Технологія ремонту одягу

Размещено на http://www.allbest.ru//

ВСТУП

У процесі носіння одяг відчуває навантаження і зазнає різних деформацій. Тривалість експлуатації виробу залежить від умов його використання. Властивостей тканини, якості та виду обробки.

Надійність одягу в експлуатації - важлива споживча властивість. В процесі використання виробів показники якості не повинні різко змінюватися протягом певного періоду часу (термін служби одягу) [8, с. 117].

Актуальність обраної теми. Зазвичай перед початком сезону користувачі переглядають свій гардероб. Зміни в моді та зміни окремих виробів під час експлуатації змушують оновлювати та урізноманітнювати одяг. Під оновленням одягу розуміють не тільки чистку, а й ремонт . Одяг, зшитий з дорогих тканин, довго не зношується, але старіє за зовнішнім виглядом і покроєм.

Технологія ремонту одягу складається з двох етапів: підготовки виробу до ремонту і обробки деталей, вузлів або виробу в цілому. Підготовка одягу до ремонту і оновлення включає розпорювання деталей одягу або виробів, чищення, волого-теплову обробку, перекроювання і розкрій нових деталей, ремонт пошкоджених ділянок. ремонт одяг пошкодження

Мета дослідження - з`ясувати причини виникнення найпоширеніших пошкоджень одягу та знайти оптимальні методи їх усунення на основі літературних джерел та власного досвіду.

Об'єкт дослідження: усунення пошкоджень одягу.

Предмет дослідження: технологія ремонту одягу.

Реалізація поставленої мети передбачає розв`язання таких завдань:

з`ясувати особливості зниження якісних показників виробу в процесі експлуатації;

окреслити основні види пошкоджень одягу;

проаналізувати методи та засоби ремонту виробів;

сформулювати рекомендації по створенню виробів з подовженим терміном експлуатації.

У процесі написання курсової роботи використовувалися такі методидослідження: спостереження, аналіз літературних джерел тощо..

Наукова новизна роботи полягає у самостійному комплексному аналізі основних понятьтехнології ремонту одягу. Новизну роботи визначають також і матеріали дослідження, що охоплюють не лише загальновідомі питання, але й специфічну мало розроблену частину наукової роботи.

Практичне значення. Матеріали роботи можуть бути використані при викладанні вузівських курсів відповідного напрямку, спецкурсів, проведенні спецсемінарів, присвячених технології ремонту одягу, а також при організації процесу ремонту в ательє, на підприємствах тощо.

Структура роботи. Наукове дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.



РОЗДІЛ І. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗНИЖЕННЯ ЯКІСНИХ ПОКАЗНИКІВ ВИРОБУ В ПРОЦЕСІ ЕСКПЛУАТАЦІЇ

Якість виробу - сукупність властивостей, які визначають ступінь придатності його для використання за призначенням і ступінь досконалості. Згідно з визначенням Загального управління якістю, якість - це відповідність вимогам споживача.

Про якість одягу неможливо судити тільки за ознаками її властивостей, їх необхідно порівнювати з вимогами, які висуваються до неї [13, с.217].

Вимоги - це своєрідна інформація про те, яким властивостям одягу та їх ознакам надається перевага на цей час та у певному випадку.

Вимоги до одягу визначаються рівнем його якості, який установлюється переліком показників та їх вагомістю. Рівень якості виробів є відносною характеристикою, яка визначається шляхом порівняння показників якості цієї моделі з базовими показниками на підприємстві.

Одягом покривається 80% поверхні тіла, при цьому, навколо тіла створюється необхідний мікроклімат. В процесі конструювання швейних виробів важливу роль відіграють такі властивості тканини, як гігроскопічність, теплопровідність, еластичність тощо.

Вимоги до одягу залежать від кліматичних умов, сезону і призначення одягу [11, с. 76].

Так, теплозахисних властивостей одягові надає не лише тканина, але й утеплюючи матеріали і конструкція виробу. Літній одяг повинен бути легкий, гігроскопічний, повітропроникний і досить вільний.

Одяг відіграє важливу роль у формуванні зовнішнього вигляду людини, її характеру, настрою. Тому одяг будь-якого призначення має бути красивим, модним, зручним.

Для швейних виробів необхідно добирати досконалу і економну конструкцію, яка передбачала б найменшу витрату тканини.

Вимоги до якості одягу:

споживчі;

техніко-економічні (промислові);

соціальні;

стандартизації та уніфікації;

функціональні;

технологічності;

естетичні;

економічності;

ергономічні;

експлуатаційні.

Експлуатація - стадія життєвого циклу виробу, на якій реалізується, підтримується і відновлюється його якість.

Тривалість експлуатації виробу залежить від умов його використання. Властивостей тканини і якості та виду обробки [22, с. 158].

Надійність одягу в експлуатації - важлива споживча властивість. В процесі експлуатації показники якості не повинні різко змінюватися протягом певного періоду часу (термін служби одягу).

Надійність одягу пов'язана з частковою або повною втратою або зміною утилітарних і естетичних властивостей швейного виробу. Надійність одягу - складна властивість, що складається з таких елементів, як ремонтопридатність, довговічність та ін.

Довговічність виробу залежить від опору його фізичного зносу. Фізичний знос - це видиме руйнування матеріалів, зміна розмірів, забарвлення, втрата водотривких властивостей і т. д. Якщо виріб перестав відповідати моді чи у споживачів змінилися вимоги до форми, кольору, фактурі матеріалу - значить, відбувся і моральний знос одягу.

Експлуатація виробу включає в себе у загальному випадку використання за призначенням і технічну експлуатацію, тобто ремонт [10, с. 97].

