Розробка технології виробництва туалетного мила

2423510 + 1006551 + 14956,54 ?1092586,6 = 2352430,9 кДж

Розрахунок 2-ї зони:

Q2 + Q3 = Q6

Розрахунок теплового ефекту процесу Q3

Кількість тепла, що виділяється в результаті хімічної реакції, визначають за формулою:

, (9.8)

де G - 100%-на вага одного з компонентів, що беруть участь у реакторі, кг;

M - його молекулярна маса;

qр - тепловий ефект хімічної реакції, кДж / моль;

з - вихід від теоретичного по даній реакції в сотих долях.

Тепловий ефект хімічних реакцій обчислюють відповідно до закону Геса:

, (9.9)

де Уqєк - сума теплот утворення сполук, отриманих у результаті хімічної реакції, кДж;

Уqєн - сума теплот утворення сполук, що вступили до хімічної реакції, кДж.

Теплоти утворення деяких реагуючих речовин та сполук, можуть бути знайдені в довідниках фізико-хімічних величин, де наведені стандартні мольні ентальпії утворення речовин. Ентальпія утворення речовини однакова за величиною і протилежна за знаком теплоті утворення.

Для суміші жирів :

теплота утворення сполуки у рідкому стані:

Для карбонату натрія теплота утворення сполуки у твердому стані:

Для гліцирину теплота утворення сполуки у рідкому стані:

Для NaHCO3 теплота утворення у твердому стані:

Для RCOONa теплота утворення у твердому стані:

Для води: теплота утворення сполуки у рідкому стані:

Тепловий ефект хімічної реакції:

qp = (835,5 + (-1131) + (-286)) ? ((-710,4) + 660,96 + (-947,7)) =

= 418,8 кДж / моль

Кількість тепла, що виділяється в результаті хімічної реакції:



Q3 = (3364,98 · 1000 · 418,8 · 0,9995) / 274 = 5140689,77 кДж

Розрахунок втрат тепла в навколишнє середовище Q6.

Втрати тепла в навколишнє середовище обчислюють за формулою 9.5:

,

де Fн - поверхня неізольованої частини реактора, м2;

Fиз - поверхня ізольованої частини реактора, м2;

бн - коефіцієнт тепловіддачі від неізольованої поверхні реактора в навколишню середу, Вт / м2•К;

біз - коефіцієнт тепловіддачі від ізольованої частини реактора в навколишню середу, Вт / м2•К;

ф - тривалість процесу в даній зоні, година;

tнст - середня температура зовнішньої поверхні неізольованої частини реактора за період часу, оС;

tізст - середня температура зовнішньої поверхні ізольованої частини реактора за період часу, яка дорівнює 40 оС;

tв - температура навколишнього повітря, яка дорівнює 20 оС.

Значення бн і біз можуть бути визначені з виразів 9.6 та 9.7:

,

де t1 і t2 - початкова і кінцева температури реакційної маси в даній зоні, оС.

Загальна кількість тепла, що йде у навколишнє середовище:

Q6 = [4,9·18,6·(80?20) + 6,5·11,14·(40?20)]·6·3,6 = 149787,36 кДж

Кількість тепла, що підводиться з теплоносієм або відводиться з холодоагентом Q2:

Q2 = Q3 + Q6 = 5140689,77 + 149787,36 = 5290477,13 кДж

Визначення найбільш теплонапруженої зони процесу

Найбільш теплонапружена зона процесу визначається за максимальним значенням питомого теплового навантаження (кДж), яке можна знайти по формулі:

, (9.10)

де - кількість тепла, що підводиться або відводиться у даній температурній зоні, кДж;

- тривалість нагрівання або охолодження в розрахунковій зоні, год.

Найбільш теплонапруженою зоною є перша, за її температурними параметрами розраховується необхідна для даного теплового навантаження поверхня теплообміну, м2:

 , (9.11)

де gмах - максимальне значення питомого теплового навантаження, кДж;

К - коефіцієнт теплопередачі від теплоносія до реакційної маси, Вт / м2•К;

3,6 - коефіцієнт перерахунку Вт в кДж;

Дt - середній температурний напір, єС.

Значення Дt обчислюють як середню логарифмічну різницю температур:

, (9.12)

де

Дtб = Т1 - t1; Дtм = Т2 - t2;

Т1 і Т2 - початкова і кінцева температури теплоносія, єС;

t1 і t2 - початкова і кінцева температури реакційної маси, єС.

,

Визначення коефіцієнтів тепловіддачі та теплопередачі

Значення коефіцієнта теплопередачі від теплоносія до реакційної маси через стінку реактора визначається за формулою:

 , (9.13)

де - коефіцієнт тепловіддачі від теплоносія до стінки реактора, Вт / м2·К;

- коефіцієнт тепловіддачі від стінки до реакційної маси, Вт / м2·К;

- сума термічних опорів усіх прошарків, з яких складається стінка, Вт / м2 ·К.

Коефіцієнт тепловіддачі при плівковій конденсації насиченої пари на вертикальних стінках розраховується за формулою Нусельта:

, (9.14)

де - питома теплота паротворення, Дж / кг;

- густина конденсату, кг / м3;

- прискорення вільного падіння, м / с2;

- коефіцієнт теплопровідності конденсату, Вт / м·К;

- динамічний коефіцієнт в'язкості конденсату, Па·с.

Коефіцієнт тепловіддачі :

Для визначення коефіцієнта тепловіддачі від стінки до реакційної маси, що розмішується усередині реактора мішалкою, використовують вираз:

 , (9.15)

де - критерій Нусельта;

- коефіцієнт теплопровідності реакційної маси при її середній температурі, що визначається як середнє арифметичне між початковою та кінцевою температурами у даній зоні, Вт / м·К;

- внутрішній діаметр реактора, м.

Критерій Нусельта в цьому випадку має залежність:

, (9.16)

, (9.17)

;

, (9.18)

де - константа, що дорівнює 0,36 для реакторів з оболонками;

- показник ступеня, що дорівнює 0,66 для реакторів з оболонками;

- динамічний коефіцієнт в'язкості реакційної маси, Па·с;

- динамічний коефіцієнт в'язкості реакційної маси при середній температурі стінки з боку маси, що з деяким припущенням можна прийняти рівною середньому арифметичному між середньою температурою теплоносія і кінцевою температурою реакційної маси, Па·с;

- питома теплоємність реакційної маси, кДж / кг К;

- густина реакційної маси, кг / м3;

- діаметр лопасті мішалки реактора, м;

- швидкість обертання мішалки, об/с.

Коефіцієнт тепловіддачі :

Коефіцієнт теплопередачі від теплоносія до реакційної маси через стінку реактора:

Необхідна для даного теплового навантаження поверхня теплообміну, м2:

Для даного процесу необхідна поверхня теплообміну 34,8 м2, що менше за стандартну поверхню 55 м2.

Визначення витрати теплоносіїв та холодоагентів

Витрати теплоносіїв або холодоагентів визначають по кожній температурній зоні, виходячи з розрахованої кількості тепла , що підводиться або відводиться.

