Організація виробничої діяльності ТОВ "Союз Автомотів"

Отримання балансового прибутку пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства:

По-перше, це основна діяльність, її результатом с прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг). Як правило, цей прибуток має основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, (ввізного) мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства с деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.

По-друге, це діяльність, що не с основною для даного підприємства, але яка зв'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг, її можна визначити як прибуток від іншої реалізації.

Прибуток від іншої реалізації може бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховується так само, як і від реалізації продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розраховується відніманням від ціни реалізації ПДВ і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислюється як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключаються витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір).

Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації можуть значно коливатись на окремих підприємствах і в окремі періоди.

По-третє, це діяльність зв'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мають тенденцію до зростання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

На обсяг названого прибутку справляють вплив обсяг фінансових інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови оподаткування. Слід зазначити, що з другого півріччя 1997 року прибутки від володіння корпоративними правами та державними цінними паперами, що отримані суб'єктами господарської діяльності, обкладаються податком.

По-четверте, це діяльність, зв'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат підприємств.

До них належать:

* прибутки і збитки минулих років, що виявлені у звітному періоді;

* невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);

* надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;

* штрафи, пені, неустойки, що надходять за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання в зв'язку із застосуванням фінансових санкцій;

* штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;

* кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;

* дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;

* прибуток від завищення цін і тарифів;

* курсова різниця від операцій в іноземній валюті;

* прибуток і збиток від ліквідації основних засобів;

* вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;

* прибуток (збиток) від спільної діяльності.

Слід звернути увагу, що отримання прибутку суб'єктами господарювання пов'язане з діяльністю не тільки па території України, а й за її межами.

Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включаються.

З прийняттям Закону «Про внесення змін і доповнень в Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 травня 1997 року, податкові адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена методика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не зв'язана з формуванням балансового прибутку підприємства.

Однак зняття контролю за формуванням балансового прибутку з боку податкових органів не зменшує значення цього показника для підприємства. Балансовий прибуток залишається джерелом сплати ряду податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Тому формування балансового прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства -- суб'єкта господарської діяльності. Управління цими процесами займає важливе місце у фінансовому менеджменті

Підприємство використовує прибуток, як джерело для накопичення оборотних коштів.

РОЗДІЛ 6. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ГОСПОДАРЮЮЧОГО ОБ'ЄКТА

6.1 Показники ефективності праці

Продуктивність -- ефективність використання ресурсів -- праці, капіталу, землі -- в процесі виробництва різних товарів і надання послуг. Як економічна категорія продуктивність відображає взаємозв'язок між кількістю та якістю виконаної роботи з вартістю використаних ресурсів. Зростання продуктивності означає збільшення обсягу господарської діяльності за умови незмінних витрат ресурсів.

В економічній літературі й господарській практиці для оцінки результативності трудової діяльності використовують категорію "продуктивність праці", яка визначає ступінь ефективності процесу праці, що характеризується обсягом продукції, виробленої за одиницю часу, або економією робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

Продуктивність праці тісно пов'язана з її інтенсивністю, що відображає ступінь напруженості праці за одиницю часу і вимірюється кількістю витраченої енергії людини. Чим вищий рівень інтенсивності праці, тим вища її продуктивність.

У визначенні продуктивності праці вихідною категорією є праця, витрачена на виробництво продукції, яка, в свою чергу, складається з:

-- живої праці -- використаної безпосередньо в даний момент у процесі виробництва;

-- минулої праці -- уречевленої у раніше створеній продукції, яка використовується тією чи іншою мірою для виробництва нової продукції (сировина, матеріали, енергія -- повністю, машини, споруди тощо -- частково).

Важливо знати, що співвідношення між витратами живої й минулої праці залежить від рівня розвитку продуктивних сил. Чим вищий рівень технічної озброєності праці, тим більшого значення у його економії набуватиме скорочення витрат уречевленої праці.

Розрізняють поняття праці:

індивідуальної--живої праці;

суспільної -- всієї праці: як живої, так і уречевленої. Зростання продуктивності суспільної праці виявляється у:

-- скороченні витрат праці на одиницю продукції, що виражається в економії трудових і матеріальних ресурсів;

-- зростанні маси споживчої вартості, що визначається за результатами праці;

зміні співвідношення між витратами живої й минулої праці зі зменшенням загальних витрат праці.

