Швейні товари

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: «Швейні товари»



План

Вступ

І. Історична довідка

ІІ. Перспективи розвитку і технологія виробництва

2.1 Сировина та процес виробництва

2.2 Нове у виробництві

ІІІ. Класифікація та асортимент

3.1 Класифікація та асортимент

3.2 Вимоги до якості

3.3 Пакування, маркування і умови зберігання

ІV. Організація робочого місця продавця

4.1 Підготовка до продажу і продаж

4.2 Санітарні вимоги до робочого місця продавця

4.3 Техніка безпеки та протипожежні заходи в магазинах

Список літератури

одяг тканина швейний санітарний



Вступ

Швейні товари включають вироби, одержувані за допомогою стібків, строчок і швів. Їх ділять на одяг, що покриває тіло людини, і на вироби, що не відносяться до одягу: постільна та столова білизна, вироби спортивного та туристичного призначення та інвентарю (намети, спальні мішки, рюкзаки), чохли для приладів та ін.

Основне місце в загальному асортименті швейних товарів займає одяг, тобто виріб або сукупність виробів, що надягається (-их) людиною, що несе (-их) утилітарні та естетичні функції. При цьому найважливішою її функцією є захисна. Ця функція, за висновком Ф. Енгельса, зіграла важливу роль у розвитку як швейного виробництва, так і людини. Він писав: «Перехід його (первісної людини) з спочатку спекотної батьківщини в райони, де рік ділиться на зиму і літо, породив нові потреби - потреби в житлі і одязі, а отже, породив нові види діяльності, які все більше віддаляли людину від тварини ».

Кліматичні умови зумовлюють необхідність людини в одязі, зокрема теплозахисної. У цьому зв'язку акад. Ф. Ерісмана зазначав: «Якщо стіни наших будинків, зроблені з проникного для повітря і володіє великою теплоємністю матеріалу, можуть бути названі перші кільцем укріплень, зведених людиною проти несприятливих впливів вітру, холоду, сонця та іншого, то другий кільцем захисту є одяг, за допомогою якою ми оточуємо себе повітряною оболонкою, температура якої ще вище і піддається меншим коливанням, ніж температура кімнатного повітря ».

Всі ми звикли до одягу як до власного тіла. Настільки звикли, що часто вже не цікавимося її походженням і віком.

Одяг з'явилася не відразу. Але вона виникла тому, що повинна була виникнути, до неї вів весь процес розвитку землі і людства.



І. Історична довідка

Археологічні розкопки показують, що одяг з'явилася на найраніших етапах розвитку людського суспільства (40-25 тис. Років тому). Перші ознаки одягу були виявлені ще у людей палеоліту у вигляді різних шкур тварин, трави, накинутих на плечі або закріплених у вигляді спідниць на поясі. Шкури, листя, трави, тканина, натягнуті на пояс, були прообразом перших спідниць.

Безперечно, базисна, або історично перша функція одягу - захистити людське тіло від несприятливих впливів навколишнього середовища. Ця функція полягає в тому, що будь-який одяг в якійсь мірі задовольняє потребу в безпеці і самозбереженні і захищає тіло влітку - від спеки, взимку - від холоду. У кліматичних зонах, де більшу частину року стоять морози, тільки тепла хутряна одяг (вона переважніше одягу, наприклад, на синтепоні, штучному хутрі) зберігає життя людей, оскільки саме натуральне хутро здатний в екстремальних умовах забезпечити безпеку людини при сильному холоді.

Фізична і духовна життя людини обумовлена потребами тіла в захисті його від негоди і негоди, а потребами духу - в прикрасі. Первісні люди носили шкури тварин, пеньку, траву. Жителі теплих країн не потребували захисту від негоди і тільки прикрашали себе. З розвитком почуття сорому вони стали користуватися першим одягом - шматками тканини. У цьому зв'язку М. Домогацких, характеризуючи найпростіший костюм первісних народів, зазначав: «Ці люди майже не знають одягу. У деяких селищах вони носять жорсткий пояс на стегнах, прив'язуючи до нього фартух, сплетений з волокнистих рослин. Часто ззаду привішувати для прикраси гілки дерев, які, як ми з'ясували, змінюються через кожні два дні. В інших селищах жінки носять плетений пояс, а спереду - раковину або шкаралупу кокосового горіха. Жіноча спідниця плететься з бананових або кокосових листя, пофарбованих у темно-коричневий або чорний колір. Іноді спідницю складають два невеликих шматка плетеної рогожі, прикріплених до поясу спереду і ззаду »

З моменту свого виникнення одяг грала не тільки чисто утилітарну роль, була предметом першої необхідності, але і надавала людині реальну можливість змінити свій вигляд, поліпшити його, приховати недоліки фігури і зовнішності - відбивала певне уявлення про красу, тобто виконувала й естетичну функцію.

Естетична функція кожним народом сприймалася по-своєму. Прикладом цьому служать традиції деяких народів деформувати форму черепа, ступень, татуювати тіло, подовжувати шию, носити корсет і т.д.

