Матеріалознавство швейних виробів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

В умовах сьогодення стан функціонування і розвитку швейних підприємств України досить складний. Протягом останніх років виробництво продукції легкої промисловості характеризується тенденцією до скорочення як обсягів виробництва, так і номенклатури товарів. Це зумовлено низкою проблем на ринку товарів легкої промисловості, найважливішою з яких є якість швейних товарів. Так як збільшення обсягів продажу якісних виробів в основному відбувається в сегменті дорогого фірмового одягу, громадяни почали звертатись до місцевих Управлінь у справах захисту прав споживачів зі скаргами, це приблизно 8% скарг щодо продажу неякісного одягу та білизни. Тому для вирішення проблеми якості швейних товарів, що реалізуються підприємствами, необхідно перш за все звертати увагу на формування якості в ході самого виробництва, дотримуватись законодавства в галузі технічних стандартів і технічних умов як для матеріалів, які ввозяться, так і для вироблених швейних товарів на території України. Крім того, необхідно постійно оновлювати асортимент вітчизняних виробів [1].

Сучасні підприємства легкої промисловості випускають в основному швейні товари масового виробництва, тому підприємства повинні мати достатньо високий рівень техніки, технології та організації виробництва, адже їх вироби використовуються населенням безпосередньо.

Асортимент швейних виробів повинен оновлюватися в результаті розширення асортименту і покращення якості сировинної бази швейної промисловості. Тому основними факторами, які формують якість швейних товарів у ході виробництва є якість матеріалів, які використовують підприємства, процеси виробництва виробів і технологічної обробки, кваліфікація персоналу[2].

Для того щоб підприємства легкої промисловості України мали змогу виробляти дійсно якісні сертифіковані швейні товари потрібно створити та впровадити ефективну систему управління якістю продукції на підприємствах, що повинно стати стратегічним рішенням для галузі. Проте для того щоб в повній мірі забезпечити населення України якісними швейними товарами підприємствам необхідно не тільки дотримуватися усіх можливих факторів та умов, які впливають на формування якості швейних товарів, а й використовувати модернізоване устаткування та новітнє програмне забезпечення, впроваджувати сучасні технології виробництва та зменшувати тривалість виробничого процесу, постійно налагоджувати тісні зв'язки з бізнес-партнерами. Адже ключовими факторами успіху підприємств, що характеризують сектор пошиття одягу, вважається якість швейної продукції та собівартість виробництва [3].



1. Вибір та характеристика моделі швейного виробу

Останнім часом ми все частіше помічаємо, як розмиваються в моді деякі непорушні раніше поняття. У підсумку, як правило, виходить якийсь досить симпатичний симбіоз, який привертає увагу своєю новизною. У цьому модному сезоні, наприклад, ми можемо побачити, як традиційні для міжсезоння предмети дамського гардеробу (пальто, парки, плащі) стають невід'ємною частиною літнього гардероба. До речі, це дає і певний простір для маневру для кожної жінки, яка часто виявляється у своєму виборі затиснутою між обридлим піджаком і не менш обридлим трикотажним кардиганом. Тепер же можна знайти цікаві комбінації, які підходять і для роботи в офісі, і для святкового світського виходу, і для комфортного дозвілля.

Плащ - це класична частина жіночого гардеробу, який здатний як підкреслити достоїнства, так і приховати її недоліки за рахунок правильних композиції, конструкції і матеріалів. На підготовчому етапі всьому цьому приділяється велика увага. Більшість сучасних жінок (особливо міських мешканок) люблять плащ за комфорт і універсальність. Однак традиційно все ж вважається, що плащ - це одяг для прохолодної і навіть холодної погоди.

Серед інших особливостей нинішнього модного сезону можна назвати незвичайну обробку плащів з легких «літніх» тканин, які самі по собі перетворюють пальто в базовий предмет дамського гардероба. Наприклад, у Sonia Rykiel всі атрибути традиційного плаща просто намальовані на тому, що цілком можна вважати сукнею. А Roberto Cavalli обробляє свій літній плащ смугами з своєрідних в'язаних дредів, які були дуже популярні і в осінньо-зимовому сезоні. Наприклад, Будинок моди Bottega Veneta пропонує по-новому поглянути на тренч: використовувати шовк з атласною поверхнею, трохи завищити лінію талії, зробити фігурну кокетку, додати високі рукавички. [4]

Тенденції моди змінюються зі швидкістю світла. Дизайнери намагаються догодити своїм прихильницям в 2016, прикладаючи максимум зусиль для створення нових граціозних силуетів, ексцентричних принтів в поєднанні з новаторським декором.

Літній сезон дає певну свободу навіть для найсуворіших законів дрескоду. Сонце світить, зелень буйно квітне і розпускається, навколо хвилюючі запахи, починаються різноманітні заходи, на які багатьом дівчатам неодмінно треба встигнути, а за одне, і показати свої обновки.

Тканини і принт як завжди різноманітні. Для плащів використовуються в основному шкіра, замша, котон, твід, тафта, парча та інші бавовняні тканини. Саме ці тканини найбільш часто застосовувалися і застосовуються. Саме ці тканини найбільш часто застосовувалися і застосовуються, адже для пошиття плащів в основному використовується більш щільний матеріал, щоб одяг добре тримав форму.

Однак сучасні технології дозволяють використовувати і більш легкі тканини. Тому влітку вибір надається величезний. Що ж стосується принта, то на подіумі всерйоз і, мабуть, надовго затримався смугастий принт, а також промайне і тваринний принт, зустрічаються квіткові і абстрактні акварельні замальовки, особливо в літніх плащах.

На мою думку в колекціях дизайнерів переважають білі плащі, але яскраві принти і відтінки в палітрі просто обов'язкові.

У колекції Emporio Armani головна роль належить сонячним помаранчевим в поєднанні з рожевими, Daks - благородні сірі відтінки і срібло, Mila Schon - яскраві жовті, червоні, сині, Giorgio Armani сіро-блакитні відтінки, Rohmir чудові пастельні.