Витрата "острої" насиченої водяної пари на підігрів, кг:

кг; (9.18)

де r - питома теплота пароутворення, кДж/кг.

10. Компонування обладнання

Об'єктом компоновки є виробництво туалетного мила періодичним методом.

Компонування обладнання базується на п'яти основних принципах. На кожному етапі проектування проводиться доопрацювання вихідної схеми з урахуванням вимог, що пред'являються особливостями технології, безпеки праці та виробництва, зручності експлуатації лінії та її обслуговування.

Першим принципом компоновки є максимальна простота основного виробничого потоку. На даному етапі проектування приймається рішення про форму виробничих потоків. Для цього на схемі виділяють основний виробничий потік.

Основним потоком є той, що несе в собі найбільшу масу, тобто для переміщення якого потрібна найбільша кількість енергії. На дільниці приготування мильної основи основним потоком є жирова сировина (яловичий, свинячий жири, соняшникова та кокосова олії), що надходить на омилення до миловарних котлів. На дільниці сушки отриманої мильної основи основним потоком є мильна основа, що надходить з миловарних котлів в милозбірники і далі, відповідно, до технологічної схеми. Також на схемі присутні допоміжні потоки (розчин лугу, розчин солі, підмильний клей, перший та другий підмильний щолок, вакуум-лінія).

Виробничі потоки лінії з виробництва туалетного мила представлені на рис. 10.1. Основний потік має П-подібну форму через свою довжину та кількість апаратів, що встановлені на лінії.

Другим принципом компоновки є розташування обладнання з урахуванням особливостей процесів, технології та будівельної частини. На даному етапі проектування враховується наявність зворотних ліній та інших технологічних особливостей (використання явища самопливу та ін.).



Рисунок 10.1 - Схема виробничих потоків лінії з виробництва туалетного мила

Явище самопливу використовується при роботі миловарних котлів, колон шліфування та іншого обладнання в процесі подачі рідини чи сипучого матеріалу з верхнього поверху на нижній.

Необхідна висота розташування обладнання безпосередньо впливає на обґрунтування етажності будівлі. Основним фактором є наявність вакуум-насосу, який має бути розташований на відстані 10м від вакуум-сушильної вежі для забезпечення потрібної глибини вакууму.

Визначимо висоту даного каскаду, приймаючи відстань між апаратами не менше 0,5 м, а відстань від верхнього апарату до початку конструкції покриття -- не менше 1,5 м.

Висота апаратів становить, мм: сушильна камера - 3000; вакуум-насос - 1000. Тоді загальна висота каскаду становить:

3000 + 10000 + 1000 + 1500 = 15500 мм

Тому приймаємо рішення про проектування триповерхової будівлі з висотою поверху 6 м.

Визначення потрібної кількості кроків та прольотів виходить з конструктивних розмірів обладнання, що встановлюється у цеху. Розміри даних параметрів виробничої будівлі визначаються за модульною системою і дорівнюють 6 м.

Для прийняття рішень по конструктивним розмірам будівлі визначимо розміри усіх апаратів, що входять до схеми. На основі розмірів обладнання, що наведені у таблиці 1, приймаємо рішення про проектування триповерхової будівлі, що має 6 кроків та 2 прогони (360000 х 12000 мм).

Таблиця 10.1 - Розміри обладнання цеху з виробництва туалетного мила

Позна-чення	Найменування	Конструктивні розміри, мм
		Діаметр	Довжина	Ширина	Висота
Р1	Резервуар	1000			1200
Р2	Резервуар	800			1000
Р3	Резервуар	2500			3000
Р4	Резервуар	2500			3000
Р5	Резервуар	2500			3000
Р6	Резервуар	1800			3000
Р7	Резервуар	2000			2000
Р8	Резервуар	2000			2000
М1	Мірник	1000			800
М2	Мірник	1000			600
М3	Мірник	2000			1000
М4	Мірник	2000			1000
Н1-9	Відцентровий насос		800	600	600
К1-3	Миловарний котел	4600			4800
МЗ1-2	Милозбірник	2440			3315
Ф1	Фільтр	600			900
Т1	Теплообмінник	800			2500
ВС1	Вакуум-сушильна вежа	1600			3000
Ц1-2	Циклон	1000			2000
БК1	Конденсатор	800			800
ПБ1	Проміжний бункер		2000	2000	3300
Б1	Барометричний колодязь	800			800
ВН1	Вакуум-насос		1000	1000	1000
ШПР1	Шнек-прес		3500	2900	2300
ММ1	Місильна машина		3050	1440	2775
ДП1	Дуплекс-пелотеза		4135	1360	2870
СК1	Сітчастий конвеєр		2000	800	1000
Закінчення таблиці 10.1
ШП1	Штампувальний прес		3700	2300	570
МР1	Різальна машина		1970	800	1720
МОА1-3	Милооберточний автомат		1000	800	800
БО1	Бочка	800			800
НП1	Насос плунжерний		800	800	800
ТТ1-2	Транспортер		1500	800	800
НР1	Норія	600			7000

Прийняті конструктивні рішення:

Форма будівлі - прямокутна

Кількість поверхів - 3

Висота поверху - 6,0 м

Крок - 6м, кількість - 6

Прольот - 6м, кількість - 2

Прольот на другому поверсі - укрупнений, 12 м, кількість - 1

Розмір колон - 400 х 400 мм

Ригель - тип 2 (800 х 300 мм)

Форма покриття - пласка

Вікна - з одинарним склом (ширина - 3 м, висота - 3 м)

Двері - ширина - 800 мм, висота - 2,2 м

Ворота: ширина - 4 м, висота - 4 м

Наявність монтажного отвору

Наявність кран-балки

Третім принципом є забезпечення безпечних умов праці. На даному етапі враховується обладнання, що працює під тиском, в умовах вакууму, з хімічно небезпечними речовинами. До таких апаратів відносять баки та мірники з розчином лугу, сушильну вежу, а також вакуумну систему. Баки та мірники з лугом розташовують на піддонах та огороджують. Сушильна вежа та вакуум-насос розміщуються якомога далі від службових сходів, що ведуть з першого на останній поверх. Сходи обносяться стіною товщиною 200 мм. Передбачаються проходи, наявність пожежної драбини та аварійних виходів. Монтажний отвір та службові площадки обладнуються огорожами.

Четвертим принципом є зручність монтажу, демонтажу та ремонту обладнання. На даному етапі приймається рішення про використання підйомно-транспортних механізмів (кран-балки), розташування обладнання з урахуванням необхідного місця для його монтажу та ремонту. Деяке обладнання монтується за допомогою стандартних методів кріплення (опори, лапи, юбки). При розташуванні обладнання враховується необхідне місце для його демонтажу та протаскування до монтажного отвору.

П'ятим принципом є зручність обслуговування та експлуатації обладнання. Для зручності передбачається фронтальне розташування апаратів, яке враховує вимоги до зручності обходу обладнання. Передбачається наявність службових площадок для його безпосереднього обслуговування.

