Вибір пакету матеріалів та фурнітури для жіночого костюма на повну фігуру

Характеристика особливостей вибору матеріалів для жіночого костюма на повну фігуру, з урахуванням усіх характеристик, властивостей матеріалів, що використовуються при розробці даного костюма. Вибір прикладних, скріплювальних матеріалів і фурнітури.

Рубрика Производство и технологии
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 11.09.2015
Размер файла 3,5 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ВИБІР ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ МОДЕЛІ ВИРОБУ

1.1. Аналіз напрямку моди та вибір основного для асортименту матеріалів виробу, що проектується

1.2 Вибір та обґрунтування вимог до матеріалів для виробу, що проектується

1.3 Характеристика та перспективи розвитку асортименту матеріалів для виробу, що проектується

1.4 Опис зовнішнього вигляду моделі виробу, що проектується

2. ВИБІР ПАКЕТУ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ВИРОБУ

2.1 Обґрунтування типового пакету матеріалів для виробу, що проектується

2.2 Вибір і характеристика властивостей основного матеріалу

2.2.1 Визначення характеристик будови і структури тканини

2.2.2 Визначення геометричних властивостей та вагових характеристик

2.2.3 Визначення механічних властивостей

2.2.4 Визначення гігієнічних властивостей

2.3 Вибір і характеристика прикладних, скріплювальних матеріалів і фурнітури

2.4 Аналіз сумісності матеріалів у пакеті за властивостями

3. РОЗРОБКА РОБОЧОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ НА ПАКЕТ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ВИРОБУ

3.1 Розробка конфекційної карти

3.2. Розробка рекомендацій по догляду за виробом

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

костюм жіночий розробка фурнітура

Серед галузей виробництва непродовольчих товарів однією з найважливіших є легка промисловість, яка забезпечує населення тканинами, одягом, взуттям тощо. Виробничий потенціал легкої промисловості України давав можливість виготовляти 11,3 мІ тканин, 5,6 пари панчішно-шкарпеткових і 2,9 шт. трикотажних виробів, 2 пари взуття на кожну людину [1].

Понад 1/3 обсягу валової продукції легкої промисловості дає швейна галузь, займаючи друге місце в комплексі. Вона розміщена у районах споживання, у великих і середніх, і навіть малих населених пунктах, оскільки привезти сировину для неї, зокрема, нитки, тканини, неткані матеріали, хутра, штучні та натуральні шкіри, економніше, ніж готові вироби. Найбільші швейні виробничі об'єднання і фірми розташовані в таких містах, як Київ, Львів, Дніпропетровськ, Одеса, Харків, Донецьк, Запоріжжя, Чернівці. Останнім часом з'явилось чимало приватних дрібних підприємств, частина швейних виробів імпортується [2].

У даний час ефективність підприємств галузі досить низька: товари, які випускають підприємства легкої промисловості України, значно поступаються за якістю і кількістю продукції розвинених країн; порівняно низька продуктивність праці; вищі в галузі, порівняно зі світовим рівнем, затрати на виробництво продукції. Відсутність реальної конкуренції спричиняє завищення цін, спонукає продавати низькоякісну продукцію. Галузь губить свої позиції на вітчизняному ринку, що робить її реформування необхідним.

Щодо текстильних тканин та трикотажних полотен, то експортувалося, відповідно, 34,8% та 20,0% від загального обсягу їх виробництва. Одночасно і внутрішній ринок текстильних виробів вельми успішно заповнюється імпортною продукцією. За основними товарними групами у 2013 р. офіційний імпорт у вартісному вимірі перевищував виробництво у декілька разів -- наприклад, за текстильною пряжею та нитками -- у 11,9 рази, за текстильними тканинами -- у 5,9 рази, за матеріалами текстильними іншими -- у 3,1 рази, за полотнами трикотажними -- у 5,1 рази. За трикотажними виробами вартість імпорту становила 69,1% від внутрішнього виробництва. Якість вітчизняної сировини -- як натуральних, так і хімічних волокон -- у переважній більшості випадків не влаштовує виробників пряжі. Тобто, значна частина сировини імпортується. У 2012 р. частка імпорту волокон склала: для бавовни -- 100%, для льону -- 6%, для вовни -- 73%, для хімічних волокон -- 48,5%. Найперспективнішою сировиною вітчизняного походження вважається льон, але навіть після прийняття у 2005 р. проекту концепції загальнодержавної інноваційної програми відродження та розвитку лляної промисловості України на 2006-2013 роки відродження льонарства здійснюється дуже повільно [1].

Термін «конфекціонування» означає раціональний і науково-обгрунтований підбір пакета комплектуючих матеріалів (основного, підкладкового, прикладного, швейних ниток, фурнітури) для виготовлення конкретного швейного виробу [3].

Швейна промисловість розширює свою сировинну базу за рахунок хімічних матеріалів, особливо хімічних волокон - лавсану, капрону, нейлону. Це дає змогу поліпшити споживчі та естетичні характеристики виробів. Наприклад, на зміну важким пальтам "на ватині" прийшов легкий, теплий одяг з синтетичних, тканин, дубльованих з штучним хутром [1].

Метою даного курсового проекту є якісний вибір пакету матеріалів та фурнітури для жіночого костюма на повну фігуру, з урахуванням усіх характеристик, властивостей матеріалів, що використовуються при розробці даного костюма, а також проведення аналізу сумісності пакету матеріалів за властивостями.

1. ВИБІР ТА ХАРАКТЕРИСТИКА МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ МОДЕЛІ ВИРОБУ

1.1 Аналіз напрямку моди та вибір основного для асортименту матеріалів виробу, що проектується

Вибір моделі для жіночого костюму на повну фігуру, для середньої вікової групи був здійснений на основі аналізу напрямку моди.

Завжди пишне жіноче тіло вважалося ознакою краси і здоров'я, хоча у ХХ столітті ідеальним вважаються худорляві фігури, але у минулі кілька сезонів форми моделей почали «заокруглюватися» [4]. Провідні світові дизайнери всіх модних будинків можуть з легкістю створити ідеальне вбрання на повну фігуру, а особливу увагу потрібно приділити брючному костюму, який будь-які пишні форми зробить набагато стрункішими.

На сьогоднішній день, мода для повних жінок - це той одяг, що дозволяє дамам з недосконалими формами виглядати елегантно і красиво. Так, саме за допомогою костюмів XXL розміру можна максимально підкреслити переваги і приховати недоліки. Дизайнери по всьому світу знають цей секрет як ніхто інший і тому, завжди приділяють брючним костюмам особливу увагу [5].

Мода на костюми 2014 поєднує в собі як кращі традиції минулих років, так і нові тенденції стилю в майбутньому сезоні [4]. Так, ділові костюми займають почесне місце, будучи воістину універсальним варіантом на всі випадки життя. Міняючи сорочки і блузи, а також експериментуючи з аксесуарами і взуттям, можна ходити в костюмах хоч кожен день і куди завгодно.

Брючний костюм - це справжня знахідка для сучасної ділової жінки. Такий одяг сміливо можна відносити до суворої класики , що має місце в гардеробі будь-якої представниці прекрасної статі. Виглядати в такому костюмі бізнес-леді або привнести в нього нотку романтичності - вибір кожного, адже все вирішують аксесуари [5].