Для літніх плащів використання квіткових візерунків на тканинах в новому сезоні представлено не так масово, але і не можна сказати, що дизайнери повністю відмовилися від цього. Використовується поєднання буйства квітів з однотонними деталями і така новинка цілком припала до смаку знавцям світу моди. Що однозначно можна сказати про літні плащі 2016, так це те, що немає одного певного кольору, яким би дизайнери віддавали свою перевагу. Практично весь спектр, не виключаючи самі різноманітні відтінки можна зустріти в колекціях модних будинків. З іншого боку, це і зрозуміло, адже літо - яскраві фарби, що піднімають настрій. І плащ, який в прохолодний вечір захочеться накинути на плечі не повинен порушувати літнього позитиву. [5]

Відповідно до напрямку моди була вибрана модель жіночого плаща (рисунок 1)

Опис зовнішнього вигляду

Літній повсякденний плащ для жінок молодшої вікової групи, напівприлеглого силуету. Плащ відрізний по лінії талії.

Ліф пілочки з рельєфами від пройми до талії.

Ліф спинки з рельєфами від пройми до талії та з середнім швом.

Нижня частина плаща крою - сонце, на якій оброблені бічні прорізні кишені з листочками із вшивними кінцями.

Комір-стійка, із заокругленими кінцями, що застібається на 1 ґудзик та 1 прорізну петлю.

Лінія входу в кишеню - нахилена.

Рукав вшивні, двошовні довгі, прямі до низу.

Низ рукава оброблений відкладною манжетою, що застібається на 1 ґудзик та 1 прорізну петлю.

Застібка зміщена на 3 ґудзики і 3 прорізні петлі.

Довжина виробу до лінії коліна.

Плащ оздоблений погонами, які застібаються на 1 ґудзик та 1 прорізну петлю, накладним поясом та 2 хомутика по бічних швах.



2. Вибір і характеристика вимог до тканини для виробу

2.1 Загальна характеристика вимог

Одяг є предметом першої необхідності для людини. Він покриває більше 80% тіла і захищає від несприятливих умов зовнішнього середовища і виконує естетичні функції [6].

Жіночий літній плащ повинен відповідати цілому комплексу вимог, які можливо розділити на дві різні за характером і складу групи. Першу групу складають вимоги направлені на формування споживчих властивостей одягу. В неї входять функціональні, художньо-естетичні, ергономічні, гігієнічні, технічні та інші вимоги. Другу групу складають промислово-економічні вимоги до одягу.

Найбільш важливими для плаща є гігієнічні вимоги - це проникність повітря і вологи. Вимоги гігієни, що пред'являються до одягу, спрямовані на забезпечення нормального тепло- і газообміну організму людини з навколишнім середовищем, нормального рівня температури тіла і шкіри, вологості шкіри, шкірного дихання. Ці вимоги можуть бути задоволені шляхом використання для одягу матеріалів з оптимальними показниками таких фізичних властивостей, як теплопровідність, повітро-і паропроникність, гігроскопічність та інші

Дуже важливими є естетичні вимоги. Одяг допомагає людині виглядати не тільки стильно і комфортно, але, перш за все, робить його впевненим у собі. Задоволенню цьому комплексу вимог до виробу забезпечується, насамперед, властивостями матеріалів, з яких воно виготовлене. Естетичні властивості виробу залежать від колірної гами, характеру і композиції малюнка матеріалів, силуету, форми і композиції елементів самого виробу.

Функціональні вимоги - вимоги до відповідності одягу конкретному призначенню. Наприклад, композиційній побудові моделі, конструкції і матеріалам, віковим особливостям статури дорослих, їх вигляду і психологічному розвитку. Крім того, характер моделі, тканина, обробка, колірне рішення повинні відповідати смакам споживачів.

Ергономічні вимоги до одягу пов'язані з фізіологічними, антропометричними та іншими особливостями людини. Одяг повинен бути зручним і створювати відчуття комфорту, вона не повинна втомлювати і викликати зниження працездатності.

Експлуатаційні вимоги до одягу визначаються стійкістю до різних атмосферних дій: воді, миючим засобам, пранні, хімчистці, зносостійкості, міцності тканини на різні механічні пошкодження. В процесі експлуатації плащ піддається різним впливам. Зносостійкість виробу залежить від властивостей тканини, виду її обробки.

Наступними є промислово-економічні вимоги. З точки зору економічних вимог до проектованому виробу, то вартість основних і допоміжних матеріалів складає 85-90% від загальної собівартості виробу. На економічність вироби впливають витрати часу на його виготовлення, технологічність конструкції, витрата матеріалів (раціональна розкладка лекал). Велике значення має уніфікація деталей і вузлів виробу, що дозволяє удосконалювати технологію обробки деталей, впроваджувати нову техніку і обладнання, скорочувати витрати часу на виготовлення виробу в цілому. Це дає можливість підвищувати якість і продуктивність праці [7].

2.2 Загальна характеристика властивостей досліджуваної тканини

Плащі, по суті, виконують функцію більш звичних нам вітровок або кардиганів. Якщо тканина досить щільна, то плащ обходиться без підкладки. Серед найактуальніших тканин сезону для літніх плащів - шовкове джерсі, коттон, парча, атлас з золотистим відливом, «космічні» сріблясті тканини.

Найзручніша і практична тканина для літнього плаща - це, звичайно, бавовняна. А ось деякі дизайнери (наприклад, Salvatore Ferragamo) використовують щільне мереживо. Такі легкі плащі в разі потреби можна носити прямо на нижню білизну - незвичайний вечірній туалет [8].

При проектуванні швейних виробів, у процесі їх виробництва, а також під час експлуатації необхідно знати властивості, за якими необхідно підбирати тканину для виготовлення конкретного швейного виробу. Усі властивості тканин поділяють на геометричні, оптичні, механічні, технологічні, фізичні, гігієнічні.

До геометричних властивостей відносять: довжину та ширину тканини, її товщину і щільність.

Товщина тканини залежить від характеру пряжі і ниток, їх щільності, обробки й переплетення. Впливає на підбір ниток і голок при обробці, на вибір моделі, на режим прасування. Характеризує теплозахисні властивості. Нормативне значення: 1 - 4,5 мм.

Ширина тканини впливає на вибір моделі, розкладання лекал під час розкрою. Нормативне значення: 1 - 1,5 м.

