Оцінка поточного стану й основних проблем розвитку титанової промисловості України

Педько А.Б.

кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки та підприємництва імені Т.Г. Беня Національної металургійної академії України

Губаренко Л.М.

старший викладач кафедри економіки та підприємництва імені Т.Г. Беня

Національної металургійної академії України

Волошина А.С.

магістр

Національної металургійної академії України

Анотація

У статті проведено оцінку поточного стану й основних проблем розвитку титанової галузі України. Проаналізовано стан сировинної бази галузі, її ресурсний потенціал і використання цього потенціалу. Вказано на ключові негативні тенденції в роботі галузі, спричинені її монополізацією бізнес-групою Д. Фірташа. Особливе занепокоєння викликає погіршення конкурентних позицій України на світовому ринку титанової продукції. Запропоновано шляхи подолання існуючих проблем.

Ключові слова: титан, ільменіт, рутил, титанова галузь, сировинна база, переробні підприємства, потенціал, монополізація.

Аннотация

В статье проведена оценка текущего состояния и основных проблем развития титановой отрасли Украины. Выполнен анализ сырьевой базы отрасли, ее ресурсный потенциал и использование этого потенциала. Выделены ключевые негативные тенденции в работе отрасли, вызванные ее монополизацией бизнесс-группой Д. Фирташа. Особую тревогу вызывает ухудшение конкурентных позиций Украины на мировом рынке титановой продукции. Предложены пути преодоления существующих проблем.

Ключевые слова: титан, ильменит, рутил, титановая отрасль, сырьевая база, перерабатывающие предприятия, потенциал, монополизация.

Аnnotatюn

The article evaluates the current state and main problems of development of titanium industry of Ukraine. The state of the raw material base of the industry, its resource potential, and the use of this potential are analysed. The key negative trends in the industry, caused by its monopolization by the D. Firtash group of companies are pointed out. Of particular concern is the deterioration of Ukraine's competitive position in the world market for titanium products. The ways of overcoming the existing problems are proposed.

Keywords: titanium, ilmenite, rutile, titanium industry, raw material base, processing enterprises, potential, monopolization.

Постановка проблеми. Якщо неупереджено підійти до вибору галузі промисловості, яка визначає технологічне «обличчя» економіки, такою галуззю, безперечно, є титанова промисловість. Виробництво титанової продукції є багатостадійним, наукомістким і технологічно складним процесом. Титанова продукція має най- ширший спектр використання (від авіа- і ракетобудування до виробництва медичних імплантатів і харчової добавки Е-171). Історично склалося так, що титанова підгалузь є єдиною у кольоровій металургії України, яка має практично завершений виробничий цикл, починаючи від видобутку титановмісних руд і закінчуючи виробництвом двоокису титану. Наразі наша країна є серед найбільших продуцентів титанової продукції у світі, хоча за обсягами виробництва Україна знаходиться наприкінці цього списку. Оскільки прокатні потужності для перероблення титанових напівфабрикатів в Україні відсутні, практично весь обсяг цієї продукції експортується.

Слід констатувати, що у титановій промисловості існує багато накопичених проблем, структурних диспропорцій і непрозорих бізнес-схем, які потребують адекватної оцінки і ухвалення термінових та виважених рішень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика функціонування титанової галузі є предметом багатьох досліджень (як економічних, так і технічних). Серед монографічних видань останнього десятиліття слід назвати фундаментальну працю російського дослідника Г. Архіпова [1], у якій міститься системний аналіз сировинної бази титанової промисловості в розрізі окремих країн і компаній. Змістовне дослідження титанової галузі було проведене у 2014 році українським Центром дослідження корпоративних відносин спільно з аналітичною групою Da Vinci [2], яке надало фахівцям великий масив фактичної інформації про розвиток титанової промисловості України в контексті загальносвітових тенденцій.

Титанова галузь є об'єктом різноманітних дисертаційних досліджень. Приміром, питання розроблення технології збагачення титан-фосфорних руд України досліджувала у межах своєї докторської дисертації Т. Олійник [3].

І.Луговська аналізувала маркетингову діяльність підприємств-виробників титану та процес планування маркетингової діяльності виробничих підприємств на ринку титану [4].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Аналіз відомих наукових публікацій призводить до невтішного для нашої країни висновку. Оскільки титанова галузь знаходиться «на вістрі» науково-технічного прогресу, то в ній безперервно відбуваються дуже динамічні зміни та зрушення (техніко-технологічні, інституційні, кон'юнктурні та інші). Унаслідок цих змін наскрізь монополізована і технологічно застаріла українська титанова промисловість поступово витісняється на периферію загальносвітових тенденцій. Уповільнити ці деструктивні для України процеси можливо лише за умови правильної діагностики ключових проблем галузі та невідкладних вольових дій із боку державних інституцій.

Мета статті полягає в аналізі поточного стану та оцінці ключових проблем розвитку титанової промисловості України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Оскільки питання, винесене в заголовок цієї публікації, є багатоаспектним і складним, то зосередимо увагу на загальній характеристиці сировинної бази національної титанової галузі, її використанні, а також на проблемах функціонування переробного сегмента титанової галузі.

Україна за покладами титану входить до провідних країн світу і на ринку Співдружності Незалежних Держав (далі -- СНД) відома як монопольний виробник титанових (ільменітових) концентратів. Поклади титану представлені розсипними та корінними родовищами. Континентальні ільменітові розсипи представлені Іршанською групою родовищ (Іршанське, Лемненське, Межирічне, Валки-Гацьківське), які розміщені у північно-західній частині Українського щита, та розсипами Корсунь-Новомиргородського плутону. Корінні родовища титану представлені великим Стремигородським родовищем, підготовленим до промислового освоєння, та меншим за запасами Федорівським родовищем.