Зазвичай продуктивність праці характеризує результативність затрат живої праці у сфері матеріального виробництва. Але ця категорія може використовуватися і для визначення результативності сукупних затрат живої й уречевленої праці. Механізм підвищення продуктивності суспільної праці полягає в тому, що загальна сума праці, закладена в одиниці продукту, скорочується. Відтак частка минулої праці у виробленій продукції зростає, а частка живої праці -- зменшується.

Однак науково-технічний прогрес вимагає нового концептуального підходу до оцінки результату праці при збереженні ролі й значення категорії "продуктивність праці" та зумовлює необхідність використання категорії "ефективність праці", яка є об'ємнішою.

Ефективність праці -- економічна категорія, що характеризує результативність праці й враховує низку соціально-психологічних аспектів, а саме:

-- корисність результату праці;

-- значущість трудових затрат для підприємства і суспільства;

моральне задоволення від процесу трудової діяльності.

Застосування категорії "ефективність праці" в сучасному економічному і соціальному житті суспільства все більше поширюється. Це пов'язано зі зростанням кількості й ролі:

-- працівників сфери обміну і грошово-кредитної системи;

праці науковців, конструкторів, робітників та інженерно-технічних працівників, які зайняті в експериментальному виробництві нових зразків техніки, обладнання, товарів широкого вжитку;

-- праці в нематеріальних галузях суспільного виробництва.

Рівень ефективності праці в ринковій економіці характеризується системою взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих натуральних і вартісних показників, які відтворюють результат праці та можуть бути використані у господарському механізмі ринкової економіки.

У галузях матеріального виробництва такими показниками є: загальна кількість продукції та кількість продукції в розрахунку на одиницю робочого часу, номенклатура й асортимент продукції; затрати праці на виробництво одиниці продукції. В сфері нематеріального виробництва -- вид і обсяг результату, його наукова або художня цінність, актуальність, своєчасність, зручність, а також обсяг діяльності в грошовому виразі та затрати праці па одиницю обсягу діяльності.

Вимір ефективності всієї сукупної праці суспільства в багатьох країнах світу здійснюється за таким показником, як валовий національний продукт (ВНП), тобто за ринковою вартістю всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених національними підприємствами протягом певного періоду.

Залежно від одиниць вимірювання обсягу виробництва продукції на підприємстві, можуть використовуватися такі методи визначення продуктивності праці:

- натуральний: застосовується за умов, коли продукція підприємства є однорідною та її загальний обсяг може бути відображено в натуральних, характерних для певної галузі виробництва, одиницях (т, кВт o год., декалітр тощо). Зазначений метод найбільш точно й об'єктивно, порівняно з іншими, характеризує рівень продуктивності праці і може застосовуватися на підприємствах, продукція яких є однорідною;

- умовно-натуральний: за допомогою цього методу визначають рівень продуктивності праці підприємств, загальний обсяг продукції яких можна оцінити в натуральних, але умовних одиницях (наприклад, туб - тисяча умовних банок у плодоовочевоконсервній промисловості);

- вартісний: передбачає вимірювання обсягу виробництва у вартісних одиницях, може застосовуватися на всіх без винятку підприємствах, результатом діяльності яких є як вироблені продукти, так і надані послуги. За певних економічних умов не зовсім достовірно характеризує динаміку продуктивності праці, так як на рівень вартісних показників впливають зміни цін на продукцію та структурні зрушення в асортименті продукції. Запобігти впливу цінових чинників на динаміку продуктивності праці, оцінену за вартісним методом, можна за допомогою застосування при визначенні обсягів виробництва порівнянних цін, тобто цін, фіксованих на певну дату;

- трудовий: застосовується рідко. Передбачає розрахунки обсягу виробництва в нормо-годинах за трудомісткістю.

