Завод з утилізації суден. Чи потрібен він Україні
Аналіз формування системи екологічного менеджменту утилізаційних підприємств, вибору технологічних процесів утилізації, правового регулювання цієї сфери та ролі міжнародних конвенцій. Перспективи створення в Україні сучасного утилізаційного підприємства.
| Рубрика | Производство и технологии |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 11.06.2024 |
| Размер файла | 2,5 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Навчально-науковий інститут морського флоту, навчально-науковий морський інженерно-технічний інститут, Одеський національний морський університет
Військова академія
ЗАВОД З УТИЛІЗАЦІЇ СУДЕН. ЧИ ПОТРІБЕН ВІН УКРАЇНІ
Россомаха Олена Ігорівна к.т.н, доцент, Пізінцалі Людмила Вікторівна к.т.н., доцент, Александровська Надія Ігорівна к.т.н., доцент, Россомаха Олег Анатолійович доцент Рабоча Тетяна Валентинівна к.т.н., доцент,
Малишкін Олексій Вікторович старший викладач
м. Одеса
Анотація
утилізаційний підприємство технологічний екологічний
У статті висвітлено актуальну проблему утилізації суден в Україні. Звертається увага на критичний стан морського та річкового українського торговельного флоту, значну кількість застарілих суден, а також брак сучасних потужностей для їх безпечної утилізації.
Авторами проведено аналіз останніх досліджень у галузі утилізації суден, зокрема щодо формування системи екологічного менеджменту утилізаційних підприємств, вибору технологічних процесів утилізації, правового регулювання цієї сфери та ролі міжнародних конвенцій. Визначено перспективи створення в Україні сучасного утилізаційного підприємства на базі існуючих судноремонтних заводів.
У ході дослідження авторами здійснено візит на один із провідних турецьких заводів з утилізації суден "Simsekler" у м. Аліага. Проаналізовано чинники успіху цього підприємства: зручне географічне розташування, наявність суднобудівних та судноремонтних потужностей поруч, наявні земельні ділянки, доступ до утилізаційних заводів, належне виконання екологічних вимог. Проведено порівняння з можливостями організації використання суден в Україні.
У результаті дослідження визначено, що для розвитку утилізації суден в Україні необхідно мати конкурентоспроможні за критеріями економічності та екологічності технології обробки корпусних частин, системи оцінки стану транспорту, ринку «секонд-хенд» деталей тощо. Запропоновано комплекс заходів: ратифікація міжнародних конвенцій, розробка національного законодавства, впровадження програм підтримки, адаптація підприємств.
Обґрунтовано доцільність розвитку суднобудівної галузі в Україні як передумови для відродження потужностей з утилізації суден. Підкреслено потреби держаної підтримки та реструктуризації у цій сфері. Зроблено висновок, що утилізація суден може стати одним із шляхів реанімації вітчизняних суднобудівних і судноремонтних заводів.
Ключові слова: металобрухт, утилізація, Україна, навколишнє середовище, екологічна безпека, судно, утилізаційний завод, Туреччина
Annotation
Rossomakha Olena Ihorivna PhD, Associate Professor, Associate Professor at the Department of Navigation and Control of Ships, Associate Professor at the Department of Shipbuilding and Ship Repair named after Prof. Yu.L. Vorobyov, Educational and Scientific Marine Engineering and Technical Institute, Merchant Marine Institute, Odesa National Maritime University, Odesa,
Pizintsali Liudmyla Viktorivna PhD, Associate Professor, Associate Professor at the Department of Shipbuilding and Ship Repair named after Prof. Yu.L. Vorobyov, Educational and Scientific Marine Engineering and Technical Institute, Odesa National Maritime University
Aleksandrovska Nadiia Ihorivna PhD, Associate Professor, Acting Head of the Department of Shipbuilding and Ship Repair named after Prof. Yu.L. Vorobyov, Associate Professor at the Department of Ship Power Plants and Technical Operation, Educational and Scientific Marine Engineering and Technical Institute, Merchant Marine Institute, Odesa National Maritime University,
Rossomakha Oleh Anatoliyovych Head of the Educational and Methodical Department, Associate Professor at the Department of Ship Power Plants and Technical Operation, Merchant Marine Institute, Odesa National Maritime University, Odesa,
Rabocha Tetiana Valentynivna PhD, Associate Professor, Associate Professor at the Department of Provision of Troops (Forces), Odesa Military Academy, Odesa
Malyshkin Oleksii Viktorovych senior teacher of the department MAW, Odesa Military Academy, Odesa
SHIP DISPOSAL PLANT. DOES UKRAINE NEED IT?
The article highlights the current problem of ship recycling in Ukraine. Attention is drawn to the critical condition of the Ukrainian sea and river merchant fleet, a significant number of obsolete vessels, and a lack of modern facilities for their safe utilization.
The authors analyze the latest research in the field of ship recycling, in particular, the formation of an environmental management system for recycling enterprises, the choice of recycling processes, legal regulation of this area and the role of international conventions. The article also identifies the prospects for establishing a modern recycling enterprise in Ukraine on the basis of existing shipyards.
In the course of the study, the authors visited one of the leading Turkish ship recycling plants "Simsekler" in Aliaga. The factors of success of this enterprise are analyzed: convenient geographical location, availability of shipbuilding and ship repair facilities nearby, available land plots, access to recycling plants, and proper compliance with environmental requirements. A comparison is made with the possibilities of organizing the use of ships in Ukraine.
The study has determined that in order to develop ship recycling in Ukraine, it is necessary to have competitive technologies for processing hull parts, systems for assessing the condition of transport, the market for second-hand parts, etc. The author proposes a set of measures: ratification of international conventions, development of national legislation, implementation of support programs, and adaptation of enterprises.
The author substantiates the expediency of developing the shipbuilding industry in Ukraine as a prerequisite for the revival of ship recycling facilities. The need for state support and restructuring in this area is emphasized. It is concluded that ship recycling can be one of the ways to resuscitate domestic shipbuilding and ship repair plants.