Довжина - це кількість метрів тканини навитої в куску. Текстильна промисловість виробляє тканини 1 -1,5 м. Це залежить від виду та щільності.

Густина тканини залежить від товщини, характеру ниток і пряжі, виду переплетення, обробки. Нормативне значення: поверхнева густина 300-700 г/.

До оптичних властивостей відносять: блиск, колір тканини і колорит.

Блиск - це здатність тканин відбивати світло, яке падає на неї. Залежить блиск від структури волокна й ниток, щільності, характеру обробки, від гладкості на поверхні тканини.

Колір тканини - це здорове сприйняття світла основних спектральних кольорів. Кольори підрозділяються на дві підгрупи: хроматичні - всі кольори спектру та ахроматичні - білий, сірий, чорний.

До механічних властивостей тканин відносять: міцність, незминальність драпірувальність, жорсткість.

Міцність тканини - важливий показник, що характеризує її якість. Міцність визначають на розривній машині лабораторним методом. Тканин з високою щільністю та густим переплетенням мають високу міцність. Нормативне значення: розривне навантаження по основі 17-39 даН, по утокові 16-24 даН; розривне видовження 15-20%.

Незминальність - здатність матеріалів чинити опір згину та стисненню і поновлювати свій початковий стан після зняття прикладеного зусилля. Нормативне значення: >55 %.

Драпірувальність - це показник м'якості тканини та її здатність утворювати спадаючі округлі складки. Гарно драпіруються гнучкі, м'які тканини. Нормативне значення: <42%.

Жорсткість при згині - здатність матеріалу чинити опір зміни форми під дією зовнішньої згинаючої сили. Нормативне значення: 20000-100000 мкН*.

До технологічних властивостей тканин відносять: здатність протистояти різанню, ковзанню, обсипанню, прорубуванню, зсіданню, розсуненню ниток у швах, а також здатність до формування в процесі волого-теплової обробки.

До фізичних властивостей тканин відносять: гігроскопічність, повітропроникність, паропроникність, водопроникність, водопоглинальність, теплозахисні властивості, а також пилоємність і пило проникність.

До гігієнічних властивостей тканин відносять: вологість.

Вологість - показує, яку частину від маси матеріалу складає маса вологи, яка міститься в ньому при фактичній вологості повітря. Нормативне значення: 15 - 17% [6].



3. Лабораторне вивчення будови і властивостей досліджуваного матеріалу

3.1 Визначення характеристик будови і структури тканини

Визначення волокнистого складу досліджуваної тканини.

Існує чотири методи розпізнавання сировинного складу матеріалу: органолептичний, мікроскопічний, хімічних реагентів і реакцією горіння[9].

Для того щоб визначити волокнистий склад досліджуваної тканини обрано метод - за реакцією горіння. При введенні у полум'я тканина починає горіти яскравим полум'ям з виділенням специфічного запаху горілого паперу, утворюючи при цьому сіру золу, яка легко розсипається. Якщо полум'я загасити то волокна інтенсивно тліють з виділенням диму.

Отже можна вважати, що сировинним складом досліджуваного зразка є бавовна.

За способом прядіння ниток основи і утоку тканина виготовлена кардним способом прядіння. Кардна пряжа товща за гребінну, але не така рівномірна, компактна та гладка, її поверхня часто буває вкрита кінчиками волокон.

За будовою пряжа кручена, а саме армована поліуретановим волокном (лише по утоку). Визначення характеристик товщини ниток основи і утоку.

Основними характеристиками товщини пряжі і ниток є: лінійна густина, метричний номер, діаметр ниток основи і утоку досліджуваної тканини. Щоб визначити дані показники, використовують зразок тканини розміром 50х100 мм., відділивши нитки основи від ниток утоку їх потрібно зважити. Після того потрібно провести розрахунки.

Лінійна густина ниток є одиницею вимірювання товщини пряжі, ниток і визначається як відношення маси ниток до їх довжини за формулою:



T (3.1)

де T- лінійна густина ниток, текс

m - маса нитки, г

1000 - коефіцієнт для переходу метрів в кілометри,

l - довжина ниток пряжі, м

Отже, для тканини, яку досліджували маємо:

To =(текс); Ty =1000 (текс);

Метричний номер (N) - зворотня характеристика лінійній густині, визначається як відношення довжини ниток до їх маси:

N= (3.2)

де N - метричний номер, м/г

l - довжина нитки, м

m - маса нитки, г

Отже, для тканини яку досліджували маємо:

No = (м/г); Ny =м/г);

Діаметр ниток основи і утоку (dp) визначають за формулою:

dp= (3.3)

де dp - розрахунковий діаметр ниток, мм

T- лінійна густина ниток, текс

А - коефіцієнт, який залежить від об'ємної маси і будови ниток. Для бавовняної тканини А= 1,2.

dpo = = 0,18 (мм); dpy =



Рисунок 1

На графічному зображенні представлене просте (головне): полотняне переплетення. Таке переплетення характеризується тим, що кожна нитка основи переплітається з кожною ниткою утоку через одну.

Визначення кількості ниток на 100 мм довжини тканини.

Абсолютну кількість ниток основи і утоку розміщених на 100 мм довжини або ширини називають щільністю. Стандартний метод визначення густини полягає в тому, що підраховують кількість ниток по основі і утоку на зразку тканини розміром 50х100 мм.

Визначення щільності тканини проводилося по бахромі:

Що = 500 (ниток) Щу = 310 (ниток)

Лінійне заповнення (Е, %) характеризує густину тканини у відсотках від максимально можливої з урахуванням товщини ниток і показує, яка частина площі тканини заповнена паралельно розташованими нитками основи і утоку:

Е= (3.4)

де Е - лінійне заповнення за основою та утоком, %

Т - лінійна густина ниток основи і утоку, текс

Щ - щільність ниток за довжиною (шириною) 100 мм тканини;

А - коефіцієнт, який залежить від виду волокна. Для бавовняної пряжі: А= 1,2.

Ео = 91 (%); Еу = 50,7 (%);

Поверхневе заповнення (Еs) показує, яку частину площі тканини закриває площа проекції ниток основи і утоку.