Експлуатаційні вимоги до одягу характеризуються стійкістю одягу (її форми, матеріалу, конструкції, деталей, країв, швів) до тертя, м'яття, розриву, вигину, дії світла та погоди, хімчистки, прання. При проектуванні моделі одягу облік цих вимог здійснюють вибором раціональних конструкцій функціональних елементів (кишень, застібки та ін.) і правильним підбором матеріалів в пакет одягу [15, с. 29].

Отже, до одягу висувається ряд вимог: зручність у експлуатації, гігроскопічність, зносостійкість, формостійкість, здатність добре піддаватися пранню та волого тепловій обробці, відповідати напрямку сучасної моди, зовнішності свого власника, виду його діяльності, замасковувати недоліки статури, підкреслювати її переваги.

Вимоги до якості одягу:

Споживчі

Техніко-економічні (промислові)

Соціальні

Стандартизації та уніфікації

Функціональні

Технологічності

Естетичні

Економічності

Ергономічні

Експлуатаційні

Експлуатамція -- стадія життєвого циклу виробу, на якій реалізується, підтримується і відновлюється його якість.

У процесі носіння одяг відчуває навантаження і зазнає різні деформації. Тривалість експлуатації виробу залежить від умов його використання. Властивостей тканини і якості та виду обробки.

Надійність одягу в експлуатації - важлива споживча властивість. В процесі експлуатації показники якості не повинні різко змінюватися протягом певного періоду часу (термін служби одягу).

Надійність одягу пов'язана з частковою або повною втратою або зміною утилітарних і естетичних властивостей швейного виробу. Надійність одягу - складна властивість, що складається з таких елементів, як ремонтопридатність, довговічність та ін

Довговічність виробу залежить від опору його фізичного зносу. Фізичний знос - це видиме руйнування матеріалів, зміна розмірів, забарвлення, втрата водотривких властивостей і т. д. Якщо виріб перестав відповідати моді чи у споживачів змінилися вимоги до форми, кольору, фактурі матеріалу - значить, відбувся і моральний знос одягу.

Експлуатація виробу включає в себе у загальному випадку використання за призначенням і технічну експлуатацію, тобто ремонт.

Експлуатаційні вимоги до одягу характеризуються стійкістю одягу (її форми, матеріалу, конструкції, деталей, країв, швів) до тертя, м'яття, розриву, вигину, дії світла та погоди, хімчистки, прання. При проектуванні моделі одягу облік цих вимог здійснюють вибором раціональних конструкцій функціональних елементів (кишень, застібки та ін.) і правильним підбором матеріалів в пакет одягу.

Ці вимоги включають показники відповідності призначенню і умовам експлуатації, зручності користування, терміну служби, формостійкості, надійності в експлуатації одягу.

РОЗДІЛ ІІ ТЕХНОЛОГІЯ РЕМОНТУ ШВЕЙНИХ ВИРОБІВ

2.1 Пошкодження одягу, що найчастіше трапляються

Термін носіння одягу збільшується при ремонті окремих деталей або ділянок виробу.

При ремонті одягу не тільки ліквідуються зношені місця, а й призводять вироби у відповідність із сучасним напрямком моди використовуючи різні конструктивні і декоративні засоби [12, с. 317].

Певний вплив на прояв пошкоджень зумовлюють особливості будови матеріалів, з яких виготовляються предмети одягу.

Вироби одягу за призначенням прийнято ділити на п'ять класів:

білизняні;

верхні;

панчішно-шкарпеткові;

рукавички;

головні убори;

платки та шарфи.

Для виготовлення одягу використовуються текстильні, шкіряні і плівкові матеріали. Текстильні матеріали в залежності від способу виробництва бувають трьох видів: тканини, трикотаж і неткані матеріали [16, с. 105].

При виготовленні одягу найбільш часто застосовують ткані матеріали, характерною особливістю яких є наявність двох переплетених взаємно перпендикулярних систем ниток - поздовжніх (основних) і поперечних. Особливості способу переплетення ниток визначають вид тканини: полотняна, саржева, атласна і сатинова. Характер переплетення ниток має істотне значення при утворенні механічних ушкоджень одягу. Так, полотняні тканини легко рвуться вздовж основи, в той час як деякі саржеві тканини (наприклад, фланель) - поперек основи. Розрив атласних тканин відбувається однаково часто як по основі, так і поперек неї.

Шкіряні матеріали виробляють з шкур різних тварин (великої рогатої худоби, коней, моржів, свиней, кіз і т. д.). У процесі вироблення шкіра ущільняється, стає більш гладкою і набуває однорідності. Пошкодження шкіряних виробів прослідковується набагато рідше. Такі випадки стосуються перш за все зміни зовнішнього стану речей через кілька років користування, появу тріщин або потертостей [9, с. 12].

Пошкодженням одягу вважається порушення його цілісності в результаті дії механічних, термічних і хімічних чинників.

Залежно від ступеня зношеності деталей виробу весь відновлюваний одяг піддається дрібному, середньому або великому ремонту.

Дрібний ремонт включає роботи, не пов'язані зі зміною конструкції і фасону виробу.

До робіт дрібного ремонту відносять: пришивання відірваних гудзиків, металевих гачків і петель; виготовлення і пришивання вішалки, закріплення кінців прорізаних кишень; прикріплення відірваних решт, листочок кишень; ремонт, виготовлення і прикріплення різних хлястиків, розпоротих швів верху і підкладки; ремонт підкладки рукавів шляхом заміни нижньої частини на ділянці довжиною 10-12 см. від низу; відкритих дірок шляхом вставки невеликих латок; ремонт нижніх країв штанів і пришивання тасьми, а так само чистка та прасування виробу.

