Технологія очистки соняшникової олії з використанням модифікованого адсорбенту на основі соняшникового лушпиння

Харків - 2005

Дисертацією є рукопис

дослідити вплив модифікованого адсорбенту на вилучення жирової фази з соапстоку;

дослідити технологічні умови очищення промивних вод рафінаційного виробництва модифікованим адсорбентом;

розробити технологічну схему одержання модифікованого адсорбенту на основі соняшникового лушпиння та визначити технологічні параметри очищення за його допомогою соняшникової олії, соапстоку та промивних вод рафінаційного виробництва.

Об'єкт дослідження - технологія рафінації соняшникової олії.

Предмет дослідження - одержання адсорбенту з соняшникового лушпиння, модифікованого сірчаною кислотою, і технологія адсорбційного очищення соняшникової олії з та жировмістивних відходів її рафінації.

Методи дослідження - фізико-хімічні властивості олії визначались із застосуванням методик аналізу її показників, а саме: кислотного, колірного, пероксидного чисел, кількості фосфатидів та ін.; жирнокислотний склад ацилгліцеринів установлювався методом газової хроматографії метилових ефірів; дисперсність адсорбенту та його пористу структуру методом електронної мікроскопії.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:

- виявлено залежності між концентрацією сірчаної кислоти, співвідношенням між соняшниковим лушпинням і сірчаною кислотою, температурою, тривалістю взаємодії та адсорбційною ємністю модифікованого адсорбенту;

- визначено технологічні параметри взаємодії процесу отримання адсорбенту;

- визначено геометричні параметри пористої структури адсорбенту;

- визначено технологічні параметри очищення соняшникової олії новим адсорбентом від фосфоліпідів, вільних жирних кислот, продуктів окислення, іонів металів;

- виявлено ефект розкладу мила та вилучення жирової фази дією модифікованого адсорбенту на соапсток;

- виявлено технологічні умови очищення жировмістивних промивних вод рафінаційного виробництва модифікованим адсорбентом.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблено технологію отримання ефективного адсорбенту на основі соняшникового лушпиння, модифікованого сірчаною кислотою.

Доведено, що даний адсорбент очищає олію від пероксидних сполук, пігментів, іонів металів, фосфоліпідів, а це підтверджує можливість його використання у рафінаційних цехах оліє-жирових комбінатів.

Розроблено технологічну схему вилучення жиру з соапстоку адсорбентом для подальшої утилізації соапстоку. Доведено можливість застосування адсорбенту для очистки жировмістивних промивних вод рафінаційного виробництва. Проведені промислові випробування отриманого сорбенту на КП “Кремінь” та ТОВ ім. Мичуріна у м. Кременчук, де запроваджено експериментальну установку отримання адсорбенту з лушпиння та установку для відбілювання олії новим адсорбентом.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, які викладено в дисертації та винесено на захист, отримані автором особисто. Серед них: цілеспрямоване виконання дослідження як в експериментальному, так і в аналітичному плані (підбір і аналіз літературних та науково-технічних джерел, виконання експерименту, аналіз одержаних результатів, обробку їх за допомогою статистичного і регресійного аналізу, проведення технологічних та техніко-економічних досліджень).

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи були представлені на Міжнародних науково-технічних конференціях “Проблеми створення нових машин і технологій” (м. Кременчук, 2000, 2001, 2004 рр.), Міжнародній науково-технічній конференції “Екологія і техногенна безпека” (м. Кременчук, 2002 р.)

Дисертаційна робота в повному обсязі була розглянута на засіданні кафедри екології КДПУ (2004 р.) та на науковому семінарі кафедри технології жирів НТУ ”ХПІ” (2004 р.)

Публікації. Основний зміст дисертації опубліковано в 10 роботах, серед яких 6 статей, опублікованих у фахових виданнях наукових праць, 1 патент на винахід та 3 деклараційних патенти.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, 7 розділів, висновків та 3 додатків. Повний обсяг дисертації 181 сторінка; з них 42 рисунка, 27 таблиць, 3 додатки на 32 сторінках, список використаних джерел із 138 найменувань на 11 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність роботи, визначено мету і задачі дослідження, наукову новизну та практичне значення роботи.