Еs = Ео + Еу - 0,01ЕоЕу; (3.5)

де Еs - поверхневе заповнення, %

Ео, Еу - лінійне заповнення за основою та утоком, %

Еs = 91+50,7 - 0,01*91*50.7 = 95.6 (%);

Об'ємне заповнення (Еу) показує яку частину об'єму тканини складає об'єм ниток основи та утоку.

Еу = (3.6)

де Еу - об'ємне заповнення тканини, %

- об'ємна маса тканини - показує вагу одиниці об'єму тканини,

- об'ємна маса (вага) ниток основи і утоку, мг/

= (3.7)

де - вага зразка тканини, мг/- довжина та ширина зразка, мм - товщина зразка, мм

= ; Еу = ;

Заповнення по масі (Еm) визначається, як відношення об'ємної маси тканини, до густини речовини (питомої ваги) волокна.



Еm = ; (3.8)

де Еm - заповнення за масою, %

- об'ємна маса (вага) тканини, мг/

густини речовини (питомої ваги) волокон, мг/

Для бавовняного волокна = 1,2

Еm = )

Загальну пористість (R) характеризується об'ємом тканини, яка не заповнена волокном.

R = ; (3.9)

де R - загальна пористість, %

- об'ємна маса (вага) тканини, мг/

густини речовини (питомої ваги) волокон, мг/

R = );

Опорною поверхнею матеріалу називається площа його контакту з площиною оточуючих речей. Вона суттєво впливає на експлуатаційні властивості матеріалів для одягу. Опорну поверхню досліджуваної тканини визначають візуально, за характером переплетення. Дана опорна поверхня має велику площу дотику.

Визначення виду оздоблення досліджуваної тканини.

Вид оздоблення досліджуваної тканини - набивний малюнок. Вид оздоблення було визначено за зовнішнім оглядом тканини.

Результати визначення характеристик будови і структури досліджуваної тканини представлені у таблиці 3.1.



Таблиця 3.1 - Технічні показники будови і структури досліджуваної тканини

Показник	Одиниця вимірювання	Значення показника досліджуваної тканини
1.Волокнистий склад	-	бавовна
2.Вид ниток (пряжі)	-	бавовна	Бавовна з поліестром
3.Лінійна густина ниток	Текс	115	93
4.Метричний номер ниток	м/г	0, 04	0,05
5.Діаметр ниток (пряжі)	мм	0,18	0,16
6.Переплетення	-	полотняне
7.Кількість ниток на 100 мм довжини	шт.	500	310
8.Лінійне заповнення	%	91	50.7
9.Поверхневе заповнення	%	95.6
10.Об'ємне заповнення	%	55.2
11.Заповнення по масі	%	33
12.Загальна пористість	%	67
13.Опорна поверхня	-	велика
14.Вид оздоблення	-	набивне

3.2 Визначення характеристик властивостей тканини

3.2.1 Визначення геометричних властивостей і вагових характеристик

Розмірні характеристики матеріалів для одягу (товщина, довжина, ширина) визначаються їх геометричними властивостями. [7].

Товщина - відстань між ділянками ниток найбільш виступаючих з лицьової і виворітної сторін. Товщину матеріалів для одягу визначаємо на приладі що називається товщиноміром. [6]

Середнє арифметичне значення товщини:

(3.10)



Довжина матеріалу - відстань між двома кінцями куска матеріалу (м). Визначення проводять за допомогою метричної лінійки. Довжина досліджуваної тканини - 0,30 м.

Ширина - відстань між двома її кромками, яка заміряна разом з ними, або без них. Вимірюють також за допомогою метрової лінійки. Ширина досліджуваної тканини - 1,5 м.

Вагові характеристики визначають розхід сировини на їх виготовлення. Визначаємо такі вагові характеристики: лінійну і поверхневу густину тканини.

Лінійна густина тканини - маса одного погонного метру. Визначається методом зважування і розраховується за формулою:

(3.11)

де m - маса зразка, г

- середня довжина зразка при дані ширині, м

(г/м),

Поверхнева густина тканини - маса одного квадратного метру. Визначається методом зважування і розраховується за формулою:

(3.12)

де m - маса зразка, г

- середня довжина зразка, м

- середня ширина зразка, м

(г/

Результати вимірювань і розрахунків подано в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2 - Геометричні і вагові характеристики

Найменування матеріалу	Товщина, мм	Лінійна густина, г/м	Поверхнева густина, г/
Бавовна	0.38	9,5	189,2

Таким чином, вибрана тканина для жіночого літнього плаща по показникам геометричних і вагових характеристик відповідає обраному призначенню.

3.2.2 Визначення механічних властивостей

Механічні властивості характеризуються: розривним навантаженням, розривним видовженням, відносним розривним навантаженням, питомим розривним навантаженням, абсолютною роботою розриву, відносною роботою розриву, жорсткістю при згині, драпірувальністю, незминальністю. [9]

Міцність на розрив при одновісному розтягуванні тканини - здатність матеріалу протистояти розтягуючим зусиллям до руйнування.

Щоб визначити міцність на розрив при розтягуванні тканини, обрано метод малих смужок. Дослідження виконують на розривній машині РТ-250М. Вирізають зразки тканини: 3 по основі і 3 по утоку розміром 25х150 мм. Їхня затискна довжина 50мм. [6]

При одновісному розтягуванні до розриву тканини визначають - розривне навантаження і видовження на момент розірвання.

Розривне навантаження Р_р і видовження на момент розірвання l_р розраховується з урахуванням поправочного коефіцієнта з, який становить відповідно з_р=1,8 (для тканин, крім вовни); з_l=0,75 (для усіх тканин).