Середній ремонт включає лагодження зношених місць, зміну деталей, незначну зміну розміру виробу або його основних деталей [1, с. 35].

До великого ремонту належать роботи, пов'язані із зміною розміру і фасону окремих деталей.

Найбільш поширеним видом ремонту є зміна довжини виробу в залежності від моди. У цьому випадку широко використовують запас по низу.

При ремонті прорізних кишень для заповнення зношених ділянок збільшують рамки кишень.

При ремонті підкладки пошкоджені місця вирізують і замінюють новими, а при значному зносі всієї підкладки її замінюють повністю.

У брюках найбільш поширеними видами ремонту є: заміна підкладки, зміна довжини і ширини, усунення зносу по низу і кишенях.

Низ брюк з подвійними манжетами обробляють манжетами або без манжет. У кишенях зношені деталі замінюють новими [21, с. 82].

Отже, у всіх випадках ремонт повинен виконуватися найбільш продуктивними методами з використанням спеціальних машин, клейових методів кріплення і клейових підкладкових деталей.

Вибір способу ремонту усіх видів текстильних виробів залежить від міри зношення виробу, виду дефекту і способів його ліквідації, буває мілкий, середній і крупний ремонт.

2.2 Технологія усунення пошкоджень

Технологія ремонту одягу складається з двох етапів: підготовки виробу до ремонту і обробки деталей, вузлів або виробу в цілому. Підготовка одягу до ремонту і оновлення включає розпорювання деталей одягу або виробів, чищення, волого-теплову обробку, перекроювання і розкрій нових деталей, ремонт пошкоджених ділянок.

Міра розпорювання (розбирання) вузлів виробів визначається зручністю виконання наступних робіт за умови забезпечення мінімальної витрати часу на розбирання і збирання вузлів. Розпорювати шви слід акуратно, розтягуючи деталь упоперек шва і розрізаючи нитки з допомогою ножа або спеціальним пристосуванням, не торкаючись лезом до сторін шва, щоб уникнути порізу матеріалу [14, с. 106]. В окремих випадках при достатній міцності матеріалу і значному послабленні міцності машинної строчки шов, розташований уздовж нитки основи, можна розпороти, різко розтягуючи дві деталі упоперек шва. На сильно ослаблених ділянках матеріалу шви розпорюють за допомогою голки або розпускаючи рядок (ланцюгового стібка).

Після розпорювання деталі її ретельно очищають від пилу і волокон, що звалялися, різними щітками. Сліди від клейових матеріалів видаляють, змочуючи їх із зворотного боку виробу технічним або гідролізним спиртом. Очищені деталі піддають волого-тепловій обробці шляхом пропарювання і прасування швів при дотриманні відповідних режимів [4, с. 12].

Перекроювання деталей при оновленні виробів, зміна розміру, форми, фасону - найбільш відповідальний вид роботи. Перед перекроюванням ретельно перевіряють стан кожної деталі і визначають ділянки, що вимагають заміни або ремонту. Оновлення одягу може виконуватися з повним або частковим перекроюванням, із зміною асортименту (виготовлення з пальта жакета, піджака, куртки, жилета, сарафана; з сукні сарафана, блузи, жакета, жилета і т. д.) і без зміни асортименту. Оновлення одягу з повним перекроюванням може виконуватися з перелицьовуванням і без перелицьовування матеріалу.

При зміні розміру, форми, фасону виробу допускається передбачати мінімальні припуски на шви: в швах великого навантаження (бічні, плечові, ушивання рукавів і т. п.) - 7 мм, в швах незначного навантаження (передні шви рукавів, сточування частин обшивань коміра і т. п.) - 5 мм.

При ремонті виробів допускається обробка низу виробу і рукавів обшиваннями. Оптимальна ширина обшивання низу виробу - 50-60 мм, низу рукавів - 4-5 мм; мінімальна ширина обшивання низу виробу - 35, низу рукавів - 30 мм. Надставки, клини і інші деталі, вставки для ремонту відкритих ділянок розкроюють з основного матеріалу. Допускається також розкроювати їх з матеріалів, близьких до основного за кольором і структурі [12, с. 352].

Деталі закритих ділянок виробу (обшивань низу виробу, нижнього коміра і т. п.) допускається розкроювати з матеріалів, близьких до основного за кольором і структурі. Зрізання або вирізування зношених ділянок в деталях при ремонті одягу повинно бути виконано так, щоб зрізи мали достатню міцність. Оновлюють одяг в більшості випадків із застосуванням обробних матеріалів, оскільки можливості перекроювання деталей виробу обмежені різницею прокроїв, наявністю зношених ділянок виробу (знос матеріалу по низу рукавів, краю бортів, кишеням). Обробні матеріали використовуються при заміні і маскуванні зношених місць і деталей, з їх допомогою виріб набуває нової форми і пропорції; поєднанням різних за кольором і фактурі матеріалів досягається новизна сприйняття виробу. Манжети, рукави, комір, планка, кокетка, хлястики, пати і інші деталі, виконані з нового матеріалу, дозволяють не лише приховати експлуатаційні дефекти, але у разі потреби змінити розміри виробу, надати йому сучасному вигляду [5, с. 10].

Ремонт пошкоджених ділянок (порізи, розриви, діри), виконують художнім штопанням, штукуванням, різними вставками (при порушень цілісності або значної міри зносу ділянок матеріалу) нитковим або клейовим способом. Вставку вирізують відповідно до напряму переплетення, ворсу, малюнка за розміром пошкодженої ділянки деталі. При значній площі ділянки ушкодження або зносу застосовують машинний метод обробки. Вставки ушивають швом шириною 5-7 мм і шов прасують. Для маскування шва ушивання на тонких тканинах і на видних ділянках виробів шов виконують з лицьового боку ручним рядком [21, с. 104].