Наведені показники і методи дають змогу оцінити загальний рівень продуктивності праці на підприємстві. Проте якщо продуктивність праці робітників нескладно визначити, бо їх операції стандартизовані, то продуктивність праці персоналу розумової праці важко об'єктивно оцінити, оскільки тут потрібно брати до уваги здатність працювати на загально-корпоративний інтерес. Тому в цілях оперативного управління підприємство має розробити конкретні завдання і систему показників, які б дозволяли оцінювати ефективність роботи окремих категорій працівників. Трудомісткість продукції -- показник, який характеризує витрати робочого часу на виробництво будь-якої споживчої вартості або на виконання конкретної технологічної операції. Т.п. -- зворотний показник продуктивності праці. Він визначає ефективність використання головної продуктивної сили суспільства -- трудових ресурсів. На рівень Т.п. впливає ряд факторів: технічний розвиток виробництва (фондоозброєність й енергоозброєність праці, якість предметів праці, технологія виробництва), кваліфікація робітників, організація й умови праці, складність виготовленої продукції. Т. п. у вузькому значенні -- це середні витрати робочого часу на одиницю або на повний обсяг виробленої продукції, індивідуальна трудомісткість, тобто витрати праці окремого робітника на одиницю конкретної продукції і групова трудомісткість -- цехова, заводська, галузева, В широкому аспекті під Т. п. розуміють повні або народногосподарські сукупні витрати живої та уречевленої праці. Такий показник використовується для встановлення рівня витрат робочого часу в усіх ланках виробництва на виготовлення будь-якого продукту. Він містить витрати робочого часу усього виробничого персоналу, безпосередньо зайнятого виготовленням продукції, і витрати праці, втіленої у сировині, паливі, обладнанні та інших витрачених засобах виробництва. За допомогою показника повної трудомісткості отримують чітку кількісну характеристику усуспільнених витрат на виробництво матеріальних благ або надання конкретних послуг. Середньогалузева повна трудомісткість -- це норматив суспільно необхідних витрат праці, тобто важливий кількісний і якісний показник соціальних умов виробництва конкретних матеріальних благ або послуг.

6.2 Показники ефективності використання основних засобів

Показник матеріаломісткості продукції -- важливий критерій оцінки організаційно-економічного рівня виробництва на підприємстві. У збільшенні виходу готової продукції із сировини і матеріалів, поряд із застосуванням сучасної технології, важливе значення за всіх часів мають економія матеріалів, що витрачаються, та їх суворий облік. Тому одним з важливих завдань економічного аналізу є визначення показників раціонального використання у виробництві матеріальних ресурсів. Коефіцієнт обіговості основних засобів - цей показник, званий також коефіцієнтом фондовіддачі, характеризує ефективність використання підприємством основних засобів. Чим вище значення коефіцієнту, тим ефективніше підприємство використовує основні засоби. Низький рівень фондовіддачі свідчить про недостатній обсяг продаж або про занадто високу величину капітальних вкладень. Слід зауважити, що даний коефіцієнт має сильно виражену галузеву специфіку. Крім того, значення цього показника багато в чому залежить від способів нарахування амортизації й практики оцінки вартості активів. Цілком можлива ситуація, при якій підприємство, що використовує зношені основні засоби, має коефіцієнт фондовіддачі більш високий, ніж модернізоване підприємство.

6.3 Показники ефективності використання основних засобів

Облік основних фондів прийнято здійснювати в натуральній і грошовій формах. Грошова оцінка дозволяє характеризувати структуру, склад, загальну величину, динаміку, величину амортизаційних відрахувань.

Такі показники, як фондомісткість, фондовіддача, фондоозброєність дають можливість оцінити економічну ефективність використання ОФ. Базою для їх обчислення служить середньорічна вартість основних фондів

Оцінку стану та якості основних фондів здійснюють:

- за початковою вартістю, яка складається з ціни придбання, вартості доставки і установки

та об'єкта, що є незмінною весь період функціонування основних засобів, крім випадків їх часткової ліквідації або реконструкції;

- по відновлювальної вартості, що відбиває витрати, необхідні для придбання аналогічних об'єктів основних фондів в поточних умовах ринку;

- за залишковою вартістю, яка є різницею початкової балансової вартості і величини амортизації.

Наявність ОФ в цілому, а також окремо за видами, їх оціночні показники можуть бути обчислені на будь-яку дату, або за який- то певний період часу. У першому випадку отримують моментні показники, у другому - так звані інтервальні, тобто середні за період. Динаміка руху основних фондів та їх фактичну наявність показуються щомісяця.