Перші художні образи, які знаходили відображення в характері одягу, людина черпав з навколишнього середовища. Поступово від наслідування природі він переходив до художньо-образного вирішення одягу, створенню ансамблю предметів, які формують його зовнішній вигляд.

Історія одягу нерозривно пов'язана з розвитком моди. Її вивчення відкриває ключ до пізнання традицій і звичаїв як існуючих, так і померлих народів. За формою і забарвленням одягу, по тканинах ми дізнаємося ступінь їх художнього і промислового розвитку; зміни в крої, в поєднаннях кольорів, вплив костюма одного народу на одяг іншої - все це дає нам можливість визначити шлях їх розвитку чи занепаду; релігія, мистецтво, філософські вчення впливають на зовнішність людей, по якій можна створити уявлення про ці культурних двигунах певної епохи.

Костюми королів, вождів, героїв та видатних історичних осіб характеризують нерідко цілу історичну епоху. Одяг людини своїм загальним «модним» видом характеризує відомий період часу, а своїми деталями, індивідуальними дрібними подробицями, манерою носити її визначає характер, смаки, розумову і духовне життя людини.

Але костюм, одяг виконують й інші, «нематеріальні» функції, безпосередньо пов'язані з пануючими в даному суспільстві уявленнями про цнотливість і сором'язливості, розкіш і багатство, соціальному престижі. Ці функції можна об'єднати в функцію соціального знака і символу. Костюм виступає як знак класової, професійної диференціації; вираження економічної престижності, респектабельності; приналежності його носія до тієї чи іншої групи; як знак статевого відмінності, віку, вирази століть; вираз регіональної та історичної культури. Так, в Стародавньому Римі тогу міг носити тільки вільний дорослий римський громадянин (підлітки носили особливі тоги); певні елементи одягу відповідали царського або священицького титулу; одяг військових і медиків характеризувала професію; одяг представників багатьох неформальних молодіжних об'єднань - панків, рокерів, металістів і т.д. В якості символів виступають при цьому як окремі елементи костюма (краватка, запонка, фасон піджака і т.д.), сам костюм як єдине ціле, так і весь набір використовуваної одягу. Сукупність знаків і символів складають текст, який в першу чергу читається в процесі взаємодії, тобто одяг виконує також комунікативну функцію, або функцію «язика». Часто одяг відображає соціально-економічне становище індивіда: бідна одяг - бідна людина, багата - багатий. Правда, в наш час в індустріально розвинених країнах роль одягу як знака помітно зменшилася у порівнянні з минулими століттями. Багатий нині вбраний не обов'язково дуже дорого, але й не бідно, бідний же не може одягнутися вище своїх матеріальних можливостей. Одяг є також знаком, який може читатися оточуючими як текст, що характеризує смак її власника. Зрозуміло, ніхто не хоче демонструвати поганий смак, але знак - це мимовільний слід статусу, тому він читається незалежно від бажання його носія. Наявність же поганого смаку, проявленого в одязі, нерідко читається як текст, що говорить про характер і рівень отриманої освіти, про загальну культуру людини. Всупереч бажанню людини, її одяг може говорити про наявність таких якостей, як снобізм, схильність до показному споживання, хвастощі та ін.

Той чи інший набір предметів одягу, манера їх надягати і носити завжди виконували соціальні, обрядові, професійні, а також знакові функції: служили знаком радості чи печалі, урочистості, матеріального добробуту, приналежності до певної професії, класу і т.д. В залежності від призначення одягу виділяється її головна функція. Так, для спеціального одягу - це захисна функція, для ошатною - естетична.

Реальна функція виробу визначається конкретною ситуацією споживання, тобто зовнішніми характеристиками його експлуатації. Отже, річ повинна мати поруч властивостей, які виступають її матеріальними характеристиками. При цьому корисна функція вироби зумовлена певною потребою: духовної, матеріальної, естетичної, культурної. Вона може являти собою певну комбінацію утилітарних, естетичних, культурних запитів людини. Комбінація цих потреб може змінюватися в залежності від того, хто є споживачем цієї речі, які умови і способи її експлуатації. Якщо потреба задовольняється, річ корисна. Якщо ж річ не здатна задовольнити потребу людини, на яку орієнтована, вона не перестає бути річчю, наділеною корисними функціями, а отже, і корисною річчю.

Основним змістом функції є створене людиною рівновагу між вимогою до даної речі і відповіддю на цю вимогу. Відповідь проявляється в знаках - фактурних, формальних, конструктивних, колірних, матеріальних.

У процесі свого розвитку одяг виконувала ті чи інші функції, мінялася конструктивно. Про те, які зміни зазнала одяг з найдавніших часів до наших днів, можна судити на прикладі вдосконалення двох її конструктивних категорій. Плечовий одяг: шкура - накидка - плащ - тога - сорочка - плаття - жакет - пальто і т.д .; поясна: пов'язка на стегнах - фартух - спідниця - штани - панчохи - панталони - штани і т.д.