Клейовий метод ремонту застосовується при виконанні вставок і ліквідації розрізів і розривів у виробах з різних видів матеріалів. Для ремонту виробів з вовняних, напівшерстяних тканин і з формостійких трикотажних полотен застосовують клей БФ-6; виробів з натуральної і штучної шкіри - клей "Марс", МА-50; виробів з натуральної і штучної шкіри і замші, полівінілхлоридної плівки - клей ОК-2; виробів з матеріалів з гумовим покриттям, дубльованих поролоном, штучним хутром або іншим матеріалом,- клей ОК-2 і КП-2. Клейовий метод застосовують і при ремонті виробів з натурального хутра (клей ОК-2 і МА-50). Прямі розрізи ремонтують, склеюючи їх в стик. Розриви і діри обробляють, вклеюючи вставки в пошкоджену ділянку. При цьому з виворітного боку підкладають смужку або відрізок бавовняного матеріалу.

У виробах з штучної шкіри з полівінілхлоридним покриттям ушкодження лицьового шару покриття можна ремонтувати зварюванням за допомогою теплового ролика. Таким же способом ремонтують вироби з полівінілхлоридної плівки. Вироби при оновленні і ремонті обробляють в основному так само, як вироби з нових матеріалів. Залежно від характеру виконуваної роботи ремонтують і оновлюють вузли при частковому або повному їх розбиранні [8, с. 109]. Найбільш поширеними видами ремонту коміра є ремонт або заміна зношеного верхнього, у тому числі хутряного, коміра, а також зміна фасону коміра. Зношену стійку коміра замінюють новій з обробного матеріалу або близького до основного. Шов приточування настрочують. Зношений відліт і кінці коміра можна відновити, настрочивши бейку або окантувавши його тасьмою. Майже зникаючим видом робіт є ремонт зношеного згину стійки коміра, який полягає в штопанні або застроченні зношеної частини коміра при частковому або повному відпорюванні верхнього коміра. При значній мірі зносу верхній комір замінюють новим з обробного матеріалу. При зміні фасону коміра відпорюють верхній комір, підрізують нижній і верхній коміри відповідно до нової форми, після чого верхній і нижній коміри знову сполучають з виробом. При виготовленні нового коміра повністю відпорюють верхній і нижній коміри і обробляють новий комір [18, с. 95].

В рукавах характерними видами ремонту є лагодження низу, зміна довжини, зміна підкладки повністю або в нижній частині, зміна ширини або фасону. При значному ушкодженні матеріалу по згину низу рукавів або при їх подовженні ремонт виконують за допомогою обшивань. До підкладки і утеплюючого прокладення відповідно приточують надставки. Найбільш складним видом ремонту є зміна фасону рукавів, що вимагає їх перекроювання. Прорізні кишені залежно від міри зносу для ремонту розпорюють повністю або частково. При частковому розпорюванні ремонтують і замінюють новими зношені обшивання клапан, листочку, підкладку, закріплюють пошкоджені кінці кишені. Пошкоджені кінці прорізу кишені ремонтують, розпорюючи старі і ставлячи нові закріпки. На пошкоджені кінці кишень можуть настрочуватися відрізки обробного матеріалу трикутної або іншої форми. При заміні нижньої рамки кишені ширина її може мінятися залежно від міри зносу ділянки розташування кишені. При ремонті верхньої частини прорізу кишені у разі великого зносу ділянки матеріалу над, клапаном цю ділянку вирізують і ушивають вставку, яка одночасно є верхнім обшиванням [2, с. 45].

При значному зносі прорізної кишені його розпорюють повністю і обробляють наново. Зношена ділянка навколо кишені може бути вирізана і замінена вставкою. Нову кишеню обробляють так, щоб закрити вставку. У кишенях в рамку для маскування приточених сторін вставки може служити обробний рядок навколо прорізу кишені. При великій зношеності прорізної кишені в рамку або з клапаном його можна замінити кишенею або накладним.

У накладних кишенях часто доводиться міняти зношену підкладку, ремонтувати верхній край кишені обшиванням з обробного матеріалу. Краї борту ремонтують шляхом обточування їх послові попереднього обрізання зношеного краю уздовж усієї лінії борту і лацкана. При значній мірі зносу краю борту обробляють різними планками або фасонними вставками з обробних матеріалів. Обточні петлі ремонтують знову викроєними обшиваннями. Розпороті при ремонті краю борти петлі обметують, як правило, вручну. Способи ремонту підборту на ділянці розташування петель залежать від зносу петель, їх числа, а також від товщини і щільності матеріалу. Так, в товстих щільних тканинах прорізу петель зшивають частими косими стьобаннями або заштуковують, в тонких тканинах - застрочують. При великому зносі петель і наявності додаткової тканини підбір на усій ділянці петель вирізують і ушивають вставку. Поширеним видом ремонту є зміна довжини виробу. При подовженні виробів часто застосовують надставки з обробних матеріалів, хутра. При подовженні виробів тільки за рахунок запасу, а також при сильно зношеному матеріалі на згині низ виробу обробляють обшиванням. Вироби подовжують і шляхом ушивання вставки з обробних матеріалів на будь-яких рівнях поличок і спинки [10, с. 48].