Після виконання всіх вимог, що були викладені вище, виконується остаточний варіант компоновки. На планах будівлі позначається встановлене обладнання, виконуються розрізи. Для апаратів виконується прив'язка, що необхідна при монтажі. Циліндричні апарати мають прив'язку до центру, решта обладнання -- до одного з кутів у напрямку обох осей.

Виробнича будівля являє собою прямокутний корпус із розмірами у плані 12 36 м та висотою 18 м (три поверхи).

Конструктивні рішення будівлі

Будівля заводу вирішена за каркасною схемою із застосуванням уніфікованих збірних залізобетонних конструкцій. Сітка колон 6 6 м. Всі залізобетонні елементи каркаса з'єднуються шляхом зварювання сталевих закладних деталей і замонолічуванням місць стиків бетоном М 150-300 на м'якому щебені.

Опис запроектованих конструкцій заводу

Основою промислової будівлі є товща ґрунтів з усіма особливостями їх напластування, що сприймає навантаження від ваги будівлі і володіє необхідною несучою здатністю.

Фундаментом є конструкція розташована під землею, вона сприймає навантаження від ваги всієї будівлі. Фундамент під колони промислової будівлі влаштовують окремим склянкового типу. Фундамент має спеціальні гнізда, у які встановлюють колони; глибина закладення колони в склянці фундаменту не менш 1 - 1,5 великого розміру поперечного перетину колони. Зазори між стінками і колоною замонолічують бетоном М 150 на дрібному щебені. Оцінка верхнього обріза фундаменту повинна знаходитися на 130 мм нижче оцінки чистої підлоги першого поверху. Виконують залізобетонні фундаменти з важких бетонів класів В15 В25. Армують звареними каркасами з гарячекатаної сталі класу АIII.

Каркас будівлі утворить так звану просторову етажерку, що складається із системи з'єднаних між собою ригелів, колон і плит перекриттів. Матеріалом для пристрою каркаса служить залізобетон. Елементи каркаса будівлі повинні мати міцність, стійкість, довговічність та вогнестійкість. Каркасні будівлі споруджують за рамною схемою із твердими вузлами. Каркас складається з вертикальних колон, з'єднаних жорстко з балками (ригелями) і покриттів. У сукупності вони утворять поперечну багатоярусну раму, жорстко затиснену у фундаменті. У будівлі застосовують типові збірні залізобетонні колони двох типів -- крайні і середні. Для обпирання ригелів у колоні передбачені консолі. Розмір між консолями приймають рівним висоті поверху. Перетин колон передбачене 400 400 мм. Застосовують ригелі ІІ типу -- для обпирання плит на верхню площину ригеля. Вони мають прямокутну форму висотою 800 мм і шириною 200 мм. Довжина ригелів 5500 мм. Виготовляють їх з бетону М200 без попередньої напруги арматур.

Плити перекриття -- плити, які передають навантаження від обладнання на поверсі через ригелі на колони і фундамент, їх розміри: 1500 5850 мм. Їх укладають поверх ригелів.

Стіни виробничої будівлі у порівнянні зі стінами цивільної будівлі піддаються більш складному комплексу зовнішніх і внутрішніх силових та несилових впливів. Зовнішні стіни разом із покриттями захищають внутрішній простір будівель від різних зовнішніх впливів. Тому вони повинні мати необхідну міцність, стійкість проти атмосферних впливів і корозії, мати тепло-, водо-, повітря- і звукоізоляційні якості, що повинні бути довговічними і вогнестійкими, забезпечувати індустріальність і економічну ефективність. У будівлі застосовують стіни з великих панелей, вони більш індустріальні у порівнянні зі стінами із цегли та блоків. Панелі кріплять до колон каркаса будівлі. Розмір панелей по висоті 1,2 м; по довжині -- дорівнює кроку колони 6 м. У будівлі застосовують внутрішні стіни, вони розташовуються по осях будівлі. Їх виконують із цегли товщиною 1/2 і 1/5 цегли.

Покрівля будівлі. Покрівля є гідро- і теплоізолюючою конструкцією покриття будівлі та призначена для захисту будівлі від атмосферних опадів і підтримки в приміщенні необхідної температури. Застосовується плоска (з ухилом менш ніж 2,5 %), утеплена покрівля із внутрішнім водовідводом. Частина утепленого покриття, що огороджує, складається із залізобетонної плити, пароізоляції, теплоізоляції, гідроізоляції, захисного прошарку.

Підлога. При проектуванні підлоги промислової будівлі враховують технологічні впливи, санітарно-гігієнічний режим, техніко-економічні показники конструкції підлоги, розташування і розміри обладнання. Підлога повинна бути міцною, теплою, безшумною, легко ремонтованою, хімічно стійкою. Підлоги в будинку влаштовують по міжповерхових покриттях. Покриття підлоги складаються з керамічних плиток.

Вікна. У будинку передбачені прорізи -- віконні, воротні, дверні. Вікна виконують стрічковими, створними (для природної вентиляції) з ручним відкриванням. Для заповнення віконних плетінь використовують листове скло; для заповнення віконних прольотів використовують сталеві плетіння шириною 3 м і висотою 2,4 м. Підвіконня віконних прорізів знаходяться на висоті 1,2 м від рівня підлоги.

Ворота і двері. Ворота влаштовані для введення та виведення різних транспортних засобів розміром (ширина висота, м) 3 3. У сталевому каркасі використовують розпашні ворота. Двері в будинку однопольні, виготовляються з дерев'яних щитів товщиною 50 мм, висотою 2000 мм, шириною 900 мм.

Сходи. У будинку передбачені сходи: основні -- призначені для нормального сполучення між поверхами; службові, які забезпечують зв'язок з робочими площами. Ширина маршу основних сходів 1,2 м. Число щаблів у марші 15. Службові металеві сходи з ухилом від 45 до 180 виконують відкритими, наскрізною конструкцією та з крутим підйомом.

11. Автоматизація і механізація виробництва

11.1 Прилади КВП та автоматика

Автоматизація виробничого процесу -- це проведення технологічного процесу таким чином, при якому технологічна операція виконується автоматично за допомогою спеціальних технічних засобів без участі людини, що дозволяє збільшити продуктивність та забезпечити більш захисні умови праці.

Автоматизація технологічного процесу здійснюється з метою зменшення матеріальних витрат на одиницю готової продукції.

Основна задача регулювання -- забезпечення заданої продуктивності процесу, що досягається правильним вибором приладів і засобів автоматизації.

11.2 Опис функціональної схеми автоматизації

В даному розділі приведений опис функціональної схеми, використаних для регулювання та контролю таких параметрів як температура, рівень рідини в апараті, розхід та інших важливих параметрів при проведені технологічного процесу при виробництві амінооцтової кислоти.

