Вплив суб’єктивного благополуччя на формування професійної стресостійкості молоді

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Вплив суб'єктивного благополуччя на формування професійної стресостійкості молоді

Руденко Дмитро Володимирович аспірант кафедри психології

м. Переяслав

Анотація

У статті розкрито явище суб'єктивного благополуччя, що визначається внутрішніми переживаннями, особистими оцінками, сприйняттям задоволення, щастя та комфорту у різних аспектах життя. Воно відображає індивідуальне переживання особою свого життя, що включає емоційний стан, рівень задоволеності, самовизначення та загальний стан психічного благополуччя, є індикатором психічної стійкості, станів адаптацп/дезадаптації і ресурсів стресостійкості, також має принципове значення для вдосконалення процесів соціалізації, пов'язано зі здоров'ям та відчуттям гармонії в житті, а також вирішення інших завдань. Виділено фактори суб'єктивного благополуччя сучасної молоді. Здійснено аналіз ключових понять теми - професійна стресостійкість, психологічне благополуччя, суб'єктивне благополуччя, чинники суб'єктивного благополуччя. Стресостійкість представлена як складна інтегральна властивість особистості, що пов'язана з комплексом інтелектуальних, когнітивних, емоційних та особистісних якостей, які дозволяють індивідууму ефективно переносити різні розумові, фізичні, вольові та емоційні труднощі, зберігаючи ефективність у стресових ситуаціях. Професійна стресостійкість визначена як комплексна характеристика, яка описує здатність особистості адаптуватися до стресових ситуацій у професійному середовищі і передбачає не лише здатність впоратися з труднощами, але й ефективне функціонування, зберігання продуктивності та здатність знаходити конструктивні рішення в умовах високого навантаження та тиску.

Окрему увагу приділено виявленню чинників впливу суб'єктивного благополуччя на формування професійної стресостійкості молоді: емоційна стійкість, ефективне управління стресом, адаптація до змін, ефективна комунікація та співпраця. Визначено способи, які сприяють формуванню й розвитку професійної стресостійкості молоді: психологічна підтримка та консультування, регулярна фізична активність, практика релаксації та дихальні вправи, ефективне управління часом, підтримка соціальних зв'язків, сприйняття стресу як частини життя тощо.

Ключові слова: благополуччя, професійна стресостійкість, психологічне благополуччя, суб'єктивне благополуччя, чинники суб'єктивного благополуччя.

Abstract

Rudenko Dmytro Volodymyrovych PhD student at the Department of Psychology, Grigory Skovoroda University in Pereyaslav, Pereyaslav

THE INFLUENCE OF SUBJECTIVE WELL-BEING ON THE FORMATION OF PROFESSIONAL RESILIENCE AMONG YOUTH

This article explores that subjective well-being is determined by internal experiences, personal evaluations, perceptions of satisfaction, happiness, and comfort in various aspects of life. It reflects an individual's personal experience of their life, including emotional state, satisfaction level, self-determination, and overall psychological well-being. It serves as an indicator of mental stability, adaptation/disadaptation states, and stress resilience resources, as well as being of fundamental importance for improving socialization processes, health, and the sense of harmony in life, as well as addressing other tasks. The factors of modern youth's subjective well-being are highlighted. An analysis of key concepts related to the topic is conducted, including professional stress resilience, psychological wellbeing, subjective well-being, and factors influencing subjective well-being. Stress resilience is presented as a complex integral characteristic of an individual, associated with a set of intellectual, cognitive, emotional, and personal qualities that allow an individual to effectively cope with various mental, physical, volitional, and emotional difficulties, maintaining efficiency in stressful situations. Professional stress resilience is defined as a comprehensive characteristic that describes an individual's ability to adapt to stressful situations in a professional environment, encompassing not only the ability to cope with difficulties but also effective functioning, maintaining productivity, and the ability to find constructive solutions under conditions of high workload and pressure. Particular attention is paid to identifying the factors influencing the formation of youth's professional stress resilience through subjective well-being: emotional resilience, effective stress management, adaptability to change, effective communication and cooperation. Methods that contribute to the formation and development of youth's professional stress resilience are identified, including psychological support and counseling, regular physical activity, relaxation and breathing exercises, effective time management, social support, and perceiving stress as a part of life, and more.

Keywords: well-being, professional stress resilience, psychological wellbeing, subjective well-being, factors of subjective well-being.

