Технологічні процеси складання заготовки жіночих модельних туфель з ремінцями та відрізними деталями фігурного крою

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

1. Детальний опис конструктивних особливостей заготовки

Визначення наявності цілих і відрізних деталей, типу швів з'єднання деталей верху і підкладки, кількості строчок.

Рисунок 1 - Зовнішній вигляд взуття

швейний ремінець модельний кант

Заготовка верху - жіночі модельні туфлі з ремінцями та відрізними деталями фігурного крою (Рис. 1).

Туфлі утворюються єдиною лінією верхнього краю берців та вирізу союзки і утримуються на стопі завдяки натяжінню її і крил жорсткого задника, а також завдяки наявності ремінців. Форма вирізу союзки і верхнього краю залежить від моди, висоти каблука, призначення взуття, технології виготовлення, матеріалу для верху взуття і способу обробки верхнього краю. Туфлі мають круглий виріз союзки.

Форма вирізу союзку і верхнього краю туфель повинні забезпечувати зручність при експлуатації взуття: при ходінні щільно прилягати до стопи; виріз союзки не повинен травмувати тильну частину стопи, відкривати фаланги пальців і травмувати найбільш виступаючу частину в плюсні флангів зчленуванні з внутрішньої сторони стопи.

Виріз союзки глибокий. Існує взаємозв'язок між вирізом союзки та висотою каблука взуття. Висота каблука визначає об'єм згину-розгину стопи в плюсне-фаланговому з'єднанні при експлуатації взуття. У взутті на низькому підборі цей об'єм максимальний, а з підвищенням підбору зменшується до мінімуму. Враховуючи цю закономірність, туфлі на високому підборі проектуються з глибоким вирізом союзки та з фігурною лінією верхнього канту, що забезпечує хороше прилягання їх до стопи.

У взутті на високому підборі верхній край проектується асиметричним в геленковій частині: внутрішня частина вище зовнішньої, щоб закрити природну виїмку стопи з внутрішньої сторони.

До деталей верху жіночих модельних туфель з ремінцями та відрізними деталями фігурного крою відносяться: носок (2 деталі/пару), союзка (2 деталі/пару), берець зовнішній (2 деталі/пару), берець внутрішній (2 деталі/пару), надпідйомний ремінець з петлею (2 деталі/пару), черезпідйомний ремінь (2 деталі/пару), підпряжений ремінь (2 деталі/пару). До деталей підкладки відносяться: підкладка під союзку (2 деталі/пару), підкладка під берці (4 деталі/пару), кишеня (2 деталі/пару), підкладка під надпідйомний ремінь (2 деталі/пару), підкладка під черезпідйомний ремінь (2 деталі/пару). До проміжних деталей верху належать: міжпідкладка під носок (2 деталі/пару), міжпідкладка під союзку (2 деталі/пару), міжпідкладка під берці (4 деталі/пару).

Верхній кант заготовки обробляється в загинання.

Для того, щоб взуття набуло певної форми, деталі, з яких воно складається потрібно скріпити між собою. Щоб плоским деталям взуття надати об'ємної форми, їх з'єднують між собою за допомогою різноманітних скріплювачів. Вибір скріплювача в основному визначається товщиною скріплюваних деталей та умовами роботи шва. Шов - місце з'єднання деталей.

Усю різноманітність швів, що з'єднують деталі верху взуття, залежно від виду скріплювача поділяють на механічні та хімічні.

Деталі верху взуття після оброблення з'єднують у заготовку нитковими швами. При цьому для виготовлення жіночих туфель проводяться наступні технологічні операції для з'єднання деталей верху взуття між собою:

v намащування клеєм деталей - нанесення клею на деталі. Клей наносять по краях деталей, які склеюються або по всій поверхні з бахтарм'яного боку. Вибір клею залежить від призначення операції та матеріалу деталей, що склеюють. Ми використовуємо клей з натурального каучуку(НК). Нанесений клей висушують та приклеюють деталі по міткам. Операцію можна виконувати машинним або ручним способом.

v пристрочування однієї деталі заготовки до іншої - з'єднання двох деталей настрочним швом за умов, що на лицьову поверхню однієї деталі накладають іншу деталь бахтарм'яним боком. Для точного накладання на деталях мають бути гофри, наколки або нанесено орієнтувальні лінії для строчіння. Залежно від виду взуття, матеріалу верху і призначення операції деталі пристрочують однією або двома строчками. Параметри строчки крім цього залежать від товщини скріплюваних деталей. Вибір ниток і голок залежить від виду матеріалу скріплюваних деталей і призначення операції.