Брючні костюми для повних, представлені в широкому асортименті. Головне в них - підкреслена лінія талії. Якщо надто об'ємною є верхня частина тіла, то слід зупинити свій вибір на подовженому жакеті прямого крою, брюки в цьому випадку повинні бути прямого крою або з мінімальним кльошем від коліна, а також із завищеною лінією талії. Таким чином можна буде прибрати кілька кілограмів зайвої ваги. Візуально роблять стрункішою стрілки на брюках. Жінки високого зросту в цьому випадку можуть дозволити собі брюки, що є вільні в стегнах і трохи звужуються до низу.

Якщо надто широкими є стегна, то брюки слід обирати прямого крою, жакет - виключно прилеглий або з поясом. З брюками прямого крою необхідно носити прилеглий жакет, довжиною не більше, ніж до середини стегна і відповідного за кольором до брюк. Освіжить і додасть елегантності костюму, легка кофтинка з шовку, світлих тонів [5]. Широкі стегна будуть виглядати трохи меншими завдяки приглушеному відтінку брюк і більш світлішого жакету. Якщо є бажання до чогось яскравого і кольоровому, то вдалим стане вибір брючного костюма з вертикально спрямованим орнаментом: широкими смужками, витягнутими клітинками, квітковим візерунком.

Брючний костюм на літо зазвичай складається з легкого жакета з коротким рукавом із класичними брюками. Довжину верху бажано вибирати нижче лінії стегон, що допоможе приховати зайву їх повноту. Коли стегна не дуже широкі, то можна зупинитися і на довжині трохи нижче лінії талії. Але жакет не може бути ускладнений великими накладними кишенями або клапанами, краще вибрати верх з вертикальними прорізними кишенями або кишеням в рельєфних швах [5]. Довжина брюк вище щиколоток зробить фігуру більш повною, тому краще зупиняти вибір на повній їх довжині з чітко вираженими стрілками.

Підбираючи наймодніші костюми брючні для повних жінок, слід також забути про занадто прилеглих жакетах і туніках, здатних промальовувати кожну жирову складку: тонких поясах, оборках, шнурівках, що додають силуету громіздкість, дрібних прикрасах, широких капрі, що спотворюють форму тіла [6]. Приклади модних брючних костюмів представлені у додатку А (рис. А.1…А.4).

А ось модні в цьому сезоні блузи з трикутним вирізом, подовжують шию і підкреслюють груди, костюми сірого, блакитного і сріблястого відтінку, подовжені жилети, болеро, кардигани або жакети стануть дуже вдалим вибором. Але жакет не може на грудях розходитися, а навпаки - має сидіти красиво і щільно. Модель на одному ґудзику - небажано підкреслить пишні форми [6]. А ось прилеглий прямий, але при цьому вільний кардиган у поєднанні з суворою блузою, блузкою-сорочкою, а також класичним кроєм штанів - ідеальний варіант.

Кольорова гама 2014. Для брючного костюма, окрім правильно підібраного силуету, велике значення має колір. Повні жінки сміливо можуть обирати костюми білого кольору, слонової кістки і кольору шампань. Модними також вважаються брючні костюми персикового, світло-коричневого, пісочного і теракотового кольорів [6].

Костюми з комбінованими кольорами - білого з чорним, завжди залишаються модними. У чорному костюмі з білою блузкою повна жінка завжди виглядає елегантно. Єдине обмеження: якщо фігура має не високий зріст і не надто пропорцій Костюмні тканини займають велику питому вагу у випуску всіх тканин. Особливо це відноситься до вовняних костюмних тканин, тому що їх властивості найкращим чином задовольняють вимоги, що пред'являються до костюмних тканин.

 Тканини, які застосовують для виготовлення костюмів, повинні мати підвищену зносостійкість, мати гарний зовнішній вигляд, високу міцність забарвлення до дії світла і води і добре зберігати форму в процесі чистки.

 Залежно від сезону та вікових ознак для виготовлення костюмів використовують різні тканини, до яких висуваються додаткові вимоги. Так, для костюмів весняно-літнього сезону використовують бавовняні, лляні, шовкові і полегшені вовняні тканини, а для костюмів осінньо-зимового сезону - вовняні і рідше - бавовняні тканини. Костюмні тканини осінньо-зимового сезону повинні бути легкими, еластичними, м'якими, темних кольорів і мати підвищену повітропроникність.

1.2 Вибір та обґрунтування вимог до матеріалів для виробу, що проектується

Одяг є предметом першої необхідності для людини. Він покриває більше 80 % тіла людини і захищає його від впливів зовнішнього середовища. Завдяки одягу людина здатна порівняно легко перенести різні кліматичні умови. Вимоги, що пред'являються до матеріалів для брючного костюма, поділяються на 5 груп: стандартні, конструктивно-технологічні, гігієнічні, вимоги до стійкості на зношення матеріалів, естетичні.

1 група - стандартні вимоги. Ця група включає до свого складу вимоги до відповідності показників властивостей матеріалів стандартним нормам, (вміст волокон, маса, щільність тканини, ширина та інші). Сюди також відноситься економічна доцільність застосування за показниками його вартості, ширини тощо.

Ширина костюмних вовняних і напіввовняних тканин з кромкою повинні бути 142 або 152 см. У відповідності з ГОСТ 9204-84 при ширині тканини з кромкою 142 см допускаються відхилення ± 2 см, а при ширині тканини з кромкою 152 - ± 2,5 см. Ширина двох кромок не повинна перевищувати: 2 см - у камвольних тканин, що виробляються на човникових верстатах; 3, 4 см - у всіх тканин, що виробляються на безчовникових верстатах.

Поверхнева щільність, число ниток на 10 см по основі й по утоку, масова частка вовняних волокон встановлюються технічними умовами на конкретний артикул тканини. Допустимі відхилення по поверхневій щільності і числу ниток на 10 см встановлюються згідно з ГОСТ 10641-88. Для жіночих костюмів - 250…450 г/мІ.

Масова частка залишкового жиру у вовняних тканинах повинна бути: 0,5...1,5% у камвольних і тонкосуконних.

Зміна лінійних розмірів після замочування у воді не повинна перевищувати встановлених величин для тканин другої групи, тобто по основі - 3,5%, а за утоком - 2%; за домовленістю виробника зі споживачем допускається зміна лінійних розмірів тканин вище встановленого для тканин даної групи.

Нормована вологість чистошерстяної тканини повинна бути 13%.

Для забезпечення надійності і довговічності вовняних і напіввовняних тканин в ГОСТ 28000-2004 нормується стійкість до стирання по площині до дірки.

2 група - конструктивно - технологічні вимоги до властивостей матеріалів, які впливають на особливості конструкції виробів та технологію його виготовлення. До таких властивостей відносяться: зсідання тканини, товщина, розсування ниток, осипання, прорубування при пошитті, жорсткість, драпірувальність, зминання, здібність до формоутворення тощо.

Так як дана костюмна тканина не є чисто вовняною, а в поєднанні з лавсановими та віскозними волокнами, технологічна конструкція виробу повинна виконувати наступні вимоги:

1. Виріб повинен складатися з мінімальної кількості деталей, вузлів з'єднання.