Зважаючи на перспективність титанової галузі, важливим завданням є відкриття нових родовищ цього металу. Для нарощування сировинної бази титану передбачається проведення пошуково-оцінювальних робіт на перспективних об'єктах розсипних ільменітових покладів і корінних титанових руд Волинського та Ново- миргородського рудних районів [7].

Сировинний потенціал нашої країни оцінюється у 900 млн. т ільменіту й рутилу, що відповідає 30% зафіксованих світових запасів. Власна потреба України в титановій металопродукції складає 55 тис. т., а в рутилових та ільменітових концентратах для пігментного двоокису титану -- 800 тис. т. [3].

Постачальниками сировини для виробництва титанового пігменту є Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат і Вільногірський гірничо-металургійний комбінат, що переробляють розсипні родовища. Концентрати цих підприємств дають сірі пігменти низької якості й мають обмежений попит (лише в країнах СНД). Виходом із ситуації є залучення до перероблення корінних ільменітових руд, що характеризуються «свіжим» ільменітом, із якого можна отримувати високоякісні й конкурентоспроможні пігменти.

Титан та його сплави (завдяки винятково високим фізичним і функціональним якостям, а також відмінній технологічності) останнім часом стали незмінним та невід'ємним матеріалом у ракетно-космічній та авіаційній техніці, суднобудуванні та хімічній промисловості, в атомній енергетиці та нафтогазовій промисловості [6].

Розподіл споживання титану за галузями промисловості наведено на рис. 1.

Провідні фахівці галузі зазначають, що ринок титану розвивається хвилеподібно: кожні чотири-п'ять років він переживає певний спад [6]. Титанова промисловість залежить від авіакосмічної галузі, яка споживає понад 50% її продукції. Попри намагання продуцентів титану диверсифікувати свій ринок збуту, такі спроби є марними -- залежність від авіа- космічної галузі залишається найважливішим фактором, що впливає на ринок титану, яка залежить від рівня авіаперевезень. Основними виробниками титану залишаються країни СНД (Росія, Україна, Казахстан) -- 60%, Японія та США і в незначних обсягах КНР.

1 рутил. Згідно з даними Геологічної служби США, в Україні зосереджено приблизно 1% світових запасів ільменіту та 5% запасів рутилу. Державним балансом запасів корисних копалин України обліковуються 26 родовищ титановміс- них руд, із яких розробляються 14. При цьому

2 родовища за рівнем запасів належать до унікальних, 12 -- до великих [9].

За експертними оцінками, підтверджені запаси титанової сировини в Україні за умови поточних обсягів видобутку і споживання забезпечать потреби споживачів майже на 200 років, а розвідані -- на 430 років.

Титанова галузь України представлена як сировинними, так і промисловими підприємствами. Україна виробляє ільменітові й рутилові концентрати, двоокис титану, титанову губку, металічний титан і вироби з нього. Такий потенціал існує в небагатьох країнах світу. Основними продуктами перероблення ільменітових і рутилових концентратів є титанові шлаки і двоокис титану, які потім використовуються в лакофарбовій промисловості, виробництві паперу, пластмаси, гумотехнічних виробів. Металічний титан виробляється

3 рутилових концентратів, синтетичного рутилу й титанових шлаків. Як уже зазначалось, металічний титан використовується здебільшого у високотехнологічному машинобудуванні, а саме в авіа-, ракето-, судно-, автомобілебуду ванні, у виробництві нафто- і газовидобувних морських платформ, медичного обладнання та спортивного спорядження. На думку багатьох галузевих експертів, загальносвітові тенденції споживання полягають у збільшенні використання рутилу у виробництві електродів і фарб, а ферротитану -- у процесі виплавлення спеціальних сталей і сплавів [2].

Сировинна база титанової галузі України представлена такими гравцями:

1) ДП «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» із філіями «Іршанський ГЗК» (Житомирська область) та «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат» (Дніпропетровська область);

2) ТзОВ «Міжріченський ГЗК», ТзОВ «Валки- Ільменіт» та ТзОВ «Мотронівський ГЗК», які є складниками титанового бізнесу Group DF Дмитра Фірташа. Перші два розташовані у Житомирській області, а ТзОВ «Мотронівський ГЗК» (знаходиться в стані будівництва) -- у Дніпропетровській;

3) ТзОВ «Демуринський ГЗК» (Дніпропетровська область), що контролюється російським холдингом «ВСМПО-АВИСМА»;

4) ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Велта», яке розробляє Бирзуловське родовище (Кіровоградська область) [9].

У 2014 р. у ПрАТ «Юкрейніан Кемікал Продактс» Д. Фірташа (колишній ПрАТ «Кримський титан») закінчились договори оренди Іршанського ГЗК та Вільногірського ГЗК, після чого управління ними перейшло до державного підприємства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія», хоча за інсайдерською інформацією найцінніші активи (зокрема технологічний транспорт) були виведені на інші підконтрольні Д. Фірташеві підприємства.

Переробний сегмент титанової галузі України в загальних рисах має нижченаведену конфігурацію. Потужності з виробництва титанової губки, титанового шлаку і металічного титану має Запорізький титано-магнієвий комбінат. Виробництво двоокису титану й амофосу зосереджено на підконтрольному Д. Фірташеві «Кримському Титані». Ще одним активом згаданого бізнесмена є «Сумихімпром» -- державне підприємство, що контролюється ним через топ-менеджмент і виробляє складні добрива і двоокис титану. На ринку перероблення титанової сировини працюють й менш потужні продуценти.