11.2.1 Контур вимірювання рівня

Рівень вимірюється гідростатичним рівнеміром типу “Сапфір-22ДГ” (поз. 1-1, 2-1, 3-1, 5-1). Принцип дії якого заснований на перетворенні гідростатичного тиску стовпа рідини тензоперетворювачем у електричний сигнал (див. рис. 10.1).

Електричний струмовий сигнал на виході рівнеміра 0-5 мА, пропорційний величині рівня, далі надходить на вторинний самопишучий прилад типу “Диск - 250” (поз. 1-3), що має сигналізуючий блок.

Рисунок 11.1 - Контур вимірювання рівня

11.2.2 Контур контролю температур

У якості датчика температури використовується термоперетворювач опору ТСМ - 1088 (поз.4-1 ), який перетворює зміну температури в зміну опору (див. рис 10.2). Величина опору вимірюється вторинним приладом “Диск - 250” (поз.4-3).

Рисунок 11.2 - Контур контролю температури

11.2.3 Контур контролю витрати

Витрата вимірюється методом змінного перепаду тиску (Рис. 13.3). Для цього на паропроводі встановлено звужуючий пристрій -- діафрагму ДК-6

Перепад тиску на діафрагмі залежить від витрати і вимірюється дифманометром типу “Сапфір - 22ДД” (поз.7-2), принцип дії якого заснований на тензоефекті кристалів сапфіру.

Рисунок 11.3 - Контур контролю витрати

Він перетворює величину перепаду тиску в пропорційний електричний сигнал, який далі надходить на самопишучий прилад типу “Диск - 250”.

Контур керування і сигналізації роботи електродвигуна

Керування електродвигуном здійснюється за допомогою магнітного безконтактного пускача ПБР-2М (9-1), що виконує роль підсилювача (Рис. 11.4). Він має пристрій, що сигналізує включення і відключення двигуна. Запуск двигуна здійснюється за допомогою кнопки КУ 220 (9-2).

Рисунок 11.4 - Контур керування та сигналізації роботи електродвигуна.

Контур регулювання густини суспензії у збірнику суспензії

Датчиком густини є прилад (2-1) з нормуючим перетворювачем (2-2) вихідного сигналу у струмовий 0 - 5 мА, що наведений на Рис. 11.5. Цей сигнал далі надходить на вторинний прилад типу ДИСК-250 (2-3). З цього приладу сигнал надходить на вхід автоматичного регулятора РП4-У (2-4), де порівнюється із сигналом завдання, поступаючим на регулятор із датчика РЗД-22 (2-5). Регулятор виробляє сигнал неузгодженості, що надходить на вхід блоку ручного керування БРУ-42 (2-6), що пропускає цей сигнал у режимі автоматичного керування на вхід безконтактного реверсивного пускача ПБР-2М (2-7), який керує виконавчим електричним механізмом ЕСПА 02 і РО типу 25910 НЖ (2-8), встановленим на трубопроводі подачі води з проміжного збірника. Цією водою доводять густину суспензії до необхідного значення.

11.3 Специфікація основних приладів автоматизації

Таблиця 11.1 - Специфікація основних приладів автоматизації

Позиційні позначення за схемою	Найменування параметру	Найменування приладу	Тип	Кіль кість	Примітки
4 - 1, 3 - 1	Температура	Термометр опору	ТСМ 1088	2
4 - 1, 3 - 1	Температура	Вторинний прилад	“ДИСК - 250”	2
2 - 1	Керування і сигналізація	Ел. двигун	ПБР - 2М	1
1 - 1, 2 - 1, 3 - 1, 5 - 1	Рівень рідини	Гідростатич-ний рівнемір	Сапфір - 22ДГ	4
1 - 1, 2 - 1, 3 - 1, 5 - 1	Рівень рідини	Вторинний прилад	“ДИСК - 250”	4
7 - 1, 4 - 1	Витрата	Дифманометр	Сапфір - 22ДД	2
7 - 1, 4 -1	Витрата	Вторинний прилад	“ДИСК - 250”	2
2 - 1, 5 - 1	Густина	Датчик	РЗД-22	2
2 - 1, 5 - 1	Густина	Вторинний прилад	“ДИСК - 250”	2

12. Цивільний захист

Цивільна оборона України -- це державна система органів управління, сил і засобів для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру [19].

У данному розділі дипломного проекту розглядається питання: "Безпека життєдіяльності людини в сучасних умовах".

Актуальність теми в тому, що у наш час в умовах загострення екологічної ситуації завдяки опалюванню паливом теплових електростанцій, вихлопними газами автомобільного транспорту, викидами промислових підприємств, викидами підприємств атомної енергетики, застосуванням пестицидів у сільському господарстві, які розповсюджуються на сотні кілометрів і разом з опадами випадають на землю, бо потім вони потрапляють у середину живих організмів. Тому існує загальна необхідність обмежити виробництво та викиди в атмосферу різноманітних шкідливих речовин.

Життєдіяльність людини, як і біологічне життя інших організмів, забезпечується завдяки наявності та підтримці в належній кількості в біосфері нашої планети трьох головних умов:

наявності у атмосфері біологічних форм, які здатні під дією сонячної енергії створювати з простих речовин -- вуглецю, кисню, водню, азоту -- складні органічні речовини;

наявності в природі споживачів цих органічних речовин; вказані споживачі здатні перетворювати в процесі своєї життєдіяльності органічні речовини у різні білки з наступним виділенням у навколишнє середовище відходів;

наявності в біосфері найпростіших мікроорганізмів,що харчуються різними відходами та перетворюють їх у прості речовини.

На цих процесів відбувається кругообіг великої кількості речовин у навколишньому середовищі.

Людина не тільки споживає органічні речовини, але постійно, в процесі своєї життєдіяльності, чинить усе зростаючу дію на протікання процесів підтримання життя в біосфері. На жаль, часто цей вплив має руйнівний характер [20]. Велику небезпеку для середовища проживання можуть являти як військові дії великих масштабів з використанням зброї масового ураження, так і фактори, які виникають внаслідок діяльності техногенного характеру. Основними джерелами небезпеки техногенного характеру слід вважати: забруднення навколишнього середовища шкідливими викладами, аварії на радіаційно-, хімічно-, пожежо- та вибухонебезпечних об'єктах і пов'язані з ними можливі забруднення та руйнування на великих площах, а також інші надзвичайні ситуації [21].

На території України є значна кількість різних радіаційно-, хімічно-, пожежо- та вибухонебезпечних підприємств, які є потенційними джерелами екологічного забруднення території та повітряного басейну країни. Багато з цих підприємств забруднюють шкідливими речовинами також воду та джерела водопостачання.

У наш час промислові підприємства викидають в атмосферу більш ніж 500 видів шкідливих речовин, і кількість таких речовин постійно зростає. Так, наприклад, у місті Запоріжжя в атмосферу щорічно викидається біля 450 тисяч тон шкідливих речовин. Вони розповсюджуються на сотні кілометрів і разом з опадами випадають на землю, а потім харчовим шляхом потрапляють у середину організмів [21].