2. Висока точність конструкції, виключаючи підгонку і уточнення деталей при зборці вузлів і виробу в цілому.

3. Максимальна кількість вузлів повинно складатися з уніфікованих деталей.

При високих температурах креп може виявити здатність до зсідання. У матеріалі волокна переплетені щільно, тому розсування ниток не характерне, але при механічному пошкодженні можливе. Осипання для цього матеріалу є властиве. Креп має здатність до здрапованості і зминання.

3 група - гігієнічні вимоги, пов'язані з створенням комфортних умов експлуатації, здатності матеріалів поглинати та віддавати вологу, повітропроникність, теплозахисні властивості, електризація, забруднення.

Костюмні матеріали повинні відповідати гігієнічним вимогам, тобто забезпечувати ефективність трудової та іншої життєдіяльності людини шляхом оптимізації обміну тепловою енергією і речовиною (повітря, вода) з фізичним середовищем у системі «людина - одяг», «людина - одяг - кліматичне середовище», «людина - одяг - предметне середовище». Матеріали повинні забезпечувати обмін речовиною (гігроскопічність, кондиційна вологість, вологовіддача, водовбиральність, повітропроникність) і обмін теплової енергії (теплопровідність,тепломісткість). Вимоги до матеріалів найбільшою мірою залежать від температури повітря. Підвищення температури повітря супроводжується перерозподілом великої маси крові людини на периферійні ділянки і збільшенням внаслідок цього теплопровідності, розширенням судин, підвищенням проникності стінок і збільшенням виділення вологи через шкіру.

Костюмні матеріали осінньо-зимнього призначення повинні володіти хорошими теплозахисними властивостями, їх повітропроникність повинна бути не більше 135 дмі/(мІ х с). Для збереження цієї властивості необхідно забезпечити необхідний тепловий опір та повітропроникність матеріалу. Окрім того, костюмні тканини повинні бути в достатній мірі вгігроскопічними, оскільки накопичення вологи в одязі призводить до збільшення її теплопровідності і підвищенню тепловтрат людини. Для попередження електризує мості костюмної тканини, яка містить синтетичні волокна її необхідно обробити антистатичними засобами.

4 група - вимоги до стійкості на зношення матеріалів: стійкість матеріалів до стирання, багаторазовому згину, утворення пілінгу при пранні, хімічних реагентів, поту, дії біологічних факторів та низьких температур, вогню тощо.

При багаторазовому згинанню крепу, його волокна починають перетиратися і утворюється тонка сіточка на цьому місці, або у найгіршому варіанту - дірка. Стійкість поверхні до стирання повинна бути не менш, циклів: 400 - для жіночих костюмів. Оскільки матеріал має високу здрапованість та незначну зминальність, то після багаторазового згинання матеріал не втрачає своїх властивостей. Перевагою даного костюмного матеріалу є непілінгуємість, не велика усадка і збереження своєї форми після прання. Матеріал є стійким до миючих засобів та хімічних реагентів.

До біологічних факторів відноситься дія мікроорганізмів на матеріал. Оскільки даний креп не є чистововняною тканиною, то дія мікроорганізмів буде мінімальною.

5 група - естетичні вимоги, які враховують напрямок моди. В цю групу включають вимоги до кольору та можливого поєднання кольорів у виборі матеріалу, його фактура, блиск, форми та розмір ґудзиків тощо.

Кольорова гамма костюмних матеріалів є широкою, оскільки у наш час можна обрати колір від яскраво-малинового до темно-зеленого, тобто такий, що пасуватиме людині.

1.3 Характеристика та перспективи розвитку асортименту матеріалів для виробу, що проектується

Для брючного костюма жіночої середньої вікової групи був здійснений обґрунтований підбір основних, підкладкових та прокладкових матеріалів, а також відповідної фурнітури. Підбір матеріалів здійснений з урахуванням напрямку моди на брючні костюми демісезонного періоду.

Виробництво одягу починається з вибору матеріалів, необхідних для його виготовлення. Обґрунтований підбір матеріалів (основних, підкладкових, прокладкових, скріплюючих та фурнітури) в значній мірі визначають якість швейного виробу, його зовнішній вигляд, форму та його стійкість, зручність в використанні, зносостійкість, а також економічність виготовлення, можливість використання сучасної техніки та технології [7].

Асортимент вовняних костюмних тканин відрізняється великим різноманіттям. Вони можуть бути вироблені з гребінній та апаратної пряжі, у зв'язку з цим всі вовняні костюмні тканини підрозділяються на камвольні і тонкосуконні.

 Камвольні костюмні тканини. До цієї групи відносяться тканини, вироблені з гребінної напівтонкої або напівгрубої вовняної пряжі як чистошерстяних (крепи костюмні, трико костюмні, тканини костюмні), так і напіввовняних (крепи костюмні, трико, шевйот, тканини костюмні). До напіввовняної відносяться тканини, виготовлені з пряжі, що містить шерсть в суміші з віскозним, лавсановим, капроновим, нітроновим та штапельними волокнами, а також тканини з вовняної пряжі, скрученої з бавовняною пряжею, з віскозними, капроновими і лавсановими нитками, а також з текстурованими нитками (Бела, Мела) [8].

 Найбільш близькі за своїми властивостями до чистошерстяних тканин є вовнянононітронові тканини. Вони не пілінгуються при експлуатації, володіють хорошими теплозахисними властивостями і стійкістю до світлопогоди. З числа вовнянонітронових тканин як приклад можна назвати «Силует» арт. 23589, «Балада» арт. 23726, «Кипарис» арт. 23917, «Девіз» арт. 231149, «Епоха» арт. 231227, «Ліс» арт. 231344 [8].

 Великим попитом населення користуються костюмні тканини з вонянолавсанової пряжі (14…65 % ПЛЗ), що відрізняються підвищеною формостійкістю і зносостійкістю («Базальт» арт. 23541 С, «Лаукіс» арт. 23833, «Ера» арт. 23850, «Зміна» арт. 231136, «Старт» арт. 231175, «Альтаїр» арт. 231190, «Гренада» арт. 231252, «Верасень» арт. 231401 та ін.) [8].

 Виробляють костюмні тканини з наступних сумішей: вовна, лавсан і віскозне волокно; вовна, нітрон і віскозне волокно; вовна і віскозне волокно; вовна, віскозне волокно і бавовняна пряжа; вовна, лавсан, капрон і віскозне волокно; вовна, нітрон і бавовняна пряжа.

 Нижче наведений асортимент видів костюмних камвольних тканин.

 Крепи костюмні - це чистошерстяні тканини вищої якості з тонкої і напівтонкої крученої пряжі в основі і утоці лінійною щільністю 22,2 текс; 19,2 текс або 15,6 текс, що виробляються креповим, діагоналевим або атласним переплетенням; відносна щільність ниток 90…130 % по основі і 70…80 % по утоці, поверхнева щільність тканини 292…352 г/мІ, ширина 152 см. Випускають гладко фарбованими [8].

 Крепи характеризуються високими пружними властивостями і формостійкістю, гарною здрапованістю, глибокими тонами забарвлення. При пошитті проблем не викликають, але важко спрасовуються і відтягуються. Найчастіше використовують крепи для жіночих костюмів.