При ремонті виробу іноді вимагається обробити знову або ліквідовувати шліци в бічних швах або в середньому шві спинки. Слід врахувати, що шліцу можна проектувати тільки за наявності припусків в швах не менше 30 мм. Інакше шов приточування надставки на ділянці шліци буде помітний. Підкладку ремонтують, замінюючи зношені ділянки вставками, надставками, які ушивають, приточують чи настрочують накладним швом із закритим зрізом. При значному зносі підкладки її замінюють повністю або частково (тільки підкладку поличок або рукавів, або полички і спинки) [15, 108]. Ширину виробу змінюють за рахунок припусків на обробку бічних, рельєфних швів, середнього шва спинки або приточування обробних вставок. У брюках дуже поширений ремонт, пов'язаний із зміною довжини, ширина брюк, заміною підкладки, усуненням зносу по низу, кишеням, верхньому краю брюк. При незначному зносі основного матеріалу по згину низу брюк припуск на підкочування і тасьму відпорюють, пошкоджені ділянки штопають ручним або машинним способом і намічають нову лінію низу на 10-15 мм вище старою з тим, щоб заштопані ділянки виявилися на виворітній стороні. При зносі матеріалу по усьому згину низу брюк припуск відрізують по згину і цією смужкою або знову викроєним обшиванням низ брюк обточують. На припуск або обшивання настрочують тасьму. Низ брюк підшивають на машині рядком підшивки або з використанням клейової нитки. Брюки без манжет подовжують за рахунок припуска внизу або за допомогою обшивання. Брюки з манжетами подовжують, ліквідовуючи манжети. Розширюють брюки внизу за рахунок припусків по крокових швах, звужують - по бічних і крокових швах. Ширину брюк вгорі змінюють за рахунок припуска середнього шва,- приточування клинів у верхній частині середнього шва, а також за рахунок виточок або складок передніх половинок. Ремонт поясу або верхнього краю брюк в основному полягає в заміні підкладки і прокладення поясу або спеціальної Тасьми [9, с. 17].

Зношені верхні ділянки крокових швів замінюють клинами, вирізаними з основного або близького до нього матеріалу.

Для забезпечення високого рівня якості робіт і продуктивності праці при ремонті одягу потрібна максимальна механізація робіт і широке застосування клейових методів кріплення деталей. Так, максимально мають бути механізовані роботи по підшивці низу виробів, обробці країв деталей. Пришивання вішалок, прикріплення манжет брюк до бічних і крокових швів, закріплення кінців прорізних кишень повинне виконуватися на закріплювальній машині. Для закріплення країв деталей слід широко застосовувати вистрочування швів обточування, клейову нитку, павутину. На спеціалізованих підприємствах доцільно застосовувати пароповітряний манекен для прасування одягу [14, с. 125].

Накладання латок. Латку використовують для реставрування дуже поношеного одягу. Тканину для виробів вибирають у тон виробу, її пришивають різними способами: з вивороту, з лиця, підганяючи під малюнок тканини. Направлення нитки основи в тканині латки повинно відповідати напрямку нитки основи в тканині виробу, що підлягає ремонту.

З виворітної сторони латку накладають на виріб і приметують. Краї латки підгинають на 0,5 см і ще раз приметують. Після цього латку пришивають потайними підшивними стібками. Потім з лицьової сторони обрізають край порваного місця, залишаючи по краям приблизно 1 см тканини. Куточки підгинають і приметують (Рисунок А. 1.) Після цього пришивають латку з лицьової сторони тим же способом, що і з виворітної [19, с. 49].

Штопання здійснюють при ремонті незначних пошкоджень одягу, білизни. Штопання буває щільне (Рисунок А. 2.), навскісними стібками (Рисунок А. 3.), атласне (Рисунок А. 4.), непомітне (Рисунок А. 5.).

Штопання - це одностороннє переплетення. Для роботи використовуються нитки основи і піткання тканини, яка підлягає ремонту. Щільне штопання (Рисунок А. 1.) виконують у такій послідовності. Голку з ниткою піткання проколюють на відстані 0,5 - 1,5 см від пошкодження і нижче нього на такій же відстані. Таким способом укладають нитки по всій поверхні пошкодження. Потім укладають нитки основи, переплітаючи їх з нитками піткання. Кінці ниток обрізають і припрасовують.

Штукування - це ремонт одягу, за допомогою якого повністю відновлюється пошкоджена тканина чи залишається лише незначний слід від пошкодження у вигляді текстильного браку (потовщення тканини). Штукування використовується для ремонту виробів із товстих тканин (драп, сукно, пальтові і всі ворсові тканини) [21, с. 108].

Штукування здійснюють різними способами - у залежності від величини пошкодження (розрив тканини у різних напрямках) і виду тканини (Рисунок А. 6. - Рисунок А. 9.). Штукування товстих тканин виконується у такій послідовності. Пошкоджені краї продовжуються на 4 - 5 мм на непошкоджену тканину в обидві сторони. Косими стібками почергово захоплюють 2-3 мм тканини з обох сторін. При виконанні стібка бажано захоплювати не всю тканину наскрізь, а тільки на половину її товщини (Рисунок А. 9.), щоб з лицьового боку не було видно проколів голки.

Також одним з поширених методів є клейовий спосіб відновлення споживчих властивостей одягу, який використовується для усунення розриву, потертості, витерті абсолютно різних предметів одягу. Це стосується, наприклад, виробів з хутра, овчини, велюру, ворсової шкіри і плащових матеріалів.

Скажімо, якщо у вироби з хутра послабилася шкіра, її необхідно зміцнити тонким і щільним текстильним полотном. Для цього поступають таким чином.

На шкіряну тканину, попередньо знежирену бензином, рівномірно тонким шаром наносять клей. Таким же чином намазується попередньо вирізаний шматочок тканини, за розміром пошкодженої ділянки шкіри. Відповідно до рекомендацій для даного виду клею, його злегка витримують, а потім склеюють і сушать тканини, при цьому злегка розгладжуючи їх рукою.