З появою тканин людина намагалася закріпити їх на тілі. Залежно від географічного регіону тканину драпировали (Давня Греція, Рим); обгортали нею тіло (Єгипет, Ассирія); робили прорізи для голови, утворюючи пончо (латиноамериканські країни). З часом з'явився крій, який пристосовував одяг до тіла. Вона міцно трималася, утворюючи прилеглу оболонку. Спочатку з оболонки, утвореної цілим полотнищем, виділявся рукав, потім - ліф, спідниця, різні роз'ємні деталі.

Розвиток костюма від простих форм до складних відбувалося передусім під впливом кліматичних умов конкретного середовища життя людини. Трудова діяльність людини також диктувала необхідність вдосконалення одягу, доповнюючи її потрібними деталями. Розвиток розширеного виробництва, торгівлі, ведення загарбницьких воєн визначили активний взаємообмін одягом, взуттям, тканинами, оздобленням і прикрасами до костюма. Завдяки запозиченню збагачувався і значно розширювався «гардероб» народів різних країн.

З роками шириться інформація про нові види матеріалів, йде процес запозичення, зростає виробництво, рухається вперед майстерність пошиття одягу. Історичні, географічні, соціальні умови життя народів знаходять відображення в одязі. Поступово усвідомлюється, що «не одяг робить людину, а вона сама - його створення, результат багатовікових зусиль людського генія».

У сучасних умовах одяг розвивається в поєднанні функцій краси і зручності. Що людина вважає красивим в одязі - дуже індивідуально, хоча і коригується часом. Однак є й загальні принципи, порушувати які завжди

вважалося некрасиво (одягатися не відповідно до особливостей фігури, не за віком або без урахування ситуації). Зручність відіграє особливу роль при значних навантаженнях на організм при роботі, в довгих походах, при поганому самопочутті, а також у повсякденному більш динамічного життя. Наприклад, звернувшись до історії костюма, можна назвати безліч виробів як жіночого, так і чоловічого туалету, які були безсумнівно красивими, але далеко не завжди зручними. Згадаймо корсети, здавлюють грудну клітку, які порушували дихання і кровообіг; сукні на важких каркасах, рясно прикрашені дорогоцінними каменями, нашитими на парчу і оксамит, з високими комірами, які спотворювали пропорції тіла, позбавляли фігуру рухливості і т.д.

До швейним товарам відносять верхнє готове плаття (верхній одяг), білизна і головні убори.

У дореволюційній Росії майже всі швейні вироби виготовлялися кустарями або домашнім способом. Великих швейних підприємств було мало, організація виробництва в них була надзвичайно примітивна.

Реконструкція швейного виробництва на новій технічній базі почалася в нашій країні в перші ж роки після Великої Жовтневої соціалістичної революції. У 1928 р швейна промисловість перейшла на потокову систему виробництва; були створені великі швейні підприємства та проведена їх спеціалізація.

Продукція швейної промисловості зростала з року в рік бурхливими темпами. Так, наприклад, за період з 1928 по 1938 р продукція швейної промисловості збільшилася більш ніж у п'ять разів.

У роки Великої Вітчизняної війни швейна промисловість успішно виконувала величезну роботу по забезпеченню швейними виробами воїнів Радянської Армії та цивільного населення.

У післявоєнний період швейна промисловість домоглася, нових успіхів. З року в рік зростає випуск швейних виробів, оновлюється і розширюється їх асортимент. Так, тільки за 1951 було впроваджено у виробництво 4900 нових моделей швейних виробів. Одночасно з цим підвищується якість швейних виробів. Цьому сприяє впроваджений, за пропозицією майстра Московської швейної фабрики лауреата Сталінської премії Поліни Суховерхової, післяопераційний контроль за якістю пошивки виробів.



ІІ. Перспективи розвитку і технологія виробництва

2.1 Сировина та процес виробництва

Матеріали для швейних товарів. Основним матеріалом для. виготовлення швейних виробів є різноманітні тканини.

Крім тканин, для пошивки швейних виробів використовують вату, ватин, ватілін хутра, гудзики, різну фурнітуру (гачки, пряжки, застібки та ін.), Мережива, нитки і різні оздоблювальні матеріали (шнури, тасьма та ін.).

Виробництво швейних товарів. Масове виробництво швейних товарів складається з операцій моделювання, конструювання, розкрою і пошивки.

Моделювання полягає в розробці моделі того чи іншого виробу. При розробці моделі враховують призначення вироби, сезонність його використання, гігієнічні властивості одягу, смаки споживачів, технічні можливості пошивки і т. П. Кожна розроблена модель після ретельного обговорення затверджується художніми радами, організованими при міністерствах легкої та харчової промисловості союзних республік, обласних (крайових) та міських управліннях легкої промисловості, обласних (крайових) управліннях промкооперації. До складу таких художніх рад входять представники промисловості, торгуючих організацій, художники, модельєри та ін.

Кожній затвердженої моделі присвоюється певний номер.

Конструювання полягає в розробці технічних креслень затверджених моделей і у виготовленні на основі цих креслень лекал (викрійок).

Конструювання - дуже відповідальний етап у створенні швейного виробу.