 Крім чистововняних, виробляють крепи напіввоняні, містять хімічні волокна. Наприклад, креп «Бежецкий» арт. 23675 містить 40 % волокна нітрон, креп «Морський» арт. 2276 - 14 % волокна лавсан. Напівовняні крепи дешевші чистововняних, а якість їх залежить від виду та кількості вкладеного в суміш хімічного волокна [8].

 Трико - це порівняно невелика група костюмних тканин , що виробляються переважно комбінованим переплетенням з крученої пряжі в основі і утку. Тріко виробляють як чистововняних («Ударник» арт. 1338), так і напіввовняних (костюмна арт. 2299, « Тверца » арт. 23198, «Аргон » арт. 23584).

 Трико випускають меланжевим і гладкофарбованим.

 Основним представником чистововняних трико є трико «Ударник» арт. 1338, що виробляється з пряжі лінійною щільністю 19,2 текс; відносна щільність ниток 117 % по основі і 80 % по утоку, поверхнева щільність тканини 332 г/мІ , ширина 142 см [9].

 З числа напіввовняних трико слід охарактеризувати трико «Аргон» арт. 23584, вироблене з напіввовняної пряжі (67 % вовни , 33 % віскозного волокна) лінійною щільністю 31,2 текс; відносна щільність ниток 81 % по основі і 75 % по утоці , поверхнева щільність тканини 342 г/мІ , ширина 152 см.

 Швейні властивості трико залежать від вмісту вовняних волокон. Чистововняні трико не викликають труднощів при пошитті, але важко піддаються ВТО. Через наявність поздовжніх смуг ці тканини вимагають певної розкладки лекал [9].

 Тканини костюмні - це група найбільш поширених видів костюмних тканин, що виробляються комбінованими і дрібновізерунчастими переплетеннями. У цю групу входять як чистововняні, так і напівовняні тканини.

 Чистововняні костюмні тканини виробляють з тонкої, напівтонкої і рідше напівгрубої вовни, з крученої гребінної пряжі в основі і утоці («Галактика» арт. 13144, «Успіх» арт. 13194, «Діброва» арт. 13217, «Граніт» арт. 13227, «Малахіт» арт. 13236, «Восторг» арт. 13243, «Родоніт» арт. 13240).

 Напіввовняні костюмні тканини складають основну масу тканин цієї групи і відрізняються найбільшою розмаїтістю по структурі, волокнистому складі і властивостями. Прикладами цих тканин є: «Базальт» арт. 23541 (40 % ПЛЗ), «Силует» арт. 23589 (30 % внітрі) , «Молодість» арт. 23629 (60 % ПЛЗ і НВіс), «Фантазія» арт.23854 (65 % ПЛЗ і НВіс), «Покликання» арт. 231171 (40 % НВіс), «Верхів'я» арт. 231238 (53 % ПЛЗ) , «Арлекіно» арт. 231254 (33 % ПЛЗ), «Компас» арт. 231336 (35 % внітрі і НВіс), «Алмаз» арт. 231420 (65 % ПЛЗ), «Світоч» арт. 231459 (65 % ПЛЗ) , «Аврора» арт. 231307 (49 % Бела). Це тканини типу трико, але з дещо меншою поверхневою щільністю (170…250 г/мІ) [9].

 Шевйот - це недорогі напівовняні тканини саржевого переплетення з вовняної пряжі, скрученої з бавовняною пряжею в основі і утоці лінійною щільністю 41,6 текс + 20,8 текс; відносна щільність ниток 84…92 % по основі і 58…61 % по утоку, поверхнева щільність тканини 306…310 г/мІ, ширина 142 і 152 см. Вміст вовни в шевйоті 32…63% [10]. За зовнішнім виглядом шевйот нагадують бостон, але з більшою ворсистістю поверхні. Тканини відрізняються міцністю, підвищеною жорсткістю, задовільною пружністю і недостатньою стійкістю до стирання. Випускають шевйот гладкофарбованим в темній кольоровій гамі.

 При виготовленні з шевйоту швейних виробів, виникають деякі труднощі внаслідок його підвищеної сипучості; окрім того, вироби з шевйоту важко спрасовуються і відтягуються.

Згідно аналізу асортименту матеріалів, що відносяться до костюмної групи матеріалів, у вигляді таблиці 1.1 представлено основні властивості зразків матеріалів для даної групи.

Таблиця 1.1 Аналіз сучасних матеріалів для виготовлення жіночого брючного костюма на повну фігуру

Показники властивостей і характеристик матеріалів

Значення показників для зразків тканини, од. вим.

№1

№2

№3

№4

1

2

3

4

5

Найменування матеріалу, фірма, країна-виробник

Креп, «Морський» арт. 2276, Росія

Костюмна тканина, «Епоха» арт. 231227, Росія

Трико, «Ударник» арт. 1338, Росія

Костюмна тканина, «Галактика» арт. 13144, Росія

Сировинний склад

56% - вовна,

30% - нітрон,

14% лавсан

55% - вовна, 45% нітрон

100% - вовна

100% - вовна

Поверхнева густина матеріалу

315 г/мІ

254 г/мІ

332 г/мІ

305 г/мІ

Вид переплетення

Крепове

Саржеве

Комбіноване

Комбіноване

Вид оздоблення

Крепірування, фарбування, насичують м'яким апретом, надають м'якості та блиску, вирівнюють по утоку

Відварювання, фарбування, надають м'якості та блиску, вирівнюють по утоку

Обпалювання, заварювання, промивання, карбонізація, фарбування, стрижка, очищення, апретування, вирівнювання по утоку, пресування, заключне декатирування

Обпалювання, заварювання, промивання, карбонізація, фарбування, стрижка, очищення, апретування, вирівнювання по утоку, пресування, заключне декатирування

Підкладка у одязі грає важливу роль - вона покращує експлуатаційні та естетичні показники одягу, оберігає його від зношування та забруднення. Сьогодні використовують значну кількість бавовняних і шовкових підкладкових тканин. Підкладкові тканини повинні бути легкими, володіти хорошою стійкістю до тертя, високою стійкістю до дії поту і хімічної чистки, слабкою усадкою по основі. Ці тканини виготовляють переважно саржевим, сатиновим і атласним переплетенням, рідше жакардовим; найчастіше їх випускають гладкофарбованими, в основному темних кольорів, але останнім часом достатньо поширеними є тканини з надрукованим малюнком. Ширина підкладкових тканин - 75…160 см, поверхневою густиною 54…180 г/мІ, з усадкою тканини 3,5% по основі і 1,5…2% по утоку [10]. Залежно від поверхневої густини, підкладкові тканини можна підрозділити на легкі (до 90 г/мІ), середні (91…120 г/мІ) і важкі (121…180 г/мІ) [12].

Прокладкові матеріали використовують при виготовленні верхнього одягу для надання необхідної форми та жорсткості окремим деталям швейного виробу, а також для зберігання його в процесах експлуатації одягу. Матеріали для прокладок дуже різноманітні за технологією виготовлення, сировинним складом, структурними характеристиками, оздобленням та призначенням [11].

За сировинним складом прокладкові матеріали випускають бавовняними, лляними, напівлляними та шовковими з суміші хімічних волокон. За структурою - щільними, за оздобленнями - апретованими, з різними спеціальними просочуваннями, які надають матеріалам необхідну жорсткість та формостійкість [11]. Прокладкові матеріали повинні бути малорозтяжними, пластичними, міцними, мати достатню жорсткість, але не бути грубими. За основними структурними показниками та технологічними властивостями (усадкою, розтяжністю, товщиною, щільністю, масою) вони повинні відповідати матеріалам верху.

Асортимент матеріалів для прокладок в одязі дуже різноманітний. Це класичні та нові види прокладкових тканин, такі як коленкор, бортові тканини, зональні тканини, флізеліни та інші, а також неткані полотна клейового, голкопробивного, прошивного та комбінованого способів виготовлення, такі як флізеліни, прокламеліни, сюнт, фільц та інші. Бавовняні прокладкові тканини виробляють з кардної пряжі лінійної щільності 15,4…29,4 текс; поверхневою густиною 68…180 г/м2; шириною 62…90 см; переплетеннями: полотняним, рідше-саржевим, сатиновим або атласним; суворими, відбіленими, гладкофарбованими або строкатими за забарвленням; за оздобленням: жорсткими, напівжорсткими, лощеними. Це такі тканини, як коленкор, бязь, кишенькові, пружкові тканини та інші [11].

Для виготовлення даного виробу варто застосовувати швейні нитки зеленого кольору, які виготовлені із поліестеру з умовним номером 40/2, лінійна щільність 200 текс, розривне видовження 12,5%.

Для виробу, що проектується варто використати таку фурнітуру, як: ґудзики (2 шт.) діаметром 22 мм, марка матеріалу - пластмаса, стійкі до дії води, але не є стійкими до дії кислот, лугів та окисників; плечові накладки, які є обшиті вшивні, чорного кольору, розмір 20, СБ-20-А; тасьма-блискавка арт. CNFOR 5 DADSP, тип 5, фірма-виробюник YKK.

В данному підрозділі було обгрунтовано вибір пакета матеріалів для виготовлення виробу, що проектуються. В якості тканини верху обрано - креп, підкладковий матеріал - поліестер, прокладковий матеріал - флізелін.

1.4 Опис зовнішнього вигляду моделі виробу, що проектується

Врахувавши напрямки моди на дану асортиментну групу, а також вимоги, що висуває до виробу споживач та виробник, було обрано модель брючного костюма, повсякденного призначення для жінок середньої вікової групи, що зображений на рис. 1.1.

Брючний костюм виготовлено з крепу.

Жакет напівприлеглого силуету, довжиною до середини лінії стегон.

Комір піджачного типу, застібка центральна на два ґудзика і прорізні петлі.

Пілочки з вертикальними виточками, які переходять у рельєфи до низу виробу. По лінії талії розміщений вшивний пояс. По центру нижньої частини вшивного пояса розміщений рельєф до низу виробу.

На спинці розміщені вертикальні рельєфи, що починаються від середини лінії пройми до низу виробу та середній шов.

Рукава вшивні, двох шовні, довгі, прямі

Виточки, пояс та рельєфні лінії оброблені оздоблювальною строчкою.

Жакет на пришивній підкладці.

Брюки прямого покрою та складаються із передніх та задніх половинок, із пришивним поясом, що застібається на один ґудзик та одну прорізну петлю.

На передніх половинках розміщена центральна застібка на тасьму-блискавку.

Пояс брюк оброблений оздоблювальною строчкою.

2. ВИБІР ПАКЕТУ МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ВИРОБУ

2.1 Обґрунтування типового пакету матеріалів для виробу, що проектується

Пакет матеріалів для жіночого костюму на повну фігуру входять: в якості тканини верху - костюмна напіввовняна тканина креп; підкладковий матеріал виготовлений з поліестру; в якості прокладки було обрано - флізелін.

Костюмна напіввовняна тканина креп є тканиною верху, тому що вона відповідає усім поставленим вимогам: тканина не важка за для легкості при носці, ширина напіввовняної тканини з кромкою 152 см, що забезпечить виконання раціональної розкладки, тканина з достатньою поверхневою щільністю для теплозахисних властивостей, не пілінгуються при експлуатації, володіє хорошою стійкістю до світлопогоди; характеризується високими пружними властивостями і формостійкістю, гарною здрапованістю, глибокими тонами забарвлення; при пошитті проблеми не викликають, але важко зпрасовується і відтягується.

Підкладка виготовлена з поліестру покращує експлуатаційні та естетичні показники костюму, оберігає його від зношування та забруднення. Дана тканина є легкою, володіє хорошою стійкістю до тертя, середньою стійкістю до дії поту і хімічної чистки, але достатньо сильною усадкою по основі.

Прокладковим матеріалом є флізелін, який використовують для надання необхідної форми та жорсткості окремим деталям виробу, а також для зберігання його в процесах експлуатації одягу. Флізелін є малорозтяжним, пластичним, має достатню жорсткість, та не грубий. За основними структурними показниками та технологічними властивостями (усадкою, розтяжністю, товщиною, щільністю, масою) відповідає матеріалу верху.

2.2 Вибір і характеристика властивостей основного матеріалу

2.2.1 Визначення характеристик будови і структури тканини

Від сировинного складу тканини залежать її призначення, методи обробки в швейному виробництві та умови зберігання. Для визначення сировинного складу тканин використовують два методи: органолептичний та лабораторний [12].

Органолептичний метод базується на використанні органів почуттів людини: зору, дотику, нюху. Він складається з таких прийомів аналізу тканин:

- за зовнішнім виглядом;

- на дотик;

- за виглядом ниток основи і утоку, за виглядом обірваного кінця пряжі та ниток, за виглядом волокон на обірваному кінці пряжі та ниток;

- за міцністю пряжі та ниток у сухому та вологому стані;

- за характером горіння ниток основи та утоку.

За допомогою зору визначають блиск, колір, прозорість, гладкість або ворсистість поверхні, звитість волокон , колір полум'я при горінні.

На дотик визначають м'якість або жорсткість, розтяжність, пружність, незминання, тепло або прохолоду, міцність [12].

За допомогою нюху визначають запах, який виділяють волокна при горінні.

Органолептичний метод простий, але суб'єктивний. Для його використання необхідні знання властивостей волокон, характер їх горіння та характерних ознак, які відрізняють тканини, схожі між собою за зовнішнім виглядом: бавовняних та лляних; тканин з натурального шовку та штучних ниток, чисто- та напіввовняних [12].

Склад напіввовняної тканини було визначено за такими ознаки:

- мають нерізкий блиск;

- оскільки до складу входять синтетичні волокна (лавсан, нітрон), то тканина виявляє ще більший опір зминанню, ніж чистововняні тканини;

- оскільки до вовни додані інші волокна, їх розпізнають за характерними для них ознаками: менш звиті, довгі та блискучі - синтетичні волокна;

- змішана пряжа горить з утворенням напливу, вугіллячка, яке світиться та запаху, які залежать від змісту невовняних волокон.

Лабораторний метод більш об'єктивний та точний. Метод базується на вивченні мікроструктури волокон та їх хімічних властивостей [12].

Аналіз волокнистого складу за цим методом проводиться за допомогою мікроскопу та хімічних реагентів.

При вивченні під мікроскопом пучків волокон, які витягнуті з пряжі, можна розпізнати за будовою окремих волокон, які з них входять до складу тканини. Однак деякі хімічні волокна (капрон, лавсан, вінол та інші) схожі за будовою. В даному випадку вивчення мікроструктури волокон можна доповнити відношенням волокна до дії деяких хімічних реактивів.

За допомогою хімічних реагентів можна визначити наявність тих чи інших волокон в складі тканини завдяки їх різному ставленню до дії розчинників та завдяки їх фарбуванню в різні кольори тими чи іншими речовинами. Лавсан відрізняють від капрону за допомогою мурашкової кислоти: капрон розчиняється в кислоті, лавсан не розчиняється.

Відомо також, що при дії на вовняні тканини хлорцинкйодом вони фарбуються в жовтий колір. За допомогою експрес-методу можна легко розпізнати волокна капрону, лавсану та нітрону. Для цього готують суміш фарбників (родамін С та катіонний синій К), нагрівають до температури кипіння і на 2…3 хвилини занурюють волокна. Капрон фарбується в яскравий червоно-бузковий колір, лавсан - в світло-рожевий, а нітрон - в яскраво синьо-блакитний [13].

Сировинний склад тканини було визначено за допомогою органолептичного методу, бо він є простий, але суб'єктивний.

Всі ткацькі переплетення поділяються на 4 класи:

I. Прості.

II. Дрібновізерункові.

III. Складні.

IV. Великовізерункові (жакардові) [12].

Тканина верху креп, відноситься до дрібно візерункового переплетення, згідно проведеного досліду, що виконувався за допомогою мікроскопа.

Дрібновізерункові комбіновані переплетення:

Крепові переплетення можуть утворюватися на основі полотняного, рогожки, поєднанням рапортів сатинового переплетення зі складними саржевими і т. ін. Крепові переплетення дуже різноманітні. На поверхні тканини створюються різноманітні дрібнофігурні малюнки, які імітують креповий ефект тканин, виготовлених з ниток крепового скручування. Тканини пружні, формостійкі. Завдяки хаотично розташованим на поверхні тканини подовженим основним перекриттям такі тканини краще протистоять зминанню і не ускладнюють процеси розкрою [12].

Для визначення кількості ниток на 100 мм довжини тканини, необхідно використати одну з методик: по бахромі або шляхом висмикування ниток. Для даного матеріалу було обрано метод рахування ниток по бахромі. Цей метод полягає у тому, що на ділянці 100 мм рахується кожна ниточка бахроми. Після проведення підрахунків, дані записуються у роботу.

Дана тканина є нерівнощільною Що?Щу: 384?316

Лінійна заповненість матеріалу показує, яка частина довжини матеріалу вздовж основи або утоку зайнята поперечниками паралельно розташованих ниток без врахування їх переплетення з нитками перпендикулярної системи.

Лінійну заповненість визначають за формулою:

;

де Ео, Еу - лінійна заповненість тканини по основі і утоку, %.

А - коефіцієнт, який залежить від виду волокон;

То, Ту - лінійна щільність ниток по основі і утоку, текс;

Що, Щу - кількість ниток на 100 мм довжини тканини по основі і утоку, шт.

Поверхнева заповненість тканини показує, яку частину площі тканини займає площа проекцій ниток основи та утоку.

Поверхневу заповненість розраховують за формулою:

де Еs - поверхнева заповненість тканини, %;

Ео, Еу - лінійна заповненість тканини по основі і утоку відповідно, %.

Об'ємна заповненість показує, яку частину об'єму тканини складає сумарний об'єм ниток основи та утоку:

,

де ЕV - об'ємна заповненість тканини, %

дТ - об'ємної маси тканини, мг/мм3;

дН - об'ємної маси ниток, мг/мм3;

Заповненість щодо маси тканини визначається відношенням маси ниток до маси, яку міг би мати матеріал при умові повної відсутності пор як між нитками, так і всередині ниток між волокнами

де Еm - заповненість щодо маси, %;

д - середня густина тканини, мг/мм3;

г - густина волокна, мг/мм3.

Загальна пористість характеризується об'ємом тканини, яка не заповнена волокном:

де R - загальна пористість, %.

Оздоблення напіввовняних тканин:

І. Попереднє оздоблення складається з: крепірування. Крепірування - обробка крепових тканин з віскозних ниток на креповому каландрі. Тканина проходить між гарячим (80-85°С) металевим валом, на якому вигравіруваний певний рельєфний малюнок, та пружнім валом з щільноспресованої бавовняної тканини. Після такого тиснення тканина надбає рельєфний малюнок, який після наступного відварювання створює креповий ефект [13].

II. Фарбування.

Напіввовняні тканини фарбують сірковими фарбниками.

III. Друкування тканин з хімічних волокон та ниток виконуються аналогічно друкуванню тканин з натурального шовку.

IV. Заключна обробка складається з: стрижки і чистки, апретування, вирівнювання по ширині, сушки, термообробки, декатирування, каландрування, правки утоку. Крепові тканини насичують м'яким апретом, пропускають через ширильно-усадочну машину, потім обробляють вологим паром на заключному декатируванню для усадки та поліпшення крепового ефекту, надання м'якості та блиску, вирівнюють по утоку.

Результати визначення характеристик будови і структури досліджуваної тканини представлені у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Технічні показники будови і структури досліджуваної тканини

Показник

Одиниця вимірювання

Значення показника досліджуваної тканини

1

2

3

Сировинний склад

-

56% вовна,30% віcкоза,14% лавсан

Лінійна густина ниток (пряжі)

текс

18,74

Переплетення

-

Крепове

Кількість ниток на 100 мм довжини

шт.

384; 316

Лінійне заповнення

%

115,87; 94,64

Поверхневе заповнення

%

100,85

Об'ємне заповнення

%

71,6

Заповненість щодо маси

%

40,68

Загальна пористість

%

59,3

Вид оздоблення

-

Крепірування

2.2.2 Визначення геометричних властивостей та вагових характеристик

Товщина тканини - це відстань між ділянками ниток, які найбільше виступають з лицевої та зворотної сторони.

Товщина залежить від таких факторів:

- лінійна щільність ниток та пряжі, з яких виготовлена тканина

в тканинах високої щільності нитки сплющуються або розташовуються із зсувом, тому щільні тканини, при інших рівних умовах, мають більшу товщину, ніж малощільні.

- ступінь скручування пряжі та ниток

при збільшенні ступеня скручування діаметр нитки зменшується, але до певного значення, після чого виникає скорочення нитки та збільшення її товщини;

- вид ткацького переплетення

Вимірюють товщину тканин за допомогою спеціальних приладів - товщиномірів.

Існує кілька конструкцій товщиномірів, але принцип їх дії і основному зводиться до наступного: зразок укладають між двома пластинами, одна з яких рухлива та пов'язана зі стрілкою, що вказує на циферблаті товщину випробуваного матеріалу в частках міліметра. Для отримання точних показників сила тиску пластин на тканину регулюється і може бути доведена до нуля [12].

Згідно із нормативними значеннями товщин текстильних матеріалів для костюмів товщина матеріалу знаходиться в межах 0,4…1,2 мм. Згідно із результатами досліду товщина крепового матеріалу підходить для даного асортименту виробів.