= = 16,06 * 0,75 = 12,05

= 16 * 0,75 = 12 = 26,3 * 0,75 = 19, 73

Отримані значення використовуємо для розрахунку відносних характеристик міцності тканини:

Відносне розривне навантаження (Ро) розраховують за формулою:

Ро = Р_р/b * M_s ; (3.14)

де Рр - розривне навантаження, даН

b - ширина зразка, м

- поверхнева густина тканини, г/

Роо = Роу =

Відносне розривне видовження (?р) визначають як відношення розривного видовження (lp) до початкової довжини (lo) і розраховують за формулою:

?р =(3.15)

?р = 12/50 = 24 (%); ?р = 19,7/50 = 39,4 (%)

Питоме розривне навантаження (Рпит, ) - розривне навантаження, яке приходиться на елемент структури матеріалу (на одну нитку основи чи утоку). Визначають за формулою:

Рпит = (3.16)

де П - кількість ниток у зразку матеріалу, повздовж яких відбувається розривання (кількість ниток на 25 мм);

Рпит = Рпит =

Абсолютна робота розриву (Rp, даН*см) - характеризує кількість енергії, яка витрачається на подолання зв'язків між елементами структури матеріалу та руйнування його цілісності. Визначається за формулою:

Rp = ?; (3.17)

де Рр - розривне навантаження, даН

- розривного видовження, см

? - коефіцієнт повноти діаграми «навантаження-розвантаження». Для досліджуваної тканини ?=0,5.

Rpо = (даН*см);

Rpу = = 118,9 (даН*см);

Відносна робота розриву () визначається відношенням абсолютної роботи розриву (Rp) до одиниці маси матеріалу (). Розраховують за формулою:

= (3.18)

де маса 1 матеріалу, г

= (даН*см/г); = (даН*см/г);

Результати розрахунків міцності тканини при розтягуванні до розриву подано у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 - Міцність тканини при розтягуванні до розриву

Найменування характеристики	Позначення	Одиниця виміру	Численне значення для дослідної тканини
Розривне навантаження Середнє значення	Рр	даН	39,08	12,05
Розривне видовження Середнє значення		мм	12	19,73
Відносне розривне навантаження	Ро	даН*м/г	8,3	2,5
Відносне розривне видовження	?р	%	24	39,4
Питоме розривне навантаження	Рпит	даН	0,31	0,16
Абсолютна робота розриву	Rp	даН*см	234,5	118,9
Відносна робота розриву		даН*см	247,8	125,7

В результаті порівняння розрахунків з нормативними значеннями показників можна прийти до висновку, що зразок даної тканини має показники міцності і видовження, які знаходяться в допустимому діапазоні. Таким чином можна стверджувати, що досліджувана тканина відповідає вибраному призначенню і може бути використана для жіночого літнього плаща.

При виборі матеріалів для виробу потрібно враховувати його жорсткість. Жорсткістю при згині називається здатність матеріалу чинити опір зміни форми під дією зовнішньої згинаючої сили.

Жорсткість при згині визначається методом консолі, при використанні приладу ПТ-2. Цей метод передбачає визначення жорсткості матеріалу під дією власної ваги, без примусової деформації зразка.

Жорсткість при згині (Ву, мкН*) вираховують за формулою:

В = 42046; (3.19)

де - маса п'яти зразків (г);

А - коефіцієнт який визначається як функція відносного прогину fo;

Розрахунок середнього арифметичного значення кінцевого прогину:

fо =

fу == 67 мм = 6,7 (см)

Відносний прогин визначається за формулою:



fо = ; (3.20)

де L - довжини кінців зразків, що звисають (мм);

fоо = ; fоу = ;

Коефіцієнт А визначаємо, як функцію відносного прогину:

Ао = 14,04; Ау = 125,81;

Жорсткість при згині:

Вуо = (мкН*;

Вуу = (мкН*;

Коефіцієнт жорсткості (Кв) визначається як відношення значення жорсткості в повздовжньому напрямку до значення жорсткості в поперечному напрямку:

Кв = = (3.21)

Результати розрахунків визначення жорсткості при згині досліджуваної тканини подано в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4 - Визначення жорсткості при згині досліджуваної тканини

№	Назва характеристики	Позначення	Одиниця виміру	Числові значення дослідної тканини
1	Довжина зразка		мм	160	160
2	Довжина звисаючих кінців зразків	L	мм	70	70
3	Маса п'яти зразків		г	4,51	4,88
4	Кінцевий прогин зразків Середнє арифметичне		мм	54	67
5	Відносний прогин	fо	мм	0,77	0,95
6	Коефіцієнт відносного прогину	А	-	14,04	125,81
7	Жорсткість при згині	Ву	мкН*	3506	1630
8	Коефіцієнт жорсткості	Кв	-	2



Порівнявши експериментальне значення жорсткості із нормативними значеннями можна зробити висновок, що експериментальні значення знаходяться в допустимому діапазоні.

Драпірувальність - здатність тканини у підвішеному стані під дією власної ваги приймати просторову форму та утворювати м'які і рухомі складки. Цю властивість обраної тканини визначено розрахунковим методом за показниками жорсткості.

За розрахунковим методом коефіцієнт драпірувальності тканини може бути підраховано по формулі:

Д = 100 ; d= ; (3.22)

де А - коефіцієнт який визначається як ф-ія відносного прогину fo;

l - довжина смужки що звисає (см);

dо= ; d_у= ;

- постійні величини які мають такі значення:

При d>0,23 a= 0,595; b=0,041; c=0,203;

При d<0,23 a=1,000; b=0,013; c=0,100.

Приймаємо для розрахунків драпірувальності:

a=1,000; b=0,013; c=0,100.

До = 100 ;

Ду = 100 46,18%.

Результат розрахунків драпірувальності подано у таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 - Визначення показників драпірувальності тканини

Назва показників	Позначення	Одиниця вимірювання	Значення показників
Коефіцієнт	А	-	14,04	14,79
Довжина смужки що звисає		см	7	7
Коефіцієнт, що розраховується	d	-	0,04	0,366
Постійні величини		-	1,000; 0,013; 0,100	0,595; 0,041; 0,203
Коефіцієнт драпірувальності	Д	%	39,12	46,18

Порівнюючи результати розрахунків з їх нормативними значеннями можна зробити висновок, що дана тканина погано драпірується.

Незминальність - здатність матеріалів чинити опір згину та стисненню і поновлювати свій початковий стан після зняття прикладеного зусилля.

Визначення незминальності досліджуваної тканини виконують за стандартним методом орієнтованого зминання. Він полягає в тому, що на приладі СМТ ЦНІХПІ матеріал згинається під кутом 180 градусів в повздовжньому або попередньому напрямку і навантажується протягом певного часу. Після витримки протягом 15 хв, барабан переводимо в положення «розвантаження»,знімаючи навантаження, даючи відпочинок зразкам на 5хв. Після чого за допомогою вимірювального чого пристрою вимірюють кут поновлення, на який відійде вільний край зразка.

Коефіцієнт незминальності визначають за формулою:

x = %; (3.23)

де - середнє арифметичне значення кута поновлення зразка, відповідно за основою та утоком, град.;

180 - кут повного згину, град.;

= %;

= %;

Результати розрахунків незминальності тканини подано в таблиці 3.6.



Таблиця 3.6 - Визначення показників незминальності тканини.

Назва показників	Кут відновлення, град.	Незминальність, %
Середнє арифметичне	86,2	84,6	47,8	47

Порівнявши результати визначені лабораторним методом з нормативними було визначено, що дана тканина відноситься до малозминальної групи. Матеріал повинен бути малозминальним, але не дуже м'ятим, оскільки це буде ускладнювати процес виготовлення плаща, погіршувати його зовнішній вигляд і якість.

Зсідання, або зменшення лінійних розмірів, сприяє зміні попередньої форми тканини. Для пальтових та плащових виробів показник зсідання тканин верху є дуже важливим з тієї причини, що тканини верху, прокладковий та підкладковий матеріали можуть мати різні ступені зсідання, що приведе до появи деформації готового виробу, зморшок, складок, обвисання деталей одягу.

Зсідання вважається позитивним, якщо відбувається зменшення розмірів матеріалів, і негативним - якщо розміри матеріалів збільшуються.

Зсідання тканин визначають стандартним методом після прання. Для дослідження на зразку розміром 300*300 мм олівцем наносять напрямок нитки основи і контрольні мітки. Після прання заміряють з точністю до 1 мм. Дані використовують для розрахунку зсідання.

Зсідання по довжині і ширині матеріалу підраховується за формулами:

, (3.24)

де Lд1, Lш1 - середнє арифметичне значення результатів виміру довжини та ширини зразка між контрольними мітками до вологої обробки;

Lд2, Lш2 - середнє арифметичне значення результатів виміру довжини та ширини зразка між контрольними мітками після вологої обробки та сушки.

,

За нормами зміни розмірів після мокрої обробки дана тканина за ступенем усадки належить до І групи - без зсідання.

Текстильні матеріали можуть знаходитися середовищі з підвищеною вологістю повітря і поглинати з нього водяні пари. А в середовищі з пониженою вологістю - віддавати їх. [7]

Вологість - показує, яку частину від маси матеріалу складає маса вологи, яка міститься в ньому при фактичній вологості повітря.

Вологість визначається шляхом висушування 3-х зразків матеріалу розміром 50х200 мм до постійної маси в сушильній шафі при температурі 100-110 градусів. Термін сушіння 30 хв. [6]

Кліматичні умови в лабораторії: температура повітря - 15 ⁰С, відносна вологість повітря - 49%.

Показник вологості підраховуємо за формулою:

Wф = (3.25)

де Wф - фактична вологість, %;

- маса зразка при фактичні вологості повітря, г;

- маса абсолютно сухого зразка, г;

Wф = (%);

Результат подано в таблиці 3.7.

Таблиця 3.7 - Результати визначення вологості тканини.

Назва показників	Маса зразка, г	Фактична вологість, %
	До випробування	Після випробування
Wф	160	150	6



4. Вибір і характеристика підкладкових та прокладкових матеріалів

Підкладка поліпшує зовнішній вид швейного виробу, забезпечує його посадку на фігурі, надає виробу більш високу зносостійкість та кращі експлуатаційні властивості.

Виробляють більше 50 артикулів тканин для підкладок. Це переважно віскозні та віскозно-ацетатні тканини; в невеликій кількості випускають віскозно-капронові, синтетичні (капронові та поліефірні) та бавовняні тканини для підкладок. Їх виробляють полотняним, саржевим та похідними від нього переплетеннями, деякі види - жакардовими простими, сатином або атласом. За забарвленням тканини для підкладок випускають переважно гладкофарбованими в різні кольори. Тканини виробляють шириною 75-160 см; поверхневою щільністю 54-180 г/м².

Тканини та матеріали, які використовують для виготовлення підкладки одягу, повинні мати красивий зовнішній вид, гладку поверхню, яка не перешкоджає вільному ковзанню підкладки і не сприяє злипанню шарів матеріалів в одязі. Крім того, підкладкові матеріали повинні мати міцне фарбування, невисоку масу, низьку усадку, підвищену зносостійкість та добрі показники гігієнічних властивостей. Синтетичні тканини не повинні електризуватися; їх оздоблення (для запобігання появі плям) має бути стійким до волого-теплових оброблень при температурі не нижче 140°С; усадка не повинна перевищувати 2%; зміна показників властивостей тканин після трьох хімічних чисток не повинна перевищувати 20%.

Наявність або відсутність підкладки -- це ще один метод збільшення повітропроникності плаща. Плащі без підкладки ідеально підходять для теплої погоди, так вони обходяться без зайвих шарів тканини. Однак, таким чином, вони менш формальні, і більше підходять до casual предметів одягу [10].

Вибір тканини для підкладки - це дуже відповідальний етап в пошитті, а точніше, в підборі пакету матеріалів для виробу. Дуже часто ми приходимо в магазин і купуємо таку підкладку, яка є в наявності.

По-перше, для підкладки матеріали призначені для зручності експлуатації. Саме тому, відповідно до цієї функції вони повинні мати гладку поверхню, достатню стійкість до стирання, забезпечувати достатній термін служби, бути легкими, гігієнічними і мати усадку, рівну усадки верху. Забарвлення підкладки повинна бути стійкою до прасування, прання, хімічного чищення, поту і сухого тертя. Тому що, якщо вона не буде стійкою, то доведеться її міняти (ну, не викидати ж виріб майже новим).

Призначення одягу тканини верху є головним принципом вибору підкладкової тканини в пакет швейного вироби. Основними вимогами, що пред'являються до підкладковим тканинам є: стійкість до стирання: 1000 - для плащів, курток та співвідношення щільності тканини верху і підкладки. Якщо щільність верху менше 200 гр / м2, то щільність підкладки менше 190 гр / м2 (плащі, сукні).