Взагалі можна виділити п'ять основних джерел антропогенного забруднення атмосфери: опалювання паливом теплових електростанцій; вихлопні гази автомобільного транспорту; викиди промислових підприємств; викиди підприємств атомної енергетики; застосування пестицидів у сільському господарстві.

Спалювання палива для одержання енергії складає велику частку забруднення атмосфери. Так, при роботі електростанції потужністю 1 млн. кВт від спалювання в 11 котлах вугілля в повітрі викидається біля 2 мільярдів доз токсичних речовин. При цьому в атмосферу потрапляють такі шкідливі речовини, як двоокис вуглецю СО2, двоокис сірки SO2, оксид вуглецю СО, оксид азоту та ін. [20].

Викид вихлопних газів з автотранспортних засобів, які використовують величезну кількість нафтопродуктів, також є потужним джерелом забруднення атмосфери. Світовий автомобільний парк нараховує більш ніж 400 млн. автомобілів, які, крім зазначених вище продуктів згорання, викидають також свинець і сажу, на поверхні яких адсорбуються вуглеводні, що мають шкідливі канцерогенні властивості [21].

У деяких випадках забруднення атмосфери викидами автомобільного транспорту може викликати таке явище як смог. Смог -- це сухий туман, який з'являється у результаті складних фотохімічних процесів у суміші вуглеводів та двооксидів азоту автомобільних викидів під дією променів. Цей туман є небезпечним для здоров'я людини, бо містить дуже отруйні компоненти, які вражають органи дихання та нервову систему.

Підприємства металургійної, хімічної, цементної та інших галузей промисловості викидають в атмосферу величезну кількість пилу та інших небезпечних для життя речовин. В атмосферу України щорічно викидається близько 3 млн. т окису азоту, 20 млн. т окису вуглецю, в складі викидів налічуються такі токсичні речовини, як свінець, сірка, фтористі сполуки, миш'як. В аварійних ситуаціях можливі викиди сильнодіючих отруйних речовин, таких як хлор, фосген, сірчаний водень, синильна кислота, випари живого срібла, бензол [21].

Викиди підприємств атомної енергетики в основному містять у собі радіоактивні нукліди, які опромінюють навколишнє середовище та об'єкти, що містяться в цьому середовищі. У 1985 році в світі налічувалося 345 ядерних реакторів у 26 країнах світу. Їхня потужність складала 13 % сумарної потужності усіх джерел електроенергії.

При нормальній роботі атомних електростанцій викиди радіоактивних речовин дуже невеликі і доза випромінювання складає менш ніж 1 % від сумарної дози природного радіаційного фону [20].

Застосування пестицидів у сільському господарстві є джерелом забруднення атмосфери шляхом прямого випаровування та вивітрювання частинок ґрунту, які містять пестициди. Крім того, спостерігається розпил і вивітрювання деяких шкідливих для здоров'я людей мінеральних добрив, розповсюдження в повітрі аміаку, сірководню тощо [20].

Забруднення атмосфери шкідливими та небезпечними хімічними речовинами призводить не тільки до безпосереднього впливу на людей, але й породжує катастрофічні явища природи -- кислотні дощі. Опади кислотних дощів завдають невиправну шкоду лісам, рослинам тощо. У США збитки від кислотних дощів в США складають 2,5 млрд. доларів на рік.

На цей час увагу вчених привертає ще одна небезпечна аномалія -- руйнування озонового прошарку Землі. Озон відіграє велику роль у забезпеченні нормальної життєдіяльності живих організмів на Землі, бо поглинає небезпечне короткохвильове ультрафіолетове випромінювання. За деякими даними, зниження концентрації озону на 1 % у стратосфері призводить до щорічного збільшення захворювань на рак до 5 - 8 %.

Зараз озонові дірки в стратосфері -- зменшення товщини прошарку озону -- спостерігають не тільки над Антарктикою та Арктикою, а і над північною частиною східної Європи, включаючи райони північно-західної України. Причини руйнування озонового прошарка та зменшення його товщини визначають передусім у забрудненні атмосфери Землі хлорфторвуглецевими сполуками, а також закисом азоту. Ці сполуки використовуються, як холодоагенти у холодильниках та кондиціонерах, а також як розпилювачі аерозольних сумішей. При звільненні із закритих ємкостей ці сполуки підіймаються у стратосферу на висоту більш ніж 25 км, де концентрація озону максимальна, і руйнуються під дією ультрафіолетового випромінювання Сонця. Молекули хлорфторвуглецевих сполук розпадаються на високоактивні речовини, які руйнують озон.

Загальна необхідність обмежити виробництво та викиди в атмосферу вказаних сполук призвела до підписання державами у 1985 році Віденської Конвенції з захисту озонового прошарку Землі, а в 1987 році -- Монреальського протоколу щодо обмеження виробництва та використання хлорфторвуглецевих сполук та галогенів. Протокол підписали 24 держави [20].

13. Охорона праці та захист навколишнього середовища

13.1 Загальні питання охорони праці

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах [22,25]:

пріоритету життя та здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі галузевих та регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної та соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони довкілля;

соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності залежно від форм власності та видів діяльності;

адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва та проведення консультацій між роботодавцями та усіма соціальними групами для прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва [22].

13.2 Організація управління охорони праці на підприємстві

Відповідно до ст.13 закону України [22] "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

створює відповідні служби та призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання накладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

впроваджує прогресивні технології досягнення науки и техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці, тощо;

забезпечує належне утримання будівель і споруд;

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та проведення профілактичних заходів визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

організовує проведення аудит охорони праці, лабораторних досліджень, умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку, що визначається законодавством, та за їх підсумками вживає заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

розробляє та затверджує положення, інструкції, цілі, акти з охорони праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці;

здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами устаткування та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відносно до вимог з охорони праці;

організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками в галузі охорони праці;

вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування в разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків [22].

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Схема управління охороною праці на підприємстві виробництва туалетного мила



3адачі і функції відділу охорони праці на підприємстві

Служба охорони праці вирішує задачі:

1) забезпечення безпеки виробничих процесів устаткування, будівель і споруд;

2) забезпечення працюючих засобами індивідуального та колективного захисту;

3) професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів роботи;

4) вибору оптимальних режимів праці та відпочинку працюючих;

5) професійного відбору виконавців для певних видів робіт.

Служба охорони праці входити в структуру підприємства, установи, організації як одна з основних виробничо-технічних служб. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства.

Служба охорони праці, залежно від чисельності працюючих, може функціонувати як самостійний структурний підрозділ так і у вигляді групи фахівців або одного фахівця, у тому числі за сумісництвом.

Перевірка знань по охороні праці працівників служби охорони праці проводитися в установленому порядку до виконання ними своїх функціональних обов'язків і періодично, один раз у три роки.

Працівники служби охорони праці не можуть притягуватися до виконання функцій не передбачених Законом "Про охорону праці".

13.3 Промислова санітарія

Виробництво туалетного мила здійснюється на двох ділянках: дільниці виробництва мильної основи та дільниці сушіння обробки мильної основи.