Ширина матеріалів - відстань між двома пружками матеріалу, виміряна разом з ними або без них (ворсові тканини).

Розрізняють такі ширини матеріалів:

стандартна - ширина тканини, що вказана в ГОСТ;

фактична - результат вимірювання ширини конкретної тканини.

Ширину тканини вимірюють такими способами:

- контактний - за допомогою метрової нескладної лінійки на промірочному столі з точністю до 0,1 см;

- безконтактний - на вимірювально-розбраковочних машинах.

Ширину тканини в куску рекомендується вимірювати на кожних 50 м в п'яти місцях, що розподілені рівномірно по довжині куска, при довжині куска менше 50 м - в трьох місцях [12].

Лінійна густина - це маса погонного метру матеріалу незалежно від ширини.

Розраховується за формулою:

де: МL - лінійна густина матеріалу, г/м;

lсер - середня довжина зразка при даній ширині, см;

m - маса зразка, г.

Поверхнева густина - це маса одиниці площі тканини (1 м2).

Розраховується за формулою:

де MS - поверхнева густина матеріалу, г/м2;

m - маса зразка, г;

lсер - середня довжина зразка, см;

Всер - середня ширина зразка, см.

Поверхневу густину тканин можна визначити розрахунковим методом, використовуючи стандартні показники щільності тканин по основі і утоку, а також лінійну щільність ниток.

Поверхневу густину (Мsp) розраховують за формулою:

, г/м2

За умови правильного проведення дослідження значення поверхневої густини матеріалів, отриманні дослідним шляхом і розрахунковими методами є близькими.

Відхилення в отриманих значеннях визначаються за формулою:

де Мs, Мsp - поверхнева густина зразка, визначена дослідним і розрахунковим методами, г/м2.

Оскільки відхилення не більше 2%, то виміри проведені правильно.

2.2.3 Визначення механічних властивостей

Результати механічних властивостей представлені у формі протоколу дослідження, що наведений у додатку А.

Механічні властивості - це комплекс властивостей, які визначають відношення матеріалу до дії різноприкладених до нього зовнішніх сил (розтягування, згинання).

Напівциклові розривальні характеристики використовують для оцінки граничних механічних можливостей текстильних матеріалів.

Показники напівциклових характеристик встановлюють при розтягуванні матеріалу на розривальних машинах, які в залежності від конструкції можуть бути:

1. З постійною швидкістю опускання нижнього затискача (РТ-250М)

2. З постійною швидкістю деформації ("INSTRON").

Одновісним називається розтягування матеріалу в одному напрямку (по основі чи по утоку), коли сили розтягування діють в площині матеріалу по якій-небудь прямій.

Основними напівцикловими розривальними характеристиками є:

розривальне навантаження

видовження на момент розірвання

Визначення цих характеристик проводять різними методами:

Стандартний "стрип-метод".

Метод малих смужок.

Греб - метод.

Метод профільних проб.

Метод кільцевих проб.

Метод малих смужок використовують для випробування на розривання зразків дослідних смужок шириною 25 мм, що робить даний метод більш економічним [12].

Розривальне навантаження - це найбільше зусилля, яке витримує матеріал в момент розірвання.

Видовження на момент розірвання - це приріст довжини зразка матеріалу, який розтягують, до моменту його розірвання.

Відносне розривальне навантаження, розраховується за формулою:

де РР - розривальне навантаження, Н;

b - ширина зразка, м;

МS - поверхнева густина матеріалу, г/м2.

Відносне видовження на момент розірвання (еP, %) - відношення абсолютної величини видовження до початкової довжини

Розраховують за формулою:

де lP - видовження на момент розірвання, мм;

lо - початкова (затискна) довжина зразка, мм.

Досліди були виконані на розривальній машині РТ-250 М, методом малих смужок, згідно ГОСТ 3813-72.

Жорсткість при згині - це здатність матеріалу чинити опір зміні форми під дією зовнішньої згинаючої сили.

Визначають жорсткість на спеціальних приладах двома методами:

під дією власної ваги (розподіленого навантаження) методом консолі;

під дією зосередженого навантаження (зовнішньої згинаючої сили) [12].

Жорсткість при згині досліджуваного матеріалу визначено методом консолі. Цей метод передбачає визначення жорсткості матеріалів під дією своєї ваги без примусової деформації зразка. За цим методом визначення жорсткості виконується на приладі ПТ-2.

Абсолютне прогинання кінців зразка тканини розраховують за формулою:

де fo - відносне прогинання кінців зразка тканини;

f - абсолютне прогинання кінців зразка, см;

l - довжина кінців, см.

Жорсткість при згині вираховують окремо для зразків по основі та утоку.

Розрахунок виконують за формулою:

де В - жорсткість при згині, мкН/см2;

m - маса зразка тканини, г;

А - коефіцієнт, який визначають із довідника за значенням відносного

прогинання fo.

Коефіцієнт жорсткості визначається як відношення значення жорсткості в повздовжньому напрямку до значення жорсткості в поперечному напрямку:

Досліди було проведено на приладі ПТ-2, за методом консолі, згідно ГОСТ 10550-75.

Згідно із нормативними значеннями умовної жорсткості текстильних матеріалів для костюмів значення знаходиться в межах 4000…9000 мкН/см2. Згідно із результатами досліду значення умовної жорсткості крепового матеріалу підходить для даного асортименту виробів.

Здрапованість - це здатність тканин у підвішеному стані створювати м'які, рухомі складки.

Для оцінки ступеня драпірувальності тканин використовують коефіцієнти

драпірувальності, які визначають трьома методами:

- методом голки;

- дисковим;

- аналітичним;

Аналітичний (розрахунковий) метод базується на залежності драпірувальності тканини від параметра її жорсткості [12].

Коефіцієнт драпірувальності розраховують за формулою:

де a, b, с - постійні коефіцієнти, величини яких залежать від значення параметру жорсткості;

d - параметр жорсткості тканини.

Параметр жорсткості тканини визначають за формулою:

де А - коефіцієнт функції відносного прогину кінців зразка тканини fo;

l - довжина звисаючих кінців зразка матеріалу, см.

При значенні параметру жорсткості:

d > 0,23: а = 0,595; b = 0,041; с = 0,203;

d < 0,23: а = 1,000; b = 0,013; с = 0,100.

Згідно із нормативними значеннями коефіцієнту драпірувальності текстильних матеріалів для костюмів та в порівнянні із розрахунковим значенням, здрапованість матеріалу є задовільною, оскільки знаходиться в межах: 50…65%.

Незминальність - це властивість матеріалу чинити опір згину,стисненню і поновлювати початковий стан після зняття зусилля, яке викликало його зминання.

Зминальність - це властивість матеріалів під дією деформації згину тастиснення утворювати незникаючі складки та зморшки [12].

Визначення незминальності та зминальності матеріалів виконують такими

методами:

- метод орієнтованого зминання;

- метод неорієнтованого зминання.

Метод орієнтованого зминання базується на вимірюванні кута відновлення

зразка тканини після зминання на спеціальному приладі - СМТ. Прилад СМТ є стандартний, а отже і даний метод є стандартним. Викроюють зразок тканини Т-подібної форми, кладуть його під кутом 180° і підкладають під вантаж приладу на 15-20 хвилин. Потім вантаж знімають та вимірюють кут відновлення зразка [12].

Коефіцієнт незминальності розраховують за формулою:

де хо,у - коефіцієнт незминальності відповідно по основі та утоку, %;

180 - кут повного згину, град;

dсер - середнє арифметичне значення кута відновлення зразка, град.

Досліди було проведено приладом СМТ, використовувався метод орієнтованого зминання, згідно ГОСТ 19204-72.

Згідно із нормативними значеннями незминальності текстильних матеріалів для костюмів значення знаходиться в межах 90%. Згідно із результатами досліду значення незминальності крепового матеріалу підходить для даного асортименту виробів.

Зсіданням називається зміна лінійних розмірів матеріалів після замочування, прання і прасування, а також під впливом підвищеної вологості повітря.

Зсідання по довжині і ширині матеріалу підраховується за формулами:

, ,

де Lд1, Lш1 - середнє арифметичне значення результатів виміру довжини та ширини зразка між контрольними мітками до вологої обробки;

Lд2, Lш2 - середнє арифметичне значення результатів вимірів довжини та ширини між контрольними мітками після вологої обробки та сушки.

Дослід був проведений за допомогою пральної машини, методом після прання, згідно ГОСТ 11207-65.

Згідно із нормативними значеннями зміни розмірів після мокрої обробки текстильних матеріалів для костюмів значення знаходиться в межах 1,5%, що означає характеристику тканини по усадці - без усадки.

2.2.4 Визначення гігієнічних властивостей

З гігієнічних властивостей тканини, що досліджується, визначено показник вологості.

Вологість (фактична вологість) показує, яку частину від маси матеріалу складає маса вологи, яка міститься в ньому при певній фактичній вологості повітря. Вологість визначають шляхом висушування трьох зразків матеріалу розміром 50Х200 мм до постійної маси, в сушильній шафі при температурі 100…110єС. Термін сушіння 15…30 хв [12].

Показник вологості підраховують за формулою:

де Wф - фактична вологість, %;

mг - маса зразка при фактичній вологості повітря, г;

mс - маса абсолютно сухого зразка, г.

Дослід було проведено такими приладами: ваги та сушильна камера, методом висушування зразків, згідно ГОСТ 19204-73.

Згідно із нормативними значеннями вологості текстильних волокон для костюмів значення знаходиться в межах 15…17%. Згідно із результатами досліду значення вологості крепових волокон є нижчим, ніж необхідно для даного асортименту виробів.

Результати визначення властивостей тканини представлені у вигляді таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Технічні показники властивостей

Показник властивості

Значення показника

1

2

Товщина, мм

0,698

Розривне навантаження, даН

126,73; 78,717

Розривне видовження, мм

26 ; 23

Жорсткість при згині, мкН·см2

5495,06; 4557,39

Драпірувальність, %

56,124; 62,432

Незминальність (зминальність), %

83,44; 82,55

Зміна лінійних розмірів після мокрої обробки, %

0,42; 1,32

Вологість, %

1,69

2.3 Вибір і характеристика прикладних, скріплювальних матеріалів і фурнітури

Підкладкові тканини повинні бути легкими, володіти хорошою стійкістю до тертя, високою стійкістю до дії поту і хімічної чистки, слабкою усадкою по основі. Ці тканини виготовляють переважно саржевим, сатиновим і атласним переплетенням, рідше жакардовим; найчастіше їх випускають гладкофарбованими, в основному темних кольорів, але достатньо поширеними є тканини з надрукованим малюнком. Ширина підкладкових тканин - 75…160 см, поверхневою густиною 54…180 г/мІ, з усадкою тканини 3,5% по основі і 1,5…2% по утоку [14]. Залежно від поверхневої густини, підкладкові тканини можна підрозділити на легкі (до 90 г/мІ), середні (91…120 г/мІ) і важкі (121…180 г/мІ) [16].


Подобные документы

  • Дослідження основних технологічних, структурних та механічних властивостей матеріалів. Вивчення розвитку моди на вироби жіночого літнього одягу. Характеристика асортименту швейної тканини, фурнітури, підкладкових, прокладкових та докладних матеріалів.

    курсовая работа [43,7 K], добавлен 09.06.2011

  • Вибір та характеристика моделі швейного виробу. Загальна характеристика властивостей основних матеріалів для заданого виробу. Визначення структури і будови ниток основи і піткання, переплетення досліджуваної тканини. Вибір оздоблювальних матеріалів.

    курсовая работа [40,4 K], добавлен 15.06.2014

  • Обґрунтування конструкції моделі. Характеристика матеріалів верху, підкладки, докладу, ниток і фурнітури. Режими виконання ниткових, клейових з’єднувань, волого-теплової обробки. Розробка технології виготовлення швейного виробу та вибір обладнання.

    курсовая работа [831,2 K], добавлен 12.12.2014

  • Обґрунтування вибору пальта жіночого демісезонного, характеристика конструкції. Характеристика матеріалів верху, підкладки і докладу, ниток та фурнітури. Розробка конфекційної карти на модель. Розробка технологічної документації на куртку жіночу.

    курсовая работа [1,1 M], добавлен 25.09.2012

  • Основні вимоги швейного виробу. Вибір та обґрунтування матеріалів для його виготовлення. Формування базової моделі костюма за ознаками, які відповідають напрямку моди. Розрахунок та побудова модельної конструкції одягу. Специфікація деталей крою.

    курсовая работа [43,9 K], добавлен 14.10.2014

  • Вимоги до жіночого костюму і вибір матеріалів для його виготовлення. Аналіз напрямку моди та моделей-пропозицій. Розробка ескізу виробу. Вихідні дані для побудови креслення базової конструкції. Виготовлення лекал моделі. Специфікація деталей крою.

    дипломная работа [79,4 K], добавлен 16.09.2010

  • Конструкторсько-технологічний аналіз виробу. Визначення складу та властивостей металу, обґрунтування способів зварювання та використовуваних матеріалів. Розрахунок витрат зварювальних матеріалів. Аналіз варіантів проведення робіт та вибір оптимального.

    курсовая работа [1007,9 K], добавлен 27.05.2015

  • Переробка нафти і виробництво нафтопродуктів в Україні. Стан ринку паливно-мастильних матеріалів в країні. Формування споживчих властивостей та вимоги до якості ПММ. Класифікація та характеристика асортименту паливно-мастильних матеріалів ПАТ "Ліник".

    курсовая работа [48,4 K], добавлен 20.09.2014

  • Коротка характеристика виробу, його призначення і матеріал, оцінка зварюваності. Вибір зварювальних матеріалів та обладнання. Порядок і технологія виконання швів, критерії оцінки їх якості. Розрахунок витрати матеріалів. Правила безпеки та охорона праці.

    курсовая работа [515,0 K], добавлен 24.05.2014

  • Розгляд моделей жіночої сукні з маленькою ступінню прилягання по лінії талії. Ознайомлення із технологічною послідовністю виготовлення виробу. Вибір та обґрунтування матеріалів та фурнітури. Аналіз та розробка методів обробки деталей і вузлів виробу.

    курсовая работа [64,9 K], добавлен 01.03.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.