Розробка жіночої сукні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

У виробничому процесі виготовлення виробів найважливішою складовою його організаційної структури є швейні потоки, на які припадає близько 80 % всіх трудових витрат. Однією з першочергових завдань швейної промисловості в теперішній час є розробка та впровадження технологій, які забезпечують гнучкість виробництва, підвищення конкурентоспроможності продукції, можливості швидкої зміни асортименту виборів, зниження їх собівартості.

В умовах ринкових відносин особливе значення визнають питання якості та терміни підготовки моделей до запуску їх у виробництво. Методи розробки моделей та підготовки їх до запуску у виробництво створюються з рахування можливостей їх автоматизації.

Основним завданням сфери побутового обслуговування населення є: по-перше задоволення потреби людей в одязі, по-друге це висока якість одягу, а по-третє - це різноманітний асортимент. У першу чергу це не цікавий та не великий асортимент швейних виробів, а по друге низька якість пошиття. На сьогоднішній день важко придбати високоякісний одяг,з цим потрібно боротися. Саме для цього і потрібна спеціальність модельєра - конструктора. Саме тоді будуть оригінальні моделі та поповнюватиметься асортимент України.

Аналіз сучасного стану проектування одягу масового виробництва показує, що всіх проектних організаціях моделі одягу створюються по одній принциповій схемі організації робіт. Одним з шляхів рішення поставленим перед швейною промисловістю завдань вдосконалення процесу проектування одягу, так як на цьому етапі закладається всі кількісні та якісні властивості буднього виробу.

Сучасна швейна галузь, яка випускає одяг масового виробництва характеризується достатньо високим рівнем техніки, технологій і організації виробництва наявністю великих спеціалізованих підприємств, виробничих об'єднань. Тому вдосконалення організації потокового виробництва сприяє підвищенню техніко-організаційного рівня всього підприємства, забезпечує ефективне використання засобів праці та робочого часу. В сучасних умовах розвитку швейних галузей, підвищується роль раціональної організації виробництва, як основної умови раціональної використання виробничого потенціалу.

Проектування одягу базується на визначенні вимого споживачів у виробах, вимог споживачів до одягу та на прогнозі моди в майбутньому. З цією метою необхідно мати дані про групи споживачів, визначати групи споживачів яких не задовольняє існуючий асортимент виробів. Це в свою чергу дозволить визначити вимого до одягу, конкретизувати орієнтири проектних розробок. Оскільки змінюються умови життя людей (соціальні, економічні та інші), змінюється мода, технологія виробництва, то змінюється і потреби людей у одязі. Тому у кожній проектній ситуації проектувальник змушений знаходити відповіді на запитання: що, та для кого проектувати. Сьогодні промисловість не в змозі виготовляти одяг індивідуально, але для неї реально випускати одяг для типів споживачів, де тип узагальнює в собі вимоги групи людей, які мають спільні характеристики.

Існує немало угрупувань споживачів одягу: групування за віком, освітою, матеріальним станом, розмірними ознаками, відношення до моди та інше, але ці характеристики не залежні від того, споживачем того саме являються ті кому вони належать.

При проектуванні одягу в якості вихідної інформації про споживачів використовують деякі відомості про розмірні типології. В умовах в підвищених вимого до якості одягу цих відомостей не достатньо. Відсутність необхідної інформації про людину призведе до створення речей, що не користуються попитом. Соціальні риси характеризують людину, як особистість. Вони визначають його потреби, інтереси, бажання, схильність, етнічні та демографічні ознаки, рівень культури, освіти та матеріальне забезпечення. За допомогою цих даний можна задовольнити потреби людей.

1. Конструкторська частина

1.1 Вихідні дані для розробки креслення

Перед створення одягу та всього образу замовниці потрібно врахувати зовнішній та внутрішній стан. Після того як ми ознайомились з нею ми зможемо підібрати модель одягу яка найбільше личить та приховує недоліки фігури. Звичайно, щоб подобався одяг та підходив пошив до характеру замовниці та її внутрішнього стану.

Дана замовниця - дівчина 20 років. Середнього зросту має приємну зовнішність. Довге волосся з золотаво - русявим відблиском та в'ється. Обличчя круглуватої форми. Великі виразні каро - зелені очі над яким розташовані брови дугоподібні, які свідчать про романтичність та чуйність замовниці. Губи рожевого кольору, гарної форми. Світлий колір шкіри вкритий ніжними веснянками та невелика шия. Плечі середніх розмірів , в якійсь мірі великуваті. Груди нормальні. Виражена талія, та помірні стегна.. Замовниця сангвінік, як споживач моди достатньо активний тип жінок. Він бачить себе в моді, тому відбирає ті конструктивно - композиційні рішення, які забезпечать гармонізацію з образом.

Таблиця 1.1- Виміри конкретної фігури

Пропорції тіла людини залежать від багатьох факторів: вікових, статевих особливостей. Замовниця відносить до мезоморфного типу тіла людини. У Статі жіночих фігур враховується один чинник - величина жировідкладень. У замовниці рівномірний розприділ жировідкладень, тому вона належить до першої групи та нормального типу.

Постава - це природнє положення тіла людини в стані спокою, стояче без напруження м'язів. Замовниця належить до фігур з нормальною поставою, рівномірним профільним вигином хребта в області лопаток і по лінії талії.

Висота плеча часто впливає на форму шиї. У замовниці дещо високі плечі, тому шия здається коротшою. Середній кут нахилу плеча у жінок складає 20 відсотків.

Для визначення повнотної групи потрібно визначити різницю між обхватом стегон та обхватом грудей за формулою:

Пг=Ос-ОгІІІ

Пг=90-96=6

Повнотну групу до якої належить замовниця визначимо за допомогою додаткової таблички

Даний виріб пошитий із шовкової тканини, яка вироблена з натурального шовку, штучних та синтетичних ниток. За характером забарвлення дана тканина гладко фарбована. Пошивочні властивості не задовільні, адже велика прорубуваність та зминальність.також у виробі використовується трикотаж, також не легкий у обробці. Під час ВТО потрібно бути обачним, щоб температура була не велика, тому що тканина містить синтетичні волокна.

Вибір режимів волого-теплової обробки виробу залежить від волокнистого складу, ступеня крутки і переплетення ниток тканини, товщини, кольору і вигляду поверхні, оброблюваного матеріалу.

Тому для віддання і закріплення форми деталей, збереження потрібних фізико-механічних властивостей матеріалу, необхідно вміти підбирати режими обробки в кожному конкретному випадку і строго їх дотримуватися. Для покривного матеріалу були обрані середні значення температур. Драпірувальність мала, а форму тримає та зберігає.

Шовкові тканини мають низькі теплозахисні якості і використовуються переважно для виготовлення легкого одягу.

Трикотаж (фр.) - машинна в'язана тканина. На відміну від інших текстильних виробів, трикотаж володіє розтяжністю в усіх напрямках через можливість петель змінювати форму і розміри. Пухка петельна структура надає трикотажу м'якість і ненезминальності. Воно гігроскопічне, повітряпрониклеве, легка та водночас міцне.

Даний виріб призначений для повсякденного використання, красивий зовнішній вигляд також повинен мати добрі показники гігієнічних властивостей, високу зносостійкість, раціональну вартість.

1.2 Вибір методу конструювання

В історії швейної промисловості відомі десятки методів конструювання.

Кожна методика конструювання включає в себе інформацію про фігуру людини або ж готового виробу, методи обробки отриманої інформації у вигляді технічних розрахунків та формул, за допомогою яких встановлюються розміри конструктивних відрізків та вузлів деталей одягу, і способи геометричної побудови та членування конструкції одягу. При конструюванні враховуються особливості тілобудови, розкрою та технологічної обробки, тобто, що в кінцевому результаті формує постійну систему внутрішньої інформації, присутньої кожній методиці.

На даний момент існує три основних методи побудови конструкції:

1. Метод систем крою. Суть цього методу полягає в тому, що за розмірних ознак фігури людини розрахунок формул та графічних прийомів можна побудувати конструкції, до яких в подальшому вносяться зміни.

2. Метод типового проектування.

Суть методу полягає в тому, що на підставі існуючих лекал базової конструкції або конструкції прототипу виконується моделювання нової конструкції.

3. Муляжний метод. Суть цього методу полягає в тому, що на манекені створюванням цієї форми.

Для даної роботи був обраний метод систем крою для побудови необхідної конструкції. Конструкція моделі була розроблена за методикою конструювання одягу .

З 1959р. ЦНДІШП проводив роботи по створенню єдиної методики конструювання одягу (ЄМКО). Накопичений досвід казав те, що методи та прийоми побудови креслень конструкцій цих виробів практично однаковий, змінюється лише сама людина, як об'єкт конструювання. В основу єдино методики покладений розрахунково - аналітичний метод, за яким креслення конструкцій будують шляхом геометричних розгорток згладженого контуру фігури людини з припусками на вільне облягання та декоративне оформлення.

В основу розмірних характеристик фігури покладені таблиці вимірів, отриманих на базі антропометричних вимірів з корекцією на товщину білизни.

Розрахунково-аналітичний метод передбачає єдиний підхід до конструювання чоловічого, жіночого та дитячого одягу. Структура основних розрахункових формул його залишається незмінною, змінюються лише деякі параметри - коефіцієнти при величинах, які застосовуються та абсолютні величини, в залежності від статево - вікових особливостей фігури та виду виробу. Перевагами цієї методики є індивідуальний підхід, враховуючи виміри фігури, та те, що за допомогою правильного вибору додатків та проведення розрахунків можна досягти максимальної точності з мінімальними уточненнями виробу під час примірки, але й недоліком при цьому є те, що навіть при вдалому на перший погляд виборі додатків, метод все ж, не забезпечує необхідної точності побудови основи конструкції одягу та потребує проведення примірки. Тому, коли необхідно уникнути примірку, зручніше використовувати спрощений спосіб побудови первинного креслення або вдосконалення вже перевіреної та відпрацьованої конструкції.

1.3 Аналіз ескізу моделі

На ескізі зображена молодіжна сукня в урбаністичному стилі, адже саме цей стиль підкреслить сучасність та динамічність замовниці. Гармонійні кольори та чіткі лінії заставляють іти вперед. Також зустрічаються геометричні форми, які гарно читаються у виробі.

Сукня, повсякденного призначення, прилеглого силуету, розширений до низу (розширення від лінії стегон), з різних структур тканин, гірчичного та коричневого кольору, з вшивним рукавом(крильцем). Пілочка з рельєфами, з виточками та блискавкою яка проходить по сагінальній лінії від сьомого шийного хребця до рівня стегон. Комір - викроєною стійкою 4 см, не прилеглий до шиї. Фігурний низ. Оздобленням служить пат із металевими ґудзиками.

Аналіз ескізу виконується в два етапи. На першому етапі визначено загальна форма і об'єм моделі по схемі художньо-конструкторської характеристики. Другий етап потрібний, для того , щоб провести більш детальний аналіз моделі при допомозі масштабного коефіцієнту.

При допомозі масштабного коефіцієнту визначають розміри основних деталей і ліній моделі. Визначається величина вертикального та горизонтального масштабу коєфецієнтів за формулами:

Кв=Хн/Хр,

Кг=Хн/Хр.

За допомогою масштабних коефіцієнтів визначаються натуральні розміри модельних особливостей виробу та місця їх розташування на креслені за формулою:

Хн=Кв*Хр або

Хн=Кг*Хр

Таблиця 1.3 - Розрахунок ділянок переносу

1.4 Вибір та обґрунтування прибавок на вільне облягання

Методи побудови конструкції базуються на вимірах тіла людини і конструктивних прибавках тобто величин, які збільшують розмір одягу порівняно з розміром тіла людини, для забезпечення необхідної свободи, руху, дихання і одержання заданої форми.

Прибавки на вільне облягання являються одним із основних факторів формуванні одягу. Тому правильний вибір дозволяє з найменшими затратами і найбільш точно побудувати конструкції заданої форм . Прибавки добавляються до ширини та частково до частин деталей.

В даному випадку будуть використовуватись технічні прибавки, які будуть забезпечувати свободу дихання та руху.

Прибавку до ширини одягу вибирають в залежності до степені прилягання виробу на основних конструктивних поясах: груду, талії, стегон.

Сукня буде водночас прилегла(щільна) до лінії талії та вільного покрою нижня частина виробу. Степінь прилягання одягу обов'язково враховується виборі прибавок, важливий момент, щоб правильно розподілити їх по ділянках. крій сукня ескіз мода

Таблиця 1.4 - прибавки на вільне облягання, необхідні при розробці конструкції моделі

1.5 Розробка первинної конструкції моделі

Побудова креслення починається з основи. Основа - загальна універсальна база для побудови конструкцій одягу різного асортименту.

Сукупність ліній та розрахунок формул, що є загальним для всіх видів кроїв, називається базовою основою конструкцій швейних виробів. Побудова креслень базової основи конструкцій складається з таких етапів:

1. Визначення вихідних даних, тобто вимірів та величин прибавок, що і зроблено.

2. Виконання розрахунків за формулами

3. Побудова базисної сітки вироба.

4. Побудова контурних ліній зрізів.

5. Перевірка якості виконання креслення.

Таблиця 1.5 - розрахунок креслення конструкції жіночої сукні на індивідуальну фігуро розміром 168-90-96

Моделюючи одяг необхідно пам'ятати, що виразність і цілісність форми одягу досягається лише тоді, коли дотримуються чіткості силуету, наявності пропорційного поділу статури, ритмічності деталей тощо.

Для виготовлення лекал розробленої моделі сукні та отримання бажаної форми обрані додатки на вільне облягання для прилеглого силуету, на базову конструкцію нанесені модельні лінії наступного виду, по пілочці - центральні рельєфи. По спинці виточки плечові змодельовані у талієві. Виріб відрізний по талії тому виточки від лінії талії до лінії стегон змодельовані у бічні шви.

1.6 Побудова креслення лекал основних і похідних

Розкрій деталей одягу проводять за допомогою лекал. Перед побудовою лекал на кресленнях деталей виробу всі кінці виточок, лінії бічних країв, лінії рукавів заокруглюють з якомога меншим відхиленням від їх вершин. До перевірених і уточнених креслень дають припуски на шви і підгин у відповідності з прийнятою технологією і технічними умовами. По способу отримання розрізняють основні, похідні і допоміжні лекала.

Основні лекала - лекала деталей з основного матеріалу (передньої і задньої половинок брюк, спинки, верхньої та нижньої частин рукави, нижнього коміра, полички, переднього і заднього полотнищ спідниць і т.п.)

Похідні лекала - лекала деталей виробу, які служать для обробки країв деталей (пояс спідниці та брюк, подборта, верхній комір, обтачку та ін.) До них також відносяться лекала деталей з підкладкових матеріалів (верхньої і нижньої частин рукави, спідниці, жилети, лекала підкладки спинки і полички і т.п.); лекала функціонально-декоративні та декоративні для деталей і елементів моделі (хлястик, клапани, накладні кишені , листочки і т.п.); лекала деталей з прокладкових матеріалів (лекала в борти поличок, прокладки в комір і т.п.) і лекала з дублюючих прокладкових матеріалів (лекала дублюючої прокладки в поличку піджака і ін.).

Похідне лекало будується за основним лекалом.

Допоміжні лекала - це лекала для розмітки місць розташування петель і ґудзиків, кишень, складок, виточок, для підрізування нижнього коміра, лацкана і борти, низу виробу і ін.

У складі технічних документацій на модель одягу використовуються лекала - оригінали та лекала-еталони.

Лекала виготовляються зі світлого тонкого паперу.

Основні лекала виготовляються по кресленнях, в яких враховується технологічний припуск на шви, підгини, на уточнення і обрізку. Припуски на шви і підгин для лекал спинки, пілочки, бочка, рукава дають у відповідності з державним стандартом. На основних і промислових лекалах-еталонах і робочих лекалах згідно технічних вимог на розкрій деталей виробу наносять наступні позначення: напрямок нитки основи; лінії можливого відхилення від нитки основи; лінії мінімальної і максимальної ширини доточок в місцях їх розташування; контрольні надсічки.

На кожному лекалі вказується номер, назва деталі, контрольні надсічки, напрямок нитки основи та відхилення від неї.

Таблиця 1.6 - напрямок нитки основи та допустимі відхилення від неї.

Після розробки основних лекал проводять перевірку спряження контурів деталей , їх зрізів між собою від якого залежить подальша якість виготовлення проектованого виробу.

Використовуються похідні лекала, які можна отримати в результаті побудови.

В залежності від кількості комплектів лекал розкладки діляться на однокомплектні та комбіновані.

Однокомплектні розкладки бувають з одного комплекту лекал, при розкладці їх на матеріалі в розворот, складеному вдвоє по довжині, і з двох ніпівкомплектів лекал різних чи однакових розмірів та зростів при комплекті деталей виробу із двох полотен, складених лицевими сторонами.

Комбіновані розкладки мають більше одного комплекту лекал, вони можуть використовуватись при комплекті деталей виробу з одного полотна і з двох, складених лицевими сторонами один до одного.

Існує 3 способи розміщення полотен в настилі: в згин, в розворот лицевою стороною вниз, в розворот „лицем до лиця”.

Настилання в згин застосовують в індивідуальному виробництві, його перевагою є відсутність перекосів, зменшення затрат часу на розкладку та зручність виконання розкладки.

Настилання тканини в розворот лицевою стороною вниз застосовується при розкрої виробів з тканин в клітинку та смужку, з несиметричним малюнком, де необхідне його суміщення, а також при розкрої виробів з суцільно викроєними рукавами та великими несиметричними ділянками.

Настилання тканини в розворот „лицем до лиця” застосовується при розкрої виробів, які мають симетричні ділянки. Це найбільш економічний спосіб, використовується в масовому виробництві.

Розкладка виконана при настиланні тканини, шириною 150 см в згин, оскільки тканина з симетричним малюнком, який не потребує суміщення, а відсутність ворсу дозволяє розміщувати деталі в обидва напрямки вздовж тканини.

1.7 Аналіз первинної конструкції моделі

Виріб, що проектується виготовляється з однією приміркою, тому крій виробу, підготовка до примірки та проведення примірки, обкрейдування виробу повинні бути виконані особливо точно.

Основними показниками доброї посадки виробу на фігурі людини є рівновага основних деталей виробу, гладкість поверхні, зручність та свобода руху в одязі. Однак не уникнути і дефектів, та щоб їх усунути, необхідно знати причину їх виникнення.

Дефекти одягу поділяються на три групи: конструктивні, технологічні та дефекти моделювання.

Конструктивні дефекти виникають через невідповідність розмірів та форми виробу розмірам та формі фігури людини. Вони проявляються в одязі у вигляді горизонтальних, вертикальних та нахилених складок та зморшок, кутових заломів, балансових порушень та дефектів динамічної невідповідності.

Технологічні дефекти виникають через зміну конфігурації конструктивних ліній внаслідок неправильного покрою деталей швейних виробів, через невідповідність спряжених розмірів деталей, що з'єднуються та зміщення монтажних надсічок.

Дефекти моделювання виникають в одязі в результаті застосування неправильних прийомів конструктивного моделювання, що приводять до втрати позитивних якостей базових конструкцій.

У даному виробі не замічено особливих дефектів, та все таки вони були. Відбулися такі зміни: для більш прилеглого силуету була забрана тканина з пілочки та спинки у шов. Також для кращої посадки підняли лінію талії, Тому виріб має гарну форму та посадку на фігурі замовниці.

Висновок

В процесі виконання роботи була розроблена модель жіночої сукні в урбаністичному стилі.

Виріб підбирався з урахуванням напряму моди, призначенню, особливостей фігури, якостей і властивостей тканини. Модель не занадто складна, проте практична.

Розуміння напрямку моди, розроблення креслення, цікаве моделювання, правильний покрій, технологічна послідовність та ретельно підібране обладнання дозволяє швидко і якісно виготовити модель.

Сучасний асортимент тканини та інших швейних матеріалів дає широку можливість для різноманітного оформлення одягу. На ряду із збільшенням об'єму виробництва тканин значно оновився їх асортимент і покращилася якість. Створені тканини нових структур, красивих відтінків і малюнків дозволяють виготовити гарний сучасний одяг, а в індивідуальному виробництві - відповідно індивідуальний, оригінальний та стильний одяг.

Для того, щоб пошити гарний, зручний одяг, велике значення має кожний етап виготовлення виробу - від ручних стібків до прасування готових виробів. Ручні стібки , машинні шви і строчки, волого - теплова обробка - основа технології виготовлення одягу, щоб виготовляти швейні вироби гарної якості, не достатньо мати якісну, красиву тканину, необхідно використовувати в виробництві нові методи обробки і нове обладнання , а також вміло володіти конструктивними, технологічними та моделюючими навиками.

Оцінивши даний виріб можна зробити висновок, що розроблена модель може використовуватися як в індивідуальному, так і в масовому виробництві.

Размещено на Allbest.ru