Відновлення шкіряного одягу з потертостями зазвичай зводиться до приклеюванню латок. При цьому виріб розстеляють на столі шкірою вниз. Ушкодженої ділянки надають округляє форму, підстригають волосся і обробляють шліфувальною шкуркою, а потім окреслюють крейдою.

Притиснувши хутряний клапоть шкірою вниз, акуратно і дбайливо знімають його. На ньому віддрукуються крейдяні лінії, за якими необхідно вирізати латку. Її вирізають по зовнішньому краю, не надрізу хутряної волосся. Шкіру латки також обробляють шкіркою [7, с. 482].

Провівши всі ці операції можна склеювати - беруть участь в процесі ремонту поверхні між собою, витримуючи згідно інструкції для даного типу клею.



РОЗДІЛ ІІІ. РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО СТВОРЕННЮ ВИРОБІВ З ПОДОВЖЕНИМ ТЕРМІНОМ ЕКСПЛУАТАЦІЇ

Завершальним етапом в процесі написання наукової роботи є оцінка якості виробів, а також розробка рекомендацій для створення одягу з подовженим терміном експлуатації.

Якість продукції - це сукупність властивостей, яка обумовлює її придатність у відповідності з призначенням. У визначенні якості продукції існує поняття дефекту. Дефект - це наслідок низької якості сировини, неточності конструкції або порушення технологічних режимів процесу виготовлення виробу [6, с. 109].

Сучасне вітчизняне швейне виробництво характеризується високим рівнем техніки, технології і організації виробництва, наявністю спеціалізованих підприємств. Всі ці фактори впливають на підвищення якості і розширення та оновлення асортименту виробів. Але на сьогоднішній день швейна промисловість неповністю задовольняє потреби споживача за якістю, різноманітністю виробів, які випускаються.

Культура одягатись є найбільш індивідуальною формою матеріальної культури людини. В одязі знаходить відображення її духовність, втілені поняття зручності, доцільності, краси тіла, душі і довколишнього світу. Індивідуальний підхід та ексклюзивність в одязі може забезпечити тільки індивідуальний спосіб його виготовлення. Тому така організація виробництва на сьогоднішній день знайшла широке застосування [12, с. 215]. Успіх індивідуального виробництва швейних виробів забезпечується випуском широкого асортименту продукції текстильної промисловості вітчизняних та зарубіжних виробників, впровадженням передової техніки, парком сучасного універсального та спеціального, напівавтоматичного та автоматизованого, електронного вітчизняного та зарубіжного обладнання, розробкою нових досконаліших методик конструювання, а також технологічними розробками з урахуванням елементів новизни.

На основі вимог до швейного виробу у відповідності з вибраною моделлю і її конструкторсько-технологічною характеристикою (художнім та технічним описом) розробляють вимоги до матеріалів і встановлюють нормативи за показниками відповідних властивостей [16, с. 109]. Всі вимоги до матеріалів можна згрупувати наступним чином:

1-а група - загальні вимоги (стандартні). Включають в себе вимоги відповідності показників властивостей матеріалів стандартним нормам, які враховуються при визначенні ґатунку (волокнистий склад, маса, щільність, ширина, вологість тощо). Тут також встановлюють економічну доцільність використання матеріалу за показником його вартості, ширині тощо.

2-а група - конструкторсько-технологічні вимоги до властивостей матеріалів, які впливають на особливості конструкції виробу і технології його виготовлення. До таких властивостей відносяться: зсідання, товщина, розсування ниток, висипання, прорубування при пошитті, повна деформація при розтягуванні і її компоненти, жорсткість і драпірувальність, зминання (незминання), здатність до формування, тангенційний опір тощо.

3-я група - гігієнічні, пов'язані із створенням комфортних умов у підодяговому шарі і забезпеченням захисних функцій одягу: здатність матеріалу поглинати і віддавати вологу, повітро-, водо-, порохопроникнення, теплофізичні властивості, електризування, забрудненість тощо.

4-а група - вимоги до зносостійкості матеріалів: стійкість матеріалу до витирання, багаторазового розтягування, згинання, багаторазового прання, світлопогоди, хімічних реагентів, дії біологічних факторів, високих і низьких температур, вогню тощо.

5-а група - естетичні вимоги. Враховуючи напрямок моди, в цю групу включають вимоги до кольору і можливого поєднання кольорів у виробі, фактури матеріалу, його візерунку, блиску тощо.

При виборі тканин і фурнітури необхідно враховувати, щоб вони за своїми властивостями відповідали призначенню, вимогам і фасону виробу. 

Основними матеріалами для виготовлення одягу є тканини різного складу, трикотажні полотна, неткані полотна, комплексні багатошарові матеріали, штучні та натуральні шкіра, хутро, замша [21, с. 109].

Підкладкові тканини призначені для зручності експлуатації одягу, оформлення його виворітної сторони і запобігання одягу від зносу і забруднення. Відповідно до цього підкладкова тканина повинна мати гладку поверхню, малий коефіцієнт тертя, достатню стійкість до стирання і міцність, бути м'якою і гігієнічною. Фарбування підкладкових тканин повинні бути стійкими до поту і тертя, прання і хімчистки.

Для створення і збереження форми одягу в процесі виготовлення і при експлуатації у швейній промисловості застосовуються прокладкові матеріали. Одним з напрямків розвитку асортименту прокладкових матеріалів є розробка і впровадження у виробництво нетканих прокладкових полотнин, зокрема клейових прокладкових полотен.