Keywords: scrap metal, recycling, Ukraine, environment, ecological safety, ship, recycling plant, Turkey
Вступ
Питання розвитку українського суднобудування та судноремонту хвилюють не лише велику кількість людей, які працюють у цій сфері, а й широке коло людей, небайдужих до долі однієї з найрозвиненіших галузей народного господарства, що дісталася Україні у спадок від СРСР. На жаль, сьогодні стан цієї галузі в Україні дуже важкий і говорити про сильні конкурентні позиції України як морської держави у світі недоцільно.
За останні десятиліття позиції судноплавних компаній України було втрачено не лише на міжнародних, а й на внутрішніх лініях. А сам морський флот значно застарів -- більшість суден не відповідають вимогам міжнародних конвенцій.
Майже мільйон гривен за рік. Таку суму витрачає Українське Дунайське пароплавство на сплату якірного збору за флот, який давно не використовується.
В масштабах підприємства нібито і невелика сума. Але «кладовище кораблів» (понад 60 суден різних типів та барж) ще й займає величезну територію. Заважає розвитку 4-ого затону. Ускладнює судноплавство та постановку суден для проведення ремонтних робіт. [1].
І це, лише один приклад. Береги Дунаю, Дніпра, узбережжя Чорного моря виглядають як цвинтарі суден та інших плавзасобів.
Утилізація суден - процес з демонтажу та утилізації обладнання і складових суден, переробки відходів або переміщення їх на довгострокове зберігання в безпечне місце. Одна з найприбутковіших індустрій, пов'язаних з переробкою відходів. [2].
Розбирання суден може бути джерелом металобрухту в Україні, запаси яких сягають 1,2 млн [1]. Проте все залежить від чисельності та стану нашого флоту (таблиця 1). На жаль, стан нашого флоту не витримує жодної критики, а перспективи суднорозбирання невеликі, хоча мінімальний ринок все ж таки є.
Майже весь український морський та річковий флот складається із суден малої водотоннажності: баржі, буксири, пасажирські та спеціальні плавзасоби. Більшість державного флоту - морально та фізично застарілі судна, які давно вичерпали свій ресурс експлуатації. Крім того, майже 90% нових плавзасобів належать приватним власникам.
Тенденції розвитку морської галузі України свідчать про поступове перетворення України з морської держави на «країну біля моря».
Проблема утилізації суден в Україні не була вирішена у ХХ ст. і ще більш загостреною перейшла у ХХІ ст. Безумовно, що основною причиною цього є нестабільне як політичне, так і важке економічне становище в країні.
Таблиця 1
Чисельність українського флоту (станом на 16.01.2024 р)
|
№ |
Тип судна |
Кількість суден до виключення з державного реєстру |
Кількість суден після виключення з державного реєстру |
|
|
1 |
Суховантажні |
1183 |
460 |
|
|
2 |
Пасажирські |
3227 |
1954 |
|
|
3 |
Спец. призначення |
1286 |
626 |
|
|
4 |
Самохідні |
17590 |
9997 |
|
|
5 |
Несамохідні |
3032 |
1762 |
|
|
6 |
Наливні |
198 |
88 |
|
|
7 |
Рибацькі |
704 |
347 |
|
|
8 |
Теплоходи |
613 |
318 |
|
|
9 |
Стоянкові |
336 |
216 |
|
|
10 |
Прогулянкове |
9487 |
4872 |
|
|
11 |
Інші |
3776 |
4598 |
|
|
ВСЬОГО |
41432 |
25238 |
Розроблено авторами за даними Суднової книги України [3]
Переробка суден на металобрухт сьогодні в Україні (і не тільки) є малоприбутковим, а іноді і збитковим бізнесом.
І все ж таки, утилізація суден це одна з найприбутковіших індустрій у світі.
Постановка проблеми
Актуальність дослідження визвано тим, що стрімкий розвиток світової економіки призвів до скорочення життєвого циклу суден. Крім того, оператори, що постраждали від наслідків пандемії COVID-19 прагнуть звернути свої безприбуткові судна в прибуткові, хоча б на ринку утилізації.
Число морських суден в світі постійно зростає, відповідно зростає і кількість суден, що відслужили свій термін.
В літературі дуже багато уваги приділяється підготовки виробництва, виготовленню судна, технічній експлуатації, обслуговуванню і ремонту. І май же не приділяється уваги останньому етапу життєвого циклу судна - утилізації, яка є однією з ключових проблем розвитку сучасного світового флоту.
Проблема утилізації суден не вирішена по теперішній час, незважаючи на пильну увагу, яку їй приділяється протягом останніх десятиліть країнами ЄС.
Актуальність теми дослідження, крім того пов'язана з недостатнім науковим обґрунтуванням положень щодо модернізації судноремонтних заводів (СРЗ) і відродження флоту в Україні і вимагає нових підходів не тільки при проектуванні суден, а й розвитку суднобудівних і СРЗ.
Мета статті
Звернути увагу на серйозну проблему в Україні - утилізацію суден.
Аналіз останніх досліджень і публікацій
У статті [4], автори вказують, що утилізація після закінчення терміну експлуатації суден і кораблів різних типів і призначення - актуальна і, одночасно, дуже складна і серйозна проблема не тільки в технологічному, економічному та правовому плані, але, і є серйозною екологічною проблемою.
Автори підкреслюють, що в прийнятій Кабінетом Міністрів України Національній транспортній стратегії для розв'язання системних проблем не передбачені нові шляхи і ефективні методи відновлення і розвитку судноремонтних заводів України, і взагалі не згадується про проблеми великої кількості покинутих і затоплених суден, пристаней, доків, причалів в затоках, в гирлах річок і навіть в портах. У статті показано значення, роль і вплив системи екологічного менеджменту на створення, і управління утилізаційним підприємством. Проведено узагальнення стандартів ISO 14000.
Стаття [5], присвячена рішенню науко-технічної проблеми підвищення ефективності утилізаційних процесів, розробці методологічної бази та практичних рекомендацій для створення ефективного функціонування утилізаційного підприємства. Доказано, що робота утилізаційного підприємства базується на використанні стандартів серії ISO 9000.
Підтверджено, що вони універсальні, та в них передбачені основи для потреб та інтересів організацій специфічних секторів економіки, наприклад, таких як суднобудування.