У таблиці 13.1 наведень перелік основних та небезпечних факторів, що мають місце в процесі виготовлення туалетного мила згідно з ГОСТ 12.0.003-74 [23].

Таблиця 13.1 - Перелік шкідливих та небезпечних факторів, що мають місце в процесі виготовлення туалетного мила

Шкідливі і небезпечні виробничі чинники	Джерела їх виникнення
1. Шум	Вентиляційна система, технологічне обладнання
2. Запиленість (мильний пив, віддушки, забарвники)	Ділянка обробки мильної основи
3. Електрична напруга (380, 220 В)	Щит управління, електроприлади
4.Токсичні речовини: -їдкий натр; - барвники	Ділянка варіння мильної основи. Ділянка обробки мильної основи
5. Вибухо-пожеженебезпечність	Всі ділянки виробництва мила

13.3.1 Шкідливі речовини

У таблиці 13.2 наведений перелік основних шкідливих речовин, які зустрічаються на виробництві [24,25].

Таблиця 13.2 - Характеристика шкідливих речовин, які зустрічаються на виробництві

Речовина	Токсичність	ГДК, мг/м3	Клас небезпеки
їдкий натр	Розчини і пил спричиняють хімічні опіки, виразки, екземи	0,5	2
Запашники	Подразнення слизової оболонки очей, носоглотки	5	3
Барвники	Подразнення слизової оболонки очей	5	3

13.3.2 Метеорологічні умови

Оптимальні та допустимі параметри температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень для холодного та теплого періоду року (на ділянках виробництва туалетного мила) наведені у таблиці 13.3 згідно з ГОСТ 12.1.005-88 [26].

Таблиця 13.3 - Значення оптимальних та допустимих метеорологічних характеристик

Період року	Категорія робіт за енерговитратами	Температура, °С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м / с
Холодний	Середньої важкості II а	допустимі
		17-23	75	0,3
		оптимальні
		18-20	40-60	0,2
Теплий	Середньої важкості II а	допустимі
		18-27	65	0,2-0,4
		оптимальні
		21-23	40-60	0,3

13.3.3 Вентиляція

В основних робочих приміщеннях для забезпечення нормативних параметрів мікроклімату передбачається система вентиляції і опалювання.

У виробничих приміщеннях підприємства по виробництву туалетного мила застосовується як природна, так і штучна вентиляція. Види механічної вентиляції: по об'єму приміщення -- загальнообмінна, по напрямку руху повітряного потоку -- припливна і витяжна, по часу дії -- постійно діюча.

Вид опалення за об'ємом обхвату приміщення -- центральне.

13.3.4 Освітлення

У приміщеннях (на ділянках виготовлення туалетного мила) [25,29] передбачене природне і штучне освітлення. Розряд зорових робіт -- IV (середньої точності), ділянки знаходяться в IV кліматичному поясі. Нормативне значення коефіцієнта природної освітленості визначається за формулою:

еN = ен .mN,

де еN коефіцієнт природного освітлення, % (еN = 1,5 %);

mN - коефіціент світлового клімату (m = 0,9).

Тоді еN = 1,5 · 0,9 = 1,35 %. У таблиці 13.4 надаємо характеристику освітлення цеху туалетного мила.

Таблиця 13.4 Характеристика освітлення цеху туалетного мила

Найменування приміщення	Площа підлоги, м2	Розряд зорової роботи	Освітлення
			Природне	Штучне
			Вид освітлення	КПО, %	Нормована освітленість Е, лк
Цех виробництва туалетного мила	432	IV	бокове	1,35	300

Для забезпечення нормованого значення КПО при бічному освітленні необхідна сумарна площа світлових прорізів залежно від площі підлоги становить:

So = (eN · зo · Кз · Sn · Кб) / (100 · фо · r1),

Висота робочої поверхні h = 0,8 ч 1 м.

Розрахункова точка l = b - 1 = 12 - 1 = 13 м, Н = 5 м.

Висота від рівня робочої поверхні до верху вікна (h1) визначається з рівняння

h1 = H - 0,4 - h = 5 - 0,4 - 0,8 = 3,8 м

r1 - обираємо в залежності від b / h1, l / B, A / B, а також в залежності від відбиваючої здатності стелі (с = 0,4):

b / h1 = 12 / 3,8 = 3,2

l / B = 13 / 12 = 1,1

A / B = 36/12 = 3

r1 = 2,4

Kб = P / Hб,

де Р відстань між будинком, який розглядається, та будинком, який розташований поряд, Р = 5 м;

Нб висота розташування карнизів навпроти стоячого будинку над підвіконником вікна, що розглядають, Нб = 1 м [22].

So = (1,35 · 9,6 · 1,4 · 432 · 1) / (100 · 0,6 · 2,4) = 54 м2

Таким чином потрібна сумарна площа світлопроємів дорівнює 54 м2, за умов, що розміри приміщення складають 36 ??12 м.

Коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості в процесі експлуатації, скління і залежить від концентрації шкідливих факторів у повітряному середовищі робочої зони та розташування світлопропускаючого матеріалу.

Рекомендації: на даному виробництві туалетного мила, при бічному освітленні з нормованим значенням КПО = 1,35, необхідна сумарна площа світлових прорізів 54 м2.

Шум

Джерела шуму та вібрації у цеху виробництва туалетного мила (на обох ділянках): колони омилення, сеператори, насоси, ВСУ, шнек-прес, вентиляційна установка. Рівень звукового тиску в приміщенні не перевищує припустимі норми L = 75 дБА згідно з ГОСТ 12.1.003-83 [30].

Водопостачання і каналізація

В цеху виробництва туалетного мила (на обох ділянках) джерелом постачання води є міський водопровід. Види каналізації на виробництві -- виробнича, зливова і господарсько-побутова, згідно з ГОСТ 17.1.303-77 [31].

13.4 Міри безпеки

Технологічні вимоги по запуску обладнання, його зупинення, режими роботи до автоматизації і контролю відповідають технічним умовам на технологічний процес. Для зменшення дії небезпечних і шкідливих речовин і чинників на робочих місцях запропоновані наступні заходи [25,23]: апарати, які працюють під тиском, забезпечені приладами для виміру тиску та температури середовища, запобіжними приладами та покажчиками рівню рідини.

Суміш олій та концентрований каустик по герметичним трубопроводам потрапляють до колони омилення, де безпосередньо і перебігає реакція. Вся поверхня колони обладнана доброю теплоізоляцією для зменшення втрат тепла і запобігання опіків у робочих і облицьована захисною обшивкою. В кришках колони встановлені віконця для безпечного спостереження за процесом варки.

Зварене мило поступає до сепараторів, а потім до колони шліфовки і до милозбірників, які обігрівають гарячою водою через рубашку. З милозбірників мило подається на вакуум-сушильну установку (ВСУ), яка призначена для отримання висококонцентрованих мил з вмістом жирних кислот до 80 %. Це здійснюється завдяки інтенсивному випаренню вологи з мила, впорскуємого через форсунку під вакуумом.