Для того щоб оцінити, наскільки ефективно застосовуються основні фонди, користуються узагальнюючими показниками, а саме фондоотдачей, фондоємністю, фондооснащенность і т.д.

Фондовіддача показує , як співвідносяться обсяг валової продукції і середньорічна вартість основних фондів, тобто який обсяг випущеної продукції або послуг припадає на одиницю вкладених в основні фонди коштів. Більш ефективна робота підприємства характеризується більш високим показником фондовіддачі.

Фондомісткість, по суті, величина, зворотна фондовіддачі. Припадає на одиницю виробленої продукції або виконаних послуг, середньорічна вартість основних фондів служить для оцінки використання ОФ.

При зменшенні фондомісткості відповідно збільшується фондовіддача, це свідчить про те, що ефективність використання основних засобів підвищується. На величину фондовіддачі і фондомісткості величезний вплив справляє фондоозброєність - середньорічна вартість основних фондів у розрахунку на середньооблікова за рік чисельність працівників.

6.4 Показники ефективності капітальних вкладень

Окупність капітальних вкладень , один з показників ефективності капітальних вкладень, відношення капітальних вкладень до економічного ефекту, що отримується завдяки цим вкладенням.

В СРСР мета капітальних вкладень, що направляються на створення нових, розширення і реконструкцію виробництв, що діють,, підприємств -- збільшення обсягу виробництва і підвищення продуктивності суспільної праці, що визначають темпи комуністичного будівництва. «Партія надає первинне значення підвищенню ефективності капітальних вкладень, вибору найбільш вигідних і економічних напрямів капітальних робіт, забезпеченню найбільшого приросту продукції на кожен витрачений рубель капітальних вкладень, скороченню термінів окупності цих вкладень» (Програма КПРС, 1973, с. 86). У масштабі всього народного господарства економічний ефект капітальних вкладень вимірюється зростанням чистої продукції -- національного доходу.

Відношення капітальних вкладень до середньорічного приросту національного доходу, викликаного цими вкладеннями, дорівнює терміну їх окупності, вираженому в літах.

6.5 Узагальнюючі показники ефективності

Рентабельність загальна -- відношення балансового прибутку до середньорічної вартості виробничих фондів за їх початковою оцінкою.

Рентабельність продукції -- економічна категорія, що характеризує ефективність реалізації продукції (товарів, робіт та послуг). Визначається як відношення чистого прибутку від реалізації до собівартості продукції.

Рентабельність - один із головних вартісних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва.

РОЗДІЛ 7. ЗНАЙОМСТВО З ДОКУМЕНТАЦІЄЮ ГОСПОДАРЮЮЧОГО СУБ'ЄКТА

Статут - встановлений засновником (власником майна) організації обсяг правил, що регулюють її правовий стан, відносини, пов'язані з внутрішнім управлінням, стосунки з іншими організаціями чи громадянами. (Див. додаток А).

Баланс - система показників, які характеризують кількісне співвідношення елементів, сторін будь-якої діяльності.

Звіт про фінансові результати - звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства та сукупний дохід. Звіт про прибутки і збитки - одна з основних форм бухгалтерської звітності (форма № 2), яка характеризує фінансові результати діяльності організації за звітний період і містить дані про доходи, витрати і фінансові результати в сумі наростаючим підсумком з початку року до звітної дати. (Див. додаток В)

Табель робочого часу - це поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу або установи в цілому з відмітками про використання робочого часу протягом облікового періоду. Кожному працівникові надається табельний номер, який зазначається в усіх документах з обліку праці та оплати.

РОЗДІЛ 8. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБ'ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА ПРАКТИЧНОГО НАВЧАННЯ

На сьогоднішній день для ТОВ «Союз Автомотів» дуже гострою та болючою є тема прибутку.

Адже у зв'язку з швидким знецінення національної валюти підприємство часто не до отримує прибуток і втрачає оборотні кошти. Також у нього занадто низький власний капітал.

Втрачаючи оборотні кошти підприємство, не може купувати в певні терміни, відповідні матеріали і комплектуючі вироби. Головна мета щодо ефективного використання оборотними коштами - це максимізація прибутку на вкладений капітал при забезпеченні стійкості і достатньої платоспроможності підприємства, причому в умовах економічної кризи стійка платоспроможність важливіше прибутковості.

Оборотні кошти впливають на основні показники господарської діяльності промислового підприємства: на зростання обсягу виробництва , зниження собівартості продукції, підвищення рентабельності підприємства.

Аналіз використання оборотних коштів повинен допомогти виявити додаткові резерви і сприяти поліпшенню основних економічних показників роботи підприємства. Важливим завданням аналізу оборотних коштів підприємства є забезпечення оптимального співвідношення між платоспроможністю і рентабельністю шляхом підтримки відповідних розмірів і структури оборотних коштів.

Оборотні кошти - це кошти або інші активи, які можуть бути звернені в гроші протягом одного виробничого циклу. Вони є складовою частиною майна підприємства.

Економічна сутність оборотних коштів визначається їх роллю в забезпеченні безперервності процесу виробництва, в ході якого оборотні фонди і фонди обігу проходять як сферу виробництва так і сферу обігу.

Оборотні кошти проходять 4 основні стадії, поступово змінюючи свої форми.

ВИСНОВОК

У період проходження виробничої практики я проробила наступну роботу:

· Вивчила структуру управління організацією.

· Ознайомилася з організаційною структурою, завданнями та функціями усіх робітників підприємства.

· Ознайомилася з системою професійних обов'язків і посадовими інструкціями спеціалістів відділу.

· Активно брала участь у господарській діяльності підприємства

· Надавала допомогу фахівцям

· Вивчила технічні, соціально-економічні умови купа у відділі

· Вивчила основну документацію що забезпечує функціонування відділу.

Результати виконаної роботи були занесені до щоденника практики

Всі цілі які були поставлені перед мною на практиці були виконані. Дізнавшись головну проблему підприємства (втрата оборотних коштів), було навіть запропоновано шляхи вирішення проблеми.

ЛІТЕРАТУРА

1. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. -- М.: Финансы и статистика, 1997

2. Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы. -- М., 1998.

3. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. -- К.: Ника-Центр, Эльга,1999.

4. Бородина О. И. Финансы предприятий. -- М.: ЮНИТИ, 1995.

5. Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. -- К., 1997.

6. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. -- К., 2000.

7. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. -- М.: Финансы и статистика, 1995.

8. Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. -- К.: Либідь, 1995.

9. Павлова Л. Н. Финансы предприятия. -- М.: Финансы, ЮНИТИ, 1998.

10. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії. Вступ до фінансової науки / Пер. з нім. С. І. Терещенко та О. О. Терещенка: передмова та наук. редагування В. М. Федосова. - К.: Либідь, 2000. - 653 с.

11. Суторміна В. М., Федосов В. М., Рязанова Н. С. Фінанси зарубіжних корпорацій. -- К.: Либідь, 1993.

12. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посіб. -К.:Вид-воКНЕУ, 2003.

13. Філімоненков О. С Фінанси підприємств: Навч. посіб. -- К: МАУП, 2003.

14. Финансы /Под ред. А. М. Ковалевой. -- М.: Финансы и статистика, 1996.

15. Фінансова діяльність підприємств: Підручник / О. М. Бандурка та ін. -- К.:Либідь, 2002.

16. Фінанси підприємств: Підручник. / За ред. А. М. Поддєрьогіна. -- К: Вид-во КНЕУ, 2002.

17. Фінанси підприємств: Підручник/А.М. Поддєрьогін Київ - 2001 - 27с.

18. Грицюк Е.О. Економіка підприємства: навч. посіб. - К.: Дакор, 2009. - 304с.

19. Василик О. Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: НІОС, 2003. - 606 с.

20. Карлін М. І. Державні фінанси України: навчальний посібник. -- К. : Знання, 2008. -- 349с.

21. Хунгуреева І.П., Шабикова Н.Е., Унгаева І.Ю. Економіка підприємства - Улан-Уде: Вид-во ВСГТУ, 2004. - 236 с.

22. "Довідник економіста" № 2 2005.

Размещено на Allbest.ru