Для виробів короткочасного носіння (наприклад, жіноче літнє пальто чи літній плащ) можна застосовувати підкладки 5 групи- віскозно-ацетатні.

Підкладка фіолетового кольору, віскоза 70%, ацетат 30 %, ширина 150 см, поверхнева густина 130 г / м.кв, саржевого переплетення. Тканини з ацетатного і триацетатного шовку у суміші звіскозою мають злегка блискучу поверхню

Вимоги по догляду: для ацетатного шовку рекомендується ручне або машинне прання при 30 ° с в режимі для делікатних тканин. Можлива хімічна чистка. Одяг з ацетатного шовку ні в якому разі не можна сушити в машині, для сушки її підвішують. Ацетатний шовк швидко сохне і не потребує прасування. Якщо ви все ж бажаєте його підпрасувати, робіть це з виворітного боку ледь теплою праскою.

Для даної моделі обрано віскозно-ацетатну підкладку для кишень і для стану підкладки.

Технічні характеристики підкладкових тканин подані в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 - Технічні характеристики підкладкових тканин.

Назва тканини	Ширина см	Лінійна густина)	Поверхнева густина (г/)
Віскозно-ацетатна	150	7,7	130

Прокладкові тканини та матеріали використовують при виготовленні верхнього одягу для надання необхідної форми та жорсткості окремим деталям швейного виробу та для зберігання її в процесах експлуатації одягу [11].

Матеріали для прокладок дуже різноманітні за технологією виготовлення, волокнистим складом, структурними характеристиками, оздобленням та призначенням. Для виготовлення прокладок в одязі використовують тканини та неткані матеріали різних способів виготовлення. Більшість з цих матеріалів випускають з клейовими регулярними покриттями, як того вимагає сучасна технологія швейного виробництва.

Дублерин - клейовий прокладковий матеріал на трикотажній, нетканій основі або тканинній основі. Основні переваги - м'якість, драпіруємість, в деяких видах - еластичність. Володіє легкістю, пружністю, добре тримає форму, дає невелику усадку, не обсипається. Дублерин використовується для стійкості і надання форми тканини деталей виробу. Виробляється з суміші х/б і капронового волокна, не дає усадки, має високі показники гігроскопічності, повітро-й паропроникність. На одну із сторін дублерин точковим розпиленням наноситься клей. Застосовується в основному для фронтального дублювання деталей верхнього одягу.

Технічні характеристики прокладкової тканини подані в таблиці 4.2.



Таблиця 4.2 - Технічні характеристики прокладкової тканини.

1.Назва тканини	Нетканий ниткопрошивний з одностороннім клейовим покриттям
2.Артикул	9246
3.Поверхнева густина (г/)	135
4.Клей №	РА-МУ СР37 (37 точ./см2)
5.Параметри дублювання	Т, ?С	116-132
	Час, с	12
6.Склад основи	100% - поліестр



5. Вибір та характеристика оздоблювальних, скріплювальних матеріалів і фурнітури

Фурнітура - допоміжний матеріал в швейній промисловості. Вона слугує для застібання, прикріплення, зміцнення, та зручності експлуатації швейних виробів. До фурнітури швейного виробництва відносять: ґудзики, застібки - «блискавки», кнопки, крючки, петлі, пряжки. [13]

Для застібання одягу за допомогою петель, а також для прикраси виробів служать ґудзики.

Розрізняють ґудзики наступних типів: по матеріалах - пластмасові, металеві, керамічні, комбіновані; по елементах кріплення - з отворами, з вушком; за способом виробництва - литі, пресовані, механічно оброблені, штамповані, збірні; по обробці - без захисно-декоративного покриття, із захисно-декоративним покриттям.

Вибір ґудзиків для жіночого одягу дуже різноманітний. Вони можуть бути круглі, квадратні, овальні, пласкі, обємні, з невеликим поглибленням чи випуклістю на лицьовій стороні. На відміну від чоловічого одягу, фурнітура для жіночого одягу може бути не в тон основної тканини, а контрастними, а за останніми тенденціями моди - в одному виробі можуть поєднуватися ґудзики різної форми та різного кольору.

Для виготовлення пластмасових ґудзиків використовують різні полімерні матеріали: амінопласти, фенопласти, поліетилен, поліаміди, полістирол, поліпропілен, поліефіри і ін.

Застібка - «блискавка» складається з двох стрічок з лапками, які зєднуються при русі замка. Зазвичай блискавка бере на себе менше уваги, ніж ґудзик, вона вбудовується в тканину і в закритому вигляді майже не помітна.

Основні характеристики - довжина блискавки і матеріал, з якого вона виготовлена. Лапки застібки - «блискавки» можуть бути з латуні, алюмінію, сталі.



Таблиця 5.1 - Характеристика властивосте фурнітури.

Назва фурнітури	Ґудзик
Колір	Чорний
Форма	Кругла
Матеріал	Пластмаса
Елемент кріплення	З отворами
Спосіб виробництва	Литий
Обробка	Із захисно-декоративним покриттям

Для скріплення деталей одягу у швейному виробництві найчастіше використовують швейні нитки. Вони бувають різного призначення: для одягу, вишивання, вязання, взуття, медицини тощо [13].

Швейні нитки - це основний вид матеріалу для зєднання деталей швейних виробів. Крім того, нитки можуть використовуватись і як оздоблювальний матеріал.

Швейні нитки для одягу виготовляють за різним волокнистим складом: з натуральних волокон (бавовняні, лляні і шовкові); з хімічних волокон і ниток (штучні віскозні, полінозні та синтетичні поліамідні, поліефірні). За способом виробництва розрізняють: мононитки, комплексні, штапельні, армовані та змішані нитки.

За структурою існують такі основні види швейних ниток: скручені, однониткові, армовані, текстуровані.

За оздобленням та забарвленням швейні нитки поділяються на: чорні, білі, кольорові, глянцеві або матові; бавовняні - мерсеризовані. Якість швейних ниток характеризується їх міцністю, розтяжністю, пружністю, зрівноваженістю скручуваністю, рівністю, стійкістю фарбування, відповідним ступенем білизни та відсутністю або наявністю зовнішніх дефектів.