Для нормальної роботи ВСУ існує необхідність пропарювання устаткування гострою парою. Для попередження опіків під час цього процесу, місця можливого контакту операторів з парою ретельно огороджені, вивішуються попереджувальні таблички.

При чистці та ремонті ВСУ існує необхідність контакту оператора з рухомими частинами устаткування (мішалки, шнеки). Для попередження нещасних випадків на всіх люках ВСУ розташовані автоматичні кінцеві вимикачі, які не дозволяють вмикати електроприводи рухомих частин механізмів при включеному ВСУ.

Далі висушена мильна стружка за допомогою транспортера подається в цех механічної обробки мила де потрапляє в пілотезу, куди додаються барвники, віддушки, антиоксиданти та ін. Після пілотези мильна стружка проходить крізь вальці, та другу пілотезу, з якої виходить брусок мила. Потім цей брусок потрапляє до різальної машини, штампу та пакувальної машини. Після пакування мило потрапляє до складу готової продукції. Для попередження нещасних випадків на всіх апаратах розташовані автоматичні кінцеві вимикачі, огорожі, які не дозволяють вмикати ці пристрої під час ремонтних робіт.

13.5 Електробезпека

Рід струму на підприємстві -- змінний, напруга в мережі 220, 380 В, частота струму (промислова) -- 50 Гц, режим нейтралі живлячої мережі -- трифазна чотирьопровідна мережа із заземленою нейтраллю.

Цех виробництва туалетного мила відноситься до приміщень із підвищеного небезпекою [32].

Схемно-конструктивні заходи гарантують безпеку дотику людини до металевих не струмопровідних частин електричного обладнання при пробої ізоляції, виникненні електричного потенціалу на них. Для цього на підприємстві обладнання і комунікації заземлені від статичної електрики [32].

13.6 Пожежна безпека

Пожежна безпека на виробництві забезпечується системою запобігання пожежі згідно з ГОСТ 12.1.004-91 [33] і організаційно-технічними заходами.

Дані приміщення (дільниця варки і обробки мильної основи) по вибухо- пожежобезпеці відносяться до категорії В [34]. Ступінь вогнестійкості будівлі -- III [35].

Клас пожежобезпечних зон виробничих приміщень П - 1. Згідно з цим мінімальний ступінь захисту оболонок електричних машин -- IP 44 [27].

Із можливих елементів системи пожежного захисту на підприємстві є первинні засоби пожежегасіння [35].

В таблиці 13.5 наведений перелік обов'язкових засобів пожежегасіння на виробництві.

Таблиця 13.5 - Перелік обов'язкових засобів пожежегасіння

Приміщення	Площа, м2	Первинні засоби пожежегасіння (тип)	Кількість, шт
Дільниця виробництва мила	200	Порошкові вогнегасники типу: ВСП-6, ВСП-10	2

На випадок утворення електростатичних зарядів технологічне обладнання на підприємстві заземлене [36, 37].

Будівлі і споруди підлягають блискавкозахисту будівлі, виходячи з масштабів можливих руйнувань або збитків -- II [38].

13.7 Охорона навколишнього середовища

Виробництво мила не відноситься до основних забруднювачів атмосферного повітря в місті Харкові у зв'язку з малою кількістю викидів шкідливих речовин в атмосферу (гідроокис натрію, суміш жирних кислот, сажа, сірчана кислота та ін.) [35].

В ході ведення технологічного процесу можливі:

а) виділення пилу мильного при вивантаженні та транспортируванні мильної стружки;

б) виділення водяних парів -- при подачі гострого пару для перемішування.

Очисних споруд на комбінаті немає. Викид промислових побутових стічних вод здійснюється в каналізацію.

Полігонів і накопичувачів, призначених для захоронення (складування) відходів підприємств немає (ртутні лампи, відходи резини, відпрацьовані олії, відходи тари та ін.)

На підприємстві також немає обладнання, що викликає радіоактивний, а також відчутний (що перевищує норми) шумовий і вібраційний вплив на навколишнє середовище на границі промплощадки.

14. Техніко-економічна ефективність виробництва

Науково-технічний прогрес у хімічній промисловості спрямований на створення нових видів хімічної продукції, розробку нових процесів, збільшення якості продукції, створення безвідходних технологій. Основний показник ефективності науково-технічного прогресу в галузі -- підвищення техніко-економічного рівня виробництва.

Оскільки хімічна індустрія належить до числа матеріаломістких галузей промисловості, сировина, як елемент виробничого процесу, чинить великий вплив на економіку хімічного виробництва.

Важливе значення має економія паливно-енергетичних ресурсів у хімічній промисловості, як енергоємній галузі.

Тому в галузі проводиться комплекс заходів, що включають вибір сировини, промислову переробку невикористаних відходів та придбаних продуктів, створення технологічних процесів, що забезпечують зменшення витрат енергії і сировини на одиницю готової продукції, впровадження малостадійних процесів, використання каталізаторів з більш високою активністю, селективністю, ефективне планування капітальних вкладень.

Основним напрямком скорочення трудомісткості виробництва продукції є автоматизація та механізація виробничих процесів.

Перелічені фактори знаходять віддзеркалення у даному дипломному проекті.

14.1 Вибір та обґрунтування режиму об'єкта, що проектується

Режим роботи цеху визначається технологією виробництва продукту, напівфабрикатів, забезпеченістю трудовими ресурсами, а також ступенем шкідливості умов праці.

Виробництво є складним та багатономенклатурним, тому неможна однозначно вирішити питання про режим праці для усього виробництва в цілому. Проте слід зауважити, що для основних цехів у більшості випадків характерний непереривний режим роботи обладнання у три, а у шкідливих виробництвах -- у чотири зміни.

Згідно з прийнятим режимом об'єкту, що проектується, типом устаткування, що встановлено, планованими об'ємами ремонтів розраховується фонд часу роботи обладнання.

Час на ремонт устаткування, апаратів визначається за діючими нормами технічного обслуговування. Річний фонд часу роботи устаткування наведений у таблиці 14.1

Таблиця 14.1 - Річний фонд часу роботи устаткування

Типи апаратів	Простої на ремонт, години	Річний ефективний фонд часу роботи устаткування, години
	Поточний	Капітальний	Разом
Колона омилення	720	192	912	7848
Реактор,50 м3	668	192	860	7900
Змішувач стрічковий	568	192	760	8000
Прес-фільтр	468	192	660	8100

Баланс часу роботи устаткування складається з урахуванням зупинок устаткування на ремонт, вихідних та святкових днів, що передбачені режимом цеху.