Розкрій тканин на окремі деталі проводиться після підготовчих операцій, до яких відносяться сортування тканин (по ширині, кольором, малюнком та ін.), Настил тканин і розмітка контурів деталей. Розкроюється весь настил за допомогою електричних розкрійних машин.

Викроєні деталі збирають у комплекти і направляють в пошивний цех.

Пошивка при масовому виробництві верхнього готового одягу складається із значного числа операцій, виконуваних зазвичай на окремих робочих місцях.

Більшість пошивочних операцій на фабриках виробляється за допомогою різних машин. Від якості проведення цих операцій залежить якість готових виробів. У процесі пошивки проводяться також влажнотерміческіе операції (прасування, раз-прасування та ін.)

Пошиті вироби для виявлення всіх дефектів матеріалу і пошивки ретельно переглядають, маркують і упаковують.

2.2 Нове у виробництві

Платье PL1-807

Матеріал: бенгалін

Сезонність: літо

Сарафан PL1-074

Матеріал: бенгалин

Сезонність: лето

Сарафан PL1-319

Матеріал: бенгалин

Сезонність: лето

Сарафан PL1-264

Матеріал: бенгалин

Сезонність: лето

Сарафан PL1-255

Матеріал: бенгалин

Сезонність: лето

Сарф-н 32.12.1 (32.11.1; 32.8.1)

Матеріал: лен, бенгалин

Сезонність: лето

Джемпер PL2-649-1

Матеріал: лакоста+кож.зам

Сезонність: весна, осень

Куртка PK1-228

Матеріал: плащевка

Сезонність: весна, осень



ІІІ. Класифікація та асортимент

3.1 Класифікація та асортимент

Швейні товари виробляються з різних матеріалів на підприємствах швейного виробництва й використаються для захисту тіла людини від впливів зовнішньому середовища у звичайних умовах носки й при виконанні певних видів робіт.

Загальними вимогами, яким повинні задовольняти всі швейні вироби, є зручність у використанні, надійність, відповідність сучасному напрямку моди, безпека для здоров'я людини й навколишнього середовища. Особливі вимоги пред'являються до швейних виробів спеціального призначення.

Швейні товари крім утилітарної виконують також декоративну функцію й тому при їхньому виготовленні необхідно враховувати особливості форми тіла людини, його вік, характер діяльності, умови використання виробу.

На формування асортиментів і якість швейних виробів впливає вид основного й допоміжного матеріалів, моделювання й конструювання, технологічні процеси пошиття.

Як основні матеріали для виготовлення швейних виробів використаються бавовняні, лляні, шовкові, вовняні тканини, тканини з хімічних волокон, натуральна, штучна, синтетична шкіра, натуральний і штучний мех.

3.2 Вимоги до якості

Під контролем якості одягу розуміють перевірку відповідності показників якості виробів вимогам, викладеним у нормативно-технічної документації. Контроль якості одягу нерозривно пов'язаний з її виробництвом.

Для забезпечення високої якості одягу на підприємствах перевіряють якість сировини, матеріалів, фурнітури і т.д. (Вхідний контроль), контролюють технологічні операції з виготовлення одягу (внутріпроцессний контроль), здійснюють контроль якості готових виробів (вихідний контроль), а також контроль за упаковкою, зберіганням, транспортуванням виробів, засобами виробництва, нормативно-технічною документацією. Якість одягу перевіряють зовнішнім оглядом з боку верху і підкладки, а також виміром виробів і їх окремих вузлів і деталей. Об'єктами контролю є:

зовнішній вигляд виробу,

якість посадки виробу на фігурі,

якість технологічної обробки вузлів і виробу в цілому.

Зовнішній огляд виробів проводять на манекенах або манекенник (стосовно до плечових виробів), або на спеціальних формах (для головних уборів). Білизняні та трикотажні вироби найчастіше дивляться на столах. В процесі огляду встановлюють відповідність виробу затвердженому зразку за силуетом, формою, покроєм і т.п., а також правильність підбору матеріалів верху, підкладки, оздоблення, фурнітури. Якість посадки виробу на фігурі перевіряють на манекенах або манекенник типового статури. Для перевірки якості посадки виріб, надіте на манекен (манекенника), застібають на гудзики і поправляють.

Правильну посадку виробу на фігурі характеризують такі ознаки:

гладка поверхня поличок і спинки, відсутність на них перекосів і заломів (зморшок);

апломб країв бортів поличок (вони не повинні розходитися або заходити одна на іншу більше, ніж передбачено у зразку);

апломб бічних швів,

горизонтальне положення низу виробу (за винятком моделей з асиметричним або фігурним низом),

відсутність ділянок натягу тканини на поверхні деталей (наприклад, через нестачу опуклості полички в області грудей або спинки в області лопаток),

відсутність вільних складок на поверхні деталей через зайву ширини або довжини відповідних ділянок,

правильне розташування коміра і лацканів - кути їх не повинні відгинатися, комір повинен бути без перекосів і щільно прилягати до горловини (за винятком варіантів моделей з віддаленої від шиї формою коміра),

правильне розташування рукавів: вони повинні бути прямовисними, паралельні лінії полузаноса і не повинні відхилятися вперед або назад; посадка рукавів повинна бути рівномірно розподілена по окату без утворення зморшок;

правильне розташування сторін шліци спинки: вони повинні щільно прилягати одне до одного, не розходитися і не заходити один на одного більше, ніж передбачено в зразку;

правильне з'єднання підкладки та утеплювальній прокладки з верхом вироби: верх вироби не повинен бути деформований через укорочення, обуженним або перекосу підкладки. Якість посадки виробу на фігурі перевіряють візуально.

3.3 Пакування, маркування, умови зберігання

Для маркування швейних виробів використовують товарний ярлик, стрічку з зображенням товарного знака або клейма, контрольну стрічку. На товарному ярлику вказують такі реквізити: товарний знак підприемства-виробника, його найменування i місцезнаходження, найменування виробу, позначення стандарту або технічних умов, артикул виробу, його модель, розміри, сорт, роздрібну ціну, дату виготовлення (місяць, рік). Можуть бути дoдaткoвi реквізити: артикул основного матеріалу; для швейних виробів, що мають підкладку чи оздоблення хутром - сорт підкладки, знижка, надбавка за хутро й оздоблення i група оздоблення. Стрічка із зображенням товарного знака застосовується при маркуванні верхнього i легкого швейного одягу, головних yбopiв. На ньому повинні бути зазначені: символи по догляду за виробами відповідно до вимог Держстандарту. Товарний знак може бути зображений на підкладці виробу методом шовкографії, на виробах - у вигляді оздоблення (вишивка, аплікації ) чи нанесення фарбою на бавовняну підкладку виробу. Kpiм того, допускається вказувати на окремій стрічці, встроченій у шов, найменування сировини, його зміст по волокнах i символи по догляду за виробом; Уci дані наносять на стрічку друкарським, друкованим, жакардовим способом або методом шовкографії. До виробів з хімічних, вовняних i змішаних волокон додається пам'ятка по догляду. Для упакування швейних виробів використовують споживчу тару (індивідуальну чи групову), nanip i транспорту тару. Перед упакуванням швейні вироби прасують, відформовують, відпресовують (за потребою), потім укладають в індивідуальну чи групову тару. Швейні вepxнi вироби при місцевих перевезеннях транспортують без упаковки в підвішеному стані у спеціальних контейнерах на вiшaлax. Приміщення для зберігання швейних виробів повинні бути cyxi й опалювані, провітрювані, оптимальна температура +10 - +30°С, без потрапляння прямого сонячного світла. Розміщення одягу на складах регламентується стандартами. Так, відстань від підлоги до нижньої частини - полиці стелажа повинна бути не менше, ніж 1м, між стелажами - не менше, ніж 0,7м, від внутрішніх стін до виробів - не менше ніж 0,2м.

До допоміжних матеріалів ставляться нитки, фурнітура, оздоблювальні матеріали.

Основні й допоміжні матеріали повинні відповідати вимогам нормативної документації, технічному опису моделі одягу.

Процес виробництва швейних виробів включає проектування, розкрій матеріалів на деталі, пошиття виробів і заключну обробку.

При проектуванні створюється ескіз моделі й виготовляє зразок-еталон виробу (моделювання). Після узгодження й твердження зразка-еталона розробляється технічний опис моделі й виготовляють необхідні лекала (викрійки).

Більшість швейних виробів виробляється на великих швейних підприємствах і при масовому виробництві не враховуються особливості форми й розміру фігури людини. Одяг проектується на типові фігури чоловіків, жінок і дітей.

Розмірні ознаки верхніх трикотажних і швейних виробів визначаються розмірними ознаками фігури людини. Найважливіші з них - ріст, обхват грудей, обхват талії (для чоловіків), обхват стегон (для жінок). Так, стандартами встановлені наступні варіанти типових фігур чоловіків: по росту від 146 до 194 див; для особливо більших ростова 188-206 див; по обхваті грудей від 84 до 128 див, для особливо більших розмірів 132-144 див; по обхваті талії від 70 до 130 див; для особливо більших розмірів 120-144 див.

Інтервал між суміжними ростами становить 6 див, між суміжними розмірами - 4 див, по обхваті талії - 4 див.

У табл. представлене співвідношення розмірів жіночого верхнього одягу вітчизняного й закордонного виробництва.

Таблиця Співвідношення розмірів жіночого верхнього одягу вітчизняного й закордонного виробництва

При проектуванні ескіз моделі й зразок-еталон виробу розробляються на типову фігуру, що характеризується наступними розмірними ознаками: для чоловіків - ріст 170 див, обхват грудей 100, для жінок - ріст 164 див, обхват грудей 96 і обхват стегон 100 див. Для одягу інших розмірів і ростова лекала виготовляють окремо.

На швейних підприємствах основні й допоміжні матеріали підбираються в партію для кожної моделі.

Розкрій основних матеріалів виробляється індивідуально або настилами. Викроєні деталі комплектуються для кожного викроєного виробу по розмірних ознаках.

При пошитті викроєні деталі з'єднують між собою нитками, клеєм, зварюванням струмами високої частоти або комбінованим способом.

Для додання виробам певної форми проводиться волого-теплова обробка.

Заключна обробка включає пришивання фурнітури, формування складок (плісировка, гофрування й ін.), пришивання оздоблювальних прикрас (канти, волани, рюші й ін.) і остаточну волого-теплову обробку.

Швейні вироби (код по ОКП 85 0000) по призначенню підрозділяються на одяг верхню, виробу костюмні, виробу плательные, виробу білизняні й ковдри, одяг формену, головні убори, вироби робітники й спеціальне призначення, інші швейні вироби.

Верхній одяг, вироби костюмні, плательные й головні убори по підлозі й віку споживачів підрозділяється на чоловічу, жіночу, для хлопчиків шкільного віку; для дівчинок шкільного віку, для хлопчиків дошкільного і ясельного віку, для дівчинок дошкільного і ясельного віку.

У підкласі білизняних виробів і ковдр додатково випускаються вироби для немовлят.

Одяг формена випускається чоловіча, жіноча, для хлопчиків шкільного віку; для дівчинок шкільного віку. Виробу робітники й спеціальне призначення випускаються тільки для дорослих (чоловічі й жіночі).

Основними видами побутовий верхнього одягу є пальто, півпальто, плащі, куртки, комбінезони; спортивного одягу -- куртки спортивні. Для виготовлення побутового верхнього одягу застосовуються бавовняні, лляні, вовняні й шовкові тканини, штучна шкіра, плівкові й неткані матеріали, штучне хутро, трикотажне полотно; для спортивних утеплених курток - штучна шкіра, плівкові матеріали, шовкові тканини.

Видовий асортименти костюмних виробів включає штани, піджаки, костюми, шорти, які виробляються з бавовняних, лляних, вовняних і шовкових тканин, плівкових матеріалів, штучної шкіри, трикотажного полотна.

До виробів плательным ставляться плаття, спідниці, блузки, жилети, фартухи, брючні комплекти, сарафани, халати. Для виготовлення платтів, халатів, сарафанів, спідниць використаються всі групи тканин, натканні матеріали, трикотажне полотно й штучна шкіра; блузки виробляють тільки із тканин і трикотажного полотна.

Асортименти білизняних швейних виробів і ковдр включає сорочки верхні (чоловічі, для хлопчиків), сорочки (чоловічі, для хлопчиків), білизна натільне (чоловіче, жіноче, дитяче), білизна постільне, піжами, костюми купальні, предмети дитячого туалету, ковдри стьобані, комплекти білизни для дорослих і для немовлят.

У підкласі форменого одягу представлені вироби (крім форми військовими й міліцейської), використовувані працівниками різних державних служб. Видові асортименти форменого одягу включає пальто й півпальто, плащі, шинелі, бушлати, костюми формені, штани формені, гімнастерки, фланелевки, форменки, кітелі, тужурки, куртки, плаття, сорочки, блузки, жилети, спідниці формені. До головних уборів ставляться кашкети й кепі, шапки, капелюха, панами, берети, тюбетейки, шлемики, капори, шапочки, каптури, кашкети, чохли до кашкетів, берети формені, шапки формені.

Виробу робітники й спеціальне призначення використаються в різних галузях народного господарства для зашиті працюючих від шкідливих впливів і включають пальто, півпальто, плащі, костюми, куртки, штани, комбінезони, спідниці, халати, блузки, жилети, плаття й сорочки, головні убори спеціального призначення.

До прочим швейним виробам ставляться мішки спальні, вкладиші до спальних мішків, чохли, коміри зі штучного хутра й ін.

Основними вимогами до якості швейних виробів є відповідність виробу розмірної й полнотно-возрастної групі, відповідність виробу своєму призначенню, можливість хімічного чищення, прання, глажения, зручність користування, відповідність виробу сучасному напрямку моди, рівень обробки й обробки виробу.

Для верхнього одягу до показників, підтверджуваним при сертифікації, ставляться: масова частка хімічних волокон (верх, підкладка) (для дитячих асортиментів); гигроскопичность (підкладка) (для дитячих асортиментів); стійкість ворсової поверхні до стирання, стійкість до стирання по площині (верх, підкладка); стійкість сжраски до фізико-хімічних впливів (світлу, дистильованій воді, поту, глажению, органічним розчинникам, тертю); зміна лінійних розмірів після мокрих обробок; водоупорность (для плащових і курткових тканин); відповідність виробу по лінійних розмірах, змісту сировини, а також способам відходу, зазначеним у маркуванні.



IV. Організація робочого місця продавця

4.1 Підготовка до продажу та продаж

Важливе значення для раціоналізації процесу продажу товарів і впровадження прогресивних методів обслуговування покупців має попередня підготовка товарів до продажу.

Необхідність проведення операцій попередньої підготовки товарів до продажу в магазинах обумовлюється тим, що значна частина товарів, вироблених промисловими та переробними підприємствами України, надходить у торгівлю в непідготовленому до реалізації стані(у великогабаритній тарі, навалом, розібраними і не укомплектованими).

Тому працівники магазинів вимушені виконувати перед подаванням товарів у торговий зал різноманітні операції, які фактично є продовженням процесу виробництва у сфері обігу.

Попередня підготовка товарів до продажу-це комплекс операцій, які виконуються з товаром у магазині перед подаванням його у торговий зал(до місць продажу)і спрямовані на доведення його до повної готовності для продажу покупцям. Характер і обсяги операцій цього комплексу визначаються складністю асортименту товарів, властивостями окремих товарів, особливостями їх пакування(тара, упаковка),рівнем готовності товарів до продажу, розміром покупок, застосування тих чи інших методів продажу товарів.

Усі операції попередньої підготовки товарів до продажу поділяють на загальні, яких потребує будь-який товар, і специфічні, які обумовлені конкретними особливостями окремого товару.

Комплекс загальних операцій попередньої підготовки товарів до продажу включає розпаковування товарів, їх облагородженим(надання товарам товарного вигляду), сортування, перевірку цін та маркування товарів(заповнення ярликів,цінників на товар), комплектування подарункових наборів і підготовку товарів до подачі на робоче місце.

До специфічних операцій підготовки товарів до продажу відносять операції, необхідність виконання яких перед подаванням у торговий зал обумовлюється специфікою конкретних товарів. Прикладом таких операцій можуть бути з фасування вагових продовольчих та окремих дрібно штучних непродовольчих товарів, накатування тканин, намотування стрічки або тасьми, нарізання товарів, розрубування м'яса, усунення дрібних дефектів у взутті, попереднє групування дрібно штучних виробів на картах, щитках, дрібна штопка трикотажних виробів, настроювання музичних інструментів, перевірка якості дії чи звучання механічних і розмовних виробів, перевірка комплектності і випробування в дії радіотоварів, настроювання телевізорів, очищення меблів від пороху.

Загальні операції попередньої підготовки товарів до продажу в магазинах передбачають:

- розпакування - звільнення товару від транспортної тари. Основна до цієї операції - збереження кількості і якості товарів, тари та упаковки;

- сортування - групування товарів за товарними групами, видами, розмірами, сортами, іншими асортиментними ознаками, а також перевірка відповідності ціни, сортності, вказаних на маркуванні і в супровідних документах, прейскурантам договорам;

- облагородження(надання товарного виду) - очищення від пилу, забруднень, зачищення верхнього шару товарів, який втратив товарний вигляд, прасування товарів, протирання заводського мастила, усунення дрібних дефектів;

- маркування - оформлення і прикріплення(пришивання, приклеювання) до товарів ярликів з вказанням найменування виробу, його артикулу, сорту, розміру, ціни(для позначення ціни можуть застосовуватись спеціальні цінники);

- комплектування подарункових наборів - об'єднання в єдиний набір товарів різних назв спільного призначення. Як правило подарункові набори комплектують з галантерейних товарів (часто - в поєднанні з трикотажними і парфумерно-косметичними товарами). При комплектуванні наборів повинні враховуватись напрямки моди і купівельний попит. Недопустимі є включення в набори поряд із товарами високої якості, підвищеного попиту окремих неходових товарів. Подарунки повинні бути підібрані зі смаком і красиво оформлені;

- підготовка товарів до викладення у торговому залі - укладання товарів у спеціальну тару, контейнери, лотки, туро-обладнання, корзини, ящики, візки, виконання операцій зі збиранням товарів, які надійшли в магазин в розібраному вигляді.

4.2 Санітарні вимоги до робочого місця продавця

Щоб належним чином підготувати робоче місце до роботи, продавець приходить на роботу за 15 хвилин до відкриття магазину. Ретельно миє руки, переодягається у спеціальний одяг, волосся добре заправляє під ковпак. До його обов'язків входить перевірка наявності інвентарю та інструментів, розміщення їх на відповідних місцях, перевірка правильності роботи вагів (якщо потрібно, їх слід відрегулювати), поповнення робочого запасу товарів належно від попиту, виправляння викладки, перевірка наявності всіх зразків товарів, наявності цінників і правильності їх заповнення, підготовка пакувальних матеріалів. Ваги на робочому місці мають бути установлені циферблатом до покупців, на відстані 20 см від краю прилавка. Зліва набір гир, праворуч - пристосування для чеків, ріжучі інструменти, пакувальний папір та інші матеріали. Коли все готово, продавець повинен подбати про свій зовнішній вигляд. Продавцям, які працюють з продовольчими товарами, особливо слід дбати про чистоту рук (насамперед при традиційних методах продажу).

Протягом робочого дня продавець стежить за санітарним станом робочого місця, в момент спаду споживчого попиту поповнює (якщо це необхідно) робочий запас товарів, виставляє зразки товарів, які надійшли. Якщо товари закінчуються, їх зразки знімають з вітрин.

Після закінчення робочого дня на своєму робочому місці продавці прибирають, миють інструменти та інвентар, швидкопсувні товари розміщують у холодильному обладнанні.

4.3 Техніка безпеки та протипожежні заходи у магазинах

Робоче місце має організовуватися таким чином, щоб запобігти нещасного випадку. Робоче місце повинно бути зручним, добре освітленим, достатнім для розміщення допоміжного обладнання. Підлога робочих місць влаштовується дерев'яним настилом заввишки 50 - 60мм від підлоги з відстанями між планками 25 - 30мм. Підлога за прилавком у торгівельному залі має бути рівною і неслизькою, струмонепровідною з низькою теплопровідністю. Продавці повинні забезпечуватись справним інструментом і засобами механізації спецодягу. Повинні мати відповідні інструкції охорони праці та техніки безпеки у торгівельній секції. Мають бути журнали інструктажів та оперативні журнали з охорони праці. Продавці допускаються до виконання робіт тільки після проведення інструктажів з охорони праці та навчання безпечним способом праці. Столи для обробки харчових продуктів повинні бути гігієнічні. Поверхні столів мають бути рівними без тріщин із закругленими кутами. Під час користування ножем його лезо направляють від себе. Під час роботи з машинами та механізмами може виникнути небезпека випадкового потрапляння частин одягу, ураження током. Щоб запобігти нещасним випадкам працювати необхідно тільки на справному обладнанні. Перед початком роботи потрібно перевірити санітарний стан, переконатись у наявності захисного заземлення у справності електропроводки. Залишати на робочому місці працюючі машини та нагрівальні прилади без догляду забороняється.

Закон України «Про охорону праці» вимагає: щоб усі працівники при прийомі на роботу проходили інструктаж і перевірку знань з охорони праці. Особам які отримали незадовільні оцінки протягом одного місяця призначається повторна перевірка знань. За характером і часом інструктажі охорони праці поділяють на вступні, первинні, повторні, позапланові і цільові.

Вступний інструктаж з охорони праці проводиться зі всіма працівниками, що приймаються на роботу, належно від освіти і стажу роботи, з учнями, слухачами, студентами навчально-виховних закладів перед початком трудового і професійного навчання в магазині. Запис про проведення вступного інструктажу робиться в журналі, а також у документі про приймання працівника на роботу.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з працівником, щойно прийнятим на підприємство, з працівником, який переводиться з одного цеху в інший, з працівником, який буде виконувати для нього нову роботу. Усі робітники після первинного інструктажу мають пройти стажування протягом 15 змін під керівництвом досвідчених кваліфікованих робітників.

Повторний інструктаж проводиться з усіма робітниками один раз, які працюють на роботах з підвищеною небезпекою. Один раз на квартал повторний інструктаж проводиться за програмою первинного інструктажу в повному обсязі. Позаплановий інструктаж проводиться у разі порушення працівником техніки безпеки, наслідком чого можуть бути травми, аварії, чи отруєння.(проводиться при введенні нормативних актів, при заміні технологічного процесу, при порушенні нормативних актів працівниками, по вимозі відповідного державного органу, при перерві в роботі виконавця більш ніж на 30 календарних днів і ін.).Обсяг і зміст позапланового інструктажу визначається залежно від причин, що спричинили їх необхідність.

Цільовий інструктаж проводиться при виконанні разових робіт, при ліквідації наслідків аварії, при виконанні робіт, що оформляються нарядом - допуском чи письмовим дозволом, у випадку екскурсії або організації масових заходів з учнями і вихованцями.

Всі інструктажі проводить керівник робіт. Ці інструктажі завершуються усним опитуванням, перевірку здійснює людина яка проводила інструктажі. Результати перевірки заносять до відповідного журналу в якому розписуються при інструкторі. Лише після проходження інструктажів працівників допускають до роботи. Також кожен працівник повинен знати план евакуації з приміщення у випадку аварії або пожежі.

До технічних заходів належать:

1.Заборона використання обладнання, пристроїв приміщень та інструментів, що не відповідають вимогам протипожежної безпеки.

2.Правильна організація праці на робочих місцях з використанням пожежно-небезпечних інструментів, приладів, технологічних установок.

3.Улаштування автоматичної пожежної сигналізації, система автоматичного гасіння пожеж та пожежного водопостачання, або наявність засобів гасіння пожежі у не важко доступному місці.



Список літератури

Підручники:

1. Товарознавство непродовольчих товарів-

2. Зрезарцев. М.П, Зрезарцев. В.М., Параніч. В.П.

3. Товарознавство непродовольчих товарів- Радченко. Л.О.,

4. Льовшина. Л.Д., Головко. Н.П., М'ячиков. О.В., Мартишко. І.Ф.

5. Інтегрований курс підготовки продавця непродовольчих товарів-Бабенко. Н.І.

6. Підручник для професійно-технічних навчальних закладів-

7. Кришемінська Л.Д., Семенчук А.В., Коротких. В.Г.

8. Технологія тканевязного виробництва-Смирнов Л.С.,

9. Масленников Ю.И., Яворский В.Ю.

Сайти:

10. http://uk.wikipedia.org/wiki/Категорія:Товарознавство_непродовольчих_товарів

11. www.ukrreferat.com

Размещено на Allbest.ru