Створення утилізаційного підприємства обумовлено збільшенням загрози забруднення навколишнього середовища у зв'язку із збільшенням суден, термін експлуатації яких перевищив 10-15 років і більше, а також на недостатньому вивченні цієї проблеми і відображенні у літературі.
Сьогодні, в світовому науково-технічному співтоваристві відзначається тенденція до зміни пріоритетів в розстановці завдань розвитку транспортної системи, зокрема морської, і в даний час пріоритет віддається питанням екології. Підтверджено що, стандарт ISO 14001 визначає основні принципи системи екологічного менеджменту утилізаційного підприємства та є частиною системи менеджменту утилізації суден вимоги якого встановлені стандартом ISO 30000. Проведеним аналізом підтверджено, що кожне судно (як продукт) оказує вплив на суспільство, економіку та навколишнє середовище, і ці типи впливу можна розглядати як серію зв'язаних проектів на протязі життєвого циклу судна.
В роботі [6] розглянуті питання, пов'язані з проблемою утилізації морського та залізничного транспорту, передмови створення утилізаційного підприємства, а також питання впливу втор сировини (лома) на сучасне виробництво метала.
В статті [7] розглянуті проблеми утилізації суден і проведено аналіз технологічних методів різання, що використовуються в теперішній час при утилізації суден. Було проведено аналіз методів і експертна оцінка різних показників різання. Всі показники були розбиті на чотири групи: енергетичні, економічні, екологічні та безпеки. Для різання корпусу можуть використовуватися термічні, механічні, імпульсні методі, а також, у перспективі, гідравлічне різання. Аналіз показав, що різні методи різання можна ефективно використовувати на різних етапах розділення судна. Особливу увагу заслуговує гідро абразивний метод різання.
У статті [8] був проведений аналіз можливостей і перспектив доцільності створення і розвитку на базі судноремонтних заводів підприємства утилізації або ділянки по утилізації суден.
У статті [9] розглянуті матеріали з однієї з процедур, що стосуються існуючих суден стосовно утилізації - підготовка «зеленого паспорта», що є документом, сприяючим застосування Керівництва ІМО і містить інформацію щодо матеріалів, відомих потенційно небезпечних і використаних в конструкції судна, його обладнанні та схемах.
У статті [10] проведено аналіз стану законодавчого, організаційного і технологічного рівнів утилізації суден в України; визначені перспективи розвитку утилізаційного підприємства на базі існуючих судноремонтних заводів півдня України.
Стаття [11] присвячена аналізу стану правової регламентації утилізації суден. Утилізація судна є частиною його життєвого циклу. Аналізуються нормативні акти на трьох рівнях: міжнародному, регіональному, національному. На міжнародному аналізуються такі акти: Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів 1989р, Технічні вказівки щодо екологічно безпечного регулювання повного та часткового демонтажу суден 2002 р., Резолюція A.962 (23) Керівництво ІМО з утилізації суден 2003 р. Гонконгська конвенція про безпечну та екологічно безпечну утилізацію суден 2009 р., Резолюція ІМО MEPC.196 (62) - керівництва з розробки плану переробки суден 2011р., Резолюція MEPC.210 (63) - вказівки з безпеки та екологічної утилізації суден 2012 р., Резолюція MEPC.211 (63) - рекомендації з авторизації об'єктів з утилізації суден 2012 р., Резолюція MEPC 269(68) - Керівні принципи розробки інвентаризації небезпечних матеріалів 2015р., Резолюція MEPC.222 (64) - рекомендації для обстеження/огляду та сертифікації суден за Гонконгською конвенцією 2012 р. На регіональному рівні аналізуються такі акти: Регламент ЄС по утилізації суден 2013 р., Європейський перелік об'єктів переробки суден 2018р., Технічні вказівки щодо екологічно безпечного регулювання повного та часткового демонтажу суден 2003 р. та інші. Також увага присвячена стану утилізації суден в Україні та визначенню шляхів розвитку в окресленій сфері. Наприклад таких як: ратифікація Конвенції ІМО про безпечну та екологічно безпечну утилізацію суден та Регламенту Європейського Союзу з утилізації суден; розробка та прийняття законів та стандартів для безпечної утилізації суден в Україні; розробка програм дотацій для підприємств України, на яких будуть утилізуватися українські судна; приведення у придатний до безпечної утилізації суден верфі, або відведення спеціальних місць для утилізації суден; повернення видачі ліцензій для підприємств, які займаються утилізацією небезпечних відходів для контролю за цими підприємствами.
Стаття [12] присвячена дослідженню особливостей захисту моря від забруднення. Визначено категорії забруднення у разі експлуатації суден (під час здійснення морегосподарської діяльності на морському дні; викликане портовою діяльністю, суднобудуванням і судноремонтною діяльністю; попаданням у морське середовище чужорідних видів або генетично змінених організмів; викидом у море сміття, харчових, побутових і експлуатаційних відходів; у результаті надзвичайних обставин - у разі аварій; забруднення в результаті поховання суден у морі). Для забезпечення виконання цього питання проаналізовано і визначено роль Міжнародної конвенції щодо запобігання забруднень з суден ^he International Convention for the Prevention of Pollution from Ships, MARPOL 73/78). Обґрунтовано роль та діяльність Міжнародної морської організації (далі - ІМО), яка вживає заходів щодо захисту морського середовища від забруднення в результаті експлуатації суден шляхом розробки і прийняття державами, які є її членами, міжнародних конвенцій, які потім вводяться в дію і зобов'язують уряди країн - учасниць ІМО виконувати встановлені правила і стандарти.
Тематиці утилізації суден присвячені роботи таких зарубіжних авторів: A.Kelly, J.P. Mallory, K. John, J.W. Bull, R. Goy, A.Lilar, C.Van Den Bosch, C.P. Srivastava, F. Bowen, C. Chanew, P. Gwin, M. Fahsi, B. Tuncak та інші.
Основний матеріал
Одне з основних місць утилізації суден в світі розташоване в місті Аліага, Туреччина, де 2,8% за кількістю і 1,1% за тоннажем світового флоту, що здається на брухт за рік, було списано в період 1994-2002 років. Перероблена сталь з верфей м. Аліага є важливим компонентом постачань сталі до Туреччини, але тільки нещодавно верфі почали приділяти увагу питанням довкілля та гігієни праці.
Автори побували на утилізаційному заводі «Simsekler» (рис.1, 2) у Туреччині, м. Аліага (рис. 3).
Автори поділилися своїми враженнями та думками та спробували провести порівняльний аналіз із можливостями в Україні.
На думку авторів, на успіх підприємства «Simsekler» впливають такі фактори:
1. Географічне розташування заводу.
Туреччина. «Simsekler» розташований у м. Аліага на березі Егейського моря, що в свою чергу через Суецький канал і Червоне море має вихід до Індійського океану, та межує з Середземним морем, що через Гібралтарський пролив до Атлантичного океану.
Про що це свідчить? Що судновласникам зручно таке розташування заводу. Адже спеціально відправляти судно на утилізацію далеко від шляхів, де воно працювало не вигідно економічно.
Україна. Щоб дістатися портів України треба пройти Середземне та Мармурове моря.
Рис. 1 Логотип утилізаційного заводу «Simsekler»
(Джерело: Авторські фото)
Рис. 2 Територія утилізаційного заводу «Simsekler»
Рис. 3 Розташування м. Аліага на карті (Джерело: Google Maps)
Але Україна має доступ до найбільших судноплавних річок Східної Європи, і сформовану портову інфраструктуру, та найголовніше - наявні суднобудівні потужності.
Прекрасні кліматичні умови на півдні України (з розгалуженою мережею СРЗ): короткий зимовий період із стабільними плюсовими температурами і сухим кліматом - менше 30 дощових днів в році.
2. Наявність поруч судноремонтних заводів.
Туреччина. У Туреччині більш двох десятків утилізаційних та велика кількість суднобудівних та судноремонтних підприємств (від найбільших з можливістю приймати судна без обмежень по дедвейту, до найменших, приватних підприємців з малими причалами в оренді), де, доречи, на керуючих посадах працюють випускники саме ОНМУ.
Найбільший суднобудівний / судноремонтний завод «Kuzey star shipyard» (рис. 4 - 6).
Рис. 1 Головний офіс Суднобудівного/судноремонтного підприємства «Kuzey Star Shipyard»
Рис. 2 Загальний вигляд причалів підприємства «Kuzey Star Shipyard
Джерело: Авторські фото
Рис. 3 Загальний вигляд цехів підприємства «Kuzey Star Shipyard» Джерело: Авторське фото
«KUZEY STAR SHIPYARD» займається не тільки судноверфями та причальною діяльністю, але й запроваджує новий підхід та розуміння послуг з ремонту та технічного обслуговування, пропонуючи своїм клієнтам послуги «все в одному». KUZEY STAR SHIPYARD продовжує своє зростання в галузі, впроваджуючи сучасні нові будівельні проекти разом із судноремонтними роботами [13]
Один із найвідоміших судноремонтних заводів - СРЗ «Hydrodinamik shipyard». Цей СРЗ є одним з перших приватних верфей в Туреччині, що постійно підвищує свій професіоналізм у сфері технічного обслуговування, ремонту, переобладнання суден за допомогою найшвидших рішень [14] (рис. 7).
Одне із того, що поєднує ці два заводи і, мабуть, найбільше - це плідна співпраця з утилізаційними заводами.
Україна. На півдні України розгалужена мережа СРЗ з доброю технічною базою і фахівцями, що може стати відправною точкою для розвитку підрядних організацій, фабрикації блоків, складки надбудов, їх устаткування і комплектації, а також виготовлення і постачання на заводи необхідного устаткування і окремих деталей [5, 7].
а)
в)
Рис. 7: а) - Прапор СРЗ «Hydrodinamik shipyard»; б,в,г) - Загальний вигляд причалів СРЗ «Hydrodinamik shipyard»
Джерело - Авторські фото
Це:
ПАТ «Херсонський суднобудівний завод». Завод має досвід у суднобудуванні та ремонті суден, що може створити базу для утилізації суден та їх компонентів;
ПАТ «Чорноморський суднобудівний завод», завод також може мати необхідні ресурси та інфраструктуру для утилізації суден;
Миколаївський суднобудівний завод «Океан»; Суднобудівно-судноремонтний завод «Нібулон»;
Чорноморський суднобудівний завод;
Херсонський державний завод «Палада» та інші.
3. Наяність земельних ділянок поруч із заводом для зберігання елементів суден.
Рис. 8 Територія утилізаційного заводу «Simsekler» Джерело: Авторське фото
Туреччина.
На фото (рис. 8) представлено приклади масштабності територій, що потребує утилізаційний завод «Simsekler».
Україна.
Проаналізувавши берегову лінію України вздовж Чорного моря можна зробити висновок, що наразі немає територій такого розміру і на належній відстані від міст, щоб збудувати повноцінний завод з утилізації суден.
Є лише території судноремонтних заводів на базі яких можна зробити утилізаційні ділянки.
4. Наявність поруч (або на недалекій відстані) утилізаційних заводів (заводів для утилізації безпечних та небезпечних відходів).
Туреччина.
Найближчий завод з утилізації відходів від заводу «Simsekler» знаходиться майже поруч, що дозволяє з найменшими затратами утилізувати небезпечні відходи різних видів.
Україна.
Найвідомішими і ще діючими заводами з утилізації відходів є:
В Україні утилізацією морського транспорту займається компанія «УтільВторПром», однак про конкретну процедуру для утилізації суден інформації немає [15].
Державне підприємство «Укрекоресурси» (англ. Ukrecoresursy, повна назва «Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною») -- це єдиний офіційно визнаний Кабінетом Міністрів України (постанова № 915 від 26.07.2001 року «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини») суб'єкт господарської діяльності, який забезпечує організацію системи збирання, заготівлі та утилізації використаної тари, пакувальних матеріалів та відходів як вторинної сировини.
«Київміськвторресурси» -- виробничо-заготівельне підприємство, основною діяльністю якого є збір, заготівля, сортування, обробка та первинна переробка твердих промислових та побутових відходів як вторинної сировини.
МПП «РАДА» -- українське підприємство по збору, заготівлі та переробці твердих побутових відходів, створене у 1993 році. Має власний комплекс по переробці відходів і спеціалізований автопарк, займається впровадженням інноваційних технологій у сфері поводження з відходами.
Всі вони знаходяться на великій відстані від узбережжя Чорного моря, що значно підвищує витрати на утилізацію суден.
5. Належне виконання всіх екологічних вимог.
Ненормований та безконтрольний процес утилізації суден приводить до шкоди як екології так і людям, які задіяні під час утилізації та які живуть біля місць утилізації. Важливим є формування міжнародних стандартів з питань утилізації суден та їх впровадження на національному рівні [15].
Екологічні вимоги до заводів з утилізації суден дуже високі.
Одна з вимог - наявність вигрібної ями для збору стічних вод та відходів з території заводу.
Стічна вода - вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар'єрної і дренажної води), а також відведена із забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок атмосферних опадів. [16].
Відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення [165].
Тобто, стічні води підприємства, що збираються у вигрібних ямах, - це стічні води підприємства, які утворились в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності, які збираються у вигрібній ямі, а потім передаються іншим підприємствам для очищення [17].
Утилізаційний завод «Simsekler» виконує всі умови у повній мірі.
На заводі є своя вигрібна яма, яка простягається поперек усієї території заводу вздовж лінії води (рис. 9, 10).
Рис. 9 Яма для збору стічних вод
Рис. 10 Яма для збору стічних вод
Джерело: Авторські фото
Яма обладнана трубопроводом та насосами за допомогою яких з неї відкачуються стічні води. Особливо така система необхідна під час злив і великого напливу роботи.
Стічні води підприємства, що збираються у вигрібних ямах, відкачують у спеціальні цистерни (рис. 11), де вони сепаруються на забруднену воду у паливо-мастильні матеріали. Далі стічні води передають підприємству, яке приймає і очищує їх. А паливо-мастильні матеріали передаються на утилізаційні заводи або підприємствам з переробки.
Рис. 11 Цистерни для збору стічних вод з ями та залишків паливо- мастильних матеріалів з суден Джерело: Авторське фото
Л.В. Пізінцалі з технічної точки зору у своїй статті «Передумови розвитку системи утилізації брухту в Україні на прикладі залізничного та морського транспорту» зазначає, що для створення сучасного утилізаційного підприємства в Україні необхідно: «...Розробка технології оброблення корпусних частини, конкурентоспроможної за критеріями економічності та екологічності; наявність системи оцінки технічного стану та відновлення залізничного і морського транспорту; організація ринку «second hand» деталей, запасних частин, меблів, сантехніки, пристроїв і т.д...» [6].
Для ефективної організації та впровадження процесів утилізації суден в Україні необхідно провести комплекс заходів. Серед них можуть бути такі:
ратифікація Гонконгської конвенції 2009 року, що регулює безпечну та екологічно безпечну утилізацію суден за стандартами Міжнародної морської організації; виконання вимог Регламенту Європейського Союзу з утилізації суден для включення об'єктів утилізації суден України до Європейського списку;
розробка відсутніх в даний момент в Україні законів та стандартів для безпечної утилізації суден;
впровадження програми дотацій для українських підприємств, які здійснюють утилізацію суден;
адаптація верфей або визначення спеціальних місць для безпечної утилізації суден;
відновлення видачі ліцензій підприємствам, що займаються утилізацією небезпечних відходів, для забезпечення контролю та запобігання екологічним катастрофам.
А чи потрібен саме утилізаційний завод Україні?
Автори повністю згодні з директором брухтзаготовчої компанії «Балкер» Андрієм Анрейчиковим, що, в Україні немає галузі суднорозділення, тому що немає ні достатніх технічних можливостей для утилізації навіть середніх суден, ні флоту. Той маломірний флот, що існує в Україні, практичного інтересу для ломозаготівлі не становить.
Автори статті повністю згодні з А. Андрейчиковим, що Україна має деякі шанси зайняти гідне місце у сфері переробки суднового металобрухту як мінімум у басейні Чорного моря, де основними центрами з розбирання є Туреччина, Болгарія та Румунія.
Автори статті, після відвідування турецьких заводів з утилізації суден твердо впевнені, що з турецькими переробниками українські компанії конкурувати однозначно не зможуть, але з утилізацією суден у Болгарії чи Румунії - цілком імовірно. Витрати за вартістю енергоносіїв та трудових ресурсів порівняно з Україною, а також високі екологічні вимоги, роблять нерентабельною утилізацію суден у цих країнах.
А може краще розвивати суднобудівну промисловість?
Сьогодні в Україні можуть бути створені сприятливі умови для залучення інвестицій у суднобудівну галузь за рахунок списання з підприємств боргів, повернення їм можливостей створення обігових коштів, надання низки податкових і митних пільг (прикладом ефективності цих заходів є Blasco) через запровадження спеціального економічного режиму функціонування суднобудівної промисловості. Потреби у збільшенні обсягів вантажоперевезень у світі постійно зростають і створюють реальні можливості подальшого розвитку водного транспорту - на це весь час звертають увагу в країнах ЄС. Тож Україна може вчасно звернути увагу на ці тенденції та розпочати активну реструктуризацію в галузі суднобудування.
Стан суднобудівної галузі в Україні дуже важкий, і говорити про сильні конкурентні позиції України як морської держави у світі недоцільно.
За останні роки позиції судноплавних компаній України були втрачені не тільки на міжнародних, а й на внутрішніх лініях. Сам же морський флот значно застарів. Вітчизняні верфі здебільшого простоюють або працюють на закордонного замовника. Серед порівняльних переваг, які має Україна для активного розвитку суднобудування та виходу на одні з перших позицій на світовому ринку, можна назвати високий науковий потенціал суднобудівного комплексу України, наявність власної сировинної бази, необхідних виробничих потужностей та кваліфікованих кадрів. Багатопрофільність виробництва, орієнтація на світовий ринок, можливість виготовляти конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію говорять про те, що сьогодні (за сприятливої кон'юнктури світового суднобудівного ринку) Україна має не втратити шанс зберегти та розвинути накопичений суднобудівний потенціал.
Морський потенціал України є сукупністю природних ресурсів та створених людською діяльністю придбань, що використовуються у процесі морської діяльності на користь народу України.
Нині все залежить від керівництва держави, яке має провести реформування та реструктуризацію суднобудівних та судноремонтних підприємств, а також ухвалити законодавчі акти, спрямовані на підтримку вітчизняного суднобудування та судноремонту.
Суднобудівна промисловість має численні переваги, зокрема для нашої країни:
Економічний розвиток. Розвиток суднобудування сприяє збільшенню зайнятості та залученню інвестицій.
Міжнародний торгівельний флот. Суднобудування дозволить Україні створювати та утримувати сучасний та конкурентоспроможний торгівельний флот.
Транспортна інфраструктура: Будівництво різних типів суден (вантажні, пасажирські, нафтовози) сприяє розвитку транспортної інфраструктури, поліпшує морське та річкове сполучення.
Створення технологій: Суднобудівна галузь сприяє розвитку новітніх технологій в області суднобудування, автоматизації та суднових систем.
Безпека та оборона: Забезпечення військовим флотом та безпекою водних шляхів є важливим аспектом суднобудівної промисловості, особливо для України в сьогоденні.
Нові робочі місця: Суднобудівна галузь створить значну кількість робочих місць, включаючи інженерів, моряків, техніків, інспекторів та інших фахівців.
Інновації у виробництві та дизайні: Суднобудівна промисловість вимагає використання передових технологій та інновацій у виробництві сучасних та ефективних суден.
Підтримка інфраструктури портів: Суднобудівна галузь сприяє розвитку і підтримці інфраструктури портів, що є важливим компонентом для забезпечення ефективного обслуговування та розвитку міжнародної торгівлі.
На думку авторів, розвиток суднобудівної галузі дає підстави для розвитку утилізації суден в Україні.
Автори згодні з автором [17]: «....Утилізація дозволить вирівнювати розподіл питомого навантаження основних цехів СРЗ...».
Найбільш яскравим прикладом використання суднобудівного виробництва для утилізації суден є грандіозна робота Чорноморського суднобудівного заводу з утилізації недобудованого атомного важкого авіаносного крейсера «Ульянівськ».
З нього зняли приблизно 25 тис. т матеріалів і устаткування. Корпус різали газовими різаками на стапелі на секції і відправляли у цехи для подальшої переробки. У цехах заводу на 14 робочих місцях у дві зміни їх різали на шматки розміром 0,5 х1,5 х1,5 м масою до 450 кг. Загальна продуктивність склала 1200 -1500 т на місяць. Уся робота була виконана за 8 місяців - відвантажені 18 тис. т високоякісного брухту [18].
І цей приклад, на нашу думку, ще раз підкреслює, що один із шляхів реанімації суднобудівельних і СРЗ, є перепрофілювання їх повністю або частково в утилізаційне підприємство.
Автори згодні зі ствердженням [18], що доказом стримування рішення проблеми утилізації в країні є відсутність комплексної державної програми з перепрофілювання повністю або частково СРЗ в підприємство з утилізації суден. Така державна програма та підтримка дозволять забезпечити широке залучання як вітчизняних, так і іноземних інвестицій в утилізацію морських суден.
Виробничі потужності суднобудівних підприємств України на даний час завантажені в середньому на 25-30%. Сьогоднішній стан морського та річкового українського торговельного флоту характеризується цілою низкою негативних тенденцій:
• скорочення кількості торговельних суден, зокрема під національним прапором;
• зменшення валютних надходжень, отриманих від роботи флоту, та, відповідно, скорочення податкових відрахувань;
• активне старіння флоту, що, своєю чергою, призводить до обмеження кількості заходів вітчизняних судів до іноземних портів. Зниження обсягів участі українського флоту у перевезеннях зовнішньоторговельних вантажів, що призводить, крім втрати прибутків, до посилення залежності України від світового фрахтового ринку та збільшення імпорту транспортних послуг [19].
Висновки
1) Спрямованість державної морської політики має сприяти подальшому зміцненню позицій України як морської держави, створенню сприятливих умов для досягнення цілей та вирішення завдань розвитку суднобудівної та судноремонтної галузі.
2) Серед порівняльних переваг, які є в Україні для активного розвитку суднобудування, судноремонту та виходу на одні з перших позицій на світовому ринку, можна назвати високий науковий потенціал суднобудівного комплексу України, наявність власної сировинної бази, необхідних виробничих потужностей та кваліфікованих кадрів.
3) На думку авторів, розвиток суднобудівної галузі дає підстави для розвитку утилізації суден в Україні.
4) Проблеми утилізації суден актуальні і важлива для України.
5) Україна має шанси зайняти гідне місце у сфері переробки суднового металобрухту у басейні Чорного моря.
6) На думку авторів, Україна має великий потенціал для розвитку галузі суднорозділення - це й доступ до найбільших судноплавних річок Східної Європи, і сформована портова інфраструктура, та найголовніше - наявні суднобудівних потужностей.
7) Утилізація суден - один із шляхів реанімації суднобудівельних і СРЗ, є перепрофілювання їх повністю або частково в утилізаційне підприємство.
8) На Чорному морі немає усталеної практики утилізації суден. Усі більш менш плавзасоби відправляють на утилізацію в Середземне море на утилізаційний завод турецького міста Аліага.
9) Для створення сучасного утилізаційного підприємства в Україні необхідно мати конкурентоспроможні за критеріями економічності та екологічності технології оброблення корпусних частин судна; системи оцінки технічного стану та відновлення морського транспорту; ринок «second hand» деталей, запасних частин, меблів, сантехніки, пристроїв і т.д.
Література
1. Facebook. Дмитро Москаленко. URL: https://www.facebook.com/.
2. URL: https://uk.wikipedia.org/.
3. Суднова книга України. Портал відкритих даних. URL: https://data.gov.ua > dataset > resource
4. Пизинцали Л.В., Александровская Н.И., Россомаха Е.И., Никифоров Ю.А., Шахов В.И., Рабочая Т.В. Принципы формирования системы экологического менеджмента предприятия по утилизации морских судов в Украине / Екологічна безпека - Водний транспорт. 2020. С. 83 - 96.
5. Пізінцалі, Л., Александровська, Н., & Никифоров, Ю. (2020). Інтегрована система менджменту - основа створення проекту утилізаційного підприємства. Вісник Одеського національного морського університету, (58(1), С. 207 - 225. URL: http://visnyk.onmu.odessa.Ua/index.php/1/article/view/19.
6. Пизинцали Л.В., Александровская Н.И., Кошарская Л.В. Предпосылки развития системы утилизации лома в Украине на примере железнодорожного и морского транспорта // Сборник научных трудов ДонИЖТ. 2014. №37. С. 157 - 162.
7. .Пизинцали Л.В., Александровская Н.И., Р.А. Варбанец. Выбор технологического процесса утилизации корпуса судна методом экспертных оценок // Вестник АГТУ. Сер.: Морская техника и технология. 2015. №1. С. 14 - 20.
8. Л.В. Пизинцали. Целесообразность создания утилизационного предприятия на базе судоремонтного завода. // Вісник ОНМУ. 2015. Вип. 4 (46). С. 170 - 183.
9. Пизинцали Л.В. Подготовка "зеленого паспорта" как процедуры международных требований к организации предприятий по утилизации судов // Вісник ОНМУ. 2015. Вип. 2 (44). С.177 - 185.
10. Пизинцали Л.В. Украина - проблемы утилизации судов // East European Scientific Journal. 2016. № 8. С. 100 - 104.
11. Савич О.С., Дудніченко К.В. Правове регулювання утилізації суден // Прикарпатський юридичний вісник. № 5(34), 2020. С. 160 - 165. URL: https://www.umba.org.ua/newsroom/articles/article13.htm.
12. Іванова А.В. Міжнародна конвенція щодо запобігання забруднення з суден 1973/78 як основа міжнародного забкзпечення захисту морського середовища // Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: юридичні науки. Том 31 (70) Ч. 3 № 2, 2020. С. 170 - 176.
13. URL: www.kuzeystar.com.
14. URL: www.hidrodinamik.com.
15. Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України «Про затвердження Правил приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення» від 1 грудня 2017 року № 316.
16. Стічні води підприємства, що збираються у вигрібних ямах -- що треба з ними робити? АКАДЕМІЯ ЕКОЛОГА. URL:https://ecolog-ua.com/.
17. Пізінцалі Л.В. Методологічні основи організаційно-технологічних процесів утилізації суден: монографія / Л.В. Пізінцалі. Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2021. 308 с.
18. Перов В.М. Реновація суден: навчальний посібник. Миколаїв: НУК, 2006. 148 с.
19. Макогон Ю.В. Проблеми розвитку морського господарства України / Макогон Ю.В. // Шляхи удосконалення управління на морському транспорті в сучасних умовах: Матеріали міжнародної науково-технічної конференції. 4 - 5 червня 2010. Маріуполь: АМІ ОНМА, 2010. С. 24 - 43.
References
1. Facebook. Dmytro Moskalenko. URL: https://www.facebook.com/.
2. URL: https://uk.wikipedia.org/.
3. Sudnova knyha Ukrainy. Portal vidkrytykh danykh. [Ship Book of Ukraine. Portal vidkrytykh dataset] URL: https://data.gov.ua > dataset > resource
4. Pyzyntsaly L.V., Aleksandrovskaia N.Y., Rossomakha E.Y., Nykyforov Yu.A., Shakhov V.Y., Rabochaia T.V. [Principles of formation of the environmental management system of the enterprise for the utilization of marine vessels in Ukraine] Pryntsypbi formyrovanyia systemi эkolohycheskoho menedzhmenta predpryiatyia po utylyzatsyy morskykh sudov v Ukrayne / Ekolohichna bezpeka - Vodnyi transport. 2020. S. 83 - 96.
5. Pizintsali, L., Aleksandrovska, N., & Nykyforov, Yu. (2020). Intehrovana systema mendzhmentu - osnova stvorennia proektu utylizatsiinoho pidpryiemstva. [Integrovannaya sistema menjmentu - the basis for the creation of the project of the recycling enterprise.] Visnyk Odeskoho natsionalnoho morskoho universytetu, (58(1), S. 207 - 225. URL: http://visnyk.onmu.odessa.ua/ index.php/1 / arti cl e/vi ew/19.
6. Pyzyntsaly L.V., Aleksandrovskaia N.Y., Kosharskaia L.V. Predposbilky razvytyia systemi utylyzatsyy loma v Ukrayne na prymere zheleznodorozhnoho y morskoho transporta [Prerequisites for the development of scrap utilization system in Ukraine by the example of railway and marine transport] // Sbornyk nauchnbikh trudov DonYZhT. 2014. №37. S. 157 - 162.
7. Pyzyntsaly L.V., Aleksandrovskaia N.Y., R.A. Varbanets. Vbibor tekhnolohycheskoho protsessa utylyzatsyy korpusa sudna metodom эkspertnыkh otsenok [Selection of technological process of ship hull utilization by the method of expert evaluations] // Vestnyk AHTU. Ser.: Morskaia tekhnyka y tekhnolohyia. 2015. №1. S. 14 - 20.
8. L.V. Pyzyntsaly. Tselesoobraznost sozdanyia utylyzatsyonnoho predpryiatyia na baze sudoremontnoho zavoda. [Expediency of creating a utilization enterprise on the basis of a shipyard] // Visnyk ONMU. 2015. Vyp. 4 (46). S. 170 - 183.
9. Pyzyntsaly L.V. Podhotovka «zelenoho pasporta» kak protsedurbi mezhdunarodnbikh trebovanyi k orhanyzatsyy predpryiatyi po utylyzatsyy sudov [Preparation of the "green passport" as a procedure of international requirements for the organization of ship recycling enterprises] // Visnyk ONMU. 2015. Vyp. 2 (44). S. 177 - 185.
10. Pyzyntsaly L.V. Ukrayna - problemi utylyzatsyy sudov [Ukraine - problems of ship recycling] // East European Scientific Journal. 2016. № 8. S. 100 - 104.
11. Savych O.S., Dudnichenko K.V. Pravove rehuliuvannia utylizatsii suden [Legal regulation of ship recycling] // Prykarpatskyi yurydychnyi visnyk. № 5(34), 2020. S. 160 - 165. URL: http s://www.umba. org. ua/newsroom/articles/article13. htm.
12. Ivanova A.V. Mizhnarodna konventsiia shchodo zapobihannia zabrudnennia z suden 1973/78 yak osnova mizhnarodnoho zabkzpechennia zakhystu morskoho seredovyshcha [International Convention for the Prevention of Pollution from Ships 1973/78 as a basis for international protection of the marine environment] // Vcheni zapysky TNU imeni V.I. Vernadskoho. Seriia: yurydychni nauky. Tom 31 (70) Ch. 3 № 2, 2020. S. 170 - 176.
13. URL: www.kuzeystar.com.
14. URL: www.hidrodinamik.com.
15. Nakaz Ministerstva rehionalnoho rozvytku, budivnytstva ta zhytlovo-komunalnoho hospodarstva Ukrainy «Pro zatverdzhennia Pravyl pryimannia stichnykh vod do system tsentralizovanoho vodovidvedennia ta Poriadku vyznachennia rozmiru platy, shcho spravliaietsia za ponadnormatyvni skydy stichnykh vod do system tsentralizovanoho vodovidvedennia» vid 1 hrudnia 2017 roku № 316. [Order of the Ministry of Regional Development, Construction, Housing and Communal Services of Ukraine «On Approval of the Rules for Acceptance of Wastewater to Centralized Sewage Systems and the Procedure for Determining the Amount of Fee Charged for Excessive Wastewater Discharges to Centralized Sewage Systems» of December 1, 2017, No. 316.]
16. Stichni vody pidpryiemstva, shcho zbyraiutsia u vyhribnykh yamakh -- shcho treba z nymy robyty? [Wastewater from an enterprise collected in cesspools - what should be done with it?] AKADEMIIa EKOLOHA. URL:https://ecolog-ua.com/.
17. Pizintsali L.V. Metodolohichni osnovy orhanizatsiino-tekhnolohichnykh protsesiv utylizatsii suden: monohrafiia [Methodological bases of organizational and technological processes of ship recycling: monograph] / L.V. Pizintsali. Kherson: OLDI-PLIuS, 2021. 308 s.
18. Perov V.M. Renovatsiia suden: navchalnyi posibnyk. [Renovation of ships: a textbook.] Mykolaiv: NUK, 2006. 148 s.
19. Makohon Yu.V. Problemy rozvytku morskoho hospodarstva Ukrainy / Makohon Yu.V. // Shliakhy udoskonalennia upravlinnia na morskomu transporti v suchasnykh umovakh. [Problems of development of the maritime economy of Ukraine] Materialy mizhnarodnoi naukovo- tekhnichnoi konferentsii. 4 - 5 chervnia 2010. Mariupol: AMI ONMA, 2010. S. 24 - 43.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Проблема утилізації твердих побутових і промислових відходів. Основні принципи та механізми раціонального використання полімерних відходів з урахуванням світового досвіду і сформованих в Україні умов. Розробка бізнес-плану сміттєпереробного підприємства.
курсовая работа [3,7 M], добавлен 24.09.2014Загальні відомості про технологію. Сировина, вода, паливо і енергія в забезпеченні технологічних процесів. Техніко-економічна оцінка рівня технологічних процесів. Основні напрямки управлінні якістю технологічних процесів і продукції, класифікатор браку.
курс лекций [683,0 K], добавлен 11.01.2013Характеристика гнучкої виробничої системи, де здійснюється безпосереднє перетворення початкового матеріалу у кінцевий продукт або напівфабрикат. Основні напрямки розробки технологічних процесів. Основне устаткування для транспортування інструментів.
курсовая работа [302,8 K], добавлен 11.06.2011Аналіз хіміко-технологічних систем для одержання газифікованого вугілля. Оптимальні умови проведення ХТП в реакторі. Розрахунок матеріального і теплового балансів хімічного реактору. Кількість і склад відходів, що утворюються в ХТС, методи їх утилізації.
курсовая работа [1,6 M], добавлен 04.06.2011Принцип дії системи автоматичного регулювання температури в печі, її поведінка при зміні задаючої і збурюючої величин. Структурна схема, передаточні функції, динаміка та статика. Моделювання перехідних процесів за допомогою комп’ютерної програми SIAM.
курсовая работа [1,0 M], добавлен 11.10.2009Сутність застосування уніфікованих технологічних процесів. Групові технологічні процеси в умовах одиничного, дрібносерійного, серійного і ремонтного виробництва. Проектування типових технологічних процесів. Класифікація деталей класу кронштейна.
реферат [376,7 K], добавлен 06.08.2011Дослідження цілей автоматизації технологічних процесів. Аналіз архітектури розподіленої системи управління технологічним процесом. Характеристика рівнів автоматизації системи протиаварійного автоматичного захисту і системи виявлення газової небезпеки.
реферат [164,1 K], добавлен 09.03.2016Розгляд хіміко-технологічних процесів і технології хімічних продуктів. Ефективність хіміко-технологічного процесу, яка залежить від раціонального вибору послідовності технологічних операцій. Сукупність усіх апаратів для виробництва хімічних продуктів.
реферат [29,2 K], добавлен 15.11.2010Аналіз виробничих інформаційних систем та їх класифікація, зовнішнє середовище виробничої системи. Аналіз інформаційних зв'язків в технологічних системах виготовлення деталей та складання приладів. Функціональна схема дослідження технологічних систем.
курсовая работа [55,6 K], добавлен 18.07.2010Вибір і обґрунтування критерію управління. Розробка структури та програмно-конфігураційної схеми автоматизованої системи регулювання хлібопекарської печі. Розрахунок параметрів регуляторів і компенсаторів з метою покращення якості перехідних процесів.
курсовая работа [389,6 K], добавлен 20.05.2012