Таблиця 14.2 - Фонд часу роботи цеху

Найменування	Тривалість
	Дні	Години
Режим роботи безперервний
Календарний час	365	8760
Зупинки на поточний ремонт	10	240
Зупинки на капітальний ремонт	20	480
Разом ефективний фонд часу	335	8040
Позапланові зупинки	5	120
Разом фактичний фонд часу	330	7920

14.2 Розрахунок потреби цеху у сировині та матеріалах

Розрахунок потреб у сировині та матеріалах виробляється на встановлену річну виробничу програму на основі матеріального балансу технологічної частини проекту і нормативів витратних коефіцієнтів, що прийняті за нормами витрат сировини і матеріалів для виробництва. Результати розрахунків заносять у таблицю 14.3.

Таблиця 14.3 - Витрати на сировину і матеріали

Найменування сировини і матеріалів	Норма витрат, т / т	Планово-заготівельна ціна, грн	Витрати на одиницю продукції, грн.	Витрати на весь випуск, грн
Сировина:
Жир яловичий	0,3554	1000	355,4	2537556
Жир свинячий	0,1502	1000	150,2	1072428
Олія соняшникова	0,3554	9000	3198,6	22838004
Олія кокосова	0,1472	6200	912,64	6516249,6
Допоміжні матеріали:
Сода Na2CO3	0,1448	5800	839,84	5996457,6
Їдкий натр NaOH	0,00024	7000	1,68	11995,2
Сіль поварена NaCl	0,05496	1000	54,96	392414,4
Всього:				39365104,8
Матеріали:
Картон	0,00461	10800	49,79	355500,6
Гофроящик	0,121	810	98,01	699791,4
Клей	0,00015	7100	1,065	7604,1
Скотч тютюновий	0,135	8	1,08	7711,2
Подпергамент	0,0015	2000	3	21420
Всього:				1092027,3
Разом:				40457132,1

14.3 Розрахунок потреб цеху у паливно-енергетичних ресурсах

До паливно-енергетичних ресурсів відносяться: електроенергія, азот газоподібний , стисле повітря, пара, вода.

Знаючи ціну кожного виду енергетичного ресурсу, можна визначити загальні витрати на їх потребу і на одиницю продукту. Базою для розрахунків слугують матеріали підприємства. Результати розрахунків заносять у таблицю 14.4.

Таблиця 14.4 - Розрахунок паливно-енергетичних ресурсів

Найменування сировини і матеріалів	Норма витрат, т / т	Планово-заготівельна ціна, грн	Витрати на одиницю продукції, грн	Витрати на весь випуск, грн
Електроенергія, кВт / год.	120	2	240	1713600
Вода оборотна, м3	12	3,5	42	299880
Пара, Гкал	15	265,55	3983,25	28440405
Разом:			4265,25	30453885

14.4 Розрахунок капітальних витрат і амортизаційних відрахувань

Таблиця 14.5 - Розрахунок вартості устаткування

Найменування устаткування	Кількість одиниць	Ціна за одиницю устаткування, грн.	Ціна за одиницю устаткування з урахуванням монтажу і транспорту, грн.	Балансова вартість, грн.
Колона омилення	1	120000	132000	132000
Реактор 50 м3	4	20000	22000	102000
Збірник	5	7000	7700	42700
Теплообмінник	5	13000	14300	79300
Сховище	3	7000	7700	28700
Прес-фільтр	2	40000	44000

Подобные документы

• Технологія виробництва туалетного мила безперервним способом на обладнанні фірми "ALFA-LA VAL"

  Розробка схеми відбілки жирової суміші, одержання основи для виробництва туалетного мила високої якості. Розрахунки матеріального і теплового балансів, обладнання, енергоресурсів; цивільна оборона, охорона праці і середовища; економічна ефективність.
  
  дипломная работа [754,2 K], добавлен 21.06.2011
  

• Удосконалення технології виробництва кальвадосів з яблучної сировини

  Яблучна сировина, яка використовується для отримання кальвадосів. Біологічна схема та технологічний процес виробництва кальвадосу. Розрахунок ректифікаційної установки, в якій відбувається очищення і дистиляція етанолу. Економічні розрахунки проекту.
  
  дипломная работа [3,1 M], добавлен 21.07.2015
  

• Технологія переробки птиці в м'ясній промисловості

  Характеристика товарної продукції, сировини, основних і допоміжних матеріалів. Розрахунок витрат і запасів основної і додаткової сировини, тари, допоміжних та пакувальних матеріалів. Технохімічний контроль виробництва та метрологічне забезпечення.
  
  дипломная работа [194,5 K], добавлен 28.11.2022
  

• Технологія виробництва консерви "Салат Білоцерківський"

  Товарознавча характеристика сировини для виготовлення консерви "Салат Білоцерківський". Хімічний склад і харчова цінність овочів. Технологічна схема виробництва. Розрахунок норм витрат основної сировини. Підбір і розрахунок технологічного обладнання.
  
  курсовая работа [178,5 K], добавлен 14.04.2019
  

• Проект варильного відділення виробництва пива одновідварним способом

  Техніко-економічне обґрунтування процесу виробництва пива. Характеристика сировини, напівпродуктів, готової продукції, допоміжних матеріалів і енергетичних засобів. Норми витрат та розрахунок побічних продуктів, промислових викидів і відходів виробництва.
  
  курсовая работа [359,5 K], добавлен 21.05.2015
  

• Особливості технології виробництва паштету "Козацький" в умовах ВАТ "Любинський м’ясопереробний комбінат"

  Характеристика паштетних виробів. Консервне виробництво: вимоги до сировини, тари і готової продукції. Рецептура паштету "Козацький" та технологічний процес його виробництва на ВАТ "Любинський м’ясопереробний комбінат". Методи контролю на виробництві.
  
  курсовая работа [1,3 M], добавлен 23.10.2010
  

• Технологія виробництва холодної прокатки труб

  Аналіз сортаменту трубоволочильного цеху. Технологічний процес виробництва холоднодеформованих труб. Аналіз устаткування, технології і якості продукції. Розрахунок калібровки робочого інструменту. Порівняльний аналіз силових та енергетичних параметрів.
  
  дипломная работа [1,9 M], добавлен 02.06.2015
  

• Автоматизація виробництва рибних консервів

  Характеристика продукції, сировини і напівфабрикатів. Вивчення технології приготування натуральних консервів з додаванням масла. Принцип дії лінії виробництва рибних консервів. Алгоритм регулювання рівня спецій в резервуарі автомата для вкладання риби.
  
  курсовая работа [354,5 K], добавлен 26.12.2014
  

• Процес організації виробництва та виробництва

  В процесі виробництва важливе місце займає процес підготовки та організації виробництва, адже саме на етапі підготовки та реалізації виробництва формуються основні планові показники виробництва, структурний та кількісний склад майбутньої продукції.
  
  реферат [17,0 K], добавлен 16.07.2008
  

• Розробка ефективної транспортної технології для виготовлення тканини артикулу 4784

  Проектування підйомно-транспортних систем ткацького виробництва, дослідження технологічного плану ткацтва. Розробка засобів механізації та транспортної технології для здійснення ефективного технологічного процесу виготовлення тканини вказаного артикула.
  
  курсовая работа [102,4 K], добавлен 16.01.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам