев, что является хорошим показателем работы предприятия. Предприятие является закрытым акционерным обществом, что позволяет работникам фирмы быть владельцами акций предприятия, и акции не выходят за пределы фирмы.

Список использованной литературы

1. Боровиков В.П., Боровиков И.П. STATISTICA. Статистический анализ и обработка данных в среде Windows. М., Филин, 1998.

2. Дж. Гласс, Дж. Стэнли. Статистические методы в прогнозировании и психологии. М., Прогресс, 1996.

3. Дубров А.М., Мхитарян В.С., Трошин Л.И. Многомерные статистические методы. М., Финансы и статистика, 1998.

4. Евланов Л.Г., Кутузов В.А. Экспертные оценки в управлении. М., Экономика, 1998.

5. Основы предпринимательской деятельности. Под ред. проф. Власовой В.М. М., Финансы и статистика, 1997.

6. Справочник по математике для экономистов. Под ред. проф. В.И. Ермакова. М., Высшая школа, 1997.

7. Алексеев Н. Эволюция систем и организационное проектирование//Проблемы теории и практики управления.-1998.-№4.-с.73-78.

8. Ансофф И. Стратегическое управление/Пер. с англ.; Науч. Ред. И авт. Предисл. Л.И.Евенко.-М.:Экономика,1989.-519с.

9. Бизнес - планирование. Под редакцией действительного члена Академии инвестиций Российской Федерации, доктора экономических наук, профессора В.М.Попова, доктора экономических наук С.И.Ляпунова. - М: “Финансы и статистика”.-2000.-670с.

10. Блэк Дж., Маккейб Д. Внедрение новой системы управления и организации труда в английской компании//Проблемы теории и практики управления.-1996.-№1.-С.78-82

11. Гвишиани Д.М. Организация и управление. - Изд.3-е,перераб.-М.:Изд-во МГТУ им. Н.Э.Баумана,1998.-332с.

12. Коробов М.Я. Фінансово-єкономічний аналіз діяльності підприємств: Навч. Посіб - К.: т-во “Знаня”, КОО, 2002.- 294с.

13. Крог Георг, Маркус Венцин. Роль менеджмента знаний в достижении устойчивых конкурентных преимуществ//Проблемы теории и практики управления.-1996.-№4.-С78-83.

14. Кутырев Б.П. Стратегия социального развития коллектива: теория и практика социального управления на предприятии.Новосибирск:Наука.Сиб.отд-ние,1990.-166с.

15. Майкл Мескон, Майкл Альберт, Франклин Хедоури. Основы менеджмента.-М.Изд-во “Дело”,1997.-679с.

16. Оценка социальной защиты машиностроителей: Препр.докл./АН Украины. Ин-т экон. Прм-стию -Донецк, 1993.-83с.

17. Скударь Г.М., Панков В.А. Пути выхода предприятия машиностроительного комплекса на внешний рынок за счет повышения инновационной активности и расширения диапазона инвестиционной деятельности.Донецк,569с.

18. Скударь Г.М. Управление конкурентоспособностью крупного акционерного общества: проблемы и решения. Киев, ”Наукова думка”,1999.-495с.

19. Стратегический менеджмент: Учебное пособие (для студентов эконом. специальностей).-Донецк: Дон.ГУ,1997.-41с.

20. Травин В.В., Дятлов В.А. Основы кадрового менеджмента.-М.:Дело,1995.-332с.

21. Томпсон А.А., Стринклед А.Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратегии: Учебник для вузов/Пер. с англ.; Под ред. Л.Г.Зайцева, М.И.Соколовой.-М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998.-576с.

22. Туленков Н., Гринивецкая Н. Сущностно-содержательные аспекты стратегического и ситуационного менеджмента // Персонал. -1997. №1.-С. 3-13.

23. «Україна 2010» (конспект програми стратегічного розвитку) // Урядовий кур'єр. -1999. - № 62; № 63; № 67; № 71; № 73.

24. Управление персоналом в условиях социальной рыночной экономики / Под науч. ред. проф., д-ра Р. Марра, д-ра Г. Шмидта. - М.: Изд-во МГУ, 1997.-480с.,

25. Управленческий учет (с элементами финансового учета) / Под ред. В. Палия и Р. Вандер Вила. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 480 с.

26. Уткин БА. Управление фирмой. - М.: Акалис, 1996. - 516 с.

27. Фатхутдинов РА. Стратегический менеджмент: Учеб. пособие. -М.: ЗАО «Бизнес-школа»Интел-Синтез», 1997. - 304 с.

28. Федоренко Г. Высокие технологии - это процветающая экономика, благосостояние народа // Деловая Украина. -1998. - 25 мар.

29. Финансовый менеджмент: теория и практика: Учебник / Под ред. Е.С. Стояновой. - М.: Перспектива, 1996. - 405 с.

30. Фокин Ю. Границы планового воздействия на хозяйственную деятельность // Экономист. -1993. - № 8. - С. 39-50.

31. Фонды - дело скользкое // Деловая Украина. -1998. - 25 мар.

32. Campbell R. McConnell, Stanley L. Brue ECONOMICS: PRINCIPLES, PROBLEMS, AND POLICIES. McGraw-Hill Publishing Company.