У першому розділі “Аналіз сучасного стану питання рафінації рослинних олій” здійснено огляд сучасних технологій адсорбційної очистки рослинних олій та структури і властивостей адсорбентів. Критично проаналізовано літературні джерела, науково-технічну та патентну літературу, які стосуються досліджуваної проблеми. Вивчено методи адсорбційної очистки на активованому вугіллі, глинах, силікагелях та адсорбентах із рослинних компонентів. Розглянуто сучасні методи отримання активованого вугілля та адсорбентів із рослинних компонентів. Виявлено, що споживання вуглецевих сорбентів невелике. Дисбаланс у попиті й пропозиції активованого вугілля визначається відсутністю спеціалізованого виробництва і регенерації, його високою вартістю. Сучасна технологія характеризується високими витратами сировини, палива, електроенергії.

У другому розділі “Методи дослідження” наведено фізико-хімічні характеристики сировини та запропоновано оригінальну методику отримання модифікованого адсорбенту в лабораторних умовах. Визначення технологічних параметрів цього процесу та аналіз фізико-хімічних показників отриманого адсорбенту проведено відповідно стандартних методик.

Мікроскопічний аналіз адсорбенту проведено на електронному мікроскопі ЕМВ -100Л.

Ефективність технології очистки визначено за змінами пероксидного, кислотного і колірного чисел у відбілених оліях: пероксидне число визначали за ГОСТ 26593, кислотне число - за ГОСТ 5476, колірне число за ГОСТ 5477. Кількість іонів металів визначено атомно-адсорбційним методом із використанням атомно- адсорбційного комплексу САТУРН-4.

Жирно-кислотний склад олії визначено шляхом отримання метилових ефірів досліджуваних олій і наступному їх аналізу на газовому хроматографі “Хром-5” виробництва Чехії.

Мікрофотографічний аналіз олії та соапстоку з адсорбентом проведено на кольоровому мікроскопі “Біолом Р-15”.

Для оцінки ефективності адсорбенту у процесі очищення промивних жировмістивних вод використано стандартні методики кількісного визначення концентрації жиру.

Обробку результатів дослідження виконано за допомогою статистичного і регресійного аналізу із застосуванням типових програм і ЕОМ.

У третьому розділі “Фізико-хімічні основи процесу отримання адсорбентів із соняшникового лушпиння” розроблено лабораторну установку отримання сорбенту і проведено дослідження технологічних параметрів.

Відомо, що соняшникове лушпиння має подібний до інших рослинних відходів (деревини осики, сосни) склад компонентів, а саме: целюлозу, геміцелюлозу, лігнін та екстрактивні речовини - смоляні кислоти, вільні жирні кислоти, різні ефіри жирних кислот.

Екстрактивні речовини здатні взаємодіяти із сірчаною кислотою та утворювати сульфокарбонові кислоти за реакцією:

R₁COOH+H₂SO₄ = R₁(SO₃H)COOH+H₂O. (1)

Геміцелюлози в цих самих умовах розпадаються до оксиду вуглецю (IV), води й оксиду сірки (IV):

(C₅H₈O₄)n+10nH₂SO₄ = 10nSO₂+14nH₂O+5nCO₂ . (2)

Для протікання реакцій (1,2) необхідна підвищена температура, яка сприяє збільшенню ступеня дегідратації газоподібних компонентів реакції (2) і більш повному перетворенню геміцелюлоз у складі рослинних компонентів. За рахунок виділення газової фази у вигляді SO₂ і CO₂ відбувається поризація рослинної сировини. Обвуглювання целюлози надає адсорбенту вуглеподібного вигляду. Лігнін за цих умовах взаємодіє з сірчаною кислотою з утворенням лігносульфонових кислот.

У процесі одержання адсорбенту досліджено залежність виходу адсорбенту від температури, виду рослинних компонентів (РК), тривалості реакції, співвідношення рослинних компонентів і сірчаної кислоти (СК), концентрації кислоти.

Виявлено, що однакового ступеня дегідратації можна досягти або підбором співвідношення реагентів, або збільшенням часу протікання процесу. При чому останнє не дуже доцільно, тому що помітно зменшує продуктивність установки і збільшує витрати енергії на підтримання високої температури процесу.