Швейні нитки повинні задовольняти такі основні вимоги: бути міцними, мати рівномірну товщину та ступінь скручування, бути зрівноваженими за останнім, мати міцне фарбування або достатній ступінь білизни, не мати дефектів. Для зберігання належного зовнішнього вигляду та якості виробу необхідно, щоб нитки за показниками міцності, розтяжності, усадки відповідали властивостям основного матеріалу.

Залежно від товщини, швейні нитки поділяються на торгові номери; залежно від щільності - на торгові марки. Торговий номер - це умовний номер ниток (наприклад, №10, 12, 20, 30, 40, 50, 60, 80 та 120). Більш тонкі нитки мають більш високий торговий номер.

Характеристику скріплювальних матеріалів подано у таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 - Характеристика швейних ниток.

Назва швейної нитки	Скручена
Умовний номер	40ЛЛ
Лінійна густина, текс	43,5
Розривне зусилля, сН	1725
Сировинний склад. %	ПЕ-100 поліефірна нитка
Призначення	Для виготовлення виробів із пальтових тканин



Висновки та рекомендації

Метою курсового проекту є розгляд комплексу основних вимог до літнього плаща для жінок молодшої вікової групи, формування вимог до матеріалів для виготовлення даного виробу та обґрунтування вибору конкретних матеріалів шляхом порівняння показників їх властивостей з нормативними вимогами. При проектуванні швейних виробів, у процесі їх виробництва, а також під час експлуатації необхідно знати властивості, за якими необхідно підбирати тканину для виготовлення конкретного швейного виробу. Основні властивості, які використовувалися для підбору пакету матеріалів для даного виробу порівняно з нормативними (орієнтованими) значеннями [14].

Таблиця 1

Найменування властивості	Значення показника властивості	Оцінка властивості
	Нормативне (орієнтовне)	Експереминтальне
	основа	уток	основа	уток
Товщина, мм	0,3 -1,4	0,38	добра
Поверхнева густина, г/	200-300	189,2	Нижче норми
Розривне навантаження, даН	36-108	37-98	39,08	12,05	добра
Розривне видовження, %	7-22	12	19,73	добра
Жорсткість, мкН*	>7000	3506	1630	добра
Драпірувальність, %	65	39,12	46,18	добра
Незминальність, %	46-55	47,8	47	малозминальна
Вологість, %	6	6	добра

При порівнюванні результатів розрахунків визначених лабораторним шляхом з нормативними можна дійти висновку, що майже усі значення входять в діапазони нормативних значень.

Для остаточного вибору матеріалів верху, підкладки, прокладки, скріплюючих матеріалів і фурнітури, до них були встановлені вимоги і властивості які необхідно забезпечити даними матеріалами. А також було проаналізовано модні тенденції. За допомогою висунутих вимог, властивостей і модних тенденцій були підібрані матеріали, які входять в пакет матеріалів для жіночого літнього плаща.

Для даної моделі обрано бавовняний матеріал верху - котон, який має високу міцність і теплостійкість. В свою чергу котон є натуральним матеріалом. Завдяки високому вмісту натуральних волокон він відрізняється підвищеною теплопровідністю і приємною прохолодою. Крім цього для тканини характерна висока незминальність. Ця тканина середньої товщини, але вона є досить легкою та стійка до хімічних реагентів,а також дана тканина має високі теплозахисні властивості.

Для стану та кишень було обрано віскозно-ацетатну підкладку, а також прокладковим матеріалом - дублерин. При підборі даних матеріалів для пакета виробу була врахована їх поверхнева густина. Поверхнева густина: віскозно-ацетатна підкладка 130 г/, дублерину 135 г/, що підходить для жіночого літнього плаща із бавовни, що має поверхневу густину 189,2 г/.

Фурнітура слугує для застібання, прикріплення, зміцнення, та зручності експлуатації швейних виробів. До фурнітури швейного виробництва відносять: ґудзики, застібки - «блискавки», кнопки, крючки, петлі, пряжки. тканина фурнітура матеріал

Для застібання жіночого плаща було обрано ґудзики. Щоб не акцентувати на них увагу, був обраний темний колір.

Для пошиття виробу були обрані скручені нитки № 40ЛЛ фіолетового кольору. При їх виборі орієнтувалися на колір і товщину, яка повинна

відповідати товщині тканини.

В результаті курсової роботи були зібрані дані про вимоги, що пред'являються до виробу при розробці і проектуванні; розроблені на підставі вимог до виробу і його особливостям будови вимоги до матеріалів, що становлять пакет одягу для виготовлення даного виробу [14].

Догляд за виробом представлений у таблиці 2.

Таблиця 2 -Догляд за жіночим літнім плащем



Список використаної літератури

1. Циганчук О. В. Проблеми та перспективи покращення сфери сертифікації та стандартизації в Україні. / О. В. Циганчук // Збірник студентських наукових праць. - 2010. - №6. - С. 332-334.

2. Семенчук А. О. Умови розвитку продукції легкої промисловості. /А. О. Семенчук // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №10. - С. 29-35.

3. Аналіз напрямку моди

4. Модні тенденції для прохолодного вечора

5. Жіночі плащі

6. Вимоги до швейного виробу

7. Технологія швейного виробництва [Текст]: Учеб. посібник для середовищ. проф. навч. закладів / Е.К. Амірова, А.Т. Труханова, О.В. Саккулина, Б.С. Саккулина.- М: Академія,-2004.-480 с.

8. Властивості текстильних матеріалів

9. Матеріалознавство. Лабораторний практикум для студентів спеціальності “швейні вироби” / Л. В. Кравцова, М. О. Кущевський. - Хмельницький: ХНУ, 2007. - 86 с.

10. Материаловедение швейного производства / Б.А. Бузов, Т.А. Модестова, Н. Д. Алыменкова. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Легпромбытиздат, 1986. - 424 с.

11. Матеріалознавство виробів: методичні вказівки до виконання курсового проекту для студентів напряму підготовки “Технологія виробів легкої промисловості”/ М. О. Кущевський, Т. Г. Шаран, В. О. Злотніков. - Хмельницький: ХНУ, 2013. - 27 с.

Размещено на Allbest.ru