Отже, знаючи процеси проектування та пошиття одягу, вимоги до характеристик готових виробів можна виокремити рекомендації по збільшенню терміну експлуатації виробів:

точне дотримання технології виробництва;

підбір якісних матеріалів та професійний підхід до проектування;

проведення тестування одягу на різних етапах виготовлення.

В результаті вивчення умов експлуатації та дії різних факторів на одяг встановлено, що значний знос одягу викликають процеси догляду за ним, тобто часте прання або прасування.

Найбільш практичними є речі з синтетичних тканин таких, як поліестер, акрил, поліамід, ацетат. Вони довго зберігають гарний вигляд. Після прання вони швидко сохнуть , прасування вони практично не потребують.

Речі з поліестеру довго носяться і при цьому зберігають гарний зовнішній вигляд. Щоб запобігти зношуванні їх потрібно прати в теплій воді з додаванням звичайного миючого засобу. При полосканні потрібно обов'язково додавати антистатик , інакше річ буде прилипати до тіла. У прасуванні такі речі практично не потребують. Але якщо виникне така необхідність , їх треба гладити слабо нагрітою праскою.

Поліамід , спандекс , поліуретан , еластан. Ці волокна додаються в тканину в дуже невеликій кількості , не більше 3-5 %. Вони відрізняються особливою міцністю , еластичністю і розтяжністю ( нагадуючи гумові нитки)

Акрил ( PAN) . Акрилові речі за виглядом нагадують вовняні , вони такі ж м'які та приємні на дотик. Однак після прання вони втрачають пружність , сильно розтягуються і мнуться. Крім того , в процесі носіння на акрилових речах утворюються непривабливі « катишки ». Для запобігання зношуваності Речі з акрилу треба прати у воді кімнатної температури і також полоскати з додаванням антістатіка . Їх ні в якому разі не можна викручувати, сушити їх треба в горизонтальному положенні. Акрил можна гладити слабо нагрітою праскою через вологу тканину.

Швидко зношуваними тканинами є: шерстяні, бавовняні, віскозні і шовкові речі.

Чистошерстяні речі досить швидко зношуються , особливо в місцях швів , на краях бортів , обшлагах рукавів , на внутрішній поверхні брюк і т. п. Крім того , натуральна шерсть сильно мнеться.Після прання речі з натуральної вовни дають усадку і стають коротшими . Крім цього , в'язані шерстяні речі після неправильно проведеної прання ущільнюються (у просторіччі « звалюються »). Для запобігання зношуваності їх краще віддавати в хімчистку.

Бавовна , льон дуже сильно мнеться. До того ж натуральні волокна , на відміну від синтетичних , слабо тримають фарбу, і якщо річ темна або яскрава , вона буде линяти . Тому, купуючи речі з бавовни та льону, віддавайте перевагу світлим тонам , в такому випадку менша ймовірність що фарби вилиняють при першому ж пранні .

Віскоза. Це волокно одержують хімічним шляхом з деревної целюлози , тому його зараховують до натуральних . Речі з віскози виключно комфортні, вони м'які і приємні на дотик. Вони пропускають повітря , тому незамінні влітку . Однак віскоза мнеться , а також досить швидко зношується. Крім того , вона легко рветься , особливо в мокрому стані , наприклад під час прання. Тому для речей з віскози краще використовувати ручне або делікатне прання.

Натуральний шовк. Нажаль зовнішній вигляд шовкових речей зберігається тільки до першого прання . Натуральний шовк дуже сильно сідає. Темні і яскраві речі з натурального шовку линяють при пранні. Речі з натурального шовку сильно мнуться. Тому для запобігання зношуваності речі з натурального шовку краще віддавати в хімчистку.

Також в результаті вивчення умов експлуатації встановлено, що на зношуваність одягу можуть діяти і інші фактори. Так найбільш інтенсивний знос викликається стиранням тканини в місцях контакту з різними ділянками, а саме зношування одягу в області ліктів, колін, верхньої частини крокових зрізів штанів.

Зметою підвищення стійкості до тертя та розривального навантаження і видовження можна використати полімерне покриття (полівінілформаль), яке не потребує великих матеріальних затрат і на даний час складові не є дефіцитом.

Полівінілформаль відноситься до органічних сполук, які при нанесенні на тканину утворюють на поверхні плівку. В результаті чого показник стійкості тканин з покриттям до тертя збільшився, це забезпечує збільшення строку експлуатації одягу при одночасному збереженні гігієнічних показників.

Найбільш зношувані місця можуть мати додаткові накладки для надійної міцності або ж це можуть бути

ВИСНОВКИ

Тривалість експлуатації виробу залежить від умов його використання. Властивостей тканини і якості та виду обробки.

Надійність одягу в експлуатації - важлива споживча властивість. В процесі експлуатації показники якості не повинні різко змінюватися протягом певного періоду часу (термін служби одягу).

Термін експлуатації одягу збільшується при ремонті окремих деталей або ділянок виробів, а також перелицюванні.

Пошкодженням одягу вважається порушення його цілісності в результаті дії механічних, термічних і хімічних чинників.

Залежно від ступеня зношеності деталей виробу весь відновлюваний одяг піддається дрібному, середньому або великому ремонту.

При ремонті одягу не тільки ліквідуються зношені місця, а й приводиться у відповідність із сучасним напрямком моди зовнішній вигляд. Для цього використовуються різні конструктивні і декоративні засоби.

Технологія ремонту одягу складається з двох етапів: підготовки виробу до ремонту і обробки деталей, вузлів або виробу в цілому. Підготовка одягу до ремонту і оновлення включає розпорювання деталей одягу або виробів, чищення, волого-теплову обробку, перекроювання і розкрій нових деталей, ремонт пошкоджених ділянок.

Важливе значення має обробка зношених частин, ремонт деталей і т. п. Існують наступні види обробки: декоративними деталями; тасьмою, шнуром, бейкою, ґудзиками, пряжками; конструктивними засобами (складки, защипи, аплікації) тощо Найбільш прийнятними для відновлення одягу є обробка різними матеріалами, декоративними деталями і обробка фурнітурою.

У якості додаткових оздоблювальних матеріалів використовують хутро, шкіру, оксамит, трикотаж. При цьому слід зазначити, що ефект обробки досягається поєднанням обробки тканинами двох кольорів або однакових кольорів різної інтенсивності тонів.

Знаючи процеси проектування та пошиття одягу, вимоги до характеристик готових виробів можна виокремити рекомендації по збільшенню терміну експлуатації виробів - точне дотримання технології виробництва, підбір якісних матеріалів та професійний підхід до проектування, проведення тестування одягу на різних етапах виготовлення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

Бондар К. І. Практикум з технології швейних виробів: Навчальний посібник / К. І. Бондар. - Хмельницький: ХНУ, 2004. - 94 с.

Бохонько О. П. Особливості виготовлення, експлуатації та конструювання виробів із хутра і шкіри: Навчальний посібник / О. П. Бохонько, О. В. Ярощук, С. В. Грипачевська. - Хмельницький: ХНУ, 2007. - 72 с.

Васильківська О. І. Розробка методу проектування базових конструкцій нових форм одягу на основі принципів трансформації / О. І. Васильківська. - Київ: Київський держ. ун-т технологій та дизайну, 2000. - 20с.

ДСТУ 2023-91 Деталі швейних виробів. Терміни та визначення. - К.: Держстандарт України, 1991. - 20с.

ДСТУ 2027-92 Швейні вироби. - К.: Держстандарт України, 1992. - 20с.

Дуда Я. Ю. Конструювання і технічне моделювання жіночого верхнього одягу: Посібник / Я. Ю. Дуда. - Львів: «СПОЛОМ», 2009. - 356 с.

Кокеткин П. П. Промышленная технология одежды: Справочник / П. П. Кокеткин, Т. Н. Кочегура, В. И. Барышникова. - М.: Легпромиздат, 1988. - 640 с.

Колосніченко М. В. Мода і одяг. Основи проектування та виробництва одягу: Навчальний посібник / М. В. Колосніченко, К. Л. Процик. - К.: КНУТД, 2011. - 238 с.

Комп'ютерні технології в проектуванні одягу. - Хмельницький: ТУП, 2000. - 22с.

Кудрявцева Н. В. Практикум з конструювання трикотажних виробів: Навч.посібник для студентів ВНЗ / Н. В. Кудрявцева, .В. Краснюк, Н. П. Кравчук. - Хмельницький: ХНУ, 2006. - 117 с.

 Малко Л. Р. Практикум з крою та шиття: обробка поясного одягу: Навчальний посібник / Л. Р. Малко. - Дрогобич: РВВ ДДПУ ім. Івана Франка, 2010. - 92 с.

 Материаловедение швейного производства: Учеб. Пособие / Е. А. Калмыкова, О. В. Лобацкая. - Мн.: Выш. шк., 2001. - 412 с.

 Пашкевич К. Л. Конструювання дитячого одягу: Навчальний посібник / Л. К. Пашкевич, Т. М. Баранова. - К.: ПП НВЦ «Профі», 2012. - 320 с.

 Петрова С. В. Технологія чоловічих та дитячих костюмів / С. В. Петрова, Н. М. Волкова. - К.: Техніка, 1973. - 216 с.

 Савка Л. В. Конструювання та моделювання швейних виробів. Легкий одяг: навчальний посібник / Л. В. Савка, М. Ю. Скварок, Л. В. Білик. - Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2013. - 120 с.

 Савка Л. В. Технологія виготовлення швейних виробів: навчальний посібник / Л. В. Савка, М. Ю. Скварок, Л. В. Білик. - Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2012. - 232 с.

 Силаева М. А. Пошив изделий по индивидуальным заказам: Учебник для нач. проф. образования / М. А. Силаева. - 2-е изд., стер. - М.: Издательский центр «Академия», 2004. - 528 с.

Славінська А. Л. Методи типового проектування одягу: Навчальний посібник / А. Л. Славінська. - Хмельницький: ХНУ, 2008. - 159 с.

Славінська А.Л. Побудова лекал деталей одягу різного асортименту / А. Л. Славінська. - Хмельницький: ТУП, 2002. - 142с.

Супрун П. Н. Конфекціонування матеріалів для одягу: Навч.посіб. / Н. П. Супрун, Л. В. Орленко, Е. П. Дрегуляс, Т. О. Волинець. - К.: Знання, 2005. - 159 с.

Сушан А. Т. Інженерне проектування швейних виробів: Навчальний посібник / А. Т. Сушан. - К.: Арістей, 2008. - 172 с.

Третьякова Л. И. Методы обработки швейных изделий: Учебн. пособие / Л. И. Третьякова, Е. П. Турчинская. - К.: Вища школа, 1988. - 224 с.

ДОДАТОК

Рисунок А.1. Щільне штопання

Рисунок А. 2. Щільне штопання Рисунок А. 3. Щільне штопання

прямими стібкаминавскісними стібками

Рисунок А. 4. Атласне Рисунок А. 5. Непомітне штопанняштопання

Рисунок А. 6. Перехресне Рисунок А. 7. Перехресне штукуваннявеликого штукування незначного пошкодження тканинипошкодження

Рисунок А. 8. Штукування Рисунок А. 9. Штукування тканини наскрізь на половину товщини тканини

Размещено на Allbest.ru