Співвідношення реагентів коливалось від 1ч (1,8-2) за температури процесу 70⁰С до 1ч (1,25-1,5) за температури 130⁰С. Стабільно після співвідношення реагентів РК ч СК-1ч(1,5) спостерігається незначний ріст ступеня дегідратації рослинних компонентів. Це свідчить про вичерпання легко окислювальних компонентів у вигляді геміцелюлоз.

Підвищення температури істотно прискорює загальний процес дегідратації. Подібний висновок підтверджується збільшенням кількості утвореної води, тому доцільно підтримувати температуру на рівні 130⁰С за тривалості процесу 1,5 години.

Збільшення співвідношення РКчСК до 1ч1,5 також сприяє підвищенню кількості утвореної води.

Однак порівняно із серією попередніх досліджень варто відмітити, що за однієї і тієї самої температури процесу досягнуто підвищення ступеня дегідратації сировини на 8-12%, при чому найвищі показники для соняшникового лушпиння. Підвищення концентрації сірчаної кислоти призведе до поступового посилення ступеня дегідратації, що виражається в збільшенні кількості реакційної води на 2-3% мас. за однакової температури. Таким чином, визначено параметри процесу одержання адсорбенту з рослинних компонентів і сірчаної кислоти: рослинний компонент - соняшникове лушпиння, сірчана кислота - 65%, РКчСК-1ч1,5, час реакції - 1,5 години, температура процесу - 130⁰С.

Основним технологічним показником адсорбентів є адсорбційна ємність. Її визначали по поглинанню адсорбентами іонів металів із модельних зразків. Досліджено вплив технологічних параметрів на властивості адсорбенту. Вивчення поглинання іонів важких металів (ІВМ) адсорбентами з рослинних компонентів виявило наступні тенденції. Максимальна адсорбція ІВМ від 11,4 мг-екв/г іонів нікелю, 12,9 мг-екв/ г іонів хрому до 13,2 мг-екв/г іонів міді спостерігалася у адсорбенту з соняшникового лушпиння. Адсорбенти з деревини осики і сосни по ІВМ мали близькі ємності, але на 20 % нижчі. Підвищення адсорбційної ємності за ІВМ в адсорбенту із соняшникового лушпиння пов'язане з більшою кількістю геміцелюлоз у його складі. Зазначено ще одну тенденцію. Максимум адсорбційної ємності у всіх випадках спостерігається за співвідношенням РКСК - 11,5 (таб.1)

Таблиця 1 Залежність адсорбційної ємності адсорбентів від технологічних параметрів

Досліджено адсорбційну ємність ІВМ від часу реакції та температури (таб.2). Збільшення температури процесу одержання сорбенту сприяє підвищенню адсорбційної ємності за ІВМ, найбільше - 11 мг-екв/г для іонів нікелю. Однак підвищення температури до 140⁰С призводить до інтенсивного виділення газів, що містять оксид сірки (1V) і утворенню пилоподібного продукту. За температури 100⁰С процес поризації рослинних компонентів відбувається повільніше, що помітно знижує продуктивність реактора. Отже, оптимальною є температура 130⁰С.

Збільшення часу реакції з 0,5 до 1,5 години також сприяє збільшенню адсорбційної ємності адсорбенту. Однак збільшення часу реакції більше 1,5 годин недоцільне через незначне поліпшення цього показника (табл. 2).

Таблиця 2 Залежність адсорбційної ємності від температури та часу реакції

Таким чином, ефективні умови одержання модифікованого адсорбенту: співвідношення РКСК - 11,5, температура - 130⁰С, тривалість реакції - 1,5 години. На підставі виконаних досліджень і схеми лабораторної установки розроблено технологічну схему одержання адсорбенту з соняшникового лушпиння.

Результати електронно-мікроскопічного дослідження показали, що частинки модифікованого адсорбенту різноманітні не тільки за розміром, але і за формою. Зустрічаються як однорідні частинки, до яких належать кулясті, гострокутні та нитковидні, так і агреговані, що складаються з декількох зерен, в яких проглядаються отвори розміром 0,008 мкм. Вони можуть представляти собою пори перехідного розміру. При цьому дисперсність часток адсорбенту варіює в широких межах. Основна фракція (до 70%) представлена мікрочастинками, розмірами 1,0-2,0 мкм. Значно менше (близько 20%) ультрамікрочастинок, розмір яких лежить в межах 0,5 - 1,0 мкм. Разом з невеликою кількістю (до 10%) мезочастинок, діаметром 2,0-3,0 мкм, зустрічаються великі агрегати, що складаються в основному з мікрочастинок. Такий розподіл за дисперсністю відбувається вже на стадії одержання адсорбенту та сприяє збільшенню питомої поверхні і, як наслідок, активності адсорбенту.

Вивчення мікроструктури поверхні частинки адсорбенту показало наявність мікропор, діаметром більше 0,005 мкм, перехідних пор, розміром менше 0,05 мкм та макропор, розмір яких коливається в інтервалі 0,05-0,5 мкм. Крім цього, проміжки між частинками в агрегатах утворюють систему каналів розмірами 0,01-0,02 мкм.

У четвертому розділі “Дослідження технології очистки соняшникової олії у лабораторних умовах” досліджено процес відбілювання олії модифікованим адсорбентом. Виявлено, що олієємність модифікованого адсорбенту становить 45 %, що в 1,6 разу менше олієємності активованого вугілля. Ефективність очищення нерафінованої соняшникової олії модифікованим адсорбентом визначали шляхом визначення масової частки фосфоліпідів, вільних жирних кислот (кислотне число), пероксидних сполук (пероксидне число) і барвних речовин (колірне число) у початковій і вихідній олії у залежності від терміну дії адсорбенту.

Процес відбілювання олії проведено за температури 25-60?С, кількість уведеного адсорбенту варіювалась від 1% до 3%. Доведено забезпечення достатньою глибини очистки за цими показниками.

Якісна характеристика соняшникової олії після адсорбційного очищення представлена в табл. 3

Таблиця 3 Якісні показники очищення соняшникової олії

Як показали проведені дослідження, модифікований адсорбент володіє високою адсорбційною активністю по відношенню до фосфоліпідів, мікродомішок важких металів, що підвищить стійкість олії до автоокислення. Його дія знижує вміст барвних речовин, жирних кислот, пероксидних сполук. Крім того, за рахунок високої вологозатримуючій здатності, адсорбент поглинає вологу із олії, що дозволяє вилучити стадію глибокого вакуумного сушіння. Кінетика процесу адсорбційного очищення за участю модифікованого адсорбенту досліджувалась за зміною концентрації пероксидних сполук. Дані щодо кінетики адсорбції пероксидних сполук адсорбентом зображено у вигляді кінетичних кривих у координатах відносної адсорбції

= а_t/а_р від t,

де а_t адсорбція поточна; а_р рівноважна адсорбція. Для розглянутої системи “олія - адсорбент” експериментальні точки, побудовані в цих координатах у досить широкому інтервалі часу, утворюють пряму. Відомо, що це є прямим доказом внутрішньо-дифузійного характеру адсорбції. Ці кінетичні залежності не проходять через початок координат, а відтинають на осі ординат відрізок ₀, що відповідає адсорбції на зовнішній поверхні.

На підставі цього факту можна виділити адсорбцію пероксидних сполук на зовнішній поверхні й усередині пористого простору адсорбенту.

Достовірність отриманих результатів оцінено обробкою статистичних даних спостережень методами кореляційно-регресійного аналізу. Так, під час дослідження залежності зміни пероксидного числа за температури 25⁰ С, одержано детерміновану математичну модель:

,

де y(t) - ? ПЧ (кількість поглинених пероксидних сполук адсорбентом); t - тривалість адсорбції, діб.

За допомогою програми STATG (нелінійна регресія) описано зв'язок між величиною А(? ПЧ *10^-2:78 Ѕ ммоль О/кг) і незалежною змінною t (хв.) при температурі 60⁰С. Кінетику адсорбції описано рівнянням:

,

де - рівноважна адсорбція, k-константа адсорбції, t-тривалість, хв.

Для зміни пероксидного числа від тривалості адсорбції отримано рівняння: , константа адсорбції k=хв ^-1.

Для підтвердження експериментальних даних проведено мікрофотографічні дослідження суміші олії з адсорбентом. Частинки й агрегати модифікованого адсорбенту оточено ореолом жовтого кольору з олії завтовшки від 0,017 мкм до 0,042 мкм, що підтверджує адсорбційну здатність адсорбенту. Частинки ж активованого вугілля оточено шаром олії, завтовшки від 0,0042 мкм до 0,017 мкм, що на порядок менше.

Для зв?ясовування дії модифікованого адсорбенту на глицерідну частину соняшникової олії досліджено її жирнокислотний склад до і після адсорбційної очистки на газовому хроматографі. Аналіз спектрограм показав, що кількість жирних кислот до і після адсорбції не змінюється й дорівнює: початкова олія - С16-7%, С18 - 3%, С18:1 - 26%, С18:2 - 63 %, С 18:3 - 1%. Очищена олія має такі самі показники, крім С18:2 - 64 %, що вказує на індиферентність адсорбенту відносно ацилгліцеринів соняшникової олії.

Проведено дослідження технологічних параметрів очистки соняшникової олії модифікованим адсорбентом. Контрольним показником ступеня очистки вибрано значення кислотного числа вихідної олії.

Досліджено зміну температури процесу від 25⁰С до 60⁰С в залежності від тривалості взаємодії адсорбенту з олією, кислотне число початкової олії 7,46 мг КОН/г

Таблиця 4 Залежність кислотного числа від тривалості адсорбційної очистки олії

За результатами досліджень визначено, що найменше кислотне число олії досягнуте при t=60⁰С та тривалістю адсорбції 30 хвилин.

Досліджено зміни КЧ від швидкості перемішування олії з адсорбентом та його кількості (табл. 5).

Таблиця 5 Залежність зміни кислотного числа від технологічних параметрів

Доведено (табл.5), що ефективною є кількість адсорбенту 3 г при швидкості перемішування 2 сек^-1. Збільшення швидкості перемішування до 2,17 сек^-1 не дає значної зміни кислотного числа олії після контакту з адсорбентом.

На підставі виконаних досліджень визначено технологічні параметри адсорбційної очистки нерафінованої соняшникової олії модифікованим адсорбентом (табл.6).

Таблиця 6 Технологічні показники очистки нерафінованої соняшникової олії

Технологія адсорбційного очищення соняшникової олії із застосуванням модифікованого адсорбенту може бути реалізована на діючому обладнанні рафінаційних цехів олієжирових комбінатів за стандартною технологічною схемою очистки. У п'ятому розділі “Дослідження процесу вилучення жирової фази з соапстоків модифікованим адсорбентом” розглянуто використання модифікованого адсорбенту для виділення жирової фази із соапстоку. При проведенні рафінації олій та жирів за класичною схемою гідратація - лужна нейтралізація - промивка - сушка утворюється велика кількість соапстоків, концентрація яких у залежності від способу нейтралізації коливається від 10 до 40% загального жиру.

Досліджувався соапсток Полтавського МЕЗу “Соняшник” концентрацією 32,8%. Параметри обробки: кількість адсорбенту - 1% від маси соапстоку, температура 25⁰С, тривалість - до 28 год.

Під час контакту соапстоку з адсорбентом відбувається деемульгування жиру системи. Залежність вмісту вилученої жирової фази в % мас. від тривалості взаємодії соапстоку з адсорбентом. Чим більша тривалість контакту адсорбенту із соапстоком, тим більше жиру надходить до адсорбату. Максимальний вихід жиру -32% мас., якщо час контакту складає 24 год. Досліджено кількість жиру в адсорбаті від маси адсорбенту при тривалості процесу 12 год. та при кількості адсорбенту 1 -7 % від маси соапстоку. При збільшенні маси адсорбенту кількість жиру зменшується за рахунок збільшення його вмісту в адсорбенті.

Дослідження показали, що ефективною є тривалість обробки - 24 год. при кількості адсорбенту 1-3%.

Для характеристики якості жиру, виділеного із соапстоку, були визначені кислотне, ефірне, пероксидне числа. Оскільки адсорбент має активні сульфогрупи, мильна фаза розкладається з утворенням жирних кислот, тому збільшення маси адсорбенту призводить до збільшення кислотного числа. Збільшення ефірного числа при збільшенні маси адсорбенту пояснюється видаленням із жиру залишкового мила. Спостерігається також стабільне зменшення органічних пероксидних груп при збільшенні маси адсорбенту, що вказує на поліпшення якості жиру, виділеного із соапстоку. Мікрофотографічними дослідженнями початкового соапстоку показано, що структура соапстоку однорідна, жовтуватого коліру заемульгованого жиру, який розподілений по всьому об'єму соапстоку. Під час взаємодії соапстоку з адсорбентом структура соапстоку змінюється, він розшаровується, водна фаза набуває сірого кольору, добре видно, що частинки адсорбенту оточено шаром жиру жовтого кольору.

На основі проведених лабораторних досліджень розроблено технологічну схему вилучення жиру із соапстоку.

У шостому розділі “Дослідження очищення промивних вод рафінаційного виробництва модифікованим адсорбентом” розглянуто можливість застосування розробленого модифікованого адсорбенту для вилучення жирової фази з жировмістивних промивних вод. Досліджувались промивні води з початковою концентрацією 0,8-1,2%. Ефект вилучення жиру з жировмістивних промивних вод модифікованим адсорбентом складає 98,8 %. Технологічні параметри адсорбційного очищення промивних вод рафінаційного виробництва такі: кількість уведеного адсорбенту - 1-3%, температура обробки - 25⁰С, тривалість процесу - 30 хвил. На основі проведених лабораторних досліджень розроблено схему очистки промивних вод. У сьомому розділі “ Техніко-економічні аспекти роботи” показано, що однією з найголовніших характеристик розробленого процесу одержання модифікованого адсорбенту із соняшникового лушпиння є техніко-економічна ефективність. Вартість 1т адсорбенту становить 1021 грн. Строк окупності його виробництва 2 роки.

Проведено порівняльний аналіз ринкової вартості отриманого адсорбенту з його найбільш розповсюдженими закордонними аналогами. За результатами проведеного аналізу можна зробити висновок, що ринкова вартість отриманого адсорбенту в 2,5 раза менше вартості словацького сорбенту "Nobelin FF", а за якісними показниками близька до активованого вугілля, вартість якого в 10 разів більша, ніж адсорбенту на основі соняшникового лушпиння.

ВИСНОВКИ

В дисертаційній роботі отримані нові науково обґрунтовані результати, які в сукупності вирішують наукове завдання щодо розробки ефективної технології адсорбційної очистки соняшникової олії з використанням вітчизняних адсорбентів. У процесі дослідження зроблені наступні висновки:

1. На основі вивчення впливу температури, часу, концентрації сірчаної кислоти, співвідношення реагентів на процес взаємодії сірчаної кислоти з соняшниковим лушпинням одержано новий адсорбент з адсорбційними характеристиками, які близькі до характеристик активованого вугілля, але модифікований адсорбент має понижену маслоємкість.

2. Дослідженнями адсорбційної здатності модифікованого адсорбенту визначено технологічні параметри його виробництва: рослинний компонент соняшникове лушпиння; сірчана кислота - 65%; співвідношення РКчСК-1ч1,5; тривалість реакції - 1,5 години; температура процесу - 130⁰С, за яких досягається очистка соняшникової олії до показників, що забезпечують використання її, як рафінованої не дезодорованої. Розроблено технологічну схему одержання нового адсорбенту.

3. Визначено, що процес адсорбційного очищення нерафінованої соняшникової олії чиниться за відносно низьких температур (60⁰С) і під атмосферним тиском. Модифікований адсорбент знижує вміст фосфоліпідів на 91 %, вільних жирних кислот - на 76 %, пероксидних сполук - на 65 %, барвних речовин -на 60 % і є абсолютно індиферентним щодо ацилгліцеринів соняшникової олії.

4. Виявлено, що під дією модифікованого адсорбенту на соапсток відбувається розклад мила й вилучення жирової фази (до 97,5%), яку без додаткової обробки можна використовувати на технічні потреби.

5. Виявлено значний ефект (98,8%) очищення промивних вод рафінаційного виробництва від жирових часток. 6. Впроваджено експериментальну установку отримання адсорбенту з соняшникового лушпиння та установку для відбілювання соняшникової олії новим адсорбентом на КП “Кремінь” та ТОВ ім. Мичуріна у м. Кременчук.

7. Економічними розрахунками порівняльного аналізу ринкової вартості отриманого адсорбенту з його найбільш розповсюдженими аналогами показано, що вартість адсорбенту із соняшникового лушпиння в 10 разів менша, ніж активованого вугілля.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