Для з'єднання деталей заготовок з лицьових шкір хромового дублення використовують нитки: капронові 50К, 65К; армовані 44ЛХ, 65ЛХ; бавовняні №30, №40; синтетичні; голки таких моделей і номерів: 0335-33-80(90, 100); 0445-33-80(90, 100). Для з'єднання деталей заготовок з текстильних матеріалів використовують нитки: капронові 50К, 65К; армовані 44ЛХ, 65ЛХ; бавовняні №30, №40; синтетичні; голки: 0319-02-90(100, 110); 0277-02-90(100, 110).

Деталі верху з'єднуються наступними швами. Носок настрочується на союзку настрочним двохрядним швом (Рис. 2, б). Берці зістрочуються по п'ятковому контуру, берці зістрочуються із союзкою та підкладка пі берці зістрочується по передньому контуру зшивним швом (Рис. 2, в, г). Кишеня настрочується на підкладку під берці, підкладка під союзку настрочується на підкладку під берці настрочним однорядним швом (Рис. 2, а). Надпідйомний ремінь зістрочується із підкладкою під надпідйомний ремінь, черезпідйомний ремінь зістрочується із підкладкою під черезпідйомний ремінь, вузол верху зістрочується з вузлом підкладки настрочним по канту швом (Рис. 2, д). Черезпідйомний, надпідйомний та підпряжечний ремінь встрочуються між верхом та підкладкою.

Рисунок 2 - Схема перерізів ниткових швів

2. Складання технологічного процесу обробки деталей заготовки

2.1 Опис варіанту обробки верхнього канту і характеру обробки всіх видимих країв деталей

Видимі краї деталей верху обробляють для поліпшення зовнішнього вигляду взуття, збільшення міцності з'єднання деталей в заготовці. Вибір способу оброблення залежить від матеріалу деталей, виду та призначення взуття. Для обробки країв деталей існують такі методи:

v загинання країв деталей - оброблення загинанням видимих країв деталей, які спочатку стоншено та промащено клеєм;

v обпалювання та гаряче формування країв деталей - операція скорочення волокон шкіри під дією високої температури;

v оброблення країв деталей тепловим способом - оброблення деталей для декоративного оформлення верху взуття;

v окантовування краю деталей - оброблення видимого краю деталей окантовувальною тасьмою, стрічкою, хутром, щоб запобігти опадання, поліпшити зовнішній вигляд, підвищити міцність взуття;

v фарбування країв деталей - найпростіший спосіб оздоблювання торця видимих країв деталей верху взуття.

Видимі краї деталей моделі, що розробляється обробляються в загинання, тому що модель відноситься до модельного взуття. Одна з вимог до модельного взуття - обробка всіх видимих країв в загинання.

Видимі краї деталей верху загинаються для підвищення їх міцності і опору розтягуванню при скріпленні на швейних машинах та в процесі носіння взуття, а також для поліпшення зовнішнього вигляду.

Краї деталей верху загинають з попередньою підготовкою. Краї деталей перед загинанням потоншують, промазують клеєм (із натурального каучуку або на основі хлоропренового латексу), клейову плівку висушують при установлених режимах для конкретного клею. Клей із хлоропренового латексу можна наносити попередньо на краї, що загинають, або в процесі загинання. Загинання попередньо промазаних клеєм країв деталей можна виконувати на машині 01280-Р1. Машина 01280-Р1 послідовно загинає краї деталей верху із натуральних, штучних та синтетичних шкір як попередньо промазаних клеєм, так і з одночасним нанесенням клею на край деталі, що загинається, наклеює на неї укріплюючи тасьму або шнур.

Для покращення якості загинання краю деталей з малим радіусом кривизни до нанесення клею їх надсікають на глибину 2,0-2,5 мм з відстанню між надрізами 2,5-3,0 мм.

Для загинання країв деталей верху взуття широко використовують клеї-розплави на основі низькомолекулярних поліамідів №52 (Франція), №2064 (Германія), 69-Т вітчизняного виробництва.

Використання клеїв розплавів значно прискорило процес виконання технологічних операцій, дало можливість позбавитися дорогих, шкідливих для здоров'я людини і пожежонебезпених розчинників. Загинання країв деталей виконується з одночасним нанесенням країв розплавів та наклеюванням укріплюючої тасьми. Укріплююча тасьма повинна бути наклеєна на відстані 4-5 мм від краю деталі.

Загинання країв деталей з використанням клеїв-розплавів виконується на машинах: ЗКД-1-0, моделей А, Б, С фірми БУМСК (Великобританія), №171 фірми «Сігма» (Італія) та ін.

Ширина загнутого краю в всіх видів шкір, м'яких штучних шкір і тканин повинна бути 3-4 мм, а для дубльованих текстильних матеріалів - 4-5 мм. Загнуті краї повинні бути рівними і міцно склеєними з не лицевою стороною деталі.

Для загинання прямих ременів можна використовувати валично-роликові машини конструкцій взуттєвих підприємств. Робочими органами машин являються два вали (ролики), які обертаються на зустріч один одному. На нижньому валу є декілька канавок, ширина яких відповідає ширині загнутого ременя. Ремені попередньо потоншують і намазують клеєм із натурального каучуку. Краї ременів на валиково-роликових машинах загинають одночасно з двох сторін. Для загинання ременів з одночасним нанесенням клею-розплаву рекомендується використовувати машину типу 1641-G фірми «Протос» (Німеччина).

Інколи краї деталей які мають складний контур, загинають вручну по шаблонах для загинання, розмірі яких менші деталей на ширину загнутого краю. Краї деталей попередньо намазують клеєм НК на ширину 9-12 мм і сушать під витяжкою 10-15 хв. Перед загинанням шаблон наклеюють клеєм НК на лицьову сторону деталі так, щоб кромка для загинання рівномірно виступала за край шаблону. Загинання виконують спеціальним молотком. Загнути краї деталей повинні співпадати з контуром шаблону.

2.2 Розробка деталіровки деталей верху, підкладки, міжпідкладки

Деталіровка - отримання шаблонів деталей взуття по кресленню або по ґрунту. Грунтмодель - це креслення моделі, вирізане по контуру виступаючих деталей.

Деталіровка починаємо з креслення зовнішніх деталей верху, потім деталірують підкладку та міжпідкладку. Багато проміжних деталей використовують від діючих у виробництві моделей, якщо їх проектування і деталіровку не виконують. До таких деталей відносяться задники, підноски, боковинки, міжпідблочники, підкрючечники, закріпки, задні зовнішні та підпряжечні ремені. Однак їх розміри повинні бути враховані при проектуванні основних деталей.

Деталіровку креслення зовнішніх деталей починають з найбільш відповідальної і складної по конфігурації деталі, щоб, визначивши її попередню взаємоукладуваність, внести корективи в креслення і після цього продовжити деталіровку наступних деталей. Деталіровку підкладки виконують так, щоб відповідні контури деталей підкладки співпадали з контуром деталей верху без будь-яких відхилень. В цьому складається майстерність модельєра-копіювальника.

Деталі, отримані при деталіровці креслення (або ґрунта), називаються оригінальними, а вторинні - копіями. Деталі отримані за оригіналом із всіма припусками, називаються шаблонами для крою, замірів та інших технічних та технологічних цілей. Копії оригіналів служать основою для виготовлення шаблонів для градин-машини, загибкових, збірних і інших.

Оригінали вирізають із цупкого білого паперу (типу ватману); їх краї укріпляють спиртовим лаком. В залежності від призначення копії і шаблони можуть вирізати із цупкого білого або кольорового паперу, із картону різної товщини і щільності, із металу різної товщини. При деталіровці креслень використовуються спеціальні інструменти: розкрійний ніж із спеціальним кутом заточки для різання паперу, лінійка металева із ціною ділення 1 мм, шило гостре і тупе, вимірювач, набір пристосувань для нанесення припусків, набір лекал, грузило, брусок для правки ножа. Вирізані деталі та шаблони повинні мати чіткі плавні лінії без задирок та вихопів. Це залежить від кваліфікації модельєра, техніки різання ножем, якості паперу (картону), а також від якості поверхні дошки, на якій виконується деталіровка. Дошка для різання повинна бути дерев'яною торцевою, добре відшліфованою та просоченою оліфою. Можна використовувати дошки із монолітної резини або із пластику.

Принцип деталіровки може бути різним: можна отримати контури деталей шляхом їх переколювання із креслення; можна також вирізати креслення по зовнішньому контуру (отримати ґрунт), а всередині його зробити ножем «вікна». Для отримання «вікон» контур деталей надрізається в деяких місцях; паралельно надрізам вирізаються «вікна» шириною 2-3 мм так, щоб креслення або ґрунт модель не розрізати на деталі. На другому контурі «вікна» вирізають гофри, вказуючи на допоміжне значення цієї лінії. Під креслення підкладають лист паперу так, щоб на ньому розмістити весь деталіровочний контур. З допомогою гострого шила контур деталі переколюють на папір. Наколи слід робити не глибоко, щоб краї деталей після вирізання були рівні. Частота наколів залежить від конфігурації деталей. На прямій лінії роблять 2-3 наколи, на складній лінії наколи виконуються дуже часто (через 2-3 мм). Якщо деталіровка виконується по ґрунтмоделі, зовнішні краї деталей і контури всередині її обводять шилом, а ненадрізані ділянки переколюють. Деталі, які мають лінію перегину, вирізають із складеного вдвоє листа паперу. Спочатку наносять контур деталі для однієї сторони із вказівкою асиметрії іншої, потім з допомогою лінійки та тупого шила проводять лінію згину, папір згинають (при необхідності обрізають залишки) і вирізають подвійний шаблон. При деталіровці союзки по кресленню черевиків з настрочною союзкою крім точок на лінії СН' необхідно перенести точку Ф, щоб не було зміщення лінії згину при вирізанні шаблону. Під час виконання деталіровки підкладки намічені контури уточнюють по оригіналам зовнішніх деталей, а однакові по конфігурації копіюють. Наприклад, на контур наміченого підблочника накладають оригінал берця, суміщають по передньому контуру і обрізають ножем. Решту контурів підблочника вирізають після зняття оригінала берця.

Під час переколювання відмічають лінії припуску на шви наколами в декількох місцях. Вирізані деталі суміщають з кресленням і переробляють у разі неспівпадання їх контурів. На кожному шаблоні записується коротка характеристика деталі: номер моделі, фасон колодки, розмір і повнота, матеріал і число деталей на пару. По краям вказують вид обробки або шва і розмір припуску. В кутку ставиться дата деталіровки і підпис модельєра.

2.3 Складання таблиці всіх деталей заготовки згідно із деталюванням з вказівкою усіх матеріалів

Таблиця 1. Структурна таблиця деталей взуття туфель жіночих

2.4 Розробка ТП обробки деталей заготовки, з вибором устаткування, нормативів та режимів виконання операцій

Виробництво на підприємстві максимально автоматизоване, це дозволяє зберегти час і якісно виконати операції виробництва взуття. Після перевірки матеріалів, які поступають на склади, розфасовки за видом, товщиною, призначенням, і розрахунку завдання на розруб і розкрій для кожної виробничої партії, шкіри на деталі верху і підкладки розкроюють на електрогідравлічному пресі з автоматичним переміщенням ударника для вирубування деталей верху взуття ПВГ-8-2-О фірми з-д «Медведєва» (Росія). Після розкрою і розрубу деталі складають у пачки по моделям і розмірам і відправляють на потоки збирання взуття.

Всі деталі верху взуття перед складанням в заготовку попередньо обробляють. Характер обробки деталей верху взуття залежить від багатьох чинників. Основні з них такі:

v складність конструкції заготовки та вид взуття, наявність цілих і відрізних деталей;

v вид матеріалу верху та підкладки;

v варіант обробки верхнього канта деталей заготовки;

v типи швів з'єднування деталей;

v вид оздоблення та спосіб закріплення оздоблення на деталях верху взуття;

v спосіб закріплення взуття на стопі.

Технологічний процес обробки загалом налічує понад 20 операцій. Але це не означає, що всі їх необхідно застосовувати до деталей заготовки певного заданого виду взуття. Кількість таких операцій щодо деталей верху різна для різних видів і конструкцій взуття.

Таблиця 2. Перелік операцій обробки деталей верху

3. Розробка технологічного процесу складання заготовок

3.1 Розробка таблиці роз'єднання заготовки на вузли і деталі

Таблиця 3. Порядок роз'єднання заготовки туфель на вузли і деталі

3.2 Розробка схеми складання заготовки і розгорнутої схеми ТП

Схема розгорнутого технологічного процесу:

1. Зістрочування берців по п'ятковому контуру зшивним швом.

2. Розпрасування зшивного шва.

3. Настрочування закріки «прапорець» на внутрішній берець настрочним однорядним швом.

4. Нанесення клею на союзку по передньому контуру та носок по задньому контуру. Сушка. Зіставлення.

5. Настрочування носка на союзку настрочним двохрядним швом.

6. Зістрочування берців із союзкою зшивним швом.

7. Розпрасування зшивного шва.

8. Зістрочування підкладки під берці зшивним швом по верхньому контуру.

9. Розпрасування зшивного шва.

10. Настрочування підкладки під союзку на підкладку під берці настрочним однорядним швом.

11. Настрочування кишені на підкладку під берці настрочним однорядним швом.

12. Нанесення клею на надпідйомний ремінь та підкладку під надпідйомний ремінь по периметру. Сушка. Зіставлення.

13. Настрочування надпідйомного ременя на підкладку під над підйомний ремінь настрочним по канту швом з одночасною обрізкою залишків шкіпідкладки.

14. Нанесення клею на черезпідйомний ремінь та підкладку під черезпідйомний ремінь. Сушка. Зіставлення.

15. Настрочування черезпідйомного ременя на підкладку під черезпідйомний ремінь настрочним по канту швом з одночасною обрізкою залишків шкірпідкладки.

16. Надягання пряжки на підпряжений ремінь.

17. Нанесення клею на вузол верху та вузол підкладки по канту, на черезпідйомний, надпідйомний та підпряжений ремені по нижньому контуру. Сушка. Зіставлення.

18. Настрочування вузла верху на вузол підкладки настрочним по канту швом із встрочуванням черезпідйомного, надпідйомного та підпряжечного ременя між верхом та підкладкою та обрізка залишків шкірпідкладки.

19. Протягання черезпідйомного ременя через петлю надпідйомного ременя та пряжку підпряжечного ременя.

20. Чистка та комплектування заготовок.

3.3 Розробка переліку технологічних операцій складання заготовок

Таблиця 4 Технологічний процес складання заготовки туфель жіночих

3.4 Вибір і обґрунтування швейного устаткування та допоміжних матеріалів

Складання заготовки даного взуття включає послідовні етапи: збірка вузла верху, збірка вузла підкладки та збірка вузла ремінців.

Перед зістрочуванням деталі намащуються клеєм та склеюються між собою для запобігання перекосів під час строчіння на машині SR-80 Bombelli. Під час збірки заготовок верху використовувалися такі швейні машини: PFAFF 433-G 944/07 - для сточування задніх країв берців та передніх країв підкладки під берці зшивним швом; PFAFF 441-В-755 - для настрочування підкладки під союзку на підкладку під берці, кишені на підкладку під берці настрочним однорядним швом; PFAFF 471-755/11 - для зістрочування черезпідйомного ременя із підкладкою під черезпідйомний ремінь, надпідйомного ременя з підкладкою під надпідйомний ремінь, вузла верху та вузла підкладки настрочним по канту швом з обрізуванням надлишків країв шкіряної підкладки; PFAFF 244-750/01 - настрочування носка на союзку настрочним двохрядним швом.

Для складання заготовок використовувалися капронові нитки 50К та голки: 0335-33-90, 0335-33-100, тому що найбільше підходять до обраних матеріалів заготовки. Для перевірки якості, чистки заготовки від залишків клею не пошкоджуючи її використовувався стіл СТ-Б, для того щоб виконувати подальшу роботу з нею.

Використана література

1. Бегняк В.І. та ін. Практикум з конструювання і проектування взуття, Хмельницький: ХНУ, 2013. - 252с.

2. Коновал В.П., Гаркавенко С.С, Свістунова Л.Т. та ін. Універсальний довідник взуттєвика - К.: «Лібра» - 2010. - 725с.

3. Олійникова В.В., Біленко Н.Я., Свістунова Л.Т. Довідник каталог взуттєвика. Частина 2. - К. «Лібра»: 2000. - 370с.

4. Раяцкая В.Л., Нестерова В.П. Технология изделий из кожи. Часть 2. - М.: Легпромбытиздат, 1988. - 320с.

5. Справочник обувщика (Технология). - М.: Легпромбытиздат, 1989. - 396с.

6. Технология производства обуви, часть 3. Обработка деталей верха обуви. - М.: ЦНИИТЭ Илегпром, 1978. - 12с.

7. Технология производства обуви, часть 5. Сборка заготовок обуви. - М.: ЦНИИТЭ Илегпром, 1970. - 198с.

8. Червонюк Л.П. Технологія виготовлення взуття з еластичних шкір. К.: ІСІО, 1997. - 78С.

9. Шаганова И.М. Технология сборки заготовок обуви. - М.: Легкая промышленность, 1983. - 364с.

Размещено на Allbest.ru