Постановка проблеми

Для успішного розвитку й ефективного функціонування сучасного суспільства забезпечення благополуччя кожної особистості є актуальним, оскільки людина є найважливішою цінністю. Суб'єктивне благополуччя як один із ключових показників якості життя, відображає не тільки матеріальний статус людини, але й її внутрішній стан та емоційний баланс. З 2 квітня 2012 року набула чинності резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Проєкт щастя», що була ухвалена світовою спільнотою в липні 2011 року з метою внесення аспектів щастя до світового порядку денного. Резолюція закликає країни-члени ООН, оцінювати щастя (благополуччя) свого народу і використовувати його як орієнтир у політиці держави. 28 червня 2012 року було проголошено Міжнародний день щастя (International Day of Happiness), що святкується щороку 20 березня.

Турбота держави про молодь, її професійне зростання максимально сприяє підвищенню рівня освіти, надає доступ до різних навчальних програм, стажувань та підтримує науково-технічний розвиток, сприяє отриманню сучасних навичок і знань, що є ключовими для успішної професійної діяльності, реалізації потенціалу й забезпечення суб'єктивного благополуччя. Стрес у молоді може бути викликаний різноманітними факторами. Так, у студентів - через навчання, іспити, здобуття вищої освіти та в подальшому - пошук роботи й адаптація молодого фахівця на роботі. Для когось стресові ситуації виникають через сімейні труднощі: конфлікти між батьками, розлучення, недостатність уваги та підтримки з боку сім'ї тощо. Перехід до дорослості може бути фізично складним, зумовити стрес через зміни у тілі та функціонуванні, звідси депресія, тривожність, неспокійність. Проблеми з психічним здоров'ям, фінансові проблеми - недостатність коштів для утримання, оплати освіти тощо. Отже, фактори, які можуть впливати на емоційний стан молоді та призводити до стресу існує безліч, і всі вони можуть мати вплив на психічне та фізичне благополуччя. Однак, оскільки професійні умови постійно змінюються, молоді фахівці часто змушені швидко пристосовуватися до нових технологій та соціальних змін, що мають вплив на їхню стресостійкість та суб'єктивне благополуччя в професійному середовищі. Реалії сучасності впливають на молоду людину, ставлять перед нею певні вимоги, примушують відстоювати, а іноді й боротися за необхідні життєві ресурси й соціальну позицію, - все це призводить до зростання навантаження на нервову систему і психіку, що веде до накопичення негативних емоцій та погіршення адаптаційних здібностей до стресу. Отже, психологічне самопочуття молоді впливає на емоції, продуктивність й загальне задоволення від роботи. Люди, задоволені життям, мають більші шанси ефективніше впливати на емоційну стійкість, керувати стресовими ситуаціями, які можуть траплятися при виконанні службових завдань; мають здатність до позитивних відносин у процесі комунікації та співпраці. Інакше кажучи, сьогодні молодь стикається з багатьма стресовими ситуаціями, і стресостійкість стала надзвичайно важливою властивістю для їхнього успішного функціонування. Уміння адекватно реагувати на стрес дозволяє молоді ефективно вирішувати проблеми та залишатися зосередженою в складних моментах. Здатність абстрагуватися від непотрібної інформації чи ситуації важлива для збереження емоційного балансу та психологічного здоров'я в умовах інформаційного перенасичення. Таким чином, розвиток стресостійкості важливий для підтримання емоційного та суб'єктивного благополуччя молодих співробітників. Крім того, особистість із відчуттям внутрішньої гармонії, задоволення від продуктивних результатів роботи не тільки здатна зберегти, а й підвищити мотивацію, емоційну стабільність і здоров'я. Все це посилює актуальність впливу суб'єктивного благополуччя на організацію психологічно комфортного робочого середовища, формування професійної стресостійкості молоді для сприятливих умов їхнього успіху й добробуту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Суб'єктивні оцінки якості життя людини, що позначаються термінами «суб'єктивне благополуччя», «психологічне благополуччя», «щастя» досліджували зарубіжні науковці (М. Аргайл, Н. Бредберн, А. Кларк, М. Селігман та ін.) та вітчизняні, серед яких - О.Л. Вернік, О.О. Вовчик-Блакитна, Т.М. Кирпенко, О.В. Павленко, О.В. Рудоміно-Дусятська, Ю.М. Швалб та ін. Вивченню психологічних підходів, особливостей благополуччя, факторів суб'єктивного благополуччя присвячені праці Н.В. Волинець, Н.В. Єзерської, О.В. Павленко, Б.Є. Пахоля та ін. Значний внесок у дослідження проблеми формування професійної стресостійкості внесли О.В. Бацилєва, В.М. Крайнюк, Т.М. Титаренко та ін.

Мета статті - вивчення теоретичних засад суб'єктивного благополуччя та стресостійкості особистості; визначення чинників впливу суб'єктивного благополуччя на формування професійної стресостійкості молоді.

Виклад основного матеріалу

Поява в ХХІ ст. позитивної психології як галузі психології вплинула на вивчення й розвиток позитивних аспектів людського життя: щастя, задоволення, оптимізм, силу характеру. Новий напрям у психології офіційно зародився в 1998 році. Вперше термін «позитивна психологія» вжито американським вченим, психологом Мартіном Селігманом, коли він як президент Американського психологічного товариства закликав психологів більше звертати увагу на позитивні аспекти психічного здоров'я і щастя. Отже, позитивна психологія пропонує новий підхід, акцентуючи увагу на розвитку сильних сторін, задоволенні від життя та особистісному рості [7]. В рамках досліджень позитивної психології науковці вивчають риси та стратегії життєдіяльності людини, яка вважає благополуччя основною цінністю свого існування; вивчають фактори, які сприяють психічному здоров'ю, практичні методи для підвищення загального самопочуття та психологічного благополуччя людей [3]. Позитивна психологія, на думку Н.В. Єзерської, може бути одним з методів досягнення психологічного благополуччя, спрямованим на розвиток та підсилення позитивних аспектів, що зміцнюють психічні ресурси та сприяють поліпшенню загального самопочуття особистості [3].

Для дослідження теми вважаємо за необхідне розкрити та проаналізувати наступні ключові поняття: благополуччя, суб'єктивне благополуччя, професійна стресостійкість.

Благополуччя. За О.В. Павленко, поняття «благополуччя» відображає емоційне відношення особистості до всіх аспектів свого життя у найширшому розумінні, і є одним із ключових показників того, наскільки людина задоволена своїм життям загалом, своєю особистістю та відносинами з іншими [6]. Однак, сьогодні, на думку Б.Є Пахоля, немає єдиного визначення терміну «благополуччя» та його внутрішніх компонентів, що свідчить не лише про складність, а й про важливість цього психологічного явища [7].

На початку 1990-х років ХХ ст. виникли дві групи підходів щодо вимірювання благополуччя особистості: перша пов'язана з «процвітанням» особистості (ця група підходів має багато аспектів); друга зосереджена на задоволенні, включаючи щастя і задоволеність життям [1]. Останнє десятиліття, вважає Н.В. Волинець, інтерес до проблеми благополуччя значно зріс. У світовій психології сформувалися різні підходи, які мають спільне розуміння благополуччя як особистої оцінки умов існування: сприйняття благополуччя як стану особистості - зосередження на задоволенні, основою оцінки задоволення є потреби особистості; суб'єктивний показник якості життя - зосередження на соціальному порівнянні, рівень задоволення - важливий емпіричний показник суб'єктивного благополуччя [1].

Прийняття студентами, молодими фахівцями ідеї благополуччя як життєво значущої та як цінності існування, на думку Ю.М. Швалба, «перетворюють його психологічний зміст від форми простого почуття у форму цільової тенденції та принципу організації життєдіяльності особистості» [10, с. 25]. Отже, відчуття благополуччя неодмінно пов'язане з важливими цінностями людини, такими як щастя та справедливість.

З досліджень українського психолога Б.Є. Пахоля відомо, що спочатку благополуччя вивчалося як емоційне відчуття щастя. Значно пізніше, в кінці 60-х років ХХ ст., Н. Бредберн створив шкалу емоційного переживання щастя і провів дослідження щодо відношення позитивних та негативних оцінок, які людина привласнює різним аспектам життя, оцінюючи вплив різноманітних факторів на її відчуття щастя й загального задоволення. Згодом виявилося, що поняття, які використовуються для опису стану оптимального функціонування особистості, не в змозі повністю охопити складні аспекти сприйняття реальності, оскільки благополуччя включає різні сфери життя. Щодо суб'єктивного благополуччя, то аналіз досліджуваних нами джерел дозволяє сказати, що психологічний зміст суб'єктивного благополуччя особистості є багатогранним і багатоаспектним. Зазвичай суб'єктивне благополуччя характеризують як задоволення різними сферами життя, емоційну реакцію, якість життя та інше [5]. Ми звернули також увагу на те, що деякі дослідники термін «суб'єктивне благополуччя» вживають, коли йдеться не лише про забезпечення виживання, а й створення комфортних умов існування для суспільства в цілому й для кожної окремої особи, спрямовані на підвищення загальної якості життя [8; 10]. Так, О.В. Павленко вважає, що суб'єктивне благополуччя визначає якість життя, тому що не лише матеріальний комфорт, але й внутрішнє задоволення та сприйняття життя мають суттєве значення для кожної людини загалом, і для молоді зокрема [6]. Ю.М. Швалб досліджував суб'єктивне благополуччя як комплексний психологічний показник віддзеркалення ціннісних аспектів, що стосуються ставлення особистості до різних сфер її життя та рівня її адаптації до цих сфер. Крім того, суб'єктивне благополуччя, вказує науковець, є не лише індикатором психічної стійкості, перехідних станів адаптаціїУдезадаптації і ресурсів стресостійкості, але й має принципове значення для вдосконалення процесів загальної і навчальної соціалізації, проведення прикладних досліджень, а також вирішення інших завдань [10].

Далі розкриємо функціональну структуру суб'єктивного благополуччя за Т.М. Кирпенко: адаптивна (або регулятивна) функція - полягає в регулюванні внутрішнього самовизначення, самопочуття та взаємодії з навколишнім світом; у контролі за внутрішнім самопочуттям, внутрішнім упорядкуванням та сприйняттям світу, що допомагає поліпшити адаптивність молодої особистості в суспільстві та сприяє усвідомленню самопізнання та власного життя; функція управління когнітивними процесами - забезпечує керування когнітивними процесами, які гарантують адаптацію та інтеграцію молоді в суспільстві; функція розвитку - виявляється у сприянні творчого руху, який охоплює як саморозвиток, так і створення зовнішніх умов для задоволення вищих потреб і досягнення гармонії в системі; фізичне здоров'я особистості служить детермінантом її суб'єктивного благополуччя; «поведінкова» функція - полягає у виборі стратегій поведінки, що ґрунтується на локусі благополуччя й спрямованості особистості; допомагає визначати конкретні дії та реакції, які вибирає особистість у залежності від її орієнтацій та визначення благополуччя [5].

Результати досліджень, здійснених Т.В. Кирпенко, О.В. Павленко, Б.Є Пахолем та ін. показують, що суб'єктивне благополуччя пов'язане зі здоров'ям та відчуттям гармонії в житті. Але це не стан абсолютного щастя чи повного задоволення у всіх аспектах, акцентують увагу науковці, а скоріше динамічна рівновага, яку досягають через різноманітні відчуття задоволеності в різних сферах життя. Коли у певній сфері виникає незадоволеність, вона може компенсуватися задоволенням в інших сферах. Внутрішня динаміка цього стану може створювати напругу через незадоволеність, яка служить стимулом для розвитку, тоді як задоволення створює зону комфорту [5; 6; 7].

Психологічне благополуччя - це психічний стан особистості, який включає відчуття задоволення життям, емоційну стійкість, психічний комфорт, впевненість у собі, гнучкість у вирішенні проблем та здатність адаптуватися до стресових ситуацій [7]. Вперше поняття «психологічне благополуччя» з'явилося у 1969 році в книзі Н. Бредбурна «Структура психологічного благополуччя». На думку відомого психолога, проблематика психологічного благополуччя не може бути звужена до дихотомії «хвороба- здоров'я», тому для розкриття цього явища необхідно користуватися показниками, які відображають стан щастя або нещастя, особисте відчуття загального задоволення чи незадоволеності життям [7].

Як стан емоційного, соціального й психологічного комфорту психологічне благополуччя відображає загальний рівень задоволення особистості життям, її здатність справлятися зі стресом та адаптуватися до викликів у повсякденному житті. Психологічне благополуччя молоді, як однієї з вразливих категорій населення, залежить від низки факторів. По-перше, це емоційна підтримка та соціальні взаємини. Підтримка від родини, друзів та оточення може визначати рівень емоційної стійкості та самопочуття молоді. Другим фактором є доступ до якісних психологічних служб та підтримка з боку професійних психологів - консультування, терапія, програми психологічної підтримки й т.п. Ще одним ключовим аспектом є можливість навчитися ефективно керувати стресом. Навички управління стресом, розвиток адаптивних стратегій реакції на стресові ситуації можуть значно полегшити здатність молоді справлятися з напругою. Крім цього, психологічне благополуччя молоді залежить від можливості розвивати соціальну підтримку, самопідтримку та розуміння власних потреб. Існування здорового способу життя, включаючи фізичну активність та здорову харчування, також впливає на психічне здоров'я молоді. Отже, баланс позитивних і негативних емоцій є основним показником психологічного благополуччя особистості [8; 10].

Нами виявлено, що в сучасній психології існує неоднозначність співвідношення понять «суб'єктивне благополуччя» і «психологічне благополуччя». Так, одними дослідниками (Т.М. Кирпенко, О.В. Павленко, О.В. Рудоміно-Дусятська та ін.) суб'єктивне благополуччя розглядається як складова психологічного благополуччя, іншими (О.Л. Вернік, Ю.М. Швалб та ін.) навпаки, - психологічне благополуччя як частину суб'єктивного [1; 5]. В окремих працях знаходимо трактування цих понять як синонімічних [3].

Професійна стресостійкість. Творцем вчення про стрес є Ганс Сельє - видатний канадський науковець у галузі медицини та фізіології, саме він вперше ввів термін «стрес» у наукове вживання в контексті фізіології та медицини. Його теорія стресу враховує важливість регуляції і взаємодії зі стресом для досягнення здоров'я та щастя. Сельє вважав стрес необхідним для життя, оскільки він може бути мотивуючим фактором для досягнення успіху та особистісного розвитку. Кожна людина має індивідуальний характер реакції на стресори, тобто фактори стресу, і важливо розуміти власний рівень стресу, який є «допустимим» для кожної окремої особистості. На думку вченого, стрес може бути корисним, якщо він у межах допустимого рівня, що дозволить людині розвиватися, досягати нових висот у різних аспектах життя. Однак, якщо стрес стає надто інтенсивним або тривалим, це може викликати негативні наслідки для здоров'я та загального благополуччя. Таким чином, щоб забезпечити баланс й досягнення оптимального рівня стресостійкості для успішного та здорового життя, важливо знати власний рівень стресу, реагувати на нього та приймати заходи для його регулювання [7].

Ідею стресостійкості як уміння реагувати на стрес й адаптуватися до нього, досліджували зарубіжні вчені (Г. Сельє, В. Кеннеді, Г. Сельман, Е. Холмс, Р. Рей та ін.). В Україні проблема стресостійкості та адаптивності в умовах стресу сьогодні є актуальною, й вітчизняні науковці (Г.М. Дубчак, В.М. Крайнюк, А.І. Руденок та ін.) вносять свій вклад у розуміння поняття стресостійкості та розробку методик для вимірювання рівня стресостійкості в особистості. Основу професійної стресостійкості, на думку В.М. Крайнюк, складає поняття стресостійкості, яке визначає здатність особистості витримувати або ефективно пристосовуватися до стресових ситуацій без негативних наслідків для здоров'я та виконаної роботи [4]. Г.М. Дубчак доводить, що професійна стресостійкість є ключовою якістю для ефективного виконання роботи, оскільки вона допомагає фахівцю адаптуватися до викликів різних професійних сфер та підвищує його загальний рівень стресостійкості [2]. Крім того, професійну стресостійкість можна розглядати як форму психічної стійкості, що проявляється в умовах професійних стресових ситуацій. Її особливості залежать від конкретної сфери професійної діяльності [2]. Особа з високим рівнем стресостійкості, на думку Н.В. Підбуцької, може ефективно реагувати на стрес, швидко відновлюватися після важких ситуацій та зберігати чіткий розум і спокій в умовах, коли інші можуть втратити контроль, знаходити конструктивні шляхи подолання труднощів та зберігати ефективність в умовах стресу доводить [8]. Завдяки розвиненій стресостійкості, впевнена Г.М. Дубчак, людина може швидше адаптуватися до нових умов, не ламаючись під тиском; використовувати стрес як каталізатор для розвитку та підвищення продуктивності. Така здатність до адаптації та реагування в умовах стресу є ключовою в професійному середовищі, де ситуації швидко змінюються, та вимагають гнучкості та миттєвої реакції [2]. Таким чином, професійна стресостійкість - це комплексна характеристика, яка описує здатність особистості адаптуватися до стресових ситуацій у професійному середовищі. Вона передбачає не лише здатність впоратися з труднощами, але й ефективне функціонування, зберігання продуктивності та здатність знаходити конструктивні рішення в умовах високого навантаження та тиску. Формування стресостійкості молоді включає розвиток психологічних, емоційних та соціальних навичок. Виявлення взаємозв'язку між суб'єктивним благополуччям і цими навичками може вказувати на те, як позитивні аспекти життя (задоволеність, оптимізм) можуть сприяти виробленню навичок управління стресом та відновлення після нього.

Далі на основі вивчення й аналізу джерел ми систематизували дані, й виявили основні чинники впливу суб'єктивного благополуччя на формування професійної стресостійкості молоді:

емоційна стійкість - високий рівень суб'єктивного благополуччя може стимулювати розвиток емоційної стійкості; позитивне сприйняття життя та задоволення від різних аспектів може допомогти молодим людям краще управляти емоціями під час стресових ситуацій під час навчання чи на роботі; емоційний психічний благополуччя

ефективне управління стресом - молоді люди, які відчувають внутрішнє задоволення та позитивні емоції, зазвичай, легше справляються зі стресом, що сприяє їхній здатності знаходити конструктивні рішення та краще функціонувати в умовах напруженості;

адаптація до змін - студенти, молоді фахівці з високим рівнем суб'єктивного благополуччя здатні краще пристосовуватися до змін та викликів на роботі, навчанні, оскільки вони більш гнучкі та відкриті до нових ситуацій, що сприяє їхній адаптивності;

ефективна комунікація та співпраця - люди, які відчувають задоволення від життя й мають позитивний погляд на світ, частіше виявляють емпатію та більш конструктивні підходи у спілкуванні з ровесниками, колегами; це сприяє створенню позитивних взаємин і прийняттю спільних рішень у стресових ситуаціях [2; 5, 7].

Отже, суб'єктивне благополуччя має суттєвий вплив на професійну стресостійкість молоді, допомагає їм краще керувати емоціями, адаптуватися до змін та ефективно взаємодіяти в умовах стресу. Крім того, на думку Б.Є Пахоля, вплив суб'єктивного благополуччя на формування професійної стресостійкості молоді відбувається через сприйняття й оцінку різних сфер життя людини: особисті стосунки, здоров'я, навчання, роботу, досягнення особистих цілей, рівень задоволення і щастя, взаємодія з іншими людьми. Особисті стосунки включають в себе взаємодію з рідними, друзями, колегами та іншими людьми, які оточують особу. Ці стосунки можуть впливати на суб'єктивне благополуччя у наступних аспектах: емоційна підтримка - позитивні взаємини можуть збільшити відчуття щастя та задоволення життям, адже вони допомагають відчувати підтримку, впевненість та комфорт; якість стосунків - якість взаємин, рівень довіри та взаєморозуміння можуть впливати на суб'єктивне благополуччя; здатність до вирішення конфліктів та налагодження відносин впливає на загальне самопочуття молодої людини; соціальна взаємодія - спілкування та взаємодія з іншими можуть створювати відчуття належності, приналежності та важливості, що позитивно впливає на суб'єктивне благополуччя; емоційність та підтримка - здатність отримувати підтримку, розуміння та позитивні емоції від особистих стосунків може позитивно впливати на загальне задоволення життям та емоційний стан молоді [7].

Досліджуючи психологічний аспект суб'єктивного благополуччя, Н.В. Волинець визначила, що воно включає в себе індивідуальне сприйняття та оцінку власного життя, щастя та задоволення. Психологічне благополуччя, вказує психологиня, враховує внутрішні ресурси та ментальні стратегії, що впливають на сприйняття світу та власного стану, що, в свою чергу, впливає на загальний рівень задоволеності життям [1].

Вивчення теоретичних засад впливу суб'єктивного благополуччя на формування професійної стресостійкості молоді в працях Г.М. Дубчак, В.М. Крайнюк, А.І. Руденок та ін. дозволяє нам узагальнити способи, які сприятимуть формуванню й розвитку професійної стресостійкості молоді. Розкриємо наступні:

психологічна підтримка та консультування - отримання професійної психологічної підтримки може допомогти молодим людям розуміти свої емоції, навчатися ефективніше керувати стресом та знаходити способи покращення самопочуття;

регулярна фізична активність - вправи, спорт/йога, здоровий раціон харчування сприяють підвищенню енергії та зниженню рівня стресу, оскільки сприяють вивільненню ендорфінів, що підвищують настрій та зменшують тривожність;.

практика релаксації та дихальні вправи - вивчення технік релаксації та глибокого дихання може допомогти знизити рівень стресу та покращити зосередженість;

ефективне управління часом - планування часу допомагає уникати відчуття перевантаження та стресу внаслідок невиконання завдань;

підтримка соціальних зв'язків - підтримка від рідних, друзів чи професійних колег може бути корисною для відчуття емоційної підтримки;

сприйняття стресу як частини життя - сприйняття стресу як нормальної частини життя допомагає ставитися до нього більш гнучко, сприймаючи його як виклик, а не загрозу [2; 4; 9].

Таким чином, суб'єктивне благополуччя та стресостійкість мають взаємозв'язок. Людина з високим рівнем стресостійкості, зазвичай, має більшу здатність керувати стресом та адаптуватися до нових ситуацій, що може позитивно позначитися на її суб'єктивному благополуччі, оскільки вона краще впорається з негативними аспектами життя та має вищий рівень психологічного комфорту. З іншого боку, підвищення рівня суб'єктивного благополуччя може сприяти підвищенню рівня стресостійкості. Людина, яка відчуває задоволення від життя та має позитивне ставлення до себе, може мати більшу здатність подолати стресові ситуації та краще адаптуватися до них. Отже, підвищення одного може позитивно вплинути на інше, створюючи узгоджену систему психологічного здоров'я та стійкості.

Висновки

Суб'єктивне благополуччя ґрунтується на різних формах задоволеності (задоволеність самим собою, соціальними відносинами, життям, діяльністю, досягненням самореалізації тощо) і розкриває актуальні аспекти ставлення людини до власного життя, що містять у собі потенціал для розкриття себе, продовження розвитку особистості. Сьогодні стресостійкість є необхідною властивістю для сучасної молодої людини, яка стикається зі зростаючими вимогами та навантаженням. Ця властивість ґрунтується на здатності адекватно реагувати та мобілізуватись у складних ситуаціях, зберігати власну самоефективність, проявляти толерантність і тактовність у взаємодії з іншими, а також здатність концентруватись на суттєвому та абстрагуватись від надмірної інформації чи незначущих подробицях ситуації. Вміння керувати стресом та зберігати ефективність стає ключовим у сучасному житті. Розвиток стресостійкості допомагає молоді відповідати на виклики й адаптуватися до них, адже на початку кар'єри чи в стадії професійного зростання можливі високі вимоги й навантаження на роботі, нестабільність ситуації на ринку праці тощо. Нами визначені способи, які сприятимуть формуванню й розвитку професійної стресостійкості молоді: психологічна підтримка та консультування, регулярна фізична активність, практика релаксації та дихальні вправи, ефективне управління часом, підтримка соціальних зв'язків, сприйняття стресу як частини життя тощо. Стресом у професійному середовищі потрібно вчитися управляти. Розуміння того, як впливає суб'єктивне благополуччя на управління стресовими факторами, може сприяти успіху й загальному самопочуттю особистості. Таким чином, суб'єктивне благополуччя може стимулювати професійну стресостійкість у молодих людей, допомагаючи їм краще адаптуватися до викликів сьогодення й управляти емоціями у стресових ситуаціях.

Література

1. Волинець Н.В. Психологічні особливості особистісного благополуччя в професійній сфері життєдіяльності : монографія. Хмельницький : Видавництво НАДПСУ, 2019. - 620 с.

2. Дубчак Г.М. Психологічні основи професійної стресостійкості майбутніх фахівців : монографія. Київ : Талком, 2017. 321 c.

3. Єзерська Н.В. Психологічні чинники суб'єктивного благополуччя підлітків в умовах спеціалізованої школи-інтернату ... Дис. на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. 2018. 247 с.

4. Крайнюк В.М. Психологія стресостійкості особистості : монографія. Київ : Ніка- Центр, 2007. 432 с.

5. Кирпенко Т.В. Сучасний стан та перспективи вивчення зв'язку здоров'я та суб'єктивного благополуччя особистості // Еколого-психологічні детермінанти суб'єктивного благополуччя особистості: монографія / Ю.М. Швалб, О.Л. Вернік, О.О. Вовчик-Блакитна, Т.М. Кирпенко, О.В. Павленко, О.В. Рудоміно-Дусятська; за ред. Ю.М. Швалба. Київ-Львів: Видавець Вікторія Кундельська, 2021. С. 235-276.

6. Павленко О.В. Чинники благополуччя особистості у психологічних практиках // Благополуччя особистості як мета психологічних і соціальних практик: матеріали всеукраїнського науково-практичного семінару (25 вересня 2019 року, Київ) / за ред. Ю.М. Швалба. Київ : Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, 2019. 54 с.

7. Пахоль Б.Є. Суб'єктивне та психологічне благополуччя: сучасні і класичні підходи, моделі та чинники // Український психологічний журнал. 2017. № 1. С. 80-104.

8. Підбуцька Н.В. Суб'єктивне благополуччя у становленні майбутніх фахівців // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти : зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, НАПН України, Нац. техн. ун-т «ХПІ» ; [редкол. : В. Г. Кремень (голова) та ін.] ; за ред. Л.Л. Товажнянського і О.Г. Романовського. Харків : НТУ ХПІ, 2014. Вип. 40-41 (44-45). С. 192-206.

9. Руденок А.І., Максимчук К.І. Особливості формування стресостійкості та основні копінг-стратегії студентів // Теорія і практика сучасної психології. 2020.

10. Швалб Ю.М. Культурно-психологічні форми переживання благополуччя // Еколого-психологічні детермінанти суб'єктивного благополуччя особистості: монографія / Ю.М. Швалб, О.Л. Вернік, О.О. Вовчик-Блакитна, Т.М. Кирпенко, О.В. Павленко, О.В. Рудоміно-Дусятська; за ред. Ю.М. Швалба. Київ-Львів : Видавець Вікторія Кундельська, 2021. С. 8-24.

References

1. Volinets N.V. (2019) Psykhologichni osoblyvosti osobystisnoho blahopoluchchya v profesiyniy sferi zhyttyediyal'nosti [Psychological Features of Personal Well-Being in the Professional Sphere of Life]: a Monograph. Khmelnytskyi: NADPSU Publishing, 620 p. [in Ukrainian].

2. Dubchak H.M. (2018) Psykhologichni osnovy profesiynoyi stresostiynosti maybutnikh fakhivtsiv [Psychological Foundations of Professional Resilience of Future Professionals: a Monograph. Kyiv]: Talkom, 321 p. [in Ukrainian].

3. Yezerka N.V. (2018) [Psychological Factors of Adolescents' Subjective Well-Being in a Specialized Boarding School...] Doctoral Dissertation, Taras Shevchenko National University of Kyiv, 247 p. [in Ukrainian].

4. Kraiunuk V.M. (2007) Psykhologiya stresostiynosti osobystosti [Psychology of Personal Resilience: a Monograph. Kyiv]: Nika-Tsentr, 432 p. [in Ukrainian].

5. Kirpenko T.V. (2021) Suchasnyy stan ta perspektyvy vyvchennya zv'yazku zdorov'ya ta sub'yektyvnoho blahopoluchchya osobystosti [Current State and Prospects of Studying the Relationship between Health and Subjective Well-Being of Individuals. In Ecological- Psychological Determinants of Personal Subjective Well-Being]: a Monograph. Edited by Yu.M. Shvalb, O.L. Vernik, O.O. Vovchyk-Blakytna, T.M. Kirpenko, O.V. Pavlenko, O.V. Rudomino- Dusyatska. Kyiv-Lviv: Victoria Kundelska Publisher, 235-276. [in Ukrainian].

6. Pavlenko O.V. (2019) Chynnyky blahopoluchchya osobystosti u psykholohichnykh praktykakh // Blahopoluchchya osobystosti yak meta psykholohichnykh i sotsial'nykh praktyk [Factors of Personal Well-Being in Psychological Practices. In Well-Being of Individuals as the Goal of Psychological and Social Practices]: Materials of the All-Ukrainian Scientific-Practical Seminar (September 25, 2019, Kyiv). Edited by Yu.M. Shvalb. Kyiv: Institute of Psychology named after G.S. Kostiuk of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine, 54 p. [in Ukrainian].

7. Pakhol B.Ye. (2023) Sub'yektyvne ta psykholohichne blahopoluchchya: suchasni i klasichni pidkhody, modeli ta chynnyky [Subjective and Psychological Well-Being: Modern and Classical Approaches, Models, and Factors.] Ukrainian Psychological Journal, 2017, No. 1, pp. 80-104.

8. Pidbutska N.V. (2014) Sub'yektyvne blahopoluchchya u stanovlenni maybutnikh fakhivtsiv [Subjective Well-Being in the Formation of Future Professionals.] In Problems and Prospects of Forming the National Humanitarian and Technical Elite: Collection of Scientific Papers. Edited by L.L. Tovazhnyansky and O.G. Romanovsky. Kharkiv: NTU KhPI. Issue 40-41 (44-45). pp. 192-206. [in Ukrainian].

9. Rudenok A.I., Maksymchuk K.I. (2020) Osoblyvosti formuvannya stresostiynosti ta osnovni kopynh-stratehiyi studentiv [Features of Resilience Formation and Key Coping Strategies of Students.] In Theory and Practice of Modern Psychology.

10. Shvalb Yu.M. (2021) Kul'turno-psykholohichni formy perezhivannya blahopoluchchya // Ekoloho-psykholohichni determinanti sub'yektyvnoho blahopoluchchya osobystosti [Cultural- Psychological Forms of Well-Being Experience. In Ecological-Psychological Determinants of Personal Subjective Well-Being]: a Monograph. Edited by Yu.M. Shvalb, O.L. Vernik, O.O. Vovchyk-Blakytna, T.M. Kirpenko, O.V. Pavlenko, O.V. Rudomino-Dusyatska. Kyiv-Lviv: Victoria Kundelska Publisher,. pp. 8-24. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru